НАПБ В.01.041-2000/180

НАПБ В.01.041-2000/180 Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ Н А К А З м.Київ N 24 від 14.03.2000 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 травня 2000 р. за N 309/4530 Щодо затвердження Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України Відповідно до вимог пункту 22 Положення про Державний комітет рибного господарства України затвердженого Указом Президента України від 06.11.97 N 1250/97 Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України які погоджені з Головним УПБ МВС України від 10.02.99 N 12/5/302 додаються . 2. Управлінню флоту безпеки мореплавства і охорони праці Дмитришин подати Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України до Міністерства юстиції на державну реєстрацію. 3. Керівникам підприємств організацій Базовому учбово-тренажерному центру: 3.1. Вжити заходів щодо вивчення керівниками фахівцями та працівниками підприємств організацій та суден вимог Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України. 3.2. Надалі керуватися вимогами Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України та забезпечити контроль за їх виконанням посадовими особами і працівниками. 4. Уважати такими що не застосовуються на території України "Правила пожарной безопасности на судах флота рыбной промышленности СССР и рыболовецких колхозов" затверджених наказом Мінрибгопу СРСР від 25.11.88 N 527. 5. Скасувати наказ Державного комітету рибного господарства України від 21.01.99 N 5. 6. Контроль за виконанням наказу покласти на Першого заступника Голови Комітету Бондаренка В.і. Голова Комітету М.М. Шведенко Затверджено Наказ Державного комітету рибного господарства України 14.03.2000 N 24 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 травня 2000 р. за N 309/4530 Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України 1. Загальні положення 1.1. Правила пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України надалі - Правила встановлюють основні вимоги пожежної безпеки при експлуатації флоту рибного господарства надалі - ФРГ України. Вимоги Правил поширюються на всі типи суден і технічних плавзасобів ФРГ які приписані до портів України на всіх стадіях їх експлуатації незалежно від форм власності. 1.2. Правила визначають організаційно-технічні та інші заходи що направлені на запобігання пожежам на суднах а також підготовку і дії екіпажу з боротьби за живучість судна у разі виникнення пожежі спрямовані на гасіння пожежі. Правила пожежної безпеки на суднах ФРГ України є обов'язковими для виконання всіма посадовими особами органами управління підприємствами екіпажами суден ФРГ установами організаціями які займаються експлуатацією флоту надалі - підприємства незалежно від форм власності. 1.3. Правила є керівним документом в організації пожежної безпеки для капітанів суден керівників промислів начальників і робітників служб управлінь баз флотів які займаються експлуатацією флоту та для всіх екіпажів суден. 1.4. Обов'язки сторін щодо забезпечення безпеки орендованого майна визначаються у договорі оренди. 1.5. На суднах ФРГ що експлуатуються для забезпечення пожежної безпеки слід керуватися цими Правилами загальнодержавними Правилами пожежної безпеки в Україні будівельними нормами нормами технологічного проектування стандартами та іншими чинними нормативними актами зважаючи на сферу їх дії що регламентують вимоги пожежної безпеки на суднах ФРГ України. 1.6. Правила повинні бути на всіх суднах ФРГ України разом з іншими обов'язковими документами перелік яких наведено в додатку 2 і комплектуватися в окрему папку протипожежного захисту. 1.7. Повнота та правильність комплектування папки покладається на помічника капітана з пожежної частини а при його відсутності - на старшого помічника капітана. 2. Нормативні посилання 2.1. Перелік нормативних актів вимоги яких ураховані при розробці цих Правил і скорочення наведено в додатку 1. 3. Протипожежний режим на суднах 3.1. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки 3.1.1. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційно-технічних та інших протипожежних заходів спрямованих на запобігання пожежам забезпечення безпеки людей зниження можливих збитків і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення створення умов для успішного гасіння пожеж. 3.2. Обов'язки адміністративно-управлінського складу та членів екіпажу суден щодо забезпечення пожежної безпеки 3.2.1. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності адміністративно-управлінського складу ФРГ капітанів і екіпажів суден та інших плавзасобів. 3.2.2. Керівники власники підприємств уповноважені ними органи надалі - власники зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки впроваджувати досягнення науки і техніки позитивний досвід з пожежогасіння; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення інструкції інші нормативні акти що діють у межах підприємства здійснювати постійний контроль за додержанням їх вимог; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів норм правил а також виконання постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку пожежну техніку обладнання та інвентар не допускати їх використання не за призначенням; подавати на вимогу Державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції що ними виробляється. 3.2.3. Командний склад судна повинен досконало знати: обладнання та конструктивні особливості судна; заходи щодо запобігання вибухам й пожежам; тактику боротьби з вогнем та димом який проникає до суднових приміщень; вимоги з підтримання в справному стані стаціонарних та переносних засобів і систем пожежогасіння а також засобів протипожежного спорядження; свої обов'язки щодо попередження пожеж та боротьби з пожежами що сталися на судні. 3.2.4. Екіпаж судна зобов'язаний дотримуватись протипожежного режиму та виконувати всі заходи щодо забезпечення вибухо- та пожежобезпеки судна в будь-яких умовах експлуатації. 3.2.5. Особи яких приймають до складу екіпажу крім командного складу попередньо повинні пройти навчання і перевірку знань за програмою пожежно-технічного мінімуму додаток 3 . Перелік посад при призначені на які необхідно проходити навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки подається у НАПБ Б.07.001-94. 3.3. Навчання заходам пожежної безпеки і знаки безпеки 3.3.1. Навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки повинні проходити всі хто виконує обов'язки пов'язані з забезпеченням пожежної безпеки об'єктів з підвищеною пожежною небезпекою. Зазначені працівники проходять навчання та перевірку знань до початку виконання своїх обов'язків а згодом - періодично. Порядок організації навчання та перевірки знань визначається переліком посад при призначенні на які особи повинні проходити навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки який затверджено наказом МВС України від 17.11.94 N 628 зареєстрованим у Мін'юсті України 22.12.94 за N 307/517 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.94 N 508 "Про заходи щодо виконання Закону України про пожежну безпеку". 3.3.2. Спеціальне навчання пожежно-технічний мінімум повинні проходити попередньо до початку самостійного виконання робіт особи що приймаються на роботу пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою. З метою підвищення загальних знань з питань пожежної безпеки один раз на рік працівники зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки. 3.3.3. Члени екіпажу мають регулярно проходити інструктажі. За призначенням та часом проведення протипожежні інструктажі поділяються на: вступний первинний повторний позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться з особами перед початком роботи а також з особами що прибули на підприємство у відрядження. Первинний і повторний інструктажі можуть проводиться одночасно з відповідними інструктажами з охорони праці. Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться в разі потреби його проведення; обсяг і зміст його визначаються у кожному конкретному випадку. Цільовий протипожежний інструктаж проводиться перед виконанням разових тимчасових пожежовибухонебезпечних робіт при ліквідації аварії стихійного лиха тощо. Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів спеціального навчання та перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму визначено Типовим положенням про спеціальне навчання інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки затвердженим МВС України від 17.11.94 N 628 [z0308-94] додаток 3 . Приблизний перелік робіт професій посад при прийманні на які особи повинні проходити спеціальне навчання та щорічну перевірку знань наведено в НАПБ Б.07.001-94. Допуск до роботи працівників що не пройшли навчання протипожежний інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки забороняється. 3.3.4. Навчання та тренування з пожежогасіння входять в організацію боротьби за живучість суден і мають відповідати міжнародним вимогам СОЛАС і "Наставлению по предотвращению аварий и борьбе за живучесть судов флота рыбной промышленности СССР". Вивчення заходів пожежної безпеки слід також передбачити в системі виробничого навчання. У залежності від специфіки роботи флоту судновласник будь-якої форми власності може передбачити календарне технічне вивчення заходів пожежної безпеки відповідно до планів що надаються службою безпеки мореплавства. 3.3.5. Командний склад повинен систематично перевіряти знання підлеглих осіб щодо обов'язків з боротьби з пожежами. Особливу увагу слід приділяти підготовці членів суднового екіпажу які при боротьбі з пожежами повинні працювати в дихальних індивідуальних апаратах надалі - ДІА . Кількість ДІА на суднах має відповідати кількості зазначеній у Правилах Регістру але не менше трьох комплектів на кожну аварійну партію групу та двох комплектів біля входу в рефрижераторне відділення надалі - РВ . До роботи в ДІА допускаються особи які пройшли спеціальну підготовку що включає вивчення конструкції та дії апарату а також надбали навики роботи в ньому. Теоретичні знання та практичні навики зазначених осіб повинні перевірятись кожного року в учбово-тренувальних центрах або пунктах. Допуск членів суднового екіпажу до роботи в ДІА оформляється наказом по судну. 3.3.6. Під час стоянки судна в порту за розпорядженням капітана призначається чергова стоянка вахти надалі - ЧСВ до складу якої входять дозірні з живучості судна обов'язки яких поряд з іншими полягають у протипожежному нагляді. Кількісний склад дозору живучості визначається з огляду на умови стоянки наявність екіпажу та тип судна. Щодня вахтовий помічник капітана повинен проінструктувати тих хто заступає на вахту щодо їх дій із забезпечення пожежної безпеки судна матеріали інструктажу занести в журнал. Вахтова служба має здійснювати: обхід виробничих та службових приміщень за затвердженими капітаном судна маршрутам з інтервалом обходу не більше однієї години з 23 години 00 хвилин до 6 години 00 хвилин і через кожні дві години з 6 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин; перевірку дотримання виробничим персоналом та судновою командою встановленого на судні протипожежного режиму; перевірку відповідності протипожежних закриттів до маркування або наказу по судну; перевірку готовності протипожежного обладнання та систем до дії; оповіщення вахтового помічника капітана про виявлені недоліки і несправності обладнання і систем; оповіщення вахтового помічника капітана про виявлення пожежі. 3.3.7. При експлуатації судна всі протипожежні закриття система автоматичної пожежної сигналізації надалі - АПС та предмети протипожежного обладнання закріплюються згідно з розкладом завідування за певними членами екіпажу судна. Усі суднові приміщення відкриті частини палуб та надбудов також закріплюються за певними особами які відповідають за підтримку протипожежного режиму в указаних приміщеннях. 3.3.8. Члени екіпажу завідувачі що відповідають за протипожежний стан об'єктів не рідше одного разу на сім днів зобов'язані проводити перевірку протипожежних закриттів запірного обладнання вентиляційних трубопроводів та зовнішнього обладнання стану переділок палуб підволоків дверей ілюмінаторів чи немає в них не передбачених конструкцією отворів; стану теплоізоляції; наявності та стану ущільнювача в місцях проходження через суднові конструкції кабелів та трубопроводів а також стану спорядження матеріалів тощо що зберігаються в цих приміщеннях. При виявленні несправностей особи відповідальні за протипожежний режим приміщення зобов'язані негайно доповісти про це старшому помічнику капітана та проконтролювати усунення несправностей. Про результати огляду та вжиті заходи повинен бути зроблений відповідний запис у журналі технічного стану. 3.3.9. На судні в будь-який час доби повинен бути забезпечений доступ до всіх приміщень що замикаються. Під час загальносуднової тривоги в зв'язку з пожежею каюти екіпажу та інші житлові приміщення не повинні бути замкнені. 3.3.10. Усі предмети протипожежного обладнання та спорядження пожежні крани надалі - ПК рукава стволи тощо повинні мати маркування та пофарбування згідно з ДСТУ 3237-95 ГОСТ 12.4.026-76 та "Наставлением по предотвращению аварий и борьбе за живучесть судов флота рыбной промышленности СССР". 3.3.11. Кожне приміщення судна має бути забезпечене штатними справними технічними засобами боротьби з пожежею. Протипожежні системи та обладнання повинні відповідати Правилам Регістру. Відповідальність за наявність на судні приписаних Правилами Регістру засобів та обладнання покладається на капітана а за їх справність та готовність до негайної дії - на осіб командного складу судна у відповідності з розкладом завідування приміщеннями. 3.3.12. Протипожежні системи установки оснащення приміщень протидимний захист пожежна автоматика протипожежне водопостачання протипожежні двері клапани інші захисні пристрої повинні постійно утримуватися у справному робочому стані. 3.3.13. Отвори в переділках і палубах повинні бути обладнані захисними пристроями протипожежні двері вогнезахисні клапани водяні завіси тощо проти поширення вогню та продуктів горіння. Не допускається встановлювати будь-які пристрої що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей а також знімати пристрої самозачинення. 3.3.14. Зазори що утворилися внаслідок перетинання переділок палуб відгороджувальних конструкцій різними комунікаціями повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом який забезпечує межу вогнестійкості. Пошкодження вогнезахисних покриттів спеціальних фарб лаків обмазок тощо конструкцій горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів повітропроводів та переділок повинні негайно усуватись. 3.3.15. Усі системи пожежогасіння повинні завжди бути в робочому стані і підготовлені до негайного використання крім випадків коли системи перебувають на ремонті. У розкладі за тривогою мають бути вказані посадові особи що відповідають за пуск кожної системи пожежогасіння. 3.3.16. Під час загальносуднової пожежної тривоги водяна протипожежна система повинна бути під робочим тиском резервні пожежні насоси підготовлені до негайного пуску а до всіх ПК постійно повинна бути підведена вода. 3.3.17. При температурі зовнішнього повітря нижче 0 град.С до ПК розташованих на верхній палубі вода через сухотруби не підводиться проте водяна протипожежна система має бути підготовлена до негайної подачі води. 3.3.18. ПК повинні бути захищені від будь-яких пошкоджень при вантажних операціях і в повсякденних умовах експлуатації судна. До кранів має бути забезпечений вільний доступ а внутрішні пожежні шафи вигородки та переділки в яких установлені пожежні крани повинні мати добре помітні написи та номери. 3.3.19. Організація та порядок проведення оглядів і перевірок енергетичних установок що забезпечують протипожежні системи та обладнання повинні відповідати чинним інструкціям та правилам їх технічної експлуатації. 3.3.20. Для уникнення помилок при перемиканні технічних засобів а також для стислості передачі команд та донесень щодо використання енергетичної установки всі основні та дублюючі технічні засоби повинні мати розпізнавальні планки. 3.3.21. На суднах забороняється зберігати: паливно-мастильні матеріали надалі - ПММ у відкритому посуді; матеріали навалом у тюках в'язках у вогкому стані і змоченими або насиченими маслом гасом лаками та розчинниками що здатні самозайматися; свіжопофарбовану парусину в складеному вигляді в погано вентильованому приміщенні; забруднені та вогкі вугільні мішки; фарби лаки та розчинники в приміщеннях де зберігаються пакля шмаття острижка та інші волокнисті матеріали; легкозаймисті речовини надалі - ЛЗР горючі рідини надалі - ГР та ПММ не в спеціально призначених коморах або місцях; не придатні для використання піротехнічні засоби термін зберігання яких минув або ж вони зіпсувалися під час використання . 3.3.22. Не дозволяється використовувати: ЛЗР для миття та знежирювання брудних та замаслених деталей механізмів; легкозаймисті фарби для фарбування приміщень; нестаціонарні електронагрівальні прилади праски чайники плитки тощо в не обладнаних для цієї мети приміщеннях; саморобні некалібровані плавкі вставки запобіжників. 3.3.23. Забороняється залишати без нагляду ввімкнені електронагрівальні прилади електроінструменти та електрозварювальне обладнання. 3.3.24. Забороняється користуватися відкритим вогнем на судні: у трюмах вантажних баластових танках сховищах усіх видів ЛЗР та ГР без їх попередньої зачистки миття та дегазації а також поблизу виходу повітря з них; поблизу розкритих танків цистерн із ПММ та в місцях розбирання паливного трубопроводу; в акумуляторних приміщеннях; у приміщеннях вантажних шлангів ліхтарних малярних шкіперських сухої провізії; у теслярській майстерні; поблизу шахт та головок вентиляції; у безпосередній близькості до легкозаймистих матеріалів надалі - ЛЗМ ; у всіх приміщеннях судна з метою освітлення; на відстані менше ніж 10 м від місць розташування балонів з горючими газами надалі - ГГ ; поблизу місць розкривання будь-яких частин двигунів внутрішнього згоряння. 3.3.25. Забороняється курити на судні в будь-яких місцях крім спеціальних місць визначених наказом по судну. У цих місцях слід вивісити напис "Місце для куріння" і встановити попільнички з водою. 3.3.26. Забороняється викидати за борт у тому числі і через ілюмінатори недокурки та інші предмети що горять. 3.3.27. У приміщеннях та інших місцях судна де курити забороняється повинні бути нанесені або вивішені написи "Не курити" або відповідні попереджувальні знаки. 3.3.28. Забороняється курити в каютах де немає попільничок із негорючого матеріалу а також лежачи в ліжку або на дивані. 3.3.29. На танкерах за повсякденних умов експлуатації куріння дозволяється лише в спеціально встановленому наказом по судну закритому приміщенні яке розташоване згідно з Правилами Регістру в кормі від вантажних танків і не має дверей або інших отворів та вентиляції що виходять безпосередньо на вантажну палубу де розташовано горловини паливних танків і вентиляційні отвори за наявності в указаних приміщеннях металевих або негорючих попільниць. Оздоблення цього приміщення повинно бути виконано з матеріалів які не поширюють полум'я. 3.3.30. На видимих місцях надбудов танкера в районі вантажної палуби необхідно нанести застережливі написи "Не курити" та "Використовувати відкритий вогонь заборонено". При швартуванні танкера до причалу поблизу трапа або сходень слід вивісити або встановити попереджувальні написи "Стороннім вхід заборонено" "Курити та використовувати відкритий вогонь заборонено". 3.3.31. За відсутності людей у приміщеннях електроосвітлення має бути вимкнуте за винятком установленого наказом по судну чергового освітлення. 3.3.32. Забороняється перевезення пасажирів на нафтоналивних суднах і суднах які їх буксирують. 3.3.33. Забороняється перевозити багажем та ручною поклажею вибухові легкозаймисті та інші пожежонебезпечні речовини й предмети на суднах які виконують перевезення пасажирів. 3.3.34. Замість застережних написів "Місце для куріння" "Не курити" "Стороннім вхід заборонено" та інших допускається застосування знаків безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76. Місця розташування знаків безпеки порядок застосування пояснювальних написів до них встановлює служба пожежної безпеки надалі - СПБ ФРГ. Знаки безпеки повинні бути розташовані з таким розрахунком щоб вони були добре помітні та вирізнялись на довколишньому тлі. На місцях зонах що є тимчасово пожежонебезпечними встановлюються переносні знаки які знімаються після того як відпадає потреба в їх застосуванні. Знаки що використовуються в темний час доби або в умовах недостатньої видимості мають бути помітні. Знаки безпеки з штучним освітленням установлені у вибухопожежонебезпечних приміщеннях зонах або на дверях цих приміщень повинні мати відповідний ступінь захисту. 3.3.35. Контроль роботи ЧСВ включає перевірку: знання персоналом ЧСВ своїх службових обов'язків; наявності потрібних схем та інструкцій з експлуатації систем пожежогасіння; наявності журналу забезпечення пожежної безпеки судна та правильності його заповнення. 3.4. Протипожежний режим у житлових службових виробничих та господарських приміщеннях 3.4.1. У всіх приміщеннях у яких наказом по судну дозволено курити мають бути встановлені металеві попільнички з водою або попільнички з негорючого матеріалу. 3.4.2. Прилади опалення повинні бути стаціонарно закріплені і закриті захисними кожухами. 3.4.3. Не дозволяється під час роботи приладів опалення знімати з них захисні кожухи. 3.4.4. Килими килимові доріжки чохли для меблів і матраців тканини і плівки які застосовуються для виготовлення штор та інших подібних підвісних виробів мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.044-89 бути негорючими малонебезпечними щодо токсичності продуктів згоряння а також мати помірну димотвірну здатність. 3.4.5. Забороняється користуватися матрацами і подушками з вати та подібних горючих матеріалів. 3.4.6. У коридорах вигородках трапів постів управління житлових та службових приміщеннях текстильні та їм подібні палубні покриття не повинні швидко поширювати полум'я по поверхні. 3.4.7. Килими та килимові доріжки якими вкривають трапи та проходи повинні бути надійно закріплені. 3.4.8. Мережі стаціонарного та аварійного електричного освітлення світильники штепсельні розетки вимикачі щити освітлення запобіжники тощо слід утримувати справними. Особовий склад судномеханічної служби повинен систематично здійснювати огляди. Помічені пошкодження несправності слід негайно усувати. 3.4.9. Забороняється в приміщеннях та на інших дільницях судна: захаращувати житлові та службові коридори виходи внутрішні та зовнішні трапи речами предметами та матеріалами; зберігати та сушити безпосередньо на паропроводах і опалювальних приладах одяг різні горючі предмети й матеріали; улаштовувати під внутрішніми трапами різного роду комори для зберігання горючих предметів матеріалів та господарського інвентарю; зберігати промаслені чи просочені фарбами спецодяг ганчір'я та інші самозаймисті предмети; зберігати вибухові легкозаймисті та небезпечні в пожежному плані речовини та матеріали; обтирати меблі та обладнання кают легкозаймистими мийними засобами; обгортати електролампи папером тканиною та іншими легкозаймистими матеріалами надалі - ЛЗМ ; знімати захисні скляні ковпаки світильників; використовувати ємкості що можуть горіти для збору побутового сміття. 3.4.10. Усі двері житлових приміщень повинні мати справні фільонки аварійного виходу. 3.4.11. У приміщеннях загального користування кают-компанії їдальні бібліотеці тощо меблі музичні інструменти та інші речі слід установлювати так щоб не захаращувати проходи та виходи. Настільні електровентилятори мають бути закріплені й перебувати на відстані не менше 0 5 м від ілюмінатора. 3.4.12. У медичних приміщеннях слід: установлювати штатні електронагрівальні прилади на спеціальних підставках з негорючого матеріалу азбестоцемент мармур азбест та інші ; систематично контролювати технічний стан та правильність експлуатації медичних електричних приладів; зберігати в спеціальній металевій шафі або в ящику під замком рентгенівську плівку на горючій основі; зберігати окремо від ЛЗР спирт ефір йод та на відстані від опалювальних та електронагрівальних приладів горючі медикаменти та матеріали вата бинти тощо . 3.4.13. У санітарно-гігієнічних приміщеннях душових лазнях пральнях тощо арматура світильників повинна бути водозахищеною. 3.4.14. Не дозволяється встановлювати розетки електрогрілки тимчасові електропроводки в приміщеннях лазень та душових. 3.4.15. Шафи в роздягальнях слід регулярно очищати від сміття паперу промасленого ганчір'я клоччя. 3.4.16. Забороняється сушити білизну та одяг на паропроводах та приладах опалення. Забруднений мастилами та жирами спецодяг що призначений для прання слід зберігати в розвішеному стані. 3.4.17. На камбузі потрібно ретельно керуватися такими правилами: регулярно не рідше одного разу на місяць очищати плити труби димоходи іскрогасники від накипу та сажі; за наявності небезпечної концентрації на судні парів нафтопродуктів слід припинити роботу камбузного обладнання за винятком парових та електричних варильних котлів і кип'ятильників; утримувати завжди справними топкові та піддувальні дверцята плит; мати справні тримачі каструль і сковорідок; стежити за тим щоб трубопроводи для подачі палива у витратний бачок і до форсунки були постійно закріплені та не мали тріщин; заповнювати витратні цистерни паливом тільки за допомогою паливного насоса; зберігати тверде паливо тільки в металевих ящиках; розпалювати плити на мазуті тільки після ретельної вентиляції топки; не розпалювати плити за допомогою ГР бензину гасу тощо та вибухонебезпечних речовин; топити плити лише під постійним наглядом; негайно загасити вогонь у плиті при виявленні витікання палива в трубопроводі або форсунках та вжити заходів до усунення причин пошкодження пролите паливо прибрати; гасити водою та видаляти в спеціально відведені безпечні місця вугілля шлак попіл із плит; не сушити білизну та спецодяг над плитами; не зберігати промаслене ганчір'я на камбузі і поблизу нього; не допускати до обслуговування камбузного обладнання сторонніх осіб; обладнання камбуза у тому числі ємкості для відходів мають бути з негорючого матеріалу. 3.4.18. Електронагрівальні прилади для приготування їжі слід щоденно до і після роботи очищати від пилу бруду та залишків їжі а в разі потреби - мити. Особливу увагу слід звертати на очищення нагрівальних секцій. 3.4.19. Не припускається під час очищення обливати водою камбузні плити. 3.4.20. Слід своєчасно проводити всі види технічного обслуговування надалі - ТО : ТО-1 - не рідше одного разу на місяць; ТО-2 - не рідше одного разу на три місяці; ТО-3 - не рідше одного разу на два роки. 3.4.21. Димові труби камбузних плит та пекарень у приміщеннях повинні бути покриті тепловою ізоляцією з негорючих матеріалів таким чином щоб унеможливити загоряння навколишніх предметів. 3.4.22. Перед тим як запалити форсунку потрібно: перевірити її кріплення переконатися що паливний клапан закритий перевірити щільність прилягання конфорок; оглянути топку і якщо в ній виявиться мазут прибрати його відкривши вентиль; провентилювати топку протягом трьох хвилин для виходу з неї та димоходів вибухонебезпечної суміші газів. Після цього вентиль слід закрити. 3.4.23. Форсунку слід запалювати смолоскипом закріпленим на металевому пруті довжиною не менше одного метра. Якщо форсунка не запалюється то потрібно негайно закрити паливний клапан. Удруге розпалювати форсунку дозволяється лише після повторного вентилювання топки. 3.4.24. Під час роботи камбузних плит на твердому паливі дверцята топок повинні мати відбивачі які запобігають розжарюванню дверцят. У період топлення топкові дверцята слід закрити а піддувальні або жалюзі - відкрити. Заслінка шибер відрегульована для повного відведення газів може бути закрита тільки після повного згоряння палива. При роботі обладнання на рідкому паливі допускається використовувати паливо з температурою спалаху не нижче +60 град.С. 3.4.25. Обладнання камбузних плит для роботи на зрідженому газі повинно повністю відповідати Правилам Регістру які регламентують їх установку вентиляцію автоматичне устаткування для припинення подачі газу в разі згаснення полум'я форсунки а також регламентують установлення балонів улаштування трубопроводів тощо. 3.4.26. Обслуговування газових плит повинно повністю відповідати заводській інструкції з їх експлуатації. При відкритті приміщення слід переконатися у відсутності запаху газу увімкнути вентиляцію на 5-10 хвилин перевірити мильною водою всі з'єднання паливного трубопроводу піднести вогонь до форсунки а потім повільно відкрити вентиль подачі газу. 3.4.27. Забороняється залишати сторонні предмети на плиті яка горить а також запалену форсунку без нагляду. 3.4.28. Забороняється в процесі експлуатації камбузних вогневих приладів до охолодження топки видаляти золу і осередкові залишки горіння охолоджувати топку водою. 3.4.29. Приміщення камбуза можна залишати без нагляду не раніше ніж через одну годину після припинення горіння в топці плити. 3.4.30. Забороняється в сушильних приміщеннях застосовувати відкритий вогонь завантажувати їх промасленим одягом і тканинами. У кишенях одягу не має бути сірників запальничок та інших легкозаймистих предметів. Під час сушіння слід суворо дотримуватись температурного режиму в сушильних приміщеннях. Температура в них не повинна перевищувати +60 град.С. 3.4.31. Суднові лабораторії та інші виробничі приміщення де використовують ЛЗР бензин гас ефір тощо повинні мати витяжні шафи з відсосом ГГ та парів що виділяються. У кожному приміщенні лабораторії мають бути вивішені на перебірках інструкції про заходи пожежної безпеки. 3.4.32. Роботи із займистими речовинами в лабораторії дозволяється проводити тільки за ввімкнутої припливно-витяжної вентиляції. Вентиляцію слід приводити в дію безпосередньо перед початком робіт. 3.4.33. Столи на яких ведуться роботи з вогнем повинні бути оббиті листовим залізом з азбестовою прокладкою обкладені метлаською плиткою або покриті іншим матеріалом що не горить. 3.4.34. Забороняється в лабораторії під час роботи з ЛЗР: захаращувати приміщення сторонніми предметами; тримати ЛЗР та ГР поблизу нагрівальних приладів; розливати та розбризкувати ЛЗР та ГР; виливати залишки цих рідин у раковини які з'єднані з фановою системою; кип'ятити або нагрівати ЛЗР безпосередньо вогнем цю роботу дозволяється проводити тільки у водяній бані . 3.4.35. Забороняється в лабораторних приміщеннях: мити підлогу або одяг ЛЗР; зберігати ганчір'я рушники та одяг змочений ЛЗР або ГР; розкидати обтиральний матеріал забруднювати столи шафи тощо; залишати без нагляду ввімкнені апарати та прилади; прокладати тимчасові мережі електропостачання. 3.4.36. Після закінчення робіт слід: вимкнути електродвигуни електроплитки прилади освітлення; прибрати в комори ЛЗР та ГР а також пожежо- та вибухонебезпечні реактиви; перевірити протипожежний стан приміщень. 3.5. Протипожежний режим у приміщенні для громадських заходів 3.5.1. За забезпечення та дотримання заходів пожежної безпеки при перегляді телепередач відеофільмів відповідає помічник капітана з пожежної частини а на суднах де його нема - старший електрик або особа призначена капітаном наказом по судну. 3.5.2. Усі особи які забезпечують масовий перегляд відеофільмів зобов'язані мати відповідне кваліфікаційне посвідчення та документ про проходження курсів засвоєння пожежно-технічного мінімуму а також щорічної перевірки знань з питань пожежної безпеки на суднах ФРГ України. 3.5.3. Після перегляду телепередач відеофільмів після проведення зборів або інших громадських заходів приміщення де вони відбувались кают-компанія їдальня тощо потрібно ретельно оглянути особам що відповідають за протипожежний режим у них. Про результати огляду слід доповісти вахтовому помічнику капітана. 3.5.4. Виходи з приміщення для громадських заходів повинні бути вільними і мати аварійне освітлення. Не слід установлювати стільці в проходах та біля виходів. 3.5.5. Під час перегляду телепрограм відеофільмів проведення інших заходів двері виходів із приміщення не повинні зачинятися на засуви. 3.5.6. Забороняється у приміщеннях під сценою якщо вона є на судні влаштовувати комори для зберігання будь-яких матеріалів у тому числі і культінвентарю. 3.5.7. На суднах де немає спеціального приміщення для проведення громадських заходів дозволяється використовувати для їх проведення приміщення що розташовані на головній палубі і мають не менш як два вільні виходи. На малих та середніх промислових суднах дозволяється використовувати приміщення з одним виходом. 3.5.8. Забороняється використовувати тимчасові електромережі для живлення телевізорів відеомагнітофонів та інших електроприладів а також для освітлення. 3.5.9. У приміщенні для громадських заходів біля телевізора відеомагнітофона тощо слід постійно тримати пожежне покривало та вогнегасник. 3.5.10. Телевізори відеомагнітофони монітори та інше обладнання повинні експлуатуватися в повній відповідності з інструкціями заводів-виготовлювачів. 3.5.11. Лінії живлення обладнання вказаного вище мають бути виконані окремо від ліній інших споживачів електроенергії мати власні пристрої для відключення які встановлені в місцях доступних для обслуговуючого персоналу. Для кожної одиниці обладнання слід передбачити індивідуальну розетку що встановлюється з урахуванням можливості негайного відключення обладнання від електромережі. 