Конференція „Соціальний захист потерпілих на виробництві в Україні та окремих країнах Європи”

Конференція „Соціальний захист потерпілих на виробництві в Україні та окремих країнах Європи” Зміст Лист Вступ................................................................................................. ... 3 1.Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності” - порівняння з законами Європейського Союзу ........................................................ 3 1.1. Обов’язковість соціального страхування.......................................3 1.2. Спеціальне порівняння відшкодувань...............................................5 1.3. Окремі питання компенсаційних виплат в Україні..........................7 1.4. Мінімальні виплати ............................................................................15 1.5. Виплати у разі більш ніж одного страхового випадку....................17 1.6. Обчислення одноразових виплат...................................................... 1.7. Зменшення одноразових виплат у випадку порушення правил техніки безпеки........................................................................................................... 1.8. Відмова у виплаті відшкодувань.......................................................... 1.9. Одночасне отримання пенсій по страхуванню від нещасних випадків на виробництві та пенсійного страхування.................................................... 1.10. Додаткове харчування....................................................................... 1.11. Вартість інструментів протезів та інших засобів........................... 1.12 .Санаторно-курортне лікування ........................................................ 1.13 Сторонній догляд............................................................................... 1.14 Ст. 14 Закону “Про обов’язкове державне пенсійне страхування”: страхові внески фонду страхування від нещасних випадків................................ 1.15 Надбавки до страхових тарифів та штрафи..................................... 2. Лікування та медична реабілітація після нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань...................................................................... 2.1. Медична реабілітація та загальна охорона здоров’я......................... 2.2 . Що таке “медична реабілітація”?........................................................ 2.3. Реабілітація страхування від нещасних випадків на виробництві та інші компоненти системи соцзабезпечення: загальна ситуація в країнах ЄС.......... 2.4. Фази медичної реабілітації........................................................................... 2.5 Специфіка умов в Україні............................................................................. 2.6. Існуючі проблеми в Україні........................................................................ 2.7 Коментарі та рекомендації від Проекту................................................... 2.7.1 Компетенція та відповідальність............................................................... 2.7.2 Особливості проведення реабілітації в рамках страхування від нещасних випадків на виробництві ...................................................................................... 2.7.3. Заходи для створення початкової системи реабілітації......................... Додаток 1 Порівняльна таблиця......................................................................... Додаток 2 Участь фондів соціального страхування від нещасних випадків у фінансуванні наукових досліджень в Німеччині та Україні.................... Додаток3 Питання профілактики нещасних випадків профзахворювань та надання першої невідкладної допомоги на підприємствах Німеччини........... Соціальний захист потерпілих на виробництві Вступ Даний аналіз вищезгаданих проблем базується на огляді міжнародних норм соціального захисту та Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності” Аналіз включає три вищезгаданих аспекти оскільки вони тісно переплітаються що унеможливлює їх окремий аналіз. Наприклад якщо аналіз існуючого законодавства висвітлює неясні положення ми вважали за потрібне навести пропозиції щодо можливого їх поліпшення які можуть стосуватися як окремого положення так і всієї законодавчої бази частиною якої є дані положення. Аналіз зосереджено на певних загальних питаннях питаннях стосовно відшкодувань потерпілим та питань фінансування а особливо тарифах ризику та системи заохочень та стягнень а також питань медичної реабілітації потерпілих. 1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності” - порівняння з законами Європейського Союзу. 1.1. Обов’язковість соціального страхування Порівнюючи закон України зі стандартами Європейського Союзу необхідно знати що в Євросоюзі не має обов’язкових нормативів для страхування від нещасних випадків на виробництві. Країни-члени Євросоюзу самі приймають рішення щодо системи страхування від нещасних випадків на виробництві. Не обов’язково навіть встановлювати спеціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань взагалі. Деякі приклади частково дещо спрощені можуть проілюструвати різноманітність підходів пор. також огляд в публікації згаданій в виносці 2 : * В Нідерландах немає спеціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Потерпілі від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань отримують компенсацію по загальній системі соціального страхування страхування здоров’я пенсійне страхування так само як і будь-хто інший потерпілий від нещасного випадку або захворювання. * У Великобританії державні закони про відшкодування в результаті нещасних випадків не є частиною системи страхування; вони відносяться до системи соціального забезпечення під керівництвом Міністерства соціального забезпечення. * В Німеччині існує спеціальне обов’язкове страхування від нещасних випадків на виробництві яке є частиною державної правової системи розподілене між декількома державними страховими фондами в той час як в Австрії та Італії тільки один фонд відповідає за таку систему. * В Іспанії обов’язкове страхування також є частиною державної правової системи однак управління ним часто доручається приватним страховим агенціям які можуть не отримувати прибутків. * В Бельгії спеціальне державне страхування проводиться держаним фондом у випадках професійних захворювань та приватними страховими агенціями коли йдеться про нещасні випадки на виробництві. * У Франції спеціальне страхування належить до юрисдикції управлінь державних фондів страхування від тимчасової непрацездатності. Беручи до уваги подібну різноманітність українська система страхування повністю відповідає ситуації та вимогам Європейського Союзу стосовно всіх аспектів наприклад обов’язкового загальнодержавного характеру закону його виконання та управління державною установою - юридичною особою фінансування з боку роботодавців відповідальність за реабілітацію компенсація та запобігання. В основному вона орієнтується на німецьку систему найбільш послідовну в Європейському Союзі. Щодо певних деталей відшкодування українська система може навіть перевищувати стандарти Євросоюзу; ми зупинимося на цьому в наших коментарях та інших частинах даного дослідження. Виходячи з вищесказаного немає потреби в покращанні закону чи інших законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до стандартів Євросоюзу. Поправки що пропонуються нижче виходять з інших міркувань. В основному вони стосуються деталей Закону які здаються неясними або важкими - або з погляду українських чи міжнародних експертів або стосуються розбіжностей у законодавстві які ставлять під сумнів успішну діяльність Фонду в деяких сферах. 1.2 Спеціальне порівняння відшкодувань. Даний розділ присвячений огляду розмірів відшкодувань: страхових виплат та послуг будь-якого типу потерпілим що існують в Україні та в Європейському Союзі. В першу чергу ми не маємо на меті висунення пропозицій українській стороні; наші коментарі скоріше дозволять відповідальним особам в Україні зрозуміти свою загальну позицію в даній сфері та взяти їх до уваги для збільшення розмірів відшкодувань коли їх рівень здаватиметься занадто низьким або зменшення у випадку коли вони перевищують звичайні стандарти ЄС. Це рішення залежить від глибшого розуміння особливостей соціально-економічної ситуації не тільки загалом але й - можливо навіть більше - стосовно окремих осіб. Таке розуміння неможливе для іноземних експертів. Однак ми вважаємо що можемо наголосити на одному важливому економічному питанні: всі витрати по страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань повинні фінансуватися роботодавцями. Отже рішення про відшкодування будь-якого типу завжди повинні прийматися беручи до уваги напружені стосунки між зацікавленими сторонами та економічний вплив таких рішень. Обидва аспекти необхідно збалансувати. Щедрі відшкодування можуть стати заважким тягарем для підприємств послабляючи їх ринкове становище особливо їх міжнародну конкурентоспроможність. Непотрібно притримуватися думки яку іноді можна почути що страхові внески впливають тільки на прибуток підприємств: страхові внески - це собівартість що впливає на ринок та конкурентоспроможність з одного боку; з іншого боку вона впливає на ціни таким чином за неї завжди платить споживач. Деякі питання висвітлені далі будуть розглянуті детальніше в спеціальних розділах. * Страхові виплати компенсація готівкою Залежно від того йдеться про реальні чи можливі втрати заробітку в Європейському Союзі існують такі виплати: - Виплата за період тимчасової непрацездатності що починається з моменту закінчення зобов’язання роботодавця виплачувати заробітну плату що є зазвичай обмеженою . В деяких країнах однак така виплата не відноситься до страхування від нещасних випадків та професійних захворювань а надходить від структур що займаються страхуванням від тимчасової втрати працездатності. - Пенсії коли страховий випадок привів до повної або часткової втрати працездатності назавжди або на мінімальний період. * Медичне лікування та реабілітація В деяких країнах це відшкодування включаючи фармацевтичні засоби протези фізіотерапію та інші медичні засоби - є частиною страхування від нещасних випадків на виробництві наприклад Німеччина Австрія в інших воно надається через систему охорони здоров’я наприклад Великобританія Ірландія Італія Іспанія . * Допомога в зв’язку з втратою годувальника Такі пенсії виплачуються у всіх країнах. Однак діапазон осіб що мають право отримувати таку пенсію суттєво відрізняється. 1.3. Окремі питання компенсаційних виплат в Україні. 1. Ст. 1 та 34: Моральні збитки Згідно з Ст. 1 останнє речення та Ст. 34 п. 3 в певних випадках моральні збитки повинні бути відшкодовані згідно страхуванню від нещасних випадків на виробництві на додаток до інших виплат. Загалом у країнах ЄС не має таких відшкодувань. Фінляндія Данія та Швейцарія проте обумовлюють виплати за збитки якості життя У Швейцарії вони називаються “компенсації цілісності” в певних випадках які можуть вважатися в деякій мірі компенсацією моральних збитків. Зазвичай компенсаційні виплати за моральні збитки здійснюються по рішенню цивільного суду. Звичайними передумовами серед інших є вина особи що спричинила збитки у крайньому випадку значна недбалість . При нещасних випадках на виробництві або професійних захворювань правила ЄС можуть відрізнятися в окремих країнах. Незважаючи на це ми можемо виділити такі великі групи: 1. Особи відповідальні на основі цивільного права за нанесення моральних збитків є роботодавцями потерпілого: в такому випадку вони або несуть відповідальність за компенсацію за моральні збитки Великобританія або ні Німеччина Австрія Бельгія Латвія та Канада - за винятком випадків зловмисних дій - згідно з принципом анулювання відповідальності роботодавця за страхування від нещасних випадків на виробництві . 2. Теж саме стосується випадків коли відповідальним є колега потерпілого. 3. Відповідальними за збитки є треті особи: наприклад коли нещасний випадок трапляється під час руху транспорту і спричиняється іншим водієм. В таких випадках вони несуть відповідальність за моральні збитки. Пункт 16 Рекомендації №67 Міжнародної організації праці “Стосовно доходів” що розглядає відшкодування у випадках каліцтва навіть якщо непрацездатність не може бути підтверджена. В країнах Європейського Союзу це питання береться до уваги пенсійними системами страхування від нещасних випадків на виробництві. Каліцтва призводять до певної втрати працездатності що надає право отримувати пенсію по страхуванню від нещасних випадків незалежно від їх реального впливу на ступінь працездатності наприклад у Великобританії де дуже серйозні пошкодження обличчя прирівнюються до 100 % втрати працездатності чи в Німеччині де відсоток менший . На нашу думку цю модель можливо також застосувати в Україні. Пенсії для утриманців Рішення цієї проблеми у країнах ЄС дуже різні. В деяких країнах пенсії для утриманців не залежать від вимог щодо утримання тому проблема припинення виплат не постає в Німеччині для вдів та вдівців . В інших Данія Франція вони є залежними і тут припинення виплат також має прийматися до уваги. Знову ж таки в Німеччині пенсії батькам виплачуються тільки у випадках коли покійний був юридично зобов’язаний утримувати їх ці пенсії обмежені терміном дії юридичного зобов’язання. Отже виплата пенсії їм повинна припинитися як тільки отримання пенсії за віком відмінило б вимоги щодо утримання до покійного якби він не помер. а Пропозиція української сторони включає обрахування одноразово виплачуваної допомоги утриманцям покійного відповідно до Ст. 34 п.7 не тільки на базі заробітної плати. Вважається незаконним та негуманним оцінювати людське життя виходячи з різних заробітних плат покійних. Ми вважаємо що значення такої виплати полягає не в компенсації за фінансові збитки в зв’язку зі смертю годувальника; ці збитки як ми розуміємо компенсуються завдяки щомісячним виплатам відповідно до Ст.33 див. вище а . Отже одноразова допомога більше має характер компенсації за моральні збитки у зв’язку з втратою годувальника. Беручи це до уваги ми вважаємо вищезгадану пропозицію виправданою та розумною і хотіли б рекомендувати встановити однакову суму для всіх не залежно від заробітної плати покійного. Все ж таки ми б хотіли зробити загальний коментар стосовно даного відшкодування з погляду Європейського союзу. З того що нам відомо одноразова допомога в зв’язку зі смертю годувальника в країнах Європейського Союзу не виплачується на додаток до пенсії утриманцям можна порівняти з щомісячними виплатами відповідно до Ст. 33 . В цьому аспекті український закон перевищує стандарти Євросоюзу. 