ДСТУ Б В.2.7-181:2009

ДСТУ Б В.2.7-181:2009 Будівельні матеріали. Цементи лужні. Технічні умови

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Будівельні матеріали В'ЯЖУЧЕ ШЛАКОЛУЖНЕ Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-24-95 Строительные материалы Вяжущее шлакощелочное Технические условия Вuilding mаteгіаls Slаg аlkаlіnе Ьіndеr Sресіfісatіоns Передмова 1 РОЗРОБЛЕНО Науково-дослідним інститутом в'яжучих речовин та матеріалів ім.В.Д.Глуховського НДІВМ Міносвіти України при Київському державному технічному університеті будівництва і архітекури КДТУБіА 2 ВНЕСЕНО Відділом державних нормативів і стандартів Держкоммістобудування України 3 ЗАТВЕРДЖЕНО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ наказом Держкоммістобудування України N 129 від 23 червня 1995 р. 4 НА ЗАМІНУ РСТ УРСР 5024-89 "В'яжуче шлаколужне. Технічні умови" ЗМIСТ І Галузь використання...................................... 2 Нормативні посилання..................................... 3 Види та марки............................................ 4 Технічні вимоги.......................................... 5 Вимоги безпеки ......................................... 6 Вимоги охорони навколишнього середовища................. 7 Комплектність........................................... 8 Правила приймання....................................... 9 Методи контролю......................................... 10 Упаковка маркування транспортування та зберігання.. 11 Вказівки по застосуванню ................. 12 Гарантії постачальника..................... Чинний від 1996-01-01 1 Галузь використання Цей стандарт поширюється на в'яжуче шлаколужне яке є гідравлічною в'яжучою речовиною що твердне у воді та на повітрі і виготовляється шляхом помелу гранульованого шлаку або гранульо- ваного шлаку та додатків портландцементного клінкеру та замішування його розчинами сполук лужних металів - натрію чи калію шо дають у водних розчинах лужну реакцію. В'яжуче шлаколужне призначено для виготовлення бетонів нарівні з цементами за ГОСТ 10178. Обов'язкові вимоги до якості в'яжучого що забезпечують його безпеку для життя здоров'я та майна населення охорони навколиш- нього середовища викладені в 3.2; 3.3; 3.4; 3.5; 4.2; 4.4; 4.5; 4.б; 4.7; 4.8; 4.9; 4.10; 4.11; 4.12 та розділах 5 6 9. Стандарт придатний для цілей сертифікації. 2 Нормативні посилання В цьому стандарті є посилання на такі документи; ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны ГОСТ 310.1-76 Цементы. Методы испытаний. Общие положения ГОСТ 310.2-76 Цементы. Метод определения тонкости помола ГОСТ 310.3-76 Цементы. Методы определения нормальной густоты сроков схватывания и равномерности изменения обьема ГОСТ 310.4-81 Цементы. Методы определения предела прочности при изгибе и сжатии ГОСТ 2226-88 Мешки бумажные. Технические условия ГОСТ 2663-79 Натрий едкий технический. Технические условия ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством ГОСТ 3476-74 Шлаки доменные и электротермофосфорные гранулированные для производства цементов ГОСТ 5100-85Е Сода кальцинированная техническая. Технические условия ГОСТ 5382-91 Цементы и материалы цементного производства. Методы химического анализа ГОСТ 9285-78 Калия гидрат окиси технический. Технические условия ГОСТ 10178-85 Портландцемент и шлакопортландцемент Технические