ДБН проект Б.2.2-1-01

ДБН проект Б.2.2-1-01 Містобудування. Планування і забудова населених пунктів

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ МІСТОБУДУВАННЯ. ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ДБН Б.2.2-1-01 Проект. Перша редакція  замість ДБН 360 – 92* ДБН Б.2.4-2-94   Дані норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих поселень України міста райони у містах селища міського типу селища ссела ‚ є обов’язковими для органів державного управління‚ місцевого і регіонального самоуправління‚ підприємств і установ не залежно від їх форм власності та відомчого підпорядкування‚ громадських об`єднань‚ які здійснюють проектування‚ будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів. Норми передбачають можливість їх зміни чи доповнення в зв’язку з прийняттям нових законодавчих актів України‚ розвитком соціально-економічних умов‚ удосконаленням ринкових відношень‚ вимог містобудівної практики. . ДБН “Містобудування. Планування і забудова населених пунктів” встановлюють загальні вимоги до планувальної організації і забудови всіх населених пунктів. Вони враховують можливість розробки і введення в дію місцевих Правил забудови населених пунктів‚ які грунтуються на державних нормах‚ а також більш детально ураховують місцеві особливості. Після введення в дію ДБН “Містобудування. Планування і забудова населених пунктів”. на території України втрачають дію: ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” ДБН 360-92* “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” ДБН Б.2.4-2-94 “Планування і забудова сільських поселень” ВСН 43-85** “Застройка территорий коллективных садов” СН 441-72 “Указания по проектированию ограждений площадок и участков предприятий зданий и сооружений” окремі пункти ДБН 79-92 “Житлові будинки для індивідуальних забудовників” ВСН 62-91 “Проектирование среды жизнедеятельности с учетом потребностей инвалидов и маломобильных групп населения”‚ а також їнших нормативних актів які включають планувальні розділи або планувальні параметри. Термінологія та визначення основних понять наведені в додатках. 1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Планування і забудова населених пунктів України повинні відповідати вимогам: Конституції України‚ законів України‚ указів Президента Українита та постанов Кабінету міністрів України‚ вимогам санітарного законодавства‚ а також державних нормативних документів‚ які регламентують будівельні‚ екологічні та інші аспекти містобудування. 1.2. Вимоги до планування і забудови населених пунктів спрямовані на створення середовища міст і всіх типів поселень‚ яке забезпечую необхідні умови життєдіяльності населення відповідно до існуючих соціально-економічних умов держави‚ а також передбачають можливість подальшого його розвитку і удосконалення з вирішенням комплексу питань планування‚ забудови‚ раціонального використання територій тощо. 1.3. Основою проектування‚ планування і забудови населених пунктів повинна бути попередньо розроблена концепція або концептуальні положення їх соціально-економічного розвитку‚ визначення пріоритетів і масштабів планувального розвитку на перспективу. 1.4. Розвиток системи розселення повинен ґрунтуватись на існуючій мережі міських і сільських населених пунктів‚ включаючи агломерації‚ які формуються. Проектування поселень повинно ураховувати загальні тенденції і можливості розвитку їх містобудівної бази‚ зміни чисельності населення‚ необхідність їх територіального розвитку тощо. 1.5. Міські та сільські населені пункти залежно від проектної чисельності населення на розрахунковий строк‚ слід поділяти на групи табл.1.1 . Таблиця 1.1 Групи поселень Населення‚ тис. чол. міст сільських поселень Найзначніші Понад 1000 Значні Понад 500 до 1000 Понад 5 Понад 3 до 5 Великі Понад 250 до 500 Понад 1 до 3 Понад 0.5 до 1 Середні Понад 100 до 250 Понад 50 до 100 Понад 0.2 до 0.5 Малі* Понад 20 до 50 Понад 10 до 20 До 10 Понад 0.05 до 0.2 До 0.2 *До групи малих міст включені селища 1.6. Для забезпечення умов територіального розвитку міст на перспективу‚ розміщення і будівництва споруд‚ пов`язаних з функціонуванням міського господарства‚ розміщенням житлового‚ дачного та садівницького будівництва тощо необхідно виділяти приміські зони різного призначення‚ в тому числі‚ зелені зони для відпочинку населення‚ поліпшення санітарних‚ екологічних умов і мікроклімату міст. Планування і забудови приміських зон слід вирішувати у відповідності до архітектуно-планувальних особливостей самих міст‚ які вони оточують. 1.7. Рівень соціально-економічного розвитку поселення‚ або його частини‚ що проектується‚ повинен визначатись такими головними критеріями‚ як потреби населення і забезпечення певних видів їх діяльності‚ наявність ресурсних можливостей‚ ефективне використання територій різних функціональних зон. Слід ураховувати архітектурно-планувальну і цінову відмінність ділянок міської території при вирішення їх планування і забудови‚ але у всіх випадках необхідно забезпечувати формування міського середовища‚ яке задовольняє комплексу вимог‚ в тому числі: соціальних‚ кологічних‚ санітарно-гігієнічних‚ інженерно-технічних і інш.‚  2. ЗАГАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПОСЕЛЕНЬ‚ ПЛАНУВАННЯ І ЗОНУВАННЯ Функціонально-планувальна організація міських поселень 2.1. Території міських поселень за своїм функціональним призначенням і характером використання в загальному випадку слід підрозділяти на сельбищні виробничі та ландшафтно-рекреаційні зі здійсненням відповідного функціонального зонування за основними видами діяльності. Примітки: 1. У конкретних місцевих умовах та в залежності від народногосподарського профілю в міських поселеннях можуть бути виділені й інші види функціональних територій: при наявності лікувальних ресурсів курортні зони; значного історико-культурного потенціалу історичні археологічні заповідники; цінних природних ландшафтів природні заповідники заказники; землі сільськогосподарського призначення; території зовнішнього транспорту переважно в міських поселеннях значних транспортних вузлах у т.ч. трубопроводів ліній високовольтних електричних передач; території спецпризначення у т.ч. військові ; експериментальних полігонів; шахтних та інших відвалів тощо. Залежно від площі територій та їх питомої ваги в поселенні вони включаються до складу інших зон або розглядаються як самостійні зони. 2. У складі основних функціональних територій у свою чергу слід виділяти окремі зони і підзони вузько спеціалізовані за функцією та диференційовані за вимогами щодо використання земель планування і забудови у т.ч. резервні території під майбутні функції. В умовах сталої забудови слід також виділяти зони реконструкції зони регенерації історичної забудови а також зони та мікрозони забудови різних морфологічних типів у тому числі історичної забудови різних часів і стилів міських топонімічних територій. 2.2. До сельбищної території входять ділянки житлової забудови різних типів та громадської забудови окремих споруд і їх комплексів : установ і підприємств культурно-побутового громадського обслуговування населення адміністративно-управлінських органів самоврядування правоохоронних громадських організацій політичних релігійних культурних наукових проектних навчальних медичних торговельно-підприємницьких спортивних та ін.; внутрішньо-сельбищних вулично-дорожньої і інженерних мереж площ парків садів інших зелених насаджень та місць загального користування. У складі сельбищної території зокрема у великих крупних і найкрупніших містах слід передбачати окремі функціональні зони та підзони: житлової багатоквартирної забудови; садибної забудови з підзоною дачної забудови; громадської забудови з підзонами спеціалізованих за функціями комплексів; змішаної багатофункціональної забудови з підзонами громадсько-житлової у центральній частині міста житлово-виробничої громадсько-виробничої та ін. Примітка: В зоні багатоквартирної житлової забудови при необхідності виділяються окремі підзони багато- і середньоповерхової забудови малоповерхової блокованої без садиб терасової в умовах складного рельєфу та змішаної поверховості. 2.3. Виробнича територія призначена для розміщення: ділянок зон промислових підприємств і пов’язаних із ними виробничих об’єктів; . науково-виробничіх установ і їх комплексів; підприємств із переробки сільськогосподарських продуктів ремонту та технічного обслуговування; зони коммунальних підприємств трамвайно-тролейбусних депо автобусних таксомоторних парків пожежних депо ринків котелень тощо ; зони змішаної виробничої та житлової забудови; ділянок установ громадського обслуговування‚ внутрішньої вулично-дорожньої і інженерних мереж зелених насаджень загального користування. При необхідності включаються: ділянки об’єктів спецпризначення оборонних зовнішньої та приміської інженерно-транспортної інфраструктури крупних гаражів автобаз залізничних депо вантажних станцій портів вокзалів крупних інженерних споруд а також території спеціальних санітарно-захисних зелених насаджень. Примітка. Промислові підприємства та науково-виробничі установи які не виділяють у навколишнє середовище екологічно шкідливих токсичних пилоутворюючих вибухо- та пожежонебезпечних речовин не є джерелом підвищеного рівня шуму вібрації радіаційного фону й електромагнітних випромінювань не вимагають під’їзних залізничних колій великої площі ділянки дозволяється розміщувати в межах сельбищної території з додержанням необхідних санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог. 2.5. Ландшафтно-рекреаційна територія зона об’єднує озеленені водні простори та інші сприятливі елементи природного ландшафту в межах забудови населеного місця і його приміській зеленій зоні. До її складу слід відносити: сквери сади парки лісо- і водопарки міські ліси пляжі а також ландшафти що охороняються землі сільськогосподарського використання та інші угіддя які формують систему відкритих просторів та не створюють окремої зони ; заміські зони масового короткочасного й тривалого відпочинку міжселищні зони відпочинку; курортні території якщо вони є та не створюють окремої зони ; внутрішні вулично-дорожня і інженерні мережі ділянки установ громадського обслуговування відпочиваючих. 2.6. Для визначення місць розташування меж регламентів та заходів з використання й забудови основних функціональних територій міських поселень здійснюється їх режимне зонування з визначенням територій з особливим режимом планувальними обмеженнями. В їх межах на основі відповідних діючих законодавчо-нормативних документів виділяються при необхідності зони історичних ареалів населених місць та зони охорони нерухомої історико-культурної й природної спадщини включаючи меморіальні цвинтарі заказники та природно-заповідний фонд округи санітарної охорони курортів при їх наявності водоохоронні санітарно-захисні шумозахисні сейсмічні зони не придатні для будівництва ділянки оповзні крутосхили коридори проходження магістральних ліній і мереж інженерного обладнання та ін. 2.7. Для досягнення високого соціально-економічного ефекту формування функціонально-планувальної структури міст потрібно прагнути до компактного розвитку їх планів що досягається підвищенням інтенсивності використання території під розселення та інші основні функції. При цьому треба враховувати неоднорідність функціонально-планувальних якостей міських територій які встановлюються їх зонуванням за встановленими коефіцієнтами цінності що визначаються неоднаковими інтенсивністю освоєння та умовами транспортної доступності відносно житлових районів місць прикладення праці загальномиського центру та інших центрів і установ загальноміського значення місць відпочинку. У додатку 2.1 наводяться рекомендовані радіуси зон різної містобудівної якості й орієнтовні коефіцієнти містобудівної цінності територій у містах різних груп за кількістю населення. Примітка. На основі даної якісної оцінки міських територій із врахуванням конкретних містобудівних умов їх функціонального призначення історико-культурної ландшафтної композиційної цінності та споживчої якості а також вартості освоєння слід здійснювати грошову оцінку земель із відповідним зонуванням за цією відзнакою. 2.8. Для визначення форм реалізації містобудівних рішень на конкретних ділянках функціональних територій необхідно здійснювати також детальне зонування територій з установленням конкретних параметрів і режимів вимог і обмежень до планування й забудови в межах детальних зон та стосовно кожної окремої земельної ділянки яка має свого власника або користувача а також об’єктів сервітуту які знаходяться в колективному користуванні що визначається містобудівною документацією місцевими правилами використання й забудови територій і повинно закріплятися в паспортах окремих ділянок. 2.9. Під час виконання детального зонування функціональних територій слід в їх межах виявляти і встановлювати зони невідповідності рішенням генерального плану міста та інших містобудівних проектно-планувальних документів виставляти їм оцінку визначати їхній тимчасовий статус режим використання та будівельні обмеження на термін до здійснення заходів з перепрофілювання реконструкції виносу об’єктів із наступною зміною статусу зони. 2.10. Для здійснення будівництва на ділянках в межах усіх функціональних територій необхідно перед його початком створення зон облаштування на яких відповідно з рішеннями органів виконавчої влади або місцевого самоврядування треба здійснювати заходи щодо інженерної підготовки створення інженерно-транспортної інфраструктури необхідних екологічних та інших умов і заходів для її упорядкування. 2.11. У міських поселеннях з великими обсягами реконструкції або зі складними інженерно-геологічними умовами необхідно передбачати в межах їх територій та в приміських зонах спеціальні земельні ділянки відселенського фонду для розміщення частини населення цих поселень у випадку тимчасових відселень під час корінної реконструкції окремих районів або при раптових катастрофах повенях тощо. 2.12. Функціонально-планувальну організацію міського поселення слід формувати виходячи з його величини за кількістю населення у взаємозв’язку з приміською зоною та оточуючими населеними місцями розвитком інженерно-транспортної інфраструктури за принципом спадкоємного розвитку з врахуванням вимог історико-архітектурних опорних планів й інших визначених регламентів і обмежень. 2.13. Функціонально-планувальну структуру території міських поселень треба організовувати шляхом компактного розміщення й взаємодії усіх функціональних територій зон оптимальних зв’язків між ними раціонального їх планування й районування на основі збалансованого розселення розміщення місць прикладення праці рекреації визначення зон концентрації громадських об’єктів і формування на їх основі громадських центрів. Кількість структурно-планувальних одиниць склад величина й розміщення громадських центрів необхідно приймати залежно від розміру поселення його значення в системі розселення конфігурації в плані природних умов існуючої та передбаченої проектною документацією функціонально- і архітектурно-планувальної організації територій. 2.14. В основу формування функціонально-планувальної структури міських поселень необхідно закладати принцип ієрархічності її побудови з визначенням центральних і периферійних структурно-планувальних одиниць різного рівня та організацією відповідної системи громадських центрів із виділенням у неї загальноміського центру які повинні корелюватися з адміністративно-територіальною структурою міських поселень. 2.15. В найкрупніших крупних і великих містах слід виділяти міські демографічно ємні основні структурно-планувальні одиниці планувальні райони які складаються з міських районів житлових промислових рекреаційних та ін. . При наявності потужних комплексів машинобудування і важкої індустрії зосереджених у великих промислово-виробничих зонах треба також створювати комплексні планувальні зони на основі груп планувальних районів див. додаток 2.2 . 2.16. На базі визначеної структурно-планувальної організації міських поселень слід формувати відповідну ієрархічну просторово-розвинену систему громадських центрів у яких виділяти територіально-розвинений загальноміський центр спеціалізовані міські центри та громадські центри планувальних районів зон що мають загальноміське значення які слід доповнювати територіями громадських центрів та окремих об’єктів громадського обслуговування населення. . 2.17. В найкрупніших і крупних містах а також у міських поселеннях із розчленованою структурою в загальноміському центрі необхідно формувати розвинене багатофункціональне центральне ядро та включати в його склад структурні громадські центри планувальних районів зон значні міські спеціалізовані центри. Примітка. В історичних містах і їх історичних ареалах необхідно виділяти зону історичного планування й забудови міста історико-культурні заповідники та зони які можуть повністю або частково входити в багатофункціональне центральне ядро. В їх складі слід виявляти історичний центр міста якщо він зберігся та його історичне ядро. 2.18. В середніх малих містах й селищах міського типу слід створювати єдиний загальноміський громадський центр який доповнюється територіями центрів або окремих об’єктів громадського обслуговування в промислових сільськогосподарських та інших зонах. Примітка. В територіально розчленованих середніх малих містах та селищах міського типу можуть формуватися також локальні громадські центри. 2.19. Загальноміський центр треба розвивати як поліфункціональну систему яка має основні функції: управлінську діяльність у т.ч. з підтримання правопорядку й самоврядування громадську у т.ч. релігійну профспілкову діяльність ділову банківську комерційну тощо міжнародні зв’язки наукову культурно-просвітню і культурно-видовищну діяльності торгівлю громадське харчування побутове й комунальне обслуговування охорону здоров’я спорт туризм відпочинок житло транспорт зв’язок інформацію тощо. В місцях концентрації спеціалізованих функцій слід створювати відповідні монофункціональні а в зонах змішаної багатофункціональної забудови поліфункціональні громадські комплекси й центри. Примітки: 1. При наявності у межах загальноміського центру окремих пам’яток історії й культури необхідне їх органічне включення до складу функціональної структури центру з додержанням усіх регламентів охорони. 2. В межах загальноміського центру допускаються окремі види науково-виробничої й виробничої діяльності що вимагає створення в його складі окремої функціональної зони. 3. У складі загальноміського центру особливо в найкрупніших крупних і великих містах у разі концентрації у ньому спеціалізованих функцій слід створювати відповідні функціональні зони або мікрозони й окремі ділянки громадської виробничої житлової забудови з виділенням ділянок спеціалізованих комплексів якщо вони є . При цьому громадські території повинні переважати у складі центрального ядра займаючи не менше 70% його площі див. додаток 2.3 . 2.20. В межах загальноміського центру столиці держави‚ столиці автономної республіки та обласних центрах слід формувати адміністративні центри та спеціалізовані функціональні комплекси центри установ управління різних гілок та рівнів влади президентської адміністрації парламентські урядові силових відомств обласної та міської держадміністрацій органів самоврядування і їх виконкомів судів різних інстанцій тощо ; передбачати представницькі комплекси зали конгресів прийомів урочистих подій ; комплекси іноземних представництв тощо. Примітка. У складі адміністративного центру слід передбачати відкриті громадські території місця проведення значних форумів і зібрань під відкритим небом площі еспланади . 2.21. В найкрупніших крупних і великих містах слід формувати спеціалізовані або поліфункціональні центри розташовуючи їх у центральному ядрі на в’їздах у загальноміський центр вздовж головних транспортних магістралей що пов’язують його з центрами планувальних районів зон та основними в’їздами в місто. До основних таких центрів слід відносити адміністративно-діловий духовний релігійний культурний торговий спортивно-рекреаційний тощо. Примітки: 1. В історичних містах слід створювати історико-культурні музейні центри заповідники історико-меморіальні центри. 2. У складі поліфункціональних центрів загальноміського значення при значній кількості об’єктів слід групувати їх у вузькоспеціалізовані комплекси: адміністративно-управлінські законодавчої виконавчої влади банківські готельні концертні тощо. 2.22. Здійснюючи розвиток загальноміського центру і його центрального ядра треба враховувати величину міського поселення за кількістю населення та площею його адміністративно-територіальне значення масштаби територіального розвитку а також місцеві містобудівні природні умови історико-культурний статус. При визначенні площі територій загальноміського центру слід орієнтуватися у загальному випадку на питомий показник 5-8 кв.м/люд. з врахуванням перспективної чисельності населення міста див. додаток 2.4 . Примітка. У південних містах розташованих у ІІІБ і IVБ кліматичних підрайонах? необхідне зниження показника витрат територій загальноміського центру до 4 кв. м/люд. крім зон підвищеної сейсмічності. У містах ІІВ-ІІІВ кліматичних підрайонів у малих містах і курортних поселеннях він може бути збільшений на 15-30% але не перевищувати 10-12 кв.м/люд. 2.23. Зважаючи на високу функціонально-планувальну якість зони загальноміського центру у т.ч. його центрального ядра слід додержуватися високої ефективності використання всіх його територій залежної від їх переважного функціонального використання ділянки житлової виробничої громадської забудови та ін. з врахуванням величини міста за кількістю населення див.додаток. 2.1 2.3 2.4 . Примітка. В історичних поселеннях внесених до Списку історичних населених місць України які мають зону історичного планування й забудови історичний ареал та зони охорони пам’яток у разі зведення нових споруд та реконструкції існуючої забудови підчас її ущільнення необхідно враховувати вимоги й обмеження у відповідності з діючим законодавством. При цьому особливу увагу слід надавати регулюванню в межах історичного середовища існуючим обмеженням поверховості й необхідністю збереження історичних особливостей довкілля. 2.24. Функціонально-планувальну організацію територій міських поселень необхідно вирішувати у тісному взаємозв’язку з їх архітектурно-просторовою організацією враховуючи: природно-ландшафтні та містобудівні умови особливості візуального сприйняття наявність історичного середовища масштаб забудови та загальні естетичні й композиційні вимоги що засновані на принципах спадкоємності цілісності гармонійності ієрархічності та безперервності ансамблевої організації забудови і відкритих просторів поселення і його частин. 2.25. В основу архітектурно-просторової організації забудови міських поселень необхідно закладати систему архітектурно-планувальних та композиційно-просторових осей вузлів які повинні визначатися системою основних вулиць магістралей площ громадських центрів історичних комплексів і окремих пам’яток а також виразних елементів ландшафту. Вирішення нової забудови особливо в умовах реконструкції повинно враховувати загальний масштаб пропорції забудови що склалася та елементів природного ландшафту забезпечуючи композиційне взаємосполучуваність із ними.     Функціонально-планувальна організація сільських поселень 2.26. Територію для планування нових‚ реконструкції існуючих населених пунктів належить вибрати на підставі Державного земельного кадастру а також Містобудівного кадастру населених пунктів. Першочерговому освоєнню підлягають вільні від забудови землі що знаходяться у межах населеного пункту включаючи ділянки на яких потрібно провести спеціальні інженерні заходи а також землі на яких розташовані старі будівлі у відповідності з відведенням земельних ділянок на підставі діючого законодавства. ПРИМІТКИ: 1. На перехідний період першочергові задачі розвитку і реконструкції сільських поселень визначаються: інвентаризацію земель сільських населених пунктів; встановленням меж сільських поселень. 2. Фермерські та індивідуальні господарства можуть бути упоряджені на землях сільськогосподарського призначення та сільських населених пунктів з дотриманням земельного законодавства. 2.27. При розміщенні нового будівництва необхідно передбачати: * максимальне використання існуючого будівельного фонду і зелених насаджань; * дбайливе використання землі створення умов що виключають забруднення грунту повітряного басейну джерел водопостачання; * дотримання санітарно-захисних зооветеринарних і протипожежних вимог; * створення умов для раціональної організації сільськогосподарського виробництва в тому числі фермерських господарств; * організація зручного зв’язку між сельбищною і виробничою зонами населеного пункту а також фермерських господарств з зовнішніми магістралями; * можливості раціонального розміщення місць прикладання праці проживання і відпочинку населення; * можливість забезпечення населених пунктів а також фермерських господарств на перспективу достатньою кількістю води що відповідає вимогам відповідного ГОСТу Розміщення об’єктів виробничого житлово-цивільного‚ комунального будівництва не допускається: * на площі промислового залягання корисних копалин без погодження з органами Держкомітету України по нагляду за охороною праці а також без якісної характеристики корисних копалин; * у небезпечних зонах відвалів породи вугільних і сланцевих шахт а також збагачувальних фабрик; в зонах активних карстових явищ; * в зонах радіоактивного забруднення визначених діючим законодавством; * в зонах зсувів селевих потоків та снігових лавин що загрожують експлуатації будівель і споруд; * в першому поясі зони санітарної охорони джерел водопостачання; * в першій зоні округів санітарної охорони курортів якщо об’єкт що проектується не пов’язаний з експлуатацією курорту; * на ділянках зелених зон міст і селищ міського типу де знаходяться ліси лісопарки й зелені насадження які виконують захисні і санітарно-гігієнічні функції або є місцями відпочинку населення; * на ділянках закритих кладовищ навіть після закінчення строку їх дії ; * на ділянках забруднених органічними і радіоактивними відходами до закінчення строків що встановлені органами санітарно-епідеміологічної служби; * на землях заповідників і в межах які встановлюються навколо охоронних зон; * в зонах охорони пам’яток історії і культури. 2.28. При виборі території для забудови необхідно забезпечувати збереження природного середовища передбачати заходи щодо запобігання ерозійним процесам забрудненню грунтів і водних джерел. Майданчик для будівництва при наявності радіоекологічного паспорту повинен мати достатні розміри з урахуванням розвитку об’єктів які розміщуються на перспективу налагодження систем водопостачання каналізації електропостачання і упорядкування транспортного обслуговування. 2.29 . Вибір території для будівництва повинен бути підтверджений техніко-економічними розрахунками шляхом порівняння варіантів можливого розміщення будівництва що намічається з урахуванням раціонального використання земельних ділянок відшкодування землекористувачам збитків що спричиняються вилученням земельних ділянок і витрат сільськогосподарського виробництва пов’язаних з вилученням сільськогосподарських угідь. 2.30. На території сільського населеного пункту в залежності від функціонального призначення слід виділяти сельбищну і виробничу зони. При формуванні функціональних зон сільського поселення необхідно керуватись основними положеннями Державного земельного і Містобудівного кадастрів населених пунктів. Сельбищна зона включає громадський центр територію житлової забудови вулиці бульвари проїзди майданчики для стоянки автомобілів парки сквери водоймища. Виробнича зона включає ділянки підприємств для виробництва і переробки сільськогосподарської та іншої продукції ремонту технічного обслуговування і зберігання сільськогосподарської техніки і автотранспорту комунально-складські та інші об’єкти дороги проїзди і майданчики для стоянки автомобілів‚ інші території. ПРИМІТКИ: 1. У межах населеного пункту знаходяться виробничі і комунально-складські об’єкти що віддалені від сельбищної зони на відстань не більше 300 м. Генеральні плани на виробничі об’єкти а також фермерські господарства що розміщені поза межами населеного пункту‚ розробляються окремо. 2. До території сільського населеного пункту належать також присадибні землі в тому числі землі фермерських і індивідуальних господарств а також майданчики комунальних об’єктів що знаходяться в межах населеного пункту. 3. На перехідний період територіальні резерви сельбищної та виробничої зон поселень намічаються виходячи з концепції зростання чисельності населення на перспективу при збереженні колективних кооперативних форм ведення господарства в галузях тваринництва. 2.31. . При розвитку та реконструкції сільських населених пунктів належить передбачити: * упорядкування функціонального зонування що склалося з метою поліпшення санітарно-гігієнічних умов; * винесення сільськогосподарських підприємств з сельбищної зони при відповідному обгрунтуванні – за межі поселень ; * винесення транзитних автомобільних шляхів; * заходи щодо захисту від затоплення зсувів селей підтоплення підгрунтовими водами тощо; * упорядкування і благоустрій мережі вулиць і проїздів з максимально можливим збереженням планувальної структури що склалася; * удосконалення забудови на сонові збереження існуючих капітальних і придатних до тривалої експлуатації будинків і споруд поступову заміну старого житлового фонду; * забезпечення найсприятливіших умов для ведення всіх форм сільськогосподарської діяльності включаючи оренду фермерське особисте підсобне та інші види господарювання всіма жителями зокрема тими що проживають у безсадибних житлових будинках; * поліпшення культурно-побутового обслуговування і завершення формування громадського центру поселення шляхом будівництва об’єктів яких невистачає; * найбільш ефективне використання території населеного пункту за рахунок освоєння земель непридатних для сільськогосподарського використання; * здійснення заходів щодо інженерного обладнання зовнішнього благоустрою і озеленення території. 2.32. Генеральні плани сільських поселень фермерських господарств проекти окремих виробничих комунальних транспортних інженерних об’єктів і споруд слід розробляти на основі схеми генерального плану території сільської Ради. При удосконаленні планувальної структури та організації вуличної мережі сільських поселень належить керуватись діючими нормами. 2.33. Проектування самостійної мережі доріг для прогону особистої худоби підвезення добрив і проїзду вантажного транспорту до ділянок сельбищної території сільських населених пунктів допускається з відповідним обгрунтуванням. 2.34. В умовах реконструкції сільських населених пунктів будівництво і капітальний ремонт житлових будинків що знаходяться в межах нормативних санітарно-захисних зон не допускається: існуючий житловий фонд передбачається до виносу на території що резервуються з цією метою  Приміська зона 2.35. До чинників які визначають пригородну зону зону впливу населеного пункту слід відносити: рівень урбанізації щільність транспортної мережі маятникова міграція щільність населення ринкова вартість нерухомості і землі розміщення рекреаційнихтериторій транспортна доступність розміщення промислових об'єктів технопарків що знаходяться в кооперації з промисловими виробництвами населеного пункту та інше . Перелік чинників що визначають зону впливу населеного пункту і розрахунок індексів впливу наведено в табл. 1 2.36. Межі зони впливу повинні співпадати з кордонами районів з кордонами земель місцевих рад окремих господарств. Для агломерації населених пунктів може створюватися одна зона впливу з кооперацією на її території однотипних об'єктів. 2.37. Для встановлення кордонів зон впливу необхідно проводити розрахунки рівня індексу зон впливу ІЗВ який є середньозваженим по більшості чинників показником із загального об'єму впливу населеного пункту на прилеглу територію: ІЗВ =   Таблиця 1 № /п Найменування чинника Визначення індексу впливу Розрахунок величини індексу 1 Рівень урбанізації Відношення рівня урбанізації району що розглядається до середнього по зоні відношення територій зайнятих під забудовою 2 Щільність транспортної мережі Відношення щільності транспортної мережі району що розглядається до загальної території 3 Пасажирські тяжіння Відношення пасажирської кореспонденції І-го району в головне місто до середньої по зоні. До головного міста на всіх видах транспорту 4 Щільність населення Відношення щільності населення І-го району до середньої щільності по зоні 5 Ринкова вартість нерухомості Відношення вартості нерухомості до середньої по зоні 6 Ринкова вартість землі Відношення вартості 1га 1 км2 землі І-го району до середньої вартості 1 га 1 км2 по зоні 7 Розміщення рекреаційнихтериторій Відношення площі рекреаційних зон І-го району до середньої по зоні 8 Транспортна доступність Відношення часу доступності І-м районом головного міста до середньозваженого часу доступності від усіх районів 9 Розміщення об'єктів промисловості технопарків технополюсів та інш. об'єктів Відношення територій зайнятих під промисловістю І-го району до середнього по зоні 10 Екологічна оцінка території Відношення комплексного показника І-го району до середнього показника по зоні   де n - кількість чинників що розглядаються; Фі - кількісний показник чинника що представляє собою відношення числових значень даного чинника до середнього по зоні; Р - площа території що розглядається 2.38. Території зон впливу які призначені для територіального розвитку населених пунктів розміщення об'єктів комунального і виробничого характеру і споруд транспортної інфраструктури промислових виробництв технопарків розміщення котеджної забудови садових товариств розміщення місць відпочинку тощо. Згідно із Законом України про місцеве самоврядування на території зони впливу можуть створюватися асоціації і об'єднання для вирішення спільних господарських інтересів. 2.39. Використання територій приміських зон містобудівна діяльність в їх межах здійснюється в інтересах населення міста і населених пунктів приміської зони відповідно до законів України. 2.40. Зонування і використання території приміських зон міст включаючи природоохоронні заходи визначається містобудівною документацією з обліком землі і лісоустроительной документацією. 2.41. До складу приміської зони повинен входити лісопарковий пояс органічно об’єднаний із зеленими насадженнями загального користування населених пунктів. Для міст і інших населених пунктів розташованих у безлісныхрайонах потрібно замість зеленої зони передбачати створення з навітряного боку для вітрів переважаючого напрямку захисні смуги зелених насаджень. Для розміщення таких смуг потрібно використати землі держфонду та інші землі які не створюють незручності для населення. 2.42. При плануванні приміської зони організовувати місця масового відпочинку і місця лікувально-оздоровчого призначення на зручних здорових і живописнихтериторіях а також враховувати потреби міста в різних видах господарського обслуговування і постачання населення. 3. 3.       У межах приміської зони можуть знаходитися: а лісопарки позаміські парки розсадники і інші види зелених насаджень; б будинки і містечки відпочинку пансіонати мотелі і кемпінги пляжі фізкультурні і спортивні споруди і пристрої туристські мисливські і риболовецькі бази молодіжні табори відпочинку піонерські табори спецшколи для відпочинку дітей і установи що призначаються для обслуговування відпочинку населення; в лікувальні установи і санаторії при наявності відповідних природно-оздоровчих чинників ; г вищі і спеціальні учбові заклади науково-дослідні установи; д сільськогосподарські підприємства; е транспортні пристрої і установи аеродроми залізничні сортувальні станції і ; ж электропідстанції і високовольтні лінії електропередачі; з споруди водопроводу канализації очищення звалища сміттєперероблюючі заводи. При відповідному обгрунтуванні в приміській зоні поза лісопарковим поясом допускається розміщувати: o o        промислові підприємства переважно пов'язані з обслуговуванням міста також підприємства що мають технологічний зв'язок з підприємствами розташованими в місті або використовуючі на території зони родовища корисних копалин за умови усунення негативного впливу підприємств на оточуюче середовище ; o o        склади державних резервів транспортно складські комплекси склади легкозаймистихрідин вибухонебезпечних і отруйних речовин; o інші споруди що призначаються для обслуговування міста нешкідливі в санітарному відношенні. 2.43. Лісопарки позаміські парки і місця масового відпочинку населення слід як правило влаштовувати в кращих лісових масивах і найбільш живописнихмісцях приміської зони по можливості поблизу водоймищ які придатні для водного спорту і купання. Найбільш цінні місця масового відпочинку в зоні впливу повинні мати зручний зв'язок з містом для чого потрібно використовува по можливості існуючі автомобільні і залізниці а також водні шляхи. 2.44. Кращі за природними якостями території зони впливу включаючи місця історичних подій і дільниці пам'ятників культури потрібно виділяти в зону охорони ландшафту з режимом заповідника що забезпечує збереження природної краси і особливостей природи і пам'ятників. 2.45. Автомобільні дороги І ІІ і ІІІ категорії і залізниці І ІІ категорії в межах приміських зон в умовах нового будівництва необхідно прокладати поза територією населених пунктів з наближенням до міської межі населених пунктів не ближче як за 100м. У випадку якщо по планувальних умовах не має можливості забезпечити цей норматив вздовж дороги перерахованих вище категорій в умовах нового будівництва або реконструкції встановлюються шумозахисні екрани але відстань не має бути меншою за 50м. Транспортні коридори не повинні перетинати території населених пунктів а за відсутності такої можливості повинні бути ізольовані від території цих населених пунктів із будівництвом шумозахиснихекранів. На підході до крупних великих крупнихі найкрупніших міст траси коридорів мають пройти за їх межами по обхідних автомобільних дорогах і залізницях на відстані від забудови більше як за 100м. 2.46. Автомобільні дороги загальної транспортної системи України перетинаючи межі населених пунктів перестають бити дорогами і переходять до категорії вулиць. На виході за межі території населених пунктів вони відповідно змінюють свою функцію. 2.47. Планувальний розвиток зони впливу має здійснююватися з урахуванням інтересів і за кошти як територіальних громад що входять в її межі так і за рахунок основного міста. За рахунок цих коштів повинна проводитися інженерна підготовка територій транспортне будівництво випрямлення і розчищення русел рік озерне будівництво озеленення територій будівництво об'єктів інфраструктури рекреациійне будівництво.     ДОДАТКИ Додаток 2.1 рекомендований Таблиця 1 Орієнтовна величина радіусів зон різної містобудівної якості стосовно міського центру по групах поселень Групи поселень тис.чол. Зони містобудівної якості І ІІ ІІІ IV V VI VII більше 1000 15/15 25/35 35/5 40/8 45/10 60/12 90/15 і більше 250 до 1000 - 15/15 25/35 35/35 45/8 60/10 - 50 до 250 - - 15/15 30/5 45/8 - - до 50 - 15/15 - 40/6 - - - Примітки: 1. У чисельнику витрати часу хв.; у знаменнику відстані км. 2. Зони містобудівної якості: 1 ядро загальноміського центру для найкрупніших міст ; ІІ центральна зона; ІІІ центральна зона для міст із населенням до 250 тис. жителів; перша середня зона для найкрупніших і крупних міст; IV середня зона; V і VI перша і друга периферійні зони; VII зона агломераційного розселення. 3. Для досягнення високого соціально-економічного ефекту формування функціонально-планувальної структури міста необхідно прагнути до компактного розвитку його плану що досягається підвищенням інтенсивності використання території під основні функції. При цьому необхідно враховувати неоднорідність функціонально-планувальних якостей міських територій які значною мірою визначаються різною інтенсивністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортної доступності. Містобудівну цінність ділянок міської території треба визначати за оцінками її доступності відносно місць розселення прикладення праці установ обслуговування загальноміського значення місць масового відпочинку з урахуванням їх розміщення у зонах різної містобудівної якості додат.2.1б а також історико-культурного й композиційного значення якостей природно-ландшафтного середовища. Таблиця 2 Орієнтовні коефіцієнти містобудівної цінності територій в міських поселеннях із різною кількістю населення Групи міських поселень тис.чол. Зони містобудівної якості І ІІ ІІІ IV V VI VII Найкрупніші понад 1000 2 2 1 75 1 25 0 87 0 62 0 37 0 2 Крупні від 500 до 1000 - 1 75 1 25 0 87 0 62 0 37 - Великі від 250 до 500 - 1 75 1 25 0 87 0 62 - - Великі від 100 до 250 - - 1 25 0 87 0 62 - - Середні від 50 до 100 - - 1 25 0 87 0 62 - - Малі до 50 - - 1 25 - 0 62 - - І ІІ ядро загальноміського центру для найкрупніших і крупних міст І-ІІІ центральна зона усі міста III-IV серединна зона для найкрупніших і крупних міст ІІІ-IV серединна зона для великих міст V-VII периферійна зона для найкрупніших і крупних міст ІV-V периферійна зона для великих середніх і малих міст. Примітка: Величини коефіцієнтів показують співвідношення містобудівної цінності території у межах одного міста. Наведені коефіцієнти можуть бути збільшені або зменшені експертним шляхом з урахуванням функціонального призначення історико-культурної середовищної й містоформуючої композиційної цінності ділянок у 0 5-2 раза. Під час здійснення грошової оцінки земель також треба враховувати споживчу цінність території та вартість її освоєння для забудованих територій .   Додаток 2.2 рекомендований Таблиця 1 Демографічна ємність значних за площею структурно-планувальних одиниць у найкрупніших крупних та великих містах Тис.чол. Планувальні райони Планувальні зони Кількість населення тис.чол. 100-300 200-600 Кількість працюючих у містоутворюючому комплексі міста тис.чол. 30-100 60-300 Примітки: 1. У міських поселеннях які характеризуються значним розчленуванням планувальної структури особливо у містах гірничодобувної промисловості які формуються на базі окремих територіально закріплених виробництв і розселення при них шахт копалень тощо населення планувального району слід установлювати від 50 до 120 тис. чол. 2. З метою забезпечення необхідних функціональних зв’язків місць розселення з місцями прикладення праці відпочинку закладами культурно-побутового обслуговування а також із метою зниження витрат часу на пересування населення в найкрупніших крупніших та великих містах із розчленованою планувальною структурою слід формувати відносно стійкий трудовий баланс на рівні не менш як 45-60% працюючих від кількості населення в межах основних структурно-планувальних елементів міста планувальних районів зон. 3. Функціональну організацію межі основних структурно-планувальних елементів міського поселення треба визначати виходячи з місцеположення й концентрації основних функцій. У середніх і малих містах селищах міського типу з компактною планувальною структурою працезбалансованості слід досягати в масштабі усього поселення. Формування планувальних зон у найкрупніших містах понад 1 млн. жителів треба здійснювати шляхом поєднання груп близьких за функцією планувальних районів у т.ч. зі створенням сельбищно-виробничих районів із високим ступенем працезбалансованості та з організацією багатофункціональних зон прикладання праці і громадського обслуговування. Додаток 2.3 рекомендований Питома вага території загальноміського центру і його складових частин % Найменування головних елементів загальноміського центру Питома вага територій залежно від групи міста за кількістю населення % Загальноміський центр у цілому від площі міста 3 5 -5 0 найкрупніші й крупні міста‚ 6‚0 - 8 0 інші групи міст у т.ч. поліфункціональне центральне ядро від площі загальноміського центру 30-35 усі категорії міст у т.ч. громадські території від площі поліфункціонального центрального ядра загальноміського центру 70 і більше усі категорії міст Додаток 2.4 рекомендований Інтенсивність освоєння території загальноміського центру Територія за переважним функціональним використанням Щільність населення чол./га в загальноміських центрах міських поселень різних груп за кількістю населення понад 1000 тис.чол. від 500 до 1000 тис.чол. від 250 до 500 тис.чол. від 100 до 250 тис.чол. від 50 до 100 тис.чол. менше 50 тис.чол. Сельбищна в т.ч. 130-170 115-145 110-125 100-115 70-90 55-65 а житлова 400-600 350-450 300-350 250-350 150-200 100-125 б виробнича 150-300 100-250 90-180 70-145 65-130 55-80 в громадських установ 150-300 100-250 90-180 70-145 65-130 55-80 ПРИМІТКА. Інтенсивність освоєння території ждається для зони змішаної багатофункціональної забудови на ділянках із визначеною переважною функцією в міських поселеннях різних груп за кількістю населення з врахуванням того що до сельбищної території входять значні за площею території садів парків площ та інших громадських просторів цієї зони.   3. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ 3.1. Архiтектурно-планувальну організацію сельбищної території слід здійснювати відповідно до її площі i структури поселень пов'язуючи з іншими видами території – виробничою i ландшафтно-рекреацiйною. У межах сельбищної території треба передбачати формування взаємозв'язаних зон громадських центрів житлової забудови озеленених територій загального користування нешкідливих місць прикладення праці а також вулично-дорожної мережі. 3.2. Розміщення нового житлового будівництва у населених пунктах повинно передбачатися як на вільних територiях так i в районах реконструкцiї. Архiтектурно-планувальну органiзацiю житлових районів і житлових кварталів треба здійснювати з урахуванням мiстобудiвних умов: вiдповiдно до їх мiсцеположення вiдносно центру мiста‚ основних архiтектурно-планувальних осей i вузлiв iснуючих або тих що проектуються ; пам'яток історії та культури заповiдних зон; навколишньої забудови з урахуванням її характеру поверховостi‚ природного оточення. Примiтка : У складних геологiчних умовах нове житлове будiвництво треба розмiщувати переважно на найбiльш придатних для забудови територiях з урахуванням мiстобудiвних умов. 3.3. У межах сельбищної територiї формуються основнi структурнi елементи * *         Житловий квартал житловий комплекс – первісний структурний елемент житлового середовища обмежений магістральними або житловими вулицями проїздами природними та іншими межами площею: до 20га – з повним або неповним комплексом установ i підприємств обслуговування місцевого значення; 20 – 50га збільшений квартал мiкрорайон – з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення див. розд. 6 . Примiтки : 1. Квартали з неповним комплексом установ i пiдприємств обслуговування як правило формуються у малих мiстах селищах а також в умовах складного рельєфу при реконструкцiї забудови яка склалася. 2. При садибнiй забудовi площа кварталiв з неповним комплексом установ i пiдприємств обслуговування мiсцевого значення може бути збiльшена. 3. У випадку коли дитячi дошкiльнi установи i школи розмiщенi в сусiднiх кварталах безпеку пiшохiдного руху треба забезпечити через магiстральнi вулицi. * *         житловий район – структурний елемент сельбищної територiї площею 80 – 400 га у межах якого формуються житловi квартали мікрорайони розмiщуються установи i пiдприємства обслуговування з радiусом доступності не бiльше 1500 м а також об'єкти мiського значення. Межами житлового району є магiстральнi вулицi й дороги загальномiського або районного значення природнi й штучнi межi. Житловi райони можуть формуватися як самостiйнi структурнi одиницi; * *         сельбищний район житловий масив – структурний елемент cельбищної територiї площею понад 400га у межах якого формуються житловi райони. Його межами є магістральні вулиці й дороги загальноміського значення природнi й штучнi межi. Ця структурна одиниця характерна для значних i найзначнiших мiст і формується як цiлiсний структурний органiзм з розмiщенням установ обслуговування районного i мiського користування. Житлові райони що входять до складу сельбищної зони складовi повиннi формуватися у взаємопов'язуваннi з його плануванням i забудовою. Примiтки : 1. Розмір i тип основних структурних елементів визначається містобудівними умовами поселень. 