ДСТУ Б В.1.1-9:2003

ДСТУ Б В.1.1-9:2003 Захист від пожежі. Підвісні стелі. Метод випробування на вогнестійкість (EN 1364-2:1996, NEQ)

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Захист від пожежі Підвісні стелі. Метод випробування на вогнестійкість Защита от пожара Подвесные потолки. Метод испытания на огнестойкость Fire protection Suspended ceilings. Fire resistance test method ДCТУ Б В. 1.1-9:2003 Чинний від 2004-04-01 ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНИЙ Українським науково-дослідним інститутом пожежної безпеки УкрНДІПБ МВС України та Національним університетом "Львівська політехніка". РОЗРОБНИКИ І.О. Харченко канд. техн. наук керівник розробки ; С.В. Новак канд. техн. наук відповідальний виконавець розробки ; Л.М. Нефедченко; В.В. Нехаєв; Б.Г. Демчина канд. техн. наук А.В. Довбиш ВНЕСЕНИЙ Українським науково-дослідним інститутом пожежної безпеки УкрНДІПБ МВС України Управлінням архітектурно-конструктивних та інженерних систем будинків і споруд житлово-цивільного призначення Держбуду України 2 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ТА ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 11.11.2003 № 185 3 Стандарт відповідає європейському стандарту EN 1364-2:1996 Fire resistance tests for nonioadbearing elements - Part 2: Ceilings Випробування ненесучих елементів на вогнестійкість -Частина 2: Стелі в частині розділів 4 6 підрозділу 9.1 розділу 11 додатка А. Ступінь відповідності - нееквівалентний NEQ Переклад з англійської мови en 4 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ ЗМІСТ 1 Сфера застосування............................ 2 Нормативні посилання........................... 3 Визначення ................................. 4 Сутність методу випробування....................... 5 Засоби випробування ............................ 5.1 Склад засобів випробування...................... 5.2 Випробувальна піч........................... 5.3 Засоби вимірювальної техніки..................... 5.4 Обладнання для проведення фото-та відеозйомок......... 6 Умови випробування............................ 7 Зразки підвісних стель для випробування на вогнестійкість....... 7.1 Виготовлення зразків.......................... 7.2 Перевірка зразків на відповідність технічній документації...... 8 Підготовка та проведення випробування.................. 8.1 Установлення зразків.......................... 8.2 Початок випробування......................... 8.3 Вимірювання та спостереження у процесі випробування...... 8.4 Припинення випробування....................... 9 Граничні стани з вогнестійкості та класи вогнестійкості підвісних стель 9.1 Граничні стани з вогнестійкості.................... 9.2 Класи вогнестійкості.......................... 10 Оцінка результатів випробування..................... 11 Правила оформлення результатів випробування............ 12 Вимоги безпеки під час проведення випробування............ Додаток А. Вимоги щодо розташування термопар на зразку........ 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ Цей стандарт встановлює вимоги щодо методу випробування підвісних стель на вогнестійкість за стандартним температурним режимом згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4. Стандарт використовується для визначення межі вогнестійкості підвісних стель. Вимоги цього стандарту не поширюються на вогнезахисні підвісні стелі які застосовуються для підвищення вогнестійкості покриттів або перекриттів що виконані з неметалевими несучими елементами. Випробування на вогнестійкість таких підвісних стель проводяться згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4. Стандарт придатний для цілей сертифікації. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті є посилання на такі стандарти: ДСТУ 2651- 94 ГОСТ 380-94 Сталь вуглецева звичайної якості. Марки ДСТУ 2837-94 ГОСТ 3044-94 Перетворювачі термоелектричні. Номінальні статичні характеристики перетворення ДСТУ Б В.1.1-4-98 Захист від пожежі. Будівельні конструкції. Методи випробувань на вогнестійкість. Загальні вимоги ГОСТ 8239-89 Двутавры стальные горячекатаные. Сортамент СТ СЭВ 383-87 Пожарная безопасность в строительстве. Термины и определения 3 ВИЗНАЧЕННЯ У цьому стандарті подані такі терміни та визначення: 3.1 Підвісна стеля - конструкція яка кріпиться з нижнього боку перекриття або покриття на відстані не менше ніж 5 мм. 3.2 Вогнезахисна підвісна стеля - підвісна стеля яка призначена для підвищення вогнестійкості захищуваного перекриття або покриття СТ СЭВ 383 . 