ДСТУ Б В.2.7-14-94

ДСТУ Б В.2.7-14-94 Будівельні матеріали. Сировина глиниста для виробництва керамзитового гравію та піску. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-14-94 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ============================== Будівельні матеріали СИРОВИНА ГЛИНИСТА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КЕРАМЗИТОВОГО ГРАВІЮ ТА ПІСКУ Технічні умови Держкоммістобудування України Київ 1995 ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНО Науково-дослідним та проектно- конструкторським інститутом будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ 2 ВНЕСЕНО Управлінням будівельної індустрії механізації та промисловості будівельних матеріалів Держкоммістобудування України 3 ЗАТВЕРДЖЕНО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ наказом Держкоммістобудування України від з 3.11.94 р. N 65 4 НА ЗАМІНУ РСТ УССР 5001-87 ЗМІСТ 1. Галузь використання ................................. 1 2. Нормативні посилання ................................. 2 3. Технічні вимоги ..................................... 4 4. Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища .......................................... 6 5. Правила приймання ................................... 6 6. Методи випробувань .................................. 7 7. Транспортування і зберігання ..................... 16 Додаток А. Визначення температурного інтервалу спучування і коефіцієнта спучування пластичної сировини з добавками ........................................... 17 Додаток Б. Технологічна схема випробувань глинистої сировини в дослідно промислових умовах ......................... 19 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ========================================================== Будівельні матеріали СИРОВИНА ГЛИНИСТА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КЕРАМЗИТОВОГО ГРАВІЮ ТА ПІСКУ Технічні умови Строительные материалы СЫРЬЕ ГЛИНИСТОЕ ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА КЕРАМЗИТОВОГО ГРАВИЯ И ПЕСКА Технические условия Building materials CIay raw material for manufacturing of cIaydite gravel and sand Specifications ---------------------------------------------------------------- Чинний від 1995.01.01 ----------- 1 Галузь використання 1.1 Цей стандарт розповсюджується на легкоплавку пластичну глини і суглинки і непластичну аргіліти алевроліти алевро- пеліти і сланці глинисту сировину що призначається для вироб- ництва керамзитового гравію та піску з якісними показниками згідно з ГОСТ 9757. 1.2 Стандарт застосовується також для визначення якості глинистої сировини при геологічному розвідуванні родовищ. 1.3 Вимоги даного стандарту є обов'язковими для підприємств незалежно від форм власності. 1.4 Стандарт придатний для цілей сертифікації. ---------------------------------------------------------------- - 2 - 2. Нормативні посилання У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи: ГОСТ 12.0.001-82 | ССБТ. Основные положения ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 12.1.005-88 | ССБТ. Общие санитарно-гигиенические | требования к воздуху рабочей зоны ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 12.4.028-76 | ССБТ. Респираторы ШБ-1 "Лепесток" ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 83-79 | Натрий углекислый. Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 427-75 | Линейки измерительные металлические ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 450-77 | Кальций хлористый. Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 1770-74Е | Посуда мерная лабораторная стеклянная | Цилиндры мензурки колбы пробирки. | Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 2642.3-86 | Материалы и изделия огнеупорные. | Методы определения двуокиси кремния ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 2642.4-86 | Материалы и изделия огнеупорные. | Методы определения окиси алюминия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 2642.5-86 | Материалы и изделия огнеупорные. | Методы определения окиси железа ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 2642.6-86 | Материаллы и изделия огнеупорные. | Методы определения двуокиси титана ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 2642.7-86 | Материалы и изделия огнеупорные. | Методы определения окиси кальция ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 2642.8-86 | Материалы и изделия огнеупорные. | Методы определения окиси магния ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 2642.11-86 | Материалы и изделия огнеупорные. | Методы определения окиси калия и | натрия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 3226-77 | Глины формовочные | Общие технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 3594.4-77 | Глины формовочные. | Методы определения содержания серы ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 4204-77 | Кислота серная. Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 4208-72 | Соль закиси железа и аммония двойная | сернокислая соль Мора . | Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 4220-75 | Калий двуххромовокислый. | Технические условия ----------------------------------------------------------------- - 3 - ГОСТ 5382-91 | Цементы. Методы химического анализа ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 6139-91 | Песок нормальный для испытания цемен- | тов. | Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 6613-86 | Сетки проволочные тканые с квадратны- | ми ячейками. Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 7502-90 | Рулетки измерительные металлические. | Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 8269-87 | Щебень из природного камня гравий и | щебень из гравия для строительных ра- | бот. | Методы испытаний ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 99757-90 | Заполнители пористые неорганические | для легких бетонов. Общие технические | условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 9758-86 | Заполнители пористые неорганические | для строительных работ. | Методы испытаний ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 12026-76 | Бумага фильтровальная лабораторная. | Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 14050-78 | Мука известняковая. | Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 18481-81Е | Ареометры и цилиндры стеклянные. | Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 20490-75 | Калий марганцевокислый. | Технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 21046-86 | Нефтепродукты отработанные. | Общие технические условия ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 21216.1-81 | Сырье глинистое. | Метод определения пластичности. ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 21216.2-81 | Сырье глинистое. Метод определения | тонкодисперсных фракций ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 21216.3-81 | Сырье глинистое. Метод определения | свободной двуокиси кремния ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 21216.4-81 | Сырье глинистое. Метод определения | крупнозернистых включений ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 21286-82 | Каолин обогащенный для керамических | изделий. Технические условия ------------------------------------------------------------------ ГОСТ 23932-90Е | Посуда и оборудование лабораторные | стеклянные. Общие технические | требования ------------------------------------------------------------------ ГОСТ 24104-88Е | Весы лабораторные общего назначения и | образцовые. Общие технические условия ------------------------------------------------------------------ ГОСТ 25336-82Е | Посуда и оборудование лабораторные | стеклянные. Типы основные параметры и | размеры ----------------------------------------------------------------- ГОСТ 29251-91 | Посуда лабораторная стеклянная. | Часть 1. Общие требования. ----------------------------------------------------------------- РСН 356-91 | Положення про радіаційний контроль на | об'єктах будівництва та підприємствах | будіндустрії і будматеріалів України ----------------------------------------------------------------- | Инструкция по применению классификации | запасов к месторождениям глинистых | пород. 3. Технічні вимоги Глиниста сировина яка використовується для виробництва керамзитових гравію і піску згідно з ГОСТ 9757 оцінюється міне- рало-петрографічною характеристикою вмістом основних хімічних складових показниками фізичних і технологічних властивостей радіаційною характеристикою. 3.1 Мінерало-петрографічна характеристика повинна включати такі дані: - походження генетичну групу ; - мінеральний склад; - текстурні і структурні особливості; - вміст крупнозернистих включень в тому числі карбонатних; - вміст вільного кремнезему; - вміст тонкодисперсних фракцій 3.1.1 Для загальної характеристики сировини визначають мінеральний склад генетичну групу текстурні і структурні особливості. 3.2 Вміст вільного кремнезему у глинистій сировині не повинен перевищувати 30%. 3.3 Вміст тонкодисперсних фракцій з частинками розміром менше 1 мкм у глинистій сировині не повинен бути меншим 15%. 3.4 Вміст крупнозернистих включень у глинистій сировині повинен відповідати вимогам поданим у таблиці 1. Таблиця 1 у відсотках ----------------------------------------------------------------- |Найменування хімічних складових | Масова частка | |---------------------------------------------------------------| |Діоксид кремнію SiO2 | не більше 70 | |---------------------------------------------------------------| |Оксид алюмінію Al2O3 | від 10 до 25 включно | |---------------------------------------------------------------| |Діоксид титану TiO2 | від 0 1 до 2 0 включно | |---------------------------------------------------------------| |Сума оксидів заліза FeO+Fe2O3 | від 2 5 до 12 0 включно | |---------------------------------------------------------------| |Оксид кальцію CaO | не більше 6 0 | |---------------------------------------------------------------| |Оксид магнію MgO | не більше 4 0 | |---------------------------------------------------------------| |Сума оксидів калію і натрію | | | K2O+Na2O | від 1 5 до 6 0 включно | |---------------------------------------------------------------| |Сума сполук сірки в перерахуванні | | |на SiO3 | не більше 1 5 | |---------------------------------------------------------------| |Сума сполук фтору в перерахуванні | | |на F2 | не більше 0 5 | |---------------------------------------------------------------| |Сума сполук хлору в перерахуванні | | |на Cl2 | не більше 1 5 | |---------------------------------------------------------------| |Органічна речовина | не більше 3 0 | ----------------------------------------------------------------- - 5 - 3.5 Масова частка основних хімічних складових повинна від- повідати вимогам що наведені у таблиці 2. Таблиця 2 у відсотках ----------------------------------------------------------------- |Найменування хімічних складових | Масова частка | |---------------------------------------------------------------| |Діоксид кремнію SiO2 | не більше 70 | |---------------------------------------------------------------| |Оксид алюмінію Al2O3 | від 10 до 25 включно | |---------------------------------------------------------------| |Діоксид титану