2. У значних i найзначніших містах планувальну структуру сельбищної території формують як сельбищнi райони так i житлові які не входять до складу сельбищних. 3.4. На сельбішній території міст залежно від їх чисельності населення‚ природних умов‚ існуючої планувальної структури тощо слід виділяти зони: житлової багатоквартирної‚ садибної‚ змішаної багатофункціональної‚ громадської спецілізованої‚ дачної та садівницької забудови. Ефективність забудови території різних зон визначається максимально допустимими величинами коефіцієнтів: забудови Кзаб та щільності Кщ ‚ наведеними в табл. 3.1. Таблиця 3.1   №№ п.п. Основні функціональні зони і підзони забудови сельбищної території Коефіцієнт забудови Кзаб Коефіцієнт щільності забудови Кщ 1 Зона житлової багатоквартирної забудови: -квартали нової багатоповерхової житлової забудови; -квартали існуючої багатоповерхової житлової забудови які належать реконструкції;   0 4 0 6   1 2 1 6 2 Зона садибної забудови: -квартали садибної забудови; -квартали дачної забудови. 0 2 0 2 0 4 0 2 3 Зона змішаної багатофункціональної забудови: - квартали забудови центрального району міста; - квартали виробничо-житлової забудови.   1 0 0 6 3 0 1 6 4 Зона громадської спеціалізованої забудови 0 8 2 4   Примітки: 1. Коефіцієнт забудови Кзаб ‚ відсоток забудови земельної ділянки‚ встановлює максимально допустиму величину забудови на 1 кв. м площі земельної ділянки. Коефіцієнт щільності забудови Кщ регламентує максимально допустиму щільність поверхової площі суму площі поверхів яку допускається розміщувати на 1 кв. м земельної ділянки. 2. Для зон житлової забудови коефіцієнт забудови та коефіцієнт щільності забудови наведено для території кварталу брутто з врахуванням необхідних з розрахунку установ та підприємств обслуговування гаражів стоянок для автомобілів зелених насаджень майданчиків та інших об`єктів благоустрою. 3. При розрахунку коефіцієнт щільності забудови площа поверхів визначається по зовнішнім розмірам будинку або споруди. При цьому не враховуються підземні поверхи. будинку та споруди. Верхній поверх підземної полупідземної споруди. враховується якщо поверхня землі надземної території над ним неможливо використовувати під озеленення організацію майданчиків автостоянок та інші види благоустрою. 4. Межами ділянок є червоні лінії кварталів а також інші межи які встановлені містобудівної документацією. 5.При ущільненні та реконструкції кварталів житлової забудови яка склалася необхідно передбачати обсяг установ та підприємств обслуговування який треба з розрахунку. Дозволяється враховувати установи та підприємства обслуговування які розташовані в сусідніх кварталах при дотриманні нормативних радіусів їх доступності крім дитячих дошкільних установ та початкових шкіл . 6. При будівництві на ділянках які потребують складних заходів з інженерної підготовці території щільність забудови дозволяється підвищувати але не більше ніж на 20% при дотриманні санітарно- гігієнічних норм і вимог безпеки. 7. В сейсмічних районах слід проміняти переважно середнє- та малоповерхову житлову забудову а також забезпечувати можливість безборонної євакуації мешканців з житлових зон. Наведені коефіцієнти щільності для багатоповерхової житлової забудови необхідно зменшувати на 30%.     Зона житлової багатоквартирної забудови 3.5. Зону житлової багатоквартирної забудови слід розташовувати‚ як правило‚ в центральній або в серединній частині населених пунктів. При розташуванні цієї зони в периферійній частині міст‚ особливо значних і найзначніших міст‚ слід забезпечувати необхідні транспортні зв`язки з їх центрами‚ основними виробничими і культурно-побутовими пунктами тяжіння населення. 3.6. При забудові вільних територій зони багатоквартирної забудови‚ її функціонально-планувальна i архiтектурно-просторова організація поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей населеного пункту‚ вимог до його планування і забудови з урахуванням санітарно-гігієнічних протипожежних демографічних архiтектурно-композицiйних та інших вимог рівня інженерного обладнання місцевих умов будівництва. Житлова забудова повинна ураховувати необхідність формування відповідних структурних одиниць сельбищної території див. п.3.3 мережі установ і підприємств культурно-побутового обслуговування‚ зелених насаджень. В населених пунктах‚ особливо у значних i найзначніших містах житлову забудову треба розміщувати в зонах пішохідної доступності зупинок міського транспорту з радіусом доступності не більше 500 м . Поза цією зоною допускається розміщувати дитячі дошкільні установи школи фізкультурні майданчики автостоянки гаражі. Примітка. . Для міст розташованих у районах сейсмічністю 7 – 8 балів треба застосовувати одно- двосекційні житлові будинки висотою не більше 4-х поверхів а також малоповерхову забудову з приквартирними ділянками. Будівництво житлових будинків вище 4-х поверхів може здійснюватись при належному архiтектурно-композицiйному i техніко-економічному обгрунтуванні з дозволу відповідних державних органів. Будівництво житлових будинків на територіях з сейсмічністю 9 балів не допускається. Проектування будинків в умовах сейсміки повинно вестись на основі карт сейсмомiкрорайонування. Бальнiсть ділянки будівництва необхідно приймати не менше передбаченої діючими нормами для будинків в сейсмічних районах. 3.7. У житлових кварталах мікрорайонах необхідно передбачати відповідно до завдання на проектування спеціальні житлові будинки чи відводити перші поверхи будинків для розселення маломобільних груп населення таким чином‚ щоб забезпечити: – відстань від спеціальних житлових будинків до підприємств торгівлі місцевого значення‚ установ охорони здоров`я поліклінік‚ амбулаторій‚ диспансерів без стаціонарів ‚ які обслуговують інвалідів і людей похилого віку‚ не більше 200 м‚ а в умовах існуючої забудови – не більше 300 м; – максимально можливе приближення спеціальних житлових будинків до озеленених територій‚ міст роботи трудоздатних інвалідів‚ зупинок міського транспорту. До спеціальних житлових будинків треба передбачати необхідні під’їзди згідно примітками до п. 3.11* та 3 до табл. 7.1. 3.8. Розміщення будинків гуртожитків треба здійснювати на спеціально відведених ділянках зони багатоквартирної забудови. Гуртожитки для студентів i учнів навчальних закладів треба розміщувати як правило на їх території. Площа земельних ділянок перелік влаштовуваних майданчиків фізкультурних господарчих тощо визначається завданням на проектування.. 3.9. Розрахункову щільність забудови житлового району і житлового кварталу слід приймати згідно табл. 3.1‚ але щільність населення житлового району при цьому не повинна перевищувати 170 - 220 люд./га‚ а кварталу - 180 - 450 люд./га‚ відповідно до типу поселень малі – найзначніші міста . Примiтки : 1. Щiльнiсть населення житлового кварталу з повним комплексом установ i пiдприємств мiсцевого значення мікрорайону треба приймати вiдповiдно до щiльностi населення житлового району 3. В населених пунктах з складними геологічними умовами осідальні грунти‚ підроблювальні теритрії тощо на окремих ділянках з сприятливими геологічними умовами неосiдальні‚ непiдроблювані території максимально допустима щільність населення може бути підвищена до 10% при відповідному обгрунтуванні. 4. Величина щiльностi населення може бути зменшена в умовах складного рельєфу при ухилі понад 20% i експозицiї схилiв у межах сектору горизонту 310-500 – до 10% якщо схили цiєї орiєнтацiї займають понад 50% житлового кварталу а також в межах розташування сторичних зон. 5. Величина щiльностi населення житлового кварталу може прийматись більше 450 люд./га тільке в найзначніших містах при відповідному обгрунтуванні. 3.10. Реконструкція ділянок житлової забудови яка склалася повинна передбачати: планомірне упорядкування територій; модернізацію старих капітальних будинків ліквідацію аварійних i малопридатних для проживання будинків; знесення при необхідності частини придатного для експлуатацiї фонду з метою вирiшення необхідних загальномiських архітектурно-планувальних завдань; винос або перепрофiлювання шкiдливих у санiтарно-гiгiєнiчному i вибухово-пожежонебезпечному вiдношеннi об'єктiв; використання вивiльнюваних дiлянок після знесення існуючих будинків для розмiщення нового житлового і культурно-побутового будiвництва озеленення улаштування спортивних i дитячих майданчикiв куточкiв вiдпочинку тощо. Здiйснення реконструкцiї забудови повинно обгрунтовуватися спецiальними технiко-економiчними розрахунками мiстобудiвними і санiтарно-гiгiєнiчними вимогами. 3.11. При новому будівництві в iснуючих житлових кварталах мінімальну розрахункову площу для окремого житлового будинку без розміщення на ній дитячих дошкільних установ установ i підприємств обслуговування гаражiв що належать громадянам фізкультурних i спортивних споруд треба приймати вiдповiдно до кiлькостi його мешканців – не менш як: 30 1 – 23 3 м2/люд. при забудовi до 3 поверхiв 20 2 – 17 0 м2/люд. 4-5 поверхiв 15 3 – 13 9 м2/люд. 6-8 поверхів 12 2 – 12 0 м2/люд. 9-12 поверхiв . Примітка. При будівництві окремих житлових і громадських будинкiв в iснуючих житлових кварталах слід передбачати забезпечення необхідних умов експлуатацiї існуючої забудови. В цьому випадку слід використовувати будiвельнi дiлянки мiнiмальної площi улаштовувати тимчасовi пiд'їзди i пiшохiднi дороги дитячi і господарськi майданчики. 3.12. Для поліпшення умов інсоляції в переущільнених житлових кварталах допускається розущiльнення забудови‚ знесення затiнюючих або затiнюваних будинкiв чи їхнiх частин які не відносяться до числа пам`яток історії та культури. Оздоровленню житлового середовища повинні сприяти винесення або перепрофiлювання малих промислових пiдприємств або окремих цехiв баз складiв та iнших об'єктiв не властивих сельбищнiй територiї. 3.13. При реконстркуції кварталiв житлової багатоквартирної забудови треба враховувати iсторико-архiтектурну i мiстобудiвну цiннiсть кожного будинку i споруди роздiл 11 ‚ їх стан‚ ступень зносу‚ категорію реконструкції регенерацiя‚ реставрація‚ поточний ремонт тощо . 3.14. У житлових кварталах треба передбачати в'їзди на їх територiю а також при потребi – наскрiзнi проїзди в будинках на вiдстанi не бiльше 300 м один вiд одного а при периметральній забудові – не більше 180 м. Примикання проїздiв до проїжджих частин магiстральних вулиць регульованого руху допускається на вiдстанях не менше 50 м вiд перехрестя. Для пiд'їзду до груп житлових будинкiв великих установ i пiдприємств обслуговування торгових центрiв треба передбачати основнi проїзди а до будинкiв що стоять окремо‚ – другоряднi проїзди параметри яких приймать вiдповiдно до табл.7.1. цих норм. На другорядних односмугових проїздах треба передбачати роз'їзнi майданчики шириною 6 i довжиною 15 м на вiдстанi не бiльше 75 м один вiд одного. Тупиковi проїзди повиннi бути довжиною не бiльше 150 м i закiнчуватися поворотними майданчиками якi забезпечують можливiсть розвороту смiттєвозiв прибиральних і пожежних машин. До житлових будинкiв що стоять окремо висотою не бiльше 9 поверхiв а також до об'єктiв якi вiдвiдують iнвалiди допускається улаштування проїздiв сумiщених з тротуарами при їх довжинi не бiльше 150 м i загальнiй ширинi не менше 4 2 м. Тротуари велосипеднi дорiжки треба пiдносити на 15 см над рiвнем проїздiв. Перехрещення тротуарiв i велосипедних дорiжок треба передбачати в одному рiвнi з улаштуванням рампи довжиною вiдповiдно 1 5 i 3 м. 3.15. Вiдстань мiж житловими будинками житловими i громадськими а також мiж виробничими будинками треба приймати на основi розрахункiв інсоляції роздiл 10 i освітленості відповідно до норм протипожежних вимог додаток 2.1 . Між довгими сторонами житлових будинків висотою у 2-3 поверхи треба приймати вiдстанi побутовi розриви не менше 15 м а висотою в 4 поверхи i більше - 20м мiж довгими сторонами i торцями з вікнами iз житлових кiмнат цих будинкiв - не менше 15 м. При розмiщеннi 9 – 16-поверхових житлових будинкiв сумiжно з кварталами садибної забудови що зберiгається вiдстань мiж садибним будинком i довгою стороною багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту останього. Примiтка. При рiзних вимогах – протипожежних санiтарно-гiгiєнiчних та iн. – мiнiмально допустимі вiдстані мiж будинками i спорудами треба приймати по найбiльшим нормативним величинам. 3.16. Житловi будинки з квартирами на перших поверхах треба розмiщувати з вiдступом вiд червоних лiнiй. По червонiй лiнiї допускається розмiщувати житловi будинки з вбудованими у першi поверхи примiщеннями громадського призначення а на житлових вулицях в умовах реконструкцiї забудови яка склалася - житловi будинки з квартирами на перших поверхах тiльки як виняток. Формування малоповерхової високощiльної забудови повинно здiйснюватися на основi компактного розмiщення блокованих житлових елементiв при забезпеченнi нормативних санiтарно-гiгiєнiчних вимог. Мiнiмальнi розмiри формрваних внутрiшнiх дворикiв визначаються вимогами iнсоляцiї при забезпеченнi вiдстанi мiж вiкнами квартир розмiщенних з протилежного боку не менше 15 м побутовий розрив а також протипожежними вимогами додаток 2.1 включаючи забезпечення в'їзду пожежних машин. Проїзди у внутрiшнi дворики треба приймати у свiтлi шириною не менше 3 4 м висотою – не менше 4 25 м. 3.17. Озеленення житлових кварталiв треба проектувати з урахуванням системи озеленення бiльших структурних елементiв сельбищної територiї житлових та сельбищних районiв . Площу озелененої територiї житлового кварталу слiд приймати не менше 6 кв. м на 1люд. без урахування озеленення шкiл i дитячих дошкiльних установ . Примiтка. До площi окремих дiлянок озелененої територiї житлового кварталу входять майданчики для вiдпочинку для дитячих iгор пiшохiднi дорiжки якщо вони займають не бiльше 30% загальної площi дiлянки. 3.18. При проектуваннi житлової забудови треба передбачати розмiщення майданчикiв розмiр яких i вiдстанi вiд них до житлових i громадських будинкiв треба приймати не меншi нiж у табл.3.2. Таблиця 3.2 Майданчики Питомi розмiри‚ кв. м на 1 люд. Найменшi вiдстанi вiд майданчикiв до вiкон житлових i громадських будинкiв м Iгровi для дiтей дошкiльного й молодшого шкiльного вiку 0 7 12 Для вiдпочинку дорослого населення 0 1 10 Для занять фiзкультурою 2 0 10 – 40 Для господарських цiлей 0 3 20 Для вигулювання собак 0 3 40 Для стоянки автомашин 0 8 За табл.7.5. Пpимiтки : 1. Вiдстанi вiд майданчикiв для занять фiзкультурою установлюються залежно вiд їхнiх шумових характеристик; вiд майданчикiв для сушiння бiлизни - не нормуються; вiдстань вiд майданчикiв для смiттєзбiрникiв до фiзкультурних майданчикiв iгрових майданчикiв для дiтей i вiдпочинку дорослих треба приймати не менше 20 м а вiд майданчикiв для господарських цiлей до найбiльш вiддаленого входу у житловий будинок - не бiльше 100 м. 2. Допускається зменшувати але не бiльше нiж на 50% питомi розмiри майданчикiв : для дитячих iгор вiдпочинку дорослого населення i занять фiзкультурою у районах з пиловими бурями при створеннi закритих споруд; для господарських цiлей при забудовi житловими будинками обладнаними примiщеннями для сушки бiлизни лiфтами смiттєпроводами; для занять фiзкультурою при формуваннi єдиного фiзкультурно-оздоровчого комплексу для школярiв i дорослого населення в житловому кварталі мiкрорайоні або в групі житлових кварталів. 3.19. На територiї житлових районiв житлових кварталiв та їх комунальних зон за винятком зон вiдпочинку i майданчикiв для iгор опускається улаштування колективних погребiв вiдповiдно до проектiв погоджених i затверджених у встановленому порядку.   Зона змішаної багатофункціональної забудови 3.20. Зони змішаної багатофункціональної забудови слід формувати: у центральній частині міських поселень у місцях які прилягають до громадських центрів громадсько-транспортних вузлів промислових підприємств рекреацій і інших об'єктів масового відвідування та включають їх окремі споруди і комплекси що дисперсно розміщені серед житловлої або іншої забудови. Примітка. За типом забудови і складом розміщуваних об'єктів серед зон змішаної багатофункціональної забудови необхідно виділяти основні з них: громадсько-житлові виробничо-житлові громадсько-виробничі або навпаки та інші що у свою чергу поділяються на центральні і периферійні. 3.21. В центральній зоні міського поселення та його центрального поліфункціонального ядра‚ враховуючи групу міста за кількістю населення його адміністративне значення масштаби територіального розвитку що плануються місцеві містобудівні та природні умови‚ для розрахунку території слід приймати показник 5-8 кв.м/люд. з урахуванням перспективної чисельності населення міста. .ПРИМІТКА. У південних містах розташованих в ІІІБ і IVБ кліматичних підрайонах слід знижувати показник витрат території до 4 кв.м/люд. крім зон підвищеної сейсмічності. У містах ІІВ-ІІІВ кліматичних підрайонів у малих і курортних містах він може бути збільшений на 15-30% але не перевищувати 10-12 кв.м/люд. 3.22. Зважаючи на високу функціонально-планувальну якість центральної зони міського поселення у т.ч. його поліфункціонального центрального ядра слід додержуватися високої ефективності використання території в залежності від її переважної функціональної приналежності в межах сельбищної зони під основні функції житлову виробничу і громадську . У додатку 3.2‚ табл.2 наводяться показники щільності населення в основних функціональних зонах поліфункціонального ядра центру. 3.23. У складі центральної зони міських поселень у тому числі центрального їх ядра слід виділяти особливі морфотипи громадської та житлової забудови які формуються історичними будинками спорудами і новими комплексами будинків. Їх регламентація визначається завданнями на проектування регіональними правилами забудови і благоустрою населених місць й місцевими правилами використання і забудови територій населеного пункту. Примітка. За наявністю в межах центральної зони міського поселення окремих пам’яток історії архітектури й культури необхідно їх органічне включення до складу функціональної структури центру зі дотриманням усіх регламентів охорони. 3.24. В межах поліфункціональних історичних зон планування і забудови міських поселень нова громадська і житлова забудова допускається обмеженно за умовами збереження цілісності історичного середовища і його художньої своєрідності‚ відповідно до вимог‚ викладених в розд. 11 З метою комплексного функціонування середовища необхідно зберігати відновлювати і використовувати поряд із історичними громадськими будинками житлову забудову у тому числі з її можливим перепрофілюванням. Тип поверховість забудови в історичних районах треба визначати на основі історико-архітектурного опорного плану або історико-містобудівних обгрунтувань з урахуванням комплексу закономірностей у тому числі морфологічних розвитку історичного міста історико-культурних і містобудівних традицій висотних і інших обмежень вимог і рекомендацій до реконструкції забудови які викладені в розділі 11. 3.25. У змішаних центральних громадсько-житлових зонах міських поселень допускається розміщення серед житлової забудови громадських установ різних функцій і ієрархічних рівней управління науки культури просвіти торгівлі харчування охорони здоров'я ділові офіси банки та інші структури які не потребують великих земельних ділянок територій з урахуванням наступних діапазонів максимальних показників щільності забудови міських територій в межах ділянок : коефіцієнти забудови Кз до 0.6-1.0 при відповідних коефіцієнтах щільності забудови Кщ 1.8-3.0 в залежності від функціональних видів забудови згідно вимог “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”. Примітка. Щодо житлових територій то слід використовувати максимальний коефіцієнт забудови 0.6 у зв’язку з необхідністю забезпечення населення необхідними площадками для відпочинку дитячими фізкультурно-спортивними та інш. 3.26. У змішаних периферійних громадсько-житлових зонах міських поселень при дисперсному формуванні громадської забудови серед житлової необхідно дотримуватися наступних вимог: забезпечення нормативної доступності до об'єктів обслуговування ізоляції житлових територій від ділянок громадських об'єктів використання громадської забудови як просторових архітектурних акцентів для підвищення виразності забудови й орієнтації в міському просторі. 3.27. При розміщенні нової або реконструкції громадської і житлової забудови в змішаних громадсько-житлових зонах слід враховувати комплекс діючих обмежень крім санітарно-гігієнічних функціонально-технологічних інженерно-геологічних ландшафтних архітектурно-композиційних та інших.. Формування вбудованих та прибудованих об’єктів громадського призначення допускається у житлових будинках які розташовані біля червоної лінії забудови. Примітка. Нижня межа щільності житлового та громадського фонду “брутто” для кварталів мікрорайонів змішаної забудови наведені в додатку 3.2 табл. 3 і 4. 3.28. Змішані виробничо-житлові зони слід виділяти в місцях формування кварталів змішаної забудови з наявністю і розвитком в них місць прикладання праці які не вимагають створення значних санітарно-захисних зон розміщення яких припустимо або навіть доцільно разом із житловою забудовою. В їх складі: установи науки і наукового обслуговування учбові заклади і центри промислові підприємства в яких не відбуваються пожежо- і вибухонебезпечні процеси які не є джерелами шуму вібрації електромагнітного й іонізуючого випромінювання забруднення атмосферного повітря грунту поверхневих і підземних вод не потребують обладнання під'їзних залізничних шляхів інтенсивного руху автомобільного транспорту понад 40 автомобілі в добу в одному напрямку . Відстань до житлових будинків ділянок дошкільних закладів шкіл закладів охорони здоров'я відпочинку фізкультурних споруд слід встановлювати за погодженням з органами державного санітарного нагляду але не менше 50 м від межі території об'єкта. Щільність виробничо-житлової забудови в межах ділянок слід витримувати на рівні наступних діапазонів коефіцієнтів забудови і щільності: Кз=0 4-0 6; Кщ=1 2-1 8. 3.29. У процесі реконструкції і розвитку виробничо-житлових районів забудови яка склалася в разі неможливості усунення шкідливого впливу підприємств на довкілля слід передбачати зменшення потужності підприємств і окремих виробництв перепрофілювання підприємства чи окремого виробництва або його перебазування за межі змішаної забудови в промислову зону. Відстань від меж промислового підприємства розташованого у зоні змішаної забудови до житлово-громадських об'єктів витримується у режимі й розмірі визначених в розд.4.”Виробнича територія”. Примітка. У малих містах і селищах районах садибної забудови допускається формування змішаних виробничо-житлових зон з включенням у них малих підприємств із переробки сільськогосподарської сировини а також інших об'єктів розміщення яких допустимо в житловій зоні. 3.30. Вибір показника щільності забудови житлових територій в межах ділянок змішаних функцій в зонах реконструкції допускається за верхнею межею в залежності від її середньої поверховості в наступних значеннях Кз і Кщ відповідно не вище: для малоповерхової забудови 0 6-1 8 для багатоповерхової 0 4-1 2 Примітки: 1. На ділянках реконструкції історичної зони планування і забудови слід зменшувати вищезгадані показники не менше як на 20%. 2. Під час будівництва на ділянках усіх змішаних зон які потребують складних заходів з інженерної підготовки територій щільність забудови дозволяється підвищувати але не більше як на 20% за умовами додержання санітарно-гігієнічних норм і правил безпеки. 3. У сейсмічних районах у змішаних зонах слід використовувати переважно середньо- й малоповерхову житлову забудову. Наведені коефіцієнти щільності щодо багатоповерхової житлової забудови серед громадської слід зменшувати на 30%. 3.31. З метою запобігання збезлюднення окремих ділянок змішаних функцій центральної зони міст з переважною громадською або громадсько-виробничою забудовою в вечірньо-нічні часи особливо в найкрупніших і крупних містах слід зберігати або розміщувати на них житлову забудову з нормуванням щільності населення постійного за нижньою межею в залежності від середньої її поверховості. Основні її показники наведені у додатку 3.2‚ табл. 5. 3.32. При формуванні змішаної забудови на цінних міських територіях у найкрупніших і крупних містах за межами їх історичних зон вздовж головних транспортних магістралей і біля великих транспортних вузлів за умовами функціональної та економічної доцільності необхідно формувати нові ємні за кількістю працюючих і проживаючих поліфункціональні багаторівневі містобудівні комплекси з активним використанням під різні функції надземного наземного та підземного простору. 3.33. У найзначніших‚ значних а також у великих містах із дефіцитом земель і складними геологічними умовами з метою економії і ефективного використання територій зменшення відстаней до об'ектів під час розвитку і реконструкції багатофункціональних центральних зон та важливих містобудівних вузлів особливо на територіях історичних зон і цінних ландшафтів за умов відповідного економічного обгрунтування необхідно активно використовувати підземний простір у т.ч. гірничі виробки‚ карсти для розвитку громадського обслуговування місць прикладення праці та транспортної інфраструктури‚ згідно діючих спеціальних ДБН. ПРИМІТКА. У випадку формування поліфункціональних багаторівневих містобудівних комплексів в найзначніших містах слід в їх систему включати станції швидкісного підземного надземного наземного транспорту та розташовувати у нижніх рівнях таких комплексів транспортні термінали гаражі автостоянки склади тощо. 3.34. Під час детального зонування зонінгу територій змішаної поліфункціональної забудови визначенні меж ділянок режимів їх використання і забудови слід враховувати містобудівну цінність і грошову оцінку переважаючий тип функціональної території морфотипи забудови що склалася і нової ефективні показники подальшого її розвитку регламенти і обмеження за комплексом діючих чинників щодо кожної функціональної території і виду забудови в межах ділянки .   Зона громадської забудови 3.35. До зон громадської забудови слід відносити території з домінуючим компактним розміщенням будівель і споруд громадського призначення переважно установ і підприємств громадського обслуговування населення. Вони повинні формуватися як цілісна система громадських комплексів і центрів різних профілів і рівнів: як у межах структурно-планувальних одиниць кварталів укрупнених кварталів так і на базі різних суміжних планувальних одиниць навколо площ вулиць еспланад і водночас відігравати роль основних архітектурних ансамблів в просторовій організації населеного пункту. ПРИМІТКА. Профіль і рівень значущості зони громадської забудови площа території регламент її використання поверховість показники щільності та інші параметри забудови повинні встановлюватися завданням на проектування місцевими правилами використання і забудови територій населеного пункту розроблених на базі рішень генерального плану міста та іншої містобудівної документації. 3.36. За рівнем значущості установ які домінують на території необхідно виділяти зони громадської забудови комплекси центри загальноміського та місцевого значення; за складом і переважним профілем установ поліфункціональні і монофункціональні спеціалізовані . ПРИМІТКИ: В конкретних місцевих умовах центральні райони міста тощо можливе суміщення громадських центрів різних рівнів значущості з відповідним збільшенням території але не більше ніж на 30%. До складу громадських комплексів загальноміського значення в містах столицях та містах регіональних центрах треба включати установи загальнодержавного регіонального та міжнародного значення або формувати на їх базі моно- і поліфункціональні комплекси відповідних рівнів з урахуванням специфічних столичних та регіональних функцій. У містах центрах міжселищного обслуговування слід ураховувати потреби приїжджих в тому числі працюючих з прилеглих поселень зони впливу ; у містах курортних історичних туристичних центрах відпочиваючих і тих які лікуються‚ туристів створюючи спеціалізовані комплекси для їх обслуговування. 3.37. Нові комплекси громадської забудови або такі що реконструюються які формуються в системі загальноміського центру повинні розвивати і доповнювати його основні функції і архітектурний вигляд гармонійно вписуватися в усталену забудову з урахуванням вимог‚ викладених в розд. 11 цих норм . Громадські центри планувальних чи адміністративних районів зон які прилягають до загальноміського центру слід розглядати як потенціальну зону розвитку центральних громадських функцій. Центри житлових та інших районів кварталів мікрорайонів що знаходяться в центральній зоні повинні розглядатися в єдиній системі загальноміського центру. Громадські центри периферійних планувальних адміністративних районів зон повинні забезпечувати обслуговування населення як того що у них мешкає так і працюючих відпочиваючих а також приїжджих з приміської зони. Їх як правило треба суміщати із центром одного з житлових рекреаційних промислових районів. ПРИМІТКА. В усіх випадках обслуговування додаткового контингенту населення у тому числі сезонного так само як і у разі суміщення рівнів центрів територію громадського центру треба збільшувати але не більше як на 30% якщо інше не підтверджено розрахунками . 3.38. До складу поліфункціональних громадських комплексів центрів різних рівнів слід переважно включати установи відповідного ієрархічного рівня різних профілів: адміністративно-управлінські ділові культури і мистецтва торгівлі громадського харчування побутового і комунального обслуговування зв’язку та інформації громадські організації. Найважливіші з них у тому числі зі статусом “національних” треба головним чином розміщувати в ядрі загальноміського центру. Ці об’єкти як правило повинні бути взаємопов’язані функціонально та композиційно і складати багатопрофільні комплекси обслуговування різних ієрархічних рівнів. В конкретних умовах в залежності від різновиду поліфункціонального комплексу він може бути доповнений громадськими установами інших профілів охорони здоров’я фізкультурно-спортивними науковими учбовими культовими які не вимагають значних земельних ділянок чи особливих умов розміщення а також спеціалізованими об’єктами транспортними спорудами та ін. . Допускається обмежене включення з додержанням санітарних вимог виробничих об’єктів а також житлових будинків з використанням перших поверхів під громадські функції. ПРИМІТКА. В умовах реконструкції різні об’єкти поліфункціонального громадського комплексу можуть бути не пов’язані функціонально але обов’язковим є їх композиційний взаємозв’язок. 3.39. До числа монофункціональних або спеціалізованих зон громадської забудови загальноміського значення слід відносити: громадські комплекси центри спеціалізовані функціональні зони загальноміського центру центрів планувальних районів зон які потребують тісних функціональних взаємозв’язків адміністративний центр діловий культурний торговий та інші ; відокремлені спеціалізовані міські центри комплекси які розташовуються в різних частинах міста і приміській зоні медичні учбові спортивні наукові виставкові тощо . До спеціалізованих зон громадської забудови місцевого значення якщо вони передбачені які необхідно виділяти під час детального зонування території слід відносити спеціалізовані комплекси центри обслуговування житлових або інших районів кварталів мікрорайонів торгові фізкультурно-спортивні медичні житлово-комунального господарства шкільні учбово-виховні міжшкільні комп’ютерні центри та інші . ПРИМІТКА. Функціональні зв’язки між комплексами громадської забудови які входять до складу загальноміського центру повинні здійснюватися як їх суміжним розташуванням у центральному ядрі так і на прямих транспортних і пішохідних зв’язках: у центральній зоні міста на в’їздах до центрального ядра; у середній зоні міста на в’їздах до центральної зони; у периферійній зоні на головних архітектурно-планувальних вісях міста які розвивають функції загальноміського центру особливо в умовах недостатнього резерву територій. 3.40. Профіль спеціалізованого громадського комплексу центру треба визначати за функцією ведучих установ; інші об’єкти повинні мати супутні функції які доповнюють ведучу; в умовах усталеної забудови допускається до 30% об’єктів з невідповідною функцією. ПРИМІТКИ: 1. В конкретних умовах можуть формуватися спеціалізовані комплекси на базі двох рівнозначних функцій науково-учбові виставково-торгові або декількох специфічних функцій у комплексах обслуговування певного контингенту населення молоді ветеранські курортні туристичні та інші . 1. Роль супутніх об’єктів найчастіше відіграють підприємства громадського харчування побутового і комунального обслуговування спеціалізованої торгівлі зв’язку інформаційно-рекламного забезпечення дозвілля пункти охорони правопорядку медпункти спортзали тощо. В спеціалізованих комплексах розміщення промислових об’єктів допускається тільки у випадках коли вони є супутніми науково-виробничих тощо . Використання житлової функції обмежене: в основному супутньому житлі для тимчасового проживання готелі гуртожитки будинки приїжджих і персоналу резиденції інтернати заклади відпочинку лікувальні і курортні і в районах реконструкції. 3.41. Громадські комплекси які є спеціалізованими функціональними зонами загальноміського центру треба формувати переважно у центральному ядрі включаючи до їх складу найбільш важливі установи. До них слід відносити: адміністративно-політичний центр міста зона розміщення ведучих управлінських установ: державних муніципальних органів самоврядування громадсько-політичних організацій міжнародних іноземних представництв ; діловий центр зона концентрації установ які сприяють веденню бізнесу банків бірж аукціонів офісів комерційних юридичних та інших компаній центрів зайнятості готелів та ін. ; культурний центр зона розміщення культурно-просвітніх і культурно-видовищних установ; учбових творчих громадських організацій культури і мистецтва; духовних релігійних науково-гуманітарних; торговий центр зона розміщення центральних підприємств торгівлі універсальних і спеціалізованих громадського харчування побутового обслуговування; рекреаційний центр зелена зона центральний міський парк яка включає установи дозвілля і фізкультурно-спортивні. В історичних містах слід також виділяти спеціалізовані історико-культурні музейні зони у тому числі заповідні з переважною історико-охоронною функцією. В конкретних місцевих умовах в центральній зоні міста слід також виділяти і інші спеціалізовані комплекси які формуються переважно на основі усталеної забудови: релігійні фізкультурно-спортивні наукові учбові меморіальні інформаційні та інші. В складі згаданих вище зон у певних умовах виділяються вузькоспеціалізовані комплекси: адміністративно-управлінські різних рівнів і профілів судових установ силових структур банківські готельні музейні концертні та інші. ПРИМІТКИ: 1. В умовах дефіциту вільних земель діловий і торговий центр можуть бути сформовані на нових територіях які мають з ним пішохідні або транспортні зв’язки. В середніх малих містах вони можуть бути поєднані. 2. У поліфункціональному центральному ядрі а також в усталених зонах багатофункціональної змішаної забудови слід використовувати прийоми мікрозонування формуючи групи громадських будівель указаних та інших профілів. 3.42.У складі громадських комплексів центральної зони міста та інших районів необхідно передбачати відкриті громадські території пішохідні вулиці площі: для проведення мітингів демонстрацій сезонних театралізованих вистав виставок-продаж мистецьких творів ярмарок та інших. В їх благоустрою слід застосовувати монументальні і малі форми ландшафтну архітектуру. ПРИМІТКА. В умовах реконструкції слід вивільняти від транспорту головну вулицю міста інші відкриті території : передбачати об’їздні шляхи транспортні тунелі можливість їх тимчасового перепрофілювання у пішохідні. 3.43. Відокремлені міські спеціалізовані громадські центри комплекси які розташовані у різних районах міста і приміській зоні необхідно формувати переважно наступних профілів: спортивні учбові медичні наукові виставкові меморіальні релігійні музейні інформаційні спеціалізованої торгівлі та інші а також як центри обслуговування певного контингенту населення: дитячі юнацькі туристичні творчості та інші. ПРИМІТКИ: 1. Міські спеціалізовані центри комплекси які вимагають значних витрат території учбові студентські містечка; сільськогосподарські виставки іподроми крупні речові ринки та інші мають негативний вплив на оточення науково- і комунально-виробничі авторинки авто- і мотодроми теле- і радіоцентри або потребують ізоляції санаторні диспансерні оздоровчі відпочинку слід розміщувати переважно в периферійній зоні міста або в приміській зоні . 2. До спеціалізованих центрів комплексів які слід формувати в основному в приміській зоні відносяться: лікарняні містечка протитуберкульозні і психоневрологічні лікувальні комплекси-інтернати для людей похилого віку та інвалідів дорослих і дітей в зеленій зоні з розривом не менше ніж 1000 м до меж житлової забудови оздоровчих і санаторно-курортних установ; науково-дослідні комплекси з полігонами дослідними полями ядерними реакторами; спортивні аероклуби комплекси патрульно-дорожних служб з станціями техообслуговування транзитного транспорту автокемпінгами у зоні впливу міста з розривом до забудови інших видів за індивідуальними розрахунками . 3.44. Під час будівництва і реконструкції комплексів центрів громадської забудови треба враховувати потреби маломобільних груп населення людей похилого віку та інвалідів у тому числі передбачати: можливість їх безперешкодного пересування в інвалідних колясках по проїздах тротуарах східцях ескалаторах в ліфтах; створення у місцях компактного постійного проживання і місцях прикладання праці спеціалізованих комплексів для їх обслуговування у тому числі для занять спортом активного дозвілля з урахуванням специфіки захворювання і вікових груп. 3.45. Під час формування зон громадської забудови треба створювати у них сприятливий мікроклімат і санітарно-гігієнічні умови з врахуванням загальних та спеціальних вимог згідно “Державних санітарних правил планування і забудови населених пунктів” а також приймати до уваги вплив який здійснюють громадські комплекси різного профілю на їх оточення. ПРИМІТКИ: 1. Орієнтація і взаєморозташування будівель і споруд в комплексах відпочинку медичних оздоровчих фізкультурних дитячих шкільних і дошкільних повинні забезпечувати нормативну інсоляцію в основних функціональних приміщеннях і на територіях; в комплексах до складу яких входять готелі гуртожитки забезпечувати нормативну інсоляцію не менше ніж в 60% кімнат. 2. У відкритих спорудах фізкультурно-спортивних комплексів концертних дитячих лікувально-оздоровчих які розташовані в ІІІ та IV кліматичних районах треба ураховувати вимоги захисту від перегріву. 3. Під час розміщення громадських комплексів відкритого типу які розраховані на масове перебування людей спортивних концертних виставкових ринків в т.ч. з продажу тварин та таких що утримують транспортні засоби і споруди виробничі об’єкти науково-виробничі центри авторинки авто- і мотодроми аероклуби тощо необхідно враховувати гранично допустимі рівні біогенних шумів або техногенних додаток 1 до цього підрозділу поєднаних із забрудненням атмосферного повітря; при необхідності застосовувати санітарно-захисні зони та інші заходи шумозахисту. 4. У процесі проектування і розміщення інформаційних центрів які мають в своєму складі радіостанції а також телецентрів необхідно враховувати електромагнітне випромінювання за індивідуальним розрахунком створювати огороджену технічну зону і санітарно-захисну розміщувати на підвищених ділянках рельєфу для зменшення впливу антен . 3.46. Зони громадської забудови допускається розміщувати в санітарно-захисних зонах промислових підприємств очисних споруд вокзалів залізничних та автомобільних шляхів та інших переважно в умовах реконструкції а також в зонах обмеження забудови навколо аеропортів з необхідною звукоізоляцією . При цьому необхідно додержуватись встановлених санітарних вимог щодо профілю громадських об’єктів розділ 4 цих норм і гранично допустимих рівнів шуму додаток 1 до цього підрозділу . 3.47. Під час розміщення громадських комплексів які розраховані на організацію в них масових заходів крупних концертних спортивних ринків а також майданчиків для проведення свят мітингів необхідно передбачати заходи безпечного перебування людей в натовпі шляхом: регулювання планувальними прийомами пішохідних і транспортних потоків улаштування зони вільної для проїзду спецтранспорту і пішохідного руху просторих майданчиків перед входами в споруди пандусів переходів станцій метро з розрахунком їх необхідної місткості . 3.48. Вимоги до внутрішньої організації земельних ділянок установ що визначаються особливостями їх функціонування регулюються відповідними нормами їх проектування Відстані між громадськими і іншими будинками та спорудами регулюються також протипожежними нормами додаток 2.1 ‚ санітарно-гігієнічними і естетичними вимогами. 3.49. Орієнтовні розрахунки необхідної площі території поліфункціональних громадських комплексів які входять до складу загальноміського центру здійснюються за мінімальною межею показника питомих витрат його території 5 кв.м на 1 людину; для центрів планувальних районів зон у периферійній зоні міста за верхньою межею цього показника 8 кв.м. Площа спеціалізованих комплексів які не входять до складу загальноміського центру залежить переважно від особливостей їх функціонування. В умовах реконструкції площа комплексу може бути знижена але не більше ніж на 25%. В сейсмічних зонах її треба підвищувати до 35%. При здійсненні розрахунків слід також враховувати необхідність створення крупних автостоянок складної інженерної інфраструктури озеленення. 3.50. Під час попередніх розрахунків щільність громадського фонду в поліфункціональних комплексах громадської забудови повинна наближуватися до показників які використовуються для кварталів центральної зони міст додаток 3.2‚ табл. . Коефіцієнт забудови земельної ділянки громадського будинку Кз при забезпеченні протипожежних‚ санітарних норм‚ озеленення не повинен перевищувати 0 6 при коефіцієнті щільності забудови ділянки Кщ до 1 8 при малоповерховій забудові та 2 4 і 3 0 відповідно при середньо- і багатоповерховій. ПРИМІТКИ: 1. В умовах реконструкції коефіцієнт забудови ділянки громадського будинку може досягати максимального показника 0 8 для існуючих будівель в центральній зоні 1 0 при наступних умовах: використання підземного рівня для проїздів і автостоянок або простору під будинками на колонах прийомів внутрішнього озеленення у критих двориках на дахах лоджіях галереях вертикального ; забезпечення протипожежних і санітарних норм за рахунок прилеглих територій загального користування в т.ч. зі статусом “об’єктів сервітуту” за узгодженням з відповідними органами державного нагляду. 2. Для ділянок громадських установ з підвищеною нормою озеленення максимальний коефіцієнт забудови ділянки не повинен перевищувати: для дитячих учбових спортивних установ 0 5; установ відпочинку та охорони здоров’я 0 45. 3. Під час будівництва на ділянках які потребують складної інженерної підготовки території необхідно орієнтуватися на максимальні показники інтенсивності забудови; в сейсмічних зонах коефіцієнт забудови не повинен в загальному випадку перевищувати 0 5 в умовах реконструкції 0 6.   Зона садибної забудови 3.51. Планувальна організація районів садибної забудови повинна передбачати формування структурних одиниць сельбищної території у погодженні з планувальною структурою міста та системою громадських центрів. Їхні розміри функціональне зонування треба встановлювати виходячи з величини міста містобудівних умов району забезпечення соціального комфорту проживання економічності рішення. На майданчиках які відводяться під садибну забудову залежно від їх розмірів треба формувати: o o        до 10 га - групу житлових будинків з присадибними ділянками без територій громадського користування; o 10 - 50 га - житлові квартали з неповним комплексом громадського обслуговування; o більше 50 га - житловий район з повним комплексом громадського обслуговування місцевого значення. 3.52. Район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними /приквартирними/ ділянками з господарськими спорудами або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховість забудови граничні розміри житлових будинків площа забудови вимоги до господарських споруд їх складу огорожі ділянок благоустрою території встановлюються місцевими правилами в залежності від розміру ділянок умов інженерного обладнання інсоляції будинків та територій інших нормативних вимог реґіональних традицій. 3.53. Граничний розмір площі земельних ділянок які надаються громадянам для житлового будівництва встановлюється відповідними місцевими органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах земельного законодавства. До площі садибної ділянки включається площа забудови житлових будинків та господарських будівель. Ширину садиби по фронту вулиці треба приймати залежно від планувальної структури району рельєфу місцевості типів житлових будинків господарських будівель і гаражів з урахуванням забезпечення компактності садибної забудови і дотримання нормативних розривів між будівлями. 3.54. Житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно до проекту забудови з відступом від червоної лінії магістральних вулиць - не менше 6 м житлових – не менше 3м. Територія присадибної ділянки між червоною лінією і лінією забудови одно- двоквартирних і блокованих будинків входить до загальної площі ділянки. В умовах реконструкції допускається зменшувати відступи від існуючих будинків до червоної лінії зважаючи на сформовану містобудівну ситуацію. 3.55. Максимальна площа забудови садибної ділянки не повинна перевищувати 35% її площі‚ а площа поверхні твердого а покриття - 12% площі присадибної ділянки. 3.56. Присадибні ділянки можуть бути огороджені з боку вулиць та сусідніх ділянок огорожами. Висоту огорож слід встановлювати не більше 1 7м. Огорожа з боку сусідніх ділянок не повинна погіршувати інсоляцію території сусідньої ділянки. Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці. Не допускається устрій глухих огорож. ПРИМІТКИ:1. В умовах сформованої забудови присадибна ділянка може бути збережена в існуючих розмірах якщо її площа не перевищує норми встановленої законодавством а її розміщення не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту. 2. Матеріал конструктивне рішення та малюнок огорож мають бути погодженими з органами містобудування та архітектури. 3.57 Розрахункова щільність населення території районів садибної забудови приймається відповідно до розміру присадибної ділянки додаток 3.3 . Для досягнення максимального рівня щільності доцільно застосовувати блоковану двоповерхову атріумну або килимову забудову площею ділянки 150 - 350 кв. м. В інших випадках можливі різні планувальні прийоми компонування садибної забудови одно- дворядна гніздова та ін. . 3.58. На ділянках з ухилом 15 - 20% треба застосовувати терасну забудову. Кількість ярусів повинна бути не більше 4 -5 при даних ухилах і одному підході а при двох підходах подвоюється. При терасній забудові треба передбачати проїзди для пропуску пожежних машин і зовнішні сходи - пішохідні шляхи які їх з'єднують. Відстань між проїздами і зовнішніми сходами повинна бути не більшою як 100м. Для структурної побудови терасної забудови треба використовувати: - блок-квартири що стоять окремо із зовнішніми сходами які обслуговують одну або дві квартири що стоять окремо на одному ярусі; - блоки з двох квартир із зовнішніми сходами на дві квартири; - будинки коридорного або галерейного типу з квартирами на одному ярусі які об'єднані коридором по межі із схилом або галереєю уздовж зовнішньо межі терас. 3.59. В районах садибної забудови розміщення об'єктів соціальної сфери слід передбачити на територіях загального користування на спеціально відведених ділянках у складі громадських центрів або у вигляді окремих споруд. Допускається розміщення приватних об'єктів соціально-побутового призначення сімейних підприємств тощо у житлових будинках на присадибних ділянках при обов'язковому дотриманні державних будівельних санітарних пожежних норм і правил та наявності вільної території для забезпечення нормованого розміру земельних ділянок під ці об'єкти відповідно до вимог наведених у табл. 6.1. 