ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98)

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) Будівельні матеріали. Матеріали на основі органічних в'яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ Будівельні матеріали МАТЕРІАЛИ НА ОСНОВІ ОРГАНІЧНИХ В'ЯЖУЧИХ ДЛЯ ДОРОЖНЬОГО І АЕРОДРОМНОГО БУДІВНИЦТВА Методи випробувань ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 До тексту внесено Зміна № 1 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 “Матеріали на основі органічних в’яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань“ затверджена наказом Держбуду України від 5 грудня 2002 року № 90 і введена в дію з 1 квітня 2003 року. Знаходиться в кінці документу МАТЕРИАЛЫ НА ОСНОВЕ ОРГАНИЧЕСКИХ ВЯЖУЩИХ ДЛЯ ДОРОЖНОГО И АЭРОДРОМНОГО СТРОИТЕЛЬСТВА Методы испытаний ГОСТ 12801-98 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 Передмова 1 РОЗРОБЛЕНИЙ Корпорацією "Трансстрой" Державним дорожнім науково-дослідним інститутом "СоюздорНИИ" Російської Федерації ВНЕСЕНИЙ Держбудом Росії 2 ПРИЙНЯТИЙ Міждержавною науково-технічною комісією із стандартизації технічного нормування і сертифікації у будівництві МНТКБ 12 листопада 1998 р. За прийняття проголосували Найменування держави Найменування органу державного управління будівництвом Республіка Вірменія Міністерство містобудування Республіка Казахстан Комітет із житлової і будівельної політики при Міністерстві енергетики індустрії і торгівлі Киргизька Республіка Державна інспекція з архітектури і будівництва при Уряді Республіка Молдова Міністерство територіального розвитку будівництва та комунального господарства Російська Федерація Держбуд Республіка Таджикистан Держбуд Україна Держбуд 3 ВВЕДЕНИЙ Наказом Держбуду України № 248 від 13 жовтня 1999 р. на заміну ГОСТ 12801-84 Предисловие 1 РАЗРАБОТАН Корпорацией "Трансстрой" Государственным дорожным научно-исследовательским и проектным институтом "СоюздорНИИ" Российской Федерации ВНЕСЕН Госстроем России 2 ПРИНЯТ Межгосударственной научно-технической комиссией по стандартизации техническому нормированию и сертификации в строительстве МНТКС 12 ноября 1998 г. За принятие проголосовали Наименование Государства Наименование органа государственного управления строительством Республика Армения Министерство градостроительства Республика Казахстан Комитет по жилищной и строительной политике при Министерстве энергетики индустрии и торговли Киргизская Республика Государственная инспекция по архитектуре и строительству при Правительстве Республика Молдова Министерство территориального развития строительства и коммунального хозяйства Российская Федерация Госстрой Республика Таджикистан Госстрой Украина Госстрой 3 ВЗАМЕН ГОСТ 12801-84 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 Зміст 1 Галузь використання ...................……......... 1 2 Нормативні посилання .........…….................1 3 Загальні положення .............................……. 1 4 Відбирання проб і приготування сумішей у лабораторії........................…….. 2 5 Контрольні зразки сумішей закріплених грунтів і асфальтобетону ...........…….......... 5 6 Виготовлення зразків ...........…….................9 7 Визначення середньої густини ущільненого матеріалу ………………….. 13 8 Визначення середньої густини мінеральної частини кістяка ………………………… 14 9 Визначення дійсної густини мінеральної частини кістяка ………………………… 14 10 Визначення дійсної густини суміші ……15 11 Визначення пористості мінеральної частини кістяка ........…………………… 17 12 Визначення залишкової пористості …….18 13 Визначення водонасичення ...……………18 14 Визначення набухання ......……………... 20 15 Визначення границі міцності при стисканні .......…………………………….. 21 16 Визначення границі міцності на розтягування при розколюванні …….…. 23 17 Визначення границі міцності на розтягування при вигині і показників деформованості …………………………. 24 18 Визначення характеристик зсувостійкості …………………………… 26 19 Визначення водостійкості …………….…28 20 Визначення водостійкості при тривалому водонасиченні ……………….. 29 21 Визначення водостійкості прискореним методом ..…………………………………. 30 22 Визначення морозостійкості …………… 31 23 Визначення складу суміші ……………... 32 24 Визначення зчеплення в'яжучого з мінеральною частиною суміші ………..... 39 25 Визначення злежуваності холодних сумішей .......……………..……. 41 Содержание 1 Область применения ………………………….. 1 2 Нормативные ссылки …………………………. 1 3 Общие положения …………………………….. 1 4 Отбор проб и приготовление смесей в лаборатории .........………………….……….. 2 5 Контрольные образцы смесей укрепленных грунтов и асфальтобетона ...…………………. 5 6 Изготовление образцов ........…………………. 9 7 Определение средней плотности уплотненного материала ……………………. 13 8 Определение средней плотности минеральной части остова ………………… 14 9 Определение истинной плотности минеральной части остова .……………….. 14 10 Определение истинной плотности смеси ...............……………………………….. 15 11 Определение пористости минеральной части остова .............………………………... 17 12 Определение остаточной пористости ……… 18 13 Определение водонасыщения ....…………… 18 14 Определение набухания .......………………... 20 15 Определение предела прочности при сжатии ..........…………………………………. 21 16 Определение предела прочности на растяжение при расколе .…………………….. 23 17 Определение предела прочности на растяжение при изгибе и показателей деформативности ..………………………........ 24 18 Определение характеристик сдвигоус-тойчивости .............…………………………... 26 19 Определение водостойкости ……………….. 28 20 Определение водостойкости при длительном водонасыщении .…………. 29 21 Определение водостойкости ускоренным методом .......…………………... 30 22 Определение морозостойкости …………….. 31 23 Определение состава смеси ..……………….. 32 24 Определение сцепления вяжущего с минеральной частью смеси .………………… 39 25 Определение слеживаемости холодных смесей .......……………………….. 41 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 26 Визначення коефіцієнта ущільнення сумішей у конструктивних шарах дорожнього покриття ......………………… 42 27 Визначення однорідності суміші .……….. 43 Додаток А Стандарти посилання на які наведені у даному стандарті ........……………………. 44 26 Определение коэффициента уплотнения смесей в конструктивных слоях дорожных одежд .......……………………... 42 27 Определение однородности смеси ………..43 Приложение А Стандарты ссылки на которые приведены в настоящем стандарте ……… 44 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ Будівельні матеріали Матеріали на основі органічних в'яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва Методи випробувань Строительные материалы Материалы на основе органических вяжущих для дорожного и аэродромного строительства ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 Методы испытаний Building materials Materials on the Basis of Organic Binders for road and airfield construction Test Methods Чинний від 2000-01-01 1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ Даний стандарт розповсюджується на суміші асфальтобетонні органомінеральні грунти закріплені органічними в'яжучими і асфальтобетон що використовуються для влаштування покриттів і основ автомобільних доріг аеродромів міських вулиць і площ доріг промислових підприємств і встановлює методи їх випробувань. Методи використовують при підбиранні складу і контролі якості готових органо-мінеральних асфальтобетонних сумішей далі - сумішей закріплених органічними в'яжучими грунтів далі - закріплених грунтів шляхом випробування лабораторних зразків вирубок і кернів відібраних безпосередньо з покриття або основи. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ Стандарти посилання на які використані у даному стандарті наведені у додатку А. 3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 3.1 Зразки зважують на лабораторних вагах загального призначення 4-го класу точності за ГОСТ 24104 з похибкою зважування що допускається 0 1% маси якщо у методі не дані інші вказівки. Масу зразків визначають у грамах з точністю до другого десяткового знака. Дата введения 1999-01-01 1 ОБЛАСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ Настоящий стандарт распространяется на смеси асфальтобетонные органоминеральные грунты укрепленные органическими вяжущими и асфальтобетон применяемые для устройства покрытий и оснований автомобильных дорог аэродромов городских улиц и площадей дорог промышленных предприятий и устанавливает методы их испытаний. Методы применяют при подборе состава и контроле качества готовых органоминеральных асфальтобетонных смесей далее - смесей укрепленных органическими вяжущими грунтов далее - укрепленных грунтов путем испытания лабораторных образцов вырубок и кернов отобранных непосредственно из покрытия или основания. 2 НОРМАТИВНЫЕ ССЫЛКИ Стандарты ссылки на которые использованы в настоящем стандарте приведены в приложении А. 3 ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ 3.1 Образцы взвешивают на лабораторных весах общего назначения 4-го класса точности по ГОСТ 24104 с допускаемой погрешностью взвешивания 0 1 % массы если в методе не даны другие указания. Массу образцов определяют в граммах с точностью до второго десятичного знака. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.2 3.2 Результати випробувань розраховують з точністю до другого десяткового знака методом округлення якщо не дані інші вказівки відносно точності обчислень. У разі проведення паралельних випробувань розбіжність що допускається між результатами вказана у відповідному методі випробування. 3.3 Засоби контролю які використовують та допоміжне обладнання повинні пройти перевірку і атестацію за встановленим порядком. Допускається використання аналогічного імпортного обладнання. 3.4 Температура повітря у приміщенні в якому проводять випробування повинна бути 20±5 °С. 3.5 Вода для проведення випробувань повинна відповідати ГОСТ 23732 або ГОСТ 2874 дистильована вода - ГОСТ 6709. 3.6 При використанні як реактивів небезпечних їдких токсичних займистих речовин слід керуватись вимогами безпеки викладеними у нормативних документах на ці речовини. 3.7 Відібрані проби сумішей і закріплених грунтів а також виготовлені з них зразки слід зберігати у кімнатних умовах якщо у методі випробування не дані інші вказівки. 4 ВІДБИРАННЯ ПРОБ І ПРИГОТУВАННЯ СУМІШЕЙ У ЛАБОРАТОРІЇ 4.1 Відбирання проб при приготуванні сумішей і закріплених грунтів у виробничих змішувальних установках починають не раніше ніж через 30 хв після початку випуску суміші. Для випробувань необхідно відібрати об'єднану пробу складену з трьох-чотирьох ретельно перемішаних між собою точечних проб. Відбирання точечних проб сумішей і закріплених грунтів виконують залежно від продуктивності змішувача з інтервалом від 15 до 30 хв. Точечні проби відбирають безпосередньо після вивантаження суміші із змішувача або накопичувального бункера. При виконанні робіт змішуванням на дорозі точечні проби відбирають після проходження грунтозмішувальної машини або дорожньої фрези через 100 -150 м. При проведенні споживачем контрольних випробувань відбирання проб проводять з кузовів автомобілів при цьому з одного або кількох автомобілів залежно від об'єму партії що поставляється відбирають три-чотири точечні проби для однієї об'єднаної проби. 3.2 Результаты испытаний рассчитывают с точностью до второго десятичного знака методом округления если не даны другие указания относительно точности вычислений. В случае проведения параллельных испытаний допускаемое расхождение между результатами указано в соответствующем методе испытания. 3.3 Применяемые средства контроля и вспомогательное оборудование должны пройти поверку и аттестацию в установленном порядке. Допускается использование аналогичного импортного оборудования. 3.4 Температура воздуха в помещении в котором проводят испытания должна быть 20±5 °С. 3.5 Вода для проведения испытаний должна соответствовать ГОСТ 23732 или ГОСТ 2874 дистиллированная вода - ГОСТ 6709. 3.6 При использовании в качестве реактивов опасных едких токсичных воспламеняющихся веществ следует руководствоваться требованиями безопасности изложенными в нормативных документах на эти вещества. 3.7 Отобранные пробы смесей и укрепленных грунтов а также изготовленные из них образцы следует хранить в комнатных условиях если в методе испытания не даны иные указания. 4 ОТБОР ПРОБ И ПРИГОТОВЛЕНИЕ СМЕСЕЙ В ЛАБОРАТОРИИ 4.1 Отбор проб при приготовлении смесей и укрепленных грунтов в производственных смесительных установках начинают не ранее чем через 30 мин после начала выпуска смеси. Для испытаний необходимо отобрать объединенную пробу составленную из трех-четырех тщательно перемешанных между собой точечных проб. Отбор точечных проб смесей и укрепленных грунтов производят в зависимости от производительности смесителя с интервалом от 15 до 30 мин. Точечные пробы отбирают непосредственно после выгрузки смеси из смесителя или накопительного бункера. При производстве работ смешением на дороге точечные пробы отбирают после прохода грунтосмесительной машины или дорожной фрезы через 100 -150 м. При проведении потребителем контрольных испытаний отбор проб производят из кузовов автомобилей при этом из одного или нескольких автомобилей в зависимости от объема поставляемой партии отбирают три-четыре точечные пробы для одной объединенной пробы. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.3 Маса об'єднаної проби сумішей і закріплених грунтів залежно від розміру зерен мінерального матеріалу повинна бути не менше вказаної у таблиці 1. Масса объединенной пробы смесей и укрепленных грунтов в зависимости от размера зерен минерального материала должна быть не менее указанной в таблице 1. Таблиця 1 Таблица Найбільша крупність мінерального матеріалу мм Наибольшая крупность минерального материала мм Маса об'єднаної проби кг Масса объединенной пробы кг для приймально-здавальних випробувань для приемо-сдаточных испытаний для періодичних випробувань для периодических испытаний У суміші В смеси 5 2 5 3 5 10 15 20 6 5 10 40 6 - для пористих і високопористих сумішей для пористых и высокопористых смесей 17 - для щільних сумішей для плотных смесей 6 28 У закріпленому грунті В укрепленном грунте 25 10 15 40 25 40 4.2 Для відбирання проб з конструктивних шарів дорожніх покрить вибирають ділянку покриття на відстані не менше 0 5 м від краю покриття або осі дороги і розміром не більше 0 5 м х 0 5 м. Відбирання проб проводять у вигляді вирубки прямокутної форми або висвердлених циліндричних кернів. Циліндричні керни висвердлюють на всю товщину покриття верхній і нижній шар разом за допомогою бурової установки і розділяють шари у лабораторії. Розміри вирубки і кількість кернів які висвердлюють з одного місця встановлюють за максимальним розміром зерен і виходячи з кількості зразків які потрібні для випробувань. При цьому маса вирубки або кернів відібраних з одного місця повинна бути не менше кг: 1 - для піщаних сумішей; 2 - для дрібнозернистих сумішей; 6 - для крупнозернистих сумішей. Діаметр кернів повинен бути не менше мм: 50 - для проб з піщаного асфальтобетону; 70 - для проб з дрібнозернистого асфальтобетону; 100 - для проб з крупнозернистого асфальтобетону. За вимогою замовника визначати границі міцності при стисканні переформованих зразків масу вирубки або кернів слід збільшувати. 4.2 Для отбора проб из конструктивных слоев дорожных одежд выбирают участок покрытия на расстоянии не менее 0 5 м от края покрытия или оси дороги и размером не более 0 5 м х 0 5 м. Отбор проб производят в виде вырубки прямоугольной формы или высверленных цилиндрических кернов. Цилиндрические керны высверливают на всю толщину покрытия верхний и нижний слой вместе с помощью буровой установки и разделяют слои в лаборатории. Размеры вырубки и количество высверливаемых кернов с одного места устанавливают по максимальному размеру зерен и исходя из требуемого для испытаний количества образцов. При этом масса вырубки или кернов отобранных с одного места должна быть не менее кг: 1 - для песчаных смесей; 2 - для мелкозернистых смесей; 6 - для крупнозернистых смесей. Диаметр кернов должен быть не менее мм: 50 - для проб из песчаного асфальтобетона; 70 -для проб из мелкозернистого асфальтобетона; 100 -для проб из крупнозернистого асфальтобетона. При требовании заказчика определять пределы прочности при сжатии переформованных образцов массу вырубки или кернов следует увеличивать. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.4 З вирубки випилюють або вирубують три зразка з непорушеною структурою для визначення середньої густини водонасичення набухання і коефіцієнта ущільнення сумішей у конструктивних шарах дорожнього одягу. Зразки повинні мати форму що наближається до куба або прямокутного паралелепіпеда зі сторонами від 5 до 10 см. Наявність тріщин у зразках не допускається. Зразки-керни випробовують цілими. Допускається за необхідності керни розпилювати або розрубувати на частини. Перед випробуванням зразки висушують до постійної маси при температурі не більше 50°С. Кожне наступне зважування проводять після висушування протягом не менше ніж 1 год і охолодження при кімнатній температурі не менше ЗО хв. Керни і зразки з вирубок які вже випробували а також частини вирубок і керни що залишились використовують для виготовлення переформованих зразків за 6.1. 4.3 При приготуванні сумішей у лабораторії за гарячою технологією мінеральні матеріали щебінь пісок мінеральний порошок попередньо висушують а бітум обезводнюють. Мінеральні матеріали у кількостях заданих за складом відважують у ємкість нагрівають періодично помішуючи до температури вказаної у таблиці 2 і додають потрібну кількість ненагрітого мінерального порошку і нагрітого у окремій ємкості в'яжучого. Из вырубки выпиливают или вырубают три образца с ненарушенной структурой для определения средней плотности водонасыщения - набухания и коэффициента уплотнения смесей в конструктивных слоях дорожных одежд. Образцы должны иметь форму приближающуюся к кубу или прямоугольному параллелепипеду со сторонами от 5 до 10 см. Наличие трещин в образцах не допускается. Образцы-керны испытывают целиком. Допускается при необходимости керны распиливать или разрубать на части. Перед испытанием образцы высушивают до постоянной массы при температуре не более 50°С. Каждое последующее взвешивание проводят после высушивания в течение не менее 1 ч и охлаждения при комнатной температуре не менее 30 мин. Испытанные керны и образцы из вырубок а также оставшиеся части вырубок и оставшиеся керны используют для изготовления переформованных образцов по 6.1. 