3. Ст. 21: Страхові виплати Ст.21 забезпечує чотири страхові виплати одночасно за одне пошкодження а саме: 1. Щомісячні страхові виплати відповідно до відсотку втрати працездатності 2. Пенсія по непрацездатності 3. Одноразова допомога 4. Компенсація за моральні збитки Коментарі іноземних експертів з цього приводу базуватимуться на системах що діють в Європейському союзі коли шкода нанесена здоров’ю призвела до повної або часткової непрацездатності інвалідності чи зменшенню можливостей заробляти гроші дані терміни є різними в різних країнах і не обов’язково описують ті ж самі критерії але приблизно вони є схожими . В принципі всі пенсійні системи мають певну схожість і роблячи деякі спрощення та не беручи до уваги певні особливості можуть бути описані так1: * Коли страховий випадок призвів до певного ступеня втрати працездатності виплачується тільки одне відшкодування що звичайно називається “пенсія” пенсія по страхуванню від нещасних випадків ; щодо винятків у Фінляндії Швеції Швейцарії див IV.1. * Мінімальний необхідний рівень регулюється по-різному. Наприклад в Ірландії Франції Люксембургу та Бельгії він становить 1% в Італії - 11% у Великобританії - 14% в Німеччині та Австрії - 20% в Іспанії - 33% в Греції - 50 %. * Ступінь втрати працездатності встановлюється на основі каталогів або таблиць шкоди для здоров’я їх також називають “барема” які відрізняються по країнам. В деяких країнах вони основані на законодавчих актах наприклад. Великобританії чи постановах уряду Італія в інших - є неофіційними але відображають практику страхових агенцій що склалася історично і підтверджені юридично наприклад Німеччина Австрія . Вважається що всі каталоги відповідають Рекомендації №67 Міжнародної організації праці “Стосовно доходів” п. 16 що рекомендує компенсувати не тільки втрату кінцівок але й порушення функцій чи каліцтв див. IV.1 . Для встановлення ступеня втрати працездатності потерпілого див. наступний розділ. * Мінімальний період часткової чи повної непрацездатності необхідний для отримання пенсії також встановлюється по-різному наприклад в Німеччині він складає 6 місяців починаючи з моменту страхового випадку в Люксембургу - 13 тижнів . * Пенсія розраховується на основі заробітків потерпілого найчастіше за останні 12 місяців перед страховим випадком. Звичайно максимальні виплати для цієї бази розрахунків є встановленими як і мінімальні виплати детально про мінімальні виплати див. IV.5 . * Так звана “повна пенсія” або “максимальна пенсія” виплачується у випадку стовідсоткової втрати працездатності. Вона дорівнює певному відсотку вищеописаної бази розрахунків звичайно приблизно 60-70%. * Так звана “часткова пенсія” виплачується тоді коли ступінь втрати працездатності нижчий за 100% і дорівнює відповідному відсотку повної пенсії: наприклад якщо повна пенсія дорівнює 60% бази розрахунків а ступінь втрати працездатності 20% 12% бази розрахунків виплачується щорічно ділиться на 12 для щомісячної пенсії . * За винятком деяких країн Фінляндія пенсія виплачується незалежно від реальної суми зменшення заробітку тобто навіть якщо зменшення зовсім немає що трапляється досить часто наприклад в Німеччині . * У випадках коли ступінь втрати працездатності стане меншим за необхідний мінімальний в найближчий час в деяких країнах виплачується одноразова допомога замість щомісячної пенсії. * Звичайно пенсії по страхуванню від нещасних випадків на виробництві та пенсійному страхуванню включаючи страхування від непрацездатності/інвалідності можуть призначатися одночасно. * Пенсії можуть бути зменшені або скасовані у випадках одужання відповідно до їх впливу на ступінь непрацездатності. Всі ці моделі відповідають Ст.6 Угоди №121 Міжнародної організації праці “Про різні типи відшкодувань у разі професійних ушкоджень” у якій визначаються рекомендовані випадки які підлягають компенсації. Це стосується також методів обчислення відповідно до Рекомендації № 67 Міжнародної організації праці “Стосовно доходів” компенсація може дорівнювати принаймні двом третім втрачених доходів або таких що вважаються втраченими . З цієї точки зору українська система з її одночасними множинними виплатами відрізняється від більшості країн ЄС. Вона здається ускладненою потребує ряду бюрократичних кроків наприклад обчислення декількох виплат частково на різних основах і є непрозорою на погляд експерта з ЄС. Отже ми б хотіли рекомендувати розглянути перехід до системи що зменшує кількість компенсаційних платежів можливо до одного типу. Це має сенс тим більше що конкретні цілі різних типів виплат не є чітко визначеними та їх не можна зрозуміти - окрім щомісячних виплат відповідно до Ст.34 п.1 абзац 1: її мета полягає в зрівнянні реальних чи потенціальних втрат заробітку як чітко вказано в Ст.12 абзац 1 п.1с та Ст.28 абзац 2 п.1 стосовно таких втрат. А в чому полягає мета виплат одноразової допомоги та пенсій через непрацездатність? Пор. також розділ IV.3 стосовно цієї проблеми. Скорочення кількості виплат не обов’язково означає зменшення загальної суми виплат. Можливо зберегти існуючий рівень відповідно відрегулювавши розрахунки якщо відповідальні особи в Україні вважають цей рівень економічно та соціально-політично необхідним. Нарешті ми наголошуємо що для призначення пенсії взагалі не є необхідною реальна втрата заробітку і що як правило потерпілі не страждають від втрати заробітку або ці втрати не мають великого значення див. вище . Отже переваги якими користуються потерпілі за цією системою в деяких країнах наприклад Німеччині вважаються певним відшкодуванням нематеріальних збитків. 4. Ст.30: Встановлення ступеня втрати працездатності а Згідно до інформації отриманої від українських партнерів існують юридичні та практичні проблеми при встановленні ступеня непрацездатності що відповідає шкоді нанесеній здоров’ю. Це особливо стосується випадків коли йдеться не про чітку втрату кінцівок а про інші пошкодження наприклад обмеження рухливості після перелому ноги та випадки множинних пошкоджень іншого типу. Для того щоб прокоментувати цю проблему ми в першу чергу звернемося до каталогів згаданих в розділі IV.3. Вони не містять всі можливі пошкодження оскільки це неможливо. В них йдеться про пошкодження що зустрічаються досить часто а перераховані пошкодження дозволяють зробити висновки щодо інших не згаданих пошкоджень. Кількість пунктів відрізняється по країнам. В Німеччині неофіційний каталог налічує більш ніж 1000. В підсумку структура описана нижче сприяє прийняттю чітких рішень хоча і не виключає певних суперечок на межі різних випадків або в дуже особливих випадках. В цьому зв’язку неможливо прямо порівнювати різні ступені тих самих пошкоджень в різних країнах тому що вони можуть призводити до різних сум виплат через різні принципи компенсацій. Нижчий рівень в одній країні може компенсуватися вище ніж вищий рівень в іншій країні. Широкий детальний огляд наводиться в публікації Munich Re згаданій в виносці 2. б Звичайно каталоги не тільки говорять про чіткі втрати кінцівок чи тому подібне але й про інше наприклад про вищезгадані обмеження рухливості. Приклад з німецького переліку: втрата однієї стопи в певній сукупності оцінюється в 30% обмеження рухливості щиколотки варіюється 0-40% залежно від рухливості та побічних ефектів які описуються в 10 підпунктах. в Метод застосування ступенів перерахованих в каталогах окрім деяких винятків та особливих правил для дуже складних випадків полягає в наступному: ступені визначені у відсотках до повної працездатності. Ці ступені застосовуються до всіх потерпілих незважаючи на їх попереднє місце роботи освіту спеціальні професійні навички та ін. Загалом працездатність потерпілої особи перед страховим випадком вважається 100 відсотковою незалежно від реального стану здоров’я. Це випливає з міркування про те що практично неможливо адекватно оцінити кожну окрему ситуацію через широкий спектр індивідуальних особливостей. Приклад з практики в Німеччині: коли нещасний випадок на виробництві призводить до втрати одного пальця ступінь зменшення працездатності оцінюється по каталогу в 20 %. Звичайно цей ступінь визначається незалежно від факту чи до нещасного випадку жертва працювала шофером чи спеціалістом з обчислювальної техніки незалежно від того чи був він уже сліпий чи страждав від серйозної серцевої хвороби незалежно від його віку і т.д. г Однак якщо поранення спричинене страховим випадком привело до серйознішого каліцтва ніж у “нормальному” випадку буде проведене удосконалення “нормального” ступеня. Так наприклад особи що вже втратили одне око до нещасного випадку на виробництві вважаються В Німеччині та Великобританії такими що осліпли в результаті нещасного випадку отже ступінь непрацездатності визначається як 100% в той час як нормальний ступінь за втрату одного ока складає 25% В Німеччині і 40 % у Великобританії . д Більше того існують особливі правила які знову ж відрізняються у різних країнах стосовно випадків коли один і той самий страховий випадок призводить до численних пошкоджень. В основному є два методи. Або найвищий ступінь дещо збільшується в залежності від типу та кількості одиничних пошкоджень замість простого додавання ступенів кожного пошкодження так в Німеччині втрата одного пальця - 20% - та однієї стопи - 30% - можуть бути оцінені в 40-45% . Або ступені кожного окремого пошкодження додаються знову ж у Великобританії або в таблицях вже визначені деякі випадки множинних пошкоджень та їх ступінь наприклад у Великобританії втрата однієї кисті та однієї стопи оцінюється в 100% в той час як згідно до німецької системи ступінь був би нижчим . е Ступінь втрати працездатності в окремих випадках встановлюється медичними експертами в деяких країнах - комітетів що спираються на вищезгадані каталоги в тих країнах де вони існують. Чи є їх думка обов’язковою для страхової компанії вирішується по-різному в різних країнах в більшості країн - ні наприклад Франція Німеччина Швейцарія Великобританія . У випадках коли позивач не погоджується він має право поскаржитися до комітету рекламацій та/або до суду загалом безкоштовно . 1.4. Мінімальні виплати Як вже було зазначено вище країни Європейського Союзу визначають мінімальну пенсію або розраховану на базі встановленої мінімальної заробітної плати або в формі фіксованих сум. Її розмір відрізняється по країнам але відповідає вищезгаданій Угоді №121 Міжнародної організації праці. Не варто аналізувати в деталях розбіжності та їх наслідки. З одного боку це потребуватиме складного аналізу загальної структури заробітної плати в окремих країнах та з іншого боку необхідності прийняти до уваги прожитковий мінімум для оцінки соціальних наслідків. Натомість ми вважаємо достатнім підкреслити загальні результати або цілі різних методів. Загалом у країнах Європейського Союзу існують положення трудового законодавства стосовно мінімальної заробітної платні які повинен виконувати роботодавець та платити робітникам. Це також стосується випадків коли потерпілий через наслідки страхового випадку страждає він зменшення працездатності. Проте за певних обставин можуть існувати винятки за яких серйозні втрати заробітку наприклад нездатність працювати повний робочий день які разом з низькими пенсіями через отримання тільки мінімальної заробітної плати перед страховим випадком призводять до нижчого рівня доходів ніж перед цим випадком. Для таких або подібних випадків положення про мінімальні пенсії повинні забезпечити компенсування втрати заробітку та гарантувати що потерпілий матиме доход не нижчий ніж до цього. Однак зазвичай положення приводять до вищого рівня доходів. 1.5. Виплати у разі більш ніж одного страхового випадку Ст. 34 п.1 абзац 3 гарантує що щомісячні виплати та пенсії по непрацездатності що відносяться до одного страхового випадку не повинні перевищувати попередню середню заробітну плату застрахованого. Українським експертам не вистачає відповідного положення на випадок коли ці відшкодування повинні надаватися у випадку більш ніж одного страхового випадку де зараз середня заробітна плата може бути перевищена. З точки зору ЄС не є неможливим що пенсії сплачувані у випадку більш ніж одного страхового випадку перевищують заробітну плату яку потерпілі мали до цього. Однак існують максимуми що по різному регулюються у різних країнах. В Німеччині забезпечується наступний максимум: загальна сума пенсій за певну кількість страхових випадків не може перевищувати дві третини найбільшого річного заробітку на якому базується розрахунок пенсій. Отже існує широкий спектр можливих обмежень суми більш ніж однієї пенсії або щомісячних виплат. Вони залежать від конкретних соціально-політичних причин та ідей в кожній країні. Тому було б доцільно щоб Проект надав перевагу або рекомендував той чи інший варіант. Єдине що ми можемо порекомендувати це встановити максимум в будь-якому випадку і вибрати суму що є прийнятною для законодавців відповідно до соціальних умов в Україні та фінансових ресурсів Фонду. 