Методичні вказівки до організації профілактичних заходів проти захворювань на туляремію. Положення про референс-лабораторію МОЗ України з діагностики туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З 23.07.2003 № 342 Про заходи щодо профілактики захворювань на туляремію Туляремія - одна з найбільш розповсюджених природно-вогнищевих інфекцій в Україні. За період з 1990 по 2002 рр. в Україні було зареєстровано 149 випадків захворювань на туляремію. Захворюваність була в основному спорадичною за виключенням 1998 року коли було зареєстровано 104 випадки захворювань. Природні осередки туляремії виявлено на території 177 адміністративних районів Автономної Республіки Крим областей за винятком Дніпропетровської та міст Києва й Севастополя. Про активність природних осередків туляремії та потенційний ризик зараження людей свідчить те що за останні 10 років з об'єктів довкілля гризуни кліщі вода та ін. лабораторіями відділів особливо небезпечних інфекцій обласних міських санепідстанцій ізольовано понад 400 культур збудника. Дослідження штамів туляремійного збудника свідчать що в Україні циркулює голарктична раса збудника туляремії Francisella tularensis holarctica Ols.etDun. var/Ery R резистентна до антибіотиків групи макролідів. В останні роки спостерігається скорочення об'ємів епізоотологічного обстеження та результатів пошуку нових природних осередків туляремії зменшення кількості лабораторних досліджень обсягів профілактичної імунізації населення недостатній рівень підготовки фахівців лікувально-профілактичних установ діагностики туляремії та санітарно-освітньої роботи серед населення з питань профілактики захворювань що знижує ефективність протитуляремійних заходів. За останні 20 років охоплення щепленнями контингентів ризику значно скоротилося у 2002 році по відношенню до 1982 року - в 4 2 рази . В деяких областях послаблена робота по контролю за станом імунітету у населення ензоотичних територій. З 1982 року кількість поставлених проб зменшилася у 4 6 рази і складає у 2002 році - 8276 проб. Недоліки у проведенні заходів з профілактики туляремії були основною причиною погіршення епідемічної ситуації з цієї інфекції. Про це свідчить реєстрація групових випадків захворювань в окремих областях. Так у 1998 р. на фоні епізоотії серед зайців та мишовидних гризунів було зареєстровано групові випадки захворювань на туляремію в Одеській та Миколаївській областях - на територіях де природні осередки не було виявлено. Випадки захворювань у 1999 р. мали місце у Чернігівській області у 2000 р. - в Сумській області та групові в Автономній Республіці Крим у 2001 р. - в Автономній Республіці Крим Вінницькій та Луганській областях у 2002 р. - в Донецькій і Волинській областях. З метою поліпшення протиепідемічних та профілактичних заходів з туляремії координації діяльності закладів та установ охорони здоров'я з зазначених питань удосконалення організації та проведення заходів із профілактики туляремії  НАКАЗУЮ: 1. Покласти на лабораторію особливо небезпечних інфекцій Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України функції референс-лабораторії МОЗ України з діагностики туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки. 2. Затвердити: 2.1. Методичні вказівки до організації профілактичних заходів проти захворювань на туляремію додається . 2.2. Положення про референс-лабораторію МОЗ України з діагностики туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки додається . 3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим начальникам управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій Севастопольської міської державної адміністрації та Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим областей міст Києва та Севастополя: 3.1. Забезпечити організацію та проведення планових та позапланових за епідемічними показаннями щеплень проти туляремії щорічного контролю за рівнем імунного прошарку серед населення відповідно наказу МОЗ України від 31.10.2000 № 276 "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні". 3.2. Забезпечити своєчасну діагностику захворювань на туляремію в тому числі з лабораторним обстеженням хворих на захворювання з подібними симптомами кон'юнктивіт Паріно лімфаденіти односторонні фолікулярні і флегмонозні ангіни з шийними підщелепними лімфаденітами затяжні пневмонії в зимовий період тощо . 3.3. Забезпечити проведення не менше 1 разу на 3 роки семінарів з клініки лабораторної діагностики лікування епідеміології та профілактики туляремії для лікарів-інфекціоністів лікарів-терапевтів лікарів-педіатрів дільничної мережі лікарів-епідеміологів лікарів-бактеріологів лікарів-отолярингологів лікарів-хірургів лікарів-офтальмологів та медичних працівників сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських фельдшерських пунктів. 