3.5.12. Відеокасети слід зберігати на стелажах або в шафах виготовлених з негорючих матеріалів. Забороняється в приміщеннях проводити масові заходи коли протипожежні пристрої протипожежна завіса автоматичні установки пожежогасіння тощо є несправні або вимкнуті. 3.6. Протипожежний режим у шкіперському теслярському ліхтарному та малярному приміщеннях 3.6.1. Під час роботи в шкіперській коморі слід виконувати такі протипожежні правила: усі предмети та матеріали зберігати за асортиментом окремо; ЛЗМ смоляне клоччя смоляні кінці дрантя тощо зберігати в місцях захищених від попадання води масла та жиру; не допускати приймання та зберігання вогких та промаслених обтиральних матеріалів клоччя спецодягу а також фарб масел та гасу; періодично перевіряти місця зберігання обтиральних та волокнистих матеріалів весь вогкий матеріал слід просушити на палубі з дотриманням відповідних заходів застереження; стежити щоб покладені на стелажі матеріали та майно не торкались електропроводів світильників та приладів опалення і були від них на відстані яка відповідає чинним нормативним документам. 3.6.2. При роботі в теслярській майстерні та інших подібних приміщеннях слід виконувати такі вимоги: не накопичувати дерев'яну картонну та паперову тару деревинні та інші горючі відходи. Забороняється їх зберігання у майстерні; періодично очищати переділки підволоки вигородки від пилу та відходів; щоденно із закінченням робочого дня прибирати приміщення від відходів перед цим вимкнути і від'єднати від ліній живлення електроапаратуру прилади верстати та електроінструмент; не допускати наявності у виробничих приміщеннях та майстернях ЛЗР у кількості більшій ніж потрібно для проведення робіт протягом поточного дня. ЛЗР слід зберігати у спеціальній негорючій тарі із щільно зачиненою кришкою; чисте ганчір'я та обтиральні матеріали зберігати в металевому ящику в кількості яка не перевищує добову потребу; спецодяг зберігати в металевих шафах; розігрівання столярного клею проводити тільки в спеціальних клеєварках; зберігати ЛЗР спиртовий лак сикатив політуру розчинники тощо тільки в малярному приміщенні. 3.6.5. Забороняється у приміщенні теслярської майстерні користуватися відкритим вогнем зберігати горючі відходи і ЛЗР. 3.6.4. Не залишати по закінченні роботи у майстерні готову продукцію стружку тирсу мастила оліфу лаки клеї та інші ГР і горючі матеріали далі - ГМ . 3.6.5. При роботі в ліхтарній та малярній майстернях слід виконувати такі вимоги: зберігати ГР з температурою спалаху нижче +43 град.С тільки в металевих закритих ємкостях при цьому загальна кількість ГР у всіх ємкостях не повинна перевищувати 250 л; ємкості слід установлювати на металеві піддони і надійно закріплювати; заповнювати ємкості ГР механічним або ручним насосом; зберігати масла лаки та розчинники фарб тільки в закритій тарі що не розбивається; негайно прибирати ГР що пролилися а приміщення провентилювати; щодня вентилювати приміщення; використовувати для освітлення переносні лампи або ліхтарі тільки у вибухобезпечному виконанні; заправляти лампи й ліхтарі та видавати ГР тільки в світлий час доби; не допускати встановлення стелажів з ГМ фанери дощок тощо ; утримувати в чистоті приміщення а також інструменти та речі які там знаходяться; використовувати для викручування пробок інструмент з металу що не дає іскор алюміній бронза ; стежити щоб на кожній ємкості з лакофарбовим матеріалом розчинником тощо була бирка з точною назвою матеріалу та зазначенням його пожежонебезпечних властивостей; порожню тару щільно закривати і зберігати в спеціально відведеному місці. 3.6.6. Забороняється в ліхтарному та малярному приміщеннях: зберігати ганчір'я клоччя порожню тару вогкі або промаслені брезенти та обтиральні матеріали; сумісно зберігати лакофарбові матеріали й кислоти луги та хімікати; користуватися відкритим вогнем; проводити будь-які сторонні роботи; тримати ГМ порожні ємкості в яких зберігалися ЛЗР спиртовий лак сикатив розчинники тощо ; захаращувати приміщення бідонами з фарбою та розчинниками порожньою тарою тощо; застосовувати лакофарбові матеріали та розчинники невідомого складу а також речовини і матеріали на які відсутні характеристики щодо їх пожежної небезпеки. 3.6.7. Забороняється застосовувати в будівництві ремонті і виробництві матеріали та речовини про які немає даних щодо пожежної небезпеки. Застосування придбаного за кордоном технологічного обладнання дозволяється лише за умови відповідності його вимогам нормативних актів з пожежної безпеки що діють в Україні. Реконструкція та технічне переоснащення об'єктів суден що здійснюється іноземними фірмами повинні відповідати чинним в Україні нормативним актам. 3.6.8. Приміщення малярної майстерні має бути обладнане примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Вентилятори витяжних систем мають бути у вибухобезпечному виконанні. Забороняється працювати в майстерні якщо не працює система вентиляції. 3.6.9. На суднах валовою тоннажністю менше 300 рег.т дозволено зберігати ЛЗР у сталевих газонепроникних шафах або ящиках. Допускається зберігати в таких ємкостях підвісні мотори. У середині шаф або ящиків рідини слід зберігати в металевих каністрах або в банках зі щільними кришками. Загальна місткість каністр та банок для ЛЗР яку можна зберігати на судні не повинна перевищувати 50 л. На дверях шафи зовні повинен бути напис "Вогненебезпечно. Не курити". 3.6.10. Старший помічник капітана зобов'язаний щодня обходити а щотижня перевіряти стан малярного та ліхтарного приміщень правильність зберігання матеріалів та інструменту і вживати негайних заходів до усунення виявлених недоліків. 3.7. Протипожежний режим у приміщеннях машинно-котельного та рефрижераторного відділень 3.7.1. Машинно-котельне відділення надалі - МКВ та РВ повинні утримуватись в чистоті та порядку. Накопичення ГР у ллялах та під пайолами неприпустиме. Слід проводити щоденні прибирання МКВ не допускаючи скупчення сміття і промоченого нафтопродуктами чи фарбами обтирочного матеріалу здатного самозайматися. Простір під плитами повинен утримуватись у чистоті. Усі трубопроводи розташовані під плитами МВ не повинні мати нещільностей. Лляла мають бути чистими. 3.7.2. Приміщення повинні мати справні двері трапи та аварійні виходи для евакуації людей. На дверях основних виходів з обох боків а також у самих приміщеннях на помітних місцях повинен бути напис або знак "Забороняється курити". Аварійні виходи для евакуації людей повинні мати вказівники їх місцезнаходження та знак "Вихід тут" на дверях аварійних виходів - з обох боків . З внутрішньго боку дверей приміщень слід вивісити план евакуації людей. 3.7.3. Забороняється зберігання в ллялах та під пайолами горючих та вибухонебезбечних матеріалів. 3.7.4. Усе промаслене ганчір'я належить складати в спеціальні металеві ящики з написом "Ящик для промасленого ганчір'я". Після закінчення прибирання та при кожній заміні вахти ящик слід очищати. Ящики для промасленого ганчір'я повинні мати ємкість не більшу за 0 125 м3 мати щільні кришки і встановлюватись не ближче одного метра від трубопроводів та частин машин що нагріваються а також котельних установок. 3.7.5. Обтиральні сухі матеріали пакля ганчір'я та інше які не використовувались слід зберігати в спеціальних металевих ящиках які щільно закриваються з написом "Чисте ганчір'я клоччя". Мастильні матеріали слід зберігати тільки в спеціально відведених місцях у металевій тарі яка щільно закривається кришкою та має витратні крани. Мастильні матеріали в маслянках та іншій дрібній тарі слід зберігати в спеціальних щільно закритих металевих шафах. 3.7.6. Забороняється захаращувати проходи в МКВ деталями інструментами інвентарем та різними матеріалами. 3.7.7. Усе запірне обладнання на дверях повинно бути завжди в робочому стані. 3.7.8. Забороняється як правило прокладання різних комунікацій електричних кабелів газових шлангів тощо у дверних прорізах МКВ. Таке прокладання дозволяється як випадок для забезпечення термінового ремонту головних механізмів та машин аварійній подачі електроенергії на час що потрібний для проведення термінових робіт з відповідним забезпеченням протипожежних заходів і записом у вахтовому машинному журналі. 3.7.9. Вентиляція МКВ повинна бути в справному стані. Вентиляційні труби повинні мати заслінки або засувки що повністю перекривають вентиляційні отвори. Вентиляційну систему потрібно утримувати в чистоті регулярно очищати від нашарування масел пилу та бруду. Усі металеві повітропроводи фільтри та інше обладнання витяжних установок що транспортують ГГ та ГР повинні бути заземлені та захищені від накопичення статичної електрики. 3.7.10. Наявність у МКВ виробів з деревини є неприпустимим за винятком аварійного майна що просочене вогнезахисними речовинами антипіренами . 3.7.11. МКВ приміщення рефрижераторних установок тунель гребного валу та приміщення насосних агрегатів слід оглядати не рідше одного разу на добу. Випробовування приводів закриттів вентиляційних каналів та отворів світлових люків основних та запасних виходів повинно проводитися не рідше одного разу на сім діб. При цьому слід перевіряти стан наявних штатних протипожежних засобів вогнегасників ПК шлангів ДІА тощо . Результати перевірки слід занести у вахтовий машинний журнал. 3.7.12. Забороняється у МКВ: користуватися відкритим вогнем і курити; допускати до роботи осіб які не пройшли спеціального навчання та протипожежного інструктажу; експлуатувати установки в разі підтікання палива з системи паливоподачі; розпалювати котли на рідкому паливі без їх попереднього продування подавати паливо коли форсунки згасли; працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю й регулювання; сушити спецодяг взуття або інші матеріали на казанах паропроводах тощо; користуватися переносними електролампами без захисних ковпаків. Машинне відділення 3.7.13. На кожному двигуні внутрішнього згоряння надалі - ДВЗ у місцях що добре видні повинні бути розміщені попереджувальні написи які забороняють відкриття люків картера раніше ніж через 10-20 хвилин після зупинки двигуна. 3.7.14. ДВЗ та система паливопроводу повинні мати обладнання стічні канавки трубопроводи тощо які забезпечують стікання палива що витекло до стічної цистерни. Функціонування та справність швидкозапірних клапанів паливних цистерн слід перевіряти перед виходом у море про результати перевірки слід робити запис у журналі технічного стану. 3.7.15. Допустима температура нагрівання поверхні ізоляції газовипускних колекторів визначається в кожному окремому випадку зважаючи на конкретні умови але не вище за +200 град.С. 3.7.16. Поверхні механізмів обладнання та трубопроводи які нагріваються під час роботи до температури вище ніж +200 град.С повинні бути заізольовані. Ізоляція має бути виконана з негорючих матеріалів. Якщо ізоляція може поглинати нафту то в машинних приміщеннях де зберігається або використовується рідке паливо чи масло ізоляцію слід обшити металевими листами або іншими негорючими еквівалентними нафтонепроникними матеріалами; мають бути вжиті заходи що запобігають руйнуванню ізоляції від вібрації та механічних пошкоджень. Забороняється експлуатація ДВЗ які не мають передбаченої в проекті теплоізоляції на газовипускних колекторах або фланцевих з'єднаннях та в яких пошкоджена теплоізоляція. 3.7.17. На суднах які перевозять легкозаймисті та горючі вантажі а також на буксирах які працюють з такими суднами газовипускні труби повинні мати іскрогасники. 3.7.18. Іскрогасники мають бути ввімкнені на весь період рейсу діяти постійно у тому числі й на недегазованих нафтоналивних суднах. На нафтоналивних суднах які пройшли повну дегазацію в одиночному плаванні дозволяється вимикати іскрогасники. 3.7.19. Укладні цистерни насоси фільтри та інше обладнання з якого можливе витікання палива повинні мати піддони із стічними трубами або спускними пробками. Поблизу вмонтованих та вкладних цистерн великих габаритів допускається встановлювати місцеві піддони тільки під арматурою. 3.7.20. Цистерни для запасів палива слід оглядати щоразу під час дегазації яка проводиться у зв'язку з докуванням судна. 3.7.21. Підігрівання палива в цистернах що сполучені з атмосферою може проводитись до температури яка на 10 град.С нижче за температуру спалаху парів палива. Котельне відділення 3.7.22. У котельному відділенні надалі - КВ при роботі на будь-якому паливі потрібно: не допускати його витікання із системи паливопроводу а також витікання масла з допоміжних механізмів особливо при розташуванні їх над гарячими частинами котла та паропроводами; стежити за станом цегляної кладки особливо поду топки не допускати його руйнування; підтримувати в справному стані обшивку та ізоляцію котла в місцях де відсутня двошарова обшивка при цьому особливу увагу слід звертати на стан каркаса обшивки й ізоляції котлів з дуттям безпосередньо в топку; не допускати спалення в топці котла сміття клоччя та ганчір'я; користуватися піддонами при розборці та очищуванні форсунок та паливних насосів. Розбирання та очищення слід проводити в місцях які найбільш віддалені від котла; не допускати накопичення палива в топках та в повітряному коробі котла паливо з піддонів слід видаляти під час кожної вахти. 3.7.23. Дозволяється заносити в КВ гас лише в закритій металевій тарі і тільки для промивання деталей розібраних механізмів паливних фільтрів та форсунок. При промиванні слід дотримуватись граничної обережності. Пролитий гас потрібно негайно витерти ганчір'ям клоччям яке слід відразу винести з котельного відділення. 3.7.24. Забороняється заносити до КВ ЛЗР та нафтопродукти які мають температуру спалаху нижчу за +28 град.С бензин ефір ацетилен тощо . 3.7.25. При ручному управлінні горінням у котлі і розпалюванні холодної топки послідовне запалювання всіх форсунок слід проводити тільки від смолоскипа. 3.7.26. При роботі котла на твердому паливі слід після очищення топки очистити піддувало; шлак та золу відгребти від котла залити водою та винести з КВ. 3.7.27. Після припинення дії котла протягом 1 години слід вести нагляд за КВ. 3.7.28. Забороняється приймати вологе та свіжодобуте вугілля а також вугілля з температурою вище за +35 град.С. Слід пам'ятати що підвищення температури вугілля вище +45 град.С - ознака можливого самозаймання. Перевірку температури вугілля в бункерах слід проводити під час кожної вахти. 3.7.29. У темряві у дощову або снігову погоду у шторм або під час миття палуби всі горловини та люки вугільних трюмів слід тримати щільно зачиненими. 3.7.30. Неприпустиме попадання у вугілля ГМ ЛЗР речовин що сприяють самозайманню вугілля. 3.7.31. Забороняються введення в дію і робота котла технічний стан якого не забезпечує безпечну експлуатацію. 3.7.32. Не рідше одного разу на місяць а також перед кожним виходом у рейс належить перевіряти дію всіх засобів гасіння пожежі в КВ і в бункерах згідно з інструкціями до експлуатації засобів пожежогасіння. Рефрижераторне відділення 3.7.33. Під час роботи в РВ слід знати що при об'ємній концентрації аміаку в повітрі понад 11% та наявності відкритого полум'я починається горіння аміаку. Концентрація аміаку в повітрі від 16 до 26 8% вибухонебезпечна. При нагріванні суміші аміаку з повітрям до +100 град.С межа вибухання розширюється від 14 5 до 29 5%. 3.7.34. Пропуск аміаку в сальниках компресорів запірної арматури і в з'єднаннях труб слід усунути негайно при його виявленні. 3.7.35. Забороняється користуватися відкритим полум'ям при огляді циліндрів картера промпосудин та інших частин компресорів механізмів та апаратів після їх розкриття. 3.7.36. Забороняється випробовувати системи рефрижераторної установки повітряно-аміачною сумішшю. 3.7.37. Система вентиляції РВ повинна бути справною достатньо ефективною і автономною за конструкцією. Приміщення слід обладнувати аварійною вентиляцією яка забезпечує 40-разовий обмін повітря на годину для приміщень аміачних холодильних машин і 20-разовий обмін - для приміщень хладонових машин. 3.7.38. Системи водяних завіс РВ з холодильною установкою на аміаку повинні утримуватися в постійній готовності до дії. 3.7.39. Поблизу двох входів до РВ потрібно розташувати по два комплекти ДІА та газонепроникних костюмів. 3.8. Протипожежний режим у вантажних приміщеннях 3.8.1. Усі частини протипожежного обладнання трюмів засобів пожежогасіння вуглекислотного гасіння тощо що виступають повинні бути огороджені кожухами та гратами які оберігають їх від механічних пошкоджень вантажем. 3.8.2. Перед початком завантаження судна слід оглянути трюми і переконатися в їх готовності до прийняття вантажу слід також оглянути лляли та приймальні відгалуження осушувальних трубопроводів. 3.8.3. На комінгсах люків вантажних трюмів повинні бути чіткі написи українською та англійською мовами "Не курити" та "No smoking". 3.8.4. Трюми слід утримувати в чистоті і порядку. Після кожного розвантаження їх слід очищати провітрювати оглядати та підготовляти до навантаження і перевезення нового вантажу. Незалежно від того який вантаж був вивантажений і що передбачається навантажити після кожного розвантаження потрібне сухе прибирання: внутрішні поверхні трюмів треба ретельно обмітати все сміття що залишилося від вантажу видалити. Сміття промочене маслом лаками та фарбами щоб уникнути його самозаймання треба негайно видалити. 3.8.5. Забороняється за наявності в трюмах пожежонебезпечних вантажів складування іншого вантажу на трюмні люки. 3.8.6. Твіндечні люки дозволяється тримати відкритими тільки під час вантажних операцій або за відсутності вантажу в трюмі. 3.8.7. У разі використання у середині трюму автонавантажувачів чи інших агрегатів малої механізації їх безпеку в пожежному плані повинна перевірити спеціальна комісія за участю представника служби пожежної безпеки надалі - СПБ . У всіх випадках такий агрегат повинен бути обладнаний надійним іскрогасником на випускній трубі не мати інших пристроїв та вузлів які утворюють іскри не мати підтікань мастила та палива. На катках колесах повинна бути справна гумова приробка. 4. Протипожежний режим при експлуатації суден 4.1. Протипожежний режим судна в порту 4.1.1. Пожежна безпека на суднах що стоять у порту забезпечується дотриманням протипожежного режиму повним і своєчасним виконанням вимог пожежної безпеки Загальних правил морських торгових і рибних портів України нормативно-правових актів портів щодо пожежної безпеки Статуту служби на суднах флоту рибного господарства України а також цих Правил. 4.1.2. Усі вимоги СПБ із забезпечення пожежної безпеки в порту є обов'язковими для всіх суден що перебувають на акваторії порту. Ці вимоги слід виконувати беззастережно і в установлені строки. Вимоги повинні враховувати такі особливості пожежної безпеки для суден які ремонтуються перебуваючи на акваторії порту: імовірність займання внаслідок перегрівання переділок у приміщеннях де проводяться вогневі роботи і в суміжних з ними; імовірність вибухання парів палива та масла в цистернах і балонах із стисненим газом; складність дій при гасінні пожежі через наявність токсичних продуктів що утворюються під час горіння пофарбованих поверхонь ізоляційних та пластмасових матеріалів у замкнутих об'ємах а також через дим що поширюється у приміщення суміжні з аварійним; обмеження у використанні для гасіння пожежі ефективних але струмопровідних вогнегасних речовин через значну кількість електрообладнання що перебуває під напругою; важкість виявлення осередку пожежі та дій з його гасіння у зв'язку з поділом судна на велику кількість приміщень обмеженням підходів до них та насиченістю технічними засобами; можливе зниження остійності та запасу плавучості судна при гасінні пожежі водою. 4.1.3. Безпосередня відповідальність за додержання пожежобезпечного режиму на судні в порту і своєчасне виконання всіх вимог СПБ покладається на капітана судна. 4.1.4. Усі судна ФРГ мають мати плани евакуації людей з приміщень. Плани евакуації повинні містити схематичне позначення евакуаційних виходів та шляхів руху до них місць розташування засобів пожежогасіння і сигналізації. Ці плани повинні мати необхідні пояснювальні тексти. На дверях входу до приміщень слід вивішувати плани цих приміщень. На судні має бути встановлений порядок система оповіщення про пожежу який повинен указуватись у поясненні до плану евакуації або в інструкції і з яким потрібно ознайомити всіх працівників. 4.1.5. Судно яке стоїть у порту повинно мати в повній справності і готовності до дії протипожежне обладнання і системи. 4.1.6. При стоянці в порту на судні призначається ЧСВ до складу якої входить дозір з живучості який складається з членів суднового екіпажу і підпорядковується вахтовому помічнику капітана. На виробничих суднах для несення ЧСВ дозволяється залучати виробничий персонал. На дозір з живучості покладається забезпечення пожежної безпеки судна. 4.1.7. Особи які входять до складу дозору з живучості зобов'язані періодично удень - з 6 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин не рідше ніж через дві години вночі - з 22 години 00 хвилин до 6 години 00 хвилин - через одну годину робити обхід судна або за розпорядженням вахтового помічника капітана невідлучно перебувати в районі проведення вогневих робіт. Про результати нагляду дозорний доповідає вахтовому помічнику капітана. Усі особи дозору з живучості зобов'язані невідлучно знаходитись на судні. Вони мають право відпочивати не роздягаючись не більше трьох годин на добу і лише в призначеному вахтовим помічником капітана приміщенні. 4.1.8. При стоянці судна біля причалу члени ЧСВ повинні знати номер телефону берегової пожежної частини і пожежних суден порту. Усі члени ЧСВ повинні знати місцезнаходження найближчих телефонних апаратів. 4.1.9. При груповій стоянці біля берега суден на яких установлена двозмінна вахта дозволяється несення ЧСВ лише на одному черговому судні. Порядок несення такого дозору визначає судновласник за узгодженням з портовою владою адміністрацією СРП . 4.1.10. При розташуванні суден біля причалів бортом до причальної стінки відстань між штевнями середніх суден у межах однієї лінії повинна бути не менше п'яти метрів при розташуванні суден біля причалів кормою та носом відстань між бортами двох середніх суден повинна бути не менше 10 м. 4.1.11. Забороняється стоянка суден що не мають іскрогасного захисту в районі нафтопричалів і біля місць стоянки танкерів. 4.1.12. Забороняється швартування суден та портових плавучих засобів до пожежних пірсів. 4.1.13. Забороняється одночасна стоянка бортом до борту двох суден завантажених нафтопродуктами першого та другого розрядів а також суден одне з яких має на борту вибухонебезпечні та легкозаймисті вантажі. 4.1.14. Адміністрація порту та СПБ повинні розробити план евакуації і розосередження суден у разі виникнення пожежі і ознайомити з ним капітанів суден. 4.1.15. При пожежі на судні що стоїть у порту біля причалу капітан або особа що його заміщає має прийняти рішення - залишити судно на своєму місці або перевести до більш безпечного. Судна завантажені пожежонебезпечними вантажами мають негайно відводитись у безпечне місце зручне для дії берегових пожежних команд. Якщо капітан вирішить гасити пожежу на судні біля причалу то слід ужити заходів щодо відводу всіх суден яким може загрожувати полум'я а також щодо захисту вантажів і берегових споруд на причалі. 4.1.16. Гасіння пожежі на суднах що ремонтуються здійснюється силами екіпажів суден берегових пожежних команд і рятувальних суден. 4.1.17. У разі пожежі капітан судна або особа що його заміщує зобов'язаний негайно викликати берегову пожежну команду вжити усіх заходів для рятування людей вантажів та ліквідації небезпеки. При пожежі на судні яке перебуває в іноземному порту капітан зобов'язаний сповістити про пожежу портову владу і далі організація пожежогасіння повинна проводитись з урахуванням портових правил і норм що діють у цій державі. Берегова пожежна команда викликається лише за наказом капітана. Рятувальні роботи як правило повинні проводитись одночасно з гасінням пожежі. Якщо наявних сил і засобів недостатньо для одночасних дій то для рятування людей слід використовувати весь особовий склад учасників пожежогасіння. До закінчення рятувальних робіт зупинка вентиляції аварійного приміщення та вимкнення освітлення шляхів виводу людей неприпустимі. 4.1.18. При пожежі на судні керівництво гасіння пожежі до повної її ліквідації повинен виконувати капітан судна чи особа що його заміщує. У виняткових випадках при неможливості виконання обов'язків керівника гасіння пожежі в разі поранення за відсутності на судні капітана особи що його заміщає керівництво гасінням пожежі повинен узяти на себе вахтовий механік або присутній на судні механік вищого рангу. 4.1.19. Старший пожежний начальник який прибув на місце пожежі є консультантом капітана аварійного судна або особи що його заміщує і одночасно виконує свої обов'язки з керівництва підлеглими йому підрозділами. Як виняток з розпорядження судновласника чи начальника порту а також на прохання капітана аварійного судна або особи що його заміщує керівництво гасінням пожежі на судні може бути передано старшому пожежному начальнику. 4.1.20. Якщо пожежа виникла на судні на якому відсутній екіпаж то керує гасінням пожежі старший у званні пожежний начальник що прибув на аварійне судно. 4.1.21. Керівник гасіння пожежі зобов'язаний: оголосити на судні загальносуднову тривогу із зазначенням місця або приблизного району пожежі якщо її точне місце ще не визначено; оголосити місце збору аварійних партій і груп; поставити завдання групі розвідки що направляється в аварійні приміщення для виявлення місця розмірів характеру пожежі наявності і стану шляхів евакуації людей; оповістити про пожежу берегову пожежну частину; зупинити вантажні операції і бункерування; поставити вимогу про відхід від борту суден не задіяних у гасінні пожежі ужити заходів щодо гасіння пожежі використовуючи сили і засоби поблизу суден на постої та берегових і плавучих пожежних засобів які прибули; у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування евакуацію використовуючи для цього наявні сили й засоби; якщо змога сповістити людей яких рятують про те що до них надходить допомога; видалити за межі небезпечної зони всіх людей не пов'язаних з ліквідацією пожежі; здійснити при потребі відключення електроенергії за винятком систем протипожежного захисту зупинення систем вентиляції в аварійному і суміжних з ним приміщеннях за винятком пристроїв захисту від диму ; здійснити інші заходи що сприяють гасінню пожежі її локалізації і зменшують можливі матеріальні втрати. 4.1.22. В особливо складних умовах керівником гасіння пожежі може бути створений оперативний штаб пожежогасіння що є дорадчим органом для надання допомоги в управлінні діями учасників гасіння пожежі. До складу оперативного штабу пожежогасіння слід увести: капітана старшого помічника старшого механіка аварійного судна; спеціалістів пожежного управління флоту порту та міста; представників портового нагляду; представників інших служб порту при потребі рятувальної охоронної та інших . 4.1.23. Якщо обов'язки керівника гасіння виконує капітан то начальником оперативного штабу пожежогасіння призначається старший пожежний начальник в інших випадках керівник гасіння пожежі призначає начальником штабу одного із спеціалістів що ввійшли до складу штабу. 4.1.24. Керівник гасіння пожежі повинен: поставити конкретні завдання прибулим з інших суден аварійним партіям і групам; підрозділам СПБ; подати допомогу в ознайомленні з обстановкою на судні та з обраними шляхами підходу до осередку пожежі. Крім того керівник гасіння має ознайомити прибулих з: оперативно-тактичним планом пожежогасіння надалі - ОТПП і оперативно-тактичною картою пожежогасіння надалі - ОТКП ; схемою конструктивного пожежного захисту судна; схемою шляхів евакуації людей розташуванням паливних та інших ємкостей з ГР стиснутими та зрідженими газами тощо. 4.1.25. Основними обов'язками оперативного штабу пожежогасіння є: забезпечення виконання рішень керівника гасіння пожежі; консультація керівника пожежогасіння із специфічних особливостей об'єкта що горить; вивчення та аналіз умов пожежі шляхом безперервної розвідки та доповідей про результати аналізу керівнику гасіння пожежі; організація зв'язку; забезпечення контролю за виконанням наказів керівника гасіння пожежі; забезпечення робіт з виконання вирізів в обшивці та переділках судна призначених для евакуації людей та введення сил і засобів пожежогасіння в осередок пожежі; виклик при потребі додаткових сил та засобів для гасіння пожежі; створення резерву з підрозділів що прибули; забезпечення охорони місця пожежі та надання медичної допомоги потерпілим; забезпечення учасників гасіння харчуванням обігрівом зміною бойового одягу; збирання відомостей про причину пожежі; ліквідація наслідків пожежі; відновлення працездатності технічних засобів живучості та функціонування судна в цілому. 4.1.26. При пожежі в порту чи на судні що стоїть у порту всі інші судна зобов'язані готувати до негайного використання протипожежні та рятувальні засоби а також головний двигун на випадок відходу для надання допомоги зміни місця стоянки чи для буксирування у безпечне місце інших суден які не мають ходу. У разі потреби при гасінні пожежі під час перешвартовки аварійного судна до іншого причалу або виведення судна на рейд що обумовлено небезпекою поширення пожежі на берегові споруди або на інше судно та з інших причин цю операцію слід проводити за узгодженням з капітаном порту чи особами що їх заміщають у міру можливості не зупиняючи активних дій гасіння пожежі з використанням водопіногасних засобів пожежних рятувальних та портових буксирів. Екіпажі суден які стоять біля борту аварійного судна зобов'язані негайно прийти йому на допомогу. 4.1.27. Усі пожежні рятувальні й буксирні судна за сигналом пожежної тривоги або за вказівкою адміністрації порту зобов'язані негайно прямувати до місця пожежі з максимальною швидкістю не порушуючи норм безпеки плавання і по прибутті виконувати розпорядження керівника пожежогасіння. 4.1.28. Судновласник або капітан судна готуючи судно групу суден до зимівлі ремонту або приколу повинні подати начальнику порту письмову заяву з додаванням висновків СПБ про виконання профілактичних протипожежних заходів на судні групі суден . 4.1.29. До постановки судна на зимівлю його капітан повинен скласти план заходів із забезпечення живучості судна на період його стоянки; план затверджує судновласник і узгоджує з адміністрацією порту. 4.1.30. Судна що поставлені на зимівлю повинні мати справне протипожежне обладнання готове до дії у відповідності з порою року та умовами стоянки. 4.1.31. Перед постановкою на зимівлю кожне судно повинно бути розвантажене очищене від залишків рідкого палива ГМ зайвого інвентарю сміття тощо. 4.1.32. Наявність рідкого палива на судні що зимує може бути тільки з дозволу СПБ. 4.1.33. З метою проведення зачистки та дегазації танків бункерів насосних приміщень та ллял а також зберігання на судні запасів палива що не перешкоджає проведенню ремонтних робіт із застосуванням відкритого вогню слід силами портової хімічної лабораторії виконати аналіз повітря в приміщеннях що ремонтуються. За результатами аналізу скласти акт про можливість зберігання палива. Складати акт слід за участю представників порту СПБ начальника зимововідстійного пункту та капітана судна групи суден . 4.1.34. Усі службові та житлові приміщення суден на зимовій стоянці а саме: трюми машинно-котельні приміщення надалі - МКП каюти кубрики та інші приміщення де не проводять ремонтних робіт та не проживає екіпаж охорона повинні бути зачинені та опломбовані а електропроводка до них знеструмлена. 4.1.35. Забороняється користуватися на суднах що зимують нагрівальними приладами нестаціонарного типу. Користуватися стаціонарними нагрівальними приладами допускається тільки з дозволу СПБ. 4.1.36. Біля кожної лінії суден що зимують з обох сторін та між лініями повинні бути створені ополонки які слід регулярно очищати від льоду. 4.1.37. Сміття використані обтиральні та інші горючі відходи під час стоянки судна біля причалу слід виносити на берег у спеціально відведені для цієї мети місця. 4.1.38. Завантаження судна проводиться за вантажним планом затвердженим капітаном судна і узгодженим з портовою адміністрацією та СПБ. 4.1.39. Усі роботи пов'язані з вантажними операціями на суднах і в порту повинні проводитись у відповідності з вимогами правил пожежної безпеки. 4.1.40. Начальники вантажно-розвантажувальних ділянок порту а також адміністрація підприємств та організацій що виконують вантажні операції на суднах та в порту несуть повну відповідальність за виконання протипожежних правил. 4.1.41. Капітани суден зобов'язані за 24 години до відходу подати заявку в СПБ на огляд судна. 4.2. Протипожежний режим при бункеруванні суден паливом 4.2.1. Бункерування суден паливом - відповідальна операція яка підвищує пожежну небезпеку на судні та можливість забруднення акваторії паливом і як наслідок - виникнення пожежі. 4.2.2. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів у тому числі й палива проводиться суднами тільки на території нафтової ділянки порту де дотримується спеціальний протипожежний режим. 4.2.3. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів які перевозяться наливними суднами проводиться біля причалів на безпричальних рейдових пунктах перевалки і на рейдах при бортовому перевантаженні. При підході танкера до причалу біля якого вже завантажує вивантажує нафтопродукти першого розряду інший танкер вантажні операції на останньому повинні бути перервані до повного швартування танкера що підходить до причалу. 