условия ГОСТ 10689-75 Сода кальцинированная техническая из нефелинового сырья. Технические условия ГОСТ 10690-73Е Калий углекислый технический поташ Технические условия ГОСТ 13078-81 Стекло натриевое жидкое. Технические условия ГОСТ 22236-85 Цементы. Правила приемки ГОСТ 22237-85 Цементы. Упаковка маркировка транспортирование и хранение ТУ 6-09-5337-87 Натрий кремнекислый ТУ 14-11-217-85 Шлак гранулированный от производства марганцевых ферросплавов ТУ 67-1031-89 Шлаки цветной металлургии гранулированные для производства шлакощелочного вяжущего ТУ 113-03-479-91 Плав соды кальцинированной СН 46-30-88 Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения СН 245-71 Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий Правила техники безопасности и производственной санитарии в производстве сборных железобетонных и бетонных конструкций и изделий Стройиздат 1988 3 Види та марки 3.1 За швидкістю набору міцності в тридобовому віці шлако- лужні в'яжучі поділяються на нормальнотверднучі і швидкотверднучі. 3.1.1 До швидкотверднучих шлаколужних в'яжучих відносяться в'яжучі позначені в таблиці 3 знаком "*". 3.2 В залежності від вмісту додатків портландцементного клінкеру шлаколужні в'яжучі поділяються на види подані в таблиці 1. Таблиця 1 Види шлаколужних в'яжучих Вид в'яжучого Умовне позначення в'яжучого ВмIст портландце ментного клiнкеру мас.% Модуль основностi Мо = [ СаО+ МgО ] / [ Si02 + АL2Oз ] вид шлаку Шлаколужне в'яжуче О ШЛВ О Не мiстить Мо >= 1 05 доменний Шлаколужне в'яжуче 2 ШЛВ 2 2 +- 1 Мо >= 1 05 доменний Шлаколужне в'яжуче НО ШЛВ НО Не мiстить Нiкелевий Шлаколужне в'яжуче Н7 ШЛВ Н7 7 +- 2 Нiкелевий Шлаколужне в'яжуче СМО ШЛВ СМО Не мiстить Силiкомарганцевий Шлаколжне в'яжуче СМ6 |ШЛВ СМ6 6 +- 2 Силiкомарганцевий 3.3 За механічною міцністю шлаколужні в'яжучі в залежності від виду лужного компонента поділяються на марки наведені в таблиці 2. Таблиця 2 Марки шлаколужних в'яжучих Вид лужного компонента Марка в'яжучого ШЛВ O ШЛВ 2 ШЛВ НО ШЛВ Н7 ШЛВ СМО ШЛВ СМ6 Сода кальцинована 300 300 300 300 - 300 400 400 - 400 - - - 500 - - - - Плав соди кальцинованої 300 300 300 300 300 300 400 400 - - 350 350 500 500 - - - - Метасилікат натрiю Мс=1 300 - 300 300 - - Метасилiкат натрию Мс=1 400 400 400 400 - - 500 500 - - 500 500 600 - 600 600 600 600 - 700 - - 700 700 900 1000 - - - - Дiсилiкат натрію Мс=2 300 300 300 300 - - 400 - 400 400 - - 500 500 500 500 500 500 600 - 600 600 600 600 700 700 700 700 700 700 800 - 800 800 800 - 900 900 - 900 - 900 - 1000 - 1000 - - Силiкат натрiю розчинний 2 < Мс <= 3 300 - 300 300 300 300 400 400 400 400 400 400 500 - - 500 - - 600 600 - - - 600 700 700 - - - - 800 - - - - - 900 900 3.4 Марки в'яжучих на доменних шлаках а також нiкелевому з додатком портландцементного клiнкеру визначаються межею мiцностi на згин та стиск зразкiв виготовлених вiдповiдно до роздiлу 9 цього стандарту та випробуваних через 28 дiб з моменту виготовле- ння. 3.5 Марки в'яжучих на силiкомарганцевому та нiкелевому шла- ках визначаються границею мiцностi на згин та сиск зразкiв виготовлених відповідно до розділу 9 цього стандарту та випробу- ванних через добу пiсля виготовлення та пропарювання. 3.5.1 Границя міцності на згин та стиск зразків на в'яжучому ШЛВ НО виготовлених відповідно до розділу 9 цього стандарту та випробуваних через 28 діб з моменту виготовлення повинна склада- ти не менше 0 8 марки визначеної за 3.5. 