ДСТУ Б В.2.7-4-93

ДСТУ Б В.2.7-4-93 Будівельні матеріали. В'яжуче гіпсове із фосфогіпсу. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-4-93 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ -------------------------------------------- Будівельні матеріали В'ЯЖУЧЕ ГІПСОВЕ ІЗ ФОСФОГІПСУ Технічні умови Міністерство України У справах будівництва і архітектури Київ - 2 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНО Українським науково-дослідним та проектно-конструкторським інститутом будівельних матеріалів і виробів В.І.Сай к.т.н.; О.Є.Алексенко к.т.н.; О.І. Міняйленко О.Н.Нульман В.В.Руденко Є.Т.Коваль Ю.Д.Іванова Інститутом загальної та неорганічної хімії АН України О.С.Костенко к.х.н.; І.В.Рудий к.х.н.; Л.М.Рудковська 2 ВНЕСЕНО Управлінням державних нормативів і стандартів Мінбудархітектури України 3 ЗАТВЕРДЖЕНО ТА ВВЕДЕНО В ДІЮ Наказом Мінбудархітектури України від 16.08.93 N 139 4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ - 3 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 ЗМІСТ С. 1 Галузь застосування ........................ 4 2 Нормативні посилання ....................... 4 3 Технічні вимоги ............................ 5 4 Вимоги безпеки та охорони навколишнього природного середовища ...................... 7 5 Правила приймання .......................... 7 6 Методи випробувань ......................... 8 7 Транспортування та зберігання .............. 14 8 Гарантії виробника ......................... 14 - 4 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ -------------------------------------------------- Будівельні матеріали В'ЯЖУЧЕ ГІПСОВЕ ІЗ ФОСФОГІПСУ Технічні умови Строительные материалы ВЯЖУЩЕЕ ГИПСОВОЕ ИЗ ФОСФОГИПСА Технические условия Building materials GYPSUM BINDER FROM PHOSPHOGYPS Specifications -------------------------------------------------- Чинний від 1994-01-01 ---------- 1 ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ Цей стандарт розповсюджується на гіпсове в'яжуче яке одержується шляхом термічної обробки сировини з відходів ви- робництва фосфорної кислоти фосфогіпсу-дигідрату до одер- жання напівгідрату сульфату кальцію далі - в'яжуче та викорис- товується для виготовлення будівельних виробів широкого асор- тименту та при виконанні будівельних робіт. Вимоги даного стандарту є обов'язковими. Стандарт при- датний для цілей сертифікації. Приклад умовного позначення при замовленні: "ГВФ-0 7 ДСТУ Б В.2.7-4-93". 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті наведено посилання на такі стандарти: -------------------------------------------------------------- - 5 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 | ГОСТ 310.4-81 |Цементы. Методы определения предела |прочности при изгибе и сжатии -------------------------------------------------------------- ГОСТ 1770-74 |Посуда мерная лабораторная |стеклянная. Цилиндры мензурки |колбы пробирки. Технические условия -------------------------------------------------------------- ГОСТ 2226-88 |Мешки бумажные. Технические условия -------------------------------------------------------------- ГОСТ 2874-82 |Вода питьевая. Гигиенические |требования и контроль за качеством -------------------------------------------------------------- ГОСТ 6613-86 |Сетки проволочные тканые с |квадратными ячейками. Технические |условия -------------------------------------------------------------- ГОСТ 14192-77 |Маркировка грузов -------------------------------------------------------------- ГОСТ 24104-88 |Весы лабораторные общего назначения |и образцовые. Общие технические |условия -------------------------------------------------------------- ГОСТ 26871-86 |Материалы вяжущие гипсовые. |Правила приемки. Упаковка |маркировка транспортирование и |хранение -------------------------------------------------------------- ДСТУ Б В.2.7-1-93 |Будівельні матеріали. Фосфогіпс |рядовий. Технічні умови -------------------------------------------------------------- ДСТУ Б В.2.7-2-93 |Будівельні матеріали. Фосфогіпс |кондиційний для виробництва |гіпсового в'жучого та штучного |гіпсового каменя. Технічні умови 3 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ 3.1 В'яжуче повинно виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічними регламентами що затверджені в установленому порядку. - 6 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 3.2 Для виробництва в'яжучого застосовують сировину яка відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-2. 