ДСТУ Б В.2.7-82-99

ДСТУ Б В.2.7-82-99 Будівельні матеріали. В'яжучі гіпсові. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-82-99 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Будівельні матеріали В'ЯЖУЧІ ГІПСОВІ Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-82-99 Передмова 1 РОЗРОБЛЕНИЙ Технічним комітетом із стандартизації "Будівельні матеріали" 2 ВНЕСЕНИЙ Відділом будівельної індустрії промисловості будівельних матеріалів і механізації Держбуду України 3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ТА ВВЕДЕНИЙ В ДІЮ Наказом Держбуду України від 03.02.99 № 22 4 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ З введенням цього стандарту на території України припиняють дію: ГОСТ 125-79 "Вяжущие гипсовые. Технические условия" ГОСТ 23789-79 "Вяжущие гипсовые. Методы испытаний" ГОСТ 26871-86 "Материалы вяжущие гипсовые. Правила приемки. Упаковка маркировка транспортирование и хранение". ДСТУ Б В.2.7-82-99 Зміст С. І Галузь використання .....................…………………………….………….. 1 2 Нормативні посилання .....................………………………...…………… 2 3 Технічні вимоги ........................…………………………………………... 4 4 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища ...……………... 7 5 Правила приймання ....................…………………………..……………... 8 6 Методи контролю .......................…………………………………………. 10 7 Транспортування і зберігання ...........………………….....……………… 17 8 Гарантії виготовлювача ...........……………………….......……………… 17 Додаток А Галузі застосування гіпсових в'яжучих в залежності від властивостей .........................……………………………………………… 18 Додаток Б Визначення модифікаційного складу гіпсового в'яжучого …………….. 19 Додаток В Прилади та обладнання для визначення показників якості гіпсових в'яжучих ....................……………………………...………………………. 24 Додаток Г Форма журналу приймального контролю гіпсових в'яжучих .........................…………………………………....…………….. 27 ДСТУ Б В.2.7-82-99 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Будівельні матеріали В'яжучі гіпсові Технічні умови Строительные материалы Вяжущие гипсовые Технические условия Building materials Astringents of gypsum Specifications Чинний від 1999-06-01 1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ Цей стандарт поширюється на гіпсові в'яжучі які виготовляються шляхом термічної обробки природної гіпсової сировини - гіпсового каменю - до напівводного сульфату кальцію CaSO4 ? 0 5H2O і застосовуються для виготовлення будівельних виробів при виконанні будівельних робіт а також для виготовлення форм і моделей у фарфоро-фаянсовій керамічній машинобудівній та інших галузях промисловості. Галузі застосування гіпсових в'яжучих наведені у додатку А. Стандарт не поширюється на гіпс медичний та гіпсові в'яжучі із фосфогіпсу та інших відходів промисловості. Умовне позначення при замовленні гіпсового в'яжучого повинне складатись із перших літер найменування гіпсового в'яжучого марки в'яжучого індексу терміну тужавлення індексу тонини помелу позначення даного стандарту. Приклад умовного позначення гіпсового в'яжучого марки 5 швидкого тверднення грубого помелу: ГВ Г-5-А-1 ДСТУ Б В.2.7-82-99. Вимоги викладені у 3.1.1 3.1.2 3.1.4 3.1.5 3.1.6 3.2 3.4.3 3.5 розділах 4 5 6 і 7.2 є обов'язковими. Стандарт придатний для цілей сертифікації. ДСТУ Б В.2.7 82-99 с.2 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи: ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности ГОСТ 12.3.009-76 ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности ГОСТ 12.4.013-85 ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования ГОСТ 12.4.028-76 ССБТ. Респираторы ШБ-1 "Лепесток". Технические условия ГОСТ 28507-90 ССБТ. Обувь специальная кожаная для защиты от механических воздействий. Технические условия ГОСТ 310.4-81 Цементы. Методы определения предела прочности при изгибе и сжатии ГОСТ 1277-75 Серебро азотнокислое ГОСТ 1770-74Е Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры мензурки колбы пробирки. Технические условия ГОСТ 2226-88 Мешки бумажные. Технические условия ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством ГОСТ 3118-77 Кислота соляная. Технические условия ГОСТ 4013-82 Камень гипсовый и гипсоангидритовый для производства вяжущих материалов. Технические условия ГОСТ 6613-86 Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.3 ГОСТ 9078-84 Поддоны плоские Общие технические условия ГОСТ 14192-77 Маркировка грузов ГОСТ 27574-87 Костюмы женские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия ГОСТ 27575-87 Костюмы мужские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия СН-245-71 Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий СНіП ІІ-4-79 Естественное и искусственное освещение СНіП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация зданий СНіП 2.04.05-91 Отопление вентиляция и кондиционирование СНіП 2.09.04-87 Административные и бытовые здания СНіП ІІІ.4-80 Техника безопасности в строительстве СП № 4946-89 Санитарные правила по охране атмосферного воздуха населенных мест СанПіН № 4630-88 Санитарные правила по охране атмосферного воздуха населенных мест СП 1042-73 Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию ДБН В.1.4-0.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Основні положення ДБН В.1.4-0.02-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Типові документи ДБН В.1.4-1.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.4 3 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ 3.1 Для всіх видів низьковипалювальних гіпсових в'яжучих 3.1.1 Гіпсові в'яжучі повинні задовольняти обов'язкові вимоги цього стандарту і замовлення на їх поставку. 