4.2.4. При передачі палива з судна на судно на кожному з них має бути піднято червоний прапор а в нічний час - включено червоний вогонь кругового освітлення. Першим підіймає прапор або включає червоний вогонь приймальне судно засвідчуючи цим свою готовність до приймання рідкого палива. Судно що передає паливо дублює сигнал після чого включає насоси. 4.2.5. У всіх випадках швартування танкера з вантажем палива до великотоннажного судна біля борту останнього не повинно бути плавзасобів. 4.2.6. При швартуванні до борту або постановці судна на бакштив при прийманні шлангів і одержанні палива всі розпорядження капітана танкера повинні суворо виконуватися суднами яких бункерують. 4.2.7. Під час спільної стоянки танкера і судна якого бункерують повинні бути посилена вахтова служба й ужиті всі заходи щодо забезпечення пожежної безпеки. Головні двигуни обох суден повинні бути в повній готовності до дії у разі негайного відходу суден одне від одного. Між суднами повинен бути встановлений надійний зв'язок. 4.2.8. Приймання рідкого палива на судно повинно проводитись через штатний трубопровід облаштований арматурою що забезпечує подачу палива в усі цистерни основного запасу. Забороняється прокладати приймальні шланги в середині суднових приміщень крім приміщення станції приймання-передавання палива. 4.2.9. При зливанні нафтопродуктів з несамохідної нафтоналивної баржі на судно або берегову нафтобазу буксирувальне судно повинно бути поблизу цієї баржі і готове при потребі до її негайного відведення. 4.2.10. Корпус танкера вантажні шланги і берегові трубопроводи з ГР повинні бути надійно заземлені. 4.2.11. Забороняється приймати на судно нафтопродукти що мають температуру вищу за +60 град.С. Паливно-мастильні матеріали надалі - ПММ першого та другого розрядів температура яких перед прийманням нижча за температуру їх спалаху менше ніж на 10 град.С прирівнюються до першого розряду. 4.2.12. У період вантажних операцій з вантажами які не належать до небезпечних у пожежному плані допускається бункерування суден спеціально облаштованими суднами-бункерувальниками; в цьому разі судна які бункерують і судна яких бункерують не повинні мати на зовнішніх палубах відкритого вогню; димові і випускні труби ають бути облаштовані справно діючими іскрогасниками. Екіпаж судна якого бункерують має вжити додаткових заходів щодо пильності: про підхід до його борту судна яке бункерує має бути оголошено в судновій радіотрансляції. Забороняється проводити будь-які вантажні операції при бункеруванні суден необлаштованими суднами передавання палива з судна на судно . 4.2.13. Судна з недегазованими танками після перевезення нафтовантажу першого розряду і завантажені нафтою чи нафтопродуктами першого розряду з прибуттям у порт закінченням швартування чи постановки на якір у межах портових вод і до відходу з порту початку відшвартування од причалу або знімання з місця якірної стоянки зобов'язані підняти на штаг-карнаці чи фор-стеньзі червоний прапор удень або ввімкнено червоний вогонь уночі. 4.2.14. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів першого розряду повинно виконуватися тільки закритим способом тобто фланці шлангів берегових вантажних труб повинні бути наглухо з'єднані з приймальною вантажною трубою танкера що унеможливлює вільне падіння струменя нафтопродуктів. 4.2.15. Шланги для нафтопродуктів першого розряду повинні мати кінцеві фланці з мідного металу або облицьовані ним а всередині - мідний дріт або пластину кінці якого припаяні до фланців. 4.2.16. Нафтопродукти другого та третього розрядів дозволяється вантажити відкритим способом тобто через люки чи горловину розширювачів без фланцевого з'єднання вантажних трубопроводів. Шпарини навколо опущених у горловину шлангів повинні бути прикриті змоченим водою брезентом а під труби слід підкласти мати. 4.2.17. Кожне судно повинно мати технічній опис та інструкцію з експлуатації систем приймання і перекачування пального й масла а також свідоцтво про пропускну здатність паливного й масляного трубопроводів. 4.2.18. Усі питання пов'язані з бункеруванням головний старший механік зобов'язаний заздалегідь узгодити з капітаном судна який залежно від зовнішніх умов і наявності екіпажу повинен із командного складу судна призначати відповідального за пожежну безпеку робіт. 4.2.19. Відповідальний за бункерування повинен здійснити підготовку судна й забезпечити надійний зв'язок з персоналом бункерувального стаціонарного чи плавучого засобу. 4.2.20. Персонал який виконує бункерування зобов'язаний знати систему паливних і масляних трубопроводів у т.ч. розташування переливних повітряних і мірильних труб та показників рівня заповнення танків. Особи що призначені для забезпечення пожежної безпеки повинні бути проінструктовані. 4.2.21. Перед початком бункерування слід: перевірити справність запірної арматури трубопроводів і їх кріплення вентиляції закриття люків і розширників танків трапів тощо внутрішнього устаткування танків та кофердамів; запірна арматура і задрайки закриття люків та розширників танків мають бути розходжені; перевірити стан повітряних і мірильних труб а також справність самозапірних пробок наявність вантажів важелів перевірити легкість руху пробок виконати замірювання рівня у паливних масляних та переливних танках і зробити відповідний запис у машинному журналі; привести до готовності і негайної дії протипожежні системи і обладнання; виконати герметизацію всіх палубних закриттів аварійних люків і ілюмінаторів; ужити спеціальних заходів для унеможливлення попадання пального на гарячі поверхні; зачинити палубні шпигати та інші отвори у фальшбортах і ватервейсах; відібрати для бункерування справні шланги; шланги прокласти без заломів з достатньою слабиною шланги повинні подаватися із заглушеними фланцями; унеможливити попадання у воду чи на палубу залишків пального від попередніх бункерувань; для збирання витікань відкривати заглушки слід над піддонами чи лотками які повинні залишатися під фланцями до закінчення бункерування; виставити спеціальну вахту для нагляду за станом приймального паливного шланга. 4.2.22. Про готовність судна до бункерування відповідальний повинен доповісти капітану і через вахтового помічника капітана запитати дозвіл про початок бункерування. 4.2.23. Вахтовий помічник капітана має особисто переконатися у надійності зв'язку з бункерувальником робить запис про це в судновому журналі оголошує по судну про початок бункерування попереджає екіпаж про пожежну небезпеку забороняє куріння і надалі дії у контакті з відповідальним за бункерування. На фор-стеньзі має бути піднято червоний прапор або ввімкнуто червоний вогонь. 4.2.24. При бункеруванні слід постійно стежити за станом шланга своєчасно усувати причини витікань палива. Пролите на палубу паливо потрібно негайно видалити місце виливу протерти клоччям чи дрантям а приміщення провентилювати. Використане клоччя чи дрантя потрібно складати в спеціальні металеві ящики. 4.2.25. Середня швидкість руху пального в трубопроводах на боці нагнітання у залежності від в'язкості пального не повинна перевищувати значень наведених у таблиці 1. Таблиця 1 ------------------------------------------------------------------ |Кінематична | 1 0 | 11 4 | 36 2 | 74 | 148 0 | 444 0 | |в'язкість | 11 4 | 28 4 | 74 0 |148 0 | 444 0 | 888 0 | |м2/с | | | | | | | |-------------+--------+-------+-------+-------+--------+--------| |Середня | 2 5 | 2 0 | 1 5 | 1 2 | 1 1 | 1 0 | |швидкість | | | | | | | |м/с | | | | | | | ------------------------------------------------------------------ 4.2.26. Забороняється стороннім особам під час вантажних операцій на суднах які перевозять наливні нафтопродукти першого та другого розрядів перебувати на вантажній палубі. 4.2.27. Слід постійно контролювати концентрацію парів нафтопродуктів за допомогою газоаналізаторів у найбільш вибухонебезпечних приміщеннях. На танкерах потрібно підтримувати герметизацію невантажних приміщень а також газовідвідних і оглядових отворів герметизацію сальникових улаштувань арматури і вантажних насосів. 4.2.28. Не допускається перекривання приймальних клапанів на судні яке бункерується до припинення подачі пального чи масла з берега або плавучого бункерувальника. 4.2.29. Необхідно стежити за станом повітряних та переливних труб паливних і масляних танків та цистерн. 4.2.30. Забороняється під час вантажних операцій з нафтопродуктами: виконувати вантажно-розвантажувальні роботи в суховантажних трюмах; мати будь-які зовнішні вогні крім установлених для стоянки; виконувати миття і дегазацію суднових танків. 4.2.31. Під час бункерування потрібно вести контроль за рівнем пального і масла в танках що заповнюються. По закінченні їх заповнення має бути зменшена продуктивність насосів бункерувальної станції. Рекомендується доливати відсіки подвійного дна шляхом перепускання палива з диптанків. 4.2.32. Крім того при вивантаженні нафтопродуктів першого розряду на рейдах у наливні баржі або ліхтери слід виконувати такі вимоги: місце якірної стоянки судно повинно займати суворо за вказівкою портового нагляду; підхід барж і ліхтерів до борту танкера повинен виконуватися з особливою обережністю не допускаючи ударів тертя і навалу; борти танкера барж і ліхтерів мають бути освітлені і облаштовані м'якими кранцями; зливання нафтопродуктів першого розряду в баржу чи ліхтер повинно виконуватися лише закритим способом по трубопроводах; під час хвилювання моря завантаження і вивантаження можуть бути припинені за рішенням капітана танкера. У цьому разі баржа або ліхтер мають бути відведені від борту танкера і поставлені на якір; на рейді де здійснюється наливання чи зливання нафтопродуктів має чергувати буксирне судно катер з протипожежним обладнанням яке спроможне надати негайну допомогу під час аварії на нафтоналивних суднах; баржі повинні мати електричне освітлення; якщо немає постійних джерел то освітлення повинно живитися від акумуляторів відповідної потужності та системи узгодженої з СПБ; забороняється зливання нафтопродуктів першого розряду з танкера на баржу на ходу зливання вантажів другого та третього розрядів на ходу допускається в залежності від хвилювання моря і за дозволом капітана танкера; не допускається зливання нафтопродуктів першого розряду з танкера одночасно на дві баржі. 4.2.33. На суднах які беруть участь у бункеруванні особи залучені для проведення цієї операції повинні ретельно стежити за тим щоб шланг був надійно закріплений і мав достатню слабину особливо при бункеруванні на ходу. Шланг повинен мати плавну кривизну підтримуватись у провішеному стані стрілою краном або краном-балкою танкера і судна яке бункерується за допомогою спеціальної підвіски яка убезпечує шланг від заламувань і пошкоджень. 4.2.34. Від'єднання шлангів від суднового трубопроводу слід проводити над піддоном що вставлений під з'єднувальними фланцями. Спершу слід віддавати кріплення в нижній частині трубопроводу. Прибирання шлангів потрібно проводити при заглушених фланцях. Шланги повинні бути насухо витерті ганчір'ям і вкладені на штатне місце. 4.2.35. Після закінчення бункерування випадкові плями нафтопродуктів на палубі слід видалити за допомогою сухого ганчір'я. 4.2.36. Нафтопродукти що розлиті на палубі треба негайно зібрати і злити в танк або здати на бункерувальне судно. 4.2.37. Забороняється бункерування суден рідким паливом: за наявності на судні пасажирів; у разі невиконання суднами які бункерують і яких бункерують заходів з підготовці до бункерування; якщо одна зі стаціонарних систем пожежогасіння несправна; якщо на судні ведуться вогневі роботи; через корпус іншого судна. 4.2.38. При бункеруванні потрібно запобігати іскроутворенню від тертя або удару рухомих металевих частин одна об другу чи об суміжні з ними частини корпуса й конструкції. 4.2.39. При прийманні або передаванні води що забруднена нафтою потрібно дотримуватися таких самих заходів пожежної безпеки що й при бункеруванні паливом. 4.3. Протипожежний режим при транспортуванні небезпечних вантажів 4.3.1. Вантажні операції та транспортування небезпечних вантажів слід виконувати згідно з цими Правилами Правилами Регістру НАОП 5.1.21-1.10-89 РД 31.15.01 КНД 31.1.003 нормативно-правовими актами Держкомрибгоспу України обов'язковими постановами по порту актом комісії судновласника який визначає придатність судна до транспортування небезпечних вантажів. 4.3.2. Усі особи які пов'язані з транспортуванням небезпечних вантажів зобов'язані знати характеристику та властивості цих вантажів умови їх зберігання на судні правила поводження з ними при навантаженні та вивантаженні порядок розміщення та укладання їх на судні та заходи пожежної безпеки. 4.3.3. До небезпечних вантажів належать речовини та предмети що в умовах перевезення зберігання завантаження та вивантаження можуть стати причиною вибуху пожежі або взагалі будь-якого руйнування та псування судна вантажів портових пристроїв будівель та споруд а також загибелі каліцтв отруєння опіків опромінення та інших захворювань людей та тварин. 4.3.4. Судно що перевозить небезпечні вантажі повинно мати спеціальний опис або маніфест у якому наведені дані про наявність небезпечних вантажів та дозвіл на їх перевезення. Замість спеціального опису або маніфесту може бути складений детальний вантажний план у якому зазначено клас та місця розташування всіх небезпечних вантажів які перебувають на судні. 4.3.5. Суднам з небезпечним вантажем що прямують до порту але не мають дозволу на розвантаження перед входом у порт слід стати на якір у спеціально відведеному місці за вказівкою капітана порту. Капітани цих суден зобов'язані завчасно повідомити адміністрацію порту про прибуття але не пізніше ніж за 24 години а також про категорію небезпечних вантажів на борту. Прибувши в порт капітан повинен чекати вказівок про час і місце розвантаження. 4.3.6. Забороняється суднам з небезпечним вантажем швартуватися до інших суден та ставати на якір у безпосередній близькості від них. До суден що перевозять рибне борошно та гофротару ця вимога не стосується. 4.3.7. Завантаження та вивантаження небезпечних вантажів повинно виконуватись способами які унеможливлюють небезпеку для життя та здоров'я людей що займаються вантажними роботами а також унеможливлюють забруднення суднових житлових службових та виробничих приміщень. При перевантаженні навалочних небезпечних вантажів повинні бути вжиті заходи щодо запобігання запиленню робочих місць та навколишньої території. 4.3.8. Забороняються під час бункерування судна вантажні операції з небезпечними вантажами. 4.3.9. Завантаження та вивантаження небезпечних вантажів повинно проводитись за технологічними картами які розроблено у відповідності з характеристиками та властивостями цих вантажів. Технологічні карти повинні бути узгоджені із СПБ інженером техніки безпеки органами санітарного нагляду і затверджені капітаном порту. 4.3.10. При складанні вантажних планів і планів розташування небезпечних вантажів у трюмах та інших приміщеннях слід ураховувати їх фізико-хімічні властивості з метою визначення можливої несумісності. Сумісність небезпечних вантажів визначається за таблицею сумісного зберігання небезпечних вантажів на основі вимог марг. 460 МОПОГ та НАПБ А.01.001-95. У всіх випадках перевезення різних небезпечних вантажів на одному судні вони повинні бути відокремлені один від одного: легкозаймисті речовини - від речовин які можуть вибухати від вогню; окислювальні та інші речовини що сприяють або викликають горіння - від легкозаймистих та горючих речовин. При перевезенні небезпечних вантажів слід унеможливити створення вибухо- та вогненебезпечних сумішей речовин що перевозяться з повітрям окислювальними та іншими речовинами які сприяють горінню. 4.3.11. Завантаження судна вогненебезпечним вантажем у кількості понад 20 т проводиться тільки на спеціально відведених причалах. Ця вимога не стосується до завантаження і вивантаження гофротари рибного та крилевого борошна та нафтопродуктів третього розряду. 4.3.12. До прийняття на судно вантажу фізико-хімічні властивості якого невідомі капітан судна зобов'язаний зажадати від адміністрації порту та вантажовідправника сертифікат на цей вантаж. Забороняється приймати для транспортування вантажі з невідомими властивостями і характеристиками щодо вибухової та пожежної безпеки. У разі виявлення небезпечних вантажів без документів як у дорозі так і в порту до того часу доки не встановлено рід вантажу повинні вживатись усі заходи застереження передбачені щодо небезпечного вантажу. 4.3.13. При завантаженні вантажу який має здатність самозайматися або виділяти вибухонебезпечні гази у вантажному приміщенні слід передбачити вентиляцію що відповідає фізико-хімічним властивостям вантажу. Якщо штатна суднова вентиляція не задовольняє вимоги щодо зберігання даного виду вантажу то потрібно дообладнати приміщення додатковими вентиляційними пристроями. 4.3.14. Небезпечні вантажі повинні прийматися на судно після завантаження його рештою вантажів а розвантажуватися - першими. Судно що прийняло на борт вибухонебезпечні вантажі повинно негайно відійти від причалу. 4.3.15. Небезпечні вантажі які транспортуються в трюмах танках або на верхній палубі повинні бути під постійним наглядом для своєчасного виявлення первинних ознак займання. Особливу увагу слід звертати на приміщення де розміщені вантажі здатні до самозаймання а також на танки та інші ємкості з нафтопродуктами. 4.3.16. Небезпечні вантажі які транспортуються повинні мати надійне кріплення що унеможливлює їх тертя удари один об другий та об інші предмети а також мати пристрої які унеможливлюють їх перекидання та зсув за штормових умов. 4.3.17. Перед початком завантаження капітан відповідно до правил зобов'язаний особисто перевірити готовність судна до перевезення пред'явлених небезпечних вантажів забезпеченість та справність відповідних засобів протипожежного захисту датчиків пожежної сигналізації токсичності зараження корозійності або радіоактивності вантажів. Перед завантаженням небезпечних вантажів старший помічник капітана разом з другим помічником другим механіком та електромеханіком повинні перевірити відсутність течі води через надходження забортної води чи через нещільності в трубопроводах у трюмах витікання з танків бункерів цистерн та інших вантажних ємкостей справність електромережі готовність до дії протипожежних систем і пристроїв і стан устаткування щільність і надійність закриття горловин справність і чистота вимірювальних труб із ллял справність трапів і огороджень систем вимірювання температур . Трюми мають бути чисті просушені та провентильовані. Під час вантажних операцій слід використовувати тільки справні вантажно-розвантажувальні засоби. 4.3.18. У процесі підготовки судна до рейсу з перевезення небезпечного вантажу слід вибрати вогнегасні засоби розрахувати інтенсивність їх подачі відкоригувати ОТПП. За потреби слід поповнити запас гасильних речовин і протипожежного обладнання. Слід провести заняття та навчання з відпрацювання ОТПП де зважаючи на можливі варіанти ситуацій фізико-хімічні та агресивні властивості небезпечних вантажів що перевозяться даним рейсом намітити можливі рішення з вибору способів та методів гасіння пожеж. Потрібно вибрати рекомендовані засоби гасіння і не застосовувати заборонені. 4.3.19. До початку вантажних операцій з небезпечним вантажем усі члени екіпажу які беруть участь у цих роботах повинні бути проінструктовані про запобіжні заходи які слід виконувати при роботі з вантажем. Інструктаж проводить старший помічник капітана за участю помічника капітана пожежної частини та боцмана. 4.3.20. До початку вантажних операцій з небезпечними вантажами на судні необхідно провести такі попереджувальні заходи: задраїти всі закриття включаючи ілюмінатори з боку борту де проводяться вантажні операції; забезпечити швидку віддачу швартових та негайне зняття судна з якоря; привести системи та засоби пожежогасіння у стан готовності; виконати вимоги МОПОГ щодо підготовки судна для перевезення небезпечних вантажів та необхідних протипожежних заходів. 4.3.21. Забороняється проводити завантаження небезпечних вантажів: у трюми танки та інші приміщення які не мають відповідного спеціального обладнання або якщо це обладнання несправне; під час грози грозових розрядах ; при скупченні великої кількості парів нафтових газів на палубах або в трюмах які призначені для цих вантажів; у тарі яка не відповідає вимогам до упакування цього вантажу. 4.3.22. Забороняється при вантажних операціях з небезпечними вантажами: обслуговувати суднові вантажно-розвантажувальні засоби членам екіпажу яких не було проінструктовано та допущено до самостійного управління механізмами і пристроями; проводити вантажні операції вибухонебезпечних вантажів без обгородження комінгсів люків борту фальшборту палуб та вантажних гаків матами або іншими м'якими предметами або де це можливо дерев'яними щитами; укладати вантажі поблизу від поверхні що нагрівається і не має ізоляції; розпалювати вогонь та підтримувати горіння в суднових котлах та камбузних плитах без наявності на їх трубах іскрогасного обладнання; користуватися на судні відкритим вогнем а також переносними електронагрівальними приладами каютними вентиляторами та іншими приладами що можуть утворювати іскри; запускати переносні ДВЗ курити на судні у тому числі на відкритих палубах та в місцях для куріння що встановлені наказом по судну. 4.3.23. Під час вантажних операцій з небезпечними вантажами в місцях найбільш вибухонебезпечних та пожежонебезпечних слід виставляти вахтових пожежної безпеки. Вахтовими призначаються особи які добре знають правила поводження з даним вантажем. До участі у вантажних операціях вони не залучаються. 4.3.24. Вахтові пожежної безпеки зобов'язані: невідлучно перебувати на своїх місцях; стежити за точним виконанням правил пожежної безпеки при вантажних операціях; стежити за тим щоб при вантажних операціях були вжиті всі заходи які унеможливлюють удари або падіння вантажу що можуть призвести до іскріння; знати заходи запобігання вибухам та пожежам заходи щодо боротьби з вогнем уміти на практиці використовувати первинні засоби пожежогасіння; знати засоби зв'язку з вахтовим помічником капітана а під час стоянки біля причалу - з пожежною командою яка розташована поблизу і негайно доповідати їм про всі ознаки загоряння вантажів. 4.3.25. Температура в трюмах танках та інших приміщеннях що призначені для перевезення небезпечних вантажів не повинна перевищувати допустимі норми що встановлені для даного вантажу. При підвищенні температури потрібно негайно з'ясувати причину цього та вжити заходів для зниження температури до нормальної шляхом посилення вентиляції охолодження зрошення палуб. 4.3.26. Забороняється використовувати стальні та синтетичні швартові та буксирні троси на суднах які перевозять наливом займисті рідини з температурою спалаху парів нижче від +60 град.С. В інших випадках допускається застосовувати синтетичні троси що пройшли антистатичну обробку. 4.3.27. Забороняється при завантаженні розвантаженні та зберіганні будь-яких небезпечних вантажів у трюмах приміщеннях та на відкритих палубах: допускати сторонніх осіб до вантажів; підходити до вантажів з відкритим вогнем або мати при собі сірники запальнички та інші предмети які можуть стати джерелом іскроутворення або відкритого вогню; користуватися переносними засобами освітлення в звичайному виконанні опалювальними приладами та тимчасовою електропроводкою а також приладами та інструментами які можуть спричинити до іскри; залишати під напругою електрообладнання навіть у вибухобезпечному виконанні. 4.3.28. Упаковка небезпечних вантажів повинна бути якісна що не піддається небезпечному впливу речовин які містяться в ній. Посудини у яких містяться небезпечні вантажі рідини повинні мати незаповнений простір достатній для розширення рідини при найбільшій температурі яка можлива під час перевезення в звичайних умовах. Балони та інші посудини для газів які перебувають під тиском повинні бути справні своєчасно випробувані та правильно заповнені. Забороняється усунення будь-яких несправностей тари переупакування або переливання небезпечних вантажів на судні. 4.3.29. Стиснені зріджені або розчинені під тиском гази приймаються для перевезення лише в тарі яка задовольняє вимоги діючих норм і технічних умов ДНАОП 0.00-1.07-94 та цих Правил. 4.3.30. На кожному балоні повинні бути вибиті паспортні дані: найменування або знак товарний заводу-виготовлювача; номер балона; дата місяць рік виготовлення або випробовування балона та рік чергового огляду наприклад 10-03-98 ; місткість балона: для балонів малої місткості до 5 л включно - номінальна а для балонів середньої місткості від 5 до 55 л - фактична з точністю до 0 2 л. На балонах малої місткості паспортні дані дозволяється наносити масляною фарбою або зазначати на окремій пластинці що припаяна до балона. Пофарбування та напис на балонах у залежності від газу яким заповнено балон повинні відповідати таблиці 2. Таблиця 2 ------------------------------------------------------------------ | Газ |Пофарбування | Напис | Колір напису | | | балона | | | |---------------+---------------+---------------+----------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |---------------+---------------+---------------+----------------| |Аміак |Жовте | Аміак | Чорний | |Ацетилен |Біле | Ацетилен | Червоний | |Повітря |Чорне | Стиснене | Білий | | | | повітря | | |Кисень |Блакитне | Кисень | Чорний | |Кисень |Блакитне | Кисень | Чорний | |медичний | | медичний | | |Вуглекислота |Чорне | Вуглекислота | Жовтий | |Хладон 12 |Алюмінієве | Хладон 12 | Чорний | |Хладон 22 |Алюмінієве | Хладон 22 | Чорний та дві | | | | | жовтісмуги | |Циклопропан |Оранжеве | Циклопропан | Чорний | |Етилен |Фіолетове | Етилен | Червоний | |Усі інші ГГ |Червоне | Назва газу | Білий | ------------------------------------------------------------------ 4.3.31. При наповненні балона стисненим газом потрібно враховувати що його тиск при нагріванні під час перевезення може збільшитися на 15% і більше порівняно з тиском при наповненні. 4.3.32. Якщо при транспортуванні небезпечного вантажу з'ясовано що його тара ушкоджена виявлено течу або розсипання вмісту упаковки то капітан зобов'язаний встановити спеціальний пожежний пост та вивантажити вантаж з ушкодженою тарою в першому попутному порту. Якщо стан небезпечного вантажу спричиняє до небезпеки для екіпажу та судна то вантаж слід викинути за борт про що слід записати в судновому журналі. Викидати за борт небезпечний вантаж в ушкодженій тарі слід під наглядом капітана або його старшого помічника. Викинутий вантаж потрібно затопити. Частину вантажу що витекла з упаковки в трюмі або на палубі слід ретельно прибрати а місця розливу насухо вичистити. 4.3.33. Вимушене розпакування небезпечного вантажу слід проводити з особливою обережністю під керівництвом досвідчених спеціалістів без ударів молотком або іншим твердим предметом додержуючись правил розпакування бездокументних вантажів. 4.3.34. У разі виявлення пошкодження тари та витікання розсипу небезпечних вантажів будь-які роботи у вантажному приміщенні повинні бути негайно припинені. Роботи можуть бути відновлені лише після усунення виявлених дефектів і коли концентрація горючих парів у повітрі досягне безпечної величини. 4.3.35. Тара для перевезення ЛЗР повинна бути закупорена і за звичайних умов морського транспортування надійно захищати вміст від зовнішніх джерел загоряння. 4.3.36. У скляних бутлях місткістю до 60 л дозволяється перевозити тільки рідини з високою температурою спалаху категорія 3.3 а місткістю не більше 5 л - будь-яку ЛЗР. Бутлі місткістю до 60 л повинні бути повністю упаковані в дерев'яні або фіброві барабани а місткістю до 5 л - у дерев'яні ящики або дерев'яні бочки. В обох випадках ємкості повинні бути обкладені інертним прокладним амортизувальним матеріалом установлюватись горловиною догори а на кришці кожного виду тари повинен бути напис "Верх". 4.3.37. Міцність ємкості для рідин з низькою температурою кипіння повинна бути достатньою щоб витримати з розрахунковим запасом внутрішній тиск що може утворитися. Упаковка яка використовується для особливо небезпечних вантажів повинна бути достатньо міцною щоб витримати внутрішній тиск який може утворитися при нагріванні рідини до +65 град.С і мати запас міцності при цій температурі не менше 50%. Ємкість заповнюється з недоливом який встановлюється у відсотках від загальної її місткості. У всіх випадках ємкість повинна бути наповнена рідиною не більше ніж на 95% її ємкості. 4.3.38. Тара в якій міститься ЛЗР повинна бути герметично закупорена. Перед завантаженням тару слід уважно оглянути. Якщо виявлено витікання або його сліди про що можуть свідчити зменшення рідини нижче від обумовленої кількості або ушкодження тари то така тара до перевезення не приймається і негайно повертається на берег. 4.3.39. Скляні бутлі з небезпечними вантажами повинні бути щільно закупорені і розміщені в міцних обрешітках або упаковані в кошики із заповненням проміжків інертним прокладним амортизувальним матеріалом і не повинні виступати за крайки кошика або обрешітки. Металева тара що потребує герметичного закриття повинна бути запаяна або загвинчена пробками і прокладками зі стопорами. 4.3.40. Герметична упаковка обов'язкова для речовин які виділяють легкозаймисті гази та пари при висиханні стають вибухонебезпечними і небезпечно взаємодіють з повітрям. 4.3.41. Небезпечні вантажі слід перевозити на палубі в тих випадках коли потрібно постійно наглядати за вантажем. Слід мати вільний доступ до нього а також до всіх засобів пожежогасіння пожежного інвентарю та постів управління стаціонарними системами. 4.3.42. Вогненебезпечні вантажі на палубі слід укладати на відстані не менше 7 5 м від рятувальних шлюпок і тільки з одного борту від діаметральної площини судна. 4.3.43. Небезпечні вантажі при завантаженні на відкриту палубу не повинні займати більше половини її площі. Крім того потрібно передбачити можливість викидання небезпечного вантажу за борт або переміщення його в безпечне місце. 4.3.44. Вантажі що можуть розкладатися полімеризуватися збільшувати тиск у своїх упаковках з підвищенням температури слід складати поодаль від джерел тепла нагріті переділки механізми труби тощо і захищати ці вантажі від дії прямої сонячної радіації різними навісами та укриттями. 4.3.45. Піротехнічні сигнальні засоби слід зберігати у водонепроникних металевих шафах що вбудовані в рубку на кормовому містку або металевих ящиках що надійно закріплені на палубі містка. Забороняється зберігання піротехнічних засобів у нештатних місцях. 4.3.46. Слід суворо контролювати стан засобів піротехніки. Піротехнічні засоби які виявилися непридатними а також засоби з простроченим терміном придатності необхідно видалити із судна та замінити новими. 4.3.47. Усі піротехнічні засоби повинні мати інструкції з безпечного поводження з ними. Забороняється користуватися піротехнічними засобами які не мають таких інструкцій. 4.3.48. При використанні засобів піротехніки належить уживати всіх запобіжних заходів проти попадання відкритого вогню від них на судно. Місця можливого попадання вогню слід ретельно оглядати. Усі члени суднового екіпажу повинні мати навики поводження з піротехнічними засобами. 4.3.49. Вибухові речовини далі - ВР у заводській упаковці слід зберігати в коморах крюйт-камерах що обладнані стелажами конструкція яких повинна забезпечувати безпечність зберігання всього запасу цих речовин і унеможливити їх зміщення або випадання за хитавиці судна. Улаштування і розміщення крюйт-камер мають відповідати Правилам Регістру. 4.3.50. Засоби підривання необхідно зберігати окремо від ВР. У міру використання детонаторів звільнений простір у ящиках потрібно негайно заповнювати гумовими або повстяними прокладками які унеможливлюють переміщення в ящиках детонаторів що залишились. 4.3.51. Між сховищами з детонаторами та ВР для попередження вибуху останніх від детонації повинні дотримуватися відстані наведені в таблиці 3. Таблиця 3 ------------------------------------------------------------------ | Кількість | Безпечна | Кількість | Безпечна | | детонаторів | відстань до | детонаторів | відстань до | | у сховищах | сховища з ВР | у сховищах | сховища з ВР | | шт. | м | шт. | м | |---------------+----------------+-------------+-----------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |---------------+----------------+-------------+-----------------| | 1000 | 2 0 | 75000 | 16 5 | | 5000 | 4 0 | 100000 | 19 0 | | 10000 | 6 0 | 150000 | 24 0 | | 15000 | 7 5 | 200000 | 27 0 | | 20000 | 8 5 | 300000 | 33 0 | | 30000 | 10 0 | 400000 | 38 0 | | 50000 | 13 5 | 500000 | 43 0 | ------------------------------------------------------------------ 4.3.52. Крюйт-камери слід завантажувати так щоб на 1 куб.м приміщення припадало не більше 100 кг ВР або 1000 шт. детонаторів і завантаження не перевищувало 30% вільного обсягу приміщення. 4.3.53. Відносна вологість повітря в крюйт-камері повинна бути не вище 95% а температура - не нижче +5 град.С та не вище +25 град.С. 4.3.54. Датчики автоматичної теплової сигналізації мають бути відрегульовано на подачу сигналу з приміщення крюйт-камери при підвищенні температури в ній до +40 град.С. 4.3.55. У період експлуатації крюйт-камер необхідно стежити щоб палуба була повністю вкрита матами або подвійним шаром лінолеуму а ВР зберігалися та переносилися в дерев'яній упаковці яка унеможливлює іскроутворення. 