TiO2 | від 0 1 до 2 0 включно | |---------------------------------------------------------------| |Сума оксидів заліза FeO+Fe2O3 | від 2 5 до 12 0 включно | |---------------------------------------------------------------| |Оксид кальцію CaO | не більше 6 0 | |---------------------------------------------------------------| |Оксид магнію MgO | не більше 4 0 | |---------------------------------------------------------------| |Сума оксидів калію і натрію | | | K2O+Na2O | від 1 5 до 6 0 включно | |---------------------------------------------------------------| |Сума сполук сірки в перерахуванні | | |на SiO3 | не більше 1 5 | |---------------------------------------------------------------| |Сума сполук фтору в перерахуванні | | |на F2 | не більше 0 5 | |---------------------------------------------------------------| |Сума сполук хлору в перерахуванні | | |на Cl2 | не більше 1 5 | |---------------------------------------------------------------| |Органічна речовина | не більше 3 0 | ----------------------------------------------------------------- 3.5.1 При наявності в сировині шкідливих включень вапняку доломіту піриту і гіпсу в перерахуванні на оксиди в кількостях що перевищують норми вказані в п.3.5 цього стандарту допуска- ється селективна розробка родовища або спеціальна технологія переробки сировини. 3.6. Показники фізичних і технологічних властивостей. 3.6.1 Природна вологість глинистої сировини не повинна пере- вищувати 28%. 3.6.2 Пластична глиниста сировина повинна мати число плас- тичності не менше 10. 3.6.3 Температурний інтервал спучування глинистої сировини без добавок або з добавками повинен бути не меншим 50 град.С. 3.6.4 Коефіцієнт спучування глинистої сировини з добавками або без добавок повинен бути не меншим 2 5. 3.6.5 Максимальний розмір кусків непластичної глинистої сировини не повинен перевищувати 160 см. 3.6.6 Сумарна питома активність природних радіонуклідів не повинна перевищувати 370 Бк/кг 1 клас . 3.6.7 Втрати при прожарюванні визначають за результатами випробування глинистої сировини. 3.7 При оцінці родовища враховують що в глинисту сировину допускається вводити органічні і мінеральні добавки в тому числі відходи промисловості що корегують їх склад і властивості. - 6 - 3.8 Остаточну оцінку всіх видів глинистої сировини при гео- логічній розвідці родовища роблять за результатами її випробу- ваннь в дослідно-промислових умовах. 3.9 Результати оцінки вважаються позитивними коли показни- ки якості керамзитового гравію і піску які одержані при випро- буванні проби глинистої сировини в лабораторних і дослідно-про- мислових умовах відповідають вимогам ГОСТ 9757. 4. Вимоги безпеки та охорони наколишнього середовища 4.1 При використанні глинистої сировини необхідно дотримува- тись вимог ГОСТ 12.1.000 та "Санитарных правил организации тех- нологических процессов и гигиенических требований к производ- ственному оборудованию" затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР. 4.2 Загальні вимоги безпеки повинні відповідати ГОСТ 12.0.001. 4.3 Глиниста сировина у вигляді аерозолю чинить фіброгенну дію на органи дихання. Гранично допустимі концентрації згідно з ГОСТ 12.1.005-6мг/м3 клас безпеки IV. 4.4 Сірка не має виражених токсичних властивостей гостре отруєння виключається. 4.5 Визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони та контроль за ними повинен здійснюватись у від- повідності з вимогами ГОСТ 12.1.005. 4.6 Вміст солей важких металів повинен бути на рівні при- родного фону. 4.7 Оцінка на радіаційну активність глинистої сировини а також методи радіаційного контролю проводяться згідно з РСН 356-91. 4.8 Працюючі повинні бути забезпечені індивідуальними засо- бами захисту згідно з ГОСТ 12.4.028. 4.9 При використанні сировини глинистої тверді з'єднання у стічних водах не утворюються. 5 Правила приймання 5.1 Поставку і приймання глинистої сировини проводять пар- тіями. Партією вважають кількість глинистої сировини що одно- часно відвантажують одному споживачеві одним залізничним сос- тавом або водним транспортом однією баржею або автотранспортом на протязі доби. 5.2 Кожна партія глинистої сировини супроводжується доку- ментом встановленої форми в якому мають бути вказані такі відомості: - найменування та адреса постачальника; - найменування родовища кар'єру; - найменування продукції; - номер партії маса партії т; - вологість сировини у відсотках; - вміст природних радіонуклідів Бк/кг; - фракційний склад непластичної сировини; - дата відвантаження; - позначання даного стандарту; - номер і дата видачі документа. 5.3 Визначення кількості глинистої сировини що постачаєть- ся робиться по масі у перерахуванні на суху речовину. 5.4 Для перевірки якості глинистої сировини повинні прово- - 7 - дитись приймальні періодичні та контрольні випробування. 5.5 Приймальні випробування проводяться при надходженні партії глинистої сировивни. 5.6 Під час приймальних випробувань визначають вологість сировини і забрудненість її сторонніми включеннями. 5.7 Періодичні випробування роблять один раз на квартал. 5.8 Контрольні випробування проводяться за вимогою замовника і в разі випуску неякісної продукції. 5.9 Під час періодичних та контрольних випробувань визна- чають: - число пластичності; - вміст основних хімічних складових; - вміст вільного кремнезему; - вміст крупнозернистих включень в тому числі карбонат- них; - вміст тонкодисперсних фракцій; - температурний інтервал спучування; - коефіцієнт спучування. 