4.3 При приготовлении смесей в лаборатории по горячей технологии минеральные материалы щебень песок минеральный порошок предварительно высушивают а битум обезвоживают. Минеральные материалы в количествах заданных по составу отвешивают в емкость нагревают периодически помешивая до температуры указанной в таблице 2 и добавляют требуемое количество ненагретого минерального порошка и нагретого в отдельной емкости вяжущего. Таблиця 2 Таблица Найменування матеріалів Наименование материалов Температура нагрівання °С залежно від показників в'яжучого Температура нагрева °С в зависимости от показателей вяжущего Глибина проникнення голки при 25°С 0 1 мм Глубина проникания иглы при 25°С 0 1 мм Умовна в'язкість за вискозиметром з отвором 5 мм с Условная вязкость по вискозиметру с отверстием 5 мм с 40-60 61-90 91-130 131-200 201-300 70-130 131-200 Мінеральні матеріали Минеральные материалы 170-180 165-175 160-170 150-160 140-150 100-120 120-140 В'яжуче Вяжущее 150-160 140-150 130-140 110-120 100-110 80-90 90-100 Суміш Смесь 150-160 145-155 140-150 130-140 120-130 80-100 100-120 Примітка. При використанні поверхнево-активних речовин або активізованих мінеральних порошків для приготування сумішей з в'язкими в’яжучими температуру нагрівання мінеральних матеріалів в'яжучого і сумішей знижують на 10-20 С. Примечание. При применении поверхностно-активных веществ или активированных минеральных порошков для приготовления смесей с вязкими вяжущими температуру нагрева минеральных материалов вяжущего и смесей снижают на 10-20 С. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.5 При приготуванні сумішей і закріплених грунтів за холодною технологією попередньо висушені мінеральні матеріали у кількостях заданих за складом відважують у ємкість додають потрібну кількість води мінерального і органічного в'яжучих і ретельно перемішують. Суміші мінеральних матеріалів і грунтів з органічним в'яжучим остаточно перемішують у лабораторному змішувачі до повного і рівномірного об'єднання всіх компонентів. Час необхідний для перемішування встановлюють дослідним шляхом для кожного виду сумішей. Перемішування вважають закінченим якщо всі мінеральні зерна рівномірно вкриті в'яжучим і в готовій суміші немає його окремих згустків. Допускається змішування вручну при цьому необхідно підтримувати в процесі приготування гарячих сумішей температуру у відповідності з вимогами таблиці 2. 5 КОНТРОЛЬНІ ЗРАЗКИ СУМІШЕЙ ЗАКРІПЛЕНИХ ГРУНТІВ І АСФАЛЬТОБЕТОНУ 5.1 Форми і розміри зразків 5.1.1 Фізико-механічні властивості сумішей асфальтобетонів і закріплених грунтів визначають на зразках що отримані ущільненням сумішей в сталевих формах. Форми для виготовлення циліндричних зразків представляють собою сталеві порожнисті циліндри які можуть виготовлятися у вигляді касети з трьома взаємозв'язаними циліндричними формами діаметром 71 4 або 50 5 мм пристрій "СоюздорНИИ" або одиночних звичайних рисунок 1 та полегшених рисунок 2 форм розміри яких залежно від найбільшої крупності мінеральних зерен наведені в таблиці 3. При приготовлении смесей и укрепленных грунтов по холодной технологии предварительно высушенные минеральные материалы в количествах заданных по составу отвешивают в емкость добавляют требуемое количество воды минерального и органического вяжущих и тщательно перемешивают. Смеси минеральных материалов и грунтов с органическим вяжущим окончательно перемешивают в лабораторном смесителе до полного и равномерного объединения всех компонентов. Время необходимое для перемешивания устанавливают опытным путем для каждого вида смесей. Перемешивание считают законченным если все минеральные зерна равномерно покрыты вяжущим и в готовой смеси нет его отдельных сгустков. Допускается смешивание вручную при этом необходимо поддерживать в процессе приготовления горячих смесей температуру в соответствии с требованием таблицы 2. 5 КОНТРОЛЬНЫЕ ОБРАЗЦЫ СМЕСЕЙ УКРЕПЛЕННЫХ ГРУНТОВ И АСФАЛЬТОБЕТОНА 5.1 Формы и размеры образцов 5.1.1 Физико-механические свойства смесей асфальтобетонов и укрепленных грунтов определяют на образцах полученных уплотнением смесей в стальных формах. Формы для изготовления цилиндрических образцов представляют собой стальные полые цилиндры которые могут изготовляться в виде кассеты с тремя взаимосвязанными цилиндрическими формами диаметром 71.4 или 50 5 мм приспособление "СоюздорНИИ" или одиночных обычных рисунок 1 и облегченных рисунок 2 форм размеры которых в зависимости от наибольшей крупности минеральных зерен приведены в таблице 3. Рисунок 1 - Форма одиночна звичайна Рисунок 1 - Форма одиночная обычная Рисунок 2 - Форма одиночна полегшена Рисунок 2 - Форма одиночная облегченная ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.6 Таблиця 3 У міліметрах Таблица В миллиметрах Найбільша крупність мінеральних зерен Наибольшая крупность минеральных зерен Розміри форм Размеры форм Площа зразка см2 Площадь образца см2 d d1 H h1 h2 h3 h4 ? ?1 ?2 ?3 ?4 Звичайна Обычная 5 50 5 - 130 80 50 - - 10 - - - - 20 10;15; 20 71 4 - 160 100 60 - - 12 - - - - 40 40 101 - 180 110 70 - - 12 - - - - 80 Полегшена Облегченная 5 50 5 26 5 130 80 50 65 35 - 10 6 12 25 20 10;15; 20 71 4 47 4 160 100 60 80 40 - 10 6 12 25 40 40 101 77 180 110 70 90 50 - 10 6 12 25 80 5.1.2 Для визначення злежуваності холодних сумішей використовують циліндричні форми діаметром 71 4 мм заввишки 60 мм. Форма має нижній і верхній вкладиші: в центрі нижнього вкладиша закріплений сталевий стержень верхній вкладиш має в центрі наскрізний отвір. Пристрій для ущільнення зразка з холодних сумішей і розміри зразка показані на рисунку 3. 5.1.2 Для определения слеживаемости холодных смесей используют цилиндрические формы диаметром 71 4 мм высотой 60 мм. Форма снабжена нижним и верхним вкладышами: в центре нижнего вкладыша укреплен стальной стержень верхний вкладыш имеет в центре сквозное отверстие. Приспособление для уплотнения образца из холодных смесей и размеры образца указаны на рисунке 3. 1 - підставки; 2 - нижній вкладиш форми; 3 - сталевий стержень; 4 - циліндрична форма; 5 - зразок; 6 - верхній вкладиш форми; 7 - наскрізний отвір; 8 - вантаж Рисунок 3 - Пристрій для ущільнення зразківхолодних сумішей для визначення злежуваності 1 - подставки; 2 - нижний вкладыш формы; 3 - стальной стержень; 4 - цилиндрическая форма; 5 - образец; б - верхний вкладыш формы; 7 - сквозное отверстие; 8 - груз Рисунок 3 - Приспособление для уплотнения образцов из холодных смесей для определения слеживаемости ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.7 5.1.3 Для визначення границі міцності на розтягування при вигині закріплених грунтів використовують форми для виготовлення зразків у вигляді призм квадратного перерізу розміри яких для різних грунтів показані в таблиці 4 і на рисунку 4 5.1.3 Для определения предела прочности на растяжение при изгибе укрепленных грунтов используют формы для изготовления образцов в виде призм квадратного сечения размеры которых для разных грунтов указаны в таблице 4 и на рисунке 4. Таблиця 4 У міліметрах Таблица В миллиметрах Вид грунту Вид грунта Розміри зразків-призм Размеры образцов-призм довжина длина ширина ширина висота высота Глинисті і піщані Глинистые и песчаные 160 40 40 Крупноуламкові Крупнообломочные 400 100 100 1 - днище; 2 - поздовжні стінки; 3 - поперечні стінки; 4 - стяжні болти; 5 - рамка жорсткості; 6 - насадка; 7 - плунжер Рисунок 4 - Форми для виготовлення зразків а - з глинистих і піщаних грунтів б - з крупноуламкових грунтів 1 - днище; 2 - продольные стенки; 3 - поперечные стенки; 4 - стягивающие болты; 5 - рамка жесткости: 6 - насадка; 7 - плунжер Рисунок 4 - Формы для изготовления образцов а - из глинистых и песчаных грунтов б - из крупнообломочных грунтов ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.8 5.1.4 Вимоги до форм 5.1.4.1 форми виготовляють із сталі з механічними характеристиками не нижче тих що відповідають конструктивній сталі Ст 35 за ГОСТ 1050. 5.1.4.2 На робочих поверхнях форм які торкаються суміші при виготовленні зразків не допускаються тріщини вм'ятини риски тощо. Шорсткість робочих поверхонь Rа повинна бути не більше 3 2 мкм. 5.1.4.3 Допустимі відхилення від номінальних розмірів внутрішніх діаметрів циліндрів і зовнішніх діаметрів вкладишів які наведені в таблиці 3 і на рисунку 3 повинні забезпечувати зазор між циліндром і вкладишем в межах 0 1- 0 5 мм. 5.1.4.4 Відхилення внутрішньої робочої поверхні форми від циліндричного профілю Д не повинно перевищувати 0 3 мм і розраховується за формулою 5.1.4 Требования к формам 5.1.4.1 Формы изготовляют из стали с механическими характеристиками не ниже соответствующих конструкционной стали Ст 35 по ГОСТ 1050. 5.1.4.2 На рабочих поверхностях форм соприкасающихся со смесью при изготовлении образцов не допускаются трещины вмятины риски и т.п. Шероховатость рабочих поверхностей Rа должна быть не более 3 2 мкм. 5.1.4.3 Допускаемые отклонения от номинальных размеров внутренних диаметров цилиндров и наружных диаметров вкладышей приведенных в таблице 3 и на рисунке 3 должны обеспечивать зазор между цилиндром и вкладышем в пределах 0 1- 0 5 мм. 5.1.4.4 Отклонение внутренней рабочей поверхности формы от цилиндрического профиля Д не должно превышать 0 3 мм и рассчитывается по формуле 1 де dmax dmin - відповідно максимальний і мінімальний діаметри циліндричної форми мм. 5.1.4.5 Відхилення від площинності торцевих поверхонь вкладишів повинно бути не більше мм: 0 025 - для вкладишів діаметром 50 5 мм; 0.04 - для вкладишів діаметром 71 4 мм; 0 05 -для вкладишів діаметром 101 0 мм; 5.1.4.6 Відхилення від перпендикулярності твірної циліндричної поверхні вкладишів відносно поверхні їх основ повинно бути не більше мм: 0 04 - для вкладишів діаметром 50 5 мм; 0 05 - для вкладишів діаметром 71 4 мм; 0 06 - для вкладишів діаметром 101 0 мм; 5.1.4.7 Допустимі відхилення від номінальних розмірів внутрішніх робочих поверхонь форм-призм і вкладишів які наведені на рисунку 4 повинні забезпечувати зазор між формою і вкладишем у межах 0 1-0 3мм. 5.1.4.8 Відхилення від площинності робочих поверхонь форм рисунок 4 які утворюють опорні грані зразків-призм не повинні бути більше 0 06 мм на 100 мм довжини. где dmax dmin - соответственно максимальный и минимальный диаметры цилиндрической формы мм. 5.1.4.5 Отклонение от плоскостности торцевых поверхностей вкладышей должно быть не более мм: 0 025 - для вкладышей диаметром 50 5 мм; 0 04 - для вкладышей диаметром 71 4 мм; 0 05-для вкладышей диаметром 101 0мм. 5.1.4.6 Отклонение от перпендикулярности образующей цилиндрической поверхности вкладышей относительно поверхности их оснований должно быть не более мм: 0 04 - для вкладышей диаметром 50 5 мм; 0 05 - для вкладышей диаметром 71 4 мм; 0 06 - для вкладышей диаметром 101.0 мм. 5.1.4.7 Допускаемые отклонения от номинальных размеров внутренних рабочих поверхностей форм-призм и вкладышей приведенных на рисунке 4 должны обеспечивать зазор между формой и вкладышем в пределах 0 1-0 3 мм. 5.1.4.8 Отклонения от плоскостности рабочих поверхностей форм рисунок 4 образующих опорные грани образцов-призм не должны быть более 0 06 мм на 100 мм длины. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.9 5.1.4.9 Відхилення від перпендикулярності робочих поверхонь форм-призм а також вкладишів рисунок 4 не повинні бути більше мм: 0 04 - при висоті зразка 40 мм; 0 05 - при висоті зразка 100 мм. 6 ВИГОТОВЛЕННЯ ЗРАЗКІВ 6.1 Виготовлення зразків з сумішей 6.1.1 Зразки циліндричної форми для визначення фізико-механічних властивостей сумішей виготовляють ущільненням сумішей що приготовані в лабораторних умовах а також з проб сумішей які відібрані на змішувальних установках або на дільниці виконання робіт. Вирубки або керни нагрівають на. піщаній бані чи в термостаті до температури яка вказана в таблиці 2 і потім подрібнюють ложкою або шпателем. 6.1.2 Температура гарячих сумішей під час виготовлення зразків повинна відповідати наведеній в таблиці 2. Холодні суміші перед ущільненням не нагрівають. 6.1.3 Ущільнення зразків з сумішей які мають до 50% щебеню за масою виконують пресуванням під тиском 40 0±0 5 МПа на гідравлічних пресах у формах рисунки 1 та 2 . Під час ущільнення повинно бути забезпечено двобічне прикладення навантаження що досягається передаванням тиску на суміш що ущільнюють через два вкладиші які вільно переміщуються у формі назустріч одне одному. Під час виготовлення зразків з гарячих сумішей форми і вкладиші нагрівають до температури 90-100°С. Під час виготовлення зразків з холодних сумішей форми не нагрівають. Виготовлюють пробний зразок. Форму зі вставленим нижнім вкладишем наповнюють орієнтовною кількістю суміші у відповідності з таблицею 5. 5.1.4.9 Отклонения от перпендикулярности рабочих поверхностей форм-призм а также вкладышей рисунок 4 не должны быть более мм: 0 04 - при высоте образца 40 мм: 0 05 - при высоте образца 100 мм. 6 ИЗГОТОВЛЕНИЕ ОБРАЗЦОВ 6.1 Изготовление образцов из смесей 6.1.1 Образцы цилиндрической формы для определения физико-механических свойств смесей изготовляют путем уплотнения смесей приготовленных в лабораторных условиях а также из проб смесей отобранных на смесительных установках или на участке производства работ. Вырубки или керны нагревают на песчаной бане или в термостате до температуры указанной в таблице 2 и затем измельчают ложкой или шпателем. 6.1.2 Температура горячих смесей при изготовлении образцов должна соответствовать указанной в таблице 2. Холодные смеси перед уплотнением не нагревают. 6.1.3 Уплотнение образцов из смесей содержащих до 50 % щебня по массе производят прессованием под давлением 40 0±0 5 МПа на гидравлических прессах в формах рисунки 1 и 2 . При уплотнении должно быть обеспечено двустороннее приложение нагрузки что достигается передачей давления на уплотняемую смесь через два вкладыша свободно передвигающихся в форме навстречу друг другу. При изготовлении образцов из горячих смесей формы и вкладыши нагревают до температуры 90-100°С. При изготовлении образцов из холодных смесей формы не нагревают. Изготовляют пробный образец. Форму со вставленным нижним вкладышем наполняют ориентировочным количеством смеси в соответствии с таблицей 5. Таблиця 5 Таблица Розміри зразка мм Размеры образца мм Орієнтовна кількість суміші на зразок г Ориентировочное количество смеси на образец г діаметр диаметр висота высота 50 5 50 5 ± 1 0 220-240 71 4 71 4 ± 1 5 640-670 101 0 101 0 ± 2 0 1900-2000 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.10 Суміш рівномірно розподіляють у формі штикуванням ножем або шпателем вставляють верхній вкладиш і притискуючи ним суміш установлюють форму з сумішшю на нижню плиту преса для ущільнення при цьому нижній вкладиш повинен виступати з форми на 1 5-2 0 см. Верхню плиту преса дотикають до верхнього вкладиша і вмикають електродвигун преса. Тиск на суміш що ущільнюється доводять до 40 МПа протягом 5-10 с через 3 0±0 1 хв навантаження знімають а зразок виймають з форми вижимним пристроєм і заміряють його висоту штангенциркулем за ГОСТ 166 з похибкою 0 1 мм. Якщо висота зразка не відповідає наведеній у таблиці 5 то необхідну масу суміші для формування зразка g г обчислюють за формулою Смесь равномерно распределяют в форме штыкованием ножом или шпателем вставляют верхний вкладыш и прижимая им смесь устанавливают форму со смесью на нижнюю плиту пресса для уплотнения при этом нижний вкладыш должен выступать из формы на 1 5-2 0 см. Верхнюю плиту пресса доводят до соприкосновения с верхним вкладышем и включают электродвигатель пресса. Давление на уплотняемую смесь доводят до 40 МПа в течение 5-10 с через 3 0±0 1 мин нагрузку снимают а образец извлекают из формы выжимным приспособлением и измеряют его высоту штангенциркулем по ГОСТ 166 с погрешностью 0 1 мм. Если высота образца не соответствует приведенной в таблице 5 то требуемую массу смеси для формования образца g г рассчитывают по формуле 2 де g0 - маса пробного зразка г; h - необхідна висота зразка; h0 - висота пробного зразка мм. Зразки з дефектами крайок і непаралельність верхньої і нижньої основ бракують. 6.1.4 Ущільнення зразків з гарячих сумішей що містять більше 50% щебеню за масою слід виконувати вібруванням з наступним до-ущільненням пресуванням. При виготовленні зразків форми нагріті до 90-100°С наповнюють сумішшю установлюють на вібромайданчик щільно закріплюють на ній спеціальним пристроєм конструкція пристрою для закріплення залежить від типу вібромайданчика . Вкладиші повинні виступати з форми на 2-2 5 см. Суміш у формі вібрують протягом 3 0±0 1 хв з частотою 2900±100 хв-1 амплітудою 0 40±0 05 мм і вертикальним навантаженням на суміш 30±5 кПа що передається на суміш вантажем який вільно навішений на верхній вкладиш форми. Після закінчення вібрації форму зі зразком знімають з вібромайданчика установлюють на плиту преса для ущільнення під тиском 20 0±0 5 МПа і витримують при цьому тиску З хв. Потім навантаження знімають і виймають зразок з форми вижимним пристроєм. где g0 - масса пробного образца г; h - требуемая высота образца мм; h0 - высота пробного образца мм. Образцы с дефектами кромок и непараллельностью верхнего и нижнего оснований бракуют. 6.1.4 Уплотнение образцов из горячих смесей содержащих более 50 % щебня по массе следует производить вибрированием с последующим доуплотнением прессованием. При изготовлении образцов формы нагретые до 90-100°С наполняют смесью устанавливают на виброплощадку плотно укрепляют на ней специальным приспособлением конструкция приспособления для укрепления зависит от типа виброплощадки . Вкладыши должны выступать из формы на 2-2 5 см. Смесь в форме вибрируют в течение 3 0±0 1 мин при частоте 2900±100 мин-1 амплитуде 0 40±0 05 мм и вертикальной нагрузке на смесь 30±5 кПа которая передается на смесь грузом свободно навешенным на верхний вкладыш формы. По окончании вибрации форму с образцом снимают с виброплощадки устанавливают на плиту пресса для доуплотнения под давлением 20 0±0 5 МПа и выдерживают при этом давлении 3 мин. Затем нагрузку снимают и извлекают образец из формы выжимным приспособлением. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.11 6.1.5 Ущільнення зразків з сумішей які випробовують на злежуваність виконують у циліндричних формах рисунок 3 при температурі приготування суміші. Форму що нагріта до температури 80±2 °С установлюють на дві підставки а нижній вкладиш зі стержнем опускають у форму як показано на рисунку 3. Суміш у кількості 440-460 г засипають через лійку у форму. Верхній вкладиш вводять у форму таким чином щоб стержень який закріплений у нижньому вкладиші вільно ввійшов в отвір у верхньому вкладиші. Підтримуючи форму підставки забирають а на верхній вкладиш установлюють вантаж маса якого разом з масою верхнього вкладиша повинна бути 20 0±0 5 кг що забезпечує навантаження 0 05 МПа. Під навантаженням суміш витримують 3 0±0 1 хв після чого вантаж знімають форму підіймають і знімають зі зразка. Потім знімають зі зразка верхній вкладиш а зразок обережно двома руками знімають зі стержня і переносять до місця зберігання де витримують при температурі повітря 20±5 °С не менше 4 год. Якщо зразок після ущільнення відразу розпадається то наступний зразок після зняття навантаження витримують у формі не менше 4 год при температурі 20±5 "С. Зразок повинен мати висоту 60±1 мм. Коригування кількості суміші яку витратили на виготовлення зразка виконують за формулою 2 . 6.2 Виготовлення зразків із закріплених грунтів 6.2.1 Ущільнення зразків із закріплених грунтів виконують у циліндричних формах розміри яких вибирають за таблицею 3 в залежності від найбільшої крупності зерен грунтів що використовують. Суміш грунту з в'яжучим насипають у ненагріту форму. Для рівномірного розподілення суміші її штикують ножем або шпателем потім вставляють у форму верхній вкладиш. Форму з сумішшю ставлять на нижню плиту преса дотикають верхню плиту до верхнього вкладиша і включають прес. Ущільнення зразків проводять за 6.1.3 під такими навантаженнями МПа: 30 0±0 5 - для грунтів що закріплені органічними в'яжучими з активними добавками і без добавок; 15 0±0 2 - для грунтів що закріплені органічними в'яжучими разом з мінеральними в'яжучими. 