ДБН В.1.1-3-97

ДБН В.1.1-3-97 Захист від небезпечних геологічних процесів. Інженерний захист територій, будинків і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ   Захист від небезпечних геологічних процесів ІНЖЕНЕРНИЙ ЗАХИСТ ТЕРИТОРІЙ БУДИНКІВ І СПОРУД ВІД ЗСУВІВ ТА ОБВАЛІВ.  ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ   ДБН В.1.1-3-97   РОЗРОБЛЕНІ НДІБК Держкоммістобудування України д-р техн. наук А.І.Білеуш - керівник теми; канд. техн. наук В.Г.Абросімов -керівник теми і відповідальний виконавець; канд. техн. наук М.С.Метелюк;; кандтехн. наукЯ.І.Червинський; інж. Є. Є. Бабич ; ОП "КримНДІпроект" Держкоммістобудування України канд. техн. наук Г.М.Алексеев; канд. техн. наук Е.Я.КІльвандер; інж. О.Г.Гагаркін ; Інститутом геологічних наук НАН України д-р техн. наук М.Г.Демчишин ; УкрНДІдіпротрансом Мінтрансу України інж. Ю.Я.Чернявський; інж. Є. М. Руде н ко; інж. А.І.Гаврош ; Спілкою цивільних інженерів України інж. О.С.Штекель : НДІБВ Держкоммістобудування України канд. техн наук В.Д.Романов; канд. техн. наук П.П.Личов ; НДПІмістобудування Держкоммістобудування України канд. техн. наук С.С.Клюшниченко; інж. Н.Х.Соковніна ; Інститутом гідромеханіки НАН України канд. техн. наук В.В.Хомицький ; НДЦ "Протект" канд .техн. наук Л.К.ГІнзбург; інж. Т.С.Якушева ; ДержНДІУкрВОДГЕО Держкоммістобудування України інж. Т.С.Дидорчук; канд. техн. наук В.С.Хабровицький; канд. техн. наук В.Я.Бабиченко ; Українським державним інститутом мінеральних ресурсів Держкомгеології України інж. В. П. Колосков; канд. геол. -мінерал наук І. В. Кузнецов ; ЦНТП "Інжзахист" інж. М.М.Рижій; інж. А.Т. Рибалка ; AT "Київсоюзшляхпроект" інж. Я.Л.Дайн; інж. В.М.Ніколаєв; інж. В.М.Грищенко ; Українським інститутом інженерів водного господарства МО України канд. техн. наук Є. М. Бабич; інж. А.А.Акімов; канд. техн. наук А.О.Кучерук ; Одеською державною Академією будівництва та архітектури МО України канд. техн. наук В.В.Жихович за участю Головного управління промислової забудови та інженерної інфраструктури Держкоммістобудування України інж. А.Б.Крищук; інж. Л.Т.Красовський; інж. В.Г.Левчій ВНЕСЕНІ НДІБК Держкоммістобудування України ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ Головним управлінням промислової забудови та інженерної інфраструктури Держкоммістобудування України ЗАТВЕРДЖЕНІ Наказом Держкоммістобудування України від 28.02.97 № 30 та введені в дію з 01.07.97 р. ЗМІСТ ВВЕДЕННЯ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 2 ОСОБЛИВОСТІ ІНЖЕНЕРНИХ ВИШУКУВАНЬ 3 ВИЗНАЧЕННЯ СТІЙКОСТІ СХИЛІВ ВЕЛИЧИН ЗСУВНОГО ТИСКУТА НАВАНТАЖЕНЬ ВІД ОБВАЛІВ Основні вимоги Визначення стійкості схилів і величин зсувного тиску    Визначення обвалонебезпечності схилів та навантажень від обвалів 4 ЗАХОДИ ЩОДО ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ОБ'ЄКТІВ ВІД ЗСУВНИХТА ОБВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ Затримуючі протизсувні споруди та фундаменти Підтримуючі протизсувні споруди та фундаменти    Фундаменти які обтікаються зсувними масами Затримуючі протиобвальні споруди та протиобвальні заходи Уловлюючі протиобвальні споруди та галереї Берегозахисні споруди Регулювання поверхневого стоку вод Регулювання рівня підземних вод Зміна рельєфів схилів Агролісомеліорація Хімічне закріплення грунтів зсувної зони 5 ВИМОГИ ЩОДО ОСВОЄННЯ ЗСУВОНЕБЕЗПЕЧНИХТА ОБВАЛОНЕБЕЗПЕЧНИХ ТЕРИТОРІЙ 6 ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВНИЦТВА   7 ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПРОТИЗСУВНИХ І ПРОТИОБВАЛЬНИХСПОРУД ДОДАТОК 1 довідковий Терміни та визначення    ДОДАТОК 2 довідковий Інженерно-геологічні типи схилів території України ДОДАТОК 3 рекомендований Визначення фізико-механічних харктеристик грунтів на зсувних та зсувонебезпечних схилах ДОДАТОК 4 рекомендований Конструктивні рішення протизсувних споруд та фундаментів ДОДАТОК 5 рекомендований Протиобвальні споруди та заходи ДОДАТОК 6 рекомендований Основні положення розрахунку протизсувних і протиобвальних споруд ДОДАТОК 7 рекомендований Основні вимоги щодо конструктивних рішень дренажів та принципи їх розрахунку .     Дані норми поширюються на проектування організацію будівництва та експлуатацію інженерного захисту територій будинків і споруд надалі - об'єктів від зсувних та обвальних процесів. При проектуванні організації будівництва та експлуатації інженерного захисту об'єктів від зсувних та обвальних процесів надалі - інженерного захисту об'єктів в сейсмічних районах у районах поширення грунтів з особливими властивостями просадні набухаючі насипні намивні та ін на територіях над гірничими виробками а також за можливого розвитку інших небезпечних геологічних процесів підтоплення затоплення абразія карст тощо необхідно враховувати додаткові вимоги відповідних будівельних норм. Проектування організація будівництва та експлуатація інженерного захисту об'єктів повинні виконуватись з урахуванням вимог законів України "Про основи містобудування" "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про інвестиційну діяльність" земельного водного лісового законодавства чинних будівельних норм санітарних норм та правил гігієнічних нормативів місцевих екологічних умов та обмежень а також концепції створення єдиної державної системи запобігання та реагування на аварії катастрофи та інші надзвичайні ситуації. Норми є обов'язковими для органів державного управління контролю та експертизи місцевого та регіонального самоврядування підприємств установ та організацій незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості юридичних і фізичних осіб що здійснюють проектування будівництво та експлуатацію Інженерного захисту об'єктів. Основні терміни та визначення навені у довідковому додатку 1.   1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1 Метою інженерного захисту об'єктів є запобігання усунення або зниження до допустимого рівня негативного впливу на об'єкти діючих та потенційно можливих небезпечних геологічних процесів. 1.2 Інженерний захист об'єктів при забудові або реконструкції повинен здійснюватись як складова та невід'ємна частина заходів з інженерної підготовки територій. 1.3 Необхідність здійснення інженерного захисту об'єктів у проектній документації слід визначати на основі вимог СНІП 2.0 1.15-90 а термін його служби повинен відповідати терміну служби об'єктів які захищаються. 1.4 Інженерний захист об'єктів повинен забезпечувати: - загальну стійкість територій - безпечне проживання людей; - надійне та безперебійне функціонування та розвиток об'єм ів а також зон відпочинку; - збереження заповідних зон ландшафтів історичних пам'яток та ін.; - нормативні санітарно-гігієнічні соціальні та рекреаційні умови територій які захищаються; - належне архітектурне оформлення споруд інженерного захисту; - економічно обгрунтоване раціональне використання земель та природних ресурсів об'єктів з дотриманням законодавчих вимог щодо охорони навколишнього середовища. 1.5 Проектування інженерного захисту об'єктів повинно бути комплексним що містить у собі набір основних та допоміжних засобів із найменшим негативним впливом на навколишнє середовище. 1.6  Необхідність застосування основних засобів інженерного захисту об'єктів повинна обґрунтовуватись спеціальними техніко-економічними та Інженерними розрахунками містобудівельними вимогами а також вимогами щодо охорони навколишнього середовища та раціонального використання земельних ресурсів забезпечувати підвищення ступеня стійкості територій надійне та безперебійне функціонування впродовж розрахункового терміну служби об'єктів які захищаються. 1.7 До основних засобів інженерного захисту об'єктів відносяться: -   затримуючі та підтримуючі споруди і фундаменти; -   фундаменти які обтікаються зсувними масами; -   уловлюючі протиобвальні споруди та галереї; -   берегозахисні споруди; -   дренажі глибокого закладання; -   зміна рельєфів схилів.   1.8Як допоміжні засоби інженерного захисту об'єктів слід використовувати споруди чи заходи що забезпечують стабілізацію впливу окремих факторів або пристосовування об'єктів які захищаються до прояву зсувів або обвалів. У проектах допускається не встановлювати ступінь впливу допоміжних засобів інженерного захисту на величини підвищення коефіцієнтів стійкості схилів. 1.9До допоміжних засобів інженерного захисту об'єктів відносяться:   -   затримуючі протиобвальні заходи; -   берегозахисні споруди; -   регулювання стоку поверхневих вод захист поверхонь схилів від інфільтрації зливових і талих вод у грунт та ерозійних процесів; -   дренажі мілкого закладання застійні дренажі та каптажі; -   агролісомеліорація; -   хімічне закріплення грунтів зсувної зони. 1.10Проектування інженерного захисту об'єктів повинно виконуватись на основі: -   результатів комплексних інженерних вишукувань в районах прояву зсувів та обвалів і прилеглих територій; -   даних що характеризують особливості використання територій та об'єктів як діючих так і тих що проектуються з прогнозуванням зміни цих особливостей та з урахуванням установленого режиму природокористування заповідники сільськогосподарські землі та ін. ; -   прогнозу можливих змін природних умов що викликані природними та техногенними факторами -   оцінки сучасних і прогнозу змін природних умов і стану об'єктів які захищаються за даними результатів комплексних вишукувань та в разі необхідності науково-дослідних робіт та моделювання що виконані згідно з програмою досліджень; -   досвіду проектування будівництва та експлуатації інженерного захисту об'єктів за аналогічних умов; -   вимог архітектурно-планувальних рішень щодо освоєння територій; -   урахування ступенів і масштабів негативного впливу зсувів та обвалів; -   техніко-економічного порівняння декількох варіантів інженерного захисту об'єктів що відріз няються набором інженерних засобів та методів вартісними та експлуатаційними показниками ефек тивністю капітальних вкладень; -   урахування місцевих будівельних умов кліматичних особливостей забезпеченості будівельними матеріалами.   1.11  Економічний ефект варіанту інженерного захисту об'єктів визначається розміром відверненої шкоди територіям будинкам та спорудам від впливу зсувів та обвалів. 1.12  При проектуванні споруд інженерного захисту об'єктів слід розглядати можливість та техніко- економічну доцільність суміщення споруд що виконують різні експлуатаційні функції. 1.13  При виборі засобів інженерного захисту об'єктів необхідно враховувати циклічність рит мічність та стадійність розвитку зсувів та обвалів імовірність впливу інших факторів на стійкість схилів. Ці засоби повинні бути адекватні характеру та масштабам прояву зсувів та обвалів і стимулювати можливість природних систем до саморегулювання та самовідновлення. 1.14  Розрахунки протизсувних і протиобвальних захисних споруд повинні виконуватись за І та II граничними станами на весь період будівництва та експлуатації об'єктів. 1.15  При циклічному характері прояву на схилах зсувних та обвальних процесів будівництво захисних споруд як правило повинно виконуватись в період відносної стабілізації схилів. Здійснення всього комплексу заходів повинно забезпечити найшвидший ефект від введення їх в експлуатацію. 1.16  Будівництво та введення в експлуатацію об'єктів які захищаються а також споруд та заходів інженерного захисту повинні бути взаємоув'язані та гарантувати безаварійне виконання робіт та їх надійну експлуатацію. 1.17  Для захисних споруд І та IIступенів відповідальності в проектах слід передбачати установку контрольно-вимірювальної апаратури та пристроїв для систематичних спостережень за розвитком зсувних деформацій або обвалів а також за станом конструкцій інженерного захисту об'єктів в період будівництва та експлуатації. Ступінь відповідальності захисних споруд слід установлювати за ступенем відповідальності об'єктів які захищаються а у випадках коли зсуви чи обвали можуть призвести до катастрофічних наслідків або людських жертв захисні споруди слід відносити до І ступеня відповідальності. У необхідних випадках у проектах слід передбачати систематичні спостереження за станом об'єктів IIIта IVступенів відповідальності які захищаються. 1.18При розміщенні об'єктів в межах зсувних та зсувонебезпечних територій методи виконання робіт збудовані об'єкти і передбачені в них виробничі технології не повинні зменшувати стійкості схилів. 2 ОСОБЛИВОСТІ ІНЖЕНЕРНИХ ВИШУКУВАНЬ 2.1Матеріали інженерних вишукувань для проектування інженерного захисту об'єктів повинні відображати достовірність реальної та потенційної небезпеки розвитку зсувних та обвальних процесів і включати дані повнота та якість яких достатні для прийняття інженерних рішень на відповідних стадіях проектування. Інженерно-геологічні типи схилів території України наведені в додатку 2 а визначення фізико-механічних характеристик грунтів на зсувних та зсуво-небезпечних схилах - в додатку 3. 2.2  Обсяг склад та зміст матеріалів комплексних інженерних вишукувань повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів та враховувати особливості та складність інженерно-гео логічних умов ділянки. 