Забезпечення безпеки праці відповідно до закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення"

Забезпечення безпеки праці відповідно до закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення" А.П.Пашков А.С.Єсипенко Національний науково-дослідний інститут охорони праці Для України проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці була та залишається однією з головних від вирішення якої залежить не тільки успішна робота конкретного підприємства чи галузі а й збереження та підтримка працездатності працівників протягом трудового життя. Статистика нещасних випадків свідчить про те що 10 років тому на виробництві щорічно травмувалося 125 тис. працівників з яких гинуло З тис. - це в 1 5 рази більше ніж тепер. Сьогодні на наших підприємствах щоденно травмується в середньому 200 осіб з них 30 - стають інвалідами 22 - отримують професійні захворювання а 5 - гине [1]. Про справжній стан охорони праці та рівень виробничого травматизму до 1991 року замовчувалося що не тільки породжувало байдужість і безвідповідальність керівників усіх рівнів щодо підвищення безпеки праці але й шкодило формуванню свідомого ставлення працівників до особистої безпеки. Недостатня розробка законодавства з проблем забезпечення та поліпшення умов праці особливо в поводженні з вибуховими матеріалами ВМ які набули широкого застосування в гірничодобувній промисловості України призводить до негативних наслідків. Існуюча до недавнього часу дозвільна система на проведення робіт із застосуванням ВМ складалася ще в СРСР і ґрунтувалася на застарілій нормативно-правовій базі де не повною мірою враховувалися передові тенденції з впровадження в промисловість нових вибухових технологій та ВМ місцевого приготування [2 3]. Тому зрозуміло яким довгоочікуваним було прийняття Закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення" далі - Закон [4]. Поводження з ВМ як стверджує Закон -це діяльність пов'язана з розробленням виробництвом випробуванням придбанням перевезенням зберіганням обліком реалізацією знищенням ВМ; розробленням і виготовленням обладнання засобів механізації пристроїв та апаратури для вибухових робіт ВР ; ввезенням вивезенням і транзитом через територію України ВМ обладнання і технології для їх виготовлення а також проведенням ВР. Виробництво ВМ за статтею 9 [4] здійснюється на спеціалізованих підприємствах або на стаціонарних і пересувних пунктах в умовах підприємств що проводять ВР на підставі ліцензії яка видається органом виконавчої влади визначеним Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Новим в Законі є таке: складовими частинами обов'язкових випробувань є державна екологічна експертиза документації з упровадження та використання вибухових речовин і державна санітарно-епідемічна експертиза ВМ яка здійснюється відповідно до законодавства України; ВМ допускаються до постійного виробництва та застосування за переліком що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці й державного гірничого нагляду; ВМ заносяться до переліку допущених до постійного застосування за умови їх сертифікації відповідно до законодавства; створення дорадчої міжвідомчої ради з вибухової справи з метою визначення основних напрямків державної політики в сфері поводження з ВМ та їх реалізація належать до повноважень KM України; визначення умов і порядку обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду яку може бути заподіяно третім особам унаслідок ВР належить також до повноважень KM України. Прийняття Закону дозволить: 1 вирішити саму актуальну проблему сучасності - охорону навколишнього середовища за рахунок того що випробування й упровадження нових ВМ зараз можливе лише за наявності державної екологічної та державної санітарно-епідемічної експертиз; 2 здійснювати виплату виконавцями ВР третім особам за заподіяну шкоду внаслідок проведення цих робіт так як ВР тепер проводяться лише за умов обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання; 3 заборонити ввезення вивезення та транзит через територію України немаркованих ВМ як цього вимагають Директива Ради Європейських співтовариств 93/15 від 05.04.1993 року про зближення положень національних правових приписів щодо розміщення на ринку та нагляду за ВМ цивільного призначення та Міжнародна