6.1.5 Уплотнение образцов из смесей испытываемых на слеживаемость производят в цилиндрических формах рисунок 3 при температуре приготовления смеси. Форму нагретую до температуры 80±2 °С устанавливают на две подставки а нижний вкладыш со стержнем опускают в форму как показано на рисунке 3. Смесь в количестве 440-460 г засыпают через воронку в форму. Верхний вкладыш вводят в форму таким образом чтобы стержень укрепленный в нижнем вкладыше свободно вошел в отверстие в верхнем вкладыше. Поддерживая форму подставки убирают а на верхний вкладыш устанавливают груз масса которого вместе с массой верхнего вкладыша должна быть 20 0±0 5 кг что обеспечивает нагрузку 0 05 МПа. Под нагрузкой смесь выдерживают 3.0±0 1 мин после чего груз снимают форму поднимают и снимают с образца. Затем снимают с образца верхний вкладыш а образец осторожно двумя руками снимают со стержня и переносят к месту хранения. где выдерживают при температуре воздуха 20±5 °С не менее 4 ч. Если образец после уплотнения сразу рассыпается то следующий образец после снятия нагрузки выдерживают в форме не менее 4 ч при температуре 20±5 °С. Образец должен иметь высоту 60±1 мм. Корректировку количества смеси пошедшей на изготовление образца выполняют по формуле 2 . 6.2 Изготовление образцов из укрепленных грунтов 6.2.1 Уплотнение образцов из укрепленных грунтов производят в цилиндрических формах размеры которых выбирают по таблице 3 в зависимости от наибольшей крупности зерен применяемых грунтов. Смесь грунта с вяжущим насыпают в ненагретую форму. Для равномерного распределения смеси ее штыкуют ножом или шпателем. затем вставляют в форму верхний вкладыш. Форму со смесью ставят на нижнюю плиту пресса подводят верхнюю плиту до соприкосновения с верхним вкладышем и включают пресс. Уплотнение образцов проводят по 6.1.3 под следующими нагрузками МПа: 30 0±0 5 - для грунтов укрепленных органическими вяжущими с активными добавками и без добавок; 15 0±0 2 - для грунтов укрепленных органическими вяжущими совместно с минеральными вяжущими. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.12 Час витримування суміші під навантаженням - 3 0±0 1 хв. після чого зразок виймають з форми і вимірюють штангенциркулем з похибкою 0 1 мм. Якщо висота зразка не відповідає наведеній у таблиці 5 то величину наважки коригують за формулою 2 . 6.2.2 Ущільнення зразків-призм виконують пресуванням при цьому величину ущільнювального навантаження підбирають з таким розрахунком щоб щільність зразка була максимальною яка досягається при оптимальній вологості на приладі стандартного ущільнення. Орієнтовне навантаження складає 12 5±2 5 МПа а час витримування під навантаженням - 3 0±0 1 хв. 6.3 Зберігання зразків 6.3.1 Зразки з сумішей з в'язкими та рідкими органічними в'яжучими а також зразки з сумішами і закріплених грунтів з активними добавками і без них зберігають на повітрі в кімнатних умовах. Зразки з сумішей і закріплених грунтів які мають у своєму складі більше 4% мінеральних в'яжучих зберігають при температурі 20±5 °С у ванні з гідравлічним затвором або ексикаторі. 6.3.2 Зразки з сумішей і закріплених грунтів випробовують через діб: 0 5-2 - сумішей з в'язкими і рідкими органічними в'яжучими які не мають у своєму складі воду і мінеральні в'яжучі; 7 - грунтів закріплених органічними в'яжучими разом з активними добавками; 14 - сумішей з рідкими і емульгованими в'яжучими які мають у своєму складі воду і які приготовлені разом з мінеральними в'яжучими або без них; 28 - грунтів закріплених органічними в'яжучими разом з цементами; 90 - грунтів закріплених органічними в'яжучими разом з повільно тверднучими мінеральними в'яжучими зола-винесення шлаколужне в'яжуче белітові шлами і т.ін. . 6.3.3 Зразки з холодної асфальтобетонної суміші випробовують у прогрітому і не-прогрітому стані. Через 1-2 доби після виготовлення частину зразків випробовують у непрогрітому стані а іншу частину прогрівають у сушільній шафі при температурі 90±2 °С. Тривалість прогрівання - 2 год при використанні рідких бітумів класу СГ і 6 год - рідких бітумів класів МГ і МГО. Прогріті зразки випробовують наступного дня після прогрівання. Время выдерживания смеси под нагрузкой 3 0±0 1 мин после чего образец извлекают из формы и измеряют штангенциркулем с погрешностью 0 1 мм. Если высота образца не соответствует указанной в таблице 5 то величину навески корректируют по формуле 2 . 6.2.2 Уплотнение образцов-призм производят прессованием при этом величину уплотняющей нагрузки подбирают с таким расчетом чтобы плотность образца была максимальной достигаемой при оптимальной влажности на приборе стандартного уплотнения. Ориентировочная нагрузка составляет 12 5±2 5 МПа а время выдерживания под нагрузкой - 3 0±0 1 мин. 6.3 Хранение образцов 6.3.1 Образцы из смесей с вязкими и жидкими органическими вяжущими а также образцы из смесей и укрепленных грунтов с активными добавками и без них хранят на воздухе в комнатных условиях. Образцы из смесей и укрепленных грунтов содержащие в своем составе более 4 % минеральных вяжущих хранят при температуре 20±5 °С в ванне с гидравлическим затвором или эксикаторе. 6.3.2 Образцы из смесей и укрепленных грунтов испытывают через сут: 0 5-2 - смесей с вязкими и жидкими органическими вяжущими не содержащими в своем составе воду и минеральные вяжущие; 7 - грунтов укрепленных органическими вяжущими совместно с активными добавками; 14 - смесей с жидкими и эмульгированными вяжущими содержащими в своем составе воду и приготовленными совместно с минеральными вяжущими или без них; 28 - грунтов укрепленных органическими вяжущими совместно с цементом; 90 - грунтов укрепленных органическими вяжущими совместно с медленно твердеющими минеральными вяжущими зола-унос шлакощелочное вяжущее белито-вые шламы и т.п. . 6.3.3 Образцы из холодной асфальтобетонной смеси испытывают в прогретом и непрогретом состоянии. По истечении 1-2 сут после изготовления часть образцов испытывают в непрогретом состоянии а другую часть прогревают в сушильном шкафу при температуре 90±2 °С. Продолжительность прогрева -2 ч при применении жидких битумов класса СГ и 6 ч - жидких битумов классов МГ и МГО. Прогретые образцы испытывают на следующий день после прогрева. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.13 7 ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ГУСТИНИ УЩІЛЬНЕНОГО МАТЕРІАЛУ Суть методу полягає у визначенні гідростатичним зважуванням середньої густини зразків що виготовлені в лабораторії або відібрані із конструктивних шарів дорожніх одягів з урахуванням пор які вони мають. 7.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності з пристроєм для гідростатичного зважування. 7.2 Порядок проведення випробування Зразки зважують на повітрі. Потім зразки із сумішей занурюють на 30 хв у посудину з водою яка має температуру 20±2 °С таким чином щоб рівень води у посудині був вище поверхні зразків не менше ніж на 20 мм після чого зразки зважують у воді наглядаючи за тим щоб на зразках не було бульбашок повітря. Зразки із закріплених грунтів перед зважуванням у воді занурюють у парафін при температурі 60±5 °С. Після зважування у воді зразки обтирають м'якою тканиною і повторно зважують на повітрі. 7.3 Обробка результатів випробування Середню густину зразка із суміші ?m г/см3 обчислюють за формулою 7 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СРЕДНЕЙ ПЛОТНОСТИ УПЛОТНЕННОГО МАТЕРИАЛА Сущность метода заключается в определении гидростатическим взвешиванием средней плотности образцов изготовленных в лаборатории или отобранных из конструктивных слоев дорожных одежд с учетом имеющихся в них пор. 7.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности с приспособлением для гидростатического взвешивания. 7.2 Порядок проведения испытания Образцы взвешивают на воздухе. Затем образцы из смесей погружают на 30 мин в сосуд с водой имеющей температуру 20±2 °С таким образом чтобы уровень воды в сосуде был выше поверхности образцов не менее чем на 20 мм после чего образцы взвешивают в воде следя за тем чтобы на образцах не было пузырьков воздуха. Образцы из укрепленных грунтов перед взвешиванием в воде погружают в парафин при температуре 60±5 °С. После взвешивания в воде образцы обтирают мягкой тканью и вторично взвешивают на воздухе. 7.3 Обработка результатов испытания Среднюю плотность образца из смеси ?m г/см3 вычисляют по формуле 3 де g- маса зразка який зважений на повітрі г; рв - густина води яка дорівнює 1 г/см3; g1 - маса зразка який зважений у воді г; g2 - маса зразка який витриманий протягом 30 хв у воді і вдруге зважений на повітрі г. Середню густину зразка із закріпленого грунту р0m г/см3 обчислюють за формулою где g -масса образца взвешенного на воздухе г; рв - плотность воды равная 1 г/см3 ; g1 - масса образца взвешенного в воде г; g2 - масса образца выдержанного в течение 30 мин в воде и вторично взвешенного на воздухе г. Среднюю плотность образца из укрепленного грунта р0m г/см3 вычисляют по формуле 4 де g3 - маса зразка покритого парафіном і вдруге зваженого на повітрі г; g4 - маса зразка покритого парафіном і зваженого у воді г; pn – густина парафіну яка дорівнює 0 93 г/см3. где g3 - масса образца покрытого парафином и вторично взвешенного на воздухе г; g4 - масса образца покрытого парафином и взвешенного в воде г; pn – плотность парафина равная 0 93 г/см3. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.14 За результат визначення середньої густини приймають округлене до другого десяткового знака середньоарифметичне значення результатів визначення середньої густини трьох зразків. Якщо розходження між найбільшим і найменшим результатами паралельних визначень перевищують 0 03 г/см3 то проводять повторні випробування і обчислюють середньоарифметичне із шести значень. 8 ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ГУСТИНИ МІНЕРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КІСТЯКА Суть методу полягає у визначенні густини мінеральної частини кістяка ущільненої суміші або закріпленого грунту з урахуванням пор які є. Середню густину мінеральної частини визначають розрахунком на основі попередньо встановленої середньої густини зразків і співвідношення мінеральних матеріалів в'яжучого і води за наявності її в сумішах або закріплених грунтах. Середню густину мінеральної частини суміші г/см3 обчислюють за формулою За результат определения средней плотности принимают округленное до второго десятичного знака среднеарифметическое значение результатов определения средней плотности трех образцов. Если расхождение между наибольшим и наименьшим результатами параллельных определений превышает 0 03 г/см3 то проводят повторные испытания и вычисляют среднеарифметическое из шести значений. 8 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СРЕДНЕЙ ПЛОТНОСТИ МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТИ ОСТОВА Сущность метода заключается в определении плотности минеральной части остова уплотненной смеси или укрепленного грунта с учетом имеющихся пор. Среднюю плотность минеральной части определяют расчетом на основании предварительно установленной средней плотности образцов и соотношения минеральных материалов вяжущего и воды при наличии ее в смесях или укрепленных грунтах. Среднюю плотность минеральной части смеси г/см3 вычисляют по формуле 5 де рm - середня густина зразків за 7.3 г/см3; qб - масова частина в'яжучого в суміші % понад 100% мінеральної частини . Середню густину мінеральної частини закріпленого грунту або суміші що має воду г/см3 обчислюють за формулою 6 де - середня густина зразків із закріпленого грунту за 7.3 г/см3; wсум - масова частка води в суміші або закріплених грунтах % понад 100% мінеральної частини . 9 ВИЗНАЧЕННЯ ДІЙСНОЇ ГУСТИНИ МІНЕРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КІСТЯКА Суть методу полягає у визначенні шляхом розрахунку густини мінеральної частини кістяка суміші без урахування пор які вона має. где рm - средняя плотность образцов по 7.3 г/см3; qб - массовая доля вяжущего в смеси % сверх 100 % минеральной части . Среднюю плотность минеральной части укрепленного грунта или смеси содержащих воду г/см3 вычисляют по формуле 6 где - средняя плотность образцов из укрепленного грунта по 7.3 г/см3; wсм - массовая доля воды в смеси или укрепленных грунтах % сверх 100% минеральной части . 9 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ИСТИННОЙ ПЛОТНОСТИ МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТИ ОСТОВА Сущность метода заключается в определении расчетным путем плотности минеральной части остова смеси без учета имеющихся в ней пор. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.15 Дійсну густину мінеральної частини визначають на основі попередньо встановленої дійсної густини окремих мінеральних матеріалів щебеню піску мінерального порошку та ін. . Дійсну густину мінеральної частини г/см3 обчислюють за формулою Истинную плотность минеральной части определяют на основании предварительно установленных истинных плотностей отдельных минеральных материалов щебня песка минерального порошка и др. . Истинную плотность минеральной части г/см3 вычисляют по формуле 7 де q1 q2 … qn - масова частина окремих мінеральних матеріалів %; р1 р2 ... рn - дійсна густина окремих мінеральних матеріалів г/см3. 10 ВИЗНАЧЕННЯ ДІЙСНОЇ ГУСТИНИ СУМІШІ Суть методу полягає у визначенні густини суміші без урахування пор які вона має. Дійсну густину при підборі складів визначають розрахунковим або пікнометричним методом. Дійсну густину сумішей з покриттів і сумішей які відібрано із змішувача визначають тільки пікнометричним методом. 10.1 Визначення дійсної густини розрахунковим методом На основі попередньо встановленої дійсної густини мінеральної частини суміші за розділом 9 в'яжучого та їх масових співвідношень обчислюють дійсну густину суміші р г/см3 за формулою где q1 q2 … qn - массовая доля отдельных минеральных материалов %; р1 р2 ... рn - истинная плотность отдельных минеральных материалов г/см3. 10 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ИСТИННОЙ ПЛОТНОСТИ СМЕСИ Сущность метода заключается в определении плотности смеси без учета имеющихся в ней пор. Истинную плотность при подборе составов определяют расчетным или пикнометрическим методом. Истинную плотность смесей из покрытия и смесей отобранных из смесителя определяют только пикнометрическим методом. 10.1 Определение истинной плотности расчетным методом На основании предварительно установленных истинных плотностей минеральной части смеси по разделу 9. вяжущего и их массовых соотношений вычисляют истинную плотность смеси р г/см3 по формуле 8 де - масова частина мінеральних матеріалів у суміші % приймають за 100% ; - масова частина в'яжучого в суміші % понад 100% мінеральної частини ; - дійсна густина мінеральної частини суміші розрахована за формулою 7 г/см3; - дійсна густина в'яжучого г/см3. 10.2 Визначення дійсної густини пікнометричним методом 10.2.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання где - массовая доля минеральных материалов в смеси % принимают за 100% ; - массовая доля вяжущего в смеси. % сверх 100 % минеральной части ; - истинная плотность минеральной части смеси рассчитанная по формуле 7 г/см3; - истинная плотность вяжущего г/см3. 10.2 Определение истинной плотности пикнометрическим методом 10.2.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.16 Колба конічна колба мірна або пікнометр що являє собою колбу з пришліфованою пробкою яка має капілярний отвір. Місткість колб повинна бути не менше 500 см3 діаметр горловини - від 10 до 50 мм у залежності від найбільшого розміру зерен мінеральних матеріалів суміші. Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності. Установка вакуумна. Термометр хімічний ртутний скляний з ціною поділки шкали 1°С за ГОСТ 400. Розчин змочувача. Як змочувач застосовують порошкоподібні пастоподібні і рідкі миючі засоби. Змочувач вводять у дистильовану воду в такій кількості на 1 л води: рідкий -15 г пастоподібний у вигляді розчину в дистильованій воді 1:1 - 10 г порошкоподібний - 3 г. 10.2.2 Порядок проведення випробувань Зважують чисту і суху колбу. Із суміші підготовленої за 6.1.1 відбирають середню пробу методом квартування. Для цього суміш розподіляють на металевому листі і ділять шпателем на чотири рівні частини. З двох протилежних частин відбирають у колбу не менше 200 г суміші. Колбу із сумішшю охолоджують до кімнатної температури і зважують. Потім у колбу з сумішшю наливають дистильовану воду з температурою 20±2 °С у такій кількості щоб рівень води був вище рівня суміші не менше ніж на 3 см. Колбу розміщують на 1 год у вакуумній установці де підтримують тиск не більше 2000 Па 15 мм рт. ст. Після закінчення вказанного часу тиск доводять до атмосферного і в колбу додають 10 мл розчину змочувача для видалення бульбашок повітря з поверхні суміші. Воду у колбі обережно збовтують круговими рухами до видалення бульбашок повітря. Коли всі бульбашки повітря спливуть додають дистильовану воду і доводять воду в колбі до температури 20±2 °С. Рівень води фіксують залежно від виду колби. У мірну колбу воду доливають до мітки. У конічну колбу воду доливають до самого краю горловини на яку кладуть покривне годинникове скельце так щоб надлишки води витекли а під скельцем не залишалось бульбашок повітря. Колбу пікнометра заповнену водою закривають пробкою при цьому надлишок води витісняється через капілярний отвір. Після заповнення водою колбу ретельно Колба коническая колба мерная или пикнометр который представляет собой колбу с пришлифованной пробкой имеющей капиллярное отверстие. Вместимость колб должна быть не менее 500 см3 диаметр горлышка - от 10 до 50 мм в зависимости от наибольшего размера зерен минеральных материалов смеси. Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности. Установка вакуумная. Термометр химический ртутный стеклянный с ценой деления шкалы 1°С по ГОСТ 400. Раствор смачивателя. В качестве смачивателя применяют порошкообразные пастообразные и жидкие моющие средства. Смачиватель вводят в дистиллированную воду в следующем количестве на 1 л воды: жидкий - 15 г пастообразный в виде раствора в дистиллированной воде 1:1 -10 г порошкообразный - 3 г. 10.2.2 Порядок проведения испытания Взвешивают чистую и сухую колбу. Из смеси подготовленной по 6.1.1 отбирают среднюю пробу методом квартования. Для этого смесь распределяют на металлическом противне и делят шпателем на четыре равные части. Из двух противоположных частей отбирают в колбу не менее 200 г смеси. Колбу со смесью охлаждают до комнатной температуры и взвешивают. Затем в колбу со смесью наливают дистиллированную воду с температурой 20±2 °С в таком количестве чтобы уровень воды был выше уровня смеси не менее чем на 3 см. Колбу помещают на 1 ч в вакуумную установку где поддерживают давление не более 2000 Па 15 мм рт. ст. . По истечении указанного времени давление доводят до атмосферного и в колбу добавляют 10 мл раствора смачивателя для удаления пузырьков воздуха с поверхности смеси. Воду в колбе осторожно взбалтывают круговыми движениями до удаления пузырьков воздуха. Когда все пузырьки воздуха всплывут добавляют дистиллированную воду и доводят воду в колбе до температуры 20±2 °С. Уровень воды фиксируют в зависимости от вида колбы. В мерную колбу воду доливают до метки. В коническую колбу воду доливают до самого края горлышка на которое кладут покровное часовое стекло так чтобы излишки воды вытекли а под стеклом не оставалось пузырьков воздуха. Колбу пикнометра заполненную водой закрывают пробкой при этом излишек воды вытесняется через капиллярное отверстие. После заполнения водой колбу тщательно ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.17 обтирають фільтрувальним папером і зважують. Потім колбу звільняють від води і суміші ретельно промивають заповнюють дистильованою водою з температурою 20±2 °С так як вказано вище і зважують. 