ДБН Б.2.4-3-95

ДБН Б.2.4-3-95 Планування і забудова сільских поселень. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ   ГЕНЕРАЛЬНІ ПЛАНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ   ДБН Б.2.4-3-95   З введенням в дію ДБН Б.2.4-3-95 втрачає силу на території України СНиП П-97-76.   РОЗРОБЛЕНІ:   Об'єднанням УкрНДІагропроект ведуча : канд. екон. наук О. Ф. Омельченко - керівник; С. І. Телюк - відповідальний виконавець; канд. техн. наук Ю. І. Кошиць; Ю. А. Куров М. С. Шкурка; канд. арх. В. І. Райко; Ю. Л. Замський Є. О. Ляшук О. М. Марченко В. С. Шеремет. Інститутом УкрНДІПРОцивільсільбуд: Т. М. Штейнгель. Українським науковим гігієнічним центром МОЗ України: канд. мед. наук М. П. Вашкулат. УкрНДІ ветеринарної медицини: д-р. вет. наук М. Ф. Яіденко. Мінсільгосппродом України: В. П. Яковенко 1.1. Бровко; канд. вет. наук В. А. Мотузенко. УкрНДІ пожежної безпеки МВС України: М. В. Гузій В. В. Денисенко.. ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ: Головним управлінням будівельної науки проектжнвишукувальних робіт норм та стандартів Держкоммістобудування України. ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Держкоммістобудування України від 27 січня 1995 р. № 17 та введені в дію з 1 лютого 1995 р.   ЗМІСТ 1. Загальні положення  2.  Розміщення сільськогосподарських підприємств та виробничих зон сільських поселень . 3. Генеральні плани виробничих зон сільських поселень та генеральні плани сільськогосподарських підприємств 4. В'їзди та внутрішньомайданчикові шляхи   5. Інженерна підготовка території та інженерні мережі 6. Озеленення та зовнішній благоустрій 7. Охорона навколишнього природного середовища 8. Організація будівельного виробництва Додатки: Додаток 1. Обов'язковий Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови Додаток 2. Обов'язковий. Мінімальні санітарні відстані між тваринницькими підприємствами та об'єктами по переробці і зберіганню сільськогосподарської продукції не пов'язаними із запроектованим тваринницьким підприємством   Додаток 3. Обов'язковий. Розміри санітарно-захисних зон від каналізаційних споруд до житлової забудови ділянок громадських будинків та підприємств харчової промисловості   Додаток 4. Обов'язковий. Мінімальні відстані від системи вилучення обробки зберігання знезараження та утилізації гною до тваринницьких птахівничих приміщень та до житлової забудови   Додаток 5. Обов'язковий. Мінімальні зооветеринарні відстані між тваринницькими. птахівничими підприємствами І деякими Іншими об'єктами Додаток 6. Обов'язковий. Відстані між будівлями та спорудами сільськогосподарських підприємств в залежності від ступеня вогнестійкості   Додаток 7. Обов'язковий. Відстані від складів відкритого зберігання сільськогосподарської продукції до Інших будівель та споруд   Додаток 8. Обов'язковий. Відстань від відкритих наземних складів до будівель та споруд сільськогосподарського призначення а також між вказаними складами Додаток 9 Рекомендований. Показники мінімальної щільності забудови територій сільськогосподарських підприємств Додаток 10. Довідковий. Площа та розміри земельних ділянок складів на і гис. мешканців сільських поселень   1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Державні будівельні норми України «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств» поширюються на проектування генеральних планів нових та реконструкцію діючих державних та колективних сільськогосподарських підприємств а також підприємств в селянських фермерських та інших форм власності господарствах. Норми обов'язкові для всіх органів державного управління та місцевого самоврядування. 1.2. Дані норми повинні враховуватись також при розробці генеральних планів виробничих зон сільських поселень. 1.3. Генеральний план виробничої зони сільського поселення розробляється у складі проектно-планувальної документації генеральний план та ПДП сільського поселення на підставі схеми або проекту районного планування. Генеральний план сільськогосподарського підприємства розробляється у складі проектно-кошторисної документації для конкретного будівництва ескізний проект проект робоча документація . У складі ТЕО може розроблятись схема генерального плану сільськогосподарського підприємства. 1.4. Генеральний план виробничої зони розробляється на розрахунковий термін що відповідає терміну на який складено генеральний план сільського поселення. Як правило його розрахунковий термін складає 20-25 років.     1.5. До сільськогосподарських підприємств на які поширюються ці норми відносяться: * рослинницькі підприємства які включають в себе культиваційні споруди теплиці парники оранжереї рільничі об'єкти садівничі та виноградарські комплекси тощо; *  тваринницькі підприємства до яких входять товарні та племінні ферми великої рогатої худоби свиноферми та свинофабрики вівцеферми кролівничі та звірівницькі ферми кінні заводи тощо;     * птахівничі підприємства що поділяються на товарні та племінні птахофабрики та птахоферми на підприємств.а по виробництву яєць та м'яса птиці а також по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та інші; *  підприємства по зберіганню сільськогосподарської продукції до яких відносяться склади зберігання сільськогосподарської продукції зерна овочів картоплі фруктів винограду; *  підприємства по виробництву кормів-комбікормів заводи вітамінно-трав'янистого борошна м'ясокісткового борошна; *  заводи та цехи по переробці продукції тваринництва: м'яса молока; *  заводи та цехи по переробці продукції рослинництва: зерна овочів фруктів тютюну хмелю тощо; *  підприємства виробничо-технічного обслуговування які включають: бази зберігання нафтопродукції мінеральних добрив та пестицидів сільськогосподарської техніки та запасних частин підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та транспорту пожежні депо підприємства будівельної індустрії тощо; *  районні ветлікарні бази зооветеринарного забезпечення; *  станції біологічного захисту рослин заводи кормових антибіотиків скотобази бойні рибні господарства підприємства по переробці риби відходів тваринництва цехи вторинного використання відходів виробництво сухого курячого посліду тощо; *  котельні об'єкти водопостачання та каналізації очисні споруди звалища твердих відходів гноєсховища об'єкти газопостачання; *  селянські фермерські та орендні підприємства всіх напрямків господарської діяльності; *  підсобні сільськогосподарські підприємства промислових підприємств. 1.6. При розробці генеральних планів сільськогосподарських підприємств поряд з положенням цих норм слід також керуватися ДБН 360-92 ДБН Б.2.4-1-94 СаНПіН 5.02-12/н вимогами діючих санітарних норм та норм технологічного проектування. 2. РОЗМІЩЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ВИРОБНИЧИХ ЗОН СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ 2.1.  Сільськогосподарські підприємства або групи підприємств слід розміщувати на майданчику передбаченому схемою або проектом районного атакування генеральним планом населеного пункту проектом планування виробничої зони сільського поселення. Сільськогосподарські підприємства будови та споруди селянських фермерських господарств в залежності від розмірів та потужності можуть розміщуватись: *  у виробничих зонах сільських поселень; *  на фермерських землях при дотриманні санітарних зооветеринарних та протипожежних вимог з урахуванням функціонального зонування території хуторська система . Селянські господарства можуть складатись з поодиноких садиб або бути зблокованими з декількох садиб з можливим об'єднанням блокуванням окремих приміщень та будівель. У цьому разі вирішується планування єдиним архітектурно-планувальним комплексом житлової та виробночої зон. Ферми можуть бути як одного напрямку виробництва так і змішаного типу. 2.2. У виробничих зонах сільських поселень слід розміщувати підприємства: тваринницькі птахівничі та звірівницькі ферми підприємства по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції цехи по вторинному використанню відходів ремонту технічному обслуговуванню та зберіганню сільськогосподарських машин та автомобілей по виготовленню будівельних конструкцій виробів та деталей з місцевих матеріалів ветеринарні установи теплиці та парники промислові цехи сільськогосподарських підприємств матеріальні склади транспортні енергетичні та інші об'єкти пов'язані з підприємствами що проектуються а також комунікації що забезпечують внутрішні та зовнішні зв'язки об'єктів виробничої зони. Розмішувати та визначати потужності тваринницьких та птахівничих підприємств слід виходячи з наявності землі на якій повинні буди використані органічні речовини що знаходяться у відходах виробництва цих підприємств або органічні добрива відходи виробництва. 2.3. Для розмішений сільськогосподарських підприємств будівель та споруд слід вибирати майданчики під забудову та під траси інженерних мереж на землях непридатних для сільського господарства або на сільськогосподарських землях гіршої якості. Розміщення сільськогосподарських підприємств на землях державного лісового фонду не дозволяється. Допускається розміщення підприємств на ділянках вільних від лісу при погодженні з органами охорони природи лісового господарства та органами санепіднагляду. Відстань до масивів лісу та залягання торфу приймається згідно з обов'язковим додатком 6. Розміщення сільськогосподарських підприємств будівель та споруд на орних зрошувальних та осушених землях на землях зайнятих багаторічними плодовими насадженнями та виноградниками водоохоронними захисними та іншими лісами першої групи дозволяється лише у виключних випадках при належному техніко-економічному обгрунтуванні та погодженні з місцевими органами влади. Для ведення селянських фермерських господарств та будівництва на них сільськогосподарських підприємств надаються земельні ділянки відповідно до Закону про «Земельний кодекс України». 2.4. Розміщення сільськогосподарських підприємств не допускається: * на територіях де залягають корисні копалини без погодження з органами Державного гірничого нагляду; *  в небезпечних зонах відвалу гірських порід вугільних та сланцевих шахт і збагачувальних фабрик; *  в зонах сельових потоків сніжних лавин та зсувів що можуть загрожувати забудові життю працюючих та експлуатації підприємств будівель та споруд; *  в першому другому та третьому поясах зон санітарної охорони джерел водопостачання поселень згідно з «Положенням про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони .джерел водопостачання й водопроводів господарсько-питного призначення» № 2640-82 не дозволяється розміщення тваринницьких ферм птахофабрик тепличних підприємств відкритих майданчиків для автомашин та сільськогосподарських ремонтних майстерень складів мінеральних дoбрив та отрутохімікатів а також складів пально-мастильних матеріалів кладовищ скотомогильників полів зрошення та фільтрації. 2.5. Розміщення сільськогосподарських підприємств не допускається: *  в першій та другій зонах санітарної охорони курортів; * на землях зелених зон міст включаючи землі міських лісів; *  на земельних ділянках забруднених органічними та радіоактивними речовинами до закінчення терміну встановленого санітарно-епідеміологічною та ветеринарною службами; *  на землях заповідників заказників; *  в зонах охорони пам'ятників історії та культури в сельбйщній зоні поселень. 2.6. Розміщення будівель споруд і комунікацій сільськогосподарських підприємств в першій другій та третій зонах округів санітарної охорони курортів допускається згідно з вказівками ДБН 360-92 та при умові погодження проекту з місцевими органами влади санітарно-епідеміологічною службою та курортним управлінням якому належить курорт. 2.7.  