3.1.2 Гіпсові в'яжучі мають виготовлятися за технологічним регламентом що затверджений підприємством-виготовлювачем. 3.1.3 В залежності від границі міцності при стиску встановлюються такі марки гіпсових в'яжучих: Г-2 Г-3 Г-4 Г-5 Г-6 Г-7 Г-8 Г-9 Г-10 Г-13 Г-16 Г-19 Г-22 Г-25. 3.1.4 Показники границі міцності при стиску і вигині для кожної марки гіпсового в'яжучого повинні відповідати значенням наведеним у таблиці 1. Таблиця 1 МПа Марка в'яжучого Границя міцності зразків-балочок розмірами 40х40х160 мм у віці 2 год не менше при стиску при вигині Г-2 2 1 2 Г-3 3 1 8 Г-4 4 2 0 Г-5 5 2 5 Г-6 6 3 0 Г-7 7 3 5 Г-8 8 3 85 Г-9 9 4 2 Г-10 10 4 5 Г-13 13 5 5 Г-16 16 6 0 Г-19 19 6 5 Г-22 22 7 0 Г-25 25 8 0 3.1.5 Терміни тужавлення гіпсових в'яжучих в залежності від групи повинні відповідати значенням наведеним у таблиці 2. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.5 Таблиця 2 Група в'яжучого Індекс терміну тверднення Термін тужавлення хв початок не раніше кінець не пізніше Швидкого тверднення А 2 15 Нормального тверднення Б 6 30 Повільного тверднення В 20 Не нормується 3.1.6 В залежності від тонини помелу гіпсові в'яжучі поділяються на класи наведені у таблиці 3. Таблиця 3 Клас в'яжучого Індекс тонини помелу Максимальний залишок на ситі з розмірами вічка в просвіті 0 2 мм % не більше Грубого помелу I 23 Середнього помелу II 14 Тонкого помелу III 2 3.1.7 Вміст гідратної води в гіпсових в'яжучих повинен бути в межах 4-5 %. 3.2 Для гіпсових в'яжучих які використовуються у фарфоро-фаянсовій керамічній та інших галузях промисловості крім будівельної встановлюються додаткові вимоги. 3.2.1 Гіпсові в'яжучі за границею міцності повинні відповідати маркам Г-5 - Г-25. 3.2.2 Початок тужавлення гіпсового тіста нормальної густоти повинен наступати не раніше 6 хв а кінець тужавлення - не пізніше 30 хв від початку замішування. 3.2.3 Тонина помелу гіпсових в'яжучих повинна бути такою щоб залишок на ситі з розміром вічка в просвіті 0 2 мм не перевищував 1 %. 3.2.4 Гіпсові в'яжучі повинні відповідати вимогам наведеним у таблиці 4. Таблиця 4 Найменування показників Значення показників гіпсових в'яжучих для фарфоро-фаян-сової і керамічної промисловості для інших галузей промисловості крім будівельної Об'ємне розширення % 0 15 - 0 30 Не більше 0 2 Домішки не розчинні в соляній кислоті % не більше 1 0 1 0 Вміст металодомішок в 1 кг гіпсу не більше мг 8 8 Водопоглинання % 25-30 Не нормується ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.6 3.3 Гіпсові в'яжучі виготовляються з природного гіпсового каменю за ГОСТ 4013. 3.4 Пакування 3.4.1 Гіпсові в'яжучі відвантажуються упакованими у мішки або навалом у спеціалізованому транспорті. Для пакування в'яжучих застосовуються п'яти- шестишарові з закритою горловиною паперові мішки М-НМ БМ або БМП за ГОСТ 2226. Допускається використовувати паперові мішки імпортного виробництва з показниками міцності не нижче ніж за ГОСТ 2226 а також за згодою із споживачем - чотиришарові паперові мішки. 3.4.2 Середня маса нетто в'яжучого в мішку як правило дорівнює 50±0 5 кг. 3.4.3 Гранична маса брутто мішка з в'яжучим не повинна перевищувати 51 кг. 3.4.4 Мішки з в'яжучим можуть пакуватись у транспортні пакети на піддони за ГОСТ 9078 з використанням засобів пакетування за діючими нормативними документами. Маса нетто пакета як правило не перевищує 2000 кг. 3.4.5 Для роздрібної торгівлі гіпсові в'яжучі пакуються в поліетиленові банки поліетиленові або паперові пакети які забезпечують необхідну герметичність в'яжучих. Маса нетто окремої упаковки може бути від 1 до 10 кг. Відхилення від маси нетто однієї упаковки не перевищує 1 %. Банки чи пакети з в'яжучим укладаються в транспортну тару що відповідає нормативній документації. 3.5 Маркування 3.5.1 Маркування наносять на кожен мішок для гіпсових в'яжучих на будь-якій його частині. Воно має бути чітким і містити: - найменування підприємства-виготовлювача або його товарний знак; - найменування в'яжучого за даним стандартом; - середню масу нетто в'яжучого у мішку; - маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192. Транспортне маркування за ГОСТ 14192 наносять також на мішки верхнього ряду. 3.5.2 Маркування для транспортних пакетів наносять на мішки верхнього ряду які мають бути укладені так щоб маркування було чітко видимим. Воно має містити інформацію за 3.5.1 за винятком середньої маси нетто в'яжучого у мішку та додатково вказується: - середня маса нетто в'яжучого у пакеті; - кількість мішків у пакеті. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.7 3.5.3 Для роздрібної торгівлі кожна упаковка і тара мають супроводжуватися інструкцією по застосуванню і етикеткою на якій наведено: - найменування підприємства-виготовлювача або його товарний знак; - повне найменування в'яжучого; - позначення даного стандарту; - номер партії і дату виготовлення; - масу нетто однієї упаковки кг; - кількість упаковок для тари ; - маніпуляційний знак "Берегти від вологи" за ГОСТ 14192. 3.5.4 Маркування в'яжучого що відвантажується без упаковки наносять на ярлик який прикріплюють до транспортного засобу будь-яким способом що забезпечує його збереження при транспортуванні. Ярлик має містити таку саму інформацію що і маркування мішка з в'яжучим. 