3.4. Забезпечити проведення санітарно-освітньої роботи серед населення з питань профілактики туляремії з використанням засобів масової інформації. 4. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим начальникам управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій Севастопольської міської державної адміністрації Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації відповідно до ст. 8 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щороку при складанні кошторису витрат на наступний рік передбачати кошти для придбання імунобіологічних препаратів засобів для проведення щеплень проти туляремії за епідемічними показаннями. 5. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим областей міст Києва та Севастополя: 5.1. Забезпечити проведення щорічних планових епізоотологічних обстежень територій вільних від цієї інфекції не визначених як ензоотичні які за ландшафтно-географічними характеристиками можуть бути потенційними природними осередками туляремії. У визначених природних осередках обстеження територій проводити не менше 1 разу на 3-5 років. 5.2. Забезпечити державний санітарний нагляд за проведенням два рази на рік весняної та осінньої одночасної суцільної дератизації на території підпорядкованих населених пунктів. 5.3. Забезпечити розробку епізоотологічних та епідеміологічних прогнозів з туляремії на літньо-осінній та зимово-весняний періоди які направляти до Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України щороку до 20 червня та 20 грудня. 5.4. Забезпечити відділи особливо небезпечних інфекцій автотранспортом та необхідним оснащенням для проведення епізоотологічних та епідеміологічних обстежень природних осередків туляремії та територій вільних від цієї інфекції. 5.5. Забезпечити відлов дрібних ссавців збір проб з об'єктів довкілля з наступним комплексним лабораторним дослідженням. 5.6. Забезпечити постійну готовність лабораторій відділів особливо небезпечних інфекцій до проведення досліджень на туляремію та інші природно-вогнищеві інфекції наявність необхідного оснащення діагностичних імунобіологічних препаратів поживних середовищ та лабораторних тварин. 5.7. Направляти для підтвердження виділені штами збудників туляремії в лабораторію особливо небезпечних інфекцій Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України. 5.8. Забезпечити взаємообмін інформацією між обласними санітарно-епідеміологічними станціями суміжних територій про епідемічну та епізоотичну ситуацію з туляремії. 5.9. Оперативну інформацію про виявлення захворювань на туляремію направляти до Міністерства охорони здоров'я України та Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України згідно наказу МОЗ України від 23.05.2002 № 190 "Про надання позачергових повідомлень Міністерству охорони здоров'я України". 5.10. Копії карт епідеміологічного обстеження випадків захворювань людей на туляремію направляти до Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України. 5.11. Складати кожні 5 років перелік ензоотичних неблагополучних територій з туляремії і надсилати до Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України. 5.12. Посилити державний санітарно-епідеміологічний нагляд за виконанням відповідними установами закладами та організаціями заходів щодо захисту джерел водопостачання продуктів харчування від інфікування збудником туляремії дотриманням правил безпеки при виконанні робіт пов'язаних з ризиком зараження. 6. Центральній санітарно-епідеміологічній станції МОЗ України Некрасова Л.С. : 6.1. Забезпечити надання лікувально-профілактичним закладам та установам державної санітарно-епідеміологічної служби організаційно-методичної та практичної допомоги з питань лабораторної діагностики епідеміологічних епізоотологічних обстежень та профілактики туляремії. 6.2. Розробляти двічі на рік епізоотологічні та епідеміологічні прогнози з туляремії на території країни і направляти до Кримської Республіканської санепідстанції обласних Київської та Севастопольської міських санітарно-епідеміологічних станцій інших зацікавлених служб та відомств. 7. Українському науково-дослідному протичумному інституту ім. І.І.Мечнікова МОЗ України Бощенко Ю.А. : 7.1. Забезпечити наукове обгрунтування протитуляремійних заходів з розробкою методів прогнозування активності епізоотичного та епідемічного процесів та контролю за існуючими природними осередками туляремії виявлення і вивчення нових природних осередків. 