ДСТУ Б В.2.7-104-2000

ДСТУ Б В.2.7-104-2000 Будівельні матеріали. Камінь і щебінь гіпсові і гіпсоангідритові для виробництва В'яжучих матеріалів. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-104-2000 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ====================================================================== Будівельні матеріали Камінь і щебінь гіпсові і гіпсоангідритові для виробництва в'яжучих матеріалів Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-104-2000 ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНИЙ Технічним комітетом із стандартизації "Будівельні матеріали" 2 ВНЕСЕНИЙ Відділом будівельної індустрії промисловості будівельних матеріалів та механізації Держбуду України 3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ТА ВВЕДЕНИЙ В ДІЮ Наказом Держбуду України від 14.12.2000 р. № 280 4 НА ЗАМІНУ ГОСТ 4013-82 "Камень гипсовый и гипсоангидритовый для производства вяжущих материалов" ДСТУ Б В.2.7-104-2000 ЗМІСТ 1 Галузь використання ................................................................................................ 1 2 Нормативні посилання ............................................................................................. 2 3 Технічні вимоги ......................................................................................................... 4 4 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища ......................................... 5 5 Правила приймання ................................................................................................... 7 6 Методи контролю ....................................................................................................... 8 7 Транспортування і зберігання .................................................................................. 12 Додаток А Форма журналу приймальних випробувань ............................................................ 13 ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.1 ДЕРЖ АВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ========================================================== Будівельні матеріали Камінь і щебінь гіпсові і гіпсоангідритові для виробництва в'яжучих матеріалів Технічні умови Строительные материалы Камень и щебень гипсовые и гипсоангидритовые для производства вяжущих материалов Технические условия Building materials The plaster's and plasteranhydride's stone and road metal for production of astringent materials Specifications --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Чинний від 2001 -07-01 1 Галузь використання Цей стандарт поширюється на гіпсові і гіпсоангідритові камінь і щебінь далі за текстом камінь і щебінь що с продуктами подрібнення гірської породи яка складається із природних мінералів гіпсу чи суміші гіпсу та ангідриту. Гіпсові камінь і щебінь використовуються як сировина для виробництва гіпсових в'яжучих та як добавка для виробництва цементу. Гіпсоангідритові камінь і щебінь застосовуються тільки як добавки для виробництва цементу. Умовне позначення при замовленні повинне складатися з літерного позначення каменю щебеню гіпсового - КГ ЩГ і каменю щебеню гіпсоангідритового - КГА ЩГА сорту та позначення даного стандарту. Приклад умовного позначення каменю гіпсоангідритового першого сорту: КГА-1 ДСТУ Б В.2.7-104. Всі вимоги даного стандарту є обов'язковими. Стандарт придатний для цілей сертифікації. ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.2 2 Нормативні посилання У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи: ДБН В.1.4-0.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Основні положення ДБН В. 1.4-0.02-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Типові документи ДБН В.1.4-1.