2.3  Комплексні інженерні вишукування повинні регламентуватись програмою робіт складеною з урахуванням специфіки та масштабів впливу небезпечних геологічних процесів на об'єкти які захи щаються ступеня їх аварійності та відповідальності а також існуючої інформації щодо природних умов території. 2.4  Матеріали вишукувань повинні містити дані інженерно-геологічного районування територій. Вишукувальні роботи необхідно планувати поетапно. Матеріалів першого етапу вишукувань повинно бути достатньо для оцінки доцільності та технічної можливості здійснення інженерного захисту об'єктів. На наступних етапах здійснюється необхідне коригування програми вишукувань в залежності від виду інженерного захисту. 2.5  Межі територій які піддані зсувним та обвальним процесам і де потрібно виконувати інженерний захист об'єктів необхідно установлювати та уточнювати за матеріалами рекогносцирувальних об стежень інженерно-геодезичних зйомок результатами існуючих і подальших інженерних вишукувань та спостережень. 2.6  Матеріали комплексних вишукувань для інженерного захисту об'єктів повинні бути достатніми для:   -   загальної оцінки природних умов територій та ступеня їх придатності для різних видів освоєння; -   характеристики зсувної зсувонебезпечної та обвалонебезпечної обстановки та кількісної оцінки стійкості територій; -   прогнозу змін природних умов зсувної та обвальної небезпеки від впливу будівництва та екс плуатації; -   прийняття принципових інженерних рішень щодо інженерного захисту об'єктів та обмежень основного будівництва; -   видачі рекомендацій щодо технологічної послідовності та черговості освоєння територій; -   видачі рекомендацій щодо конструкцій фундаментів об'єктів будівництва можливості суміщення функцій захисних споруд і конструкцій об'єктів які захищаються. 2.7 Необхідність додаткового виконання спеціальних видів вишукувань режимних спостережень науково-дослідних робіт та різних видів моделювання повинна бути обгрунтована. На територіях із складними інженерно-геологічними і гідрологічними умовами в проектах слід передбачати виконання науково-дослідних робіт експериментальні споруди та заходи щодо інженерного захисту. З ВИЗНАЧЕННЯ СТІЙКОСТІ СХИЛІВ ВЕЛИЧИН ЗСУВНОГО ТИСКУ ТА НАВАНТАЖЕНЬ ВІД ОБВАЛІВ Основні вимоги 3.1Розрахунками необхідно встановлювати; -   маси порід що зміщуються або підготовлені до зміщення по схилах; -   відношення діючих на певні частини схилів у зазначений час зсувних та затримуючих сил в т.ч. коефіцієнти стійкості ; -   різниці між зсувними та затримуючими силами за певними поверхнями на різних рівнях.   3.2  Вплив водоносних горизонтів які дренуються на схилах на стійкість схилів необхідно вра ховувати за умов зволоження порід зважування фільтраційного тиску суфозійного виносу. 3.3  Гідрологічні розрахунки слід виконувати з урахуванням швидкості абразії ерозії швидкості зміни рівня води на базисі ерозії величин водозбірних басейнів стік із яких направлений на ділянку схилу що розглядається з метою виявлення можливості зволоження порід на схилах масиву над ходження води в тріщини та у відкладення схилів. 3.4  Сейсмічні впливи необхідно враховувати окремо визначаючи зміну напружено-деформованого стану та міцнісних властивостей грунтів при проходженні в них сейсмічних хвиль а також сейсмічних навантажень від мас грунтів будинків та споруд. 3.5  При підготовці розрахункових схем стійкості схилів і величин зсувного тиску розробці ал горитмів розрахунку та побудові математичних моделей схилів слід ураховувати всі природні та тех ногенні навантаження і впливи діапазони їх змін а також можливі діапазони змін міцнісних харак теристик грунтів та умов за яких ці зміни можуть виникнути. При цьому особливу увагу слід приділяти положенню горизонтів що підпадають під зовнішні впливи основних деформованих горизонтів послаблених поверхонь та зон їх розмірам та орієнтації. Визначення стійкості схилів і величин зсувного тиску 3.6Оцінку стійкості територій необхідно проводити; -  при розробленні схем інженерного захисту об'єктів за опорними створами для кожної із виділених інженерно-геологічних ділянок; -   при розробленні робочих проектів інженерного захисту та проектів забудови за інженерно- геологічними розрізами кількість та положення яких в просторі визначаються в залежності від кон кретних існуючих і прогнозованих природних умов виду і місцеположення захисних та об'єктів які захищаються характеру забудови. 3.7Методи розрахунку стійкості схилів слід вибирати в залежності від інженерно-геологічних умов ділянок схилів і виду деформацій зсувних грунтів. Розрахункові схеми повинні враховувати: -   потужності зон деформованих горизонтів зони стиску розривні порушення та ін.; -   типи зсувних деформацій схилів за механізмом зміщення;   - -   основні зсувоутворюючі фактори та їх вплив на утворення розвиток та активізацію зсувів ; -   різні види навантажень та впливів постійних і тимчасових їх сполучень основні особливі ; -   вплив існуючих будинків та споруд і тих що проектуються на стійкість схилів; -   зміну протягом часу міцнісних характеристик грунтів з урахуванням можливості зміни їх вологості дії підземних вод навантажень на поверхні схилу та ін. 3.8Розрахунки інженерного захисту та зсувних зсувонебезпечних схилів які сформовані шару ватою товщею піщаних глинистих і скельних грунтів слід виконувати за схемами плоского змішаного та глибокого зрушення по плоскій ламаній або змішаній площинах ковзання місцеположення яких вибирають в найбільш слабких шарах прошарках по контактних площинах методом підбору виходячи з умов створення максимальних впливів на захисні споруди та заходи. При наявності у схилах шарів глинистих грунтів з показником консистенції більше 0 4 крім зазначених вище розрахунків слід передбачати можливість формування в глинистих грунтах зон деформованих горизонтів та зміщення по них вищерозташованих мас грунтів або видавлювання цих грунтів із основ схилів. 3.9  При розрахунку інженерного захисту об'єктів слід розглядати положення поверхні ковзання нижче розрахункової або зон деформованих горизонтів в т.ч. і під нижніми кінцями опор. 3.10  При оцінці стійкості схилів слід виконувати фільтраційні розрахунки міцності грунтів схилу на ділянках височування ґрунтових вод на межах неоднорідних грунтів і по контактах грунтів та дре нажних обсипок. 3.11  Зсувний тиск на затримуючі споруди Е допускається визначати за формулою зсувонебезпечних схилів повинно дорівнювати відповідно для захисних споруд першого ступеня відповідальності - 1 35 та 1 25; другого - 1 3 та 1 2; третього - 1 25 та 1 15; четвертого - 1 2 та 1 1. При особливих сполученнях навантажень: для першого - 1 3 та 1 2; другого - 1 25 та 1 15; третього - 1 2 та 1 1; четвертого - 1 15 та 1 05. 3.12При визначенні опору ґрунтового масиву зміщенню R на зсувних схилах необхідно вра ховувати стан грунтів у зонах деформування або по поверхнях ковзання та прогноз зміни їх міцнісних характеристик на термін служби інженерного захисту об'єктів. На зсувних схилах зсувний тиск на будівельний період що не перевищує 1 місяця слід визначати з урахуванням тертя та повного зчеплення грунтів а на експлуатаційний період слід ураховувати тільки опір тертю. На зсувонебезпечних схилах зсувний тиск слід визначати з урахуванням тертя та структурного зчеплення грунтів. Величину структурної міцності грунтів слід визначати методами польових досліджень на зріз у свердловинах або в гірничих виробках. Визначення обвалонебезпечності схилів та навантажень від обвалів 3.13Оцінка обвалонебезпечності схилів установлюється на основі розрахунків за якими необхідно визначати: -   обвальні маси порід які підготовлені до зміщення; -   шляхи які проходять обвальні породи; -   швидкість зміщень порід при обвалах; -   енергію що виділяється при обвалах.   3.14   Маси порід які підготовлені до зміщення повинні визначатися в залежності від структури масивів геоморфологічних умов із застосуванням схем масивів що розподілені на блоки схем граничної рівноваги. 3.15   Розрахунок поверхонь на які можуть діяти обвальні породи необхідно виконувати на основі аналізу протяжності та конфігурації ділянок схилів нижче місця відриву обвальних порід і швидкостей їх руху по схилах. 3.16   Оцінки та розрахунки обвальності повинні проводитись на математичних моделях що вра ховують просторовість явищ. Основою для розрахунків повинні служити інженерно-геологічні карти які відображають особливості просторового положення відокремлених від схилів блоків із реально існуючими та потенційно можливими поверхнями та зонами ослаблення. За топографічними матеріалами розраховуються об'єми порід які можуть приходити в рух площі на яких будуть зміщатися породи місця їх відкладень шляхи та траєкторії переміщення швидкості та руйнівні сили руху. 4 ЗАХОДИ ЩОДО ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ОБ'ЄКТІВ ВІД ЗСУВНИХ ТА ОБВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ   4.1У проекті інженерного захисту об'єктів окрім загальних вимог до складу проекту згідно зі СНІП 1.02.01-85 слід передбачати: -   тривалість послідовність та терміни виконання кожного елемента комплексу; -   нагляд за станом будинків споруд і схилів; -   випробування за необхідності будинків та споруд та або їх елементів і фрагментів; -   випробовування окремих опор глибокого закладання згідно з ГОСТ 5686-94 при шарнірному з'єднанні опор з вищерозташованими конструкціями; -   випробовування групи опор глибокого закладання разом з фрагментами конструкцій що їх об'єднують при жорсткому з'єднанні опор з вищерозташованими конструкціями; -   спеціальний режим експлуатації територій будинків та споруд. 4.2Інженерний захист об'єктів не повинен значно погіршувати існуючі умови що склались під впливом природних і техногенних факторів на територіях які захищаються та прилеглих. У разі необхідності проект повинен передбачати заходи що запобігають або знижують до допустимого рівня негативний вплив іженерного захисту згідно з ДБН А.2.2-1-95. Затримуючі протизсувні споруди та фундаменти 4.3  Затримуючі протизсувні споруди повинні забезпечувати можливість сприйняття зсувного тиску за рахунок реактивного опору стійкого грунту по поверхнях опор глибокого закладання а також не допускати продавлювання та переповзання через них грунту зсувного масиву. 4.4  Конструктивні рішення затримуючих протизсувних споруд і місця їх розташування на схилах потрібно вибирати в залежності від величин зсувних тисків та їхніх розподілів уздовж схилів по тужностей зсувних товщ конфігурацій та станів схилів під час будівництва інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов зсувних та зсувонебезпечних територій планувальних рішень місцевості та із урахуванням додатка 4. 4.5  Фундаменти будинків та споруд І-ІІІ ступенів відповідальності повинні як правило служити затримуючими протизсувними спорудами та проектуватись із урахуванням додатка 4. На зсувонебезпечних територіях допускається не влаштовувати затримуючі протизсувні фундаменти в будинках і спорудах II - IIIступенів відповідальності якщо до початку їх будівництва та на період експлуатації стійкість схилів забезпечується існуючим інженерним захистом. 4.6  До остаточного розроблення робочих креслень затримуючих протизсувних споруд і фундаментів І-ІІ ступенів відповідальності слід проводити натурні випробування їх дослідних елементів або фрагментів. При цьому їх розрахунки слід виконувати із урахуванням додатка 6. 4.7  У разі необхідності за даними випробувань слід коригувати конструкції споруд а їх розрахунки виконувати з урахуванням додатка 6. Підтримуючі протизсувні споруди та фундаменти 4.8Підтримуючі протизсувні споруди повинні забезпечувати самостійно або разом з іншими за собами інженерного захисту можливість сприйняття зсувного тиску. Підтримуючі протизсувні споруди слід улаштовувати як правило в тих частинах зсувних та зсувонебезпечних схилів де по можливих поверхнях ковзання вертикальне навантаження створює затримуючі сили більші ніж зсувні. Підтримуючі протизсувні споруди слід виконувати у вигляді підпірних стін контрбанкетів або контрфорсів. 4.9Розрахунками слід установлювати розміри форму та розміщення в плані підтримуючих споруд. При визначенні розмірів і місць розміщення контрбанкетів слід ураховувати що вони повинні поширюватись за межі нижніх границь можливих зсувних деформацій щоб уникнути зміщення грунтів по нових поверхнях ковзання. При відносно невисоких схилах улаштування суцільних контрбанкетів недоцільне. У цих випадках їх потрібно влаштовувати переривчастими по ширині схилу тобто переходити до конструкцій контрфорсів. Для укріплення схилів повинні застосовуватись як правило кам'яно-грунтові або повністю кам'яні контрфорси. 