7.2. Надавати лікувально-профілактичним закладам та установам державної санітарно-епідеміологічної служби науково-методичну та практичну допомогу з питань профілактики туляремії. 7.3. Забезпечити наукові розробки щодо удосконалення методів вивчення культивування збудника та лабораторної діагностики туляремії сформувати колекцію збудників туляремії. Отримувати штами збудників туляремії з референс-лабораторії Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України. 7.4. Передбачити проведення науково-дослідних робіт по створенню вітчизняних препаратів протитуляремійної вакцини штамів-продуцентів. 8. Українському науково-дослідному протичумному інституту ім. І.І.Мечнікова МОЗ України Бощенко Ю.А. Центральній санітарно-епідеміологічній станції МОЗ України Некрасова Л.С. : 8.1. Розробляти кожні 5 років перелік ензоотичних неблагополучних з туляремії територій України. 8.2. Підготувати до 2004 року нормативні документи з лабораторної діагностики туляремії у людей дослідження об'єктів довкілля на туляремію оснащення зоогруп відділів особливо небезпечних інфекцій і проведення епізоотологічних та епідеміологічних обстежень територій. 9. Скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23.06.2003 № 276 "Про затвердження Інструкції з планування та організації проведення профілактичних щеплень проти туляремії." 10. Вважати таким що не застосовується на території України наказ МОЗ СРСР від 05.02.1976 № 133 "О мероприятиях по профилактике заболеваний людей туляремией". 11. Контроль за виконанням даного наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Бережнова С.П. та директора Департаменту організації медичної допомоги населенню Жданову М.П. Перший заступник Державного секретаря Головний державний О.В.Лапушенко санітарний лікар України ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 23.07.2003  № 342 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до організації профілактичних заходів проти захворювань на туляремію Туляремія - природньовогнищеве інфекційне захворювання розповсюджене переважно на ландшафтах помірного кліматичного поясу. У людини - це гостре інфекційне захворювання токсико-алергічного рідше септичного характеру. Інкубаційний період як правило складає 3-7 днів. Захворювання триває 2-3 тижні інколи більше у рідких випадках спостерігаються рецидиви. Для туляремії поряд з загальними проявами хвороби - гарячка головний біль слабість і т.п. характерне запалення лімфатичних вузлів і прилеглої тканини бубон який виникає регіонарно до місця проникнення в організм збудника. Відмінною особливістю туляремії є множинність шляхів передачі інфекції при практично 100-% сприйнятливості людини різної статі і віку а також відсутність контагіозності. Множинність механізмів і шляхів зараження: контактний через шкіру та слизові інокулятивний через шкіру при покусах членистоногих та ссавців аліментарний через травний тракт і аспіраційний через дихальні шляхи зумовлюють поліморфізм клінічних проявів туляремії. Відповідно до локалізації первинних уражень розрізняють наступні клінічні форми туляремії: виразково-бубонна бубонна ангінозно-бубонна очно-бубонна абдомінальна і торакальна легенева . Збудником туляремії є дрібна грамвід'ємна кокобактерія Francisella tularensis. В межах виду F.tularensis виділяються три підвиди: неарктичний середньоазіатський і голарктичний а останній включає три біологічних варіанта: японський біовар біовар I Ery s чутливий до еритроміцину і біовар II Ery r резистентний до еритроміцину . Збудник туляремії є значно стійкий у навколишньому середовищі особливо при низьких температурах. Тривалість інфікування продуктів харчування залежить від температури зберігання: у молоці вершках 8-15 град - до 8 діб у замороженому молоці - більше 3 місяців. У молочнокислих продуктах бактерії швидко відмирають. У висушених шкірах інфікованих щурів туляремійні бактерії при температурі 15-20 град. можуть зберігатися до 20 діб. При достаньо високій стійкості у навколишньому середовищі при низьких температурах збудник туляремії достатньо чутливий до різних фізичних ультрафіолетові промені іонізуюча радіація висока температура та хімічних чинників. Дезінфекцію матеріалів що містять туляремійні бактерії проводять у відповідності до Державних санітарних правил ДСП 9.9.5.035-99 "Безпека роботи з мікроорганізмами 1-11 груп патогенності" 1999 р. 1. Характеристика природних осередків туляремії. Активними осередками туляремії слід вважати такі в яких реєструються випадки захворювань людей виділяють культури збудника туляремії від дрібних ссавців гризуни комахоїдні кровосисних членистоногих кліщі комахи інших об'єктів довкілля регулярно виділяються антитіла від дрібних ссавців або антиген до туляремійного мікробу з погадок птахів екскрементів хижих ссавців при наявності специфічних антитіл антигену не менш ніж в 10% проб у роки високої чисельності основних носіїв при статистично достовірній виборці в 100 екз. ссавців погадок та ін. які зібрані на території вогнищ туляремії. Малоактивними осередками туляремії слід вважати такі де не реєструються випадки захворювання людей на туляремію але мають місце поодинокі знахідки збудника або туляремійного антигену в об'єктах довкілля. 