4 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 4.1 Гіпсові в'яжучі частково чи повністю зневоднений порошок природного гіпсу відповідають четвертому класу небезпечності за ГОСТ 12.1.005 та відносяться до речовин малонебезпечних згідно з класифікацією за ГОСТ 12.1.007 виявляють фіброгенну дію не є алергенами і не викликають захворювання силікозом. 4.2 Гіпсові в'яжучі пожежо- і вибухобезпечні. 4.3 Сировина що використовується для виробництва гіпсових в'яжучих за радіаційною безпекою повинна відповідати вимогам ДБН В. 1.4-0.01 ДБН B.I.4-0.02 ДБН B.I.4-1.01 ДБН B.I.4-2.01. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у гіпсових в'яжучих не повинна перевищувати 370 Бк/кг. 4.4 Гранично допустима концентрація гіпсового пилу в повітрі робочої зони повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005. 4.5 При виробництві гіпсових в'яжучих працюючі повинні забезпечуватись спецодягом за ГОСТ 27574 і ГОСТ 27575 спецвзуттям - за ГОСТ 28507 захисними окулярами - за ГОСТ 12.4.013 респіраторами ШБ-1 "Лепесток" - за ГОСТ 12.4.028. Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих. 4.6 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції аспірації та опалення за ГОСТ 12.4.021 та СНіП 2.04.05 освітлення - за СНіП 11-4 водопровідною системою та каналізацією - за СНіП 2.04.01 питною водою - за ГОСТ 2874 побутовими приміщеннями - за СНіП 2.09.04. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.8 4.7 Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 і СП №4088. 4.8 У виробничих приміщеннях необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки у відповідності з ГОСТ 12.1.004 та електробезпеки за ГОСТ 12.1.019. 4.9 Рівні вмісту шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок повинні відповідати вимогам СН-245 і СП №4946. 4.10 Технологічні стічні води скидаються в каналізацію відповідно до вимог СанПіН № 4630-88. 4.11 Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003 СП № 1042 і ГОСТ 12.3.002. 4.12 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог СНіП ІІІ-4 і ГОСТ 12.3.009. 5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ 5.1 Гіпсові вяжучі приймають партіями. Партією вважається добовий випуск гіпсового в'яжучого однієї групи класу і марки. 5.2 Кожна партія гіпсового в'яжучого підлягає приймально-здавальним випробуванням за показниками: - границя міцності при стиску і вигині; - термін тужавлення; - тонина помелу. Для гіпсових в'яжучих що використовуються у фарфоро-фаянсовій керамічній машинобудівній та інших галузях промисловості крім будівельної додатково визначають: - об'ємне розширення; - домішки не розчинні в соляній кислоті; - вміст металевих домішок; - водопої літання. 5.3 За результатами приймально-здавальних випробувань визначають групу клас і марку в'яжучого. 5.4 Для проведення приймально-здавальних випробувань і контрольних перевірок від кожної партії в'яжучого відбирають пробу масою від 5 до 7 кг. 5.5 Порядок відбору проб 5.5.1 Із потоку гіпсового в'яжучого при його транспортуванні до місця зберігання або пакування та з транспортних засобів відбирають 10 окремих проб масою від 1 0 до 1 5 кг кожна і об'єднують в одну. 5.5.2 Для контрольних перевірок упакованих в'яжучих відбирають будь-яких 10 мішків з в'яжучим і з кожного з них з глибини 10 см пробовідбірником ДСТУ Б В.2.7-82-99 с9 відбирають пробу масою від 1 0 до 1 5 кг; із транспортних засобів проби відбирають у чотирьох місцях. 5.5.3 Відібрані проби за 5.5.1 і 5.5.2 старанно перемішують потім квартуванням відбирають для випробувань кінцеву пробу масою від 5 до 7 кг яку ділять на дві рівні частини і зберігають у закритому посуді. Одну пробу використовують для випробувань іншу зберігають протягом гарантійного терміну за 8.1 при температурі 20±3 °С як арбітражну. 5.6 Маркування проб та протокол відбору проб повинні містити: - найменування підприємства-виготовлювача гіпсового в'яжучого; - позначення проби в'яжучого; - дату виготовлення; - місце і дату відбору проб; - посади та прізвища осіб що відбирали проби. 5.7 Приймання в'яжучих технічним контролем підприємства-виготовлювача здійснюють за результатами приймально-здавальних випробувань які документуються за формою згідно з рекомендованим додатком Г. 5.8 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним з показників які вказані у 5.2 проводять повторні випробування за цим показником на подвоєній кількості проб. При незадовільних результатах повторних випробувань партія гіпсового в'яжучого прийманню не підлягає. 5.9 Кожна партія гіпсового в'яжучого або її частина що поставляється одному замовнику повинна супроводжуватися документом про якість в якому повинно бути наведено: - найменування підприємства-виготовлювача і його адреса; - номер партії і дата; - об'єм продукції що відвантажується; - найменування і умовне позначення продукції; - результати випробувань для гіпсових в'яжучих що призначені для фарфоро-фаянсової керамічної та інших галузей промисловості крім будівельної ; - позначення даного стандарту. Документ про якість повинен бути підписаний особою що відповідає за технічний контроль виготовлювача. 5.10 Виготовлювач визначає питому поверхню вміст гідратної води та модифікаційний склад гіпсових в'яжучих періодично з інтервалом не більше 6 місяців і за вимогою споживача надає відповідну інформацію. 5.11 Споживач має право проводити контрольну перевірку гіпсових в'яжучих згідно з вимогами даного стандарту. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.10 6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ 6.1 До випробувань проби гіпсових в'яжучих зразки та прилади повніші бути витримані не менше 3 год при температурі 20±3 ?С. Відносна вологість у приміщенні повинна бути 65±10 %. 