Вибір майданчиків під будівництво сільськогосподарських підприємств будівель та споруд повинен бути обгрунтований техніко-економічними підрахунками на основі результатів розгляду варіантів можливого їх розміщення з урахуванням найбільш економічного використання земель та відшкодування збитків заподіяних вилученням землі та втрат сільськогосподарського виробництва пов'язаних з вилученням сільськогосподарських угідь. При розміщенні сільськогосподарських підприємств та виробничих зон необхідно забезпечити їх раціональний взаємний зв'язок з метою створення умов для мінімальних витрат часу на трудові пересування.   2.8.  Територія що призначається під будівництво сільськогосподарських підприємств повинна мати достатні розміри для розміщення всього комплексу будівель та споруд. Резервування земельних ділянок для розширення сільськогосподарських підприємств або об'єктів допускається як правило за рахунок земель які знаходяться за межами майданчиків зазначених підприємств або об'єктів. З цією метою при виборі майданчиків повинна передбачатися можливість додаткового відведення суміжних земельних ділянок у встановленому порядку. Резервування земельних ділянок на майданчиках сільськогосподарських підприємств допускається передбачати тільки відповідно до завдання на проектування при відповідних техні-ко-економічних обгрунтуваннях. 2.9. При розміщенні сільськогосподарських підприємств будівель та споруд на прибережних ділянках річок або водойм планувальні позначки майданчиків підприємств повинні прийматися не менше ніж на 0 5 м вище за розрахунковий рівень води з урахуванням підпору та ухилу водотоку а також розрахункової висоти хвилі та її нагону. Для підприємств з терміном експлуатації більш як 10 років за розрахунковий рівень слід приймати вищий рівень води з можливим повторенням один раз за 50 років а для підприємств з терміном експлуатації не більше 10 років раз в 10 років. Будівництво на ділянках з частішим повторенням вищого рівня дозволяється при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні та за умови зведення необхідних споруд по захисту підприємств від затоплення. Вимоги цього пункту не розповсюджуються на сільськогосподарські підприємства будівлі та споруди що допускають згідно з умовами експлуатації короткострокове затоплення. При цьому необхідно дотримуватися вимог по захисту водойм від забруднення. Біля річок та водойм слід передбачати під'їзди ділянки і пірси для забирання води пожежними автомашинами. Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах річок уздовж урізу води завширшки: * для річок завдовжки понад 100км до 100 м; * для річок завдовжки 50-100 км до 50 м; * для річок завдовжки до 50 км не менше 20 м. Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води. Розміри водоохоронних зон треба приймати згідно з ДБН 360-92 п. 10.17. У водоохоронних зонах прибережних смуг забороняється розміщення полігонів для твердих побутових відходів та неутилізованих відходів складів нафтопродуктів. 2.10. При розміщенні сільськогосподарських підприємств на прибережних ділянках водойм та при відсутності безпосередніх зв'язків підприємств з ними слід передбачати незабудовану берегову смугу завширшки до 100 м залежно від довжини річки але не менше 40 м. 2.11.  При розміщенні складів мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин повинні бути проведені заходи що виключають попадання шкідливих речовин у водойми грунт і атмосферне повітря. Склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати на відстані не менше 2 км від рибогосподарських водойм. В разі особливої необхідності допускається зменшення або збільшення відстані за умови погодження її з органами що забезпечують охорону рибних запасів.     На збільшення або зменшення відстані від складів мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин до рибогосподарських водойм розробляються техніко-економічне та гігієнічне обгрунтування. Відстані від складів мінеральних добрив та пестицидів до сільськогосподарських підприємств поверхневих водних об'єктів джерел централізованих систем водопостачання водопровідних споруд приймати згідно з СНиП П-108-78 а межі зон санітарної охорони поверхневих та підземних джерел водопостачання майданчиків водопровідних споруд водогонів та санітарні заходи на території зон поверхневих та підземних джерел водопостачання слід встановлювати згідно з СНиП 2.04.02-84. 2.12.  При розміщенні сільськогосподарських підприємств будівель та споруд в районі розміщення радіостанцій складів вибухових речовин матеріалів і виробів на їх основі сильно діючих отруйних речовин та інших підприємств та об'єктів спеціального призначення відстань від підприємств що проектуються до вказаних об'єктів слід приймати згідно з відповідними нормативами затвердженими в установленому порядку. 2.13. Розміщення сільськогосподарських підприємств будівель та споруд в районах розташування діючих та заново запроектованих аеропортів та аеродромів дозволяється за умови додержання вимог Повітраного кодексу України. Погодженню підлягає розміщення будівель та споруд повітряних ліній зв'язку та високовольтних ліній електропередачі які заплановано забудувати на відстані до 10 км від межі аеродрому; будівель та споруд повітряних ліній зв'язку та високовольтних ліній електропередачі абсолютна позначка верхівки яких перебільшує абсолютну позначку аеродрому на 50 м та бюльше які заплановано збудувати на відстані від 10 до ЗО км від межі аеродрому. 2.14. Сільськогосподарські підприємства що виділяють в атмосферу значну кількість диму пилу або хімічних речовин неприємного запаху та речовин шкідливих для організму людини недопустимо розміщувати в замкнутих долинах котловинах біля підніжжя гір та інших територіях не забезпечених прородним провітрюванням. Склади горючих рідин мастил необхідно розміщувати на нижчих по рельєфу місцевостях а також з урахуванням рози вітрів по відношенню до котельних на твердому паливі. Сільськогосподарські підприємства необхідно розміщувати підвітряно по відношенню до житлової забудови лікувальних та дитячих закладів підприємств по переробці продукції. 2.15.  Сільськогоспорадрські підприємства будівлі та споруди що мають технологічні процеси які є джерелом виділення в навколишнє середовище хімічних та біологічних компонентів і шуму шкідливого для організму повинні відокремлюватись санітарно-захисними зонами від житлових і громадських будинків. Розміри санітарно-захисних зон належить приймати згідно з обов'язковим додатком 1 та санітарними нормами проектування промислових підприємств. Території санітарно-захисних зон не виключаються із землекористування і повинні буди використані для потреб сільського господарства тільки при погодженні з органами санітарного та ветеринарного нагляду. 2.16. В санітарно-захисних зонах дозволяється розмішувати: *  підприємства окремі будівлі та споруди з виробництвом меншого класу шкідливості ніж виробництво для якого встановлена санітарно-захисна зона за умови аналогічного характеру шкідливості; * лазні пральні гаражі склади сховища крім громадських і спеціалізованих продовольчих ; *  будинки управлінь та конторські приміщення крамниці підприємства громадського харчування медпункти дослідні лабораторії пов'язані з обслуговуванням підприємства що проектується та також підприємств що розміщені порад; * стоянки громадського та приватного транспорту місцеві та транзитні комунікації ЛЕП водопровідні та каналізаційні насосні станції підземні резервуари розсадники рослин для озеленення підприємства і санітарно-захисної зони. 2.17. Для санітарно-захисних зон завширшки понад 100 м з боку сельбищної зони повинні передбачатись смуги деревно-чагарникових зелених насаджень завширшки не менше 50 м а при ширині зони від 50 до 100 м ширина смуги повинна бути не менше 20 метрів. 2.18.  В санітарно-захисній зоні не допускається розміщення житлових будинків дитячих дошкільних закладів шкіл лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів загального користування установ відпочинку спортивних споруд садів парків садівничих товариств та городів. На території санітарно-захисної зони не допускається розміщувати підприємства виробничі будівлі та споруди в тих випадках коли виробничі шкідливості що виділяються одним з підприємств можуть зашкодити здоров'ю працюючих або призвести до псування матеріалів обладнання та готової продукції іншого підприємства а також коли це призводить до збільшення концентрації шкідливостей в зоні житлової забудови вище дозволених рівнів встановлених санітарними нормами проектування промислових підприємств. 2.19. Траси ліній електропередачі зв'язку та інших лінійних споруд повинні проходити як правило по межах сівозмін вздовж шляхів лісонасаджень існуючих мереж з таким розрахунком щоб забезпечити вільний доступ до комунікацій з території не зайнятої сільськогосподарськими угіддями. При прокладенні трас електропередачі над та поблизу будівель та споруд слід враховувати вимоги Правил улаштування електроустановок ПУЕ . 3. ГЕНЕРАЛЬШ ПЛАНИ ВИРОБНИЧИХ ЗОН СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ ТА ГЕНЕРАЛЬШ ПЛАНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ 3.1. Генеральні плани виробничих зон сільських поселень та генеральні плани сільськогосподарських підприємств повинні мати раціональне планування з метою створення сприятливих умов для сільськогосподарського виробницта праці та відпочинку працюючих і населення яке мешкає в цій місцевості при мінімальних капітальних інвестиціях та експлуатаційних витратах. . 3.2. Генеральш плани виробничих зон сільських поселень складаються як правило разом з розробкою проектів планування та забудови цих поселень. 3.3.  Генеральні плани конкретних сільськогосподарських підприємств розробляються на основі раніше складеного генерального плану виробничої зони сільського поселення розробленого на підставі схеми або проекту районного планування. Якщо для даного сільського поселення-генеральний план або. проект планування та забудови виробничої зони не розроблявся або був розроблений але не відповідає сучасним вимогам розробляється безпосередньо генеральний план конкретного сільськогосподарського підприємства в поєднанні з навколишнім плануванням та забудовою і врахуванням перспективного розвитку цієї території. 3.4. При розробці генеральних планів виробничих зон сільських поселень та генеральних планів сільськогосподарських підприємств слід передбачати: *  планувальний зв'язок виробничої та сельбищної зон. Зонування виробничої території на окремі її види: виробничу основну складську адміністративну та ін.; *  максимальну кооперацію сільськогосподарських та промислових підприємств на єдиній земельній ділянці та організацію загальних об'єктів підсобного та обслуговуючого призначення; *  розміщеная підприємств будинків та споруд з дотриманням мінімальних зооветеринарних санітарних та протипожежних розривів між ними та з максимально можливим блокуванням будівель та споруд; * створення єдиного архітектурного ансамблю з урахуванням природно-кліматичних геологічних та інших місцевих умов; *  задоволення комплексних технологічних та інженерно-технічних умов; *  надійний захист навколишнього середовища грунту атмосферного повітря підземних вод поверхневих водойм тощо від хімічного та біологічного забруднення виробничими відходами і викидами в атмосферу та захист від шуму; * можливість розширення виробничої зони на перспективу; *  високу техніко-економічну ефективність планувальних рішень; * виконання будівельно-монтажних робіт індустріальними методами; *  можливість будівництва і введення підприємства та окремих об'єктів в експлуатацію пусковими комплексами; *  відновлення земель порушених при будівництві та збереження і подальше використання знятого родючого шару грунту. 