ДБН Г.1-3-95

ДБН Г.1-3-95 Типові норми витрат молотого шлаку і лужного компоненту для приготування шлаколужних бетонів, збірних і монолітних бетонних і залізобетонних конструкційних виробів

ДЕРЖАВНІ   БУДІВЕЛЬНІ   НОРМИ   УКРАЇНИ система стандартизації та нормування в будівництві   Типові норми витрат молотого шлаку і лужного компонента для виготовлення шлаколужних бетонів збірних та монолітних бетонних і залізобетонних конструкційних виробів ДБНГ.1-3-95   Вводяться замість РСН 344-87     РОЗРОБЛЕНІ:  Науково-дослідним інститутом в'яжучих речовин і матеріалів ім. В.Д.Ґлуховського докт.техн.наук Кривенко П.В. канд.техн.наук Ростовська Г.С. Ільїн В.П. ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ: Відділом державних нормативів і стандартів Держкоммістобудування України ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Держкоммістобудування України №129 від 23 червня 1995 р. та введені в дію з 01.01.96 р.   Зміст   1  Вступ. 2 Типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонентадля важких шлаколужних бетонів збірних бетонних та залізобетонних конструкційних виробів масового виробництва Шлаколужні в'яжучі    . Заповнювачі. Легкоукладальність бетонної суміші. Технологія виробництва. Мінімальні та максимальні типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента. 3 Типові норми витрат молотого шлаку і лужного компонентадля легких шлаколужних бетонів збірних бетонних та залізобетонних конструкційних виробів масового виробництва. Показники якості легкого шлаколужного бетону    . Шлаколужні в'яжучі    . Заповнювачі. Легкоукладальність шлаколужної бетонної суміші. Технологія виробництва. Мінімальна та максимальна типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента 4 Типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонентудля шлаколужних бетонів монолітних бетонних та залізобетонних конструкцій Типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонентау важких шлаколужних бетонах   Типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонентадля легких шлаколужних бетонів   1. ВСТУП 1.1 Ці "Типові норми витрат молотого шлаку і лужного компонента для виготовлення шлаколужних бетонів збірних та монолітних бетонних і залізобетонних конструкційних виробів" призначені для оцінки обгрунтованості' діючих виробничих норм витрат молотого шлаку та лужного компонента для виготовлення важких легких та дрібнозернистих шлаколужних бетонів на підприємствах по виробництву збірних бетонних та залізобетонних конструкційних виробів при спорудженні монолітних конструкцій що застосовуються в промисловому енергетичному транспортному водогосподарському житлово-цивільному сільськогосподарському та інших видах будівництва. 1.2  Типові норми не повинні використовуватись для безпосереднього призначення місцевих виробничих норм витрат молотого шлаку лужного компонента та робочих складів бетонів. 1.3 Типові норми встановлюють вміст молотого шлаку та лужного компонента в 1 м3 шлаколужного бетону що забезпечує йому задані експлуатаційні властивості при раціональному використанні шлаколужних в'яжучих та заповнювачів при оптимальних способах бетонування та тверднення конструкційних виробів. Типові норми визначають чисті витрати молотого шлаку та лужного компонента в шлаколужних бетонах і не включають виробничі втрати шлаку лужного компонента та бетонної суміші а також втрати молотого шлаку та лужного компонента в процесі транспортування та зберігання. 1.4 Типова норма встановлюється шляхом множення табличної величини витрат молотого шлаку та лужного компонента на коефіцієнти наведені у відповідних пунктах цих норм що враховують проектні характеристики бетону якість шлаколужного в'яжучого та заповнювачів а також особливості технологічного процесу виробництва. Перевищення у виробничих нормах витрат молотого шлаку та лужного компонента за типовими нормами допускається в окремих випадках викликаних особливими умовами виробництва або якістю застосовуваних матеріалів при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні. До затвердження виробничих норм що перевищують типові повинні бути розроблені організаційні заходи по максимальному усуненню причин завищених втрат молотого шлаку. Затвердження виробничих норм в цьому випадку здійснюється за погодженням вищої організації. 2. ТИПОВІ НОРМИ ВИТРАТ МОЛОТОГО ШЛАКУ І ЛУЖНОГО КОМПОНЕНТА ДЛЯ ВАЖКИХ ШЛАКОЛУЖНИХ БЕТОНІВ ЗБІРНИХ БЕТОННИХ ТА ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙНИХ ВИРОБІВ МАСОВОГО ВИРОБНИЦТВА 2.1 Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента поширюються на конструкційні вироби з важких шлаколужних бетонів що виготовляються за потоково-агрегатною конвейєрною стендовою або касетною технологіями з застосуванням для ущільнення бетону та формування виробів усіх видів вібраційних дій або центрифугуванням з наступною експлуатацією під загальними статичними постійними чи змінними навантаженнями у водному чи повітряному середовищі. Норми не розповсюджуються на вироби що виготовляються: -  із застосуванням способів ущільнення бетонної суміші пресуванням вібропресуванням прокатом вібровакуумуванням; -  із застосуванням теплової обробки при підвищеному вище атмосферного тиску; -  із спеціальних видів бетону: жаростійких та жаротривких кислотостійких декоративних а також призначених для радіаційного захисту тощо. 2.2  Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента на 1 м3 важкого шлаколужного бетонузбірних бетонних та залізобетонних конструкційних виробів містять витрати молотого шлаку та лужного компонента що диференціюються із врахуванням: -    проектної марки бетону; -    проектних марок бетону за морозостійкістю та водонепроникненням; -    виду та марки шлаколужного в'яжучого; -    виду та граничної крупності зерен заповнювачів а також інших властивостей цих матеріалів; -    легкоукладальності бетонної суміші; -    умов тверднення. 