6.2 Визначення границі міцності при стиску 6.2.1 Суть метолу полягає у визначенні мінімальних навантажень які руйнують зразок. 6.2.2 Для проведення випробувань використовують: - чашку виготовлену із корозійностійкого матеріалу; - лінійку завдовжки 250 мм; - ручну мішалку рисунок В. 1 ; - мірний циліндр місткістю 1 л за ГОСТ 1770; - ваги з похибкою зважування не більше 1 г; - форму із корозійностійкого матеріалу для виготовлення зразків-балочок розмірами 40х40х160 мм рисунок В.2 . Верхня і нижня крайки поздовжніх і поперечних стінок форми повинні бути відшліфованими і щільно прилягати до дна форми. Кут між сторонами і дном форми повинен бути 90±0 5 ?. Відхилення габаритних розмірів форм від номінальних не повинно перевищувати 0 5 мм по довжині і 0 2 мм по ширині і висоті. Дозволяється застосовувати форми для зразків-балочок за ГОСТ 310.4; - прилад для визначення міцності при стиску що складається із двох металевих натискних пластин рисунок В.З твердістю за Роквеллом HRC не менше 61. Викривлення пластин не повинно перевищувати 0 05 мм; - прес для визначення границі міцності зразків при стиску з граничним навантаженням 10-20 тс. 6.2.3 Визначення міцності зразків виготовлених із гіпсового тіста стандартної консистенції проводять через 2 год після контакту гіпсового в'яжучого з водою. 6.2.4 Для виготовлення зразків беруть пробу гіпсового в'яжучого масою від 1 0 до 1 6 кг. Гіпсове в'яжуче протягом 5-20 с засипають в чашку з водою взятою у кількості необхідній для отримання тіста стандартної консистенції інтенсивно перемішують ручною мішалкою протягом 60 с до отримання однорідного тіста яке заливають у форми. Попередньо внутрішню поверхню металевих форм змащують мінеральним маслом середньої в'язкості. Відсіки форми заповнюють одночасно для чого чашку з гіпсовим тістом рівномірно переміщують над формою. Для видалення затягнутого повітря після заповнення форму струшують 5 разів для чого її піднімають за торцеву сторону на висоту від 8 до 10 мм і опускають. Після настання початку тужавлення надлишки гіпсового тіста знімають лінійкою пересуваючи її по верхніх крайках форми перпендикулярно до поверхні зразків. Через 15±5 хв після закінчення тужавлення зразки витягають ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.11 із форми маркують і зберігають у приміщенні для випробувань. 6.2.5 Отримані після випробувань при вигині шість половинок балочок зразу піддають випробуванням при стиску. Зразки розміщують між двома пластинами таким чином щоб бокові грані які при виготовленні прилягали до поздовжніх стінок форм знаходились на площинах пластин а упори пластин щільно прилягали до торцевої гладкої грані зразка рисунок В.4 . Зразок разом з пластинами піддають стисненню на пресі. Час з початку рівномірного навантаження зразка до його руйнування повинен складати від 5 до 30 с середня швидкість наростання навантаження при випробуванні повинна бути 10?5 Н кгс за секунду. Границю міцності при стиску одного зразка Ri в мегапаскалях або кілограм-сили на квадратний сантиметр визначають за формулою 1 де Рi - величина руйнівного навантаження Н кгс ; Si - площа робочої поверхні пластин рівна 25 см2. Границю міцності при стиску вираховують як середнє арифметичне результатів випробувань усіх зразків без найбільшого і найменшого результатів: 2 де Ri стис. .... Rn стис. - результати визначення границі міцності при стиску окремих зразків в МПа або кгс/см2; n - кількість зразків результати визначення границі міцності яких враховані при обчисленні. 6.3 Визначення границі міцності на розтяг при вигині 6.3.1 Суть методу полягає у визначенні мінімальних навантажень які руйнують зразок. 6.3.2 Для проведення випробувань зразки виготовлені за 6.2 встановлюють на опори таким чином щоб ті грані їх які були горизонтальними при виготовленні знаходились у вертикальному положенні. Схема розташування зразка на опорних валиках показана на рисунку В.5. Розрахунок границі міцності при вигині Rвиг в мегапаскалях або кілограм-сили на квадратний сантиметр виконують за формулою Rвиг = 0 0234 F МПа 0 234 F кгс/см2 3 де F - руйнівне навантаження в МПа або кгс/см2 . Границю міцності при вигині вираховують як середнє арифметичне результатів трьох випробувань. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.12 6.4 Визначення стандартної консистенції нормальної густоти гіпсового тіста 6.4.1 Стандартна консистенція нормальна густота характеризується діаметром розпливу гіпсовою тіста що витікає із циліндра при його піднятті на висоту не метис ніж 100 мм. Діаметр розпливу повинен бути рівним 180?5 мм. Кількість води є основним критерієм для визначення властивостей гіпсового в'яжучого: часу тужавлення границі міцності об'ємного розширення та водопоглинання. Кількість води виражається у відсотках як відношення маси води необхідної для отримання гіпсової суміші стандартної консистенції до маси гіпсового в'яжучого в грамах. 6.4.2 Для визначення стандартної консистенції застосовують: - чашку із корозійностійкого матеріалу місткістю понад 500 см3 ; - ручну мішалку що має більше ніж три петлі рисунок B.1 ; - скло діаметром понад 240 мм на яке нанесено ряд концентричних кіл діаметром 150-220 мм через кожні 10 мм а кола діаметром від 170 до 190 мм - через кожні 5 мм. Кола можна нанести на аркуш білого паперу і розмістити його між двома скляними пластинами; - циліндр із нержавіючого металу з полірованою внутрішньою поверхнею рисунок В.6 ; - лінійку завдовжки 250 мм з ціною поділки 1 мм; - ваги з похибкою зважування не більше 1 г; - секундомір; - мірний циліндр місткістю 250 мл; - питну воду за ГОСТ 2874. 