3.5. При розробці генеральних планів виробничих зон сільських поселень що реконструюються Та генеральних планів сільськогосподарських підприємств що підлягають реконструкції слід передбачати: *  концентрацію виробничих об'єктів на одній земельній ділянці; *  планування та забудову виробничих зон з виявленням земельних ділянок для розширення сільськогосподарських підприємств що реконструюються та розміщення нових сільськогосподарських підприємств; *  максимальне використання існуючих основних виробничих фондів будівель споруд інженерних мереж та елементів благоустрою; *  ліквідацію малодіяльних під'їзних шляхів; *  ліквідацію невеликих та застарілих підприємств і об'єктів які не мають земельних ділянок для подальшого розвитку а також підприємств і об'єктів в яких відпала потреба або які мають негативний вплив на сельбищну зону сусідні підприємства та навколишнє середовище; *  послідовну ліквідацію виробничих центрів які за своїм розміщенням та технології не відповідають санітарно-гігієнічним умовам та протипожежним нормам; *  обов'язкову рекультивацію земельних ділянок ліквідованих підприємств та об'єктів; *  покращення благоустрою виробничих територій та санітарно-захисних зон підвищення архітектурного рівня забудови; *  організацію майданчиків для стоянки автомобільного транспорту; *  техніко-економічну ефективність планувальних рішень. 3.6.  Для сільськогосподарських підприємств що підлягають реконструкції та виділяють виробничі шкідливості необхідно передбачати впровадження більш досконалої технології виробництва використання більш ефективних методів та установок для уловлювання виробничих викидів та утилізації гною. 3.7.  Території виробничих зон як правило не повинні розділятися на окремі ділянки залізницею або автомобільними шляхами загальної мережі а також річками. На окремих відособлених земельних ділянках виробничих зон сільських поселень слід розміщувати підприємства та об'єкти санітарно-захисна зона яких перевищує 500 метрів. 3.8. Тваринницькі птахівничі звірівницькі ферми ветеринарні заклади та підприємства по виробництву молока м'яса та яєць на промисловій основі слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до інших сільськогосподарських об'єктів та сельбищної зони з урахуванням річної рози вітрів.   Склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до житлових громадських та виробничих будівель з урахуванням річної рози вітрів. В районах з вираженим вітровим режимом потрібно враховувати повторюваність і швидкість вітрів. Споруди систем видалення обробки зберігання обеззаражування підготовки та використання гною гнойових стоків та посліду слід розміщувати по відношенню до тваринницьких будівель і житлової забудови з підвітряного боку до пануючих напрямків вітру а також нижче водозабірних споруд. При цьому слід дотримуватись санітарно-захисних зон у відповідності з обов'язковим додатком 4. 3.9. Сільськогосподарські підприємства будівлі та споруди які розмішуються у виробничих зонах сільських поселень слід об'єднувати за виробничими принципами однаковими для цих підприємств а також санітарними зооветеринарними протипожежними вимогами вантажопотоками видами обслуговуючого транспорту споживання води пару електроенергії. При цьому формуються ділянки: основних підприємств загальних об'єктів підсобних виробництв складських споруд. 3.10.  Генеральш плани сільськогосподарських підприємств та генеральні плани виробничих зон повинні передбачати чітке зонування території на тваринницьку кормову складську зону переробки та зберігання продукції адміністративно-побутову зону і інше. Розподіл на вказані зони може уточнюватись з урахуванням конкретних умов будівництва та виробництва. 3.11. Адміністративні приміщення доцільно блокувати в єдиному будинку адміністратив-но-господарського призначення з лабораторіями та санітарно-побутовими приміщеннями санпропускником . Адміністративно-побутові та підсобно-допоміжні будинки та споруди розміщуються в окремій підзоні. 3.12.  Головний вхід на сільськогосподарське підприємство належить передбачати з боку основного підходу або під'їзду. При декількох прохідних їх належить розміщувати на відстані не більше 1 5 км одна від одної з урахуванням зупинок громадського пасажирського транспорту. Біля прохідних слід передбачати майданчики з розрахунку 0 15 м2 на 1 працюючого в найбільшу зміну . Майданчики при головних прохідних повинні бути оформлені квітниками декоративними ліхтарями та іншими елементами малих архітектурних форм. На території сільськогосподарських підприємств необхідно передбачати відкриті впорядковані майданчики для відпочинку працюючих з розрахунку 1 м площі на 1 працюючого в найбільшу зміну. 3.13. Майданчики для паркування автотранспорту що належить громадянам слід передбачати: на першу чергу 7 автомобілів на" розрахунковий період 10 автомобілів на 100 працюючих у двох суміжних змінах. Розміри земельних ділянок вказаних майданчиків слід приймати з розрахунку 25 м на 1 автомобіль. 3.14. Планувальне рішення та орієнтація будівель та споруд сільськогосподарських підприємств приймаються згідно з нормами технологічного проектування. 3.15.  Будівлі з поздовжніми аераційними ліхтарями та будинки з отворами в стінах які використовуються для аерації приміщень слід орієнтувати поздовжньою віссю перпендикулярно або під кутом не менше 45° до переважного напрямку вітру в літній період.   3.16. В районах з сніговим покривом більше 50 см на зиму необхідно передбачати наскрізне провітрювання території підприємств. Для цього проїзди поздовжні вісі великих будівель і споруд та ліхтарі крім аераційних слід розміщувати паралельно або гад кутом не більше 45° до переважного напрямку вітрів в зимовий період. 3.17.  Ветеринарні заклади за винятком ветсанпропускників котельні гноєсховища відкритого типу слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до тваринницьких птахівничих та звірівницьких будівель та споруд. 3.18. Теплиці та парники слід розміщувати як правило на південних або південно-східних схилах з найвищим рівнем ґрунтових вод не менше як 1 5 м від поверхні землі. При плануванні земельних ділянок теплиць та парників потрібно додержуватись таких вимог: * основні споруди повинні групуватись відповідно до функціонального призначення теплиці парники майданчики з грунтом що обігрівається при цьому повинна передбачатися система проїздів та проходів що забезпечує необхідні умови для механізації трудомістких процесів; *  в разі відсутності природного захисту теплиць та парників від зимових вітрів   слід передбачати сніго- та вітрозахисні смуги. 3.19. Склади та сховища сільськогосподарської продкуції слід розміщувати на добре провітрюваних земельних ділянках з найвищим рівнем ґрунтових вод не менше 1 5 м від поверхні землі. 3.20. Будівлі та споруди з виробництвами категорії А Б та В а також склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку згідно з середньорічною розою вітрів по відношенню до інших виробничих будівель та споруд. При проектуванні тваринницьких птахівничих та звірівницьких підприємств розміщення кормоцехів та складів грубих кормів слід робити згідно з відповідними нормами технологічного проектування. 3.21. Будівлі та споруди повинні бути простої форми які дають змогу широкого застосування індустріальних методів будівництва. 3.22. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств можуть вирішуватись відповідно до прийнятих будівель та споруд в павільйонній забудові окремими будівлями в забудові блокованими та кооперативними будівлями з застосуванням моноблоків а також в одно- та багатоповерховій забудові. Вирішальними при прийнятті об'ємно-планувальних рішень є економічна та функціонально-технологічна доцільність порядок розміщення груп приміщень та характер їх взаємозв'язку потужності конкретні умови розміщення на ділянці конструктивні та будівельні можливості. Допускається змішаний тип забудови павільйонний та багатоповерховий павільйонний та частково зблокований тощо . 3.23. З метою зниження вартості будівництва економії землі підвищення щільності забудови та скорочення комунікацій виробничі і допоміжні будівлі та споруди сільськогосподарських підприємств рекомендується блокувати якщо це не вступає в протиріччя з умовами технологічного процесу технікою безпеки ветеринарно-зоотехнічними санітарними та протипожежними правилами. 3.24. Вибирати варіант блокування будівель основного та допоміжного призначення слід керуючись такими принципами: *  функціональності блокуються ті будівлі які пов'язані функціонально між собою; * компактності блокуються будівлі що розмішуються на генеральному плані близько одна до одної та мають однакові об'ємно-планувальні характеристики; *  зонування в межах будівель які блокуються розміщують приміщення певного призначення. 3.25.  Вигульні майданчики в усіх випадках не рекомендується розміщувати з північного боку будівлі. 3.26.  Будівлі які утворюють напівзамкнені подвір'я дозволяється застосовувати у тому випадку коли інші -планувальні рішення не можуть бути прийняті за умовами технології. Нагавзамкнені подвір'я слід розмішувати довгою стороною паралельно переважному напрямку вітрів або з відхиленням не більше як на 45° при цьому відкрита сторона подвір'я будівель П-подібної форми повинна бути направлена на повітряний бік переважного напрямку вітру. Ширина напівзамкеного подвір'я повинна бути не менше 12 м. Примітки: 1.  Напівзамкненим вважається подвір'я утворене трьома прилеглими одна до одної будівлями що мають відношення глибини до ширини більше одиниці. 2. Будівлі в 2 поверхи і більше що утворюють напівзамкнені подвір'я з відношенням глибини до ширини більше 3 а також в разі можливостей накопичення на подвір'ї шкідливих речовин в кількостях що перевищують допустиму нормативну концентрацію повинні мати відкритий отвір завширшки не менше 4 м та заввишки не менше 4 5 м який має бути розмішений навпроти незабудованого боку подвір'я. 3.27.  Будівлі що утворюють замкнеш з усіх боків подвір'я дозволяється застосовувати тільки при наявності технологічних та планувальних обгрунтувань за таких умов: » а ширина подвір'я повинна бути не менше найбільшої висоти частини будівлі що утворює двір але не менше 18 м; •  б з двох протилежних боків подвір'я повинні передбачатися відкриті проїзди завширшки не менше 4 м та заввишки не менше 4 5 м. 3.28. В замкнених та напівзамкнених подвір'ях передбачати прибудови до будівель а також розміщувати окремі будівлі або споруди як правило не дозволяється. У виняткових випадках при відповідному обгрунтуванні дозволяється влаштовувати в цих подвір'ях прибудови з виробництвами що не виділяють шкідливих речовин та за умови що вони будуть займати не більше 25% довжини стіни а ширина подвір'я на місці прибудови буде не менше найбільшої висоти навпроти розміщеної будівлі але не менше протипожежної відстані. 3.29. Трансформаторні підстанції та розподільчі пункти з напругою 6-10 кВ вентиляційні камери та установки нососні перекачки негорючих рідин проміжні видаткові склади крім складів горючих та легкозаймистих рідин і газів слід проектувати як правило вбудованими у виробничі будівлі або прибудованими до них. 3.30.  Розбивочні вісі протилежних будов які розміщені на території підприємства як правило повинні збігатися. 3.31. Пожежні депо слід розміщувати на окремих ділянках з виїздом на шляхи загальної мережі причому виїзди з пожежних депо не повинні перетинати скотопрогони. Пожежні депо як правило повинні обслуговувати виробничу та сельбищну зони сільського поселення. Місце розміщення пожежного депо слід вибрати з розрахунку радіусу обслуговування: підприємств з переважаючими в них виробництвами категорій А Б та В 2 км; Г Д 4 KM aсельбищної зони поселення З KM.   В разі перевищення вказаного радіусу на майданчиках сільськогосподарських підприємств необхідно передбачати пожежний пост на 1 автомашину. Пожежний пост може бути вбудований у виробничу або підсобну будівлю. 3.32.  Розміри земельних ділянок пожежних депо та постів слід приймати відповідно до нормативів проектування генеральних планів промислових підприємств. 3.33.  