2.3  Для конструкційних виробів запроектованих відповідно до вимог СНиП 2.03.01-84 нормивитрат молотого шлаку та лужного компонента необхідно приймати стосовно до класів шлаколужнихважких бетонів за міцністю на стиск відповідно до встановлених співвідношень між класом та маркою важких шлаколужних бетонів за ДСТУ В.2.7-25-95 "Бетони важкі шлаколужні. Технічні умови" за умовизабезпечення коефіцієнта варіації не більше 0 125. Норми розроблені для бетонів однорідність яких за ГОСТ 18105-86 відповідає середньому рівню міцності рівному 100% від нормованої. Шлаколужні в'яжучі 2.4  Нормами передбачено використання шлаколужних в'яжучих що відповідають вимогамДСТУ В.2.7-24-95 "В'яжуче шлаколужне. Технічні умови". Вид застосовуваного шлаколужного в'яжучого слід визначати за таблицею 1 відповідно до типу застосовуваного шлаку та лужного компонента і кількості додатків портландцементного клінкеру. Таблиця 1 Вид шлаколужного в'яжучого Марку застосовуваного шлаколужного в'яжучого слід визначати за таблицями 2-4 із врахуванням виду в'яжучого та густини розчину лужного компонента. Густина розчину лужного компонента в бетонній суміші є результуючою величиною пов'язаною з витратою розчину лужного компонента його вихідною густиною та природною вологістю заповнювачів. 2.5 Типові норми витрат карбонатних лужних компонентів в перерахунку на суху речовину наведені для соди кальцинованої за ТУ 113-03-479. Типові норми витрат силікатних лужних компонентів в перерахунку на суху речовину при використанні шлаколужних в'яжучих до марки 110 включно наведені для дисилікату натрію а марки 1200 -для метасилікату натрію. При використанні інших лужних компонентів для визначення типових норм необхідно проводити перерахунок відповідно до додатку 1 до РСН УССР 336 "Изготовление и применение шлакощелочных вяжущих бетонов и конструкций".   Таблиця 2 Марка шлаколужного в'яжучого на основі доменних шлаків * Швидкотверднуче в'яжуче Таблиця З Марка шлаколужного в'яжучого на основі силікомарганцевих шлаків Таблиця 4 Марка шлаколужного в'яжучого на основі нікелевих шлаків 2.6 Рекомендовані та допустимі марки шлаколужного в'яжучого для важких шлаколужних бетонів слід приймати відповідно до вказівок таблиці 5 з врахуванням проектної міцності бетону та умов тверднення. Таблиця 5 Рекомендовані та допустимі марки шлаколужного в'яжучого для важкого бетону при відпускній міцності рівній 85% від проектної * Починаючи з цієї марки шлаколужне в'яжуче - тільки на силікатних лужних компонентах. ** Шлаколужне в 'яжуче - тільки на силікатних лужних компонентах. Рекомендовані та допустимі марки шлаколужного в'яжучого для дрібнозернистих шлаколужних бетонів слід приймати у відповідності з вказівками таблиці 6. 2.7  У нормах передбачено застосування шлаколужного в'яжучого з нормальною густиною тіста заводою в залежності від виду та густини розчину застосовуваного лужного компонента в межах щовідповідають вимогам розділу З РСН УССР 336 "Изготовление и применение шлакощелочных вяжущих бетонов и конструкций". Якщо нормальна густина тіста шлаколужного в'яжучого відрізняється від необхідної в той чи інший бік табличні норми витрат молотого шлаку та лужного компонента слід помножити на коефіцієнти наведені в таблиці 7. Заповнювачі 2.8  Нормами передбачено застосування крупних заповнювачів що відповідають вимогам: щебінь - ГОСТ 10268 гравій - ГОСТ 23254 та щебінь з гравію - ГОСТ 10260 а також додатковимвимогам ДСТУ В.2.7-25-95 "Бетони важкі шлаколужні. Технічні умови."   Таблиця 6 Марки шлаколужного в'яжучого для дрібнозернистих бетонів Таблиця 7 Коефіцієнти що враховують зміни витрат шлаку та лужного компонента   Для важких шлаколужних бетонів марок М1000 та вище як крупний заповнювач необхідно застосовувати тільки особливо високоміцний щебінь з магматичних гірських порід гранітів сієнітів діоритів порфірів діабазів габро ліпаритів дацитів трахітів базальтів з міцністю на стиск понад 120 МПа. 2.9 Норми що наведені в таблицях визначені для важких шлаколужних бетонів із застосуванням щебеню. При застосуванні гравію їх необхідно помножити на коефіцієнти вказані в таблиці 8. Таблиця 8 Коефіцієнти що враховують зміни витрат шлаку та лужного компонента при переході з щебеню на гравій   Марка бетону М 200-300 М 400-500 М 600-700 М 800-1000 Коефіцієнт 0 94 0 96 0 98 1 0 2.10        Гранична крупність зерен крупного заповнювача при визначенні типової норми витрат молотого шлаку та лужного компонента повинна бути обгрунтована нормативними документами стандартами або технічними умовами на виробництво конструкційних виробів конкретних видів та приймається найбільша із можливих. 