ДСТУ ISO 14004-97

ДСТУ ISO 14004-97 Системы управления окружающей средой. Общие руководящие указания по принципам управления, системам и средствам обеспечения

ДСТУ ISO 14004-97 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ Загальні настанови щодо принципів управління систем та засобів забезпечення ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНО І ВНЕСЕНО Технічним комітетом з стандартизації "Управління якістю і забезпечення якості" 2 ЗАТВЕРДЖЕНО І ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту Украіїни від 18 серпня 1997 р. № 495 3 Розділи 2 3 4 та додаток А є повним автентичним текстом міжнародного стандарту ISO 14004:1996 "Системи управління навколишнім середовищем. Загальні настанови щодо принципів управління систем та засобів забезпечення" До вступу розділу 1 та додатку Б стандарту внесено редакційні зміни відповідно до вимог ДСТУ 1.5-93 щодо викладення цих розділів 4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ 5 РОЗРОБНИКИ: Ю.І. Койфман канд. фіз.-мат. наук керівник розробки Т.О. Комоцька ЗМІСТ 1 Галузь використання .............................................................................. 2 Нормативні посилання ............................................................................ 3 Визначення ............................................................................................. 4 Принципи та елементи системи управління навколишнім середовищем 4.1 Зобов'язання і політика ................................................................... 4.1.1 Загальні положення ................................................................ 4.1.2 Зобов'язання і провідна роль вищого керівництва ................. 4.1.3 Первинний екологічний аналіз ................................................ 4.1.4 Екологічна політика ................................................................. 4.2 Планування ...................................................................................... 4.2.1 Загальні положення ................................................................ 4.2.2 Ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище 4.2.3 Законодавчі та інші вимоги ..................................................... 4.2.4 Внутрішні критерії ефективності функціонування ................... 4.2.5 Екологічні цілі та завдання ...................................................... 4.2.6 Програма и управління навколишнім середовищем ............. 4.3 Впровадження ................................................................................. 4.3.1 Загальні положення ................................................................ 4.3.2 Забезпечення можливостей ................................................... 4.3.2.1 Людські матеріальні та фінансові ресурси ................. 4.3.2.2 Координація та інтеграція елементів системи управління навколишнім середовищем 4.3.2.3 Підзвітність та відповідальність ................................... 4.3.2.4 Екологічна обізнаність свідомість та мотивація.......... 4.3.2.5 Знання вміння та підготовка....................................... 4.3.3 Заходи щодо забезпечення функціонування .......................... 4.3.3.1 Обмін інформацією та звітування ................................ 4.3.3.2 Документація системи управління навколишнім середовищем 4.3.3.3 Управління роботами.................................................... 4.3.3.4 Готовність до аварійних ситуацій та реагування на них 4.4 Вимірювання та оцінювання ............................................................ 4.4.1 Загальні положення ................................................................ 4.4.2 Вимірювання та моніторинг постійна діяльність ................... 4.4.3 Коригувальні та запобіжні дії ................................................. 4.4.4 Управління інформацією та протоколами .............................. 4.4.5 Аудит системи управління навколишнім середовищем ......... 4.5 Аналіз та вдосконалення ................................................................ 4.5.1 Загальні положення ............................................................... 4.5.2 Аналіз системи управління навколишнім середовищем ........ 4.5.3 Постійне вдосконалення........................................................ Додаток А Приклади міжнародних екологічних керівних принципів ..... А.1 Декларація про навколишнє середовище та розвиток Ріо-де-Жанейро А.2 Хартія Міжнародної торгової палати про підприємницькі принципи сталого розвитку Додаток Б Бібліографія ВСТУП 0.1 Загальні положення У міру зростання інтересу з боку суспільства та держави до збереження і поліпшення якості навколишнього середовища та охорони здоров'я людини великі та малі організації все більше приділяють уваги потенційно можливому впливу своєї діяльності продукції чи послуг на навколишнє середовище. Екологічні характеристики функціонування організації набувають всезростаючого значення для внутрішніх та зовнішніх зацікавлених сторін. Досягнення високих екологічних характеристик вимагає від організації неухильно дотримуватися системного підходу і постійно вдосконалювати систему управління навколишнім середовищем. Цей стандарт містить опис елементів системи управління навколишнім середовищем і практичні поради щодо впровадження чи вдосконалення такої системи. Головним призначенням цього стандарту є надання організаціям допомоги у впровадженні або вдосконаленні системи управління навколишнім середовищем. Це призначення відповідає принципу сталого розвитку і цілям різних культурних соціальних економічних та інших структур. У цьому стандарті також містяться приклади описи і варіанти вибору які допомагають як у впровадженні системи управління навколишнім середовищем так і в зміцненні її взаємозв'язку з загальною системою управління організацією. Разом з тим слід відзначити що тільки ДСТУ ISO 14001-97 містить вимоги відповідно до яких можна проводити об'єктивний аудит системи для цілей сертифікації/реєстрації або для цілей самодекларації. Система управління навколишнім середовищем дає можливість організаціям упорядковано і послідовно вирішувати екологічні проблеми шляхом розподілу ресурсів визначення обов'язків і регулярного оцінювання технічних правил методик та процесів. Вона є суттєво важливою для забезпечення спроможності організацій визначати свої екологічні цілі та досягати їх а також для забезпечення постійної відповідності діяльності продукції чи послуг національним та/чи міжнародним вимогам. Система управління навколишнім середовищем є невід'ємною частиною системи загального управління в межах організації. 'Розроблення та впровадження системи є неперервним та інтерактивним процесом. Структура обов'язки досвід технічні правила методики процеси і ресурси для реалізації екологічної політики цілей та завдань повинні бути скоординовані із зусиллями в інших сферах наприклад стосовно управління процесами чи виробництвом управління фінансами забезпечення якості техніки безпеки та охорони здоров'я на робочих місцях . До головних принципів якими повинен керуватися управлінський персонал що впроваджує чи вдосконалює систему управління навколишнім середовищем належать такі: - визнання того що управління навколишнім середовищем є одним з найвищих пріоритетів; - встановлення і підтримання зв'язків з внутрішніми та зовнішніми зацікавленими сторонами; - ідентифікація відповідних законодавчих вимог і екологічних аспектів пов'язаних із діяльністю організації її продукцією чи послугами; *Визначення цього терміна та інших використаних нижче подано в розділі 3. - підвищення зобов'язань керівництва та працівників щодо охорони навколишнього середовища з чітким визначенням підпорядкованості та відповідальності; - сприяння плануванню природоохоронних заходів на всіх стадіях життєвого циклу продукції чи процесу; - встановлення шляхів досягнення цілей щодо раціонального рівня використання виробничого потенціалу; - забезпечення процесу досягнення встановленого рівня використання виробничого потенціалу належними та достатніми ресурсами включаючи підготовку персоналу; - оцінювання відповідності екологічних характеристик функціонування організації її екологічній політиці цілям та завданням і пошук шляхів їх поліпшення; - впровадження процесу управління для здійснення аудиту та аналізу системи управління навколишнім середовищем а також для встановлення можливостей удосконалення системи та поліпшення пов'язаних з цим екологічних характеристик функціонування; - заохочення підрядників і постачальників до створення системи управління навколишнім середовищем. Організації можуть розглянути такі напрями застосування стандартів на систему управління навколишнім середовищем: - застосування стандарту ДСТУ ISO 14001 "Система управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування" з метою підготовки до сертифікації/реєстрації системи управління навколишнім середовищем третьою стороною чи з метою самодекларації системи; - застосування стандарту ДСТУ ISO 14004 чи його окремих частин з метою розроблення та/чи вдосконалення системи управління навколишнім середовищем; - застосування стандарту ДСТУ ISO 14004 як керівного документа чи стандарту ДСТУ ISO 14001 для встановлення вимог що визнаються другою стороною наприклад у контрактних ситуаціях або в інших ділових відносинах; - застосування стандартів ДСТУ ISO серії 14000 в рамках комплексу документів у сфері навколишнього середовища. Вибір залежатиме від таких чинників як: - політика організації; - рівень професійного досвіду організації у тому числі наявність розвинутої системи загального управління що може спростити впровадження системи управління навколишнім середовищем; - можливі вигоди і перешкоди спричинені впливом таких чинників як ринковий стан репутація та зовнішні зв'язки організації; - масштаби діяльності організації. Цей стандарт може застосовуватися будь-якими організаціями незалежно від масштабів їх діяльності. Він враховує також потреби малих та середніх підприємств. 