10.2.3 Обробка результатів випробування Дійсну густину суміші р г/см3 обчислюють за формулою обтирают фильтровальной бумагой и взвешивают. Затем колбу освобождают от воды и смеси тщательно промывают заполняют дистиллированной водой с температурой 20±2 °С так как указано выше и взвешивают. 10.2.3 Обработка результатов испытания Истинную плотность смеси р. г/см3 вычисляют по формуле 9 де g - маса колби з сумішшю г; g1 - маса порожньої колби г; g2 - маса колби з водою г; g3 - маса колби з сумішшю і водою г; ?в - густина дистильованої води приймається 1 г/см3 . За результат визначення дійсної густини суміші приймають округлене до другого десяткового знака середньоарифметичне значення результатів двох визначень. Розбіжність між результатами двох паралельних визначень не повинна бути більше 0 02 г/см3. У випадку більших розбіжностей дійсну густину визначають повторно і приймають для розрахунку середньоарифметичне значення результатів чотирьох визначень. 11 ВИЗНАЧЕННЯ ПОРИСТОСТІ МІНЕРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КІСТЯКА Суть методу полягає у визначенні об'єму пор які присутні в мінеральній частині кістяку ущільненої суміші або асфальтобетону. Пористість мінеральної частини визначають розрахунком на основі попередньо встановлених значень середньої та дійсної густини мінеральної частини суміші. Пористість мінеральної частини % обчислюють до першого десяткового знака за формулою где g - масса колбы со смесью г; g1 - масса пустой колбы г; g2 - масса колбы с водой г; g3 - масса колбы со смесью и водой г; ?в- плотность дистиллированной воды принимается 1 г/см3 . За результат определения истинной плотности смеси принимают округленное до второго десятичного знака среднеарифметическое значение результатов двух определений. Расхождение между результатами двух параллельных определений не должно быть более 0 02 г/см3. В случае больших расхождений истинную плотность определяют вторично и принимают для расчета среднеарифметическое значение результатов четырех определений. 11 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОРИСТОСТИ МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТИ ОСТОВА Сущность метода заключается в определении объема пор имеющихся в минеральной части остове уплотненной смеси или асфальтобетона. Пористость минеральной части определяют расчетом на основании предварительно установленных значений средней и истинной плотностей минеральной части смеси. Пористость минеральной части % вычисляют с точностью до первого десятичного знака по формуле 10 де - середня густина мінеральної частини ущільненої суміші або асфальтобетону за розділом 8 г/см3; - дійсна густина мінеральної частини суміші за розділом 9 г/см3. где - средняя плотность минеральной части уплотненной смеси или асфальтобетона по разделу 8 г/см3; - истинная плотность минеральной части смеси по разделу 9 г/см3. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.18 12 ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛИШКОВОЇ ПОРИСТОСТІ Суть методу полягає у визначенні об'єму пор які присутні в ущільненій суміші або асфальтобетоні. Залишкову пористість лабораторних зразків або зразків з покриття % визначають розрахунком на основі попередньо встановлених середньої та дійсної густини з точністю до першого десяткового знака за формулою 12 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОСТАТОЧНОЙ ПОРИСТОСТИ Сущность метода заключается в определении объема пор имеющихся в уплотненной смеси или асфальтобетоне. Остаточную пористость лабораторных образцов или образцов из покрытия % определяют расчетом на основании предварительно установленных средней и истинной плотностей с точностью до первого десятичного знака по формуле де - середня густина ущільненої суміші за розділом 7 г/см3; - дійсна густина суміші за розділом 10 г/см3. 13 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОНАСИЧЕННЯ Суть методу полягає у визначенні кількості води яку поглинає зразок при заданому режимі насичення. Водонасичення визначають на зразках приготованих у лабораторії з суміші або на зразках-вирубках кернах з покриття основи . 13.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності з пристосуванням для гідростатичного зважування. Установка вакуумна. Пристрій для капілярного водонасичення зразків рисунок 5 Термометр хімічний ртутний скляний з ціною поділки шкали 1°С за ГОСТ 400. Посудина місткістю не менше 3.0 л. 13.2 Порядок проведення випробувань 13.2.1 Водонасичення визначають на зразках циліндричної форми або на зразках-вирубках кернах . Для сумішей випробування проводять на зразках використованихдля визначення середньої густини за розділом 7. 13.2.2 Зразки з сумішей зважені на повітрі і у воді за 7.2 розміщують у посудині з водою з температурою 20±2 °С. Рівень води над зразками повинен бути не менше 3 см. где - средняя плотность уплотненной смеси по разделу 7 г/см3; - истинная плотность смеси по разделу 10 г/см3. 13 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОНАСЫЩЕНИЯ Сущность метода заключается в определении количества воды поглощенной образцом при заданном режиме насыщения. Водо-насышение определяют на образцах приготовленных в лаборатории из смеси или на образцах-вырубках кернах из покрытия основания . 13.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности с приспособлением для гидростатического взвешивания. Установка вакуумная. Устройство для капиллярного водонасы-щения образцов рисунок 5 . Термометр химический ртутный стеклянный с ценой деления шкалы 1°С по ГОСТ 400. Сосуд вместимостью не менее 3 0 л. 13.2 Порядок проведения испытания 13.2.1 Водонасыщение определяют на образцах цилиндрической формы или на образцах-вырубках кернах . Для смесей испытание проводят на образцах использованных для определения средней плотности по раделу 7. 13.2.2 Образцы из смесей взвешенные на воздухе и в воде по 7.2 помещают в сосуд с водой с температурой 20±2 °С. Уровень воды над образцами должен быть не менее 3 см. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.19 Посудину із зразками встановлюють у вакуумній установці де створюють і підтримують тиск не більше 2000 Па 15 мм. рт.ст. протягом 1 год при випробуванні зразків сумішей з в'язкими органічними в'яжучими; 30 хв - при випробуванні зразків з сумішей з рідкими і емульгованими в'яжучими. Потім тиск доводять до атмосферного і зразки витримують у тій самій посудині з водою з температурою 20±2 °С протягом ЗО хв. Після цього зразки видаляють з посудини зважують у воді обтирають м'якою тканиною і зважують на повітрі. 13.2.3 Зразки з закріплених грунтів призначених для застосування у районах з середньомісячною температурою самого холодного місяця мінус 20°С і нижче І - III дорожньо-кліматичні зони після зважування на повітрі і у воді піддають повному водонасиченню а для закріплених грунтів призначених для застосування у районах з середньомісячною температурою самого холодного місяця вище мінус 10°С - капілярному водонасиченню. Повне водонасичення зразків висотою і діаметром 50 мм проводять протягом 2 діб а зразків більших розміром - протягом 3 діб при цьому в усіх випадках у першу добу зразки занурюють у воду на 1/3 висоти а в наступні -повністю. Для запобігання висиханню зразків занурених у воду на 1/3 висоти насичення проводять у ванні з гідравлічним затвором. Капілярне насичення проводять через шар води який постійно підтримується за допомогою рівнеміра у пристрої для капілярного водонасичення рисунок 5 . Сосуд с образцами устанавливают в вакуумную установку где создают и поддерживают давление не более 2000 Па 15 мм рт. ст. в течение 1 ч при испытании образцов из смесей с вязкими органическими вяжущими; 30 мин - при испытании образцов из смесей с жидкими и эмульгированными вяжущими. Затем давление доводят до атмосферного и образцы выдерживают в том же сосуде с водой с температурой 20±2 °С в течение 30 мин. После этого образцы извлекают из сосуда взвешивают в воде обтирают мягкой тканью и взвешивают на воздухе. 13.2.3 Образцы из укрепленных грунтов предназначенных для применения в районах со среднемесячной температурой самого холодного месяца минус 20°С и ниже І - III дорожно-климатические зоны после взвешивания на воздухе и в воде подвергают полному водонасыщению а для укрепленных грунтов предназначенных для применения в районах со среднемесячной температурой самого холодного месяца выше минус 10°С - капиллярному водонасыщению. Полное водонасыщение образцов высотой и диаметром 50 мм проводят в течение 2 сут а образцов больших размеров - в течение 3 сут при этом во всех случаях в первые сутки образцы погружают в воду на 1/3 высоты а в последующие - полностью. Для предотвращения высыхания образцов погруженных в воду на 1/3 высоты насыщение проводят в ванне с гидравлическим затвором. Капиллярное водонасыщение проводят через слой воды постоянно поддерживаемый с помощью уровнемера в устройстве для капиллярного водонасыщения рисунок 5 . 1 - посудина; 2 - зразки; 3 - капілярне зволожений пісок; 4 - вода; 5 - фільтрувальний папір; 6 - металева сітка; 7 - металева підставка Рисунок 5 - Схема пристрою для капілярного водонасичення зразків 1 - сосуд; 2 - образцы; 3 - капиллярно увлажненный песок; 4 - вода; 5 - фильтровальная бумага; б - металлическая сетка; 7 - металлическая подставка Рисунок 5 - Схема устройства для капиллярного водонасыщения 5разцов ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.20 У посудину на металеву підставку кладуть металеву сітку або встановлюють ємкість з сітчастим дном яке закривають фільтрувальним папером. На фільтрувальний папір насипають шар дрібного піску однієї фракції завтовшки 15 см і через добу після його насичення ставлять зразки які насичують протягом 3 діб. Для запобігання висиханню посудину із зразками розміщують у ванні з гідравлічним затвором. Після цього зразки видаляють з посудини або пристрою для капілярного водонасичення зважують у воді а потім витирають м'якою тканиною або фільтрувальним папером і зважують на повітрі. 13.3 Обробка результатів випробування Водонасичення зразка W % обчислюють за формулами: - для сумішей В сосуд на металлическую подставку укладывают металлическую сетку или устанавливают емкость с сетчатым дном которое закрывают фильтровальной бумагой. На фильтровальную бумагу насыпают слой мелкого песка одной фракции толщиной 15 см и через сутки после его насыщения ставят образцы которые насыщают в течение 3 сут. Для предотвращения высыхания сосуд с образцами помещают в ванну с гидравлическим затвором. После этого образцы извлекают из сосуда или устройства для капиллярного водонасы-щения взвешивают в воде а затем вытирают мягкой тканью или фильтровальной бумагой и взвешивают на воздухе. 13.3 Обработка результатов испытания Водонасыщение образца W % вычисляют по формулам: - для смесей ; 12 - для закріплених грунтів - для укрепленных грунтов 13 де g - маса зразка зваженого на повітрі г; g1 - маса зразка зваженого у воді г; g2 - маса зразка витриманого протягом 30 хв у воді і зваженого на повітрі г; g5 - маса насиченого водою зразка зваженого на повітрі г. За результат визначення водонасичення приймають округлене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення трьох визначень. 14 ВИЗНАЧЕННЯ НАБУХАННЯ Набухання визначають як приріст об'єму зразка після насичення його водою. Для визначення набухання використовують дані одержані при визначенні середньої густини за розділом 7 і водонасичення за розділом 13. где g- масса образца взвешенного на воздухе г; g1 - масса образца взвешенного в воде г; g2 - масса образца выдержанного в течение 30 мин в воде и взвешенного на воздухе г; g5 - масса насыщенного водой образца взвешенного на воздухе г. За результат определения водонасышения принимают округленное до первого десятичного знака среднеарифметическое значение трех определений. 14 ОПРЕДЕЛЕНИЕ НАБУХАНИЯ Набухание определяют как приращение объема образца после насыщения его водой. Для определения набухания используют данные полученные при определении средней плотности по разделу 7 и водонасыщения по разделу 13. 14.1 Обробка результатів випробування Набухання зразка H % за об'ємом об числюють за формулами: - для сумішей - для закріплених грунтів 14.1 Обработка результатов испытания Набухание образца H % по объему вычисляют по формулам: - для смесей - для закрепленных грунтов ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.21 15 де g6 - маса насиченого водою зразка зваженого у воді г. За результат визначення набухання приймають округлене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення трьох визначень. 15 ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЦІ МІЦНОСТІ ПРИ СТИСКАННІ Суть методу полягає у визначенні навантаження необхідного для руйнування зразка при заданих умовах. 15.1 Засоби контролю та допоміжне обладнання Преси механічні або гідравлічні за ГОСТ 28840 з навантаженнями від 50 до 100 кН 5-10 тс і до 500 кН 50 тс з силовимірювачами що забезпечують похибку не більше 2% навантаження яке вимірюють. Термометр хімічний ртутний скляний з ціною поділки шкали 1°С за ГОСТ 400. Посудини для термостатування зразків місткістю від 3 до 8 л залежно від розміру і кількості зразків . 15.2 Порядок підготовки до проведення випробування Для випробування готують зразки за 6.1 і 6.2. Перед випробуванням зразки термоста-тують при заданій температурі: 50±2 °С 20±2 °С або 0±2 °С. Температуру 0±2 °С створюють змішуванням води з льодом. Зразки з гарячих сумішей витримують при заданій температурі протягом 1 год у воді. Зразки з сумішей з рідкими і емульгованими бітумами термостатують у повітряному середовищі протягом 2 год при цьому зразки з закріплених грунтів пакують у поліетиленові пакети. Для визначення границі міцності при стисканні зразків у водонасиченому стані використовують зразки які випробувані відповідно до розділу 13. Насичені водою зразки після зважування на повітрі і у воді знову розміщують у воді з температурою 20±2 °С а перед випробуванням витирають м'якою тканиною або фільтрувальним папером. 15.3 Порядок проведення випробування Границю міцності при стисканні зразків визначають на пресах при швидкості руху плити преса 3 0±0 3 мм/хв. где g6 - масса насыщенного водой образца взвешенного в воде г. За результат определения набухания принимают округленное до первого десятичного знака среднеарифметическое значение трех определений. 15 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРЕДЕЛА ПРОЧНОСТИ ПРИ СЖАТИИ Сущность метода заключается в определении нагрузки необходимой для разрушения образца при заданных условиях. 15.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Прессы механические или гидравлические по ГОСТ 28840 с нагрузками от 50 до 100 кН 5-10 тс и до 500 кН 50 тс с силоизмерителями обеспечивающими погрешность не более 2 % измеряемой нагрузки. Термометр химический ртутный стеклянный с ценой деления шкалы 1 °С по ГОСТ 400. Сосуды для термостатирования образцов вместимостью от 3 до 8 л в зависимости от размера и количества образцов . 15.2 Порядок подготовки к проведению испытания Для испытания готовят образцы по 6.1 и 6.2. Перед испытанием образцы термостати-руют при заданной температуре: 50±2 °С 20±2 °С или 0±2 °С. Температуру 0±2 °С создают смешением воды со льдом. Образцы из горячих смесей выдерживают при заданной температуре в течение 1 ч в воде. Образцы из смесей с жидкими и эмульгированными би-тумами термостатируют в воздушной среде в течение 2 ч при этом образцы из укрепленных грунтов упаковывают в полиэтиленовые пакеты. Для определения предела прочности при сжатии образцов в водонасышенном состоянии используют образцы испытанные в соответствии с разделом 13. Насыщенные водой образцы после взвешивания на воздухе и в воде снова помещают в воду с температурой 20±2 °С а перед испытанием вытирают мягкой тканью или фильтровальной бумагой. 15.3 Порядок проведения испытания Предел прочности при сжатии образцов определяют на прессах при скорости движения плиты пресса 3 0±0 3 мм/мин. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.22 При використанні гідравлічних пресів цю швидкість перед проведенням випробування слід установити при холостому ході поршня. Зразок видалений з посудини для термо-статування встановлюють у центрі нижньої плити преса потім опускають верхню плиту і зупиняють її вище рівня поверхні зразка на 1 5-2 мм. Це може бути досягнуто відповідним підніманням нижньої плити преса. Після цього вмикають електродвигун преса і починають навантажувати зразок. Для підвищення точності визначення границі міцності при стисканні рекомендується використовувати шарнірний пристрій рисунок 6 що складається з кульки 1 і двох металевих пластин 2 який установлюють на верхній торець зразка 4 накритий прокладкою із паперу 3. При использовании гидравлических прессов эту скорость перед проведением испытания следует установить при холостом ходе поршня. Образец извлеченный из сосуда для тер-мостатирования устанавливают в центре нижней плиты пресса затем опускают верхнюю плиту и останавливают ее выше уровня поверхности образца на 1 5-2 мм. Это может быть достигнуто соответствующим подъемом нижней плиты пресса. После этого включают электродвигатель пресса и начинают нагружать образец. Для повышения точности определения предела прочности при сжатии рекомендуется использовать шарнирное устройство рисунок 6 состоящее из шарика 1 и двух металлических пластин 2 которое устанавливают на верхний торец образца 4 накрытый прокладкой из бумаги 3. Рисунок 6 - Шарнірний пристрій Шарнірний пристрій забезпечує рівномірний розподіл навантаження по всій площі торця зразка у випадку непаралельності основ зразка. Максимальний показ силовимірювача приймають за руйнівне навантаження. 15.4 Обробка результатів випробування Границя міцності при стисканні Rcm МПа обчислюють за формулою де Р - руйнівне навантаження Н; F - початкова площа поперечного перерізу зразка см2; 10-2 - коефіцієнт перерахунку у МПа. За результат визначення приймають округлене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення випробувань трьох зразків. Рисунок 6 - Шарнирное устройство Шарнирное устройство обеспечивает равномерное распределение нагрузки по всей площади торца образца в случае непараллельности оснований образца. Максимальное показание силоизмерителя принимают за разрушающую нагрузку. 15.4 Обработка результатов испытания Предел прочности при сжатии Rcж МПа вычисляют по формуле 16 где Р - разрушающая нагрузка Н; F- первоначальная площадь поперечного сечения образца см2; 10-2 - коэффициент пересчета в МПа. За результат определения принимают округленное до первого десятичного знака среднеарифметическое значение испытаний трех образцов. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.23 16 ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЦІ МІЦНОСТІ НА РОЗТЯГУВАННЯ ПРИ РОЗКОЛЮВАННІ Суть методу полягає у визначенні навантаження необхідного для розколювання зразка за твірною. Метод призначений для апробації і накопичення статистичних даних з нормування показників тріщиностійкості матеріалів залежно від категорії дороги і дорожньо-кліматичної зони. 16.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Засоби контролю і допоміжне обладнання - за 15.1. 16.2 Порядок підготовки до проведення випробування Для випробування готують зразки за 6.1 і 6.2. Перёд випробуванням зразки термостату-ють при температурі 0±2 °С протягом не менше 1 год у воді. Температуру 0±2 °С створюють змішуванням води з льодом. 16.3 Порядок проведення випробування Границю міцності на розтягування при розколюванні зразків визначають на пресах при заданій постійній швидкості руху плити преса 3 0±0 3 або 50±1 мм/хв. При використанні гідравлічних пресів потрібну швидкість перед проведенням випробування слід установити при холостому ході поршня. Зразок видалений з посудини для термос-татування встановлюють у центрі нижньої плити преса на бокову поверхню рисунок 7 потім опускають верхню плиту і зупиняють її вище рівня поверхні зразка на 1 5-2 мм. Це може бути досягнуто відповідним підніманням нижньої плити преса. Після цього вмикають електродвигун преса і починають навантажувати зразок. Максимальний показ силовимірювача приймають за руйнівне навантаження. 16 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРЕДЕЛА ПРОЧНОСТИ НА РАСТЯЖЕНИЕ ПРИ РАСКОЛЕ Сущность метода заключается в определении нагрузки необходимой для раскалывания образца по образующей. Метод предназначен для апробации и накопления статистических данных по нормированию показателей трещиностойкости материалов в зависимости от категории дороги и дорожно-климатической зоны. 16.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 15.1. 16.2 Порядок подготовки к проведению испытания Для испытания готовят образцы по 6.1 и 6.2. Перед испытанием образцы термостати-руют при температуре 0±2 °С в течение не менее 1 ч в воде. Температуру 0±2 °С создают смешением воды со льдом. 16.3 Порядок проведения испытания Предел прочности на растяжение при расколе образцов определяют на прессах при заданной постоянной скорости движения плиты пресса 3 0±0 3 или 50±1 мм/мин. При использовании гидравлических прессов требуемую скорость перед проведением испытания следует установить при холостом ходе поршня. Образец извлеченный из сосуда для тер-мостатирования устанавливают в центре нижней плиты пресса на боковую поверхность рисунок 7 затем опускают верхнюю плиту и останавливают ее выше уровня поверхности образца на 1 5-2 мм. Это может быть достигнуто соответствующим подъемом нижней плиты пресса. После этого включают электродвигатель пресса и начинают нагружать образец. Максимальное показание силоизмерителя принимают за разрушающую нагрузку. Рисунок 7 - Схема випробування зразків на розтягування при розколюванні Рисунок 7 - Схема испытания образцов на растяжение при расколе ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.24 16.4 Обробка результатів вимірювання Границю міцності на розтягування при розколюванні Rp МПа обчислюють за фор- мулою 16.4 Обработка результатов испытания Предел прочности на растяжение при расколе Rp МПа вычисляют по формуле 17 де Р - руйнівне навантаження Н; h - висота зразка см; d - діаметр зразка см; 10-2 - коефіцієнт перерахунку у МПа. За результат визначення приймають округлене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення випробувань трьох зразків. 17 ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЦІ МІЦНОСТІ НА РОЗТЯГУВАННЯ ПРИ ВИГИНІ І ПОКАЗНИКІВ ДЕФОРМАТИВНОСП Суть методу полягає у визначенні навантаження необхідного для зруйнування зразка при вигині рисунок 8 і відповідних деформацій розтягування. 17.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Засоби контролю і допоміжне обладнання - за 15.1 включаючи опорний пристрій і індикатор переміщень з ціною поділки 0 01 мм. 17.2 Порядок підготовки і проведення випробування Для випробування готують зразки за 6.2.2. Перед випробуванням зразки термостатують при температурі 20±2 °С у повітряному середовищі протягом 2 год. Границю міцності на розтягування при вигині визначають при швидкості навантаження за 15.3 або за другим заданим режимом деформування зразків. На нижній плиті преса закріплюють опорний пристрій рисунок 8 на якому розміщують зразок-призму. Зразок установлюють на опори тією гранню яка при ущільненні була вертикальною. Поверхня зразка повинна щільно прилягати до опор по всій ширині. Посередині зразка розміщують металевий стержень через який відбувається навантаження діаметром 10 мм і завдовжки не менше ширини зразка. Опускають верхню плиту і зупиняють вище металевого стержня на 4-6 мм. Після цього починають навантажувати зразок. Максимальний показ силовимірювача приймають за рушгзне навантаження а величину прогину фіксують за індикатором. где Р - разрушающая нагрузка Н; h - высота образца см; d-диаметр образца см; 10-2 - коэффициент пересчета в МПа. За результат определения принимают округленное до первого десятичного знака среднеарифметическое значение испытаний трех образцов. 17 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРЕДЕЛА ПРОЧНОСТИ НА РАСТЯЖЕНИЕ ПРИ ИЗГИБЕ И ПОКАЗАТЕЛЕЙ ДЕФОРМАТИВНОСТИ Сущность метода заключается в определении нагрузки необходимой для разрушения образца при изгибе рисунок 8 и соответствующих деформаций растяжения. 17.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 15.1 включая опорное приспособление и индикатор перемещений с ценой деления 0 01 мм. 17.2 Порядок подготовки и проведения испытания Для испытания готовят образцы по 6.2.2. Перед испытанием образцы термостатируют при температуре 20±2 °С в воздушной среде в течение 2 ч. Предел прочности на растяжение при изгибе определяют при скорости нагружения по 15.3 или при другом заданном режиме деформирования образцов. На нижней плите пресса укрепляют опорное приспособление рисунок 8 на которое помещают образец-призму. Образец устанавливают на опоры той гранью которая при уплотнении была вертикальной. Поверхность образца должна плотно прилегать к опорам по всей ширине. Посередине образца помещают металлический стержень через который происходит нагружение диаметром 10 мм и длиной не менее ширины образца. Опускают верхнюю плиту и останавливают выше металлического стержня на 4-6 мм. После этого начинают нагружать образец. Максимальное показание силоизмерителя принимают за разрушающую нагручку а величину прогиба фиксируют по индикатору. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.25 Рисунок 8 - Схема випробування зразків-призм на вигин 17.3 Обробка результатів випробування Границю міцності на розтягування при вигині Rвиг МПа обчислюють за формулою 18 Рисунок 8 - Схема испытания образцов-призм на изгиб 17.3 Обработка результатов испытания Предел прочности на растяжение при изгибе Rизг МПа вычисляют по формуле 18 де Р - руйнівне навантаження Н; l - відстань між опорами см; b - ширина зразка см; h - висота зразка см; 10-2 - коефіцієнт перерахунку у МПа. За результат визначення приймають округлене до другого десяткового знака середньоарифметичне значення випробувань трьох зразків. Граничну відносну деформацію розтягування при вигині обчислюють за формулою 19 где Р - разрушающая нагрузка H; l - расстояние между опорами см: b - ширина образца см; h - высота образца см; 10-2 - коэффициент пересчета в МПа. За результат определения принимают округленное до второго десятичного знака среднеарифметическое значение испытаний трех образцов. Предельную относительную деформацию растяжения при изгибе вычисляют по формуле 19 де fпр – максимальна величина прогину зразка у момент зруйнування см. За результат визначення приймають округлене до четвертого десяткового знака середньоарифметичне значення випробувань трьох зразків. Модуль деформації Е МПа обчислюють за формулою где fпр – максимальная величина образца в момент разрушения см. За результат определения принимают округленное до четвертого десятичного знака среднеарифметическое значение испытаний трех образцов. Модуль деформации Е МПа вычисляют по формуле 20 де Р – навантаження на зразок Н; fпр - прогин зразка у середині прогону см. За результат визначення приймають округлене до цілого середньоарифметичне значення випробувань трьох зразків. где Р – нагрузка на образец Н; fпр – прогиб образца в середине пролета см. За результат определения принимают округленное до целого среднеарифметическое значение испытаний трех образцов. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.26 18 ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК ЗСУВОСТІЙКОСТІ Суть методу полягає у визначенні максимальних навантажень і відповідних граничних деформацій стандартних циліндричних зразків при двох напружено-деформованих станах рисунок 9 : при одноосьовому стисканні 1 і при стисканні спеціальним обтискним пристроєм за схемою Маршалла 2 . 18 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ХАРАКТЕРИСТИК СДВИГОУСТОЙЧИВОСТИ Сущность метода заключается в определении максимальных нагрузок и соответствующих предельных деформаций стандартных цилиндрических образцов при двух напряженно-деформированных состояниях рисунок 9 : при одноосном сжатии 1 и при сжатии специальным обжимным устройством по схеме Маршалла 2 . Рисунок 9 - Схема випробування зразків на зсувостійкість Рисунок 9 - Схема испытания образцов на сдвигоустойчивость Метод призначений для апробації і накопичення статичних даних з нормування показників зсувостійкості матеріалів залежно від категорії дороги і дорожньо-кліматичної зони. 18.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Прес механічний що забезпечує швидкість деформування зразків 50±1 мм/хв і діапазон навантажень до 20 50 кН. Індикатор переміщень що забезпечує вимірювання граничної деформації зразків при стисканні з точністю не менше 0 01 мм. Секундомір. Пристрій обтискний у вигляді двох однакових частин товстостінної циліндричної обойми з внутрішнім радіусом що дорівнює половині діаметра зразка рисунок 10 . Термометр хімічний ртутний скляний з ціною поділки шкали 1°С за ГОСТ 400. Посудина для термостатування зразків місткістю 7-8 л. Термостатувальний пристрій який підтримує температуру води 50±2 °С. 18.2 Порядок підготовки до проведення випробування Для випробування асфальтобетону на зсувостійкість готують за 6.1 парне число зразків за кількостю не менше 6 шт. Метод предназначен для апробации и накопления статистических данных по нормированию показателей сдвигоустойчивости материалов в зависимости от категории дороги и дорожно-климатической зоны. 18.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Пресс механический обеспечивающий скорость деформирования образцов 50±1 мм/мин и диапазон нагрузок до 20 50 кН. Индикатор перемещений обеспечивающий измерение предельной деформации образцов при сжатии с точностью не менее 0 01 мм. Секундомер. Устройство обжимное в виде двух одинаковых частей толстостенной цилиндрической обоймы с внутренним радиусом равным половине диаметра образца рисунок 10 . Термометр химический ртутный стеклянный с ценой деления шкалы 1°С по ГОСТ 400. Сосуд для термостатирования образцов вместимостью 7-8 л. Термостатирующее устройство поддерживающее температуру воды 50±2 °С. 18.2 Порядок подготовки к проведению испытания Для испытания асфальтобетона на сдвигоустойчивость готовят по 6.1 четное число образцов в количестве не менее 6 шт. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.27 Перед випробуванням зразки витримують протягом 1 год при заданій температурі 50±2 °С у воді. Половина зразків призначена для випробування за першою схемою навантаження друга половина - за другою рисунок 9 . 18.3 Порядок проведення випробування Максимальні руйнівні навантаження і відповідні границі деформації зразків визначають за двома схемами навантаження: при одноосьовому стисканні і при стисканні за схемою Маршалла. Швидкість деформування зразків для обох систем навантаження слід приймати однаковою 50 0±1 0 мм/хв. Зразок видалений з термостатувального пристрою встановлюють у центрі нижньої пластини преса за першою схемою навантаження або у нижню частину обтискного пристрою за другою схемою навантаження рисунки 9 10 . Перед испытанием образцы выдерживают в течение 1 ч при заданной температуре 50±2 °С в воде. Половина образцов предназначается для испытания по первой схеме нагружения другая половина - по второй рисунок 9 . 18.3 Порядок проведения испытания Максимальные разрушающие нагрузки и соответствующие предельные деформации образцов определяют при двух схемах нагружения: при одноосном сжатии и при сжатии по схеме Маршалла. Скорость деформирования образцов для обеих схем нагружения следует принимать одинаковой 50 0±1 0 мм/мин. Образец извлеченный из термостатирую-щего устройства устанавливают в центре нижней плиты пресса при первой схеме нагружения или в нижнюю часть обжимного устройства при второй схеме нагружения рисунки 9 10 . 1 - шарнір; 2 - циліндричні обойми; 3 - зразок; 4 - нижня плита преса Рисунок 10 - Обтискний пристрій Верхня плита преса повинна знаходитись на відстані 5 - 10 мм від верху зразка або від верхньої частини обтискного пристрою. Після цього вмикають електродвигун преса і починають навантажувати зразок. У процесі випробування зразка фіксують максимальний показ силовимірювача який приймають за руйнівне навантаження. Одночасно за допомогою індикатора переміщень заміряють граничну деформацію що відповідає руйнівному навантаженню і час навантаження зразка за секундоміром. Допускається визначати граничну деформацію за добутком постійної швидкості деформування на час навантаження зразка. 1 - шарнир; 2 - цилиндрические обоймы; 3 - образец; 4 - нижняя плита пресса Рисунок 10 - Обжимное устройство Верхняя плита пресса должна находиться на расстоянии 5 - 10 мм от верха образца или от верхней части обжимного устройства. После этого включают электродвигатель пресса и начинают нагружать образец. В процессе испытания образца фиксируют максимальное показание силоизмерителя которое принимают за разрушающую нагрузку. Одновременно с помощью индикатора перемещений замеряют предельную деформацию соответствующую разрушающей нагрузке и время нагружения образца по секундомеру. Допускается определять предельную деформацию по произведению постоянной скорости деформирования на время нагружения образца. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.28 18.4 Обробка результатів випробування Для кожного зразка випробуваного на одноосьове стискання і на стискання за схемою Маршалла обчислюють роботу А Дж витрачену на руйнування за формулою 18.4 Обработка результатов испытания Для каждого образца испытанного на одноосное сжатие и на сжатие по схеме Маршалла вычисляют работу А Дж затраченную на разрушение по формуле 21 де Р - руйнівне навантаження кН; l - гранична деформація мм. Середню роботу деформування зразків при одноосьовому стисканні і при стисканні за схемою Маршалла обчислюють з точністю до другого десяткового знака як середньоарифметичне значення результатів випробувань не менше трьох зразків. Коефіцієнт внутрішнього тертя асфальтобетону обчислюють за формулою где Р - разрушающая нагрузка кН; l - предельная деформация мм. Среднюю работу деформирования образцов при одноосном сжатии и при сжатии по схеме Маршалла вычисляют с точностью до второго десятичного знака как среднеарифметическое значение результатов испытаний не менее трех образцов. Коэффициент внутреннего трения асфальтобетона вычисляют по формуле 22 де Аm Ac - середня робота деформування зразків асфальтобетону при випробуванні відповідно за схемою Маршалла і при одноосьовому стисканні Дж. Лабораторний показник зчеплення при зсуві Сл МПа обчислюють за формулою где Am Ac - средняя работа деформирования образцов асфальтобетона при испытании соответственно по схеме Маршалла и при одноосном сжатии Дж. Лабораторный показатель сцепления при сдвиге Сл МПа вычисляют по формуле 23 де Rс - границя міцності при одноосьовому стисканні визначена за 15.4 МПа. 19 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ Суть методу полягає в оцінюванні ступеня падіння міцності при стисканні зразків після дії на них води в умовах вакууму за розділом 13. Міцність при стисканні зразків визначають за розділом 15. 19.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Засоби контролю і допоміжне обладнання -за 13.1 і 15.1. 19.2 Порядок підготовки до проведення випробування Зразки насичують у вакуумній установці за 13.2.2. 19.3 Обробка результатів випробувань Водостійкість Кв обчислюють з точністю до другого десяткового знака за формулою 24 где Rс - предел прочности при одноосном сжатии определенный по 15.4 МПа. 19 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОСТОЙКОСТИ Сущность метода заключается в оценке степени падения прочности при сжатии образцов после воздействия на них воды в условиях вакуума по разделу 13. Прочность при сжатии образцов определяют по разделу 15. 19.1 Средства контроля и вспомогатель-ное оборудование Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 13.1 и 15.1. 19.2 Порядок подготовки к проведению испытания Образцы насыщают в вакуумной установке по 13.2.2. 19.3 Обработка результатов испытания Водостойкость Кв вычисляют с точностью до второго десятичного знака по формуле 24 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.29 де - границя міцності при стисканні при температурі 20±2 °С водонасичених у вакуумі зразків МПа; - границя міцності при стисканні при температурі 20±2 °С зразків до водонасичен-ня МПа. 20 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ ПРИ ТРИВАЛОМУ ВОДОНАСИЧЕННІ Суть методу полягає у визначенні відношення міцності при стисканні зразків після впливу на них води протягом 15 діб до початкової міцності паралельних зразків. 20.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Засоби контролю і допоміжне обладнання -за 13.1 і 15.1. 20.2 Порядок підготовки до проведення випробування Зразки насичують у вакуумній установці за 13.2.2. 20.3 Порядок проведення випробування Зразки насичені у вакуумній установці переносять в іншу посудину з водою в якій витримують протягом 15 діб температуру води підтримують у межах 20±5 °С. Після закінчення 15 діб зразки видаляють з води обтирають м'якою тканиною і визначають границю міцності при стисканні за розділом 15. 20.4 Обробка результатів випробування За результатами випробувань з точністю до другого десяткового знака обчислюють водостійкість Квд після тривалого водонаси-чення за формулою 25 де - границя міцності при стисканні при температурі 20±2 °С зразків після насичення водою протягом 15 діб МПа; - границя міцності при стисканні при температурі 20±2 °С зразків до насичення водою МПа. где - предел прочности при сжатии при температуре 20±2 °С водонасыщенных в вакууме образцов МПа; предел прочности при сжатии при температуре 20±2 °С образцов до водонасы-щения МПа. 20 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОСТОЙКОСТИ ПРИ ДЛИТЕЛЬНОМ ВОДОНАСЫЩЕНИИ Сущность метода заключается в определении отношения прочности при сжатии образцов после воздействия на них воды в течение 15 сут к первоначальной прочности параллельных образцов. 