1.6. Обчислення одноразових виплат Сума одноразових виплат відповідно до цього положення залежить від ступеня непрацездатності та заробітної плати потерпілого. Коментарі щодо цієї проблеми повинні враховувати конкретні цілі одноразових виплат. Це однак є неясним як ми вже зазначали вище. Без сумніву вони не мають на меті компенсацію за втрату заробітку. Якщо так вони повинні тільки компенсувати загальні тяготи потерпілого наприклад більші зусилля для того щоб справлятися в повсякденному житті . В цьому випадку однак одноразові виплати межують з компенсацією за моральні збитки що знову ставить під сумнів їх співіснування підтримуючи ідею відміни компенсації за моральні збитки в Законі. В будь-якому випадку яким би не був стан речей експерти Проекту не бачать причин розглядати одноразові виплати у зв’язку з втратою доходів. Отже на нашу думку фактор заробітної плати в розрахунках є недоречним. Є дві альтернативи з цього питання прожитковий мінімум або мінімальна заробітна плата. Вони не потребують проведення роботи по визначенню суми заробітної плати з якої справляються внески до Фонду. 1.7. Зменшення одноразових виплат у випадку порушення правил техніки безпеки Відповідно до Ст.34 п.2 абзац 3 Закону це відшкодування може бути зменшене коли дії потерпілого привели до нещасного випадку через порушення правил техніки безпеки якщо так вирішить комісія з розслідування. Такого положення немає в міжнародній практиці за винятком Росії див. нижче і потребує критичного аналізу. На перший погляд здається виправданим не виплачувати повну компенсацію якщо потерпілий сам спричинив власну травму через недбалість. З іншого боку необхідно розуміти що в багатьох випадках причиною недбалості є умови роботи та характер поведінки на який вони впливають. Так наприклад робітник може не виконати правил техніки безпеки оскільки він поспішав через затримку виробничого процесу викликану дефектом обладнання або затором вуличного руху в чому не має його вини. Багато робітників досить часто опиняються в таких ситуаціях. У таких випадках через соціально-політичні причини та беручи до уваги реальність робочого життя винним не можна визнавати робітника. Більше того зменшення може бути виправдане тільки тоді коли потерпілий порушив правила техніки безпеки навмисне або у крайньому випадку через серйозну недбалість. В інших випадках не можна звинувачувати потерпілих. Крім того обидва ці аспекти викликають скептицизм щодо практичного їх застосування хоча теоретично ідея заслуговує на увагу. По-перше здається неможливим чи дуже важким диференціювати різні групи. Існуватиме забагато випадків коли реальні обставини не можна чітко визначити забагато випадків коли потерпілий намагатиметься навести обставини що виправдовують його дії наприклад не отримання достатньої чіткої інформації щодо правил техніки безпеки забагато випадків у яких різні особи стосовно яких буде прийняте рішення про зменшення суми одноразової виплати будуть оцінювати ситуацію по-різному. Наші зауваження підтверджуються досвідом Росії де існую подібне положення. Автору даного розділу це відомо з досвіду роботи в Проекті GVG по страхуванню від нещасних випадків на виробництві у Росії. Як російські експерти цього проекту так і представники фонду страхування від нещасних випадків доповідали про велику кількість справ переданих до суду що часто приймає рішення які не є раціональними і послідовними. За їх власною оцінкою ця сфера характеризується неясністю судовими процесами бюрократичними процедурами та нерівним відношенням. Більше того існує небезпека того що жертви та їх колеги можуть приховувати реальні причини нещасних випадків зводячи нанівець превентивні заходи. Через всі ці причини в країнах Європейського Союзу не існує подібного положення. У законі Німеччини чітко вказано що порушення правил не перешкоджає визнанню страхового випадку. Тому ми б рекомендувати анулювати це положення. Незважаючи на цю точку зору ми зупинимося на проблемі що можливо має певне значення в Україні як і в Росії: можливо це положення також бере до уваги нещасні випадки які відбуваються через пияцтво або наркотики що часто супроводжується порушенням правил техніки безпеки. В таких випадках безсумнівно необхідні санкції вказані в Ст.34. В цьому відношенні необхідно вирізняти такі групи: 1. Застрахований приймав алкоголь або наркотики але нещасний випадок трапився не через алкогольне або наркотичне сп’яніння. 2. Стан сп’яніння застрахованого будь-яка ступінь спричинив нещасний випадок. В першому випадку немає потреби робити висновки стосовно компенсації хоча може бути виправданим зменшення розміру відшкодування як превентивний захід. Другий випадок однак повинен мати серйозні наслідки. В деяких країнах наприклад у Німеччині нещасний випадок не вважається нещасним випадком на виробництві якщо його основною причиною є алкогольне сп’яніння. В таких випадках застрахований - а у випадку його смерті утриманці - повністю втрачають будь-яке право на відшкодування. Це - найсерйозніший наслідок він є логічним тому що трудові зобов’язання та умови роботи не є причиною нещасного випадку. Менш жорстка та менш логічна санкція якраз відповідає положенню подібному до Ст.34 стосовно нещасних випадків спричинених алкогольним або наркотичним сп’янінням. 1.8. Відмова у виплаті відшкодувань а В контексті вищесказаного по-перше необхідно прояснити можливі непорозуміння стосовно Ст.37 щодо відмов від виплати відшкодування: шкода для здоров’я спричинена навмисними діями застрахованого за обставин що не є нещасними випадками в повному розумінні цього слова а отже не можуть бути визнані нещасними випадками на виробництві згідно до законодавства. Навмисні дії в цьому випадку повинні розумітися як дії що свідомо мали на меті нанесення шкоди власному здоров’ю а не навмисне невиконання правил техніки безпеки чи таке інше. Це положення або широко визнане в країнах ЄС або чітко сформульоване і тому Закон України відповідає ситуації. б Таким чином положення в Ст.38 абзац 1 п.4 повинно бути переформульоване: не можна говорити про “страховий випадок” тому що страховий випадок - це нещасний випадок на виробництві чим не можуть бути навмисні дії як ми тільки що показали. Тому ми пропонуємо замінити слова “страховий випадок” на “шкода для здоров’я” або щось подібне уникаючи у будь-якому разі терміна “нещасний випадок”. в І останнє в цьому відношенні якщо бути точним то ми вважаємо Ст. 37 абзац 2 непотрібною. Само собою зрозуміло що відшкодування не сплачується якщо певна подія не може бути визнана нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням згідно до законодавства. 1.9. Одночасне отримання пенсій по страхуванню від нещасних випадків на виробництві та пенсійного страхування Частково в Україні перехрещення виплат по страхуванню від нещасних випадків та пенсійного страхування викликає критичні зауваження. Беручи це до уваги наступний факт може бути корисним: наскільки нам відомо в країнах ЄС не існує системи з диференціацією “пенсії” та “страхових виплат” по страхуванню від нещасних випадків на виробництві що впливає на систему пенсійного страхування виключаючи право отримувати дві пенсії по пенсійному страхуванню та страхуванню від нещасних випадків на виробництві що є характерним для України. Перехрещення платежів - як би воно не називалося - двох систем потребує юридичних положень для гарантування прийнятного співіснування в структурі обох систем. Підходи що використовуються в ЄС та інших країнах інакші вони дозволяють приймати рішення які можна застосувати в будь-яких системах. Приклади можуть проілюструвати це: * Австрія: Можливе отримання одночасно двох пенсій без обмеження. * Фінляндія: Пенсії по пенсійному страхуванню що виплачуються разом з пенсіями по страхуванню від нещасних випадків на виробництві скорочуються. * Франція: Пенсія за віком виплачується повністю на додаток до пенсії по страхуванню від нещасних випадків на виробництві. Те ж саме стосується пенсій по непрацездатності виплачуваних по страхуванню від непрацездатності якщо непрацездатність не була спричинена нещасним випадком на виробництві чи професіональним захворюванням: в решті випадків обидві пенсії не можуть перевищувати 80% доходу на час нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. * Німеччина: Пенсії за віком виплачуються на додаток до пенсій через нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання. За винятком окремих випадків виплати по пенсійному страхуванню повинні бути скорочені якщо обидві пенсії перевищують певний ліміт який в основному вираховується на базі попереднього рівня доходів. Те ж саме стосується пенсії по непрацездатності по пенсійному страхуванню незважаючи на те чи була непрацездатність спричинена нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням чи ні. 1.10. Додаткове харчування Українська сторона висловила бажання отримати інформацію про досвід та практику додаткового харчування відповідно до Ст.34 п.4. Це особливе та чітко врегульоване законодавством відшкодування однак не існує в країнах ЄС. Можна тільки припустити що закони про страхування від нещасних випадків на виробництві в деяких або всіх країнах містять деякі загальні положення стосовно конкретних потреб що дозволяли б виділення коштів в цьому відношенні. Причина полягає в тому що практично немає потреби регулювати це питання. Зокрема шкода для здоров’я в результаті нещасного випадку на виробництві не вливає на сферу харчування. Навіть у випадку професійного захворювання - основної сфери застосування в Україні - потреба в додатковому харчуванні чи особливих продуктах харчування не вважається суттєвою. Більше того відповідно до загальних умов життя в ЄС потреби в цьому відношенні не стосуватимуться додаткового забезпечення продуктами а тільки використання специфічних продуктів харчування наприклад у формі дієт що не обов’язково спричинятиме більші витрати на продукти харчування. Якщо під час лікування в медичному чи реабілітаційному закладі необхідні особливі методи харчування чи окремі продукти харчування в зв’язку з методами лікування наприклад медикаменти або індивідуальними особливостями потерпілого це є питанням загальноприйнятої практики в медичному процесі та рішень лікарів і не регулюється законодавчими актами як-то Ст.34 п.4 абзац 4. Загалом вони не є окремими витратами та виплатами страхових агенцій лікарні тому що вони включаються в стандартні щоденні тарифи утримання пацієнта в лікарні. Отже страхова агенція не повинна мати справу з аспектами харчування не говорячи вже про їх схвалення. Тому на думку міжнародних експертів ситуація описана в вищезгаданому абзаці - неможливість забезпечити жертву додатковим харчуванням у вищезгаданий закладах - є нереальною для країн ЄС. Ось чому ми не можемо надати інформацію по існуючій практиці у даній сфері. Експерти однак не можуть робити висновки про те чи відрізняється ситуація в Україні від ситуації в Євросоюзі в тому що відшкодування на додаткове харчування є необхідними з погляду соціально-політичної ситуації. Отже вони не можуть пропонувати відміну цього типу відшкодування. Проте вони вважають можливим порекомендувати українській стороні серйозно проаналізувати необхідність надавати таке відшкодування. Це стосується тим більше питання чи необхідно зберігати таку кількість компенсаційних виплат; в даному випадку можна сказати що потенціальні витрати на додаткове харчування можна включити в одне з відшкодувань припускаючи що воно компенсує і такі витрати.. 1.11. Вартість інструментів протезів та інших засобів Існуюче положення вимагає щоб застрахований придбав ці предмети а потім звернувся у Фонд за компенсацією. Основна ідея полягає в тому що застрахованому не буде потрібно спочатку витрачати власні гроші оскільки ці предмети коштують дорого а застраховані мають низький рівень доходів. Тому вважається логічним вирішувати питання оплати між постачальником та Фондом. Пряме перерахування коштів Фондом полегшить процедуру для застрахованих. Вони не тільки будуть позбавлені необхідності витрачати гроші наперед але й позбавлені бюрократичної процедури звертання до Фонду за компенсацією. Щодо ситуації в Європейському Союзі діють обидва принципи. Деталі залежать від агенції що несе відповідальність за постачання: страхування конкретних нещасних випадків чи страхування здоров’я взагалі? Там де існують системи страхування від конкретних нещасних випадків превалює принцип прямої оплати: він застосовується наприклад в Німеччині. Невід’ємною передумовою функціонування процедури прямої оплати є існування чітко врегульованих зв’язків між Фондом та постачальниками; останні повинні мати гарантію оплати в належний час без бюрократичних перешкод після забезпечення застрахованого необхідними предметами чи правильними медичними рецептами. В іншому випадку постачальники можуть перешкоджати процесу. Як ми розуміємо основою для забезпечення необхідними предметами є рецепт Ст.34 п.4 абзац 5 необхідно постановити що цей рецепт є обов’язковим для Фонду. Було б доцільно однак виключити спеціальні предмети наприклад з високою ціною або неординарного характеру та оплачувати їх тільки після узгодження з Фондом куди потерпілий має звернутися перед отриманням даного предмету. Більше того ми рекомендуємо розглянути пропозицію ввести прямі платежі за всі вироби які відповідно до діючої системи потерпілий має купувати сам а потім отримувати компенсацію в Фонді. 