0.2 Переваги та вигоди від впровадження системи управління навколишнім середовищем Організації слід впровадити ефективну систему управління навколишнім середовищем для того щоб допомогти вирішенню завдань з охорони здоров'я людини та охорони навколишнього середовища від потенційно можливих негативних впливів її діяльності продукції чи послуг а також щоб сприяти підтриманню та поліпшенню якості навколишнього середовища. Впровадження системи управління навколишнім середовищем може допомогти організації зміцнити впевненість пов'язаних з нею зацікавлених сторін у тому що: - керівництво взяло на себе чіткі зобов'язання дотримуватися декларованих положень політики цілей та завдань організації; - зусилля спрямовуються перш за все на здійснення запобіжних заходів а не на коригувальні дії; - можуть бути наведені докази розумного ступеня передбачливості і дотримання законодавчих норм; - до структури системи закладено механізм постійного вдосконалення. Організація до системи загального управління якої введено систему управління навколишнім середовищем володіє структурою для збалансування та інтегрування економічних та екологічних інтересів що дозволяє їй досягти значних конкурентних переваг. Впровадження системи управління навколишнім середовищем може забезпечити також одержання безпосередньої економічної вигоди її слід ідентифікувати з тим щоб продемонструвати зацікавленим сторонам особливо акціонерам цінність для організації належного управління навколишнім середовищем. Функціонування системи дає можливість організації завчасно узгодити екологічні цілі і завдання з конкретними фінансовими результатами діяльності і таким чином мати гарантію того що ресурси скеровуються туди де їх використання дає найбільшу вигоду як економічну так і екологічну. До потенційних вигід пов'язаних з впровадженням ефективної системи управління навколишнім середовищем належать: - створення впевненості в замовників щодо надійності зобов'язань організації стосовно управління навколишнім середовищем та надання відповідних доказів; - підтримання добрих відносин з громадськістю; - можливість задоволення критеріїв чи вимог інвесторів та полегшення доступу на ринки капіталів; - укладання договорів страхування з прийнятними внесками; - поліпшення репутації організації і збільшення її частки на ринку; - можливість задоволення вимог пов'язаних із сертифікацією продукції чи послуг; - удосконалення управління витратами; - зменшення кількості інцидентів які призводять до юридичної відповідальності; - можливість надання доказів щодо забезпечення розумного ступеня передбачливості та обережності в діях які можуть призвести до порушення законодавчих норм та правил; - економія сировини матеріалів та енергії; - спрощення процесу отримання дозволів ліцензій стосовно діяльності продукції чи послуг; - створення сприятливих умов для розвитку й участі у вирішенні екологічних питань; - поліпшення відносин між промисловими та урядовими колами. ДСТУ ISO 14004-97 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ Загальні настанови щодо принципів управління систем та засобів забезпечення СИСТЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДОЙ Общие руководящие указания по принципам управления системам и средствам обеспечения ENVIRONMENTAL MANAGEMENT SYSTEMS General guidelines on principles systems and supporting techniques Чинний від 1998-01-01 1 Галузь використання Стандарт установлює принципи та загальні положення щодо розроблення та впровадження системи управління навколишнім середовищем а також її координації з іншими системами управління. Принципи та положення викладені в цьому стандарті застосовні до будь-якої організації яка зацікавлена в розробленні впровадженні чи вдосконаленні системи управління навколишнім середовищем незалежно від масштабу та виду її діяльності чи рівня професійного досвіду. Вимоги стандарту призначені для використання на добровільних засадах для внутрішнього управління і не призначені для використання під час сертифікації/реєстрації системи управління навколишнім середовищем. Стандарт поширюється на організації що функціонують на території України незалежно від форм власності та видів діяльності. 2 Нормативні посилання На цей час нормативні посилання відсутні. 3 Визначення У цьому стандарті використовуються такі терміни та визначення: 3.1 постійне вдосконалення Процес розвитку системи управління навколишнім середовищем з метою поліпшення всіх екологічних характеристик згідно з екологічною політикою організації. ПРИМІТКА. Немає потреби щоб процес відбувався в усіх сферах діяльності одночасно. 3.2 навколишнє середовище Середовище в якому функціонує організація включаючи повітря воду грунт природні ресурси флору фауну людей а також взаємозв"язки між ними. ПРИМІТКА 1 Навколишнє середовище в цьому контексті простягається від середовища організації до глобальної системи. ПРИМІТКА 2 до стандартів ДСТУ ISO серії 14000 . У законодавчих та нормативних актах України використовується термін "навколишнє природне середовище" який за обсягом поняття не суперечить використаному тут терміну "навколишнє середовище". 3.3 екологічний аспект Елемент діяльності продукції чи послуг організації який може взаємодіяти з навколишнім середовищем. ПРИМІТКА Суттєвий екологічний аспект - це екологічний аспект який має чи може мати значний вплив на навколишнє середовище 3.4 вплив на навколишнє середовище Будь-яка зміна в навколишньому середовищі несприятлива чи сприятлива яка повністю чи частково спричинена діяльністю продукцією чи послугами організації. 3.5 система управління навколишнім середовищем Частина загальної системи управління яка включає організаційну структуру діяльність з планування обов'язки відповідальність досвід методи методики процеси і ресурси для формування здійснення аналізу та актуалізації екологічної політики 3.6 аудит системи управління навколишнім середовищем Документально оформлений систематичний процес перевірки який включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення відповідності системи управління навколишнім середовищем організації критеріям аудиту систем управління навколишнім середовищем а також включає передавання результатів перевірки замовникові. ПРИМІТКА до стандартів ДСТУ ISO серії 14000 . У вказаних стандартах використовуються ВИРАЗИ "здійснення аудиту" - стосовно повного циклу робіт з аудиту і "виконання аудиту" - стосовно робіт що проводяться безпосередньо на об'єкті аудиту. 3.7 екологічна мета Загальна мета яка визначена чи обумовлена екологічною політикою організації і яка якщо це можливо допускає кількісне оцінювання. 3.8 екологічні характеристики Вимірювані результати функціонування системи управління навколишнім середовищем які грунтуються на екологічній політиці цілях та завданнях організації і встановлюються під час контролю екологічних аспектів. 3.9 екологічна політика Декларація заява організації про свої наміри і принципи стосовно її загальних екологічних характеристик яка створює основу для діяльності і визначення ЇЇ екологічних цілей і завдань. 3.10 екологічне завдання Застосовна до організації чи її підрозділу деталізована вимога до характеристик яка допускає якщо це можливо кількісне оцінювання та випливає з екологічних цілей і яку слід встановити та виконати для досягнення цих цілей. 3.11 зацікавлена сторона Окрема юридична чи фізична особа або група яких стосуються або на які впливають екологічні характеристики організації. 3.12 організація Компанія корпорація фірма підприємство орган влади чи інша установа їх підрозділи чи їх об'єднання з правами юридичної особи чи без них громадські чи приватні або з іншими формами власності які виконують самостійні функції і мають адміністрацію. ПРИМІТКА. В організаціях що включають кілька функціональних підрозділів окремий функціональний підрозділ також може бути визначений як організація. 3.13 запобігання забрудненню Використання процесів методів досвіду матеріалів або продукції що не спричиняють забруднення або зменшують чи регулюють його до яких можуть належати рециркуляція перероблення знищення чи очищення відходів зміна технологій засоби і механізми контролю та регулювання ефективне використання ресурсів і заміна матеріалів. ПРИМІТКА. Потенційні вигоди від запобігання забрудненню включають зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище підвищення ефективності діяльності і зниження витрат. . 4 Принципи та елементи системи управління навколишнім середовищем Модель системи управління навколишнім середовищем рис. 1 дає загальне уявлення про організацію яка визнає наведені нижче принципи. Принцип 1. Зобов'язання і політика Організація повинна визначити саою екологічну політику і гарантувати виконання прийнятих зобов'язань щодо d/ютєми управління навколишнім середовищем. Принцип 2. Планування Організація повинна скласти план здійснення своєї екологічної політики. Принцип 3. Впровадження Для ефективного впровадження організація повинна створити можливості та засоби забезпечення необхідні для здійснення своєї екологічної політики цілей та завдань. Принцип 4. Вимірювання і оцінювання Організація повинна вимірювати здійснювати моніторинг і оцінювати свої екологічні характеристики. Принцип 5. Аналіз і вдосконалення Організація повинна аналізувати і постійно вдосконалювати свою систему управління навколишнім середовищем з метою поліпшення загальних екологічних характеристик. * Терміни використані в ДСТУ ISO 14001 Рисунок 1 Модель системи управління навколишнім середовищем Виходячи з наведених вище принципів система управління навколишнім середовищем повинна бути організаційною структурою яка шляхом постійного моніторингу і періодичного аналізу повинна підтримувати ефективність функціонування з урахуванням змін внутрішніх і зовнішніх чинників. Кожний працівник організації повинен усвідомлювати свою відповідальність за поліпшення екологічних характеристик. 4.1 Зобов'язання і політика Принцип 1. Зобов'язання і політика Організація повинна визначити свою екологічну політику і гарантувати виконання прийнятих зобов'язань щодо системи управління навколишнім середовищем. 4.1.1 Загальні положення Організація повинна починати з тих напрямів діяльності де можна передбачити явну вигоду наприклад з зосередження зусиль на досягненні відповідності регламентам чи з обмеження чинників що можуть призвести до юридичної відповідальності чи з забезпечення більш ефективного використання матеріалів. У міру того як організація набуває досвіду і її система управління навколишнім середовищем починає набирати чіткої форми можуть впроваджуватись методики програми і технології для подальшого поліпшення екологічних характеристик. Тоді у процесі вдосконалення системи екологічні аспекти можуть бути інтегровані в усі рішення щодо діяльності організації. 4.1.2 Зобов'язання \ провідна роль вищого керівництва Для забезпечення успіху одним з перших кроків у розробленні чи вдосконаленні системи управління навколишнім середовищем повинно бути прийняття вищим керівництвом організації зобов'язання постійно поліпшувати управління екологічними характеристиками в процесі діяльності організації виробництва продукції чи надання послуг. Постійне дотримання вищим керівництвом цього зобов'язання і виконання ним провідної ролі має вирішальне значення. 