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление эануление ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности ГОСТ 12.3.009-76 ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности ГОСТ 12.3.020-80 ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности ГОСТ 12.4.002-74 ССБТ. Средства индивидуальной защиты рук от вибрации. Общие технические требования ГОСТ 12.4 010-75 ССБТ. Средства индивидуальной защиты. Рукавицы специальные. Технические условия ГОСТ 12.4.011-89 ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация ГОСТ 12.4.013-85 ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.3 ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования ГОСТ 12.4.028-76 ССБТ. Респираторы ШБ-1 "Лепесток''. Технические условия ГОСТ 12.4.034-85 ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка ГОСТ 12.4.051-87 ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний ГОСТ 12.4.087-84 ССБТ. Строительство. Каски строительные. Технические условия ГОСТ 12.4.099-80 ССБТ. Комбинезоны женские для защиты от нетоксичной пыли механических воздействий и общих производственных загрязнений. Технические условия ГОСТ 12.4.100-80 ССБТ. Комбинезоны мужские для защиты от нетоксичной пыли механических воздействий и общих производственных загрязнений. Технические условия ГОСТ 83-79 Натрий углекислый. Технические условия ГОСТ 1277-75 Серебро азотнокислое. Технические условия ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством ГОСТ 3118-77 Кислота соляная. Технические условия ГОСТ 3760-79 Аммиак водный. Технические условия ГОСТ 3770-75 Аммоний углекислый. Технические условия ГОСТ 4199-76 Натрий тетраборнокислый 10-водный. Технические условия ГОСТ 4221-76 Калий углекислый. Технические условия ГОСТ 4108-72 Барий хлористый. Технические условия ГОСТ 4919.2-77 Реактивы и особо чистые вещества. Методы приготовления растворов индикаторов ГОСТ 6613-86 Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия ГОСТ9147-80Е Посуда и оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия ГОСТ 18300-87 Спирт этиловый ректификованный технический Технические условия ГОСТ 22867-77 Аммоний азотнокислый. Технические условия ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.4 ГОСТ 27574-87 Костюмы женские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия ГОСТ 37575-87 Костюмы мужские для защиты от общих производственных загрязнений и механических воздействий. Технические условия ДНАОП 0 00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів ДНАОП 1.1.10-1.01-97 Правила безпечної експлуатації електроустановок ДНАОП 1.2.90-1.01-94 Правила безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом СНіП 2 04.01-85 Внутренний водопровод и канализация зданий СНіП 2.04.05-91 Отопление вентиляция и кондиционирование СНіП 2.09.04-87 Административные и бытовые здания СНіП ІІ-4-79 Естественное и искусственное освещение СНіП ІІІ-4-80 Техника безопасности в строительстве ОНТП 24-86/МЕД СССР Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной безопасности СН № 4088-86 Санитарные нормы микроклимата производственных помещений З Технічні вимоги 3.1 Камінь і щебінь повинні відповідати вимогам цього стандарту замовленню на постачання і виготовлятися за технологічним регламентом затвердженим підприємством-виготовлювачем. 3.2 До каменю відноситься подрібнена гірська порода що має розмір кусків від 60 до 300 мм до щебеню - з розмірами кусків менше 60 мм. 3.3 Вимоги до фракційного складу каменю і щебеню наведені у таблиці 1. Таблиця І Найменування Розмір фракції мм Вміст у відсотках кусків каменю розміром Гіпсовий і гіпсоангідритовий камінь 60-300 0-60 мм - не більше 5 300-350 мм - не більше 15 Гіпсовий і гіпсоангідритовий щебінь 0-60 0-5 мм - не більше 30 Примітка. За погодженням зі споживачем допускається постачання каменю інших фракцій з максимальним розміром кусків не більше 300 мм а вміст у щебені фракції 0-5 мм може складати до 50%. ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.5 3.4 Гіпсові камінь і щебінь за вмістом гіпсу та кристалізаційної води поділяються на сорти що наводяться у таблиці 2. Таблиця 2 Сорт гіпсового каменю Вміст у відсотках не менше і щебеню гіпсу CaS04 ? 