2.11        Нормами наведеними в таблицях передбачено застосування щебеню з найбільшою крупністюзерен 20 мм та пустотністю в межах 41-42%. При застосуванні заповнювачів з іншою найбільшою крупністю зерен 20 мм та пустотності за рахунок оптимального вмісту різних його фракцій необхідно використовувати коефіцієнти вказані в таблиці 9.   Таблиця 9 Коефіцієнти що враховують зміни витрат шлаку та лужного компонента при зміні крупності заповнювача При цьому застосування підвищувальних коефіцієнтів при використанні заповнювачів з крупністю зерен до 10 мм допускається тільки у випадку коли застосування такої фракції передбачено стандартами або технічними умовами на конструкційні вироби. При відсутності необхідних фракцій крупного заповнювача для досягнення нормованої пустотності суміші заповнювачів в межах 41-42% або при постачанні нерозділених на фракції заповнювачів з пустотністю що відрізняється від цієї величини до табличних норм витрат молотого шлаку та лужного компонента необхідно застосовувати коефіцієнти вказані в таблиці 10 незалежно від проектної марки важкого шлаколужного бетону. Таблиця 10 Коефіцієнти що враховують зміни витрат шлаку та лужного компонента при зміні пустотності суміші заповнювача 2.12 Норми визначені для щебеню з вмістом масою зерен пластинчастої лещадної та голкоподібної форми в межах 25%. При використанні щебеню з іншим вмістом таких зерен необхідно застосовувати коефіцієнти вказані в таблиці 11. Таблиця 11 Коефіцієнти що враховують зміни витрат шлаку та лужного компонента при зміні вмісту зерен пластинчастої та голкоподібної форми   Вміст зерен пластинчастої лещадної та голкоподібної форми % за масою Коефіцієнт менше 25 0 98 25 та більше 1 00 3.1З  Нормами передбачено використання як дрібного заповнювача для шлаколужного бетону піскуприродного що відповідає вимогам ГОСТ 8736 ГОСТ 10268 ДСТУ Б В.2.7-25-95 "Бетони важкішлаколужні. Технічні умови." Для важких шлаколужних бетонів марок М 1000 та вище та дрібнозернистих марок 1000 та вище як дрібний заповнювач необхідно застосовувати пісок що відповідає вимогам розділу 2 ГОСТ 10268. 2.14  При застосуванні пісків з модулем крупності нижче 2 необхідно застосовувати коефіцієнти наведені в таблиці 12 з врахуванням вимог 2.13. Таблиця 12 Коефіцієнти що враховують зміни витрат шлаку та лужного компонента при зміні модуля крупності піску Таблиця 13 Легкоукладальність бетонних сумішей в залежності від способу формування та виду конструкційних виробів Продовження таблиці 13 Закінчення таблиці 13 Примітка 1. Застосування шлаколужних бетонних сумішей з рухливістю 10 см та більше без застосування пластифікуючих добавок допускається.  Примітка 2. При виготовленні на віброплощадках виробів з бетонної суміші жорсткістю вище 10 с необхідно застосовувати привантаження.   2.1 5 При використанні заповнювачів з підвищеним порівняно з величинами за ГОСТ 10268 вмістом пилевих та глинистих частинок але не більше вказаних в ДСТУ Б В.2.7-25-95 "Бетони важкі шлаколужні. Технічні умови" допускається при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні застосування до типових норм коефіцієнта 1 05. 2.16        При використанні щебеню або гравію пониженої міцності порівняно до вимог ГОСТ 10268 допускається при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні застосування до типових нормкоефіцієнта 1 05 для бетонів марок до М500 включно та 1 1 для бетонів марок вище М500. 2.17        При одночасній дії двох або більше факторів загальне значення коефіцієнтів вказаних в розділі"Заповнювачі" не повинно бути більшим 1 15. Легкоукладальність бетонної суміші 2.18  Легкоукладальність шлаколужної бетонної суміші необхідно приймати відповідно до способуформування та типу конструкційних виробів згідно із вказівками СНиП 3.09.01 таблиця 13 . Легкоукладальність шлаколужних бетонних сумішей у зв'язку з їх підвищеною в'язкістю оцінюється жорсткістю що визначається за ГОСТ 10181.1. Допускається при застосуванні малорухомих та середньорухомих бетонних сумішей користуватися показником рухомості за ГОСТ 10181.1. Взаємозв'язок показників рухомості та жорсткості шлаколужних бетонних сумішей наведений в таблиці 14. Таблиця 14 Взаємозв'язок показників рухомості та жорсткості бетонних сумішей   Група сумішей Характеристика Показники легкоукладальності суміші визначеної за ГОСТ 10181.1     рухомість см жорсткість с Жорсткі Особливо жорстка - 31 та більше   Дуже жорстка - 21-30   Середньо жорстка - 11-20   Помірно жорстка - 5-10 Рухомі Малорухома 1-4 2-4   Середньорухома 5-9 менше 2   Дуже рухома 10-15 -   Лита 16 та більше - 2.19   Одержання дуже рухомих та литих шлаколужних бетонних сумішей див.таблицю 14 та у випадку коли витрати шлаку та лужного компонента перевищують максимальну типову норму повин но забезпечуватись без збільшення витрат шлаку та лужного компонента за рахунок застосування пластифікуючих поверхнево-активних добавок за ДСТУ Б В.2.7-24-95 "В'яжуче шлаколужне. Технічні умови."   Технологія виробництва 2.20  Для дрібнозернистих шлаколужних бетонних сумішей для груп легкоукладальностей рекомен дованих для важкого шлаколужного бетону на крупному заповнювачі необхідно приймати ближню групу з меншою легкоукладальністю за таблицею 13. 