5.10 При одержанні незадовільних результатів перевірки якості глинистої сировини хоча б по одному з показників цього стандарту виконують повторне визначення цього показника на подвоєній кількості проб які відібрані від досліджуваної партії сировини. При незадовільних результатах повторних випробувань партія сировиини прийманню не підлягає. 5.11 Споживач має право виконувати контрольну перевірку відповідності глинистої сировини вимогам цього стандарту. 5.12 Підприємство кар'єр - видобувач глинистої сировини - повинно мати і надсилати споживачеві згідно з його вимогами такі характеристики глинистої сировини визначені в процесі геологічного розвідування: - мінерально-петрографічний склад; - вміст в сировині органічної речовини; - показники фізичних і технологічних властивостей; - вміст природних радіонуклідів. 6 Методи випробувань 6.1 Відбір і підготовка проб 6.1.1 При оцінці родовища відбираються проби глинистої си- ровини кількість і система відбору яких визначаються інструкцією по використанню і класифікації запасів родовищ глинистих порід. При випробуванні глинистої сировини в дослідно-промислових умо- вах відбирають пробу в кількості не менше 60 т. 6.1.2 При приймальних періодичних та контрольних випробу- ваннях відбирають точкові проби. 6.1.3 У постачальника точкові проби сировини відбирають періодично з різних місць уступу на протязі доби: кількість точкових проб при цьому дорівнює 12. У споживача точкові проби відбирають з кожного залізничного вагона баржі або автомобіля таким чином: - від глинистої сировини яка транспортується навалом у залізничних вагонах не менше 8 точових проб з різних точок розташованих на однаковій відстані одна від одної розташування точок відбору точкових проб приймають згідно з вимогами ГОСТ 3236; - від глинистої сировини яка транспортується навалом водним транспортом точкові проби відбирають при її розвантажуванні з різних місць баржі з наперед обумовле- - 8 - ною послідовністю кількість точкових проб повинна бути не менше 12; - від глинистої сировини яка транспортується навалом авто- мобільним транспортом - не менше 4 точкових проб з різних точок розташованих згідно з рисунком 1. Див. Рисунок 1 Схема розташування місць відбору точкових проб глинистої сировини з кузова автомобіля 6.1.4 Маса точкової проби повинна відповідати значенням що подані в таблиці 3. Таблиця 3 у кілограмах ----------------------------------------------------------------- | | Маса точкової проби сировини | | Місце |------------------------------------------| | відбору проб | | непластичної | | | |------------------------------| | |пластичної | розмір фракцій мм | | | |------------------------------| | | | 0-5 | 5-10 | 10-20 | |---------------------------------------------------------------| |Вибір у кар'єрі бурт| 3 0 | 1 5 | 4 0 | 8 0 | |---------------------------------------------------------------| |Залізничний вагон | 3 0 | 1 5 | 4 0 | 8 0 | |---------------------------------------------------------------| |Баржа | 3 0 | 1 5 | 4 0 | 8 0 | |---------------------------------------------------------------| |Автомобіль | 6 0 | 3 0 | 8 0 | 16 0 | ----------------------------------------------------------------- 6.1.5 Після відбору точкові проби перемішують і скорочують методом квартування в об'єднану пробу. Маса об'єднаної проби що призначена для випробувань повинна не менше ніж у чотири рази перевищувати масу вказану в таблиці 3. 6.1.6 Об'єднану пробу одержану у відповідності з п.6.1.5 поділяють на дві рівні частини одну з яких віддають на випробу- вання у лабораторію для визначення показників що передбачені цим стандартом другу частину пакують у поліетиленовий мішок або пакет із щільного паперу опечатують і зберігають у спеціально відведеному приміщнні на протязі місяця від дня закінчення випро- бувань на випадок розходжень що можуть виникати між постачальни- ком і споживачем при визначенні якості глинистої сировини. До упаковки вкладають етикетку на якій вказують: - найменування родовища; - вид глинистої сировини пластична непластична ; - найменування і номер виробки; - глибину відбору; - дату відбору проб; - посади і прізвища осіб що виконували відбір проб. 6.1.7 Перед випробуванням пробу непластичної глинистої си- ровини подрібнюють і розсіюють на фракції: до 5 мм; від 5 до 10 мм; від 10 до 20 мм. При цьому зерновий склад кожної фракції непластичної си- ровини який визначається по частковому залишку на ситі з роз- міром отворів d мм повинен містити 85-90% по масі. Часткові - 9 - залишки на ситах з розміром отворів Д 2Д і на дні набору сит встановлюються з погодженням сторін. 6.1.8 Від проби пластичної сировини призначеної для випро- бувань відбирають наважку масою 1 0-2 0 кг яку використовують для визначення масової частки крупнозернистих включень. Частину проби що залишилась після відбору наважки для визначення вмісту крупнозернистих включень высушують до пос- тійної маси у приміщенні з температурою повітря 22 +- 5 град.С або в сушильній електрошафі при температурі 105 град.С подріб- нюють до повного проходження через сито N 1 і використовують для визначення показників у відповідності з п.п. 3.5-3.6. 6.2 Випробування проб сировини 6.2.1 Визначення показників роблять згідно з вимогами: ГОСТ 21216.1; ГОСТ 21216 2; ГОСТ 21216 4; ГОСТ 8269; ГОСТ 21216 3; ГОСТ 2642 3; ГОСТ 2642 8; ГОСТ 2642 11; ГОСТ 5382 в тому числі вміст сульфідної сірки за ГОСТ 3594 4; вміст органічної речовини визначається згідно з вимогами даного стандарту. 6.2.2 Визначення температурного інтервалу спучування пластичної глинистої сировини. 