3.3 Вогнестійка підвісна стеля - підвісна стеля яка призначена для протипожежного захисту простору над нею. 3.4 Межа вогнестійкості підвісної стелі - показник вогнестійкості підвісної стелі який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартним температурним режимом до настання одного з граничних станів з вогнестійкості що нормовані у цьому стандарті. 3.5 Початок випробування - час увімкнення пальників у печі. 3.6 Стандартний температурний режим -згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4. 4 СУТНІСТЬ МЕТОДУ ВИПРОБУВАННЯ Сутність методу випробування полягає у визначенні проміжку часу від початку випробування до настання одного з нормованих для підвісних стель граничних станів з вогнестійкості в умовах що регламентуються цим стандартом. 5 ЗАСОБИ ВИПРОБУВАННЯ 5.1 Склад засобів випробування: - випробувальна піч; - засоби вимірювальної техніки; - обладнання для проведення фото- та відеозйомок. 5.2 Випробувальна піч 5.2.1 Випробувальна піч далі - піч має створювати температурний режим та надлишковий тиск у печі відповідно до 6.1 і забезпечувати вогневий вплив на зразок знизу. 5.2.2 Конструкція печі повинна відповідати вимогам які визначені в ДСТУ Б В.1.1-4. Розміри прорізу вогневої камери печі мають бути не менше ніж 1800 мм х 1800 мм висота вогневої камери -не менше ніж 500 мм. 5.3 Засоби вимірювальної техніки Засоби вимірювальної техніки - згідно з ДСТУ Б В.1.1 -4. 5.4 Обладнання для проведення фото- та відеозйомок Для проведення фото- та відеозйомок потрібно застосовувати кіно- та відеокамери і фотоапарати. 6 Умови випробування 6.1 Температурний режим і надлишковий тиск у печі потрібно створювати відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-4. Випробування проводять без навантаження залізобетонної плити. 6.2 Кріплення зразка у печі має відповідати вимогам що передбачені у технічній документації на підвісну стелю що випробовується. 6.3 Умови навколишнього середовища мають відповідати вимогам ДСТУ Б В.1.1-4. 7 ЗРАЗКИ ПІДВІСНИХ СТЕЛЬ ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ НА ВОГНЕСТІЙКІСТЬ 7.1 Виготовлення зразків 7.1.1 Зразок для випробування на вогнестійкість далі - зразок має складатися із трьох сталевих балок зі сталі Ст З ДСТУ 2651-94 ГОСТ 3 80-94 двотаврового перерізу профілю № 20 за ГОСТ 8239-89 залізобетонної плити завтовшки 200 мм ±50 мм яку встановлюють на балки і підвісної стелі. Підвісна стеля має бути виготовлена відповідно до вимог технічної документації на неї за умови дотримання технології що застосовується на підприємстві-виготовлювачі. Схематичне зображення зразка наведено на рисунку А.1. Допускається у конструкції зразка використовувати балки з іншого металу та іншого типорозміру. 7.1.2 Зразки повинні мати проектні розміри. Для випробування підвісних стель проектні розміри яких більше ніж 1800 мм х 1800 мм у випадку якщо зразки таких розмірів випробувати неможливо слід виготовити зразки розміри яких зменшено до вказаних значень. При цьому слід зменшувати тільки габаритні розміри у площині зразка а відстані по вертикалі між нижнім боком перекриття або покриття та підвісною стелею мають відповідати технічній документації на ці підвісні стелі. 7.1.3 Для випробування підвісних стель необхідно виготовити два однакових зразки та провести випробування за умови вогневого впливу знизу. 7.1.4 Вологість зразків повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.1.1-4. 