2. Тактика епізоотологічного обстеження осередків туляремії. Епізоотологічне обстеження осередків туляремії включає: збір польового матеріалу лабораторні дослідження зібраного матеріалу аналіз отриманих даних розробка конкретних протиепідемічних заходів за результатами аналізу. При епізоотологічних обстеженнях необхідно використовувати як загальні зоолого-паразитологічні методи так і специфічні які направлені на активний пошук епізоотій туляремії. Пошуки епізоотій повинні проводитись в першу чергу в тих районах де в минулому виникали спалахи захворювань мали місце спорадичні випадки туляремії або були виділені культури збудника туляремії. За епідеміологічними показаннями необхідно проводити термінові епізоотологічні обстеження. Усі ссавці по відношенню до збудника туляремії розподіляються на 3 групи: 1 сприйнятливі та високочутливі ссавці. До цієї групи належать головним чином гризуни комахоїдні і зайцеподібні; 2 сприйнятливі але малочутливі ссавці. До цієї групи належать польова миша всі види щурів і ховрахів білки їжаки бобри та деякі інші види ссавців; 3 недостатньо сприйнятливі та практично нечутливі ссавці. До них належить більшість видів хижих ссавців і сільськогосподарських тварин. При епізоотологічному обстеженні осередків туляремії необхідно в першу чергу досліджувати ссавців 1 групи а потім 2 і 3 груп. 3. Тактика епізоотологічних обстежень природніх осередків туляремії різних ландшафтно-географічних зон. Епізоотологічні обстеження луго-польових і степових осередків слід проводити ранньою весною або пізно восени. При цьому навесні особливу увагу приділяють пошуку трупів і відлову дрібних ссавців у місцях їх зимових скупчень скирти лісонасадження тощо а також збору іксодових кліщів для бактеріологічних досліджень. Восени слід також проводити відлови дрібних ссавців в агроценозах скиртах копицях для бактеріологічних досліджень. Ефективним засобом виявлення епізоотій туляремії в цих осередках є серологічні дослідження погадок птахів і екскрементів хижих ссавців. В осередках лісового типу епізоотологічним обстеженням підлягають переважно дрібні ссавці лісового комплексу лісова жовтогорла миша руда полівка звичайна та мала бурозубки за рахунок яких підтримується циркуляція збудника туляремії. Менше значення мають дослідження іксодових кліщів через відносно низьку інфікованість збудником. При обстеженні заплавно-болотних і передгірно-струмкових осередків туляремії та їх варіантів необхідно особливу увагу звернути на вилов і бактеріологічне обстеження гідрофільних видів дрібних ссавців водяна полівка полівка-економка ондатра та ін. в тому числі в місцях скупчення тварин у період весняної повені. 4. Аналіз результатів епізоотологічного обстеження та складання прогнозу епізоотичної ситуації на туляремію. Відомості про розподіл динаміку чисельності фонових видів дрібних ссавців і кровосисних членистоногих виділення культур збудника або знахідок специфічних антитіл антигену з об'єктів довкілля наносять на карти та аналізують. Про всі виявлені осередки туляремії необхідно інформувати Центральну санітарно-епідеміологічну станцію МОЗ України. Інтенсивність епізоотій оцінюється за ступенем зараженості дрібних ссавців членистоногих переносників проб води у % від числа досліджених екземплярів або кількості проб по кількості позитивних знахідок антитіл до туляремії туляремійного антигену в погадках і екскрементах. Аналіз необхідно проводити диференційовано з урахуванням місця й часу виділення культур виявлення туляремійного антигену джерел виділення та типу осередків туляремії. В заплавно-болотних осередках туляремії особливе значення має висока зараженість кровососів і води в луго-польових - дрібних ссавців іксодових кліщів субстратів скирт копиць які заселені гризунами зерно- і овочесховищ у степових осередках - дрібних ссавців і пасовищних іксодових кліщів. При дослідженні погадок птахів екскрементів хижих птахів високі показники титрів антигену в серологічних реакціях 1:160 і вище є показниками недавньої епізоотії або такої що протікала під час утворення екскретів а низькі 1:20 - 1:40 вказують на більш віддалені її терміни. 