Відстань від робочих місць на відкритому повітрі або в неопалюваному приміщенні до санітарно-побутових приміщень не повинна перевищувати 500 м. 3.34. Відстані між будівлями та спорудами сільськогосподарських підприємств в залежності від ступеня їх вогнестійкості слід приймати згідно з обов'язковим додатком 6. 3.35. Для селянських фермерських господарств та для державних і колективних підприємств встановлюються санітарно-захисні зони згідно з обов'язковим додатком 1. При цьому санітарно-захисна зона для підприємств змішаного типу приймається більшою з тих що потребують окремі типи тваринницьких будівель або окремі виробництва але не менше як 100 м від поселень. В генеральних планах селянських фермерських господарств рекомендується вирішувати комплексно виробничу та житлову зони. При утриманні в селянських фермерських господарствах разом поголів'я великої рогатої худоби свиней овець та інших тварин в одній будівлі генеральні плани повинні передбачати розподіл приміщень на ізольовані секції для окремих тварин згідно з принципом «все вільно все зайнято». При вигульному утриманні птиці відстань до тваринницьких приміщень повинна бути 100 м при клітковому утриманні 50 м. Не дозволяється блокування фермерських житлових приміщень з виробничими фермерськими приміщеннями. 3.36. Санітарно-захисна зона від гноєсховищ фермерських господарств приймається такою як від тваринницьких ферм у складі якої є гноєсховище відповідної потужності згідно з обов'язковим додатком 1.   4. В'ЇЗДИ ТА ВНУТРІШНЬОМАЙДАНЧИКОВІ ШЛЯХИ 4.1. Транспортні зв'язки виробничої зони сільських поселень та окремих сільськогосподарських підприємств слід передбачати у відповідності зі схемою районного планування розвитку внутрішньогосподарських шляхів внутрішньогосподарського землевпорядкування та генеральним планом сільського поселення. Мережею шляхів забезпечуються транспортні зв'язки виробничої зони з сельбищною зоною а також з сільськогосподарськими угіддями та іншими об'єктами сільськогосподарського призначення. 4.2. Вибір транспорту слід проводити на основі техніко-економічних розрахунків віддаючи перевагу безрейковому транспорту. 4.3 Залізничні під'їзні шляхи підприємств розміщувати в межах сельбищної зони сільських поселень не дозволяється. 4.4. Відстані від будівель та споруд сільськогосподарських підприємств до осі залізничної колії загальної мережі повинні прийматися згідно з відповідними нормами технологічного проектування але не менше: * від будівель та споруд І II Ша ступенів вогнестійкості - 40 м; * від будівель та споруд ПІ ступеня вогнестійкості - 50 м; * від будівель та споруд Шб IV IVaта Vступенів вогнестійкості - 60 м. 4.5. Відстань від будівель та споруд до осі внутрішньомайданчикових залізничних шляхів приймається згідно з таблицею 4.1. Таблиця 4.1 Будівлі та споруди Відстань м   Колія 1520 м Колія 750 м 1 . Зовнішні межі стін або виступаючих частин будівель пілястрів контрфорсів тамбурів сходів тощо:     а при відсутності виходів з будівель Згідно з габаритом наближення будівель до залізничних колій ГОСТ 9238-83 і ГОСТ 9720-76   б при наявності виходів з будівель в при наявності виходів з будівель та влаштуванні огорожі завдовжки не менше 10 м які розміщені між виходами з будівель та залізничною колією паралельно стінам будівель 6 4 1   5 3 5 2. Склад круглого лісу місткістю менше 10000 мЗ 5 4 5 3. Колони бункери естакади розташовані окремо тощо; навантажувальні споруди платформи рампи склади тари зливні споруди і зсипні пункти тощо; огорожі опори шляхопроводів контактної мережі повітряних ліній зв'язку та СЦБ повітряні трубопроводи За габаритом наближення будівель до залізничних колій 4. Те саме в умовах реконструкції на перегонах та станціях Те саме Примітка. Зовнішню огорожу майданчиків підприємств для яких потрібна спеціальна охорона слід розміщувати на відстані не менше як 5 м від осі залізничної колії. 4.6.  Внутрішньомайданчикові автомобільні шляхи слід проектувати виходячи з рельєфу місцевості та технологічних вимог по прямокутній замкнутій кільцевій тупиковій або змішаній схемах. На великих сільськогосподарських підприємствах перевагу треба віддавати схемам шляхів з кільцевим рухом транспортних засобів. ГТри влаштуванні тупикових шляхів повинні бути передбачені в кінці тупика майданчики для розвороту транспортних засобів розміром не менше 15-25 м або грушовидні та у вигляді петлі об'їзди радіусом не менше 12м. Для великогабаритних сільгоспмашин розміри майданчиків повинні бути збільшені до розмірів які забезпечують розворот розрахункових транспортних засобів. 4.7. Ширину проїзної частини та узбіччя внутрішньомайданчикових шляхів слід приймати в залежності від призначення шляхів та організації руху транспортних засобів згідно з таблицею 4.2.   Таблиця 4.2   Параметри Значення параметрів м для шляхів   основних виробничих допоміжних Ширина проїжджої частини при русі транспортних засобів: Двобічному  однобічному 6 4 5 - 3 5 Ширина узбіччя 1 0 0 75 Ширина укріплення узбіччя 0 5 0 5 Примітка. Ширину проїжджої частини виробничих шляхів допускається приймати: * 3 5 м з узбіччями укріпленими на повну ширину в обмежених умовах існуючої забудови а також з узбіччями укріпленими згідно з таблицею 4.2 при кільцевому русі відсутності зустрічного руху та обгону транспортних засобів. * 4 5 м з одним укріпленим узбіччям завширшки 1 5 м та бортовим каменем з іншого боку при можливості зустрічного руху або обгону транспортних засобів та необхідності влаштування однобічного тротуару. Проїжджу частину шляху з боку кожного бортового каменя слід додатково розширювати не менше як на 0 5 м. 4.8. Ширину проїздів на території сільськогосподарських підприємств належить приймати з умов найбільш компактного розміщення транспортних та піших шляхів інженерних мереж смуг озеленення. При цьому слід враховувати можливості снігових заносів шляхів. 4.9. Господарські проїзди на яких здійснюється прогін худоби та проїзд вантажного транспорту до присадибних ділянок повинні мати смугу руху 4 5 м. 4.10. Радіуси кривих у плані по осі проїжджої частини слід приймати в залежності від типу технологічного транспорту але не менше 60 м без влаштування виражів та перехідних кривих. При русі автомобілів та тракторів з напівпричепами з одним або двома причепами радіус кривої допускається зменшувати до ЗО м при русі поодиноких транспортних засобів - до 15 м. Розширення проїжджої частини шляху на кривій у плані встановлюється: *  при радіусі по осі шляху 15м- 3 5 м; *  при радіусі по осі шляху ЗО м та з рухом тягачів з напівпричепами - 2 6 м Радіуси кривих по межі проїжджої частини та їх розширення біля в'їздів у виробничі будівлі встановлюється в залежності від розрахункового типу рухомого складу. 4.11. Поперечні ухили проїжджої частини при двосхилому поперечному профілю слід призначати в залежності від типу шляхового покриття згідно з таблицею 4.3.   Таблиця 4.3 Типи дорожчого покриття Поперечний ухил проїжджої частини % Капітальні з покриттям:  асфальтобетонним та цементобетонним  інших видів 15-20 20-25 Полегшені 25-30 Перехідні. 30-35 Нижчі 35-40 Поперечні ухили узбіччя слід приймати на 10-20% більше поперечних ухилів проїжджої частини. 4.12. Ширину воріт для в'їздів на територію сільськогосподарських підприємств слід приймати на 1 5 м більше ширини прийнятої для цих підприємств типів автомобілів або сільськогосподарських машин але не менше 4 5 м а ширину воріт для залізничних в'їздів приймати: *  для колії 1520 мм згідно з ГОСТом 9238-83; *  для колії 750 мм згідно з ГОСТом 9720-76. 4.13.  Вводи залізничних колій в будівлі сільськогосподарських підприємств як правило повинні бути тупиковими. Наскрізні залізничні вводи допускаються тільки при відповідному обгрунтуванні. В разі вводу залізничних колій в будівлі необхідно влаштовувати перед ворітьми пряму горизонтальну дільницю завдовжки не менше найдовшого вагона або локомотива. В умовах реконструкції сільськогосподарських підприємств будівель та споруд довжину цієї дільниці дозволяється зменшувати до 2 м передбачаючи в необхідних випадках розширення воріт будівлі з урахуванням забезпечення габариту наближення будівлі. В'їзд тепловозів та локомотивів в середину складів з категорією виробництва по пожежній небезпеці «А» «Б» та «В» не допускається. 4.14. Відстань від будівель та споруд до краю проїжджої частини автомобільних шляхів слід приймати згідно з таблицею 4.4.   Таблиця 4.4 Будівлі та споруди Відстань м 1  Зовнішні межі стін будівель:  а в разі відсутності в'їзду в будівлю та при довжині будівлі до 20 м  б те саме більше як 20 м в в разі наявності в'їзду в будівлю для електрокар автокар автонавантажувачів та двоосних автомобілів г в разі наявності в'їзду в будівлю триосних автомобілів 1 5 3   8 12 2. Огорожа майданчиків підприємства 1 5 3. Огорожа опор естакад освітлювальних стовпів щогол та інших споруд 0 5 4. Огорожа частини підприємства що охороняється 5 5. Осі паралельно розміщених шляхів колії 1520 мм 3 75 6. Те саме колії 750 мм 3 4.15. До будівель та споруд по всій їх довжині повинен бути забезпечений вільний під'їзд з твердим покриттям пожежних машин: з одного боку будівлі або споруди при ширині їх до 18 м та з двох боків при ширині більше як 18 м. Відстань від межі проїжджої частини шляхів або спланованої поверхні що забезпечує під'їзд пожежних машин до будівель та споруд повинно бути не більше як 25 м а до багатоповерхових не більше як 8 м. 4.16. До водойм які є джерелом протипожежного водопостачання а також до градирень бризкальних басейнів та інших споруд вода  з яких може бути використана для тушіння пожежі слід передбачати під'їзди з майданчиками для розвороту транспорту розміром не менше 12 м х 12м. 4.17. Відстань між будівлями та спорудами сільськогосподарських підприємств в залежності від ступеня їх вогнестійкості слід приймати згідно з обов'язковими додатками 6 та 7. 4.18. Відстань між будівлями які освітлюються через вікна повинна бути не менше найбільшої висоти до верху карнизу будівель розмішених навпроти. 4.19.  Перехрещення на майданчиках сільськогосподарського підприємства транспортних потоків готової продукції кормів посліду та гною не допускається. 4.20. На генеральному плані сільськогосподарських підприємств площа яких перевищує 5 га потрібно передбачати не менше двох в'їздів відстань між якими по периметру огорожі повинна бути не більше 1500 м. 4.21. При використанні відходів виробництва при будівництві шляхів слід враховувати їх можливу агресивність та токсичність по відношенню до навколишнього середовища. Застосування таких відходів повинно узгоджуватися з санітарно-епідеміологічною та іншими контрольними службами. 4.22. Траси шляхів по можливості слід прокладати по межах полів сівозмін та межах угідь господарств. 4.23. При розробці генеральних планів сільськогосподарських підприємств слід передбачати заходи по запобіганню забрудненню навколишнього середовища шкідливими хімічними сполуками CO PIта ін. від діючого автотранспорту. 4.24. Внутрішньогосподарські автомобільні шляхи та автомобільні шляхи і тротуари сільськогосподарських підприємств слід проектувати згідно з вказівками цього розділу та відповідно до СНиП 2.05. ІІ-83.   5. ІНЖЕНЕРНА ПІДГОТОВКА ТЕРИТОРІЇ ТА ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ   5.1. Інженерна підготовка території виробничих зон сільських поселень сільськогосподарських підприємств та селянських господарств містить комплекс технічних заходів по приведенню природних умов території в стан що задовольняє потреби будівництва та експлуатації сільськогосподарських підприємств а також санітарно-гагієнічні вимоги. Інженерну підготовку території слід передбачати з урахуванням інженерно-геологічних умов рішень генерального плану сільських поселень призначення окремих будівель і споруд розміщених на території підприємства або передбачених для будівництва їх об'ємно-планувальних рішень. 