6.4.3 У чисту чашку попередньо протерту тканиною вливають воду кількість якої залежить від властивостей гіпсового в'яжучого. Після цього у воду протягом 2-5 с засипають від 300 до 350 г гіпсового в'яжучого. Масу перемішують ручною мішалкою протягом 30 с починаючи відлік часу від початку засипання гіпсового в'яжучого у воду. Після закінчення перемішування циліндр встановлений у центрі скла заповнюють гіпсовим тістом надлишок якого зрізають лінійкою. Циліндр і скло попередньо протирають тканиною. Через 45 с рахуючи від початку засипання гіпсового в'яжучого у воду або через 15 с після закінчення перемішування циліндр дуже швидко піднімають вертикально на висоту не менше 100 мм і відводять у сторону. Діаметр розпливу вимірюють безпосередньо після підняття циліндра лінійкою у двох перпендикулярних напрямах з похибкою не більше 5 мм і вираховують середнє арифметичне значення. Якщо діаметр розпливу тіста не відповідає 180±5 мм випробування повторюють з іншою кількістю води. 6.5 Визначення термінів тужавлення гіпсового в'яжучого 6.5.1 Суть методу полягає у визначенні часу від початку контакту гіпсового в'яжучого з водою до початку і кінця тужавлення тіста. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.13 6.5.2 Для визначення термінів тужавлення гіпсового в'яжучого використовують гіпсове тісто стандартної консистенції. 6.5.3 Для проведення випробувань використовують: -секундомір; - конічне кільце із корозійностійкого матеріалу рисунок В.7 ; - прилад Віка з масою рухомої частини 300±2 г. Розміри голки наведені на рисунку В.8. Голка повинна бути виготовлена із твердого нержавіючого сталевого дроту з полірованою поверхнею і не повинна мати викривлень; - поліровану пластинку із корозійностійкого матеріалу розміром не менше 100х100 мм. 6.5.4 Перед початком випробувань перевіряють чи вільно опускається стержень приладу Віка а також нульове положення рухомої його частини. Кільце попередньо протерте змазане мінеральним маслом і встановлене па поліровану пластинку заповнюють тістом. Для видалення повітря що попало у тісто кільце з пластинкою 4-5 разів струшують шляхом піднімання і опускання однієї із сторін пластинки приблизно на 10 мм. Після цього надлишки тіста зрізають лінійкою і заповнену форму на пластинці встановлюють на основу приладу Віка. Рухому частину приладу з голкою встановлюють у таке положення при якому кінець голки торкається поверхні гіпсового тіста після цього голку вільно опускають у кільце з тістом. Занурення роблять один раз через кожні 30 с починаючи з цілого числа хвилин. Після кожного занурення голку старанно витирають а пластинку разом з кільцем переміщують так щоб голка при новому занурюванні попадала в інше місце поверхні тіста. Початок тужавлення визначають числом хвилин що пройшли від моменту добавлення в'яжучого у воду до моменту коли вільно опущена голка після занурення у тісто перший раз не доходить до поверхні пластинки а кінець тужавлення - коли вільно опущена голка занурюється на глибину не більше 1 мм. Час від початку і кінця тужавлення виражають у хвилинах. 6.6 Визначення тонини помелу 6.6.1 Суть методу полягає у визначенні маси гіпсового в'яжучого що залишилась після просіювання на ситі з отворами розміром 0 2 мм. 6.6.2 Для визначення тонини помелу використовують: - сушильну шафу; - ваги технічні з похибкою вимірювання не більше 0 05 г; - сито з розмірами вічок у просвіті 0 2 мм за ГОСТ 6613; - термометр із шкалою до 100°С; - установка для механічного просіювання. 6.6.3 Пробу гіпсового в'яжучого масою 50 г зважену з похибкою не більше 0 1 г попередньо висушену у сушильній шафі протягом 1 год при температурі 50±5 °С висипають на сито і просіюють ручним або механічним способом. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.14 Просіювання вважається закінченим якщо через сито протягом 1 хв при ручному просіюванні проходить не більше 0 05 г гіпсового в'яжучого. Тонина помелу окремої проби визначають у відсотках з похибкою не більше 0 1 % як відношення маси гіпсового в'яжучого що залишилося на ситі до маси початкової проби. За величину тонини помелу приймають середнє арифметичне результатів двох випробувань. При використанні установки для механічного просіювання випробування проводять у відповідності з інструкцією що додається до установки. 6.6.4 При арбітражних випробуваннях за основу приймають ручний спосіб просіювання. 6.7 Визначення об'ємною розширення 6.7.1 Для проведення випробування використовуються: - прилад рисунок В.9 що складається зі штативу на якому закріплений індикатор і металевого рознімного циліндра заввишки 100 мм внутрішнім і зовнішнім діаметром 50 і 56 мм відповідно; - дюралюмінієва кришка діаметром 56 мм і товщиною 1 мм; - скляна пластина діаметром не менше 60 мм. 6.7.2 Проведення випробування Прилад встановлюють на жорсткій основі що виключає можливість вібрації. Циліндр приладу ставлять на скляну пластину заповнюють гіпсовим тістом нормальної густоти закривають кришкою і встановлюють на опорну плиту. Час замішування гіпсової о в'яжучого водою і заповнення гіпсовим тістом циліндра не повинен перевищувати 2 хв. Стержень індикатора поворотом і винта приводять у дотик з заглибленням у кришці циліндра. Додатково роблять ще один оберт гвинта для установки індикатора на нульове значення і приступають до фіксації руху стрілки що спричиняється розширенням гіпсового розчину при його твердненні. Початком відліку розширення потрібно вважати момент появи позитивних деформацій кінцем визначення - момент припинення руху стрілки який настає приблизно через 1 год після заповнення циліндра розчином. Величина об'ємного розширення у відсотках чисельно дорівнює величині деформацій у міліметрах. 