4.1.3 Первинний екологічний аналіз Поточний вплив діяльності продукції чи послуг організації на навколишнє середовище може бути встановлений за допомогою первинного екологічного аналізу. Первинний аналіз може включати: - ідентифікацію вимог законодавства та регламентів; - ідентифікацію екологічних аспектів діяльності продукції чи послуг організації з метою визначення тих що мають чи можуть мати значний негативний вплив на навколишнє середовище пов'язаний з юридичною відповідальністю; - оцінювання ефективності роботи шляхом порівняння з відповідними внутрішніми вимогами чи критеріями вимогами зовнішніх стандартів регламентів зводів правил а також з принципами та настановами; - існуючі технічні правила і методики управління навколишнім середовищем; • ідентифікацію існуючого досвіду політики і методик у сфері матеріально-технічного постачання і укладання договорів; - дані про результати розслідування випадків невідповідності що мали місце; - ідентифікацію сприятливих можливостей для отримання конкурентних переваг; - точки зору зацікавлених сторін; - функції та діяльність у межах інших систем організації які можуть сприяти поліпшенню екологічних характеристик чи протидіяти йому. У всіх випадках слід розглядати весь комплекс умов діяльності включаючи можливі відмови техніки та аварійні ситуації. Процес та результати первинного екологічного аналізу повинні бути документально оформлені. У цих документах повинні бути вказані можливості для розвитку системи управління навколишнім середовищем. Практична допомога. Первинний екологічний аналіз Першим важливим кроком є складання переліку сфер та об'єктів що підлягають аналізу. Сюди можуть входити: види діяльності організації конкретні роботи чи конкретний виробничий об 'єкт. До найбільш поширених способів проведення аналізу належать: - анкетування; - інтерв'ю співбесіди ; - використання переліків контрольних питань; - безпосередній інспекційній контроль та вимірювання; - аналіз протоколів; - визначення контрольних точок1 . Організації у тому числі малі та середні підприємства можуть звертатися за консультацією до таких джерел як: - урядові установи що видають нормативні акти або здійснюють нагляд за дотриманням законодавства чи надають дозволи ліцензії ; - місцеві чи регіональні бібліотеки комерційні чи інші бази даних; - інші організації у сфері надання інформації; - промислові асоціації; - організації споживачів; - виробники обладнання яке використовують в організації; - ділові партнери наприклад ті що займаються транспортуванням та видаленням відходів ; - служби з надання професійної допомоги. 4.1.4 Екологічна політика Екологічна політика встановлює загальний напрям та визначає принципи діяльності організації. Вона визначає загальну мету стосовно необхідного рівня відповідальності організації за стан навколишнього середовища та відповідні екологічні характеристики за якими будуть оцінюватися всі її подальші дії. Міжнародні організації за участю урядових установ міжнародних промислових асоціацій та громадських об'єднань розробили керівні принципи додаток А з двома прикладами . Такі керівні принципи допомагають організаціям визначити загальний обсяг їхніх зобов'язань щодо навколишнього середовища. Вони також допомагають встановити єдину для різних організацій сукупність загальнолюдських цінностей у цій сфері. 1 Визначення контрольних точок - це спосіб вивчення передового досвіду чи в межах організації чи в організації-конкуренті чи в іншій галузі діяльності з метою його запозичення та поліпшення в межах власної діяльності. Такого роду керівні принципи можуть допомогти організації в розробленні ЇЇ політики яка повинна бути сформульована з урахуванням особливостей організації. Відповідальність за визначення екологічної політики як правило покладається на вище керівництво. Керівники всіх рівнів відповідають за реалізацію політики організації а також за формулювання змін та модифікацію політики. Екологічна політика повинна враховувати: - призначення цілі найвищі цінності та переконання організації; - вимоги зацікавлених сторін і способи спілкування з ними; - постійне вдосконалення; - запобігання забрудненню; - керівні принципи; - координацію з політикою організації в інших сферах наприклад у сфері якості охорони здоров'я і техніки безпеки на робочих місцях ; - специфічні місцеві чи регіональні умови; - відповідність законам регламентам та іншим вимогам стосовно навколишнього середовища яких організація зобов'язана дотримуватись. Під час розгляду екологічної політики необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Чи сформулювала організація екологічну політику яка відповідає її діяльності продукції чи послугам ? 2 Чи відбиває політика цінності та керівні принципи організації ? 3 Чи ухвалена екологічна політика вищим керівництвом і чи призначена посадова особа з необхідними повноваженнями з впровадження та контролю політики ? 4 Чи служить політика вихідною засадою для встановлення екологічних цілей та завдань ? 5 Чи скеровує політика організацію на моніторинг відповідних технологічних управлінських та інших процесів щодо їх впливу на навколишнє середовище ? 6 Які зобов'язання закладено в екологічну політику наприклад чи містить вона зобов'язання щодо забезпечення постійного вдосконалення запобігання забрудненню моніторингу дотримання чинних правових вимог чи встановлення більш суворіших внутрішніх правил а також урахування очікувань зацікавлених сторін ? Практична допомога. Екологічна політика Усі види діяльності продукції чи послуг впливають на навколишнє середовище. Екологічна політика повинна це визнавати. Докладний аналіз керівних принципів наведених у додатку А може допомогти в розробленні відповідної політики. Питання яких торкаються в екологічній політиці залежать від характеру діяльності організації. Разом з декларацією про безумовне дотримання вимог нормативних актів стосовно навколишнього середовища політика може установлювати зобов'язання щодо: - мінімізації будь-яких несприятливих впливів нових розробок на навколишнє середовище шляхом використання інтегрованих методик управління навколишнім середовищем та планування; - розроблення методик оцінювання екологічних характеристик і відповідних показників; - втілення в життя концепції життєвого циклу; - проектування продукції таким чином щоб мінімізувати її впливи на навколишнє середовище під час виробництва використання та видалення; - запобігання забрудненню зменшення відходів та споживання ресурсів матеріалів палива та енергії а також здійснення рекуперації та рециркуляції відходів як альтернативи їх видаленню якщо це можливо з точки зору технології; - навчання та підготовки персоналу; - обміну досвідом у сфері навколишнього середовища; - залучення зацікавлених сторін та обміну інформацією з ними; - роботи в напрямі досягнення сталого розвитку; - заохочення постачальників та підрядників до використання системи управління навколишнім середовищем. 4.2 Планування Принцип 2. Планування Організація повинна скласти план здійснення своєї екологічної політики. 4.2.1 Загальні положення До елементів системи управління навколишнім середовищем пов'язаних з плануванням належать: - ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище; - правові вимоги; - екологічна політика; - внутрішні критерії ефективності функціонування; - екологічні цілі та завдання; - плани та програма управління навколишнім середовищем. 4.2.2 Ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище Політика цілі та завдання організації повинні грунтуватися на знанні екологічних аспектів та значних впливів на навколишнє середовище пов'язаних з її діяльністю продукцією чи послугами. Це створює умови для надання гарантії того що значні впливи на навколишнє середовище пов'язані з цими аспектами враховуються під час установлення екологічних цілей. Ідентифікація екологічних аспектів - це неперервний процес визначення минулого поточного та потенційно можливого сприятливого чи несприятливого впливу діяльності організації на навколишнє середовище. Цей процес також передбачає встановлення можливих наслідків для організації від санкцій адміністративного правового та господарського характеру. Він може також передбачати ідентифікацію впливів на здоров'я та безпеку людини і оцінювання екологічного ризику. Під час розгляду процесу ідентифікації екологічних аспектів та оцінювання впливів на навколишнє середовище необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Що являють собою екологічні аспекти діяльності продукції та послуг організації ? 2 Чи спричиняють діяльність продукція чи послуги організації значні несприятливі впливи на навколишнє середовище ? 3 Чи володіє організація методикою для оцінювання впливів нових проектів на навколишнє середовище ? 4 Чи вимагає місцезнаходження організації спеціального розгляду її діяльності з екологічної точки зору наприклад як для регіону з уразливим навколишнім природним середовищем ? 5 Як відбиватимуться будь-які плановані зміни чи доповнення до діяльності продукції чи послуг на екологічних аспектах і пов 'язаних з ними впливах ? 6 Яким буде масштаб та сила потенційно можливих впливів на навколишнє середовище у випадку відмови технологічного або іншого процесу ? 7 Як часто виникатиме ситуація яка може призвести до впливу на навколишнє середовище ? 8 Що являють собою суттєві екологічні аспекти беручи до уваги ймовірність силу впливів та частоту їх виникнення ? 9 Чи належать значні впливи на навколишнє середовище до місцевих регіональних чи глобальних за масштабом поширення ? Практична допомога. Ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище Між екологічними аспектами і впливами на навколишнє середовище існує причинно-наслідковий зв 'язок. Лід екологічним аспектом розуміється елемент діяльності продукції чи послуги організації який може мати сприятливий чи несприятливий вплив на навколишнє середовище. До таких аспектів належать наприклад скид викид споживання повторне використання матеріалу чи шум. Під впливом на навколишнє середовище розуміється зміна що відбувається в середовищі як результат прояву дії аспекту. Як приклади впливів можна навести забруднення зараження води або виснаження природних ресурсів. Ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних з ними впливів на навколишнє середовище є процесом який може бути виконаний за чотири кроки. Крок 1. Виберіть діяльність продукцію чи послугу Вибір слід проводити з тих міркувань що масштаби чи важливість вибраної діяльності продукції чи послуги повинні з одного боку оправдовувати доцільність їх дослідження а з іншого - щоб результати були достатньо зрозумілими. Крок 2. Ідентифікуйте екологічні аспекти діяльності продукції чи послуги Ідентифікуйте якомога більше екологічних аспектів пов'язаних з вибраною діяльністю продукцією чи послугою. Крок 3. Ідентифікуйте впливи на навколишнє середовище Ідентифікуйте якомога більше фактичних чи потенційно можливих сприятливих чи і несприятливих впливів на навколишнє середовище пов'язаних з кожним ідентифікованим аспектом. Нижче наведено приклади до трьох описаних вище кроків. Діяльність продукція чи послуга Аспект Вплив Діяльність - Поводження з небезпечними матеріалами Потенційна можливість випадкового розлиття Зараження грунту чи води Продукція - Удосконалення виробу Зміна складових виробу з метою зменшення його об'єму Збереження природних ресурсів Послуга - Технічне обслуговування транспортних засобів Викиди відпрацьованих газів Зменшення викидів у атмосферу Крок 4. Оцініть значущість впливів Значущість кожного з ідентифікованих впливів на навколишнє середовище може бути різною для кожної організації. Кількісне визначення може допомогти у прийнятті остаточного рішення. Процес оцінювання можна полегшити якщо структуризувати його за такими характеристиками: Стосовно екологічних питань: - масштаб впливу: - сила впливу; - ймовірність виникнення; - тривалість впливу. Стосовно господарських питань: - можливі адміністративні та правові наслідки; - складність зміни впливу; - витрати пов'язані із зміною впливу; - вплив зміни на інші види діяльності та процеси; - інтереси зацікавлених сторін; -вплив на репутацію організації. інших вимог виконувати які вона зобов'язана чи зобов'язується і які безпосередньо стосуються екологічних аспектів її діяльності продукції чи послуг. Під час розгляду законодавчих та інших вимог необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Який доступ має організація до відповідних законодавчих та інших вимог і яким чином вона ідентифікує необхідність їх застосування ? 