5.2. Основними видами інженерної підготовки території є: вертикальне планування відведення поверхневих вод пониження рівня ґрунтових вод захист території від затоплення та підтоплення захист від зсувів та сельових потоків а також доведення території до належних санітарно-інженерних умов. 5.3. При проведенні вертикального планування проектні позначки території слід визначати виходячи з умов максимального збереження природного рельєфу ґрунтового покриву та існую- чих зелених насаджень відводу поверхневих вод із швидкостями які виключають можливість ерозії грунту мінімальних обсягів земляних робіт з урахуванням виїмок та насипів на майданчику будівництва. 5.4. Суцільне вертикальне планування дозволяється робити при щільності забудови більше 25%. В інших випадках слід передбачати відбіркове вертикальне планування та виконання планувальних робіт тільки на ділянках на яких розміщуються будівлі і споруди та проходять шляхи. Відбіркове вертикальне планування слід передбачати також в разі наявності скельних грунтів в разі потреби збереження лісу або зелених насаджень а також при наявності несприятливих гідрогеологічних умов. 5.5. Ухил території підприємства повинен прийматися не менше 0 003 та не більше: для глинистих грунтів 0 05; для піщаних 0 03 та для грунтів які легко розмиваються лес дрібний пісок 0 01. 5.6.  Ухили вигульних майданчиків для тварин повинні прийматися не менше 0 02 та не більше 0 06. 5.7. Рівень чистої підлоги першого поверху в будівлях та спорудах повинен бути як правило на 15 см вище планувальної позначки ділянки що прилягає до споруди. Позначки підлоги підвальних або інших заглиблених будівель та споруд повинні бути вище рівня ґрунтових вод не менше як на 0 5 м. При необхідності влаштування вказаних приміщень з позначкою підлоги нижче рівня ґрунтових вод слід передбачати гідроізоляцію приміщень або зниження рівня ґрунтових вод. Необхідно враховувати можливість підвищення рівня ґрунтових вод в період експлуатації підприємства. 5.8.  Позначки верху головки рейки залізничної колії що знаходиться в будівлі повинна бути на рівні позначки чистої підлоги будівлі. 5.9. Відведення поверхневих вод які не забруднені збудниками інфекційних захворювань яйцями гельмінтів та шкідливими хімічними речовинами з території сільськогосподарських підприємств слід виконувати відкритим способом по гідроізольованих лотках та каналах. Лотки та канали слід прокладати по можливості вздовж автомобільних та залізничних шляхів а також полів сівозмін на поля на відпрацьовані.кар'єри або водойми за умові їх захисту від забруднення. Забруднені цими компонентами поверхневі води повинні направлятися в очисні споруди для очищення та знезаражування відповідно до вимог ВНТП СГіП-46-9.94 та СаНПіН 5.02-12/Н-89. Поверхневі води з територій пунктів хімізації що мають тверде покриття обов'язково повинні направлятись по лотках у спеціальні водонепроникні відстійники в яких передбачене їх знешкодження та нейтралізація. Подальше їх використання визначається органами санітарно-епідеміологічної служби. Поверхневі води з об'єктів пов'язаних зі зберіганням паливно-мастильних матеріалів та з миттям ремонтом і зберіганням сільськогосподарської техніки крім того попередньо очищаються в грязевідстійниках та бензомаслоуловлювачах. Подальше їх використання визначається при узгодженні з органами санепіднагляду. 5.10. Закриту систему водостоків на великих тваринницьких підприємствах допускається влаштовувати у виключних випадках при відповідних техніко-економічних обгрунтуваннях: *  при неможливості організувати відкрите водовідведення згідно з рельєфом місцевості; *  якщо проектом передбачається будівництво споруд з внутрішнім водовідведенням; *  на ділянках зі значною територією більше 10 га та великою щільністю забудови більше 40% а також насиченою мережею автопроїздів та майданчиків з твердим покриттям. 5.11.  Мережу інженерних комунікацій на ділянках сільськогосподарських підприємств та виробничих зон слід проектувати як єдину систему передбачаючи як правило їх спільне прокладання. 5.12. Відстань по горизонталі між підземними інженерними мережами будівлями та спорудами слід приймати не менше ніж вказану в таблицях 5.1 та 5.2. 5.13.  При проектуванні інженерних мереж належить додержуватись вимог відповідних нормативних документів. 5.14. Території сільськогосподарських підприємств та прилеглих до них сільськогосподарських угідь підлягають обов'язковому контролю на радіоактивність та забрудненість грунту радіонуклідами. Необхідно провести лабораторний контроль за станом джерел водопостачання та водойм на наявність радіоактивних речовин. В разі забруднення території радіоактивними речовинами майданчики під будівництво сільськогосподарських підприємств вибираються з урахуванням ступеня накопичення радіоактивних речовин у навколишньому середовищі особливо в грунті радіонуклідів деяких солей важких металів тощо. В особливих випадках слід передбачати проведення спеціальної санітарної та інженерної підготовки території до початку будівництва на ній сільськогосподарських підприємств будівель та споруд. 5.15. Для водопостачання виробничих зон в залежності від місцевих умов приймаються такі системи: *  господарсько-питна виробнича і протипожежна з подачею води на зовнішнє пожежогасіння з гідрантів встановлених на зовнішній кільцевій водопровідній мережі; *  господарсько-питна та виробнича з подачею води на зовнішнє пожежогасіння з природних та штучних водойм. Середньодобові норми водопостачання та водовідведення сільськогосподарських підприємств визначаються нормами технологічного проектування. Визначення джерела господарсько-питного забезпечення та його розміщення слід погоджувати з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби при виборі майданчика під будівництво. ГДК шкідливих речовин в джерелах водопостачання не повинні перевищувати величин наведених в діючих санітарних нормах. Границі І IIта IIIпоясів зони санітарної охорони господарсько-питного водопостачання підземних або поверхневих джерел водопостачання а також санітарні заходи на території зон належить приймати згідно зі СНиПом 2.04.02-84 та діючим Положенням про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення. 5.16. Розрахункові середньодобові витрати виробничих стічних вод від сшьськогосподарських підприємств визначаються нормами технологічного проектування. Каналізування та очистку стічних вод сшьськогосподарських пщприємств слід проектувати за роздільною системою: виробничо-побутовою; гнойовою та дощовою згідно з ВНТП СГіП-46-9.94 та СНиП 2.04.03-85. При проектуванні санітарно-технічних споруд комунального призначення для санітарної очистки сшьськогосподарських підприємств слід керуватися діючими санітарними правилами і нормами. Санітарно-захисні зони від каналізаційних споруд та мінімальні відстані від систем утилізації гною приймати згідно з додатками 3 і 4. Споруди для обеззараження компостування твердих відходів термічна сушка та спалювання осадів слід виконувати згідно з СНиПом 2.04.03-85. Компостування виконувати на майданчиках з асфальтовим або бетонним покриттям. Улаштування місць складування або зберігання виробничого побутового сміття та Інших відходів які служать джерелом забруднення атмосферного повітря пилом шкідливими газоподібними речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу. допускається з дозволу місцевих органів державної виконавчої влади при зебереженні нормативів екологічної безпеки та забезпечення можливості їх подальшого господарського використання. Таблиця 5.1 обов'язкова Продовження таблиці 5.1   * Згідно з вимогами ПУЕ. Примітки. 1.  При умові реконструкції підприємств відстань між силовими кабелями до 35 кВ та трубопроводами негорючих рідин та газів дозволяється зменшувати до 0 25 м при цьому силові кабелі на всьому протязі зближення з підземними мережами повинні передбачатися в трубах. При неможливості забезпечити між трубопроводами теплових мереж та електрокабелями відстаней вказаних в табл. 5.1 необхідно передбачати теплозахист трубопроводів з розрахунку що додаткове підігрівання грунту в будь-який період року не перебільшує 10°С для кабелів напругою до 10 кВ та 5°С для кабелів напругою 20-220 кВ. Розміщення кабелів над і під трубопроводами у вертикальній площині не дозволяється. 2. Відстані від каналізації до господарсько-питного водопроводу повинні прийматися: * до водопроводу із залізобетонних та азбестоцементних труб що прокладаються в глинистих грунтах не менше 5 м; * у великоуламкових та піщаних грунтах не менше 10м; *  до водопроводу з чавунних труб діаметром до 200 мм не менше 1 5 м; діаметром більше 200 мм не менше 3 м; *  до водопроводу з пластмасових труб не менше 1 5 м. При розміщенні трубопроводів господарсько-питного водопроводу нижче трубопроводів каналізації відстань між ними що дорівнює 1 5 та 3 м повинна збільшуватися на різницю в позначках закладення трубопроводів. Відстань між мережами каналізації та виробничого водопроводу незалежно від матеріалу та діаметра труб а також від номенклатури та характеристики грунтів повинна буди не менше 1 5 м. 3. В разі спільного розміщення в одній траншеї двох або більше газопроводів горючих газів відстань між ними в світлі повинна бути для труб діаметром до 300 мм не менше 0 4 м; більше 300 мм не менше 0 5 м. 4.  В таблиці вказані відстані до сталевих газопроводів. Розміщення підземних газопроводів з неметалевих труб слід передбачати у відповідності з главою СНиП по проектуванню внутрішніх та зовнішніх пристроїв газопостачання. 5. При розміщенні мереж в загальній траншеї відстань між ними дозволяється приймати виходячи з розмірів та розміщення камер колодязів та інших пристроїв необхідності та забезпечення монтажу та ремонту мереж а також вимог що наведеш в додатку 1.4. 6. Мінімальна відстань по горизонталі від підземного газопроводу: *  до напірних мереж каналізації дозволяється приймати як до мереж водопроводу; * до зовнішньої стінки колодязів та камер дозволяється приймати не менше 0 3 м; *  до теплових мереж безканального прокладання з попутним дренажем слід приймати аналогічно канальному прокладанню. 7.  У випадках реконструкції підприємств відстані від газопроводів горючих газів з тиском до 0 6 МПа 6 кгс/см2 до водостоків самопливної каналізації дозволяється скорочувати на 50%. 8. При розміщенні інженерних мереж на різній глибині закладення наведені в таблиці відстані повинні збільшуватися в залежності від різниці в позначках закладення та номенклатури і характеристики грунтів. 9.  Найменшу відстань від господарсько-побутової або виробничої каналізації до водяних теплових мереж у відкритих системах теплозабезпечення та теплових мереж гарячого водозабезпечення в разі їх безканального прокладення слід приймати при діаметрі труб теплових мереж: 200 мм та менше 1 5 м; більше 200 мм Зм. В разі розміщення мереж каналізації вище теплових мереж вказані відстані слід збільшувати на різницю в позначках закладення. Таблиця 5.2 обов'язкова   Продовження таблиці 5.2   * Відноситься тільки до відстані від силових кабелів. Відстані від кабелів зв'язку належить приймати згідно зі спеціальними нормами. Примітки. 1. Для електрифікованих залізниць відстань від осі залізничної колії до силових кабелів кабелів зв'язку та трубопроводів теплових мереж належить приймати не менше 10 75 м. В умовах реконструкції підприємств допускається зменшення відстаней вказаних в п.6 цієї таблиці від залізниць трамвайних колій та автошляхів до розмірів погоджених з організаціями що експлуатують шляхи. При цьому кабелі на всьому протязі зближення з залізницями та трамвайними коліями повинні прокладатися в блоках або трубах. У випадках зближення кабелів з електрифікованими залізницями та трамвайними коліями труби повинні бути з ізоляцією азбестоцементні промазані гудроном або бітумом тощо . 2.  