3.3 В залежності від границі міцності при стисненні роз- різняють такі марки гіпсового в'яжучого: ГВФ-0 7; ГВФ-1 2; ГВФ-2; ГВФ-3; ГВФ-4; ГВФ-5; ГВФ-6; ГВФ-7; 3.4 Мінімальна границя міцності кожної марки в'яжучого повинна відповідати значенням наведеним у таблиці 1. Таблиця 1 --------------------------------------------------------- | | Границя міцності зразків-балочок | | | розмірами 40 мм х 40 мм х 160 мм у | | Марка в'яжучого | віці 2 год не менше | | |--------------------------------------| | | при стиску | при вигині | | | МПа кгс/см2 | МПа кгс/см2 | |--------------------------------------------------------| | ГВФ-0 7 | 0 7 7 | 0 7 7 | |--------------------------------------------------------| | ГВФ-1 2 | 1 2 12 | 1 0 10 | |--------------------------------------------------------| | ГВФ-2 | 2 0 20 | 1 2 12 | |--------------------------------------------------------| | ГВФ-3 | 3 0 30 | 1 8 18 | |--------------------------------------------------------| | ГВФ-4 | 4 0 40 | 2 0 20 | |--------------------------------------------------------| | ГВФ-5 | 5 0 50 | 2 5 25 | |--------------------------------------------------------| | ГВФ-6 | 6 0 60 | 3 0 30 | |--------------------------------------------------------| | ГВФ-7 | 7 0 70 | 3 5 35 | ---------------------------------------------------------- 3.5 Максимальний залишок на ситі з розмірами отворів у світлі 0 2 мм - не більше 2 %. 3.6 Початок тужавіння гіпсового тіста стандартної конси- стенції повинен наставати не раніше 2 хвилин а кінець тужавіння - не пізніше 30 хвилин від початку замішування. 3.7 У в'яжучому не допускаються сторонні домішки які можуть вплинути на його фізико-механічні і санітарно-гігієнічні властивості крім тих що обумовлені технологічними регламен- - 7 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 тами процесів нейтралізації фосфогіпсу та одержання в'яжучого. 3.8 Допускається введення добавок що не погіршують властивостей в'яжучого. 3.9 Маркування і пакування в'яжучого повинні проводи- тись за ГОСТ 26871 з урахуванням вимог ГОСТ 14192 і нане- сенням маніпуляційного знака N 3 - "Беречь от влаги". 4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 4.1 Вимоги безпеки при виробництві в'яжучого аналогічні вимогам при виробництві фосфогіпсу рядового і встановлюються ДСТУ Б В.2.7-1. 5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ 5.1 Приймання в'яжучого здійснюється на підставі даних виробничого операційного контролю та приймально-здавальних типових випробувань. 5.2 Приймання в'яжучого провадять партіями. Розмір партії встановлюється у залежності від річної потуж- ності підприємства в такій кількості: 500 т - при річній потужності понад 150 тис.т; 200 т - при річній потужності від 50 до 150 тис.т; 65 т - при річній потужності до 50 тис.т. При поставці в суднах розмір партії встановлюють за узгод- женням виготовлювача і cпоживача. 5.3 Підприємство-виготовлювач повинно супроводжувати кожну відвантажену партію документом встановленої форми в якому вказується: найменування і адреса підприємства-виготовлювача; номер і дата видачі документа; найменування і адреса одержувача; найменування продукції її кількість; номер партії і дата відвантаження; марка в'яжучого за п.3.4; позначення цього стандарту; - 8 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 відповідність вихідної сировини діючим стандартам. 5.4 Приймально-здавальні випробування включають випро- бування кожної партії в'яжучого по таких показниках якості: границі міцності при стиску та вигині зразків у віці двох годин; строки тужавіння; максимальний залишок на ситі 02. 5.5 При одержанні незадовільних результатів хоча б по од- ному з показників по ньому проводять повторну перевірку на подвійній пробі яка взята з тієї ж партії. При незадовільних результатах повторних випробувань пар- тія в'жучого прийманню не підлягає. 