1.12.Санаторно-курортне лікування Право на регулярне санаторно-курортне лікування що гарантується цим положенням перевищує стандарти ЄС. Загалом - за деякими винятками описаними нижче - таке лікування надається тільки у випадку спеціальної медичної вказівки про необхідність таких заходів у кожному окремому випадку. Невід’ємною передумовою є те що інші типи лікування амбулаторне або стаціонарне не є достатніми. Це необхідно визначати для кожного окремого заходу. Отже не існують заходи що повторюються регулярно через встановлені проміжки часу. Більше того відповідно до типу захворювання що слідує за нещасним випадком на виробництві санаторно-курортне лікування загалом не вважається необхідним чи виправданим оскільки воно прямо не націлене на ці захворювання. Крім того більшість жертв не потребують лікування або потребують його час від часу після закінчення основного лікування або періоду реабілітації. Ситуація може відрізнятися для певних типів професійних захворювань але не значним чином загалом. Винятки Німеччина Австрія стосуються тільки потерпілих осіб що страждають від особливих та дуже серйозних захворювань наприклад параліч нижніх кінцівок серйозний асбестоз чи силікоз або невралгічні захворювання сліпота які потребують значних зусиль в повсякденному житті. В таких випадках вважається за необхідне чи корисне запропонувати їм відпочинок на курорті навіть без спеціального медичного лікування в Німеччині в середньому через 3 роки . Відмінність ситуації порівняно з країнами ЄС може пояснюватися тим що країни ЄС не мають такої широкої традиції санаторно-курортного лікування як Україна та Росія. Чи мають санаторії України у розпорядженні специфічні лікувальні методи для лікування захворювань спричинених нещасними випадками на виробництві або професійними захворюваннями чи вони просто пропонують більш-менш загальні методики покращання здоров’я - на це питання іноземні експерти відповісти не можуть. Однак це здається сумнівним виходячи з нашого досвіду в цій сфері в Російській Федерації де існує така або подібна традиція і де таке лікування носить більше характер відпочинку. в Перше питання в пункті а : звідси випливає що для описуваних спеціальних заходів немає обмежень за віком чи групою непрацездатності потерпілих. Єдиним вирішальним критерієм є медична необхідність відповідно до індивідуальної ситуації кожного застрахованого. г Друге питання в пункті а : загалом коли страхова компанія відповідає за заходи витрати супроводжуючих осіб виплачуються коли згідно зі статусом потерпілого супроводження є необхідним або корисним параліч нижніх кінцівок сліпота . Деталі залежать від законів щодо страхування від нещасних випадків на виробництві та/або постанов керівництв чи директив страхових компаній. д Третє питання в пункті а : Не існує єдиних правил щодо контролю та фінансування медичних установ що використовуються для лікування потерпілих. Оскільки контроль є частиною загальної системи охорони здоров’я він здійснюється відповідними структурами. Звичайно страховий фонд що визначає необхідні заходи проводить виплати згідно до тарифів щоденного утримання пацієнтів у лікарні. Непрямий контроль здійснюється оскільки страховий фонд оцінює успіх заходів і таким чином може отримати уявлення про якість роботи різних установ. В деяких країнах страхові фонди наприклад Німеччина Австрія Швейцарія мають власні медичні установи в такому випадку саме вони контролюють та фінансують їх. Така можливість не обов’язково повинна регулюватися відповідними законодавчими актами вона може випливати з загального встановленого законом обов’язку турбуватися про медичне лікування та реабілітацію. е Четверте питання в пункті а : Лікування у спеціалізованих медичних закладах є частиною реабілітації загальновизнана необхідність ранньої реабілітації вимагає лікування в таких закладах з самого початку. Деталі щодо реабілітації будуть наведені в наступних частинах даного дослідження після отримання подальшої інформації по цьому питанню. 1.13. Сторонній догляд Вищезгадані статті щодо догляду існують в країнах ЄС хоча вони і не компенсуються у всіх країнах або не покриваються згідно страхуванню від нещасних випадків на виробництві Данія Швеція . Деталі цих відшкодувань їх форми та методи відрізняються по країнам і регулюються спеціальними положеннями законів про страхування від нещасних випадків на виробництві. Стосовно різних видів догляду існують такі моделі: - Виплати на догляд готівкою жертвам що дозволять їм платити за догляд вдома. - Наймання страховим фондом медичного персоналу для догляду вдома. - Надання місця жертвам в спеціальних закладах за рахунок страхового фонду. Деякі країни надають тільки виплати на догляд в інших страховий фонд має можливість вибирати серед декількох можливих варіантів беручи до уваги особливі обставини звичайно узгоджуючи це з потерпілим. Вважається що догляд вдома є найкращим методом. Це дозволяє потерпілим знаходитися у звичному середовищі особливо якщо вони живуть зі своїми найближчими родичами. Звичайно ці люди займаються доглядом самі. Тоді отримані гроші залишаються в сім’ї дозволяючи наприклад тим членам сім’ї що займаються доглядом не працювати. Тому виплати готівки є найбільш поширеними навіть тоді коли страховий фонд може вибирати інші варіанти. Сума виплат на догляд відрізняється по країнам. Існує спеціальна шкала необхідних сум в якій береться до уваги інтенсивність необхідної допомоги Німеччина Бельгія . Але в інших країнах встановлена фіксована сума Італія сплачується відсоток від пенсій по страхуванню від нещасних випадків Франція або існує розрахункова база пенсії по страхуванню від нещасних випадків Люксембург . В Німеччині і можливо в деяких інших країнах існують каталоги та керівництва страхових фондів або їх асоціацій. В них перераховуються найчастіші каліцтва що потребують постійного догляду. Вони також можуть відносити каліцтва до груп в яких потрібен той чи інший ступінь догляду таким чином визначаючи необхідну суму що виплачується щомісяця . Така система робить прийняття рішень стосовно кожного окремого випадку легшим і сприяє однаковому відношенню до потерпілих. Постійні виплати на догляд встановлюються після медичного обстеження навіть якщо можна використати тільки що згадані каталоги. Наступний метод вважається найкращим: експерт окрім описання загального стану здоров’я та діагнозу в будь-якому випадку повинен відповісти на низку запитань що включають щоденну діяльність клієнту необхідну для життя. Отже наприклад ставляться запитання чи можуть вони здійснювати без сторонньої допомоги такі види діяльності як встати з ліжка вмитися одягтися їсти готувати їжу справляти фізіологічні потреби виходити з дому підніматися по сходам прибирати в квартирі. Там де існують каталоги визначення ступеня потреб може не залежати від відповідей на дані запитання якщо отримані медичні дані щодо каліцтва чи шкоди для здоров’я повністю співпадають с згаданим у каталозі випадком. Випадки за яких потерпілому потрібно звертатися по виплати на допомогу регулюються по-іншому. В Німеччині та Австрії наприклад всі відшкодування по страхуванню від нещасних випадків на виробництві повинні гарантуватися ex officio за посадою ; це означає що страхові фонди повинні подбати про потреби потерпілого як тільки вони дізнаються про нещасний випадок або професійне захворювання не чекаючи на звертання. Так як в їх розпорядженні знаходиться добре організована система управління справами що включає лікарів чи інші установи вони можуть надавати всі необхідні послуги включаючи догляд - автоматично і якнайшвидше. 1.14. Ст. 14 Закону “Про обов’язкове державне пенсійне страхування”: страхові внески фонду страхування від нещасних випадків Відповідно до цієї статті Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві повинен сплачувати страхові внески за жертв що отримують пенсії з цього фонду в сумі меншій ніж сума відрахування від заробітної плати що потерпіла особа повинна була сплачувати до нещасного випадку. В міжнародній практиці внески з системи страхування від нещасних випадків до системи пенсійного страхування за жертв нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань що отримують пенсії по страхуванню від нещасних випадків на виробництві зустрічаються рідко. Тому можна поставити під сумнів доречність такого положення коли потерпілий може не перейти на пенсію за віком із-за того що вона менша ніж пенсія від нещасного випадку; в будь-якому випадку якщо такі внески повинні сплачуватися Фондом не є виправданим те що вони можуть бути втраченими для потерпілого коли він не буде отримувати пенсію за віком. 1.15. Надбавки до страхових тарифів та штрафи Це положення виглядає наступним чином: “Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником із суми прибутку а при відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - із коштів на утримання страхувальника” Це положення є нелогічним та відображає нерозуміння структури витрат підприємства та зв’язок між витратами та прибутками. Прибуток - це те що залишається після віднімання витрат від доходу. Витрати необхідні для функціонування підприємства наприклад інвестиції в обладнання та приміщення зарплата витрати на рекламу виплата відсотків по кредитам і т.д. і останнє але не менш важливе - страхові внески включаючи внески до фондів соціального страхування. Надбавки до страхових тарифів про які йдеться є частиною цих відрахувань і відповідно частиною витрат; вони автоматично включається у вартість виробництва та обслуговування незалежно від того отримує підприємство прибуток чи ні. Нарешті це завжди впливає на прибуток так як він неминуче скорочується через будь-які витрати. Більш-менш те ж саме стосується бюджетних установ: якщо фінанси для страхової підтримки вичерпано надбавки до страхових тарифів повинні виплачуватися з інших бюджетних ресурсів. Отже дане положення необхідно ліквідувати тому що воно не має сенсу. 2. Лікування та медична реабілітація після нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 2.1. Медична реабілітація та загальна охорона здоров’я Розглядаючи питання медичної реабілітації в наступних розділах ми торкаємося усього загалу медичних заходів що спрямовані на покращення здоров'я починаючи з першої гострої стадії лікування після травми або початку хвороби. Медична реабілітація є компонентом всебічної охорони здоров'я. Отже статус і якість медичної реабілітації залежать від статусу і якості системи охорони здоров'я в конкретній країні. Чим ефективніше ця система тим простіше буде для будь-якої установи що забезпечує реабілітацію організувати та запропонувати лікування - і навпаки термін "установа що забезпечує реабілітацію" у цьому контексті має на увазі будь-яку юридичну особу - наприклад Фонд - що повинна забезпечити надання реабілітаційних послуг особам які маю на це право не включаючи виконавців цих заходів наприклад лікарні санаторії і т.д. . Отже знову якщо ситуація в області реабілітації є незадовільною – що ми відзначаємо на основі аналізу проведеного по іншим Проектам – “установа що забезпечує реабілітацію” повинна мати можливість йти власним шляхом з метою виконання своїх обов’язків за умови достатнього фінансування. В даному розділі аналізу ми спробували зробити рекомендації щодо можливого вирішення наступних питань: визначення положення що займає страхування від виробничих ризиків у системі реабілітаційних заходів виявлення пов'язаних з цим інтересів та взаємозв'язків між даною системою страхування й іншими системами соцзабезпечення; виявлення переваг реабілітаційних заходів що надаються в рамках страхування від професійних ризиків; пропозиції щодо практичних заходів у розробці політики та програм у сфері реабілітації з використанням можливостей що забезпечуються страхуванням від професійних ризиків. Очікується що запропоновані нами ідеї створять основу для дискусій особливо зазначені в останньому пункті наведеного вище переліку пропозицій щодо практичних заходів. Ключовим питанням майбутніх обговорень буде питання про те чи можуть бути використані запропоновані нами ідеї в ситуації що склалася на даний час в Україні. Тому наші пропозиції не слід розглядати як остаточні рекомендації. Основну увагу ми приділили медичній реабілітації що складає необхідну основу всіх інших видів реабілітації: При успішній медичній реабілітації може відпасти необхідність у професійній та/або соціальній реабілітації; Без медичної реабілітації можливості проведення професійної та/або соціальної реабілітації є обмеженими така реабілітація буває пов'язана з великими труднощами та витратами причому результати все рівно розчаровують. 2.2. Що таке “медична реабілітація”? Чіткого визначення поняття «медична реабілітація» не існує. Під медичною реабілітацією розуміється або лікування взагалі незалежно від серйозності шкоди заподіяної здоров'ю або лікування що виходить за ці рамки здійснюване у випадках коли здоров'ю заподіяно серйозну шкоду що загрожує стійкою втратою працездатності. Ми не можемо визначити яке з цих двох значень мається на увазі в Законі про страхування від нещасних випадків на виробництві. Однак для цілей даних коментарів з'ясовувати відповідь на дане питання не обов'язково. Навіть якщо поняття «медична реабілітація» включає звичайне лікування ми не рекомендуємо з нижчезазначених причин на нинішньому початковому етапі становлення системи брати участь у забезпеченні потерпілих «звичайними» медичними послугами. Тому наші пропозиції стосуються в основному «серйозних» травм. нижче наводяться основні засоби що мають бути надані Фонду а також визначаються аспекти щодо формування системи реабілітації особливо на початковому етапі . 