3.60. У районах садибної забудови при потребі крім вуличної мережі розділ 7 треба формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. Ширина проїзної частини з однією смугою руху приймається 3 5 м з двома – 5 5 м. На односмугових проїздах передбачаються необхідні роз'їзди розд.7 . Довжина тупикових проїздів повинна бути не більше 150м. Проїзна частина тупикових проїздів повинна закінчуватися кільцевими об'їздами радіусом по осі проїзду не менше 10 м або майданчиками для розвороту розмірами 12 х 12м кожна. До житлових і громадських будинків треба передбачати проїзди шириною 3 5 м на відстані не ближче 5 м від стін придатні для проїзду пожежних машин. 3.61. В умовах реконструкції районів садибної забудови допускається зменшення нормативної ширини жилих вулиць у червоних лініях за умови розміщення необхідних елементів поперечного профілю та інженерних мереж. 3.62. Озеленення вулиць шириною 12 м і менше треба здійснювати за рахунок палісадників. При групах будинків треба передбачати озеленені ділянки з дитячими ігровими майданчиками. 3.63 У містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі вбудовані у житловий будинок прибудовані до нього або у вигляді окремої будівлі. Господарські будівлі для утримання худоби інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу а також у міських районах садибного житлового будівництва де місцевим законодавством дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати у глибині садиби з дотриманням санітарних і протипожежних норм. Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається. Відстані від сараїв для домашньої худоби до житлових будинків слід приймати відповідно до правил для сільських населених пунктів. Розміщення гаражів слід передбачити переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки. Відстані від в'їздів та інших отворів гаражів до сусідніх житлових будинків шкіл та дошкільних закладів інших споруд слід приймати за табл.7.7. При розміщенні гаражів нижче рівня землі допускається перевищувати гранично припустимий ухил під'їзду у гараж за умови устрою його підігріву. 3.64. Протипожежні розриви між будинками або господарськими будівлями що стоять окремо відповідно до ступеня їх вогнестійкості а також віддаленість місткостей горючої рідини на присадибній ділянці при опалені будинків рідким паливом треба приймати відповідно до протипожежних вимог додаток 2.1 . Розташування та організація житлових будинків та громадських будівель повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітлюваності відповідно до діючих нормативів‚ як в будинках що споруджуються так і в сусідніх житлових та громадських будинках. Для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до бічної межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1.0 метра. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Відстань від сусідніх ділянок садибної забудови до стовбурів дерев які висаджуються повинна бути не менш як 4 - 6 м залежно від величини їх крони а до чагарників - 0 7 - 1 м. 3.65. Відстань між житловими будинками та господарськими будівлями та спорудами слід приймати відповідно до санітарних вимог згідно табл. 3.3 але не менше протипожежних згідно з табл. 1 додатку 2.1. Таблиця 3.3   Відстань / м/   Будівлі та споруди Господарчі будівлі /сараї/ для худоби інших тварин та птахів площею до 5м2 Майданчики для компосту дворові вбиральні сміттєзбірник сховища для добрив та ядохімікатів Фільтруючий колодязь про-дуктивністю м3/добу Септик про-дуктивністю м3/добу до 1 1 – 3 до 1 1 – 3 Житлові будинки та літня кухня 15 20 8 10 5 8 Питний колодязь 20 20         ПРИМІТКИ: 1. Господарські будівлі і гаражі сусідніх ділянок допускається об'єднувати. 2. Господарські приміщення для утримання худоби та птиці площею до 50 кв. м допускається прибудовувати до одно- та двоквартирних житлових будинків /крім будинків що знаходяться в ІV кліматичному районі/ за умов ізоляції від житлових кімнат та кухонь не менше ніж трьома підсобними приміщеннями. 3. При продуктивності місцевих каналізаційних очисних споруд до 3 куб.м на добу водозабірні споруди місцевого господарсько-питного водопостачання допускається розміщувати на відстані 40-50 м вниз по течії ґрунтових вод 20-25 м вверх по течії і 25-30 м по перпендикуляру до осі течії потоку ґрунтових вод. Відстані від артскважин та колодязів до окремих будівель і споруд та інших джерел забруднення слід приймати 20м місце розташування водозабірних споруд повинно бути вверх по течії ґрунтових вод і вище по відношенню до розташування каналізаційних споруд. При неможливості забезпечення цієї відстані в межах ділянки слід влаштовувати свердловини колодязі або каптажі для групи будинків які розміщуються вздовж житлових вулиць із відступом від червоної лінії на 2.5-3 метри на майданчиках розміром 2 5х3м із твердим покриттям та ухилом не більше 40-50%о . 4. Відстань до інших джерел шкідливостей встановлюється відповідними нормативними документами по кожному конкретному фактору /шум вібрація електромагнітні коливання радіація джерела забруднення повітря та інші/. Відстань від будинків та споруд до джерел та кущів слід приймати згідно з табл. 5.2 Вигрібні ями двірських туалетів повинні бути виконані з конструкцій що запобігають фільтрацію фекальних стоків у ґрунт. 3.66 При відсутності інженерних мереж міської /селищної/ каналізації треба передбачити каналізування садиб з використанням місцевих очисних споруд проект яких погоджено з органами санепідслужби. Обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб забороняється. 3.67. На території районів садибної забудови слід передбачити розміщення майданчиків для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку за занять фізкультурою автостоянок для тимчасового зберігання майданчиків для сміттєзбірників загального користування. Питомі розміри майданчиків для ігор дітей та автостоянок допускається зменшувати відносно показників наведених в табл.3.2 але не більше ніж на 30%.Майданчики для сміттєзбірників загального користування слід розміщувати на відстані не менш ніж 20 м від стін житлового будинку їх розміри та кількість встановлюються за розрахунком. 3.68. Відповідно до санітарних вимог майданчики для компосту дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків в тому числі і сусідніх садиб сараї для утримання худоби і птиці - не ближче 12 м.   Зона забудови дачних і садівницьких районів та поселень 3.69. Дачні і садівницькі поселення слід розміщувати за межами населених пунктів. Будівництво нових дачних та садівницьких районів в межах населених пунктів не допускається. 3.70. Будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях де діють планувальні обмеження встановлені чинним законодавством санітарними нормами та правилами на резервних позаміських територіях які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень на територіях інженерної і транспортної інфраструктури не допускається. 3.71. Території дачних та садівницьких поселень /районів/ призначаються для організації позаміського відпочинку громадян ведення садівницького та городницького господарства з можливістю розташування садових або дачних будинків. ПРИМІТКА. Дачний будинок - це житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку. Садовий будинок - будівля для літнього /сезонного/ використання яка в питаннях нормування площі забудови зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам встановленим для житлових будинків. 3.72. Дачні поселення слід розміщувати як правило у місцевості яка має рекреаційні якості у тому числі біля рік та водоймищ лісових масивів за умов додержання природоохоронних вимог. Садівницькі поселення - на землях які придатні для ведення садівництва та городництва 3.73. В межах одного поселення або району можуть передбачатися змішані типи використання земельних ділянок: для відпочинку ведення садівництва та городництва тощо з будівництвом як дачних так і садових будинків. 3.74 Граничний розмір площі земельних ділянок що надаються громадянам для ведення дачного або садівницького господарства встановлюється місцевими органами виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах норми що встановлено земельним законодавством України. 3.75. Територія дачного‚ садівницького поселення /району/ слід розподіляєи на зони індивідуального /садові чи дачні ділянки/ та загального користування /вулично-дорожня мережа та громадські будівлі/. Зона індивідуального користування з вулично-дорожньою мережею повинна складати до 90% від загальної території поселення /району/. У випадку проведення робіт з осушення або зрошення створення водоймищ зелених масивів тощо а також терасування схилів крутизною більше 8о площа кварталів дачних та садових ділянок та проїздів повинна складати не менш 75%. 3.76. На ділянках які передбачені для загального користування розміщуються будівлі і споруди перелік яких та орієнтовно потрібна територія наведені у таблиці 3.4 3.77. На територіях дачних та садівницьких поселень трасування доріг і проїздів розміщення вбудовано-прибудованих або окремо розташованих гаражів дачних та садових будинків інших споруд та відстані між ними слід приймати у відповідності з вимогами‚ викладеними в підрозділі "Садибна забудова" та протипожежними вимогами /додаток 2.1/. 3.78. Граничні розміри площі забудови та поверховості садового будинку та громадських будівель на ділянці встановлюється статутом садового товариства чи кооперативу за погодженням з місцевими органами архітектури та містобудування /районними чи обласними/. Ці розміри встановлюються за умовою забезпечення необхідної площі для ведення господарської діяльності на ділянці та дотримання вимог нормативної тривалості інсоляції території суміжних ділянок. Загальна площа та поверховість дачного будинку та господарських споруд на ділянці не обмежуються і встановлюються архітектурно-планувальним завданням з урахуванням діючих будівельних та інших нормативів щодо відстаней та інсоляції будинків і територій суміжних ділянок а також місцевих правил забудови. Таблиця 3.4 Перелік будівель Дачні і садові райони / поселення/   малі середні крупні Обов’язкові: Споруда для охоронника 100м2 на об’єкт 100 м2 на об’єкт 100 м2 на об’єкт Споруди для зберігання засобів пожежогасіння Майданчики для сміттєзбірників 0.5 0.1 0.4 0.1 0.25 0.1 Майданчики для стоянки автомобілів Магазини мішаної торгівлі Правління товариства медпункт 1.1 2.5 1.0 1.1 2.0 1.0 1.1 1.5 1.0 Майданчики для ігор дітей 1.0 1.0 1.0 Рекомендовані:       Універсальні фізкультурні майданчики 4.0 3.4 2.8 Розсадник для розсади та сажанців 2.0 1.5 1.0 Склад добрив та отрутохімікатів 0.1 0.05 0.05 Овочесховища 1.0 0.9 0.6 Фруктосховища 1.1 1.0 0.9         ПРИМІТКИ: 1. Об'єкти загального користування доцільно поєднувати у адміністративно-господарський центр. Розсадник і пасіку – розміщувати на окремих ділянках у найбільш віддалених від руху людей і транспорту місцях. 2. На ділянці пасіки вулики розміщувати на відстані не менш ніж 3 м від сусідніх садових /дачних/ ділянок льотками які направлені від них. Огорожа навколо пасіки у напрямку вильоту бджіл повинна бути суцільною /дерев'яною/ залізною або живою огорожею висотою не менше 2 м. Вулики допускається розміщувати на садових /дачних/ ділянках при додержанні вищевказаних вимог за умовою що огорожа не порушує норм інсоляції. 3. Умови розміщення складу добрив та отрутохімікатів повинні відповідати діючим санітарно-гігієнічним реґламентам. 3.79. Існуючі дачні і садівницькі райони дозволяється реконструювати у райони садибної забудови за умовою перетворення вулично-дорожньої мережі та інженерного обладнання відповідно до нормативів садибної забудови міських поселень а у випадку розміщення цих територій у межах сільських населених пунктів - до нормативів для сільських населених пунктів. 3.80. В існуючих дачних і садівницьких районах використання садових або дачних ділянок їх власниками для створення об'єктів торгівлі культурно-побутового обслуговування допускається за умовами: - відповідності площі земельної ділянки показникам табл. 6.1; - організації під'їзду до ділянки та влаштування інженерного обладнання відповідно до санітарних та протипожежних вимог. 3.81. Будівництво нових садибних житлових будинків та реконструкція дачних і садових будинків у садибі для постійного проживання в існуючих районах допускається за умовами: - додержання нормативних вимог щодо житлового будинку; - організації під'їзду до ділянки з влаштуванням уширень проїзної частини односмугового проїзду завширшки на 3 м довжиною 12 м не менше ніж через кожні 100 м при цьому радіус заокруглення проїзної частини проїздів на перехрестях повинен становити не менше ніж 6 метрів. В садівницьких та дачних поселеннях будівництво садибних будинках для постійного проживання дозволяється за вищевказаними умовами а також при забезпеченні їх послугами зв'язку та медичної допомоги.   Сельбищна територія сільських поселень Громадський центр 3.82. В громадському центрі сільського населеного пункту слід концентрувати установи управління культурно-побутового призначення упорядковувати площу для проведення масових громадських заходiв. Розміри вільного майданчика з твердим покриттям для проведення масових громадських заходiв повиннi складати 700-750 кв.м на 1000 жителiв 3.83. Територiю громадського центру необхiдно зонувати в залежностi вiд функцiонального призначення установ i підприємств якi розмiщуються. 3.84. У значних сільських населених пунктах в громадських центрах яких розташованi будiвлi соцiально-культурного призначення що мают не тiльки внутрiшньоселищне але й мiжселелищне значення установи повсякденного обслуговування можуть розмiщуватися у пiдцентрах з урахуванням нормативних радiусiв обслуговування на шляху пiшохiдного руху до виробничо? зони i громадського центру. 3.85. Виходячи з умов сприятливого сприймання забудови громадського центру сiльського населеного пункту висота 1-2 поверхи i оптимального спiввiдношення мiж висотою будинкiв i довжиною площi 1:6-1:8 вiдкритий простiр повинен бути в межах 0 15 га в малих населених пунктах i 0 5-0 6 га у великих.. 3.86. При плануванні і забудові сільських населених пунктів особлива увага повинна придiлятися архiтектурно-планувальним заходам щодо існуючих на їх території? пам’яток архiтектури iсторi? та культури: забезпечення ? х вiдокремлення акцентування в структурi забудови виразнiсть сприйняття. Житлова забудова 3.87. Забудова сельбищної територi? сiльських населених пунктiв здiйснюється садибними та безсадибними будинками рiзних типiв. Будiвництво секцiйних житлових будинкiв передбача? ться за умов вiдповiдного обгрунтування але як правило не вище 4-х поверхiв. Тип кiлькiсть поверхiв та довжина будинкiв визначаються згiдно з мiстобудiвною документацi? ю. 3.88. Розмiри присадибних земельних дiлянок у сiльських населених пунктах приймаються згiдно з дiючим земельним законодавством Укра? ни та завданням на проектування з урахуванням регiональних правил забудови населених пунктiв. Для пiдвищення компактностi забудови частина видiленого громадянам земельного надiлу може бути винесена за межi сельбищно? територi? . В умовах сформовано? забудови присадибна дiлянка навколо будинку повинна зберiгатися в iснуючих розмiрах якщо вона не перевищу? норм встановлених законодавством й не перешкоджу? вдосконаленню планувально? структури населеного пункту. 3.89. Для попереднього визначення потреби у сельбищнiй територi? сiльського населеного пункту слід прийняти такі показники на один будинок квартиру га при забудові: Будинками садибного типу з дiлянками бiля будинку квартири площею кв.м га приквартивні ділянки 2500* 0 27-0 30   2000 0 25-0 27   1500 0 21-0 23   1200 0 17-0 20   1000 0 15-0 17   800 0 13-0 15   600 0 11-0 13   400 0 08-0 11   Секцiйними будинками з кiлькiстю поверхiв без дiлянок при квартирах   2 0 04 0 05-0 07 3 0 03 0 04-0 06 4 0 02 0 03-0 05 Багатоквартирними 1-4-поверховими будинками щiльно? забудови     0 03-0 06   3.90. При розмiщеннi будинкiв та споруд слiд додержуватись санiтарних i протипожежних вимог. У випадку розходження вимог архiтектурно-мiстобудiвних протипожежних та санiтарно-захисних розривiв прийма? ться найбiльший з них. 3.91. Житловi будинки слiд розмiщувати з вiдступом вiд червоно? лiнi? селищних дорiг та головних вулиць поселень не менше 6 м а житлових вулиць та про? здiв - не менше 3 м. В умовах реконструкцi? населених пунктiв допуска? ться зменшувати вiдступ або зводити житловi будинки по червоній лiнi? зважаючи на сформовану мiстобудiвну ситуацiю. 3.92. Розмiщення господарських будiвель перед лiнi? ю забудови не допуска? ться. Вiдстань вiд гаражу до сусiднiх житлових будинкiв. територiй шкiл та дошкiльних закладiв ма? бути не менше 10 м до лiкарнено-профiлактичних закладiв iз стацiонарами - 25 м. Примiтка. В умовах реконструкцi? допуска? ться розмiщувати господарськi будiвлi за винятком примiщень для утримання худоби та птахiв по лiнi? забудови якщо це викликано сталими нацiонально-побутовими традицiями.* 3.93. Для жителiв багатоквартирних будинкiв з опаленням колонками та кухонними плитами на твердому паливi слiд передбачати примiщення для зберiгання палива. Сара? проектуються з розрахунку: - при пiчному опаленнi - не менше 6 кв.м на одну квартиру; - при центральному опаленнi та наявностi газових плит i колонок - з розрахунку 0 8 кв.м на одну людину але не менше 4 кв.м на одну квартиру. 3.94. Господарськi та побутовi будiвлi та споруди для мешканцiв багатоквартиних секцiйних будинкiв слiд розмiщувати на спецiально видiлених дiлянках та по можливостi згрупувати. Розриви мiж групами господарських будiвель слiд приймати відповідно до протипожежних норм. 3.95. Санiтарно-захиснi розриви м мiж житловими будинками сараями для худоби кролiв нутрiй та iнших тварин а також iншими господарсько-побутовими будiвлями та спорудами слiд приймати згiдно положень ДБН 79-92*. 3.96. Вiдстань вiд стiн iндивiдуального будинку з вiкнами житлових кiмнат i кухонь а також вiд головних входiв в будинок квартиру до iнших житлових будинкiв та господарських будiвель ма? бути не менше 6 м. 3.97. Між довгими сторонами багатоквартиних житлових будинкiв заввишки 2-3 поверхи слід приймати вiдстань мiстобудiвнi розриви не менше 15 м а висотою 4 поверхи - не менше 20 м; мiж довгими сторонами i торцями або мiж торцями цих же будинкiв з вiкнами з житлових кiмнат - за протипожежними нормами але не менше 10 м. Мiстобудiвнi розриви можуть бути зменшенi у межах 20% за умов додержання норм iнсоляцi? та освiтленостi якщо виключа? ться можливiсть проглядання житлових кiмнат з вiкна у вiкно. 3.98. На територi? безсадибно? забудови слiд передбачити майданчики: загального користування дитячi для занять фiзкультурою господарськi та мiсця для вiдпочинку. Вiдстань вiд майданчиків до житлових та громадських будiвель слiд приймати не менше наведених у табл. 3.5. Таблиця 3.5 Призначення майданчикiв Вiдстань вiд майданчикiв до вiкон житлових та громадських будинкiв м Для iгор дiтей 12 Для вiдпочинку дорослого населення 10 Для занять фiзкультурою 10-40 Для господарських цілей та вигулу кiмнатних тварин 20 Примiтка. Вiдстань вiд майданчикiв для занять фiзкультурою встановлю? ться в залежностi вiд ? хнiх шумових характеристик; вiдстань вiд майданчикiв для сушiння бiлизни не нормуються; вiдстань вiд майданчикiв для смiтт? збiрних та iнших господарських будiвель майданчикiв для гри дiтей вiдпочинку дорослих та занять фiзкультурою слiд приймати не менше 20 м а вiд майданчика для господарських цiлей до найбiльш вiддаленого входу в житловий будинок - не бiльше 100 м. 3.99. Будинки гуртожиткiв як правило слiд розмiщувати: для учнiв середнiх спецiальних - професiйно-технiчних учбових закладiв - на земельних дiлянках вiдповiдних учбових закладiв; для працiвникiв сiльського господарства робiтникiв та службовцiв - на вiдокремлених дiлянках житлово? територi? . 3.100. Норму площi земельно? дiлянки на одного проживаючого в гутрожитку слiд приймати залежно вiд кiлькостi проживаючих. При мiсткостi гуртожиткiв 50 100 200 чол. площа дiлянки ма? бути вiдповiдно: 45 35 30 кв.м / люд. якщо iнше не обумовлено завданням на проектування. 3.101. На земельних дiлянках гуртожиткiв мають бути передбаченi майданчики для вiдпочинку iгор та занять фiзкультурою склад яких визнача? ться завданням на проектування з урахуванням особливостей контингенту проживаючих.     3. СЕЛЬБИЩНА ТЕРИТОРІЯ Сельбищна територія сільських поселень Громадський центр 3.82. В громадському центрі сільського населеного пункту слід концентрувати установи управління культурно-побутового призначення упорядковувати площу для проведення масових громадських заходів. Розмiри вiльного майданчика з твердим покриттям для проведення масових громадських заходів повиннi складати 700-750 кв.м на 1000 жителiв 3.83. Територiю громадського центру необхідно зондувати в залежності вiд функцiонального призначення установ i підприємств якi розміщуються. 3.84. У значних сільських населених пунктах в громадських центрах яких розташованi будiвлi соцiально-культурного призначення що мают не тiльки внутрiшньоселищне але й мiжселелищне значення установи повсякденного обслуговування можуть розмiщуватися у пiдцентрах з урахуванням нормативних радiусiв обслуговування на шляху пiшохiдного руху до виробничо? зони i громадського центру. 3.85. Виходячи з умов сприятливого сприймання забудови громадського центру сiльського населеного пункту висота 1-2 поверхи i оптимального спiввiдношення мiж висотою будинкiв i довжиною площi 1:6-1:8 вiдкритий простiр повинен бути в межах 0 15 га в малих населених пунктах i 0 5-0 6 га у великих.. 3.86. При плануванні і забудові сільських населених пунктів особлива увага повинна приділятися архітектурно-планувальним заходам щодо існуючих на їх території пам’яток архітектури історії та культури: забезпечення їх відокремлення акцентування в структурі забудови виразність сприйняття. Житлова забудова 3.87. Забудова сельбищної територiї сільських населених пунктів здiйснюється садибними та безсадибними будинками різних типів. Будiвництво секційних житлових будинків передбачається за умов вiдповiдного обгрунтування але як правило не вище 4-х поверхiв. Тип кількість поверхів та довжина будинкiв визначаються згiдно з мiстобудiвною документацiєю. 3.88. Розмiри присадибних земельних дiлянок у сiльських населених пунктах приймаються згiдно з дiючим земельним законодавством України та завданням на проектування з урахуванням регiональних правил забудови населених пунктiв. Для пiдвищення компактностi забудови частина видiленого громадянам земельного надiлу може бути винесена за межi сельбищної територiї. В умовах сформованої забудови присадибна дiлянка навколо будинку повинна зберiгатися в iснуючих розмiрах якщо вона не перевищує норм встановлених законодавством й не перешкоджує вдосконаленню планувальної структури населеного пункту. 3.89. Для попереднього визначення потреби у сельбищнiй територiї сiльського населеного пункту слід прийняти такі показники на один будинок квартиру га при забудові: Будинками садибного типу з дiлянками бiля будинку квартири площею кв.м Га Приквартивні ділянки 2500 0 27-0 30   2000 0 25-0 27   1500 0 21-0 23   1200 0 17-0 20   1000 0 15-0 17   800 0 13-0 15   600 0 11-0 13   400 0 08-0 11   Секцiйними будинками з кiлькiстю поверхiв без дiлянок при квартирах   2 0 04 0 05-0 07 3 0 03 0 04-0 06 4 0 02 0 03-0 05 Багатоквартирними 1-4-поверховими будинками щiльної забудови     0 03-0 06   3.90. При розмiщеннi будинкiв та споруд слiд додержуватись санiтарних i протипожежних вимог. У випадку розходження вимог архiтектурно-мiстобудiвних протипожежних та санiтарно-захисних розривiв приймається найбiльший з них. 3.91. Житловi будинки слiд розмiщувати з вiдступом вiд червоної лiнiї селищних дорiг та головних вулиць поселень не менше 6 м а житлових вулиць та проїздiв - не менше 3 м. В умовах реконструкцiї населених пунктiв допускається зменшувати вiдступ або зводити житловi будинки по червоній лiнiї зважаючи на сформовану мiстобудiвну ситуацiю. 3.92. Розмiщення господарських будiвель перед лiнiєю забудови не допускається. Вiдстань вiд гаражу до сусiднiх житлових будинкiв. територiй шкiл та дошкiльних закладiв має бути не менше 10 м до лiкарнено-профiлактичних закладiв iз стацiонарами - 25 м. Примiтка. В умовах реконструкцiї допускається розмiщувати господарськi будiвлi за винятком примiщень для утримання худоби та птахiв по лiнiї забудови якщо це викликано сталими нацiонально-побутовими традицiями. Для ділянок більшоїї площі з розрахунку до розміру ділянки слід додавати 0 02-0 05 га. 3.93. Для жителiв багатоквартирних будинкiв з опаленням колонками та кухонними плитами на твердому паливi слiд передбачати примiщення для зберiгання палива. Сараї проектуються з розрахунку: - при пiчному опаленнi - не менше 6 кв.м на одну квартиру; - при центральному опаленнi та наявностi газових плит i колонок - з розрахунку 0 8 кв.м на одну людину але не менше 4 кв.м на одну квартиру. 3.94. Господарськi та побутовi будiвлi та споруди для мешканцiв багатоквартиних секцiйних будинкiв слiд розмiщувати на спецiально видiлених дiлянках та по можливостi згрупувати. Розриви мiж групами господарських будiвель слiд приймати відповідно до протипожежних норм. 3.95. Санiтарно-захиснi розриви м мiж житловими будинками сараями для худоби кролiв нутрiй та iнших тварин а також iншими господарсько-побутовими будiвлями та спорудами слiд приймати згiдно положень ДБН 79-92*. 3.96. Вiдстань вiд стiн iндивiдуального будинку з вiкнами житлових кiмнат i кухонь а також вiд головних входiв в будинок квартиру до iнших житлових будинкiв та господарських будiвель має бути не менше 6 м. 3.97. Між довгими сторонами багатоквартиних житлових будинкiв заввишки 2-3 поверхи слід приймати вiдстань мiстобудiвнi розриви не менше 15 м а висотою 4 поверхи - не менше 20 м; мiж довгими сторонами i торцями або мiж торцями цих же будинкiв з вiкнами з житлових кiмнат - за протипожежними нормами але не менше 10 м. Мiстобудiвнi розриви можуть бути зменшенi у межах 20% за умов додержання норм iнсоляцiї та освiтленостi якщо виключається можливiсть проглядання житлових кiмнат з вiкна у вiкно. 3.98. На територiї безсадибної забудови слiд передбачити майданчики: загального користування дитячi для занять фiзкультурою господарськi та мiсця для вiдпочинку. Вiдстань вiд майданчиків до житлових та громадських будiвель слiд приймати не менше наведених у табл. 3.5. Таблиця 3.5   Призначення майданчикiв Вiдстань вiд майданчикiв до вiкон житлових та громадських будинкiв м Для iгор дiтей 12 Для вiдпочинку дорослого населення 10 Для занять фiзкультурою 10-40 Для господарських цілей та вигулу кiмнатних тварин 20 Примiтка. Вiдстань вiд майданчикiв для занять фiзкультурою встановлюється в залежностi вiд їхнiх шумових характеристик; вiдстань вiд майданчикiв для сушiння бiлизни не нормуються; вiдстань вiд майданчикiв для смiттєзбiрних та iнших господарських будiвель майданчикiв для гри дiтей вiдпочинку дорослих та занять фiзкультурою слiд приймати не менше 20 м а вiд майданчика для господарських цiлей до найбiльш вiддаленого входу в житловий будинок - не бiльше 100 м. 3..99. Будинки гуртожиткiв як правило слiд розмiщувати: для учнiв середнiх спецiальних - професiйно-технiчних учбових закладiв - на земельних дiлянках вiдповiдних учбових закладiв; для працiвникiв сiльського господарства робiтникiв та службовцiв - на вiдокремлених дiлянках житлової територiї. 3.100. Норму площi земельної дiлянки на одного проживаючого в гутрожитку слiд приймати залежно вiд кiлькостi проживаючих. При мiсткостi гуртожиткiв 50 100 200 чол. площа дiлянки має бути вiдповiдно: 45 35 30 кв.м / люд. якщо iнше не обумовлено завданням на проектування. 3.101. На земельних ділянках гуртожитків мають бути передбачені майданчики для відпочинку iгор та занять фізкультурою склад яких визначається завданням на проектування з урахуванням особливостей контингенту проживаючих.    ДОДАТКИ Додаток 3.1 рекомендований Таблиця 1 1. Укрупнені показники для попереднього визначення потреби у сельбищнiй територiї Середня поверховiсть забудови Територiя на 1000 люд/га 9 i бiльше 4-8 до 3: без земельних дiлянок iз земельними дiлянками 1-2 у сiльських поселеннях 7 8 10 20 50 2. Вiдповiдно до природно-клiматичних особливостей України додаток 1.1 при проектуванні забудови треба передбачати захист територiї житлових груп дворiв вiд несприятливих зимових вiтрiв пилових бур а також пiдвищення її аерацiї влiтку захист вiд перегрiвання особливо для пiвденних районiв розд. 10 .   Додаток 3.2 рекомендований Таблиця 1 Питома вага функціональних територій центральної зони та основних їх складових частин у балансі території міста й зони % Найменування головних елементів поліфункціональної центральної зони міста Питома вага територій залежно від групи міст за кількістю населення % Центральна зона від площі міста в т.ч. поліфункціональне ядро міста від площі центральної зони 3 5-5 0 найкрупніші і крупні міста; 6 0-8 0 інші групи міст 30-35 всі категорії міст Громадські території у поліфункціональному ядрі міста від площі зони 70 і більше всі категорії міст   Таблиця 2 Інтенсивність освоєння території поліфункціонального ядра в змішаних зонах на ділянках з визначеною переважною функцією в містах різних груп за кількістю населення Територія за переважним функціональним використанням Щільність населення чол./га в містах різних груп за кількістю населення понад 1000 тис.чол. 500-1000 тис.чол. 250-500 тис.чол 100-250 тис.чол. 50-100 тис.чол менше 50 тис.чол Сельбищна в т.ч. 130-170 115-145 110-125 100-115 70-90 55-65 житлова 400-600 350-450 300-350 250-350 150-200 100-125 виробнича 150-300 100-250 90-180 70-145 65-130 55-80 громадських установ 150-300 100-250 90-180 70-145 65-130 55-80   Таблиця 3 Щільність житлового фонду кварталів мікрорайонів Поверховість забудови кіл-ть поверхів Щільність житлового фонду “брутто” м2/га территорий кварталів мікрорайонів в зонах різної містобудівної якості нижня межа I II III 2 4100 3500 3400 3 5200 4500 4300 5 6600 5700 5600 9 8400 7100 6900 12 і вище 8600 та вище 7500 та вище 7200 та вище   Таблиця 4 Щільність фонду громадської забудови кварталів мікрорайонів Поверховість забудови кількість поверхів Щільність фонду громадської забудови брутто м2/га територій кварталів мікрорайонів у зонах різної містобудівної якості нижня межа І ІІ ІІІ 2 5 000 1 900 850 3 6 350 2 400 1 100 5 8 100 3 100 1 400 9 10 300 3 800 1 750 12 та вище 10 500 та вище 4 000 та вище 1 800 та вище     ПРИМІТКА. При цьому повинно зберігати співвідношення показників двох видів щільності для відповідної середньої поверховості громадської і житлової забудови у змішаних зонах таблиці 1 й 2 додатку 3 .   Таблиця 5 Щільність населення житлової забудовиу змішаних громадсько-житлових зонах міста Щільність населення брутто території кварталів змішаної забудови у люд./га нижня межа Середня поверховість житлової забудови у змішаних громадсько-житлових зонах 2 3 5 9 12 і вище 130 170 210 270 290 і вище     Додаток 3.3 рекомендований Показники розрахункової щільності населення брутто для районів садибної забудови   Тип забудови Розмір ділянки кв.м. Кількість ділянок на 1 га Щільність населення брутто ‚ люд./га‚ при середній кількості сім’ї чол. 2 3 4 5 6 Садибна Садибна Садибна Садибна Садибна Блокована Блокована Блокована Блокована 1500 1200 1000 600 500 400 300 200 150 5-6 6-7 8-9 13-15 16-17 19-21 24-27 32-38 40-49 10-12 12-14 17-18 28-29 34-35 41-42 53-55 75-77 96-99 15-18 18-21 26-27 42-43 50-52 61-62 78-80 109-112 138-142 20-24 24-28 34-35 55-57 66-68 80-82 101-104 134-143 176-180 25-30 30-35 43-44 68-71 82-84 98-100 124-127 169-173 211-216 30-36 36-42 51-52 81-84 97-99 115-118 144-148 196-200 242-248   Додаток 3.1 обов`язковий Протипожежні вимоги 1. Протипожежні відстані між житловими‚ громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за табл.1 числівник ‚ а між виробничими будинками промислових підприємств‚ будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств – відповідно до вимог діючих норм. Протипожежні відстані від житлових‚ громадських‚ адміністративно-побутових будівель до виробничих будинків промислових підприємств‚ сільськогосподарських будівель і споруд треба приймати за табл. 1 знаменник . Протипожежні розриви від житлових і громадських будинків до трамвайних‚ тролейбусних‚ автобусних парків‚ депо метрополітену приймати не менше 50 м; складів з твердими горючими речовинами і матеріалами‚ а також легкозаймистими і горючими рідинами приймати залежно від ємності складів відповідно до діючих норм. Таблиця 1   Ступень вогнестійкості будинку Відстані‚ м‚ при ступені вогнестійкості будинків I‚ II III IIIа‚ IIIб‚ IV‚ IVa‚ V I II 6 / 9 8 / 9 10 / 12 III 8 / 9 8 / 12 10 / 15 IIIa‚ IIIб‚ IV‚IVa ‚V 10 / 12 10 / 15 15 / 18 ПРИМІТКИ: 1. Класифікацію будинків за ступенем вогнестійкості‚ категорії Виробництва щодо пожарної безпеки треба приймати відповідно до діючих нормативів. 2. Протипожежні розриви до виробничих будинків з категориєю виробництва щодо пожежної безпеки А і Б треба збільшувати на 50 % для будинків 1 і 11 ступеня вогнестійкості‚ для категориї В – на 25% у порівнянні з даними‚ наведенними у табл.1. 3. Відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями. При наявності конструкцій будинків і споруд ‚ що виступають більше‚ як на 1 м‚ виготовлених із спалимих матеріалів‚ приймається відстань між цими конструкціями. Відстань між стінами будинків без віконних прорізів‚ зменшувати на 20%‚ за винятком будинків IIIa‚ IIIб‚ IVa‚ і V ступеня вогнестійкості. 4. У районах сейсмічністю 9 балів відстані між житловими будинккми‚ а також між житловими і громадськими будинками IVa‚ V ступеня вогнестійкості треба збільшувати на 20%. 5. Для двоповерхових будинків каркасної конструкции V ступеня вогнетстійкості‚ а також будинків критих спалимими матеріалами‚ протипожежні відстані треда збільшувати на 20%. 6. Відстані між будинками 1 і II ступеня вогнестійкості допускається передбачати меньше 6 м при умові‚ якщо стіна вищого будинку‚ розміщенного навпроти іншого будинку є протипожарною. 7.Мінімальні протипожежні розриви між житловими будинками і господарськими будівлями у межах однієї присадибної ділянки не нормуються. При проектуванні та будівництві нових індивідуальних садибних будинків та господарських споруд а також при повній їх перебудові в межах однієї садиби зміна місця розташування площі забудови об’єму та поверховості будинку в умовах забудови яка склалася відстані між житловими будинками та громадськими будівлями на двох сусідніх ділянках треба приймати за табл. 1. Часткова реконструкція житлових будинків та господарських споруд на окремих садибних ділянках які побудовані за раніше діючими нормативами допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і містобудування державного пожежного та санітарного нагляду. В цьому випадку перебудова житлових будинків їх господарських будівель та гаражів можлива при умові збереження існуючих відстаней між будівлями. 8. Відстані між житловими‚ громадськими‚ а також житловими і громадськими будівлями не нормуються при сумарній площізабудови‚ включаючи незабудовану площу між ними‚ яка дорівнює найбільшій допустимій площі забудови поверху одного будинку того ж ступеня вогнестій кості без протипожежних стін відповідно до діючих нормативів за винятком будинків індивіідуальної садибної забудови. При визначенні відстані між житловими і громадськими будівлями площу забудови поверху треба приймати як для громадських будинків. 9. Відстані між господарськими будівлями сараями‚ індивідуальними гаражами‚ банями ‚ розміщеними за териториєю присадибних ділянок‚ не нормується при умові‚ якщо площа забудовизблокованих господарських будівель не перевищує 800 кв.м. Відстані між цими блоками господарських будівель приймаються за табл.1 2.При проектуванні проїздів і пішохідних шляхів треба забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків‚ у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями‚ і доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення. Відстань від краю проїзду до стін будинку як правило слід приймати 5-8 м для будинків до 9 поверхів і 8-10 м для будинків 9 поверхів і вище. Ширина проїзду повинна бути не менше 3.5 м. В зоні між будинком і проїздом а також на відстані 1.5 м від проїзду з протилежного боку будинку не допускається розміщення огорож повітряних ліній електропередачі і рядової посадки дерев. Відстані від контактних дротів трамвайних і тролейбусних ліній треба призначати: до житлових і громадських будинків – не менше 5 м‚ до складів горючих і легкозаймистих рідин: підземних – 25 м‚ надземних – 50 м. Примітка. Уздовж фасадів будинків‚ які не мають входів‚ допускається передбачати смуги завширшки 6 м з нижчим типом покриття‚ придатні для проїзду пожежних машин. 3. Відстані від житлових і громадських будинків до складів 1 групи дляі зберігання нафти і нафтопродуктів треба треба прймати відповідно до вимог діючих норм ‚ а до складів горючої речовини II групи‚ які передбачаються у складі котелень‚ дизельних електростанцій та інших енергооб’єктів‚ що обслуговують житлові та громадські будинки‚ – не меньше встановлених у табл.2. Мінімальні відстані до складів нафтопродуктів II групи‚ які не входять до складу котелень та інших енергооб’єктів‚ треба приймати відповідно до вимог діючих норм.   Таблиця 2   Ємність складу‚ куб. м Житлові і громадські будинки при ступені вогнестійкості I‚ II III IIIа‚ IIIб‚ IV‚ IVa‚ V Більше 800 до 10000 40 45 50 Більше 100 до 800 30 35 40 До 100 20 25 30 ПРИМІТКИ: 1.Відстань від дитячих дошкільних установ‚ загальноосвітніх шкіл‚ шкіл-інтернатів‚ установ охорони здоров’я і відпочинку‚ видовищних установ і спортивних споруд до складів ємністю до 100 куб. м треба збільшувати у два рази‚ а до складів ємністю понад 100 куб. м – приймати відповідно до діючих норм. 3. На присадибних ділянках житлових будинків допускається підземне зберігання горючих речовин у резервуарах місткістю до 2 куб. м‚ до яких повинен бути забезпечений транспортний під’їзд. Відстань від цих місткостей до будинків 1 – III ступеня вогнестійкості треба приймати не менше 9 м‚ IV- V ступеня вогнестійкості – 12 м. 4. До ставків і водойм треба передбачити проїзди для забору води пожежними автомашинами. 5. Відстані від меж забудови міських поселень до масивів повинен бути не менше 50 м‚ а від забудови сільських поселень і ділянок садівницьких товариств – 20‚ 50‚ 100 м – відповідно до дерев листяного‚ мішаного і хвойного лісу. 6. Кількість спеціальних пожежних машин слід приймати за табл.3 Таблиця 3 Спецавтомобілі Кількість автомобілів при числі жителів у місті‚ тис. чол. до 50 50-100 100-350 350-700 700-1250 1250-2000 Більше 2000 АД автомобіль і АП автопідйомник 1* 2 3 4-6 7-8 9-11 ** АГДЗС автомобіль газодимозахисної служби - - - 1 2 3 4 АЗО автомобіль зв’язку і освітлення - - - - 1 2   3 * При наявності будинків висотою 4 поверхи і більше ** Визначається за кількістю адміністративних районів з розрахунку 1 АД або 1 АП на район ПРИМІТКИ: При введені до штатів частин міст спеціальних пожежних машин треба передбачити 50%-ний резерв таких машин у гаражі. Інші додаткові типи спеціальних пожежних машин визначаються територіальними органами пожежної охорони‚ виходячи із місцевих умов. 7.На території садівницьких товариств та кооперативів необхідно передбачити запаси води для пожежогасіння. У вододжерел які преназначені для пожежогасіння повинні бути обладнані ділянки для встановлення пожежних автомобілів та мотопомп. Кооперативи та товариства з кількістю учасників до 30 повинні мати переносну мотопомпу для пожежогасіння з кількістю ділянок більше ніж 100 - не менш двох прицепних мотопомп. Для їх зберігання слід будувати спеціальне приміщення. 8. На території садівницького товариства та кооперативів слід встановлювати пожежні пости. Пожежні щити /стенди/ встановлюються на території об’єкту з розрахунку один щит /стенд/ на площу 5000 кв.м. До комплекту засобів пожежогасіння які розміщуються на щитах /стендах/ слід включати: вогнегасники - 3 шт ящик з піском - 1 шт.; покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2 м - 1 шт; гаки - 3 шт.; лопати - 2 шт.; ломи - 2 шт.; сокири - 2 шт.   Додаток 3.2 рекомендований Показники розрахункової щільності населення брутто для районів садибної забудови Тип забудови Розмір ділянки кв.м. Кількість ділянок на 1 га Щільність населення брутто ‚ люд./га‚ при середній кількості сім’ї чол. 2 3 4 5 6 Садибна Садибна Садибна Садибна Садибна Блокована Блокована Блокована Блокована 1500 1200 1000 600 500 400 300 200 150 5-6 6-7 8-9 13-15 16-17 19-21 24-27 32-38 40-49 10-12 12-14 17-18 28-29 34-35 41-42 53-55 75-77 96-99 15-18 18-21 26-27 42-43 50-52 61-62 78-80 109-112 138-142 20-24 24-28 34-35 55-57 66-68 80-82 101-104 134-143 176-180 25-30 30-35 43-44 68-71 82-84 98-100 124-127 169-173 211-216 30-36 36-42 51-52 81-84 97-99 115-118 144-148 196-200 242-248     4. ВИРОБНИЧА ТЕРИТОРІЯ 4.1. Виробничу територію слід використовувати для розміщення об'єктів матеріального виробництва комунального господарства виробничої інфраструктури науки і наукового обслуговування підготовки кадрів інших об'єктів які обслуговують матеріальне і нематеріальне виробництво. 4.2. На виробничій території з урахуванням розміру населеного пункту складу розміщуваних об'єктів доцільно виділити промислову науково-виробничу комунально-складську зону які в свою чергу в залежності від розміру зон можуть бути розчленовані на структурні елементи – промислові райони промислові вузли територіальні групи підприємств та окремі підприємства і об'єкти. В разі санітарно-гігієнічної сумісності та містобудівної доцільності зазначені функціональні зони можуть окремо не виділятись в першу чергу в невеликих населених пунктах а також бути змішаними між собою та зонами житлової забудови. Формування функціональних зон та структурних елементів повинно здійснюватись в рамках загальної програми функціонально-територіальної та архітектурно-планувальної організації виробничих територій та населеного пункту в цілому. 4.3. При виділені виробничої території на підставі загального функціонального зонування міста слід враховувати ефективність їх зв'язків із сельбищними рекреаційними та іншими територіями. При планувальному формуванні виробничої території необхідно щоб: виробничі об'єкти розміщувались досить компактно і між ними не було великих функціонально сторонніх утворень; вона була забезпечена транспортними магістралями загальноміського значення які зв'язували б її з іншими функціональними зонами міста і формували основу її планувального каркасу; при розміщенні виробничих об'єктів враховувалась збалансованість місць прикладення праці і місць проживання. При цьому слід формувати взаємозв'язану систему обслуговування працюючих на виробництві і населення прилеглих житлових районів. Для повноцінного функціонування виробництва необхідні також наявність одного або декількох громадських центрів обслуговування які розміщуються переважно на стику із сельбищними територіями. До складу громадського центру слід включати установи як ведучих функцій управлінські науково-проектного інформаційного обслуговування так і супутніх з вибірковою номенклатурою послуг об'єкти культурно-побутового обслуговування громадського харчування пункти охорони здоров'я та інш. . До складу громадського центру обслуговування слід включати також споруди фізкультурно-оздоровчого призначення з розрахунку на 1000 працюючих: відкритих площинних спортивних споруд – 0 02 га спортивних залів – 60 м2 площі підлоги басейнів – 82 м2 дзеркала води приміщень реабілітаційного призначення – 15м2 загальної площі. 4.4. При виділенні функціональних зон та структурних елементів виробничих територій як спеціалізованих функціонально-планувальних одиниць треба поряд з виробничими критеріями враховувати планувальні фактори: конфігурацію населеного пункту мережу вулиць рельєф ландшафтні обмеження тощо. 4.5. При вирішенні архітектурно-планувального завдання формування виробничої території необхідно: передбачувати функціональне зонування між структурними елементами та групами підприємств з урахуванням їх санітарно-гігієнічної сумісності містоформуючого значення потреби в обслуговуванні залізничним чи водним транспортом; враховувати можливу потребу і напрям територіального розвитку у погодженні з основними композиційними осями міста; забезпечити зв'язки з головними транспортними комунікаціями які утворюють планувальний каркас міста; забезпечити композиційний взаємозв'язок виробничої зони забудови з оточенням; врахувати умови сприймання різних ділянок промислової забудови у міському середовищі; забезпечити створення санітарно-захисних зон з включенням їх у єдину систему озеленення міста. 4.6. Конкретне проектування та забудова виробничих територій та її структурних елементів повинне вестись на базі схем генеральних планів груп підприємств схем розміщення підприємств схем впорядкування промрайонів та інших проектних матеріалів які регламентують їх архітектурно-планувальну та інженерну організацію. 4.7. При проектуванні розвитку існуючих населених пунктів необхідно детально аналізувати стан використання виробничих територій передбачаючи в разі необхідності інтенсифікацію їх народногосподарського використання. В разі потреби виробничі території можуть передбачатись для реструктуризації з метою іншого функціонального використання. З метою підвищення інтенсивності освоєння ділянок необхідно передбачувати з урахуванням техніко-економічної оцінки землі багатоповерхову забудову освоєння підземного простору блокування споруд та інші заходи для збільшення щільності забудови. 4.8. Розміщення виробничих зон її структурних елементів окремих підприємств повинно з одного боку враховувати сумісність розміщення підприємств між собою та оточуючою забудовою з формуванням при необхідності санітарно-захисних зон з іншого – мінімізувати виділення територій для організації санітарно-захисних зон за рахунок розміщення певних дприємств в цих зонах за умови забезпечення санітарно-гігієнічної сумісності . Розміри санітарно-захисних зон для підприємств або однотипних виробничих утворень треба визначити залежно від кількості газо- і пилоподібних викидів речовин з неприємним запахом утворюваного шуму вібрації електромагнітних випромінювань ультразвуку радіоактивних речовин та інших шкідливих факторів відповідно до діючих санітарних норм розміщення промислових підприємств і методики розрахунку концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин які містяться у викидах підприємств а також з урахуванням вимог захисту від шуму та інших вимог розділ 10 . 4.9. В разі техніко-економічної доцільності розміри санітарно-захисних зон необхідно за узгодженням з відповідними санітарно-епідеміологічними службами зменшувати за рахунок впровадження нових прогресивних технологічних рішень встановлення додаткового очисного обладнання та інш. 4.10. Територію санітарно-захисних зон виробничих підприємств не слід розглядати як резерв для їх розширення за винятком обумовленим в п.4.9 . 4.11. В санітарно-захисній зоні не допускається розміщувати житлові будинки дитячі дошкільні установи загальноосвітні школи садівничі товариства і городи парки а також установи загального користування по охороні здоров'я відпочинку спорту. Промислова зона 4.12. Промислова зона як структурний елемент населеного пункту призначена головним чином для розміщення промислових підприємств які займають в ній пріоритетну функцію. Крім промислових підприємств в цій зоні можуть розміщуватись інші об'єкти зазначені в п.4.1. 4.13. При формуванні промислових зон та їх структурних елементів необхідно передбачувати групування підприємств з забезпеченням функціонального та санітарно-екологічного зонування зокрема виділяючи групи які: а виділяють виробничі шкідливості і вимагають залізничного транспорту а також характеризуються особливими умовами виробництва пожежонебезпеці вибухонебезпечні радіоактивні . Їх розміщують на віддаленні від сельбищних територій відповідно до санітарних і протипожежних норм; б е виділяють шкідливих речовин але вимагають залізничних під'їзних шляхів що зумовлює потребу й доцільність їх розміщення у периферійній частині міста. Віддалення таких підприємств від житлової забудови на значну відстань не є обов'язковою умовою; в не викидають виробничі шкідливості і з невеликим вантажообігом не більше 40 автомашин на добу в одному напрямку що не вимагає улаштування залізничних колій. Такі підприємства вимагають мінімальних санітарно-захисних розривів і можуть безпосередньо прилягати до сельбищної території і навіть розміщуватись в її межах. 