4.10 При розміщенні на схилах будинків споруд які вимагають підсилення можуть застосовуватись бетонні контрфорси що укріплюють одночасно схили та будинки споруди . При укріпленні високих схилів слід застосовувати контрфорси з каменю та щебеню. Такі контрфорси можуть служити для відведення вод що виклинюються. У цьому випадку вони є контрфорсними дренажами. 4.11Підтримуючі протизсувні фундаменти можуть виконуватись у вигляді: -    просторово-рамних фундаментів; -    плитно-рамних фундаментів; -    перехресних стрічок; -    похилих балочних фундаментів.   4.12  Всі залізобетонні елементи підтримуючих протизсувних фундаментів повинні мати жорсткі вузли сполучень між собою за винятком деформаційних швів . 4.13  У необхідних випадках підтримуючі протизсувні фундаменти і підпірні стіни можуть мати вертикальні або похилі анкери які закріплені в стійкому грунті з попереднім контрольованим натягом. Конструкції та розміщення анкерів повинні забезпечувати можливість їх контрольованого натягу під час будівництва і експлуатації будинків та споруд. Фундаменти які обтікаються зсувними масами 4.14  Фундаменти які обтікаються зсувними масами - це окремі опори невелика група опор глибокого закладання занурені нижче поверхні ковзання в стійкий грунт. Верхня частина таких фун даментів працює в умовах обтікання їх зсувними масами. 4.15  Фундаменти які обтікаються зсувними масами допускається застосовувати для надземних інженерних і транспортних комунікацій у разі неможливості або економічної недоцільності стабілізації чи обходу зсувного схилу. Розрахунки таких фундаментів рекомендується виконувати з урахуванням додатка 6. Затримуючі протиобвальні споруди та протиобвальні заходи 4.16  Затримуючі протиобвальні споруди та заходи слід передбачати з метою усунення можливого виникнення та розвитку гірськообвальних явищ для захисту від вивітрювання укосів та укріплення гірських порід на косогорах. 4.17  Затримуючі протиобвальні споруди та протиобвальні заходи застосовуються таких видів:   -    облицювальні ті що одягають стіни торкретні покриття а також ін'єктування в'яжучими речовинами обвальних мас для збереження грунтів від вивітрювання та руйнування -    анкерні кріплення та пломби для з'єднання окремих скельних блоків з міцним масивом скельних порід; -    контрфорси для підпирання окремих скельних масивів; -    підтримуючі та підпірні стіни для укріплення навислих скельних карнизів; -    опояски - масивні споруди для підтримання нестійких укосів. Проектувати затримуючі протиобвальні споруди рекомендується з урахуванням додатка 5. Уловлюючі протиобвальні споруди та галереї 4.18Уловлюючі споруди та пристрої як протиобвальні захисні споруди включають: -    каменеуловлювачі глибинного типу полиці уловлюючі траншеї рови ; -    загороджувальні уловлюючі споруди сітчасті загородження - уловлювачі поля з надовбнями загороджувальні вали баражні стіни уловлюючі стіни - протиобвальні та протиосипні ; -    живі захисні перепони штучні лісонасадження на схилах гір . 4.19  Каменеуловлювачі глибинного типу у вигляді траншей слід розміщувати на пологих схилах укосах заввишки до 30 м і крутістю до 30°. Уловлюючі полиці та рови - у підошві крутих укосів при наявності достатньої відстані від підошви схилу укосу до об'єкта що розглядається для захисту від вивалів окремих уламків грунту об'ємом до 1 м3. 3 низової сторони уловлюючих траншей які розміщені на схилі слід улаштовувати вали із місцевого грунту з упорами із кам'яної або бутобетонної кладки. 4.20  Сітчасті загородження-уловлювачі повинні бути обладнані скельно-обвальною сигналізацією та застосовуватись лише на осипних ділянках з можливим падінням невеликих каменів з незначної висоти. 4.21  Поля з надовбнями слід передбачати на затяжних схилах які покриті делювіальними від кладеннями заввишки до 60 м і крутістю до 30° у вигляді окремо стоячих розміщених в шаховому порядку стовпів у декілька рядів по схилу з улаштуванням уловлюючої споруди в низовій його частині. 4.22  Загороджувальні вали слід застосовувати при економічній доцільності використання при візного матеріалу для спорудження валу. 4.23  Баражні стіни слід улаштовувати в крутопадаючих тальвегах улоговин як правило із сухої кладки. Для пропускання стікаючої по тальвегах води в баражних стінах залишають невеликі отвори або укладають водопропускні труби. 4.24  Уловлюючі стіни застосовують як на гірськообвальних так і на осипних місцях з крутістю схилу до 40°. 4.25  Уловлюючі стіни які застосовуються в основі осипних укосів що інтенсивно вивітрюються доцільно влаштовувати з урахуванням забезпечення достатньої ширини та ємкості уловлюючих пазух за ними. 4.26  В проектах уловлюючих споруд і пристроїв слід передбачати можливість під'їзду транспортних засобів для очищення уловлюючих пазух від накопичення продуктів вивітрювання осипів та обвалів в умовах експлуатації. 4.27  Габаритні розміри уловлюючих стін місця їх розташування глибина та ширина уловлюючих пазух визначаються спеціальними розрахунками на затримку каменів. Крім того уловлюючі стіни слід розраховувати на міцність при повному заповненні уловлюючих пазух осипами з урахуванням дина мічного характеру навантажень при обвалах. Днища уловлюючих пазух повинні мати поздовжній уклон не менше ніж 0 002 у напрямку до кінців споруд. 4.28  При проектуванні уловлюючих стін обов'язковою умовою є укладання поздовжніх застійних дренажів з випуском води через дренажні канали які залишають у нижній частині стіни. 4.29  Протиобвальні галереї необхідно розміщувати на обвальних ділянках лінійних об'єктів які розташовані безпосередньо біля підніжжя крутих гірських схилів укосів коли розміри уловлюючих стін настільки значні що їх вартість наближається до вартості протиобвальних галерей. Конструкції та розрахунки галерей повинні бути виконані із урахуванням додатків 5 та 6. Галереї можуть використовуватись для захисту об'єктів від гірськообвальних явищ усіх видів за винятком великих обвалів. Улаштування галерей біля підніжжя крутих косогорів за можливості обрушення великих обвальних мас на їх покрівлі не допускається. 4.30  На покрівлях галерей необхідно улаштовувати амортизаційні грунтові відсипки які знижують динамічні дії обвалів запобігають пошкодженню конструкцій та забезпечують скочування уламків через галереї. 4.31  Під відсипкою на покрівлях галерей необхідно укладати гідроізоляцію а також передбачати відведення з покрівель галерей поверхневих вод. Для відведення підземних вод які надходять до галерей з верхової сторони повинні бути влаштовані поздовжні застійні дренажі. 4.32  Розміри поперечних перерізів галерей повинні задовольняти вимоги габаритів наближення будов лінійних споруд які захищаються. 4.33  Проектування протиобвальних галерей повинно виконуватись в наступній послідовності:   -   визначається розрахункова швидкість падаючих уламків в зоні розміщення споруди; -   установлюється розрахункова крупність падаючих уламків; -   проводяться розрахунки конструкцій з урахуванням динамічної дії уламків; -   розроблюються робочі креслення конструкцій і проект організації будівництва. Берегозахисні споруди 4.34  Берегозахисні споруди у складі протизсувних і протиобвальних заходів застосовують на ді лянках де основи схилів розміщені на контактах з водними дзеркалами морів озер водосховищ або річок для захисту корінних берегів або стабілізації зсувних схилів розширення або збереження існуючих пляжів. 4.35  Типи берегозахисних споруд установлюються на підставі врахування функціональних і кон структивно обумовлених особливостей їх роботи. 4.36  У залежності від функціональних і конструктивно обумовлених особливостей роботи бере гозахисні споруди слід підрозділяти на:   -   берегозахисні огороджувальні протизсувні та спеціальні - в залежності від цільового призна чення; -   земляні бетонні залізо- та асфальтобетонні кам'яні дерев'яні сталеві із штучних матеріалів і комбіновані - в залежності від матеріалу кріплення; -   активні або наносорегулювальні буни затоплені хвилеломи переривчасті кріплення берега штучні пляжі та пологі укоси водопідпірних споруд примиви мол-коси полегшена гравійно-галькова та грунто-цементна одежа та пасивні або хвилезахисні наприклад берегові стінки та одежа хвилеломи що не затоплюються банкети із гірської маси контрбанкети облицювання та опояски - в залежності від характеру впливу споруди на водні маси та наноси хвильового поля що рухаються; -   напірні та безнапірні - в залежності від висоти рівня поверхні води відносно відміток берегів які захищаються; -   гравітаційні пальові пневматичні гідравлічні - в залежності від характеру сил опору зовнішнім навантаженням; -   вертикальні укісні та змішані - в залежності від форми поперечних перерізів тіл споруд; -   поперечні та поздовжні - в залежності від розміщення осей споруд відносно ліній захисту.   4.37  За ступенем проникності тіл споруд водяними масами виділяють наступні типи берегозахисних споруд: непроникні частково проникні та наскрізні; за формою шорсткості укосів - гладкі шорсткі та дуже шорсткі; за способом дії - насипні намивні збірні монолітні. 4.38  Типи берегозахисних споруд слід приймати в залежності від їх призначення місцевих при родних умов вимог замовника ступеня відповідальності та забезпечення нормальних умов експлуатації. Прийняті типи споруд повинні викликати мінімальні порушення позитивних берегових процесів що склалися. 4.39  В залежності від інтенсивності дії факторів динаміки водних потоків на кріплення останні підрозділяють за висотою укосів або фронтом захисту на основні та допоміжні. Допоміжні кріплення укосів споруд із ґрунтових матеріалів відокремлюють від основних кріплень упорами або виконують меншої товщини. 4.40  Береги які захищаються та вздовж яких формуються неоднакові гідрометеорологічні та ін женерно-геологічні умови слід розділяти на ділянки кріплень різних за типами та капітальністю. 4.41  При виборі типів кріплень перевагу слід віддавати спорудам що забезпечують стійкість ділянок які захищаються мінімальні будівельно-експлуатаційні витрати та створюють можливість викорис тання місцевих грунтів а також задовольняють санітарно-гігієнічні вимоги та естетичні норми. 4.42  Для закріплення зсувних мас та запобігання зрушенням завалам обвалам і вивалам грунту застосовують протиобвальні затримуючі берегозахисні споруди у вигляді підпірних стін вертикального профілю або напівукісного типу берегозахисних опоясків із фасонних блоків або кам'яних накидів контрфорсів і контрбанкетів. 4.43  У разі необхідності до складу комплексу берегозахисних протизсувних споруд повинні вклю чатися споруди що регулюють стік річок або берегові процеси з метою зміни балансів наносів на територіях які захищаються. 4.44  Розрахунок берегоукріплювальних споруд слід виконувати на навантаження та дії які вста новлені СНІП 2.06.01-86. При розрахунку берегозахисних споруд як основних протизсувних споруд на ділянках зсувних схилів слід додатково враховувати зсувний тиск. Регулювання поверхневого стоку вод 4.45Заходи щодо організації поверхневого стоку повинні включати планування схилів і прилеглих до них ділянок з яких вода може потрапляти на схили улаштування системи відкритих водостоків і підземних колекторів. 4.46  Прокладання водонесучих комунікацій на зсувних та зсувонебезпечних територіях не до пускається. У виняткових випадках та за відповідним техніко-економічним обгрунтуванням допустиме розміщення водонесучих комунікацій па поверхні землі в прохідних або напівпрохідних каналах які повинні виходити за межі зсувних та зсувонебезпечних територій . 4.47Днища та стінки відкритих водостоків слід улаштовувати водонепроникними. Поверхню землі навколо колодязів з водонесучими трубами слід планувати з уклоном не менше ніж 0 03 на відстані що перевищує на 0 3 м пазухи котлованів. 4.48На ділянках прилеглих до схилів поверхневий стік слід регулювати за допомогою водо відвідних каналів лотків а також огороджувальних валів які забезпечують перехват поверхневих вод. 4.49Всі водонесучі комунікації повинні бути нанесені на зведений план. Регулювання рівня підземних вод 4.50  Регулювання рівня підземних вод повинно виконуватися з метою зниження або усунення гідростатичного та фільтраційного тиску па грунти ослаблення або ліквідації знещільнюючої та зне- міцнюючої дії на них підземних вод. При регулюванні положення підземних вод слід передбачати: -   перехват та зниження рівнів вод для виключення виклинювання на зсувних або зсувонебезпечних схилах;    -   каптаж виходів вод на схилах; -   осушення тіл зсувів; -   стабілізацію або зниження рівнів вод на контакті із затримуючими фундаментами або спорудами. 4.51  Водопониження проектується із застосуванням дренажних систем та з урахуванням рекомен дованого додатка 7. Типи види та конструкції дренажів слід вибирати в залежності від інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов па основі водобалансових фільтраційних і гідравлічних розрахунків а також техніко-екопомічного порівняння варіантів. 