4.3.56. ВР строки зберігання яких закінчились повинні бути негайно вилучені із судна. 4.3.57. Під час ходу судна сховища ВР повинні перебувати під постійним наглядом вахтової служби. Під час стоянки судна в порту біля сховища ВР повинна бути виставлена охорона. У разі тимчасової стоянки в порту судна яке має на борту ВР слід дотримуватись усіх вимог керівництва порту. 4.3.58. На суднах що мають на борту ВР повинні бути постійно задіяні в роботу іскрогасники на всіх випускних та димових трубах. 4.3.59. При всіх операціях з ВР слід дотримуватись максимальної обережності. Забороняється ВР кидати волочити кантувати штовхати завдавати їм ударів. 4.3.60. Взуття працюючих у крюйт-камері повинно бути без сталевих цвяхів. Інструменти цвяхи скоби засуви та інший металевий інвентар повинен бути виготовлений з міді латуні й інших сплавів та металів які при ударах не дають іскор. 4.3.61. Забороняється в крюйт-камері проведення будь-яких робіт пов'язаних з ВР крім їх завантаження та розвантаження. Спорядження зарядів може проводитись тільки в спеціальних приміщеннях що утворені сталевими перегородками і розташовані на відкритій палубі на віддалі від постів управління житлових і службових приміщень. 4.3.62. Перевантаження вибухових матеріалів на суднах допускається при хвилюванні моря не більше 4 балів і при умові швартування суден одне до одного. 4.3.63. Крюйт-камера повинна обслуговуватись стаціонарними системами пожежогасіння водогасіння зрошення затоплення та мати переносні вогнегасники. Крюйт-камера в якій зберігаються ВР повинна бути постійно замкнена та опечатана. На її дверях мають бути написи: "Крюйт-камера" "Не дозволяється використовувати відкритий вогонь" "Вхід із сірниками і запальничками заборонено" "Двері повинні бути зачинені". 4.3.64. Розсипаний порох належить змести м'якою сухою щіткою і викинути за борт. Забороняється проводити вогке прибирання. Порох який залишився після спорядження зарядів теж слід викинути за борт. 4.3.65. При поверненні судна з промислу в порт приписки ВР що залишились невикористаними потрібно здати на берегові склади. 4.3.66. На одному вантажному судні допускається перевезення не більше 50 розрахункових балонів кожний місткістю 40 л з легкозаймистими газами підкласів 2.3 та 2.4. На судні з пасажирами допускається перевезення не більше 10 розрахункових балонів з легкозаймистими газами категорії 2.4. 4.3.67. Балони або посуд з газами підкласів 2.3 і 2.4 слід укладати в сухих прохолодних місцях які віддалені на значну відстань від будь-яких джерел тепла іскор полум'я та предметів або речовин що можуть призводити до пожежі при витіканні газу. Слід передбачати заходи що запобігають розповсюдженню газу по судну у разі його витікання; при цьому слід ураховувати що більшість газів важче за повітря і може проникати в трюми та в нижні приміщення судна. 4.3.68. Балони з газами слід укладати горизонтально так щоб вони не торкались металевих палуб бортів та інших конструктивних елементів корпусу судна для цього використовують підкладки та прокладки з дощок та брусків. Балони кожного наступного ряду укладають у проміжках між балонами попереднього. Висота штабеля повинна бути не більше 5 рядів і не вище 1 5 м. У штабелі не повинно бути більше ніж 50 балонів. Допускається складування балонів у вертикальному положенні якщо вони поставлені в ящик колоду кліть або станок. Забороняється укладати на балони будь-який інший вантаж. 4.3.69. Складування балонів з газами на палубі дозволяється в тому випадку якщо є відкриті місця які підходять для цього. Крім того судно повинно мати борт або фальшборт достатньої висоти що забезпечує захист кріплення вантажу від механічної дії морської води. Відстань між посудинами з легкозаймистими газами підкласів 2.3 та 2.4 та іншими небезпечними вантажами повинна бути не менше 7 5 м. Укладені на палубі балони повинні бути захищені від прямих променів сонця конструктивними спорудами або навісами. Брезент який вкриває балони та торкається них не вважається достатнім захистом. 4.3.70. Деякі легкозаймисті гази підкласу 2.4 дозволяється перевозити під палубою вантажних суден при обов'язковому дотриманні таких додаткових умов: вантажні приміщення в яких укладаються балони з такими газами не повинні бути суміжними з машинним відділенням далі - МВ і машинно-котельним відділенням далі - МКВ службовими або житловими приміщеннями; повинні бути абсолютно газонепроникними та обладнані автономною системою вентиляції що забезпечує повне видалення газів які можуть з'явитися при ушкодженні балона; приймальні отвори витяжних вентиляційних каналів повинні бути розташовані в нижній частині приміщення на відстані близько 0 3 м від нижньої палуби; зовнішні отвори вентиляційних каналів повинні мати вогнезахисні сітки; на судні повинен бути прилад для визначення концентрації відповідного газу у вантажному приміщенні газоаналізатор ; укладання балонів проводиться в місцях легкодоступних для нагляду та вільного вилучення балонів у разі небезпечної ситуації. 4.3.71. Забороняється складувати балони з будь-яким газом у трюми або над трюмами у яких розміщується вугілля. 4.3.72. Забороняється при завантаженні розвантаженні та зберіганні на судні балонів з вибухонебезпечними газами та ГГ: приймати балони з газами без паспортів та тавр про випробування без запобіжних кілець та ковпаків не пофарбовані в установлений колір; зберігати сумісно в одному приміщенні балони з киснем та ГГ з газами та небезпечними вантажами здатними утворювати вибухонебезпечні суміші а також з ЛЗР; змащувати або фарбувати наповнені балони; тримати промаслене ганчір'я та клоччя поблизу балонів з киснем а також працювати з цими балонами в промасленому одязі. 4.3.73. Перед початком завантаження ЛЗР слід ретельно перевірити електропроводку в трюмах та впевнитись в її справності. При завантаженні ЛЗР масою до 1000 кг у місцях проведення робіт повинні бути підключені та підготовлені до дії пожежні рукава. Біля трюмів слід установити не менше двох ящиків з сухим піском місткістю 0 5 м3 кожний по одній лопаті біля них два пінних вогнегасники пожежне покривало та два ДІА для використання їх у разі пожежі та наданні допомоги людям а також під час роботи в трюмі при виявленні витікання газу. За наявності на судні вуглекислотної або пінної системи пожежогасіння поблизу пункту управління слід поставити вахтового на весь час завантаження розвантаження ЛЗР. Палубу судна на час завантаження розвантаження ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2 слід покривати в робочих місцях дерев'яними настилами або брезентом. 4.3.74. При підозрі витікання небезпечних речовин з тари вхід у трюм слід заборонити до повного усунення отруйних наркотичних або вибухових сумішей з повітрям; заходити до трюму можна тільки в ДІА та в м'якому взутті. 4.3.75. При організації одноразового перевезення на суднах ЛЗР у тарі коли вантажем заповнюється одне або кілька вантажних приміщень судно слід додатково спорядити переносними засобами піногасіння із запасом піноутворювальних речовин що забезпечують разове покриття площі найбільшого з вантажних приміщень. 4.3.76. При перевезенні ЛЗР у тарі належить дотримуватись таких вимог та умов: зберігати вантаж у прохолодному місці захищати його від тепла; передбачати відповідну вентиляцію вантажних приміщень; складати вантаж на відстані від житлових приміщень; ужити відповідних заходів що запобігають проникненню рідини або парів у будь-яку іншу частину судна. 4.3.77. При перевезенні на палубі тари з ЛЗР її накривають брезентом або пожежним покривалом які весь час утримуються у вологому стані. Забороняється укладання будь-якого вантажу ЛЗР у тарі на палубі над твіндеком при перевезенні в тропіках або в помірних широтах літній період . При перевезенні подібних вантажів у полярних широтах ця вимога не дії. 4.3.78. На підходах до місця складування ЛЗР слід вивісити таблички з написами яскраво-червоного кольору на білому фоні: "Легкозаймисті випари" "Не підходити близько з ліхтарями та відкритим вогнем" "Не курити". Висота літер має бути не менше 75 мм. 4.3.79. ЛЗР у тарі укладають на палубі в такому порядку: бочки встановлюють на настили з дощок корками догори правильними рядами в один ярус; бочки кожного ряду слід надійно закріпити щоб повністю унеможливити їх зміщення або удари одна об другу; бідони встановлюють щільними рядами на дерев'яному настилі не більш ніж в два яруси закріплюючи їх так щоб не допустити їх зміщення; кожний ряд бідонів слід відокремити від іншого сепараційним матеріалом; скляні пляшки встановлюють на дерев'яному настилі в місцях вільних від проходів та виконання робіт і закріплюють з усіх боків і зверху дошками. 4.3.80. Укладання вантажу з ЛЗР у тарі під палубою повинно проводитись суцільними рядами що займають за площею все приміщення відведене для вантажу з тим щоб верхні ряди не мали змоги переміщуватися за хитавиці судна. Для збереження нерухомості вантажу слід в достатній кількості застосовувати сепараційний матеріал. При завантаженні ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2 у тарі допускається повне завантаження тільки спеціалізованого трюму призначеного для перевезення нафтопродуктів. 4.3.81. Бочки з ЛЗР у трюмі слід складати правильними рядами щільно одна до другої корками догори. Укладання бочок лежачи проводиться торцями вздовж судна. Бочки нижнього ярусу вкладаються на сепараційний матеріал і закріплюються розпірками наступні яруси бочок ретельно закріплюються розпірками та брусками. Якщо корки закріплені в дні бочок а останні розміщені за вертикаллю то між ярусами бочок прокладаються дошки. 4.3.82. При потребі укладання ЛЗР у трюм або приміщення суміжний з МВ або КВ бункером для вугілля камбузом або іншим приміщенням їх слід укладати на відстані не менше шести метрів від переділок що нагріваються. Переділки або палуба що відділяють приміщення складування ЛЗР від суміжних повинні бути газонепроникними. 4.3.83. ЛЗР можливо зберігати в приміщенні суміжному з житловими приміщеннями тільки за умови що їх розмежовує сталева газонепроникна переділка що має термоізоляцію товщиною не менш як 75 мм. 4.3.84. Виконання вантажних операцій з нафтопродуктами II та III класів у тарі слід виконувати з особливою обережністю і під безперервним наглядом першого помічника капітана. 4.3.85. Нічні вантажно-розвантажувальні роботи на суднах з нафтопродуктами в тарі допускаються як виняток з дозволу начальника порту при додержанні таких умов: рівень освітлення робочих місць повинен бути не нижче 50 лк; рівень освітлення забезпечується прожекторним освітленням з віддаленням прожекторів від місця роботи не менше як 50 м та переносним освітленням із застосуванням вибухобезпечних ліхтарів. 4.3.86. Підняття та опускання ЛЗР у тарі при завантаженні та розвантаженні повинно проводитись плавно без ривків та ударів тари одна об другу або об судно. У місцях де можливі удари потрібно прокладати мати або дерев'яні щити. Не дозволяється користуватися храпівцями при завантаженні та розвантаженні бочок з нафтопродуктами 1 розряду. Для виконання вказаних робіт застосовуються вантажні сітки з пеньки або інших натуральних матеріалів. 4.3.87. Після кожного перевезення ЛЗР слід проводити аналіз повітря в трюмах на вміст небезпечних парів. Якщо після вивантаження в ллялах або колодязі виявляться ЛЗР що витекли з тари то потрібно всю ділянку під пайолом промити великою кількістю води яку слід відкачати осушувальним насосом у берегові ємкості за вказівкою портової влади або викинути за борт у дозволеній зоні відповідно із заходами які запобігають забрудненню водного середовища. Лляла та колодязі повинні бути насухо вичищені вантажні приміщення провітрені або якщо є потреба дегазовані. Зачищення слід проводити використовуючи засоби індивідуального захисту залежно від властивостей ЛЗР. Огляд та зачищення трюмів повинні проводитись під особистим наглядом помічника капітана з пожежної частини а там де за штатним розкладом його нема - другого помічника капітана та під керівництвом боцмана. У працюючих людей не повинно бути сірників і запальничок. Для освітлення дозволяється користуватися лише акумуляторними ліхтарями у вибухобезпечному виконанні. 4.3.88. Суднам з вантажем нафтопродуктів II та III категорій в тарі проводити будь-які види буксирних робіт не дозволяється. 4.3.89. Не дозволяється проведення ремонтних робіт у трюмах та на палубі із застосуванням відкритого вогню або інструментів здатних викликати іскроутворення за наявності на судні ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2. 4.3.90. На протязі рейсу періодично але не рідше 23 разів на добу в нижній або верхній частині трюму слід проводити аналіз газоповітряної суміші результати якого заносяться до суднового журналу. При появі або збільшенні концентрації парів ЛЗР вживаються заходи до посилення вентиляції трюму. Проби на аналіз у цьому разі слід брати під час кожної вахти. Якщо вентиляційна система не може забезпечити ефективного усунення парів ЛЗР і підтримання їх концентрації нижче рівня від нижньої межі вибухонебезпечності то в такому вантажному приміщенні дозволяється перевозити не більше 150 т брутто або 50% вантажомісткості приміщення дивлячись що менше ЛЗР підкласу 3.1 або 3.2. Якщо перевозиться понад 25 т ЛЗР то для забезпечення наскрізного вентилювання вантажу половина повітропроводів вентиляційної системи повинна закінчуватись біля пайола а друга половина - біля палуби. 4.3.91. При перевезенні самозаймистих вантажів слід постійно контролювати їх температуру. У разі підвищення температури насипного вантажу слід провести його штивку та посилити вентиляцію приміщення. Якщо вантаж розміщений у тарі то слід її розкрити а вміст провітрити та просушити. При значному нагріванні яке загрожує займанням вантаж необхідно вивантажити в найближчому порту. 4.3.92. Укладання вантажів здатних виділяти пару або пил які можуть утворювати вибухову суміш з повітрям слід проводити в добре вентильованому місці. 4.3.93. Перевозити невеликі партії волокнистих вантажів сизаль обтиральний матеріал та інше а також гофрованої картонної тари слід у трюмах що найбільш віддалені від МКВ житлових та службових приміщень. 4.3.94. Слід ураховувати що вугілля крім антрациту та кам'яного вугілля марки 1 є самозаймистим вантажем продуктами піролізу якого є вибухонебезпечні гази тому при будь-яких перевалках з вугіллям слід поводитись обережно не допускати його скидання з висоти особливо перших партій що призводить до його подрібнення перетворення в дріб'язок та вугільний пил аерозоль концентраційні залишки якого більш здатні до самозаймання. 4.3.95. Перевантаження вугілля в трюм та складування насипом слід здійснювати на рівну горизонтальну поверхню насипу що наростає для уникнення скочування вугілля. Належить стежити за рівномірним розподілом великих шматків та дріб'язку. 4.3.96. Забороняється зберігання вугілля в трюмах дерев'яних суден. 4.3.97. Усі тунелі шахти переділки піків ланцюгові ящики і подібні місця що стикаються з приміщеннями для вугілля повинні бути газонепроникними. Палуба над вантажем вугілля на якій розташовані житлові та службові приміщення також повинна бути газонепроникною. 4.3.98. Судна що перевозять вугілля повинні мати в кожному з вугільних приміщень температурні трубки які виходять на верхню палубу та пристосовані для виміру температур за всією висотою трюму. Трубки повинні проходити як посередині так і по боках вантажного приміщення. 4.3.99. На кожному судні що перевозить вугілля повинен бути газоаналізатор для контролю за концентрацією метану в суміжних з трюмами приміщеннях та аналізу повітря при розкритті трюму з вугіллям при проведенні там будь-яких робіт. 4.3.100. На випадок горіння вугілля в трюмах слід мати пристосування для герметичного ізолювання їх від припливу повітря. Пяртнерси та топи сталевих щогл не повинні пропускати повітря у вугільні приміщення. 4.3.101. Вентиляція вантажних приміщень з вугіллям повинна бути тільки поверхневою. Вентиляційні труби облаштовуються розтрубами які в погану погоду прибирають а вентиляційні отвори закривають кришкою та брезентовим чохлом. Слід запобігати засміченню вентиляційних отворів вугіллям. 4.3.102. Усі вентиляційні та інші отвори повинні мати щільні пробки або пристосування які дають змогу герметично ізолювати вантажні приміщення від припливу свіжого повітря. 4.3.103. Забороняється на суднах що перевозять вугілля незалежно від того знаходиться це судно в порту чи перебуває в плаванні підносити відкритий вогонь до отворів вентиляторів а також заносити його в трюмні приміщення де можуть збиратися вибухонебезпечні гази. 4.3.104. У вугільних трюмах не повинно бути кусків деревини мішків ганчір'я клоччя та інших легкогорючих матеріалів. Потрібно стежити щоб такі предмети не попадали в трюм разом з вугіллям. 4.3.105. Роботи у вугільних трюмах дозволяються тільки з відома капітана судна про що робиться відповідний запис у судновому журналі. Працюючі в трюмі повинні мати при собі ДІА. Вантажно-розвантажувальні та інші види робіт у трюмах можуть розпочинатися тільки після їх провітрювання та перевірки вмісту метану в повітрі. Концентрація метану в трюмі не повинна перевищувати 1%. 4.3.106. Забороняється завантаження теплого вище +35 град.С вугілля. Заміри температури слід проводити на глибині одного метра через кожні чотири години. При цьому слід перевірити чи немає ознак запотівання на підволоці бортах трюмів та поверхні мішків чи не з'явився запах розкладу. Дані огляду та заходи що вживаються повинні заноситись у судновий журнал. 4.3.107. При досягненні температури вугілля +40...-45 град.С слід збільшити кількість щоденних наглядів а в разі подальшого підвищення температури до +60 град.С та вище слід вживати заходів до зупинення самонагрівання. 4.3.108. Борошно харчове рибне а також з морських ссавців та ракоподібних являє собою сипучий гранульований або брикетований продукт упакований в тканинні багатошарові паперові або пластмасові мішки. Борошно середньої небезпеки містить 6-12% вологи та 12-18% жиру. Воно може самонагріватися та самозайматися при температурі близько +38 град.С. Усі види рибного борошна що містять не менше 40% вологи незалежно від інших факторів вважаються як безпечний вантаж. 4.3.109. Мішки з борошном слід ставити на палубу вертикально так щоб вони не торкались один другого та забезпечували доступ вентиляційного повітря з усіх боків. Не допускається укладати мішки в безпосередній близькості до переділок МВ. Між переділками та мішками з рибним борошном слід укладати вантаж який при зберіганні стійкий до високої температури. Якщо такого вантажу нема то переділки між МВ та вантажним приміщенням у яке укладається борошно повинні бути відділені від вантажу теплоізоляційним матеріалом. 4.3.110. Борошно з високим умістом жиру слід перевозити тільки в твіндеках. Висота штабеля не повинна перевищувати 3 6 м. Між вантажем та бімсами повинен бути вільний простір не менше 0 5 м. 4.3.111. Гофротара є горючим матеріалом з підвищеними пожежонебезпечними властивостями і вимагає додаткових протипожежних заходів. Гофрований картон не здатний до хімічного та мікробіологічного самозаймання але має здатність до займання від дії сторонніх джерел тепловипромінювання. 4.3.112. Перевозити та зберігати гофротару дозволяється в приміщеннях які повинні бути сухими неопалюваними обладнаними засобами об'ємного пожежогасіння або можуть бути швидко затоплені. Перед завантаженням ці приміщення належить ретельно прибрати та провітрити. 4.3.113. Забороняється завантаження транспортування та зберігання гофротари в приміщеннях де розташовані переділки що нагріваються труби та інші джерела тепловипромінювання. 4.3.114. При транспортуванні гофротара повинна мати вологість до 10% і в процесі зберігання не повинна зазнавати впливу вологи. 4.3.115. Пакети гофротари слід укладати в штабеля горизонтально висота штабеля має бути не більше трьох метрів мінімальна відстань від джерел освітлення до штабеля - 0 5 м. Пакети слід надійно захищати від доторкування до металевих частин корпусу дошками брезентом або іншими матеріалами які запобігають зволоженню забрудненню та тертю гофротари. 4.3.116. Забороняється зберігати разом з гофротарою фарби лаки та інші ГМ. 4.3.117. До завантаження гофротари щитки освітлення і світильники в приміщеннях слід відкрити очистити перевірити щільність контактів заміряти опір ізоляції електромережі. Усі виявлені несправності світильників проводів ламп патронів вимикачів і щитків освітлення слід усунути. Освітлювальні лампи мають мати захисні плафони і запобіжні сітки. Якщо виявлені несправності негайно усунути неможливо електромережу освітлення трюму слід відключити від живлення . після чого - користуватися справними переносними акумуляторними світильниками. 4.3.118. Перед завантаженням гофротари треба перевірити герметичність приміщень обладнаних системою об'ємного пожежогасіння трубопроводи системи слід продути повітрям. 4.3.119. Після закінчення вантажних робіт приміщення треба ретельно оглянути прибрати і закрити освітлення вимкнути. За приміщеннями що завантажені гофротарою має бути встановлений постійний контроль. Не рідше одного разу на добу слід вимірювати температуру повітря в них і перевіряти наявність запаху розкладу. Результати огляду треба заносити в судновий журнал. 4.3.120. Усі заходи які вживаються для безпечного перевезення гофротари навантаження зберігання розвантаження призначення відповідальних осіб оголошуються наказом про протипожежний режим на судні. 5. Протипожежний режим при експлуатації інженерного обладнання 5.1. Протипожежний режим при експлуатації електрообладнання електромереж та електронагрівальних приладів 5.1.1. Пожежна безпека при експлуатації суднового електрообладнання електромереж і електронагрівальних приладів повинна забезпечуватися точним виконанням вимог Правил Регістру цих Правил "Правил эксплуатации судового электрооборудования на флоте рыбной промышленности СССР" ПУЕ ПТБ і ПТЕ КНД 31.2.002-96. 5.1.2. Електричні машини апарати обладнання апарати управління пускорегулювання контрольно-вимірювальні прилади електродвигуни світильники тощо електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони за ПУЕ мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів. 5.1.3. Телефонні апарати сигнальні пристрої до них електричні годинники радіоприймачі та інші подібні споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту ступеня захисту класу зони. 5.1.4. На електродвигуни світильники інші електричні машини апарати та обладнання встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах повинні бути нанесені знаки що вказують їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами. 5.1.5. У приміщеннях категорій А Б В за вибухопожежною та пожежною небезпекою слід виконувати вимоги електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93. 5.1.6. Технічний стан суднового електрообладнання повинен забезпечувати безперебійне постачання електроенергією всіх суднових систем і засобів пожежогасіння. Несправне електрообладнання повинно бути відключене від мережі. 5.1.7. Електроприводи призначені для роботи в разі пожежі наприклад пожежні насоси слід тримати в постійній готовності до дії. 5.1.8. Електропривід слід негайно вимкнути від електромережі в разі: появи диму або вогню з електродвигуна або його пускорегулювальної апаратури; недопустимого нагріву підшипників електромагнітного гальма або корпусу електродвигуна. 5.1.9. Під час роботи електродвигуна слід регулярно стежити за його нагріванням за термометром на дотик за температурою повітря в охолоджувачі а також за нагріванням підшипників і контактних з'єднань. 5.1.10. При щоденному огляді необхідно стежити за чистотою електричних машин відсутністю на них сторонніх предметів інструментів ганчірок тощо вологи мастил палива в середині корпусу а також наглядати за станом контактних кілець колектора і щіточного апарата. 5.1.11. Потрібно здійснювати періодичні огляди електричних машин згідно з інструкціями заводів-виготовлювачів а за відсутності інструкцій - згідно з Правилами експлуатації суднового електрообладнання. 5.1.12. Робота контактних кілець колектора допускається при ступені іскріння під щітками не більше 1 25 бала. 5.1.13. Необхідно регулярно видаляти з контактних кілець колектора вугільний пил та сліди кіптяви. 5.1.14. Перед проведенням очищення електричну машину слід зупинити й відключити від електромережі а захисні конденсатори розрядити "на корпус". 5.1.15. Забороняється застосування бензину для очищення та промивання електричних машин. З цією метою повинні застосовуватися пожежобезпечні мийні засоби. Акумулятори 5.1.16. Суднові акумуляторні приміщення повинні мати постійно діючу ефективну припливно-витяжну вентиляцію. Зберігання сторонніх предметів в акумуляторних забороняється. 5.1.17. У вентиляційні головки не повинні попадати іскри з випускних або димових труб. 5.1.18. До включення акумуляторів на зарядження потрібно провентилювати акумуляторні приміщення. 5.1.19. Забороняється перевіряти акумулятори "на іскру". 5.1.20. В акумуляторних приміщеннях можна користуватися світильниками або ліхтарями лише у вибухобезпечному виконанні. 5.1.21. При замірюванні напруги окремого елемента під навантаженням кнопку спеціального акумуляторного пробника слід тримати в натисненому стані не більше 5 с. 5.1.22. На протязі всього часу зарядження акумуляторних батарей повинна бути забезпечена інтенсивна витяжна вентиляція. 5.1.23. У лужних акумуляторах рівень електроліту над пластинами повинен бути 512 мм у кислотних акумуляторах - 1215 мм. При зарядженні акумуляторів не допускається переливання електроліту вище встановленого рівня. Оголення пластин не допускається. 5.1.24. При зарядженні акумуляторів слід пам'ятати що гази які виділяються під час зарядження вибухонебезпечні. Якщо виділення газу при зарядженні акумуляторної батареї в проміжній стадії відбувається занадто бурхливо то треба зменшити силу зарядного струму відповідно збільшити час зарядження. 5.1.25. Ящики з акумуляторами й окремі акумулятори повинні мати надійне кріплення що унеможливлюї їх переміщення при вібрації крені або диференті судна. Акумуляторні ящики повинні бути сухими і чистими. 5.1.26. Корозію на корпусі лужного акумулятора потрібно видаляти чистою ганчіркою ледь змоченою в гасі. Забороняється застосування металевих предметів для видалення корозії. 5.1.27. При роботі гайковим ключем або іншими металевими інструментами слід діяти обережно і не допускати коротких замикань які завжди супроводжуються іскроутворенням. 5.1.28. Забороняється сумісне зберігання лужних і кислотних акумуляторів. 5.1.29. Для забезпечення вибухо- і пожежобезпеки приміщень акумуляторних батарей потрібно: фарбувати приміщення газокислотостійкими фарбами; постійно вентилювати приміщення особливо при зарядженні акумуляторів у разі випадкової або аварійної зупинки вентилятора зарядження треба припинити ; при роботі з акумуляторними батареями користуватися тільки ізольованими інструментами що унеможливлюють іскроутворення при ударах; утримувати затиски батарей і наконечники провідників добре зачищеними і постійно підтягнутими; не користуватися в приміщенні електронагрівальними приладами і апаратами; не тримати в приміщеннях для зберігання електроліту і місцях його приготування ЛЗМ і тару; акумуляторне приміщення завжди замикати; у приміщенні повинна бути вивішена інструкція з дотримання правил пожежної безпеки; на дверях приміщень із зовнішнього боку повинні бути написи: "Акумулятори. Вибухонебезпечно. З відкритим вогнем не підходити.". Запобіжники 5.1.30. Для забезпечення надійного контакту трубчасті запобіжники повинні бути щільно вставлені в свої посадочні місця. 5.1.31. Біля кожного запобіжника на щиті повинні бути вказані призначення і величина струму плавкої вставки. 5.1.32. Потрібно використовувати калібровані штатні плавкі вставки. Установлення нештатних запобіжників не допускається. 5.1.33. Пробкові запобіжники повинні бути завжди щільно вкручені так щоб унеможливити їх самочинне викручування внаслідок вібрації судна. Освітлення 5.1.34. Уся мережа електричного освітлення повинна утримуватись у справному стані. Мережі електричного освітлення всіх призначень мають бути повністю укомплектовані штатними джерелами світла. 5.1.35. У всіх світильниках повинні бути встановлені справні лампи надійно загвинчені. 5.1.36. При використанні засобів електричного освітлення забороняється: використання ламп з напаяним цоколем і ламп більшої потужності ніж передбачено конструкцією світильника; включення світильників без ковпаків та сіток якщо вони входять у конструкцію; зняття ламп із світильників аварійного та аварійно-акумуляторного освітлення; включення стаціонарних вибухозахищених світильників при несправності труб або кабелів що йдуть до них та з ковпаками що мають тріщини; улаштування ілюмінації на нафтоналивних суднах. При виконанні робіт у приміщенні де зберігаються ВР і ЛЗР де можливе утворення вибухонебезпечних сумішей переносне освітлення має забезпечуватись акумуляторними вибухозахищеними ліхтарями. 5.1.37. Для перевірки пожежобезпеки приміщень при відході судна повинні використовуватися тільки переносні низьковольтні світильники вибухобезпечного виконання ухвалені Правилами Регістру. 5.1.38. Потрібно кожні 10 діб перевіряти справність усіх вибухобезпечних переносних світильників і щоденно - справність вибухобезпечної арматури. 5.1.39. Не рідше одного разу на три місяці всі щитки освітлення і лампові коробки слід відкривати з метою перевірки щільності контактів і для їх очистки. Несправні патрони і вимикачі повинні бути замінені на справні. 5.1.40. Забороняється використання світильників з несправною арматурою або пошкодженою ізоляцією. 5.1.41. Переносні світильники повинні мати надійну ізоляцію струмопровідних частин від корпусу справний переносний кабель і справну захисну арматуру огородження скло . Використання несправних акумуляторних ліхтарів забороняється. 5.1.42. Стан ізоляції переносних світильників слід перевіряти не рідше одного разу на місяць. 5.1.43. Несправності світильників проводів і ламп виявлені при огляді повинні бути негайно усунуті. Несправне переносне електрообладнання має бути відключене від електромережі і вилучене з місця його застосування. Електронагрівальні прилади 5.1.44. Перед увімкненням електронагрівальних приладів в електромережу необхідно переконатися у відсутності поблизу них предметів що призводять до пожежі та предметів що утруднюють циркуляцію охолоджувального повітря перевірити - надійність захисного заземлення. 5.1.45. На протязі всього часу роботи електронагрівального приладу слід стежити за тим щоб вищезгадані предмети не опинились поблизу. 5.1.46. Фарбування корпусів кожухів електронагрівальних приладів де воно потрібне повинно здійснюватися тільки теплостійкими лаками. 5.1.47. Планово-попереджувальні огляди та очищення електронагрівальних пристроїв слід проводити не рідше одного разу на три місяці. 5.1.48. Перед увімкненням в електромережу електричного водонагрівального бака слід перевірити рівень води в ньому цей рівень повинен бути вище трубчастого електронагрівального елемента. 5.1.49. Установлення на суднах стаціонарних електронагрівачів допускається тільки за документально оформленими дозволами СПБ при додержанні таких вимог: переділки на яких установлюються електронагрівачі мають бути ізольовані від кожуха нагрівача негорючим матеріалом; на верхній частині кожуха електронагрівача повинен бути встановлений похилий металевий перфорований кожух що унеможливлює складування на кожусі сторонніх предметів; у приміщеннях до яких рідко заходять люди коморах тощо установлення електронагрівачів допускається лише при ввімкненні в електросхему нагрівача терморегулятора який відключає його при підвищенні температури повітря в приміщенні вище +30 град.С. Забороняється експлуатація електронагрівачів з несправним терморегулятором. 5.1.50. Користуватися побутовими переносними електронагрівальними приладами на судні можна тільки в спеціально обладнаних і призначених для цього приміщеннях або місцях. Уведені в дію переносні електронагрівальні прилади забороняється залишати без нагляду. 5.1.51. У коридорі над дверима цього приміщення повинен бути встановлений світильник червоного кольору сигнальна лампа що вмикається від пакетника вмикання нагрівача. Кабельні мережі 5.1.52. Не можна застосовувати тимчасові кабельні мережі на судні за винятком періоду ремонту в заводських умовах зимового відстою й аварійних випадків. Тимчасові мережі належить монтувати кабелем що має надійну захисну оболонку або ставити огородження що унеможливлює його механічне пошкодження. 5.1.53. Корпус судна яке перевозить нафтопродукти перед початком вантажних операцій біля причалу слід заземлити на берег. Справність захисних заземлень повинна перевірятися під час оглядів і ТО електричного обладнання. 5.1.54. При передачі палива в рейдових умовах корпуси суден що беруть участь у цій операції потрібно з'єднати електричним кабелем. Кабель для заземлення повинен мати відповідну ізоляцію і надійні затиски. 5.1.55. На суднах що перевозять нафтопродукти особливу увагу належить звертати на кабелі що прокладені по перехідних містках. У місцях розривів містка необхідно розміщати компенсатори від роботи яких залежить цілісність кабелю. Прокладка кабелів в жолобах повинна бути вільною щоб унеможливлювалось їх натягування при деформації корпусу судна. 