6.8 Визначення вмісту нерозчинного залишку 6.8.1 Для проведення випробування використовуються: - соляна кислота за ГОСТ 3118 розчин 1:10; - срібло азотнокисле за ГОСТ 1277 1 %-й розчин; - муфельна піч; - стакан місткістю не менше 200 мл; - фарфоровий тигель місткістю не менше 5 мл; - ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0 0002 г; - електроплитка; - фільтри паперові беззольні. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.15 6.8.2 Проведення випробування Наважку 1 г гіпсового в'яжучого зважену з похибкою не більше 0 0002 г поміщають у стакан і обробляють 100 мл соляної кислоти. Вміст стакану доводять до кипіння при постійному помішуванні. Після кипіння протягом 5 хв рідину фільтрують через нещільний паперовий беззольний фільтр. Осад промивають гарячою водою до зникнення реакції на іон хлору проба розчином азотнокислого срібла підкисленого азотною кислотою . Залишок разом з фільтром переносять у зважений фарфоровий тигель зважують потім ставлять у муфельну ніч обзолюють і прожарюють до постійної маси при температурі 900-1000°С. Вміст нерозчинного залишку Н.З. у відсотках визначають за формулою 4 де G1 - різниця у масі тигля з залишком після прожарювання і порожнього тигля г; G - наважка в'яжучого г. 6.9 Визначення вмісту металодомішок у гіпсовому в'яжучому 6.9.1 Для проведення випробування використовуються: - підковоподібний постійний магніт за ГОСТ 17809 рисунок В. 10 ; - насадка із плексигласу на кінці магніту рисунок B.I 1 ; - дошка з бортиками розмірами 1000х500 мм з покриттям із плекси-глазу або скла; - ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0 0002 г; - шпатель для змішування і розрівнювання гіпсового в'яжучою; - скло годинникове. 6.9.2 Проведення випробування Від загальної проби беруть наважку масою 1 кг висипають на дошку і розрівнюють шпателем шаром завтовшки не більше 0 5 см. Магнітом з насадкою на його кінцях повільно у самій товщині гіпсового в'яжучого проводять уздовж і поперек дошки з гіпсом. Частинки металодомішок з в'яжучим що налипло на них періодично відокремлюють від магніту зняттям насадки і висипають на аркуш білого наперу. Виділення металодомішок повторюють шість разів. Перед кожним виділенням в'яжуче що випробовують змішують і розрівнюють тонким шаром. Металодомішки від в'яжучого що прилипло до них відокремлюють проводячи магнітом по зворотній стороні аркуша паперу на якому вони знаходяться. Після зосередження металодомішок в одному місці на аркуші паперу їх переносять на попередньо зважене годинникове скло і зважують з похибкою не більше 0 0002 г. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.16 Вміст металодомішок виражають у міліграмах на 1 кг в'яжучого. 6.10 Визначення водопоглинання 6.10.1 Для проведення випробування використовуються: - сушильна шафа; - ваги з похибкою зважування не більше 0 01 г. 6.10.2 Проведення випробування Водопоглинання гіпсового в'яжучого визначають на трьох зразках половинках-балочках попередньо висушених до постійної маси при температурі 45-55°С. Зразки зважують поміщають в горизонтальному положенні у ванну і заливають водою до половини їх висоти. Через 2 год їх заливають водою повністю і витримують ще 2 год. Після нього зразки витягують із води обтирають вологою тканиною і зважують. Водопоглинання гіпсового в'яжучого W у відсотках визначають за формулою 5 де G - початкова маса зразка г; G1 - маса зразка після насичення водою г. Величину водопоглинання визначають як середнє арифметичне результатів трьох випробувань. 6.11 Визначення вмісту гідратної води Масу наважки гіпсу близько 1 г поміщають у прожарений зважений фарфоровий тигель і нагрівають у муфельній печі до 400°С протягом 2 год. Прожарювання повторюють до отримання постійної маси. Тигель з наважкою охолоджують у герметично закритому ексикаторі і зважують. Вміст гідратної води W у відсотках вираховують за формулою 6 де G1 - різниця у масі тигля з наважкою до і після прожарювання г; G - маса наважки гіпсу г. 6.12 Визначення питомої поверхні Суть методу полягає у вимірюванні опору повітря через шар гіпсового в'яжучого встановленої товщини і площі поперечного перерізу у відповідності з інструкцією що додається до приладу АДП-1 ПСХ-2 . Для проведення розрахунків беруть величину густини: - для гіпсової сировини - 2 3 г/см3 ; - для будівельного формувального гіпсу - 2 65 г/см3 . ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.17 7 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ 7.1 Гіпсові в'яжучі без упакування як правило транспортують у спеціальних вагонах-цементовозах або автоцементовозах а упаковані в мішки і тару - в універсальних транспортних засобах відповідно до діючих на цих видах транспорту правил навантаження кріплення і перевезення вантажів що затверджені у встановленому порядку. 7.2 При навантажуванні вивантажуванні транспортуванні і зберіганні гіпсових в'яжучих вживають заходів щодо запобігання їх зволоженню забрудненню сторонніми домішками і предметами та пошкодження тари. 7.3 Гіпсові в'яжучі що призначені для пакування і відвантаження та у споживача зберігаються окремо по групах і марках у силосах або інших закритих ємкостях а упаковані у мішки - у критих приміщеннях. 