4.52Основні дренажі необхідно як правило розташовувати в стійких зонах та застосовувати тільки па основі детального вивчення гідрогеологічних умов і при витриманих горизонтах підземних вод. В зсувних масах що зрушуються допускається улаштовувати прорізи які розташовують за напрямком їх руху. 4.53Розміщення водопонижувальних систем повинно бути ув'язане з загальними рішеннями Ін женерної підготовки та захисту територій з урахуванням можливих змін меж зсувних деформацій. 4.54  Виведення дренажних вод з територій повинно бути як правило самопливним. У разі не можливості такого виведення слід улаштовувати насосні станції. 4.55  Прохідні канали та тунелі спільної прокладки водонесучих комунікацій повинні мати во донепроникні еластичні стики та поздовжній уклон для стоку аварійних вод не менше ніж 0 02. 4.56  Протифільтраційні завіси слід як правило сполучати з дренажами та влаштовувати за межами зсувних масивів таким чином щоб вони не спричиняли підняттю рівня підземних вод на зсувних та зсувонебезпечних територіях. Зміна рельєфів схилів 4.57Для попередження зсувів та обвалів зниження тиску від ґрунтових мас які можуть зміститися і стабілізації схилів можливо змінити рельєф шляхом:    - зменшення крутості схилів: -   загального вертикального планування схилів включаючи терасування та влаштування банкетів; -   заміни слабких грунтів біля підніжжя схилів: -   переміщення поверхневого шару грунту із зони активного тиску в зону пасивного опору. 4.58  Заміну слабких грунтів біля підніжжя схилів слід проводити як правило при зсувах ви давлювання. 4.59Тріщини та заколи повинні бути затампоновані а ями засипані глинистим або місцевим грунтом з ущільненням. Агролісомеліорація 4.60  Агролісомеліорацію слід передбачати на завершальних етапах протизсувних і протиобвальних робіт. 4.61  Проектом повинні бути передбачені заходи щодо підготовки та обробки грунту озеленення норми та терміни висіву трав та інших рослин вирощування трав'яного покриву догляду за ним норми та терміни поливу та його відновлення. 4.62  Травосуміші на зсувних схилах особливо на активних зсувах повинні складатися із трьох- чотирьох видів рослин: кореневищних пухкокущових щільнокущових та ін. правильний підбір яких забезпечить добру приживаність в місцевих умовах та утворення міцного дернового покриву. Основою суцільного травостою повинні бути кореневищні трави. 4.63  Для садіння необхідно вибирати дерева з глибокою стержневою кореневою системою в спо лученні з породами дерев які мають по верхневу кореневу систему що стелеться високу крону та густе листя. При цьому повинна зберігатись існуюча рослинність та забезпечуватись правильний постійний догляд за нею. При насадженні дерев слід ураховувати вимоги ландшафтної архітектури. 4.64  Необхідно застосовувати схеми лісопосадок з урахуванням ландшафтної архітектури: меліо ративно-плодову для схилів крутістю до 12°; лісову для схилів крутістю до 20°; кущову для схилів крутістю більше 20°; трав'янисто-декоративну на активних зсувах. Хімічне закріплення грунтів зсувної зони 4.65  Вибір конкретних методів ін'єкційного або бурозмішувального закріплення для інженерного захисту об'єктів визначається інженерно-геологічними умовами та виконується згідно зі СНІП 3.02.01-83. 4.66  Не підлягають ін'єкційному хімічному закріпленню зсувні та обвальні масиви насичені наф топродуктами та водонасичені грунти при швидкості руху підземних вод що перевищує 5 м/добу. 4.67  При хімічному закріпленні грунтів потрібно передбачати заходи щодо недопущення забруд нення підземних і або поверхневих вод хімічними реагентами продуктами їх розпаду чи взаємодії з навколишнім середовищем які можуть погіршити їх якість під час будівництва та або експлуатації. 5  ВИМОГИ ЩОДО ОСВОЄННЯ ЗСУВОНЕБЕЗПЕЧНИХ ТА ОБВАЛОНЕБЕЗПЕЧНИХ ТЕРИТОРІЙ 5.1  При використанні пішохідних доріжок і шляхів для відведення атмосферних опадів вони повинні мати водонепроникне покриття а конструкції призначатись за умови пропускання розрахункової ви трати води. 5.2  Дренажні води допускається використовувати для технічного водопостачання. 5.3  Підпірні стіни за необхідності використовуються як огороджувальні конструкції будинків. 5.4  Інженерний захист від зсувів по бортах ярів слід улаштовувати у вигляді земляних насипів які використовуються надалі для організації спортивних паркових зон та ін. При улаштуванні протизсувних споруд підземний простір між палями допускається використовувати для улаштування приміщень різного призначення. 5.5Ростверки затримуючих споруд при закріпленні зсувних та зсувонебезпечних схилів на трасах автомобільних шляхів слід одночасно використовувати для опорядження шляхів узбіччя тротуари основи дорожнього покриття фундаменти підпірних стін та ін. . 6  ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВНИЦТВА 6.1 У проектах організації будівництва інженерного захисту об'єктів крім вимог які передбачені в нормативних документах слід передбачати: -   прогноз активності та інтенсивності зсувних та обвальних процесів на період будівництва; -   вимоги щодо спостереження за об'єктами які існують та споруджуються на територіях які захищаються та прилеглих; -   послідовність та комплексність проведення робіт і фінансування; -   заходи щодо забезпечення стійкості схилів та укосів на період виконання інженерного захисту об'єктів; -   необхідність завершення або тимчасового призупинення земляних робіт при настанні дощових періодів року маючи на увазі виконання в цей час інших будівельно-монтажних робіт; -   заходи щодо розміщення відвалів грунту та його складування для зворотної засипки не до пускаючи при цьому влаштування тимчасових відвалів в межах висхідної гілки зсувного тиску на схилі; -   заходи щодо організації відведення поверхневих і підземних вод а також виконання робіт з цементації та інших спеціальних засобів закріплення грунтів.   6.2  Забороняється без достатнього обгрунтування збільшення термінів будівництва. 6.3  Категорично забороняються роботи що не передбачені проектами виконання робіт і перерви в будівництві об'єктів інженерного захисту особливо у весняні осінні та дощові періоди.   6.4  Розрив між розробкою проектної документації та початком будівництва не повинен пере вищувати встановленого проектом терміну. В протилежному випадку проектно-кошторисна доку ментація та ПВР підлягають коригуванню та в разі необхідності перезатвердженню при зміні інже нерно-геологічної обстановки стан якої визначається за матеріалами додаткових інженерних вишу кувань. 6.5  Способи виконання робіт тривалість терміни та черговість будівництва окремих елементів інженерного захисту повинні призначатись відповідно до вимог цих норм та забезпечувати збереження стійкості схилів укосів у процесі будівництва кожної із цих споруд та недопущення переходу зсуво небезпечних територій у зсувні. 6.6  У процесі виконання інженерного захисту повинен бути забезпечений авторський нагляд проектної організації за відповідністю проектних рішень інженерно-геологічним і гідрогеологічним умовам що були уточнені при будівництві. 6.7  Котловани траншеї та виїмки на схилах та укосах в межах висхідної гілки зсувного обвального тиску слід розробляти окремими захватками залишаючи між ними грунт у природному стані. Розкривання чергової захватки допускається після закінчення всіх робіт на попередній захватці в тому числі зворотної засипки грунту та його ущільнення. Розміри захваток і розривів між ними визначаються в залежності від зсувних та обвальних умов розмірів конструктивних частин та способів виконання робіт. Не допускається залишати розкритими котловани та траншеї а також незакріплені укоси виїмок на період випадання інтенсивних опадів і сніготанення. 6.8  При штучному водопониженні та водовідливі із котлованів траншей та виїмок слід виконувати організований водовідвід в постійні або тимчасові водостоки які виключають обводнення зсувних зсувонебезпечних та обвальних зон. 6.9  До початку робіт з будівництва протиобвальних споруд з нагірних схилів та укосів повинні бути видалені нестійкі брили скельних грунтів.   6.10  До робіт з очищення обвальних схилів та укосів від нестійких брил допускаються особи що пройшли спеціальне навчання інструктаж та медичний огляд. Всі працюючі повинні бути забезпечені приладдями для безпечного проведення робіт. 6.11  Амортизуючі відсипки уловлюючих споруд і протиобвальних галерей слід проводити в процесі будівництва або негайно після його завершення. 7 ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПРОТИЗСУВНИХ І ПРОТИОБВАЛЬНИХ СПОРУД 7.1 Проекти інженерного захисту об'єктів повинні передбачати: -  заходи щодо здійснення постійного нагляду за станом зсувних зсувонебезпечних та обвало- небезпечних територій і підтримання спеціального режиму який сприяє збереженню їх стійкості; -   спостереження за зонами з особливим режимом будівництва станом будинків споруд інженерних мереж інженерних і транспортних комунікацій та схилів; -   порядок і проведення профілактичних робіт; -   проведення планових та аварійних ремонтних робіт; -   режим водокористування. 7.2Контроль за станом об'єктів повинен включати: -   інструментальні спостереження за вертикальними та горизонтальними зміщеннями поверхні схилів а також регулярні огляди та періодичні обстеження будинків споруд інженерних і транспортних комунікацій розміщених на схилах та на відстані до 200 м від кромок схилів; -   спостереження за напружено-деформованим станом конструкцій будинків та споруд; -   спостереження за зміщеннями по горизонталі на рівнях поверхонь ковзання на зсувних схилах; -   спостереження за рівнем і хімічним складом підземних вод; -   спостереження за величинами зсувного тиску. Для здійснення контролю слід залучати в необхідних випадках спеціалізовані науково-дослідні вишукувальні та проектні організації. 7.3  Проектами інженерного захисту об'єктів повинні визначатись необхідність періодичність при значення спостережень оснащеність вимірювальною апаратурою та методика спостережень за станом будинків споруд і схилів. 7.4  Спостереження за пружно-деформованим станом конструкцій будинків та споруд слід здій снювати як правило за допомогою компараторів датчиків переміщення та напруг мікроскопів від- лікового типу та геодезичних приладів. 7.5  Спостереження за зміщеннями грунтів по горизонталі на рівнях поверхонь ковзання на зсувних схилах слід проводити як правило за допомогою глибинних реперів. 7.6  Спостереження за рівнем і хімічним складом ґрунтових вод слід проводити як правило за допомогою мережі режимних свердловин. Спостереження за величинами зсувного тиску повинно вестись як правило за допомогою встановлених в несучих конструкціях опор глибокого закладання датчиків тиску грунту. ДОДАТОК 1 довідковий ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ Інженерний захист від зсувів та обвалів - комплекс інженерних споруд інженерно-технічних організаційно-господарських і соціально-правових заходів що забезпечують захист територій та об'єктів регулюють гравітаційні процеси на схилах та запобігають їхньому негативному виявленню. Гравітаційні процесси на схилах - різні форми руху грунтів на схилах під дією сили тяжіння. Зсув - ковзний рух грунтів на схилі та біля його підніжжя у сформованому об'ємі; певний об'єм грунту що зазнав або зазнає зсувних деформацій; Обвал - зрив падіння кочення та перекидання скельних грунтів. Зсувна територія - ділянка схилу де зсувні деформації проявляються або мали місце в минулому. Зсувонебезпечна територія - ділянка схилу де зсувні деформації можуть проявлятися під дією природних або техногенних факторів. Об'єкти інженерного захисту - окремі споруди інженерного захисту що забезпечують захист об'єктів населених пунктів сільськогосподарських земель або природних ландшафтів від зсувів або обвалів. Структурне зчеплення грунту - показник зчеплення грунту що визначається різницею між питомим зчепленням грунту непорушеної структури та питомим зчепленням грунту що випробуваний за способом повторного зрізу. Зсувний тиск - різниця між зрушуючим та затримуючим зусиллями в об'ємі земних грунтів що розміщені вище затримуючої споруди на сформованій поверхні ковзання або в зоні деформованого горизонту. Підземні улоговини стоку - пониження в покрівлі водоупорів заповнені грунтом з коефіцієнтом фільтрації 7 м/добу та більше.   ДОДАТОК 2 довідковий ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНІ ТИПИ СХИЛІВ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1На території України за ознаками морфометрії висота крутість конфігурація геологічною будовою складом та властивостями складових порід гідрогеологічними і гідрологічними умовами характером силою інтенсивністю зовнішніх впливів виділяються схили: -   узбереж морів та лиманів; -   річкових долин рівнинної частини території; -   гірських областей.   2  Районування геологічного середовища території України за складністю будови схилів наведено на рисунку 1. Зведені характеристики схилів які виділені для території України наведені в таблиці 1. 3 3                Деформації схилів та укосів за механізмом зміщення та за масштабністю проявлення наведеш у відповідності з таблицями 2 та 3. 