5.1.56. Усі виявлені в процесі експлуатації несправності електричних мереж повинні бути усунені. 5.1.57. Не рідше одного разу на шість місяців усі суднові електричні мережі потрібно ретельно перевіряти результати перевірок заносити у вахтовий журнал. Під час огляду треба перевіряти: кріплення кабелів і проводів стан кабелів; справність захисних оболонок кабелів та проводів; відсутність в оболонках пропалин тріщин розривів і вм'ятин; наявність втулок у місцях проходу їх крізь металеві конструкції; наявність і стан захисних кожухів; справність заземлень металевих обплетень кабелів; наявність маркування на кабелях; якість опресування та припаювання кабельних наконечників; відсутність масла і палива на кабелях стан пофарбування кабелів та конструкцій на яких вони кріпляться. Пошкоджені кабелі треба замінити новими або відремонтувати їх. Опір ізоляції 5.1.58. Вимірювання загального опору ізоляції суднових електромереж щитовими приладами повинно проводитись не рідше одного разу на добу: мереж суднового освітлення що живляться через трансформатори і розподільні щити які встановлені в безпосередній близькості від головного розподільного щита - не рідше одного разу на вахту; окремих відповідальних електроприладів що включаються при потребі резервні механізми та електромеханізми які вмикаються вибірково - не рідше одного разу на добу; електроприводів палубних механізмів - при підготовці їх до дії і після закінчення роботи відключення від суднової мережі ; електроприводів компресорів рефрижераторних установок перед кожним запуском і після зупинки. 5.1.59. Незалежно від щоденного вимірювання опору ізоляції щитовими приладами потрібно не рідше одного разу на місяць вимірювати переносним мегаомметром опір ізоляції всього електрообладнання з занесенням результатів у журнал обліку технічного стану. 5.1.60. Електричні машини апарати кабелі та інше електрообладнання з опором ізоляції нижче від норми мають бути виведені з дії після чого слід вжити заходів для підвищення опору їх ізоляції. Уведення в дію електрообладнання що має опір ізоляції нижче за норму забороняється. 5.1.61. Пристрої автоматичного контролю опору ізоляції мають бути постійно ввімкнені. При спрацьовуванні пристроїв слід вимикати тільки звуковий сигнал який відразу після відключення ділянки зі зниженим опором ізоляції повинен бути знову ввімкнений. 5.1.62. Якщо опір ізоляції нижче за норм що встановлені Правилами Регістру і КНД 31.2.002-96 то пошкоджений відрізок мережі необхідно відключити і вжити заходів з відновлення опору ізоляції цього відрізка. Крім того результати вимірювання опору ізоляції потрібно порівняти з результатом попередніх замірювань. За результатами порівняння слід скласти висновок про потребу вжиття заходів для підвищення опору ізоляції. 5.2. Протипожежний режим при експлуатації систем суднової вентиляції 5.2.1. Улаштування для вмикання та вимикання приводів вентиляторів установлюють поза приміщеннями що обслуговуються; улаштування повинні бути справними і постійно підготовленими до дії. 5.2.2. Канали систем суднової вентиляції що проходять через головні вогнестійкі переділки повинні бути легкодоступні та пофарбовані в червоний колір. На кожному запірному влаштуванні вентиляції повинна бути закріплена розпізнавальна планка на якій пояснюється принцип дії пристрою і крім того наводиться найменування приміщення що вентилюється а також покажчик який вказує відчинено чи зачинено заслінку. 5.2.3. Вентиляційні канали призначені для усунення вибухо- та пожежонебезпечних парів і газів повинні бути газонепроникними і не повинні з'єднуватись із каналами інших приміщень. 5.2.4. Насосні вантажні приміщення і спеціальні приміщення двигунів вантажних насосів нафтоналивних суден повинні мати справну штучну витяжну вентиляцію яка постійно забезпечує не менш ніж 20-разовий обмін повітря на годину. 5.2.5. Зовнішні вхідні та приймальні отвори вентиляційних каналів трюмів комор насосного відділення надалі - НВ та інших спеціальних приміщень призначених прилаштованих для зберігання і перевезення небезпечних вантажів за винятком систем вентиляції акумуляторних приміщень повинні бути забезпечені вогнезатримувальною арматурою. 5.2.6. Конструкції вентиляторів і закриттів вентиляційних каналів повинні унеможливлювати іскроутворення. 5.2.7. Забороняється влаштовувати місця для куріння в районі де знаходяться повітрозабірні й вихідні отвори суднової вентиляції. 5.2.8. Особи що відповідають за протипожежний стан приміщення яке має вентиляцію не рідше одного разу на сім днів зобов'язані здійснювати перевірку справності дії протипожежних закриттів а також запірних пристроїв вентиляційних трубопроводів і зовнішніх улаштувань. 5.2.9. При виявленні несправностей відповідальні за приміщення зобов'язані негайно доповісти про це старшому помічнику капітана усунути і проконтролювати це усунення шляхом повторної перевірки дії закриттів та влаштувань. 5.2.10. Під час кожної учбової загальносуднової пожежної тривоги слід перевірити положення пожежних заслінок та справність дії їх приводів. Результати перевірок заносять у журнал технічного стану судна. 6. Організаційні заходи пожежної безпеки при проведенні на суднах вогневих ізоляційних та фарбувальних робіт 6.1. Загальні вимоги до підготовки проведення вогневих робіт 6.1.1. До вогневих робіт належать виробничі операції пов'язані із застосуванням відкритого вогню іскроутворенням та нагріванням деталей обладнання або конструкцій до температур які можуть призвести до займання речовин матеріалів та конструкцій. На суднах такими операціями є: електрозварювання і різання газове зварювання різання паяння полуменевий підігрів вузлів механізмів та трубопроводів. При проведенні вогневих робіт крім цих Правил слід керуватися Типовою інструкцією по організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухонебезпечних та вибухопожежонебезпечних об'єктах надалі - Типова інструкція Правилами пожежної безпеки в Україні [z0219-95] іншими діючими в галузі нормативними актами що регламентують питання безпеки при підготовці до таких робіт та їх виконання. Вогневі роботи дозволяється проводити тільки після вжиття організаційно-технічних заходів що забезпечують пожежовибухобезпеку. Ці заходи повинні бути узгоджені з капітаном судна та СПБ і включати: паспортизацію речовин матеріалів технологічних процесів будов у частині забезпечення вибухобезпеки та пожежної безпеки; розроблення та реалізацію регламентів технологічних процесів правил про порядок поводження з пожежонебезпечними й вибухонебезпечними речовинами та матеріалами інструкцій про забезпечення протипожежного режиму та дії людей під час пожежі; організацію навчання інструктажу та допуску до роботи обслуговувального персоналу вибухонебезпечних та пожежонебезпечних виробничих процесів; установлення порядку зберігання речовин та матеріалів гасіння яких неприпустиме одними й тими самими засобами залежно від їх фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей; розроблення заходів щодо дії адміністрації робітників та службовців у разі виникнення пожежі та організації евакуації людей; розроблення планів гасіння пожеж і організацію тренувальних навчань щодо евакуації працюючих із суднових приміщень; визначення основних видів кількості розташування та обслуговування протипожежних засобів згідно з ГОСТ 12.4.009; здійснення контролю та нагляду щодо дотримання норм технологічного режиму правил та норм техніки безпеки промислової санітарії та пожежної безпеки. 6.1.2. Місця проведення вогневих робіт можуть бути: постійними організованими в спеціально обладнаних з цією метою приміщеннях для електрозварювальних робіт що задовольняють вимоги Правил Регістру; тимчасовими якщо вогневі роботи проводяться у суднових приміщеннях машинних котельних вантажних житлових службових виробничих тощо з метою ремонту конструкцій обладнання комунікацій деталей тощо без їх зняття - роботи виконуються безпосередньо на місці. 6.1.3. Допускається проводити вогневі роботи як і на постійних місцях на виносних зварювальних постах влаштованих на відкритій палубі й обладнаних за кресленням узгодженими із СПБ підприємства якому належить судно. 6.1.4. Тимчасові місця вогневих робіт можуть визначатися тільки нарядом-допуском на виконання тимчасових вогневих робіт. Наряд-допуск на судні зберігається до закінчення рейсу і прибуття у порт приписки але не менше одного місяця. 6.1.5. Під час рейсу зварювальні та інші роботи пов'язані із застосуванням відкритого вогню виконуються тільки за нарядом-допуском виданим старшим головним механіком і узгодженим з капітаном судна. Дозвіл на проведення зварювальних робіт заноситься у судновий журнал. 6.1.6. При проведенні вогневих робіт у портах приписки на суднах що стоять біля причалів на акваторії СРП бази технічного обслуговування флоту надалі - БТОФ тощо наряд-допуск видається керівником робіт. Наряд-допуск повинен бути узгоджений з капітаном судна і після перевірки місця проведення робіт. 6.1.7. При проведенні вогневих робіт судновим екіпажем під час стоянки судна в інших вітчизняних портах незалежно від форм власності судна капітан повинен повідомити про намічені вогневі роботи СПБ за добу до початку робіт. Проведення вогневих робіт дозволяється виконувати тільки з додержанням правил портів де стоїть судно виконання всіх заходів запропонованих СПБ та вимог цих Правил. Роботи виконуються під контролем вахтової служби і під керівництвом відповідального за проведення вогневих робіт. 6.1.8. На суднах що перебувають у плаванні дозволяється одночасно проводити вогневі роботи тільки на одному робочому місці. 6.1.9. Під час перебування судна у плаванні відповідальним за проведення робіт із застосуванням відкритого вогню є: старший помічник капітана - при роботах у вантажних трюмах виробничих цехах житлових та службових приміщеннях на відкритих частинах палуб та надбудов; головний старший механік - при роботах у МКВ тунелі гребного валу РВ НВ та інших приміщеннях судномеханічної служби. 6.1.10. До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи суднового екіпажу не молодше 18 років які мають відповідні кваліфікаційні посвідчення з талоном з техніки пожежної безпеки пройшли щорічну атестацію що включає перевірку теоретичних знань з пожежно-технічного мінімуму практичних навиків з виконання вогневих робіт і допущені до роботи на судновій електрозварювальній та газорізальній апаратурі а також мають оформлене посвідчення. 6.1.11. Атестація виконавців проводиться комісіями що організовуються відповідно до НАПБ Б.02.003 на підприємствах організаціях та установах які мають кваліфікаційних спеціалістів із зварювання та необхідну для підготовки і проведення іспитів учбово-виробничу базу. Атестація проводиться у відповідності з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96. 6.1.12. Виконання робіт з різання зварюванню металу під водою проводиться з виконанням вимог НАОП 4.0.00-1.08-81. До робіт допускаються водолази що пройшли атестацію мають допуск на даний рік водолазної кваліфікаційної та водолазної медичної комісій у відповідності до НАОП 5.1.21-6.07-86 та інших чинних нормативно-технічних вимог з цього питання. 6.1.13. Виконавці які не мають при собі посвідчення на право виконання відповідного виду робіт та посвідчення про проходження щорічного пожежно-технічного мінімуму до роботи не допускаються. 6.1.14. За відсутності підпису капітана та представника СПБ про узгодження робіт включаючи випадки після їх продовження виконавці до роботи не допускаються. 6.1.15. Обладнання зварювальні матеріали та оснащення що використовуються при проведенні вогневих робіт повинні відповідати вимогам діючих стандартів. При цьому перевірка газозварювального обладнання пальники різаки шланги редуктори виконуються за затвердженою технологією особою яка пройшла відповідне навчання і має документ про право на проведення цих робіт. Указане обладнання повинно мати відповідне маркування. Результати перевірки реєструються в спеціальному журналі або журналі технічного стану судна. 6.1.16. Усю електрозварювальну газозварювальну та газорізальну апаратуру потрібно не рідше ніж один раз на три місяці ретельно оглядати. Про результати огляду має бути зроблений запис у журналі технічного стану. 6.1.17. Усі зварювальні роботи на суднах належить виконувати у відповідності до технічної документації та інструкцій із застосування зварювальних матеріалів і видів зварювання. 6.1.18. Перед виконанням робіт з використанням відкритого вогню пов'язаних з підвищеною пожежо- і вибухонебезпекою старший помічник капітана або головний старший механік в залежності від місця робіт проводять інструктаж виконавця вахтового чергового на місці проведення робіт відповідального за пожежну безпеку за місце проведення робіт про що вони зобов'язані розписатися у журналі інструктажів. Усі зайняті на вогневих роботах повинні вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння і мати наряд-допуск на виконання робіт. 6.1.19. При виконанні зовнішніх фарбувальних робіт вогневі роботи в середині судна або зовні слід проводити на відстані не менше 20 м по горизонталі від місця фарбування. При цьому місця зовнішніх вогневих робіт слід обгороджувати захисними екранами листовим залізом а межі вогневих робіт у середині судна повинні бути узгоджені із СПБ підприємства у плаванні - із старшим помічником капітана або головним старшим механіком. 6.1.20. Вимоги до суднових приміщень та місць на відкритій палубі зберігання кисневих та ацетиленових балонів а також до приміщень для проведення електрозварювальних робіт на нафтоналивних суднах повинні задовольняти Правила Регістру. До початку робіт із застосуванням відкритого вогню капітан судна зобов'язаний призначити відповідального за проведення робіт з числа командного складу судна. 6.1.21. Вахтовий черговий на місці ведення робіт зобов'язаний: постійно перебувати біля місця роботи; уміти користуватися первинними засобами пожежогасіння; стежити за тим щоб іскри або розплавлений метал не потрапляли на прилади ізоляцію електрокабелі та інші матеріали що можуть горіти; при порушенні виконавцем заходів пожежовибухобезпеки заборонити подальше ведення робіт і негайно доповісти про це вахтовому помічнику капітана та особі що відповідає за проведення вогневих робіт; у разі виявлення осередку загоряння негайно оголосити тривогу зупинити роботи і одночасно вжити всіх заходів до ліквідації осередку загоряння наявними первинними засобами пожежогасіння. Вахтовий черговий на місці ведення робіт має право залишити місце ведення робіт тільки з дозволу вахтового помічника капітана. 6.1.22. Відповідальний за виконання робіт перед їх початком зобов'язаний: оглянути приміщення де повинні виконуватися роботи і приміщення суміжні з ними; привести до готовності та негайного використання протипожежні системи та обладнання що розміщені в приміщеннях та поставити водопожежні системи судна під робочий тиск; видалити всі пожежонебезпечні матеріали в радіусі п'яти метрів від місця робіт а також зачинити всі двері люки та горловини крім тих через які постачається вентиляція робоча техніка та засоби пожежної безпеки; забезпечити приміщення і місце роботи належною вентиляцією; перевірити можливість негайної герметизації приміщення; перевірити справність апаратури для виконання робіт та справність одягу зварників; виставити в приміщенні де проводяться роботи а при потребі в суміжних приміщеннях вахтових попередньо проінструктувавши їх; простежити за комплектністю первинних засобів пожежогасіння; простежити за тим щоб проходи входи виходи й підходи до первинних засобів пожежогасіння а також підходи до гідрантів та ПК не були захаращені демонтованими деталями трубопроводами тощо; вжити заходів якщо виникне на судні осередок пожежі до негайного видалення всіх кисневих ацетиленових та інших газових балонів які знаходяться поблизу а при потребі з дозволу капітана викинути їх за борт; доповісти вахтовому помічнику капітана про готовність приміщень до виконання робіт оглянути приміщення разом з ним одержати від вахтового помічника капітана дозвіл на виконання робіт; періодично контролювати ведення робіт. По закінченні робіт відповідальний за їх виконання зобов'язаний доповісти про це вахтовому помічнику капітана одержати від нього дозвіл на передачу приміщень особам у віддані яких вони перебувають передати приміщення після чого зняти з постів вахтових. 6.1.23. Вахтовий помічник капітана зобов'язаний: перевірити правильність оформлення наряду-допуску наявність потрібних підписів заходів із пожежної безпеки ; перевірити в осіб які проводять вогневі роботи кваліфікаційні посвідчення посвідчення про проходження спеціального навчання або перевірити знання з пожежно-технічного мінімуму; перевірити справність апаратури виконавця робіт шляхом зовнішнього огляду; ретельно оглянути місця роботи і суміжні з ним приміщення; перевірити наявність і готовність первинних засобів пожежогасіння; призначити вахтового чергового біля місця проведення робіт і в разі потреби у суміжних приміщеннях провести з ним інструктаж; про результати перевірки зробити запис у вахтовому журналі; періодично перевіряти виконання своїх обов'язків вахтовими черговими на місці ведення робіт і виконавцем; по закінченні робіт зняти вахтових чергових біля місць проведення робіт; по закінченні вогневих робіт вахтовий помічник зобов'язаний організувати в наступні 12 годин нагляд за місцем де виконувались ці роботи. Про початок кінець і по закінченні 12 годин після завершення вогневих робіт вахтовий помічник капітана робить відповідні записи в судновому журналі де також фіксуються місце та характер робіт П.І.Б. зварника і того хто забезпечує ці роботи а також інші дані. 6.1.24. Старший головний механік керівник робіт несе відповідальність за: правильне оформлення наряду-допуску на проведення вогневих робіт; допуск до вогневих робіт на судні виконавців з оформленням наряду-допуску: пожежну безпеку місця проведення робіт і приміщень суміжних з ним; забезпечення засобами пожежогасіння місця проведення робіт; координацію різних пожежонебезпечних робіт; вентилювання приміщень судна в яких проводяться вогневі роботи; якість і повноту інструктажу для виконавця вогневих робіт; безпечні методи проведення вогневих робіт у відповідності з вимогами цих Правил; справність апаратури для виконання робіт; допуск до вогневих робіт виконавця не молодше 18 років який пройшов своєчасно атестацію і пожежно-технічний мінімум. 6.1.25. Виконавець вогневих робіт несе відповідальність за: своєчасне оповіщення відповідальної особи за пожежну безпеку на місці проведення робіт і вахтової служби про початок і закінчення вогневих робіт; правильну експлуатацію апаратури під час виконання вогневих робіт; безпечні в пожежному відношенні методи проведення вогневих робіт і дотримання вимог техніки безпеки; суворе виконання вказівок унесених у наряд-допуск і отриманих під час інструктажу з пожежної безпеки від старшого головного механіка або керівника робіт і представника СПБ; проведення вогневих робіт тільки на підготовленому в протипожежному плані місці; своєчасне прийняття заходів з гасіння осередку пожежі. 6.1.26. За невиконання своїх обов'язків особи несуть юридичну відповідальність згідно із законодавством України. 6.1.27. При виконанні зварювальних та інших вогневих робіт належить дотримуватись таких правил: усі прилеглі до місця зварювання і нижче розташовані горючі конструкції повинні бути надійно захищені азбестовими листами та іншими негорючими матеріалами або засипані піском у радіусі не менше п'яти метрів від місця роботи; біля місця проведення вогневих робіт повинні бути розміщені первинні засоби пожежогасіння вогнегасник пожежне покривало відро з водою пісок лопата ; при роботі на дерев'яних настилах повинні бути вкладені металеві або азбестові листи чи пожежні покривала з таким розрахунком щоб бризки розплавленого металу не спричинили пожежу або опіки працюючих людей які перебувають поблизу; перед початком роботи потрібно попередити вахтову службу перевірити справність апаратури переконатись у виконанні вимог НАПБ А.01.001-95 щодо забезпечення пожежної безпеки і за наявності порушень до роботи не приступати; під час роботи не допускати попадання іскор розплавленого металу полум'я пальника різака й електродних недогарків на горючі конструкції і матеріали; стежити за станом горючого покриття; після роботи ретельно оглянути робоче місце при потребі полити горючі конструкції водою; сповістити вахтову службу про закінчення вогневих робіт. 6.1.28. Забороняється виконувати зварювання різання та інші вогневі роботи: під час вантажних операцій з пожежонебезпечними вантажами; під час бункерування а також на наливних суднах під час миття та дегазації танків; у приміщеннях де зберігаються ЛЗР ГР і ГМ бензин гас масло бавовна льон пенька ; у приміщеннях де виконуються опоряджувальні ізоляційні облицювальні і малярні роботи розконсервування механізмів а також у суміжних з ними приміщеннях; при профілактичному промиванні протиранні електричних машин; у районі гідравлічних систем і комунікацій; у приміщеннях де під час аналізу повітряного середовища виявлена концентрація горючих парів вища за припустимі норми додаток 4 ; на елементах будівель виготовлених з легких металевих конструкцій з горючими або важкогорючими утеплювачами; на надбудовах верхній палубі і бортах за наявності поблизу судна на поверхні акваторії накопичення нафтопродуктів; у літній період на суднах що стоять безпосередньо біля дерев'яного причалу якщо він не закритий негорючими матеріалами або не передбачені інші заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; на ємкостях виробах механізмах апаратах і системах під тиском під електричною напругою а також з несправною апаратурою; на цистернах баках резервуарах і дрібній тарі з-під ЛЗР ГР без попереднього очищення та дегазації їх парою або іншими засобами; на деталях і конструкціях що не очищені від легкозаймистих антикорозійних покриттів або на конструкціях з наявністю ізольованого горючого матеріалу; на несправній апаратурі або що не має технічного паспорта; на свіжопофарбованих конструкціях до повного висихання фарби; в одязі і рукавицях із слідами масел жирів бензину гасу й інших горючих рідин; особам які не мають посвідчення на право проведення вогневих робіт і які не пройшли пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань правил пожежної безпеки. 6.1.29. Забороняється проводити вогневі роботи в закритих та напівзакритих приміщеннях при виявленні в них специфічного запаху ацетилену інших ГГ або парів вибухових чи отруйних речовин бензину аміаку лаків тощо до повного їх провітрювання і визначення складу повітря. 6.1.30. При вогневих роботах у відсіках суден та інших закритих і напівзакритих приміщеннях повинна бути забезпечена безперервна штучна вентиляція. У разі припинення роботи вентиляційного пристрою або через інші причини порушення нормального повітряного обміну вогневі роботи слід припинити до відновлення нормальної дії вентиляції. 6.1.31. Забороняється при виконанні робіт з відкритим вогнем відшукувати місця витікання газу з трубопроводів шлангів та інших розподільних пристроїв з використанням вогню. З цією метою слід користуватися мильною водою. 6.1.32. Слід запобігати займанню електропроводів і зварювального обладнання шляхом правильного визначення перетину проводів за силою струму ізоляцією величиною робочої напруги і встановлення плавких вставок запобіжників на граничнодопустимий струм. 6.2. Проведення електрозварювальних робіт 6.2.1. Як джерела зварювального струму для дугового зварювання можуть застосовуватись трансформатори випрямлячі і генератори постійного та змінного струму спеціально для цього призначені. 6.2.2. Забороняється безпосереднє живлення зварювальної дуги від силової або освітлювальної мережі. 6.2.3. Установка для ручного зварювання повинна бути забезпечена вимикачем чи контактором для підключення джерела зварювального струму до розподільних щитів покажчиком величини зварювального струму та запобіжником у первинному ланцюзі. 6.2.4. Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками лише з боку мережі живлення. 6.2.5. З'єднування зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання зварювання паяння або спеціальними затискачами. Підключення електропроводів до електродотримача зварюваного виробу та зварювального апарата виконується за допомогою мідних кабельних наконечників скріплених болтами з шайбами. 6.2.6. Забороняється використовувати оголені проводи або проводи з пошкодженою ізоляцією а також нестандартні електрозапобіжники. 6.2.7. Проводи що підведені до зварювальних апаратів розподільних щитів та іншого обладнання а також до місць зварювальних робіт мають бути надійно ізольовані і в належних місцях захищені від дії високої температури механічних пошкоджень та хімічних впливів. 6.2.8. При проведенні електрозварювальних робіт пов`язаних з частим переміщенням зварювальних установок мають застосовуватися механічно міцні кабелі. 6.2.9. Приєднання кабелю до електродотримача і зворотного кабелю до зварюваних виробів повинно бути надійним і виконуватися механічними затискачами. 6.2.10. Місце приєднання кабелю до електродотримача повинно бути заізольовано. 6.2.11. При зварювальному струмі що перевищує 600 А струмопровідний кабель повинен приєднуватися до електродотримача повз його рукоятку. 6.2.12. Кабелі електропроводи електрозварювальних машин повинні розміщатися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0 5 м а від трубопроводів ацетилену та інших ГГ - не менше одного метра. 6.2.13. Зварювання має проводитись з використанням двох проводів: прямого що з'єднує джерело струму з електродотримачем і зворотного - від зварюваного виробу до джерела струму. Зворотний провід потрібно з'єднувати безпосередньо з виробом якщо він конструктивно ізольований від корпусу судна і приєднувати до корпусу судна в місця проведення зварювальних робіт якщо виріб має надійне електричне з'єднання з корпусом. Забороняється застосовувати в ролі зворотного провідника мережі заземлення а також комунікації трубопроводи і технологічне обладнання. Допускається як зворотний провідник використовувати корпус судна у випадках коли зварювальні роботи ведуться на ньому або коли забезпечено надійне електричне з'єднання зварювального виробу з корпусом судна і корпус відповідає визначенню Правил Регістру. При використанні корпусу судна в ролі зворотного провідника на суднах що перебувають на плаву біля причалів заводів або портів попередньо повинні бути вжиті заходи щодо захисту корпусу від корозії зовнішнім струмом. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювальної мережі має бути не менше 0 5 МОм. 6.2.14. З'єднання між собою окремих елементів що використовуються як зворотний провідник треба виконувати за допомогою болтів струбцин та затискачів. 6.2.15. При проведенні електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварюваного виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому проводу який приєднується до електродотримача. 6.2.16. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювану деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держак електродотримача має бути виготовлено з негорючого діелектричного теплоізолювального матеріалу. 6.2.17. Електроди що застосовуються для зварювання повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму. 6.2.18. Залишки недогарки слід класти в спеціальний металевий ящик що встановлено біля місця проведення зварювальних робіт. 6.2.19. Перед зварюванням електроди повинні бути просушені за температури вказаної в паспортах на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів має бути однорідним щільним без здуття напливів та тріщин. 6.2.20. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена на масу ГОСТ 12.1.030-81 . Крім заземлення основного електрозварювального обладнання у зварювальних установках належить безпосередньо заземлити той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора до якого приєднується провідник що йде до виробу зворотний провідник . 6.2.21. ТО та планово-попереджувальний ремонт надалі - ППР зварювального устаткування мають проводитись відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити очищення агрегатів та пускової апаратури. 6.2.22. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату трансформаторів підшипників щіток контактів вторинного кола тощо не повинна перевищувати +75 град.С. 6.2.23. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювальної мережі повинен бути не нижче 0 5 МОм. Ізоляцію слід перевіряти не рідше одного разу на три місяці у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - раз на місяць . Ізоляція повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 0 12 год. 6.3. Проведення газозварювальних газорізальних робіт 6.3.1. У приміщеннях де проводяться роботи пов'язані з газополуменевою обробкою металу повинна бути забезпечена вентиляція. Забороняється виконання робіт з газового різання і зварювання при несправній вентиляції. 6.3.2. При газополуменевій обробці металу в середині замкнутих і не повністю замкнутих приміщень відсіків котлів цистерн тощо крім загальнообмінної вентиляції повинна бути задіяна всмоктувальна вентиляція за допомогою пересувних установок. 6.3.3. Газозварювальні газорізальні роботи повинні виконуватися з використанням ацетилену як пального. Забороняється застосування пропан-бутану а також рідкого пального бензину гасу і їх сумішей . 6.3.4. Балони з газом під час їх зберігання транспортування та експлуатації повинні бути захищені від дії сонячного проміння та інших джерел тепла. 6.3.5. Забороняється зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з ГГ а також фарб мастил та жирів. 6.3.6. Транспортування кисневих і ацетиленових балонів на судні повинно виконуватися на візках або спеціальних ношах що забезпечує безпечне перенесення балонів. 6.3.7. Переміщення балонів на невелику відстань у межах робочого місця дозволяється виконувати шляхом кантування в ледь нахиленому положенні. 6.3.8. Забороняється перенесення балонів на руках без нош а також їх перекочування. 6.3.9. При транспортуванні балонів повинні виконуватися такі вимоги: на балонах повинні бути надійно до межі навернуті запобіжні ковпачки; балони повинні вкладатися в дерев'яні гнізда що оббиті повстяним або іншим м'яким матеріалом. Дозволяється використовувати металеві підкладки з гніздами що обклеєні гумою або іншим м'яким матеріалом; при навантаженні і розвантаженні балонів не припускаються їх скидання та удари один об другий а також навантаження і розвантаження вентилями донизу. 6.3.10. Дозволяється транспортування кисневих і ацетиленових балонів у вертикальному положенні якщо вони закріплені в спеціальних контейнерах. Забороняється спільне транспортування кисневих і ацетиленових балонів за винятком транспортування двох балонів до робочого місця на спеціальному візку. 6.3.11. Під час роботи з порожніми балонами з-під кисню та ГГ та їх транспортування слід виконувати ті самі заходи безпеки що й з наповненими балонами. 6.3.12. Перед початком газозварювальних робіт робоче місце потрібно оглянути і прибрати що заважають роботі предмети й легкозаймисті матеріали. 6.3.13. Пальники різаки шланги редуктори вентилі та інша апаратура повинні бути в технічно справному стані. 6.3.14. При прокладанні газових шлангів через двері люки горловини тощо для роботи в напівзамкнутих і замкнутих приміщеннях неприпустиме сумісне прокладання шлангів і електрозварювальних кабелів без надійної ізоляції їх один від одного. 6.3.15. Забороняється під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт: виконувати газополуменеву обробку у тому числі і нагрівання трубопроводів посудин і резервуарів під тиском незалежно від того яким газом або рідиною вони заповнені; відігрівати замерзлі трубопроводи вентилі редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розжареними предметами; знімати ковпачок з балону ударами молотка зубилом або іншими способами які можуть спричинити іскру. Якщо ковпачок не відкручується то балон слід відправити на завод-наповнювач; допускати стикання кисневих балонів редукторів та іншого зварювального обладнання з маслами а також промасленим одягом та шматтям; переносити балони на плечах та руках; зберігати й транспортувати балони з газами без нагвинчених на горловини запобіжних ковпачків; застосовувати шланги з дефектами а також обмотувати їх ізоляційною стрічкою або іншим матеріалом; здійснювати продування шланга для ГГ киснем та кисневого шланга ГГ а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи; користуватися шлангами довжина яких перевищує 30 м а під час виконання монтажних робіт - 40 м застосування шлангів довжиною понад 40 м дозволяється у виняткових випадках з письмового дозволу особи яка видала наряд-допуск на виконання робіт ; перекручувати заломлювати чи затискати газопідвідні шланги. Приміщення для зберігання балонів. Приміщення для виконання електрозварювальних робіт 6.3.16. Місця зберігання кисневих і ацетиленових балонів мають відповідати Правилам Регістру і повинні бути влаштовані з урахуванням такого: кисневі й ацетиленові балони повинні зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних закритих приміщеннях що мають природну вентиляцію а також на відкритих палубах; місця зберігання балонів повинні бути обладнані стійками з гніздами хомутами або іншими пристосуваннями що забезпечують надійне закріплення і швидке звільнення балонів; місця зберігання балонів на відкритій палубі повинні бути обрані з таким розрахунком щоб унеможливити випадкове механічне пошкодження балонів; балони повинні бути захищені належним чином від доступу сторонніх осіб; балони повинні бути захищені від прямого попадання сонячних променів для чого над балонами повинні бути встановлені сонцезахисні козирки пофарбовані в білий колір; на огороджених площадках з балонами повинні бути таблички з написами "Вибухонебезпечно" і "Не курити". Не допускається кріплення балонів на переділках житлових приміщень. 