4 Технічні вимоги 4.1 В'яжуче шлаколужне повинно задовольняти всі вимоги цього стандарту та виготовлятись за технічними регламентами затвердже- ними заводом-виготовлювачем. 4.2 Матеріали що застосовуються при виготовленні в'яжучого повинні задовольняти вимоги передбачені стандартами або технічними умовами на ці матеріали: - шлаки гранульовані доменні або електротермофосфорні за ГОСТ 3476; - шлаки кольорової металургії гранульовані для виробництва шлаколужних в'яжучих за ТУ 67-1031; - шлак гранульований від виробництва марганцевих феросплавів за ТУ 14-11-217; - сода кальцинована технічна за ГОСТ 5100; - сода кальцинована технічна з нефелинової сировини за ГОСТ 10689; - калій вуглекислий технічний поташ за ГОСТ 10690; - силікат натрію розчинний за ГОСТ 13078; - калію гідрат оксиду технічний за ГОСТ 9285; - плав соди кальцинованої за ТУ 113-03-479; - натрій кремнекислий за ТУ 6-09-5337. Примітка. Допускається застосування відходів різних виробництв що вміщують з'єднання лужних металів після безпосереднього випробування їх у в'яжучому бетоні в тому числі і на морозостійкість. 4.3 При виробництві в'яжучого для інтенсифікації процесу по- мелу шлаку та подовження термінів тужавлення в'яжучого допускається вводити в шлаки поверхнево-активні речовини ПАР адипінат натрію модифіковані бардяні концентрати МБК ГКЖ- 10 ГКЖ-11 ГКЖ-94 СДБ ССБ високожирні кубові залишки то- що в кількості не менше 0 15 і не більше 0.5%. 4.4 Портландцементний клінкер і поверхнево-активні речовини що вводяться як додатки повинні задовольняти вимоги відповідної нормативно-технічної документації. Примітка 1. Допускається замість клінкеру вводити в склад в'яжучого до 25% високоосновних речовин що вміщують мінерали портландцементного клінкеру мартенівські конверторні сталерафінувальні відвальні шлаки белітові шлами високо кальцієві золи після їх безпосереднього випробування у в'яжу чому. Примітка 2. Допускається також спільний помел гранульованого шлаку чи гранульованого шлаку та додатків портландцементного клінкеру з малогігроскопічним лужним компонентом - содою каль цинованою. 4.5 Вміст лужного компоненту у в'яжучому повинен бути: при перерахунку на Nа2О не менше 2 та не більше 5% від маси шлаку: при перерахунку на К2О - не менше 3 і не більше 10% від маси шлаку. 4.5.1 По характеру взаємодії зі шлаками застосовані лужні компоненти поділяються на 3 групи: І група - їдкі луги: натрій їдкий технічний калію гідрат оксиду технічний; ІІ група - несилікатні солі слабких кислот - карбонати сода кальцинована технічна сода кальцинована технічна із нефелинової сировини плав соди кальцинованої калій вуглекислий технічний ; ІІІ група- силікатні солі та розчинне скло із силікатним модулем 0 5-3: силікат натрію розчинний натрій кремнекислий. У виробництві в'яжучого повинні використовуватись водні роз- чини лужних компонентів при температурі 20 оС таких канцентрацій у відсотках по масі: натрієвих ІІ групи - 10-20; І та ІІІ груп - 10-30; змішаних І та ІІ груп 10-20 з яких не менше 5% по масі повинно припадати на долю І групи калієвих всіх груп - 15-30. 4.6 Вміст додатків портландцементного клінкеру повинен відповідать кількостям наведеним у таблиці 1. 