4 4                   Умовні позначення: Складність будови схилів в розрізі: 1 - однокомпонентні; 2 - двокомпонентні; 3 - трикомпонентні; 4 - чотирикомпонентні; 5 - багатокомпонентні гірські . Межі: 6 - Державний кордон України; 7 - долини головних річок; 8 - геоструктурних областей; 9 - Дніпровського зледеніння. Допоміжні позначення: 10 - головні терасові уступи; 11-абразійні береги; 12 -морено-зандрові рівнини; 13-алювіальні рівнини; 14-товтри Поділля; 15 - гляціодислокації Канівські . Рисунок 1 - Схема районування геологічного середовища території Ураїни за складністю будови схилів Таблиця 1 - Інженерно-геологічні типи схилів території України   По-ло-жен-ня Тип схилу Схема схилу Параметри схилу Основні фактори порушення стійкості Можливі види руху порід Заходи       Н м ° а        Узбережжя морів ліманів водосховищ Абразійно-обвальний   10-20 60-90 к*Н Абразія Обвали перекидання Берегоукріплення   Абразійно-зсувний   20-60 10-30 К*а Абразія поверхневі та підземні води Зсуви Берегоукріплення водовідвід дренажі планування озеленення   Гірський схил з розвинутими відкладеннями на схилах   100-500 10-30   Абразія ерозія поверхневі та підземні води Те саме Берегоукріплення водовідвід дренажі планування затримуючі споруди   Гірський схил без відкладів схилу   100-500 20-70   Сейсмічність абразія ерозія порушення стоку вивітрювання Блокові зсуви обвали Берегоукріплення затримуючі споруди Схили річкових долин Схил річкової долини в пухких породах   30-100 20-70   Ерозія поверхневі та підземні води Обвали зсуви Водовідвід дренажі озеленення берегоукріплення   Схил долини у глинах   5-100 5-20   Порушення стоку та рослинного покриву Зсуви Водовідвід дренажі затримуючі споруди Гірські схили Схил з розвинутими відкладеннями   100-500 10-30   Те саме Зсуви селі Те саме   Схили зі скельними і напівскель-ними породами   100-500 10-90   Сейсмічність вивітрювання Обвали блокові зсуви Протиобвальні галереї уловлюючі лотки затримуючі споруди к* - в залежності від властивостей порід та умов зволоження 0 1-2 0 та більше Таблиця 2 - Деформації схилів та укосів за механізмом зміщення   Тип процесів Типи деформацій схилів та укосів Зсувні Зсуви ковзання   Зсуви видавлювання   Зсуви в'язкопластичні   Зсуви складні Обвальні Обвали   Вивали   Осипи Обвально-зсувні Обвали - зсуви   Зсуви - обвали Таблиця 3 - Деформації схилів та укосів за масштабом проявляння   Масштаб зсувів та обвалів Об'єми зсувів та обвалів м3 Невеликий Сотні Досить великий Тисячі Великий Десятки тисяч Дуже великий Сотні тисяч Величезний Мільйони Катастрофічний Десятки та сотні мільйонів   ДОДАТОК 3 рекомендований ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ГРУНТІВ НА ЗСУВНИХ ТА ЗСУВОНЕБЕЗПЕЧНИХ СХИЛАХ 1  Фізико-механічні властивості грунтів повинні вивчатися для грунтів зсувної зони підстильної товщі прилеглих ділянок і в зоні зрушення окремо. 2  Основними розрахунковими характеристиками грунтів при оцінці стійкості схилу та визначенні зсувного тиску є:   -  для грунтів зсувної маси та підстильної товщі - кут внутрішнього тертя зчеплення грунтів питома вага грунту коефіцієнт Пуассона модуль деформації; -  для грунтів у зоні зрушення зсуву - кут внутрішнього тертя зчеплення структурне та водно- колоїдне. 3Геофізичні дослідження при інженерно-геологічних вишукуваннях необхідно виконувати в спо лученні з іншими видами інженерно-геологічних робіт як правило при вишукуваннях на всіх стадіях проектування для розв'язання таких задач таблиця 1 : -  визначення геологічної будови масиву; -  вивчення гідрогеологічних умов; -  визначення складу стану та властивостей грунтів; -  вивчення геологічних процесів та їх змін; -  сейсмічного мікрорайонування території. 4Польові дослідження грунтів є невід'ємною частиною інженерно-геологічних вишукувань їх слід проводити в сполученні з іншими видами інженерно-геологічних робіт для розв'язання наступних основних задач: -  розчленування геологічного розрізу та виділення інженерно-геологічних елементів; -  визначення складу стану фізичних і механічних властивостей грунтів; -  оцінки просторової мінливості властивостей грунтів. Вибір методів польових досліджень грунтів слід виконувати згідно з таблицею 2 в залежності від поставлених задач досліджень. 5  Вибір методів лабораторних досліджень грунтів слід виконувати згідно з таблицею 3 в залежності від поставлених задач досліджень. 6  На стадії проекту для зсувних ділянок при визначенні міцнісних і деформаційних характеристик грунтів слід застосовувати більш точні методи: складний напружений стан трьохосьовий стиск. Ці самі методи рекомендуються для виявлення характеристик грунтів послаблених ділянок в зоні зсуву та підстильної товщі на стадії робочої документації. Таблиця 1 - Завдання та методи геофізичних досліджень   Завдання дослідження Основні геофізичні методи Визначення геологічної будови масиву Рель'єф покрівлі скельних грунтів потужність нескельних грунтів Електророзвідка методами електропрофілювання ЕП і вертикального електричного зондування за методом уявних опорів ВЕЗ УО ; сейсморозвідка методом заломлених хвиль МЗХ Розчленування розрізу. Встановлення меж між шарами різного літологічного складу і стану скельних і дисперсних порід ВЕЗ; МЗХ; різні види каротажу - акустичний електричний радіоізотопний Місцеположення глибина залягання та форми локальних неоднорідностей Зона тріщинуватості тектонічних порушень ВЕЗ КС; ВЕЗ МДС; кругове вертикальне зондування КВЗ ; метод природного поля ПС ; МЗХ; витратометрія; різні види каротажу; ПІЕМПЗ* Карстові порожнини і підземні виробки ЕП; ВЕЗ; КВЗ; ВСП; витратометрія; резистивіметрія Поховані останці і локальні перезаглиблення в скельній основі ВЕЗ КС; ВЕЗ МДС; ЕП; гравійорозвідка; магніторозвідка Вивчення гідрогеологічних умов Глибина залягання рівня підземних вод МВП; ВЕЗ Глибина залягання потужність лінз солоних і прісних джерел ЕП; ЕП МДС; ВЕЗ; резистивіметрія Динаміка рівня підземних вод Стаціонарні спостереження ВЕЗ; МЗХ; нейтрон-нейтронний каротаж ННК Напрямок швидкість руху місця розвантаження підземних вод зміна їх складу Резистивіметрія; витратометрія; метод зарядженого тіла МЗТ ; ПС; ВЕЗ ПС; ВЕЗ Забруднення підземних вод ВЕЗ; резистивіметрія Вивчення складу стану та властивостей грунтів Скельних Пористість та тріщинуватість статичний модуль пружності модуль деформації тимчасовий опір одноосьовоу стиску коефіцієнт відпору напружений стан Різні види каротажу; МЗХ; сейсмоакустичне просвічування; ВСП; лабораторні виміри питомих електричних опорів ПЕО та швидкостей пружних хвиль Піщаних глинистих пилуватих та великоуламкових Вологість щільність та пористість Різні види каротажу ПІЕМПЗ Зчеплення кут внутрішнього тертя модуль деформації Акустичний і пенетраційний каротаж лабораторні виміри швидкості пружних хвиль * ПІЕМПЗ - природні імпульси електро-магнітного поля Землі   Таблиця 2 - Вибір методів польових досліджень грунтів Таблиця 3 - Вибір методів лабораторних досліджень грунтів Позначення: "+" - визначення виконується; "-" - визначення не виконується; "С" - визначення виконується за спеціальним завданням. 7  Для дослідження будівельних властивостей грунтів в умовах складного напруженого стану слід випробувати грунти в стабілометричних приладах за заданими програмами навантаження. Для випро бування грунтів в умовах просторового напруженого стану слід виконувати дослідження їх властивостей в приладах трьохосьового стиску. 8  При дослідженні глинистих грунтів рекомендується застосовувати одну з двох схем випробувань у приладах трьохосьового стиску в залежності від фільтраційних властивостей грунту. При коефіцієнті фільтрації k<10 см/добу та при ступені вологості більше ніж 0 85 випробування слід виконувати з застосуванням консолідовано-недренованої схеми. У решті випадків - з застосуванням консолідовано- дренованої схеми. 9  Результати інженерно-геологічних вишукувань відображають в інженерно-геологічних звітах. У звітах наводяться:   -   характеристика геологічної будови тектонічної порушеності блочності ґрунтового масиву та наявних в ньому поверхонь та зон послаблення неотектоніки сейсмічності з відображенням результатів сейсмічного мікрорайонування ; -   нормативні та розрахункові значення показників міцності та деформованості а також геологічні властивості всіх виділених інженерно-геологічних елементів особливо тих із них які визначають стій кість зсувного масиву; -   характеристика гідрогеологічних умов: наявність в ґрунтовому масиві водоносних шарів кількість джерел та площ живлення умови дренування фільтраційні властивості водоносних грунтів режими підземних вод та їх температура хімічний склад підземних і поверхневих вод вплив підземних вод на стійкість зсувного масиву; -   опис екзогенних геологічних процесів які сприяють виникненню та розвитку зсувів та обвалів - абразії ерозії вивітрювання та ін.; -   схеми деформацій ґрунтових масивів із зазначенням їх типів масштабності та причин виникнення меж зсувних масивів та обвальних ділянок; -   опис типу віку стадій та фаз розвитку ступеня активності режиму посувань швидкості зміщення потужності та будови зсувних тіл конфігурації поверхні ковзання; -прогноз зміни інженерно-геологічних умов та оцінка впливу цих змін на стійкість зсувного масиву. До звіту про інженерно-геологічні дослідження території будівельного майданчика додаються табличні та графічні матеріали згідно зі СНІП 1.02.07- 87.   ДОДАТОК 4 рекомендований КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ ПРОТИЗСУВНИХ СПОРУДТА ФУНДАМЕНТІВ ЗАТРИМУЮЧІ ПРОТИЗСУВНІ СПОРУДИ 1Затримуючі протизсувні споруди складаються з опор глибокого закладання які заглиблені в стійкий грунт та об'єднані як правило залізобетонним ростверком. Опори глибокого закладання затримуючих протизсувних споруд підрозділяють на основні та проміжні. 2До основних відносяться такі опори які сприймають всю величину зсувного тиску або його основну частину та зберігають стійке положення за рахунок реактивного опору стійкого грунту. До проміжних відносяться такі опори які перешкоджають продавленню грунту між основними опорами передають всю величину зсувного тиску або більшу його частину на основні опори та зберігають стійке положення повністю або більшою мірою за рахунок основних опор. 3Основні опори слід улаштовувати у вигляді: -   буронабивних буроопускних і гвинтовдавлюваних паль; -   січних буронабивних паль що є єдиною конструкцією; -   набивних опор прямокутного трапецеїдального таврового або двотаврового перерізу; -   залізобетонних паль-оболонок. Глибина закладання основних опор в стійкий грунт визначається розрахунком. 4Основні опори з економічної доцільності слід улаштовувати з перемінною за довжиною формою та площею поперечних перерізів відповідно до значень зовнішніх і внутрішніх діючих зусиль. 5Розміщувати основні опори більше ніж в три ряди як правило не слід. Якщо трьохрядна затримуюча споруда не може сприймати весь зсувний тиск тоді слід як правило улаштовувати систему із декількох затримуючих протизсувних споруд кожна з яких буде сприймати частину зсувного тиску. 6Проміжні опори слід улаштовувати у вигляді ґрунтобетонних або залізобетонних паль. 7Ґрунтобетонні проміжні опори слід розміщувані так щоб вони утворювали в плані переривчасту арку повернуту випуклістю у протилежний напрямок від можливого зміщення зсувного масиву та забезпечували б разом з основними опорами непродавлювання грунту зсуву вниз по схилу через за тримуючу споруду. Глибина закладання проміжних опор повинна бути не менше ніж 1 м в стійкому нескельному грунті. Залізобетонні проміжні опори слід об'єднувати з основними залізобетонним ростверком. 8Залізобетонні опори слід виготовляти: -   із зосередженим армуванням - максимально можливою концентрацією поздовжньої робочої арматури в зонах найбільших стискальних та розтягуючих зусиль поперечних перерізів опор; -   з нерівномірним армуванням по довжині ствола опор - частково обірваними поздовжніми стерж нями арматурних каркасів - відповідно до епюр діючих зусиль та матеріалів. 9У залежності від характеру спряження опор з ростверком його розділяють на жорстке та шарнірне. Спряження опор з ростверком слід вибирати в залежності від характеру і величин діючих навантажень потужності зсувного масиву фізико-механічних характеристик стійкого грунту конструкцій опор та кількості їх рядів у напрямку дії зсувного тиску. 10 3 метою зменшення максимальних значень згинальних моментів в опорах та їх горизонтальних переміщень слід застосовувати жорстке їх спряження з ростверком при двох і більше рядах опор. 11 Ростверки затримуючих протизсувних споруд слід улаштовувати залізобетонними у вигляді: -   суцільних та дірчастих горизонтальних та похилих плит -   кутових суцільних та дірчастих; -   ферм; -   арок. 12  У зоні зсувного тиску в затримуючих протизсувних спорудах можуть бути влаштовані за лізобетонні монолітні або збірні закидки а також проведене хімічне закріплення грунтів з метою забезпечення непродавлювання грунту зсувного масиву поміж опорами. 