6.3.17. Місця зберігання балонів повинні розташовуватися на відстані не менше двох метрів від житлових приміщень та постів керування і не менше чотирьох метрів від приміщень де знаходяться ЛЗР та паливо або де встановлено важливе суднове обладнання. Приміщення для зберігання ацетиленових балонів повинно бути не залежне від приміщення для зберігання кисневих балонів. Ці приміщення повинні мати вхід безпосередньо з відкритої палуби. Двері повинні відчинятися назовні. На дверях приміщень повинні бути відповідні написи що попереджають про небезпеку. 6.3.18. Приміщення зазначені вище повинні бути відділені від суміжних приміщень конструкціями типу А-60 згідно з Правилами Регістру . Двері в ці приміщення повинні мати замки. 6.3.19. Приміщення для виконання електрогазозварювальних робіт на суднах повинні бути влаштовані з урахуванням такого: приміщення повинні мати вихід на відкриту палубу і бути відгороджені від суміжних приміщень конструкціями типу А-60 згідно з Правилами Регістру ; двері повинні мати замок. 6.3.20. Приміщення для виконання електрогазозварювальних робіт на нафтоналивних суднах повинні задовольняти вимоги що наведені вище і такі: приміщення повинно розташовуватися до корми від вантажних танків зливних цистерн і відгороджувальних їх кофердамів; приміщення не повинно розташовуватись у машинних приміщеннях категорії А на відстані менше п'яти метрів від приміщень призначених для зберігання і перевезення вибухо- і пожежонебезпечних матеріалів; відстань від приміщення до вантажних відсіків з газами і зливних цистерн повинна бути не менше дев'яти метрів; приміщення повинно бути обладнано штучною вентиляцією що забезпечує не менше 20 обмінів повітря на годину; джерело зварювального струму повинно мати блокування що унеможливлює його включення при відкритих вхідних дверях; біля вхідних дверей повинно бути встановлене світлове табло "Не входити. Зварювання". 6.4. Проведення паяльних робіт 6.4.1. Робоче місце при проведенні робіт з використанням паяльних ламп повинно бути очищено від ГМ а конструкції з ГМ які містяться на відстані менше п'яти метрів від місця роботи повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою водним розчином піноутворювача тощо . 6.4.2. Паяльні лампи треба утримувати справними та не рідше одного разу на місяць перевіряти їх технічний стан та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того не рідше одного разу на рік повинні проводитись контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском. 6.4.3. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульовані на заданий тиск. 6.4.4. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цієї мети місцях. Пальне яким заправляють лампи повинно бути очищене від сторонніх домішок та води. 6.4.5. Забороняється під час роботи з паяльною лампою: застосовувати як пальне для ламп що працюють на гасі бензин чи суміш бензину з гасом; підвищувати тиск у резервуарі лампи накачуванням повітря понад допустимий робочий тиск указаний у паспорті; заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об'єму резервуара; відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку коли лампа горить або ще не охолола; ремонтувати лампу а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню; курити під час заправки чи ремонту лампи; підігрівати пальник пальним з лампи користуючись насосом; заправляти лампу пальним під час її роботи. 6.4.6. Забороняється застосування паяльних ламп або інших джерел відкритого вогню для очищення конструкцій корпусу судна і обшивки від старого пофарбування а також для розморожування водяних трубопроводів. 6.5. Проведення фарбувальних та ізоляційних робіт 6.5.1. Протипожежний режим при виконанні фарбувальних та ізоляційних робіт установлюється вимогами "Правил окраски судов флота рыбной промышленности СССР" технологічних інструкцій галузевих стандартів а також цих Правил. 6.5.2. Усі приміщення суден де виконуються роботи із застосуванням фарб клеїв та мастик до складу яких входять вогненебезпечні розчинники повинні бути обладнані стаціонарними або переносними вентиляційними установками. Забороняється здійснювати фарбувальні й ізоляційні роботи в приміщеннях при відсутності вентиляції. 6.5.3. Для роботи з горючими лакофарбовими матеріалами і речовинами допускаються лише особи які пройшли спеціальне навчання пожежно-технічний мінімум згідно з вимогами НАПБ Б.02.005. 6.5.4. Усувати стару ізоляцію механічним хімічним та іншими методами в середині приміщень судна допускається лише за наявності ефективної вентиляції. Забороняється усувати стару ізоляцію випалюванням. 6.5.5. Забороняється виконувати зварювальні та інші роботи з використанням відкритого вогню в місцях проведення ізоляційних та фарбувальних робіт. Забороняється курити в цих місцях. 6.5.6. Тару в якій була фарба лаки емалі а також розчинники і розріджувачі слід очищати з внутрішнього та зовнішнього боків. 6.5.7. Алюмінієву пудру належить зберігати в сухому приміщенні в щільно закритій тарі. Пудру що осіла на стінках тари слід видаляти шматтям. 6.5.8. Забороняється застосування металевих предметів для зіскоблювання та перемішування алюмінієвої пудри. 6.5.9. Під час виконання у внутрішніх житлових приміщеннях малярних робіт ілюмінатори та двері слід тримати відкритими. 6.5.10. Під час фарбування палуб ллял люків вугільних бункерів та інших ділянок МКВ вогненебезпечними лакофарбувальними матеріалами до складу яких входять органічні розчинники приміщення необхідно інтенсивно вентилювати. Якщо рух вентиляційного повітря спрямований у бік приміщення до якого попадання газів недопустиме то треба забезпечити необхідну припливно-витяжну вентиляцію. Інтенсивність її повинна бути підтверджена розрахунками. 6.5.11. При фарбуванні приміщень вогненебезпечними фарбами суднова освітлювальна мережа в цих приміщеннях повинна бути тимчасово відключена від джерела живлення. Забороняється користуватися відкритим вогнем і курити під час фарбування. Допускається використовувати вибухобезпечні акумуляторні ліхтарі або електричні світильники у вибухобезпечному виконанні. 6.5.12. Забороняється під час фарбувальних робіт: залишати без нагляду ілюмінатори відкриті для провітрювання приміщень; розігрівати лакофарбові та інші вогненебезпечні матеріали на камбузних плитах і на відкритому вогні. 6.5.13. У відсіках цистернах та важкодоступних місцях очищення знежирювання та фарбування поверхні допускається тільки за наявності припливно-витяжної вентиляції яка забезпечує 5-10-разовий обмін повітря на годину при об'ємі приміщень до 250 куб.м та 15-25-разовий обмін повітря на годину при об'ємі приміщення до 30 куб.м. 6.5.14. Дільниці де ведуться роботи із застосуванням рідин для знежирювання до складу яких входять розчинники або сполуки з леткими легкозаймистими розчинниками повинні забезпечуватися вогнегасниками. 6.5.15. Забороняється фарбування гарячої поверхні а також електроапаратури та електродвигунів які перебувають під напругою. 6.5.16. Фарборозпилювачі шланги та фарбонагнітальні бачки по закінченні роботи слід очистити й промити від залишків лакофарбових матеріалів. 6.5.17. Забороняється застосовувати лакофарбові матеріали та розчинники невідомого складу а також речовини і матеріали на які відсутні характеристики їх пожежної небезпеки. 6.5.18. У разі використання імпортних речовин і матеріалів слід суворо дотримуватися вказівок та інструкцій що додаються з виконання робіт. Потрібно мати сертифікати на ці речовини і матеріали. 6.5.19. У разі використання ГР їх кількість на робочому місці не повинна перевищувати вахтової змінної потреби. 6.5.20. Ємності з ГР слід відкривати лише перед використанням не тримати їх відкритими після закінчення роботи здати на склад тара з-під цих речовин має зберігатися в спеціально відведеному місці. 6.5.21. При виконанні фарбувальних робіт необхідно періодично контролювати за допомогою газоаналізаторів повітряне середовище з метою виявлення шкідливих та вибухонебезпечних парів та газів. Забороняється проводити фарбувальні роботи при концентрації парів токсичних речовин у повітрі вище граничнодопустимої концентрації надалі - ГДК . Склад розчинників які застосовуються в лакофарбових матеріалах та їх ГДК указані в "Правилах окраски судов флота рыбной промышленности СССР". 7. Вимоги до утримання на суднах засобів протипожежного захисту 7.1. Засоби протипожежного захисту та обладнання. Загальні положення 7.1.1. Засоби пожежного захисту мають запобігати дії на людей небезпечних чинників що виникають у разі вибуху чи пожежі а також зберігати матеріальні цінності. Запобігання дії на людей небезпечних та шкідливих чинників та зберігання матеріальних цінностей має бути забезпечено: застосуванням вогнеперешкоджувачів гідрозатворів водяних заслонів інертних газових чи парових завіс; захистом апаратів від руйнування під час вибуху за допомогою пристроїв аварійного скидання тиску; застосуванням швидкодіючих відсічних та зворотних клапанів; застосуванням засобів пожежогасіння та відповідних видів пожежної техніки; застосуванням автоматичної установки пожежогасіння надалі - АУП та пожежної сигналізації надалі - ПС ; застосуванням основних конструкцій і матеріалів у тому числі таких які використовуються для облицювання конструкцій з регламентованими покажчиками пожежної небезпеки; застосуванням засобів які запобігають розливанню та розтіканню ГР або обмежують їх застосування; застосуванням просочення конструкцій об'єктів антипіренами та нанесенням на їх поверхні вогнезахисних фарб сумішей ; застосуванням пристроїв які забезпечують обмеження поширення пожежі; організацією своєчасного оповіщення та евакуації людей; застосуванням засобів колективного та індивідуального захисту людей від небезпечних чинників пожежі; засоби колективного та індивідуального захисту повинні забезпечити безпеку людей протягом усього часу дії небезпечних чинників пожежі; застосуванням засобів протидимного захисту; улаштуванням протипожежних перепон герметичних переділок; улаштуванням аварійного вимикання та перемикання установок та комунікацій; застосуванням вогнеперешкоджувальних пристроїв в обладнанні; установленням заходів вибухозахисту і пожежозахисту в нормативній документації на конкретні виробничі процеси. У будовах та спорудах необхідно передбачити технічні засоби що стійкі під час пожежі та вогнестійкі конструкції протягом часу необхідного для рятування людей під час пожежі та розрахункового часу гасіння пожежі. 7.1.2. Кожне судно в залежності від його розмірів та призначення повинно бути забезпечене переносними засобами протипожежної техніки апаратами інвентарем витратними матеріалами запасними частинами та інструментом а також протипожежним обладнанням у відповідності до Правил Регістру. Вимоги до розміщення обладнання та влаштування систем пожежогасіння і приміщень також повинні відповідати вимогам Правил Регістру. Усі системи й засоби пожежогасіння мають бути в справному стані і готові до негайної дії. Експлуатація судна при несправних системах пожежогасіння забороняється. Забороняється використовувати стаціонарні протипожежні системи не за призначенням. Виняток становить водяна протипожежна система яку дозволяється використовувати для миття палуби якірних пристроїв з використанням рукавів господарського призначення. 7.1.3. До засобів протипожежного захисту належать засоби пожежогасіння та індивідуального захисту а також інвентар що застосовується при гасінні пожеж; до протипожежного обладнання - усі системи переносні пересувні та стаціонарні пожежогасіння. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих і складських приміщеннях як правило повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити стенди . На пожежних щитах стендах повинні розміщуватися ті первинні засоби пожежогасіння які можуть застосовуватися в даному приміщенні. Пожежні щити стенди та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ДСТУ 3237-95 ГОСТ 12.4.026-76 та іншими чинними стандартами. На пожежних щитах стендах необхідно писати їх порядкові номери. Порядковий номер пожежного щита вказують після індексу "ПЩ". 7.1.4. Перевірка наявності технічного стану готовності до дії засобів протипожежного забезпечення та обладнання повинна здійснюватися начальниками аварійних партій та груп за участю боцмана і завідуючих приміщеннями не рідше одного разу на місяць а також перед кожним виходом у море. Про результати цих перевірок начальники аварійних партій повинні доповісти старшому помічнику капітана або помічнику капітана з пожежної частини на суднах де введена в штат ця посада . 7.1.5. Протипожежні засоби повинні бути завжди готові до негайного використання і тільки за прямим призначенням: для боротьби з пожежами на заняттях та тренувальних навчаннях. Використані засоби повинні бути в найкоротший термін знову приведені до готовності й до негайної дії а ті які вийшли з ладу або були списані за актом - поповнені при першій можливості. Використання пожежного обладнання інвентарю та інструменту для господарських виробничих та інших потреб не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням пожежних формувань не дозволяється. 7.1.6. Пожежне обладнання повинно розміщуватись на палубних та машинних пожежних постах надалі - ПП . Забороняється зберігати його разом з іншим судновим майном. ПП повинні розташовуватись вище за палубні перебірки в різних протипожежних зонах. Пост у машинному відділенні доцільно розташовувати не нижче другого ярусу причому над входом на пост повинен бути напис "Пожежний пост" та знак F. Напис наноситься червоною фарбою літерами заввишки 50-70 мм завширшки штриха 5-10 мм. 7.1.7. При зберіганні та розміщенні на постах протипожежного обладнання необхідно дотримуватись комплектності та рівномірності розподілу засобів протипожежного захисту на загальносуднових постах. При цьому треба забезпечити: надійність кріплення предметів пожежного спорядження на штатному місці та можливість швидкого зняття його при пожежі; вільний доступ до засобів протипожежного захисту; схоронність протипожежних засобів при їх тривалому зберіганні на судні. 7.1.8. На кожному судні повинно бути не менше трьох комплектів пожежного спорядження на кожну аварійну партію чи групу. 7.1.9. Комплект спорядження для пожежних повинен складатися з таких предметів: захисного одягу з матеріалу здатного вберегти шкіру від тепла яке випромінюється під час пожежі від опіків та ошпарювання тепло-ізолювального костюму з крагами . Зовнішня поверхня одягу повинна бути водостійкою; черевиків та рукавиць з гуми чи іншого неелектропровідного матеріалу; жорсткого шолома що забезпечує ефективний захист від ударів; переносного акумуляторного ліхтаря безпечної конструкції який розрахований на використання впродовж не менше трьох годин і тип якого схвалений Правилами Регістру; пожежної сокири з ручкою з деревини твердих порід; ДІА; вогнестійкого страхувального троса довжиною не менше 30 м. Крім того начальники аварійних партій та керівники гасіння пожеж мають мати портативну кишенькову радіостанцію у вибухобезпечному виконанні. 7.2. Установки пожежної сигналізації та автоматичні установки пожежогасіння 7.2.1. Утримання в працездатному стані установки пожежної сигналізації надалі - УПС та АУП повинно забезпечуватися виконанням вимог СНиП 2.01.02-85 ГОСТ 12.3.046-91 та такими заходами: проведенням ТО з метою збереження безвідмовної роботи на період терміну служби; матеріально-технічним ресурсним забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації підтриманням і своєчасним відновленням працездатності. Апаратура й обладнання що входять до складу установок повинні відповідати Правилам Регістру чинним стандартам технічним умовам документації заводів-виробників бути без дефектів. 7.2.2. Усі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для виконання завдань що стоять перед ними. Несправності які впливають на їх працездатність повинні усуватися негайно. Інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни про що слід записувати в журналах технічного стану. 7.2.3. Регламентні роботи з ТО та ППР повинні визначатися на кожний вид установок і виконуватися згідно з планом-графіком який опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. Цим планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне ресурсне забезпечення робіт. ТО та ППР повинні виконуватися спеціально навченими робітниками зі складу екіпажу судна. 7.2.4. На період проведення робіт з ТО чи ППР для яких передбачається відключення установок слід вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень що підлягають захисту. 7.2.5. Шлейфи ПС лінії керування та зв'язку повинні контролюватися на режим "Готовність" та піддаватися періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком. 7.2.6. У приміщенні центрального пожежного поста надалі - ЦПП та інших місцях розміщення приладів сигналізації та вузлів керування має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового оперативного персоналу у разі появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП. 7.2.7. Станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою АПС та установок пожежогасіння а також інструктивними матеріалами про керування установкою системою пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про пожежу. 7.2.8. На пульті керування ЦПП на блоках пожежної автоматики біля кожного вузла керування і розподільчого пристрою систем пожежогасіння повинні бути вивішені установлені таблички із зазначенням приміщень які захищаються. В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв'язування на табличках указувати типи та кількість зрошувачів у секції а засувки й крани нумерувати відповідно до схеми обв'язування. Функціональні схеми обв'язування повинні вивішуватися і в насосних АУП. 7.2.9. Для якісної експлуатації УПС та АУП на судні наказом або розпорядженням повинні бути призначені: особа відповідальна за експлуатацію УПС та АУП; персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУП. 7.2.10. Особа відповідальна за експлуатацію установки зобов'язана забезпечити: виконання вимог до утримання установок АПС та пожежогасіння згідно з НАПБ А.01.001-95 ГОСТ 12.3.046-91; утримання УПС та АУП у працездатному стані шляхом своєчасного проведення ТО та ППР; навчання персоналу а також інструктаж осіб які працюють у захищуваних приміщеннях; інформування адміністрації про всі випадки відмов та спрацювань установок; своєчасне пред'явлення рекламацій: заводам-виробникам - у разі поставки некомплектних або неякісних приладів та устаткування; монтажним організаціям - у разі виявлення неякісного монтажу або відхилень від проектної документації не узгоджених з розробником проекту або органами нагляду; спеціальним обслуговувальним організаціям - за неякісне і несвоєчасне ТО та ремонт установок. 7.2.11. Черговий персонал повинен знати: назву та місцезнаходження приміщень що захищаються; порядок визначення працездатності установки в період експлуатації. 7.2.12. Комплекс охоронно-пожежної сигналізації надалі - КОПС повинен забезпечувати відокремлену видачу сигналів від пожежних та охоронних оповіщувачів. 7.2.13. Пожежні оповіщувачі слід установлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів і технічної документації заводів-виробників. Оповіщувачі повинні бути захищені від механічних пошкоджень та несанкціонованих спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність. 7.2.14. Пожежні оповіщувачі повинні функціонувати цілодобово і постійно утримуватися в чистоті. До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і обладнання до оповіщувачів повинна бути не менше 0 6 м. 7.2.15. Не допускається встановлювати замість несправних оповіщувачів пожежні оповіщувачі іншого типу або принципу дії а також замикати шлейф сигналізації за відсутності оповіщувача у місці його встановлення. 7.2.16. Клемні коробки приладів повинні бути закриті захисними кришками і опломбовані а корпуси приладів - заземлені. 7.2.17. Електроживлення УПС КОПС та АУП має здійснюватися згідно з вимогами правил улаштування електроустановок надалі - ПУЕ і будівельних норм. У разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом доби в режимі "Чергування" і не менше трьох годин - у режимі "Тривога". 7.2.18. Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги повинно здійснюватись відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів. 7.2.19. Приймально-контрольні прилади і станції УПС та КОПС треба встановлювати у приміщеннях із цілодобовим чергуванням персоналу. 7.2.20. АУП змонтовані та введені в експлуатацію повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів. Унесення будь-яких змін у конструкцію установки перекомпонування приміщень які захищаються та інші переобладнання допускається здійснювати за погодженням з проектною організацією з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду. 7.2.21. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається за винятком випадків обумовлених у нормативних документах. Пристрої ручного пуску АУП повинні бути опломбовані захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки розміщені як у приміщенні так і поза ним. 7.2.22. Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватися в чистоті під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від попадання на них фарби побілки тощо. Місця де є небезпека механічного пошкодження необхідно захищати надійними огорожами які не сприяють поширенню тепла. Не допускається встановлювати замість тих що спрацювали та несправних зрошувачів пробки й заглушки. 7.2.23. Забороняється: використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування; приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП; установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільних трубопроводах. 7.2.24. Вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння повинні бути розташовані в приміщеннях з мінімальною температурою повітря упродовж року не нижче +4 град.С. 7.2.25. Приміщення де розташовані вузли керування насосні станції станції пожежогасіння повинні мати аварійне освітлення. Необхідно проводити щотижневі випробування насосів автоматичних систем пожежогасіння про що робити записи в журналі. 7.2.26. Підлягають дозарядці перезарядці посудини та балони установок пожежогасіння маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизилися відносно значень установлених експлуатаційною документацією на 10% і більше. Посудини та балони АУП треба захищати від дії на них прямих сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або нагрівальних приладів. 7.2.27. Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння які мають електричну частину і призначені для захисту приміщень у яких перебувають люди повинні мати: сигналізацію яка оповіщує про подачу в ці приміщення вогнегасної речовини; пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з видачею відповідного сигналу в приміщення чергового персоналу; пристрої затримання випуску вогнегасної речовини в приміщення що захищається. 7.3. Система пожежної сигналізації 7.3.1. Система ПС та попередження про введення в дію засобів об'ємного пожежогасіння повинна надійно працювати за всіх умов експлуатації судна в тому числі при хитавиці струсах і вібрації а також при температурі до -40 град.С відповідати вимогам СНиП 2.01.02-85 і Правилам Регістру. 7.3.2. Приміщення для зберігання ЛЗР повинні бути обладнані датчиками ПС у вибухобезпечному виконанні. 7.3.3. Усі приміщення в які для гасіння пожежі подається інертний газ і де в цей час можуть перебувати люди повинні мати сигналізацію що попереджає про введення в приміщення вогнегасного складу. 7.3.4. Сигналізація попередження повинна вмикатися в дію до того як у приміщення буде введено вогнегасний склад. 7.3.5. Використання систем ПС та попередження про введення в дію засобів об'ємного пожежогасіння вуглекислим газом тощо виконується вахтовим помічником капітана. За наявності автономних систем сигналізації в машинних приміщеннях контроль за їх роботою здійснює вахтовий механік. 7.3.6. Системи ПС повинні постійно бути в готовності до дії. Виведення з дії систем частково чи повністю для усунення несправностей або виконання ТО допускається з дозволу капітана. При розміщенні на борту небезпечних вантажів виведення з дії систем не допускається. 7.3.7. Профілактика працездатності системи ПС повинна здійснюватися не рідше одного разу на місяць в обсязі який передбачено заводською інструкцією. При цьому слід: перевіряти в дії ручні та автоматичні оповіщувачі. Такій перевірці підлягають по одному оповіщувачу з існуючих типів у кожному промені системи; перевіряти справність і відповідність штатній номенклатурі запобіжників і сигнальних ламп; перевіряти в дії автоматичне включення аварійного джерела живлення акумуляторної батареї при відключенні основного джерела; вимірювати опір ізоляції кабельної мережі систем сигналізації променів ; оглядати ручні й автоматичні пожежні оповіщувачі; очищати захисні сітки іонізаційних оповіщувачів. 7.3.8. Якщо для випробовувань системи ПС а також для проведення ППР доводиться знімати оповіщувачі то замість знятих відразу потрібно встановити нові. 7.3.9. Один раз на чотири роки мають здійснюватися випробування оповіщувачів ПС і перевірка їх відповідності паспортних даних а також перевірка спрацьовування теплових оповіщувачів і спрацьовування інших типів оповіщувачів. Несправні оповіщувачі мають бути замінені. 7.3.10. Перевірці підлягають тільки оповіщувачі багаторазової дії. Випробування оповіщувачів не повинно впливати на їх справність. При випробуванні рекомендується використання спеціального переносного обладнання нагрівачів імітаторів диму ; випробування відкритим полум'ям забороняється. 7.3.11. Результати профілактичних оглядів перевірок а також ремонтів заміна оповіщувачів та інших вузлів повинні заноситись у судновий журнал технічного стану. 7.3.12. Помічник капітана з пожежної частини а там де його немає - старший помічник капітана разом із спеціалістом зі складу суднової команди повинні один раз на місяць перевіряти працездатність системи ПС. Для перевірки надійності роботи оповіщувачів і приймальних пристроїв на судні повинна бути передбачена відповідна апаратура що створює температуру чи інші фізичні параметри дим світло тощо залежно від типу оповіщувача який застосовано. Усі несправності виявлені в системі оповіщення слід негайно усунути. Результати перевірок фіксуються в журналі технічного стану. 7.3.13. Поблизу станції АПС повинна бути вивішена інструкція з випробування систем сигналізації і догляду за ними. 7.3.14. При заступанні на вахту вахтовий помічник капітана зобов'язаний переконатися у справній роботі та правильності функціонування системи АПС згідно з інструкцією з її експлуатації. При виявленні несправностей або відмов у роботі слід негайно повідомити особу що відповідає за систему. Результати перевірок фіксуються в судновому журналі технічного стану. 7.4. Засоби піногасіння 7.4.1. Переносні та пересувні пінні установки - установки місцевого призначення в комплекті з балоном рукавом та іншим майном слід розміщувати в середині приміщень що охороняються на постійних місцях поблизу виходів до них повинен бути забезпечений вільний доступ для обслуговування та перезарядки. 7.4.2. Для підтримання пінних установок місцевого призначення у працездатному стані і готовності до використання належить: один раз на тиждень перевіряти комплектність рухливість усіх клапанів цілість пломб наявність піноутворювача в резервуарах і стиснутого повітря в пускових балонах; один раз на шість місяців перевіряти тиск повітря в пускових балонах за контрольним манометром рухливість гумових шлангів цілість шлангів і наконечників розтрубів ; один раз на рік перевіряти рухливість герметичність усіх клапанів і манометрів роботу запобіжних клапанів і редукторів та правильність їх регулювання промивати оглядати і гідравлічно випробовувати резервуари перевіряти якість піноутворювача замінювати при потребі зношені деталі вузлів арматури і контрольно-вимірювальних приладів перезаряджати установки піноутворювачем і повітрям; поповнювати судновий запас піноутворювача; один раз на чотири роки оглядати при потребі розкривати демонтувати перевіряти в дії і регулювати запобіжні клапани редуктори й арматуру; один раз на п'ять років виконувати гідравлічне випробування і огляд повітряних пускових балонів з подальшим їх тавруванням. Результати оглядів перевірок і випробувань пінних установок місцевого призначення заносяться у журнал технічного стану. Через 45 років регулювання і випробування виконують підприємства майстерня спеціалізована дільниця . 7.4.3. Повітряно-пінні генератори високократної піни стволи змішувачі ранці і бідони із запасом піноутворювача слід оглядати щотижня перевіряти їх комплектність наявність прокладок і шайб піноутворювачів справність кріплення рухливість кранів на стволах і змішувачах. 7.4.4. Стан пінних рукавів для підсмоктування піноутворювача кількість піноутворювача в ранцях і наявність пломб слід перевіряти раз на місяць. 7.5. Станція піногасіння 7.5.1. Приміщення та обладнання станції піногасіння мають відповідати вимогам Правил Регістру. 7.5.2. Для контролю температури повітря в приміщенні станції піногасіння слід установити термометр показання якого мають бути видно як зсередини так і ззовні станції крізь ілюмінатор. Температура в приміщенні повинна бути +5...+30 град.С. У приміщенні станції піногасіння повинен бути встановлений один переносний вогнегасник типу ОП. У середині станції на помітному місці повинні бути розміщені схема піногасіння з позначенням пускових пристроїв приміщень що охороняються а також стисла інструкція введення системи в дію. 7.5.3. Піноутворювач слід зберігати в спеціальних відтарованих з необхідною точністю ємкостях у приміщенні станції. Ємкості для зберігання піноутворювача повинні бути пофарбовані під колір приміщення. 7.5.4. Очищення ємкості перед заповненням її піноутворювачем слід робити парою або гарячою водою. При цьому рекомендується додавання до води 12% кальцинованої соди або негашеного вапна. Необхідно пам'ятати що попадання в піноутворювач незначної кількості нафтопродуктів менше 1% може призвести до повної втрати ним піноутворювальних властивостей. Для виведення осаду потрібно наливати піноутворювач через дрібну металеву сітку або марлю. У разі замерзання піноутворювача в тарі його необхідно розмістити в приміщенні що опалюється до повного відтавання. Після відтавання піноутворювач треба ретельно перемішати. 7.5.5. При надходженні піноутворювача на судно слід: перевірити наявність паспорта у якому повинно бути вказано найменування заводу-виготовлювача номер партії дату виготовлення масу партії у кілограмах або тоннах відповідність фізико-хімічних властивостей вимогам технічних умов; перевірити стан тари: вона повинна бути міцною з щільно закритим заливним отвором; на тарі повинен бути трафарет з позначенням заводу-виготовлювача номера партії часу виготовлення маси брутто або нетто ; відібрати від кожної партії піноутворювача пробу для подальшої передачі її в хімічну лабораторію на аналіз за всіма фізико-хімічними показниками. 7.5.6. Для відбирання проб слід розкрити не менше двох ємкостей з кожної партії або кожну ємкість з піноутворючем який розміщений на судні і з них відібрати в чисту банку продукт з таким розрахунком щоб загальний об'єм проби від кожної партії або ємкості був не менше 0 5 л. Відкриті ємкості слід щільно закрити скляну банку з пробою також щільно закрити і прикріпити до неї ярлик із зазначенням номера партії піноутворювача і дати відбору. При виявленні в процесі прийняття або при наступному аналізі в лабораторії невідповідності піноутворювача пред'явленим до нього вимогам повинен бути складений акт а заводу-виготовлювачу пред'явлена рекламація. 7.5.7. Якість піноутворювачів що розміщені в резервуарах а також у запасних ємкостях бочках каністрах банках тощо належить перевіряти за кратністю виходу піни не рідше одного разу на рік. За результатами перевірки складається акт. 7.5.8. Установки повітряно-механічного піногасіння з внутрішнім піноутворювачем підлягають щорічному перезарядженню. Внутрішній огляд установок і систем повітряно-механічного піногасіння слід виконувати один раз на чотири роки гідравлічні випробування - кожні вісім років. Про виконане перезарядження а також про результати оглядів і гідравлічних випробувань роблять запис у судновому журналі технічного стану. 7.5.9. Контроль за станом систем піногасіння повинен проводитися відповідно до вимог ДСТУ 3220-95. 7.6. Станція вуглекислотного гасіння 7.6.1. Температура повітря у середині станції вуглекислотного пожежогасіння не повинна перевищувати +45 град.С і має бути не нижчою за +5 град.С. Для контролю за температурою повітря в приміщеннях станції встановлюють термометр показання якого повинно бути видно як зсередини так і ззовні станції через ілюмінатор. 7.6.2. Усі клапани та інші прилади станції повинні мати таблички на яких чітко зазначено для захисту якого приміщення даний клапан або пристрій призначається. Крім того у середині станції на помітному місці повинні бути розміщені схема системи пожежогасіння із зазначенням пускових приладів приміщень що охороняються а також стисла інструкція з уведення системи в дію і з її обслуговування. 