5. Заходи щодо знезараження джерела збудника інфекції факторів передачі і перенощиків збудника. Заходи проводяться у двох напрямках: - усунення умов зараження людей санітарно-гігієнічні заходи та санітарно-освітня робота ; - заходи щодо знищення носіїв та перенощиків збудників інфекції. Санітарно-гігієнічні заходи мають особливості при різних типах захворюваності. При трансмісивних зараженнях застосовують репеленти захисний одяг обмежують доступ нещепленого населення до неблагополучних територій а в особливих випадках проводять дезінсекцію водоймищ. Для профілактики промислових заражень необхідно проводити комплекс санітарно-протиепідемічних заходів в місцях промислу звірків і на складах зберігання шкір. При водних спалахах необхідно припиняти купання і водокористування з зараженого водоймища використовувати для пиття тільки кип'ячену воду - прийняти заходи по очистці криниць від трупів гризунів та дезінфікувати воду. З метою запобігання зараження під час зимових польових робіт в природних вогнищах туляремії не можна притягувати до роботи нещеплене населення. При цьому необхідно проводити знезараження зерна та грубих кормів. При побутових зараженнях забезпечують непроникність гризунів до жилих та підсобних приміщень дератизацію та вологе прибирання з застосуванням дезінфекційних засобів. При виробничих і продуктових зараженнях здійснюють санітарно-протиепідемічні заходи на підприємствах або складах в т.ч. знезараження інфікованої сировини і продуктів термічним способом. На м'ясокомбінатах знищують іксодових кліщів на худобі що поступає для переробки. На полюванні необхідно дезінфікувати руки після знімання шкір і потрошенні зайців ондатр кротів і водяних щурів. Заходи щодо знищення носіїв та перенощиків збудників інфекції направлені на скорочення чисельності основних носіїв інфекції - ссавців 1-ї групи і перенощиків перш за все іксодових кліщів . Зменшенню чисельності іксодових кліщів сприяє пізніший початок весняного випасу худоби коли закінчується активація кліщів скорочення природніх площ луки випасання худоби на штучних і культурних пасовищах планові і екстренні протикліщеві обробки худоби. Знищення кліщів на худобі проводиться хімічними засобами та механічним способом. Дератизаційні заходи проводяться різними методами як знищення гризунів так і застосування агротехнічних прийомів які перешкоджають збільшенню чисельності дрібних ссавців. Дератизація і дезінсекція повинні проводитися на основі результатів епізоотичного обстеження і обов'язково супроводжуватися оцінкою ефективності проведених заходів. 6. Епізоотолого-епідеміологічне обстеження вогнища інфекції. Кожний випадок захворювання людини на туляремію вимагає детального епізоотолого-епідеміологічного обстеження вогнища інфекції. Результати обстеження вносяться в "Карту епізоотолого-епідеміологічного обстеження". При цьому вказують загальні відомості про хворого дату захворювання і госпіталізації встановлення діагнозу відомості про клінічну форму і характер перебігу захворювання а також епідеміологічне заключення про ймовірне джерело і шляхи зараження. На основі отриманих даних проводять аналіз причин захворюваності і дають рекомендації щодо комплексу протиепідемічних заходів: зоологопаразитичні і бактеріологічні обстеження вогнища імунопрофілактика по епідпоказах заходи по знезараженні джерела інфекції і факторів його передачі та ін. Хворі туляремією госпіталізуються у інфекційний стаціонар. В окремих випадках при шкірно-бубонній і бубонній формах захворювання з легким перебігом допускається лікування в амбулаторних умовах. Директор Департаменту державного С.П.Бережнов санітарно-епідеміологічного нагляду ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 23.07.2003  № 342 ПОЛОЖЕННЯ про референс-лабораторію МОЗ України з діагностики туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки Референс-лабораторія проводить спостереження за етіологічною структурою відповідних зооантропонозних інфекцій циркуляцією й мінливістю збудників туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки серед населення та в об'єктах довкілля здійснює моніторінг за циркуляцією цих збудників поглиблене вивчення їх та удосконалення системи лабораторного контролю. Керівником референс-лабораторії є завідуючий лабораторією особливо небезпечних інфекцій. За матеріально-технічне забезпечення референс-лабораторії несе відповідальність головний лікар Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України далі - ЦСЕС . 