20.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 13.1 и 15.1. 20.2 Порядок подготовки к проведению испытания Образцы насыщают в вакуумной установке по 13.2.2. 20.3 Порядок проведения испытания Образцы насыщенные в вакуумной установке переносят в другой сосуд с водой в котором выдерживают в течение 15 сут температуру воды поддерживают в пределах 20±5 °С. По истечении 15 сут образцы извлекают из воды обтирают мягкой тканью и определяют предел прочности при сжатии по. разделу 15. 20.4 Обработка результатов испытания По результатам испытаний с точностью до второго десятичного знака вычисляют водостойкость Kвд после длительного водонасы-щения по формуле 25 где - предел прочности при сжатии при температуре 20±2 °С образцов после насыщения водой в течение 15 сут МПа; - предел прочности при сжатии при температуре 20±2 °С образцов до насыщения водой МПа. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.30 21 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ ПРИСКОРЕНИМ МЕТОДОМ Суть методу полягає в оцінюванні ступеня падіння міцності при стисканні зразків після впливу на них води в умовах вакууму і температури 50°С. Метод призначений для апробації і накопичення статистичних даних з нормування показників водостійкості матеріалів що визначаються прискорено. 21.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Засоби контролю і допоміжне обладнання -за 13.1 і 15.1. 21.2 Порядок підготовки і проведення випробування Зразки занурюють у посудину з водою з температурою 50±2 °С і термостатують протягом 1 год. Потім посудину із зразками розмішують у вакуумно-сушильній шафі з температурою 50±2 °С і вакуумують протягом 1 год при тиску не більше 2000 Па 15 мм рт.ст. . Потім тиск у шафі доводять до атмосферного і зразки витримують у тій самій посудині при температурі 50±2 °С ще 1 год. Після цього температуру води знижують до 20±2 °С і витримують зразки при цій температурі протягом 1 год. Водонасичені зразки видаляють з води обтирають м'якою тканиною і визначають границю міцності при стисканні за розділом 15. 21.3 Обробка результатів випробування За результатами випробувань обчислюють з точністю до другого десяткового знака водостійкість при прискореному водонаси-ченні Квп за формулою 26 21 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВОДОСТОЙКОСТИ УСКОРЕННЫМ МЕТОДОМ Сущность метода заключается в оценке степени падения прочности при сжатии образцов после воздействия на них воды в условиях вакуума и температуры 50°С. Метод предназначен для апробации и накопления статистических данных по нормированию ускоренно определяемых показателей водостойкости материалов. 21.1 Средства контроля и вспомогатель-ное оборудование Средства контроля и вспомогательное оборудование - по 13.1 и 15.1. 21.2 Порядок подготовки и проведения испытания Образцы погружают в сосуд с водой с температурой 50±2 °С и термостатируют в течение 1 ч. Затем сосуд с образцами помещают в вакуумно-сушильный шкаф с температурой 50±2 °С и вакуумируют в течение 1 ч при давлении не более 2000 Па 15 мм рт.ст . Затем давление в шкафу доводят до атмосферного и образцы выдерживают в том же сосуде при температуре 50±2 °С еще 1 ч. После этого температуру воды снижают до 20±2 °С и выдерживают образцы при этой температуре в течение 1 ч. Водонасыщенные образцы извлекают из воды обтирают мягкой тканью и определяют предел прочности при сжатии по разделу 15. 21.3 Обработка результатов испытания По результатам испытаний вычисляют с точностью до второго десятичного знака водостойкость при ускоренном водонасышении Кву по формуле 26 де - границя міцності при стисканні при температурі 20±2 °С зразків після насичення водою за прискореною методикою при 50°С МПа; - границя міцності при стисканні при температурі 20±2 °С зразків до насичення водою МПа. где - предел прочности при сжатии при температуре 20±2 °С образцов после насыщения водой по ускоренной методике при 50°С . МПа; - предел прочности при сжатии при температуре 20±2 °С образцов до насыщения водой МПа. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.31 22 ВИЗНАЧЕННЯ МОРОЗОСТІЙКОСТІ Суть методу полягає в оцінюванні втрати міцності при стисканні попередньо водонаси-чених зразків після впливу на них встановленого числа циклів заморожування - відтавання. 22.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Прес механічний або гідравлічний за 15.1. Камера морозильна що забезпечує температуру заморожування мінус 18±2 °С. Вода для насичення і відтавання зразків. Установка вакуумна і пристрій для капілярного водонасичення за 13.1. Ванна для відтавання зразків обладнана пристроєм для підтримування температури води 18±2 °С. 22.2 Порядок підготовки до проведення випробування Перед випробуванням на морозостійкість зразки насичують водою за 13.2. Зразки із сумішей і закріплених грунтів випробовують після закінчення термінів вказаних у 6.3.2. 22.3 Порядок проведення випробування Водонасичені зразки завантажують у морозильну камеру так щоб відстань між зразками була не менше 50 мм. Якщо після завантаження камери температура у ній підвищиться то початком заморожування вважають момент коли у морозильній камері встановлюється температура мінус 18°С. Тривалість одного заморожування за усталеною температурою в камері повинна бути не менше 4 год. Відтавання зразків після їх видалення з морозильної камери проводять протягом 4 год у ванні з водою при температурі 18±2 °С якщо до випробування на морозостійкість вони підлягали повному водонасиченню і у вологому піску якщо до випробування на морозостійкість вони підлягали капілярному водонасиченню. Число циклів заморожування - відтавання протягом доби повинно бути не менше одного. При вимушених або технічно обгрунтованих перервах при випробуванні на морозостійкість зразки повинні бути у замороженому стані. 22 ОПРЕДЕЛЕНИЕ МОРОЗОСТОЙКОСТИ Сущность метода заключается в оценке потери прочности при сжатии предварительно водонасыщенных образцов после воздействия на них установленного числа циклов замораживания - оттаивания. 22.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Пресс механический или гидравлический по 15.1. Камера морозильная обеспечивающая температуру замораживания минус 18±2 °С. Вода для насыщения и оттаивания образцов. Установка вакуумная и устройство для капиллярного водонасыщения по 13.1. Ванна для оттаивания образцов оборудованная устройством для поддержания температуры воды 18±2 °С. 22.2 Порядок подготовки к проведению испытания Перед испытанием на морозостойкость образцы насыщают водой по 13.2. Образцы из смесей и укрепленных грунтов испытывают по истечении сроков указанных в 6.3.2. 22.3 Порядок проведения испытания Водонасыщенные образцы загружают в морозильную камеру так чтобы расстояние между образцами было не менее 50 мм. Если после загрузки камеры температура в ней повысится то началом замораживания считают момент когда в морозильной камере установится температура минус 18°С. Продолжительность одного замораживания при установившейся температуре в камере должна быть не менее 4 ч. Оттаивание образцов после их выгрузки из морозильной камеры проводят в течение 4 ч в ванне с водой при температуре 18±2 °С если до испытания на морозостойкость они подвергались полному водонасы-щению и во влажном песке если до испытания на морозостойкость они подвергались капиллярному водонасыщению. Число циклов замораживания - оттаивания в течение суток должно быть не менее одного. При вынужденных или технически обоснованных перерывах при испытании на морозостойкость образцы должны находиться в замороженном состоянии. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.32 Після встановленої кількості циклів заморожування - відтавання 5 10 15 25 50 зразки які були піддані вакуумуванню витримують протягом 2 год у воді при температурі 20±2 °С а зразки що були піддані капілярному водонасиченню - у вологому піску після чого їх випробовують за розділом 15 і визначають границю міцності при стисканні. 22.4 Обробка результатів випробування Втрату міцності при стисканні % обчислюють за формулою После установленного количества циклов замораживания - оттаивания 5 10 15 25 50 образцы подвергавшиеся вакуумированию выдерживают в течение. 2 ч в воде при температуре 20±2 °С а образцы подвергавшиеся капиллярному водонасыщению - во влажном песке после чего их испытывают по разделу 15 и определяют предел прочности при сжатии. 22.4 Обработка результатов испытания Потерю прочности при сжатии % вычисляют по формуле 27 27 де - середньоарифметичне значення границі міцності при стисканні при температурі 20±2 °С водонасичених зразків МПа; - середньоарифметичне значення границі міцності при стисканні зразків при температурі 20±2 °С після встановленої кількості циклів заморожування - відтавання МПа; Середньоарифметичне значення втрати міцності при стисканні обчислюють за трьома зразками при цьому розходження між результатами випробування окремих зразків не повинно перевищувати ±10 %. 23 ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ СУМІШІ Суть методів полягає у визначенні вмісту в'яжучого і зернового складу мінеральної частини суміші. 23.1 Метод екстрагування в'яжучого Метод передбачає визначення вмісту в'яжучого шляхом екстрагування його з суміші у спеціальних приладах-екстракторах за допомогою розчинників. 23.1.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності. Прилад - апарат типу Сокслет що складається з колби зворотного холодильника і насадки скляної лабораторної для екстрагування за ГОСТ 23932. Баня піщана. Шафа сушильна. Чашка фарфорова за ГОСТ 9147. Баня водяна. Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026. Вата за ГОСТ 5556. где - среднеарифметическое значение предела прочности при сжатии при температуре 20±2 °С водонасыщенных образцов МПа; - среднеарифметическое значение предела прочности при сжатии образцов при температуре 20±2 °С после установленного количества циклов замораживания - оттаивания МПа. Среднеарифметическое значение потери прочности при сжатии вычисляют по трем образцам при этом расхождение между результатами испытания отдельных образцов не должно превышать ±10 %. 23 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СОСТАВА СМЕСИ Сущность методов заключается в определении содержания вяжущего и зернового состава минеральной части смеси. 23.1 Метод экстрагирования вяжущего Метод предусматривает определение содержания вяжущего путем экстрагирования его из смеси в специальных приборах-экстракторах с помощью растворителей. 23.1.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности. Прибор - аппарат типа Сокслет состоящий из колбы обратного холодильника и насадки стеклянной лабораторной для экстрагирования по ГОСТ 23932. Баня песчаная. Шкаф сушильный. Чашка фарфоровая по ГОСТ 9147. Баня водяная. Бумага фильтровальная по ГОСТ 12026. Вата по ГОСТ 5556. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.33 Рисунок 11 - Апарат типу Сокслет Рисунок 11 - Аппарат типа Сокслет Розчинники: хлороформ за ГОСТ 20015 спиртхлороформ 20 % спирту за ГОСТ 17299. 80 % хлороформу спиртбензол 20 % спирту 80 % бензолу за ГОСТ 5955 чотирихлористий вуглець за ГОСТ 20288 трихлоретилен за ГОСТ 9976 і т.ін. 23.1.2 Порядок підготовки до проведення випробування Пробу суміші беруть із змішувача або з розігрітої і ретельно перемішаної вирубки: для піщаних сумішей - 100 г дрібнозернистих і крупнозернистих - 500 г. З трьох-чотирьох шарів фільтрувального паперу готують циліндричний патрон діаметром не більше діаметра горла екстракційної насадки. Патрон з однієї сторони закріплюють зав'язують висушують разом з невеликим шматочком вати у сушильній шафі до постійної маси і зважують. Патрон заповнюють сумішшю закривають ватою знову зважують з точністю до 0 01 г і розмішують у екстракційній насадці 2 рисунок 11 . Патрон розміщений у насадці. повинен бути не менше ніж на 1 см нижче рівня сифона. До верхньої частини насадки приєднують холодильник 1 а до нижньої - колбу з розчинником 3. 23.1.3 Порядок проведення випробування Колбу з розчинником нагрівають на піщаній бані до температури кипіння розчинника. Пари розчинника які конденсуються у холодильнику безперервно зтікаючи на суміш розчиняють в'яжуче і виділяють його з суміші. Після заповнення екстрактора розчинник переливають у колбу за допомогою сифонної трубки. Растворители: хлороформ по ГОСТ 20015 спиртхлороформ 20 % спирта по ГОСТ 17299 80 % хлороформа спиртбензол 20 % спирта 80 % бензола по ГОСТ 5955 четыреххлористый углерод по ГОСТ 20288 трихлорэтилен по ГОСТ 9976 и др. 23.1.2 Порядок подготовки к проведению испытания Пробу смеси берут из смесителя или из разогретой и тщательно перемешанной вырубки: для песчаных смесей - 100 г. мелкозернистых и крупнозернистых - 500 г. Из трех-четырех слоев фильтровальной бумаги готовят цилиндрический патрон диаметром не более диаметра горла экстракционной насадки. Патрон с одной стороны закрепляют завязывают высушивают вместе с небольшим кусочком ваты в сушильном шкафу до постоянной массы и взвешивают. Патрон наполняют смесью закрывают ватой снова взвешивают с точностью до 0 01 г и помещают в экстракционную насадку 2 рисунок 11 . Патрон заложенный в насадку. должен быть не менее чем на 1 см ниже уровня сифона. К верхней части насадки присоединяют холодильник 1. а к нижней - колбу с растворителем 3. 23.1.3 Порядок проведения испытания Колбу с растворителем нагревают на песчаной бане до температуры кипения растворителя. Конденсирующиеся в холодильнике пары растворителя непрерывно стекая на смесь растворяют вяжущее и извлекают его из смеси. После заполнения экстрактора растворитель переливают в колбу по сифонной трубке. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.34 Видалення в'яжучого продовжують до зникнення забарвлення розчинника який збирається в екстракційній насадці. Видалений з насадки патрон висушують у сушильній шафі при температурі 50-60°С до постійних результатів зважування. Якщо найбільш дрібні частки мінерального матеріалу суміші проходять в екстракт то його треба обережно злити з колби у чашку і залишок промити новою кількістю розчинника до зникнення забарвлення і висушити. Кількість дрібних часток що пройшли крізь гільзу визначають як різницю між масою чашки із залишком і масою порожньої чашки. Обчислену масу дрібних часток додають до маси мінерального залишку який одержали після вибирання в'яжучого. 23.1.4 Обробка результатів випробування Масову частку в'яжучого в суміші qв % обчислюють з точністю до першого десяткового знаку за формулами: - при дозуванні в’яжучого що включене в 100 % складу суміші Извлечение вяжущего продолжают до исчезновения окраски растворителя собирающегося в экстракционной насадке. Извлеченный из насадки патрон высушивают в сушильном шкафу при температуре 50-60°С до постоянных результатов взвешивания. Если наиболее мелкие частицы минерального материала смеси проходят в экстракт то его нужно осторожно слить из колбы в чашку и остаток промыть новым количеством растворителя до исчезновения окраски и высушить. Количество мелких частиц прошедших через гильзу определяют как разность между массой чашки с остатком и массой пустой чашки. Вычисленную массу мелких частиц прибавляют к массе минерального остатка полученного после извлечения вяжущего. 23.1.4 Обработка результатов испытания Массовую долю вяжущего в смеси qв % вычисляют с точностью до первого десятичного знака по формулам: - при дозировке вяжущего включенного в 100 % состава смеси при дозуванні в'яжучого понад 100 % 28 - при дозуванні в’яжучого понад 100 % мінеральної частини суміші де G - маса патрона з ватою після висушуван-ня г; G1 - маса патрона з ватою і сумішшю до екстрагування г; G2 - маса патрона з ватою і мінеральним залишком після екстрагування і висушування г Масову частку в’яжучого визначають за результатами двох паралельних випробувань. Розходження між результатами паралельних визначень не повинно бути більше 0 2% за абсолютною величиною . Примітка. Для екстрагування в’яжучого можуть бути використані екстрактори різних типів відповідно до інструкцій з їх експлуатації. 23.2 Визначення зернового складу міне-ральної частини суміші після екстрагування 23.2.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Набір сит з отворами потрібного розміру за ГОСТ 6613. - при дозировке дозировке вяжущего сверх 100 % минеральной части смеси 29 где G - масса высушенного патрона с ватой г; G1 - масса патрона с ватой и смесью до экстрагирования г; G2 - масса патрона с ватой и минеральным остатком после экстрагирования и высушивания г; Массовую долю вяжущего определяют по результатам двух параллельных испытаний. Расхождение между результатами параллельных определений не должно быть более 0 2% по абсолютной величине . Примечание. Для экстрагирования вяжущего могут быть использованы экстракторы различных типов в соответствии с инструкциями по их эксплуатации. 23.2 Определение зернового состава минеральной части смеси после экстрагирования 23.2.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Набор сит с отверстиями требуемого размера по ГОСТ 6613 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.35 Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності. Шафа сушильна. Чашка-фарфорова діаметром 15-25 см за ГОСТ 9147. Товкачик з гумовим наконечником. Посудина місткістю 6-10 л. 23.2.2 Проведення випробування і обробка результатів випробування Пробу мінеральної частини суміші що залишилась після екстрагування за 23.1.3 зважують потім кладуть у фарфорову чашку заливають невеликою кількістю води і розтирають протягом 2-3 хв товкачиком з гумовим наконечником. Воду з завислими в ній частками зливають крізь сито з сіткою № 0071 яке установлене над посудиною. Частки які залишились в чашці знову заливають чистою водою розтирають і воду знову зливають. Послідовне розтирання часток і зливання каламутної води продовжують до тих пір поки вода не буде прозорою. Після закінчення промивання частки мінерального матеріалу більше 0 071 мм які залишились на ситі переносять у фарфорову чашку із залишком. Воду що залишилась у чашці обережно зливають а потім чашку ставлять у сушильну шафу для висушування залишку мінерального матеріалу до постійної маси при температурі 105±5 °С. Промивання і розтирання мінерального матеріалу безпосередньо на ситі з сіткою № 0071 не допускаються. Висушену пробу мінерального матеріалу просівають крізь набір сит. Перед закінченням просівання для перевірки кожне сито вручну інтенсивно струшують протягом 1 хв. над листом паперу. Просівання вважають закінченим за таких умов: - якщо на папері не буде часток які пройшли крізь сито з отворами розміром 5 мм; - якщо маса часток які пройшли крізь сито з отворами розміром 0 63 мм не перевищують 0 05 г а які пройшли крізь сито з отворами розміром 0 071 мм - 0 02 г. Залишок на кожному ситі зважують і визначають частинні залишки на ситах у відсотках відносно до маси наважки що просівалась округлені до першого десяткового знака. Вміст зерен розміром менше 0 071 мм в відсотках визначають відніманням із 100 % суми залишків на всіх ситах. Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности. Шкаф сушильный. Чашка фарфоровая диаметром 15-25 см по ГОСТ 9147. Пестик с резиновым наконечником. Сосуд вместимостью 6-Ю л. 23.2.2 Проведение испытания и обработка результатов испытания Пробу минеральной части смеси оставшуюся после экстрагирования по 23.1.3 взвешивают затем помещают в фарфоровую чашку заливают небольшим количеством воды и растирают в течение 2-3 мин пестиком с резиновым наконечником. Воду со взвешенными в ней частицами сливают через сито с сеткой № 0071 установленное над сосудом. Оставшиеся в чашке частицы вновь заливают чистой водой растирают и воду снова сливают. Последовательное растирание частиц и сливание мутной воды продолжают до тех пор пока вода не станет прозрачной. Окончив промывание оставшиеся на сите частицы минерального материала крупнее 0 071 мм переносят в фарфоровую чашку с остатком. Оставшуюся в чашке воду осторожно сливают а затем чашку ставят в сушильный шкаф для высушивания остатка минерального материала до постоянной массы при температуре 105±5 °С. Промывание и растирание минерального материала непосредственно на сите с сеткой № 0071 не допускаются. Высушенную пробу минерального материала просеивают через набор сит. Перед окончанием просеивания для проверки каждое сито вручную интенсивно встряхивают в течение 1 мин над листом бумаги. Просеивание считают законченным при следующих условиях: - если на бумаге не будет частиц прошедших через сито с отверстиями размером 5 мм; - если масса частиц прошедших через сито с отверстиями размером 0 63 мм не превышает 0 05 г а прошедших через сито с отверстиями размером 0 071 мм - 0 02 г. Остаток на каждом сите взвешивают и определяют частные остатки на ситах в процентах по отношению к массе просеиваемой навески округленные до первого десятичного знака. Содержание зерен размером менее 0 071 мм в процентах определяют вычитанием из 100 % суммы остатков на всех ситах. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.36 30 23.3 Метод випалювання в'яжучого 23.3.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Піч муфельна. Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності. Лотки керамічні або металеві вогнетривкі. Щипці. 23.3.2 Порядок підготовки до проведення випробування Два лотки зважують кладуть у них суміш у кількості по 300-400 г після чого лотки із сумішшю знову зважують. 23.3.3 Порядок проведення випробування Лотки з сумішшю ставлять у муфельну піч температуру в печі доводять до 500±10 °С і витримують при цій температурі 1 5 год. Після прожарювання лотки виймають щипцями з печі і охолоджують на товстій металевій плиті до кімнатної температури. Після охолодження лотки зважують і знову прожарюють при 500±10 °С протягом одного-двох 30-хвилинних періодів до постійної маси. 23.3.4 Обробка результатів випробування Зерновий склад мінеральної частини суміші після випалювання із неї бітуму визначають у відповідності з 23.2. Масову частку в'яжучого qб % обчислюють з точністю до другого десяткового знака за формулами: - при дозуванні в'яжучого що включене в 100 % складу асфальтобетонної суміші - при дозуванні в'яжучого понад 100 % мінеральної частини суміші 31 де G - маса лотка г; G1 - маса лотка з наважкою суміші до випалювання г; G2 - маса лотка з наважкою суміші після випалювання г; Масову частку в'яжучого визначають за результатами двох паралельних випробувань. Розходження між результатами паралельних визначень не повинно бути більше 0 2 % за абсолютною величиною . 23.3 Метод выжигания вяжущего 23.3.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Печь муфельная. Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности. Лотки керамические или металлические огнеупорные. Щипцы. 23.3.2 Порядок подготовки к проведению испытания Два лотка взвешивают помещают в них смесь в количестве по 300-400 г после чего лотки со смесью вновь взвешивают. 23.3.3 Порядок проведения испытания Лотки со смесью помещают в муфельную печь температуру в печи доводят до 500±10 °С и выдерживают при этой температуре 1 5 ч. После прокаливания лотки вынимают щипцами из печи и охлаждают на толстой металлической плите до комнатной температуры. После охлаждения лотки взвешивают и вновь прокаливают при 500±10 °С в течение одного-двух 30-минутных периодов до постоянной массы. 23.3.4 Обработка результатов испытания Зерновой состав минеральной части смеси после выжигания из нее битума определяют в соответствии с 23.2. Массовую долю вяжущего qб % вычисляют с точностью до второго десятичного знака по формулам: - при дозировке вяжущего включенного в 100 % состава асфальтобетонной смеси - при дозировке вяжущего сверх 100 % минеральной части смеси где G - масса лотка г; G1 - масса лотка с навеской смеси до выжигания г; G2 - масса лотка с навеской смеси после выжигания г. Массовую долю вяжущего определяют по результатам двух параллельных испытаний. Расхождение между результатами параллельных определений не должно быть более 0 2 % по абсолютной величине . ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.37 23.4 Метод відмивання в'яжучого розчинником Цей метод використовують при контролі якості приготування тільки асфальтобетонних сумішей. Метод не допускається використовувати при визначенні вмісту розріджених бітумів. 23.4.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності. Стакан металевий заввишки 15 см діаметром 10 см з кришкою що герметично закривається. Набір сит з отворами потрібного розміру за ГОСТ 6613. Шафа сушильна. Чашки фарфорові за ГОСТ 9147 діаметром 15-25 см. Циліндр скляний мірний градуйований за ГОСТ 1770 місткістю 0 5 - 1 л. Ложка металева. Піпетка скляна за ГОСТ 1770 місткістю 50 см3. Щітка. Баня піщана. Кристалізатор за ГОСТ 23932 діаметром 30 - 40 см. Розчинник гас бензин і т. ін. . 23.4.2 Порядок підготовки до випробування Пробу суміші вирубку керн з покриття кладуть в сушильну шафу і нагрівають до температури 70-80°С грудки ретельно роздрібнюють ложкою і шпателем. З підготовленої суміші в залежності від максимального розміру зерен беруть наважку не менше г: 500 - для піщаної суміші; 1000 - для дрібно- і крупнозернистої суміші. 23.4.3 Порядок проведення випробування Наважку суміші переносять у металевий стакан і заливають розчинником. Рівень розчинника над сумішшю повинен бути не менше 1 см. Стакан герметично закривають кришкою і інтенсивно струшують протягом 10-15 хв. Розчин в'яжучого із завислими частками мінерального матеріалу який одержали залишають у спокійному стані на 10 хв. а потім зливають крізь сита в піддон. 23.4 Метод отмывки вяжущего растворителем Настоящий метод применяют при контроле качества приготовления только асфальтобетонных смесей. Метод не допускается применять при определении содержания разжиженных битумов. 23.4.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности. Стакан металлический высотой 15 см диаметром 10 см с герметически закрывающейся крышкой. Набор сит с отверстиями требуемого размера по ГОСТ 6613. Шкаф сушильный. Чашки фарфоровые по ГОСТ 9147 диаметром 15-25 см. Цилиндр стеклянный мерный градуированный по ГОСТ 1770 вместимостью 0 5 - 1 л. Ложка металлическая. Пипетка стеклянная по ГОСТ 1770 вместимостью 50 см3. Кисть. Баня песчаная. Кристаллизатор по ГОСТ 23932 диаметром 30 - 40 см. Растворитель керосин бензин и т.п. . 23.4.2 Порядок подготовки к испытанию Пробу смеси вырубку керн из покрытия помещают в сушильный шкаф и нагревают до температуры 70-80°С комки тщательно размельчают ложкой и шпателем. Из подготовленной смеси в зависимости от максимального размера зерен берут навеску не менее г: 500 - для песчаной смеси; 1000 - для мелко- и крупнозернистой смеси. 23.4.3 Порядок проведения испытания Навеску смеси переносят в металлический стакан и заливают растворителем. Уровень растворителя над смесью должен быть не менее 1 см. Стакан герметически закрывают крышкой и интенсивно встряхивают в течение 10-15 мин. Полученный раствор вяжущего с взвешенными частицами минерального материала оставляют в спокойном состоянии на 10 мин а затем сливают через сита в поддон. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.38 Частину суміші яка залишилась у стакані заливають вдруге свіжою порцією розчинника повторно струшують і через 10 хв знову зливають розчин крізь сита. Матеріал який залишився у стакані заливають третьою порцією розчинника ретельно розмішують ложкою і знову зливають розчин крізь сита. Промивку повторюють ще 2-3 рази і потім весь вміст стакана переносять на сита. Мінеральний матеріал на ситах промивають розчинником до зникнення забарвлення. Для визначення вмісту в'яжучого розчин його разом із завислими в ньому частками мінерального матеріалу ретельно перемішують переливають у кристалізатор і залишають у спокійному стані на 1 год. Потім з кристалізатора з глибини 3-5 мм від поверхні піпеткою відбирають 50 см3 розчину і переносять його в фарфорову чашку. Залишки розчину в піпетці змивають у чашку чистим розчинником. Розчинник видаляють з чашки випарюванням на піщаній бані при температурі 150-160°С при визначенні вмісту в'язкого і 100-120°С - рідкого в'яжучого. Випарювання припиняють коли різниця між двома зважуваннями не перевищує 0 05 г. 23.4.4 Обробка результатів випробування Вміст в'яжучого в суміші gб г визначають за формулою 32 де V1 – об’єм розчинника що витрачений на видобування в’яжучого із суміші см3; - дійсна густина в’яжучого при розрахунку приймають 1 0 г/см3 ; G – маса фарфорової чашки з в’яжучим після випарювання розчинника г; G1 – маса фарфорової чашки г; V2 – об’єм розчину в’яжучого що відібрали піпеткою см3; Масову частку в’яжучого в суміші qб % обчислюють за формулами: Оставшуюся в стакане часть смеси заливают вторично свежей порцией растворителя повторно встряхивают и через 10 мин снова сливают раствор через сита. Оставшийся в стакане материал заливают третьей порцией растворителя тщательно размешивают ложкой и снова сливают раствор через сита. Промывку повторяют еще 2-3 раза и затем все содержимое стакана переносят на сита. Минеральный материал на ситах промывают растворителем до исчезновения окраски. Для определения содержания вяжущего раствор его вместе со взвешенными в нем частицами минерального материала тщательно перемешивают переливают в кристаллизатор и оставляют в спокойном состоянии на 1 ч. Затем из кристаллизатора с глубины 3-5 мм от поверхности пипеткой отбирают 50 см3 раствора и переносят его в фарфоровую чашку. Остатки раствора в пипетке смывают в чашку чистым растворителем. Растворитель удаляют из чашки выпариванием на песчаной бане при температуре 150-160°С при определении содержания вязкого и 100-120°С - жидкого вяжущего. Выпаривание прекращают когда разность между двумя взвешиваниями не превышает 0 05 г. 23.4.4 Обработка результатов испытания Содержание вяжущего в смеси gб г определяют по формуле где V1 – объем растворителя израсходованный на извлечение вяжущего из смеси см3; - истинная плотность вяжущего при расчете принимают 1 0 г/см3 ; G – масса фарфоровой чашки с вяжущим после выпаривания растворителя г; G1 – масса фарфоровой чашки г; V2 – объем раствора вяжущего отобранного пипеткой см3; Массовую долю вяжущего в смеси qб % вычисляют по формулам: 33 - при дозуванні в’яжучого що включене в 100% складу суміші - при дозировке вяжущего включенного в 100% состава смеси 34 - при дозуванні в’яжучого понад 100% мінеральної частини суміші де g – маса наважки суміші г; - при дозировке вяжущего сверх 100% минеральной части смеси где g – масса навески смеси г; ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.39 Для визначення зернового складу мінеральної частини суміші після відмивання в'яжучого розчинником залишок з кожного сита переносять в окрему фарфорову чашку і висушують на піщаній бані або в сушильній шафі до постійної маси. Сита також висушують а частки які залишились на кожному ситі зчищують волосяною щіткою і приєднують до відповідної частини мінерального матеріалу. Кожну фракцію після висушування переносять на сито № 0071 додатково відсівають зерна менше 0 071 мм які залишились а потім зважують. Обчислюють суму всіх фракцій більше 0 071 мм G2 г за формулою 35 Рс Є- W= 100 де g1 g2 ... gn - вміст зерен кожної фракції г. Масову частку кожної фракції за відношенням до мінеральної частини суміші qn % за масою обчислюють за формулою Для определения зернового состава минеральной части смеси после отмывки вяжущего растворителем остаток с каждого сита переносят в отдельную фарфоровую чашку и высушивают на песчаной бане или в сушильном шкафу до постоянной массы. Сита также высушивают а оставшиеся на каждом сите частицы счищают волосяной кистью и присоединяют к соответствующей части минерального материала. Каждую фракцию после высушивания переносят на сито № 0071 дополнительно отсеивают оставшиеся зерна мельче 0 071 мм а затем взвешивают. Вычисляют сумму всех фракций крупнее 0 071 мм G2 г по формуле где g1 g2 … gn - содержание зерен каждой фракции г. Массовую долю каждой фракции по отношению к минеральной части смеси qn % по массе вычисляют по формуле 36 Рс Є- W= 100 де gn – вміст зерен даної фракції г; gб – вміст в’яжучої суміші г; g – маса наважки суміші г; 37 Вміст часток дрібніше 0.071 мм g 0.071 г обчислюють за формулою Масову долю часток дрібніше 0.071 мм в мінеральній частині суміші q0.071 % визначають за формулою где gn – содержание зерен данной фракции г; gб – содержание вяжущего в смеси г; g – масса навески смеси г; Содержание частиц мельче 0.071 мм g 0.071 г вычисляют по формуле 38 Массовую долю частиц мельче 0 071 мм в минеральной части смеси q0.071 % определяют по формуле Розходження між результатами паралельних визначень за абсолютною величиною не повинно перевищувати %: 0 2 - для в'яжучого; 0 3 - для зерен дрібніше 0 071 мм; 1 - для зерен більше 0 071 мм. 24 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЧЕПЛЕННЯ В'ЯЖУЧОГО 3 МІНЕРАЛЬНОЮ ЧАСТИНОЮ СУМІШІ Зчеплення оцінюють візуально за величиною поверхні мінерального матеріалу яка зберегла плівку в'яжучого після кипятіння у водному розчині повареної солі. Расхождение между результатами параллельных определений по абсолютной величине не должно превышать %: 0 2 - для вяжущего; 0 3 - для зерен мельче 0 071 мм; 1 - для зерен крупнее 0 071 мм. 24 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЦЕПЛЕНИЯ ВЯЖУЩЕГО С МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТЬЮ СМЕСИ Сцепление оценивают визуально по величине поверхности минерального материала сохранившей пленку вяжущего после кипячения в водном растворе поваренной соли. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.40 24.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності. Стакани хімічні термотривкі за ГОСТ 23932 місткістю не менше 500 см3. Сітки металеві діаметром на 5-10 мм менше діаметра хімічного стакана з розміром отворів 0 071-0 16 мм за ГОСТ 6613. Електроплитка баня піщана або пальник газовий. Сітка азбестова. Вода дистильована за ГОСТ 6709. Сіль поварена за ГОСТ 13830. Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026. 24.2 Порядок підготовки до проведення випробування Від середньої проби суміші яку приготували в лабораторії або на асфальтозмішу-вальній установці беруть дві наважки по 50 г. Одну наважку кладуть на сітку 2 рисунок 12 другу - залишають для наступного порівняння із сумішшю яка пройшла випробування. 24.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности. Стаканы химические термостойкие по ГОСТ 23932 вместимостью не менее 500 см3. Сетки металлические диаметром на 5-10 мм меньше диаметра химического стакана с размером отверстий 0 071-0 16 мм по ГОСТ 6613. Электроплитка баня песчаная или горелка газовая. Сетка асбестовая. Вода дистиллированная по ГОСТ 6709. Соль поваренная по ГОСТ 13830. Бумага фильтровальная по ГОСТ 12026. 24.2 Порядок подготовки к проведению испытания От средней пробы смеси приготовленной в лаборатории или на асфальтосмесительной установке берут две навески по 50 г. Одну навеску помещают на сетку 2 рисунок 12 вторую - оставляют для последующего сравнения со смесью прошедшей испытание. Рисунок 12 - Схема випробування для визначення зчеплення в'яжучого з мінеральною частиною суміші 24.3 Порядок проведення випробування Хімічний стакан 1 заповнюють приблизно на 2/3 об'єму 15 %-м розчином повареної солі в дистильованій воді установлюють на електроплитку піщану баню або над полум'ям пальника і доводять до кипіння. Сітку 2 з наважкою суміші опускають у стакан з розчином що кипить таким чином щоб рівень розчину 4 над сумішшю був не менше 30-40 мм і закріплюють дротяними дужками 3 за край стакана. При випробуванні суміші з в'язким в'яжучим сітку із зразком який випробовують витримують у киплячому розчині 30 хв з рідким - 3 хв. Кипіння не повинно бути бурхливим. В'яжуче що відокремилось від поверхні мінеральних зерен у процесі кипіння і виринуло на поверхню видаляють фільтрувальним папером. Рисунок 12 - Схема испытания для определения сцепления вяжущего с минеральной частью смеси 24.3 Порядок проведения испытания Химический стакан 1 заполняют примерно на 2/3 объема 15 %-м раствором поваренной соли в дистиллированной воде устанавливают на электроплитку песчаную баню или над пламенем горелки и доводят до кипения. Сетку 2 с навеской смеси опускают в стакан с кипящим раствором таким образом чтобы уровень раствора 4 над смесью был не менее 30-40 мм и укрепляют проволочными дужками 3 за край стакана. При испытании смеси с вязким вяжущим сетку с испытуемым образцом выдерживают в кипящем растворе 30 мин с жидким - 3 мин. Кипение не должно быть бурным. Вяжущее отделившееся от поверхности минеральных зерен в процессе кипения и всплывшее на поверхность удаляют фильтровальной бумагой. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.41 Після закінчення зазначеного часу сітку із сумішшю виймають із стакана і переносять в стакан з холодною водою для охолодження і для того щоб видалити сіль яка осіла на частках суміші при кип'ятінні після чого суміш переносять на фільтрувальний папір для випарування води. Зчеплення оцінюють після повного випарування води із суміші. 24.4 Обробка результатів випробування Суміш вважають такою що витримала випробування якщо після кип'ятіння не менше 3/4 поверхні залишається покритою плівкою в'яжучого. 25 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЛЕЖУВАНОСП ХОЛОДНИХ СУМІШЕЙ Суть методу полягає в оцінюванні здатності холодної суміші не злежуватись при зберіганні в штабелі. 25.1 Засоби контролю Прилад рисунок 13 складається із основи з підставкою 1 для зразка 2 з отвором 3 штанги 6 і напрямної втулки 8. У втулці вільно переміщається штанга з нагвинченим на неї конусним наконечником 4. По истечении указанного времени сетку со смесью извлекают из стакана и переносят в стакан с холодной водой для охлаждения и для того чтобы удалить соль осевшую на частицах смеси при кипячении после чего смесь переносят на фильтровальную бумагу для испарения воды. Сцепление оценивают после полного испарения воды из смеси. 24.4 Обработка результатов испытания Смесь считают выдержавшей испытание если после кипячения не менее 3/4 поверхности остается покрытой пленкой вяжущего. 25 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЛЕЖИВАЕМОС-ТИ ХОЛОДНЫХ СМЕСЕЙ Сущность метода заключается в оценке способности холодной смеси не слеживаться при хранении в штабеле. 