Європейська Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення від 03.12.1997 року яка набула чинності в Україні 21.08.1998 року та направлена на запобігання актам тероризму; 4 здійснювати облік ВМ на всіх стадіях поводження навіть у відмовлених зарядах де передбачено їх облік і заходи з охорони що створює умови неможливого розкрадання вибухових речовин; 5 контролювати облік ВМ на місці їх зберігання де в журналі фіксується: час вивезення ввезення найменування та кількість вивезених ввезених ВМ серія та номер транспортного засобу документ і відповідальна особа. У новому Законі на погляд авторів не чітко сформульовано окремі статті. По-перше згідно зі статтею 8 "виробництво зберігання перевезення реалізація ВМ та проведення ВР проводяться суб'єктами господарювання які мають тільки відповідний дозвіл або ліцензію" тобто на реалізацію. Проте реалізація ВМ за статтею 11 суб'єктами господарювання які їх виробляють може здійснюватися за наявності у відповідного суб'єкта навіть лише ліцензії на виробництво ВМ тобто ліцензії дозволу на реалізацію не передбачено. По-друге згідно зі статтею 1 під терміном "поводження з ВМ" Закон передбачає діяльність пов'язану з розробленням виробництвом випробуванням придбанням перевезенням зберіганням обліком реалізацією знищенням ВМ; розробленням і виготовленням обладнання засобів механізації пристроїв та апаратури для ВР; ввезенням вивезенням і транзитом через територію України ВМ обладнання й технології для їх виготовлення а також проведенням ВР. Тобто сертифікацію ВМ не передбачено. Проте стаття 10 вимагає щоб ВМ заносилися до переліку ВМ допущених до постійного виробництва та застосування лише за умови їх сертифікації відповідно до законодавства. До того ж сертифікація ВМ передбачає наявність спеціалізованих лабораторій із сертифікації ВМ і як наслідок обережного поводження з ними. Разом з тим національна система акредитації знаходиться на перехідному етапі до запровадження європейських вимог. Загалом стаття 10 нового Закону вимагає негайного створення незалежного Національного агентства з акредитації а його майбутнє членство в Міжнародному форумі з акредитації та Європейській асоціації з акредитації повинно відкрити нашій країні шлях до визнання національної системи сертифікації й акредитації з боку країн ЄС а також інших країн світу. Це дасть можливість Україні укладати угоди про взаємне визнання спростить доступ українських ВМ на світові ринки. У цілому найважливіші положення Закону його структура та склад визначено у статтях таким чином: Статті 1-3. Загальні положення. Визначення термінів сфера дії Закону та органи що здійснюють державне регулювання в сфері поводження з ВМ. Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України в сфері поводження з ВМ. Стаття 5. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду в сфері поводження з ВМ. Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань промислової політики. Стаття 7 розкриває повноваження Міністерства внутрішніх справ України в сфері поводження з ВМ. Статті 8-11. Вимоги до виробництва ВМ випробування сертифікації та допуску до постійного виробництва та застосування ВМ придбання й реалізація ВМ. Статті 12-14. Вимоги до обліку зберігання та перевезення ВМ. Статті 15-18. Проведення вибухових робіт знищення ВМ ввезення вивезення та транзит через територію України ВМ обладнання і технології для їх виробництва а також спеціальні вимоги до працівників у сфері поводження з ВМ. Статті 19-21. Відповідальність за правопорушення міжнародні договори України в сфері поводження з ВМ і прикінцеві положення. Цей Закон набрав чинності 23.12.2004 року. Кабінету Міністрів України запропоновано в шестимісячний термін з дня його опублікування підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ І.Миценко І.М. Умови праці на виробництві. - Кіровоград 1999. -324с. 2. Бережецький А.Я. Григор'єв О.М. Єсипенко А.С. Про законодавче регулювання відносин у поводженні з вибуховими матеріалами в Україні // Інформаційний бюлетень з охорони праці. - Київ: ННДІОП. - 2001. - № 2. -С. 17-18. 3. Пашков А.П. Єсипенко А.С. Нормативно-правове забезпечення Діяльності при поводженні з вибуховими матеріалами місцевого приготування // Інформаційний бюлетень з охорони праці. - Київ: ННДІОП. - 2004.-№ 1.-С. 21-22.