4.7 При визначенні границі міцності в'яжучого рухливість розчину складу 1:3 в'яжуче: пісок повинна бути такою щоб при розчинношлаковому відношенні відношення об'єму лужного розчи- ну ло маси шлаку Р/Ш <= 32 для в'яжучих на мета- та дісилікаті натрію Р/Ш <= 34 для в'яжучих на содолужному плаві та соді кальцинованій Р/Ш <= 36 для в'яжучих на силікаті натрію розчинному розплив стандартного конусу на вібромайданчику з амплітудою вер- тикальних коливань 0 35 +- 0 03 мм і частотою коливань 3000 200 за хвилину був 170 +- 5 мм. 4.8 Границя міцності на згин та стиск для всіх видів в'яжучих повинна бути не нижче величин вказаних у таблицях 3-5. 4.9 Границя міцності на стиск зразків швидкотверднучого шла- колужного в'яжучого в 3-добовому віці повинна складати для марок 400 500 не менше 50% марочної міцності а для марок 600-1200 - не менше 30 МПа. 4.10 Початок тужавлення для в'яжучих на доменних та силікомарганцевому шлаках за винятком в'яжучих на розчинному натрієвому склі повинен наступати не раніше 30 хв. а кінець - не пізніше 12 год. від початку замішування. За погодженням зі споживачем допускаються інші терміни тужав- лення. 4.11 Початок тужавлення в'яжучих на розчинному натрієвому склі повинен наступати не раніше 20 хв. а кінець - не пізніше 12 год. від початку замішування. 4.12 Тонкість помелу шлаку для в'яжучого повинно бути такою щоб питома поверхня його за приладом ПСХ була не нижче 300 м2/кг або щоб при просіюванні проби шлаку через сито з сіткою N 008 проходило не менше 95% маси просіюваної проби. 4.13 Граничний рівень сумарної питомої активності природних радіонуклідів у матеріалах що використовуються для виготовлення в'яжучого не повинен перевищувати 370 Бк кг -1 . 4.14 Для приготування розчину лужного компоненту застосовує- ться вода за ГОСТ 2874. Таблиця 3 Міцність шлаколужних в'яжучих на основі доменних шлаків в МПа Вид лужного компонента Границя міцності на стиск/згин МПа при густині розчину лужного компонента кг/м3 1100 1150 1200 1250 1300 ШЛВ O ШЛВ 2 ШЛВ O ШЛВ 2 ШЛВ O ШЛВ 2 ШЛВ O ШЛВ 2 ШЛВ O ШЛВ 2 Сода кальцинована 30 / 6 0 30 / 7 0 30 / 7 0 40* / 7 0 40 / 8 0 50* / 9 0 - - - - Плав соди кальцинованої 30 / 5 0 30 / 6 0 30 / 5 0 40* / 7 0 40 / 8 0 50* / 9 0 - - - - Метасилікат натрію Мс=1 30 / 6 0 40* / 7 0 50* / 8 5 50* / 9 5 60* / 8 5 70* / 10 0 90* / 9 5 100* / 9 5 - - Дісилікат натрію Мс=2 - 30 / 6 0 40 / 6 5 50 / 7 0 50* / 7 0 70 / 7 5 70* / 9 0 90* / 9 0 90 / 10 0 100* /10 0 Силікат натрію розчинний 2<Мc <= 3 - - 30 / 6 0 40 / 7 0 40* / 6 5 60* / 8 0 60* / 7 0 70* / 8 0 80* / 9 0 90* / 9 0 Таблиця 4 Міцність шлаколужних в'яжучих на основі силікомарганцевих шлаків в МПа Вид лужного компонента Границя міцності на стиск/згин МПа при густині розчину лужного компонента кг/м3 1150 1200 1250 1300 ШЛВ CМO ШЛВ СМ6 ШЛВ CМO ШЛВ СМ6 ШЛВ CМO ШЛВ СМ6 ШЛВ CМO ШЛВ СМ6 Сода кальцинована - 30 / 4 5 40* / 4 6 - - - - Плав соди кальцинованої 30 / 5 1 30 / 6 0 35 / 6 6 35 / 7 2 - - - - Метасилікат натрію Мс=1 50 / 6 8 50 / 7 5 60 / 7 5 60 / 5 0 70 / 7 8 70 / 10 0 - - Дісилікат натрію Мс=2 50 / 7 0 50 / 8 0 60 / 8 0 60 / 8 5 70 / 8 5 70 / 9 5 82 / 9 4 90 / 10 1 Силікат натрію розчинний 2<Мc <= 3 - 30 / 5 5 - 40 / 6 0 30 / 6 0 60* / 5 5 60* / 6 5 70* / 6 5 Таблиця 5 Міцність шлаколужних в'яжучих на основі нікелевих шлаків в МПа Вид лужного компонента Границя міцності на стиск/згин МПа при густині розчину