4.14. Великі промислові райони кількість підприємств більше 40 кількість трудящих 30-40 тис. чоловік площа території 300-400 га доцільно планувально розчленовувати на промислові вузли вирішені на основі єдиного архітектурно-планувального задуму з вираженими планувальними межами спільністю інженерно-технічної інфраструктури допоміжних виробництв об'єктів соціально-побутового обслуговування. Середні параметри промислового вузла: кількість підприємств - 10-20; кількість трудящих – 5-10тис.чол.; розмір території – 50-150га. 4.15. Виходячи із соціальних економічних екологічних і містобудівних вимог промислові вузли і райони які розміщуються у центральній зоні міста треба формувати із підприємств на базі прогресивних видів сучасного виробництва екологічно чистих технологій що характеризуються найбільшою інтенсивністю використання внутрішньо-майданчикових внутрішньозаводських територій і не вимагають під'їзних залізничних колій. 4.16. Розміри загальної площі території промислових районів і вузлів не повинні перевищувати для: металургійних заводів з повним циклом і пов'язаних з ними коксохімічних цехів енергетичних допоміжних об'єктів а також підприємств нафтохімічної і хімічної промисловості – 1000-1500 га; металургійних заводів з неповним циклом заводів важкого і середнього машинобудування з урахуванням енергетичних допоміжних об'єктів і кущових будівельних баз – 750-1000 га; великих багатогалузевих груп утворених підприємствами різних галузей народного господарства з доповнюючими і обслуговуючими об'єктами і майданчиками що резервуються – 300-700 га; нешкідливих у санітарному відношенні виробництв розміщених у сельбищній зоні без обслуговування залізничним транспортом з переважною багатоповерховою забудовою – до 20 га. 4.17. Розміри санітарно-захисної зони заводу по знешкодженню токсичних промислових відходів ТПВ потужністю до 100 тис.т відходів за рік необхідно приймати 500 м а 100 тис.т і більше – 1000 м. Ділянки схоронення ТПВ розміщуються на відстані не менше: 200м від автомобільних доріг залізничних колій загальної мережі 50 м від межі лісонасаджень які не призначені для рекреації. Розміри санітарно-захисних зон заводів по знешкодженню ТВП і ділянок їх схоронення можуть бути зменшені тільки при виконанні розрахунків і обґрунтуванні у відповідності до вимог санітарних правил і норм. 4.18. До територіально-виробничих утворень відділених від сельбищної території санітарно-захисною зоною понад 1000 м не слід включати підпри-ємства із санітарно-захисною зоною до 100 м особливо підприємства легкої та харчової промисловості. 4.19. Улаштування відвалів шламонакопичувачів хвостосховищ відходів і покидьків підприємств у межах промислової зони не допускається. При обгрунтуванні неможливості їх утилізації ділянки для них треба розміщувати за межами підприємств і 2 поясу зони санітарної охорони підземних вододжерел з дотриманням санітарних норм а також норм і правил безпеки затверджених або погоджених з відповідними інстанціями. При цьому для промислових вузлів і районів як правило треба передбачати централізовані групові відвали. Відвали у яких міститься вугілля сланець миш'як свинець ртуть та інші займисті й токсичні речовини повинні бути розміщені від житлових і гро-мадських будинків і споруд не ближче розрахункових санітарно-захисного розриву та за межами можливого зсуву відвалів. Розміщення в населених пунктах нових териконів і відвалів які можуть бути джерелами забруднення атмосферного повітря або іншого шкідливого впливу на нього забороняється. При розгляді проектної документації щодо формування промислових утворень треба особливу увагу звертати на впровадження нових технологій з орієнтацією на максимальну утилізацію промислових відходів.   Наукова і науково-виробнича зона 4.20. У значних і найзначніших містах треба передбачати райони розмі-щення наукових установ які залежать від характеру дослідницької діяльності і специфіки виробництва. Доцільно: центральні міські райони - для інститутів і установ суспільних наук конструкторські бюро зі штатною кількістю працівників яка на перевищує 300чол.; сельбищні сельбищно-виробничі райони що склалися в серединній зоні міста - для розміщення установ природних і технічних наук зі штатною кількістю 1000-2000чол.; периферійні нові міські райони - для розміщення груп наукових навчальних науково-технічних установ природничо-наукового профілю із штатною кількістю понад 2000чол.; приміські райони в межах зони впливу міста - для розвитку наукових містечок технополісів агрополісів об'єктів наукового обслуговування полігонів дослідних та інших територіальноємних об'єктів. 4.21. Раціональне розміщення установ наукової науково-технічної діяльності досягається за рахунок групового способу функціональної і планувальної організації об'єктів пов'язаних єдиним дослідницьким і виробничим циклом. Доцільно створення наукових зон у яких розміщуються групи профільних навчальних наукових проектно-конструкторських організацій об'єктів виробничого призначення. 4.22. До складу спеціалізованих територій зон наукових науково-виробничих установ треба включати території установ дослідницької діяльності лабораторій майстерень корпусів експериментального несерійного виробництва комунально-складських зон рекреаційні озеленені та резервні території. Вибір інженерних санітарно-гігієнічних заходів здійснюється з урахуванням факторів впливу на навколишнє середовище. Організація наукових і науково-виробничих територій повинна задовольняти вимоги інтенсивного її використання комплексності планувальної компактності. 4.23. При визначенні земельних ділянок наукових установ треба приймати показники щільності їх загальної площі не менше наведених у табл.4.1.     Таблиця 4.1   Штатна кількість працівників Щільність загальної площі кв.м/га Установи суспільних наук: до 300 10000-8000 більше 300 12000-10000 Установи природничих і технічних наук: до 300 7000-5000 від 300 до 1000 8000 від 1000 до 2000 і більше 10000 Примітки: 1.Показники таблиці не поширюються на об'єкти з особливим режимом роботи ботанічні сади обсерваторії дослідні поля полігони прискорювачі елементарних часток . 2. Менші показники щільності треба приймати у середніх і малих містах.     Комунально-складська зона 4.24. Комунально-складська зона – територія населеного пункту призна-чена для розміщення груп і окремих підприємств які забезпечують потреби населення у зберіганні товарів комунальних і побутових послугах. На території комунально-складської зони необхідно розміщувати підприємства і об'єкти торгівлі й плодоовочевого господарства загальнотоварні склади розподільчі холодильники плодоовочеві бази сховища овочів і фруктів заготівельні підприємства напівфабрикатів та кулінарних виробів тощо; транспортні господарства: гаражі станції технічного обслуговування машин автозаправочні станції трамвайні і тролейбусні депо автобусні і таксомоторні парки тощо; підприємства побутового обслуговування населення: фабрики-пральні хі-мічного чищення одягу ремонту побутової техніки одягу меблів; комунально-го господарства: парки дорожньо-прибиральних машин бази експлуатації та ремонту жител інженерних мереж тощо. Холодильники великої місткості понад 600 т і молокозаводи із застосу-ванням великої кількості аміаку треба розміщувати у відокремлених складських районах приміської зони. Не слід розміщувати комунально-складські зони з об'єктами харчової направленості на територіях промислових вузлів їхніх санітарно-захисних зон до складу яких входять підприємства 1-3 класу щодо санітарної характеристики виробництва. 4.25. Складські комплекси не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням населення треба розміщувати за межами міст наближаючи їх до вузлів зовніш-нього транспорту. За межами території містта їхніх зелених зон у відокремлених складсь-ких районах приміської зони з дотриманням санітарних протипожежних і спеціальних норм треба передбачити розосереджене розміщення складів дер-жавних резервів складів нафти і нафтопродуктів першої групи перевалочних баз нафти і нафтопродуктів складів зріджених газів складів вибухових мате-ріалів і базисних складів сильнодіючих отруйних речовин базисних складів продовольства фуражу і промислової сировини; лісоперевалочних баз базис-них складів лісових і будівельних матеріалів. Примітки: 1. Для обслуговування груп малих міст селищ міського типу і сільських поселень треба передбачати централізовані склади розміщуючи їх переважно у районних центрах або пристанційних поселеннях. 2. У районах з обмеженими територіальними ресурсами і цінними сільськогосподарськими угіддями треба при наявності відпрацьованих гірничих виробок і ділянок надр придатних для розміщення на них об’єктів здійснювати в них будівництво сховищ продовольчих і промислових товарів цінної документації розподільчих холодильників та інших об'єктів які потребують забезпечення стійкості до зовнішніх впливів і надійності функціонування. Ці об'єкти повинні відповідати вимогам протипожежної безпеки згідно з діючими нормативними документами. 4.26. Для попереднього визначення розмірів земельних ділянок складів призначених для обслуговування поселень допускається виходити з розрахунку 2 кв.м на одну людину у значних і найзначніших містах з урахуванням застосування багатоповерхових складів і 2 5 кв.м – у решті міст і населених пунктів. У містах-курортах розміри комунально-складських зон для обслуговування тих що лікуються і відпочивають треба приймати з розрахунку 6 кв.м на одного відпочиваючого а при розміщенні у цих зонах оранжерейно-тепличного господарства – 8 кв.м. 4.27. У містах загальна площа колективних сховищ сільськогосподарських продуктів визначається з розрахунку 4-8 кв.м на одну сім'ю. Кількість сімей які користуються сховищами установлюється завданням на проектування. Виробнича зона сільських поселень 4.28. Проектування виробничих зон сільських поселень повинно здійснюватися відповідно до вимог РБН "Планування забудова і благоустрій виробничих зон сільських населених пунктів України". 4.29. У виробничих зонах треба розміщувати різні типи агропромислових підприємств і цехів виробничих об'єктів які належать акціонерним товариствам кооперативам селянським фермерським господарствам та інш. а також підприємства несільськогосподарських галузей філіали підприємств цехи . 4.30. При організації виробничих зон у тому числі фермерських господарств перевагу слід віддати розвитку виробничих центрів що склалися і які мають капітальні будинки зручно розташовані стосовно до населених пунктів транспортних комунікацій кормових угідь і які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Розміщення сільськогосподарських комплексів і підприємств повинно забезпечувати надійне збереження природного середовища включати можливість розвитку ерозійних процесів забруднення ґрунтів і водних джерел відходами виробництва. 4.31. При взаємо розміщенні сельбищної і виробничої зон треба створювати між ними відповідні санітарно-захисні і зооветеринарні розриви. Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських виробничих об'єктів і комплексів до меж житлової забудови установлюються згідно з нормативами. 4.32. Малі тваринницькі ферми фермерські господарства у селищах міського типу та селах з утриманням великої рогатої худоби більше 15 свиней - більше 10 голів овець - більше 50 голів птиці – більше 100 голів кроликів – більше 150 голів треба розміщувати на відокремлених ділянках з дотриманням розмірів санітарно-захисних зон згідно з нормативами. 4.33. У санітарно-захисній зоні допускається розміщення бань пралень і гаражів при умові що щільність забудови не буде перевищувати 10%. Розміщення спортивних споруд парків дитячих установ лікувально-профілактичних і оздоровчих установ а також садіння плодоягідних дерев і чагарників на території санітарно-захисної зони не допускається. 4.34. Тваринницькі птахівницькі звірівницькі ферми ветеринарні установи склади мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин треба розміщувати з підвітряного боку стосовно до інших сільськогосподарських об'єктів у сельбищній зоні. Території виробничих зон не доцільно розділяти на відокремлені ділянки залізничними або автомобільними дорогами загальної мережі. 4.35. Розриви між будинками і спорудами сільськогосподарських виробничих об'єктів треба приймати відповідно до вимог діючих нормативних документів. Зона змішаної виробничої та житлової забудови 4.36. Зони змішаної виробничої та житлової забудови формуються при впорядкуванні і реконструкції існуючих районів населених пунктів в яких в наслідок їх історичного розвитку відбулося проникнення об'єктів сельбищної забудови в промислові та комунально-складські зони або виробничих об'єктів в сельбищну забудову. 4.37. В зонах змішаної виробничо-житлової забудови нарівні з житловою забудовою можуть розміщуватись об'єкти комунально-складського призначення промислові підприємства 4 та 5 класу по санітарній класифікації з незначним шкідливим впливом на оточуюче середовище та незначними вантажопотоками об'єкти соціально-побутового торгового призначення інженерної інфраструктури а також інші об'єкти які можливі для розміщення в санітарно-захисних зонах підприємств за умови забезпечення санітарно-екологічних та протипожежних розривів. 4.38. При формуванні зон змішаної виробничої та житлової забудови необхідно забезпечувати: оптимальну збалансованість місць проживання і прикладення праці; усунення недоліків планувальної структури забудови передбачивши функціональне зонування на території зони та необхідні реконструктивні заходи для забезпечення сумісності виробничої та житлової забудови; гармонійне поєднання об'ємно-просторового та архітектурного вигляду промислової та житлової забудови; кооперацію за техніко-економічної та містобудівної доцільності інженерної природоохоронної транспортної та соцкультпобутової інфраструктури. 4.39. При реконструкції та упорядкуванню виробничих територій в зоні змішаної забудови слід передбачити: поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя населення за рахунок впровадження на промислових підприємствах нових технологій з мінімізацією негативного впливу на оточуюче середовище і доведення їх до допустимих нормативних рівнів; при неможливості – передбачити перебазування ліквідацію чи перепрофілювання підприємств; упорядкування благоустрій та озеленення територій з формуванням зон відпочинку на підприємствах а також зелених зон загального користування; поліпшення культурно-побутових умов працюючих та населення за рахунок формування відповідної системи обслуговування; удосконалення транспортної та інженерної інфраструктури. 4.40. В зонах змішаної виробничої та житлової забудови допускається: зменшення питомих нормативних показників використання земельних ділянок з відповідними обґрунтуваннями; розміщення в житлових будинках незначних малих виробничих підприємств пов'язаних з обслуговуванням населення в вбудованих чи прибудованих приміщеннях за умови забезпечення протипожежних та санітарно-епідеміологічних вимог окремих входів та під'їздів. Проектні рішення на влаштування цих підприємств підлягає обов'язковому узгодженню з органами державного архітектурного протипожежного та санітарно-епідеміологічного нагляду.     5. ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ТЕРИТОРІЯ   Озеленені території загального користування 5.1. У міських і сільських поселеннях в залежності від природно-ландшафтних і кліматичних умов їх розміру та планувальної структури необхідно передбачати озеленені території різного призначення. В залежності від розміщення в структурі розселення озеленені території розподіляються на: міські розташовані в межах міської забудови; позаміські розташовані як за межами забудови так і за адміністративними межами міста. 5.2. Території міських і позаміських насаджень які формують комплексну зелену зону міста повинні об’єднуватись в просторово-територіальну систему яка забезпечує їх архітектурно-планувальну і композиційну єдність. За критерії оцінки варіанту побудови системи озеленених територій слід приймати: рівномірність розташування насаджень в межах міста особливо по відношенню до житлових районів; безперервність системи яка передбачає об’єднання парків та садів бульварами і пішохідними алеями в єдине ціле; комплексність організації міських озеленених територій яка досягається функціонально-планувальним об’єднанням міських насаджень з приміськими лісопарками та лісами. 5.3. Озеленені території міста за функціональною ознакою слід розділяти на: території загального користування парки сади сквери бульвари набережні ; території обмеженого користування; території спеціального призначення. Номенклатуру функціональних елементів озеленених територій міста необхідно приймати згідно з додатком 5.1. Питома вага озеленених територій різного призначення в межах забудови міст рівень озеленення території забудови повинна складати не менше 40% для районів ІІ В 45% ІІІ В Б і 50% IV В2 а у межах території міста за структурними елементами прийматися згідно з додатком 5.2. ПРИМІТКА. У містах з теплоелектроцентралями і котельними підприємствами хімічної металургійної нафтопереробної промисловості 1 класу санітарної шкідливості рівень озеленення території забудови треба збільшити не менше як на 15%. Площу озеленених територій загального користування парків садів скверів бульварів які розташовані на території забудови міських і сільських поселень треба приймати відповідно до табл. 5.1. Таблиця 5.1 Озеленені території загального користування у межах міста Групи міст за кількістю населення тис.чол. Площа озеленених територій кв.м/чол. Полісся Прикарпаття ІІ В-1 ІІ В-4 Лісостеп ІІ В-2 ІІ В-3 Степ ІІІ-В ІІІ-Б Південний берег Криму IV В-2 Загальноміські 100-1000 і більше 10 11 12 15 50-100 7 8 9 11 До 50 8 10 9 11 10 12 12 15 Сільські Сільські поселення 12 13 14 17 Житлових районів 100-1000 і більше 6 6 7 8 50-100 6 6 7 8 5.4. У значних найзначніших і великих містах існуючі масиви міських лісів доцільно перетворювати у міські лісопарки та парки і відносити додатково до озеленених територій загального користування виходячи із розрахунку не більше 5 кв.м/люд. ПРИМІТКИ: 1. У містах де розміщуються промислові підприємства І і ІІ класу шкідливості наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування треба збільшувати на 15-20%. У містах де розміщуються залізничні вузли наведені норми загальноміських озеленених територій загального користування треба збільшувати на 5-10%. У середніх малих містах та сільських поселеннях розміщених в оточенні існуючих лісів у прибережних зонах великих річок і водойм площу озеленених територій загального користування допускається зменшувати але не більше як на 20%. 2. У дужках наведені розміри для малих міст з кількістю населення до 20 тис.чол. 5.5. У структурі озеленених територій загального користування великі парки площею понад 100 га і лісопарки площею 500 га і більше повинні становити не менше 10%. Час доступності міських парків при пересуванні на транспорті повинен становити не більше 20 хв. а парків планувальних районів не більше 15 хв. ПРИМІТКА. У сейсмічних районах треба забезпечувати вільний доступ до парків садів та інших озеленених територій загального користування не допускаючи улаштування огорож з боку житлових районів. 5.6. Допустима кількість одночасних відвідувачів території парків лісопарків приміських лісів треба приймати відповідно до показників люд./га не більше: для міських парків - 100 для парків зон тривалого відпочинку - 70 для курортних парків - 50 для зон короткочасного відпочинку - 20 для лісопарків лугопарків гідропарків - 10 для лісів - 1-3 ПРИМІТКА. При кількості одночасних відвідувачів лісів 10-15 люд./га треба передбачати дорожньо-стежинкову мережу для організації їх руху а на узліссях полян грунтозахисні посадки; при кількості одночасних відвідувачів 50 люд./га і більше заходи по перетворенню лісового ландшафту у парковий. 5.7. У найзначніших значних і великих містах поряд з багатофункціональними парками міського і районного значення треба передбачати спеціалізовані дитячі спортивні виставочні зоологічні парки ботанічні сади та ін. 5.8. На територіях з високими якостями природних ландшафтів які мають естетичну і пізнавальну цінність треба формувати національні природні та регіональні ландшафтні парки. Архітектурно-просторова організація національних природних і регіональних ландшафтних парків повинна передбачати використання їх території у наукових культурно-освітніх і рекреаційних цілях з виділенням функціональних зон: заповідної сталої рекреації регульованої рекреації та господарської. 5.9. При розміщенні парків і садів треба максимально зберігати ділянки з існуючими насадженнями і водоймами. Площу території парків садів і скверів треба приймати виходячи із конкретних містобудівних і природних умов. 5.10. Бульвари і пішохідні алеї слід передбачати у напрямі масових потоків пішохідного руху. Розміщення бульвару його довжину і ширину а також місце у поперечному профілі вулиці треба визначати з урахуванням архітектурно-планувального рішення вулиці та її забудови. На бульварах і пішохідних алеях слід передбачати майданчики для короткочасного відпочинку. Ширину бульварів з однією повздовжньою пішохідною алеєю треба приймати не менше 10 м при розміщенні з одного боку вулиці між проїзною частиною і забудовою. 5.11. Дорожню мережу ландшафтно-рекреаційних територій дороги алеї стежки треба передбачати по можливості з мінімальними нахилами відповідно до напрямків основних шляхів руху пішоходів і з урахуванням визначення найкоротших відстаней до пунктів зупинок громадського транспорту ігрових і спортивних майданчиків. Ширина доріжки повинна бути кратною 0 75 ширина смуги руху однієї людини . 5.12. Відстань від будинків споруд а також об’єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників треба приймати за табл. 5.2.     Таблиця 5.2 Будинки і споруди об’єкти інженерного благоустрою Відстані м від будинку споруди об’єкта до осі стовбура дерева чагарнику Зовнішня стіна будинку і споруди 5 0 1 5 Край трамвайного полотна 5 0 3 0 Край тротуару і садової доріжки 0 7 0 5 Край проїзної частини вулиць кромка укріпленої смуги узбіччя дороги бровка канави 4 0 1 5 Щогла і опора освітлювальної мережі трамваю мостова опора і естакада 4 0 Підошва схилу тераси тощо 1 0 0 5 Підошва або внутрішня грань підпірної стінки 3 0 1 0 Підземні мережі: газопровід каналізація 1 5 теплова мережа стінка каналу тунелю або оболонка при безканальній прокладці 2 0 1 0 водопровід дренаж 2 0 силовий кабель і кабель зв’язку 2 0 0 7 ПРИМІТКИ: 1. У нових житлових районах відстань від краю проїзної частини до осі стовбура дерева треба приймати не менше 4 м при діаметрі крони не більше 5 м. Для дерев з великою кроною цю відстань можна збільшити до розміру при якому крони будуть розміщуватися не ближче 1 5 м від краю проїзної частини. 2. Висота чагарників при їх розміщенні від краю проїзної частини на відстані від 1 до 5 м не повинна перевищувати 50 см. 3. Відстань від повітряних ліній електропередачі до дерев треба приймати за правилами улаштування електроустановок. 4. Дерева що висаджують біля будинків не повинні перешкоджати інсоляції та освітленості житлових і громадських приміщень а також проїзду пожежних автомашин. 5.13. У зелених зонах міст треба передбачати розсадники деревних і чагарникових рослин і квітково-оранжерейних господарств з урахуванням забезпечення посадочним матеріалом груп міських і сільських поселень. Нормативний показник площі розсадників повинен прийматися з розрахунку забезпеченості рівня озеленення об’єктів системи озеленених територій у межах населеного пункту. Площа розсадників повинна бути не менше 80 га. Загальну площу квітково-оранжерейних господарств треба приймати з розрахунку 0 4 кв.м/люд.       Зона відпочинку 5.14. Розміщення зон відпочинку треба передбачати на ландшафтно-рекреаційних територіях міст внутрішньоміські приміських зон заміські у системах розселення міжпоселенські . Зони короткочасного відпочинку треба розміщувати з урахуванням доступності їх на громадському транспорті як правило не більше 1 5 год. Зони тривалого відпочинку треба розміщувати за межами населених пунктів у найбільш сприятливих умовах. ПРИМІТКИ: 1. При відсутності сприятливих природних ресурсів у зоні впливу населеного пункту допускається збільшувати транспортну доступність зон короткочасного відпочинку до 2 год. 2. Зони тривалого відпочинку заміські і міжпоселенські треба проектувати за нормами встановленими для курортних зон з такою самою розрахунковою кількістю відпочиваючих. 5.15.Розміри територій зон короткочасного відпочинку треба приймати з розрахунку 500-1000 кв.м на 1 відвідувача у тому числі та частина яка інтенсивно використовується для активних видів відпочинку повинна становити не менше 100 кв.м на одного відвідувача. Відстані між зонами короткочасного відпочинку і ділянками оздоровчих та рекреаційних установ садівницьких товариств автомобільних доріг загальної мережі і залізниць треба приймати не менше 500 м. 5.16. При розміщенні установ і підприємств обслуговування у зонах короткочасного відпочинку слід формувати громадські центри. Розміри територій різного функціонального використання центру треба приймати за додатком 5.3. 5.17. Розміри території річкових і озерних пляжів які розміщуються у зонах короткочасного відпочинку треба приймати не менше 8 кв.м на одного відвідувача. Розміри річкових і озерних пляжів які розміщуються на землях придатних для сільськогосподарського використання треба приймати з розрахунку 5 кв.м на одного відвідувача. Довжину берегової смуги річкових і озерних пляжів слід приймати не менше 0 25 м на одного відвідувача. На прилеглих до пляжів територіях треба створювати припляжну і акваторіальну зони. Для орієнтовних розрахунків площу території вказаних зон на одного відвідувача треба приймати: припляжної 15 кв.м акваторіальної 5 кв.м для купання . Площу території різного функціонального використання у припляжній пляжній і акваторіальній зонах треба визначати з урахуванням показників наведених у додатку 5.4. 5.18. Рекреаційне навантаження на ландшафт зон короткочасного відпочинку треба приймати відповідно до диференційованих показників за додатком 5.5. 5.19. Розміри стоянок автомашин які розміщуються біля меж зон короткочасного відпочинку треба визначати за завданням на проектування а при відсутності даних за табл. 5.3. Таблиця 5.3   Рекреаційні території будинки і споруди   Розрахункова одиниця Кількість машиномісць на розрахункову одиницю Пляжі і парки 100 одночасних відвідувачів 15-20 Лісопарки заповідники і рекреаційні ліси Те саме 7-10 Бази короткочасного відпочинку спортивні туристські риболовецькі мисливські та ін. маломірного флоту Те саме 10-15 Підприємства громадського харчування Те саме 7-10 Садівницькі товариства 100 ділянок 4-7 ПРИМІТКА. Довжина пішохідних підходів від стоянок для тимчасового зберігання легкових автомашин до об’єктів у зонах короткочасного відпочинку не повинна перевищувати 1000 м. 5.20. При розміщення автостоянок біля об’єктів масового відпочинку треба враховувати витрати часу на пішохідний підхід від автостоянок до окремих об’єктів у межах 8-15 хв. умовна довжина пішохідного шляху450-1000 м а з використанням громадського транспорту до 25 хв.     Курортна зона 5.21. Курортні зони курорти слід розміщувати на територіях які мають природні лікувальні ресурси найбільш сприятливий мікроклімат ландшафт і санітарно-гігієнічні умови. На територіях курортних зон треба передбачати будівництво оздоровчих та рекреаційних установ санаторіїв установ відпочинку і туризму установ підприємств і центрів загальнокурортного обслуговування організацію і благоустрій парків і пляжів а також створення спеціальних бальнеотехнічних берегозміцнювальних та інших інженерних об’єктів. Курортні зони можуть біти відокремленими розміщеними за межами міських і сільських поселень або бути функціональними зонами курортних міст і селищ а також інших поселень промислових портових сільськогосподарських які мають на своїй території оздоровчі та рекреаційні установи. 5.22. Кількість тих що лікуються й відпочивають у оздоровчих та рекреаційних установах встановлюється за показниками одночасної місткості цих установ з урахуванням кількості цілорічних і сезонних місць. Кількість відпочиваючих що користуються курсовками абонементами на окремі види загальнокурортного обслуговування визначається на підставі статистичних даних за ряд років з урахуванням наявного придатного житлового фонду у місцевого населення. Кількість персоналу оздоровчих і рекреаційних установ треба приймати за показниками наведеними у додатку 5.6. 5.23. При проектуванні нових і реконструкції тих курортних зон які склалися треба передбачати: розміщення оздоровчих та рекреаційних установ на територіях з допустимими рівнями шуму; винесення за межі курортних територій промислових і комунально-складських об’єктів; пристосування житлової забудови і громадських споруд розміщених в курортній зоні у рекреаційний фонд для обслуговування тих що лікуються й відпочивають; повне виключення в межах курортних зон транзитних транспортних потоків. Розміщення нової житлової забудови для розселення обслуговуючого персоналу оздоровчих та рекреаційних установ як правило треба передбачати за курортною зоною в існуючих або створюваних сельбищних зонах у межах 30-хвилинної доступності транспортом. 5.24. Відстань від меж земельних ділянок оздоровчих та рекреаційних установ що проектуються заново треба приймати не менше м до: житлової забудови установ комунального господарства і складів 500 100 автомобільних доріг категорій:   І ІІ ІІІ 500 IV 200 садівницьких товариств 300 ПРИМІТКА. В дужках наведена відстань в умовах реконструкції. 5.25. Розміри земельних ділянок оздоровчих та рекреаційних установ треба приймати відповідно до табл. 6.1. Розміри територій загального користування курортних зон треба встановлювати з розрахунку кв.м на одне місце в оздоровчих та рекреаційних установах: загальнокурортних об’єктів обслуговування 10 озеленених 100; на одного неорганізованого відпочиваючого: загальнокурортних об’єктів обслуговування 2 озеленених 25. ПРИМІТКА. В курортних зонах приморських населених пунктів Криму а також гірських населених пунктів Карпат які склалися розміри територій загального користування допускається зменшувати але не більше як на 50%. 5.26.Розміри території морських пляжів які розміщуються в курортних зонах треба приймати не менше кв.м на одного відвідувача: для дорослих - 5 для дітей - 4 Розміри території спеціалізованих лікувальних пляжів для тих що лікуються і мають обмежену рухливість треба приймати з розрахунку 8-12 кв.м на одного відвідувача. Довжину берегової смуги морського пляжу на одного відвідувача треба приймати не менше 0 2 м. Розраховувати кількість одночасних відвідувачів на пляжах слід з урахуванням коефіцієнтів одноразового завантаження пляжів питомої ваги тих що знаходяться на пляжі по відношенню до загальної кількості різних категорій відпочиваючих : санаторіїв 0.6 – 0.8 установ відпочинку й туризму 0 7 - 0 9 позашкільних таборів 0 5 - 1 0 загального користування для місцевого населення 0 2 відпочиваючих без путівок 0.5 5.27. У приморських курортах підлягає суворому режиму охорони прибережна смуга моря пляжі і територія яка прилягає до пляжів шириною не менше 100 м яка повинна використовуватися переважно для організації зелених насаджень загального користування та розміщення необхідних для експлуатації пляжів споруд перелік яких наведений у додатку 5.7. ПРИМІТКА. У вказаній зоні курортних міст і селищ що склалися допускається збереження існуючих капітальних споруд житлово-цивільного призначення при умові забезпечення санітарно-гігієнічних умов їх експлуатації. 5.28. Оздоровчі та рекреаційні установи які розміщуються у межах курортних зон треба як правило об’єднувати у комплекси забезпечуючи єдине архітектурно-просторове вирішення. На території оздоровчих та рекреаційних установ та їх комплексів треба передбачати розміщення майданчиків склад і розміри земельних ділянок яких слід приймати за табл. 5.4. Таблиця 5.4 Майданчики Площа кв.м на одне місце Для відпочинку кліматолікування тихих ігор і читання 2 0 Спортивні для бадмінтону волейболу тенісу 3 5 Літнього кінотеатру кінолекторію 0 9 Танцювальний 0 6 5.29. При проектуванні курортних зон треба формувати систему установ і центрів загальнокурортного обслуговування. Для орієнтовних розрахунків кількість і місткість установ і підприємств загальнокурортного обслуговування на 1000 чоловік що лікуються й відпочивають треба приймати за додатком 6.2. 5.30. В курортних зонах треба передбачати стоянки для легкових автомашин кількість яких визначається відповідно до розрахункових показників кількості машиномісць на 100 відпочиваючих і обслуговуючого персоналу: для санаторіїв будинків відпочинку туристських баз і баз відпочинку підприємств 3-5 курортних туристських готелів і пансіонатів 5-7. У курортних зонах що мають об’єкти туризму треба передбачати стоянки для автобусів і легкових автомашин які належать туристам кількість яких визначається розрахунком. Їх треба розміщувати з урахуванням забезпечення зручних підходів до об’єктів туристського огляду але не далі 500 м від них не порушуючи цілісного характеру історичного середовища.     Охоронні території і об’єкти 5.31.У міських і сільських поселеннях та приміських зонах треба передбачати розташування охоронних об’єктів на територіях з відповідними умовами що належать до категорії штучно створених об’єктів природно-заповідного фонду ботанічних садів дендрологічних парків зоологічних парків парків парків-пам’яток садово-паркового мистецтва а також в окремих випадках виділення деяких видів природних територій природних заповідників заказників пам’яток природи заповідних урочищ. ПРИМІТКА. В системах міських і сільських поселень передбачається також виділення значних за площею території природних об’єктів що охороняються біосферних заповідників національних природних парків та регіональних ландшафтних парків в межах яких можуть бути розташовані повністю або частково міські і сільські поселення та прилеглі до них території. 5.32. Штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду поділяються: за місцезнаходженням на міські і позаміські за еколого-науковою цінністю на загальнодержавного і місцевого значення за величиною на малі 5-20 га середні 20-100 га великі понад 100 га . 5.33.Ботанічні сади слід розміщувати на територіях які мають сприятливі природні умови для вирощування збереження та використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. На території ботанічних садів виділяються функціональні зони: експозиційна наукова заповідна адміністративно-господарська. Експозиційна зона до складу якої входять дендрарій моносади рекреаційні об’єкти музей природи тощо повинна займати не більше 65% території ботанічного саду. Наукова зона що охоплює територію розташування дослідних рослин лабораторних корпусів тощо повинна займати не більше 25% території ботанічного саду. Заповідна зона що охоплює територію природного ландшафту входить до складу експозиційної і наукової зон або може бути відсутньою. Адміністративно-господарська зона повинна займати не більше 10% території ботанічного саду. 5.34.Розміри площі території функціональних зон ботанічного саду слід приймати з розрахунку: експозиційна зона не менше 100 кв.м на одного відвідувача наукова зона не менше 75 кв.м на одного працівника адміністративно-господарська зона не менше 30 кв.м на одного працівника; розміри прощі території заповідної зони не регламентуються. 5.35.Дендрологічні парки слід розміщувати на територіях які мають спеціально створені умови для збереження різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій. На території дендрологічних парків виділяються функціональні зони відповідно до вимог встановлених для ботанічних садів. Розмір площі території дендрологічного парку на одного відвідувача треба приймати не менше 1000 кв.м. 5.36. Зоологічні парки в залежності від їх основних функцій слід розміщувати: науково-дослідні у приміських зонах або між поселеннями з урахуванням їх доступності з використанням транспорту не більше 3 год.; демонстраційні на території поселень з урахуванням їх доступності на громадському транспорті не більше 1 5 год.; культурно-освітні на території районів міста або сільських поселень з пішохідною доступністю не більше 0 5 год. Територія зоологічних парків з відповідними умовами для збереження рідкісних екзотичних та місцевих видів тварин повинна становити не менше 1 га на ділянках шкіл і до 1000 га у межах міст та приміських зон. На територіях зоологічних парків виділяються функціональні зони: експозиційна наукова рекреаційна господарська. Експозиційна зона зоологічного парку повинна займати до 65% його території наукова до 10% рекреаційна до 25% господарська до 10% території зоологічного парку. 5.37.Розміри площі території треба приймати із розрахунку: експозиційна зона не менше 75 кв.м на одного відвідувача наукова не менше 30 кв.м на одного працівника рекреаційна зона не менше 65 кв.м на одного відвідувача господарська не менше 20 кв.м на одного працівника. 5.38. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва як цінні зразки паркового будівництва підлягають особливому режиму охорони та збереження.   На території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва виділяються функціональні зони відповідно до вимог встановлених для ботанічних садів. Питома вага території окремих ділянок парку-пам’ятки відносно його загальної площі становить: зелені насадження 60-80% забудова 5-20% доріжка алеї 15-20%. Допустима кількість одночасних відвідувачів парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва повинна становити не більше 120 люд./га. 5.39. Природні заповідники заказники заповідні урочища та пам’ятки природи при розміщенні їх у межах території міських і сільських поселень та приміських зон повинні знаходитись під особливим режимом охорони та збереження‚ відповідно до вимог їх збереження розд.11 . На території цих об’єктів забороняється будь-яка діяльність що порушує природні процеси призводить до деградації первісного стану природних комплексів. Додаток 5.1 рекомендований Номенклатура структурних елементів території комплексної зеленої зони міста Основні структурні елементи території Складові структурні елементи Функціональна належність 1 2 3 1. ТЕРИТОРІЯ ЗАБУДОВИ МІСТА Ландшафтно-рекреа-ційні території:     загальноміські Міські сади і парки спеціалізовані парки-дитячі спортивні виставочні зоологічні та ін. ботанічні сади сквери бульвари Загального користування житлових районів Парки і сади житлових районів і міжквартальні сквери бульвари пішохідні зв’язки Загального користування Вулиці дороги площі Ділянки зеленого будівництва і господарства швидкісних доріг магістральних вулиць і доріг вулиць місцевого призначення периметрального обсадження площ ділянки зеленого будівництва і господарства транспортних розв’язок і автостоянок Спеціального призначення Житлові квартали Ділянки зеленого будівництва і господарства у житлових кварталах і мікрорайонах без споруд проїздів майданчиків і фізкультурних майданчиків Обмеженого користування Промислові території санітарно-захисні зони Ділянки зеленого будівництва і господарства на промислових комунально-складських територіях санітарно-захисні зони Обмеженого користування і спеціального призначення   Інші території Ділянки зеленого будівництва і господарства установ і підприємств обслуговування дитячі дошкільні установи загальноосвітні школи навчальні заклади установи охорони здоров’я будинки-інтернати для старих та інвалідів фізкультурні і спортивні споруди установи культури й мистецтва підприємства торгівлі громадського харчування й побутового обслуговування організації та установи управління фінансування і підприємства зв’язку НДІ установи комунального господарства кладовищ крематоріїв квітникарських господарств ліній високовольтних передач лісомеліоративних насаджень непридатних земель тощо Обмеженого користування і спеціального призначення 1 2 3 2. ТЕРИТОРІЯ ЗА МЕЖАМИ ЗАБУДОВИ У МЕЖАХ МІСТА Ландшафтно-рекреаційні території Лісопарки лугопарки гідропарки Загального користування Міські ліси Лісові масиви у місті Обмеженого користування спеціального призначення Інші території Ділянки зеленого будівництва і господарства санаторно-оздоровчих установ спортивних пристроїв кемпінгів будинків для старих смуг відведення автомобільних доріг і залізниць тощо 3. ТЕРИТОРІЯ ЗА МЕЖАМИ МІСТА У МЕЖАХ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ Ліси Усі види лісів у тому числі лісопаркова частина лісогосподарська частина Різної функціона-льної незалежності Автомобільні дороги Ділянки зеленого будівництва і господарства уздовж смуг відчуження Спеціального призначення Залізниці Ділянки зеленого будівництва і господарства уздовж смуг відчуження Спеціального призначення Приміські населені пункти Усі об’єкти і ділянки зеленого будівництва і господарства міста або смт якщо вони не є окремим самостійним об’єктом Обмеженого користування Промислові території санітарно-захисні зони Ділянки зеленого будівництва і господарства на промислових комунальних підприємствах складах і санітарно-захисні зони Обмеженого кори-стування і спеціа-льного призначення Установи відпочинку туризму спорту Ділянки зеленого будівництва і господарства на територіях санаторіїв будинків відпочинку пансіонатів туристських баз позашкільних таборів спортивних баз Обмеженого користування Полезахисні смуги Ділянки зелених насаджень які створюються для захисту полів Спеціального призначення Сади і виноград-ники приміських господарств Території плодових культур виноградників ягідників шовковиці хмільників Спеціального призначення Сади і виноград-ники колективів підприємств та установ Території садів і виноградників які належать підприємствам та установам Обмеженого користування Інші території Усі ділянки зелених насаджень які не увійшли у вищенаведені Різної функціона-льної належності 4. НЕОЗЕЛЕНЮВАНІ ТЕРИТОРІЇ С/госп. землі Поля луки городи   Водойми Річки озера ставки водосховища канали крім тих які увійшли в об’єкти і ділянки зеленого будівництва і господарства   Інші території Непридатні землі непридатні для озеленення землі спецпризначення       Додаток 5.2 рекомендований Нормативні показники рівня озеленення різних структурних елементів у межах міста % Структурні елементи Рівень озеленення % Міські парки 65-80 Дитячі парки 40-55 Спортивні парки 15-30 Меморіальні парки 30-65 Зоологічні сади 15-40 Ботанічні сади 40-70 Сквери 75-85 Бульвари 60-75 2. Озеленені території обмеженого користування Житлові райони Не менше 25 Ділянки шкіл 45-50 Ділянки дитячих установ 45-55 Ділянки громадських будинків Не менше 40 Ділянки навчальних закладів Близько 50 Ділянки культурно-освітніх установ 40-60 Ділянки спортивних пристроїв і споруд 30-50 Продовження табл. Ділянки установ охорони здоров’я 55-65 3. Озеленені території спеціального призначення На вулицях Не менше 25 В санітарно-захисних і охоронних зонах 60-80       Додаток 5.3 рекомендований Площа територій різного функціонального використання в межах центру обслуговування зони короткочасного відпочинку   Зони   Площа зони від загальної площі % Культурно-видовищних установ 1-2 Фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд 2-4 Пляжу і пристроїв для відпочинку на воді 4-8 Майданчиків відпочинку дорослих 75-85 Майданчиків відпочинку дітей 3-6 Адміністратівно-господарських споруд 4-5 ПРИМІТКА. Для зон короткочасного відпочинку розміщених поблизу міської забудови територія відпочинку дітей може бути збільшена але не більше як на 20%. Додаток 5.4 рекомендований Площа територій різного функціонального використання у припляжній пляжній і акваторіальній зонах   Зона Сектор Площа сектора % від загальної площі зони     Припляжна Адміністративно-госпосдарський Рятувально-медичний Обслуговування і пішохідних комунікацій Спортивний Відпочинку на озеленених ділянках 3-5 1-2 19-27 7-12 50-70     Пляжна Солярію аерарію Обслуговування і пішохідних комунікацій Дитячий Спортивний Відпочинку на озеленених ділянках 40-60 8-13 5-7 8-10 20-40     Акваторіальна Купання Дитячий Спортивний Риболовства 75-90 3-5 5-10 3-5           Додаток 5.5 рекомендований Показники допустимого рекреаційного навантаження на ландшафт в зонах короткочасного відпочинку Ландшафт Рекреаційні навантаження люд./га Темно-хвойні ліси Світло-хвойні ліси Змішані ліси Широколистяні ліси Дрібнолі-стяні ліси Заплавні лісо-луки Ліс зеленої зони 0 7 1 0 1 5 2 3 3 5 5 0 Рекреаційний ліс 2 5 3 0 3 6 4 5 6 0 8 0 Лісопарк 7 0 8 0 9 0 10 0 12 0 15 0 Парк‚ зони короткочасного відпочинку 13 0 15 0 17 0 19 0 22 0 26 0 ПРИМІТКИ: 1. Вказані навантаження застосовуються для кращих умов виростання рослинності ліси 1 бонітету . Для лісів 2 бонітету показники навантаження знижуються на 10-15% 3 на 15-25% 4 на 20-25%. Ліси 5 бонітету виключаються із рекреаційного використання або використовуються при мінімальних навантаженнях. 2. Рекреаційні ліси формуються на базі лісів Держлісфонду. 3. Норми навантажень допускається знижувати при стрімкості рельєфу застосовуючи знижуючі коефіцієнти: при схилах 10-20% 0 8; 20-30% 0 6; 30-50% 0 4%; понад 50% 0 2. Додаток 5.6 рекомендований Показники розрахункової кількості персоналу зайнятого в обслуговуванні різних установ в курортних зонах   Установи Працюючих в установі на одне місце Дитячі санаторії санаторні позашкільні табори 1 0 Санаторії для хворих на туберкульоз 0 9 Санаторії для дорослих для батьків з дітьми 0 5 Санаторії-профілакторії мотелі 0 4 Будинки пансіонати відпочинку для дорослих і для сімей з дітьми курортні й туристські готелі 0 3 Бази відпочинку підприємств і організацій молодіжні табори дачі дошкільних установ позашкільні табори туристські бази для дорослих і для сімей з дітьми   0 2 Кемпінги 0 15 Оздоровчі табори для старшокласників 0 1 Кількість персоналу зайнятого в обслуговуванні загальнокурортних установ треба приймати з розрахунку 25-30% від загальної кількості персоналу зайнятого в оздоровчих та рекреаційних установах для бальнеологічних грязьових курортних зон і 20-25% для кліматичних курортних зон. В курортних зонах із сезонним збільшенням тих що лікуються й відпочивають треба додатково передбачати тимчасовий обслуговуючий персонал студентів практикантів пенсіонерів для об’єктів сезонного функціонування з розрахунку 0 05 на одне сезонне місце і 0 02 на одного неорганізовано відпочиваючого. Коефіцієнт сімейності для цих категорій населення слід приймати 1 2. ПРИМІТКИ: У загальнокурортних установах цілорічного функціонування які додатково обслуговують тих що лікуються й відпочивають неорганізовано з урахуванням 80-100% їхньої середньорічної кількості треба збільшувати кількість персоналу з розрахунку 0 1-0 15 на одного неорганізовано відпочиваючого. При відповідних обгрунтуваннях кількість персоналу курортних і туристських готелів міжнародного класу допускається приймати 0 5-0 8 на одне місце з урахуванням складу об’єктів обслуговування. Додаток 5.7 рекомендований Номенклатура об’єктів що розташовуються у припляжній пляжній та акваторіальній зонах Зона Об’єкти       Припляжна Зелені насадження загального користування бульвари сквери обладнані набережні тощо . Підприємства сезонного мобільного роздрібного торгового обслуговування обмеженого асортименту безалкогольні напої фрукти морозиво тощо . Спортивні та дитячі майданчики. Споруди: адміністративні та засобів зв’язку; рятувально-медичних служб; складування пляжного інвентарю; туалетів і душових.   Пляжна Обладнання для захисту від сонця та для сонячних процедур парасольки шезлонги легкі збірно-розбірні конструкції для тентів тощо . Водні атракціони плавальні басейни. Причали для засобів водного спорту водних велосипедів і лиж весельних човнів .   Акваторіальна Споруди: елінги причали для маломірного морського флоту катери моторні човни ; стоянки яхт марини ; плавучі готелі ресторани-акваріуми ресторани на поверхні моря при дотриманні санітарно-гігієнічних умов використання акваторії моря .   6. УСТАНОВИ ЗАКЛАДИ І ПІДПРИЄМСТВА ОБСЛУГОВУВАННЯ 6.1. Для розрахунку установ закладів і підприємств обслуговування треба враховувати нормативи забезпеченості які відображають соціально-гарантований рівень відповідно до табл.6.1. Там же наведені розміри земельних ділянок а також принципи розміщення окремих видів установ закладів і підприємств обслуговування. Норми розрахунку кількості спеціальних пожежних автомашин наведені у додатку 3.1 табл.3. ПРИМІТКИ: Розміщення місткість і розміри земельних ділянок установ закладів і підприємств обслуговування не вказані у табл.6.1 треба приймати за завданням на проектування. Наведені у табл.6.1 нормативи є усередненими показниками по Україні з розбивкою на міські і сільські поселення і у кожному окремому випадку підлягають уточненню у процессі проектування залежно від демографічного прогнозу величини поселення і його місця у системі розселення виробничого і соціально-культурного потенціалів тощо.   