2.21       Норми розроблені виходячи з умов що тверднення збірних конструкційних виробів у нор мальних температурно-вологісних умовах проходить при температурі від плюс 18 до плюс 20°С в усіх випадках у віці 28 діб забезпечується проектна марка бетону. Норми для вказаного режиму тверднення в залежності від виду шлаколужного в'яжучого див. таблицю 1 та лужного компонента наведені в таблицях 15 18-20. Таблиця 15 Витрати шлаку та карбонатних лужних компонентів для бетонів на в'яжучих ШЛВО та ШЛВ2                                                                                                                                      в  кг/м3 Таблиця 16 Витрати шлаку та карбонатних лужних компонентів для бетонів на в'яжучих ШЛВ СМО ШЛВ СМ5 в кг/м3 Таблиця 17 Витрати шлаку та силікатних лужних компонентів для бетонів на в'яжучих ШЛВ СМО ШЛВ СМ6                                вкг/м3 Таблиця 18 Витрати шлаку та силікатних лужних компонентів для бетонів на в'яжучих ШЛВ О ШЛВ 2     в кг/м3 Закінчення таблиці 18 Примітка. При марці шлаколужного в'яжучого 1200 витрати лужного компонента наведені для метасилікату натрію. Таблиця 19 Витрати шлаку та карбонатних лужних компонентів на в'яжучому ШЛВ Н7                                                                 в кг/м3 Таблиця 20 Витрати шлаку та силікатних лужних компонентів для бетонів на в'яжучих ШЛВ Н7 та ШЛВ НО     в кг/м3 2.22  Норми визначені для теплової обробки конструкційних виробів пропарюванням електропрогріванням обігріванням у продуктах згоряння газу або контактним обігріванням при будь-яких теплоносіях із застосуванням в усіх випадках оптимальних режимів теплової обробки терміну попереднього витримування швидкості підйому температури температури та терміну ізотермічного прогрівання та охолодження що забезпечують найбільш повне використання міцнісних властивостей шлаколужних в'яжучих. Норми витрат для вказаних режимів теплової обробки в залежності від виду шлаколужного в'яжучого див.таблицю 1 та лужного компонента наведені в таблицях 15-20. 2.23  Підвищення витрат молотого шлаку та лужного компонента проти наведених в таблицяхзначень з метою скорочення строків теплової обробки не допускається. Таке скорочення повиннодосягатись застосуванням відповідних технологічних заходів. Для підприємств що мають режими теплової обробки з оборотом форм не менше двох разів на добу рекомендується використовувати шлаколужні в'яжучі на силікатних лужних компонентах. 2.24  У нормах враховано досягнення бетоном відпускної міцності рівної 85 % від проектної через4 години після закінчення теплової обробки та проектної марки через 28 діб при наступному твердненнів нормальних умовах. За необхідності одержання виробів з міцністю 90 та 100 % від відпускної табличнінорми витрат молотого шлаку та лужного компонента необхідно помножити на коефіцієнти 1 05 та 1 15 відповідно. Для попередньо напружених виробів досягнення передаточної міцності передбачено не пізніше ніж через 2 години після закінчення теплової обробки. 2.25  Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента для конструкцій що виготовляютьсяметодом центрифугування з тепловою обробкою приймаються за таблицями 21 та 22. Таблиця 21 Витрати шлаку та карбонатних лужних компонентів для бетонів центрифугованих конструкцій з тепловою обробкоюпри відпускній міцності рівній 85% від проектної в кг/м3         Примітка. Над рискою - витрати лужного компонента для нормально армованих виробів що виготовляються з бетонної суміші з жорсткістю 2-4 с рухомість 1-4 см під рискою - для густоармованих виробів що виготовляються з бетонних сумішей з жорсткістю менше 2 с рухомість 5-9 см за таблицею 14.   Таблиця 22 Витрати шлаку та силікатних лужних компонентів для бетонів центрифугованих конструкцій з тепловою обробкою при відпускній міцності рівний 85% від проектної                                                                      в кг/м3 * При марці шлаколужного в'яжучого 1200 витрати лужного компонента наведені для метасилікату натрію. Таблиця 23 Витрати шлаку та карбонатних лужних компонентів для дрібнозернистих бетонів на піску з Мкр > 2                              в кг/м3 Таблиця 24 Витрати шлаку та силікатних лужних компонентів для дрібнозернистих бетонів на піску з Мкр > 2      в  кг/м3 2.26  Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента для виробів що виготовляються із дрібнозернистих бетонів приймають за таблицями 23 та 24. Застосування дрібнозернистих бетонів допускається за відповідних техніко-економічних обгрунтувань. 2.27  При пред'явленні до шлаколужних бетонів конструкційних виробів вимог щодо морозостійкостіта водонепроникнення за ДСТУ Б В.2.7-25-95 "Бетони важкі шлаколужні. Технічні умови" як типову норму витрат молотого шлаку слід приймати витрату що виявляється найбільшою при зіставленні норм витрат за умовами міцності див.таблиці 15-20 та норм витрат за таблицею 25. Витрати лужногокомпонента при цьому вибираються тільки за таблицями 15-20. Застосування коефіцієнтів до норм витрат молотого шлаку за таблицею 25 не допускається. Таблиця 25 Витрати шлаку для бетонів в залежності від вимогщодо морозостійкості та водонепроникнення           в кг/м3 Мінімальні та максимальні типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента 2.28       Виходячи з особливостей гідратації та тверднення шлаколужних в'яжучих за ДСТУ Б В.2.7-24-95 "В'яжуче шлаколужне. Технічні умови" мінімальна типова норма витрат молотого шлаку для неармованих та армованих збірних конструкційних виробів з важких шлаколужних бетонів на крупному заповнювачі повинна бути не менше 300 кг/м3 а з дрібнозернистих піщаних шлаколужних бетонів – не менше 400 кг/м3. Для фундаментних та стінових блоків допускається витрата шлаку 250 кг/м3 за умовизабезпечення необхідної морозостійкості. 