Відстань від водопроводу та напірної каналізації до зовнішньої поверхні підземних резервуарів може бути зменшена до 3 м а до фундаментів будівель та інших споруд - до 3 м за умови прокладання водопроводу у футлярі. Відстань від водопроводу та напірної каналізації до фундаментів шляхопроводів та тунелів для автомобільних шляхів допускається приймати рівною 2 м за умови прокладанця вказаних трубопроводів на глибині више 0 5 м основи шляхопроводів та тунелів. 3.  Відстань від теплових мереж при безканальному прокладанні до будівель і споруд слід приймати 5 м. 4.  В разі закладання мереж нижче підошви фундаментів будівель та споруд відстані вказані в таблиці слід збільшувати в залежності від характеристики грунту або укріплювати фундаменти. У складних умовах допускається зменшення відстані від мереж до фундаментів за умови виконання заходів що виключають можливість ушкодження фундаментів при аварії на.мережах.   6. ОЗЕЛЕНЕННЯ ТА ЗОВНІШНІЙ БЛАГОУСТРІЙ 6.1. Розміщення та композиційне вирішення всіх ділянок шо підлягають озелененню на території виробничої зони повинні розв'язуватись виходячи з функціонального та архітектурно-планувального вирішення всієї виробничої зони або сільськогосподарського підприємства. Зелені насадження розмішуються на всій території виробничої зони та включають газони поодинокі групові та лінійні посадки дерев та чагарників елементи квіткового оформлення. 6.2 Озелененню підлягають вільні від забудови та покриття ділянки а також санітарно-захисні зони та ділянки по периметру території сільськогосподарських підприємств у вигляді зелених огорож. 6.3.  Площа ділянок які передбачені для озеленення повинна складати не менше 15% від загальної площі підприємства а при щільності забудови більше 50% не менше 10%. 6.4. Для зелених насаджень на територі сільськогосподарського підприємства та в санітар-но-захисних смугах слід передбачати місцеві типи рослин з урахуванням їх санітарно-захисних декоративних якостей та стійкості до виробничих викидів. В межах протипожежних відстаней посадка дерев з хвойних порід не допускається. 6.5. В зоні розміщення будівель які потребують чистого повітря а також в місцях забирання повітря забороняється посадка дерев які забруднюють навколишню територію насінням пластівці волокнисте насіння тощо або викликають алергію у обслуовуючого персоналу та населення яке мешкає в цій зоні. Поблизу тваринницьких підприємств слід висаджувати дерева які виділяють в атмосферу хімічні речовини що відлякують комах які концентруються в місцях накопичення гною та його фракцій. Виробничі об'єкти шо потребують захисту від шуму крім спеціальних заходів по зниженню рівнів шуму необхідно захищати деревно-чагарниковими насадженнями з густим листям включаючи дерева хвойних порід. 6.6. Відстань від будівель та споруд до осі посадки дерев та чагарників слід приймати згідно з таблицею 6.1.   Таблиця 6.1 Будівлі та споруди Відстань м   від стовбурів дерев від чагарників Зовнішні стіни будівель та споруд 5 1 5 Край тротуарів та доріжок 0 7 0 5 Край укріплення смуг узбіччя шляхів та брівок канав 2 1 Щогли та опори освітлювальної мережі колони галереї та естакади 4 - Підошви укосів тераси тощо 1       0 5 Підошви та внутрішні межі підпірних стінок 3 1 Підземні мережі:     газопроводів каналізації 1 5 теплопроводів від стінок до каналу та трубопроводів теплових мереж при безканальному прокладанні 2 1 водопроводу дренажів 2 силових кабелів та кабелів зв'язку 2 0 7 Примітка. Відстань вщ повітряних електромереж до дерев слід приймати згідно з правилами влаштування електроустановок.   6.7. Ширину смуг зелених насаджень рекомендується приймати згідно з таблицею 6.2.   Таблиця 6.2 Смуга Ширина смуги м 1 . Газон з рядковою посадкою дерев або дерев в одному рядку з чагарниками:                                                 однорядкова посадка дворядкова посадка 2 5 2. Газон з однорядковою посадкою чагарників заввишки м: більше 1 8 від 1 2 до 1 8 до 1 2.  0 8 1 2 1 0 8 3. Газон з груповою або куртинною посадкою дерев 4 5 4 5 4. Те саме чагарників 3 5. Газон 4 Примітка. При багаторядковій посадці чагарників вказану в табл. 6.2 ширину смуги слід збільшувати на 50% для кожного додаткового рядка рослин.   6.8. На території сільськогосподарських підприємств необхідно передбачати зняття родючого шару грунту в місцях де він може бути пошкоджений забруднений підтоплений або затоплений при виконанні будівельних робіт з подальшим максимальним використанням його в сільському господарстві.   Місця та умови тимчасового зберігання а також порядок використання знятого родючого шару грунту встановлюються органами які виділяють у користування земельні ділянки 5 контролюють стан навколишнього середовища санітарно-епідеміологічна служба та ін. . 6.9.Всі вільні ділянки підприємств поміж деревно-чагарниковими посадками будівлями майданчиками та шляхами призначаються для посіву газонних та лукових трав які після покосу використовуються для потреб підприємства з дозволу санітарної служби. 6.10.  До складу споруд та елементів зовнішнього благоустрою виробничої зони входять головний та допоміжні входи огорожі стовпи з освітлювальною арматурою лавки для відпо чинку питні фонтанчики декоративні басейни та фонтани скульптури флагштоки стенди вази для квітів різні типи покриття шляхів та піших доріжок бетонні плити покриття з місцевих матеріалів . 6.11.  Відстань між деревами та чагарниками при рядовій посадці слід приймати не менше вказаної в таблиці. 6.3. Таблиця 6.3   Характеристика насаджень Мінімальна відстань між деревами та чагарниками в осях м Дерева світлолюбивих порід 3 Дерева тіньостійких порід 2.5 Чагарники заввишки до 1 м 0 4 Те саме до 2 м 0 6 Те саме більше 2 м 1 6.12.   Для захисту від пануючих в зимовий період вітрів рекомендується захищати будівлі сімейних фермерських господарств зеленими насадженнями в 5-6 рядів з навітряного боку. 6.13.   В зоні перехрещення шляхів при посадці дерев та чагарників слід передбачати органі зацію зони видимості. 6.14.   Огорожу території сільськогосподарських підприємств слід передбачати відповідно до норм технологічного проектування. Освітлення території слід проектувати згідно з СНиП ІІ-4-79. 7. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 7.1.   При розробці генеральних планів сільськогосподарських підприємств повинні перед бачатися заходи по раціональному використанню природних ресурсів охороні атмосфери водних об'єктів та грунту від забруднення захисту від шуму вібрації електричних та магнітних полів забезпеченню радіаційної безпеки та санітарному очищенню території. 7.2.   Весь комплекс заходів повинен бути спрямований на дотримання норм гранично допустимих викидів ГДВ та гранично допустимих скидів ГДС хімічних та біологічних інгредієнтів пестицидів залишків мінеральних та органічних добрив викидів від автотранс порту відходів сільськогосподарських та тваринницьких підприємств: гною стічних вод. шкід ливих газів патогенної мікрофлори личинок та яєць гельмінтів тощо в атмосферне повітря грунт поверхневі і підземні водні джерела продукти харчування а також на дотримання встановлених захисних зон від сільськогосподарських підприємств до сельбищної території сільських та міських поселень або територій шо прилягають до них згідно з санітарними нормами. 7.3.Метод і ступінь очищення стічних вод повинні визначатися в залежності від місцевих умов з урахуванням можливого використання очищених стічних вод для сільськогосподарських потреб та повинні забезпечувати екологічну безпеку згідно з діючими санітарними правилами та нормами. 7.4.Вилучення знешкодження та скидання стічних вод які мають радіоактивні речовини. повинні здійснюватись у відповідності з діючими нормами радіаційної безпеки та санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випроміню вань. 7.5.При накопиченні тварин на обмеженій території тваринницьких підприємств промис лового типу та при впровадженні водомістких технологій виробництва і значній кількості біогенних елементів патогенної мікрофлори личинок та яєць гельмінтів а також шкідливих хімічних речовин які містяться у виробничих стоках цих підприємств та при недостатній ефективності сучасних очисних споруд слід розробляти і здійснювати заходи щодо попереджен ня забруднення водних джерел в тому числі і підземних. 7.6.При забудові території сільськогосподарськими підприємствами потрібно враховувати фоновий вміст у природному середовищі хімічних і біологічних компонентів особливо тих. які можуть негативно впливати на санітарний стан середовиша та здоров'я населення а також здатність їх до самоочищення. При забрудненні таких територій фонові концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі воді грунті повинні бути узгоджені з санепідемслужбою. 7.7.Основними джерелами забруднення хімічними та біологічними речовинами аміак. сірководень окис вуглецю патогенні мікроорганізми яйця гельмінтів тощо приземних шарів атмосфери в зонах розташування тваринницьких підприємств є різні технологічні вузли систе ми загальнообмінної вентиляції котельні теплогенератори тощо. 7.8.Основним критерієм якості атмосферного повітря при встановленні гранично допусти мих викидів ГДВ для джерел забруднення атмосфери є гранично допустимі концентрації ГДК . де С розрахункова концентрація шкідливих речовин у приземному шарі повітря. При викидах в атмосферу речовин які мають сумацію дій гранично допустима концентрація ГДК не повинна перевищувати одиницю. Необхідно виконувати вимогу щоб При розміщенні сільськогосподарських підприємств необхідно керуватися вимогами СаН-ПіН 4946-89. 7.9. Скидання в атмосферу повітря вилученого загальнообмінною вентиляцією яка вмішує шкідливі або речовини з неприємним запахом через зосереджені пристрої труби шахти дефлектори або через розосереджені пристрої ліхтарі які відкриваються фрамуги вікон та ін. і розрахунки розсіювання цих речовин повинні передбачатися так щоб гранично допустимі концентрації ГДК їх не перебільшували нормативів згідно з діючими санітарними нормами 7.10.  При розробці заходів по охороні навколишнього середовиша слід забезпечувати скорочення виділення шкідливостей в атмосферу у водні джерела та в грунт шляхом застосу вання найбільш досконалих технологій а також дотримання санітарно-гігієнічних відстаней від джерел виділення шкідливостей до сельбищної території сільських поселень які наведені в обов'язкових додатках 1. 2. 3. 4 Для охорони водойм слід передбачати влаштування водоохоронних і водорегулюючих зелених насаджень у відповідності з діючим законоадвством. 7.11.  Шумові електромагнітні та радіаційні навантаження від різних джерел їх виникнення не повинні перевищувати нормативно допустимі рівні згідно з ДБН-360-92 7.12.  З метою захисту повітряного басейну слід передбачати очищення повітря шо викида ється в атмосферу:   *    від сірководню аміаку вуглекислого газу за допомогою спеціальних установок. Розбавлення шкідливостей досягається за допомогою загальнообмінної вентиляції *    від пилу полови залишків кормів за допомогою пилоуловлювальних споруд; *    від мікроорганізмів обробкою бактерицидними лампами та ультрафіолетовим устат куванням: *    від неприємних запахів які надходять з відходів. шляхом удосконалення технології їх обробки та застосування спеціальних дезодорантів   7.13.  При організації будівельного виробництва необхідно виконувати заходи по охороні природного середовища як; повинні включати рекультивацію грунту запобігання втратам природних ресурсів запобігання або очищення від шкідливостей які потрапляють у грунт водойоми та атмосферу. Вказані заходи і роботи повинні бути передбачені в проектно-кошто- рисній документації 7.14.  На території сільськогосподарських підприємств які будуються не дозволяється не передбачена проектною документацією ліквідація дерев та чагарників засипка грунтом коре невих шийок та стовбурів дерев та чагарників шо ростуть. 7.15.  Випуск води з будівельних майданчиків безпосередньо на схили без належного захисту від розмиву грунту не допускається 7.16.  