Таблиця 6.1 Установи зак-лади підприєм-ства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок 1. ЗАКЛАДИ ОСВІТИ Дитячі дошкільні заклади   Установлюються залежно від демографічної структури по-селень приймаючи розрахун-ковий рівень забезпеченості дітей дошкільними закладами у межах 55-60% у т.ч. загаль-ного типу - 40-45% спеціаль-ного компенсуючого - 3-5% оздоровчого санаторного - 10-12% За місткості ясел-садків зага-льного і оздоровчого типів кв.м на одне місце: до 80 місць - 45 більше 80 - 40; у комплексах ясел-садків біль-ше 350 місць - 35. В дошкіль-них закладах спеціального компенсуючого типу - не менше 60 кв.м на одне місце. Розміри земельних ділянок можуть бути зменшені на 20% в умовах реконструкції; на 15% - в разі розміщення на рельєфі із схилом більше 20% на 10% - у поселеннях-ново-будовах за рахунок скоро-чення площі озеленення .   ПРИМІТКА: Площу групового майданчика для дітей ясельного віку треба приймати 8 кв.м; для дошкіль- ного віку - 7.5 кв.м на 1 місце в групі у дошкільних закладах загального та оздоровчого типів і не менше 10 кв.м - спеціального типу         Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок Дитячі дошкільні заклади об’єднані з початковою школою Місць учнів За завданням на проектування із загальної нормативної величини обох типів споруд За місткості ясел-садків кв.м на одне місце: до 100 місць - 32; більше 100 - 28. За містко-сті початкової школи учнів: від 40 до 400 - 40 кв.м на учня ПРИМІТКА: Розміри земельної ділянки можуть бути зменшені на 20% в умовах реконструкції; на 15% в разі розміщення на рельєфі із схилом більше 20%; 10% у поселеннях-новобудовах за рахунок скорочення площі озеленення Криті басейни для дошкільників та школярів   За завданням на проектування   Загальноосвітні школи2         I ступеня - початкова школа Учнів Для I II ступенів шкіл встано-влюється залежно від демо-графічної структури поселень приймаючи 100% рівень забе- У сільських поселеннях: на 4 класи - 0.25 - 0.5 га. У міських поселеннях: на 12 класів - 1.4 га на 16 класів - 1.8 га II ступеня - основна школа   зпеченості дітей 6-15 років. Охоплення дітей старшої ві-кової групи III ступінь виз-начається органами держав- У сільських поселеннях: на 9 кл.- 1.6 га. У міських поселен-нях: на 18 кл. - 1.9 га на 27 кл. - 2.4 га на 36 кл. - 2.6 га III ступеня - середня повна школа   ного управління освітою У сільських поселеннях: на 12 кл. - 2.0 га на 24 кл.- 2.6 га. У міських поселеннях: на 24 кл.- 2.0 га на 33-36 кл.- 2.5 га. Зблоковані середні школи: на 24+24 кл. - 2.8 га на 22+36 кл.- 3.2 га на 36+36 кл.- 3.8 га ПРИМІТКА:Розміри земельних ділянок шкіл можуть бути: зменшені на 20% - в умовах реконструкції; на 15% в разі розміщення на рельєфі із схилом більше 20%; збільшені на 30% - у сільських поселеннях якщо для організації навчально-дослідної роботи не передбачені спеціальні ділянки на землях агропідприємств. Спортивна зона школи може бути об’єднана з фізкультурно-оздоровчим комплексом житлового кварталу мікрорайону Загальноосвітні школи зблоко-вані в шкільні комплекси а та-кож згруповані з іншими навча-льно-виховними закладами в багатопрофільні комплекси центри   За завданням на проектуван-ня виходячи з місткості окремих об’єктів За місткості комплексів: більше 1500 до 2000 - 17 кв.м; більше 2000 - 16 кв.м Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок Школи-інтерна-ти загального та спеціалізова-ного типів спе-ціального та санаторного типів Учнів вихован-ців За завданням на проектування За місткості загальноосвітньої школи-інтернату загального спеціалізованого та санатор-ного типів учнів: більше 200 до 300 - 70 кв.м на 1 учня; більше 300 до 500 - 65 кв.м; понад 500 і більше - 45 кв.м. За місткості школи-інтернату спеціального типу до 180 уч-нів - не менше 140 кв.м на 1 учня більше 180 уч.- 120 кв.м ПРИМІТКА: В разі розміщення на земельній ділянці школи будинку-інтернату спального корпусу площу земельної ділянки треба збільшувати на 0.2 га         Міжшкільні центри комп’ютерного і виробничого навчання % від загальної кількості школярів 8 Роміри земельних ділянок міжшкільних навчально-виро-бничих комбінатів рекоменду-ється приймати не менше 2 га в разі влаштування автополі-гону або трактородрому - 3 га ПРИМІТКА: Автодрактородром треба розміщувати поза сельбищною територією. У містах між-шкільні центри комп’ютерного і виробничого навчання і позашкільні заклади розміщуються на сельбищній території з урахуванням транспортної доступності не більше 30 хв.         Позашкільні заклади % від загальної кількості школярів 4-8 9 класів 15.3% у т.ч. за видами будинків : Палац Будинок школярів - 3.3%3 станція юних натуралістів - 0.4%; станція юних туристів - 0.4%; дитячо-юнацька спортивна школа - 2.3%; дитяча школа мистецтв або музична4 худо-жня хореографічна - 2.7%; інші - 6.2% За завданням на проектування ПРИМІТКА:У сільських поселеннях приміщення для позашкільних занять рекомендується передбачати в будинках загальноосвітніх шкіл Професійно-тех-нічні і вищі нав-чальні заклади II-III рівня акредитації Учнів студентів За завданням на проектування з урахуванням населення міста-центру та інших поселень у зоні його тяжіння За місткості ПТУ і вищих навчальних закладів I-II рівнів учнів студентів : до 300 - 75 кв.м на 1 учня студента ; більше 300 до 900 - 50-60 кв.м; більше 900 до 1600 - 30-40 кв.м         Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок         ПРИМІТКА. Розміри земельних ділянок можуть бути зменшені: в умовах реконструкції на 30% - для навчальних закладів гуманітарного профілю; збільшені на 50% - для навчальних закладів сільськогосподарського профілю які розміщуються у сільських поселеннях. В разі кооперу-вання навчальних закладів і створення навчальних центрів розміри земельних ділянок реко-мендується зменшувати залежно від місткості навчальних центрів учнів студентів : від 1500 до 2000 - на 10%; більше 2000 до 3000 - на 20%; понад 3000 - на 30%. Розміри житло-вої зони навчальних і допоміжних господарств полігонів і автотрактородромів у зазначені розміри не входять         Вищі навчальні заклади III-IV рівня акредитації Студентів За завданням на проектування Зони вищих навчальних зак-ладів III-IV рівнів навчальна зона га на 1 тис. студентів: університети вузи технічні - 4-7; сільськогосподарські - 5-7%; медичні фармцевтичні - 3-5%; економічні педагогічні культури мистецтва архітек-тури - 2-4%; інститути підви-щення кваліфікації і заочні вузи - відповідно до їх про-філю з коефіцієнтом 0.5; спеціалізована зона - за зав-данням на проектування; спо-ртивна зона - 1-2; зона сту-дентських гуртожитків 1.5-3. Вузи фізичної культури проектуються за завданням на проектування         ПРИМІТКА: Розмір земельної ділянки вузу може бути зменшений в умовах реконструкції. В разі кооперованого розміщення декількох вузів на одній ділянці сумарну територію земельних ділянок навчальних закладів рекомендується скорочувати на 20%                 2. ЗАКЛАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТУРИЗМУ СПОРТИВНІ І ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧІ ЗАКЛАДИ         Спеціальні будинки і будинки-інтернати для дітей у тому числі:         Будинки дитини віком до 3 4 -х років Місце на 1 тис.чол. відповід-ної демо-графічної групи За завданням на проектування За завданням на проектування                 Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок         Дитячі будинки для дітей-сиріт і дітей які зали-шились без пік-лування батьків від 3 до 17 років Місце на 1 тис.чол. відповід-ної демо-графічної групи За завданням на проектування За завданням на проектування         Сімейні дитячі будинки від 3 до 17 років Місце на 1 тис.чол. відповід-ної демо-графічної групи 3 За завданням на проектування         Будинки-інтер-нати для дітей-інвалідів від 3 до 17 років Місце на 1 тис.чол. відповід-ної демо-графічної групи За завданням на проектування За завданням на проектування         Заклади соціаль-ної підтримки та захисту дітей підлітків і моло-ді притулки не-повнолітніх центри соціаль-ної служби бездоглядних підлітків молоді тощо Місце За завданням на проектування За завданням на проектування Будинки-інтернати для людей похилого віку та дорослих-інвалідів5         Будинки-інтер-нати для старих ветеранів війни і праці з 60 років 5 Місце на 1 тис.чол. відповід-ної демо-графічної групи 28 За місткості інтернатів: до 50 місць - 200 м2 на 1 місце; більше 50 до 100 - 175 м2; більше 100 до 200 - 125 м2; більше 200 до 300 - 100 м2 .         Будинки-інтер-нати для дорос-лих-інвалідів з фізичними порушеннями з 18 років 5 Місце на 1 тис.чол. відповід-ної демо-графічної групи 28 За місткості інтернатів: до 50 місць - 200 м2 на 1 місце; більше 50 до 100 - 175 м2; більше 100 до 200 - 125 м2         Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок         Психоневроло-гічні інтернати з 18 років Місце на 1 тис.чол. відповід-ної демо-графічної групи 3 За місткості інтернатів: до 200 місць - 125 м2 на 1 місце; більше 200 до 400 - 100 м2; більше 400 до 600 - 80 м2         ПРИМІТКА: Будинки-інтернати для старих ветеранів війни і праці розміщуються переважно у поселен-нях з кількістю населення не менше 10 тис.чол. або в районних та міжгосподарських цент-рах з меншою кількістю населення за необхідності урахування обслуговування населених пунктів у зоні впливу. Будинки-інтернати повинні бути розміщені на окремих ділянках. Відстань від них до вікон квартир житлових будинків повинна бути не менше 30 м. Площу земельних ділянок будинків-інтернатів які розміщуються поблизу парків і лісопарків дозволяється зменшувати але не більше ніж на 20%.         Територіальні центри соціального обслуговування людей похилого віку та інвалідів         I тип постійного і тимчасового проживання старих людей та інвалідів Місце на 1 тис.чол. За завданням на проектування За завданням на проектування         II тип денного перебування інвалідів Місце на 1 тис.чол. За завданням на проектування За місткісті інтернатів: до 50 місць - 150 м2 на 1 місце; більше 50 до 75 - 125 м2; більше 75 - 100 м2         III тип денного перебування інвалідів при іс-нуючому будинку-інтернаті Місце на 1 тис.чол. За завданням на проектування За місткісті інтернатів: до 50 місць - 150 м2 на 1 місце; більше 50 до 75 - 125 м2; більше 75 - 80 м2 ПРИМІТКА: Розрахунковий показник площі земельної ділянки територіальних центрів III типу визначається як сума площі ділянки будинку-інтернату і центру.         Спеціальні жит-лові будинки і групи квартир для ветеранів війни праці і одиноких старих з 60 років Місце на 1 тис.чол. відповід-ної демо-графічної групи 60 За завданням на проектування                         Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок         Спеціальні жит-лові будинки і групи квартир для інвалідів на кріслах-колясках та їхніх сімей чоловік 0.5   За завданням на проектування Заклади охорони здоров’я         Стаціонар усіх типів для дорос-лих із допоміж-ними будинками і спорудами ліжко 9.5 у середньому по Україні . Для населення що проживає у міських поселеннях які не є центрамси систем розселення не відіграють роль районного обласного і міжобласного центрів нормативний показ-ник не нижче 5.1-6.9 ліжок на 1 тис.чол. населення За потужності стаціонарів ліжок: до 50 - 300 кв.м на 1 ліжко; більше 50 до 100 - 300 - 200 кв.м; більше 100 до 200 - 200-140 кв.м; більше 200 до 400 - 140-100 кв.м; більше 400 до 800 - 100-80 кв.м; більше 800 до 1000 - 80-60 кв.м; понад 1000 - 60 кв.м.   ПРИМІТКА: На одно ліжко для дітей треба приймати норму усього стаціонару з коефі-цієнтом 1.5. За розмцщення двох і більше стаціонарів на одній земельній ділянці загальну площу треба приймати за нормою сумарної місткості стаціонарів. В умовах реконструкції у значніших і найзначніших містах земельні ділянки лікарень допускається зменувати на 25%. Розміри земельних ділянок лікарень які розміщуються у приміській зоні необхідно збільшити: інфекційних та онкологічних - на 15%; туберкульозних і психіатричних - на 25%; відновлювального лікування для дорослих - на 20% для дітей - на 40%. Площу земельної діля-нки пологових будинків треба приймати за нормативами стаціонарів з коефіцієнтом 0.7. Фельдшерсько-акушерський або фельдшерсь-кі пункти об’єкт За завданням на проектування у сільських населених пунктах без лікарень і амбулаторій з кількістю жителів понад 200 чол. 0.2 га Поліклініки амбулаторії диспансери без стаціонару відвіду-вань за зміну 24 0.1 га на 100 відвідувань за зміну але не менше 0.3 га Кабінети лікарів загальної практики відвіду-вань за зміну 8 Вбудовані Кабінети лікарів приватної практики відвіду-вань за зміну   Вбудовані ПРИМІТКА: Розміри земельних ділянок стаціонару і поліклініки диспансеру об’єднаних в один лікувально-профілактичний заклад визначається окремо за відповідними нормами і потім підсумовуються. Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок         Станції підстанції швидкої медич-ної допомоги виїзди у рік авто-мобіль 4000* 1 спецавтомобіль на на 10 тис.чол. у межах зони 15-хвилинної доступності 0.07 на 1 автомобіль але не менше 0.1 га         Санітарно-профілактичні заклади об’єкт на обслуго-вування населення За завданням на проектування 1-1.5 га         Аптеки - “ - 0.104 у т.ч.: для міського населення - 0.09; для сільського - 0.143 0.2 - 0.3 га або вбудовані   ПРИМІТКА: Розміщуються у житлових кварталах мікрорайонах житлових районах         Молочні кухні порція за добу на 1 дитину до 1року 4 0.015 га на 1 тис.порцій за добу але не менше 0.15 га або вбудовані         Роздавальні пункти молоч- них кухонь порції за добу на 1 дитину до 1року 0.3 Вбудовані         Санаторії без туберкульозних місць За завданням на проектування 125-150 кв.м на 1 місце         Санаторії для батьків з дітьми і дитячі санато-рії без туберкульозних місць За завданням на проектування 145-170 кв.м на 1 місце   ПРИМІТКА: Конкретні значення нормативів земельних ділянок у зазначених межах приймаються за місцевими умовами. Розміри земельних ділянок наведені без урахування площі господарських зон. У курортних районах Криму та Карпат і в умовах реконструкції курортів а також для баз відпочинку у приміських зонах найзначніших і значніших міст розміри земельних ділянок допускається зменшувати але не більше як на 25% тобто приймати за мінімальними значеннями; у сейсмічних районах - не більше як на 15% зменшуючи спальні корпуси до 4-х поверхів Заклади оздоровчі відпочинку і туризму         Санаторії-профілакторії місць За завданням на проектування 70-100 кв.м на 1 місце   ПРИМІТКА: У санаторіях-профілакторіях які розміщуються у межах міста допускається зменшувати розміри земельних ділянок не більше ніж на 10% Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок         Санаторні дитя-чі позашкільні табори місць За завданням на проектування 200 кв.м на 1 місце         Будинки відпо-чинку пансіонати місць За завданням на проектування 120-130 кв.м на 1 місце         Будинки відпо-чинку пансіона-ти для сімей з дітьми місць 8 140-150 кв.м на 1 місце         Бази відпочин-ку підприємств і організацій молодіжні табори місць 14 140-160 кв.м на 1 місце         Туристські бази місць За завданням на проектування 65-80 кв.м на 1 місце         Туристські бази для сімей з дітьми місць За завданням на проектування 75-100 кв.м на 1 місце         Курортні і тури-стські готелі місць За завданням на проектування 50-75 кв.м на 1 місце         Дитячі оздоров-чі табори місць 25 150-200 кв.м на 1 місце         Оздоровчі табори старшо- класників місць За завданням на проектування 175-200 кв.м на 1 місце         Дачі дошкільних закладів місць За завданням на проектування 120-140 кв.м на 1 місце         Мотелі місць Те саме 75-100 кв.м на 1 місце         Кемпінги місць Те саме 135-150 кв.м на 1 місце         Туристські приюти пристановища місць Те саме 35-50 кв.м на 1 місце ПРИМІТКА: Для туристських готелів які розміщуються у найзначніших і значніших містах громадських пунктах розміри земельних ділянок допускається приймати за нормами встановленими для комунальних готелів Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди Територія спор-тивних та фіз-культурно-оздо-ровчих споруд комплексів га 0.3-0.45 0.1-0.15 6 7   у тому числі: відкритих пло- щинних фізкуль-турно-спортив-них споруд у житловому кварталі га 0.05 - 0.07 додатково до фіз-культурних майданчиків при житлових будинках вказаних у табл.3.2   Приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять у житло- вому кварталі мікрорайоні кв.м загальної площі 70   Спортивні зали загального користування включаючи приміщення реабілітаційного призначення кв.м площі підлоги 80-90 40-45 6 7   Басейни криті й відкриті загаль-ного користу- вання для насе-лення включаю-чи приміщення реабілітаційного призначення кв.м дзеркала води 35-49 18-20 6   ПРИМІТКА: Фізкультурно-оздоровчі споруди мережі загального користування належить як правило об’єднувати із спортивними об’єктами загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закла-дів закладів відпочинку й культури з можливим скороченням території. У центрах первин-них систем розселення створюються сільські комплекси культури й дозвілля які об’єднують усі культурно-просвітницькі заклади на їхній території. Для малих поселень норми розрахун-ку залів і басейнів належить приймати з урахуванням мінімальної місткості об’єктів за технологіч-ними вимогами. Комплекси фізкультурно-спортивних майданчиків передбача-ються у кожному поселенні. Частку спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд які розміщуються у житловому районі належить приймати від загальної норми %: території спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд - 35 спортивні зали – 50 басейни - 45 Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок 3. КУЛЬТУРНО-ВИДОВИЩНІ ТА ДОЗВІЛЛЄВІ ЗАКЛАДИ МИСТЕЦТВА КУЛЬТОВІ СПОРУДИ Приміщення для культурно-масо-вої роботи з на- селенням дозвіл-ля й аматорської діяльності за місцем проживання місць відвіду-вання 15-20 або 50-60 кв.м площі підлоги   ПРИМІТКА: Рекомендується формувати єдині комплекси для організації культурно-масової фізкуль-турно-оздоровчої роботи для використання учнями і населенням з відповідним підсумову-ванням нормативів у межах пішохідної доступності не більше 500 м Танцювальні зали місць 6 За завданням на проектування Клубні заклади і центри культури та дозвілля у т.ч. у міських поселеннях місць відвіду-вання 131.7   35-1908 - “ -   - “ - у сільській місцевості - “ - 300-5009 - “ - Кінотеатри та відеозали місць 12-25 - “ - ПРИМІТКА:Питому вагу тацнювальних залів кінотеатрів і клубів рекомендується розміщувати поза міським центром у розмірі від 40 до 50%. З них для учнів та інших груп молоді не менше 20%. Мінімальну кількість місць закладів культури дозвілля й мистецтв приймати для найзначніших і значніших міст. Розміщення місткість і розміри земельних ділянок планетаріїв вистаочних залів і музеїв визначаються за завданням на проектування Театри місць 2.1 За завдання на проектування для міст понад 100 тис.чол. місць 5-8 - “ - Концертні зали місць 1.3 - “ - для міст понад 250 тис.чол. місць 3-5 - “ - Цирки місць 3.5-5.0 - “ - Зали атракціонів та ігрових автоматів кв.м площі підлоги 3 - “ - Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок Міські масові бібліотеки 10 тис.од.збе- рігання чит.місць 4-4.5 3.5 6 2-3 - “ - Культові споруди місць За завданням на проектування - “ - ПРИМІТКА: Цирки концертні зали театри і планетаріїї передбачати як правило у містах з населенням 250 тис.чол. і більше а кінотеатри - у поселеннях з кількістю жителів не менше 10 тис.чол. 4. ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ ТА ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ Магазини усього кв.м торгівель-ної площі 245.2 Торговельні центри місцевого значення з кількістю обслуго-вуваного населення тис.чол. у тому числі у міських посе- леннях усього   - “ - 230 100 6 на об’єкт: з 4 до 6 0.4 - 0.6 га; більше 6 до 10 - 0.6-0.8 га; більше 10 до 15 - 0.8-1.1 га; більше 15 до 20 - 1.1-1.3 га Торговельні центри малих з них: продовольчих товарів - “ - 80 70 6 міст і сільських поселень з кількістю жителів тис.чол.: до 1 - 0.1-0.2; більше 1 до 3 - непродовольчих товарів - “ - 150 30 6 0.2-0.4 га; більше 3 до 4 - 0.4-0.6 га; більше 4 до 6 - 0.6-1.0 га; більше 7-10 - 1.0-1.2 га у сільській 11 місцевості усього - “ - 250 Підприємства торгівлі кв.м торговельної площі 100 кв.м торговельної площі: до 250 - з них: продовольчих товарів непродовольчих товарів   - “ -   - “ -   85   165 0.08 га; більше 250 до 650 - 0.08-0.06 га; більше 650 до 1500 – 0.06-0.04 га; більше 1500 до 3500 - 0.04-0.02 га; більше 3500 - 0.02 га ПРИМІТКА: До норм розрахунку входить уся мережа підприємств торгово-пробутового обслуговування незалежно від їхньої відомчої належності. В разі автономного забезпечення підприємств інженерними системами та комунікаціями а також розміщення на їхній території підсобних будинків і споруд площу ділянки можна збільшувати до 50%. У норму розрахунку магазинів непродовольчих товарів у містах входять комісійні магазини з розрахунку 10 кв.м торгової площі на 1 тис.чол. Магазини замовлень і кооперативні приймати за завданням на проектування додатково до встановленої норми розрахунку магазинів продовольчих товарів орієнтовно 5-10 кв.м торговельної площі на 1 тис.чол. У селищах садівницьких товариств продовольчі магазини передбачати з розрахунку 80 м торговельної площі на 1 тис.чол. Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок         Ринкові комплекси кв.м тор-говельної площі 24-40 Від 7 до 14 кв.м на 1 кв.м торговельної площі ринково-го комплексу залежно від місткості: 14 кв.м - за торго-вельної площі до 600 кв.м; 7 кв.м – більше 3000 кв.м ПРИМІТКА: Для ринкового комплексу на 1 торговельне місце треба приймати 6 кв.м торговельної площі Магазини кулінарії кв.м тор-говельної площі 6 3 6   Підприємства громадського харчування місць 40 7 6 За кількості місць га на 100 місць: до 50 - 0.2-0.25; більше 50 до 150 - 0.2-0.15; більше 150 - 0.1 ПРИМІТКА: У містах-курортах і містах-центрах туризму розрахунок мережі підприємств громадського харчування належить приймати з урахуванням тимчасового населення: на бальнеологічних курортах - до 90 місць на кліматичних курортах - до 120 місць на 1 тис.чол. Потреба у підприємствах громадського харчування на виробничих підприємствах в установах організаціях і навчальних закладах розраховується за відомчими нормативами на 1 тис. працюючих учнів у максимальну зміну. У виробничих зонах сільських поселень та інших місцях прикладення праці а також на польових станах для обслуговування працюючих повинні передбачатися підприємства громадського харчування з розрахунку 220 місць на 1 тис. працюючих у максимальну зміну. Заготовельні підприємства громадського харчування розраховуються за нормою 300 кг за добу на 1 тис. чол. Для міських зон масового відпочинку населення у значніших і найзначніших містах належить враховувати норми підприємств громадського харчування - 1.1-1.8 місця на 1 тис. чол. Підприємства побутового комунального обслуговування Комлексні підприємства побутового обслуговування робочих місць 9 2 6   у тому числі безпосереднього обслуговування населення робочих місць 5 2 6 На 10 робочих місць для під-приємств потужністю робо-чих місць: 0.1-0.2 га - 10-50; 0.05-0.08 га - 50-150; 0.03-0.04 га – понад 150 ПРИМІТКА: Для виробничих підприємств та інших місць прикладення праці показник розрахунку підприємств побутового обслуговування треба приймати у розмірі 5-10% в рахунок загальної норми Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок Виробничі підприємства централізованого виконання замовлень робочих місць 4 0.5-1.2 га Коплексний12 приймальний пункт сільського населеного пункту з кількі-стю жителів понад 200 чол. те саме 2 0.5-1.2 га Пральні усього кг білизни за зміну 98.2   у тому числі для міського населення кг речей за зміну 120 10 6   Пральні самооб-слуговування те саме 10 10 6 0.1 - 0.2 га на об’єкт Фабрики-пральні те саме 110 13 0.6 - 1.0 га на об’єкт ПРИМІТКА: Показник розрахунку фабрик-пралень наведений з урахуванням обслуговування громадського сектора до 40 кг білизни за зміну Хімчистки усього кг речей за зміну 9.2   у тому числі для міського населення те саме 11.4 4.0 6   Хімчистки само-обслуговування те саме 4.0 4.0 6 0.1 - 0.2 га на об’єкт Фабрики-хімчистки те саме 7.4 0.5 - 1.0 га на об’єкт Лазні-сауни й душові для населення: міського сільського помивоч-ніх 5.8   5 7 0.2 - 0.4 га на об’єкт ПРИМІТКА:У поселеннях забезпечених упорядкованим житловим фондом норми розрахунку місткості лазень і банно-оздоровчих комплексів на 1 тис.чол. допускається зменшувати до 3 місць Установи зак-лади підприєм-ства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок 5. ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УСТАНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТНІ ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТНО-ФІНАНСОВІ УСТАНОВИ ТА ПІДПРИЄМСТВА ЗВ’ЯЗКУ Відділення зв’язку14 відділення зв’язку укрупне-них доставочних відділень зв’язку вузлів зв’язку поштамтів аген- ств союздруку об’єкт група потужність місткість . Слід приймати за нормами і правилами Міністерства зв’язку України   Відділення зв’язку житлового кварталу мікрорайону жит- лового району для обслуго-вуваного населення групп: IV-V до 9 тис.чол. - 0.07-0.08 га; III-IV 9-19 тис.чол. - 0.09-0.1 га; II-III 20-25 тис.чол - 0.11-0.12 га. Відділеня зв’язку селища телеграф між-міські міські та сільські теле-фонні станції станції проводо-вого мовлення обєктів і телеба-чення у тому числі для місь-кого населення                   0.16 сільських поселень для обслу-говування населення груп: V-VI 0.5-2 тис.чол. - 0.3-0.35 га; III-IV 2-6 тис.чол. - 0.4-0.45 га Відділення банків операцій-на каса 1 операційна каса на 10-30 тис.чол. га на об’єкт в разі коли операційних кас місць : 0.2 - два 0.5 – сім Відділення і фі- ліали ощадного банку: у містах і сільських поселеннях   операцій-на місце те саме   1 операційне місце вікно на 2-3 тис.чол. Те саме на 1-2 тис.чол.     0.5 – три 0.4 – 20 Організації та установи управління об’єкт За завданням на проектування Залежно від поверховості бу-динку кв.м на 1 співробітни-ка: 44-18.5 за проверховості 3-5; 13.5-11 за поверховості 9-12; 10.5 за поверховості 16 і більше. Обласних міських ра-йонних держадміністрацій і Рад народних депутатів кв.м на 1 співробітника: 54-30 за поверховості 3-5; 13-12 за по-верховості 9-12; 11 за повер-ховості 16 і більше. Селищ-них і сільських Рад кв.м на 1 співробітника: 60-40 за повер-ховості 2-3 Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок Проектні органі-зації і конструк-торські бюро об’єкт За завданням на проектування Залежно від поверховості бу-динку кв.м на 1 співробітни-ка: 30-15 за поверховості 2-5; 9.5-8.5 за поверховості 90-12; 7 за поверховості 16 і більше Районні міські суди робоче місце 1 суддя на 30 тис.чол. 0.15 га на об’єкт коли 1 суддя; 0.4 га на об’єкт коли 5 суддів; 0.3 га на об’єкт коли 10 членів суду; 0.5 га коли 25 членів суду Обласні суди робоче місце 1 член суду на 60 тис. чол. області   Юридичні консультації робоче місце 1 юрист-адвокат на 10 тис.чол.   Нотаріальна контора робоче місце 1 натаріус на 30 тис.чол.   6. УСТАНОВИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА Житлово-експлуатаційні організації Житлових кварталів мікрорайону об’єкт 1 об’єкт на житловий квартал мікрорайон з населенням 20 тис.чол. 0.3 га на об’єкт Житлового району об’єкт 1 об’єкт на житловий район з населенням до 80 тис.чол. 1 га на об’єкт         Пункт прийман-ня вторинної сировини об’єкт 1 об’єкт на 20 тис.чол. 0.12 - 0.15 га на об’єкт ПРИМІТКА: У селищах міського тпу з населенням менше 20 тис.чол. передбачається один пункт прий-мання вторсировини на селище. Пункти приймання розміщуються: у житловій забудові при окремо розташованих житлово-експлуатаційних організаціях на межі сельтбищних та промислових зон Правління територіального сільгосппідприє-мства робочих місць За кількості жителів: до 1000 чол. - 15; більше 1000 до 2000 чол. - 15-10; більше 2000 до 25000 чол. - 10-8; більше 3500 чол. - 8.5 0.1 - 0.3 га на об’єкт Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок Пожежне депо за кількості жи-телів міста або іншого поселення: до 1 тис. чол. пожежна автома-шина 15         1         0.3 - 0.6 га на об’єкт більше 1 до 7 тис. чол.   2 0.3 - 0.6 га на об’єкт більше 8 до 20 тис. чол.   1 на 4 тис. чол. 0.6 - 1.0 га на об’єкт більше 21 до 50 тис. чол.   1 на 5 тис. чол. 0.8 - 1.2 га на об’єкт більше 51 до 100 тис. чол.   1 на 6.5 тис. чол. 0.9 - 1.75 га на об’єкт більше 101 до 200 тис. чол.   1 на 7.0 тис. чол. 0.9 - 1.75 га на об’єкт більше 201 до 500 тис. чол.   1 на 8.0 тис. чол.   більше 501 до 1000 тис.чол.   1 на 10.0 тис. чол.   більше 1000 до 2000 тис. чол.   1 на 15.0 тис. чол. 6.9 - 2.2 га на об’єкт понад 2001 тис. чол. і більше   1 на 20.0 тис. чол.   Готелі місць 4.8 За кількості місць готелю кв.м на 1 місце: від 25 до 100-55; більше 100 до 500 - 30; більше 500 до 1000 - 20; більше 1000 до 2000 - 15 ПРИМІТКА: У сейсмічних районах розмір земельних ділянок треба збільшувати до 10% за умови зменшення поверховості до 4-х поверхів Громадські вбиральні прилад 1   Бюро похоронного обслуговування об’єкт Не менше 1 на 0.05 млн.чол.   Будинок траур-них обрядів об’єкт Не менше 1 на 0.25 млн.чол.   Установи заклади підприємства споруди1 Одиниця виміру Нормативна величина з розрахунку на 1000 чол. населення не менше Розміри земельних ділянок Кладовище традиційного поховання 16 га 0.24 Розміри земельних ділянок які відводяться для похо-вання допускається уточню-вати залежно від співвідно- Крематорій з кладовищем урнових поховань оди-ниць/га За завданням на проектування / 0.02 шення кладовищ традиційно-го поховання і кладовищ для поховання після кремації які встановлюються за місцевими умовами ПРИМІТКИ: 1 Норми розрахунку установ закладів і підприємств обслуговування не поширюються на проектування установ закладів і підприємств обслуговування розміщених на територіях промислових підприємств вузів та інших місць прикладення праці. 2 У кожному центральному селі треба мати загальноосвітню школу II-III ступеня основну або повну середню . 3 У центрі первинної сільської системи розселення нормативний розмір по філіалах Будинку школяріів визначено у 2.5% від загальної кількості школярів центру. 4 У міжгосподарському і районному центрі нормативний розмір по дитячій школі мистецтв або музичній школі визначено в 1.5% від загальної кількості школярів центру; у центрі сільської первинної системи розселення - у 2% від загальної кількості школярів центру. 5 Норматив по будинках-інтернатах у розрахунку на 1 тис.чол. населення визначено 3.1-4 місця. 6 У дужках наведені норми розрахунку підприємств на рівні житлового кварталу мікрорайону і житлового району. 7 У сільських поселеннях з кількістю жителів до 2 тис.чол. передбачається один спортивний зал площею не менше 300 кв.м за нормою 100-200 кв.м загальної площі підлоги на 1 тис.чол. 8 Норматив місць відвідування на 1000 чол. населення у клубних закладах та центрів дозвілля по містах з кількістю населення: * більше 500 тис.чол. - 35 місць * 150-500 тис.чол. - 40 місць * 100-250 тис.чол. - 50-40 місць * 20-100 тис.чол. - 60-50 місць * менше 20 тис.чол. і райцентр 190-140 місць 9 Норматив місць відвідування на 1000 чол. населення у клубних закладах по сільських поселеннях з кількістю жителів: * більше 1000 чол. - 400-300 місць * 500-1000 чол. - 500-300 місць * 300-500 чол. - 500-300 місць * менше 300 чол. - 400-300 місць 10 Наведені норми не поширюються на наукові універсальні й спеціалізовані бібліотеки місткість яких визначається завданням на проектування. 11 Села з населенням до 100 чоловік обслуговуються пересувними торговельними підприємствами автолавками . У сільських поселеннях з населенням більше 100 чол. розміщуються магазини які забезпечують жителів товарами щоденного попиту загальний норматив 120 кв.м торговельної площі на 1000 чол. у т.ч. непродовольчих товарів - 40 кв.м і продовольчих - 80 кв.м рештою товарів - за попереднім замовленням з доставкою додому. 12 КПП виконують роль філіалів сільських будинків побуту і районного комбінату побутового обслуговування по прийманню замовлень від населення. 13 У сільських населених пунктах з кількістю жителів більше 200 чол. нормативний показник дорівнює 40 кг білизни за зміну на 1000 чол. 14 Норматив визначено у 0.39 підприємств зв’язку на 1 тис.чол. населення у т.ч. для міського населення - 0.16. 15 Маються на увазі автоцистерни або автонасоси включаючи резервні . Спеціальні автомобілі автодрабини нормуються відомчими актами. Радіус обслуговування пожежних депо належить приймати до 3 км по дорогах загального користування. Нормативи на спеціальні пожежні автомобілі див. у додатку 3.1. 16 У сільській місцевості 0.1 га на 1000 чол. 6.2. Установи заклади та підприємства обслуговування у сільських поселеннях належить розміщувати з розрахунку забезпечення жителів кожного поселення послугами першої необхідності у межах пішохідної доступності не більше 30 хв. Забезпечення об’єктами більш високого рівня обслуговування належить передбачати на групу сільських поселень. Для організації обслуговування належить передбачати крім стаціонарних будинків пересувні засоби і споруди сезонного використання виділяючи для усіх відповідні майданчики. 6.3. Під час визначення кількості складу та місткості установ закладів і підприємств обслуговування у містах-центрах системи розселення належить додатково враховувати населення що приїжджає з інших міських і сільських поселень розміщених в зоні обмеженій витратами часу на пересування в міжобласний центр - не більше 3 год обласний центр - не більше 2 год у міжрайонний - 1.5 год у районний - не більше 1 год у міжгосподарський центр - не більше 30 хв. додаток 6.1 . В історичних містах належить враховувати також туристів у курортних - неорганізовано відпочиваючих. Для орієнтовних розрахунків кількість і місткість закладів і підприємств загальнокурортного обслуговування на 1000 чоловік що лікуються й відпочивають належить приймати за додатком 6.2. Радіус обслуговування населення закладами й підприємствами які розміщуються у житловій забудові приймають не більшим за той що вказано у додатку 6.3 табл.1 і 2 . Для поселень розміщених у районах сейсмічністю 7-8 балів як правило поверховість громадських будинків цілодобового перебування санаторно-курортні оздоровчі і туристські заклади лікарні і готелі належить встановлювати не більше 4 поверхів відповідно до діючих норм з урахуванням кількості місць і ступеня вогнестійкості будинків. 6.4. У сейсмічних районах будинки дитячих дошкільних закладів повинні бути не вище за 2 поверхи шкіл загального типу спальні корпуси шкіл-інтернатів - не вище за 3 поверхи; спеціальних шкіл і шкіл-інтернатів для дітей з порушенням фізичного та розумового розвитку будинків для осіб похилого віку - не вище за 2 поверхи. Спорудження громадських будинків більше 4 поверхів за належного архітектурно-композиційного і техніко-економічного обгрунтування може здійснюватись з дозволу відповідних державних органів. Будівництво громадських будинків на територіях з сейсмічністю 9 балів допускається як виняток в разі техніко-економічного і містобудівного обгрунтування з дозволу відповідних державних органів визначених Кабінетом Міністрів України. 6.5. Відстань від будинків і меж земельних ділянок закладів і підприємств обслуговування належить приймати не меншою ніж та що наведена у табл.6.2.   Таблиця 6.2   Відстань від будинків меж ділянок закладів і підприємств обслуговування м   Будинки земельні ділянки заклади і підприємства обслуговування до червоної лінії до стін житлових будинків до будинків загальноосвітніх шкіл дитячих дошкільних закладів   у містах у сільських поселеннях     Дитячі дошкільні заклади і загально-освітні школи стіни будинку 25 За нормами інсоляції та освітленості           Приймальні пункти вторинної сировини - - 20* 50 Пожежне депо 10 10 - - Коадовища традиційного поховання і крематорії 6 6 300 300 Кладовища для поховання після кремації 6 6 100 100 Ванни відкритих басейнів 15 15 50 - * Будинок із входами і вікнами. ** Залежно від місцевих умов допускається зменшувати відстані залишаючи зелену захисну смугу завширшки не менше 6 м. Числівник - відстані від меж ділянки знаменник - від будинку. Відстань від меж ділянки до житлового будинку з вікнами у сільській місцевості - не менше 10 м до глухої стіни - 5 м. ПРИМІТКИ: 1.       Ділянки дитячих дошкільних закладів заново розміщуваних лікарень не повинні примикати безпосередньо до магістральних вулиць. 2. В умовах міської та сільської забудови яка склалася рішення щодо реконструкції капітального ремонту житлових і громадських будинків розміщення нових об’єктів у зонах що примикають до закритих кладовищ приймаються за згодою з місцевими органами санітарного нагляду залежно від природних умов рельєф місцевості гідрогеологія тощо і ступеня інженерного обладнання території. 3. Приймальні пункти вторинної сировини треба ізолювати смугою зелених насаджень і передбачати до них під’їздні шляхи для автомобільного транспорту. 4. На земельній ділянці лікарні належить передбачати окремі в’їзди в зони господарську і корпусів: лікувальних - для інфекційних і неінфекційних лікарень окремо і патолого-анатомічного.   Додаток 6.1 рекомендований Орієнтовні норми додаткової місткості закладіві підприємств культурно-побутового обслуговування які враховують населення прилеглого району Заклади підприємства споруди Одиниця виміру Типи центрів міжселищного обслуговування Норми на 1000 жителів зони впливу Заклади освіти         Вищі навчальні закла-ди III - IV рівня акредитації Студентів Обласний міжобласний центр. Міжрайонний центр з населенням як прави-ло не менше 100 тис. 4-9 3.0         Професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації Учнів студентів Міжобласний обласний і міжрайонні центри 3-6         Загальноосвітні школи Учнів Центр сільської первин-ної системи розселення міжгосподарський центр 1         Пришкільні інтернати Учнів Міжгосподарський центр 2         Міжшкільні центри комп’ютерного і виробничого навчання Місць Міжгосподарський і районний центри 80 Позашкільні заклади         Будинок школярів Місць Центр сільської первин-ної системи розселення Райцентр або міжгоспо-дарський центр 3 20 3 2 10         Школи мистецтв Місць Центр сільської первин-ної системи розселення Райцентр або міжгоспо-дарський центр   1 10 0.3 5 Заклади підприємства споруди Одиниця виміру Типи центрів міжселищного обслуговування Норми на 1000 жителів зони впливу         Заклади соціального захисту населення         Будинки-інтернати для старих Місць Районний або міжгос-подарський центри Міжрайонний центр 6-8 2-4         Будинки-інтернати для дорослих і дітей-інва- лідів з фізичними порушеннями Місць Районний або міжрайонний центр 3.0         Психоневрологічні інтернати Місць Міжрайонний центр 3.0 Заклади охорони здоров’я         Лікарські амбулаторії Відвідувань за Центр сільської первин- 13.0   зміну ної системи розселення           Дільнича лікарня з по- ліклінікою Ліжок / відвідувань за зміну Міжгосподарський центр 4.0-6.0/2.3         Центральна районна лікарня з поліклінікою Ліжок / відвідувань за зміну Районний центр 1.0-3.6/6.5         Спеціалізовані лікарні і диспансери Ліжок Міжрайонний центр Обласний центр Міжобласний і респуб- ліканський центри 2.0-2.85 2.15-3.0 1.0 Консультативні поліклініки Відвідувань за зміну Міжрайонний центр Обласний центр Міжобласний і респуб- ліканський центри 1.0 0.7 0.5 Станції швидкої медичної допомоги Автомашин Міжгосподарський або районний центр 0.1-0.22.0-2.85         Аптеки Об’єкт Міжгосподарський або районний центр 0.1         Молочні кухні роздавальні пункти молочних кухонь Об’єкт Районний центр 1.0                                         Заклади підприємства споруди Одиниця виміру Типи центрів міжселищного обслуговування Норми на 1000 жителів зони впливу Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди         Спортивні зали кв.м. площі підлоги Центр сільської первин-ної системи розселення Районний центр Міжрайонний центр 50.0 6-10 5.0         Басейни кв.м дзеркала води Центр сільської первин-ної системи розселення Районний центр Міжрайонний центр 10-20* 3-5 2-3* 1.0*         Стадіони га Центр первинної системи розселення Міжгосподарський або районний центр Обласний центр Міжобласний центр 0.1 0.1 0.05 0.05                 Спортивні спеціалізовані центри га Міжрайонний центр Обласний центр Обласний і республі- канський центри 0.1 0.1 0.1         Універсальні Місць Обласний міжобласний 0.1 спортивно-видовищні   і республіканський   зали   Центри   Заклади культурно-видовищні та дозвіллєві Будинок культури Місць Центр сільської системи розселення 30-40             Міжгосподарський або районний центр 20-30         Спеціалізовані клуби Місць Міжрайонний центр 1.0             Обласний центр 0.3             Міжобласний центр 0.2 Спеціалізовані Місць Міжрайонний центр 1.0 кінотеатри           Обласний центр 0.3             Міжобласний центр 0.2 Заклади підприємства споруди Одиниця виміру Типи центрів міжселищного обслуговування Норми на 1000 жителів зони впливу Театри Місць Міжрайонний центр 0.5             Обласний центр 0.3     Міжобласний і респуб-ліканський центри 0.1 Концертні зали Місць Міжрайонний центр 0.3             Обласний центр 0.2             Міжобласний і респуб-ліканський центри 0.1 Ц и р к и Місць Обласний міжобласний і респуб-ліканський центри 0.1         Музеї виставочні зали кв.м Районний центр 2.0             Міжрайонні центри 0.5             Обласний центр 0.4             Міжобласний і респуб-ліканський центри 0.3 Масові бібліотеки тис.один.зберіг. Районний центр 0.5-1.0             Міжрайонний центр 0.5 Спеціалізовані Те саме Обласний центр 0.3 бібліотеки           Міжобласний і респуб-ліканський центри 0.2 Підприємства торгівлі громадського харчування та побутового обслуговування         Магазини кв.м торговельної площі Центр сільської первин-ної системи розселення у тому числі: 8.0     продовольчих товарів 20     непродовольчих товарів 60             Міжгосподарський центр 50     у тому числі:       продовольчих товарів 10     непродовольчих товарів 40             Районний центр 5     у тому числі:       продовольчих товарів 1.0     непродовольчих товарів 4.0 Заклади підприємства споруди Одиниця виміру Типи центрів міжселищного обслуговування Норми на 1000 жителів зони впливу         Універсальні та кв.м Районний центр 15 спеціалізовані торговельної     магазини площі Міжрайонний центр 10             Обласний центр 7             Міжобласний і респуб-ліканський центри 5         Спеціалізовані Місць Районний центр 1.5 підприємства грома-       дського харчування   Міжрайонний центр 0.5             Обласний центр 0.2             Міжобласний і респуб-ліканський центри 0.1         Підприємства побуто-вого обслуговування Робочих місць Центр сільської первин-ної системи розселення 2-3             Міжгосподарський центр 2-3             Районний центр 1-3             Міжрайонний центр 1.0         Підприємства комунального обслуговування         Фабрики-пральні кг Районний центр 40   білизни       за зміну             Фабрики-хімчистки кг речей Районний центр 3.0   за зміну                 Міжрайонний центр 2.6         * Норми для критих басейнів без * - відкритих Примітки: 1 50% дітей вікової категорії що відповідає 10-12 класам які проживають у селах впливу цих центрів і не мають середніх шкіл. Транспортна доступність при цьому не повинна перевищувати 30 хв. а за умови організації пришкільних інтернатів - 60 хв. 2 Не менше 40% іногородніх учнів що проживають за межами 30-хвилинної транспортної доступності. 3 У дужках наведені норми на 1000 школярів.   Додаток 6.2 рекомендований   Орієнтовані норми розрахунку закладів і підприємств загальнокурортного обслуговування     Заклади підприємства споруди   Одиниця виміру Нормативна вели-чина з розрахунку на 1000 чоловік що лікуються й відпочивають Лікувально-курортні Курортні поліклініки Відвідувань за зміну 200 Водолікарні 1 ванна 30 Грязелікарні 1 кушетика 25 Лікувальні плавальні басейни кв.м дзеркала води 120 Культурно-видовищні та дозвіллєві Кінотеатри 1 місце 80 Клуби у тому числі: універсальні зали приміщення для гурткових занять Те саме Те саме 150 10 Танцювальні зали Те саме 50 Бібліотеки 1000 книжок 4 Відкриті кіноестрадні майданчики 1 місце 120 Танцювальні майданчики Те саме 70 Фізкультурно-спортивні Спортивні зали кв.м площі підлоги 80 Басейни криті кв.м дзеркала води 70 Басейни відкриті Те саме 100 Комплекс майданчиків для дитячих ігор га площі земельної ділянки 0.1 Комплекс майданчиків для спортивних ігор Те саме 0.15 Торгівлі* Продовольчі магазини кв.м торгової площі 25/16 Промтоварні магазини Те саме 40/24 Громадського харчування ** Їдальні ресторани кафе 1 місце 120/90   Заклади підприємства споруди   Одиниця виміру Нормативна вели-чина 2з розрахунку на 1000 чоловік що лікуються й відпочивають Побутового обслуговування Майстерні ремонту одягу взуття галантереї годинників 1 робоче місце .8 Хімчистки Те саме 0.3 Пункт прокату предметів курортного попиту Те саме 0.3 Перукарні Те саме 3.0 Фотоательє Те саме 0.5 Лазні 1 місце 5.0 Фабрики-пральні 1 кг білизни за зміну 250 Комунально-складські Склади загальнотоварні га площі земельної ділянки 0.05 Склади спеціалізовані будматеріалів палива Те саме 0.2 Оранжерейно-тепличне господарство Те саме 0.2 Гаражі 1 машина 3 Ремонтні майстерні 1 робоче місце 1 Пожежне депо 1 пожежний автомобіль 0.2 Громадські туалети 1 прилад 1 * У числівнику вказані цілорічні заклади у знаменнику – сезонні ** У числівнику вказані кліматичні курорти й зони відпочинку у знаменнику - бальнеологічні. ПРИМІТКА. Для курортів Криму і Чорноморського узбережжя Одеси розрахункові показники підприємств торгівлі можуть бути збільшені але не більше як на 50%.   Додаток 6.3 рекомендований Таблиця 1   Величина максимально допустимих радіусів обслуговування Заклади і підприємства обслуговування Радіус обслуговування м Дитячі дошкільні заклади*:   у містах за багатоповерхової забудови 300 у сільських поселеннях і містах за одно- і двоповерхової забудови 500 Загальноосвітні школи різних ступенів освіти* До 750 для I і II ступенів; до 2000 для III ступеня Дитячі дошкільні заклади об’єднані з початковою школою:   у містах за багатоповерхової забудови 300 у сільських поселеннях і містах за одно- двоповерхової забудови 500 Позашкільні заклади житлових районів 750-1500 Приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять та дозвілля** 500 Приміщення будинки для творчості і спорту учнів у житлових районах 1500 Культурно-видовищні центри житлових районів 1500 Фізкультурно-спортивні центри житлових районів 1500 Поліклініки та їх філіали у містах*** 1000 Роздавальні пункти молочної кухні 500 Те саме за одно- і двоповерхової забудови 800 Аптеки у містах 500 Те саме за одно- і двоповерхової забудови 800 Підприємства торгівлі громадського харчування і побутового обслуговування місцевого значення: у містах за забудови багатоповерхової 500 Те саме одно- двоповерхової забудови 800 у сільських поселеннях 2000 Відділення зв’язку та філіали ощадного банку 500     * Вказаний радіус обслуговування не поширюється на спеціальні й оздоровчі дитячі дошкільні заклади а також на спеціалізовані дитячі ясла-садки загального типу і загальноосвітні школи мовні математичні спортивні та ін. . Шляхи підходів учнів до загальноосвітніх шкіл з початковими класами не повинні перетинами проїзну частину магістральних вулиць в одному рівні з транспортом. ** Доступність фізкультурно-спортивних споруд міського значення не повинна переви- щувати 30 хв. *** Доступність поліклінік амбулаторій фельдшерско-акушерських пунктів і аптек у сільській місцевості приймається у межах 30 хв. з використанням транспорту   Таблиця 2   Зменшення радіусів обслуговування залежно від схилу місцевості Схил % Зміна радіусів пішохідної доступності до різних об’єктів залежно від схилів місцевості м 0-5 300 500 750 1000 1500 10 200-250 400 550-600 750-800 1100-1200 20 150-180 250-300 400-450 500-600 800-900   7. ТРАНСПОРТ І ВУЛИЧНА МЕРЕЖА   7.1. При функціонально-планувальній організації населених пунктів слід передбачати єдину дорожньо-транспортну мережу поселень і районів які тяжіють до них здатну забезпечити зручні та безпечні зв’язки з усіма функціональними зонами іншими поселеннями системи розселення місцями позаміського відпочинку тощо враховуючи розробки спеціалізованих проектних організацій у розвитку окремих видів транспорту. Витрати часу на пересування від місць проживання до місць прикладання праці для 80-90% трудящих в один кінець як правило мають бути в межах: у містах з населенням понад 1 млн.