2.29       Мінімальна типова норма витрат карбонатного лужного компонента у важких шлаколужнихбетонах на крупному заповнювачі повинна бути не менше 18 кг/м3 а в дрібнозернистих піщаних шлаколужних бетонах - не менше 20 кг/м3. Мінімальна типова норма витрат силікатного лужного компонента у важких шлаколужних бетонах на крупному заповнювачі повинна бути не менше 29 кг/м3 а в дрібнозернистих бетонах - не менше 31 5 кг/м3. Максимальна типова норма витрат карбонатного лужного компонента у важких шлаколужних бетонах на крупному заповнювачі із застосуванням нікелевого шлаку повинна бути не менше 40 кг/м3 а силікатного лужного компоненту - не менше 41 5 кг/м3. 2.3 0 Типова норма витрат молотого шлаку встановлена множенням табличних норм на всі застосовані коефіцієнти для важких шлаколужних бетонів на крупних заповнювачах та для піщаних шлаколужних бетонів не повинна перевищувати 650 кг/м3. 2.31 Типова норма витрат карбонатного лужного компонента встановлена множенням табличних норм на всі застосовані коефіцієнти для важких шлаколужних бетонів на крупному заповнювачеві не повинна перевищувати 49 5 кг/м3 для соди кальцинованої та плаву соди кальцинованої. Типова норма витрат карбонатного лужного компонента встановлена множенням табличних норм на всі застосовані коефіцієнти для дрібнозернистих піщаних шлаколужних бетонів не повинна перевищувати 54 5 кг/м3 для соди кальцинованої та плаву соди кальцинованої. Типова норма витрат силікатних лужних компонентів встановлена множенням табличних норм на всі застосовані коефіцієнти для важких шлаколужних бетонів на крупному заповнювачі не повинна перевищувати 74 кг/м3 для дисилікату натрію та 61 кг/м3 для метасилікату натрію. Типова норма витрат силікатних лужних компонентів встановлена множенням табличних норм на всі застосовані коефіцієнти для дрібнозернистих піщаних шлаколужних бетонів не повинна непереревищувати 81 кг/м3 для дисилікату натрію та 62 5 кг/м3 для метасилікату натрію. Максимальна типова норма витрат лужних компонентів для виробів з важких шлаколужних бетонів виготовлених методом центрифугування не повинна перевищувати 64 5 кг/м3 для соди кальцинованої 88 5 кг/м3 для дисилікату натрію та 73 5 кг/м3 для метасилікату натрію. 3.  ТИПОВІ НОРМИ ВИТРАТ МОЛОТ9ГО ШЛАКУ І ЛУЖНОГО КОМПОНЕНТА ДЛЯ ЛЕГКИХ ШЛАКОЛУЖНИХ БЕТОНІВ ЗБІРНИХ БЕТОННИХ ТА ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙНИХ ВИРОБІВ МАСОВОГО ВИРОБНИЦТВА 3.1  Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента поширюються на конструкційні вироби з легких шлаколужних бетонів що виготовляються за потоково-агрегатною конвейерною стендовою або касетною технологіями з застосуванням для ущільнення бетонних сумішей та формування виробів всіх видів вібраційної дії та призначених для роботи в неагресивному повітряному та водному сере довищі. Норми не поширюються на вироби що виготовляються із застосуванням методів ущільнення бетонної суміші пресуванням вібропресуванням та центрифугуванням зі спеціальних бетонів теплоізоляційних жаростійких хімічно стійких декоративних з пер літо бетонів з бетонів крупнозернистої структури а також на бетони для виробництва стінових та дрібних блоків що піддаються тепловій обробці при підвищеному вище атмосферного тиску а також в камерах сухого прогрівання. 3.2  Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента на 1 м3 легкого шлаколужного бетону збірних бетонних та залізобетонних конструкційних виробів вміщують витрати молотого шлаку та лужного компонента диференційовані з врахуванням виду легкого бетону за призначенням конст рукційні та конструкційно-теплоізоляційні ; проектних марок за морозостійкістю; виду та марки шлаколужного в'яжучого; виду та характеристики пористих заповнювачів; легкоукладальності та структури бетонної суміші; умов строків та режимів тверднення бетону конструкційних виробів. Показники якості легкого шлаколужного бетону 3.3  Для конструкцій запроектованих відповідно до вимог СНиП 2.03.01 норми витрат молотого шлаку та лужного компонента необхідно приймати стосовно класів шлаколужного бетону за міцністю на стиск. Співвідношення між класом та маркою легких шлаколужних бетонів визначається за умови забезпечення коефіцієнта варіації не більше 0 125. Норми розроблені для бетонів однорідність яких за ГОСТ 18105.1 відповідає середньому рівню міцності рівному 100% від нормованого. 3.4       За характеристику середньої щільності легкого шлаколужного бетону при визначенні типової норми витрат молотого шлаку та лужного компонента прийнята його марка за середньою щільністю в сухому стані вказана в робочих кресленнях на конструкційні вироби. 3.5       Для конструкційно-теплоізоляційних легких шлаколужних бетонів норми наведені безпосередньо в залежності від марки за середньою щільністю що досягається застосуванням належних за якістю пористих заповнювачів при оптимальному складі та щільній структурі бетону. Для конструкційних легких шлаколужних бетонів норми наведені для марки за середньою щільністю - Щ 1800. При інших значеннях проектної середньої щільності типову норму необхідно встановлювати із застосуванням коефіцієнтів наведених в таблиці 26. 