2 Яким чином організація стежить за появою та розглядом проектів законодавчих та інших вимог ? 3 Яким чином організація стежить за внесенням змін до законодавчих та інших вимог ? 4 Яким чином організація надає працівникам відповідну інформацію про законодавчі та інші вимоги ? Практична допомога. Законодавчі та інші вимоги Для того щоб забезпечити функціонування відповідно до чинних законодавчих та нормативних вимог організація повинна налагодити процес отримання ідентифікації та вивчення відповідних документів які застосовні до її діяльності продукції чи послуг Існує декілька видів відповідних законодавчих нормативних та інших документів: - документи що стосуються безпосередньо діяльності наприклад правила надання дозволу на діяльність у певному місці ; -документи що стосуються безпосередньо продукції чи послуг організації; -документи що стосуються безпосередньо виду діяльності чи галузі промисловості до якої належить організація; - загальне законодавство у сфері навколишнього середовища; - санкції ліцензії чи дозволи. Для ідентифікації чинних документів та змін до них організації можуть звертатися до таких джерел: - органи державної влади всіх рівнів; - промислові асоціації чи групи; - комерційні та інші бази даних; - служби з надання професійної допомоги. Для спрощення процесу простежування законодавчих та нормативних вимог організація може створити і вести перелік всіх законів та регламентів що мають відношення до її діяльності продукції чи послуг. 4.2.4 Внутрішні критерії ефективності функціонування Якщо загальні принципи регламенти чи стандарти сторонніх організацій не задовольняють конкретні потреби організації чи взагалі не існують то слід встановити і впровадити власні пріоритети та критерії. Застосування внутрішніх критеріїв ефективності функціонування поряд з аналізом регламентів чи стандартів сторонніх організацій допомагають організації у встановленні власних цілей та завдань. Практична допомога. Внутрішні критерії ефективності функціонування Прикладами сфер для яких організація може встановити та застосувати внутрішні критерії ефективності функціонування можуть бути: - системи управління; - обов'язки працівників; - придбання майна управління майном та вилучення його; - стосунки з постачальниками; - стосунки з підрядниками; - управління продукцією та розпорядження нею; - обмін екологічною інформацією; - адміністративні та інші регламентовані відносини; - готовність до екологічно небезпечних ситуацій та реагування на них; - обізнаність та підготовка з екологічних питань; - вимірювання та поліпшення екологічних показників; - зниження ризику пов 'язаного з технологічними процесами; - запобігання забрудненню та раціональне використання ресурсів; - генеральні плани нові проекти; - зміна технологічних процесів; - управління небезпечними матеріалами; - управління відходами; - водогосподарські заходи наприклад регулювання стічних вод зливового стоку ґрунтових вод ; - управління якістю повітря; - регулювання споживання енергії; - транспортування. 4.2.5 Екологічні цілі та завдання Цілі слід встановлювати відповідно до екологічної політики організації. Вони являють собою загальні орієнтири щодо досягнення екологічних характеристик визначених у межах екологічної політики. Встановлюючи свої цілі організація повинна також враховувати результати первинного екологічного аналізу визначені екологічні аспекти і пов'язаний з ними вплив на навколишнє середовище. Після цього можуть бути встановлені екологічні завдання для досягнення цих цілей у зазначений період часу. Завдання повинні бути конкретними і якщо це можливо допускати кількісне оцінювання. Коли цілі та завдання встановлено організація повинна розглянути питання щодо встановлення показників екологічних характеристик що дозволяють проводити кількісне оцінювання. Ці показники можуть закладатися в основу системи оцінювання екологічних характеристик а також використовуватися як інформація про систему управління навколишнім середовищем та про інші системи. Цілі та завдання можуть відноситись до всієї діяльності організації до конкретного підрозділу чи до окремих видів діяльності. Цілі та завдання повинні періодично аналізуватися та переглядатися з ураховуванням точок зору зацікавлених сторін. Під час розгляду екологічних цілей та завдань необхідно дати відповідь на такі питання: 1 В якій мірі екологічні цілі та завдання відбивають екологічну політику а також значні впливи на навколишнє середовище пов'язані з діяльністю продукцією чи послугами організації ? 2 Яким чином працівників відповідальних за досягнення цілей та виконання завдань залучають до їх визначення -? 3 Яким чином враховують точки зору зацікавлених сторін ? 4 Які конкретні вимірні показники встановлено для відповідних цілей та завдань ? 5 Яким чином здійснюється регулярний аналіз та перегляд цілей і завдань для відбиття бажаного поліпшення екологічних характеристик ? Практична допомога. Цілі та завдання Цілі можуть відображати зобов'язання щодо: - зменшення відходів та раціонального використання ресурсів попередження їх виснаження; - зменшення чи недопущення скидання та/або викидання забруднювальних речовин 'у навколишнє середовище; - проектування продукції таким чином щоб мінімізувати її негативний вплив на навколишнє середовище під час виготовлення експлуатації використання та утилізації; - контролю за впливом на навколишнє середовище сировини та матеріалів; - мінімізації будь-яких значних несприятливих впливів нових розробок чи проектів на навколишнє середовище; - сприяння екологічній обізнаності і свідомості працівників та громадськості. Рівень досягнення цілей може як правило бути оцінений за допомогою показників екологічних характеристик таких як: - використана кількість сировини та матеріалів а також споживана енергія; - кількість викидів таких як CO2; - кількість відходів на одиницю готової продукції; - ефективність використання сировини матеріалів та енергії; - кількість екологічно небезпечних ситуацій наприклад різке перевищення нормативів гранично допустимих значень параметрів ; - кількість екологічно небезпечних аварій наприклад непередбачені викиди ; - частка у відсотках рециркуляції відходів; - частка у відсотках рециркуляції матеріалів що використовуються для пакування; - кількість кілометрів пробігу транспортних засобів на одиницю продукції; - кількість конкретних забруднювальних речовин наприклад NOx SO2 СО НС Pb CFCs; - частка інвестицій призначених для охорони навколишнього середовища; - кількість поданих позовів; - території залишені під ареали живої природи. Комплексний приклад Мета: зменшити кількість енергії необхідної для виробничих процесів. Завдання: досягти десятивідсоткового зменшення споживання енергії порівняно з попереднім роком. Показник: витрата палива та електроенергії на одиницю продукції. 4.2.6 Програма и управління навколишнім середовищем У рамках загального планування діяльності організації слід розробити програму управління навколишнім середовищем яка б охоплювала всі її екологічні цілі. Для забезпечення найбільшої ефективності планування в сфері управління навколишнім середовищем повинно входити до стратегічного плану організації. Програма управління навколишнім середовищем повинна містити календарні графіки установлювати обсяги ресурсів та розподіл зобов'язань щодо досягнення екологічних цілей та завдань організації. У структурі планів у сфері управління навколишнім середовищем програма управління навколишнім середовищем установлює склад конкретних дій відповідно до їх пріоритету для організації. Ці дії можуть стосуватися окремих процесів проектів продукції послуг виробничих ділянок чи обладнання в межах певної ділянки. Програма управління навколишнім середовищем допомагає організації поліпшити екологічні характеристики. Вона повинна бути динамічною і регулярно переглядатися щоб відбивати зміни в цілях та завданнях організації. Під час розгляду програми програм управління навколишнім середовищем необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Що являє собою встановлений організацією процес розроблення програми управління навколишнім середовищем ? 2 Чи залучаються до процесу планування у сфері управління навколишнім середовищем усі відповідальні сторони ? 3 Чи впроваджений процес періодичного аналізу програми ? 4 Яким чином у цій програмі відображені завдання з раціонального використання ресурсів відповідальність нормування часу та встановлені пріоритети ? 5 Наскільки програма управління навколишнім середовищем узгоджена з екологічною політикою та діяльністю з загального планування ? 6 Яким чином здійснюється моніторинг та перегляд програми управління навколишнім середовищем ? Практична допомога. Програма управління навколишнім середовищем Нижче наведено приклад процесу розроблення програми управління навколишнім середовищем. Зобов'язання та політика Планування Приклад Зобов'язання з екологічної політики 1 1 Раціональне використання природних ресурсів Мета 1 Мінімізація використання води у всіх випадках де це можливо з технічної та економічної точки зору Завдання 1 Зменшення використання води на вибраних виробничих ділянках на 15% порівняно з фактичним рівнем за рік Екологічна програма 1 Повторне використання води Дія 1 Установлення обладнання для рециркуляції води що використовується на промивання в процесі А для повторного використання в процесі В 1 Цей ітеративний процес повинен повторюватися для всіх зобов'язань цілей та завдань у межах політики. 4.3 Впровадження Принцип 3. Впровадження Для ефективного впровадження організація повинна створити можливості та засоби забезпечення необхідні для здійснення своєї екологічної політики цілей та завдань. 4.3.1 Загальні положення Можливості та засоби забезпечення необхідні організації повинні постійно модифікуватися і розвиватися з урахуванням змін вимог зацікавлених сторін динаміки розвитку умов господарської діяльності та процесу постійного вдосконалення. Для досягнення своїх екологічних цілей організація повинна сконцентрувати зусилля на побудові нерозривного ланцюга з персоналу систем стратегії ресурсів та структури. У багатьох організаціях впровадження системи управління навколишнім середовищем може здійснюватися поетапно з урахуванням ступеня усвідомлення екологічних вимог та аспектів очікувань зацікавлених сторін та переваг а також наявності ресурсів. 