6.2.2.1 Засоби аналізу: - шафа сушильна; - електропіч опору для термопідготовки; - електропіч опору для випалу; - металева форма для формування сирцевих гранул згідно з рисунком 2; - ексикатор за ГОСТ 25336; - лабораторні терези важільні за ГОСТ 24104; - металева лінійка за ГОСТ 427; - мірний скляний циліндр місткістю 10 см3 з ціною поділки 0 1-0 2 мл за ГОСТ 1770; - скляна лійка за ГОСТ 23932; - кварцевий природний пісок прожарений при температурі 1000 град.С до сталої маси за ГОСТ 6139. 6.2.2.2 Підготовка проби Від об'єднаної проби підготовленої по п.6.1.6 відбирають наважку масою 350 г перемішують і додають воду. Воду до проби додають у 2-3 прийоми при безперервному перемішуванні до одер- жання маси з формувальною вологістю. Маса має формувальну воло- гість що визначається органолептично якщо наступна порція води переводить її в стан коли вона починає налипати на тильний бік долоні. Підготовлену шихту вміщують у пустий ексикатор який щільно закривається і витримують на протязі 4-5 годин після чого з неї формують сирцеві гранули діаметром і заввишки по 16 мм. Формуван- ня виконують за допомогою металевої форми рисунок 2 . Відформова- ні гранули підсушують при температурі у приміщенні 22 +- 5 град.С на протязі 5-6 годин після чого висушують до постійної маси у сушильній електрошафі при температурі 105 град.С. 6.2.2.3 Проведення випробувань Спучування гранул роблять за двохступінчастим режимом що забезпечує швидке нагрівання від попередньої температури термо- підготовки до температури спучування. Для визначення оптимальної температури термопідготовки гли- нистої сировини роблять випал при всіх можливих сполученнях температур попереднього нагріву 220; 300; 400 і 500 град. С і температур спучування 1140 1170; 2000 град. С ; термін витримки - 10 - гранул при кожній температурі складає 7 хв. Оптимальною температурою термопідготовки вважають таку темпе- ратуру попереднього нагріву при якій після випалу при одній із вказаних вище температур гранули мають найменшу середню густину. Для кожної групи з трьох гранул визначають їхню середню гус- тину у спученому стані; при цьому визначають середню густину кожної гранули окремо згідно з ГОСТ 9758 і після цього вираховують середнє значення густини трьох одночасно випалених гранул. Якщо в печі термопідготовки або в печі випалу після перене- сення в неї гранул спостерігається їхнє руйнування необхідно повторити випробування при дотриманні таких прийомів; - поміщати в піч термопідготовки гранули підсушені при кімнатній температурі до вологості на 2-4% нижче за формувальну; - поступово нагрівати гранули на 10-20 град. С за хвилину до кінцевої температури термопідготовки; - зменшити діаметр і висоту гранул до розмірів 12х12 мм або 8 х 8 мм. Див. Рисунок 2 Форми для виготовлення гранул Для визначення температури спучування роблять випал груп гранул які пройшли термопідготовку згідно з обраним режимом. Випал роблять починаючи з температури 990 град. С і до темпера- тури 1260 град.С з інтервалом 30 град.С. Для цього гранули які пройшли термопідготовку швидко переносять у піч для випалу розігріту кожний раз до однієї з температур а саме 900 град.С 1020 град.С 1050 град.С 1080 град.С і так далі до температури спучування при якій їх витримують на протязі 7 хв. Після цього гранули виймають з печі і охолоджують на повітрі. При одержанні оплавлених гранул слід зробити повторний випал при температурі на 10 град.С меншій за попередню. Після спучування гранул в кожному випадку визначають їх середню густину згідно з ГОСТ 9758. Розбіжність між результатами трьох паралельних визначень не повинна перевищувати 10%. Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень перевищує вказане значення визначення треба повторити. За кінцевий результат випробувань приймають середнє ариф- метичне значення результатів трьох паралельних визначень. За оптимальну температуру спучування приймають таку при якій одержують гранули керамзитового гравію з мінімальною се- редньою густиною і рівномірною пористістю. Гранули при цьому не повинні бути деформовані під дією власної маси а їх поверхня не повинна бути оплавленою. 6.2.2.4 Обробка результатів. Обробку результатів випробувань виконують графічно. За результатами випробувань будують графік в координатах- середня густина гранул зерен керамзитового гравію - темпера- тура випалу рисунок 3 . Див. Рисунок 3 Приклад побудови графіків За температурний інтервал спучування приймають різницю між оптимальною температурою спучування і температурою при якій середня густина гранул зерен керамзитового гравію дорівнює 1 0 г/см3. - 11 - У наведених на рисунку 3 прикладах температурний інтервал спучування дорівнює відповідно 40 град.С 150 град.С 200 град.С. 6.2.3 Визначення температурного інтервалу спучування не- пластичної сировини. 6.2.3.1 Засоби аналізу: - стандартний набір сит з круглими отворами діаметром 5 10 20 і 40 мм на металевих або дерев'яних ціліндричних рамках діаметром не менше 300 мм або на квадратних рамках зі стороною не мееншее 300 мм; - сушильна електрошафа; - електропіч опору для термопідготовки; - електропіч опору для випалу; - лабораторні терези важільні за ГОСТ 24104; - металева лінійка; - мірний скляний циліндр місткістю 500 см3 за ГОСТ 1770; - мірний скляний циліндр місткістю 10 см3 з ціною поділок 0 1 мл або 0 2 мл за ГОСТ 1770; - скляна лійка за ГОСТ 23932; - кварцевий природний пісок прожарений при температурі 1000 град.С до сталої маси за ГОСТ 6139. 6.2.3.2 Підготовка проби Від часткових залишків на ситах з отворами діаметром 10 і 20 мм що одержані при визначенні зернового складу згідно з ГОСТ 8269 відбирають проби сировини фракцій 5-10 і 10-20 мм об'ємами 0 5 і 2 0 дм3 відповідно. Квартуванням відбирають по 300 зерен кожної фракції що підлягає випробуванню. 