13Дві або більше затримуючих протизсувних споруд можуть бути з'єднані зв'язками - розпірками анкерами та ін. та становитимуть собою в цьому випадку єдину систему затримуючих протизсувних споруд. 14У залізобетонних конструкціях затримуючих протизсувних споруд слід застосовувати бетон класу не нижче В15 поздовжню ненапружену арматуру із сталі класів А-ІІІ А-ІІІс Ат-IVc як виняток можливо застосовувати сталь класу А-ІІ поздовжню напружену арматуру із сталі класів А-ІІІ А-ІІІв A-IVc Ат-IVc A-IVі A-V поперечну та монтажну арматуру із сталі класу як правило А-І. 15  Відстань від краю ростверку до зовнішньої поверхні опори з урахуванням її допустимого можливого відхилення повинна бути не менше ніж 50 мм а глибина закладання опори в ростверк - не менше ніж 100 мм. 16Довжина закладання арматури в ростверк при жорсткому спряженні визначається розрахунком за СНІП 2.03.01-84 а при шарнірному спряженні - 150-250 мм. 17  Захисний шар бетону для робочої поздовжньої ненапруженої арматури монолітних залізо бетонних опор повинен бути не менше ніж 50 мм а збірних - 30 мм. ЗАТРИМУЮЧІ ПРОТИЗСУВНІ ФУНДАМЕНТИ 18В затримуючих протизсувних фундаментах необхідно дотримуватись конструктивних вимог за 3 4 14 - 17 цього додатка. 19Спряження опор з конструкціями які розташовані вище слід вибирати в залежності від ха рактеристик та величин діючих навантажень фізико-механічних характеристик стійкого грунту кон струкцій опор та кількості їх рядів у напрямку дії зсувного тиску. Для зменшення негативної дії на будинки та споруди горизонтальних складових сейсмічних сил при землетрусах слід улаштовувати спеціальні шарнірні спряження опор з конструкціями що розміщені вище. 20  Кількість опор у фундаментах повинна бути мінімальною виходячи з можливості сприймання ними навантажень та непродавлювання поміж опорами грунту зсувного масиву. 21  Ростверки що об'єднують опори в єдину систему слід виконувати залізобетонними монолітними у вигляді перехресних стрічок суцільних плит горизонтальних ферм замкнених рам.   22  Підвальні частини будинків або споруд які об'єднують в єдину систему палі та опори слід виконувати у вигляді залізобетонних монолітних або збірно-монолітних просторово-рамних систем плитно-рамних систем плоских рам що об'єднані зв'язками - розпірками перехресних балок. 23  Просторово-рамні фундаменти виконуються у вигляді монолітних залізобетонних верхнього і нижнього поясів та стояків що їх з'єднують простір між якими заповнюється збірними бетонними блоками стін підвалів. 24  Вертикальні вдавлюючі навантаження на опори які мають шарнірні спряження з конструкціями що розташовані вище слід як правило прикладати з ексцентриситетами віддаленими від геометричних центрів опор у напрямках протилежних дії зсувних тисків. Такі ексцентриситети можуть утворюватись за рахунок виконання у верхніх частинах опор консолей зменшення перерізів опор в місцях їхнього з'єднання з конструкціями що розташовані вище зміщення геометричних осей надростверкових конструкцій відносно геометричних осей опор.   ДОДАТОК 5 рекомендований ПРОТИОБВАЛЬНІ СПОРУДИ ТА ЗАХОДИ ПІДТРИМУЮЧІ ТА ПІДПІРНІ СТІНИ КОНТРФОРСИ ПЛОМБИ ТА ОПОЯСКИ 1Підтримуючі та підпірні стіни контрфорси пломби та опояски слід улаштовувати із монолітного та збірного залізобетону кам'яної кладки на цементному розчині або із бутобетону. При цьому слід застосовувати бетони та розчини класу за міцністю на стиск: -    для кам'яної кладки і бутобетону - розчин не нижче В 12 5; -    для бетонних блоків пломб і контрфорсів - важкий бетон не нижче В15; -    для залізобетонних конструкцій - важкий бетон не нижче В22 5.   2  Для зменшення об'ємів підтримуючих і підпірних стін допустимо здійснювати їх заанкерування в стійкі міцні скельні грунти або влаштовувати розвантажувальні консолі. 3  При неоднорідному та дуже порушеному характері залягання скельних грунтів підтримуючі та підпірні стіни слід підсилювати контрфорсами. 4  Опояски слід улаштовувати шляхом вибурювання шпурів на глибину 0 6 - 0 75 м в які встав ляються штирі. До останніх повинна закріплюватись арматура а потім бетонуватись опояски. Поміж торцями пластів що нависають та внутрішніми поверхнями опоясок не повинно бути зазорів. 5При наявності водоносних горизонтів та можливому накопиченні води внаслідок інфільтрації за задніми гранями підтримуючих і підпірних стін а також контрфорсів пломб та опоясок слід улаш товувати дренажі. АНКЕРНІ КРІПЛЕННЯ 6  Анкерні кріплення слід застосовувати для закріплення укосів складених слабовивітрілими скель ними грунтами великобрилової або сланцевої структури з їх крутістю 40° і більше. 7  Слід застосовувати анкерні кріплення таких видів:   -    анкерне кріплення з анкерами завдовжки 1-5 м та несучою здатністю до 100 кН; -    анкери глибокого закладання завдовжки 6-30 м. 8Анкерне кріплення може бути виконано у вигляді клинових розпірних набивних та нагнітальних анкерів. За необхідності у клинових та розпірних анкерах зовнішня гайка може мати незначну затяжку. 9Анкери глибокого закладання можуть бути двох типів: -    попередньо напружені активні -    без попереднього напруження пасивні . Анкери глибокого закладання слід закріплювати у свердловинах тільки за допомогою ін'єкції в'яжучих матеріалів. 10  Довжину замків анкерних кріплень визначають за умов достатнього анкерування арматури у в'яжучому матеріалі а також міцності скельних порід навколо замка при розтягуючих зусиллях. 11  Анкерне штангове кріплення в залежності від інженерно-геологічних умов може виконуватись у вигляді:   -    одиночних анкерів з опорними шайбами або плитами; -    ґрунтових анкерів із залізобетонними металевими або дерев'яними підхватами; -    анкерів у сполученні з металевими сітками що покривають простір між анкерами; -    комбінованих конструкцій з поєднанням анкерних кріплень з покриттям ділянок укосу між ними пневмонабризком та ін. 12Одиночні анкери слід застосовувати в монолітних і слаботріщинуватих міцних скельних грунтах. Анкерами з об'єднуючими їх підхватами слід закріплювати укоси в скельних грунтах менш міцних і більшою мірою розбитих тріщинами ніж у попередньому випадку. Анкери в сполученні з металевими сітками слід використовувати при дрібнобриловому роздробленні скельних грунтів укосів тобто там де можливі вивали та відшарування. Комбіновані конструкції слід застосовувати при неоднорідності інженерно-геологічних умов у межах масивів що закріплюються. 13Активні анкери глибокого закладання слід застосовувати у вигляді складових конструктивних елементів монолітних залізобетонних підпірних стін контрфорсів горизонтальних поясів вертикальних ребер та ґрат. Пасивні анкери глибокого закладання слід установлювати з підхватами та опорними плитами аналогічно анкерному кріпленню. 14Поверхню скельного грунту в проміжках між анкерами глибокого закладання слід за необ хідності закривати металевими сітками анкерним кріпленням та комбінаціями цих та інших конст рукцій. 15Як підхвати упорні балки для ґрунтових анкерів слід застосовувати прокатні металеві профілі або залізобетонні балки. Після встановлення підхватів зазор між ними та укосом слід заповнювати бетоном для запобігання вивітрюванню порід. 16Анкерне кріплення слід виконувати у вигляді стержнів штанг із сталевої арматури закріпленої в скельному грунті різними в'яжучими або механічним способом. 17Анкери глибокого закладання слід виконувати з одного або декількох стержнів арматури; з пучків високоміцного арматурного дроту; з канатів. 18Анкери слід закріплювати в скельних грунтах у їх кінцевій частині або за всією довжиною. Анкери що закріплюються в скельних грунтах складаються із: -   замків які розміщені за межами зон можливого обвалу грунтів; -   зовнішніх ділянок на поверхні укосів де розміщуються закріплюючі конструкції та або натяжні пристрої; -   анкерних тяжів які передають розтягувальні зусилля від опорних частин на замки. 19Для надійної роботи анкерів із замками протягом тривалого часу необхідно передбачати захист від корозії їх ділянок від замків до опорних частин включно бітумом пластиковими матеріалами або іншими антикорозійними покриттями. Для тимчасових анкерів із замками можна не виконувати антикорозійне покриття від замків до опорних частин. Але в цьому випадку несуча здатність анкерів за матеріалом тяжа повинна визначатись з урахуванням можливої корозії металу в т.ч. в опорних частинах за час служби. 20Анкери на схилах що закріплюються слід розміщувати: -   рядами або у шаховому порядку вхрест простяганню скельних грунтів що закріплюються або якнайближче до цього напрямку; -   переважно або тільки в нижній половині скельного масиву що закріплюється.   21  Відстань між анкерами повинна становити для анкерного кріплення не менше ніж 1 м; для анкерів глибокого закладання - не менше ніж 3 м. 22  Параметри анкерів довжина переріз конструкція замка розміщення зусилля попереднього натягу повинні визначатись на основі розрахунків. Допускається анкерне кріплення застосовувати конструктивно для закріплення поверхневого шару завтовшки до 3 м і великобрилових відокремленостей заввишки до 2 м за нормаллю до поверхні схилу. ОПОРИ ТА ШПОНКИ 23  Опори та шпонки слід застосовувати для закріплення масивів з слаборозвинутою тріщину ватістю підсіченими поверхнями ослаблень що мають крутість схилу до 50°. 24  Опори та шпонки повинні бути вертикальними або мати кут нахилу до вертикалі не більше 15°. Вони повинні перетинати поверхні можливого зміщення та бути заглиблені нижче зони ослаблення на величину що забезпечує їх стійкість але не менше ніж 2 м. 25  Опори та шпонки слід улаштовувати подібно до основних опор затримуючих протизсувних споруд. Опори слід як правило об'єднувати ростверками. Ростверки слід улаштовувати такими самими як і ростверки затримуючих протизсувних споруд. 26  Для зменшення згинальних моментів в опорах верхні їх ділянки можуть мати горизонтальні або похилі анкери. ІН'ЄКТУВАННЯ ТРІЩИН 27  В якості в'яжучих при ін'єктуванні тріщин слід застосовувати цементні та колоїдні хімічні розчини епоксидні смоли. Для цементних розчинів слід застосовувати цемент марки не нижче 300. Для закладання дрібних тріщин слід застосовувати глиноземистий цемент або здійснювати нагнітання хімічних розчинів. Для підвищення проникнення цементного розчину в дрібні тріщини в нього можна добавляти водні розчини рідкого скла кремне-кислого натрію або сульфату амонію. 28  При напірних ґрунтових водах ін'єктування в породи слід здійснювати за допомогою швид- котужавіючих цементів та добавок що прискорюють період тужавлення. 29  При ширині розкриття тріщин 40 мм і більше ін'єктування слід здійснювати цементно-піщаним розчином складу 1:3 а при меншій ширині - розчином складу 1:1. 30  Для ін'єктування цементно-піщаним розчином слід користуватись чистим річковим або мор ським піском з крупністю зерен до 1 мм при ширині розкриття тріщин 40 мм і більше а з крупністю зерен до 0 1 мм - при ширині розкриття тріщин менше 40 мм. КОМБІНОВАНІ КОНСТРУКЦІЇ 31Комбіновані конструкції можуть включати: -   підпірно-одягаючі стіни; -   підпірні стіни з анкерами; -   підтримуючі стіни з контрфорсами та ін.   32  Комбіновані конструкції слід застосовувати при наявності інженерно-геологічних і місцевих умов які задовольняють одночасно умовам улаштування декількох видів зміцнювальних споруд. 33  Кожна зміцнювальна споруда що входить до складу комбінованих конструкцій повинна ви конуватись згідно з поставленими до них вимогами. УЛОВЛЮЮЧІ ПРИСТРОЇ ТА СПОРУДИ 34Габаритні розміри уловлюючих пристроїв та споруд слід призначати виходячи з умови ви ключення можливості перельоту та вислизання скельних уламків що падають зі схилів. Габаритні розміри стін слід визначати за розрахунком на переліт викочування та підскакування скельних уламків. При цьому розрахунком на переліт визначається висота стін їх протяжність та положення в плані а розрахунком на викочування та підскакування установлюються необхідні глибини застійних пазух при яких виключається можливість попадання скельних уламків на об'єкти які захищаються. 35Уловлюючі і огороджувальні стіни слід проектувати: -   масивними із бутової кладки бутобетону або бетонних блоків; -   залізобетонними збірно-монолітними або збірними.   36  Масивні стіни із бутової кладки та бутобетону слід улаштовувати в важкодоступних місцях коли користування механізмами для транспортування елементів збірних або збірно-монолітних конструкцій та їх монтаж неможливі. 37  Масивні стіни з бетонних блоків слід споруджувати біля підошви укосу або схилу при висоті стін 6-8 м. 38  При висоті стін менше 6 м слід застосовувати збірні залізобетонні стіни кутового профілю. При висоті стін 8-12 м їх слід улаштовувати збірно-монолітними або монолітними. 39  Протиобвальні уловлюючі та огороджувальні стіни з бетонних блоків повинні омонолічуватись по висоті з використанням подвійної арматури діаметром не менше ніж 20 мм. 40   Габаритні розміри протиобвальних уловлюваючих валів траншей і полиць слід визначати за розрахунком на переліт викочування та підскакування скельних уламків. 