3.6       Для конструкційно-теплоізоляційних легких шлаколужних бетонів марок МІ50 та вище норми для відпускної міцності рівної 70% від проектної не пізніше ніж через 4 години після закінчення теплової обробки. При необхідності одержання виробів з міцністю 90 та 100% від відпускної табличні норми витрат молотого шлаку та лужного компонента слід помножити на коефіцієнти 1 05 та 1 15 відповідно. 3.7       Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента для конструкційно-теплоізоляційних легких шлаколужних бетонів розраховані на забезпечення необхідної морозостійкості таких бетонів в огороджувальних конструкціях та збереження арматури від корозії за умови експлуатації конструкцій в середовищі з вологістю до 75% та такому що не є агресивним. Для конструкційних легких бетонів до яких поряд із міцністю пред'являються вимоги щодо морозостійкості типові норми витрат молотого шлаку повинні прийматись відповідно до вказівок 2.28. Таблиця 26 Коефіцієнти що враховують зміни витрат шлаку та лужного компонента при зміні щільності бетону Шлаколужні в'яжучі 3.8 В нормах передбачено використання шлаколужних в'яжучих що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-24-95 "В'яжуче шлаколужне. Технічні умови". Марку шлаколужного в'яжучого необхідно приймати за таблицями 27-30 з врахуванням марки крупного пористого заповнювача за міцністю та положеннями 2.4 та 2.5. При цьому для конструкційних легких шлаколужних бетонів у випадку застосування шлаколужних в'яжучих з нормальною густиною тіста відмінною від вказаної в РСН УССР 336 "Изготовление и применение шлакощелочных вяжущих бетонов и конструкций" слід керуватись вказівками 2.8 та таблиці 7. На конструкційно-теплоізоляційні легкі шлаколужні бетони вказівки 2 не розповсюджуються. Таблиця 27 Марки шлаколужних в'яжучих для легких бетонів при марці крупного пористого заповнювача за міцністю П 75 Таблиця 28 Марки шлаколужних в'яжучих для легких бетонів при марці крупного заповнювача за міцністю П 75 Таблиця 29 Марки шлаколужних в'яжучих для легких бетонів при марці крупного пористого заповнювача за міцністю П 200-250 Таблиця 30 Марки шлаколужних в'яжучих для легких бетонів при марці крупного пористого заповнювача за міцністю Й 200-250 3.9 Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента для конструкційних легких шлаколужних бетонів диференційовані в залежності від марки застосовуваного шлаколужного в'яжучого. Для конструкційно-теплоізоляційних бетонів за таблицями 31 та 32 норми наведені для шлаколужного в'яжучого марки 400. У випадку застосування шлаколужних в'яжучих марки 300 до типових норм витрат молотого шлаку слід застосовувати коефіцієнти 1 05 - для бетону марки М50; 1 10 - для бетону марки М75 та 1 15 -для бетону марки М100 та МІ50. Типова норма витрат карбонатного та силікатного лужного компонента у випадку застосування шлаколужного в'яжучого марки 300 складає 22 кг/м3. Заповнювачі ЗЛО У "Типових нормах" передбачено застосування пористих заповнювачів що відповідають вимогам ГОСТ 9757 та ГОСТ 25820. 3.11 Для конструкційно-теплоізоляційних легких шлаколужних бетонів норми диференційовані для бетонів на пористому гравії керамзиті - таблиця 31 пористому щебені аглопориті шлаковій пемзі -таблиця 32. Норми передбачають застосування крупних пористих заповнювачів з маркою за насипною щільністю що не перевищує вимог викладених в додатках 2 3 ГОСТ 25820 при застосуванні піску того ж виду що і крупний пористий заповнювач. Таблиця 31 Витрати компонентів шлаколужного в'яжучого марки 400 в залежності від проектної марки бетону в кг/м3 * Витрати карбонатних та силікатних лужних компонентів Таблиця 32 Витрати компонентів шлаколужного в'яжучого марки 400 в залежності від проектної марки бетону в кг/м3 * Витрати карбонатних та силікатних лужних компонентів. 3.12 Для конструкційних легких шлаколужних бетонів з відпускною міцністю 85% від проектної марки норми наведені в таблиці 33 на карбонатних лужних компонентах та 34 на силікатних лужних компонентах розраховані на використання як крупного заповнювача пористого гравію з найбільшою крупністю зерен 20 мм та з найменшою рекомендованою маркою за міцністю типову норму витрат молотого шлаку та лужного компонента слід встановлювати множенням табличних значень на коефіцієнти рівні 1 1- для бетонів марок М 150-200; 2.05 - для бетонів марок М 250-300 та 1 0 - для бетонів марок М 350 та вище. Таблиця 33 Витрати компонентів шлаколужного в'яжучого в залежності від марки в'яжучого                                                        вкг/м3 3.13При використанні для конструкційних легких шлаколужних бетонів крупних пористих заповнювачів з маркою за міцністю відмінною від вказаної в 3.12 до типових норм витрат молотого шлаку та лужного компонента слід застосовувати коефіцієнти наведені в таблиці 36. 3.14         Типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента для конструкційно-теплоізоляційних легких шлаколужних бетонів приймаються незалежно від найбільшої крупності зерен заповнювача. Для конструкційних легких шлаколужних бетонів за необхідності застосування пористого щебеню або гравію з найбільшою крупністю 10 або 40 мм слід вводити коефіцієнти відповідно до вказівок 2.12. 