4.3.2 Забезпечення можливостей 4.3.2.1 Людські матеріальні та фінансові ресурси Повинні бути встановлені та надані людські матеріальні наприклад виробничі приміщення обладнання та фінансові ресурси необхідні для реалізації екологічної політики організації та досягнення її цілей. Для розподілу ресурсів організація може розробити методики виявлення вигід та/чи переваг а також обліку витрат пов'язаних з екологічною чи суміжною діяльністю. До них можуть бути віднесені витрати пов'язані наприклад з контролем забруднення поводженням з відходами. Під час розгляду необхідних людських матеріальних та фінансових ресурсів необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Яким чином організація встановлює та розподіляє людські матеріальні та фінансові ресурси необхідні для досягнення її екологічних цілей та завдань у тому числі передбачених новими проектами ? 2 Яким чином організація простежує витрати та вигоди пов'язані з екологічною діяльністю ? Практична допомога. Людські матеріальні та фінансові ресурси Ресурсна база та організаційна структура малого чи середнього підприємства можуть накладати певні обмеження на процес впровадження системи управління навколишнім середовищем. З метою подолання цих обмежень підприємства повинні у всіх можливих випадках розглянути стратегічні напрями кооперації з такими партнерами: - великими організаціями-замовниками для обміну технологіями та ноу-хау; - іншими підприємствами з ланцюга постачання чи близько розташованими для визначення та вирішення спільних питань для обміну ноу-хау сприяння технічному розвитку спільного використання виробничих засобів установлення методів аналізу ефективності системи управління навколишнім середовищем колективного найму консультантів; - організаціями з стандартизації асоціаціями малих та середніх підприємств торговими палатами для реалізації програм підготовки та підвищення інформованості персоналу; - вищими навчальними закладами та дослідними центрами для підтримки виробництва та інновацій. 4.3.2.2 Координація та інтеграція елементів системи управління навколишнім середовищем Для ефективного вирішення екологічних проблем елементи системи управління навколишнім середовищем повинні розроблятися чи переглядатися таким чином щоб забезпечити їх зв'язки та інтеграцію з елементами існуючих систем управління. До елементів системи управління які можуть виграти від інтеграції належать: - політика організації в різних сферах; - розподіл ресурсів; - оперативне управління та документування; - система інформаційного забезпечення; - підготовка та підвищення кваліфікації; - організаційна структура та структура підзвітності; - системи оцінювання та стимулювання; - системи вимірювання та моніторингу; - облік та звітність. Під час розгляду механізмів координації та інтеграції необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Яким чином система управління навколишнім середовищем інтегрована у процес загального управління діяльністю організації ? 2 Що являє собою процес збалансування та вирішення суперечностей між екологічними та іншими господарськими цілями та пріоритетами ? 4.3.2.3 Підзвітність та відповідальність Відповідальність за загальну ефективність системи управління навколишнім середовищем повинна бути покладена на представників вищого керівництва чи на функціональні підрозділи з достатніми повноваженнями компетентністю та ресурсами. Керівники-розпорядники повинні чітко визначати обов'язки відповідного персоналу відповідати і звітуватися за ефективне впровадження системи управління навколишнім середовищем та екологічні характеристики. Працівники всіх рівнів повинні звітуватися та нести відповідальність за екологічні характеристики у межах покладених на них обов'язків. Під час розгляду форм підзвітності та відповідальності необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Що являє собою підзвітність та відповідальність персоналу який керує виконує та перевіряє види робіт що впливають на навколишнє середовище чи визначені вони та документовані ? 2 Який існує зв 'язок між відповідальністю за екологічні характеристики організації та індивідуальною діяльністю посадових осіб і чи здійснюється його періодичний аналіз ? 3 Яким чином відповідальний та підзвітний персонал: - отримує достатню підготовку матеріальні чи людські ресурси для впровадження елементів системи ? - ініціює заходи щодо забезпечення відповідності екологічній політиці ? - передбачає встановлює та реєструє екологічні проблеми ? - ініціює і дає рекомендації чи готові рішення щодо екологічних проблем ? - перевіряє реальне впровадження таких рішень ? - здійснює контроль за подальшими коригувальними діями щодо усунення будь-яких недоліків з екологічної точки зору та незадовільного стану навколишнього середовища ? - отримує належну підготовку для дій в аварійних ситуаціях ? - набуває розуміння наслідків невідповідності ? - набуває розуміння важливості відповідальності покладеної на нього ? - підтримує добровільні дії та ініціативи і сприяє їх виконанню ? Практична допомога. Підзвітність та відповідальність Для забезпечення ефективного розроблення та впровадження системи управління навколишнім середовищем необхідно визначити і відповідним чином розподілити обов'язки та відповідальність. Так як компанії та установи мають різні організаційні структури то усвідомлення та розподіл відповідальності стосовно стану навколишнього середовища повинні грунтуватися на властивих їм робочих процесах. Нижче наведено приклад моделі розподілу відповідальності щодо навколишнього середовища. Приклади функцій управління навколишнім середовищем Типова посада відповідальної особи Визначення загального напряму Президент керівник адміністрації рада директорів Розроблення екологічної політики Президент керівник адміністрації старший керівник з управління навколишнім середовищем головний менеджер Встановлення екологічних цілей розроблення завдань та програм Відповідний управлінський персонал менеджери Моніторинг та контроль за загальним функціонуванням системи управління навколишнім середовищем Старший керівник з управління навколишнім середовищем Забезпечення відповідності системи вимогам нормативних документів Старший менеджер -розпорядник Забезпечення постійного вдосконалення Весь управлінський персонал Визначення очікувань замовників Персонал служб збуту та маркетингу Визначення очікувань постачальників Персонал служб з закупівлі заготівельники Розроблення та актуалізація методик обліку Менеджери з фінансів/обліку Забезпечення відповідності встановленим методикам Весь персонал ПРИМІТКА. У випадку малих та середніх підприємств відповідальною особою може бути власник. 4.3.2.4 Екологічна обізнаність свідомість та мотивація Вище керівництво повинно відігравати головну роль у підвищенні обізнаності і свідомості всього персоналу та в його мотивації роз'яснюючи екологічні цінності організації та інформуючи про її зобов'язання в рамках екологічної політики. Саме зобов'язання кожного працівника щодо екологічних цінностей які всіма поділяються трансформує систему управління навколишнім середовищем з "паперової" роботи в ефективний процес. Усі працівники організації повинні розуміти важливість досягнення екологічних цілей та завдань за які вони несуть посадову та матеріальну відповідальність та всіляко заохочуватися до усвідомлення цього. Вони у свою чергу також повинні заохочувати інших працівників організації ставитися до цих проблем з тією ж серйозністю. Мотивація до постійного вдосконалення може бути більш переконливою якщо працівники побачать визнання своїх зусиль спрямованих на досягнення екологічних цілей та завдань а також якщо будуть заохочуватися зусилля з підготовки пропозицій які можуть призвести до поліпшення екологічних характеристик. Під час розгляду механізмів підвищення екологічної обізнаності свідомості та мотивації необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Яким чином вище керівництво визначило закріпило та оголосило всім працівникам зобов'язання організації щодо екологічної політики ? 2 В якій мірі працівники розуміють приймають та поділяють екологічні цінності організації ? 3 В якій мірі прийняті екологічні цінності служать мотивацією до екологічно відповідальних дій ? 4 Яким чином організація визнає досягнення працівників у сфері навколишнього середовища ? 4.3.2.5 Знання вміння та підготовка Знання та вміння необхідні для досягнення екологічних цілей повинні бути визначені. Вони повинні братися до уваги під час відбору наймання та підготовки персоналу підвищення його кваліфікації. Увесь персонал організації повинен отримати належну підготовку достатню для здійснення екологічної політики цілей та завдань. Працівники повинні мати належний запас знань який включає досвід застосовування методів та навичок необхідних для ефективного та компетентного виконання своїх завдань а також знати про можливий вплив на стан навколишнього середовища їхніх дій у разі їх неправильного виконання. Організація повинна також отримати від підрядників що працюють в окремих ланках докази того що вони володіють необхідними знаннями та вміннями для виконання роботи відповідно до екологічних вимог. Необхідно провести навчання та підготовку для гарантування того що працівники мають належні знання вимог регламентів внутрішніх стандартів а також політики і цілей організації. Рівень та елементи підготовки можуть диференціюватися відповідно до завдань. Програми підготовки повинні як правило містити такі елементи: - визначення потреб у підготовці працівників; - розроблення плану підготовки для задоволення встановлених потреб; - перевірку відповідності програми підготовки вимогам регламентів і вимогам організації; - підготовку груп працівників за конкретними екологічними завданнями; - документування процесу підготовки; - оцінювання отриманої підготовки. Під час розгляду процесів підготовки необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Яким чином організація визначає загальні потреби в підготовці ? 2 Яким чином аналізуються потреби в підготовці для виконання конкретних посадових функцій ? 3 Чи здійснюється аналізується та модифікується процес підготовки належним чином ? 