6.2.3.3 Проведення випробувань Об'єм кожного зерна випробовуваної фракції визначають згід- но з ГОСТ 9758. Визначення температури термопідготовки і підбір температури і інтервалу спучування роблять у відповідності з п.6.2.2.3. 6.2.3.4. Обробку результатів здійснюють у відповідності з п.6.2.2.4. Розбіжність між значеннями результатів 25 паралельних визначень не повинна перевищувати 10% від середнього арифметич- ного значення. Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень перевищує вказане значення вивзначення треба повторити. За кінцевий результат випробувань приймають середнє арифме- тичне значення 25 паралельних визначень. 6.2.4 Визначення коефіцієнта спучування сировини. 6.2.4.1 Засоби аналізу Для визначення коефіцієнта спучування сировини використову- ють засоби аналізу які застосовуються для визначення температур- ного інтервалу спучування сировини у відповідності з п.п.6.2.2.1 і 6.2.3.1. 6.2.4.2 Підготовка проби Використовують три гранули пластичної сировини що пройшли термопідготовку і були випалені при температурі спучування у відповідності з п.6.2.2.3 і 25 зерен непластичної сировини під- готовлених у відповідності з п.6.2.3.3. 6.2.4.3 Проведення випробувань Об'єм кожної сирцевої гранули зерна пластичної і неплас- тичної сировини а також спученої гранули зерна визначають згідно з ГОСТ 9758. Об'єм відформованої гранули V в см3 визначають за формулою: nd2 V = -------- . h 1 4 - 12 - де n = 3 142; d - діаметр гранули см; h - висота гранули см. Діаметр і висота гранули дорівнюють 1 6 см. 6.2.4.4 Обробка результатів Коефіцієнт спучування пластичної сировини Ксп.пл визнача- ється за формулою: 3 S V2 1 Ксп.пл. = ------ 3 2 S V1 1 3 де S V1 - сумарний об"єм трьох відформованих гранул см3; 1 3 S V2 - сумарний об'єм трьох випалених і спучених гранул см3. 1 Розбіжність між значеннями результатів трьох паралельних визначень не повинна перевищувати 10% від середнього арифметич- ного значення. Якщо розбіжність між значеннями результатів пара- лельних визначень перевищує вказане значення визначення треба повторити. За кінцевий результат випробувань приймають середне арифметичне значення результатів трьох паралельних випробувань. Коефіцієнт спучування непластичної сировини Ксп.нп визнача- ється за формулою: 25 S V2' 1 3 Ксп.пл. = ------ 25 S V1' 1 25 де S V1' - сумарний об'єм сирцевих зерен см3; 1 25 S V2' - сумарний об'єм випалених і спучених зерен см3. 1 Розбіжність між значеннями результатів 25 паралельних визна- чень не повинна перевищувати 10% від середнього арифметичного значення. Якщо розбіжність між значеннями рзультатів паралель- них визначень перевищує вказане значення визначення треба пов- торити. За кінцевий результат випробувань приймають середнє ариф- метичне значення результатів 25 паралельних випробувань. 6.2.5 Визначення температурного інтервалу спучування і - 13 - коефіцієнта спучування сировини з добавками роблять у відповід- ності з методикою що подана в додатку А. 6.2.6 Визначення вмісту в сировині органічних речовин 6.2.6.1 Засоби аналізу: - лабораторні терези важільні за ГОСТ 24104; - сито із сіткою N 014 за ГОСТ 6613; - ареометр загального призначення А 2-1-1840/1920 за ГОСТ 18481; - конічні колби місткістю 100 і 1000 см3 за ГОСТ 1770; - скляні мірні колби місткістю 100 і 1000 см3 за ГОСТ 1770; - бюретка місткістю 10 і 25 см3 за ГОСТ 29251; - фільтри діаметром 9 см "біла стрічка" за ГОСТ 12026; - діохромат калію за ГОСТ 4220 розчин з молярною кон- центрацією 0 2 моль/дм3; - кислота сірчана густиною 1840 кг/м3 за ГОСТ 4204; - сіль оксиду заліза П і амонію подвійна сірчано-кисла сіль Мора за ГОСТ 4208 розчин з молярною концентра- цією 0 10 моль/дм3; - перманганат калію за ГОСТ 20490 розчин з молярною концентрацією 0 05 моль/дм3 фіксанал; - фенілантронілова кислота індикатор ; - вуглистий натрій безводний за ГОСТ 83. 6.2.6.2 Приготування реактивів для аналізу Приготування розчину біхромату калію з молярною концентра- цією 0 2 моль/дм3 в розведеній сірчаній кислоті у співвідношенні 1:1. Наважку масою 40 г тонко подрібненого в ступці кристалічно- го діхромату калію розчиняють у 500-600 см3 дистильованої води у склянці місткістю 1000 см3 після чого розчин фільтрують через складчастий фільтр "біла стрічка" в мірну колбу місткістю 1000 см3. Розчин у колбі доводять до мітки дистильованою водою перемішують і переливають у склянку місткістю 3000 см3. До цього розчину доливають невеликими порціями 1000 см3 сірчаної кислоти густиною 1840 кг/м3 при обережному і багатократному помішуванні. Розчин зберігають у бутелі з притертою пробкою в темному місці. Приготування розчину солі з молярною концентацією 0 1 моль/дм3. Наважку солі Мора масою 80 г вміщують в склянку місткістю 1000см3 доливають 500-600 см3 дистильованої води і 20 см3 сір- чаної кислоти густиною 1840 кг/м3. Розчин перемішують до повного розчинення солі фільтрують через складчастий фільтр в мірну колбу місткістю 1000 см3 додають дистильовану воду до мітки і знову добре перемішують. Розчин зберігають у бутелі в темному місці. Перед кожним аналізом перевіряють молярну концентрацію розчину солі Мора по розчину перманганату калію з молярною концентрацією 0 05 моль/дм3. Для цього в конічну колбу місткістю 100 см3 наливають 20 см3 розчину перманганату калію з молярною концентрацією 0 05 моль/дм3 який титрують розчином солі Мора до преходу забарвлення розчину перманганату в яскравий солом'яно- жовтий колір. Фіксують об'єм розчину солі Мора що був витрачений на титрування. Приготування розчину перманганату калію з молярною концен- трацією 0 05 моль/дм3. Стандартний розчин перманганату калію з молярною концентра- цією 0 05 моль/дм3 готують за допомогою фіксанала. Приготування розчину фенілантранілової кислоти - 14 - Наважку фенілантранілової кислоти масою 0 2 г розчиняють в 100 см3 розчину карбонату натрію з масовою часткою 0 2%. Для кращого змочування порошку наважку попередньо перемішують скляною паличкою у фарфоровій чашці місткістю 150 см3 з невеликою кіль- кістю 0 2%-ного розчину карбонату натрію до пастоподібного стану а потім додають невикористану до того кількість розчину карбона- ту натрію а також ретельно перемішують. Розчин зберігають у скля- ній колбі з притертою пробкою. 