41   Сітчаті огородження у вигляді вертикальних огорож слід застосовувати для захисту об'єктів від завалів осипами або від падіння з невеликих висот окремих уламків скельного грунту. Опорами сіток повинні служити вертикальні залізобетонні або металеві стовпи. Сітки повинні бути слабконатягнуті що збільшує їх здатність поглинати енергію падаючих скельних уламків. 42  Захисні навісні сітки слід улаштовувати на ділянках укосів або схилів де можливі місцеві обвалення та поодинокі вивали уламків скельного грунту. Захисні навісні сітки закріплюються анкерами. ГАЛЕРЕЇ 43При виборі конструкцій галерей слід виходити з того що: -    балочні галереї дозволяють повністю звільнити низові опори від сприймання горизонтальних складових реакцій перекриття вони найбільш прості за своїм улаштуванням та монтажем; -    рамні галереї дозволяють скоротити обсяг робіт щодо улаштування перекриття та опор однак у них горизонтальна складова реакція від перекриття передається на низові опори ускладнюється вико нання стикових з'єднань при монтажі; -    в арочних галереях істотно знижується матеріаломісткість конструкцій однак їх застосування обмежене топографічними та геологічними умовами а їх низові опори сприймають значні горизон тальні зусилля від перекриття що викликає ускладення конструкцій; -    в консольних галереях необхідно заанкерувати перекриття в стійкому скельному грунті.   44  Профіль та план залізничних та автомобільних доріг в захисних галереях слід призначати за нормами для тунельних ділянок траси. 45  Захисні галереї при суцільних низових опорах у вигляді стін повинні мати ніші перерізом 2 х 2 м і завглибшки 1 м. Такі ніші слід розташовувати на відстанях не більше 60 м в шаховому порядку. При відкритих низових опорах ніші слід улаштовувати тільки з нагірної сторони на відстані не більше ніж 120м. 46  Для зменшення довжини протиобвальних галерей у передпортальних їх частинах слід улаш товувати при наявності відповідних місцевих умов протиобвальні уловлюючі стіни. 47  Низові і верхові опори галерей слід виконувати залізобетонними.  Допускається влаштування низових і верхових опор галерей із збірних бетонних блоків за умови їхнього наступного омонолічування залізобетоном. 48  Для зменшення об'єму верхових опор допускається застосування розвантажувальних консолей і контрфорсів та заанкерування опор у поряд розміщеному схилі.   49   Низові та верхові опори в межах кожної секції повинні об'єднуватись зверху поздовжніми ригелями з'єднаними між собою штирями. 50   Підошви фундаментів опор на стику суміжних секцій галерей слід улаштовувати на одній позначці. Допускається влаштування підошв фундаментів на стику суміжних секцій галерей на різних позначках але при цьому для нескельних грунтів перехід від високих до низьких позначок допускається уступами заввишки не більше ніж 0 5 м. 51   Для відведення ґрунтових вод які надходять до галерей з верхової сторони повинно перед бачатись улаштування застійних дренажів зв'язаних з водоприймальними пристроями. 52   Для забезпечення поверхневого водовідводу на покрівлі галерей необхідно передбачати улаш тування бетонних лотків консольних водоскидів водовідвідних трубок приймальних воронок та ін. Поверхня гідроізоляційного шару на покрівлі галерей повинна мати нахил до низової сторони не менше 0 01.   ДОДАТОК 6 рекомендований ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОЗРАХУНКУ ПРОТИЗСУВНИХ І ПРОТИОБВАЛЬНИХ СПОРУД 1  Розрахунок протизсувних і протиобвальних споруд за граничним станом першої групи за міцністю і стійкістю слід виконувати на дію розрахункових навантажень та впливів. При цьому слід використувати характеристики матеріалів і грунтів для граничних станів першої групи. 2  Розрахунок протизсувних і протиобвальних споруд за граничним станом другої групи за мо ментом появи та ширині розкриття тріщин в бетонних та залізобетонних конструкціях а також за деформаціями слід виконувати на дію нормативних навантажень та впливів. При цьому слід ви користовувати характеристики матеріалів і грунтів для граничних станів другої групи. Допускається не виконувати розрахунок протизсувних і протиобвальних споруд за граничними станами другої групи якщо при зусиллях від розрахункових навантажень та впливів ширина розкриття тріщин та деформації в конструкціях будуть менші за допустимі. 3  Вагу та тиск грунту зсувного масиву та обвального скельного грунту слід відносити до постійних навантажень. 4  Динамічні навантаження від осипів вивалів та обвалів слід відносити до особливих навантажень. 5  Розрахунок протизсувних і протиобвальних споруд слід виконувати на основі прийнятих рішень щодо їх типу геометрії елементів їх розміщенні та з'єднаннях характеристик матеріалів величин навантажень.   6  При розрахунках повинні враховуватись можливі погіршення характеристик грунтів під час будівництва та в період експлуатації а також зміни рівня підземних вод. 7  При розрахунку затримуючих протизсувних споруд і фундаментів за граничними станами першої групи визначаються:   -   навантаження; -   армування елементів і вузлів; -   стійкість окремих опор і всієї споруди або фундаменту в цілому; -   достатність прийнятих перерізів елементів за міцністю. 8При розрахунку за граничними станами другої групи визначаються: -   навантаження; -   деформації окремих елементів і всієї споруди; -   армування елементів і вузлів ; -   достатність прийнятих перерізів елементів за тріщиностійкістю; -   можливість продавлювання грунту зсувного масиву між опорами глибокого закладання; -   можливість переповзання грунту через ростверк. 9Розрахунок затримуючих протизсувних споруд і фундаментів слід як правило проводити з урахуванням таких факторів: -   залізобетонні опори глибокого закладання мають перемінну за їх довжиною жорсткість зги нальну зсувну стиску розтягу що залежить від розмірів і форми перерізу класу бетону за міцністю діючих зусиль поздовжнього армування та фактора часу; -   грунт на боковій поверхні опор становить пружно-пластичне середовище що характеризується горизонтальними коефіцієнтами пропорціональності жорсткості основи які залежать від виду та харак теристик грунту; -   по бокових поверхнях опор діють сили тертя; -   інтенсивність зсувного тиску на опори глибокого закладання однорядних затримуючих про тизсувних споруд і фундаментів змінюється в залежності від їх розміщення в плані геометричних параметрів і величин зсувного тиску; -   інтенсивність зсувного тиску на опори глибокого закладання затримуючих протизсувних споруд і фундаментів з числом рядів два та більше в напрямку дії зсувного тиску змінюється по висоті опор та від їх розміщення у плані в залежності від геометричних та жорсткісних параметрів конструкцій характеристик грунтів і величин зсувного тиску; -  реактивні опори грунту основи лінійно залежать від горизонтальних коефіцієнтів пропорціо- нальності жорсткості основи та нелінійно - від поперечних перерізів і горизонтальних переміщень опор. 10Статичний розрахунок затримуючих протизсувних споруд і фундаментів слід виконувати як просторових систем відповідно "основа - затримуюча протизсувна споруда" і "основа - затримуючий протизсувний фундамент - надфундаментні конструкції". Допускається визначати напружено-деформований стан затримуючих протизсувних фундаментів без урахування жорсткості надфундаментних конструкцій при розрахунках: -   стійкості всього фундаменту в цілому; -   можливості продавлювання грунту зсувного масиву між опорами глибокого закладання; -   можливості випирання грунту перед спорудою. 11Статичний розрахунок затримуючих протизсувних споруд і фундаментів слід виконувати з урахуванням історії навантаження та пружно-в'язко-пластичних характеристик залізобетонних кон струкцій та стійких грунтів в горизонтальному напрямку. Допускається визначати напружено-деформований стан таких споруд і фундаментів без урахування реологічних властивостей стійких грунтів в горизонтальному напрямку та повзучості залізобетонних конструкцій при розрахунках будинків та споруд IIIта IVступенів відповідальності а також без урахування тільки реологічних властивостей грунтів при: -   піщаних і скельних стійких грунтах; -    при відсутності характеристик які дозволяють визначити використані в розрахунках реологічні властивості стійких грунтів. При цьому реологічні властивості грунтів в горизонтальному напрямку до створення відповідних норм слід визначати за апробованими методиками. 12  Повзучість залізобетонних конструкцій слід визначати з використанням апробованих методик. 13  Вертикальні характеристики основи при розрахунках допускається визначати з використанням розрахункової схеми основи у вигляді лінійно-деформованого середовища напівпростору з умовним обмеженням глибини стисненої товщі або шару кінцевої товщини при вдавлюючих навантаженнях та залежності навантаження - переміщення при висмикувальних навантаженнях. 14  Статичний розрахунок затримуючих протизсувних споруд та фундаментів допускається ви конувати за методом послідовних наближень з урахуванням пружно-пластичних характеристик бетону та грунту в горизонтальному напрямку до дотримання умови: РОЗРАХУНОК ФУНДАМЕНТІВ ЩО ПРАЦЮЮТЬ ЗА УМОВ ОБТІКАННЯ ЇХ ГРУНТОМ ЗСУВНОГО МАСИВУ 18При розрахунку фундаментів що працюють за умов обтікання іх грунтом зсувного масиву за граничним станом першої групи визначаються: -   навантаження на фундаменти; -   стійкість фундаментів; -   достатність прийнятих перерізів елементів за міцністю; -   армування елементів. 19При розрахунку фундаментів що працюють за умов обтікання їх грунтом зсувного масиву за граничним станом другої групи визначаються: -   навантаження на фундаменти; -   достатність прийнятих перерізів елементів за тріщиностійкістю; -   армування елементів; -   деформації елементів.   20  При розрахунках фундаментів що працюють за умов обтікання їх грунтом зсувного масиву слід дотримуватись вимог 9-17 цього додатка. 21  Навантаження від зсувного масиву на опори що обтікаються слід визначати з урахуванням пружно-пластичних властивостей грунту який зміщується. РОЗРАХУНОК ЗАТРИМУЮЧИХ ТА УЛОВЛЮЮЧИХ ПРОТИОБВАЛЬНИХ СПОРУД 22  При розрахунку затримуючих протиобвальних споруд за граничним станом першої групи визначаються: -   навантаження; -   достатність прийнятих перерізів елементів за міцністю; -   армування елементів; -   стійкість споруди; -   довжина замків анкерів. 23  При розрахунку затримуючих протиобвальних споруд за граничним станом другої групи ви значаються: -  навантаження; -   достатність прийнятих перерізів елементів за тріщиностійкістю; -   армування елементів; -   деформації елементів і всієї споруди.   24   При статичних розрахунках опор та шпонок слід дотримуватись вимог 9-17 цього додатка. 25   При розрахунках анкерних кріплень та опор з анкерами слід ураховувати можливе їх анкерів подовження та зміщення. 26   Перерізи пасивних анкерів слід визначати за розрахунком на розтяг вигин та зріз а перерізи активних - тільки на розтяг. 27   При розрахунках параметрів активних анкерів необхідно враховувати зусилля попереднього напруження. 28   Зусилля в пасивних анкерах визначаються за умовами утворення додаткових затримуючих сил шо компенсують недостатність стійкості. 29   Міцність та стійкість конструкцій уловлюючих будинків та споруд слід перевіряти на статичні навантаження від амортизуючих засипок та обвальних мас а також на удар падаючих уламків. 30   Розрахункову швидкість падаючих уламків слід визначати в залежності від типів поперечних профілей нагірних укосів або схилів. 31   Розрахункову масу уламків слід визначати на основі статистичних характеристик розподілу їх фактичної крупності за багаторічними спостереженнями за падінням уламків скельних грунтів в межах об'єктів які захищаються. При відсутності багаторічних спостережень за падінням уламків їх розрахункова величина може визначатись в залежності від розмірів блоків грунтів що складають укоси або схили та уточнюватись шляхом дослідного скидання їх з нагірних укосів схилів в напрямку об'єктів які захищаються.   ДОДАТОК 7 рекомендований ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО КОНСТРУКТИВНИХ РІШЕНЬ ДРЕНАЖІВ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ РОЗРАХУНКУ 1Дренажні споруди на зсувонебезпечних схилах повинні враховувати концепції довгострокового розвитку населених місць відповідно до генерального плану можливість техногенного підтоплення територій що забудовуються та обиратися з урахуванням таблиць 1 і 2. Як правило розрахунковий термін роботи дренажів повинен бути 20 років а містобудівний прогноз - охоплювати період 30-50 років. 