4 Яким чином документується та простежується процес підготовки ? Практична допомога. Знання вміння та підготовка Нижче наводяться приклади різних типів екологічної підготовки яку може забезпечити організація. Тип підготовки Контингент Мета Підвищення рівня усвідомлення стратегічної важливості управління навколишнім середовищем Вище керівництво Забезпечити виконання зобов 'язань та узгодженість екологічної політики організації Підвищення загальної екологічної обізнаності та свідомості Всі працівники Забезпечити виконання зобов 'язань що випливають з екологічної політики цілей та завдань організації та усвідомлення значення індивідуальної відповідальності Підвищення рівня професійної майстерності Працівники що мають обов'язки та несуть відповідальність у сфері навколишнього середовища Поліпшити діяльність організації в конкретних сферах наприклад поточні роботи дослідження і розвиток проектно-конструкторські роботи Забезпечення відповідності Працівники чиї дії можуть вплинути на відповідність Забезпечити відповідність підготовки внутрішнім вимогам та вимогам зовнішніх регламентів 4.3.3 Заходи щодо забезпечення функціонування 4.3.3.1 Обмін інформацією та звітування Обмін інформацією включає підготовку та впровадження процесів внутрішнього та якщо доцільно зовнішнього розповсюдження звітів та іншої інформації про діяльність організації в сфері управління навколишнім середовищем щоб: -підтверджувати зобов'язання керівництва щодо навколишнього середовища; - висвітлювати проблеми стосовно екологічних аспектів діяльності продукції чи послуг організації; - підвищувати обізнаність щодо екологічної політики цілей та завдань організації; - інформувати належним чином внутрішні та зовнішні зацікавлені сторони про систему управління навколишнім середовищем та про екологічні характеристики організації. Результати моніторингу системи управління навколишнім середовищем аудитів та аналізів з боку керівництва повинні повідомлятися тим особам в організації які відповідають за виконання функцій системи та досягнення встановлених показників. Забезпечення відповідною інформацією працівників організації та інших зацікавлених сторін підвищує рівень мотивації працівників а також сприяє розумінню і визнанню громадськістю зусиль організації щодо поліпшення своїх екологічних характеристик Під час розгляду процесів обміну інформацією та звітування необхідно дати відповідь на такі питання; 1 Як організовано процеси сприйняття та реагування на проблеми що хвилюють працівників ? 2 Як організовано процеси сприйняття та реагування на проблеми що хвилюють інших зацікавлених сторін ? 3 Як організовано процеси розповсюдження інформації про екологічну політику та екологічні характеристики організації ? 4 Яким чином повідомляють відповідних посадових осіб в організації про результати аудитів та аналізів системи управління навколишнім середовищем ? 5 Як організовано доступ громадськості до документації з екологічної політики ? 6 Чи обмін інформацією є достатнім для забезпечення постійного вдосконалення стосовно вирішення екологічних проблем ? Практична допомога. Обмін інформацією та звітування а Пункти які можуть включатися у звіти: - профіль організації; - екологічна політика цілі та завдання; процеси управління навколишнім середовищем включаючи залучення зацікавлених сторін та визнання заслуг працівників; - оцінювання екологічних характеристик включаючи ті що пов'язані зі скидами збереженням ресурсів відповідністю до вимог невідповідною продукцією та ризиком; - можливості поліпшення; - додаткова інформація типу глосаріїв; - незалежна перевірка вмісту. б Важливо пам'ятати як для внутрішнього та зовнішнього обміну інформацією з питань навколишнього середовища так і для звітування що: - слід прагнути до налагодження двостороннього обміну інформацією; - інформація повинна бути зрозумілою і адекватно поясненною; - інформація повинна допускати можливість її перевірки; - організація повинна надавати правдиву інформацію про свою діяльність; - інформація повинна бути подана у впорядкованій та послідовній формі наприклад в однакових одиницях виміру щоб уможливити зіставлення одного періоду з іншим . в Організація може розповсюджувати інформацію щодо навколишнього середовища різними способами: - для зовнішніх цілей - за допомогою річного звіту документів що надаються perламентувальним органам публічних урядових протоколів публікацій промислових асоціацій засобів масової інформації та платних оголошень: - проведення "днів відкритих дверей" опублікування телефонних номерів за яшми можна звертатися зі скаргами та запитаннями; - для внутрішніх цілей - за допомогою дошки оголошень чи повідомлень власної! газети на зборах працівників а також шляхом розповсюдження повідомлень за допомогою електронної пошти. 4.3.3.2 Документація системи управління навколишнім середовищем Функції робочі процеси і процедури повинні бути визначені та належним чином документовані і датовані якщо це необхідно. Організація повинна чітко визначити різні типи документів що встановлюють та регламентують функції ефективні робочі процеси та процедури а також процедури контролю. Наявність документації на систему управління навколишнім середовищем допомагає працівникам усвідомити те що необхідно для досягнення екологічних цілей opганізації та уможливлює оцінювання системи і екологічних характеристик. Характер документації може відрізнятися залежно від масштабу діяльності та складності структури організації. Там де елементи системи управління навколишнім середовищем інтегровані в загальну систему управління організацією екологічна документація повинна бути об'єднана з існуючою документацією. Для простоти користування організація може прийняти рішення про подання документації у формі зведення чи у стислому викладі для: - зіставлення екологічної політики цілей та завдань; - опису способів досягнення екологічних цілей та завдань; - документування основних функцій відповідальності та методик; - вказання правил пошуку суміжної документації а також для опису інших елементів системи управління де це доречно; - надання доказів того що елементи системи управління навколишнім середовищем придатні для організації впроваджено. Такий стислий виклад чи зведення можуть також бути ДОЕІІДНИКОМ для впроваджені ня та підтримання на належному рівні системи управління навколишнім середовищем. Під час розгляду документації системи управління навколишнім середовищем необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Яким чином методики управління навколишнім середовищем ідентифікуються! документуються розповсюджуються та переглядаються ? 2 Чи впроваджено процес розроблення та актуалізації документації системі управління навколишнім середовищем ? 3 Яким чином документація системи управління навколишнім середовищем узгоджена де це доречно з іншою існуючою в організації документацією ? 4 Яким чином забезпечується доступ працівників до документації необхідної для виконання ними посадових обов'язків ? Практична допомога. Документація системи управління навколишнім середовищем Документи можуть міститися на будь-якому носії. Вони повинні бути корисними та зрозумілими. Вся документація повинна бути датованою з указаниям дати перегляду легко ідентифікуватися бути систематизованою та зберігатися протягом встановленого періоду часу. Організація повинна забезпечити виконання таких вимог: - документи повинні бути ідентифіковані стосовно певної організації відділу функції виду діяльності та/або відповідальної особи чи особи для контактів; -документи повинні періодично перевірятися переглядатися коли це необхідно та затверджуватися уповноваженим персоналом до їх випуску в користування; - чинні редакції відповідних документів повинні бути в наявності на всіх ділянках де проводяться роботи які суттєво впливають на функціонування системи; - скасовані документи повинні негайно вилучатися з усіх ділянок їх тиражування та використання 4.3.3.3 Управління роботами Впровадження системи здійснюється шляхом розроблення застосування та підтримання на належному рівні робочих процедур та засобів управління з метою здійснення екологічної політики цілей та завдань організації. Практична допомога. Управління роботами Під час розроблення чи модифікації робочих процедур та засобів управління організація повинна розглянути різні види діяльності що пов'язані або безпосередньо впливають на навколишнє середовище. До таких видів діяльності можна віднести: - науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи; - закупівлю; - укладання контрактів; - розвантаження та складування сировини матеріалів; - процеси виробництва та технічного обслуговування; - лабораторні дослідження; - складування продукції; - транспортування; - маркетинг рекламна діяльність; - обслуговування покупців; - придбання майна створення чи модифікація засобів виробництва. Діяльність з управління навколишнім середовищем може бути класифікована за трьома категоріями: - діяльність із запобігання забрудненню і збереження ресурсів під час реалізації нових масштабних проектів управління ресурсами та змінами в процесах поводження з майном придбання відчуження і управління впровадження нової продукції і паковання; - діяльність з оперативного управління спрямована на підтримання відповідності до чинних внутрішніх та зовнішніх вимог на забезпечення результативності та ефективності; - діяльність із стратегічного управління спрямована на прогнозування та реагування на передбачувані зміни екологічних вимог. 4.3.3.4 Готовність до аварійних ситуацій та реагування на них Повинні бути розроблені плани методики та відпрацьовані процедури на випадок виникнення аварійних ситуацій щоб забезпечити належне реагування на непередбачені чи випадкові відмови техніки. Організація повинна розробити та підтримувати на належному рівні методики на випадок виникнення екологічно небезпечних подій та можливих аварійних ситуацій. Методики та засоби управління в усіх випадках повинні охоплювати: - випадкові викиди в атмосферу; - випадкові скиди у воду та грунт; - специфічні впливи на навколишнє середовище та екосистему випадкових .викидів. Методики повинні враховувати можливі надзвичайні події до яких призводять чи можуть призвести: - аномальні умови експлуатації; - нещасні випадки та можливі аварійні ситуації. Практична допомога. Готовність до аварійних ситуацій та реагування на них Плани на випадок аварійних ситуацій можуть містити: - організацію та розподіл відповідальності в аварійній ситуації; - список основного персоналу; - відомості про аварійні служби наприклад пожежне відділення служба очищення місць розлиття ; - схеми зовнішнього та внутрішнього зв 'язку; - дії на випадок виникнення різних видів аварійних ситуацій; - інформацію про небезпечні матеріали включаючи можливий вплив кожного з них на навколишнє середовище та заходи яких слід вжити в разі їх випадкового попадання в навколишнє середовище; - плани підготовки персоналу та перевірки його готовності до дій. 4.4 Вимірювання та оцінювання Принцип 4. Вимірювання та оцінювання Організація повинна вимірювати здійснювати моніторинг і оцінювати свої екологічні характеристики. 4.4.1 Загальні положення Вимірювання моніторинг та оцінювання є тими головними функціями системи управління навколишнім середовищем виконання яких повинно забезпечувати впевненість у тому що організація функціонує згідно з декларованою політикою та програмою управління навколишнім середовищем. 