7.4 При зберіганні мішки з гіпсовими в'яжучими мають укладатись на піддони рядами впритул по висоті не більше 1 8 м при цьому має бути забезпечений вільний підхід до них. 7.5 При зберіганні гіпсових в'яжучих у транспортних пакетах їх укладають у штабелі заввишки не більше чотирьох ярусів. 8 ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЛЮВАЧА 8.1 Підприємство-виготовлювач гарантує відповідність гіпсового в'яжучої о вимогам даного стандарту при дотриманні умов транспортування і зберігання: при постачанні в тарі 60 днів при відвантаженні навалом у спеціальному транспорті - 45 днів від дня відвантаження. 8.2 Замовник за домовленістю з підприємством-виготовлювачем може отримати додаткову крім зазначеної в документі про якість інформацію про характеристики партії гіпсового в'яжучого що відвантажується на його адресу. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.18 Додаток А рекомендований Галузі застосування гіпсових в'яжучих в залежності від властивостей Галузі застосування гіпсових в'яжучих Рекомендовані марки групи і класи Виготовлення гіпсових будівельних виробів усіх видів Г-2 - Г-7 всіх термінів тверднення і всіх видів тонини помелу Виготовлення тонкостінних будівельних виробів і декоративних деталей Г-4 - Г-7 нормального і повільного тверднення тонкого і середнього помелу Для штукатурних робіт зарівняння швів виготовлення сухих розчинових сумішей і провадження спеціальних будівельних робіт Г-2 - Г-25 нормального і повільного тверднення середнього і тонкого помелу Виготовлення форм і моделей у фарфоро-фаянсовій керамічній машинобудівній та інших галузях промисловості Г-5 - Г-25 нормального тверднення тонкого помелу ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.19 Додаток Б рекомендований Визначення модифікаційного складу гіпсового в'яжучого Б.1 Загальні положення В залежності від умов виробити на типу і виду випалювального агрегату встановлених технологічних режимів у гіпсовому в'яжучому можуть переважати ті чи інші модифікації або різновидності гіпсу які визначають основні фізико-хімічні властивості в'яжучого. Продукти зневоднення гіпсу діляться на ті які здатні сполучатися з водою активні модифікації і ті які таку здатність втратили. Суть методу полягає у визначенні складових і гіпсового в'яжучого о на основі різного відношення продуктів дегідратації до води. Вихідні дані для подальших розрахунків Молекулярна вага сполук які наведені у розрахунках: CaSO4 - 136 0 5 H2O - 9 H2O - 18 1 5 H2O - 27 2 H2O - 36 CaSO4 ? 0 5H2O - 145 CaSO4 ? 2 H2O - 172 Б.2 Підбір проби При визначенні складу свіжовипаленого гіпсового в'яжучого необхідно дотримуватись умов які зберігають розчинний ангідрид від гідратації. Відібрану у скляний бюкс пробу гарячого гіпсовою в'яжучою в кількості 15-20 г зразу поміщають для охолодження в ексикатор. При визначенні складу гіпсового в'яжучого яке зберігалось деякий час на повітрі і втратило розчинний ангідрид пробу висушують до постійної маси при температурі 50-60?С. Б.3 Для проведення випробувань використовуються: - аналітичні ваги з похибкою зважування ±0 0002 г; - сушильна шафа; - муфельна ніч; - термометр із шкалою до 1001 С; - скляний бюкс; - фарфоровий тигель; - ексикатор; - концентрований розчин NaCl; - дистильована вода. Б.4 Послідовність визначення модифікаційного складу гіпсового в'яжучого: - визначення вмісту розчинного ангідриту; ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.20 - визначення вмісту сумарного напівводного сульфату кальцію; - визначення вмісту початкового напівводного сульфату кальцію; - визначення вмісту частки в'яжучого яка не гідратується; - визначення вмісту двоводного сульфату кальцію що не розклався; - визначення вмісту нерозчинного ангідриту і мінеральних домішок. Б.5 Визначення вмісту розчинного ангідриту тільки для свіжовипаленого гіпсового в'яжучого Із охолодженої в ексикаторі проби гіпсового в'яжучого на аналітичних вагах беруть наважку 2-3 г в скляний бюкс поміщають в ексикатор над шаром концентрованого розчину хлористого натру і вигримують у ньому 24-30 год. Реакція протікає за формулою CaSO4 розчин + 0 5 H2O ? CaSO4 ? 0 5H2 O . Б.1 Потім протерши чистою м'якою салфеткою денце бюкса наважку поміщають у сушильну шафу з температурою 50-60?С для видалення гігроскопічної вологи і витримують в ній до постійної маси але не менше 2 год. Збільшення маси ? відповідає кількості води яку увібрав розчинний ангідрит при переході у напівводний сульфат кальцію. Таким чином далі усі активні модифікації в'яжучого у відібраній пробі будуть виражені напівводним сульфатом кальцію. Вагова кількість розчинного ангідриту у пробі виходячи із молекулярної формули реакції Б.1 і після математичних перетворень буде г . Б.2 Вміст розчинного ангідриту у відсотках визначається за формулою Б.3 де m - початкова маса проби г. Б.6 Визначення вмісту сумарного напівводного сульфату кальцію як для свіжовипаленого гіпсового в'яжучого так і для того що зберігалося. Для визначення вмісту сумарного напівводного сульфату кальцію наважку гіпсового в'яжучої о зволожують дистильованою водою для переводу напівводного сульфату кальцію у двоводний сульфат кальцію. Зволоження проводять з допомогою хімічної промивалки направляючи послаблений струмінь води по колу внутрішніх стінок бюкса. Кількість води береться і надлишком у 2-3 рази більше o6'єму в'яжучого для того щоб весь порошок був повністю змоченим. Гіпсовому в'яжучому дають затужавіти протягом 30-60 хв. Після цього його висушують до постійної маси при температурі 50-60"С. Приріст с у вазі наважки відповідає кількості води що забирає сумарний напівводний сульфат кальцію при переході у двоводний сульфат кальцію. Користуючись молекулярною формулою реакції Б.4 ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.21 можна визначити кількість сумарного напівводного сульфату кальцію із наступного рівняння: г. Б.5 Вміст сумарного напівводного сульфату кальцію в пробі у відсотках буде: Б.6 Б.7 Визначення вмісту початкового напівводного сульфату кальцію у свіжовипаленому гіпсовому в'яжучому Кількість початкового напівводного сульфату кальцію в грамах у свіжовипаленому гіпсовому в'яжучому визначається як різниця сумарного напівводного сульфату кальцію і напівводного сульфату кальцію що утворився із розчинного ангідриту за формулою b = CaSO4 ? 