6.2.6.3 Підготовка проби Від частини загальної проби яка була підготовлена по п.6.1.6 відбирають наважку масою 100 г ретельно перемішують і скорочують квартуванням до 40-50 г. Одержану пробу розтирають товкачиком у фарфоровій ступці до повного проходження крізь сито із сіткою N 014 висушують в сушильні електрошафі при 150 град.С на протязі 4-5 год після чого охолоджують до кімнатної температу- ри 22 +- 5 град.С в ексикаторі. 6.2.6.4 Проведення аналізу З підготовленої по п.6.2.6.3 проби відважують на вагах наваж- ку масою 0 2 г вміщують її в конічну колбу місткістю 100 см3 додають з бюретки 10 см3 приготованого по п.6.2.6.2 розчину діх- ромату калію з молярною концентрацією 0 2 моль/дм3 ретельно перемішують. Колбу закривають скляною лійкою діаметром 35 мм і ставлять на покриту азбестовим картоном гарячу електроплитку. Вміст колби нагрівають до кипіння яке підтримують протягом 5 хв. Відлік часу ведуть з моменту появи першої великої бульбашки газу. Кипіння розчину повинно бути ледь помітним без виділення пари з лійки. Після закінчення кипіння колбу знімають з плитки охолод- жують до кімнатної температури і обмивають лійку і шийку колби дистильованою водою. До розчину додають 8-10 крапель розчину фенолантранілової кислоти з масовою часткою 0 2% і надлишок діхромату калію відтитровують розчином солі Мора з молярною концентрацією 0 1 моль/дм3 V1 приготовленим по п.6.2.6.2 до переходу вишнево-фіолетового забарвлення в зелене. Проведення "холостого досліду". Паралельно проводять "холостий дослід". З прожареної при 1000-1100 град.С на протязі 2 год і розтертої у порошок проби глини відважують наважку масою 0 2 г і вміщують в конічну колбу місткістю 100 см3. Аналіз ведуть у відповідності з п.6.2.6.4. Проводять три паралельні досліди і визначають об'єм розчину солі Мора Vо який витрачено на титрування. 6.2.6.5 Обробка результатів Вміст органічних речовин ОР у відсотках вираховують за формулою: Vo - V1 M . 0 005181 ОР = ------------------------- . 100 4 m де Vо - об'єм розчину солі Мора який витрачено на титрування 10 см3 діхромате калію у "холостому досліді" см3; V1-об'єм розчину солі Мора який витрачено на титрування надлишку діхромату калію після оксидації проби см3; М - молярна концентрація солі Мора моль/дм3; 0 005181 - титр розчину солі Мора з молярною концентра- цією 0 5 моль/дм3 який виражено у грамах органічної речовини; m - наважка проби г. Розбіжність між значеннями результатів двох паралельних виз- начень не повинна перевищувати 0.1%. Якщо розбіжність між значеннями результатів паралельних визначень перевищує вказане вище визначення треба повторити. За кінцевий результат аналізу приймають середнє арифметичне - 15 - двох паралельних визначень. 6.2.7 Визначення природної вологості сировини 6.2.7.1 Засоби аналізу: - сушильна електрошафа; - лабораторні терези важільні за ГОСТ 24104; - скляний бюкс за ГОСТ 23932; - ексикатор за ГОСТ 25336; - хлорид кальцію за ГОСТ 450. 6.2.7.2 Підготовка проби Від об'єднаної проби відбирають 2-3 кг сировини ретельно усереднюють і беруть три наважки по 40-50 г кожна. 6.2.7.3 Проведення випробування Відібрані наважки вміщують у висушені бюкси з відомою ма- сою і зважують на лабораторних терезах. Далі наважки вміщують в сушильну електрошафу де висушують до постійної маси протягом 4-5 год. при температурі 105 град.С. Після закінчення висушування проби охолоджують в ексикаторі над хлоридом кальцію а далі зважують з точністю до 0 01 г. 6.2.7.4 Обробка результатів Масову долю вологи відносну сировини у відсотках визнача- ють за формулою: m1 - m2 W = -------- . 100 5 m1 де m1 - маса наважки до висушування вирахована по різниці мас бюкса з наважкою і без неї г; m2 - маса наважки в сухому стані вирахована по різниці мас бюкса з наважкою і без неї г. Розбіжність між значеннями результатів трьох паралельних визначень не повинна перевищувати 0 5%. Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень перевищує вказану величину визначення треба повторити. За кінцевий результат випробувань приймають середнє ариф- метичне значення результатів з трьох паралельних випробувань. 6.2.8 Розміри кусків глинистої сировини перевіряються мета- левою лінійкою згідно з ГОСТ 427 або рулеткою за ГОСТ 7502. 6.2.9 Забруднення сировини сторонніми домішками визначаєть- ся візуально. 6.2.10 Випробування глинистої сировини в дослідно-промислових умомах при геологічній розвідці. 6.2.10.1 Обладнання. Промислове обладнання яке використовують при виготовленні керамзитового гравію типи обладнання наведені у додатку Б. 6.2.10.2 Підготовка проби Відбирають пробу глинистої сировини у відповідності з п.6.1.1. 6.2.10.3 Проведення випробувань Рекомендовані види і послідовність технологічних операцій при проведенні випробувань пластичної і непластичної глинистої сировини наведені у вигляді технологічної схеми додаток Б . 6.2.10.4 Обробка результатів Якісні показники керамзитового гравію і піску які одержано в дослідно-промислових умовах визначають згідно з ГОСТ 9758. - 16 - 7 Транспортування і зберігання 7.1 Транспортування глинистої сировини здійснюється усіма видами транспорту які виключають забруднення сировини. 