чол. – 45 хв від 500 тис. до 1 млн.чол. – 40 хв від 250 тис. до 500 тис.чол. – 35 хв до 250 тис.чол. – 30 хв. 7.2. Пропускну спроможність мережі вулиць кількість місць для постійного та тимчасового зберігання автомобілів треба визначати виходячи з рівня автомобілізації на розрахунковий строк автомобілів на 1000 чол.: 250-300 легкових включаючи 3-4 таксі 4-5 прокатних і 2-3 відомчих та 20-25 вантажних автомобілів. Кількість мотоциклів і мопедів на 1000 чол. слід приймати 100-150 одиниць для селищ міського типу та сіл. Примітки: 1. При уточненому визначенні рівня автомобілізації для конкретного населеного пункту слід виходити із сучасного його рівня тенденцій збільшення за останні 10 років прогнозу соціально-економічного розвитку поселення інших умов. 2. Кількість автомобілів які прибувають у місто-центр з інших поселень системи розселення і транзитних визначається спеціальним розрахунком.   Зовнішній транспорт 7.3. Для обслуговування пасажирських і вантажних перевезень а також для рухомого складу у межах міста і прилеглого до нього району слід резервувати території для розвитку існуючих та будівництва нових споруд і пристроїв різних видів міжселищного дальнього міжміського і приміського транспорту. Їх призначення потужність і розміщення визначаються виходячи із ролі зовнішнього транспортного вузла в регіональній транспортній мережі очікуваного обсягу соціально-економічних зв’язків. Землі того чи іншого виду зовнішнього транспорту визначаються Законом “Про транспорт” а необхідні території – діючими нормами відведення земель і нормами технологічного проектування окремих транспортних комплексів. 7.4. Формування зовнішнього транспортного вузла населеного пункту має базуватися на загальнодержавній політиці комплексного розвитку всіх видів транспорту спрямованої на реконструкцію та модернізацію існуючих залізничних ліній і автомобільних доріг спорудження нових перш за все швидкісних залізниць і автодоріг та створення на їх основі національної мережі міжнародних транспортних коридорів. 7.5. Нові ділянки магістральних залізничних ліній І-ІІ категорій та автомобільних доріг І-ІІІ категорій включаючи швидкісні слід проектувати в обхід населених пунктів з організацією зручних з’єднань з усіма примикаючими до транспортного вузла лініями. У разі неможливості прокладання автомобільних доріг за межами населеного пункту вони повинні проходити на межі населеного пункту переходити до категоріі автомагістралей або вулиць і здійснюватись у спеціальному наземному чи естакадному коридорі з створенням шумозахисних пристроїв та розв’язок руху забезпечуючи транспортні зв’язки між роз’єднаними цими коридорами районами населеного пункту. 7.6. Існуючі малодіяльні під’їзні залізничні колії що проходять по території населеного пункту необхідно при відповідному обґрунтуванні намічати до ліквідації з передачею їх вантажообігу на автомобільний транспорт. Якщо при певних умовах закриття під’їзних колій неможливе їх перетин з магістральними вулицями має вирішуватись на різних рівнях. 7.7. Між залізничними лініями та житловою забудовою слід передбачати санітарно-захисну зону ширина якої рахуючи від осі крайньої залізничної колії до будинків за умови забезпечення на прилеглій забудові нормативних рівнів шуму має бути не менше 100 м а при розташуванні залізниці у виїмці та при здійсненні спеціальних шумозахисних заходів – не менше 50 м. При цьому не менше 50% площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено. Її ширину до меж садових ділянок необхідно приймати не менше 50 м при обов’язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів. 7.8. Відстані від бровки земляного полотна автомобільних доріг І-ІІІ категорій яка є дотичною до житлової забудови та садівницьких товариств повинна бути не менше 100 м для доріг ІV категорії – 50 м. Для захисту від шуму і загазованості уздовж доріг слід передбачати смугу зелених насаджень шириною не менше 10 м шумозахисні огородження. 7.9. Створювані для забезпечення функціонування міжнародних транспортних коридорів опорні транспортно-складські комплекси термінали в яких здійснюється перевалка накопичення сортування та підбирання за відповідними маршрутами контейнерних контрейлерних та інших вантажів що перевозяться морським річковим автомобільним і залізничним транспортом розташовуються в зоні впливу транспортних коридорів смуги територій завширшки 150-200 кілометрів у великих транспортних вузлах прикордонних пунктах пропуску в морських і річкових портах і з’єднуються з найближчими коридорами та населеними пунктами радіальними під’їздами. Транспортно-складські комплекси так само як і окремі вантажні залізничні та автомобільні станції двори сортувальні та промислові станції повинні розміщуватися за межами сельбищних територій поблизу промислово-складських районів на внутрішньовузлових з’єднувальних чи спеціальних ходах або обхідних дорогах із забезпеченням зручними транспортними зв’язками з зазначеними спорудами та обслуговуючими промисловими і житловими районами населених пунктів. 7.10. Перевалочні райони водно-транспортного вузла доцільно розміщувати поза населеним пунктом або на його околиці по можливості поблизу сортувальних і великих вантажних залізничних станцій. Відстань від меж спеціалізованих районів нових морських і річкових портів до житлової забудови слід приймати не менше 300 м від меж районів перевантаження і зберігання курних матеріалів не менше 200 м від резервуарів і зливно-намивних пристроїв легкозаймистих і горючих рідин на складах І категорії та не менше 100 м – ІІ-ІІІ категорій. 7.11. Залізничні вокзали слід розміщувати в основній частині сельбищної території забезпечуючи зручні надійні транспортні зв’язки з центром населеного пункту житловими та промисловими районами іншими вокзалами. Пересадка пасажирів із залізничного на міські види транспорту має здійснюватися з середньозваженими витратами часу що не перевищують 10 хв на окремих напрямках великих вокзалів 15 хв що відповідає відстані руху по прямій не більше 150 200 м. 7.12. Пункти зупинок приміського пасажирського транспорту необхідно розміщувати поблизу житлових і промислових районів місць масового відпочинку і відвідування населенням а також у зонах масової пересадки на міський транспорт станції метрополітену пункти зупинок трамваю тролейбусів автобусів . При цьому зупинки міських видів транспорту слід зміщувати на відстань не менше 50 і не більше 150 м. 7.13. У найзначніших значних і великих містах необхідно передбачати розміщення одного або декількох центральних автовокзалів для дальнього міжміського кінцевого і транзитного сполучення і декількох двох-трьох приміських автостанцій розташованих переважливо на основних найбільш завантажених приміським автобусним сполученням автомобільних виходах з міста при можливості поблизу станцій швидкісного внутрішньоміського транспорту та ринків. у середніх і малих містах автовокзали або автостанції доцільно наближувати до центральних районів громадських і торгових центрів залізничних і річкових вокзалів. Можливо їх кооперування в одному будинку. Відстань від автовокзалів до житлової забудови має бути не менше 50 м. 7.14. Розташування аеродромів вертольотодромів слід передбачати за межами населених пунктів з дотримуванням умов повітряного кодексу України. Траси польотів повітряних суден не повинні перетинати сельбищну територію міських і сільських поселень. Відстань від межі льотного поля аеродрому вертольотодрому трас польоту літаків вертольотів до межі існуючої або перспективної забудови та зон масового відпочинку повинна забезпечувати на цих територіях гігієнічні нормативи шуму відповідно ГОСТ 22283-88. Якщо аеропорт знаходиться біля або в оточенні міської забудови слід розглядати питання про його винесення або використання для зльоту і посадки тільки легких безшумних літаків. Міські агентства слід розміщувати на основних магістралях які з’єднують аеропорт з містом в межах центральної частини міста біля станцій метрополітену або зупинок інших видів швидкісного транспорту. 7.15. У значних містах морський та річковий вокзали слід розміщувати при можливості поблизу центральної частини міста залізничних станцій і автовокзалів великих сельбищних районів центрів культурно-побутового обслуговування. 7.16. Пристрої для технічного обслуговування ремонту і зимового відстою флоту слід розміщувати за межами сельбищних територій нижче за течією річки на відстані від водозаборів та місць відпочинку населення. На морському узбережжі такі пристрої необхідно розміщувати як надалі з протилежного боку тієї частини узбережжя на якому розташовані пляжі і курорти. 7.17. Яхт-клуби та бази маломірного флоту малі – до 500 середні – 1000-2000 і великі – понад 2000 одиниць зберігання слід розміщувати у приміській зоні або в населеному пункті при наявності достатніх водних акваторій поза сельбищними територіями і межами зон масового відпочинку населення забезпечуючи при цьому зручні транспортні зв’язки з житловими районами. 7.19. При будівництві одного типового елінгу з двоярусним зберіганням човнів площа ділянки бази на 500 суден становитиме 1 7 га при будівництві двох елінгів по 250 суден кожний з двоярусним зберіганням – близько 2 га. Розмір ділянки при одноярусному стелажному зберіганні суден треба приймати на одне місце для прогулянкового флоту 27 м2 для спортивного – 75 м2.     Мережа вулиць і доріг 7.19. Мережу вулиць і доріг населених пунктів слід проектувати як єдину систему з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць інтенсивності транспортного пішохідного і велосипедного руху планувальної організації території та характеру забудови вимог охорони навколишнього середовища. У її складі необхідно виділяти вулиці магістрального й місцевого значення. Категорії вулиць за їх функціональним призначенням та їх основні розрахункові параметри слід призначати відповідно до класифікації наведеної у таблицях 7.1 і 7.2. 7.20. При формуванні мережі магістральних вулиць слід виходити із вимог раціональної організації мережі громадського пасажирського транспорту нормативної доступності його зупинок концентрації транспортних потоків по районах населеного пункту та необхідності диференціювання напрямків потоків руху. Пішохідна доступність від магістральних вулиць до найбільш віддаленої житлової забудови не повинна перевищувати 500 м. У поодиноких випадках доступність від окремих будинків може бути збільшена до 700 м. Поміж магістральних вулиць відстань не повинна перевищувати 700-1000 м. У районах з пересіченим рельєфом за великих ухилів цей показник повинен бути зменшений: за поздовжніх ухилів від 8 – 9% на 10% від 9 – 10% на 20% більше 10% на 30% 7.21. Магістральні вулиці безперервного та регульованого руху слід передбачати за напрямками основних пасажиропотоків і машинопотоків на зв’язках житлових районів із загальноміським центром великими промисловими підприємствами для обходу загальноміського центру потоками транзитного транспорту. При цьому вулиці безперервного руху повинні мати перетини з іншими вулицями на різних рівнях а регульованого руху – при сумарній інтенсивності транспортних потоків як правило на під’їздах до вузла більше 4000-6000 приведених авт./год або інтенсивності одного з лівих поворотів більше 600 приведених авт./год. 7.22. На першу чергу будівництва магістральних вулиць безперервного руху допускаються окремі місця перетину в одному рівні або з неповною розв’язкою руху на різних рівнях при обов’язковому резервуванні території і підземного простору для можливості будівництва у подальшому повних розв’язок транспортного та пішохідного руху . 7.23. Відстані між вузлами на різних рівнях слід приймати: на вулицях безперервного руху – 800-1200 м в центральних зонах міст не менше 600 м регульованого руху в межах сельбищної території – 400-1500 м. В нереконструйованих районах існуючої капітальної забудови відстані від перехресть можуть бути зменшені до 200-300 м. При малих відстанях < 600 м розв’язувати рух у вузлах слід через місцеві проїзди або робити глухі перетини. На магістралях регульованого руху при малих відстанях між ними <500м передбачати віднесення лівих поворотів. У місцях пересікання інтенсивного пішохідного руху з магістральними вулицями та на транспортних площах необхідно передбачати позавуличні пішохідні переходи. 7.24. Штучні споруди мости шляхопроводи естакади тунелі пішохідні мости тощо слід розміщувати на прямих у плані ділянках вулиці. Найбільший поздовжній ухил у межах штучних споруд не повинен перевищувати 40 о/оо. Штучні споруди мають відповідати вимогам габариту наближення конструкцій відповідно до діючих нормативних документів. 7.25. Радіуси кривих проїзної частини на перетинах та примиканнях в одному рівні слід приймати не менше значень які наведені у таблиці 7.3.   Таблиця 7.3 Категорії вулиць Найменший радіус кривих на перетині м Магістральні вулиці категорій А Б В Г 15 Вулиці місцевого значення і технологічні дороги категорій Е І 10 Вулиці місцевого значення категорії Ж проїзди та під’їзди 5     7.26. В вільних умовах будівництва при наявності тролейбусного чи автобусного руху слід приймати радіус кривих не менше 20 м в умовах реконструкції допускається зменшення радіусу на магістральних вулицях до 8 м. При проходженні тролейбусного руху радіус закруглення слід приймати не менше 12 м. 7.28. Щільність магістральної вуличної мережі по населеному пункті в цілому та окремих його зонах слід приймати згідно з таблицею 7.4. Таблиця 7.4     Групи міст Середня щільність магістральної вуличної мережі по місту км/км2 території   В тому числі в зонах     центральній середній периферійній Найзначніші 2 0-2 5 4 0 2 2 1 4 Значніші 1 8-2 1 3 4 1 6 1 2 Великі 1 6-1 8 2 2 1 4 1 1 Середні 1 4-1 6 1 6 1 2 1 0 Малі 1 0-1 2 1 2 1 0 0 7 Примітки: 1. В містах з компактним планом щільність магістральної мережі вище в містах з розрідженим планом - нижче. 2. При складному пересіченому рельєфі міста щільність магістральної вуличної мережі може бути збільшена для усіх зон міста до 30%. 7.29. Територія вулиць всіх категорій відокремлюється від інших функціональних територій населених пунктів червоними лініями. В межах червоних ліній територія населеного пункту відноситься до територій загального користування. 7.30. Планувальне положення червоних ліній закріплюється за допомогою геодезпроекту розбивочного креслення плану червоних ліній який фіксує точками з геодезичними координатами переломи зміщення червоних ліній початку вершини і кінця горизонтальних кривих румби напрямку червоних ліній. 7.31. До червоних ліній прив’язуються межі ділянок на яких ведеться розмежування прилеглих територій чи будівництво споруд.Для визначення положення червоної лінії слід керуватися топо-геодезичною підосновою масштабу 1:2000 візуальними обстеженнями та документальними матеріалами раніше виконаних відводів ділянок фізичним і юридичним власникам. 7.32. Червона лінія в межах кварталу представляє собою пряму чи криву лінію певного румба або радіуса і може змінювати свій напрямок і геометричні положення як правило тільки за перехрестям вулиць. 7.33.При визначенні положення червоної лінії слід враховувати що червона лінія не може змінювати своє положення в залежності від положення земельних ділянок окремих власників. Тому при проектуванні червоної лінії слід враховувати положення капітальних споруд прокладання підземних наземних та надземних комунікацій існуюче розташування зелених насаджень.В зв’язку з цим при проектуванні червоної лінії з метою вирівнювання її можливі випадки з вилученням у одних власників частини їх територій і прирізанням їх до інших власників.Розмір між двома червоними лініями однієї вулиці чи площі має бути таким щоб між ними можна було розмістити проїзну частину тротуари зелені насадження з можливістю нормативного прокладання інженерних мереж. 7.34.З метою вирівнювання червоної лінії без додаткових обгрунтувань не допускається знесення капітальних будівель прокладання червоної лінії через будинки розміщення чи збереження елементів капітальних споруд окремих власників на території загального користування. У випадку коли існує необхідність збільшити розміри між обома червоними лініями слід розробляти техніко-економічне обгрунтування доцільності зносу існуючих капітальних споруд зелених насаджень та демонтажу інженерних комунікацій. Рішення щодо проведення таких розробок та їх затвердження згідно із законодавством України приймає місцева Рада народних депутатів. Після затвердження проекту реконструкції чи перебудови вулиці має розроблятися новий геодезпроект. 7.35. При розробці генеральних планів міст за окремим завданням замовника проектною організацією може бути розроблена схема червоних ліній у масштабі 1:10000 або 1:5000. На цій схемі наносяться усі магістральні вулиці а поруч з ними на ділянках підписуються елементи поперечного профілю. Елементи поперечного профілю ширина вулиці в червоних лініях ширина проїзної частини смуг озеленення тротуарів та інш. записуються від парного боку вулиці до непарного. В проекті детального планування території або при розробці проекту забудови території в масштабі 1:2000 розробляються поперечні профілі усіх вулиць з додатком розташування усіх підземних наземних та надземних інженерних комунікацій Дані про розміри елементів вулиць та розташування інженерних мереж можуть заноситись до містобудівного кадастру населеного пункту. 7.36. В умовах вільної забудови ширина вулиць у червоних лініях рекомендується м: магістральні вулиці: загальноміського значення: безперервного руху 55-90 100 регульованого руху 40-80 районного значення 35-45 50 вулиці місцевого значення 15-35 селищні та сільські вулиці дороги 15-25 У малих і середніх містах рекомендована ширина вулиць учервоних лініях приймається - 30-45 м. Примітки: 1. При розробці генеральних планів проектів детального планування необхідно класифікувати вулиці населених міст як за існуючим станом так і на перспективу з метою визначення їх головних транспортних функцій і категорій з урахуванням особливостей умов їх проходження по території міста а також режиму руху та регулювання транспортних засобів. 2. Вулиці усіх категорій відокремлюються від інших функціональних територій поселень геодезично фіксованими межами – червоними лініями. Розміщення і будівництво наземних об’єктів житлово-цивільного промислового призначення та інших капітальних споруд окрім об’єктів транспорту та інженерних мереж у межах червоних ліній вулиць забороняється. 3. Для підвищення пропускної спроможності магістральних вулиць розташування стоянок транспортних засобів на них забороняється. 4. В умовах реконструкції при необхідності збереження існуючої забудови на окремих ділянках вулиць допускається організація одностороннього руху. Відстань між такими вулицями повинна бути в межах 100-300 м. 7.37. Для вільного руху спецавтотранспорту автомобілі пожежні швидкої допомоги сміттєвози до пожежних депо станцій швидкої допомоги та сміттєсортувальних майданчиків слід передбачити під’їзди завширшки не менше 6 м із забороною розташування на них стоянок автотранспорту. Відстань від краю проїзної частини вулиць до лінії забудови слід приймати не більше 25 м. 7.38. В межах багатоповерхової забудови під’їзд до окремого будінку слід передбачати з проїзною частиною шириною 4.0 м і з влаштуванням в кінці проїзду поворотного майданчика розміром 12х12м.. Під’їзд до двох і більше будинків повинен бути з проїзною частиною 6.0 м і тротуаром 1.5 м. Відстань від краю під’їзду до будинку як правило має бути не менше 5.0 м. Для будинків 9 і більше поверхів слід передбачати проходження проїзду навкруги будинку з проїзною частиною 4.5 м для проїзду пожежної машини . 7.39. Біля входу в будинок ширина якого має становити 3.0 м слід розміщувати майданчик розміром 5х5 м для короткочасної зупинки вантажного чи легкового автомобіля. На під’їздах слід передбачати роз’їздні майданчики шириною 6 м і довжиною 15 м через 75 м один від одного. Тупикові під’їзди слід закінчувати поворотними майданчиками розміром 12х12 м. Використання поворотних майданчиків для стоянок автомобілів не дозволяється. 7.40. Радіуси повороту на проїздах в межах житлової забудови для пропуску легкових автомобілів повинні бути 8.0 м а для проїзду сміттєзбірних машин 12.0 м. Уздовж проїздів забороняється встановлювати металеві чи дерев’яні огорожі. Поздовжній ухил на проїздах уподовж будинків повинен становити не менше як 5 0/00 і максимальний 40 0/00. 7.41. Поперечний ухил на проїздах і пішохідних тротуарах чи доріжках має бути 15-20 0/00. Розмір приступців на сходах має становити на відкритих ділянках щодо атмосферного впливу 12х38 см на закритих - 15х35. 7.42. В історично-сформованих центрах міст зонах відпочинку на транспортних площах за наявністю стабільних пішохідних потоків необхідно передбачати зони або вулиці вільного пішохідного руху. 7.43. Велосипедні доріжки слід передбачати за напрямками найбільш інтенсивних транспортних і пішохідних потоків у малих середніх і великих містах сільських населених пунктах а також у найзначніших і значних містах у функціональних зонах - сельбищних промислових ландшафтно-рекреаційних при інтенсивності руху більше 50 велосипедистів за годину прокладати слід ізольовано від цих потоків. Ширина смуги для велосипедного руху приймається 1 5 м в обмежених умовах 1 0 м а велодоріжок відповідно при односторонньому русі 2 5 1 75 м при двосторонньому – 3 0 2 5 м. 7.44. Доріжки для проїзду інвалідних колясок слід прокладати по основних напрямках руху інвалідів у межах населених пунктів або районів до відповідних установ охорони здоров’я соціального забезпечення торгівлі спорту фізкультури тощо передбачаючи при цьому необхідне обладнання перехресть пандуси-з’їзди світлофори тощо . Допускається суміщення доріжок для руху інвалідних колясок з велосипедними та пішохідними доріжками. Ширина пішохідних доріжок і тротуарів які забезпечують рух інвалідів і немічних на кріслах-колясках має бути не менше 1 8 м при двосторонньому русі та 1 2 м – при односторонньому. Величина ухилів пішохідних доріжок і тротуарів не повинна перевищувати: поздовжніх – 40%о поперечних – 10%о. Уздовж пішохідних доріжок для людей похилого віку та інвалідів на кріслах-колясках і людей з фізичними вадами слід влаштовувати майданчики для відпочинку через кожні 300 м. Розміри майданчиків для відпочинку приймати не менше 150 х 180 см при повороті крісла-коляски на 90о; 180 х 190 см – 180о; 210 х 210 см – 360о. 7.45. З метою оптимізації дорожнього руху підвищення пропускної спроможності вуличної мережі та скорочення несприятливого впливу транспорту на навколишнє середовище міст із населенням понад 50 тис. мешканців слід розробляти схеми розвитку магістральної вулично-дорожньої мережі та організації дорожнього руху у яких визначають сучасну і перспективну класифікацію вуличної мережі уширень проїзної частини на перехрестях розміщення автостоянок на магістральних вулицях зупинок громадського транспорту автозаправних станцій.   Мережа громадського пасажирського транспорту 7.46. Принципові рішення вибору видів громадського пасажирського транспорту та їх розвитку визначаються на підставі розрахункових пасажиропотоків провізної спроможності окремих видів транспорту можливості пропуску і допустимої швидкості їх по вулицях дальності поїздки пасажирів. Для міст із населенням 100 тис.чол. і більше розрахунок пасажирського транспорту здійснюється у комплексних схемах транспорту КСТ згідно з ДБН Б.1-2-95. Допускається розроблення таких схем при наявності складних транспортних проблем у містах з населенням менш ніж 100 тис.чол. У цьому випадку їх слід суміщувати із схемами розвитку магістральної вуличної мережі та організації дорожнього руху. 7.47. Провїзна здатність різних видів транспорту параметри споруд і обладнань платформи посадочні майданчики тощо визначаються при нормі наповнення рухомого складу на розрахунковий строк – 4 чол./м2 вільної площі підлоги пасажирського салону для звичайних видів наземного транспорту і 3 чол./м2 – для швидкісного транспорту. 7.48. При виборі видів громадського транспорту слід керуватися орієнтовною провїзною спроможністю і швидкістю сполучення різних видів транспорту наведених у таблиці 7.5. 7.49. Щільність мережі ліній наземного громадського пасажирського транспорту на забудованих територіях слід приймати залежно від їх функціонального використання та інтенсивності пасажиропотоків у межах 1 5-2 5 км/км2. При цьому слід забезпечувати нормативні відстані підходу до зупинок громадського транспорту. У центральних районах значних і найзначніших міст щільність мережі допускається збільшувати до 4-4 5 км/км2. Таблиця 7.5   Транспорт Середня швидкість сполучення км/год. Провізна здатність лінії транспорту в одному напрямку тис.пас/год. Автобус 17-20 3-5 Тролейбус 16-18 4-7 Трамвай 15-17 6-12 Експрес-автобус 20-25 до 10 Швидкісний трамвай 25-30 10-20 Метрополітен 40-45 20-45 Електрифікована залізниця 50-60 30-50 Монорейкова дорога 60-70 10-30 Показник щільності залежить від розміру території міста щільності магістральної вуличної мережі відстані підходу до зупинок громадського транспорту рельєфу місцевості. Щільність мережі наземного масового пасажирського транспорту як у центрі міста так і в периферійних районах не залежить від наявності у місті позавуличного швидкісного транспорту. 7.50. Дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту слід приймати не більше 500 м. У загальноміському центрі дальність підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту від об’єктів масового відвідування повинна бути не більше 250 м; у виробничих і комунально-складських зонах – не більше 400 м від прохідних підприємств; у зонах масового відпочинку і спорту – не більше 800 м від головного входу. В умовах складного рельєфу при відсутності спеціального підйомного пасажирського транспорту зазначені відстані треба зменшувати на 50 м на кожні 10 м переборюваного перепаду рельєфу. У районах індивідуальної садибної забудови дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту може бути збільшена у великих значних і найзначніших містах до 600 м у малих і середніх – до 800 м. 7.51. Відстані між пунктами зупинок на лініях громадського пасажирського транспорту у межах територій населених пунктів слід приймати м: для автобусів тролейбусів і трамваїв 400-600 експрес-автобусів і швидкісних трамваїв 800-1200 метрополітену 1000-1500 електрифікованих залізниць 1500-2000. Споруди й підприємства для зберігання і обслуговуваннятранспортних засобів 7.52. Зберігання легкових автомобілів у населених пунктах слід передбачати відповідно до функціонального зонування їх території. У житлових районах повинно бути забезпечене постійне зберігання усіх автомобілів 100% які належать жителям цих районів а також тимчасове зберігання автомобілів відвідувачів. Кількість місць постійного зберігання легкових автомобілів у житлових районах визначається виходячи із кількості населення даного району на розрахунковий строк і розрахункового рівня автомобілізації а тимчасового зберігання - виходячи з умов забезпечення цими місцями як мінімум 15-20% розрахункового парку автомобілів які належать мешканцям даного району. 7.53. Розміри земельних ділянок для зберігання автомобілів на автостоянках слід визначати виходячи з норми 25 м2 на легковий автомобіль а в гаражах залежно від їх поверховості згідно таблиці 7.6. Таблиця 7.6 Поверховість гаражів Площа забудови Розмір земельної ділянки на 1 машиномісце м2 1 25 30 2 15 20 3 10 14 4 8 12 5 6 10 7.54. Гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів необхідно розміщувати в основному на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їхніх межах на ділянках віддалених від місць призначених для відпочинку населення. 7.55. У житлових районах слід передбачити гаражі висотою до 5 наземних поверхів використовуючи також підземний простір. Допускається улаштування споруд для зберігання індивідуальних автомобілів вбудованих у перші цокольні і підземні поверхи багатоповерхових житлових і громадських будинків за винятком будинків охорони здоров’я фізичної культури соціального забезпечення загальноосвітніх шкіл дитячих дошкільних установ дитячих будинків установ культури мистецтва й громадського харчування а також напівпідземних і підземних споруд розміщених у комплексі з майстернями і складами ЖЕК котельними бойлерними трансформаторними та іншими будинками і спорудами комунального і господарсько-технічного призначення. Примітки: 1. Під житловими будинками підземні гаражі допускається розміщувати тільки для легкових автомобілів які належать мешканцям. 2. Зберігання автомобілів з газопаливною системою під житловими та громадськими будинками забороняється. 7.56. Довжина пішохідного підходу до гаражів і автостоянок постійного зберігання легкових автомобілів від місця проживання власника не повинна перевищувати 800 м а в умовах реконструкції 1500 м. Віддалення автостоянок призначених для тимчасового зберігання від входів у житлові будинки має не перевищувати 150 м. Відстань автостоянок і гаражів для інвалідів від житлових будинків а також розміщення автостоянок для інвалідів біля громадських будинків і споруд біля входів на територію підприємств на яких використовується їх праця не повинна перевищувати 50 м. 7.57. В умовах реконструкції допускається постійне зберігання частини парку легкових автомобілів які належать громадянам даного житлового району за його межами – на незручних для інших видів будівництва територіях у зонах санітарних розривів промислових підприємств повітряних ліній електропередач напругою до 330 кВ у смугах відведення залізничних доріг і доріг безперервного руху. При цьому слід забезпечити пішохідно-транспортну доступність місць постійного зберігання легкових автомобілів у межах середніх витрат часу на пересування в даному місті. Примітка. Відстань по горизонталі від проекції крайніх проводів повітряних ліній при їх найбільшому відхиленні до виступаючих частин гаражів має бути не менше вказаної в таблиці. Розміщення гаражів на охоронних зонах повітряних ліній 6-35 кВ на відстанях менших вказаних у таблиці а також під проводами повітряних ліній не дозволяється. Розміщення гаражів для автотранспорту власного користування в охоронних санітарно-захисних зонах повітряних ліній напругою 500-750 кВ не дозволяється. 7.58. Найменшу відстань від в’їздів на ділянки гаражів і автостоянок і виїзди з них слід приймати м: від перехресть магістральних вулиць районного значення від межі проїзної частини 100 від перехресть вулиць і проїздів місцевого значення від межі проїзної частини 35 від зупинок масового пасажирського транспорту 30 Примітка. Примикання в’їздів і виїздів до загальноміських магістралей в умовах нового будівництва допускається тільки до їхніх місцевих проїздів. Відстані від наземних і комбінованих наземно-підземних гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менше наведених у таблиці 7.7.   Таблиця 7.7   Будівлі до яких визначаються відстані Відстань не менше м від гаражів і відкритих автостоянок при кількості легкових автомобілів 10 і менше 11-50 51-100 101-300 понад 300 Житлові будинки 10** 15 25 35 50 у тому числі торці житлових будинків без вікон 10** 10** 15 25 35 Громадські будівлі 10** 10** 15 25 25 Загальноосвітні школи та дитячі дошкільні установи 15 25 25 50 * Лікувальні заклади зі стаціонаром 20 50 * * * * Визначається за погодженням з органами Державного санітарного нагляду ** Для гаражів ІІІ і ІV ступеня вогнестійкості відстані слід приймати не менше 12 м Примітки: 1. Відстані необхідно визначати від вікон житлових і громадських будівель і від меж земельних ділянок загальноосвітніх шкіл дитячих дошкільних закладів і лікувальних установ зі стаціонаром до стін гаража або меж відкритої стоянки. 2. Відстань від секційних житлових будинків до відкритих майданчиків місткістю 101-300 машин які розміщуються уздовж поздовжніх фасадів слід приймати не менше 50 м. 3. Для гаражів І-ІІ ступенів вогнестійкості зазначені в таблиці 7.5 відстані дозволяється скорочувати на 25% у разі відсутності в гаражах вікон які відчиняються а також в’їздів орієнтованих у бік житлових і громадських будівель. 4. Для гаражів місткістю більше 10 машин зазначені в таблиці 7.5 відстані допускається приймати за інтерполяцією. 7.59. На територіях громадських центрів слід передбачати автостоянки які обслуговують об’єкти масового відвідування. Розрахункову кількість машиномісць на автостоянках біля окремих громадських будинків і споруд масового відвідування необхідно приймати за таблицею 7.8.   Таблиця 7.8 № п/п Окремі будинки і споруди масового відвідування Одиниця виміру Кількість машиномісць 1 Міністерства установи управління громадські наукові і проектні організації банки з великою кількістю відвідувачів   На 100 працюючих     20-30 . Те саме з меншою кількістю відвідувачів Те саме 10-15 2 Вищі і середні навчальні заклади На 100 викладачів персоналу і учнів 5-10 3 Підприємства торгівлі та громадського харчування:       ресторани і кафе міського значення На 100 місць у залах 12-20   інші ресторани і кафе Те саме 10-15   торгові центри універмаги магазини площею торгових залів: до 200 м2 На 100 м2 торгової площі   6-8   від 200 до 500 м2   8-10   понад 500 м2   10-15   криті ринки колгоспні ринки На 50 торг.місць 25-30   спеціалізовані підприємства торгівлі На 100 м2 торгової площі 5-10 4 Установи культури й мистецтва: театри цирки кінотеатри у центральній частині міста концертні зали музеї виставки міського значення   На 100 місць або одночасних відвідувачів     15-20   інші кінотеатри культові споруди Те саме 7-10   парки культури і відпочинку Те саме 5-7 5 Підприємства побутового обслуговування населення будинки побуту лазні пральні На 100 робочих місць   20-25 6 Готелі:вищих розрядів На 100 місць 15-20   інші готелі Те саме 8-12 7 Лікувально-профілактичні заклади: лікарні диспансери пологові будинки На 100 ліжок 15-20   поліклініки На 500 відвідувань за зміну 15-20 8 Спортивні будинки і споруди міського значення з трибунами місткістю: стадіони понад 5000 глядачів зали і басейни понад 500 глядачів На 100 місць 5-8 9 Вокзали залізничного морського річкового автомобільного і повітряного транспорту транспортні агентства На 100 пасажирів які прибувають у час “пік” відвідувачів 10-20   Примітки: 1. Мінімальні показники у п.п. 3 5 6 таблиці наведені для міст з відносно низьким рівнем автомобілізації на розрахунковий строк 200-250 автомобілів на 1000 мешканців максимальні – для міст з відносно високим рівнем автомобілізації 250-300 автомобілів на 1000 мешканців . 2. У розрахунках кількості машиномісць враховані потреби в паркуванні автомобілів відвідувачів установ офісів розташованих в прилеглих до них житлових районах. 3. Нічні автостоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів дозволяється влаштовувати на тупикових та малозавантажених вулицях. 4. На відкритих стоянках автомобілів біля установ культурно-побутового обслуговування підприємств торгівлі і відпочинку окремих будинків і споруд масового відвідування слід виділяти місця для особистих автотранспортних засобів інвалідів. Місткість їх визначається залежно від загальної місткості автостоянок і складає: до 100 автомобілів – 4 місця-стоянки для інвалідів; від 100 до 200 автомобілів – 5-7 місць-стоянок; більше 200 – за розрахунком. Для лікувально-профілактичних установ які відвідують інваліди при їх амбулаторному лікуванні кількість машиномісць для інвалідів слід приймати з розрахунку 10-15% від загальної місткості автостоянок. 7.60. У промислових і комунально-складських районах необхідно передбачити тимчасове зберігання індивідуальних автомобілів трудящих відповідних підприємств а також постійне зберігання усіх відомчих службових і спеціальних легкових автомобілів таксомоторів вантажного автотранспорту розміщувати автобусні та тролейбусні парки трамвайні депо. Розрахункову кількість машиномісць на автостоянках для тимчасового зберігання цих автомобілів у промисловій і комунально-складській зонах слід визначати залежно від кількості зайнятих на них трудящих і відвідувачів відповідно до таблиці 7.9. Таблиця 7.9 Об’єкт Одиниця виміру Кількість машиномісць на розрахунковий строк Промислові підприємства передзаводські майданчики площі підприємств будівельної бази ТЕП та ін. На 100 працюючих у двох суміжних зонах   10-15 Науково-технічні і навчальні центри На 100 працюючих 15-20 Адміністративно-господарські установи Те саме 7-10 Великі ринки підприємства громадського харчування торгівлі і комунально-побутового обслуговування На 100 посадочних місць у залах 100 м2 торгової площі 100 відвідувачів   10-15 Примітка: Пішохідну доступність від входів або прохідних в зазначених у таблиці установах і підприємствах слід приймати не більше 400 м. 7.61. Розміри земельних ділянок для постійного зберігання транспортних засобів слід визначати виходячи із займаної одиницею розміщуваного рухомого складу території м2: -багатоповерхові гаражі легкових автомобілів залежно від поверховості - вантажних автомобілів - вантажопідйомністю т до 1 5 100 - від 1 5 до 5 200 - від 5 до 20 400 - автобусні парки: - звичайні 250 - змішані суміщені з вантажними автомобілями 400 - трамвайні депо 500 - тролейбусні парки 350 7.62. Станції технічного обслуговування СТО автомобілів слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах. СТО до п’яти постів пропонується влаштовувати в комплексі з автозаправними станціями АЗС і з окремими постами для мийки автомобілів. Розміри земельних ділянок СТО залежно від кількості на них постів обслуговування приймаються в межах від 1 0 га за 10 постів до 3 5 га за 40 постів в комплексі з АЗС – до 0 4 га . Відстані від станції технічного обслуговування до житлових і громадських будинків слід приймати згідно таблиці 7.10. Таблиця 7.10 Об’єкти до стін яких визначається відстань Відстань м не менше від станції технічного обслуговування при кількості постів 10 та менше 11-30 більше 30 Житлові будинки 15** 25 50 У тому числі торці житлових будинків без вікон 15** 25 50 Громадські будівлі 15** 20 20 Загальноосвітні школи та дитячі дошкільні установи 50 * * Лікувальні заклади зі стаціонаром 50 * * * Визначаються за погодженням з органом Державного санітарного нагляду ** Для станцій технічного обслуговування ІІІ і ІV ступенів вогнестійкості приймається не менше 12 м протипожежна відстань . 7.63. Автозаправні станції АЗС слід розміщувати уздовж магістральних вулиць доріг у комунально-складських зонах та на виробничих територіях. Розташовувати автозаправні станції на житлових та пішохідних вулицях і дорогах забороняється. В населених пунктах відстань між АЗС одного напрямку руху має становити не менше 400 м. Якщо розміщення АЗС з таким шагом неможливе слід проводити спеціальне планувальне обгрунтування. На магістральних вулицях загальноміського значення у найзначніших значних та великих містах АЗС повинна обслуговувати автомобілі тільки одного прилеглого напрямку руху транспорту; заїзд автомобілів з протилежного напрямку руху не допускається навіть при наявності автоматизованої системи керування рухом. При проектуванні АЗС слід користуватися нормами згідно до ДБН В.2.3....2000 . Споруди АЗС слід розміщувати на відстані не менше 10 м від краю проїзної частини. На дорогах з 1-2 смугами руху в кожному напрямку на під’їздах до АЗС необхідно влаштовувати додаткову смугу накопичення транспортних засобів завширшки не менше 3.5 м на ділянці довжиною не менше 50 м до заїзду на АЗС та не менше 15 м від виїзду з неї. Ділянка переходу від нормативної до розширеної частини приймати не менше 15 м. Територія АЗС відокремлюється від проїзної частини острівцем безпеки ширина якого встановлюється з умов розміщення огорожі та у випадку необхідності тротуару. В’їзд та ви’їзд на територію АЗС влаштовуються окремо один від одного. 7.64. Навантаження на підземні споруди розташовані під вулицями та проїздами слід визначати виходячи з реальної вантажності транспортних засобів які прямують по цих проїздах і вулицях та автотранспорту що може бути використаний у надзвичайних ситуаціях. Для внутрішньоквартальних проїздів найбільш тяжкими можуть бути пожежні автомобілі та будівельний автотранспорт з тиском на задню вісь 10 т для вулиць міст - тролейбус з тиском на задню вісь 12 5 т. Для здешевлення будівництва підземних споруд та інженерних комунікацій їх бажано розміщувати поза проїзною частиною вулиць та проїздів сельбищної забудови.   К ла с и ф і к а ц і я в у л и ц ь н а с е л е н и х м і с т Таблиця 7.1 Позна- чення Категорія вулиць населених місць Головна транспортна функція Особливі умови проходження вулиць режим руху засоби регулювання руху Позначення та кількість смуг АМ   А в т о м а г і с т р а л і       Безперервного руху Пропуск автомобільної дороги І ІІ ІІІ техничних категорій через населений пункт при відсутності можливості будівництва обходу чи при відсутності техніко-економічної доцільності будівництва обходу. Всі перетини з іншими магістральними вулицями на різних рівнях. АМ -4-8               М а г і с т р а л ь н і в у л и ц і       В у л и ц і з а г а л ь н о м і с ь к о г о з н а ч е н н я   А Безперервного руху Транспортний зв’язок між житловими промисловими районами і громадськими центрами у найзначніших і значних містах а також з іншими магістральними вулицями міськими і зовнішніми автомобільними дорогами Пересікання з магістральними вулицями і дорогами на різних рівнях. Розв’язки на різних та одному рівнях безперервний режим руху   А1 “ - “   В умовах старої забудови що не підлягає реконструкції збільшення розмірів вулиць у червоних лініях неможливе А - 6-4 А2 “ - “   В умовах старої забудови при можливості реконструкції збільшення розмірів вулиць у червоних лініях можливе А - 6-4 А3     В умовах нового будівництва А - 8-6 Б Регульованого руху Транспортний зв’язок між житловими промисловими районами і центрами міста центрами планувальних районів; виходи на магістральні вулиці і дороги та зовнішні автомобільні дороги. Пересікання з вулицями і дорогами як правило на одному рівні   Б1 “ - “   В умовах старої забудови що не підлягає реконструкції - автоматизована система керування рухом АСКР Б - 4 Б2 “ - “   В умовах старої забудови при можливості реконструкції - АСКР та саморегулювання Б - 6-4 Б3 “ - “   В умовах нового будівництва - АСКР Б - 8-6 В   В у л и ц і р а й о н н о г о з н а ч е н н я       Транспортний зв’язок між житловими районами а також житловими і промисловими районами громадськими центрами виходи на інші магістральні вулиці.     В1 “ - “   В умовах старої забудови що не підлягає реконструкції - світлофорне регулювання В - 2-4 В2 “ - “   В умовах старої забудови що підлягає реконструкції - світлофорне регулювання та саморегулювання В - 4 В3 “ - “   В умовах нового будівництва - світлофорне регулювання та саморегулювання В - 4-6   Магістральні вулиці середніх та малих міст селищ міського типу та сіл   Г   В у л и ц і с е р е д н і х т а м а л и х м і с т   Г1 Регульованого руху Транспортний зв’язок між основними функціональними зонами міста В умовах старої забудови що не підлягає реконструкції - АСКР Г - 4 Г2 “ - “   В умовах старої забудови що підлягає реконструкції - АСКР Г - 4 Г3 “ - “             В умовах нового будівництва - АСКР Г - 4 Д   В у л и ц і с е л и щ т а с і л     Саморегулювання Транспортний зв’язок між основними функціональними зонами селищ та сіл     Д1 “ - “   В умовах старої забудови що не підлягає реконструкції - саморегулювання Д - 2-3 Д2 “ - “   В умовах старої забудови що підлягає реконструкції - саморегулювання Д - 2-3 Д3 “ - “   В умовах нового будівництва - саморегулювання Д - 2-4     В у л и ц і м і с ц е в о г о з н а ч е н н я   Е   в м і с т а х   Е1 Саморегулювання Транспортний без транзитного потоку транспорту і пішохідний зв’язок на території житлових районів мікрорайонів виходи на магістральні вулиці і дороги регульованого руху В умовах старої забудови - саморегулювання Е - 2-4 Е2 “ - “ Транспортний зв’язок з пропуском легкового і вантажного транспорту у межах зони районів виходи на магістральні міські вулиці У межах промислових районів - саморегулювання Е - 2-4 Е3 “ - “   В умовах нового будівництва - саморегулювання Е - 2-4 Ж в селищах міського типу та селах   Ж1 Саморегулювання Транспортний без пропуску транзитного вантажного і громадського транспорту і пішохідний зв’язок на території житлових районів виходи на магістральні вулиці У житловій забудові - саморегулювання Ж - 2-4 Ж2 “ - “ Транспортний зв’язок з пропуском легкового і вантажного транспорту у межах зони районів виходи на магістральні вулиці В промисловій забудові - саморегулювання Ж - 2-4 З   П р о ї з д и т а п і д ’ ї з д и       Проїзд та під’їзд транспортних засобів до житлових і громадських будинків установ підприємств та інших об’єктів міської забудови в середині районів житлових кварталів     З1 Саморегулювання П р о ї з д и Проїзд у житловій забудові та промзоні - саморегулювання 2 З2 “ - “ П і д ї з д и Під’їзд до окремого житлового або промислового будинку - саморегулювання З - 1-2* І   Технологічні дороги     І Саморегулювання Транспортні зв’язки між технологічно об’єднаними промисловими та господарськими об’єктами Під’їзди до кар‘єрів гірничих копалин сховищ промислових об’єктів І - 2 -4 * Примітка: при односторонньому русі - одна смуга при двосторонньому русі - дві смуги     Технічні параметри вулиць населених пунктів Таблиця 7.2 № Найменування по- казника елементу плану та профіля Магістральні вулиці населених пунктів Вулиці місцевого значення дороги та проїзди населених пунктів     вулиць Найзначніших значних і великих міст середніх та малих міст селищ та сіл міст СМТ та сіл Про- їзди Під’ їзди Техн. дороги       Загальноміського значення районного значення Магістральні вулииці                       А1 А2 А3 Б1 Б2 Б3 В1 В2 В3 Г1 Г2 Г3 Д1 Д2 Д3 Е1 Е2 Е3 Ж1 Ж2 З1 З2 І   1 Розрахункова швидкість руху км/год 70 50 80 70 90 80 60 40 60 50 60 - 50 40 60 40 60 50 50 40 60 50 60 50 40 30 50 40 60 40 40 30 50 40 60 40 60 30 60 30 20 10 10 5 30 20   2 Кількість смуг руху 4-6 4-6 6-8 4 4-6 6-8 2-4 4 4-6 4 2-4 4 2-3 2-3 2-3 2-4 2-4 2-4 2-4 2-4 2 1-2 1-2-4   3 Ширина смуги руху м 3 75 3 75 3 75 3 5 3 0 3 75 3 5 3 75 3.0 3 5 3.0 3 5 3 0 3 75 3 0 3 5 3.0 3 5 3 0 3 75 3 5 3.0 3 5 3 0 3 5 3 5 3.0 3 5 3 0 3 5 3.0 3 5 3.0 3 5 3.0 3 5 3 0 3 5 3 0 4 5   4 Ширина крайньої запобіжної смуги м 0 75 - 0 75 1.0 - 0 5 0 5 - - 0 5 - - - - - - - - - - - - - -   5 Ширина централь- ної розділювальної смуги м 3 0 3 0 5 0 - 3.0 3 0 - - - - - - - - - - - - - - - - -   6 Найменший радіус кривої у плані м 250 125 300 125 400 250 125 60 200 100 250 125 100 60 125 100 125 100 100 60 125 100 200 100 60 30 100 60 125 60 150 100 150 100 100 60 60 30 80 30 30 15 20 10 30 20   7 Найбільший поз- довжній ухил 0/00 50 70 50 70 40 60 70 80 65 80 60 70 70 80 70 80 60 70 70 80 70 80 60 70 70 80 70 80 60 70 80 100 80 90 80 90 80 90 80 100 70 80 50 60 50 70   8 Алгебраїчна різністьухилів у поздовжнім профілі при якій улаштовується центральна крива у 0/00 7 7 7 10 10 7-10 10 10 10 15 15 10-15 20 20 15-20 20 20 20 20 20 - - -   9 Найменші радіуси вертикальних кривих м : -випуклих -увігнутих   4000 2500 2000 1500   6000 2500 2000 1500   60004000 2500 2000   2500 1000 1000 400   3500 1500 1500 500   4000 2000 2000 1000   1500 1000 500 400   2500 1000 1000 400   2500 1500 1000 500   1500 1000 500 400   2500 1500 1000 500   2500 1500 1500 500   1000 750 400 300   1500 1000 500 400   2500 1000 1000 400   1000 750 400 300   2500 1000 500 400   2500 1000 1000 400   500 250 450 400   600 400 600 400 - - - - - -   10 Відстань між пересіканнями м для звичайних умов для складних умов   600 400   600 400   800 600   400   500   600     300   400   400   300   300   300   200   200   300     300   300   400   200   200     200   50   40     11   Ширина тротуарів: -у багатоповерховій забудові -у малоповерховій забудові     4 5   2 25     4 5   2 25     7 5-4 5 3 0     3 0   2 25     4 5   2 25     4 5   2 25     3 0   2 25     3 0   2 25     4 5   3 0     2 25   2 25     3 0-2 25 2 25     4 5- 3 0 2 25     2 25-1 5 1 5     3 0- 1 5 1 5     3 0   1 5     2 25-1 5 1 5     2 25   1 5     3 0   1 5     1 5   1 5     2 25-1 5 1 5     1 5   1 5     0 75   0 75     -   -   12 Наявність та ширина місцевих проїздів м 7 та > 7та> 7 та > - 6 6-7 - - - - - - - - - - - - - - - - -   13 Мінімальна ширина вулиць у червоних лініях 55-65 55-65 75-90 100 45 45-60 60-80 35-40 40-45 45- 50 30-35 35-40 35-45 15-25 15-25 15-25 25-15 25-15 15-35 15-25 15-25 - - -   Примітка: 1. В таблиці показники ширини вулиць у червоних лініях є рекомендованими. Вони враховують наявність усіх елементів поперечного профілю вулиці а також розташування підземних інженерних мереж поза межами проїзної частини. Найбільший показник ширини магістральної вулиці безперервного руху у червоних лініях 100 м стосується випадку коли окрім восьмисмугової проїзної частини розміщуються місцеві проїзди з обох боків а також ізольована лінія швидкісного трамваю. 