2.3. Реабілітація страхування від нещасних випадків на виробництві та інші компоненти системи соцзабезпечення: загальна ситуація в країнах ЄС Функції забезпечення реабілітації жертв виробничих травм не обов'язково виконуються в рамках системи страхування від нещасних випадків на виробництві. У різних країнах ЄС ситуація з реабілітацією як медичною професійною так і соціальною дуже різниться. У деяких країнах на систему страхування від нещасних випадків на виробництві покладені функції забезпечення усіх видів реабілітації жертв виробничого травматизму в інших – тільки професійної реабілітації у деяких – тільки медичної реабілітації. У країнах де дана функція не віднесена до компетенції системи страхування від нещасних випадків на виробництві завдання забезпечення медичної реабілітації зазвичай покладається на систему охорони здоров'я систему професійної реабілітації пенсійного страхування страхування на випадок утрати працездатності або інші спеціалізовані організації. Однак у більшості фондів страхування від нещасних випадків на виробництві в країнах ЄС існує думка що саме система страхування від нещасних випадків на виробництві повинна цілком нести відповідальність за усі види реабілітації потерпілих внаслідок виробничих травм. В основі такого переконання лежить думка про те що спеціалізована система здатна більш цілеспрямовано забезпечувати інтереси потерпілих ніж система загального профілю і що вона може служити пілотною системою що створює методи й установи які надалі можуть бути зразком для інших систем соцзабезпечення. Таким чином наші наступні коментарі та рекомендації базуються на цьому загальному підході до проблеми реабілітації в системі страхування від нещасних випадків на виробництві. 2.4. Фази медичної реабілітації З методологічної й інституціональної точок зору у процесі реабілітації доцільно виділити два етапи що загалом полягають у наступному: Лікування під час гострої фази. Лікування спрямоване на те щоб виправити безпосередню шкоду завдану здоров'ю потерпілого і наскільки це можливо усунути наявні наслідки; Подальше лікування під час другої фази. Незважаючи на наслідки травми що зберігаються постраждалі повинні пройти курс фізичного і психологічного навчання; їм також мають бути надані необхідні технічні пристосування ортопедичні або інші. Можна навести простий приклад. У випадку ампутації гостра фаза закінчується з загоєнням ампутаційної рани. Друга фаза реабілітації полягає в наданні потерпілому необхідного протеза та інших засобів і навчанні його користуванню цими пристосуваннями. Варто відмітити однак що чіткої границі між даними двома фазами не існує. У залежності від типу травми і каліцтва зазначені вище два етапи реабілітації можуть і повинні перетинатися і супроводжуватися психологічними та підготовчими заходами соціальної реабілітації наприклад пристосування житла потерпілого до потреб інваліда і професійної реабілітації наприклад може бути почата програма профорієнтації з урахуванням каліцтва . З урахуванням двох різних етапів реабілітації виникають питання інституціонального порядку. Чи повинне лікування на обох етапах проводитися в одній установі «під одним дахом» або в різних установах кожна з яких відповідає лише за один етап? Єдиного правила на цей рахунок не існує. Обидві моделі можуть застосовуватися цілком успішно. У Німеччині наприклад фонди страхування від нещасних випадків на виробництві мають власні травматологічні лікарні та лікарні для лікування професійних захворювань що здійснюють обидва етапи реабілітації. Проте існують також реабілітаційні центри що займаються тільки другим етапом тому в цілому систему можна розглядати як змішану. В австрійській системі страхування від нещасних випадків на виробництві такі спеціалізовані центри з реабілітації переважають. Узагалі у більшості країн ЄС використовуються змішані системи. Ми вже зазначали що лікування під час гострої фази є складовою частиною реабілітації. У принципі будь-яке лікування можна розглядати як реабілітацію в широкому сенсі цього слова. Дивіться вище параграф про визначення поняття «медичної реабілітації» . Проте варто розрізняти «безпроблемні» випадки травм і захворювань тобто випадки коли потрібно тільки «звичайне лікування» оскільки пацієнти можуть бути в певній мірі вилікувані у відносно короткий час наприклад звичайними терапевтами чи родинними лікарями у країнах ЄС без застосування дорогих додаткових спеціалізованих процедур. Такі випадки складають переважну більшість відповідно до міжнародного досвіду до 90% . Звичайно яскраво вираженої границі між цими двома групами випадків не існує. У будь-якому випадку диференціація різних підходів до травм у залежності від ступеня їхньої серйозності повинна стати наріжним каменем процесу поетапного формування процедури реабілітації рекомендації у відношенні до якого наводяться нижче. 2.5. Специфіка умов в Україні Часто структура створюваної системи розробляється на основі історично сформованих умов. Зрозуміло що на початковому етапі при реалізації політики у відношенні медичної реабілітації а також здійсненні практичних кроків у даній області повинні використовуватися існуючі установи їх можливості методи у тому вигляді у якому вони сформувалися історично. Ми маємо брати до уваги що існують певні установи які мають необхідний досвід знання штат та технічні засоби для забезпечення обох етапів реабілітації та інші установи котрі спеціалізуються більше на другому етапові наприклад санаторії. Отже певною мірою система також буде змішаною. Інше питання на яке ми не зможемо відповісти чи є достатньою кількість таких установ що мають оптимальні стандарти. У цьому контексті слід зазначити однак що класичні методи лікування наприклад санаторно-курортного пропоновані за українсько-російською традицією санаторіями й іншими аналогічними установами не завжди відповідають потребам реабілітації пацієнтів після виробничих травм і професійних захворювань особливо у випадку травм які призвели до хірургічного втручання. З іншого боку санаторно-курортні установи можуть формувати певну основу для створення спеціалізованих реабілітаційних установ особливо для другого етапу. І Фонд міг би створювати пілотні установи на основі санаторіїв або подібних установ. З одного боку ці установи могли б знаходитися в безпосередньому управлінні Фонду що дозволяє Закон Стаття 21 Параграф 1 пункт 4 "власні спеціалізовані медичні або профілактичні установи" . З іншого боку Фонд може укладати угоди з іншими установами що згадуються в цьому положенні на договірній основі. Стосовно деяких практичних аспектів звертаємо Вашу увагу на нижчевикладені матеріали у пункті 7.2.4. Проте усі ці кроки потребують відповідних фінансових інвестицій які можуть реально окупитися лише за умови тривалого та довгострокового підходу. 2.6. Існуючі проблеми в Україні Відповідно до отриманої інформації ситуацію можна охарактеризувати наступним чином: Міністерство охорони здоров'я MОЗ має повноваження регулювати певні положення медичної реабілітації виконання яких Фонд має дотримуватися наприклад встановлення стандартів медичних заходів . З точки зору Фонду вони є не досить гнучкими в області травматизму. В минулому Міністерство з охорони здоров’я не залучало Фонд до прийняття вищезгаданих рішень наказів тощо. Проте нещодавно ситуація покращилася оскільки була створена спільна робоча група. Основним органом у визначенні заходів з реабілітації для постраждалих є Медико-соціальна експертна комісія МСЕК . Її рішення та рекомендації є обов’язковими для Фонду. З точки зору Фонду та його медичних спеціалістів часто ці рішення є не досить обґрунтованими зокрема щодо висновків які містять необов’язкові заходи та відображують лише інтереси потерпілого можливо внаслідок корупції. Частково медичні терміни та визначення тлумачаться по різному медичним персоналом МСЕК та Фонду. Існує потреба приведення їх до єдиних стандартів. Велика кількість постраждалих не зацікавлена у реабілітації через острах зменшення виплат після вдалої реабілітації; вони воліють отримати компенсації. Рекомендації не є обов’язковими для них і на законодавчому рівні не має ніяких заходів впливу на них. Проте в нашому розумінні Стаття 38 пункт 5 Закону про страхування від нещасного випадку на виробництві передбачає санкції шляхом призупинення або відмови у виплатах у разі якщо постраждалий ухиляється від реабілітації; дивіться пункт ІІ 7.2.2. Здається існує протиріччя у постанові про Індивідуальні Програми Реабілітації від 22.2.1992 що дозволяє постраждалому відмовлятися від реабілітаційних заходів. Відповідно до Конституції України медичне забезпечення є безкоштовним. Проте від Фонду вимагають платити за лікування потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до Статті 21. З точки зору Фонду це не виправдано. Оскільки дане питання є політичним і пов’язане з особливостями українського законодавства а також аргументи можуть бути запропоновані на підтримку обох позицій ми не будемо його коментувати . На практиці Фонд змушений зосередити свою діяльність і як наслідок фінансові ресурси на реабілітації інвалідів першої групи що в основному стосується санаторно-курортного лікування відповідно до статті 34 пункту 5. З цього приводу між Фондом та інвалідами часто виникають суперечки розгляд яких відволікає медичний персонал Фонду від головних завдань тобто розробки програм реабілітації керування та контролю процесом реабілітації . Статистичні дані необхідні для успішного проведення реабілітації є недостатніми по між іншим також через відсутність програмного забезпечення. Хоча Фонд впроваджує кілька пілотних проектів на обласному та місцевому рівнях які виходячи з першого досвіду обіцяють бути перспективними. 2.7. Коментарі та рекомендації від Проекту 2.7.1 Компетенція та відповідальність Звертаємо Вашу увагу не те що ми сказали в попередньому розділі стосовно взаємозв'язків між MОЗ та Фондом особливо на зауваження наприкінці цього розділу. У цьому розділі ми розглядаємо цей предмет більш загально беручи до уваги системи в цій сфері що існують в ЄС. В цьому зв’язку можливий розгляд двох варіантів: Чи має Фонд діяти на свій власний розсуд – тобто відповідно до висновку своїх власних медичних фахівців – стосовно випадків що мають бути відібрані і послуг що мають надаватися? Чи має Фонд коритися наказам і рекомендаціям інших установ наприклад MОЗ та МСЕК? Відповідаючи на ці питання ми схиляємося до думки що є переважною у країнах ЄС дивіться вище розділ ІІ.3 і вважаємо що найбільш адекватним і вартим було б залишити на розсуд Фонду вирішувати в яких випадках треба втручатися і які заходи застосовувати. У будь-якому випадку навіть якщо система і філософія охорони здоров'я відповідно до української традиції соціально-політичних переконань та загальноприйнятої думки не допускають надання значної свободи Фонду необхідно як мінімум розглянути можливість посилення його позицій у цій сфері. Можливі рішення могли б бути наприклад наступними: MОЗ має затверджувати загальні рекомендації залишаючи при цьому якомога більше свободи для Фонду особливо щодо конкретних випадків. Основні методи або процедури передбачені Фондом можуть вимагати погодження з боку МОЗ. Експертизи МСЕК повинні мати тільки необов'язковий рекомендаційний характер для Фонду. Фонд повинен мати повноваження починати реабілітацію також чи тільки за результатами експертизи своїх медичних фахівців а не тільки після висновку МСЕК. 2.7.2. Особливості проведення реабілітації в рамках страхування від нещасних випадків на виробництві Існує ряд основних аспектів реабілітації що можуть бути забезпечені в рамках системи страхування від нещасних випадків на виробництві більш ефективно ніж у рамках інших систем. Зокрема наступні аспекти: Заходи з реабілітації повинні починатися якомога раніше. Заходи що виконуються на початковому етапі повинні бути якомога більш ефективними якісні медичні послуги; навіть добре організована і надана перша допомога може розглядатися як частина реабілітації в широкому сенсі . Безперервність процесу: у так званому «ланцюжку реабілітаційних заходів» не повинно бути тимчасових розривів наприклад друга фаза реабілітації повинна випливати безпосередньо за першої а професійна реабілітація – відразу за медичною реабілітацією . У випадках коли медична реабілітація відноситься до компетенції неспеціалізованих систем соцзабезпечення не виконується як мінімум перша з перерахованих вище умов. Визнання необхідності проведення реабілітації зазвичай відбувається коли хвороба зайшла вже досить далеко. Для того щоб реабілітація була ефективною реабілітаційні процедури повинні організовуватися і систематично виконуватися із самого початку. Причому дані питання не можна залишати на розсуд потерпілих а ініціатива повинна виходити від інших. Часто потерпілі не можуть правильно оцінити своє положення і взяти ініціативу у свої руки навіть у тих випадках коли вони здатні це зробити їм важко належним образом забезпечувати свої інтереси знаходячись у важкому стані через травму або захворювання. Дані обставини в сполученні з положеннями законодавчих норм про те що установи соціального страхування що займаються питаннями реабілітації зобов'язані вживати заходів тільки після отримання відповідних заяв призводять до затримок часто досить тривалих котрі можуть поставити під загрозу успіх реабілітаційних заходів. У випадках коли