лужного компонента кг/м3 1200 1250 1300 ШЛВ НО ШЛВ Н7 ШЛВ НО ШЛВ Н7 ШЛВ НО ШЛВ Н7 Сода кальцинована 30 / 3 9 40 / 5 0 - - - - Плав соди кальцинованої 30 / 3 9 40 / 5 0 - - - - Метасилікат натрію Мс=1 30 / 4 2 40 / 5 0 60 / 6 9 60 / 6 9 - - Дісилікат натрію Мс=2 30 / 4 9 40 / 5 2 50 / 6 9 70 / 8 4 80 / 9 2 100 / 9 8 Силікат натрію розчинний 2<Мc <= 3 30 / 4 5 30 / 4 8 30 / 4 5 40 / 4 2 40 / 4 7 50 / 6 7 Примітка для таблиць 3-5. Марка в'яжучих на калії вуглекислому натрії їдкому технічному калії гідрату оксиду технічному повинна відповідати марці в'яжучого на соді кальцинованій. 5 Вимоги безпеки 5.1 Шлаколужне в'яжуче вибухо- та пожежобезпечне. За подраз- нювальною дією на шкіру та дихальні шляхи відноситься до ІІ групи. При приготуванні в'яжучого необхідні засоби індивідуального захисту органів дихання зору та шкіри. 5.2 При приготуванні в'яжучого необхідно дотримуватись вимог безпеки праці та виробничої санітарії за ГОСТ 2263 ГОСТ 5100 ГОСТ 9285 ГОСТ 10689 ГОСТ 10690 ГОСТ 13078 ТУ'113-03-47981 ТУ б-09-5337 та "Правилами техники безопасности и производствен- ной санитарии в производстве сборных железобетонных и бетонных конструкций и изделий". 5.3 Роботи пов'язані з прийманням розчиненням та застосува- нням лужних компонентів повинні проводитися спеціально проінструктованим персоналом. 5.4 Місця зберігання лужних компонентів мають бути недоступ- ними для сторонніх осіб а на ємкостях з розчином лужних компонентів повинен бути попереджувальний напис "Обережно! Луг!" 5.5 Розчинення лужних компонентів проводиться персоналом в захисних окулярах гумових рукавицях чоботях та прогумованих фа- ртухах. 5.6 Виробничі приміщення та лабораторії в яких проводиться робота з компонентами шлаколужного в'яжучого повинні бути обладнані припливно-витяжною механічною вентиляцією яка повинна забезпечити гранично допустиму концентрацію пилу в повітрі робочої зони що складає в перерахунку на каустичну соду NаОН - 0 5 мг/м3 . 6 Вимоги охорони навколишнього середовища 6.1 При виробництві в'яжучого в повітря робочої зони може виділятись шлаковий та цементний пил. Гранично допустимі разові концентрації витягів пилу для повітряного середовища населених пунктів не повинні перевищувати - 0 3 мг/м3 . 6.2 Гранично допустимі концентрації разових викидів пилу для повітря робочої зони відповідно до ГОСТ 12.1.005 не повинні пере- вищувати 6 мг/м3. 6.3 Захист навколишнього середовища при виробництві в'яжучо- го транспортуванні та зберіганні його компонентів забезпечується герметизацією технологічного обладнання та оснащенням пиловловлю- ючими пристроями. 6.4 Технологічні стічні води скидаються в каналізацію відповідно до вимог СН 245 та СН 46-30. 6.5 До самостійної роботи по приготуванню шлаколужного в'яжучого допускаються особи за віком не менше 18 років що пройшли медогляд інструктаж по техніці безпеки та навчені за фахом. 7 Комплектність 7.1 Постачання компонентів шлаколужного в'яжучого - меленого шлаку або шлаку меленого з мінеральними додатками та лужного компонента повинно здійснюватись комплектно але без їх змішування при цьому повинно забезпечуватись співвідношення шлаку лужного компонента та мінеральних додатків відповідно до 4.5 та 4.6 цього стандарту. 7.2 За погодженням з замовником допускається постачання тільки шлакового компонента. 