5.6 Споживач має право проводити контрольну перевірку відповідності властивостей в'яжучого вимогам даного стандарту методами випробувань що в ньому передбачені. 5.7 При виявлені невідповідності міцності в'жучого при стиску та вигині марці що вказана у документі про якість вона повинна бути замінена у відповідності із фактичною міцністю. 6. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ 6.1 Вибір і підготовка проб 6.1.1 Суть методу відбору полягає у підготовці усередненої проби для випробувань. 6.1.2 Від кожної партії в'яжучого що підлягає випробуван- ню відбирають пробу масою від 10 до 15 кг. На підприємстві- заготовлювачі при поточному контролі окремі проби належить відбирати переважно з потоку матеріалу перед його пакуванням або відвантаженням навалом. При поставці в'яжучого без паку- вання пробу відбирають безпосередньо із транспортних засобів рівними частинами в чотирьох місцях. При поставці в'яжучого спакованого у мішки проби масою від 1 0 до 1 5 кг відбирають з 10 мішків із середини кожного. 6.1.3 Відібрану пробу ретельно перемішують потім кварту- ванням з неї відбирають для випробування кінцеву пробу масою від 5 до 7 кг яку поділяють на дві рівні частини і зберігають у закритих посудинах. 6.1.4 Одну з кінцевих проб використовують для випробу- вання другу зберігають як арбітражну при температурі - 9 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 293 ± 3 К 20 ± 3 oС . 6.1.5 Маркування посудин з пробами а також протокол відбору проб повинні включати: найменування підприємства-ви- готовлювача або його товарний знак умовне позначення в'я- жучого номер партії дату відвантаження місце і дату відбору проби. 6.2 Визначення максимального залишку на ситі 6.2.1 Суть методу полягає у визначенні маси в'яжучого що залишилось при просіванні через сито з отворами розміром у світлі 0 2 мм. 6.2.2 Для визначення максимального залишку застосо- вують: сушильну шафу; ваги технічні з похибкою зважування не більше 0 05г; сито з отворами розміром у світлі 0 2 мм за ГОСТ 6613; термометр зі шкалою до 373 К 100 oС ; установку для механічного просіювання. 6.2.3 Пробу в'яжучого масою 50 г зважену з похибкою не більше 0 1 г та попередньо висушену в сушильній шафі протягом 1 години при температурі 323 ± 5 К 50 ± 5 oС висипають на сито і просіюють вручну або на механічній установці. Просіювання вважають закінченим якщо крізь сито протя- гом хвилини при ручному просіюванні проходить не більше 0 05г в'яжучого. Максимальний залишок окремої проби визначають у від- сотках з похибкою не більше 0 1% як відношення маси що за- лишилась на ситі до маси первинної проби. За величину макси- мального залишку приймають середнє арифметичне результатів двох випробувань. 6.2.4 При арбітражних випробуваннях за основу приймають ручне просіювання. 6.3 Визначення термінів тужавіння гіпсового тіста стан- дартної консистенції нормальної густоти 6.3.1 Стандартна консистенція нормальна густота харак- теризується діаметром розпливу гіпсового тіста що витікає з ци- ліндра при його підніманні. Діаметр розпливу повинен дорів- нювати 180 ± 5 мм. Кількість води є основним критерієм визна- чення властивостей в'яжучого: часу тужавіння і границі міцності. 6.3.2 Для визначення стандартної консистенції застосо- вують: - 10 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 чашку з корозостійкого матеріалу місткістю понад 500 см3; ручну мішалку що має більше трьох петель рисунок 1 ; Див. Рисунок 1. Ручна мішалка скло діаметром більше 240 мм; на скло наносять декілька концентричних кіл діаметром від 150 до 220 мм через кожні 10 мм а кола діаметром від 170 до 190 мм - через 5 мм; кола можна нанести на аркуш білого паперу і помістити його між двома листами скла; циліндр із нержавіючого металу з полірованою внутрішньою поверхнею рисунок 2 ; Див. Рисунок 2. Циліндр лінійка завдовжки 250 мм з ціною поділки 1 мм; ваги з похибкою зважування не більше 1 г; секундомір; питна вода за ГОСТ 2874. 