7.2 Перевірка зразків на відповідність технічній документації 7.2.1 Перед випробуванням замовник повинен подати до випробувальної лабораторії технічний опис зразків технічні рисунки або схеми головних складових елементів і всіх конструкційних деталей а також перелік використаних матеріалів та виробів із зазначенням їх виготовлювачів та торговельних найменувань. Замовник має надати відомості щодо розмірів складових частин зразка відстані від залізобетонної плити до підвісної стелі умов кріплення підвісної стелі. Якщо виникають сумніви в тому що зразки відповідають поданій технічній документації лабораторія повинна проконтролювати увесь процес виготовлення зразків або ж вимагати подання одного або більше додаткових зразків і провести їх детальну перевірку із застосуванням за необхідності руйнівних методів. Порядок контролю за підготовкою зразків для проведення випробувань з метою сертифікації встановлює орган із сертифікації. 7.2.2 Якщо неможливо перевірити відповідність усіх деталей конструкції зразків перед випробуванням та після їх закінчення і виникає необхідність покластися на дані що подані замовником то це має бути відмічено у звіті про випробування. 8 ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ 8.1 Установлення зразків 8.1.1 До початку випробування слід встановити зразок у печі. Спосіб з'єднання зразка елементи і матеріали цього з'єднання повинні відповідати технічній документації і бути такими як у реальних умовах експлуатації підвісних стель а саме з'єднання слід розглядати як частину зразка. Зразок слід встановити у печі так щоб він не піддавався безпосередньому впливу полум'я пальників у печі. 8.1.2 Термоелектричні перетворювачі далі -термопари для вимірювання температури на зразку слід встановлювати згідно з вимогами додатка А. 8.2 Початок випробування Не більше ніж за 5 хв до початку випробування необхідно зареєструвати початкові значення температури в печі та на зразку за показаннями всіх термопар. Температура зразка до початку випробування має бути від 5 до 40 °С та не повинна відрізнятися від температури навколишнього середовища більше ніж на ±5 °С. Середня температура в печі до початку випробування не повинна перевищувати 50 °С. Початком випробування вважається час увімкнення пальників у печі. 8.3 Вимірювання та спостереження у процесі випробування 8.3.1 Вимірювання температури Вимірювання і реєстрування температури у печі та на зразку необхідно проводити з інтервалом не більше ніж 1 хв. Вимірювання температури у печі слід проводити за ДСТУ Б В.1.1-4. Вимірювання температури на зразку слід проводити згідно з додатком А. Вимірювання температури навколишнього середовища слід проводити згідно з ДСТУ Б В.1.1-4. 8.3.2 Вимірювання надлишкового тиску в печі Вимірювання і контролювання надлишкового тиску у печі слід проводити згідно з ДСТУ Б В.1.1-4 на відстані 100 мм ±10 мм від обігрівної поверхні підвісної стелі. 8.3.3 Спостереження за поведінкою зразка Під час проведення випробування слід спостерігати якщо це можливо за зразком і складати хронологічний опис змін у зразку тобто: появи тріщин отворів у підвісній стелі диму розплавлення і обвуглювання матеріалу підвісної стелі тощо. Якщо це можливо то під час випробування слід проводити фото-та відеозйомку. 8.4 Припинення випробування 8.4.1 Випробування підвісної стелі має продовжуватися до настання одного з нормованих для даної конструкції підвісної стелі граничних станів з вогнестійкості. 8.4.2 Випробування припиняється достроково якщо подальше його продовження загрожує безпеці персоналу лабораторії або призведе до пошкодження випробувальної печі. 8.4.3 3 метою отримання додаткової інформації випробування може продовжуватися після досягнення зразком граничного стану з вогнестійкості. 9 ГРАНИЧНІ СТАНИ З ВОГНЕСТІЙКОСТІ ТА КЛАСИ ВОГНЕСТІЙКОСТІ ПІДВІСНИХ СТЕЛЬ 9.1 Граничні стани з вогнестійкості Для вогнезахисних підвісних стель які застосовуються для підвищення вогнестійкості покриттів або перекриттів з несучими металевими елементами нормованим граничним станом з вогнестійкості є граничний стан за ознакою втрати несучої здатності металевих несучих елементів умовне буквене позначення R . Цим граничним станом є перевищення середньої температури будь-якого несучого металевого елемента над його початковою середньою температурою на 480 °С - для сталевих елементів та на 230 °С - для елементів з алюмінієвих сплавів. Для вогнестійких підвісних стель нормованим граничним станом з вогнестійкості є граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності умовне