питання реабілітації віднесені до компетенції системи страхування від нещасних випадків спостерігається зовсім інша ситуація. Роботодавці зобов'язані повідомляти про нещасні випадки принаймні про випадки що мають відношення до виробничого травматизму фонду страхування від нещасних випадків. Фонд може відреагувати на таке повідомлення відразу оскільки нещасний випадок на виробництві як раптова непередбачена подія заподіює очевидну шкоду здоров'ю потерпілого і у принципі із самого моменту нещасного випадку можна оцінити чи існує імовірність того що можуть знадобитися спеціальні реабілітаційні заходи а часто також і які саме заходи можуть знадобитися. Це дає можливість страховикові забезпечити жертві нещасного випадку найкращу можливу реабілітацію як медичну так і професійну. Однак для цього потрібне використання особливих підходів що описані нижче. Якщо говорити про професійні захворювання треба визнати що при аналогічних вищевказаним обставинам ситуація буває набагато скрутнішою. Проте загальний принцип дій повинен бути таким же самим. Хотілося б відзначити що ефективна реабілітація недосяжна якщо відповідальна за її організацію установа не має у своєму розпорядженні ефективних підходів. Основні підходи викладені нижче: Фонд повинен мати можливість реагувати на страхові випадки за власною ініціативою незалежно від заяв потерпілих; Фонд повинен бути наділений повноваженнями самостійно організовувати процес реабілітації і керувати даним процесом у тому числі стосовно до конкретних випадків. Для цього необхідно зокрема щоб: Фонд мав можливість самостійно вирішувати питання про те які реабілітаційні заходи мають застосовуватися; Фонд мав можливість вибирати реабілітаційні установи у відношенні стаціонарних медичних установ що здійснюють лікування на першому етапі медичної реабілітації а також амбулаторних установ така практика вже застосовується ; Фонд мав можливість у будь-який час вимагати від лікуючих лікарів або медичної установи звіт про поточний стан пацієнта; Фонд мав визначені повноваження надавати постраждалим від нещасних випадків вказівки у відношенні медичної реабілітації наприклад щодо проходження програми реабілітації або у відношенні того до яких лікарів або в яку медичну установу вони повинні звернутися . У випадку непокори потерпілі можуть позбавлятися допомоги принаймні частково. Ми посилаємося на параграф ІІ.7.1 у відношенні Статті 38 пункту 5 Закону та постанови від 22 лютого 1992 року. Це протиріччя має бути усунуто. Фонд мав можливість наприклад за допомогою свого власного медичного персоналу або працівників що пройшли спеціальну підготовку дивіться нижче розділ про кадрові питання перевіряти ефективність лікувальних процедур і встановлювати необхідність внесення в них змін які Фонд вправі організувати наприклад переведення постраждалого до більш спеціалізованої клініки і таке інше. Враховуючи кращу обізнаність з нормами законодавства ми рекомендуємо Фонду розглянути ці питання та сформулювати вимоги до правової бази що на його думку забезпечать йому можливість слідувати концепції прийнятої ним у даній області. 2.7.3. Заходи для створення початкової системи реабілітації Початкові заходи для створення системи реабілітації природно повинні ґрунтуватися на використанні наявних установ що здійснюють реабілітаційні заходи будь-якого виду. Ми не маємо можливості оцінити дану ситуацію тому поки що утримаємося від коментарів і рекомендацій з даного питання. Виходячи з отриманої інформації видно однак що існуючі структури й установи мають визначені недоліки. Ми думаємо що Фонд має надійну інформацію з даного питання. У будь-якому випадку перш ніж почати розробку стратегії створення системи реабілітації необхідно провести оцінку наявних структур і потужностей з точки зору відповідних методологічних і інституціональних вимог. Навряд чи можливо що відносно недавно сформована система страхування від нещасних випадків на виробництві із самого початку зможе розв’язати завдання забезпечення необхідних послуг усім постраждалим що потребують спеціалізованих видів реабілітації. Це реалістичний погляд на речі що базується на урахуванні цілого ряду факторів зокрема: Кількості випадків Нестача персоналу як у кількісному відношенні так і в плані знань/досвіду в даній галузі Нестача медичних установ здатних ефективно працювати в даній області Основи необхідної взаємодії між Фондом та медичними і реабілітаційними установами ще не розроблені. Тому бачиться доцільним почати з частково обмеженого рівня. Як зазначалося вище 90 відсотків потерпілих потребують тільки «звичайного» лікування. Фонду не слід намагатися включати їх у сферу своєї діяльності хоча як зазначалося система звичайних медичних послуг також не позбавлена недоліків. Завдання виправлення даних недоліків не відноситься до компетенції Фонду. Увага Фонду має бути зосереджена на потерпілих що дійсно потребують термінового вживання особливих заходів що розглядаються нижче. Для початкового етапу створення системи реабілітації може бути використана наступна модель: а Створення системи пріоритетів. Основна увага повинна приділятися потерпілим з найбільш тяжкими травмами що страждають на параліч що пережили ампутацію постраждалим з важкими неврологічними розладами а також тим що пережили травми які найбільш серйозно стосуються працездатності наприклад травми пальців рук . При цьому можуть застосовуватися наступні критерії: частота даного виду травм наявність медичних установ здатних надати ефективну допомогу в таких випадках. Не обов'язково щоб пріоритетні напрямки були однаковими на всій території України. З урахуванням обставин регіональні розходження можуть навіть зіграти позитивну роль. Пошук у різних напрямках приведе до створення різноманітних заходів і структур з яких надалі можна буде відібрати кращі. б направлення потерпілих принаймні на лікування на першому етапі реабілітації гостра фаза у ті медичні та інші установи системи охорони здоров'я України що мають найбільший досвід і найкращі навички в лікуванні травм; в зобов’язати всі установи що надають відповідні медичні послуги негайно повідомляти про звертання потерпілих за медичною допомогою а також надавати за вимогою звіти про хід лікування і повідомляти про ускладнення. Під час застосування вищевказаних заходів можуть використовуватися наступні методи. Травми при яких потрібне лікування в стаціонарі. Відібравши як зазначалось вище медичні установи що мають найкращі досягнення та уклавши угоди з ними Фонд повинен зв'язатися з підприємствами на початковому етапі варто працювати тільки з підприємствами чий розмір перевищує визначений установлений граничний рівень розташованими в районах діяльності даних установ і домовитися з ними про те щоб потерпілі доставлялися тільки в ці лікарні або принаймні настійно рекомендувати підприємствам такий образ дій за умови що це залежить від підприємства як наприклад у випадках коли використовуються власні транспортні засоби підприємства . Домовленості зі службою швидкої допомоги також можуть бути корисні. Випадки коли лікування в стаціонарі не потрібно. Імовірно процедури аналогічні вищевикладеним можуть бути застосовані і при створенні мережі акредитованих амбулаторних установ куди потерпілі зможуть звертатися зі скаргами що мають відношення до травм. Аналогічний підхід практикується в Німеччині. Окремі елементи даної схеми зустрічаються й в інших країнах у рамках так званих «керованих систем охорони здоров'я». Дані системи стали предметом міжнародної дискусії і рекомендовані до використання як такі що забезпечують найкращі медичні результати при обмежених витратах. Вивчення матеріалів даної дискусії можливо дозволить виявити елементи що можуть бути використані в Україні. Ми усвідомлюємо що на початковому етапі не можуть бути досягнуті однакові рівні дієвості даної системи на всій території України. Ситуація безсумнівно буде відрізнятися від регіону до регіону і навіть усередині регіонів можуть спостерігатися місцеві особливості. Це відноситься зокрема до питання транспортування потерпілих в обрані заздалегідь лікарні відразу після нещасного випадку. З огляду на відстань можна припустити що в межах розумної відстані від деяких підприємств таких лікарень не буде. Тому в екстрених випадках доцільно буде відправити потерпілого в найближчу медичну установу. Бажано однак щоб надалі потерпілий був переведений у спеціалізовану медичну установу. Цьому питанню повинна бути приділена серйозна увага. З огляду на вищезазначене ми вважаємо що обласні управління Фонду могли б зіграти значну роль у створенні даної інфраструктури для чого їм повинні бути надані інструкції зокрема щодо критеріїв відбору відповідних медичних установ. Крім того ми вважаємо за доцільне і рекомендуємо запровадити кілька пілотних проектів. Від проекту TACIS “Фінансування та Управління в сфері Охорони Здоров’я в Україні” ми дізналися що на базі двох лікарень реалізуються пілотні проекти в рамках яких цим закладам надано значні повноваження щодо їх незалежності та самовизначення. Можливо ці установи також могли б бути залучені до вирішення вищезазначених проблем. Додаток 2 Участь фондів соціального страхування від нещасних випадків у фінансуванні наукових досліджень в Німеччині та Україні 1. Ситуація в Німеччині 1.1 Правова база: 1.1.1 Обов’язки роботодавця “Закон про виконання заходів з охорони праці з метою покращення безпеки та здоров‘я працівників” Закон про охорону праці від 7.8.1996 зобов’язує роботодавця - відповідно до статті 3: виконувати необхідні заходи з охорони праці перевіряти їх ефективність та сприяти покращенню безпеки праці та здоров‘я; - відповідно до статті 5 проводити оцінку умов праці щодо ризиків для здоров‘я; - відповідно до статті 6 підготувати документ що містить результати оцінки інформацію про вжиті заходи та результати перевірки цих заходів. Заходи з охорони праці визначаються як заходи що мають на меті уникнути виникнення нещасних випадків на виробництві та ризиків для здоров‘я пов’язаних з умовами праці включаючи заходи щодо пристосування робочого місця для роботи працівників відповідно до статті 2 . 1.1.2 Нагляд Дві державні служби здійснюють нагляд за охороною праці та здоров‘я у Німеччині. - Нагляд з боку німецької держави: Працюючи за галузевим принципом державні інспектори ведуть роз’яснювальну роботу щодо практичного втілення різних положень. Медичними питаннями займаються компетентні державні лікарі з промислової медицини. - Нагляд з боку страхування від нещасного випадку: Нагляд також здійснюється фондами страхування від нещасного випадку на виробництві відповідно до розділу 7 Соціального Кодексу Німеччини. 1.1.3 Завдання фондів страхування від нещасного випадку Правовою базою є розділ 7 Соціального Кодексу Німеччини. Стаття 14: Принципи Фонди страхування від нещасного випадку повинні застосовувати всі можливі засоби з метою запобігання виникненню нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві усунення виробничих ризиків та надання ефективної першої невідкладної допомоги. Вони також мають надавати допомогу роботодавцям у визначенні причин виробничих ризиків для життя та здоров‘я працюючих. Стаття 15 зобов’язує фонди страхування від нещасного випадку розробляти та впроваджувати спеціальні галузеві положення які доповнюють державні положення. Стаття 17 Нагляд та консультації Фонди страхування від нещасного випадку мають здійснювати нагляд за виконанням заходів спрямованих на запобігання виникненню нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві усунення виробничих ризиків та надання ефективної першої невідкладної допомоги на підприємствах. Вони мають право вимагати виконання вищезазначених заходів. Вони також повинні надавати консультації роботодавцям та працівникам. Стаття 20 передбачає співпрацю фондів страхування від нещасного випадку з органами державної влади. Стаття 22 зобов‘язує роботодавця призначати відповідальних з питань охорони праці з числа працівників. Вони зобов’язані перевіряти ризики для безпеки та здоров‘я працівників на робочих місцях інформувати своїх колег щодо цих ризиків та нагадувати їм про необхідність використання засобів індивідуального захисту. Крім того вони мають допомагати роботодавцю у виконанні заходів з профілактики нещасних випадків та професійних захворювань. Стаття 23 зобов‘язує фонди страхування від нещасного випадку проводити навчання всіх осіб залучених до виконання профілактичних заходів та надання першої невідкладної допомоги на підприємствах а також брати на себе дорожні витрати та витрати на проживання цих осіб. У Соціальному Кодексі Німеччини відсутні будь-які конкретні положення щодо фінансування фондами страхування від нещасного випадку наукових досліджень. Зобов’язання щодо фінансування наукових досліджень входить до загального завдання „застосовувати всі можливі засоби з метою запобігання виникненню нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві усунення виробничих ризиків та надання ефективної першої невідкладної допомоги”. Фонди страхування від нещасного випадку у Німеччині працюють за галузевим принципом що гарантує розгляд різних притаманних кожній галузі ризиків для безпеки та здоров‘я працівників. Наукові дослідження що реалізуються фондами страхування від нещасного випадку 1.2.1 Основа досліджень та їх цілі Тематика наукових досліджень визначається на основі практики виконання правових завдань та зосереджена на практичному використанні. Науково-дослідницька робота фондів страхування від нещасного випадку інтегрується до загальної стратегії та пріоритетів профілактики. Як один з засобів профілактичної роботи дослідження спрямовані на виконання двох головних завдань: по-перше вони допомагають визначити причинний зв’язок між виробничими факторами та станом безпеки для здоров‘я працюючих по-друге вони дозволяють розробити перевірити та оцінити ефективність профілактичних концепцій та заходів. Такий підхід забезпечує практичне втілення результатів досліджень. Основна увага приділяється ключовим проблемам пов’язаним з існуючою практикою та безпосередньо близьким до інших видів профілактики таких як надання консультацій навчання стандартизація та випробування. Рішення щодо проведення тих чи інших досліджень приймаються постійно. 