2Н2О кристалізаційної води 1 95 19 88 2 90 18.83 3 80 16 74 4 70 14 64 Примітка. Вміст гіпсу в гіпсовому камені і щебені визначають за вмістом кристалізаційної води. 3.5 Гіпсоангідритові камінь і щебінь за сумарним вмістом гіпсу і ангідриту в перерахунку на гіпс та сірчаного ангідриту поділяються на сорти. наведені у таблиці 3. Таблиця З Сорт Вмість у відсотках не менше гіпсоангідритових каменю і щебеню гіпсу і ангідриту в перерахунку на CaSО4 ? 2H20 сірчаного ангідриту S0з 1 95 44 18 2 90 41 85 3 80 37 20 Примітка. Вміст гіпсу в гіпсоангідритовому камені і щебені визначають за вмістом сірчаного ангідриту SO3 . 3.6 Для виробництва гіпсових в'яжучих що застосовуються у фарфоро-фаянсовій керамічній та медичній промисловості а також білого декоративного і гіпсоглиноземного розширного цементу повинні застосовуватися тільки гіпсовий камінь і щебінь першого сорту. 4 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища 4.1 Камінь і щебінь що використовуються для виробництва гіпсових в'яжучих матеріалів та при виготовленні цементу відносяться до малонебезпечних речовин і відповідають IV класу згідно з ГОСТ 12.1.007. 4.2 Камінь і щебінь належать до групи негорючих матеріалів згідно з ГОСТ 12.1.004 і є пожежовибухобезпечними. 4.3 Камінь і щебінь повинні відповідати вимогам ДБН В. 1.4-0.01 ДБН В.1.4-1.01. ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.6 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів не повинна перевищувати 370 Бк/кг. 4.4 У кар'єрах з виробництва каменю і щебеню треба дотримуватись Правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом згідно з ДНАОП 1.2.90-1.01. 4.5 Освітлення кар'єру в темний час доби природне і штучне освітлення території підприємства виробничих та адміністративних приміщень повинне відповідати вимогам СНіП 11-4. 4.6 В адміністративних та виробничих приміщеннях необхідно дотримуватись вимог санітарної та пожежної безпеки приміщень згідно з ОНТП 24; ГОСТ 13.1.004 та електробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.019. 4.7 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції аспірації та опалення за ГОСТ 12.4.021 та СНіП 2.04.05 освітлення - за СНіП 11-4 водопровідною системою та каналізацією - за СНіП 2.04.01 питною водою - за ГОСТ 2874 побутовими приміщеннями - за СНіП 2.09.04. 4.8 Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 і СН №4088. 4.9 Технологічне обладнання та виробничі процеси повинні відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003 ГОСТ 12.3.002 і СП 1042. 4.10 Рівні звукового тиску і рівні шуму на робочих місцях у кар'єрі приміщеннях і на території підприємства не повинні перевищувати гранично допустимих величин згідно з ГОСТ 12.1.003. 4.11 Все стаціонарне обладнання і трубопроводи в кар'єрі приміщеннях повинні бути заземлені відповідно до вимог ДНАОП 1.1.10-1.01 ДНАОП 0.00-1.21 та ГОСТ 12.1.030. 4.12 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 та СНіП ІІІ-4 а переміщення вантажів - згідно з ГОСТ 12.3.020. 4.13 До роботи на обладнанні та до виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодше 18 років які пройшли навчання з правил експлуатації обладнання і мають посвідчення про складання іспитів із техніки безпеки та пройшли медогляд. 4.14 При виконанні робіт робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту: спецодяг-згідно з ГОСТ 12.4.099 ГОСТ 12.4.100. ГОСТ 27574 ГОСТ 27575 спецвзуття - згідно з ГОСТ 28507 каски - згідно з ГОСТ 12.4.087 засоби індивідуального захисту очей-згідно з ГОСТ 12.4.013 засоби індивідуального захисту органів дихання - згідно з ГОСТ 12.4.034 респіратори ШБ-1 "Лепесток" - згідно з ГОСТ 12.4.028 засоби індивідуального захисту від шуму-згідно з ГОСТ 12.4.051 засоби індивідуального захисту рук - згідно з ГОСТ 12.4.002 та ГОСТ 12.4.010. ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.7 Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих. 4.15 Загальні вимоги захисту працюючих - згідно з ГОСТ 12.4.011. 