7.6.3. На колекторах станції вуглекислотного пожежогасіння повинні бути встановлені манометри із шкалою градуйованою на тиск який перевищує тиск вуглекислотних балонів не менш ніж на 987 7 кПа 10 кГс/см2 . Ціна поділки манометра повинна бути не більше 490 кПа 5 кГс/см2 . 7.6.4. Вуглекислотні балони на станціях повинні бути встановлені вертикально і надійно закріплені. Слід забезпечити вільний доступ до них для огляду і визначення кількості вуглекислоти. Під кожним балоном повинна бути прокладка що ізолює його від стикання з палубою. Балони повинні бути пофарбовані та мати свій порядковий номер. 7.6.5. Станція вуглекислотного пожежогасіння повинна мати пристрої для зважування балонів. 7.6.6. Після заповнення балонів вуглекислотою і встановлення їх на місце устаткування для відкриття клапана або приводів управління клапанами повинно бути опломбовано другим механіком із записом у вахтовому машинному журналі. 7.6.7. На станції вуглекислотного пожежогасіння слід зберігати захисні ковпаки які призначені для захисту клапанів від пошкодження під час транспортування балонів. 7.6.8. Системи витяжної і припливної вентиляції станції вуглекислотного пожежогасіння повинні бути справними і постійно готовими до дії. 7.6.9. Для підтримання станції вуглекислотного гасіння в постійній готовності до дії слід: щоденно оглядати вуглекислотні балони й їх кріплення; один раз на тиждень виконувати зовнішнє очищення балонів і арматури від пилу; один раз на місяць перевіряти чистоту трубопроводів та сопел шляхом продування їх стисненим повітрям перевіряти рухливість перепускних і пускових клапанів на трубопроводах і розсувних сальниках; один раз на рік перевіряти наявність вуглекислоти в балонах зважуючи їх справність прогумованих пристроїв балонових клапанів і всіх допоміжних пристроїв провідників тросової системи пуску пневматичних вимикачів схеми електромагнітних пускових і запобіжних клапанів балонів . Результати перевірки наявність вуглекислоти в балонах характеристики на кожний балон заносять до журналу технічного стану. Кількість вуглекислоти в кожному балоні повинна становити не менше 90% розрахункової. Результати контрольного зважування балонів щотижневих та щомісячних оглядів стану вуглекислотних пристроїв заносять у журнал технічного стану. 7.7. Системи пожежогасіння газового хладонового та рідинного хімічного інертних газів 7.7.1. Внутрішня поверхня резервуарів для зберігання вогнегасної рідини повинна мати стійке антикорозійне покриття. Як вогнегасну речовину допускається застосувати хладони 13В1 та 114В2 а також сполуку БФ-2 яка складається за масою з 27% хладону 114В2 чистого тетрафтордіброметану і 73% бромистого етилу. Щільність суміші повинна становити 1 57 г/см3 для хладону 13В1 і 2 18 г/см3 для хладону 114В2 а для БФ-2 -1 60 г/см3. Згідно з Регістром можливе застосування інших хладонів після подання документів що підтверджують їх вогнегасну ефективність та безпеку застосування. Розрахунки вагової кількості вогнегасних речовин різного складу наведено в Правилах Регістру. 7.7.2. При обслуговуванні системи рідинного хімічного пожежогасіння належить: стежити щоб температура в приміщенні станції не підіймалася вище +45 град.С і не опускалася нижче +2 град.С; щоденно контролювати за манометром тиск у повітряних балонах та рівень вогнегасної рідини в резервуарах перевіряти кількість рідини за контрольними рисками на мірному склі або за градуйованою шкалою встановленою поблизу вказівної колонки мірного скла ; не рідше одного разу на три дні у відсіках що охороняються перевіряти роботу попереджувальної сигналізації; не рідше одного разу на квартал оглядати вихідні кінці труб і арматури продувати систему стисненим повітрям; стежити за своєчасним поповненням резервуарів вогнегасною рідиною щоразу після перезарядження ємкостей та доливання рідини виконувати аналіз її в лабораторії; один раз на чотири роки здійснювати внутрішній огляд резервуарів для зберігання вогнегасної рідини. Результати оглядів та гідравлічних випробувань повинні заноситись у реєстрову книгу систем пожежогасіння. Результати всіх оглядів і перевірок систем заносяться до журналу технічного стану за підписом головного старшого механіка. 7.7.3. Устаткування системи інертних газів має відповідати Правилам Регістру. 7.7.4. Система інертних газів повинна забезпечувати утворення захисного середовища над поверхнею нафтопродуктів чи в обсязі порожнього танка що запобігаї утворенню вибухонебезпечної концентрації суміші пари нафтопродуктів з повітрям під час вантажних операцій при перевезенні вантажу та миття танків. Технічне використання і технічне обслуговування систем повинно провадитись згідно з інструкцією з експлуатації. 7.7.5. Необхідно стежити за щільністю трубопроводів і арматури системи не допускати витоку газу в приміщення у яких встановлені системи чи крізь які проходять трубопроводи. При виявленні витоку газів система повинна бути виведена з дії а приміщення провентильоване. 7.7.6. Перед оглядом ізольованих приміщень у яких розміщені системи інертних газів і суміжних з ними приміщень необхідно за штатними газоаналізаторами переконатись у відсутності загазування. Газоаналізатори мають бути справними і перевірятись у строки встановлені інструкцією з експлуатації. 7.7.7. Трубопроводи системи інертних газів мають бути заземлені на корпус судна. 7.7.8. Забороняється використовувати приміщення станції для виконання робіт або зберігання матеріалів. 7.8. Водяна протипожежна система 7.8.1. Режим роботи водяної протипожежної системи в різних умовах експлуатації судна визначає головний старший механік і узгоджує його з капітаном судна. 7.8.2. Забороняється насоси і трубопроводи водяної протипожежної системи використовувати для перекачування нафтопродуктів масел та інших займистих рідин а також для осушення відсіків у яких можуть виявитися залишки займистих рідин. 7.8.3. Дію водяної протипожежної системи слід перевіряти не рідше одного разу на тиждень подаючи до неї воду під робочим тиском. При цьому слід переконатися в тому що вода підійшла до кожного ПК. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних та напірних трубопроводах має забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого з насосів зворотних клапанів та основної запірної арматури. При перевірці системи необхідно звертати увагу на стан набивки сальників пожежних насосів і клапанів та відсутність течі через них. 7.8.4. Ріжки ПК повинні бути завжди в закритому положенні. ПК не рідше одного разу на шість місяців підлягають обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пускання води з реєстрацією результатів перевірки в спеціальному журналі обліку ТО. ПК повинні постійно бути справними і доступними для використання. 7.8.5. При роботі водяної протипожежної системи в умовах від'ємних температур слід періодично на короткий час відкривати всі пожежні ріжки що перебувають під тиском і розміщені на ділянках з температурою нижче 0 град.С. За тривалої бездіяльності системи слід випустити з неї воду. 7.8.6. Контроль за станом водяної пожежної системи повинен здійснюватись відповідно до вимог ДСТУ 3220-95. 7.9. Системи водорозпилення 7.9.1. Трубопроводи системи водорозпилення повинні бути завжди заповнені водою до запірних клапанів на розподільних трубопроводах. 7.9.2. У процесі експлуатації системи водорозпилення належить: не рідше одного разу на тиждень оглядати їх і перевіряти стан набивки сальників у клапанів; стежити за чистотою розпилювачів не допускати їх засмічення щомісячно продувати їх стиснутим повітрям; один раз на квартал а також перед постановкою на ремонт і виходом з ремонту виконувати випробування системи в дії. 7.9.3. Системи водяних завіс зрошення трапів та виходів потрібно перевіряти в дії створення суцільної водяної перешкоди . 7.9.4. Водяні завіси призначені для захисту суднових конструкцій потрібно перевіряти згідно з інструкцією з експлуатації з одержанням суцільного потоку води по захищуваній конструкції. При випробуванні водяних завіс слід перевіряти відповідність фактичної витрати та тиску води окремих розпилювачів до розрахункових чи паспортних даних. Випробування проводить помічник капітана з пожежної частини а де його немає - старший помічник капітана із залученням спеціаліста СПБ. 7.9.5. При випробуванні системи водорозпилення слід перевіряти роботу розпилювальних пристроїв заміряти фактичну витрату та тиск води на кожній розпилювальній насадці і порівнювати одержані результати з проектними або паспортними даними. 7.10. Спринклерна система 7.10.1. Спринклерна система гасіння повинна автоматично вмикатися при підвищенні температури приміщенні що захищається до значення обумовленого Правилами Регістру. 7.10.2. Не рідше одного разу на тиждень потрібно оглядати водопостачання пристроїв кожної спринклерної системи перевіряти щільність набивки сальників у клапанів та стан розпилювачів не допускати їх засмічення. 7.10.3. На час тривалої бездіяльності спринклерної системи необхідно випустити воду з трубопроводів та водопостачальних пристроїв. 7.10.4. Замість спринклерів що вийшли з ладу належить негайно встановити нові розраховані на таку саму температуру. 7.10.5. Усі встановлені в системі спринклери повинні утримуватись у чистоті й очищатися від пилу та бруду не рідше одного разу на місяць. При огляді спринклерів необхідно перевіряти справність пристосувань які оберігають спринклери від механічних пошкоджень. Не рідше одного разу на тиждень слід проводити перевірку спринклерної мережі повітрям. 7.10.6. Забороняється використання труб спринклерної системи для підвішування будь-яких предметів або кріплення підйомних пристосувань. 7.10.7. Для перевірки контрольно-сигнальної апаратури спринклерної секції слід щоденно випробовувати вловлювач хибних сигналів на їх максимальність. 7.10.8. Насос який живить спринклерну систему водою повинен постійно бути в повній готовності до дії. 7.10.9. Не рідше одного разу на рік слід приводити в дію спринклерну систему для перевірки спрацювання контрольно-сигнальних клапанів шляхом розкриття спринклера або за допомогою контрольного патрубка а також для перевірки дії сигналу тривоги пристрою для автоматичного підтримання тиску контролю рівня води в пневмогідравлічній цистерні і автоматичного вмикання насосів та компресорів. 7.10.10. Один раз на вісім років потрібно виконувати внутрішній огляд і гідравлічне випробування пневмогідравлічних цистерн спринклерної системи. 7.11. Система парогасіння 7.11.1. Система парогасіння має відповідати Правилам Регістру. 7.11.2. Парогасіння може застосовуватися в обмежених зонах як додаток до потрібної вогнегасної речовини. Подача пари приблизно 1 кг/год на кожні 0 75 м3 валової місткості приміщення яке підлягає захисту. 7.11.3. Систему парогасіння необхідно повністю оглядати та приводити в дію не рідше одного разу на місяць. Результати огляду та спрацювання слід заносити в журнал технічного стану. 7.11.4. Усі з'єднання системи парогасіння повинні бути щільними паропроводи справними та пофарбованими у розпізнавальні кольори. Нещільне закриття клапанів поява свищів та розривів паропроводів порушення їх ізоляції зміщення замерзання корозія а також інші дефекти повинні негайно усуватися. 7.11.5. Штоки клапанів та інших рухомих деталей арматури системи парогасіння повинні бути завжди розходжені набивка сальників не мати пропусків. 7.11.6. Забороняється закладати випускні кінці паропроводів вантажем або іншими матеріалами. 7.11.7. Клапани постів управління системою парогасіння повинні завжди перебувати під тиском пари для негайної подачі її в будь-який відсік який захищається. 7.11.8. Усі манометри і пробні краники на станціях парогасіння повинні бути завжди справними. Необхідно щорічно виконувати перевірку манометрів у лабораторіях Держнагляду Держстандарту України. 7.11.9. На нафтоналивних суднах незворотно-запірні клапани системи парогасіння на відгалуженнях до танків повинні бути постійно відкриті а головний клапан закритий. 7.12. Системи протидимного захисту та оповіщення людей про пожежу керування евакуацією засоби зв'язку 7.12.1. Системи протидимного захисту та обладнання повинні відповідати Правилам Регістру та забезпечувати незадимлення зниження температури видалення продуктів горіння та термічного розкладу на шляхах евакуації протягом часу достатнього для евакуації людей та колективний захист людей чи захист матеріальних цінностей. Для протидимного захисту може бути використано прямоточний розпилювальний теплообмінник ПРТО . 7.12.2. Системи протидимного захисту повинні утримуватись у справному робочому стані бути готовими до негайної дії. 7.12.3. Отвори в переділках мають бути обладнані захисними пристроями проти поширення вогню і продуктів горіння. 7.12.4. У разі перетинання переділок палуб різними комунікаціями щілини навколо останніх слід наглухо зашпарувати матеріалом що забезпечує димонепроникання. 7.12.5. Не менше одного разу на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з увімкненням вентиляторів ручним способом або від пожежних оповіщувачів про що складають відповідний акт. 7.12.6. Для підтримання систем протидимної вентиляції у працездатному стані потрібно: щотижня перевіряти стан вентиляторів виконавчих механізмів положення клапанів заслінок наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв; періодично очищати від бруду та пилу у зимовий час - від обледеніння вентиляційні решітки клапани виконавчі механізми плавкі замки кінцеві вимикачі регулювати натяг пасів трансмісії вентиляційних агрегатів усувати несправності електричних пристроїв вентиляційних установок порушення цілості повітроводів та їх з'єднань. Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути пояснювальні написи таблички про їх призначення. Щит пульт ручного керування пристроями системи протидимного захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок включення їх у роботу. 7.12.7. Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати у відповідності з планами евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всьому судну. На кожному об'єкті СРП у тому числі й на суднах які ремонтуються та будуються слід забезпечити своєчасне оповіщення людей та сигналізацію про пожежу в її початковій стадії технічними чи організаційними засобами. Перелік засобів оповіщення та сигналізації на об'єктах узгоджується в установленому порядку. 7.12.8. Порядок використання системи оповіщення і перелік осіб які мають право приводити систему в дію установлюється капітаном наказом по судну. 7.12.9. Кількість оповіщувачів їх розміщення та потужність повинні забезпечувати належну чутність у всіх місцях перебування людей. Динаміки-оповіщувачі не повинні мати регуляторів гучності підключення їх до мережі слід здійснювати без рознімних пристроїв. 7.12.10. Системи оповіщення необхідно виконувати з урахуванням можливості прямої трансляції мовного оповіщення та керівних команд через мікрофон для оперативного реагування в разі зміни обстановки або порушення нормальних умов евакуації. 7.12.11. У вибухонебезпечних зонах технічні засоби оповіщення про пожежу повинні мати виконання що відповідає категорії та групі вибухонебезпечності. 7.12.12. Кожний об'єкт повинен мати таке об'ємно-планувальне рішення з урахуванням тимчасових прорізів отворів тощо що виконані на час ремонту і технічне виконання щоб евакуація людей з нього була закінчена до настання граничнодопустимих значень небезпечних чинників пожежі розрахунковий час евакуації а за недоцільності евакуації було б забезпечено захист людей на об'єкті. Для забезпечення евакуації слід: установити кількість розміри та відповідне конструктивне виконання евакуаційних шляхів та виходів; забезпечити можливість безперешкодного руху людей евакуаційними шляхами; організувати у разі потреби керування рухом людей евакуаційними шляхами. 7.12.13. Визначення розрахункового часу евакуації людей з будівель і приміщень СРП у тому числі й суден які ремонтуються слід проводити відповідно до ГОСТ 12.1.004. Це визначення необхідно здійснювати під час проектування технічного переоснащення суден у тому числі пропускної здатності елементів шляхів на різних технологічних етапах ремонту або переоснащення. 7.12.14. На всіх суднах мають бути намічені шляхи які забезпечують безпечну евакуацію людей з внутрішніх приміщень. Схему шляхів евакуації слід вивішувати на внутрішньому боці дверей приміщення з якого намічена евакуація трюм коридор службове або виробниче приміщення МВ КВ РВ . 7.12.15. Кожний член екіпажу повинен знати шляхи евакуації з будь-якого приміщення судна знати свої обов'язки при пожежній тривозі. 7.12.16. Не допускається: влаштовувати на шляхах евакуації тупикові закутки довжиною понад 7 м. захаращувати шляхи евакуації обладнанням матеріалами тощо навіть якщо вони не зменшують ширину шляхів; забивати заварювати замикати на навісні замки болтові з'єднання та інші запори що важко відчиняються зсередини евакуаційні двері. 7.12.17. Контроль стану шляхів евакуації людей з суден які будуються та ремонтуються повинен включати перевірку: відсутності на трапах та палубах слизьких ділянок предметів на яких можна посковзнутися; наявності леєрних огороджень та якості їх кріплення; відповідності схеми шляхів евакуації етапу будування ремонту ; наявності засобів рятування шторм-трапів мотузкових драбин тощо аварійних засобів індивідуального захисту місць колективного захисту; справності мережі аварійного освітлення шляхів евакуації; незахаращеності шляхів евакуації евакуаційних виходів підходів до засобів пожежогасіння електрощитів та газорізальних постів для розкриття аварійних вирізів. 7.12.18. Зв'язок при гасінні пожеж здійснюється за внутрішньою корабельною телефонною мережею. Накази при оперативному управлінні пожежогасінням передаються за корабельною радіотрансляційною мережею або за приймально-передавальними кишеньковими раціями якими слід забезпечити керівників пожежогасіння та командирів аварійно-рятувальних груп. 7.12.19. Управління гасінням пожежі на відкритих палубах може здійснюватись за допомогою переносного гучномовця. 8. Вимоги до утримання на суднах первинних засобів пожежогасіння 8.1. Дихальні ізолювальні апарати та саморятівники 8.1.1. Для захисту органів дихання людини від уражувальної дії не придатної для дихання атмосфери у ФРГ в основному використовуються ДІА де застосовується стиснене повітря а в деяких апаратах - кисень. 8.1.2. Експлуатація ДІА на стисненому повітрі має проводитись у відповідності з інструкцією заводу-виготовлювача що додається до кожного апарата. 8.1.3. При експлуатації кисневих ізолювальних протигазів надалі - КІП які ще є на суднах слід додатково керуватися "Наставлением по газодымозащитной службе пожарной охраны". 8.1.4. Відповідальність за правильність використання і зберігання а також за своєчасність перевірок усіх ДІА що входять у спорядження аварійних партій покладається на помічника капітана з пожежної частини а там де таку посаду не передбачено штатним розкладом - на старшого помічника капітана. 8.1.5. ДІА наказом по судну закріплюється за спеціально підготовленими особами суднового екіпажу. 8.1.6. На кожний ДІА заводиться облікова картка. Експлуатація апарата без облікової картки не дозволяється. 8.1.7. Особовий склад аварійних партій та груп а також обслуговувальний персонал аміачних рефрижераторних установок що працюють з ДІА зобов'язані досконало знати його матеріальну частину вміти правильно включатися в апарат і працювати в ньому а також знати строки і порядок його перевірок. 8.1.8. Розміщення ДІА має забезпечувати: вільний доступ до нього; надійність закріплення; збереженість і можливість його швидкого використання. 8.1.9. Шафи ящики або стелажі для зберігання ДІА мають встановлюватися у сухих приміщеннях палубних і машинних пожежних постів біля кожного входу в аміачне рефрижераторне машинне відділення у міру можливості якнайдалі один від одного. Апарати повинні розміщуватись на відстані не менше одного метру від обігрівачів. Температура в місцях зберігання ДІА - +5... +25 град.С. 8.1.10. Порожні та несправні ДІА повинні зберігатися окремо в гніздах над якими вивішено таблички з написом: "Порожні" "У ремонт". 8.1.11. ДІА на суднах повинні зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних ящиках що мають гнізда оббиті амортизувальним матеріалом. Над кожним гніздом повинна бути табличка на якій зазначено номер протигаза прізвище особи за якою закріплено протигаз а також номер маски ДІА. 8.1.12. Запасні балони до КІП та запасні регенеративні патрони до них слід зберігати окремо. На кожний КІП повинен бути один запасний балон з киснем та один запасний регенеративний патрон. 8.1.13. КІП повинні бути завжди справними та готовими до дії. Потрібно систематично стежити за їх станом перевіряти та своєчасно усувати виявлені вади. З цією метою слід регулярно здійснювати перевірки 1; 2; 3. 8.1.14. Перевірка 1 проводиться один раз на тиждень особою яка користується протигазом а також щоразу при отриманні протигаза з обмінного фонду під контролем начальника аварійної партії або помічника капітана з пожежної частини. 8.1.15. Перевірка 2 здійснюється один раз на місяць а також після падіння очищення дезінфекції протигаза роботи в ньому та заміни регенеративного патрона. Перевірка 3 виконується один раз на рік. 8.1.16. Перевірку КІП належить виконувати щоразу перед їх використанням. Забороняється працювати в протигазі без його перевірки. 8.1.17. Профілактичний огляд КІП належить виконувати один раз на рік після тривалої роботи або тривалого зберігання з метою перевірки правильності регулювання вузлів а також стану окремих вузлів та деталей. 8.1.18. Профілактичний огляд і ремонт КІП повинен здійснюватися в спеціалізованих майстернях які є в усіх рибних портах. 8.1.19. У рибному господарстві як правило використовуються ДІА на стисненому повітрі - АСП-2 якими оснащуються судна ФРГ. 8.1.20. АСП-2 повинні бути завжди справними і готовими до дії. Для підтримання АСП-2 в робочому стані необхідно: перевіряти справність апарата та усувати виявлені дефекти не рідше одного разу на шість місяців а також після кожного використання та перезарядження балона; оглядати деталі апарата з частковим розбиранням один раз на рік; перевіряти апарат перед його використанням; один раз на п'ять років відправляти на гідравлічне випробування; заповнювати балони суворо за вимогами заводської інструкції; при роботі в тісних проходах та приміщеннях оберігати апарат від ударів; після роботи апарати промити зарядити та перевірити. Забороняється наповнювати повітрям балони з простроченим терміном випробування. Забороняється виконувати підтягування з'єднань що перебувають під високим тиском. 8.1.21. Саморятівники на хімічно зв'язаному кисні повинні бути розміщені в місцях постійного несення вахтової служби на відстані не більше 56 м від працюючого. Необхідно оберігати саморятівник від пошкоджень що порушують цілість його корпусу. 8.1.22. Використані саморятівники для повторного включення непридатні. Використані саморятівники а також ті що зберігаються понад два роки підлягають переспорядженню. Роботи з переспорядження саморятівників повинні здійснювати особи які пройшли спеціальний інструктаж. У використаному саморятівнику заміні підлягає регенеративний патрон разом з брикетом пускового влаштування а в саморятівнику після двох років зберігання - тільки брикет пускового влаштування. 8.1.23. Використаний регенеративний патрон а також брикет пускового улаштування з простроченим терміном придатності повинні бути знищені відповідно до інструкції з їх експлуатації. 8.1.24. Придатність саморятівника до використання визначається перевіркою його герметичності за допомогою приладу для визначення герметичності саморятівників. 8.2. Термостійкі та теплоізолювальні костюми 8.2.1. Костюми в комплекті слід зберігати в мішках виготовлених з водонепроникної тканини. До кожного мішка повинна бути прикріплена бирка із зазначенням розміру костюма та прізвища того за ким його закріплено а також дати одержання костюма. Мішки з костюмами необхідно зберігати в сухих теплих приміщеннях захищених від пилу бруду та впливу вологи. Допускається зберігання костюмів у спеціальних шафах при цьому комбінезони термостійких костюмів повинні бути розвішані на розпірках а в комірках шафи складена решта комплекту костюма. Забороняється зберігати в мішках і шафах брудні несправні та некомплектні костюми. Шафи з костюмами що в них зберігаються повинні бути зачинені та опечатані. 8.2.2. Один раз на місяць усі наявні на судні костюми повинні бути перевірені та після усунення помічених недоліків укладені на місця зберігання. 8.2.3. Забороняється намочувати термостійкі костюми прати та полоскати їх. Намочені під час роботи костюми слід сушити не віджимаючи. Чистити костюми дозволяється лише волосяними щітками. 8.2.4. Одночасно з чисткою слід проводити огляд всіх деталей костюма. Пошкодження зовнішніх шарів костюма потрібно негайно усунути. Особливу увагу треба звертати на стан пряжок хлястиків гудзиків негайно заміняти всі непридатні зношені та зламані деталі. 8.2.5. З теплоізолювального костюма тонкий шар сажі слід обережно витерти вологою ганчіркою. При пошкодженні деталей костюма не пов'язаних з пропалюванням металізованої тканини розрив слід зашити швом у стик прикрити шов з усіх боків на 1015 мм смужкою тканини із запасного комплекту та зашити через край. Пропалені та пошкоджені місця костюма необхідно вирізати а замість них пришити латки. Пошкоджене оглядове скло підлягає заміні. 8.2.6. Термостійкі костюми з пошкодженим зовнішнім шаром тканини площею понад 0 75 м2 не лагодять а списують. 8.3. Рятувальний пояс страхувальний трос рукавиці краги ручні вибухобезпечні ліхтарі 8.3.1. Рятувальний пояс у комплекті з карабіном слід періодично випробовувати та зовнішньо оглядати. Зовнішній огляд пояса потрібно здійснювати щотижня а також після кожного використання його на пожежі або навчанні. При цьому слід перевірити надійність кріплення пряжок запряжників та ременів для застібання напівкілець для карабіна та накладок для кріплення напівкілець. Випробування на міцність поясів у комплекті з карабіном слід проводити щорічно незалежно від інтенсивності їх експлуатації. Випробування на міцність пояса пожежного рятувального повинно проводитись статичним навантаженням 400 кг протягом 300 с. Якщо після випробування будуть знайдені дефекти то пояс повинен бути вилучений з ужитку. Результати випробувань записують у журнал технічного стану. Забороняється користуватися поясом у разі несправності однієї із зазначених деталей. Для попередження корозії карабін після роботи слід досуха витерти та трохи змастити. 8.3.2. Страхувальний трос повинен бути довжиною не менше 30 м мати на кінцях коуші та витримувати тривале навантаження не менше 350 кг. Страхувальні троси належить оглядати раз на місяць та випробовувати раз на рік разом з рятувальним поясом. Результати випробувань записують у журнал технічного стану. Після використання на пожежах а також після навчання троси необхідно ретельно оглянути при цьому особливу увагу слід звернути на їх чистоту стан змащення справність сплеснів та коушів. За наявності обірваних дротів трос слід замінити. 8.3.3. Парусинові та азбестові рукавиці краги у комплекті слід зберігати разом із спорядженням пожежного. Рукавиці краги повинні бути спарені зашийною лямкою та утримуватися в чистоті та справності. 8.3.4. Ручні вибухобезпечні ліхтарі повинні діяти без перезарядження не менше ніж три години. Ліхтарі слід зберігати разом з комплектом спорядження пожежного вони повинні бути чистими та не мати нальоту нафтопродуктів. 8.3.5. Підготовку ліхтарів до експлуатації необхідно виконувати в спеціально виділеному приміщенні у відповідності із заводською інструкцією. Після приведення до стану готовності ліхтарі слід опломбувати. У разі виявлення несправності ліхтар треба негайно здати в ремонт. 8.4. Ручний пожежний інвентар та інструмент 8.4.1. Сокири ломи та інший ручний пожежний інвентар повинен розміщуватися в легкодоступних місцях. 8.4.2. Пожежні відра повинні мати пенькові темляки такої довжини щоб можна було брати воду за бортом судна. Кожне відро повинно бути пофарбовано в червоний колір та мати напис "Пожежне". Відра мають розміщуватися на відкритих палубах у спеціальних гніздах. Придатність пожежного інструмента визначається зовнішнім оглядом один раз на три місяці а також кожного разу після використання на пожежі або на навчаннях. 8.4.3. Пожежний ручний інструмент що розміщено на об'єкті підлягає періодичному обслуговуванню яке включає такі операції: очищення від пилу бруду та слідів корозії; відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів; випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для унеможливлення залишкових деформацій після використання; відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з виконанням вимог стандартів. Один раз на тиждень інструмент слід очищати від бруду та пилу і обтирати промасленою ганчіркою. За наявності зовнішніх пошкоджень погнутості тріщин надломів а також при слабкому закріпленні окремих частин держаків лопат тощо інструмент слід здати в ремонт. Один раз на рік з'єднання дерев'яних частин з металевими потрібно фарбувати оліфою. 8.4.4. Усі зовнішні механічно не оброблені поверхні інструментів повинні мати лакофарбові покриття чорного кольору. Робочі поверхні металевих виробів які не підлягають фарбуванню повинні бути покриті тонким шаром нейтрального жирового мастила. Дерев'яні частини інструмента повинні мати лакофарбове покриття червоного кольору. 8.5. Вогнегасники 8.5.1. Переносні вогнегасники слід установлювати в спеціальних держаках-кронштейнах швидкороз'ємного типу розміщених у місцях які захищені від прямої дії сонячних променів і атмосферних опадів на висоті не більше 1 5 м від палуби до ручок вогнегасника і на віддалі не ближче 1 5 м від джерел тепла. Порошкові вогнегасники встановлюють у положенні передбаченому паспортом заводу-виготовлювача або інструкцією з експлуатації. 8.5.2. Переносні вогнегасники передбачені для коридорів слід розміщувати у вестибулях а також поблизу трапів що ведуть у коридори. Вогнегасники в машинних виробничих службових та інших приміщеннях необхідно розміщувати поблизу входів та в місцях найбільш вірогідного виникнення пожежі в приміщенні. Якщо в приміщенні є тільки один вогнегасник то він повинен бути встановлений поблизу входу. У житлових і службових приміщеннях вогнегасники розміщують у залежності від довжини коридорів один вогнегасник через кожні 20-30 м у КВ - не менше двох у МВ - від двох до шести вогнегасників залежно від сумарної потужності встановлених механізмів. У приміщеннях електрообладнання допускається установка одного вогнегасника. 8.5.3. Запасні заряди для вогнегасників слід зберігати упакованими в ящики в приміщенні що визначено судновою адміністрацією. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися у відповідності з паспортами заводів-виготовлювачів а також затвердженими в установленому порядку регламентами технічного обслуговування. Вогнегасники допущені до введення в експлуатацію повинні мати: облікові інвентарні номери за прийнятою на об'єкті a ab% .n нумерації; пломби на пристроях ручного пуску; бирки та маркувальні написи на корпусі червоне пофарбування; сертифікат відповідності для нових що вводяться в експлуатацію . 8.5.4. Температура приміщення у якому передбачене зберігання порошкових вогнегасників не повинна перевищувати + 35 град.С. Рідинні вогнегасники слід зберігати при температурі не нижче 0 град.С при використанні їх за нижчих температур у водний розчин необхідно додати антифриз етиленгліколь тощо . 8.5.5. Забороняється завдавати ударів по балону і вентилю зривати без потреби пломби прив'язувати до вогнегасника мотузки дроти та інші пристосування які заважають вільно користуватися вогнегасником. Зберігати заряджений вогнегасник слід на штатному місці в положенні передбаченому паспортом заводу-виготовлювача або інструкцією з експлуатації. 8.5.6. Переносні пінні вуглекислотні і порошкові вогнегасники належить періодично оглядати зовні і піддавати гідравлічним випробуванням на міцність. Зовнішні огляди всіх вогнегасників у тому числі й тих які зберігаються в запасі слід проводити щомісячно. При зовнішніх оглядах перевіряють: на пінних вогнегасниках - цілість мембран сприсків і запобіжників цілість і чистоту ковпаків сприсків наявність на ексцентриковій рукоятці пломб і бирок з датою зарядки вогнегасника наявність та стан штирів для аварійного прочищення сприсків; на вуглекислотних і порошкових вогнегасниках - цілість пломб маховиків вентилів наявність і цілість запобіжної мембрани дифузора розтруба і захисної оболонки на металевому відгалуженні стан і цілість кронштейна-тримача. За відсутності пломби або порушенні її цілості проводять позачергове контрольне зважування вогнегасника. Гідравлічне випробування корпусів пінних вогнегасників здійснюють один раз на рік з одночасною перевіркою цілості антикорозійного покриття внутрішньої поверхні корпусів з наступною перезарядкою; вуглекислотних і порошкових вогнегасників - один раз на п'ять років з одночасною перевіркою стану внутрішньої поверхні і корозійного зношення корпусу. Гідравлічні випробування виконуються спеціальними технічними пунктами обслуговування та ремонту вогнегасників. Результати гідравлічних випробувань корпусів вогнегасників заносять у журнал технічного стану. 