Виробничі та побутові стоки шо утворюються на будівельному майданчику повинні очищатись у порядку шо передбачений проектом виконання робіт 7.17.  Ліміти викидів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовише розробляються відомствами на основі нормативів гранично допустимих викидів ГДВ і гра- нично допустимих скидів ГДС та дозволу на викиди скиди і затверджуються органами ОХОРОНИ навколишнього природного середовища 7.18.  При розробці у проекті заходів по охороні навколишнього природного середовиша слід керуватися Законом України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природ ного середовища»; діючими санітарними нормами охорони поверхневих вод від забруднення діючими санітарними нормами гранично допустимого вмісту шкідливих речовин у воді водяних об'єктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування і діючими санітар ними правилами охорони атмосферного ПОВІТРЯ населених місць а також цими нормами 7.19.  При проектуванні сільськогосподарських підприємств пов'язаних зі збором зберіган ням і переробкою при повторному використанні твердих промислових відходів тваринницьких підприємств об'єктів рослинництва підприємств по переробці сільськогосподарської продукції і тваринництва промислово-технічного обслуговуванні та ін. необхідно дотримуватись діючих санітарних норм  і правил. 8. ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА 8.1.  Організація будівельного виробництва на майданчику у відповідності з затвердженим генеральним планом повинна забезпечувати цілеспрямованість всіх організаційних технічних та технологічних рішень на досягнення кінцевого результату введення в дію об'єктів з необхідними якісними показниками та в установлені строки 8.2.  Будівництво об"єктів згідно з генеральним планом дозволяється здійснювати тільки на підставі розроблених рішень по организації будівництва : технології виконання робіт які повинні бути прийняті в проекті організації будівництва та в проектах виконання робіт. Склад і зміст проектних рішень та документації у проекті організації будівництва та у проекті вико нання робіт вирішується згідно з СНиП 3.01.01-85 8.3.  Забороняється виконання будівельних робіт без затвердженого проекту організації будівництва та проекту виконання робіт 8.4.  Геодезичні роботи є невід'ємною частиною технологічного процесу будівельного ви робництва і їх слід виконувати згідно з єдиним для будівельного майданчика графіком пов'я заним зі строками виконання загальнобудівельних. монтажних та спеціальних робіт. 8.5.  Геодезичні роботи слід виконувати після передбаченого проектом розчищення терито рії звільнення її від будівель які підлягають знесенню та як правило вертикального плануван ня. Геодезичні роботи виконувати згідно з СНиП 3.01.03-84. 8.6.  Підготовка території до забудови повинна виконуватись в технологічній послідовності згідно з СНиП ІІІ-10-75 8.7.  При виконанні земляних робіт не повинно бути забруднення сільськогосподарських і інших земель виробничими та іншими покидьками а також стічними водами.   8.8.  Виконання робіт по вертикальному плануванню території сільськогосподарського підприємства допускається тільки при наявності проекту планування проектів всіх підземних споруд та загального балансу земляних мас 8.9.  Вертикальне планування на ділянках виїмок повинні виконуватись до влаштування на них комунікацій та підвалин а на ділянках для насипів після влаштування цих споруд.   8.10.  Розчищення території і підготовка її до забудови повинна починатися з попередньої розмітки місць зберігання і обвалування рослинного шару та місць його зняття захисту від пошкодження або пересадження рослин що використовуватимуться в подальшому а також влаштування тимчасового відведення води з поверхні будівельного майданчика 8.11.  При будівництві внутрішньоплощадкових шляхів проїздів та майданчиків слід керу ватися СНиП 3.06.03-85-та СНиП ІІІ-10-75. 8.12.  Огорожі слід влаштовувати переважно у вигляді живоплоту з однорядковою або багаторядковою посадкою чагарників із збірних залізобетонних елементів з металевих секцій деревини та дроту. 8.13.  Садівний матеріал для озеленення території повинен надходити тільки із спеціалізо ваних розсадників мати сортове та карантинне свідоцтва. Роботи по озелененню повинні виконуватися тільки після нанесення рослинного шару грунту влаштування проїздів шляхів майданчиків огорож та прибирання залишків будівельного сміття При виконанні робіт по благоустрою та озелененню слід керуватися СНиП ІІІ-10-75.    Додаток 1 обов'язковий Розміри санітарно-захисних зон відсільськогосподарських підприємств до житловоїзабудови Продовження додатку 1 Продовження додатку 1 Продовження додатку 1 * Але не менше протипожежної відстані. Примітки 1.Шириною санітарно-захисної зони вважається відстань між територією сільськогос- подарського підприємства та межею житлової забудови поселення. 2.Розмір санітарно-захисної зони встановлюється: *    для підприємств з технологічними процесами що є джерелом забруднення атмос ферного повітря шкідливою неприємно-пахучою речовиною безпосередньо від джерела забруднення атмосфери зосередженими викидами через трубу шахту або розосередженими викидами через ліхтарі будівель а також місцем розвантаження сировини або відкритих складів; *    для різних тваринницьких ферм безпосередньо від межі території на якій розта шовані будівлі та споруди для утримання тварин; для підприємств з технологічними процесами які є джерелом шуму вібрації та інших шкідливих явищ від будинків. споруд та майданчиків на яких установлене виробниче обладнання агрегати меха нізми які створюють ці шкідливі явища: *    для виробничих та опалювальних котелень від димових труб Для підприємств які є джерелом шуму а також котелень необхідно проведення розрахункових рівнів шуму 3 Територія санітарно-захисної зони установлюється та озеленяється згідно з проектом благоустрою та озеленення що розробляється згідно з вимогами завдання на проектування одночасно з проектом будівництва або реконструкції підприємства. При цьому рекомендується зберігати існуючі зелені насадження. З боку житлової зони передбачається смуга деревно-чагарникових насаджень завширшки не менше 50 м при шириш зони до 100 м не менше 20 м 4.      Вказані розміри санітарно-захисних зон можуть бути збільшені втричі якщо сіль ськогосподарські виробничі комплекси а також окремі підприємства розташовані навітряно по відношенню до житлової забудови дитячих та лікувальних закладів а також при відсутності або недостатньому очищенні шкідливих опадів в атмосферу при наявності неспрятливих умов для розсіювання шкідливих речовин в атмосфер ному повітрі та несприятливих аерологічних умов в районі майбутнього будівницт ва. Розміри санітарно-захисних зон можуть бути зменшені або збільшені втричі на підставі лабораторних досліджень забруднюючих речовин якщо вони не перевищують встановлені ГДК та відповідних обгрунтувань. 5.      Мінімальну площу озеленення санітарно-захисних зон слід приймати в залежності вщ ширини зони %. * до 300м 60; * від 300 до 1000м 50; * від 1000 до 3000 м 40. 6.      Підприємства які дозволяється розташовувати в санітарно-захисних зонах наведені в п.2.16 7.      Розміри санітарно-захисних зон від тваринницьких приміщень з поголів'ям меншим за мінімальне поголів"я вказані в додатку 1 приймаються згідно з ДБН 79-92. 8.      При відсутності встановленої нормативної санітарно-захисної зони для об'єктів що мають бути запроектовані для будівництва розмір санітарно-захисної зони має бути обгрунтований науковими дослідженнями.   Додаток 2 обов'язковий Мінімальні санітарні відстані між тваринницькимипідприємствами та об'єктами по переробці ізберіганню сільськогосподарської продукції не пов'язані з запроектованим тваринницькимпідприємством   Назва об'єкта Мінімальні відстані м По виготовленню кормів 100 По переробці сільськогосподарської продукції.   овочів фруктів та зернових культур 100 молока продуктивністю до 12 т/добу 50 те саме понад 12 т/добу 200 худоби та птиці продуктивністю до 10 т/зміну 300 Склади зерна фруктів картоплі та овочів 50 Примітка Мінімальні відстані для підприємств по переробці сільськогосподарської продукції необхідно встановлювати від санітарно-захисної зони ферм та інших об'єктів.   Додаток 3 обов'язковий Розміри санітарно-захисних зон віл каналізаційних споруд до житлової забудови ділянок громадських будинків та підприємств харчової промисловості     Споруди   Санітарно-захисна зона м. при розрахунковій продуктивності споруд тис. м. /добу   ДО 0.2 від 0.2 до 5 від 5 до 50 від 50 до 280 Споруди механічного та біологічного очищення з муловими майданчиками а також окремі мулові майданчики 150 200 400 500 Споруди механічного та біологічного очищення. термомеханічної обробки опадів у закритих приміщеннях 100 150 300 400 Землеробські поля зрошення 150 200 400 1000 Поля фільтрації 200 300 500 1000 Біологічні ставки 200 200 Насосні станції 15* 20 20 30 * Але не менше протипожежної відстані Примітки. 1.  Санітарно-захисні зони каналізаційних споруд продуктивністю понад 280 тис. м3/добу а також при відхиленні від прийнятої технології очищення стічних вод та обробки осаду установлюються за погодженням з Головним санітарно-епіде міологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я України 2.  Санітарно-захисні зони вказані в таблиці допускається збільшувати але не більше ніж удвічі у випадку розміщення житлової забудови з підвітряного боку по відношенню до очисних споруд або зменшувати не більше ніж на 25% при наявності сприятливої рози  вітрів. 3.  При відсутності мулових майданчиків на території очисних споруд продуктивніс- тю понад 0 2 тис. м3/добу розмір зони слід скорочувати на 30%. 4.   Санітарно-захисну зону від полів фільтрації площею до 0 5 га та під споруд механічного та біологічного очищення на біофільтрах продуктивністю до 50 м3/добу слід приймати не менше як 100 м 5.   Саютарно-захисну зону від полів підземної фільтрації продуктивністю менше 15 м3/добу 15м. 6.   Санітарно-захисна зона від фільтрувальних траншей та піщано-гравійних філь трів не менше 25 м. від септиків та фільтрувальних колодязів відповідно 5 та 8 м від аераційних установок на повне окислення з аеробною стабілізацією    мулу при продуктивності до 700 м3/добу 50 м. 7.   Санітарно-захисна зона від зливних станцій не менше 300 м. 8.   Санітарно-захисна зона від очисних споруд поверхневих вод до житлової зони не менше 100 м від насосних станцій 15 м але не менше протипожежної відстані: від очисних споруд промислових підприємств не менше 100 м за погодженням із санітарно-епідеміологічною службою 9.  Санітарно-захисна зона від шлаконагромадження приймається в залежності від складу та властивостей шлаку.   Додаток 4 обов'язковий Мінімальні відстані вш системи вилучення обробки.зберігання знезараження та утилізації гною до тваринницьких птахівничих приміщень та житловоїзабудови   Споруди Мінімальна відстань м   від приміщень від житла   тваринниць- птахівни-    ких чих   1 . Обробку рідкого гною на фермах і комплексах по впрошуванню та відгодівлі свиней:       менше 12 тис. голів на рік 60   500 від 12 до 54 тис. голів на рік 60   1500 2. Обробки рідкого гною ВРХ при чисельності поголів'я:       менше 1200 голів 60   300 від 1200 до 2000 голів до 6000 скотомісць для молодняка 60   500 6000 скотомісць для молодняка та більше 60   1000 3. Термічної обробки посліду птахівничих       підприємств:       до 1 00 тис. кур-несучок та до 1 млн. бройлерів на рік   200     300 від 100 тис. до 400 тис. кур-несучок та від 1 млн. до 3 млн. бройлерів на рік 200   200 1000 4. Відкриті сховища посліду 300   300 500 5. Відкриті сховища накопичувачі рідкого гною для ферм та комплексів усіх типорозмірів та напрямків крім 54 і більше тис. свиней на рік 60   500-2000 6. Біологічно оброблена рідка фракція гною 60   500 7. Майданчики для карантирування підстилкового гною компосту та твердої фракції 15*   300 * Але не менше протипожежної відстані. Примітки. 