8 Правила приймання 8.1 В'яжуче шлаколужне повинно бути прийняте відділом технічного контролю підприємства-виготовлювача. 8.2 Компоненти в'яжучого приймаються партіями. Розмір партії шлаку встановлюється в кількості не більше 300 т лужного компо- нента - не менше 15 т. 8.3 Кожна партія в'яжучого супроводжується документом про якість встановленої форми в якому вказують: - найменування виготовлювача; - масу партії; - дату відправки; - співвідношення компонентів в'яжучого; - марку готового в'яжучого; - вид лужного компонента; - номер цього стандарту. 8.4 Підприємство-постачальник проводить приймання та паспортизацію продукції та визначає марку в'яжучого на основі да- них поточного контролю виробництва. Журнали з даними поточного контролю виробництва що використовуються для прийняття про- дукції повинні бути пронумеровані та опечатані сургучною чи гербовою печаткою. 8.4.1 Для поточного контролю виробництва відбирають пробу шлаку меленого масою 20 кг та лужного компонента відповідно в кількості за 4.5. Загальна проба шлаку меленого повинна відбиратись автоматичними пробовідбірниками і складатись не менше ніж з п'яти разових проб відібраних після кожного цементного млина що працює в даний силос. Вибір проб повинен здійснюватись рівномірно по мірі накопичен- ня силосу. 8.4.2 Проби меленого шлаку відібрані для поточного контролю виробництва змішують квартують і ділять на дві рівні частини. Одну з цих частин піддають випробуванням для визначення показників передбачених цим стандартом другу - поміщають в су- ху щільно закриту гору і зберігають в сухому приміщенні впродовж місяця від дня відбору на випадок контрольних випробувань. 8.5 Для перевірки відповідності якості в'яжучого вимогам цьо- го стандарту проводять фізичні та механічні випробування середньої проби в'яжучого яка складається з проби шлаку складеної відповідно до 8.4 та проби лужного компонента. 8.6 Випробування контрольних проб в'яжучого повинно проводи- тись лабораторіями які акредитовані на даний вид випробувань. 8.7 Контрольну перевірку якості в'яжучого здійснює споживач та орган контролю якості в'яжучого застосовуючи вказаний вище порядок відбору проб. 8.8 При контрольній перевірці якості в'яжуче повинно відповідати всім вимогам вказаним в цьому стандарті для відповідних видів та марок в'яжучого. При виявленні розбіжностей міцності в'яжучого на згин або стиск з маркою зазначеною в документі про якість виготовлювач знижує марку в'яжучого в відповідності з фактичною міцністю і повідомляє про це споживача. 9 Методи контролю 9.1 Визначення вмісту оксидів натрію та калію у в'яжучому проводиться пломенефотометричним методом за ГОСТ 5382. 9.2 Визначення питомої поверхні меленого шлаку проводиться відповідно до інструкції що прикладається до приладу ПСХ-2. 9.3 Термін тужавлення та нормальну густину тіста визначають за ГОСТ 310.3 при цьому замість води для замішування використо- вують розчини з'єднань лужних металів згідно з 4.2 в кількостях обумовлених 4.5. 9.4 Фізико-механічні випробування шлаколужного в'яжучого про- водять за ГОСТ 310.4 з такими змінами: 9.4.1 Для визначення характеристик міцності в'яжучого виготов- ляють зразки-балочки з розчину складу 1:3 який складається з однієї частини шлаку і трьох частин піску за масою при розчинно- шлаковому відношенні на мета- та дісилікаті натрію не більше 0 32 на содолужному плаві та соді кальцинованій не більше 0 34; на силікаті натрію розчинному не більше 0 36; при цьому як розчини використовують розчини з'єднань лужних металів за 4.2 в кількостях обумовлених 4.5. 