Інструкція про направлення хворих на туберкульоз на санаторне лікування

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З № 233 від 29.07.96 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1996 р. за № 536/1561 Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз З метою посилення протитуберкульозних заходів в Україні відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.92 р. та Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94 р. Н А К А З У Ю : 1. Затвердити: 1.1. Інструкцію про направлення хворих на туберкульоз на санаторне лікування додається ; 1.2. Інструкцію про проведення флюорографічних обстежень; 1.3. Інструкцію про застосування туберкулінових проб; 1.4. Інструкцію про застосування вакцини туберкульозної БЦЖ-М БЦЖ; 1.5. Інструкцію про поділ на групи контингентів протитуберкульозних диспансерних закладів; 1.6. Інструкцію про порядок оформлення відпусток хворих на туберкульоз із лікарень і санаторіїв. 2. Вважати такими що не застосовуються на території України: 2.1. Наказ МОЗ СРСР від 05.07.88 р. № 527 "Про удосконалення протитуберкульозної допомоги в країні" додатки № 2 № 3 № 4 № 5 № 6 № 7 № 10 . 2.2. Наказ МОЗ СРСР від 28.02.89 р. № 128 "Про поширення дії наказу МОЗ СРСР від 02.02.84 р. № 125 на туберкульозні лікарні і санаторії". 3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим начальникам управлінь охорони здоров'я обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести зазначені інструкції до працівників охорони здоров'я керівників установ організацій і підприємств різних форм власності та контролювати їх виконання. 4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Перший заступник міністра А.М.Сердюк Затверджено наказом   Міністерства  охорони здоров'я       України      від 29.07.1996 р. № 233 "Про   затвердження  інструкцій щодо  надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз" Інструкція про направлення хворих на туберкульоз на санаторне лікування 1. Загальні положення 1.1. Санаторне лікування - важливий етап в організації комплексного лікування хворих на туберкульоз. Воно використовується в таких випадках: 1.1.1. Додання до комплексу лікувальних заходів природно-кліматичних факторів при непереносності протитуберкульозних препаратів несприятливих для хворого кліматичних сезонах за місцем проживання наявності супутніх захворювань при яких показані кліматичні фактори. Ці категорії хворих в першу чергу направляються в санаторії що розташовані в курортно-кліматичних зонах. 1.1.2. Перебування хворого в лікувальному закладі коли його загальний стан і стан туберкульозного процесу дозволяє зміни лікарняних умов на санаторні. 1.1.3. Закріплення результатів лікування що досягнуті на попередньому лікарняному етапі. 1.1.4. Недостатньо тривалого з різних причин лікарняного лікування хворого. 1.1.5. Попередження загострень або рецидивів туберкульозного процесу в тому числі шляхом лікування супутніх захворювань і підвищення опору організму. 1.1.6. Відновлення або підтримання працездатності функціональної реабілітації. 1.1.7. Завершення лікування коли відсутня можливість забезпечення контрольованої антибактеріальної терапії в амбулаторних умовах. 1.2. В санаторії для хворих на туберкульоз легень і в санаторії для хворих на позалегеневі форми туберкульозу в яких є хірургічні відділення направляють також хворих які потребують хірургічного втручання. 1.3. Для переважної більшості вперше виявлених хворих на туберкульоз попереднє лікарняне лікування є обов'язковим за винятком частини дорослих хворих з вогнищевим туберкульозом дітей і підлітків з туберкульозною інтоксикацією. Всі інші хворі при відсутності протипоказань для санаторного лікування а також особи всіх вікових груп із затихлим неактивним туберкульозом і з груп підвищеного ризику попереднього лікарняного лікування не потребують. 1.4. Строки перебування хворих в санаторії визначаються індивідуально для кожного хворого з урахуванням форми туберкульозного процесу обтяжуючих факторів у тому числі супутньої патології тривалості й результатів попереднього стаціонарного або амбулаторного лікування умов праці. 2. Показання для санаторного лікування дорослих хворих на туберкульоз органів дихання 2.1. Хворі із вперше в житті діагностованим туберкульозом із загостренням або рецидивом специфічного процесу I-А підгрупа диспансерного обліку : 2.1.1. Дисемінований вогнищевий інфільтративний у фазі розсмоктування й ущільнення вогнищевих та інфільтративних змін загоєння повного чи неповного деструктивних змін туберкульома. Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці. 2.1.2. Кавернозний і фіброзно-кавернозний туберкульоз після зняття проявів інтоксикації . Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці. 2.1.3. Туберкульозний плеврит у фазі розсмоктування. Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці. 2.1.4. Стан після хірургічних втручань. Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці. 2.2. Хворі на хронічний туберкульоз органів дихання I-Б підгрупа диспансерного обліку : 2.2.1. Фіброзно-кавернозний туберкульоз без ознак загострення й легенево-серцевої недостатності III ст. . Тривалість санаторного лікування - 1-2 місяці. 2.2.2. Циротичний туберкульоз без ознак загострення і легенево-серцевої недостатності III ст. . Тривалість санаторного лікування - 1-2 місяці. 2.2.3. Осумкована емпієма плеври без нориць без легенево-серцевої недостатності III ст. . Тривалість санаторного лікування - 1-2 місяці. 2.3. Хворі на активний туберкульоз органів дихання що згасає II група диспансерного обліку : 2.3.1. Всі форми туберкульозу органів дихання при наявності обтяжуючих факторів і супутніх захворювань. Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців. 2.4. Особи III і VII груп диспансерного обліку з наявністю обтяжуючих факторів і супутніх хвороб: 2.4.1. Особи III групи диспансерного обліку з великими залишковими змінами при наявності у них обтяжуючих факторів і супутніх захворювань. Тривалість санаторного лікування - 1 місяць а особам що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС при потребі санаторне лікування може бути продовжене до 1 5-2 місяців. 2.4.2. Особи VII групи диспансерного обліку з великими залишковими змінами при наявності у них обтяжуючих факторів і супутніх захворювань. Тривалість санаторного лікування - 1 місяць а особам що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС при потребі санаторне лікування може бути продовжене до 1 5-2 місяців. 3. Показання для санаторного лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз всі вікові групи 3.1. Всі хворі з вперше виявленим або з рецидивним процесом V-А диспансерна підгрупа після стаціонарного лікування. Тривалість санаторного лікування - до 6 місяців. 3.2. Хворі на хронічні форми V-А диспансерна підгрупа . Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 3.3. Хворі з туберкульозним кістково-суглобовим процесом що згасає V-Б диспансерна підгрупа . Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців. 3.4. Хворі після хірургічного втручання. Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців. 3.5. Особи з неактивним процесом що спостерігаються у V-В диспансерній підгрупі або у з V-Г диспансерній підгрупі. Тривалість санаторного лікування - 1 місяць. 3.6. Особи які потребують коригуючих операцій після перенесеного кістково-суглобового туберкульозу V-В і V-Г диспансерні підгрупи . Тривалість санаторного лікування - 1 місяць а при хірургічному лікуванні в санаторії вона продовжується залежно від перебігу післяопераційного періоду. 4. Показання для санаторного лікування інших крім кістково-суглобового позалегеневих форм туберкульозу 4.1. Хворі із вперше виявленим або свіжим рецидивним процесом V-А диспансерна підгрупа . Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 4.2. Хворі на туберкульоз хронічної форми V-А диспансерна підгрупа . Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців. 4.3. Хворі після хірургічних втручань V-А диспансерна підгрупа . Тривалість санаторного лікування - до 2 місяців. 4.4. Хворі з процесом що згасає V-Б диспансерна підгрупа . Тривалість санаторного лікування - 2 місяці. 4.5. Особи які потребують коригуючих операцій після перенесеного туберкульозу V-В і V-Г диспансерні підгрупи . Тривалість санаторного лікування - 1 місяць а при хірургічному втручанні в санаторії може бути продовжене. 4.6. Особи з неактивним туберкульозом і з післятуберкульозними змінами V-В і V-Г диспансерні підгрупи . Тривалість санаторного лікування - 1 місяць. 5. Показання для санаторного лікування дітей і підлітків які хворі на туберкульоз а також із груп підвищеного ризику з туберкульозу 5.1. Первинний туберкульозний комплекс туберкульоз бронхіальних лімфатичних вузлів дисемінований вогнищевий інфільтративний туберкульоз туберкульома легень у фазі розсмоктування й ущільнення I диспансерна група . Мета санаторного лікування - повна медична і функціональна реабілітація. Тривалість санаторного лікування - до повного клінічного одужання. 5.2. Кавернозний і фіброзно-кавернозний туберкульоз легень у фазі розсмоктування й ущільнення вогнищевих змін I диспансерна група . Туберкульозний плеврит у фазі розсмоктування протягом 3 років від початку захворювання I II диспансерні групи . Тривалість санаторного лікування - до повного клінічного одужання. 5.3. Рання туберкульозна інтоксикація I диспансерна група . Тривалість санаторного лікування - до 6 місяців. 5.4. Стан після хірургічного втручання на легенях протягом перших 3-х років після операції I і II диспансерні групи . Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 5.5. Всі локальні форми внутрішньогрудного туберкульозу що згасають після ефективного лікарняного лікування I диспансерна група . Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 5.6. Хронічна туберкульозна інтоксикація III-А і III-Б диспансерні групи . Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 5.7. Клінічне одужання після внутрішньогрудного туберкульозу III-А і III-Б диспансерні групи . Тривалість санаторного лікування - 2-3 місяці. 5.8. Віраж реакції на туберкулін. Гіперергічна реакція на туберкулін VI-А і VI-Б диспансерні підгрупи . Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 5.9. Здорові які контактують з хворими відкритою і закритою активними формами туберкульозу IV диспансерна група . Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 5.10. Інфіковані туберкульозом в тому числі ті які часто хворіють неспецифічними захворюваннями мають вогнища хронічної неспецифічної інфекції а також перебувають у несприятливих побутових умовах. Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 5.11. Диференційно-діагностичні хворі з туберкульозною інтоксикацією локальними формами внутрішньогрудного туберкульозу туберкульозним лімфаденітом. Ускладнені реакції після щеплення і ревакцинації БЦЖ 0 диспансерна група . Санаторне лікування показане після уточнення діагнозу в протитуберкульозному диспансері. Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 5.12. Всі позалегеневі форми активного туберкульозу що згасає і затихлого неактивного туберкульозу крім кістково-суглобного V-Б V-В і V-Г диспансерні підгрупи . Тривалість санаторного лікування - до 3 місяців. 5.13. Реконвалесценти після туберкульозного менінгоенцефаліту при відсутності протипоказань з боку центральної нервової системи V-Б V-В і V-Г диспансерні підгрупи . Тривалість санаторного лікування - 3-4 місяці. 6. Протипоказання до направлення хворих на туберкульоз у спеціалізовані санаторії 6.1. Загальні протипоказання для направлення в санаторії: 6.1.1. Всі захворювання в гострій стадії хронічні захворювання в стадії загострення а також при ускладненні гострогнійними процесами. 6.1.2. Гострі інфекційні захворювання до закінчення терміну ізоляції. 6.1.3. Всі венеричні хвороби в гострій заразливій стадії. 6.1.4. Психічні захворювання. Всі форми наркоманії хронічний алкоголізм. Епілепсія. 6.1.5. Всі хвороби крові в гострій стадії та в стадії загострення. 6.1.6. Кахексія різного походження. 6.1.7. Злоякісні новоутворення. 6.1.8. Всі захворювання що потребують лікарняного лікування в тому числі хірургічного. Всі захворювання при яких хворі не здатні самостійно пересуватися та обслуговувати себе і потребують постійного спеціального догляду. 6.1.9. Ехінокок різної локалізації. 6.1.10. Кровотечі що часто повторюються або з великою втратою крові. 6.1.11. Нормальна вагітність починаючи з 6-го тижня і вагітність при наявності патології й токсикозів. 6.2. Протипоказання що зумовлені туберкульозним процесом: 6.2.1. Гостро- і підгостроплинні форми туберкульозу із схильністю до розпаду. 6.2.2. Поширені форми туберкульозу коли хворий потребує постільного режиму. 6.2.3. Важкі ускладнення туберкульозного процесу або супутні захворювання лікування яких не може бути забезпечене в санаторних умовах в тому числі й у випадках коли хворі не потребують постільного режиму. 6.2.4. Ексудативні плеврити в гострій фазі. 6.2.5. Кровохаркання що часто повторюються. 6.2.6. Туберкульоз органів дихання ускладнений туберкульозом інших органів який потребує лікування в спеціалізованих закладах якщо в санаторії немає відповідних спеціалізованих відділень і навпаки. 6.2.7. Туберкульоз органів дихання з наявністю нориць. 7. Додаткові протипоказання 7.1. Для гірсько-кліматичних курортів: 7.1.1. Гіпертонічна хвороба II-III стадій. 7.1.2. Миготлива аритмія пароксизмальна тахикардія. 7.1.3. Чітко виявлена неврастенія і психастенія. 7.1.4. Тиреотоксикоз. 7.1.5. Стан після хірургічного втручання на легенях у зв'язку з туберкульозом до 6-ти місяців після операції . 7.1.6. Вагітність незалежно від строків для санаторіїв що розташовані вище рівня моря на 1000 метрів якщо хвора не проживає в гірській місцевості. 7.2. Для кліматичних курортів Південного берега Криму: 7.2.1. Серцево-судинна або легенево-серцева недостатність II-III стадій. 7.2.2. Гіпертонічна хвороба II-Б і III стадій. 7.2.3. Бронхіальна астма вище I стадії. 7.2.4. Амілоїдоз нирок. 7.3. Для курортів лісостепової зони: 7.3.1. Хвороби печінки і жовчовивідних шляхів гепатит холангіт та ін. . 7.3.2. Ожиріння. 7.3.3. Фіброзно-кавернозний туберкульоз у хворих що мешкають на півдні України і в Криму. 7.4. Для санаторіїв в яких немає торакальних хіругічних відділень: 7.4.1. Ускладнення після торакальних операцій емпієма бронхіальні торакальні нориці та ін. . 7.4.2. Рани після торакальних операцій що потребують перев'язок і консультації фтизіохірурга.