1.   Вибір майданчиків гад споруди повинен виконуватись згідно з нормативами 2.   Санітарні розриви від закритих гноєсховищ до населених місць приймаються не менше 50% від відстані до відкритих гноєсховищ. 3.   Відстань від сховищ та майданчиків карантирування підстилкового гною і твердої фракції до молочного блока повинна бути не менше 60 м. 4.   Відстань від житлової забудови до відкритих сховищ накопичувачів рідкого гною визначається в залежності від потужності комплексу   Додаток 5 обов'язковий Мінімальні зооветеринарні відстані між тваринницькими птахівничими підприємствами і деякими іншими об'єктами Продовження додатку 5 Продовження додатку 5   Назва тваринницьких підприємств та Інших об'єктів Підприємства   Великої рогатої худоби Свинарські Вів-чарські Конярські   Птахівничі   ферми комплекси промислового типу ферми комплекси промислового типу      .звірівницькі кролів ничі ферми фабрики племінні       товарні племінні                інші автомобільні шляхи місцевого значення IV і V категорій за винятком під'їзного шляху 50 50 50 50 100 50 50 100 100 200 500   Примітки. 1. Зооветеринарним розривом вважається найменша відстань між зовнішніми стінами відповідних будівель та споруд або огорож-ви гулів для худоби птиці та звірів. 2.   П. Р. протипожежний розрив. 3.  Зооветеринарні розриви між тваринницькими підприємствами крім птахівничих звірівницьких та кролівничих і птахівничими в окремих випадках можуть бути зменшені до 1000 м за погодженням з органами ветеринарного нагляду. 4.  Зооветеринарні розриви від великих спеціалізованих тваринницьких комплексів до інших виробничих об'єктів та поселень встанов люються завданням на проектування в залежності від конкретних умов. 5.  Зооветеринарні розриви від комбікормових заводів крім випадків обумовлених завданням на проектування до підприємств великої рогатої худоби на 1200 голів і більше та понад 3000 голів молодняка слід приймати не менше 1000 м. до підприємств меншої місткості не менше 150 м. 6.  Зооветеринарні розриви від комбікормових заводів до птахоферм не менше 1000м до птахофабрик 3000 м. до племінних птахівничих підприємств 5000 м. 7.  Сховища посліду майданчики компостування та цех сушіння посліду розмішують на відстані не менше 300 м від птахівничих приміщень.   Додаток 6обов'язковий Відстані між будівлями та спорудами сільськогосподарських підприємств в залежності від ступеня вогнестійкості   Ступінь вогнестійкості будівель та споруд Відстань м при ступені воггнестійкості будівель та споруд   І ІІ III ІІІa ІІІб IVIVa V І ІІ Не нормується для будівель та споруд з виробництвом категорій Г та Д 9 12   9 м для будівель та споруд з виробництвом категорій А Б і В див. примітку 3     III 9 12 15 ІІІa ІІІб IV IVa та V 12 15 18 Примітки 1.   Вказані відстані між будівлями та спорудами що наведені в додатку приймаються між зовнішніми стінами та конструкціями. При наявності виступаючих конструкцій будівель та споруд більше як на 1 м та виконаних із займистих матеріалів наймен шою вважається відстань між цими конструкціями. 2.   Відстані між виробничими будівлями та спорудами не нормуються: * а якшо загальна площа підлог будівель і споруд 1 II III IІІa. IV IVaта Vступенів вогнестійкості не перебільшує нормованої плоїш підлог однієї будівлі шо дозволяється між протилежними стінами; нормована плоша приймається по найбільш по-жежонебезпечному виробництву та найменшому ступені вогнестійкості будівель та споруд: *  б якшо стіна більш високої будівлі та споруди що виступає в бік іншої будівлі задовольняє вимоги шо пред'являються до неї як до протипожежної стіни згідно з межею вогнестійкості; * в якщо будівлі та споруди IIIступеня вогнестійкості незалежно від пожежної небезпеки розмішених у них виробництв мають протилежні глухі стіни або стіни з отворами закладеними склоблоками чи армованим склом з межею вогнестійкості не менше 0 75 години. 3.Вказані в додатку відстані для будівель і споруд ІІ ступеня вогнестійкості з вироб ництвом категорій А Б. В зменшуються з 9 до 6 м при додержанні однієї з таких умов: *    а якшо будівля або споруда обладнується стаціонарними автоматичними система ми пожежогасіння; *    б якщо питоме завантаження горючими речовинами в будівлях менше або дорівнює 10 кг на 1 м2 площі поверху 4.Відстань від будівель та споруд підприємств незалежно від ступеня вогнестійкості до краю лісового масиву хвойних порід приймається рівною 100 м. листяних порід 20 м. змішаного ЛІСУ 50 м. а до покладів торфу не менше 100 м При розміщенні ПІДПРИЄМСТВ в лісових масивах коли будівництво їх пов'язано з вируб-кою лісу вказані відстані ло лісового масиву хвойних порід дозволяється зменшувати вдвічі Відстані вад будівель та споруд підприємств до відкритого залягання торфу дозволяється скорочувати вдвічі за умови засипки відкритого залягання торфу шаром землі завтовшки не менше як 0 5 в межах половини відстані вказаної у цьому пункті. 5. Протипожежні відстані між житловими громадськими будинками і будівлями промислових та сільськогосподарських підприємств приймати згідно з ДБН 360-92.   Додаток 7 обов'язковий Відстані від складів відкритого зберігання сільськогосподарської продукції до інших будівель та споруд   Склади Місткість складів т Відстань м при ступені вогнестійкості будівлі     І ІІ ІІІ ІІІa ІІІб IVIVa V Відкритого зберігання сіна соломи льону коноплі необмолоченого хліба Не нормується 30 39 48 відкритого зберігання табачного листя коконів ДО 25 15 18 24 Примітки. 1.  При зберіганні матеріалів під навісами шо виконані з незаймистих матеріалів відстані можуть бути зменшені вдвічі. 2.  Вказані відстані обчислюються від межі площі призначеної для розміщення складу- вання вказаних матеріалів. 3.  Відстані від складів до будівель та споруд виробництв категорій А Б та Г збільшу ються на 25%. 4.  Відстані від складів вказаних у таблиці до складів інших займистих матеріалів приймаються як до будівель та споруд IV-V ступенів вогнестійкості. 5.  Відстань від складів відкритого зберігання до краю лісу має бути не менше 100 м. 6.  Відстань від складів не вказаних в додатку 7 визначається за нормативами проекту- вання генеральних планів промислових підприємств.   Додаток 8 обов'язковий Відстань від відкритих наземних складів до будівель та споруд сільськогосподарського призначення а акож між вказаними складами * Розміщення однакових метаріалів в т. ч. фрезерного та кускового торфу або горючих та легкозаймистих рідин у двох або декількох складах не дозволяється Примітки.    1.Для складів пиляних матеріалів а також для складів самозаймистого вугілля при висоті штабеля більше 2 5 м відстань до будівель ІІІа ІІІб IV IVa Vступенів вогнестійкості збільшується на 25%. 2.Відстань від складів торфу лісоматеріалів легкозаймистих рідин та пального до будівель з виробництвом категорій А та Б а також до житла та громадських будівель збільшується на 25%. 3.При зберіганні разом легкозаймистих рідин та пального наведена місткість складів не повинна перевищувати місткості вказаної в додатку 8 при цьому наведена місткість визначається з розрахунку що 1 м3 легкозаймистої рідини дорівнює 5 м3 пального та 1м3 місткості наземного зберігання дорівнює 2 м3 місткості підземного зберігання.    При підземному зберіганні легкозаймистих рідин або пального вказані місткості складів можуть бути збільшені удвічі а відстань зменшена на 50%. 4.Відстань від будівель не нормується: до складу кам'яного вугілля місткістю менше 100 Т; до складів легкозаймистих рідин та пального фактичною місткістю до 100 м3 та до складів кам'яного вугілля або торфу місткістю до 1000 т якщо стіна будівлі повернута убік складу протипожежна. 5.Відстань потрібно визначити: від складів кам'яного вугілля торфу лісоматеріалів дров дранки та тирси від межі площі визначеної для розміщення вказаних матеріалів: від складів легкозаймистих рідин та нального від стінок резервуарів зливно-наливних пристроїв або границь площі визначеної для розміщення тари із вказаними рідинами. 6.  Відстань від складів до відкритих майданчиків рамп для обладнання готової продукції в тарі що горить слід приймати відповідно до графи будівель та споруд IV IVaта Vступенів вогнестійкості. 7.  Відстань від закритих складів легкозаймистих та горючих рідин до інших будівель та споруд приймається згідно з обов'язковим додатком 6. 8.  При зберіганні на території складу матеріалів місткістю понад вказаної в даній таблиці відстань між ними визначається за нормами генеральних планів промислових підприємств 9.Відстань від складів нафти та нафтопродуктів до житлових та громадських будинків слід приймати згідно з ДБН 360-92.     Додаток 9 рекомендований Показники мінімальної щільності забудови територій сільськогосподарських підприємств Продовження додатку 9 Продовження додатку 9 Продовження додатку 9 Продовження додатку 9 Продовження додатку 9 Продовження додатку 9 Примітки. 1.   *Площа забудови окремої будівлі або споруди. 2.   Мінімальну щільність забудови дозволяється при наявності відповідних техніно- економічних обгрунтувань зменшувати але не більше як на 10% встановлених цим додатком при будівництві сільськогосподарських підприємств на майданчиках з ухилом понад 3% на осадових фунтах та в складних інженерно-геологічних умовах. 3.   Щільність забудови визначається у відсотках як відношення площі забудови до загального розміру майданчика. 4.   Підрахунок площі яку займають будівлі та споруди проводиться по контуру зов нішніх стін на рівні планувальних позначок землі без урахування ширини відмосток. 5.   У площу забудови підприємства повинні включатися площі зайняті будівлями та спорудами всіх видів у тому числі навіси відкриті технологічні санітарно-технічні та інші установки естакади та галереї майданчики вантажно-розвантажувального обладнання підземні споруди резервуари льохи сховища тунелі прохідні канали підземних комунікацій над якими не можуть бути розмішені будівлі та споруди а також вигули для тварин птиці звірів майданчики для стоянки автомашин сіль ськогосподарських машин та механізмів відкриті склади різного призначення за умови що розміри та обладнання вигулів майданчиків для стоянки автомашин та складів відкритого зберігання приймаються згідно з нормами технологічного про ектування.      У площу забудови повинні включатися також резервні площі на ділянці підприємства. вказані в завданні на проектування для розміщення на них будівель та споруд другої черги будівництва в межах габаритів названих будівель та споруд . 6.При підрахунках площі яку займають галереї та естакади в площу забудови вклю- чається проекція на горизонтальну площину тільки тих частин вказаних об'єктів під якими за габаритами не можуть бути розміщені інші будівлі або споруди а для решти враховується тільки площа яку займають конструкції колон на рівні планувальних позначок землі. 7.У площу забудови не повинні включатися площі зайняті відмостками навколо будівель та споруд тротуарами автомобільними шляхами та залізницями тимча совими будівлями та спорудами відкритими спортивними майданчиками майдан чиками для відпочинку зеленими насадженнями відкритими майданчиками для стоянки транспорту який належить громадянам відкритими водопровідними та іншими каналами підпірними стінами підземними спорудами або частинами їх над якими можуть бути розмішені інші будівлі та споруди.   Додаток 10 довідковий Площа та розміри земельних ділянок складів на 1 тис. мешканців сільських поселень   Склади Площа складів м2 Розміри земельної ділянки м2 Продовольчих товарів 19 60 Непродовольчих товарів 193 580 Холодильники 10 25 Фруктосховища 90 380 Овочесховища 90 380 Картоплесховища 90 380 Будівельних матеріалів - 300 Твердого палива з переважним використанням:     вугілля - 300 дров - 300