5 Правила приймання 5.1 Камінь і щебінь приймаються і контролюються партіями. 5.2 Розмір партії встановлюється в залежності від річної потужності кар'єру: 4000 т - при річній потужності до 1000000 т; 8000 т - при річній потужності понад 1000000 т. У залежності від умов виробництва виготовлювач може встановлювати інший розмір партії але не більше наведених вище. 5.3 Кожна партія каменю і щебеню підлягає приймально-здавальним випробуванням. 5.4 Приймально-здавальні випробування виконуються за показниками: - фракційний склад; - вміст гіпсу. 5.5 Періодичні випробування проводяться за показниками радіаційного контролю не рідше одного разу на рік а також у випадку зміни забою чи родовища. 5.6 За результатами приймально-здавальних та періодичних випробувань встановлюють сорт каменю і щебеню та їх клас з радіаційної безпеки. 5.7 Для проведення приймально-здавальних випробувань від кожної партії каменю і щебеню відбирають пробу: масою 50 кг- від партії щебеню і масою 300 кг - від партії каменю. 5.8 Порядок відбору проб 5.8.1 Загальну пробу складають не менше ніж з 10 разових проб відібраних у рівній кількості. 5.8.2 Проби каменю і щебеню відбирають із транспортних засобів подачі на склад готової продукції. 5.9 Для контрольних перевірок споживачем якості каменю чи щебеню відвантажених залізничним чи водним транспортом проби відбирають не менше ніж з 10 місць у рівній кількості на різній глибині при відвантаженні автомобільним транспортом - не менше ніж з 5 машин. 5.10 Маркування проб та протоколи відбору проб повинні містити: - найменування кар'єру та заводу-виготовлювача; - найменування та позначення проби каменю або щебеню; - місце і дату відбору проб; - посади та прізвища осіб що відбирали проби. 5.11 Приймання каменю і щебеню здійснюється технічним контролем кар'єру або підприємства-виготовлювача за результатами періодичних та приймально -здавальних ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.8 випробувань які документують за формою згідно з рекомендованим додатком А. 5.12 При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним із показників які вказані у 5.4 і 5.5 проводять повторні випробування за цим показником на пробі відібраній від цієї самої партії. При незадовільних результатах повторних випробувань партія каменю або щебеню прийманню не підлягає. 5.13 Кожна партія каменю чи щебеню або її частина що поставляється одному споживачеві повинна супроводжуватися документом про якість в якому наводиться: - найменування кар'єру чи підприємства-виготовлювача; - номер партії і дата; - об'єм продукції що відвантажується; - найменування і умовне позначення продукції; - сорт; - клас радіаційної безпеки за ДБН В. 1.4-1.01; - позначення даного стандарту. На вимогу споживача на кожну партію поставки повинен видаватись паспорт радіаційної якості. 5.14 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості каменю та щебеню згідно з вимогами даного стандарту. 6 Методи контролю 6.1 До випробувань проби каменю і щебеню а також прилади повинні бути витримані не менше 3 год при температурі 20±3 °С. Відносна вологість у приміщенні повинна бути 65±10 %. 6.2 Загальну пробу складену із проб відібраних за 5.8 або 5.9 ретельно перемішують і ділять на дві рівні частини: одну використовують для випробувань другу відкидають. 6.3 Визначення фракційного складу Суть методу полягає у визначенні вмісту каменю чи щебеню що виходить за межі встановлених розмірів. 6.3.1 Для визначення фракційного складу каменю і щебеню використовують: - ваги з похибкою зважування не більше 1 г; - набір сит з круглими отворами діаметом 5 і 60 мм; - калібр з круглими отворами діаметром 300±1 мм. 6.3.2 Визначення фракційного складу каменю. Фракційний склад проби каменю розмірами до 300 мм визначають контрольними ситами а каменю розмірами рівними або більшими 300 мм визначають за допомогою калібру. Із загальної проби підготовленої для випробувань беруть 100 кг каменю. ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.9 Пробу просіюють через сито з розмірами отворів 60 мм а кількість каменів розмірами більше 300 мм визначають за допомогою калібру діаметром 300 мм. Куски породи що пройшли через сито з отворами діаметром 60 мм а також розміром більше 300 мм виділені калібром зважують. Вміст каменю Х1 у відсотках що виходить за межі встановлених розмірів визначають за формулою 1 де G - маса проби яку брали для визначення кг; G1 - маса проби каменю розміром більшим верхньої межі і меншим нижньої межі фракції кг. 6.3.3 Визначення фракційного складу щебеню. Пробу щебеню розмірами 0-60 мм масою 5 кг просіюють через сито з розмірами отворів 5 мм залишок зважують і вміст зернового складу X2 у відсотках визначають за формулою 2 де G - маса проби яку брали для визначення кг; G 2 - маса залишку кг. 6.4 Визначення вмісту гіпсу CaSО4 • 2Н20 . 6.4.1 Визначення вмісту гіпсу за вмістом кристалізаційної води. 6.4.1.1 Для визначення вмісту кристалізаційної води використовують: - ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0 0002 г; - сушильну шафу; - муфельну піч; - фарфоровий тигель і ступку з товкачиком за ГОСТ 9147; - ексикатор за ГОСТ 6371; - сито з сіткою № 02 за ГОСТ 6613. 6.4.1.2 Проведення аналізу. Камінь або щебінь після визначення фракційного складу подрібнюють до розмірів біля 10 мм і відбирають середню пробу масою біля 1 кг. Потім послідовним квартуванням відбирають пробу масою біля 100 г. Цю пробу подрібнюють у фарфоровій ступці до повного проходження через сито з сіткою № 02. Допускається пробу масою біля 100 г відбирати після помольного обладнання. Наважку масою 2 г висушену в сушильній шафі до постійної маси при температурі 50±5 °С поміщають у попередньо прожарений зважений фарфоровий тигель і нагрівають у муфельній печі при температурі 400±15 °С ДСТУ Б В.2.7-104-2000 C.10 протягом 1 год. Після прожарювання тигель з наважкою охолоджують в ексикаторі і зважують. Прожарювання повторюють при цій самій температурі до отримання постійної маси. Зважування проводять з похибкою до 0 0002 г. Вміст кристалізаційної води W у відсотках вираховують за формулою 3 де т - маса проби до прожарювання г; m1 - маса проби після прожарювання г. Вміст гіпсу CaS04 ? 2H2O у відсотках вираховують за формулою 4 де W - вміст кристалізаційної води %; 4 7785 - коефіцієнт перерахунку. 6.4.2 Визначення вмісту гіпсу за вмістом сірчаного ангідриту. Суть методу полягає в осадженні в соляно-кислому середовищі сульфат-іонів надлишком хлористого барію і находженні масової частки сірчаного ангідриту при зважуванні виділеного осаду. 6.4.2.1 Для проведення аналізу використовують: - ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0 0002 г; - муфельну піч; - кислоту соляну за ГОСТ 3118 розчини 1:3 і 1:9; - барій хлористий за ГОСТ 4108 розчин масовою концентрацією 40 г/дм3; - амоній вуглекислий за ГОСТ 3770 розчин масовою концентрацією 100 г/дм3; - аміак водний за ГОСТ 3760 розчин 1:1 5; - спирт етиловий ректифікований технічний за ГОСТ 18300; - срібло азотнокисле за ГОСТ 1277 розчин масовою концентрацією 10 г/дм3; - суміш для сплавлення: натрій вуглекислий за ГОСТ 83 натрій тетраборнокислий за ГОСТ 4199 обезводнений при температурі 400±20 °С змішують у співвідношенні 2:1 або натрій вуглекислий калій вуглекислий за ГОСТ 4321 і обезводнений натрій тетраборнокислий змішують у співвідношенні 1:1:1; - метиловий червоний індикатор спиртовий розчин масовою концентрацією 2 г/дм3 в етиловому спирті готують за ГОСТ 4919.2. 