1.2.2 Дослідження що виконуються власними інститутами Фонди страхування від нещасного випадку повинні застосовувати всі можливі засоби з метою запобігання виникненню нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві усунення виробничих ризиків для здоров‘я працюючих мінімізації їх наслідків шляхом медичної професійної та соціальної реабілітації та сплачувати страхові виплати постраждалим. Наукові дослідження та допомагають сформувати необхідне підґрунтя для виконання вищезазначених правових завдань. Таким чином фонди страхування від нещасного випадку утримують свої власні науково-дослідні інститути та лікарні що спеціалізуються на причинах та наслідках впливу виробничих факторів та ризиків на здоров‘я працюючих. Три науково-дослідних інститути утримуються та фінансуються асоціацією промислових фондів страхування від нещасного випадку фінансування здійснюється усіма промисловими фондами та ще три інститути утримуються окремими фондами страхування від нещасного випадку: - BGIA: Інститут з питань охорони праці зі спеціалізацією на природничих науках та техніці виконує дослідження випробування та надає консультації в галузі хімії біології та фізики а також з питань профілактики нещасних випадків безпеки продукції та ергономіки. Види діяльності: - дослідження що включають розробку - випробування продукції та системи управління якістю - аналіз зразків повітря матеріалів - надання консультацій шляхом проведення вимірів семінарів участі у стандартизації публікації - 2/3 робіт спрямовані на запобігання виникненню профзахворювань та 1/3 на профілактику нещасних випадків - 80% робіт ініціюється фондами страхування від нещасних випадків Характеристика: - кількість працюючих 225 - близько 50 наукових проектів та розробок щороку - багато інших робіт - BGAG: Інститут праці та здоров‘я спеціалізується на підвищенні кваліфікації та виконує дослідження і надає консультації в сфері соціальних наук економіки педагогіки психології та організації праці Характеристика: - кількість навчального персоналу: внутрішній 35 зовнішній 290 - BGFA Науково-дослідний інститут промислової медицини спеціалізується на клінічній промисловій медицині епідеміології алергології імунології токсикології молекулярній медицині Характеристика: - кількість працюючих 65 - близько 500 медичних сертифікатів про професійні захворювання щороку - багато інших робіт - Інститут дослідження небезпечних речовин - Інститут дослідження нещасних випадків що виникли внаслідок ураження електричним струмом - Центр безпеки будівництва що утримується фондом страхування працівників будівельних підприємств. Ці інститути гармонізували основні сфери своїх досліджень і працюють над дослідженнями що є універсальними і базуються на міждисциплінарному принципі. Ресурси на проведення досліджень розподіляються наступним чином: 45 % на профілактику з яких 75% на охорону здоров‘я 45% на дослідження нещасних випадків на виробництві та по дорозі з дому чи з роботи 29% на дослідження професійних захворювань 26% на реабілітацію у 2001 – 2004 роках. Інформація про всі науково-дослідні інститути як державні так і приватні а також інститути що займаються випробуваннями в галузі охорони праці та здоров‘я може бути надана. Деякі наукові проекти що мали міжнародне значення були реалізовані за додаткової фінансової підтримки Міністерства Освіти та Наукових Досліджень Німеччини а також за участі Європейського Агентства з питань Охорони праці та здоров‘я OSHA та Європейської Комісії. 1.2.3 Сприяння у проведенні досліджень Крім досліджень у своїх власних інститутах асоціація фондів страхування від нещасного випадку укладає контракти із зовнішніми науковими інститутами на виконання наукових проектів чи надає фінансову підтримку подібним проектам. В асоціації фондів страхування від нещасного випадку існує спеціальна служба яка надає консультації установам що подають заявки на проведення досліджень. Ця служба перевіряє такі заявки та подає їх на розгляд Правління Фонду страхування від нещасного випадку яке приймає рішення відповідно до спеціальних положень та надає підтримку виконавцю проекту створює та утримує комісію для супроводу проекту. Положення що регулюють виконання таких проектів вимагають проведення оцінки наукової цінності очікуваного результату та актуальності даного дослідження для фондів страхування а також можливість використання результатів у різних галузях. Зазвичай представник фонду здійснює супровід виконання проекту. 1.2.4 Фінансування досліджень У 2002 році загальна вартість коштів витрачених на реабілітацію та страхові виплати складала 7.620.119.445 євро. Асоціація промислових фондів страхування від нещасного випадку витратила у 2002 році на фінансування своїх власних 3 інститутів: на BGIA понад 19 млн. євро на BGFA понад 4 млн. євро на BGAG понад 9 млн. євро. Крім цього асоціація витратила понад 2 млн. євро на дослідження що виконувалися іншими інститутами. Інститути не витрачають 100% своїх ресурсів на дослідження. Ця сума оцінюється у розмірі 12 5 млн. євро. У співвідношенні до загальної суми витраченої на реабілітацію та страхові виплати асоціація витрачає на проведення наукових досліджень 0 16%. Вартість фінансування профілактичних заходів що здійснюють 34 страхові фонди становить 697 млн. євро включаючи їх власні дослідження та фонд заробітної плати страхових експертів з охорони праці. У співвідношенні до загальної суми витраченої на реабілітацію та страхові виплати промислові фонди страхування від нещасного випадку витрачають 9 15% на профілактику. В жодному разі не здійснюється фінансування якогось окремого підприємства а також ніколи за рахунок фондів не закупляється обладнання для підприємств. 1.2.5 Приклад досліджень у 2004 році Ризики спричинені пожежами та вибухами хімічні та біологічні ризики ризики ураження електричним струмом епідеміологія ризики виробничого середовища хвороби шкіри та дихальних шляхів ризики ураження механізмами внаслідок фізичних навантажень та питання ергономіки безпека продукції термічні та фізичні навантаження. Дослідження що проводилися у 2001 – 2004 роках зовнішніми науковими установами включали захворювання шкіри ризики падіння навантаження на хребет асбестоз питання ергономіки та організації робіт. 1.2.6 Результати досліджень Наукові проекти що виконуються у власних науково-дослідних інститутах німецьких страхових фондів чи незалежними інститутами включені до бази даних. Звіти про результати публікуються в брошурах. Крім цього є також проекти що фінансуються та замовляються державою які включені до бази даних Міністерства охорони здоров‘я та соціального захисту а також проекти які включені до бази даних Європейського Агентства з питань Охорони праці та здоров‘я OSHA 1.2.7 Випробувальні лабораторії Фонди страхування від нещасного випадку утримують багато власних випробувальних лабораторій існує список сертифікованих компетентним державним органом. Випробування стосується машин та обладнання а також частин будівель наприклад покриття підлог. Інша продукція наприклад вибухові речовини чи обладнання що випромінює радіацію проходять випробування у державних випробувальних лабораторіях. Послуги цих лабораторій є платними. 2. Ситуація в Україні Є ряд відмінностей порівняно з законодавством у Німеччині. Найбільш важливим для Фонду є положення статті 25 частини 2 Закону про Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку... далі –Закон : Фонд соціального страхування від нещасних випадків забезпечує фінансування: - заходів передбачених національною галузевими регіональними програмами поліпшення стану безпеки умов праці та виробничого середовища - планами наукових досліджень з охорони та медицини праці - навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці - організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників - розроблення видання розповсюдження нормативних актів журналів спеціальної літератури - а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків. Попри те що Фонд соціального страхування від нещасних випадків забезпечує фінансування вищезазначених заходів в Україні остаточні рішення щодо тематики та пріоритетності цих заходів приймаються іншими органами державної влади. 3. Висновки Не виникає сумнівів що вищезазначені заходи мають безпосереднє відношення до охорони праці та здоров‘я але можливості Фонду є обмеженими. Варто розглянути можливість обмеження правових зобов’язань Фонду щодо забезпечення фінансування таких заходів. На думку експертів Проекту правові зобов’язання Фонду щодо забезпечення фінансування заходів з поліпшення безпеки праці відповідно до Статті 25 частини 2 Закону мають бути скорочені та зосереджені на правових завдання Фонду відповідно до Статті 22 частини 1 Закону що передбачає: “Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює заходи спрямовані на запобігання нещасним випадкам усунення загрози здоров'ю працівників викликаної умовами праці.” Пріоритетом у роботі Фонду має бути виконання профілактичних заходів а певну частину коштів передбачених на профілактику можна витрачати на проведення наукових досліджень. Планування профілактичних заходів має здійснюватись на основі даних статистичної звітності Фонду про стан безпеки праці а також на основі звітності аналізу та оцінці ризиків та причин їх виникнення. Таким чином експерт Проекту рекомендує: - підпорядкувати науково-дослідну діяльність Фонду відповідно до стратегії та пріоритетів профілактики. Наукові дослідження як засіб профілактики мають переслідувати дві мети: по-перше визначення причинного зв’язку між виробничими факторами та станом безпеки для здоров‘я працюючих по-друге дослідження дозволяють розробити перевірити та оцінити ефективність профілактичних концепцій та заходів. Основна увага повинна приділятися: - ключовим проблемам пов’язаним з існуючою практикою та безпосередньо близьким до інших видів профілактики таких як надання консультацій навчання стандартизація. Такий підхід забезпечує практичне втілення результатів досліджень. - необхідно оцінювати якість цих досліджень та визначати очікуваний результат а також брати до уваги їх актуальність для Фонду. - брати до уваги можливість прикладного використання результатів цих досліджень у різних галузях промисловості. - зазвичай представники фонду страхування від нещасного випадку здійснюють супровід виконання таких наукових проектів. Додаток 3 Питання профілактики нещасних випадків профзахворювань та надання першої невідкладної допомоги на підприємствах Німеччини. Послуги що надаються страховими товариствами Німеччини консультативна допомога підприємствам впровадження СУОП система навчання працівників роль служб охорони праці підприємств . Загальний обсяг завдань української та німецької систем страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань є досить подібним. Відповідно до Німецького Соціального Кодексу система страхування від нещасного випадку має забезпечувати всіма відповідними засобами профілактику нещасних випадків та професійних захворювань а також ризиків для здоров'я спричинених умовами праці. Профілактика визначається як комплекс усіх заходів що сприяють запобіганню нещасним випадкам виникненню професійних захворювань та усуненню ризиків для здоров’я працюючих спричинених умовами праці. Німецька система страхування від нещасних випадків виконує вищезазначені завдання шляхом надання наступних послуг: * Консультація та інспекція * Дослідження * Навчання та підвищення кваліфікації * Розповсюдження інформації щодо позитивного досвіду * Зв’язки з громадськістю та ЗМІ Цей звіт узагальнює досвід роботи страхових експертів з охорони праці у Німеччині. Інспекція: Перевірка дотримання обов’язків щодо забезпечення охорони праці визначених законодавством та виявлення їх порушення завжди супроводжуються наданням консультативної допомоги. Страховий експерт веде роз’яснювальну роботу щодо виконання вимог законодавства в цій сфері. В разі невиконання роботодавцем своїх обов’язків протягом певного терміну страховий експерт може офіційно вимагати від роботодавця усунути ці порушення. Якщо роботодавець відмовляється виконати наказ страхового експерта правління відповідного страхового товариства може розглянути питання щодо можливості покарання цього роботодавця шляхом застосування штрафних санкцій. В цьому разі також інформується державна інспекція з нагляду за охороною праці. Якщо страховий експерт виявляє значну загрозу для здоров‘я та життя працівників і якщо роботодавець не виявляє готовності до прийняття термінових заходів з метою усунення ризик експерт має необхідні повноваження зупинити це виробництво. Але випадки коли страховий експерт змушений зупиняти роботу підприємства трапляються надзвичайно рідко оскільки роботодавці зацікавлені у продовженні роботи свого підприємства вони як правило виконують усі необхідні заходи щодо виправлення порушень. Консультація: Потреба у наданні консультацій страховими експертами залежить насамперед від кількості та серйозності нещасних випадків та професійних