6.3.3 У чисту чашку попередньо протерту тканиною вливають воду маса якої залежить від властивостей в'яжучого. Потім у воду протягом 2-5 сек засипають від 250 до 350 г в'яжучого. Масу перемішують ручною мішалкою протягом 30 сек починаючи відлік часу від початку засипання в'яжучого у воду. Після закінчення перемішу- вання циліндр що встановлений у центрі скла заповнюють гіпсовим тістом залишки якого зрізають лінійкою. Циліндр і скло попередньо протирають тканиною. Через 45 сек рахуючи від початку засипання в'яжучого у воду або через 15 сек після закінчення перемішування циліндр дуже швидко піднімають вертикально на висоту від 15 до 20 см і відводять убік. Діаметр розпливу заміряють безпосередньо після підняття циліндра лінійкою у двох взаємно перпендикулярних напрямках з похибкою не більше 5 мм і обчислюють середнє ариф- метичне значення. Якщо діаметр розпливу тіста не відповідає 180 ± 5 мм випробування повторюють зі зміненою масою води. 6.3.4 Для визначення строків тужавіння використовують гіп- сове тісто стандартної консистенції. Суть методу полягає у визначенні часу від початку контакту в'яжучого з водою до початку і закінчення тужавіння тіста. 6.3.5 Для визначення тужавіння використовують: секундомір; конічне кільце із корозостійкого матеріалу рисунок 3 ; Див. Pисунок 3. Конічне кільце - 11 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 прилад Віка з масою рухомої частини 300 ± 2 г. Розміри голки наведені на рисунку 4. Голка повинна Див. Рисунок 4. Голка для приводу Віка бути виготовлена з твердого нержавіючого сталевого дроту з полірованою поверхнею і не повинна мати викривлень; поліровану пластинку із корозостійкого матеріалу розміром не менше 100 мм х 100 мм. 6.3.6 Перед початком випробування перевіряють чи вільно опускається стержень приладу Віка а також нульове положення ру- хомої частини. Кільце що попередньо протерли і помастили мінеральним мастилом та встановили на поліровану пластинку заповнюють тістом. Для видалення повітря що потрапило в тісто кільце з пластинкою 5 разів струшують підіймаючи та опускаючи один з боків пластинки приблизно на 10 мм. Після цього надлишки тіста зрізають лінійкою і заповнену форму на пластинці встановлюють на основу приладу Віка. Рухому частинку приладу з голкою встановлюють у таке положення при якому кінець голки доторкається поверхні гіпсо- вого тіста а потім голку вільно опускають в кільце з тістом. Занурення виконуюють один раз кожні 30 сек. Після кожного занурення голку ретельно витирають а пластинку разом із кільцем пересувають таким чином щоб голка при новому зануренні потрапила в інше місце поверхні тіста. Початок тужавіння визначають числом хвилин що минули від моменту додавання в'яжучого до води до моменту коли віль- но опущена голка після занурення в тісто перший раз не дійшла до поверхні пластинки а закінчення тужавіння - коли вільно опущена голка занурюється на глибину не більше 1 мм. Час початку і закінчення тужавіння визначають числом хвилин. 6.4 Визначення границі міцності на розтягання при вигині 6.4.1 Суть методу полягає у визначенні мінімальних наван- тажень що руйнують зразок. 6.4.2 Для проведення випробувань зразок установлюють на опори таким чином щоб ті грані які були горизонтальними при виготовленні знаходились у вертикальному положенні. Схема розмі- щення зразка на опорних валиках наведена на рисунку 5. Див. Рисунок 5. Схема розташування зразка - 12 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 Розрахунок границі міцності Rвиг виконують за формулою: Rвиг = 0 0234 х F МПа =0 234 х F кгс/см2 де F - руйнівне навантаження в МПа або кгс/см2. Границю міцності при вигині обчислюють як середнє арифметичне результатів трьох випробувань. 6.5 Визначення границі міцності при стиску 6.5.1 Суть методу полягає у визначенні мінімальних наван- тажень що руйнують зразок. 