4.4.2 Вимірювання та моніторинг постійна діяльність Повинна бути впроваджена система вимірювання та моніторингу реальних екологічних характеристик для встановлення їхньої відповідності екологічним цілям та завданням організації в сфері управління навколишнім середовищем. Це також включає оцінювання відповідності характеристик чинному законодавству та регламентам щодо навколишнього середовища. Результати повинні аналізуватися для встановлення тих сфер діяльності в яких досягнуто успіху а також тих які потребують коригувальних дій та вдосконалення. Повинні бути впровадженні відповідні процеси для забезпечення достовірності даних отримуваних під час калібрування засобів вимірювань випробувань обладнання вибіркового контролю програмного та апаратного забезпечення. Визначення відповідних показників екологічних характеристик організації повинно здійснюватися постійно. Показники повинні бути об'єктивними піддаватися перевірці та відтворенню. Вони повинні адекватно відбивати діяльність організації бути пов'язаними з екологічною політикою бути здійсненними економічно ефективними та технологічно забезпеченими. ПРИМІТКА. Приклади показників екологічних характеристик наведено в рубриці "Практична допомога. Цілі га завдання" 4.2.5 . Під час розгляду системи вимірювання та моніторингу необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Яким чином здійснюється регулярний моніторинг екологічних характеристик ? 2 Яким чином встановлюються конкретні показники екологічних характеристик що стосуються цілей та завдань організації і що вони собою являють ? 3 Які процеси управління застосовують для забезпечення регулярного калібрування проведення вимірювань обстеження та випробувань обладнання і систем ? 4 Як організовано процес періодичного оцінювання відповідності адекватним законодавчим та іншим вимогам ? 4.4.3 Коригувальні та запобіжні дії Дані висновки та рекомендації отримані за результатами вимірювань моніторингу здійснення аудиторських та Інших перевірок системи управління навколишнім середовищем повинні бути документально оформлені з визначенням необхідних коригувальних та запобіжних дій. Керівництво повинно забезпечив здійснення коригувальних та запобіжних дій а також систематичний контроль їх вико' нання з метою підтвердження ефективності. 4.4.4 Управління інформацією та протоколами Інформація і протоколи які свідчать про постійне функціонування системі/ управління навколишнім середовищем повинні включати: - вимоги законодавчих актів та регламентів; - дозволи; - екологічні аспекти та пов'язані з ними впливи; - діяльність з екологічної підготовки; - діяльність з інспекційного контролю калібрування технічного обслуговування; - дані моніторингу; - дані про невідповідність відмови техніки претензії та подальші дії щодо їх усунення: - дані про ідентифікацію продукції: склад та властивості; - інформацію про постачальників та підрядників; - екологічні аудити та аналізи з боку керівництва. У результаті може виникнути складне інформаційне поле. Ефективне управління цією інформацією і протоколами необхідно для успішного впровадження системи управління навколишнім середовищем. До головних ознак належного управління інформацією і протоколами в сфері навколишнього середовища відносяться способи ідентифікації збирання реєстрації накопичення підтримання в належному стані відновлення зберігання і розповсюдження документації та протоколів системи управління навколишнім середовищем. Під час розгляду процесів управління інформацією та протоколами необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Якою інформацією в сфері екології організації потрібно ефективно управляти ? 2 Якими можливостями володіє організація для визначення та простежування основних показників функціонування та інших даних необхідних їй для досягнення своїх цілей ? 3 Яким чином система управління інформацією та протоколами забезпечує доступ до інформації тим працівникам яким вона необхідна ? 4.4.5 Аудит системи управління навколишнім середовищем Аудити системи управління навколишнім середовищем повинні здійснюватися періодично щоб встановити чи її функціонування узгоджується із запланованими заходами чи належним чином впроваджена система і чи належним чином підтримується її функціонування. Аудити системи управління навколишнім середовищем можуть здійснюватись персоналом організації та/або зовнішніми сторонами які є або вибраними організацією або мають на це незалежні від неї повноваження. У будь-якому випадку особи що здійснюють аудит повинні бути спроможні виконувати його об'єктивно і неупереджено та мати належну підготовку. Періодичність аудитів повинна визначатися характером діяльності організації з урахуванням екологічних аспектів та їх можливих впливів. Під час встановлення періодичності слід враховувати результати аудитів що здійснювалися раніше. Звіт про аудит системи управління навколишнім середовищем повинен надаватися згідно з планом аудиту. 4.5 Аналіз та вдосконалення Принцип 5. Аналіз та вдосконалення Організація повинна аналізувати і постійно Ещосконалювати свою систему управління навколишнім середовищем з метою поліпшення загальних екологічних характеристик. 4.5.1 Загальні положення Процес постійного вдосконалення повинен застосовуватися до системи управління навколишнім середовищем щоб досягти загального поліпшення екологічних характеристик. 4.5.2 Аналіз системи управління навколишнім середовищем Керівництво організації повинно у відповідні періоди часу проводити аналіз системи управління навколишнім середовищем щоб забезпечити ЇЇ постійну придатність та ефективність. Сфера поширення аналізу повинна бути достатньою щоб охопити екологічні впливи всіх видів діяльності продукції чи послуг організації а також визначити вплив екологічних характеристик на фінансовий стан та якщо можливо на конкурентні позиції організації. Аналіз системи управління навколишнім середовищем повинен включати: - аналіз екологічних цілей завдань та екологічних характеристик: - аналіз даних отриманих під час аудитів системи управління навколишнім середовищем; - оцінювання ефективності системи; - оцінювання обгрунтованості екологічної політики а також необхідності її зміни внаслідок наприклад таких чинників: - змін у законодавстві; - змін очікувань та вимог зацікавлених сторін; - модифікації продукції та діяльності організації; - науково-технічного прогресу; - досвіду набутого в екологічно небезпечних ситуаціях; - змін пріоритетів та вимог ринку; - вимог до звітування та обміну інформацією. Під час розгляду процесу аналізу системи управління навколишнім середовищем необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Яким чином здійснюється періодичний аналіз системи управління навколишнім середовищем ? 2 Яким чином відповідні працівники залучаються до аналізу системи управління навколишнім середовищем та подальшого контролю за виконанням прийнятих рішень ? 3 Яким чином враховуються точки зору зацікавлених сторін під час аналізу системи управління навколишнім середовищем ? 4.5.3 Постійне вдосконалення У систему управління навколишнім середовищем повинен бути закладений механізм її постійного вдосконалення який передбачає постійне оцінювання екологічних характеристик організації на відповідність її екологічній політиці цілям та завданням для визначення можливостей вдосконалення див. рис. 1 . Процес постійного вдосконалення повинен включати: - визначення тих сфер де є сприятливі можливості для вдосконалення системи управління навколишнім середовищем що веде до поліпшення екологічних характеристик; - виявлення корінних причин невідповідностей чи недоліків; - розроблення та впровадження плану коригувальних та запобіжних дій стосовно цих корінних причин; - перевірку ефективності коригувальних та запобіжних дій; - документальне оформлення будь-яких змін що вносятся до процедур у процесі вдосконалення; - зіставлення з цілями та завданнями. Під час розгляду коригувальних та запобіжних дій і механізму постійного вдосконалення необхідно дати відповідь на такі питання: 1 Як організовано процеси встановлення коригувальних та запобіжних дій і процеси вдосконалення ? 2 Яким чином організація перевіряє ефективність та своєчасність коригувальних та запобіжних Дій і процесів удосконалення ? Додаток А довідковий Приклади міжнародних екологічних керівних принципів Керівні принципи є офіційною декларацією що містить основу на якій може будуватися екологічна політика і яка створює фундамент для відповідної діяльності. А.1 Декларація про навколишнє середовище та розвиток Ріо-де-Жанейро Конференція ООН з питань навколишнього середовища та розвитку що проходила в Ріо-де-Жанейро з 3 по 14 червня 1992 p. підтверджуючи Декларацію Конференції ООН з питань оточуючого людину середовища прийняту в Стокгольмі 16 червня 1972 p. і прагнучи її розширити з метою встановлення нового і рівноправного глобального партнерства через вихід на новий рівень кооперації держав базових суспільних сек-[ торів і людей діючи в напрямі виконання міжнародних угод які враховують інтереси всіх і захищають цілісність глобальної системи екології та розвитку визнаючи цілісність і взаємозв'язок природи на Землі - нашої оселі проголошує: Принцип 1 Людина стоїть у центрі уваги сталого розвитку. Вона має право на здорове і продуктивне життя в гармонії з природою. Принцип 2 Відповідно до Уставу ООН і принципів міжнародного права держави мають суверенне право на експлуатацію власних ресурсів згідно з власною політикою щодо навколишнього середовища та розвитку і несуть відповідальність за забезпечення того що діяльність у межах їх юрисдикції чи контролю не завдає шкоди навколишньому середовищу інших держав чи територій поза межами державної юрисдикції. Принцип З Право на розвиток повинно реалізовуватися таким чином щоб справедливо задовольняти потреби теперішніх та майбутніх поколінь стосовно навколишнього середовища і розвитку. Принцип 4 Для того щоб досягти сталого розвитку охорона навколишнього середовища повинна становити невід'ємну частину процесу розвитку і не може розглядатися ізольовано від нього. Принцип 5 Усі держави і люди повинні об'єднувати свої зусилля у вирішенні надзвичайно важливої проблеми викорінення бідності з метою зменшення різниці в рівнях життя і кращого задоволення потреб більшості людей світу що є незаперечною вимогою сталого розвитку. Принцип 6 Особливому становищу та потребам країн що розвиваються зокрема найменш розвинених та нейбільш екологічно вразливих повинен надаватися особливий пріоритет. Міжнародні заходи у сфері навколишнього середовища та розвитку повинні також враховувати інтереси та потреби всіх країн. Принцип 7 Держави повинні співпрацювати в дусі глобального партнерства для збереження охорони та відновлення здорового і цілісного стану екосистеми Землі. Держави мають спільні але при цьому диференційовані обов'язки з огляду на різні частки участі в глобальній екологічній деградації. Розвинені країни усвідомлюють відповідальність яка покладається на них в умовах міжнародного прагнення до сталого розвитку зважаючи на вплив який вони чинять на глобальне навколишнє середовище а також враховуючи технології та фінансові ресурси якими вони володіють. Принцип 8 Для того щоб досягти сталого розвитку та вищої якості життя для всіх людей держави повинні зменшувати кількість нестабільних моделей виробництва та споживання і відмовлятися від них сприяючи належній демографічній політиці. Принцип 9 Держави повинні об'єднувати свої зусилля в зміцненні процесу нарощування внутрішніх можливостей для сталого розвитку шляхом поліпшення наукового розуміння процесів що відбуваються обміну науковими