буквене позначення І . Цим граничним станом є перевищення середньої температури поверхні підвісної стелі що протилежна вогневому впливу далі - необігрівної поверхні над початковою середньою температурою цієї поверхні на 140 °С або перевищення температури в довільній точці необігрівної поверхні підвісної стелі над початковою температурою в цій точці на 180 °С. 9.2 Класи вогнестійкості Підвісні стелі залежно від нормованих граничних станів з вогнестійкості і межі вогнестійкості поділяються на класи вогнестійкості. Позначення класу вогнестійкості підвісних стель складається з умовного буквеного позначення граничного стану відповідно до 9.1 і числа що відповідає межі вогнестійкості у хвилинах. Нормована межа вогнестійкості повинна відповідати одному з чисел такого ряду: 15; ЗО; 45; 60; 90; 120; 150; 180; 240; 360. Приклад позначення класу з вогнестійкості підвісних стель: І 30 - межа вогнестійкості ЗО хв вогнестійкої підвісної стелі за ознакою втрати теплоізолювальної здатності; R 30 - межа вогнестійкості ЗО хв вогнезахисної підвісної стелі яка застосовуються для підвищення вогнестійкості покриттів або перекриттів з несучими металевими елементами за ознакою втрати несучої здатності. 10 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ 10.1 За результат випробування беруть значення межі вогнестійкості конструкції що визначається за формулою tfr = tmes - ?t 1 де tfr - значення межі вогнестійкості конструкції хв; tmes - найменше значення часу від початку випробування до досягнення граничного стану з вогнестійкості що визначене за результатами випробувань однакових зразків хв; ?t - похибка випробування хв. Похибку випробування визначають згідно з ДСТУ Б В.1.1-4. 10.2 Для вогнезахисних підвісних стель час настання граничного стану визначається за показаннями термопар які розташовані на металевих несучих елементах згідно з А 2. 10.3 Для вогнестійких підвісних стель час настання граничного стану визначається за показаннями термопар які розташовані на необігрівній поверхні підвісної стелі згідно з А.З та А.4. 10.4 Клас вогнестійкості підвісних стель встановлюють за двома ознаками: - за видом граничного стану що настав під час випробування. Умовне буквене позначення класу надається відповідно до вказівок розділу 9; - за значенням межі вогнестійкості що визначене за формулою 1 . Цифровий показник класу вогнестійкості обирають з ряду чисел згідно з 9.2 приводячи його до найближчого меншого числа цього ряду. 10.5 Результати випробування які надаються у протоколі звіті випробувань є дійсними для підвісних стель даного конструктивного рішення. 10.6 Результати випробування не можуть переноситися на підвісні стелі в яких як заміна були використані інші матеріали ущільнювальні та оздоблювальні матеріали тощо а також на підвісні стелі в які було внесено конструктивні зміни або була змінена технологія їх виготовлення. 11 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ Результати випробування оформлюються протоколом або звітом. Протокол випробування звіт про випробування має містити відомості про зразки що були випробувані умови та результати випробування а саме: - назву та адресу лабораторії що проводила випробування; - дату випробування; - найменування підвісних стель торговельну марку або тип підвісної стелі зразки якої були випробувані; - назву та адресу замовника а також назву виготовлювача зразків; - перелік матеріалів та виробів що були використані для виготовлення зразків з назвами їх виготовлювачів; якщо виготовлювач матеріалу або виробу невідомий то це слід вказати; - ескізи фотографії та опис зразків; - позначення стандарту за яким проводилося випробування на вогнестійкість; - опис розташування термопар на зразках; - результати вимірювання температури у приміщенні де знаходиться піч; - результати вимірювання температури у печі; - результати вимірювання надлишкового тиску в печі; - результати вимірювання температури на зразках; - опис поведінки зразків у процесі випробування якщо це можливо ; - час початку та закінчення випробування і причину припинення випробування; - оцінку результатів випробування; - зазначення виду граничного стану з вогнестійкості межі та класу вогнестійкості конструкції; - фотографії зразків після випробування. 