25.1 Средства контроля Прибор рисунок 13 состоит из основания с подставкой 1 для образца 2 с отверстием 3 штанги 6 и направляющей втулки 8. Во втулке свободно перемещается штанга с навинченным на нее конусным наконечником 4. Рисунок 13 - Прилад для визначення злежувамості Рисунок 13 - Прибор для определения слеживаемости ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.42 Маса штанги з наконечником - 500±5 г. Кут у вершині конуса - 15 0±0 5 °. По штанзі вільно переміщається циліндричний вантаж 5 масою 500±5 г. Висота підняття вантажу на штанзі обмежена зверху упорним кільцем 7 і дорівнює 200±2 мм. У центрі основи є отвір для запобігання від затуплення вістря конуса. Для фіксації моменту дотику вістря конуса до нижньої підставки у верхній частині штанги нанесена риска 9. 25.2 Порядок підготовки до проведення випробування Для випробування готують три зразки у відповідності з 6.5.1. Перед випробуванням зразки витримують у повітряному середовищі при температурі 20±2 °С не менше 4 год. 25.3 Порядок проведення випробування Зразок установлюють на основу а вістря конуса обережно направляючи рукою вводять в отвір зразка. Вантаж піднімають до упорного кільця і опускають його. Удари вантажу по конусу повторюють до повного зруйнування зразка або до того часу поки вістря конуса торкнеться підставки. При випробуванні необхідно слідкувати щоб при підійманні вантажу вістря конуса не виходило вверх із отвору в зразку. 25.4 Обробка результатів випробування За умовний показник злежуваності холодної суміші приймають кількість ударів що необхідна для повного зруйнування зразка конусом. Показник злежуваності обчислюють як середньоарифметичне результатів випробування трьох зразків. Розходження між найбільшим і найменшим результатами випробувань не повинно бути більше чотирьох ударів. 26 ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА УЩІЛЬНЕННЯ СУМІШЕЙ У КОНСТРУКТИВНИХ ШАРАХ ДОРОЖНЬОГО ПОКРИТТЯ Суть методу полягає у визначенні відношення середньої густини вирубок кернів до середньої густини переформованих з них зразків коефіцієнта ущільнення . 26.1 Порядок підготовки до проведення випробування Зразки-вирубки керни відбирають і під-готовлюють до випробувань згідно з 4.2 і готують з них переформовані зразки згідно з 6.1. 26.2 Порядок проведення випробування Зразки-вирубки керни і переформовані зразки випробовують за розділом 7. Масса штанги с наконечником - 500±5 г. Угол в вершине конуса - 15 0±0 5 °. По штанге свободно перемещается цилиндрический груз 5 массой 500±5 г. Высота подъема груза на штанге ограничена вверху упорным кольцом 7 и составляет 200±2 мм. В центре основания имеется отверстие для предохранения острия конуса от затуплення. Для фиксации момента касания острия конуса нижней подставки в верхней части штанги нанесена риска 9. 25.2 Порядок подготовки к проведению испытания Для испытания готовят три образца в соответствии с 6.1.5. Перед испытанием образцы выдерживают в воздушной среде при температуре 20±2 °С не менее 4 ч. 25.3 Порядок проведения испытания Образец устанавливают на основание а острие конуса осторожно направляя рукой вводят в отверстие образца. Груз поднимают до упорного кольца и опускают его. Удары груза по конусу повторяют до полного разрушения образца или до тех пор пока острие конуса коснется подставки. При испытании необходимо следить за тем чтобы при поднятии груза острие конуса не выходило вверх из отверстия в образце. 25.4 Обработка результатов испытания За условный показатель слеживаемости холодной смеси принимают количество ударов необходимое для полного разрушения образца конусом. Показатель слеживаемости вычисляют как среднеарифметическое результатов испытания трех образцов. Расхождение между наибольшим и наименьшим результатами испытаний не должно быть более четырех ударов. 26 ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЭФИЦИЕНТА УПЛОТНЕНИЯ СМЕСЕЙ В КОНСТРУКТИВНЫХ СЛОЯХ ДОРОЖНЫХ ОДЕЖД Сущность метода заключается в определении отношения средней плотности вырубок кернов к средней плотности переформованных из них образцов коэффициента уплотнения . 26.1 Порядок подготовки к проведению испытания Образцы-вырубки керны отбирают и подготавливают к испытанию согласно 4.2 и готовят из них переформованные образцы согласно 6.1. 26.2 Порядок проведения испытания Образцы-вырубки керны и переформованные образцы испытывают по разделу 7. ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.43 26.3 Обробка результатів випробування Коефіцієнт ущільнення Ку обчислюють з точністю до другого десяткового знака методом округлення за формулою 39 26.3 Обработка результатов испытания Коэффициент уплотнения Ку вычисляют с точностью до второго десятичного знака методом округления по формуле 40 де рm - середня густина зразка із конструктивного шару г/см3; р'm - середня густина переформованого зразка г/см3. 27 ВИЗНАЧЕННЯ ОДНОРІДНОСТІ СУМІШІ Суть методу полягає в статистичній обробці значень показників властивостей суміші у вибірці з лабораторного журналу і оцінюванні її однорідності за коефіцієнтом варіації показника границі міцності при стиску при температурі 50°С для гарячих сумішей і показника водонасичення для холодних сумішей. Обсяг вибірки повинен складати не менше 20 визначень і призначатись за кількістю випробуваних проб за період між періодичними випробуваннями. Коефіцієнт варіації є мірою відхилення дослідних даних від середнього вибіркового значення яка виражена в частках одиниці або у відсотках і обчислюють за формулою де Sn - середньоквадратичне відхилення показника властивостей суміші; Х - середнє значення показника властивостей суміші в обсязі вибірки. Середнє значення показника обчислюють як середньоарифметичне з частинних значень які складають вибірку за формулою где рm - средняя плотность образца из конструктивного слоя г/см3; р'm - средняя плотность переформованного образца г/см3. 27 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОДНОРОДНОСТИ СМЕСИ Сущность метода заключается в статистической обработке значений показателей свойств смеси в выборке из лабораторного журнала и оценке ее однородности по коэффициенту вариации показателя предела прочности при сжатии при температуре 50°С для горячих смесей и показателя водонасыщения для холодных смесей. Объем выборки должен составлять не менее 20 определений и назначаться по количеству испытанных проб смеси за период между периодическими испытаниями. Коэффициент вариации является мерой отклонения опытных данных от среднего выборочного значения выраженной в долях единицы или в процентах и вычисляется по формуле где Sn - среднеквадратическое отклонение показателя свойств смеси; Х - среднее значение показателя свойств смеси в объеме выборки. Среднее значение показателя вычисляют как среднеарифметическое из частных значений. образующих выборку по формуле 14 де хi - частинне значення показника властивостей в i-й пробі; п - кількість випробованих проб обсяг вибірки . Середньоквадратичне відхилення обчислюють за формулою где хi - частное значение показателя свойств в i-й пробе; п - количество испытанных проб объем выборки . Среднеквадратическое отклонение вычисляют по формуле 42 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 c.44 ДОДАТОК А довідковий Стандарти посилання на які наведені в даному стандарті ПРИЛОЖЕНИЕ А справочное Стандарты ссылки на которые приведены в настоящем стандарте ГОСТ 166-89 Штангенциркули. Технические условия ГОСТ 400-80 Термометры стеклянные для испытаний нефтепродуктов. Технические условия ГОСТ 1050-88 Прокат сортовой калиброванный со специальной отделкой поверхности из углеродистой качественной конструкционной стали. Общие технические условия ГОСТ 1770-74 Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры мензурки колбы пробирки. Технические условия ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством ГОСТ 5556-81 Вата медицинская гигроскопическая. Технические условия ГОСТ 5955-75 Бензол. Технические условия ГОСТ 6613-86 Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия ГОСТ 6709-72 Вода дистиллированная. Технические условия ГОСТ 9147-80 Посуда и оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия ГОСТ 9976-94 Трихлорэтилен технический. Технические условия ГОСТ 12026-76 Бумага фильтровальная лабораторная. Технические условия ГОСТ 13830-97 Соль поваренная пищевая. Общие технические условия ГОСТ 17299-78 Спирт этиловый технический. Технические условия ГОСТ 20015-88 Хлороформ. Технические условия ГОСТ 20288-74 Углерод четыреххлористый. Технические условия ГОСТ 23732-79 Вода для бетонов и растворов. Технические условия ГОСТ 23932-90 Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Общие технические условия ГОСТ 24104-88 Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия ГОСТ 28840-90 Машины для испытания материалов на растяжение сжатие и изгиб. Общие технические требования ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 с.45 УДК 625.07.08.001.4:006.354 МКС91.100.20 Ж19 Ключові слова: суміші асфальтобетонні органомінеральні закріплені грунти асфальтобетон методи випробування Ключевые слова: смеси асфальтобетонные органоминеральные укрепленные грунты асфальтобетон методы испытания Зміна № 1 ДСТУ Б В.2.7-89-99 ГОСТ 12801-98 “Матеріали на основі органічних в’яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань“ затверджена наказом Держбуду України від 5 грудня 2002 року № 90 і введена в дію з 1 квітня 2003 року ТЕКСТ ЗМІНИ Пункт 6.1.1 після слів „на дільниці виконання робіт” доповнити реченням: „Повторне переформування лабораторних зразків не допускається”. Розділ 16. Вилучити слова: „Метод призначений для апробації і накопичення статистичних даних з нормування показників тріщиностійкості матеріалів залежно від категорії дороги і дорожньо-кліматичної зони”. Пункт 16.3 перший абзац. Вилучити значення: „ 3 0±0 3 або”. Розділ 18. Рисунок 9. Напис під рисунком викласти в новій редакції: „Рисунок 9 – Схеми випробування зразків на зсувостійкість: 1 – при одноосьовому стиску; 2 – при стиску за схемою Маршалла”. Другий абзац вилучити. Підрозділ 18.1 викласти в новій редакції: „18.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Засоби контролю і допоміжне обладнання – за 15.1 з таким доповненням: Обтискний пристрій у вигляді двох однакових частин товстостінної циліндричної обойми з внутрішнім радіусом що дорівнює половині діаметра зразка рисунок 10 . Індикатор переміщень з руйнівним пристроєм Маршалла або секундомір”. Підрозділ 18.2. Другий абзац після слова: „зразки” доповнити словами: „та обтискний пристрій”. Підрозділ 18.3 перший абзац. Замінити слова: „швидкість деформування” на „швидкість навантаження”; „систем навантаження” на „схем стиску”. Другий абзац. Замінити слова: „схемою навантаження” на „схемою стиску”. Четвертий абзац після слів: „руйнівному навантаженню” доповнити словами: „або початку стадії текучості”. Підрозділ 18.4 останній абзац. Слова: „Лабораторний показник зчеплення” замінити словом „Зчеплення”. Стандарт доповнити розділом 28: „28 Визначення якості зчеплення бітумного в’яжучого з поверхнею щебеню Якість зчеплення оцінюють візуально за ступенем збереженості плівки бітумного в’яжучого на зернах щебеню після його кип’ятіння у дистильованій воді. 28.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання Стакани хімічні термостійкі за ГОСТ 23932 місткістю не менше 500 см3. Електроплитка баня піщана або пальник газовий. Сітка азбестова. Вода дистильована за ГОСТ 6709. Папір фільтрувальний. 28.2 Порядок підготовки до проведення випробування Із середньої проби щебеню який застосовують відбирають шість зерен розміром не менше 10 мм та висушують їх у сушильній шафі при температурі 105-1100С. Кожне зерно щебеню обв’язують ниткою або тонким дротом діаметром не більше 0 5 мм та прогрівають у сушильній шафі. Температура прогрівання щебеню повинна бути при застосуванні в’язких бітумів 130-2500С рідких – 80-1000С. Після закінчення 1 год. прогріті зерна щебеню по черзі занурюють на 15 с у бітумне в’яжуче що застосовують і яке нагріте до температури зазначеної у таблиці 2 цього стандарту після чого виймають і підвішують на штативі для стікання зайвого бітуму. Випробування проводять не раніше ніж через 1 год. після обробки зерен щебеню бітумом. 28.3 Порядок проведення випробування Хімічний стакан заповнюють на 2/3 об’єму дистильованою водою встановлюють на електроплитку піщану баню або на азбестову сітку над полум’ям пальника та доводять воду до кипіння не допускаючи бурного кипіння . Кожне зерно що підвішене на штативі по черзі опускають у середину стакана таким чином щоб воно не торкалось ані дна ані стінок стакана і витримують у киплячій воді при застосуванні в’язких бітумів 30 хв рідких – 3 хв. Після закінчення зазначеного часу видаляють фільтрувальним папером бітум який відділився від поверхні щебеню у процесі кип’ятіння та сплив на поверхню. Зерно щебеню виймають із стакана та занурюють у стакан з холодною дистильованою водою на 1-3 хв для охолодження і закріплення плівки бітуму що залишилась на поверхні щебеню. Охолоджений щебінь виймають з води та поміщають на фільтрувальний папір. 28.4 Обробка результатів випробування Поверхню зерен щебеню оглядають та проводять оцінку якості зчеплення бітумного в’яжучого зі щебенем за ступенем збереженості плівки в’яжучого відповідно до таблиці 6. Таблиця 6 Характеристика плівки бітуму на поверхні щебеню Оцінка якості зчеплення Плівка в’яжучого повністю зберігається на поверхні при цьому товщина її місцями може бути зменшена Відмінна п’ять балів Плівка в’яжучого повністю зберігається на поверхні але частково відділилась з гострих кутів та ребер Добра чотири бали Плівка в’яжучого понад 50 % зберігається на поверхні щебеню Задовільна три бали Плівка в’яжучого менше 50 % зберігається на поверхні щебеню. На оголеній поверхні спостерігаються окремі крапельки бітуму Погана два бали За результат випробування приймають максимальний бал але не нижче трьох балів отриманий у результаті випробування шести зерен щебеню якщо характеристики плівки бітумного в’яжучого збігаються на всіх зернах. У випадку розбіжності характеристик плівки бітуму на різних зернах випробовують подвійну кількість зерен щебеню і результат випробування визначають за найбільшою кількістю зерен щебеню що мають однакові характеристики”. * * * ТЕКСТ ИЗМЕНЕНИЯ Пункт 6.1.1 после слов: "на участке производства работ" дополнить предложением: "Повторная переформовка лабораторных образцов не допускается". Раздел 16. Исключить слова: "Метод предназначен для апробации и накопления статистических данных по нормированию показателей трещиностойкости материалов в зависимости от категории дороги и дорожно-климатической зоны". Пункт 16.3 первый абзац. Исключить значение: " 3 0±0 3 или". Раздел 18. Рисунок 9. Подрисуночную надпись изложить в новой редакции: "Рисунок 9 - Схемы испытания образцов на сдвигоустойчивость: 1 - при одноосном сжатии; 2 - при сжатии по схеме Маршалла". Второй абзац исключить. Подраздел 18.1 изложить в новой редакции: "18.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование Средства контроля и вспомогательное оборудование - за 15.1 со следующим дополнением: Обжимное устройство в виде двух одинаковых частей толстостенной цилиндрической обоймы с внутренним радиусом равным половине диаметра образца рисунок 10 . Индикатор перемещений с разрушающим устройством Маршалла или секундомер". Подраздел 18.2. Второй абзац после слова: "образцы" дополнить словами: "и обжимное устройство". Подраздел 18.3 первый абзац. Заменить слова: "скорость деформирования" на "скорость нагружения"; "систем нагружения" на "схем сжатия". Второй абзац. Заменить слова: "схеме нагружения" на "схемой сжатия". Четвертый абзац после слов: "разрушающей нагрузке" дополнить словами: "или началу стадии текучести". Подраздел 18.4 последний абзац. Слова: "Лабораторный показатель сцепления" заменить словом "Сцепление". Стандарт дополнить разделом 28: "28 Определение качества сцепления битумного вяжущего с поверхностью щебня Качество сцепления оценивают визуально по степени сохранности пленки битумного вяжущего на зернах щебня после его кипячения в дистиллированной воде. 28.1 Средства контроля и вспомогательное оснащение Стаканы химические термостойкие за ГОСТ 23932 вместимостью не менее 500 см3. Электроплитка баня песчаная или горелка газовая. Сетка асбестовая. Вода дистиллирована за ГОСТ 6709. Бумага фильтровальная. 28.2 Порядок подготовки к проведению испытания Из средней пробы применяемого щебня отбирают шесть зерен размером не менее 10 мм и высушивают их в сушильном шкафу при температуре 105-110 0С. Каждое зерно щебня обвязывают ниткой или тонкой проволокой диаметром не более 0 5 мм и прогревают в сушильном шкафу. Температура прогрева щебня должна быть при применении вязких битумов 130-2500С редких - 80-1000С. По истечении 1 ч прогретые зерна щебня поочередно погружают на 15 с в применяемое битумное вяжущее нагретое до температуры указанной в таблице 2 настоящего стандарта после чего вынимают и подвешивают на штативе для стекания лишнего битума. Испытания проводят не ранее чем через 1 ч после обработки зерен щебня битумом. 28.3 Порядок проведения испытания Химический стакан заполняют на 2/3 объема дистиллированной водой устанавливают на электроплитку песчаную баню или на асбестовую сетку над пламенем горелки и доводят воду до кипения не допуская бурного кипения . Каждое зерно которое подвешенное на штативе поочередно опускают в середину стакана так чтобы оно не касалось ни дна ни стенок стакана и выдерживают в кипящей воде при применении вязких битумов 30 мин жидких - 3 мин. По истечении указанного времени удаляют фильтровальной бумагой битум отделившийся от поверхности щебня в процессе кипячения и всплывший на поверхность. Зерно щебня вынимают из стакана и погружают в стакан с холодной дистиллированной водой на 1-3 мин для охлаждения и закрепления оставшейся на поверхности щебня пленки битума. Остывший щебень вынимают из воды и помещают на фильтровальную бумагу. 28.4 Обработка результатов испытания Поверхность зерен щебня осматривают и проводят оценку качества сцепления битумного вяжущего со щебнем по степени сохранности пленки вяжущего в соответствии с таблицей 6. Таблица 6 Характеристика пленки битума на поверхности щебня Оценка качества сцепления Пленка вяжущего полностью сохраняется на поверхности при этом толщина ее местами может быть уменьшена Отличное пять баллов Пленка вяжущего полностью сохраняется на поверхности но частично отделилась из острых углов и ребер Хорошее четыре балла Пленка вяжущего свыше 50 % сохраняется на поверхности щебня Удовлетворительное три балла Пленка вяжущего менее 50 % сохраняется на поверхности щебня. На обнажившейся поверхности наблюдаются отдельные капельки битума Плохое два балла За результат испытания принимают максимальный балл но не ниже трех баллов полученный в результате испытания шести зерен щебня если характеристики пленки битумного вяжущего совпадают на всех зернах. В случае несовпадения характеристик пленки битума на разных зернах испытывают удвоенное число зерен щебня и результат испытания определяют по наибольшему числу зерен щебня имеющих одинаковые характеристики».