3.15         Як дрібний заповнювач для конструкційно-теплоізоляційних легких шлаколужних бетонів типовими нормами передбачено використання пористих пісків що відповідають вимогам ГОСТ 9757 того ж виду що і застосовувані крупні пористі заповнювачі. В разі використання марок інших видів дрібних заповнювачів зол ТЕС будівельного піску типові норми при даній міцності та середній щільності бетону не змінюються. 3.16         Для керамзитобетону марок М75 М100 з середньою щільністю 1200-1400 кг/м3 призначених для одношарових панелей цокольних частин будинків або конструктивних шарів багатошарових панелей виготовлених на щільному піску типова норма витрат молотого шлаку та лужного компонента встановлюється за таблицею 31 з застосуванням коефіцієнта 1 15. 3.17         Як дрібний заповнювач конструкційних легких шлаколужних бетонів нормами передбачено використання будівельного піску з модулем крупності 2 що відповідає вимогам ГОСТ 10268. При використанні пісків з модулем крупності менше 2 та підвищеним вмістом пилуватих мулистих і гли нистих частинок застосовуються коефіцієнти відповідно до 2.14 та 2.15. При використанні як дрібного заповнювача пористих пісків що відповідають вимогам ГОСТ 9757 норми витрат молотого шлаку та лужного компонента не міняються за винятком випадків коли при цьому зменшується проектна середня щільність бетону див. таблицю 26 . Легкоукладальність шлаколужної бетонної суміші 3.18В нормах витрат молотого шлаку та лужного компонента для конструкційно-теплоізоляційних легких шлаколужних бетонів передбачено застосування бетонних сумішей з жорсткістю 5-10 секунд. Легкоукладальність шлаколужної бетонної суміші для конструкційних легких бетонів необхідно приймати відповідно до вимог 2.18 та 2.19. Таблиця 34 Витрати компонентів шлаколужного в’яжучого                              в кг/м3   Таблиця 35 Марка за міцністю крупних пористих заповнювачів для конструкційних легких бетонів   Таблиця 36 Значення коефіцієнтів зміни витрат молотого шлаку за міцністю в залежності від марки пористих заповнювачів Технологія виробництва 3.19       В нормах передбачено тверднення легкого шлаколужного бетону при оптимальних режимах теплової обробки відповідно до вимог 2.22 що забезпечують досягнення необхідної проектної міцності та вологості. 3.20       Для застосування скорочених режимів теплової обробки конструкційних та конструкційно теплоізоляційних легких шлаколужних бетонів необхідно керуватись 2.23. 3.21       Оздоблення виробів з легких шлаколужних бетонів проводиться дрібнозернистим бетоном марок М200-М500. Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента приймаються за таблицями 23 та 24. Мінімальна та максимальна типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента 3.22       Для виробів з конструкційне-теплоізоляційних та конструкційних легких шлаколужних бетонів мінімальна норма витрат молотого шлаку не повинна бути менше 250 кг/м3. 3.23       Мінімальна типова норма витрат карбонатного лужного компонента в легких шлаколужних бетонах не повинна бути менше 20 кг/м . Мінімальна тилова норма витрат силікатних лужних компонентів у легких шлаколужних бетонах не повинна бути менше 31 5 кг/м3. 3.24         Типова норма витрат карбонатного лужного компонента встановлена множенням табличних норм на всі застосовувані коефіцієнти не повинна перевищувати 600 кг/м3. 3.25         Типова норма витрат карбонатного лужного компонента встановлена множенням табличних норм на всі застосовані коефіцієнти для легких шлаколужних бетонів не повинна перевищувати 58 кг/м3 для соди кальцинованої та плаву соди кальцинованої. Типова норма витрат силікатних лужних компонентів встановлена множенням табличних норм на всі застосовані коефіцієнти для легких шлаколужних бетонів не повинна перевищувати 86 5 кг/м3 для дисилікату натрію та 71 5 кг/м3 для метасилікату натрію. 4.   ТИПОВІ НОРМИ ВИТРАТ МОЛОТОГО ШЛАКУ ТА ЛУЖНОГО КОМПОНЕНТА ДЛЯ ШЛАКОЛУЖНИХ БЕТОНІВ МОНОЛІТНИХ БЕТОННИХ ТА ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ 4.1  Норми витрат молотого шлаку поширюються на монолітні та збірно-монолітні конструкції що зводяться з важких та легких шлаколужних бетонів та призначені для роботи у водному та повітряному середовищі з врахуванням вимог 2.1. Норми не розповсюджуються на конструкції що зводяться з шлаколужних бетонів марок вище М1200 із спеціальних видів шлаколужного бетону: особливо важких жаростійких та жаротривких декоративних а також шлаколужних бетонів на заповнювачах з відходів виробництва шлаків горілих порід тощо . 4.2      Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента на 1 м3 шлаколужного бетону монолітних та збірно-монолітних конструкцій вміщують витрати молотого шлаку диференційовані з врахуванням проектної марки та проектного строку її досягнення; проектних марок за. морозостійкістю та водонепроникненням; виду та марки шлаколужного в'яжучого виду та граничної крупності зерен заповнювачів а також інших властивостей цих матеріалів легкоукладальністю бетонної суміші. 