12 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ Під час проведення випробування необхідно забезпечувати вимоги безпеки згідно з ДСТУ Б В.1.1 -4. ДОДАТОК А обов'язковий Вимоги щодо розташування термопар на зразку А.1 Вимоги до термопар і способів їх кріплення на зразку Для вимірювання температури на зразку необхідно використовувати термопари з дроту діаметром від 0 5 до 0 75 мм типу ТХК або термопари інших типів за ДСТУ 2837 ГОСТ 3044 що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 600 °С. Для вимірювання температури на зразку можуть застосовуватися термопари з неізольованими проводами або термопари що покриті захисним кожухом. Захисний кожух термопари має бути видалений відрізаний і знятий на довжині не менше 25 мм від вимірювального спаю термопари. Вимірювальний спай термопари повинен бути звареним. А.1.1 Вимірювальний спай термопар на металевих несучих елементах слід закріпляти методом зачеканювання. Для цього в місці встановлення термопари слід зробити отвір діаметром і глибиною не менше діаметра вимірювального спаю термопари і не більше двох цих діаметрів. Вимірювальний спай термопари слід встановити в цей отвір і зачеканити. Дроти термопар мають бути розташовані вздовж ізотерми вздовж поверхні металевого елемента на відстані не менше 50 мм від вимірювального спаю термопар. Дроти термопар не повинні піддаватись безпосередньому впливу полум'я. Допускається вимірювати температуру на металевих елементах термопарами що закріплені іншими способами які забезпечують вимірювання температури на зразку з інструментальною похибкою значення якої не перевищує ±10 °С. А.1.2 Способи кріплення термопар на необігрівній поверхні зразка мають відповідати ДСТУ Б В1.1-4. А.2 Розташування термопар для вимірювання середньої температури несучих металевих елементів зразка Для вимірювання середньої температури кожного несучого металевого елемента зразка на кожній балці слід встановити по три термопари рисунок А.1 . Термопари слід встановлювати на внутрішній поверхні нижньої лівої або правої полиці кожного несучого металевого елемента при цьому одну термопару слід встановити посередині полиці у центрі прогону балки а дві інші - посередині полиці у точках що знаходяться на відстані 450 мм ±25 мм від центра прогону. А.З Розташування термопар для вимірювання середньої температури на необігрівній поверхні підвісної стелі Для вимірювання середньої температури на необігрівній поверхні підвісної стелі необхідно використовувати не менше п'яти термопар одну з яких слід прикріпити в геометричному центрі необігрівної поверхні а інші - в геометричних центрах окремих її чвертей рисунок А.1 . Якщо місце розташування цих термопар потрапляє на теплові містки що утворюються деталями каркаса підвісної стелі то термопари у такі місця не встановлюють. У такому разі вимірювальні спаї термопар що призначені для визначення середньої температури слід закріплювати на відстані більше ніж 50 мм від теплових містків. А.4 Розташування термопар для вимірювання максимальної температури на необігрівній поверхні підвісної стелі Визначення максимальної температури на необігрівній поверхні підвісної стелі проводиться за показаннями термопар які розташовано згідно з А.З і додаткових термопар. Вимірювальні спаї додаткових термопар слід закріплювати в таких місцях необігрівної поверхні підвісної стелі в яких під час випробувань очікується найвища температура: в зоні теплових містків що утворюються деталями каркаса і кріпленням підвісної стелі але на відстані не менше ніж 200 мм від стінок печі. 1 - несучі елементи балки ; 2 - залізобетонна плита; 3 - підвісна стеля; 4 - стіни печі; 5 - термопари для вимірювання середньої температури несучих металевих елементів; 6 - термопари для вимірювання температури необігрівної поверхні підвісної стелі; 7 - елементи кріплення підвісної стелі до стіни печі і до несучих балок Рисунок А.1 - Схематичне зображення зразка для випробувань Ключові слова: вогнестійкість межа вогнестійкості підвісні стелі методи випробувань несуча здатність теплоізолювальна здатність.