6.5.2 Для проведення випробувань використовують: чашку виготовлену з корозостійкого матеріалу; лінійку завдовжки 250 мм; ручну мішалку рисунок 1 ; мірний циліндр місткістю 1 л за ГОСТ 1770; ваги за ГОСТ 24104 з похибкою зважування не біль- ше 1 г; форму з корозостійкого матеріалу для виготов- лення зразків-балочок розмірами 40мм х 40мм х 160мм рисунок 6 ; Див. Рисунок 6. Форма Поздовжня і поперечна стінка форми повинні бути від- шліфовані згори і знизу і щільно лежати на основі. Кут між боками і дном форми повинен складати 90 ± 0 5 o . Габарити форм слід перевіряти не рідше одного разу на шість місяців. Якщо габарити форм відхиляються від номінальних розмірів більше як на 0 5 мм по довжині і на 0 2 мм по ширині і висоті то форми необхідно замінити. Дозволяється застосо- вувати: форми для зразків-балочок за ГОСТ 310.4; прилад для визначення міцності при стиску що складається з двох металевих шлифованих пластин рисунок 7 твердістю за Роквеллом HRCэ не Див. Рисунок 7. Пластина менше 56. Викривлення пластин не повинно переви- щувати 0 05 мм; прес для визначення границі міцності зразків при стиску з граничними навантаженнями від 100 до 200 кH - 13 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 6.5.3 Визначення міцності зразків що виготовлені з гіп- сового тіста стандартної консистенції проводять через дві години після контакту в'яжучого з водою. 6.5.4 Для виготовлення зразків беруть пробу в'яжучого масою від 1 0 до 1 6 кг. В'яжуче протягом 5-20 сек засипають у чашку з водою яку взяли у кількості необхідній для одержання тіста стандартної консистенції. Після засипання в'яжучого суміш інтенсивно перемішують ручною мішалкою протягом 60 сек до одержання однорідного тіста яким заливають форму. Попередньо внутрішню поверхню металевих форм злегка змащують міне- ральним мастилом середньої в'язкості. Відсіки форми заповнюють одночасно для чого чашку з гіпсовим тістом рівномірно просувають над формою. Для вида- лення затягнутого повітря після заливки форму струшують 5 разів для чого її підіймають за торцевий бік на висоту від 8 до 10 мм і відпускають. Після настання початку тужавіння залишки гіпсового тіста знімають лінійкою пересуваючи її по верхніх гра- нях форми перпендикулярно до поверхні зразків. Через 15 + 5 хвилин після закінчення тужавіння зразки витягують з форми маркують і зберігають у приміщенні для випробувань. 6.5.5 Одержані після випробувань на вигин шість поло- винок балочок відразу випробовують на стиск. Зразки поміщають між двома пластинками таким чином щоб бічні грані які при виготовленні прилягали до повздовжніх стінок форм знаходились на площинах пластин а упори пластин щільно прилягали до торцевої рівної стінки зразків рисунок 8 . Див. Рисунок 8. Схема розташування зразка Зразок разом з пластинами стискають на пресі. Час від початку рівномірного навантаження зразка до його руйнування повинен бути від 5 до 30 сек середня швидкість нарощування навантаження при випробуванні має бути 1 + 0 5 МПа за секунду. Границю міцності при стиску одного зразка визначають як частку відділення величини руйнівного навантаження на робочу площу пластин яка дорівнює 25 см2. Границю міцності при стиску обчислюють як середнє арифметичне - 14 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 результатів шести випробувань без найбільшого і найменшого резуль- татів. 7 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ 7.1 В'яжуче транспортується без пакування у спеціалізо- ваних вагонах-цементовозах або вагонах-мінераловозах для пере- везення мінеральних добрив у залізничних цистернах для пере- везення сипких матеріалів в автоцементовозах або упаковане у мішки за ГОСТ 2226. За згодою зі споживачем допускаються інші види паку- вання. 7.2 Допускається за згодою із споживачем перевезення без пакування у критих вагонах з дотриманням заходів що запо- бігають розсипанню матеріалу крізь нещільності і конструктивні зазори транспортних засобів. 7.3 При навантаженні траспортуванні і зберіганні в'яжуче повинно бути захищене від впливу і забруднення сторонніми домішками. 8. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА 8.1 Підприємство-виготовлювач повинно гарантувати від- повідність властивостей гіпсового в'жучого вимогам цього стан- дарту при додержанні умов транспортування і зберігання. Гарантійний строк зберігання в'яжучого - два місяці від дня відвантаження споживачу. При більш тривалому зберіганні в'яжуче повинно бути перевірене на відповідність показників вимогам даного стандарту. УДК 691.55 Ключові слова: фосфогіпс гіпсове в'яжуче напівгідрат сульфату кальцію.