9.4.2 Визначення консистенції розчину зі шлаків і піску про- водять методом розпливу стандартного конуса на вібромайданчику. Для цього розчин готують і вкладають в форму-конус відповідно до розділу 2 ГОСТ 310.4 з врахуванням змін 9.4 цього стандарту. Після цього воронку знімають захищають розчин врiвень з краями та знімають форму-конус у вертикальному напрямку. Вмикають вібромайданчик на 20 секунд. Після закінчення вібрування заміряють діаметр основи розчинного конуса в двох взаємно-перпендикулярних напрямках. Розплив конуса повинен бути 170 +- 5 мм. Якщо діаметр конуса виявиться меншим або більшим встановленого то замішування повторюють збільшивши чи змен- шивши кількість лужного розчину. Розчинно-шлакове відношення отримане при досягненні розпливу конуса 170 +- 15 мм приймають дли подальших випробувань. 9.4.3 Зразки-балочки після виготовлення зберігають в формах в умовах що виключають випаровування вологи яка входить до складу розчину впродовж 3 діб в повітряно-сухих умовах а потім розпа- лублюють і зберігають у воді до випробувань. 9.5 Прискорене випробування в'яжучого проводять за такою ме тодикою. Зразки-балочки виготовлені за 9.4 цього стандарту не раніше ніж через 4 і не пізніше ніж через 12 годин після виготовлення пропарюють в закритих формах за режимом 3+6+3 при температурі ізотермічного прогрівання 95 +- 15 град.С. Випробування зразків проводять через одну добу з моменту виготовлення. 10 Упаковка маркування транспортування та зберігання 10.1 Транспортування та зберігання меленого шлаку повинно проводитись за ГОСТ 22237; при цьому особливу увагу слід зверта- ти на неприпустимість попадання в нього гіпсу вапна цементу. 10.2 Транспортування та зберігання лужних компонентів повин- но проводитись відповідно до вимог ГОСТ 10690; ГОСТ 5100; ГОСТ 10689; ГОСТ 13078; ГОСТ 9285; ГОСТ 2263; ТУ 113-03-479; ТУ 6-09-5337. 10.3 При транспортуванні шлаків в мішках за ГОСТ 2226 на останніх повинно бути зазначено: назву підприємства чи його то- варний знак повне найменування в'яжучого вид шлаку номер цього стандарту. 11 Вказівки по застосуванню 11.1 Для використування шлаколужного в'яжучого безпосередньо в бетонній суміші мелений шлак попередньо перемішується в сухому вигляді із заповнювачами та замішується розчином лужного ком- понента необхідної густини. 11 2 Перемішування бетонної суміші при використанні розчин- ного силікату натрію повинно проводитись у дві стадії. При цьому необхідну кількість розчину силікату натрію ділять на дві частини. Після дозування першої частини суміш перемішується впродовж 2-3 хвилин потім дозується залишок і проводиться оста- точне перемішування бетонної суміші. 11.3 Бетони на шлаколужному в'яжучому можуть тверднути у воді нормальних та природних умовах а також при тепловологій обробці. 12 Гарантії постачальника Виготовлювач гарантує відповідність в'яжучого шлаколужного вимогам цього стандарту при дотриманні умов приготування засто- сування транспортування та зберігання на момент отримання в'яжу- чого замовником але не більше 3 місяців після його відвантаження. Ключові слова: шлаколужне в'яжуче шлак лужний компонент