4.3      За міцнісну характеристику бетону для визначення норм витрат молотого шлаку та лужного компонента прийнята проектна марка бетону визначена у віці 28 90 та 180 діб відповідно до даних робочих креслень та іншої технічної документації на конструкції. Для конструкцій запроектованих відповідно до вимог СНиП 2.03.01 норми витрат молотого шлаку та лужного компонента слід приймати стосовно класів шлаколужних бетонів за міцністю на стиск відповідно до вимог 2.3 та 3.3. 4.4   Норми складені для бетонів монолітних та збірно-монолітних конструкцій до яких поряд з міцністю ставляться вимоги щодо морозостійкості та водонепроникнення типові норми витрат моло того шлаку повинні прийматись відповідно до вказівок 2.27. Типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента у важких шлаколужних бетонах 4.5  Нормами передбачено використання шлаколужних в'яжучих що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-24-95 "В'яжуче шлаколужне. Технічні умови" з врахуванням 2.7. Вид шлаколужного в'яжучого необхідно приймати відповідно до типу застосовуваного шлаку та лужного компонента призначення конструкцій та споруд та умов їх експлуатації на основі вказаної технічної документації на конструкції та споруди. 4.6Рекомендовані та допустимі марки шлаколужного в'яжучого для бетону різних марок за міцністю слід приймати відповідно до вказівок таблиці 5. 4.7      У нормах передбачено застосування заповнювачів відповідно до вимог 2.8-2.17. 4.8      Норми наведені в таблицях 15-20 передбачають одержання проектної марки шлаколужного бетону в проектному віці 28 діб. При проектному віці бетону 90 та 180 діб табличні значення норм слід помножити на коефіцієнти:   -    при використанні швидкотверднучих в'яжучих за таблицями 2-4 - 0 9 та 0 85 відповідно; -    при використанні інших шлаколужних в'яжучих - 0 95 та 0 9 відповідно.   4.9Легкоукладальність шлаколужної бетонної суміші повинна призначатись відповідно до способу формування та типу конструкції. Застосування дуже рухомих та литих сумішей див.таблицю 14 здійснюється відповідно до вимог 2.19. 4.10Норми визначені виходячи з умов що тверднення шлаколужного бетону монолітних конструкцій проходить за нормальних температурно-вологих умов природне тверднення при температурі плюс 18-22°С із запобіганням вологовитратам . Догляд за монолітним шлаколужним бетоном повинен здійснюватись відповідно до вимог для бетонів на основі портландцементів. При твердненні монолітного шлаколужного бетону на соді кальцинованій плаві соди кальцинованої в умовах позитивних температур нижче ніж плюс 15°С слід застосовувати шлаколужні в'яжучі типу ШЛВ-2. При твердненні шлаколужного бетону при негативних температурах до мінус 15°С слід використовувати швидкотверднучі шлаколужні в'яжучі в яких як лужний компонент використовують їдкі луги та метасилікат натрію відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-24-95 "В'яжуче шлаколужне. Технічні умови." Збільшення норм витрат молотого шлаку та лужного компонента при цьому не допускається. 4.11        Підвищення норм витрат молотого шлаку та лужного компонента для збільшення тривалості транспортування шлаколужної бетонної суміші не допускається. Необхідна на місці вкладання жорсткість шлаколужої бетонної суміші при тривалих перевозках повинна забезпечуватись шляхом застосування добавок - уповільнювачів тверднення або пластифікаторів а також вибору способу транспортування суміші. 4.12  Транспортування шлаколужних бетонних сумішей М200-М400 не відрізняється від транспортування портландцементних та його слід здійснювати з вибором таких засобів доставки та режиму транспортування які забезпечували б необхідні параметри суміші на місці вкладання. Шлаколужну бетонну суміш для бетонів високих марок М 500-М 1200 слід готувати в безпосередній близькості від споруджуваного об'єкта. Раціональним є використання перевезення "сухих" сумішей молотого шлаку заповнювача з введенням лужного компонента після прибуття на місце вкладання. 4.13        Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента для дрібнозернистих шлаколужних бетонів монолітних бетонних та залізобетонних конструкцій слід приймати за таблицями 23 та 24 з дотриманням вимог 2.13-2.15 4.14  Для армованих залізобетонних виробів мінімальні типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента повинні прийматись відповідно до вимог 2.28 2.29. 4.15        Типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента встановлені множенням табличних норм на всі застосовані коефіцієнти повинні відповідати вимогам 2.30 2.31. Типові норми витрат молотого шлаку та лужного компонента для легких шлаколужних бетонів 4.16  У нормах передбачено використання шлаколужних в'яжучих що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-24-95 "В'яжуче шлаколужне. Технічні умови". Марку шлаколужного в'яжучого для легкого шлаколужного бетону слід приймати відповідно до вказівок 3.8. 4.17  Легкоукладальність бетонної суміші повинна призначатися у відповідності зі способом формування та типом конструкції. 4.18        Норми витрат молотого шлаку та лужного компонента для монолітного легкого шлаколужного бетону приймають за 3.14 3.17 4.9 при твердненні шлаколужного бетону монолітних конструкцій за нормальних температурно-вологих умов відповідно до 4.11. 4.19        Мінімальна та максимальна типова норма витрат молотого шлаку та лужного компонента в монолітному легкому шлаколужному бетоні повинні відповідати 3.2-3.25.