2Робота дренажних споруд повинна бути ув'язана з запобіжними заходами щодо захисту від підтоплення на прилеглих територіях які забудовуються. ТРАСУВАННЯ ДРЕНАЖІВ 3Горизонтальні трубчасті дренажі закладаються на схилах при заляганні водоупорів на глибині до 6 м за межами зсувних переміщень або як виняток на стабілізованих зсувах в місцях виклинювання підземних вод у корінних породах. Максимальна глибина закладання горизонтальних трубчастих дренажів визначається стійкістю стінок виробки та схилу і повинна бути не меншою за глибину промерзання. При трасуванні дренажів необхідно враховувати підземні улоговини стоку. Вибір трас слід провадити з урахуванням мінімального їх заглиблення розміщення колодязів на зсуворозподільних мисах. 4  У місцях виклинювання підземних вод на уступах тектонічних та зсувних сходин рекомендується укладання пластових дренажів у вигляді фільтруючого привантаження на всій протяжності та по всій потужності зони виклинювання. 5  Скидання дренажних вод потрібно здійснювати в тальвеги водостоки водоймища а при від повідному обгрунтуванні - в закриту міську водостічну мережу. При цьому повинен бути виключений підпір дренажних систем. Скидання дренажних вод безпосередньо на схили або тераси не допускається. Перерізи та уклони водовідвідних систем повинні розраховуватись на приймання додаткових витрат дренажних вод. У разі неможливості улаштування самопливних дренажних систем допускається виконувати сифонні вакуумні ерліфтні водовідводи або відводи з індивідуальними насосними установками при належному технічному обгрунтуванні. ПРИНЦИПИ РОЗРАХУНКУ ДРЕНАЖІВ 6  На основі розрахунку дренажів визначають положення депресійних кривих оптимальну глибину закладання дренажів відстань між дренами приплив води до дренажної системи водозахватну здатність дрен гранулометричний склад фільтрувальних обсипок або свердловинність фільтрів із штучних ма теріалів що виключають можливість механічної суфозії швидкості течії води в дренах і колекторах. 7  Фільтраційні розрахункові схеми дренажів повинні враховувати рель'єф схилів наявність во доймищ водостоків котлованів гідрогеологічну будову товщі величини коефіцієнтів фільтрації ок ремих шарів водовіддачу грунтів перетоки між окремими водоносними горизонтами величини кое фіцієнтів інфільтрації місцеположення типи та конструкції дренажів. При розрахунку окремих дрен необхідно враховувати дані щодо поверхневого стоку інфільтрації випаровування та транспірації конденсації водяної пари в поверхневому шарі грунту. 8  Гідрогеологічні розрахунки та врахування впливу фільтраційних вод на стійкість схилів ви конуються для основних протизсувних дренажів і допускається не виконувати для допоміжних і тим часових дренажних споруд. Підібрані за розрахунком дренажні обсипки або фільтри із штучних матеріалів не повинні за-мулюватись кальматуватись піддаватись хімічній та механічній суфозії та корозії. Фільтри дренажних колодязів повинні влаштовуватись на всю потужність водоносних горизонтів а траншеї горизонтального дренажу засипатись фільтрувальним матеріалом з піщаних грунтів з коефіцієнтом фільтрації не менше 10 м/добу на 0 8 найбільшої висоти водоносного горизонту від лотка дрени. Таблиця 1 - Рекомендації щодо застосування дренажів Примітка 1. До основних відносяться дренажі що підвищують коефіцієнт стійкості схилу на 15-20 % і більше. Допоміжні дренажі застосовують для зняття гідростатичного напору поблизу затримуючих споруд на ділянках виходу фільтраційного потоку на укіс для запобігання суфозії і осушення перезволожених грунтів. Примітка 2. Вбирні колодязі та свердловини допускається застосовувати при відповідному гідрогеологічному обгрунтуванні виключення небезпеки забруднення водоносних горизонтів які розміщені нижче вбирних можливості приймання води що скидається без погіршення умов загальної стійкості схилів. Таблиця 2 - Конструктивні типи дренажів Примітка 1. Максимальна глибина закладання труб допускається за умов їх міцності. Примітка 2. Крупність матеріалу та кількість шарів пухких обсипок тканих і нетканих мінеральних або полімерних матеріалів підбираються за відповідними інструкціями та стандартами в залежності від умов дренування виду дренуючого грунту вибраних форм та розмірів водоприймальних отворів. Примітка 3. Прийом води з пласта проводиться через стикові зазори між дренажними або через круглі отвори чи щілинні пропили в стінах труб. Примітка 4. Технічні вимоги до обладнання дренажних фільтрів визначаються відповідними положеннями.   ДРЕНАЖНІ  ГАЛЕРЕЇ 9Дренажні прохідні галереї застосовуються у таких випадках: -   при інженерному захисті об'єктів І та IIступенів відповідальності або інших цінних об'єктів; -   при глибинах підземних вод більше 5-8 м в умовах значної потужності тріщинуватих скельних напівскельних піщаних і супіщаних грунтів що залягають на водоупорі; -   при високій щільності забудови території та насиченості підземними комунікаціями; -   на схилах крутістю більше 20°; -   на паркових територіях зі схилами та густою рослинністю; -   на зсувних і зсувонебезпечних схилах що вміщують один або декілька розділених водоупорами водоносних горизонтів - комбіновані дренажі у вигляді дренажних галерей з наскрізними або забивними фільтрами. Траси дренажних галерей не повинні проходити під фундаментами будинків і споруд І та IIступенів відповідальності. Неприпустиме проходження трас на ділянках зон концентрації дотичних напруг у схилі. При цьому слід ураховувати розміщення дренажних і вентиляційних колодязів умови механізованого улаштування підземних виробок. 10Проходка галерей поблизу будинків споруд або під ними можлива в особливих випадках без виносів та осідань грунтів а також суфозіі та порушення стійкості грунтів прифільтрової зони під час експлуатації підземної виробки. Проходка галерей повинна здійснюватись без перебору перерізів. 11Проходку дренажних галерей рекомендується виконувати в щільних водонепрохідних або скель них грунтах якомога ближче при збереженні стійкості склепіння до підошви водоносного горизонту для виключення необхідності застосування спецметодів водоподавлення та спеціального гірничопро хідницького устаткування. Улаштовувати дренажні галереї в контрбанкетах і насипах що відсипаються рекомендується безпосередньо в прогнозованому водоносному горизонті з дренажною відсипкою. 12Галереї круглого перерізу рекомендується проходити як правило щитовим способом. 13Поздовжні уклони дренажних галерей повинні призначатись як правило в межах 0 002 - 0 04. Виходи із дренажних галерей на поверхню влаштовуються на зсувороздільних мисах або стійких ділянках схилу короткими штреками. Оголовки виходів портали повинні закриватись спеціальними ґратами з можливим встановленням водомірного обладнання. Гірнича виробка дренажних галерей повинна призначатись виходячи із габаритів рухомого складу але не менше 1 8 м. 14Всі горизонтальні виробки по яких провадиться транспортування вантажів повинні мати на прямолінійних ділянках відстань зазори між кріпленням в тому числі опалубкою або розміщеним у виробці обладнанням трубопроводами кабелями та найбільш виступною крайкою габариту рухомого складу рейкового транспорту не менше 0 7 м вільний прохід для людей та при безрейковому самохід ному транспорті - не менше 1 0 м. На закругленнях величина зазору між габаритом рухомого складу та кріпленням із зовнішньої сторони повинна бути збільшена в залежності від радіуса кривої довжини та бази рухомого складу з таким розрахунком щоб за будь-якого положення рухомого складу були збережені необхідні зазори встановлені для прямої ділянки колії. Вільний прохід для людей вздовж всієї виробки повинен улаштовуватись з тієї самої сторони та мати висоту не менше 1 8 м. 15Кріплення всіх гірничих виробок повинно виконуватись згідно з затвердженим проектом або паспортом кріплення. Гірничі виробки дренажних галерей повинні кріпитися збірним або монолітним залізобетоном. Дерев'яні кріплення застосовуються тільки як тимчасові терміном до 4-х років. Обробка дренажних галерей повинна бути розрахована на вертикальний боковий та низовий тиск на лоткову частину обробки а в глинистих породах слід ураховувати і тиск набухання. В обробках дренажних галерей потрібно влаштовувати спеціальні отвори для приймання підземних вод із фільтрувальних обсипок крізних та забивних фільтрів. 16Галереї обладнуються дренажними свердловинами забивними фільтрами або самовиливними свердловинами. Самовиливні свердловини влаштовуються для зняття гідродинамічного тиску в на пірних горизонтах їх конструкції аналогічні крізним фільтрам. Крізні фільтри рекомендується з'єднувати з дренажними галереями спеціальними боковими нішами. 17 Устя колодязів повинні бути обладнані залізобетонними кільцями з кришками конструкції яких повинні забезпечувати можливість їх прочищення або заміни нормальної безпечної експлуатації галерей. Забивні фільтри рекомендується влаштовувати з металевих труб з щілинною або круглою перфорацією без обсипки за умови формування природної фільтрувальної обсипки. Фільтри вдавлюються або забурюються в покрівлю галерей. Відстані між забивними фільтрами рекомендується приймати 5-10 м діаметр фільтрів 32-50 мм довжина 10-12 м свердловинність 5-7 % . Довжина перфорованої робочої частини фільтру може прийматись 0 4 - 0 8 від потужності водоносного горизонту. Всі технічні характеристики забивних фільтрів уточнюються після випробування дослідних зразків. 18При всіх режимах роботи дренажних галерей не допускається затоплення підошви виробок. Всі підземні виробки повинні мати вентиляцію за розробленими схемами для всіх стадій робіт та експлуатації. 19Роботи з будівництва та експлуатації дренажних галерей та підземних виробок їх провітрюванню підземному транспорту та шахтному підйому електроустановок освітлення водовідливу загальні санітарні вимоги регламентуються спеціальними правилами безпеки. ПРОМЕНЕВІ ДРЕНАЖІ   20Горизонтальні променеві дренажі слід застосовувати в зонах височування ґрунтових вод для осушення водоносних горизонтів де неможливе прокладання поверхневих дренажів. Якщо в схилі виділяються декілька водоносних горизонтів перетоки між якими не перевищують 5 % лінійних витрат то променевий дренаж улаштовується в кожному з них в знижених або заповнених добре проникними грунтами місцях водотривкого ложа. 21Вибір конструкції дренажів проводиться з урахуванням можливостей бурового устаткування його встановлення та переміщення розміщення шахтних колодязів внутрішній діаметр яких прий мається рівним 3-4 м. В одному кущі променевого дренажу слід проектувати не менше трьох свердловин: центральний промінь - за нормаллю до схилу; два інших- під кутом не менше 30°. Довжина променя може прийматись від 15 до 90 м зовнішній діаметр - 70-200 мм уклон 0 05 та більше. Довжина бокових променів приймається у 1 5 рази більше центрального. 22У незв'язних грунтах що мають високий коефіцієнт фільтрації 10 м/добу та більше можлива проходка свердловин методом продавлювання з одночасним оснащенням їх несуфозійною гравійно- кожуховою фільтровою колоною яка складена з металевих перфорованих труб. Незв'язні грунти з коефіцієнтом фільтрації менше 10 м/добу та зв'язні грунти доцільно оснащувати армованими термопластиковими фільтрами під захистом колони обсадних труб. У незв'язних пливунних грунтах потрібен також захист обсадних труб з боку забою. Якщо в період будівництва або експлуатації на схилі очікуються незначні переміщення грунтів кістяк свердловин рекомендується влаштовувати із перфорованих металевих труб в інших випадках - з трубофільтрів. Внутрішній діаметр обсадних труб рекомендується приймати на 10 - 15 мм більшим зовнішнього діаметра фільтрової колони. У підготовленій до роботи свердловині не повинно бути наскрізних щілин викривлень та перекосів в місцях з'єднання трубофільтрів. Торці свердловин закладаються заглушками. КОНСТРУКЦІЇ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ ДРЕНАЖІВ 23  Конструкції дренажно-водовідвідної мережі та споруд повинні передбачати можливість очищення від наносів і солей що випадають на стінки та дно лотків і труб підтримання системи в нормальному експлуатаційному стані забезпечувати захист від суфозії грунту в дренажні споруди виключати неорганізований скид води на зсувні схили різного роду витікання з дренажів закупо рювання та привантаження виходів підземних вод перевантаження схилів грунтом із траншей. 24Діаметр труб дренажу визначається гідравлічним розрахунком але приймається не менше 200 мм. Мінімальні допустимі швидкості течії в трубах 0 2 м/с. Максимальні швидкості призначаються в залежності від матеріалу труб. Мінімальні поздовжні уклони дренажів: трубчастих - 0 003 дренажних прорізів - 0 005-0 01. Максимальні уклони визначаються допустимими швидкостями течії води в трубах що не перевищують 1 м/с. 25 В місцях поворотів трас приєднання бокових ліній дренажу зміни уклонів перепадів трубчастих дренажів а на прямих ділянках через 30-40 м повинні влаштовуватись оглядові колодязі з залізобетону рідко з бетону або каменю марки не менше М400. В дренажних водоприймальних колодязях улаштовуються відстійники завглибшки не менше 0 5 м. На транзитних скидних ділянках дренажу відстійники в колодязях не влаштовуються.