7.2 Навантаження глинистої сировини у транспортні засоби що забруднені залишками вантажів які перевозилися раніше забо- роняється. 7.3 Транспортування сировини повинно здійснюватися з дотри- манням правил перевезення вантажів для відповідного виду тран- спорту. 7.4 Сировина повинна зберігатися у закритих складах або на відкритих майданчиках з твердою основою з водовідливом в умо- вах що виключать забруднення її та навколишнього середовища. - 17 - Додаток А Обов'язковий Визначення температурного інтервалу спучування і коефіцієнта спучування пластичної сировини з добавками 1. Визначення температурного інтервалу спучування 1.1 Засоби аналізу Використовують засоби аналізу що застосовуються для визна- чення інтервалу спучування сировини згідно з п.6.2.2.1: Нафтопродукти відпрацьовані за ГОСТ 21046. Вапнякове борошно за ГОСТ 14050. Каолін за ГОСТ 21286. Відходи промисловості: а водний розчин лігносульфонату технічного густиною не більше 1270 кг/м3; б піритні недогарки з масовою часткою компонентів % SiO2 - від 10 до 20; Fe2О3 - від 60 до 80; втрати при прожарюванні від 3 0 до 5 0%; в золи теплових електростанцій з масовою часткою основних хімічних складових % SiO2 - від 45 до 55; Al2O3 - від 15 до 45; Fe2O3 - від 0 2 до 5 0; CaO - від 0 1 до 3 0; MgO - від 0 1 до 3 0; R2O - від 0 2 до 3 0; втрати при прожарюванні - до 5 0%. 1.2 Підготовка проби Від об'єднаної проби що підготовлена згідно з п. 6.1.6 відбирають десять наважок масою по 350 г в кожну з яких вводять відповідно одну з добавок згідно з таблицею А.1. Таблиця А.1 у відсотках ------------------------------------------------------------------ | | | | |Номер | Найменування добавок | Масова доля | |наважки| | | |----------------------------------------------------------------| | 1 |Нафтопродукти відпрацьовані |від 0 1 до 1 0 включно | |----------------------------------------------------------------| | 2 |Теж саме |не більше 1 0 | |----------------------------------------------------------------| | 3 |Лігносульфонат технічний |не більше 1 0 | |----------------------------------------------------------------| | 4 |Теж саме |не більше 1 5 | |----------------------------------------------------------------| | 5 | -"- |не більше 2 0 | |----------------------------------------------------------------| | 6. |Нафтопродукти відпрацьовані |від 0 5 до 1 0 включно | | |і піритні недогарки | | |----------------------------------------------------------------| | 7. |Те саме |від 0 5 до 2 0 включно | |----------------------------------------------------------------| | 8. |-"- |від 0 5 до 3 0 включно | |----------------------------------------------------------------| | |Обпудрювачі: | | |----------------------------------------------------------------| | 9. |Каолін |не більше 3 0 | ------------------------------------------------------------------ - 18 - Продовження таблиці А.1 ------------------------------------------------------------------ | | | | |Номер | Найменування добавок | Масова доля | |наважки| | | |----------------------------------------------------------------| | 10. |Зола ТЕС |не більше 3 0 | |----------------------------------------------------------------| | 11. |Вапнякове борошно |не більше 10 | ------------------------------------------------------------------ Проби і добавки ретельно перемішують спочатку в сухому ста- ні а потім добавляють воду невеликими порціями у два-три прийоми і знову переміщують до одержання шихти з формувальною вологістю. Підготовлену шихту витримують у порожньому ексикаторі на про- тязі 5-6 год а після цього в металевій формі виготовляють сирце- ві гранули діаметром і висотою до 16 мм. Опудрювач наносять на відформовані гранули. 1.3 Проведення випробувань Визначення температурного інтервалу спучування глинистої сировини з добавками роблять у відповідності з п.6.2.2.3 цього стандарту. 1.4 Обробка результатів Температурний інтервал спучування сировини визначають гра- фічно за результатами визначення середньої густини гранул зе- рен і температурою випалу гранул зерен у відповідності з п.6.2.2.4 цього стандарту. 2. Визначення коефіцієнта спучування При визначенні коефіцієнта спучування пластичної сировини з добавками використовують три гранули які виготовлені за мето- дикою що подана в розд.1 цього додатку. Випробування і обробку результатів проводять згідно з п.п.6.2.4.3 і 6.2.4.4 цього стандарту. - 19 - Додаток Б рекомендований Технологічна схема випробувань глинистої сировини в дослідно промислових умовах Б.1 Технологічна схема випробувань пластичної глинистої сировини Глинорозпушник двохвальний I Живільник ящиковий I Транспортер стрічковий I Тверда добавка -------------- > Вальці каменевидільні I Рідка добавка < --------- Пара -------------- > Змішувач двохвальний < --------- Вода I Прес формувальний Вальці формувальні I Сушильний барабан I Бункер-дозатор I Опудрювач Піч для випалу < ----------- I Холодильник I Гравієсортувалка I Бункери готової продукції Б.2 Технологічна схема випробувань фракціонованої непластичної глинистої сировини Живільник ящиковий I Сушильний барабан I Бункер-дозатор I Опудрювач Піч для випалу < ------------- I Холодильник I Гравієсортувалка I Бункери готової продукції УДК 666.32.006 Ж 17 Ключові слова: глиниста сировина керамзитові гравій і пісок технічні вимоги методи випробувань правила приймання вимоги безпеки охорона навколиш- нього середовища транспортування зберігання. ПРИМІТКА. В зв'язку з підготовкою документа на ПЕОМ в формулах зроблені зміни а саме: - "сигма" велика замінена на "S" ; - "пи" мала замінена на "n"; - нижні індекси написані поряд з основними символами.