0 5 H2O г = CaSO4 ? 0 5 H2Oіз розч. ангідр. г. Б.7 Кількість напівводного сульфату кальцію отриманого із розчинного ангідриту буде: г Б.8 де CaSO4 розчин - вагова кількість розчинного ангідриту у свіжо- випаленій пробі визначена за формулою Б.2 або у відсотках: CaSO4 ? 0 5 H2O = 1 66 x CaSO4 розч. % Б.8 де CaSO4 розчин % - за формулою Б.3 . Вміст початкового напівводного сульфату кальцію А у відсотках у пробі буде: % Б.9 де m - початкова маса проби г; b - результат розрахунків за формулою Б.7 . Б.8 Для визначення вмісту частки в'яжучого що не гідратується потрібно попередньо встановити вміст у ньому кристалізаційної гідратної води. Наважку гіпсового в'яжучого 1-2 г поміщають в прожарений і зважений фарфоровий тигель і нагрівають у муфельній печі до температури 400°С протягом 2 год. Прожарювання повторюють до отримання постійної маси. Тигель охолоджують у герметично закритому ексикаторі і зважують. Вміст гідратної води у відсотках визначають за формулою Б. 10 де ?m - втрата маси наважки г; m - початкова маса наважки г. Б.9 Визначення вмісту двоводного сульфату кальцію що не розклався ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.22 Знаючи вміст гідратної води у в'яжучому і кількість напівводного гіпсу визначеного за формулами Б.6 або Б.9 при свіжовипаленому в'яжучому можна вирахувати кількість нерозкладаного двогідрату: Б.11 де CaSO4 ? 0 5 H2O - вміст сумарного або початкового свіжовипаленого напівводного сульфату кальцію вираженого в долях одиниці; 6 2 - відсоток хімічно зв'язаної води у CaSO4 ? 0 5 H2O; 20 93 - відсоток хімічно зв'язаної води у CaSO4 ? 2H2O Б.10 Визначення нерозчинного ангідриту і мінеральних домішок Кількість мінеральних домішок і нерозчинного ангідриту у відсотках визначають за формулами: а для в'яжучого яке зберігалося на повітрі CaSO4 нерозч.+доміш = 100 - CaSO4 ? 0 5 H2Oсумарн + + CaSO4 ? 2H2O ; Б. 12 6 для свіжовнпаленого в'яжучого CaSO4 нерозч.+доміш = 100 - CaSO4 ? 0 5 H2Oпочатк. + + CaSO4 розч. + CaSO4 ? 2H2O ; Б.13 CaSO4 двоводний та нерозчинний з домішками являють собою негідратовану частку в'яжучого. Приклад розрахунку Наважка свіжовипаленого гіпсового в'яжучого - 1 7 г; Вміст гідратної води - 5 8 %; Маса проби після витримування над концентрованим розчином NaCI - 1 714 г Збільшення маси складе: ? = 1 714 - 1 7 = 0 014 г звідки за формулою Б.3 Після зволожування проби гіпсового в'яжучого і видалення гігроскопічної вологи вона набрала масу 1 979 г. Збільшення маси буде: 1 979 - 1 714= 0 265 г. За формулою Б.6 Перш ніж визначити початковий напівводний сульфат кальцію у свіжовипаленому в'яжучому треба вирахувати кількість напівводного сульфату кальцію отриманого із CaSO4 розчинного який за формулою Б.8 складе: CaSO4 ? 0 5 Н2O із розчинного CaSO4 = 1 066?13 = 13 86 %. Різниця між сумарним напівводннм сульфатом кальцію та отриманим із CaSO4 розчинним складатиме кількість початкового сульфату кальцію у свіжовипаленому гіпсовому в'яжучому а саме: ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.23 CaSO4 ? 0 5 H2Oпочатк. = 83 7 - 13 86 = 69 84 % =70 % . Двогідрат що не розклався Б.11 : Мінеральні домішки і нерозчинний ангідрит складуть: 100- 70 + 13+7 = 10%. Таким чином склад в'яжучого буде: CaSO4 ? 0 5 H2Oпочатк. – 70% CaSO4 розчин – 13% CaSO4 ? 2H2O – 7% CaSO4 нерозч.+ домішки – 10% Всього 100% Активні модифікації: CaSO4 ? 0 5 H2Oпочатк. та CaSO4 розч. їх сума складе 70+13=83%; не гідратовані CaSО4 двоводний та нерозчинний з домішками їх сума складе 7 + 10 = 17 %. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.24 Додаток В обов’язковий Прилади та обладнання для визначення показників якості гіпсових в'яжучих ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.25 ДСТУ Б.В.2.7-82-99 с.26 ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.27 Додаток Г рекомендований Форма журналу приймального контролю гіпсових в'яжучих 1. Обкладинка журналу підприємство фірма ЖУРНАЛ приймального контролю гіпсових в'яжучих Початий Закінчений Всього аркушів 1. Результати приймального контролю гіпсових в'яжучих Номер партії Дата Місце збері-гання в'яжу-чого і його кіль- кості Значення показників якості Висновок про марку вид та результат приймання Підпис виготов-лення прий-мання 1 2 3 4 5 6 7 Примітки 1. У графі 5 наводяться всі нормативні показники якості за 5.2 даного стандарту та фактичні результати випробувань гіпсових в'яжучих. Примітка 2. У графі 6 роблять висновки щодо віднесення гіпсового в'яжучого до даної марки та виду за результатами випробувань а також відмітку про приймання чи бракування даної партії гіпсового в'яжучого. Примітка 3. У графі 7 має бути підпис відповідальної особи за технічний контроль на підприємстві-виготовлювачі. ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.28 Ключові слова: стандарт гіпсові в'яжучі технічні вимоги вимоги безпеки правила приймання методи випробувань.