захворювань від результатів інспекцій та розслідувань нещасного випадку від програм та графіку регулярних відвідувань підприємств. Ця потреба може також залежати від запиту підприємства щодо надання консультації. Зміст консультацій повинен охоплювати набагато більше ніж розслідування окремого нещасного випадку або захворювання та визначення заходів з метою уникнення повторних випадків а також передбачати більше ніж інспектування та усунення порушень законодавства та стандартів. Зазвичай кількість нещасних випадків та захворювань є натяком для того щоб проаналізувати систему управління охороною праці особливо на великих та середніх підприємствах. Дуже важлива перевага страхових експертів полягає у тому що вони не є залежними від різних міністерств і розглядають питання охорони праці та здоров'я комплексно. Це відповідає обов'язкам роботодавця що також повинен мати справу з комплексними профілактичними заходами. Тож страхові експерти можуть виправдовувати очікування роботодавця на отримання всебічної консультації. Головним чином необхідно перевірити ефективність роботи системи управління охороною праці на підприємстві виконання обов'язків відповідальними особами спеціалістами з охорони та гігієни праці представниками працівників а також перевірити їх підготовку та призначення і підготовку відповідальних за надання першої невідкладної допомоги отримати інформацію про навчання працівників. В залежності від результатів та висновків треба надати консультації про необхідне вдосконалення включаючи стимулювання роботодавця щодо профілактики не тільки через правові вимоги та штрафи але також і з суто людських фінансових та економічних причин. Підприємства знають що вони мають деякий вплив на розмір їхніх внесків до Фонду страхування у залежності від успіху профілактичних заходів. Вони потребують більше інформації. Багато з них звертаються за консультаціями. На питання підприємств надаються консультації по телефону з інформаційного центру працівниками відділу профілактики тобто питання щодо змісту законів або стандартів але пояснення щодо застосування у реальній ситуації на підприємстві надаються компетентними експертами. Іноді для відповіді на такий запит необхідно відвідувати підприємство. Відносини між страховими експертами та роботодавцем повинні бути засновані на конфіденційному співробітництві. Привід для цього полягає у тому що експерт не діє як поліцейський чи як особа що намагається зменшити страхові виплати встановлює ступінь непрацездатності чи підвищує внески. Роботодавець має приймати заходи якщо працівник порушує його розпорядження. Німецьке законодавство зі страхування від нещасного випадку не бере до уваги особисту помилку крім серйозної недбалості або навмисних дій. Страхові експерти також не зобов’язані з'ясовувати чому працівники не користувалися засобами індивідуального захисту навіть коли роботодавець наказав їм це зробити вони також не приймають рішення щодо визначення ступеня непрацездатності. Це рішення приймається відділом страхових виплат разом з призначеними лікарями що не працюють в системі страхування. Консультативна робота зосереджена в першу чергу на впровадженні та ефективності роботи системи управління охороною праці. Німецьке законодавство зобов'язує страхових експертів надавати консультації не тільки роботодавцям та потерпілим але також усім працівникам. Успіх у наданні допомоги та консультацій полягає у співпраці між роботодавцем та страховим експертом на довірчих засадах. Роботодавець має вірити у те ще Фонд та його представники в особі страхових експертів готові допомагати йому а не виконувати контрольно-караючі функції. Передумовою цього є спрямування роботи страхових експертів на виконання консультативних функцій та навчання їх концепціям надання такої допомоги. Наміри роботодавця посилити виконання профілактичних заходів наприклад таких як впровадження СУОП чи збільшення витрат на покращення умов праці на робочих місцях не є підставою для зменшення внесків. Роботодавці можуть зменшити свої внески лише за умови скорочення кількості та серйозності нещасних випадків. Розмір страхових внесків підприємства залежить від витрат на покриття страхових виплат внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань. Цей підхід є об’єктивним а розрахунки виконуються за допомогою комп’ютерного обладнання. Німецьке законодавство не передбачає залучення страхових експертів до вирішення питань пов’язаних зі сплатою внесків чи страховими виплатами. Оскільки їх втручання у ці питання може зашкодити довірчим стосункам з роботодавцем крім того ці питання виходять за межі профілактичної роботи. Організація управління охороною праці: Німецьке законодавство зобов’язує роботодавця організувати належним чином охорону праці на підприємстві. Це передбачає призначення осіб що мають керувати компанією підрозділом відділом які несуть за законом відповідальність за безпечні умови праці в межах їх компетентності. Це означає що посадові особи відповідають за інформування працівників та контроль. Крім того роботодавець зобов’язаний створити відповідні служби з охорони праці. Роботодавець зобов'язаний призначити помічників з питань охорони праці та здоров’я з числа робітників. Ці помічники повинні піклуватися в їхньому робочому середовищі про дотримання законів та норм про охорону праці. Вони повинні надавати консультації своїм колегам та повідомляти компетентній посадовій особі про ризики що виникли. Таких помічників існує багато і вони проходять навчання один раз на рік від 1 до 3 днів у системі страхування від нещасного випадку. Організація управління охороною праці включає роботодавця його представника керівників підрозділів спеціалістів з охорони праці та гігієни представників працівників призначених помічників з охорони праці та здоров’я. Вони за виключенням керівників та їх замісників формують комісію з охорони праці на підприємстві. Комісія має збиратися принаймні один раз на квартал але зазвичай засідає частіше часто страхових експертів запрошують взяти участь у засіданнях цієї комісії. Профспілки не представлені в цій комісії. Завдання комісії полягає в тому щоб знайти рішення певних проблем та надати пораду роботодавцю. Комісія не має права приймати рішення. Страхові експерти надають необхідні консультації та друковані матеріали що роз’яснюють питання законодавства та містять практичні поради щодо організації охорони праці. Також вони організовують та запрошують роботодавців та керівників до участі в семінарах для проведення роз’яснювальної роботи та обміну досвідом. Впровадження систем управління охороною праці не є обов’язковим за законом хоча деякі підприємства запровадили подібні системи. Навчання працівників: Зобов'язання роботодавця щодо інформування працівників включають також поглиблене навчання посадових осіб спеціалістів з охорони праці та представників працівників. Якщо страховий експерт з’ясовує що працівники не проінформовані та не виконують інструкції з охорони праці експерт бере участь у навчанні працівників. Фонди страхування від нещасного випадку пропонують багато семінарів. Для інженерів з охорони праці спеціалістів з охорони праці та представників працівників спеціальних груп робітників щонайменше раз на рік проводяться навчальні семінари. Роботодавці та посадові особи запрошуються на семінари присвячені розгляду питань щодо їх обов’язків та відповідальності. Також організовуються спеціальні семінари з питань проведення оцінки ризиків для керівників та фахівців з підприємств. Страхові експерти беруть участь у роботі цих семінарів в якості викладачів. Семінари як правило проводяться у навчальних академіях Фондів страхування або у готелях. Всю організацію та проведення таких семінарів покладено на страхові Фонди. Положення про необхідність здавання іспитів для працівників що навчалися відсутнє. Страхові товариства також проводять базове навчання інженерів з охорони праці. Слухачі проходять навчання на семінарах протягом п’яти тижнів а також вони додатково навчаються за допомогою дистанційного комп’ютерного навчання. Вони мають здати кілька іспитів. Це навчання є надзвичайно важливою складовою роботи страхових товариств у Німеччині. Страхові експерти беруть участь у навчанні як викладачі. Система страхування також сплачує дорожні витрати та витрати на проживання для слухачів що направляються підприємствами. Роль служб з охорони праці на підприємствах: Служба з охорони праці може знаходитися на самому підприємстві або залучатися зовні. У німецькій правовій системі ці служби не уповноважені давати розпорядження а повинні надавати консультації посадовим особам та працівникам. Якщо посадова особа отримує консультацію та не застосовує необхідних заходів в межах її компетентності і не усуває ризиків для здоров'я служба з охорони праці має негайно повідомити працівника про ризик що загрожує його здоров'ю та роботодавця що уповноважений прийняти кінцеве рішення. Ця процедура стосується винятково відповідальності за охорону праці з боку роботодавця та керівників підрозділів. Служба з охорони праці може діяти більш вільно і незалежно від обов'язків приймати рішення. Це сприяє конфіденційному співробітництву між службою з охорони праці та посадовими особами. Прийняття рішень є прерогативою тільки роботодавця та відповідних посадових осіб. Зазвичай інженери з охорони праці тісно співпрацюють зі страховими експертами. Надання інформаційних матеріалів для практичного використання: Страхові товариства надають підприємствам велику кількість практичних брошур та інших друкованих матеріалів а також інші наочні засоби. Ці матеріали надаються підприємствам безкоштовно з метою навчання та надання консультації працівникам. Надання першої невідкладної допомоги на підприємствах: Відповідно до Закону про охорону праці підприємець зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим залучати за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Правова основа в Німеччині стосовно допомоги що надається системою страхування від нещасного випадку підприємствам є подібною до української: Соціальний Кодекс Sozialgesetzbuch VII Стаття 1 пункт 2 і Стаття 14 частина 1 передбачає що система страхування від нещасного випадку повинна піклуватися про створення умов для своєчасного надання кваліфікованої швидкої допомоги на підприємствах. Відповідно до Соціального Кодексу і положення про профілактику нещасних випадків роботодавець має організувати надання першої допомоги оплачувати устаткування і кошти усі необхідні міри щоб брати потерпілого лікареві або лікарні звільняти службовців від зобов'язання працювати при прийнятті участі в навчанні про швидку допомогу. Відповідно до положення про профілактику нещасних випадків працівники зобов’язані погодитися з призначенням їх відповідальними за надання першої допомоги в якості додаткового навантаження до їх посадових інструкцій та взяти участь у навчанні і надавати першу допомогу у разі нещасного випадку якщо немає ніяких особистих перешкод. Працівники повинні повідомити негайно про нещасний випадок що трапився з ними особі що відповідає за отримання таких повідомлень в межах підприємства. Страхування від нещасного випадку надає роботодавцям різну безкоштовну допомогу. * страхування від нещасного випадку уповноважує таку установу що може провести відповідне навчання та підготовку. Система страхування може впливати на зміст та тривалість навчання. Кожне навчання триває 16 занять. * страхування від нещасного випадку заключає угоди на медичне обслуговування Durchgangsarzt з лікарями що мають спеціальний досвід та обладнання з щоб вони лікували професійні травми безпосередньо самі або давали направлення застрахованим особам до лікарні до іншого фахівця або загального терапевта. Ці лікарі зобов'язані повідомляти систему страхування від нещасного випадку про кожний випадок лікування травми вид лікування ймовірну тривалість непрацездатності та про курс не причини нещасного випадку. За ці послуги лікар отримує оплату від системи страхування від нещасного випадку. Тож він має мотивацію повідомляти про кожен випадок. Інші лікарі зобов'язані своєю асоціацією за угодою із соціальним страхуванням від нещасного випадку направляти кожну застраховану особу до Durchgangsarzt якщо є будь-яке припущення що травма спричинена нещасним випадком на виробництві в разі коли потерпілий не в змозі працювати наступного дня або якщо лікування необхідне протягом більше ніж одного тижня. * страхування від нещасного випадку платить за навчання та підготовку осіб виконуючих обов’язки з надання першої допомоги. Сума цих виплат в 2002 склала близько 2% від загальної суми витраченої системою страхування від нещасного випадку на профілактику. * страхування від нещасного випадку забезпечує роботодавців відправленнями поштою матеріалів про надання першої допомоги. * страхування від нещасного випадку забезпечує роботодавців різними рекомендаційними документами щоб мотивувати працівників погодитися виконувати за сумісництвом обов’язки з надання першої допомоги. Страхові експерти перевіряють чи були призначені та навчені відповідальні за надання першої допомоги. Також вони перевіряють записи у журналі надання першої допомоги на підприємстві та звіряють чи повідомлялися ці випадки до Фонду. 1 Широкий детальний огляд по країнам світу англійською мовою був нещодавно опублікований німецькою компанією вторинного страхування M?nchener R?ck Munich Re – www.munichre.com : Assessing disability. An international comparison of worker’s compensation systems. Оцінка непрацездатності. Міжнародне порівняння систем компенсації робітникам Мюнхен 2004; 47 ст. ?? ?? ?? ?? 1 59