2. У випадках наявності на вулицях щільної капітальної забудови яка не підлягає знесенню особливо у центральних районах міст з історичною забудовою коли розташування підземних інженерних мереж поза межами проїзної частини неможливе а також розташування інших елементів поперечного профілю вулиці тротуарів дерев тощо з розривами між ними не може бути витримано згідно з вимогами діючих норм ширина вулиць у червоних лініях встановлюється індивідуально. При цьому червоні лінії проектуються по лінії існуючої забудови. 3. Місцеві проїзди для одностороннього руху без пропуску громадського пасажирського транспорту - 6 м з пропуском автобуса - 7 м. Місцеві проїзди для двостороннього руху без пропуску громадського пасажирського транспорту - 7 м з пропуском автобуса - 9 м з пропуском тролейбуса-10.5-12.0 м. 4. При неможливості проектування радіусів які вказані у п.6 необхідне обгрунтування зменшення розміру радіусу.     8. ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ Водопостачання і каналізація 8.1.Вирішення питань водопостачання і каналізації у проектах планування і забудови повинно забезпечити: - оцінку умов водопостачання й каналізації як елементів комплексної оцінки умов розвитку поселень; - визначення продуктивності систем на розрахункові етапи для такого складу і кількості водокористувачів який проектується; - розробку принципових схем в ув’язці з планувальною структурою функціональним зонуванням заходами щодо організації інженерної інфраструктури групових систем та вимогами сталого розвитку населених місць. 8.2. Оцінку умов водопостачання відведення очищення і випуску використання стічних вод треба виконувати на підставі схем комплексного використання водних ресурсів і територіальних схем охорони навколишнього середовища. Продуктивність функціонуючих систем водопровідно-каналізаційного господарства повинна бути перевірена на відповідність нормативному водоспоживанню і водовідведенню існуючих водокористувачів. При відсутності вільних потужностей головних споруд та інших основних елементів водопроводів та каналізацій розміщення нових або збільшення водоспоживання водовідведення існуючих водокористувачів не допускається. 8.3. Продуктивність міських систем водопостачання і каналізації повинна встановлюватися за розрахунковими витратами за добу найбільшого водоспоживання водовідведення усіх груп водокористувачів. 8.4. Питоме водоспоживання на господарчо-питні потреби побутове водовідведення належить приймати залежно від ступеня інженерного обладнання забудови величини та народногосподарського профілю поселень забезпеченості місцевими джерелами побуту й звичаїв населення природнокліматичних та інших місцевих умов відповідно до нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування. За відсутності відповідно затверджених показників допускається приймати питоме водоспоживання за додатком 8.1 табл.1. 8.5. Об'єми водоспоживання і водовідведення окремих об’єктів культурно-побутового рекреаційного та іншого призначення треба розраховувати за нормами проектування внутрішнього водопроводу і каналізації будинків і приймати додатково до об’ємів обчислених за п.8.4 якщо ці об’єкти призначені для обслуговування не тільки місцевих жителів. 8.6. Потребу воді об’єм стічних вод промислових підприємств та на сільгоспводопостачання треба визначати за діючими відомчими нормативами. 8.7. У населених пунктах що не мають місцевих джерел госппитного водопостачання необхідної продуктивності за техніко-економічного обгрунтування і при погодженні з органами санітарно-епідеміологічної служби допускається улаштування водопроводів що подають воду непитної якості у будинки у т.ч. і житлові до санітарно-технічних приборів й технологічного обладнання які не вимагають використання питної води. При цьому вода що подається після використання не повинна погіршувати показники якості стічних вод які лімітуються правилами прийому їх у промпобутову каналізацію. 8.8. Для зрошення міських зелених насаджень поливання і миття удосконалених покриттів треба як правило передбачати улаштування спеціальних поливальних водопроводів з використанням як джерел водопостачання місцевих водотоків водойм грунтових вод технічних водопроводів або відповідно очищених міських стічних вод. Проектування поливальних водопроводів треба здійснювати за методикою проектування зрошувальних систем визначаючи потребу у воді й розрахункові витрати залежно від кліматичних умов вимог що пред’являються до декоративних якостей насаджень та умов вирощування на різних територіях міст глибини активного шару грунту агрогідрологічних властивостей грунту та інших місцевих умов. При неможливості або економічній недоцільності улаштування окремих поливальних водопроводів потребу у воді на поливання-миття територій із міських госппитних водопроводів допускається приймати за додатком 8.1 табл..2. 8.9. Водозабори із поверхневих джерел господарсько-питних водопроводів треба розміщувати вище випусків стічних вод території населених пунктів а також стоянок суден лісових бірж товарно-транспортних баз і складів у районах які забезпечують організацію нормативних зон санітарної охорони. Місця випуску стічних вод повинні бути розміщені як правило нище за течією водотоків від межі населеного пункту і усіх місць його водокористування з урахуванням можливості зворотної течії при нагінних вітрах і при зміні роботи ГЕС. У групових системах населених місць наведені вище вимоги відносяться до ядра і місць відпочинку систем розселення. 8.10. Розміщення головних споруд водопроводу і каналізації повинно бути ув/язане з територіальним розвитком поселень як у межах так і за межами розрахункового строку проектування. 8.11. Площу території для станцій очищення води із поверхневих джерел та для очисних споруд промпобутової каналізації треба приймати за спеціалізованими проектами. За відсутності відповідних проектних проробок допускається приймати показники що наведені у додатку 8.3. 8.12. Відстань до межі першого поясу зони санітарної охорони джерел господарсько-питних водопроводів треба приймати не менше м: а для водотоків ріки канали : - вгору проти течії від водозаборів 200 - униз за течією від водозаборів 100 - у бік берега що прилягає до водозабору від урізу води у літньо-осінню межень 100 - у бік акваторії при ширині водотоку менше 100 м уся акваторія та протилежний берег авширшки 50м -те саме при ширині водотоку більше 100 м від водозабору 100 - на водозаборах ківшового типу уся акваторія ковша і територія навколо нього завширшки 100м б для водойм водосховища озера : - по акваторії в усіх напрямках від водозабору і по прилеглому до водозабору березі від урізу води при нормально підпертому рівні для водосховищ або літньо-осінній межені для озер 100 в для підземних джерел від поодинокого водозабору або від крайніх водо- забірних споруд групового водозабору : - при використанні захищених водоносних горизонтів 30 - при використанні недостатньо захищених горизонтів 50 - для підрічищевих та інфільтраційних водозаборів як для поверхневих джерел г при штучному поповненні запасів підземних вод: - від споруд закритого типу 50 - від споруд відкритого типу 100 д для водопровідних споруд: - від стін резервуарів чистої води фільтрів крім напірних і контактних освітлювачів з відкритою поверхнею води 30 - від решти споруд і стовбурів водонапірних башт 15 Межі другого і третього поясів зони санітарної охорони джерел повинні прийматися за проектами спеціалізованих організацій. Ширина санітарно-захисної смуги повинна передбачатися не менше м: - для водопровідних споруд розташованих за межами другого поясу зони джерела водопостачання від межі першого поясу 100 - для водоводів від крайніх водоводів : у сухих грунтах при діаметрі до 1000 мм 10 те саме при діаметрі більше 1000 мм 20 у мокрих грунтах 50 8.13. Санітарно-захисні зони від споруд міських каналізаційних систем до межі житлової забудови ділянок громадських будинків і підприємств харчової промисловості треба приймати за табл.8.1. Таблиця 8.1 Споруди Ширина зони в м при розрахунковій продуктивності споруд в тис.м3/добу до 0 2 0 2 до 5 5 до 50 50до280   Споруди механічної та біологічної очистки з мулистими майданчиками та мулисті майданчики що розміщені окремо 150 200 400 500   Те саме с термомеханічною обробкою осадів у закритих приміщеннях 100 150 300 400   Поля фільтрації 200 300 500 -   Землеробські поля зрошення 150 200 400 -   Біологічні ставки 200 200 300 300   Споруди з циркуляційними каналами 150 - - -   Насосні станції 15 20 20 30 Поля складування і поховання знешкоджених осадів   1000 1000 1000     Примітки: 1. Зони для споруд продуктивністю більше 280 тис.м3/добу а також при використанні нетрадиційної технології очищення стічних вод або обробки осадів встановлюються за погодженням з органами Міністерством охорони здоров/я України. 2. Зони від споруд механічної та біологічної очистки з мулистими майданчиками і від окремо розташованих мулистих майданчиків при продуктивності більше 500 тис.м3/добу треба приймати не менше 1 км. 3. При розташуванні житлової забудови з підвітряного боку стосовно очисних споруд зазначені у таблиці зони допускається збільшувати не більше як у два рази при сприятливій розі вітрів – зменшувати не більше як на 25%. 4. При відсутності мулистих майданчиків на території очисних споруд продуктивністю більше 0 2 тис.м3/добу розмір зони треба скорочувати на 30 %. 5. Зони від полів фільтрації площею до 0 5 га і від споруд механічного та біологічного очищення на біофільтрах продуктивністю до 50 м3/добу треба приймати 100 м. 6. Зону від полів підземної фільтрації продуктивністю менше 15 м3/добу треба приймати 15 м. 7. Зону від фільтруючих траншей і піщано-гравійних фільтрів треба приймати 25 м від септиків – 5 м від фільтруючих колодязів – 8 м від аераційних установок на повне окислення з аеробною стабілізацією мулу при продуктивності до 700 м3/добу – 50 м. Енергопостачання 8.14. Енергопостачання міських і сільських поселень слід передбачати від мереж районної енергетичної системи з максимальним залученням нетрадиційних джерел електричної енергії: геліо- геотермальних вітрових установок тощо. 8.15 Розрахунки потреби в теплі газі та електроенергії для вирішення схем енергопостачання міст і сільських поселень повинні враховувати максимальне впровадження енергозберігаючих заходів. Розрахунки по електроспоживанню виконуються: o        для промислових і сільськогосподарських підприємств – за їхніми замовленнями аналогічними проектами нових підприємств і тих що реконструюються а також за укрупненими показниками енергоозброєності на одного працюючого даної галузі або на одиницю продукції з урахуванням місцевих умов; o для комунально-побутових потреб – відповідно до діючих нормативів. Для попередніх розрахунків необхідно застосовувати укрупнені показники річного електроспоживання на душу населення які наведені в додатку 3 табл.. 1. Для районів які забудовуються котеджами або будинками з квартирами підвищеної комфортності площею більше ніж 100 кв.м розрахункові навантаження електропостачання необхідно приймати відповідно до таблиці .....Електроспоживання та електричні навантаження на I чергу реалізації генплану можуть коректуватися в залежності від прийнятого розрахункового терміну і реальних можливостей джерел електропостачання. Див. додаток 8.3 табл..2 16.   Кількість потужність і напруга понижувальних підстанцій а також їх розміщення визначаються в ув’язуванні з розвитком енергосистеми і планувальних умов населеного пункту а також з урахуванням оптимальних втрат електроенергії як одного з основних напрямків енергозбереження. 1. Понижувальні підстанції глибокого вводу які розміщуються в межах житлових районів курортних зонах і комплексах слід передбачати закритого типу. 2. На підходах ліній електропередачі до підстанцій і електростанцій повинні створюватися комунікаційні коридори розміри яких залежать від типу кількості і напруги ліній з урахуванням перспективного розвитку електростанцій і підстанцій. Довжина коридорів не нормується і повинна бути визначена до місця від якого можливе розгалуження трас. 3. Трансформаторні підстанції 6-10/0 4кВ закритого типу з трансформаторами потужністю до 2х1000кВА слід розміщувати від вікон житлових і суспільних будинків на відстані не менш 10м а від лікувальних і оздоровчих установ відповідно не менш 25 і 15м. 4. При розміщенні підстанцій напругою 35кВ і вище в населених пунктах необхідно враховувати що допустимий рівень шуму від трансформаторів і іншого технологічного устаткування на територіях навколо підстанцій не повинен перевищувати значень наведених в розд. “Охорона навколишнього середовища” табл.. 10.2 з урахуванням проведення на підстанціях технічних заходів що обмежують поширення шуму. 5. Підстанції не слід розміщувати в зонах активного карсту зсувів осідання або обвалення поверхонь під впливом гірських виробок затоплення. 6. Визначення розмірів земельних ділянок для об’єктів електричних мереж робити на основі проектних рішень з урахуванням рекомендацій ДБН В.2.5.-16-99. 8.23. Лінії електропередачі до понижувальних підстанцій глибокого вводу напругою 35кВ і вище у крупних і крупніших містах а також електричної мережі напругою до 35кВ у межах сельбищних територій усіх видів населених пунктів з будинками висотою 4 поверхи і вище а також на території курортних зон і комплексів як правило виконувати кабелем. 24.   . При розміщенні повітряних ліній електропередачі поблизу стін будинків варто керуватися вимогами п.2 додатка 3.1.   Зв’язок проводові мовлення телебачення телеінформаційні мережі 8.25. Проектні рішення по розвитку ємності АТС і мереж повинні враховувати розвиток і розташування нових площ забудови. 8.26. В існуючій частині населених пунктів проектні рішення повинні враховувати реконструкцію розширення існуючих будівель АТС а також існуючих мереж і станційного обладнання. 8.27. АТС слід розташовувати в центрі телефонного навантаження з урахуванням перспектив розвитку сельбищної території і на відстані не менше 0 5-1 км від промислових підприємств залізничних вокзалів ліній електропередач. 8.28. Розрахунки ємності АТС повинні враховувати : *         потребу квартирного сектору з розрахунку один телефон на 1 сім’ю. При цьому склад сім’ї необхідно приймати 2 5 чол.; * потребу об’єктів господарчої діяльності об’єктів освіти культури науки органів управління і т.і. з розрахунку 20-25% від кількості сімей; 8.29. АТС можуть бути розташовані як в окремих будинках так і в вбудованих приміщеннях які повинні відповідати всім протипожежним та санітарним вимогам. Для попередніх розрахунків площі під розміщення АТС треба визначати виходячи із середніх площ які припадають на одиницю ємності станції вказаних в табл.. 8.2.     Таблиця. 8.2 . Одиниця ємності Площа м2 Координатних АТС Електронних АТС Оди абонентський номер РАТС 0 11 0 05 Один еквівалентний номер РАТС з вузловим обладнанням 0 15 0 07 Примітка: Площа АТС повинна враховувати розміщення й підсобних приміщень. 8.30. Радіовузли та підсилювальні станції проводового мовлення треба розміщувати в АТС окремих будівлях або в пристосованих приміщеннях які повинні відповідати всім протипожежним та санітарним вимогам. 8.31. Підсилювальні станції повинні розміщуватись в центрі навантаження. 8.32. Розрахунки потужності повинні враховувати потребу квартирного сектора з розрахунку 1 радіоточка на 1 сім’ю потребу об’єктів господарчої діяльності об’єктів освіти культури науки органів управління а також згасання в мережі. Потужність однієї радіоточки яку необхідно приймати для розрахунків складає 0 25 – 0 3 Вт. 8.33. Головні станції кабельного телебачення ГС розташовуються в центрі навантаження на верхніх поверхах висотних будівель які домінують над поверховістю в окремих приміщеннях які відповідають діючим протипожежним санітарним нормам та забезпечені охоронними засобами. 8.34. При проектуванні майданчиків для спорудження радіотелевізійні станції необхідно враховувати що на території забудови напруженість електромагнітного поля яка створюється радіотелевізійними станціями не повинна перевищувати допустимі норми для населення які вказані в “Тимчасових санітарних нормах і правилах захисту населення від впливу електромагнітних полів які створюються радіотехнічними об’єктами”. 8.35. Віддалення майданчиків радіотелевізійних станцій та ретрансляторів від аеропортів а також висоти антенних опор на цих майданчиках повинно бути погоджено з відповідними відомствами. 8.36. У межах міста допускається встановлення радіопередавачів потужністю до 1 кВт. 8.37. Мінімальні відстані від прийомних радіостанцій до усіх джерел індустріальних радіоперешкод треба приймати згідно з табл.. 8.3. Таблиця 8.3 Джерела індустріальних радіоперешкод     Відстань м Шосейні дороги з інтенсивним рухом автотранспорту 400 Електрифіковані залізниці трамвайні й тролейбусні лінії 2000 Промислові підприємства автобази авторемонтні майстерні лікувальні заклади які мають електроапаратуру: з пристроями перешкодозаглушування 1000 без пристроїв перешкодозаглушування 2000 Повітряні лінії зв’язку З високочастотним ущільненням 1000 без високочастотного ущільнення 500 Лінії електропередач напругою кВ 6-35 500 110-220 1000 300-750 2000 8.38. При проектуванні житлових районів необхідно передбачати можливість улаштування кабельного телебачення.   Розміщення інженерних мереж 8.39. Інженерні мережі треба розміщувати переважно у межах поперечних профілів вулиць і доріг: під тротуарами і розділювальними смугами – інженерні мережі в колекторах каналах або тунелях; у межах розділювальних смуг – теплові мережі водопровід газопровід господарсько-побутову й дощову каналізацію. При ширині проїзної частини більше 22 м треба передбачати розміщення мереж водопроводу по обох боках вулиць. 8.40. При реконструкції проїзної частини вулиць і доріг з улаштуванням дорожніх капітальних покриттів під якими розміщені підземні інженерні мережі треба передбачати винос цих мереж на розділювальні смуги і під тротуари. При відповідному обґрунтуванні допускається під проїзними частинами вулиць збереження існуючих а також прокладання у каналах і тунелях нових мереж. На існуючих вулицях що не мають розділювальних смуг допускається розміщення нових інженерних мереж під проїзною частиною при умові розміщення їх у тунелях або каналах; при технічній необхідності допускається прокладання газопроводу під проїзними частинами вулиць. 8.41. Прокладання підземних мереж треба як правило передбачати суміщене у загальних траншеях; у тунелях при необхідності одночасного розміщення теплових мереж діаметром від 500 до 900 мм в умовах реконструкції від 200 мм водопроводу до 300 мм більше десяти кабелів зв’язку і десяти силових кабелів напругою до 10 кВ; при реконструкції магістральних вулиць і районів історичної забудови; при нестачі місця у поперечному профілі вулиць для розміщення мереж у траншеях; на пересіканнях з магістральними вулицями і залізничними пунктами. У тунелях допускається також прокладання повітроводів напірної каналізації та інших інженерних мереж. Спільне прокладання газопроводів і трубопроводів які транспортують легкозаймисті й горючі рідини з кабельними лініями не допускається. П р и м і т к и: 1. На ділянках забудови у складних геологічних умовах лесові треба передбачати прокладання інженерних мереж у прохідних тунелях. 2. На сельбищних територіях планувальних і гідрогеологічних умовах допускається прокладання наземних теплових мереж при відповідному обґрунтуванні згідно із СниП по теплових мережах і з дозволу виконкомів місцевих Рад народних депутатів. 8.42. Відстані по у світлі від найближчих підземних інженерних мереж до будинків і споруд треба приймати за додатком 8.4 табл.1 Відстані по горизонталі у світлі між сусідніми інженерними підземними мережами при їх паралельному розміщенні треба приймати за додатком 8.4 табл.. 2 а на вводах інженерних мереж у будинках сільських поселень – не менше 0 5 м. При різниці в глибині залягання суміжних трубопроводів понад 0 4 м відстані додаток 8.4 табл.. 2 треба збільшувати з урахуванням стрімкості схилів траншей але не менше глибини траншеї до підошви насипу і бровки виїмки. Відстані що наведені у табл..1 і 2 додатку 8.4 допускається зменшувати за умови виконання відповідних технічних заходів щодо забезпечення вимог безпеки та надійності експлуатації мереж і споруд а також погодження з відповідними інженерними санітарними та протипожежними службами. 8.43. Пересікання інженерними мережами споруд метрополітену треба передбачати під кутом 900 в умовах реконструкції кут пересікання допускається зменшувати до 600. Пересікання інженерними мережами стаціонарних споруд метрополітену як правило не допускається. На ділянках пересікання трубопроводи повинні мати схил в один бік і бути заключні у захисні конструкції стальні футляри монолітні бетонні або залізобетонні – канали колектори тунелі . Відстань від зовнішньої поверхні обробок споруд метрополітену до кінця захисних конструкцій повинна бути не менше 10 м у кожний бік а відстань по вертикалі у світлі між обробкою або підошвою рейки при наземних лініях і захисною конструкцією – не менше 1 м. Прокладання газопроводів під тунелями не допускається. Переходи інженерних мереж під наземними лініями метрополітену треба передбачати з урахуванням вимог діючих нормативів. При цьому мережі повинні бути виведені на відстань не менше 3 м за межі огорож наземних ділянок метрополітену. Примітки: 1. У місцях де споруди метрополітену розміщуються на глибині 20 м і більше від верху конструкції до поверхні землі а також у місцях залягання між верхом обробки споруд метрополітену і низом захисних конструкцій інженерних мереж глини нетріщинуватих скельних або напівскельних грунтів потужністю не менше 6 м викладені вимоги до пересікання інженерними мережами споруд метрополітену не пред’являються а улаштування захисних конструкцій не знадобиться. 2. У місцях пересікання споруд метрополітену напірні трубопроводи треба передбачати із стальних труб з улаштуванням з обох боків ділянки пересікання колодязів з водовипусками і встановленням у них запірної арматури. 8.44. При пересіканні підземних інженерних мереж з пішохідними переходами треба передбачати прокладання трубопроводів під тунелями а кабелів силових і зв’язку – над тунелями. 8.45. Прокладання по сельбищній території трубопроводів із легкозаймистими і горючими рідинами а також із зрідженими газами для постачання промислових підприємств і складів не допускається. 8.46. Мінімально допустиме заглиблення підземних трубопроводів під кабелі зв’язку наведено у додатку 8.4 табл. 3. Відстані від кабельної каналізації до будинків споруд і найближчих інженерних споруд – за додатком 8.4 табл. 4.2 Газопостачання   8.47. Норми витрат газу на господарсько-побутові і комунальні потреби а також укрупнені показники газоспоживання в рік для житлових і суспільнихбудівель потрібно приймати згідно з вказівками ДБН В.2.5.-20-2001 “Газопостачання”. 8.48..Мінімальні відстані від магістральних газопроводів до підземних інженерних мереж будівель і споруд потрібно приймати відповідно до вимог ДБН Б.2.4-1. 8.49. ГРП включаючі блокові і шафні що встановлюються на опорах що стоять окремо в населених пунктах потрібно розміщувати в зоні зелених насаджень всередині житлових кварталів на відстані не менш вказаних в таблиці 8 ДБН В.2.5.-20-2001. 8.50. Газорозподільні станції магістральних газопроводів потрібно розміщувати за межами населених пунктів по можливості поблизу великихспоживачів газу з видаленням від кордонів забудови відповідно до вимог СНИП 2.05.06-85 і “Правил охорони магістральних газопроводів". 8.51 Газгольдерні станції потрібно розміщувати поза сельбищною територією населених пунктів. Площі газорозподільнихстанцій для попередніх розрахунків потрібно приймати від 0 5 до 2 0 га. 8.52. При розміщенні майданчиків для будівництва ГНС необхідно виконати наступні умови: *         Створити зовні огорожі газонаповнюючій станції протипожежну смугу шириною 10 м; * Дотримувати мінімальні відстані до лісових масивів від 20 до 50 м. 8.53. Протипожежні розриви від підземних резервуарів скрапленого газу до житлових суспільнихі комунально-побутових будівель приймаються в залежності від місткості резервуара але не менше за 25 м згідно табл. 18 ДБН В.2.5.-20-2001. Мінімальні відстані від резервуарів для зберігання СУГ що розміщуються на ГНС до будівель і споруд що не відносяться до ГНС приймаються по табл. 10 ДБН “Газопостачання". 8.54. Розміщення ГБУ передбачають безпосередньо біля будівель або на відстані від будівель але не менш ніж 600м біля стін будівель для газопостачання житлових і суспільнихбудівель і 1000 м на відстані від цих будівель. 8.55. Для дотримання режиму економії газоспоживання управління параметрами технологічного процесу газорозподілення і комерційного обліку необхідно передбачати автоматизовану систему контролю і управління. Така система забезпечить безперебійну і безпечну подачу і використання газу і поліпшить техніко-економічні показники в системах газопостачання. 56.   Перспективний розвиток газифікації передбачає перехід на одноступеневу систему газопостачання середнього тиску з використанням комбінованих регулювальників тиску КБРТ . Теплопостачання 8.57. При рішенні системи тепло-енергозабезпечення міст і населених пунктів необхідно прагнути до максимального енергозбереження при дотриманні умов економічної доцільності. 58.   Економія енергетичних ресурсів при новому будівництві може бути досягнута при різкому скороченні протяжності міжбудинкових теплових мереж прокладці теплових мереж з труб що не піддаються інтенсивній корозії індивідуальному регулюванню подачі тепла встановленню лічильників. 59. Економія енергетичних ресурсів в забудованих районах в яких розвинена система централізованого теплопостачання повинна проводитися за рахунок заміни стальнихтруб існуючихкомунікацій на труби ППР встановлення лічильників арматури індивідуального регулювання приладів опалювання. 8.60. Для малоповерхової забудови необхідно прагнути до використання нетрадиційних джерел теплозабезпечення теплових генераторів водогрійнихкотлів мінікотельних теплових насосів . 8.61. Групові і районні котельні потрібно розміщувати в безпосередній близькості від споживачів в центрі теплових навантажень за умови обладнання їх системами димовидалення фільтрами що забезпечують рівні викидів відповідно до діючихсанітарних норм. 8.62. У разі реконструкції районів багатоповерхової забудови систему теплозабезпечення району необхідно розробляти як для нового будівництва. Для існуючихджерел теплозабезпечення необхідна повна модернізація обладнання впровадження енергозберігаючихтехнологій повна автоматизація котлів. Контроль за викидами фільтрація викидів. Дрібні неекономічні котельні необхідно ліквідувати. 8.63. У щільній житловій забудові на об'єктах вибіркового будівництва і культурно-побутового призначення допускається застосування автономних джерел теплопостачання. 8.64. Окремо стоячі котельні потрібно розміщувати при техніко-економічному обгрунтуванні в центрі теплових навантажень відповідно до вимог розділу БНіП по проектуванню котельних установок. Котельні призначені для теплопостачання промислових підприємств і житлової забудови потрібно розміщувати на території виробничих зон. 8.65. При розробці проектів територіального планування річні витрати тепла на опалювання для житлових будівель для попередніх розрахунків необхідно приймати по “Доповненню до наказу Мінбудархитектури України від 30 грудня 1993 р. № 253". табл.. 8.4   Таблиця 8.4 Повер-ховість Тип житлового будинку чи блок-секції Питомі витрати теплоты на опалення Вт/м 2 І зона > 3501 Г-А ІІ зона 3001-3500 Г.-Д. ІІІ зона 2501-3000 Г.-Д. IV зона < 2500 Г.-Д. Малоповерхові житлові будинки 1-2 * Одноквартирні 94 93 61 83 * Двохквартирні 79-72 77-69 76-68 68-63 * Блоковані 75 73 71 67 3-4 *         Блоковані 65 61 60 58 *         Секційні 57 56 55 48 Багатоповерхові житлові будинки та блок-секції 5 Рядова кутова торцева блок-секції 55-59 53-57 52-56 48-52 9-10 Рядова углова торцева блок-секції 51-55 50-53 49-52 43-48 12-16 ---//--- 55-59 53-57 52-56 48-52 17 и біль-ше ---//--- 59 57 56 50 *         односекційний житловий будинок 68 67 66 59 * односекційний житловий будинок складної конфігурації в плані 66 65 64 58 8.66. У IV кліматичному районі при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні необхідно передбачати геліосистеми для гарячого водопостачання. Централізовані системи холодопостачання доцільно передбачати для кожного об'єкта згідно з нормами вентиляції і опалювання. При відповідних техніко-економічних розрахунках в районах зі стабільною системою енергопостачання курортних районах доцільно використання електроенергії як єдиного енергоносія.  1.      ДОДАТКИ Додаток 8.1 рекомендований Таблиця 1. Середньодобове за рік питоме господарсько - питне водоспоживання побутове водовідведення у літрах на жителя Ступінь благоустрою районів Фізико-географічні райони Полісся Західний Лісостеп Прикарпаття Лісостеп Закарпаття Степ Південний берег Криму Водопровід каналізація централізоване гаряче водопостачання 280 290 300 Водопровід каналізація місцеві водонагрівачі 200 210 230 Примітки: 1. Показники таблиці наведені для груп малих і середніх міст; для інших груп треба приймати коефіцієнти: для великих - 1 05; для значних – 1 1; для найзначніших і міст-курортів – 1 2. 2. На першу чергу будівництва залежно від реальних умов реконструкції забудови допускається передбачати тимчасове обладнання житлового фонду системами водопостачання і каналізації без ванн за питомого водоспоживання 150 л і водорозбір із колонок - 50 л/серед. добу водовідведення 25 л . 3. Коефіцієнти добової нерівномірності для розрахунків об`ємів за добу найбільшого споживання треба приймати 1 1…1 3. 4. Для будинків підвищеної комфортності котеджі висотою більше 12 поверхів тощо питомі показники треба приймати: середньодобові 360 л за добу максимального споживання 400 л. Для районів що забудовані будинками підвищеної комфортності наведені показники треба збільшувати на 5…10 % на установи і підприємства культпобуту. 5. При відкритій системі теплопостачання витрати холодної води треба приймати у розмірі 60 % загального споживання на госппитні потреби. 6. Неполічені витрати треба приймати у об’ємі 10…20 % від господарсько-питного водоспоживання у залежності від величини міст і черговості будівництва. Таблиця 2 Потреба у воді у літрах на людину за добу максимального водоспоживання числівник і у м3 на людину за поливальний період року 75% забезпеченості за опадами знаменник   Міста Агрокліматичні зони Полісся При-карпаття Лісостеп Північний степ Південний степ ПБК Найзначніші 65/5 5 75/6 4 95/10 1 105/12 4 Значні 60/5 3 70/6 1 85/9 9 100/11 4 Великі 55/5 1 65/5 8 80/9 4 90/10 9 Середні 45/4 7 50/5 1 60/7 2 65/8 4 Малі 40/4 3 45/4 6 50/6 4 55/7 4 Примітка. До показників наведених у таблиці треба приймати коефіцієнти: для курортних міст – 1 2; для малих і середніх міст розташованих в оточенні лісів у прибережних зонах великих річок або водойм – 0 8.     Таблиця 3 Площа території під очисні споруди водопостачання і каналізації Станції очищення води Очисні споруди промпобутової каналізації   Продуктив-ність тис.м3/добу Площа га Продуктив-ність тис.м3/добу Площа га   очисних споруд мулистих майданчиків   До 0 8 1 До 0 7 1 0 2 0   0 8 до 12 2 0 7 до 17 3 0 6 0   12 до 32 3 17 до 40 4 8     32 до 80 4 40 до 130 8 0 16   80 до 125 6 130 до 175 10 20   125 до 250 12 175 до 280 17 35   250 до 400 18 280 до 400 20 50   400 до 800 24 400 до 500 30 70   Примітка. При більшій продуктивності станцій очищення води площу під очисні споруди треба приймати за проектами-аналогами.   Додаток 8.2 обов’язковий   Таблиця 1 Мінімально допустиме заглиблення підземних трубопроводів під кабелі зв’язку   Т р у б и Мінімальна відстань від поверхні покриву до верхньої труби м Під пішохідною частиною вулиці Під проїжджою частиною вулиці Азбоцементні поліетиленові полівінілхлоридні піноволокнисті 0 4 0 6 Бетонні цементно-піщані керамічні 0 5 0 7 Стальні 0 2 0 4 Примітки: 1. Під трамвайними і залізничними коліями відстань від підошви рейки до верху труби будь-якого типу повинна становити не менше 1 0 м. 2. Під арками і кюветами відстань від їхнього дна до верхньої труби повинна становити не менше 0 5 м. 2. При імовірності докладання труб мінімальне заглиблення повинно враховувати це докладання.           Таблиця 2 Відстані від кабельної каналізації до будинків споруд і підземних мереж Інженерні мережі і споруди В і д с т а н ь м У горизонтальній площині У вертикальній площині при пересіканнях Водопровід діаметром 300 мм 0 5 0 15 Те саме понад 300 мм 1 0 0 15 Каналізація 0 5 0 15 Дренажі і водостоки 0 5 0 15 Газопроводи: - низького типу до 4 9 кПа 0 05 кГс/кв.см - високого тиску від 294 6 до 588 6 кПа 3…6кГс/см2 - середнього тиску від 4 9 до 294 3 кПа 90 05…3 кГс/см2 - при тиску від 586 6 до 1177 2 кПа 6…12 кГс/см2 1 0 2 0 1 5 3 0 0 15 0 15 0 15 0 15 Теплопроводи 1 0 0 15 Кабелі силові 0 5 0 15-0 25 Обрізи фундаментів будинків і споруд 0 6 - Вісь залізничної неелектрифікованої колії 3 0 1 0 Вісь найближчої рейки трамвайної колії 2 0 1 0 Щогли і опори мережі зовнішнього освітлення контактна мережа і мережа зв’язку 0 5 - Стіни і опори тунелів і шляхопроводи на рівні або нижче від основи   0 5   - Підошва насипу і зовнішня бровка каналу 1 0 - Стовбури дерев 1 5 - Бортові камені 1 5 - Загальні колектори для підземних мереж 0 5 - Примітки: 1. Відстань між броньованими кабелями зв’язку і газопроводами незалежно від тиску в горизонтальній площині приймається 1 м а у вертикальній площині при перетинах – 0 5 м. 2. При забудові яка склалася відстань по горизонталі від кабелів зв’язку до бортового каменя обґрунтовується проектом. 3.       При перетинах силові кабелі прокладаються нижче від блоків кабельної каналізації зв’язку.   Додаток 8.3. Таблиця 1 Електричне споживання     Електроспоживання кВт.годи на/чол. рік Міста з населенням тис.чол. Річна кількість годин використання макси- №п/п Категорія населеного пункту і ступінь благоустрою Крупніший понад 1000 Крупний 500-1000 Великий 250-500 Середній 50-250 Малий До 50 муму електричного навантаження годин     з МЕТ* з МЕТ з МЕТ без МЕТ з МЕТ без МЕТ без МЕТ з МЕТ без МЕТ 1 Будинки не обладнані стаціонарними електроплитами квартири без кондиціонерів квартири з кондиціонерами         1380/2040** 1620/2400       1260/1870 1480/2200       1150/1700 1350/2000       950/1410 1120/1660       1040/1530 1240/1800       850/1270 1010/1500       760/1130 890/1320       4400/5200 4800/5700       4000/4700 4300/5100 2 Будинки обладнані стаціонарними електроплитами квартири без кондиціонерів квартири з кондиціонерами         1740/2520 1980/2880       1580/2310 1810/2640       1440/2100 1650/2400       1200/1750 1370/1990       1300/1890 1480/2160       1180/1570 1230/1790       960/1400 1090/1590       4500/5300 5000/5800       4100/4800 4400/5200 3 Селища і сільські поселення не обладнані стаціонарними електроплитами обладнані стаціонарними електроплитами         - -       - -       - -       - -       - -       - -       670/950 1000/1350       - -       3700/4100 4000/4400 * МЕТ – міський електротранспорт ** чисельник – I черга знаменник – розрахунковий строк Примітка: Наведені укрупнені показники передбачають електроспоживання житловими і суспільними будинками підприємствами комунально-побутового обслуговування зовнішнім освітленням міським електротранспортом без метрополітену системами водопостачання водовідведення і теплопостачання. Таблиця 2 Електричне навантаження № п/п Споживачі електроенергії Питоме розрахункове електричне навантаження квартири кВт/квартиру та котеджу кВт\котедж при кількості     1-3 6 9 12 15 18 24 40 60 100 200 400 600 1000 1 Квартири підвищеної ком- фортності з електричними плитами потужністю до 10 5кВт і кондиціонерами     14     8 1     6 7     5 9     5 3     4 9     4 2     3 3     2 8     1 95     1 83     1 72     1 67     1 61   2 Котеджі з плитами на природному газі 11 5 6 5 5 4 4 7 4 3 3 9 3 3 2 6 2 1 2 0           3 Котеджі з плитами на природному газі та електричною сауною потужністю до 12кВт   22 3   13 3   11 3   10 0   9 3   8 6   7 5   6 3   5 6   5 0           4 Котеджі з електричними плитами потужністю до 10 5кВт 14 5 8 6 7 2 6 5 5 8 5 5 4 7 3 9 3 3 2 6           5 Котеджі з електричними плитами потужністю до 10 5кВт та електричною сауною потужністю до 12кВт     25 1     15 2     12 9     11 6     10 7     10 0     8 8     7 5     6 7     5 5               6 Будиночки на ділянках садівничих товариств 4 2 3 1 7 1 4 1 2 1 1 0 9 0 76 0 69 0 61 0 58 0 54 0 51 0 46   Примітка: Питомі розрахункові навантаження наведені для котеджів загальною площею від 150 до 600 м2 і не враховують застосування в котеджах електричного опалення і електроводонагрівачів.       9.      ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА І ЗАХИСТ ТЕРИТОРІЙ   9.1. Заходи з інженерної підготовки треба розроблювати з урахуванням інженерно-будівельної оцінки території для містобудування захисту від несприятливих природних і антропогенних явищ та прогнозу зміни інженерно-геологічних і гідрологічних умов при різних видах використання . При розробці проектів планування і забудови міських і сільських поселень треба передбачити при необхідності заході з інженерної підготовки території: загальні вертикальне планування організація відведення дощових і талих вод тощо і спеціальні інженерний захист від затоплення паводковими водами і підтоплення підземними водами освоєння заболочених територій боротьба з яругами зсувами обвалами карстом осідальністю мулистими накопиченнями захист від абразії сельових потоків сніжних лавин відновлення порушених територій гірничими та відкритими виробками териконами хвостосховищами золошлаковідвалами полігонами які визначаються з урахуванням прогнозу зміни інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов впливу сейсмічних явищ характеру використання і планувальної організації території. Загальні та спеціальні заходи треба призначати на основі інженерно-будівельної оцінки території табл. 9.1 з їх повною взаємопогодженістю.       Таблиця19.1 Природні фактори Оцінка факторів сприятливих для будівництва малосприятливих для будівництва несприятливих для будівництва Схил рельєфу 0.5–8% Менше 0.5; 8–15% Більше 15% Інженерна геологія. Ґрунти Що допускають зведення будинків і споруд без улаштування штучних основ і складних фундаментів Що вимагають улаштування складних штучних основ і фундаментів Що вимагають улаштування складних штучних основ і фундаментів Затоплю-ваність Що не затоплюються паводками 1% забезпеченості Затоплюваність менше ніж на 0.5 м паводковими водами при 1% забезпеченості і незатоплюваність паводковими водами при 4% забезпеченості Затоплюваність більше ніж 0.5 м паводковими водами при 1% забезпеченості і паводковими водами при 4% забезпеченості   Ґрунтові води Що допускають будівництво без проведення робіт з пониження рівня ґрунтових вод РГВ або улаштування гідроізоляції Потрібно провести нескладні заходи з пониження РГВ улаштування гідроізоляції Треба провести складні заходи з пониженням РГВ більш ніж на 0.5 м Заболоченість Відсутня або незначна затоплюваність яка допускає можливість осушення найпростішими методами Наявність заболоченості потрібно виконати нескладні інженерні заходи щодо осушування Значна заболоченість торфовища шаром 2 м треба провести складні заходи щодо осушування Зсуви Відсутні Є діючі або недіючі зсуви невеликих потужностей Значно поширені активні зсуви великих потужностей Карст Відсутній Незначна кількість неглибоких воронок згаслого карсту Безліч воронок активного карсту глибиною понад 10м. Наявність підземних пустот Яри Відсутні Є діючі обмеженого поширення Що інтенсивно розвиваються активні Осідальність Відсутня Тип І. Ґрунти осідання яких відбувається у межах зони основи що деформується від навантаження фундаментів а осідання від власної ваги ґрунту відсутнє Тип ІІ.Ґрунти осідання яких відбувається від ваги ґрунту що лежить вище у нижній частині осідальної товщі а при наявності зовнішнього навантаження у межах зони що деформується. Заторфованість Відсутні Товщина шару торфу і дуже заторфованих ґрунтів не повинна перевищувати 2 м Дуже заторфовані ґрунти і торфи потужністю понад 2 м Порушення території Незначні денудаційні порушення кар’єри каменоломні до 1 га Утворення акумулятивного типу шахтні відвали розкривних порід Денудаційні порушення великі кар’єри каменоломні понад 4 га глибина воронок обвалення до 50 м Селі Слабкосельоносні з виносом до 5 тис. куб.м твердого стоку з 1 кв.км площі басейну Середньосельоносні з виносом до 10 тис. кв.м твердого стоку з 1 кв.км площі басейну Дуже сельоносні з виносом до 25 тис. кв.м твердого стоку з 1 кв.км площі басейну Сейсмічність 0–6 балів 7–8 балів 8–9 балів 9.2. Вертикальне планування території треба виконувати з урахуванням слідуючи основних вимог: *         максимального збереження існуючого рельєфу; * максимального збереження ґрунтів і деревних насаджень; * відведення поверхневих вод із швидкостями які виключають ерозію ґрунтів; * мінімального обсягу земляних робіт; * мінімального дебалансу земляних мас; * збереження й використання ґрунтового шару при насипах і виїмках. 2.       При обґрунтуванні допускається проектування безстічних площ на ділянках зелених насаджень. 3. Відведення поверхневих вод практикується як правило закритою дощовою каналізацією. Допускається застосування відкритої водовідвідної мережі у районах малоповерхової забудови парках сільських населених пунктах при гірському рельєфі з улаштуванням містків або труб на пересіканнях з вулицями дорогами проїздами і тротуарами. 4. Для улаштування очисних споруд поверхневих вод треба керуватися "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення". 5. На території поселень з високим стоянням ґрунтових вод на заболочених ділянках треба передбачати пониження рівня ґрунтових вод у зоні капітальної забудови шляхом улаштування вертикальних або горизонтальних закритих труб частих дренажів різної конструкції. Потреба улаштування дренажів визначається висотою розрахункового рівня підземних вод. Розрахунковий рівень треба приймати з урахуванням сезонного і багаторічного коливання відповідно до технічного висновку про гідрогеологічні умови будівництва. На територіях садибної забудови міст у сільських поселеннях і на територіях стадіонів парків та інших озеленених ділянок загального користування допускаються відкриті осушувальні канали. Їх також можна застосовувати і для захисту від підтоплення наземних транспортних комунікацій. Вказані заходи повинні забезпечувати пониження рівня ґрунтових вод на території: капітальної забудови не менше 2.5 м від проектної відмітки поверхні; стадіонів парків скверів та інших зелених насаджень не менше 1.0 м. 6. На ділянках залягання торфу які підлягають забудові поряд з пониженням рівня ґрунтових вод треба передбачати привантаження їхньої поверхні мінеральними ґрунтами а при відповідному обґрунтуванні допускається ви-торфовування. Товщина шару привантаження мінеральними ґрунтами встановлюється з урахуванням наступного осідання торфу і забезпечення необхідного схилу території для організації поверхневого стоку. На території житлових кварталів мінімальну товщину шару мінеральних ґрунтів треба приймати 1 м; на проїжджих частинах вулиць товщина шару мінеральних ґрунтів повинна бути встановлена в залежності від інтенсивності руху транспорту з урахуванням вимог норм на транспортні споруди. 7. Території поселень розміщені на прибережних ділянках повинні бути захищені від затоплення паводковими водами вітровим нагоном води і підтоплення ґрунтовими водами підсипанням намиванням або обвалуванням. Варіанті штучного підвищення поверхні території треба вибирати на основі аналізу грунтово-геологічних зонально-кліматичних функціонально-планувальних соціальних екологічних характеристик. Відмітку бровки території яку підсипають намивають треба приймати не менше ніж на 0.5 м вище від розрахункового горизонту високих вод з урахуванням висоти хвилі при вітровому нагоні. Перевищення гребеня дамби обвалування над розрахунковим рівнем треба встановлювати залежно від класу споруди. За розрахунковий горизонт високих вод треба приймати відмітку найвищого рівня води повторюваністю: один раз у 100 років для територій забудованих або таких що підлягають забудові житловими і громадськими будинками; один раз у 10 років для територій парків і площинних спортивних споруд та об’єктів дощової каналізації. 8. При необхідності здійснення засипки балок і ярів по їхніх тальвегах або бортах треба прокладати дренажі а постійні водотоки поміщати у колектори з відповідними дренами. 9. При розробці проектної документації у гірських районах України треба за Кадастром і картами місць сходу сніжних лавин провести аналіз лавинних осередків Карпат і Криму. 10. Належність проектованого об’єкту до сельового району треба визначати за Кадастром сельових басейнів і осередків Атласом сельових явищ а також за посібником по вивченню сельових потоків. При розміщенні забудови у сельонебезпечній зоні треба передбачати максимальне збереження лісу посадку деревно-чагарникової рослинності терасування схилів укріплення берегів сельоносних річок спорудження гребель і загат у зоні формування селю будівництво сельоспрямовуючих дамб і відвідних каналів на конусі виносу. 11. На ділянках де відбуваються ерозійні процеси з яроутворенням треба передбачати упорядкування поверхневого стоку укріплення ложа ярів терасування схилів лісомеліоративні роботи. В окремих випадках допускається повна або часткова ліквідація ярів шляхом їх засипання з прокладанням по них водостічних і дренажних колекторів. Після проведення комплексу протиерозійних і протиобвальних заходів території ярів можна використовувати для розміщення транспортних споруд гаражів складів і комунальних об’єктів а також улаштування парків. 12. У міських і сільських поселеннях розміщених у зсувних районах на підставі наявних фондових матеріалів треба визначити масштабність зсувних і обвальних процесів. Протизсувні заходи треба призначати на підставі комплексного вивчення геологічних і гідрогеологічних умов районів. Треба передбачати упорядкування поверхневого стоку перехват потоків ґрунтових вод запобігання природному контрофорсу зсувного масиву від руйнування підвищення стійкості схилу механічними і фізико-хімічними засобами зміну рельєфу схилу з метою підвищення стійкості берегоукріплювальні споруди і заходи. 13. Території порушені внаслідок виробничої діяльності відвали відходів виробництв відпрацьовані кар’єри провали над підземними виробками тощо підлягають відновленню для наступного їх містобудівного використання. Заходи по відновленню порушених територій вибираються залежно від інженерно-геологічних умов виду використання і типів порушення повне і часткове засипання провалів і кар’єрів розрівнювання обвалів роботи по запобіганню подальшому руйнуванню порушених територій тощо . 9.15. На закарстованих територіях інженерні заходи розроблюються на підставі досліджень щодо розміщення порожнин воронок печер і пустот а також динаміки карстоутворення швидкість розчинення порід залежність від градієнтів фільтраційних потоків наявність агресивних добавок у воді тощо . При проектуванні інженерного захисту можна застосовувати заходи: *         які передбачають зміну природного ходу карстових процесів шляхом впливу на карстуючі породи і покриваючу товщу створення фільтраційних завіс і водонепроникних покриттів регулювання поверхневого стоку заповнення карстових порожнин різними матеріалами закріплення ґрунту що заповнює поховані карстові порожнини тощо ; * які передбачають захист споруд без впливу на природний хід карстового процесу шляхом раціонального розміщення об’єктів будівництва трасування лінійних споруд застосування статичних схем і конструктивних рішень і спеціальних конструкцій фундаментів; * щодо зміни шкідливого впливу господарської діяльності на карстові процеси шляхом зменшення водообміну і агресивності вод у карстових порожнинах. 