1. Завдання та функції референс-лабораторії 1.1. Методичне керівництво і практична допомога лабораторіям установ та закладів охорони здоров'я з питань імунологічної бактеріологічної біологічної та експрес-діагностики туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки. 1.2. Аналіз матеріалів державної статистичної та галузевої звітності інформацій що надходять до МОЗ України та ЦСЕС щодо обсягу структури та результатів лабораторних досліджень на туляремію лістеріоз еризипелоїд сибірку. 1.3. Проведення консультацій щодо методів адекватної діагностики зооантропонозних інфекцій включаючи ідентифікацію штамів родів Francisella Listeria Erysipellothrix Bacillus які мають відхилення від типових властивостей. 1.4. Аналіз і вивчення біологічних властивостей збудників туляремії лістеріозу еризипелоїду та сибірки що циркулюють на території України. 1.5. Аналіз і вивчення адекватних біологічних моделей лабораторних тварин методів зараження змін патолого-анатомічної картини при виділенні та ідентифікації збудників туляремії лістеріозу еризипелоїду та сибірки. 1.6. Створення та підтримка колекції збудників туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки виділених як від людей так і з об'єктів довкілля на території країни вивчення їх мінливості. 1.7. Співробітництво з питань обміну придбання та утримання міжнародних авторських та референс-штамів збудників туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки. 1.8. Розробка апробація і впровадження в практику нових методів дослідження ідентифікації та індикації збудників зооантропонозних інфекцій. 1.9. Підготовка для установ охорони здоров'я інформаційних матеріалів з питань етіологічної структури методів дослідження та сучасних досягнень з лабораторної діагностики зооантропонозних інфекцій. 1.10. Організація підготовки лікарів-бактеріологів з питань сучасних методів імунологічної бактеріологічної біологічної та експрес-діагностики туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки. 1.11. Організація контролю якості імунологічних бактеріологічних та біологічних досліджень на зооантропонозні інфекції шляхом "сліпого тестування". Ідентифікація атипових штамів збудників туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки що важко діагностуються та підтвердження виділених культур. 1.12. Співробітництво з науково-дослідними закладами та іншими регіональними центрами з діагностики зооантропонозних інфекцій. 1.13. Участь у вітчизняних програмах з мікробіологічного контролю зооантропонозних інфекцій. 2. Права референс-лабораторії Референс-лабораторії з діагностики туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки надається право: 2.1. Користуватися інформацією що надходить до МОЗ України та ЦСЕС від установ охорони здоров'я що необхідна для аналізу етіологічної структури біологічних особливостей мінливості патогенності та вірулентності збудників зооантропонозних інфекцій а також для оцінки ефективності профілактичних протиепідемічних заходів лабораторних досліджень. 2.2. Одержувати від установ охорони здоров'я культури збудників туляремії лістеріозу еризипелоїду та сибірки відповідно до "Положення про порядок обліку зберігання обороту видачі та пересилки культур бактерій вірусів рикетсій грибів найпростіших мікоплазм бактерійних токсинів отрут біологічного походження" затвердженого МОЗ СРСР 18.05.79 та ДСП 9.9.5.035-99 "Безпека роботи з мікроорганізмами 1-11 груп патогенності". 2.3. Вносити на розгляд МОЗ України пропозиції щодо удосконалення лабораторної діагностики зооантропонозних інфекцій. 2.4. Перевіряти якість роботи лабораторій установ охорони здоров'я системи з лабораторної діагностики туляремії лістеріозу еризипелоїду та сибірки. 2.5. Брати участь у роботі циклів по підвищенню кваліфікації фахівців лабораторій з розділу "Лабораторна діагностика зооантропонозних інфекцій". 2.6. Брати участь у підготовці та виданні матеріалів наукового інформаційного методичного та просвітницького спрямування з питань лабораторної діагностики зооантропонозних інфекцій їх етіологічної структури та циркуляції збудників туляремії лістеріозу еризипелоїду сибірки серед населення та в об'єктах довкілля. 2.7. Співпрацювати з науково-дослідними установами України та іншими регіональними центрами з зооантропонозних інфекцій. 2.8. Брати участь в міжнародних програмах з мікробіологічного контролю за зооантропонозними інфекціями. 2.9. Брати участь в організації та проведенні науково-практичних конференцій з'їздів семінарів нарад стосовно лабораторної діагностики зооантропонозних інфекцій. 2.10. Користуватися для службового листування бланками з назвою лабораторії. Директор Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду С.П.Бережнов