і технічними знаннями а також шляхом прискорення розроблення запозичення поширення та передання технологій в тому числі нових тз. інноваційних технологій. Принцип 10 Екологічні проблеми найкраще вирішуються за участю всіх зацікавлених громадян на відповідному рівні. На національному рівні кожен індивідуум повинен мати належний доступ до інформації стосовно навколишнього середовища якою володіють органи державної влади в тому числі до інформації про небезпечні речовини матеріали та види діяльності а також повинен мати можливість брати участь у процесах прийняття рішень. Держави повинні сприяти обізнаності та участі громадськості і полегшувати ці процеси роблячи інформацію широкодоступною. Повинна бути забезпечена реальна можливість розгляду справ у адміністративному чи судовому порядку у тому числі справ щодо відшкодування збитків та захисту прав. Принцип 11 Держави повинні прийняти ефективне законодавство щодо охорони навколишнього середовища. Екологічні стандарти цілі та пріоритети управління повинні бути адекватні екологічній ситуації та умовам розвитку до яких вони застосовуються. Стандарти що застосовуються в одних країнах; можуть бути неприйнятними та невиправданими з економічної та соціальної точки зору в інших зокрема в країнах що розвиваються. Принцип 12 Держави повинні об'єднувати свої зусилля для заснування відкритої міжнародної системи економічної підтримки що сприятиме економічному зросту та сталому розвитку в усіх країнах а також для кращого вирішення проблем пов'язаних з екологічною деградацізю. Передбачені торговельною політикою екологічні заходи не повинні бути засобом свавільної та необгрунтованої дискримінації чи прихованого обмеження щодо міжназодної торгівлі. Слід уникали односторонніх дій щодо захисту від екологічної небезпеки поза межами юрисдикції країни-імпортера. Екологічні заходи спрямовані на виріиення міждержавних чи глобальних екологічних проблем повинні за можливості грунтуватися на міжнародному консенсусі. Принцип 13 Держави повинні розробляти внутрішні законодавчі акти щодо юридичної відповідальності за забруднення та іншу шкоду завдані навколишньому середовищу а також стосовно компенсацій постраждалим. Держави повинні також невідкладно та рішуче об'єднати свої зусилля для подальшого розроблення міжнародних законодавчих актів стосовно юридичної відповідальності та компенсацій за несприятливі наслідки які виникли в результаті діяльності в межах їхньої юрисдикції чи контролю або наносять екологічну шкоду територіям поза їхньою юрисдикцією. Принцип 14 Держави повинні ефективно співпрацювати щоб перешкоджати чи запобігати перенесенню переміщенню або передаванню до інших держав будь-яких видів діяльності речовин або матеріалів які спричиняють серйозну екологічну деградацію чи приносять шкоду здоров'ю людини. Принцип 15 З метою охорони навколишнього середовища держави відповідно до їх можливостей повинні широко застосовувати запобіжні заходи. Там де існує загроза серйозної чи непоправної шкоди брак чи відсутність безперечних наукових фактів не повинні служити причиною відкладання впровадження економічно обгрунтованих заходів для запобігання екологічній деградації. Принцип 16 Органи державної влади повинні докладати всіх зусиль для сприяння інтернаціоналізації витрат на охорону навколишнього середовища і використанню економічних інструментів грунтуючись на принципі за яким суб'єкт винний у забрудненні повинен як правило компенсувати витрати на ліквідацію забруднення з належним урахуванням суспільного інтересу і без порушення умов міжнародної торгівлі та інвестування. Принцип 17 Одним з інструментів державної політики повинно бути оцінювання впливу на навколишнє середовище здійснюване стосовно пропонованих видів діяльності які як передбачається можуть мати значний шкідливий вплив на навколишнє середовище і тому підлягають розгляду компетентним органом державної влади. Принцип 18 Держави повинні негайно інформувати інші країни про екологічні катастрофи та інші надзвичайні ситуації що можуть спричинити раптовий шкідливий вплив на навко- лишне середовище цих країн. Світове співтовариство повинно докладати всіх зусиль для надання допомоги країнам що постраждали від цього. Принцип 19 Держави повинні завчасно та своєчасно повідомляти і надавати відповідну інформацію державам яким загрожує небезпека про діяльність що може мати на навколишнє середовище значний шкідливий вплив який виходить за межі окремих країн а також повинні консультуватися з цими державами на ранній стадії і з повною відвертістю. Принцип 20 Жінки відіграють життєво важливу роль в управлінні навколишнім середовищем та розвитком. Тому їх повноцінна участь є необхідною для досягнення сталого розвитку. Принцип 21 Творча наснага ідеали та мужність молоді всього світу повинні бути мобілізовані на розбудову глобального партнерства з метою досягнення сталого розвитку та забезпечення кращого майбутнього для всіх. Принцип 22 Людство та його спільноти а також інші локальні співтовариства відіграють життєво важливу роль в управлінні навколишнім середовищем і розвитком завдяки їх знанням і та традиціям. Держави повинні визнавати та належним чином підтримувати їх неповторність культуру та інтереси а також створювати можливість їх ефективної участі в досягненні сталого розвитку. Принцип 23 Навколишнє середовище природні ресурси та населення території що перебуває під гнітом пануванням та окупацією повинні захищатися. Принцип 24 Війни за своєю суттю мають деструктивний вплив на сталий розвиток. Тому держави під час збройних конфліктів повинні дотримуватися міжнародного права щодо охорони навколишнього середовища і об'єднувати за необхідності свої зусилля щодо його подальшого розвитку. Принцип 25 Мир розвиток та охорона навколишнього середовища є взаємозалежними і нероздільними. Принцип 26 Держави повинні вирішувати всі свої екологічні суперечності мирним шляхом та І відповідними засобами згідно з Уставом ООН. Принцип 27 Держави та люди повинні сумлінно та в дусі партнерства співпрацювати в реалізації принципів закладених у цій Декларації а також у подальшому вдосконаленні міжнародного права для сприяння сталому розвитку. A.2 Хартія Міжнародної торгової палати про підприємницькі принципи сталого розвитку 1. Пріоритети корпорації Визнавати управління навколишнім середовищем одним з найвищих пріоритетів корпорації і як вирішальний чинник сталого розвитку; визначати політику програми та правила здійснення діяльності розумно ставлячись до екологічних проблем. 2. Комплексне управління Інтегрувати політику програми та правила в кожний вид підприємницької діяльності як суттєво важливі елементи управління в усіх його функціях. 3. Процес удосконалення Постійно вдосконалювати політику програми та екологічні характеристики беручи до уваги технічні досягнення наукове розуміння потреби споживачів та очікування суспільства виходячи з правових норм як відправної точки а також застосовувати екологічні критерії Е; міжнародному масштабі. 4. Навчання працівників Навчати готувати та заохочувати працівників діяти усвідомлюючи особисту відповідальність за навколишнє середовище. 5. Попереднє оцінювання Оцінювати можливі впливи на навколишнє середовище перш ніж починати нову діяльність чи проект а також перед демонтажем виробничого об'єкта чи залишенням його місцезнаходження після припинення експлуатації. 6. Продукція чи послуги Розробляти і поставляти продукцію чи послуги які не мають шкідливого впливу на навколишнє середовище та є безпечними стосовно сфери їх передбаченого викори-стання і ефективними щодо споживання енергії і природних ресурсів а також такі відходи від яких можуть бути рециркульовані повторно використані чи безпечно захопиш 7. Консультування замовників Консультувати і де це доцільно навчати замовників торговельні організації та громадськість правилам безпечного використання транспортування складування та утилізації продукції що поставляється і застосовувати подібний підхід до надання послуг 8. Обладнання і роботи Розробляти проектувати та експлуатувати обладнання і виконувати роботи враховуючи необхідність ефективного використання енергії та матеріалів якомога повного використання НЄЕІІДНОВЛЮВЗНИХ ресурсів мінімізації несприятливих впливів на навколишнє середовище утворюваних відходів а також враховуючи необхідність безпечного та відповідального захоронения відходів що не підлягають утилізації. 9. Дослідження Проводити чи підтримувати дослідження впливів на навколишнє середовище сировини матеріалів продукції процесів викидів та відходів пов'язаних з діяльністю підприємства а також дослідження способів мінімізації несприятливих впливів. 10. Попереджувальний підхід Модифікувати відповідно до досягнень наукового та технічного прогресу виробництво маркетинг використання продукції послуг чи іншу діяльність з тим щоб запобігти серйозній чи незворотній екологічній деградації. 11. Підрядники і постачальники Сприяти прийняттю цих принципів підрядниками що діють від імені підприємства заохочуючи їх та вимагаючи де це доречно поліпшення їхніх методів роботи з тим щоб узгодити їх з методами роботи підприємства а також заохочувати постачальників до ширшого прийняття цих принципів. 12. Аварійна готовність Розробляти та підтримувати у всіх випадках існування значної небезпеки плани готовності до аварійної ситуації спільно з аварійними службами відповідними органами влади та локальними співтовариствами визнаючи потенційну можливість поширення негативних екологічних впливів за межі окремих територій. 13. Поширення технологій Сприяти поширенню екологічно безпечних технологій та методів управління в промисловому та громадському секторах. 14. Внесок у досягнення загального результату Брати участь у розвитку державної політики та ділової активності виконанні урядових та неурядових програм і освітніх ініціатив що поліпшуватиме екологічну обізнаність та охорону навколишнього середовища. 15. Відкритість Створювати сприятливі умови для розуміння зацікавленості і потреб а також длядіалогу з працівниками і громадськістю запобігаючи та реагуючи на їх занепокоєність щодо потенційних небезпеки та впливу на навколишнє середовище робіт продукції відходів чи послуг у тому числі небезпеки і впливу що мають міжтериторіальний чи глобальний характер. 16. Відповідність та звітування Вимірювати екологічні характеристики; проводити регулярні екологічні аудити і оцінювання відповідності внутрішньофірмовим вимогам правовим вимогам та цим принципам а також періодично надавати відповідну інформацію раді директорів акціонерам працівникам органам влади та громадськості. Додаток Б довідковий Бібліографія 1 ДСТУ ISO 14001-97 Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. 2 ДСТУ ISO 14010-97 Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи.* 3 ДСТУ ISO 14011-97 Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит систем управління навколишнім середовищем.* 4 ДСТУ ISO 14012-97 Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології * * Заміна на ДСТУ 130 19011-2003 з 1.7.04. Підстава ІПС 2003 № 12 с.52