16.   Як засіб інженерного захисту потрібно використовувати властивості природних систем та їх компонентів які підсилюють ефективність основних засобів інженерного захисту підвищення водовідвідної і дренуючої ролі гідрографічної мережі шляхом розчищення русел і стариць фітомеліорацію агролісотехнічні заходи . 17. На освоюваних територіях треба виявляти зони тектонічних розломів де внаслідок збільшення сейсмічної інтенсивності та зміни фізико-механічних властивостей порід забороняється розміщення будинків і споруд без детальних досліджень. 9.18. На територіях характерних наявністю грязьового вулканізму Керченській півострів та інші треба виключити з освоєння ділянки розміщення вулканів і вилитих з них порід.     10.       ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Охорона і раціональне використання природних ресурсів 10.1. При плануванні і забудові населених місць треба керуватись такими принципами: збереження і раціональне використання цінних природних ресурсів; дотримання нормативів гранично допустимих рівнів екологічного навантаження на природне середовище територій з урахуванням потенціальних його можливостей; виділення ландшафтно-рекреаційних територій і регулювання на них господарського та іншого будівництва що перешкоджає використанню даних зон за їх прямим призначенням; дотримання санітарних нормативів установлення санітарно-захисних зон для охорони водойм джерел водопостачання курортних лікувально-оздоровчих зон населених місць та інших територій від забруднення та шкідливих впливів. 10.2. Планувальну структуру міських і сільських поселень треба формувати на підставі системи планувальних обмежень агрегована оцінка забруднення міського середовища економіко-містобудівна оцінка території яка визначає пріоритетність проведення середовищнозахисних заходів. Територію для будівництва нових і розвитку існуючих міських і сільських поселень відповідно до земельного законодавства України треба передбачати на землях непридатних для сільськогосподарського використання або на сільськогосподарських угіддях гіршої якості крім випадків надання земельних ділянок за межами населених пунктів і будівництва об’єктів пов’язаних з обслуговуванням населення розділ ІV статті 149 Земельного кодексу України . Вилучення земельних ділянок зайнятих багаторічними насадженнями для несільськогосподарських потреб земель рекреаційного призначення заказників курортів а також лісів з особливим режимом лісокористування лісопарки міські ліси лісопаркові частини зелених зон населених пунктів протиерозійні ліси і водоохоронні насадження для цілей не пов’язаних з веденням лісового господарства допускається як виняток за рішенням Верховної Ради України. При цьому вилучення земель сільськогосподарського призначення та лісових угідь здійснюється у встановленому порядку при обов’язковій умові відшкодування забудовником збитків і втрат пов’язаних з вилученням. 10.3. Не допускаються проектування і будівництво поселень промислових та інших народногосподарських об’єктів на площах залягання корисних копалин крім загальнопоширених до погодження з органами державного гірничого нагляду а на площах залягання загальнопоширених корисних копалин – до погодження з обласною Радою народних депутатів. Особливу увагу треба приділяти охороні навколишнього середовища у районі розміщення породних відвалів вугільних шахт. Санітарно-захисна зона породних відвалів вугільнихшахт повинно становити 500 метрів для діючих породних відвалів що горять висотою більше 30 метрів недіючих породних відвалів що не горять висотою більше 50 метрів; - 300 метрів для недіючих породних відвалів вугільних шахт висотою менше 50 метрів що не схильні до горіння; для шахтних дворів – 100м. 10.4. Розміщення будинків споруд і комунікацій не допускається: o        на землях заповідників заказників ботанічних садів дендрологічних парків і прибережних захисних смуг; o на землях зелених зон міст включаючи землі міських лісів якщо об’єкти які проектуються не призначені для відпочинку спорту або обслуговування приміського лісового господарства; o у зонах охорони гідрометеорологічних станцій 200м ; o у першій зоні санітарної охорони джерел водопостачання і майданчиків водопровідних споруд якщо об’єкти які проектуються не пов’язані з експлуатацією джерел; o у перщій зоні санітарної охорони курортів якщо об’єкти які проектуються не пов’язані з експлуатацією природних лікувальних засобів курортів; o у другій зоні округу санітарної охорони курортів допускається розміщувати об’єкти пов’язані з експлуатацією розвитком і благоустроєм курортів а також об’єкти обслуговування населення курортів якщо вони не викликають забруднення атмосфери грунту і вод перевищення нормативних рівнів шуму і напруги електромагнітного поля. У третій зоні округу санітарної охорони курортів допускається розміщення об’єктів які негативно не впливають на природні лікувальні засоби і санітарних стан курорту. ПРИМІТКИ: 1.       Не допускається розміщення будинків і споруд: на земельних ділянках забруднених органічними і радіоактивними відходами до закінчення строків установлених органами Міністерства охорони здоров’я України ; у небезпечних зонах відвалів породи вугільних сланцевих шахт і збагачувальних фабрик зсувів при відсутності інженерного захисту сельових потоків і снігових лавин; у зона можливого катастрофічного затоплення в результаті руйнування гребель або дамб у зонах затоплення глибиною 1.5 м і більше які тягнуть за собою руйнування будинків і споруд загибель людей виведення з ладу обладнання підприємств ; у сейсмічних районах і зонах які безпосередньо прилягають до активних розломів; в охоронних зонах магістральних продуктопроводів. 2. Розміщення сільськогосподарських підприємств будинків і споруд в охоронних зонах заповідників допускається якщо будівництво вказаних об’єктів або їх експлуатація не порушує природних умов заповідників і не буде загрожувати їхній збереженості. Умови розміщення таких об’єктів повинні бути погоджені з відомствами у віданні яких знаходяться ці заповідники. 10.5. Ліси зелених зон міст міські та курортні ліси які відносяться до лісів І групи повинні бути використані у рекреаційних санітарно-гігієнічних і оздоровчих цілях. У заболочених лісах на території поселень і міських зон треба передбачати гідролісомеліоративні заходи відповідно до нормативів. Вилучення під забудову земель Держлісфонду перехід лісових площ у нелісові допускається як виняток і тільки у встановленому законом порядку. Розміщення забудови на землях Держлісфонду треба проводити на ділянках не вкритих лісом або зайнятих чагарником і малоцінними насадженнями. 10.6. У межах приміських зон міст на землях лісового фонду треба передбачати формування зелених зон відповідно до діючих нормативів. Територіальна організація зелених зон міст повинна передбачати розділення на лісопаркову і лісогосподарську частину виділення місць відпочинку населення і територій що охороняються які забезпечують виконання оздоровчих і природоохоронних функцій лісу. 10.7. Навколо міських і сільських поселень розміщених у безлісих і малолісових районах треба передбачати створення вітрозахисних і берегоукріплювальних лісових смуг озеленення схилів ярів і балок. Ширину захисних смуг треба приймати м не менше: для найзначніших і значних міст – 500 великих і середніх – 100 малих і сільських поселень – 50. 10.8. У проектах планування і забудови курортних міст і селищ поряд з іншими функціональними зонами на найбільш сприятливих територіях треба виділяти курортні зони. Санітарно-захисні розриви між сельбищною і курортною зонами повинні бути не менше 500 м в умовах реконструкції – не менше 100 м між курортною та курортно-господарською – не менше 500 м.   Охорона атмосфери водних об’єктів та грунтів від забруднення 10.9. Для вибору оптимальних варіантів взаємного розміщення сельбищних територій і народногосподарських об’єктів треба враховувати фонове забруднення по зонах і потенціал самоочищення природного середовища на конкретній території. ПРИМІТКА. Залежно від метеоумов які сприяють концентрації шкідливих домішок у приземному шарі територія України передбачає 4 зони: 1 – низького потенціалу забруднення. Характеризується приземними інверсіями до 35% швидкістю вітру 0-1 м/сек рідкими туманами менше 10% ; 2 – помірного потенціалу забруднення. Повторюваність приземних інверсій до 40% швидкість вітру 10-20 м/сек тумани до 10% або тумани 10-20% при швидкості вітру до 10 м/сек; 3 – підвищеного потенціалу забруднення. Характеризується повторюваністю слабких вітрів і туманів до 10-20% приземних інверсій до 40%; 4 – високого потенціалу забруднення. Повторюваність слабких вітрів і туманів більше 20% приземних інверсій до 60% на рік. 10.10. Промислові і сільськогосподарські підприємства вузли необхідно розміщувати на підвищених ділянкахз достатнім природним провітрюванням з підвітряної сторони відносно сельбищної території. При цьому необхідно орієнтуватися на середньорічну і сезонну літню зимову розу вітру. На територіях з гірським передгірським і горбистим рельєфом житлову і виробничу зони необхідно розміщувати по різні сторони водорозділу. Не допускається розміщення промислової зони між водними об'єктами і сельбищною територією а також вище за течією річки по відношенню до житлового району або рекреаційної зони. Підприємства з джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами що мають санітарно-захисну зону більше за 500 метрів не треба розміщувати в районах з переважаючими вітрами швидкістю до 1 м/сек з тривалими або що часто повторюються штилями туманами за рік більше за 30-40% на протязі зими 50-60% днів . Заходи щодо захисту атмосферного повітря необхідно передбачати згідно з Законом України і Санітарними правилами з охорони атмосферного повітря населених місць. Розрахунок забруднення атмосферного повітря потрібно провести відповідно до діючихнормативних документів. 10.11. Промислові сільськогосподарські і інші виробництва не повинні забруднювати навколишнє середовище. Об'єкти які можуть бути потенційними джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними фізичними і біологічними чинниками при неможливості створення безвідходних технологій повинні відділятися від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарно-захисні зони для підприємств І-ІІІ класу шкідливості необхідно встановлювати від джерела шкідливості до межі житлової забудови ділянок громадськихустанов будівель і споруд в тому числі дитячих учбових лікувально-профілактичних установ установ соціального забезпечення спортивних споруд і інш. а також територій парків садів скверів і інших об'єктів зеленого будівництва загального користування ділянок оздоровчих і фізкультурно-спортивних установ місць відпочинку садівничих товариств і інших прирівнянихдо них об'єктів. 10.12. Для промислових підприємств і виробництв ІV-V класу шкідливості сантехнічних споруд і установок об’єктів комунального призначення а також сільськогосподарських підприємств і об’єктів санітарно-захисні зони установлюються від межі об’єктів згідно діючих нормативних документів. 10.13. Мінімальні санітарно-захисні розриви для усіх виробничих будівель і складів які не виділяють у навколишнє середовище шкідливих з неприємним запахом і пожежонебезпечних речовин не створюють підвищення рівнів шуму вібрації електромагнітних випромінювань і не вимагають під’їздних залізничних шляхів повинні бути не менше 50 метрів. 10.14. На зовнішній межі санітарно-захисної зони що звернена до житлової забудови концентрації і рівні шкідливих чинників не повинні перевищувати їхгігієнічні нормативи ГДК ГДР на кордоні курортно-рекреаційної зони 0.8 від значення нормативу. Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв розширення підприємства сельбищної території і прирівняних до них об'єктів. 10.15. При розробці проектно-планувальної документації розміри нормативно-уточнених санітарно-захисних зон для промислових підприємств і інших об'єктів І-ІІІ класу шкідливості які є джерелами виробничих шкідливостей необхідно встановлювати згідно діючих “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів" ДСП 173-96 з урахуванням річної рози вітру. 10.16. На подальших більш конкретних стадіях проектування достатність розмірів санітарно-захисних зон підтверджується за “ Методикой расчёта концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ содержащихся в выбросах предприятий” – ОНД 86 з урахуванням рівнів шуму і електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації фонового забруднення особливостей рельєфу метеоумов рози вітру і інш. а також даних лабораторних досліджень відносно діючихпідприємств і об'єктів. У тих випадках коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу його перепрофілювання або закриття. Пріоритетами територіального розвитку в межахнаселених місць є питання житлового соціально-культурного і рекреаційно-оздоровчого призначення. 10.17. Тваринницькі птахівницькі звірівницькі підприємства ветеринарні установи склади по зберіганню отрутохімікатів біопрепаратів добрив та інші пожежонебезпечні склади і виробництва об’єкти і підприємства по утилізації відходів очисні споруди гноєсховища відкритого типу треба розміщувати з підвітряного боку для вітрів переважаючого напрямку стосовно до сельбищної території та інших підприємств і об’єктів виробничої зони відповідно до діючих нормативних документів. Санітарно-захисні розриви від сільськогосподарських підприємств до меж житлової забудови треба приймати за табл. 10.1. Територія санітарно-захисної зони повинна бути упорядкована і озеленена. На межах санітарно-захисних зон розміром більше 100 м з боку сельбищної зони треба створювати смугу дерево-чагарникових насаджень завширшки не менше 30м при розмірах від 50 до 100 м – завширшки не менше 10 м. 10.18. Заходи щодо захисту водойм водотоків і морських акваторій треба передбачати відповідно до вимог водного законодавства і санітарних норм забезпечуючи запобігання забрудненню поверхневих і підземних вод з дотриманням норм гранично допустимих концентрацій ГДК забруднюючих речовин у водних об’єктах які використовуються для господарсько-питного водопостачання населення і у рибогосподарських цілях. 10.19. З метою запобігання забруднення прибережних вод морів установлюється район водокористування і два пояси санітарної охорони. Організація району водокористування направлена на забезпечення епідеміологічної безпеки і обмеження водокористування внаслідок забруднення морських акваторій шкідливими речовинами. Межі такого району по береговій протяжності визначаються зоною фактичного і перспективного організованого водокористування ділянки моря що використовуються в культурно побутових рекреаційних і оздоровчо-лікувальних цілях при ширині в сторону моря не менше двох морських миль 3.7км . 1-й пояс – зона санітарної охорони моря призначається для попередження перевищення установлених нормативних показників мікробного і хімічного забруднення води в межах району фактичного і перспективного водокористування від організованих випусків стічних вод. Межа цього поясу повинна проходити на віддалі від 2 до 7 морських миль від берега 13км . 2-й пояс – зона санітарної охорони призначається для попередження забруднень води району водокористування і 1-го поясу санітарної охорони з сторони моря від морських суден і промислових об’єктів що видобувають корисні копалини. Межа цього поясу повинна проходити на віддалі від 7 до 12 морських миль від морського берега 22 км . 10.20. Сельбищні території міських і сільських поселень курортні зони і місця масового відпочинку треба розміщувати вище за течією водотоків і водойм відносно випусків виробничих і господарсько-побутових стічних вод. Розміщення їх нижче зазначених випусків допускається при відповідному обґрунтуванні а також за Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами Правилами санітарної охорони прибережних морів. Підприємства які потребують улаштування вантажних причалів пристаней та інших портових споруд треба розміщувати за течією річки нижче сельбищної території на відстані не менше 100 м. Таблиця 10.1 Підприємства   Розміри санітарно-захисної зони м І. Рослинницькі Теплиці і парники при обігріванні електричному Не нормуються Те саме при біологічному обігріванні: На гною 100 На смітті 300 ІІ. Тваринницькі Великої рогатої худоби До1000 голів 300 На 1000 до 5000 голів 500 Більше 5000 голів 1000 Свинарські: До 12 тис. голів на рік 500 На 12 і 24 тис. голів на рік і більше 1500 На 54 тис. голів і більше 2000 Вівчарські 300 Конярські 100 Кролівницькі 100 Звірівницькі 300 ІІІ. Птахівницькі: До 100 тис. курей 300 От 100 до 400 тис. курей 1000 Більше 400 тис. курей 1200 ІV.Склади для зберігання отрутохімікатів і мінеральних добрив т: До 20 200 До 20-50 300 50-100 400 100-300 500 300-500 700 Більше 500 1000 V. Склади сильнодіючих отруйних речовин СДОР : Базисні 1000 Витратні 300 VІ. Склади: овочесховища картоплесховища фруктосховища 50 VІІ. По ремонту технічному обслуговуванню й зберіганню сільскогосподарських машин і автомобілів 100 VІІІ. Ветлікарні та ветамбулаторії 200 ІХ. Рибні промисли 300 10.21. Для створення сприятливого режиму водних об’єктів упередження їх забруднення вздовж річок морів навколо озер водосховищ і інших водойм встановлюються охоронні зони що складаються з водоохоронної зони і прибережної захисної смуги. Водоохоронні зони являються природоохоронною територією господарської діяльності що регулюється. На території водоохоронної зони забороняється : *         використання стійких і сильнодіючих пестицидів; * влаштування кладовищ скотомогильників звалищ полів фільтрації; * скидання неочищених стічних вод використовуючи рельєф місцевості балки пониззя кар’єри тощо а також потічки. В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища водного господарства та геології. Зовнішні межі водоохоронних зон за межею населених пунктів визначаються за спеціально розробленими проектами землеустрою. В межах населених пунктів водоохоронна зона і прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов за спеціально розробленими містобудівними проектами. Експлуатація водосховищ та їхніх нижніх б’єфів які використовуються або намічаються до використання як джерела господарсько-питного і культурно-побутового водокористування треба здійснювати з урахуванням Санітарних правил проектування будівництва і експлуатації водосховищ. 10.22. З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження водності вздовж річок морів і навколо озер водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води у меженний період шириною: *         для малих річок струмків і потічків площа водозбірного басейну до 2.0тис. км2 а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів; * для середніх річок площа водозбірного басейну 2-50тис. км2 водосховищ на них водойм а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів; * для великих річок площа водозбірного басейну більше 50тис. км2 водосховищ на них озер – 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. 10.23. Вздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води за межею населеного пункту . У межах населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов що склалися за спеціально розробленими містобудівними проектами. 10.24. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах вздовж річок навколо водойм та на островах забороняється: *         розорювання земель крім підготовки грунту для залуження і залісення а також садівництво і огородництво; * зберігання та застосування пестицидів і добрив; * влаштування літніх таборів для худоби; * будівництво будь-яких споруд крім гідротехнічних гідрометричних та лінійних у тому числі баз відпочинку дач гаражів та стоянок автомобілів; * миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; * влаштування звалищ сміття гноєсховищ накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва кладовищ скотомогильників полів фільтрації тощо. Об’єкти що знаходяться у прибережній захисній смузі можуть експлуатуватись якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди а також ті що не відповідають встановленим режимам господарювання підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. 10.25. Прибережні захисні смуги вздовж морів морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і можуть використовуватись лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов’язковим централізованим водопостачанням і каналізацією; а також морських портів та інших об’єктів морського транспорту об’єктів рибної промисловості і організацій які виконують берегозміцнювальні та противозсувні роботи. У прибережних захисних смугах уздовж морів морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: *         влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; * влаштування вигрибів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1м3на добу; * влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; * застосування стійких і сильнодіючих пестицидів; * будинків споруд і комунікацій не менше 100 метрів від суходольної межі пляжу в межах приморських курортів . 10.26. Поверхневі води атмосферні опади перед скиданням у відкриті водойми підлягають очищенню на спеціальних очисних спорудах або міських очисних спорудах. Скидання води поверхневого стоку не допускається у непроточні водойми у місцях відведених для пляжів у замкнуті площини які схильні до заболочування у розмивні яри якщо не передбачено заходів щодо укріплення їх схилів у рибні ставки. 10.27. У декоративних водоймах і таких що використовуються для купання розміщених на території поселень треба передбачати періодичний обмін води за осінньо-літній період залежно від площі їх дзеркала у декоративних водоймах при площі дзеркала: до 3 га – два рази при площі понад 3 га – один раз; у водоймах для купання – відповідно чотири і три рази а при площі понад 6 га – два рази. Глибина води у водоймах розміщених у межах сельбищних територій у весняно-літній період повинна бути не менше 1.5 м а у їх прибережній зоні при умові періодичного віддалення водної рослинності – не менше 1 м. 10.28. Заходи захисту грунтів треба пердбачати відповідно до вимог законодавства щодо охорони грунтів і санітарних норм вимог інших відомств які забезпечують попередження забруднення грунтів різного землекористування понад затвердженні норми ГДК забруднюючих речовин у грунті. При виявленні в грунті хімічних речовин які перевищують ГДК вмісту отрутохімікатів вищому від орієнтованих концентрацій гранично допустимого рівня внесень ГДРВ і небезпечних залишкових кількостей НЗК а також наявності бактеріологічних показників що перевищують норми забороняється використання таких земельних ділянок для будівництва без погодження з органами санітарного нагляду. Визначення ареалів забруднення грунтів проводиться на базі звітів еколого-геохімічного обстеження грунтів а також даних санітарних служб. Захист від шуму вібрації електричних і магнітних полів випромінювань і опромінювань 10.29. Допустимі рівні шумів для житлових і громадських будинків і прилеглих до них територій шумові характеристики основних джерел зовнішнього шуму порядок визначення очікуваних рівнів шуму і потрібного їх зниження у розрахункових точках методики розрахунку акустичної ефективності архітектурно-планувальних і будівельно-акустичних засобів зниження шуму і основні вимоги щодо їх проектування треба приймати відповідно до діючих нормативів. Допустимі рівні шуму на територіях різного господарського призначення не повинні перевищувати показників санітарних норм значення яких наведенні у табл. 10.2. Таблиця 10.2   Території Еквівалентний рівень шуму дБА Максимальний рівень шуму дБА з 7 до 23 год. з 23 до 7 год. з 7 до 23 год. з 23 до 7 год. Сельбищні зони населених місць 55 45 70 60 Для житлової забудови що реконструюється 60 50 70 60 Території житлової забудови поблизу аеродромів і аеропортів 65 55 75 65 Зони масового відпочинку і туризму 50 35-40 85 75 Санаторно-курортна зона 40-45 30-35 60 50 Території заповідників і заказників До 25 До 20 50 45 10.30. Об’єкти що є джерелами шуму для сельбищної території зони масового відпочинку населення а також курортних зон місця руху усіх видів транспорту промислових підприємств тощо треба розміщувати при умові організації санітарно-захисних заходів які забезпечують допустимі рівні шуму на території житлової забудови у житлових і громадських будинках. Забезпечити обмеження в’їзду автомобільного транспорту та інших пересувних засобів і установок у сельбищні зони місця відпочинку і туризму. Достатність прийнятих засобів повинна бути підтверджена акустичним розрахунком. Для зниження шкідливого впливу автотранспорту на екологічний стан у містах на магістралях регульованого руху треба передбачати будівництво автоматизованих систем керування дорожнім рухом. Розміщення підприємств транспортних магістралей автодромів та інших об’єктів з джерелами шуму при плануванні і забудові населених пунктів здійснювати за встановленими санітарно-технічними вимогами і картами шуму. 10.31. Допустимі рівні вібрації у житлових будинках повинні відповідати показникам встановленим санітарними нормами табл. 10.3 . ля виконання цих вимог треба передбачати відстані які визначаються шляхом розрахунку між житловими будинками і джерелами вібрації застосування на цих джерелах віброгасильних матеріалів і конструкцій. 10.32. При розміщенні радіотехнічних об’єктів радіостанцій радіотелевізійних передаючих і радіолокаційних станцій промислових генераторів повітряних ліній електропередачі високої напруги та інших об’єктів які випромінюють електромагнітну енергію треба керуватися Санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних полів що створюється радіотехнічними об’єктами Санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електричного поля що створюються повітряними лініями електропередачі змінного стуму промислової частоти і Правилами будови електроустановок ПБЕ . Кожний РТО радіотехнічний об’єкт який випромінює в навколишнє середовище електромагнітну енергію повинен мати санітарний паспорт з визначенням в ньому меж санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови. Таблиця 10.3   Параметри Середньогеометричні частоти октавних смуг Гу 2 4 8 16 31.5 63 Віброшвидкість 79 73 67 67 67 67 Вібро- прискорення 25 25 25 31 37 47 Віброзмішування 133 121 109 108 97 91 10.33. Захист населення від впливу електричного поля повітряних ліній електропередач ЛЕП напругою 220 кВ і нижче які задовольняють вимоги Правил будови електроустановок не потрібен. Під розміщення повітряних ЛЕП 330 кВ і вище змінного струму промислової частоти слід відводити території далекі від житлової забудови. При проектуванні повітряних ЛЕП напругою 750-1150 кВ повинно передбачатися їх віддалення від меж населених пунктів на 250-300 м відповідно. В окремих випадках допускається наближення ЛЕП до меж сільських населених пунктів на меншу відстань при умові дотримання габаритів які забезпечують напругу електричного поля під дротами ЛЕП не більше 5 кВ/м віддалення житлової забудови за межі санітарно-захисної зони СЗЗ заземлення металевих огорож і дахів будівель розміщених у СЗЗ. 10.34. Для нових ЛЕП межі СЗЗ приймаються відповідно до Санітарних норм і правил захисту населення від впливу електричного поля який створюється повітряними лініями електропередачі змінного струму промислової частоти. У межах СЗЗ ЛЕП забороняється розміщення житлових і громадських будинків майданчиків для стоянки усіх видів транспорту підприємств по обслуговуванню автомобілів і складів нафти і нафтопродуктів. 10.35. Забезпечення радіаційної безпеки при провадженні обробці переробці застосуванні зберіганні транспортуванні знешкодженні і похованні радіоактивних речовин та інших джерел іонізуючих випромінювань включаючи експлуатацію атомних станцій здійснюється відповідно до норм радіаційної безпеки. Розміщення атомних станцій і захист людей від зовнішнього опромінювання здійснюється відповідно до вимог щодо розміщення атомних станцій. Розмір СЗЗ і зони спостереження у кожному конкретному випадку установлюється Головним державним санітарним лікарем України. Розміщення проектування і експлуатація систем централізованого теплопостачання від атомних станцій здійснюється відповідно до Санітарних вимог щодо проектування і експлуатації систем централізованого теплопостачання від атомних станцій. 10.36. При розміщенні всіх видів будівництва з урахуванням вимог радіаційної безпеки залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунту величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі пов’язаних з ним рівнів можливого несприятливого впливу на здоров’я населення і вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів на території яка підлягає радіоактивному забрудненню внаслідок Чорнобильської катастрофи треба враховувати зони та їх правовий режим відповідно до Закону України “Про статус території яка піддалася радіоактивному забрудненню внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС”: - зона відчуження і безумовного обов’язкового відселення із щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 15.0 Ки/кв.км і вище або стронцію від 3.9 Ки/кв.км і вище або плутонію від 0.1 Ки/кв.км і вище а також території з грунтами які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослинах із щільністю забруднення ізотопами цезію від 5 до 15 Ки/кв.км або стронцію від 0.15 до 3.0 Ки/кв.км або плутонію від 0.01 до 0.1 Ки/кв.км. Забороняються усі види господарської діяльності постійне проживання населення будівництво без спеціального дозволу забезпечується суворий природоохоронний режим: зона гарантованого добровільного відселення – територія із щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 5 до 15 Ки/кв.км або стронцію від 0.15 до 3.0 Ки/кв.км або плутонію від 0.01 до 0.1 Ки/кв.км а також території з грунтами які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослинах із щільністю забруднення ізотопами цезію від 1.0 до 5 Ки/кв.км або стронцію від 0.02 до 0.15 Ки/кв.км або плутонію від 0.005 до 0.01 Ки/кв.км. Забороняється будівництво нових і розширення діючих підприємств безпосередньо не пов’язаних із забезпеченням радіоекологічного соціального захисту населення і його життєдіяльності курортно-рекреаційних установ обмежується сільгоспвиробництво суворо обмежується житлово-цивільне будівництво: зона посиленого радіоекологічного контролю – територія із щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 1.0 до 5 Ки/кв.км або стронцію від 0.02 до 0.15 Ки/кв.км або плутонію від 0.005 до 0.01 Ки/кв.км а також територія з грунтами які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослинах з щільністю забруднення ізотопами цезію від 0.2 до 1.0 Ки/кв.км. Забороняється будівництво нових і розширення діючих екологічно небезпечних підприємств будівництво та функціонування санаторіїв позашкільних таборів баз і будинків відпочинку обмежується нове житлове будівництво.   Регулювання клімату 10.37. Мікрокліматична оцінка території міста повинна провадитися за трьома напрямами: забезпечення сприятливих умов території забудови за комплексом кліматичних факторів температура зовнішнього повітря вітер сонячна радіація ; забезпечення достатньої інсоляції території приміщень інсольованих будинків; забезпечення мінімізації тепловтрат і формування раціонального теплового режиму. 10.38. Розміщення та орієнтація житлових і громадських будинків за винятком дитячих дошкільних установ загальноосвітніх шкіл шкіл-інтернатів повинні забезпечувати тривалість інсоляції житлових приміщень визначених нормами і територій не менше 2.5 год. за день на період з 22 березня по 22 вересня. Розміщення та орієнтація будинків дитячих дошкільних установ загальноосвітніх шкіл шкіл-інтернатів установ охорони здоров’я і відпочинку повинні забезпечити безперервну тригодинну тривалість інсоляції у приміщеннях передбачених Санітарними нормами і правилами забезпечення інсоляції житлових і громадських будинків і територій житлової забудови. ПРИМІТКА. В умовах забудови будинками у 9 поверхів і більше допускається одноразова переривчастість інсоляції житлових приміщень при умові збільшення сумарної тривалості інсоляції протягом дня на 0.5 год. відповідно до кожної зони. 10.39. У житлових будинках меридіонального типу де інсолюються усі кімнати квартири а також при реконструкції житлової забудови або при розміщенні нового будівництва в особливо складних містобудівних умовах історично цінне міське середовище дорога підготовка території зона загальноміського і районного центру допускається скорочення тривалості інсоляції приміщень на 0.5 год. У ІІІ-ІV кліматичних зонах потрібен захист будинків і територій від перегрівання шляхом застосування вільної яка добре аерується забудови озеленення обводнення використання сонцезахисних засобів. Потрібно забазпечити зв’язок житлової забудови з прилеглими сприятливими у природному відношенні ландшафтами рівномірний розподіл забудованих і відкритих озеленено-обводнених територій. 10.40. Заходи щодо регулювання вітрового режиму повинні бути спрямовані на пом’якшення мікроклімату у першу чергу на ділянках дитячих дошкільних установ і шкіл у зонах відпочинку і на основних пішохідних шляхах. Найбільш ефективні прийоми вітрозахисту – багаторазове застосування вітрозахисних екранів по глибині забудови створення аеродинамічних груп.   Санітарна очистка 10.41. Для міст з кількістю населення понад 250тис. чоловік і курортів загальнодержавного значення треба передбачити підприємства промислової переробки побутових відходів – сміттєпереробні підприємства. Влаштування місць складування або зберігання виробничого побутового сміття та інших відходів які є джерелами забруднення атмосферного повітря пилом шкідливими газоподібними речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу допускається з дозволу місцевих органів державної виконавчої влади органів місцевого самоврядування при додержанні нормативів екологічної безпеки та забезпеченні можливості їх подальшого господарського використання. Норми накопичення побутових відходів слід приймати в залежності від інженерного обладнання забудови кліматичних та інших місцевих умов у відповідності з нормативними актами органів місцевого самоуправління. При відсутності відповідно затверджених норм допускається використання показників за табл. 10.4. Розміри земельних ділянок і санітарно-захисних зон підприємств і споруд з транспортування знешкодження і переробки побутових відходів треба приймати за табл.10.5.   Таблиця 10.4 рекомендована Побутові відходи Кількість побутових відходів на 1 люд. в рік кг Л Тверді: від житлових будинків обладнаних водопроводом каналізацією центральним опаленням і газом від інших житлових будинків Загальна кількість по місту з урахуванням громадських будинків Рідкі з вигребів при відсутності каналізації Сміття з 1 м2 твердого покриття вулиць площ та парків   190-225   300-450 280-300 - 5-15   900-1000   1100-1500 1400-1500 2000-3500 8-20 ПРИМІТКИ: 1.       Більші значення норм накопичення відходів слід приймати для найбільших та великих міст. 2. Для міст ІІІ та ІV кліматичних районів норму накопичення побутових відходів за рік слід збільшувати на 10%. Таблиця 10.5     Підприємства і споруди Розміри земельних ділянок на 1000т твердих побутових відходів за рік га Розміри санітарно-захисних зон м Підприємства промислової переробки побутових відходів потужністю до 100тис. т за рік 0.05 300 Те саме понад 100 тис. т за рік 0.05 500 Склади свіжого компосту:     Полігони 0.02-0.05 500 Полігони по знешкодженню й похованню токсичних промислових відходів - 3000 Поля компостування 0.5-1.0 500 Поля асенізації 2-4 1000 Зливні станції 0.2 300 Сміттєперевантажувальні станції 0.04 100 Поля складування і поховання знешкоджених осадів по сухій речовині 0.3 1000   ПРИМІТКИ: 1. Розмір земельних ділянок полів асенізації компостування і полігонів треба приймати з урахуванням гідрологічних кліматичних і геологічних умов. 2. Забороняється розміщення полігонів на території І і ІІ округів зон санітарної охорони вододжерел і мінеральних джерел усіх трьох округів зон санітарної охорони курортів: на ділянках з виходом на поверхню тріщинуватих порід; у місцях виклинювання водоносних горизонтів; у місцях масового відпочинку населення і оздоровчих дитячих установ на ділянках з виходами грунтових вод у вигляді джерел і боліт глибиною більше 1 м. 10.42. Земельні ділянки які відводяться для полігонів твердих побутових відходів удосконалені звалища повинні відповідати вимогам: територія ділянки повинна бути доступною для впливу сонячних променів і вітру; рівень грунтових вод не повинен бути ближчим як 1 м від основи полігону; при вищому рівні грунтових вод потрібно улаштувати дренаж або водовідвід; на ділянках де виявлені глини або важкі суглинки з грунтовими водами на глибині більше 2м потрібна гідроізоляція для захисту підземних вод від забруднення; ділянки для полігону не повинні розміщуватися на берегах відкритих водойм і у місцях що затоплюються паводковими водами; територія полігону твердих побутових відходів повинна бути захищена від талих і зливових вод шляхом улаштування водовідвідних і водозбірних гідротехнічних споруд.     11. ОХОРОНА ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА‚ ПАМ`ЯТОК ІСТОРІІ ТА КУЛЬТУРИ 11.1. В плануванні та забудові міських і сільських поселень старі частини або окремі споруди яких мають історико-культурну цінність слід базуватися на чинному законодавстві України про охорону нерухомої культурної спадщини і діючих норм з виявлення охорони та використання її об’єктів. Особлива увага при цьому повинна приділятись в поселеннях внесених до Державних списків історичних міст сіл України. Заходи містобудівної охорони об’єктів нерухомої культурної спадщини визначаються їх типами видами категоріями та характером зв’язків з оточенням 11.2. Охороні підлягають такі види об'єктів культурної спадщини табл.11.1 Таблиця 11.1 Назва об`єктів Склад об`єктів‚ історичних місць Містобудівні об’єкти Історичні центри площі вулиці квартали архітектурні ансамблі та комплекси цілісні фрагменти міського середовища сади парки історичне розпланування; Архітектурні об’єкти Споруди громадської житлової культової оборонної промислової та народної архітектури малі архітектурні форми інженерні будівлі і споруди; Мистецькі об’єкти Монументи скульптури надгробки фонтани та інші окремо розташовані твори монументального чи декоративно-прикладного мистецтва; Історичні об’єкти та місця Будинки споруди пам’ятні місця пов’язані з важливими історичними подіями в житті народу розвитком суспільства та держави науки й техніки культури та побуту з життям визначних політичних державних і військових діячів народних героїв діячів науки літератури мистецтва місця поховань і масових репресій; Археологічні об’єкти Городища залишки давніх поселень укріплень будівель виробництв каналів шляхів кам’яні фігури наскельні зображення кургани некрополі ділянки історичного культурного шару. Ландшафтні об’єкти Пагорби долини балки річки озера ставки і масиви зелених насаджень в межах поселення які є органічними елементами його середовища та ландшафти що складають характерне природне оточення історичного поселення є невід’ємною частиною його пейзажів чи такі що мають самостійну пейзажну цінність. 11.3. При плануванні і забудові міських та сільських поселень вимоги щодо охорони поширюються на пам’ятки культури не залежно від їх стану. Ці вимоги однакові для автентичних витворів і відтворених об’єктів а також руйнованих фрагментованих перероблених. Категорія охорони пам’ятки світового національного місцевого значення не впливає на вимоги щодо її охорони та врахування містоформуючої ролі. ПРИМІТКА. Знесення переміщення перебудова чи інші зміни стану пам’ятки заборонені. Щодо пам’яток національного значення вони здійснюються у виключних випадках за дозволом Кабінету Міністрів України після попереднього погодження з державними органами та громадськими організаціями з охорони пам’яток а щодо пам’яток місцевого значення ? з органами охорони місцевого органу влади. Ці вимоги стосуються і нововиявлених пам’яток віднесених до тимчасових списків до вирішення питання про їх державну реєстрацію. 11.5. Збереженню підлягають‚ як і об’єкти нерухомої культурної спадщини естетичні цінності історичних міст і сіл: архітектурно-просторова композиція історичних частин характерні особливості історичного середовища стильове масштабне кольорове вирішення забудови та ін. ; пейзажі силуети панорами види що містять пам’ятки і визначають своєрідність історичних поселень. Збереженню підлягають також оглядові точки архітектурно-планувальні осі фронти та зони з яких розкриваються цінні пейзажі історичного поселення а також основні внутрішньоміські простори і траси з яких сприймаються особливості його історичного середовища та архітектурно-просторова композиція. 11.6. Регулювання планування та забудови в містах і селах в зонах розташування і впливу об’єктів культурної спадщини здійснюється на основі використання матеріалів історико-архітектурного опорного плану і врахування загальних принципів і вимог охорони об’єктів спадщини – визначення допустимих перетворень історичного середовища і виділення відповідних режимних територій а саме заповідників заповідних територій зон охорони нерухомих пам’яток культури. 11.7. Історико-культурні заповідники історико-архітектурні історико-археологічні історико-меморіальні історико-культурні палацово-паркові історико-етнографічні музеї-заповідники всіх категорій національні регіональні міського підпорядкування в яких виключно збережене історичне середовище насичене пам’ятками культури своєрідна архітектурно-просторова композиція мають розглядатись як єдині системні об’єкти найсуворішої містобудівної охорони. Функціонування регенерація і реконструкція заповідників здійснюються на основі особливих Положень що розробляються і затверджуються у встановленому порядку для кожного з них. 11.8. Історико-архітектурні заповідні території ? історичні центри райони або їх частини з численними пам’ятками і добре збереженим середовищем що мають високу історичну архітектурну археологічну та містобудівну цінність і підлягають суворій охороні. Охорона і використання заповідних територій здійснюється на основі Положень що розробляються і затверджуються для кожної з них. 11.9. В межах заповідних територій і заповідників здійснюється збереження та регенерація історичного міського та природного середовища і передбачаються лише відновлювально-реставраційні консерваційні та ремонтні роботи пов’язані з використанням пам’яток історичної забудови і впорядженням території. Будь-які роботи в них можуть здійснюватись лише за науково обгрунтованими та погодженими з державними органами охорони пам’яток проектами. З заповідних територій і заповідників необхідно виносити промислові підприємства майстерні склади та інші технічні споруди що здійснюють на них негативний фізичний чи естетичний вплив. В них забороняється прокладання інженерних мереж міського значення повітряних електричних ліній трас транзитного транспорту й розміщення реклами та інших об’єктів що порушують історичне середовище. 11.10. Зони охорони пам’яток культури встановлюють навколо всіх пам’яток включених до Державного реєстру культурного надбання. До їх складу входять: охоронна зона пам’ятки зона регулювання забудови зона збереження ландшафту зона історичного культурного шару. Зони охорони встановлюються також навколо історико-культурних заповідників. В зонах охорони пам’яток забороняються земляні будівельні та інші роботи а також господарська діяльність без дозволу відповідних державних органів охорони пам’яток. З зон охорони пам’яток слід виводити підприємства що негативно впливають на пам’ятки та значні об’єкти спадщини і дисгармонійні історичному середовищу чи призводять до виникнення великих вантажопотоків забруднення грунту повітря та водоймищ. В зонах охорони пам’яток та в зонах збереження ландшафту слід здійснювати охорону існуючого міського і природного середовища усунення споруд і насаджень порушуючих історичне середовище і відтворення цінних втрачених об’єктів. Нове будівництво забороняється. В охоронних зонах воно можливе лише у виключних випадках за відповідним чином обгрунтованими і погодженими проектами. Зони збереження ландшафту можуть використовуватись для рекреації з мінімальним впорядженням та для традиційної сільськогосподарської діяльності що не порушує ландшафт. В зонах регулювання забудови здійснюється її реконструкція ступінь якої визначається цінністю культурної спадщини що міститься в них розташуванням її об’єктів в структурі міста та особливостями їх впливу на оточення. В зонах зберігаються цінні історичні планування і забудова озеленення і впорядження виразні елементи ландшафту; закріплюється і відтворюється значення пам’яток в архітектурно-просторовій організації поселення в історичному середовище; забезпечуються сприятливі умови їхнього видового розкриття; дисонанси порушуючи сприйняття пам’яток. Нова забудова в зонах регулювання регламентується за розташування прийомами організації висотою довжиною масштабом стилем кольором та за її функціональним використанням. Реконструкція існуючої забудови в них регламентується у відповідності з її культурною і містобудівною цінністю і вимогами до збереження особливостей історичного середовища. 11.11. Межі зон охорони пам’яток культури та інших режимних історико-культурних територій мають бути чітко визначеними суміщеними з планувальними та природними рубежами: межами кварталів площами вулицями шляхами берегами річок ярами і т.ін. 11.12. Реконструкція об’єктів і історичних місць повинна бути орієнтована на максимальне збереження цінного історичного середовища й придатного для використання житлового фонду а також впорядкування планувальної структури та мережі вулиць; вдосконалення громадського обслуговування озеленення впорядження та інженерного забезпечення. 11.13. При вирішенні питань реконструкції історичних поселень слід враховувати обсяг історично цінного житлового фонду в тому числі індивідуального що потребує ремонту та нестандартних прийомів реконструкції; сформовану інженерну інфраструктуру що потребує модернізації. 11.14. Регенерація заповідників і значною мірою заповідних територій має здійснюватись з урахуванням потреб організації притаманних ним науково-дослідних просвітницьких культурних та туристсько-екскурсійних функцій. Слід передбачати включення цих утворень до систем громадських центрів пішохідних зв’язків туристських маршрутів. 11.15. В історичних поселеннях необхідно суворо додержуватись вимог охорони визначених їх загальним статусом і режимами використання виділених в них територій історико-культурного призначення і зон охорони пам’яток культури. На заповідники заповідні території охоронні зони і зони збереження ландшафту в цілому поширюються вимоги регенерації середовища а на зони регулювання забудови ? режим реконструкції з її обмеженим частковим і активним перетворенням табл.11.2 . Таблиця 11.2 Охоронний статус території Характер міського середовища Допустимі перетворення Заповідники заповідні території Історичні містобудівні утворення і комплекси архітектурні ансамблі фрагменти історичного середовища пам’ятки культури Регенерація Комплексні охоронні зони Архітектурні домінанти пам’ятки культури в цілісному історичному середовищі Регенерація Охоронні зони окремих пам’яток У цілісному середовищі. У порушеному історичному середовищі Регенерація. Обмежені перетворення Зони суворого регулювання забудови Окремі пам’ятки в частково порушеному історичному середовищі що містить нову забудову Реконструкція з обме-женим перетворенням середовища Зони регулювання забудови Поодинокі пам’ятки в порушеному історичному середовищі невеликої цінності і в новій забудові Реконструкція з част-ковим чи активним пере-творенням середовища Зони збереження ландшафту Пам’ятки садово-паркового мистецтва пов’язані з пам’ятками архітектури і містобудування природне оточення Регенерація Зони історичного культурного шару Характер міського середовища не є визначальним Будівництво та інші роботи можливі лише після проведення археологічних досліджень