6.4.2.2 Проведення аналізу. При аналізі розчинних в соляній кислоті матеріалів наважку проби масою 0 5 г обробляють 50 см3 розчину соляної кислоти 1:9 в склянці місткістю 400 см3. Вміст склянки нагрівають і кип'ятять на плитці 3-5 хв до повного розкладання наважки. Гарячий розчин фільтрують через нещільний фільтр "біла стрічка". Осад промивають 8-10 разів ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.11 гарячою водою і відкидають. При масовій частці оксиду сірки VI більше 5 відсотків наважку зменшують пропорційно збільшенню масової частки елемента. При аналізі нерозчинних у соляній кислоті матеріалів наважку проби масою 0 5 г сплавляють у закритому кришкою платиновому тиглі з 2 г суміші для сплавлення при температурі 950-1000 °С протягом 3-5 хвилин. Плав розчиняють у 40-50 см3 підігрітого до температури 50-60 "С розчину соляної кислоти 1:3. Потім фільтрат чи розчин розводять водою до об'єму не менше 300см3 і нейтралізують розчином аміаку до появи слабкого помутніння яке розчиняють кількома краплями соляної кислоти. До прозорого розчину добавляють ще 2 см3 соляної кислоти нагрівають розчин до кипіння і осаджують сірчаний ангідрит 25 см3 киплячого розчину хлористого барію. Розчин кип'ятять на плитці протягом 5 хв при постійному помішуванні залишають до освітлення рідини над осадом потім фільтрують через подвійний щільний фільтр "синя стрічка" і промивають осад гарячою водою до зникнення реакції на іон хлору. Осад з фільтром переносять у попередньо прожарений і зважений фарфоровий тигель злегка підсушують на плитці обзолюють і прожарюють у муфельній печі протягом 20-30 хв при температурі 800-850 °С. Тигель охолоджують в ексикаторі і зважують. Прожарювання повторюють до отримання постійної маси. Масову частку сірчаного ангідриту у відсотках вираховують за формулою 5 де m1 - маса порожнього тигля г; m2 - маса тигля з прожареним осадом г; m - маса наважки проби г; 0 343 -коефіцієнт перерахунку сірчанокислого барію на оксид сірки VI . Розходження між результатами паралельних визначень не повинні перевищувати у відсотках таких значень: - для масової частки сірчаного ангідриту понад 30 до 46 % - 0 60; - для масової частки сірчаного ангідриту понад 46 % - 0 75. Сумарний вміст гіпсу і ангідриту в перерахунку на CaS04 ? 2Н20 у відсотках вираховують за формулою CaS04 . 2H20 = 2 15 6 де Xso3 - вміст сірчаного ангідриту %: 2 15 - коефіцієнт перерахунку. ДСТУ Б В. 2.7-104-2000 C.12 7 Транспортування і зберігання 7.1 Камінь і щебінь поставляють навалом усіма видами транспортних засобів відповідно до чинних на цих видах транспорту правил навантаження та перевезення вантажів що затверджені у встановленому порядку. 7.2 При навантажуванні вивантажуванні транспортуванні і зберіганні каменю і щебеню повинні вживатися заходи щодо запобігання їх забрудненню сторонніми домішками і предметами. 7.3 Камінь і щебінь повинні зберігатися окремо за фракціями та сортами. 7.4 Камінь і щебінь призначені для виробництва гіпсових в'яжучих що застосовують у фарфоро-фаянсовій керамічній та медичній промисловостях. а також білого декоративного і гіпсоглиноземного розширного цементу повинні зберігатись у споживача в закритих складах. ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.13 Додаток А рекомендований Форма журналу приймального контролю каменю і щебеню гіпсових чи гіпсоангідритових А.1 Обкладинка журналу кар'єр підприємство фірма ЖУРНАЛ приймального контролю каменю та щебеню гіпсових чи гіпсоангідритових Початий Закінчений Всього аркушів А.2 Результати приймального контролю каменю і щебеню гіпсового чи гіпсоангідритового Значення показників якості Дата приймання Номер партії Розмір партії фракційний склад вміст гіпсу вміст криста-ліз. води чи сірча- ного ангідр. результати радіаційного конт- ролю Висновки Підпис 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Примітка 1. У графі 8 наводять висновки щодо віднесення каменю чи щебеню до певного сорту за результатами контролю а також відмітку про приймання чи бракування даної партії. Примітка 2. У графі 9 повинен бути підпис відповідальної особи за технічний контроль у кар'єрі чи на підприємстві-виготовлювачі. ДСТУ Б В.2.7-104-2000 С.14 Ключові слова: стандарт камінь і щебінь гіпсові камінь і щебінь гіпсоангідритові сірчаний ангідрит кристалізаційна вода ангідрит фракційний склад технічні вимоги вимоги безпеки правила приймання методи контролю.