8.5.7. ТО вогнегасників у тому числі зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів повинні проводитися відповідно до інструкції з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники у яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менші або більші номінальних значень на 5% за температури 20-22 град.С підлягають дозарядженню перезарядженню . Використані вогнегасники а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку. Вогнегасники відправлені з судна на ТО повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників. Відповідальність за своєчасне і повне оснащення суден вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння забезпечення їх ТО навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть власники або орендарі згідно з договором оренди та капітан судна. 8.5.8. Наявність вуглекислоти у вогнегасниках слід перевіряти один раз на рік зважуванням їх згідно зі спеціальною інструкцією з оглядів і контрольного зважування вуглекислотних вогнегасників. Вогнегасники маса яких не відповідає паспортним даним до експлуатації не допускаються їх слід зарядити або перезарядити. Результати оглядів перевірки стану контрольного зважування вогнегасників заносять до журналу технічного стану. 8.5.9. Вогнегасники підлягають заміні в разі витоку заряду поломки запірного вентиля маховичка або розпилювача а також у разі виявлення глибоких вибоїн подряпин або ум'ятин на корпусі. 8.5.10. Використані вогнегасники повинні бути негайно перезаряджені. 8.6. Ящики з піском або тирсою пожежні покривала 8.6.1. Металеві ящики з піском або з насиченою содою сухою тирсою разом з лопатами або совками повинні завжди бути готові до негайного їх використання за призначенням. 8.6.2. Ящики з піском або з тирсою повинні мати водонепроникні кришки з пристроєм для утримання кришки у відкритому положенні та задовольняти вимоги Правил Регістру. 8.6.3. Пісок у ящиках має бути сухим чистим без грудок і сміття. 8.6.4. Ящики слід установлювати біля малярних та ліхтарних приміщень а також в інших пожежонебезпечних місцях у кількості що визначена Правилами Регістру. 8.6.5. Пожежні покривала для гасіння полум'я повинні бути розміщені в спеціальних футлярах з дверцятами які легко відчиняються футляри слід розташовувати в доступних місцях приміщень що охороняються. 8.6.6. Покривала потрібно періодично провітрювати очищати від пилу. Покривала завжди повинні бути сухими. 8.7. Пожежні рукава й стволи 8.7.1. Пожежні рукава й стволи повинні бути справними й готовими до використання. Пожежний рукав необхідно утримувати сухим складеним "у гармошку" або подвійну скатку приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново. 8.7.2. Кількість пожежних рукавів і стволів повинна відповідати кількості встановлених на судні ПК. 8.7.3. Для МВ внутрішніх суднових приміщень а також для відкритих палуб танкерів необхідно застосовувати комбіновані пожежні стволи. 8.7.4. Пожежні рукава в комплекті зі стволами слід розміщати біля ПК на в'юшках або в кошиках. На відкритих палубах суден їх слід поміщати в шафи які вентилюються або вигородки що захищають від бризок. На шафах і вигородках повинен бути напис "ПК" виконаний червоною фарбою. Усі рукава в місцях їх розміщення слід приєднати до стволів а в КВ МВ і РВ - до ПК. 8.7.5. Пожежні рукава в комплекті з приєднувальною арматурою слід періодично оглядати зовні і піддавати гідравлічним випробуванням на міцність. Зовнішні огляди наявних на судні рукавів у тому числі й тих що є в запасі потрібно здійснювати щомісячно і кожен раз після використання їх на пожежі або навчанні. При оглядах перевіряють цілість рукавів і гумових ущільнювальних кілець у приєднувальній арматурі справність рукавних напівгайок легкість та надійність їх приєднання. Зовнішня поверхня рукава не повинна мати місцевих змін кольору масляних плям і слідів плісняви. Кожні шість місяців при черговому огляді проводиться перекочування рукавів по нових складках так щоб нова складка не була в безпосередній близькості від старої. Гідравлічні випробування пожежних рукавів на міцність слід здійснювати щорічно на робочий тиск суднової води пожежної системи. Результати оглядів і гідравлічних випробувань записують у судновий журнал технічного стану. 8.7.6. При використанні рукавів на навчанні не можна допускати попадання на них бензину гасу масел кислот лугів та інших їдких хімічних речовин. По закінченні роботи пожежні рукава необхідно очистити від бруду вимити та висушити. Мити рукава слід водою за допомогою волосяної або трав'яної щітки. 8.7.7. При прокладці рукавних ліній необхідно стежити щоб вони не мали різких згинів. Слід уникати прокладки пожежних рукавів по гострих та гарячих предметах. У місцях де можливі різкі згини рукавної лінії необхідно підкладати рукавні сідла. 8.7.8. Рукава пожежні напірні вироблені з лляної і пачосової тканин в залежності від розрахункового гідравлічного тиску розділяються на полегшені нормальні і посилені. Рукава полегшені лляні виготовляють без кольорових проснувок рукава посилені - з двома кольоровими проснувками які віддалені одна від одної на відстані одного сантиметра. Рукава пачосові виготовляються з однією проснувкою чорного кольору. Величина кольорової проснувки становить одне основне пасмо. 8.7.9. Рукава повинні витримувати випробувальний гідравлічний тиск. У суднових умовах тиск повинен дорівнювати максимально можливому гідравлічному тиску на який розрахована водопожежна магістраль судна але не перевищувати величину випробувального тиску який вказано в інструкції з експлуатації на конкретний тип рукава. 8.7.10. Рукава які не витримали норм випробувань повинні бути переведені в навчальні або господарські. У цьому разі на них має бути нанесено напис "Господарський" або "Навчальний". На рукавах які витримали випробування наносять червоною фарбою номер що відповідає номеру ПК довжину в метрах місяць рік отримання. Наприклад: ПК-16 20 X-96. 8.7.11. Забороняється пожежні рукава що входять в протипожежне спорядження використовувати не за прямим призначенням. Довжина пожежних рукавів для води й піни в кранів які встановлені на відкритих палубах повинні бути 15-20 м у кранів у приміщеннях а також на відкритих палубах суден валовою місткістю менше 500 рег. т - близько 10 м. 8.7.12. Тильна частина з'єднувальних напівгайок пожежних рукавів повинна бути пофарбована в червоний колір. На рукавах для піни повинна бути додатково нанесена зелена смужка завширшки 2030 мм. 8.7.13. Пожежні рукава що є у запасі повинні складатися в одинарну скатку. Вони повинні бути повністю укомплектовані та готові до негайного використання. 8.7.14. Переносні повітряно-пінні стволи слід розміщувати комплектно поруч з ПК водопожежної системи а на наливних суднах - в опалювальних приміщеннях у надбудовах юта і бака з яких вони можуть бути швидко доставлені до ПК водопожежної магістралі. Запас піноутворювача для них у міру можливості повинен бути розміщений в тих самих приміщеннях й зберігатися в штатних посудинах або цистернах якщо передбачається можливість швидкого поповнення переносних посудин піноутворювачем. На наливних суднах які не мають середньої надбудови переносні комплекти повітряно-пінних стволів із запасом піноутворювача розміщуються в надбудові юта. 8.8. Міжнародне перехідне з'єднання 8.8.1. Для забезпечення водоживлення судна від стороннього джерела з берега дока або іншого судна всі судна валовою місткістю 500 рег. т і більше повинні бути обладнані міжнародним перехідним з'єднанням. 8.8.2. Перехідне з'єднання прокладка до нього та болти повинні витримувати тиск 1 0 МПа 10 5 кГс/см2 . 8.8.3. Перехідне з'єднання в комплекті з прокладкою болтами шайбами та ключами разом з пожежним рукавом і стволом на всіх суднах слід зберігати на нижній відкритій палубі в крайньому від корми пожежному ящику. 8.8.4. Перехідне з'єднання повинно бути пофарбовано в червоний колір а його металеві частини що не пофарбовані - змащені. Зовнішній огляд з'єднань слід виконувати кожні шість місяців. 8.8.5. На зовнішніх дверцятах пожежного ящика крім звичайного покажчика "ПК" повинен бути напис українською і англійською мовами "Міжнародне перехідне з'єднання" та "International shore Connexion". 8.8.6. Відповідальність за збереженість та справність перехідного з'єднання несе боцман судна. 8.8.7. Міжнародне перехідне з'єднання повинно відповідати таким технічним вимогам: зовнішній діаметр фланця - 178 мм 7 дюймів ; внутрішній діаметр фланця - 64 мм 2 та 1/2 дюйма ; діаметр обводу на якому розміщені центри отворів для болтів - 132 мм 5 та 1/4 дюйма ; отвори: 4 відкриті прорізи до зовнішнього обводу фланця завширшки 19 мм 3/4 дюйма на однаковій віддалі один від одного; болти: 4 шт. діаметром 16 мм 5/8 дюйма довжиною 50 мм 2 дюйми ; гайки і шайби по 4 шт. відповідного до болтів діаметра. 9. Причини виникнення пожеж і організація боротьби з ними 9.1. Запобігання виникненню пожеж і організація боротьби з ними. Загальні положення 9.1.1. Основними причинами виникнення пожежі вибуху є: утворення пожежонебезпечного середовища; виникнення джерела що викликає пожежу вибух . Для запобігання пожежі слід у першу чергу унеможливити утворення пожежонебезпечного середовища і виникнення в ньому джерела запалювання. Вибухонебезпечним середовищем є: суміші газів парів пилу з повітрям та іншими окислювачами кисень озон хлор тощо здатні до вибухового перетворення; деякі речовини що здатні до вибухового розкладу ацетилен озон аміачна селітра тощо . Горючим середовищем є середовище з матеріалами предметами що можуть горіти і матеріалами що здатні до розкладу з виділенням горючих парів. Джерелом що викликає пожежу вибух можуть бути: відкрите полум'я розпечені та палаючі тіла; електричні розряди; теплові прояви хімічних реакцій та механічних дій; іскри від удару або тертя. 9.1.2. Запобігання утворенню горючого середовища повинно забезпечуватися такими способами: максимально можливим застосуванням негорючих та важкогорючих речовин і матеріалів у тому числі заміною ЛЗР та ГР на пожежобезпечні технічні мийні речовини; максимально можливим обмеженням маси об'єму горючих речовин і матеріалів ізоляцією горючого середовища; використанням герметичного обладнання і тари видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва; підтриманням концентрації горючих парів газів окислювача в суміші поза межами їх займання; підтриманням температури та тиску середовища за яких поширення полум'я унеможливлюється; забезпеченням пожежобезпечної експлуатації виробничого обладнання у якому використовуються горючі речовини. 9.1.3. Запобігання утворенню у горючому та вибухонебезпечному середовищі джерел запалювання вибуху має бути забезпечено такими способами: застосуванням машин механізмів обладнання пристроїв під час експлуатації яких не утворюються джерела запалювання; застосуванням електрообладнання що відповідає пожежонебезпечній та вибухонебезпечній зоні; застосуванням технологічних процесів та обладнання що відповідають вимогам електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93; улаштуванням захисту від блискавки; підтриманням температури нагріву поверхонь машин механізмів обладнання пристроїв речовин та матеріалів які можуть увійти в контакт з горючим та вибухонебезпечним середовищем нижче граничнодопустимої що становить 80% найнижчої температури самозаймання пального; унеможливленням появи іскрового розряду в горючому та вибухонебезпечному середовищі з енергією що дорівнює мінімальній енергії запалення або більша за неї у тому числі застосування матеріалів які не утворюють іскор у разі співудару; застосуванням неіскристого інструменту під час роботи з ЛЗР і ГГ; ліквідацією умов для теплового хімічного та мікробіологічного самозаймання речовин і матеріалів що є в обігу а також виробів та конструкцій. Порядок зберігання речовин і матеріалів повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004- 90 і НАПБ А.01 001-95; усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин; дотриманням технологічної дисципліни. 9.1.4. Боротьба екіпажу з пожежею на судні здійснюється під керівництвом капітана судна або особи що його заміщує користуючись даними ОТКП і ОТПП які розробляються у відповідності з Методикою розробки оперативних планів з боротьби з пожежами на суднах. Методика затверджена наказом Мінрибгоспу України від 24.10.96 NIX-51. ОТКП являє собою схему на яку нанесено перетин судна в діаметральній площині плани всіх палуб платформ і цистерн подвійного дна. На цій схемі крім приміщень нанесено також місця розміщення наявних штатних засобів пожежогасіння протипожежного обладнання спорядження та інвентарю головні водонепроникні переділки й палуби які поділяють судно на протипожежні зони. На ОТКП позначено переділки палуби й закриття вогнестійкої конструкції класів А і Б. Крім того на ОТКП зазначено системи водо- паро- вуглекислотного і водяного гасіння підведення цих систем до приміщень системи вентиляції як природної так і примусової з позначенням їх перекриттів і пускових облаштувань а також система сигналізації про пожежу й шляхи евакуації екіпажу з аварійних приміщень. Усі зміни що мають місце на судні в процесі його експлуатації і які стосуються пожежного устаткування й інвентарю мають бути відображені в ОТКП. 9.1.5. ОТПП розробляються на основі ОТКП і є її складовою частиною. До плану додається описова частина брошура з переліком усіх протипожежних засобів вентиляційних каналів їх перекриттів шляхів евакуації людей з кожної протипожежної зони із зон пожежі і задимлення. Подаються стисла характеристика приміщень їх обсяг основні розміри опис вантажів які розміщені в приміщеннях і шляхи доступу до цих приміщень. Наводяться стисла характеристика найбільш небезпечних у пожежному плані приміщень засоби забезпечення непроникнення у суміжні приміщення вогню та диму зазначаються засоби й способи якими рекомендується або не рекомендується гасити пожежі в приміщенні зоні . Якщо ліквідація пожежі можлива шляхом затоплення приміщення що горить то цей захід вказується як остаточний з обов'язковим обрунтуванням розрахунків залишкової остійності і незатоплюваності судна. 9.1.6. На кожному судні у найбільш доступних і видимих місцях мають бути вивішені ОТКП і схеми сумісні водовідливної осушувальної перепускної спускної кренової і баластової систем. Ті самі документи повинні знаходитись на ЦПП у капітана його помічника з пожежної частини а за його відсутності - у старшого помічника і старшого механіка. Комплект планів з брошурою які слід захистити від дії морського середовища мають перебувати зовні надбудови у бризкозахищеному укритті яке пофарбовано в червоний колір позначено спеціальним знаком і має напис "FIRE PLANS". Укриття повинно легко відчинятися бути доступним для пожежних берегових команд. Дані на планах і в брошурах слід подавати українською і англійською мовами. 9.1.7. На найбільш пожежонебезпечні суднові приміщення а також на приміщення де часто перебувають люди слід розробити оперативний план пожежогасіння надалі - ОПП . Для всіх суден незалежно від призначення ОПП розробляються на: суднові комори ГР на ліхтарні малярні й шкіперські приміщення крюйт-камери; блоки житлових кают не менше двох на різних палубах з обох бортів кают-компанію; камбуз з прилеглими допоміжними приміщеннями; один з відсіків машинного приміщення. У залежності від призначення судна ОПП розробляється на 23 трюми для суховантажних універсальних рефрижераторних суден рибофабрику на дві групи танків наливних суден на групу житлових кают кожної палуби плавбаз та суден які мають промислових робітників. ОПП складається з текстової та графічної карти схеми частин. Комплект ОПП судна забезпечується довідковим додатком. Доцільно щоб ОПП розробляли проектно-конструкторські організації при проектуванні будівництві судна. 9.1.8. У коридорах або вестибулях кожної палуби де розташовані житлові каюти кают-компанія їдальня бібліотека лазарет обов'язкова наявність схеми протипожежного захисту для цієї палуби із зазначенням шляхів евакуації розміщення протипожежних конструкцій і закриттів у них у коридорах обов'язкова наявність розкладу за тривогою у кожній каюті слід мати виписки з розкладу дій за тривогою кают-картки . 9.1.9. Боротьба з пожежею включає в себе основні дії: розвідку в районі пожежі; евакуацію людей з аварійних і задимлених приміщень; обмеження розповсюдження пожежі; попередження можливих при пожежі вибухів за наявності ємкостей із стиснутими газами ЛЗР тощо попередження ураження електричним струмом; гасіння пожежі; ліквідацію наслідків пожежі. 9.1.10. При розвідці пожежі визначаються: місце і розмір осередку пожежі; межі зони поширення вогню і зони задимлення; наявність людей в аварійних і суміжних з ними приміщеннях і можливі заходи щодо їх рятування; визначення можливих шляхів найбільш безпечної евакуації людей; наявність найменування і кількість горючих матеріалів в осередку пожежі в суміжних приміщеннях і в безпосередній близькості від осередку пожежі; можливі шляхи розповсюдження пожежі й засоби її гасіння; умови що заважають або сприяють гасінню пожежі; наявність завалів потреба і можливість їх розчистки; оцінка стану протипожежних конструкцій та обладнання здатних затримувати горіння герметичності дверей вентканалів тощо; визначення шляху та напряму введення сил та засобів боротьби з вогнем потреба і місця вирізання отворів у суднових переділках палубах; огляд осередку пожежі і суміжних приміщень після її ліквідації. 9.1.11. Місце характер і розмір пожежі встановлюються безпосереднім оглядом осередку пожежі а якщо це неможливо - орієнтовно за нагрівом переділок палуб та інших суднових конструкцій. У процесі гасіння пожежі розвідка продовжується і всі доповіді відносно змін обставин продовжують надсилати на ЦПП. 9.1.12. Після одержання сигналу або доповіді про пожежу вахтовий помічник капітана зобов'язаний негайно оголосити загальносуднову тривогу з боротьби з пожежею. 9.1.13. За сигналом тривоги екіпаж судна має діяти згідно з розкладом за тривогою. За сигналом загальносуднової пожежної тривоги керівники аварійних партій груп зобов'язані: прибути в район пожежі і доповісти на ЦПП про готовність партії групи до боротьби з пожежею; установити місце і обсяг пожежі; виділити потрібну кількість людей і засобів для гасіння пожежі й визначити їх дії; організувати рятувальну групу одягнути її в захисний одяг забезпечити ДІА організувати евакуацію з охоплених полум'ям приміщень і задимлених районів потерпілих надати їм першу медичну допомогу; організувати огляд відсіків і приміщень суміжних з аварійними і при потребі забезпечити охолодження переділок; доповісти про результати розвідки і дії аварійної партії на ЦПП при потребі викликати на допомогу людей і додаткові засоби для ліквідації пожежі. 9.1.14. При пожежі на судні у відкритому морі капітан зобов'язаний реально оцінити небезпеку пожежі для судна вантажу і людей які перебувають на судні. 9.1.15. При пожежі на верхній палубі передусім захищають від полум'я рятувальні шлюпки і життїво важливі приміщення - радіорубку ходову рубку тощо. У міру можливості судно слід розвернути так щоб осередок пожежі був з підвітряного боку. 9.1.16. При пожежі на судні в першу чергу слід переконатись у відсутності людей в аварійних приміщеннях. У разі перебування в цих приміщеннях людей відрізаних від шляхів евакуації негайно мають бути вжиті всі можливі заходи з рятування людей. Основні засоби пожежогасіння слід сконцентрувати в місцях через які евакуюватимуться люди. Одяг який горить на людині можна гасити повітряно-механічною піною або розпиленою водою. Можна накрити потерпілого цупким матеріалом. Забороняється для гасіння одягу на людині застосовувати хімічну піну й вуглекислий газ. 9.1.17. За сигналом загальносуднової тривоги екіпаж судна негайно без додаткових наказів повинен: уключити пожежні насоси і подати воду в пожежну магістраль і до пожежних ріжків; підготувати до дії засоби пожежогасіння; закрити протипожежні і водонепроникні двері; задраїти всі двері люки ілюмінатори горловини; відключити від аварійного відсіку попередньо переконавшись у відсутності в ньому людей усі види вентиляції; негайно почати ліквідацію пожежі на своєму посту і одночасно проводити розвідку в сусідніх приміщеннях. 9.1.18. Особи суднового екіпажу що направляються в задимлені і палаючі приміщення повинні бути в бойовому спорядженні пожежних. 9.1.19. Комплект бойового спорядження пожежних складається з: одягу з матеріалу здатного захистити шкіру від тепла що випромінюється пожежею опіків і ошпарювання матеріал має мати водостійкий зовнішній шар; чобіт і рукавичок з гуми або іншого неелектропровідного матеріалу; жорсткого шолома який забезпечує ефективний захист від ударів; переносного акумуляторного ліхтаря у вибухобезпечному виконанні розрахованого на роботу протягом трьох годин не менше ; сокири з держаком з деревини твердих порід; ДІА; страхувального троса довжиною 30 м з пасом і карабіном. 9.1.20. Час роботи в захисному одязі не повинен перевищувати 15 хвилин. Під час розвідки і рятувальних робіт а також при ліквідації пожежі в задимлених приміщеннях кожного працюючого повинен страхувати інший який теж має перебувати в ДІА у спорядженні пожежного. У розвідку робітники повинні йти в надійній зв'язці. 9.1.21. Біля входу в приміщення де працює партія група належить установити для зв'язку з нею пост безпеки в складі: керівника робіт з числа командного складу судна медичного працівника на тих суднах де він є і розсильного. 9.1.22. При роботі в ДІА належить підтримувати двосторонній зв'язок між особою яка працює в дихальному апараті і особою яка забезпечує на посту зв'язок з працюючим шляхом подачі умовних сигналів за допомогою страхувального троса. Передавання приймання сигналів повинне повторюватись дублюватись особою яка їх прийняла. Умовні сигнали від того хто забезпечує до того хто працює: смикнути один раз - "Як себе почуваєш?"; смикнути три рази - "Виходь!"; повторення сигналу "Виходь!" - "Виходь негайно!". Умовні сигнали від того хто працює до того хто забезпечує: смикнути один раз - "Почуваю себе добре!"; смикнути два рази - "Подати в рукав воду!" "Перекрити воду!"; смикнути три рази - "Виходжу вибирайте трос!"; смикнути чотири рази - "Вибирайте негайно!"; часті смикання більше чотирьох разів - "Самостійно вийти не можу!". 9.1.23. Особи що допущені до роботи в ДІА зобов'язані систематично тренуватися для роботи в них. Заступаючи на пожежну вахту працюючі повинні одягати ДІА в присутності вахтового помічника капітана. 9.1.24. ДІА закріплюються за особами суднового екіпажу наказом по судну. 9.1.25. Працюючим у ДІА слід безперервно стежити один за одним пам'ятаючи що при кисневому голодуванні людина непритомніє. 9.1.26. Прохід людей крізь приміщення а також охолодження приміщень у які проникають горючі пари слід забезпечувати розпиленням води за допомогою спеціальних насадок на пожежних стволах. При гасінні пожежі слід обирати найбільш ефективні вогнегасні засоби які є на судні. 9.1.27. При гасінні пожежі слід ураховувати: виникнення загрози отруєння людей газами що виділяються при пожежі та її гасінні; можливість проникнення отруйних газів у суміжні з аварійним приміщення. 9.1.28. При гасінні пожежі в закритих невеликих приміщеннях відсіках застосовувати вуглекислотні вогнегасники особливо пересувні слід з підвищеною обережністю. Перед пуском вуглекислоти в приміщення чи відсік слід: подати попереджувальний сигнал; вивести з приміщення всіх людей; зупинити механізми; провести герметизацію приміщення відсіку . 9.1.29. Ліквідовувати незначні осередки пожеж слід за допомогою піску пожежних покривал тощо. 9.1.30. Під час гасіння пожежі належить уживати заходів до боротьби з димом використовуючи для цього переносні димовідсмоктувачі і якщо це можливо стаціонарні витяжні вентилятори. При цьому треба враховувати що приплив чистого повітря сприяє горінню. Забороняється при об'ємному способі гасіння пожежі вентилювати приміщення. 9.1.31. При гасінні пожежі слід: припинити доступ горючих речовин в осередок пожежі; ізолювати осередок пожежі від доступу повітря; охолодити горючі речовини до температури нижчої за температуру зайняття їх газів. 9.1.32. При розкритті загерметизованих на час гасіння пожежі приміщень повинні бути вжиті заходи що унеможливлюють поширення продуктів горіння в інші приміщення. 9.1.33. Для запобігання повторному займанню після застосування засобів об'ємного пожежогасіння вентиляцію аварійного відсіку дозволяється включити не раніше ніж через вісім годин після закінчення гасіння пожежі. Вентилювати відсік слід до повного виведення газів і запаху але не менше 30 хвилин. Після ліквідації пожежі аварійні і суміжні з ним приміщення повинні регулярно контролюватися на протязі 12 годин. 9.1.34. До закінчення вентиляції заходити в приміщення де проводилось гасіння пожежі способами об'ємного пожежогасіння дозволяється тільки в ДІА додержуючись усіх правил обережності користуючись страхувальним тросом переносним акумуляторним ліхтарем вибухобезпечної конструкції. Попередньо слід переконатися що температура в приміщенні не перевищує +60 град.С. 9.1.35. При пожежі в приміщенні електростанції подача електроенергії не повинна припинятися. Напругу з розподільних щитів належить знімати тільки в тих випадках коли причиною пожежі є коротке замикання або інша несправність електроприладів. 9.2. Організація боротьби з пожежами в житлових службових виробничих та господарчих приміщеннях 9.2.1. Пожежі в суднових житлових і службових приміщеннях виникають переважно внаслідок необережного поводження з вогнем при попаданні недокурка або сірника на ГМ папір білизну м'які меблі особисті речі тощо . Значна кількість пожеж виникає внаслідок порушення правил експлуатації електрообладнання і застосування електропобутових приладів прасок чайників кип'ятильників вентиляторів тощо . Виявлення таких пожеж звичайно відбувається вже на стадії активного горіння. Причому в момент виявлення горіння різко активізується за рахунок припливу повітря з відкритих дверей ілюмінаторів і від вентиляції що працює. Розвитку швидкому поширенню пожежі підвищенню температури і задимленню приміщень сприяє наявність у них великої кількості ГМ коридорна система наявність вентиляційних каналів відкритих трапів природна вентиляція тощо. Пожежі в житлових і службових приміщеннях супроводжуються значним виділенням диму внаслідок горіння ізоляційних матеріалів фарби меблів одягу тощо. Швидкість задимлення при цьому досягає 350 куб.м на хвилину. Характерною особливістю розвитку пожежі в житлових і службових приміщеннях є розповсюдження горіння в результаті теплопередачі через металеві переділки і палуби. 9.2.2. Для гасіння пожежі в житлових і службових приміщеннях в основному слід застосовувати системи водогасіння пожежні стволи для компактного і розпиленого струменю спринклери й інше а при потребі й піногасіння. Для гасіння пожежі у важкодоступних приміщеннях судна якщо там немає людей можна використовувати пар вуглекислотні переносні вогнегасники. Забороняється використання парогасіння водяного гасіння і газогасіння в житлових і службових приміщеннях за наявності в них людей. При виявленні пожежі на початковій стадії і на незначній площі її гасіння проводять піною і стисненим газом з вогнегасників або накривають поверхню що горить парусиною пожежними покривалами тощо. 9.2.3. При пожежі в житлових і службових приміщеннях для запобігання посиленню горіння і розповсюдженню пожежі рекомендується не відчиняти дверей а пожежні стволи подавати через ілюмінатори або спеціальні отвори в каютних дверях чи переділках. 9.2.4. При виникненні пожежі в приміщеннях де містяться дерев'яні та інші горючі предмети необхідно одночасно з уведенням в дію пожежогасних засобів розібрати ці предмети використовуючи протипожежний інструмент. Необхідно також розкрити декоративну й ізоляційну обшивки які сприяють прихованому поширенню пожежі. 9.2.5. При розбиранні дерев'яних конструкцій належить: мати в готовності до дії пожежні стволи; знімати декоративну обшивку так щоб ізоляційний матеріал не падав на людей; складати розібрані конструкції охайно поодаль від проходів; додержуватися заходів обережності з тим щоб не заподіяти поранень оточуючим; не пошкоджувати якщо можна трубопроводи електропроводку механізми прилади. Після закінчення гасіння слід ретельно оглянути район пожежі унеможлививши повторне загоряння. 9.3. Організація боротьби з пожежами в ліхтарному малярному теслярському та шкіперському приміщеннях 9.3.1. У ліхтарному малярному теслярському та шкіперському приміщеннях значна кількість ГР здатна утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші. Ознаками розвитку пожежі в цих приміщеннях є: інтенсивне задимлення внаслідок горіння ЛЗР; поширення осередків горіння на палуби а також у нижче розташовані приміщення; висока температура й інтенсивне випромінювання на сусідні конструкції судна. Найбільш інтенсивне горіння речовин спостерігається між бочками й бідонами. 9.3.2. При виявленні пожежі в цих приміщеннях слід перш за все щільно зачинити двері і заглушити вентиляційні труби пробками. 9.3.3. Для гасіння слід застосовувати пінні вогнегасники а для обмеження розтікання нафтопродуктів - пісок. Для охолодження конструкцій судна і переділок водяні розпилені струмені потрібно подавати як у середину аварійного приміщення так і в суміжні приміщення. 9.3.4. Якщо загорілися рідини які зберігаються в бідонах то слід накрити їх горловини пожежним покривалом брезентом або іншою щільною тканиною. Щоб уникнути вибуху бідонів і бочок особливо порожніх їх потрібно охолоджувати розпиленими струменями води. 9.3.5. У шкіперському приміщенні пожежа звичайно супроводжується інтенсивним задимленням без активного горіння тому слід відчинити двері і подаючи розпилений струмінь води всередину звільнити приміщення від диму. Після цього потрібно старанно перевірити обгоріле майно полити його водою і якщо змога винести з приміщення. 9.3.6. Якщо ліхтарне малярне і шкіперське приміщення обладнані паро- або вуглекислотною системою гасіння то при пожежі слід увести в дію ці системи щільно задраївши двері і вентиляційні розтруби. У цьому разі пару і вуглекислий газ потрібно подавати до повної ліквідації пожежі. 9.4. Організація боротьби з пожежами на відкритих палубах та надбудовах 9.4.1. Велика швидкість розповсюдження пожежі в надбудовах частіш за все паралізує управління судном і ускладнює використання шляхів евакуації людей з більшості приміщень. Складність планування незначні розміри проходів і приміщень ускладнюють дії аварійних партій. 9.4.2. Основним засобом ліквідації пожежі в надбудові є вода можливе також використання повітряно-механічної високократної піни. 9.4.3. При пожежі в надбудові поряд з гасінням слід негайно спустити рятувальні шлюпки. 9.4.4. Для гасіння пожежі на зовнішніх палубах повинні використовуватися пінні вогнегасники або вода. Вантаж що горить необхідно швидко розібрати і ретельно перевірити стан нижчерозташованих приміщень і трюмів. 9.4.5. Для гасіння пожежі на відкритих палубах і надбудовах потрібно: якщо є змога розвернути судно так щоб вогонь відносило вбік від горючих конструкцій вантажів і матеріалів що розміщені поблизу місця пожежі; подавати в осередок пожежі якщо можна з навітряного борту найбільшу кількість струменів води; охолоджувати водою горючі конструкції що розташовані поблизу осередку пожежі а також вантажі і матеріали; вести постійне спостереження за відсіками суміжними з приміщеннями що горять; збити за борт струменями води розлиті палаючі нафтопродукти якщо не вдається загасити їх. 9.5. Організація боротьби з пожежами в машинно-котельних відділеннях 9.5.1. Пожежі в МКВ частіш за все призводять до поширення горіння в суміжні житлові і службові приміщення у зв'язку з відсутньою або недостатньою герметизацією і тепловою ізоляцією огороджувальних конструкцій двері й переділки шахт палуби вентиляційні канали тощо . 9.5.2. Розлив ГР з витратної цистерни сприяє розвитку горіння створює важкі умови для гасіння. Особливу небезпеку становить витікання пального з пошкодженого трубопроводу що перебуває під тиском коли паливо виривається у вигляді струменів з великим розпилом. Це небезпечно і для паливних танків вимірювальні труби яких закінчуються самозачинними клапанами в МКВ. Розбризкуючись паливо покриває тонким шаром вузли машин і механізмів трубопроводи і концентрується під плитним настилом. Під дією відкритого вогню пари палива й масла вже нагріті до температури приміщення МКВ а іноді й вище на поверхні гарячих трубопроводів і вузлів машин миттєво спалахують при цьому площа пожежі швидко збільшується і стає можливим вибух сумішей випарів ПММ з повітрям. У разі пролитого зверху палива спочатку пожежа розповсюджується у вертикальному напрямку там де пари палива найбільш нагріті. Уже в перші хвилини пожежі відбувається згоряння основної кількості розлитого палива. Припинення надходження нової кількості палива дає змогу локалізувати пожежу силами команди оскільки звичайно інших горючих матеріалів крім фарби і горючої ізоляції електрокабелів для підтримання інтенсивного горіння в МКВ немає. 9.5.3. У разі пожежі в МКВ передусім слід: зупинити головні двигуни; припинити подачу палива до двигунів котлів цистерн; відключити електроенергію від аварійного приміщення; зупинити вентилятори у КВ - загасити топки. Негайно почати боротьбу з пожежею стаціонарними і переносними засобами пожежогасіння. 9.5.4. При пожежі в МВ повинні бути вжиті заходи до попередження вибухів балонів з газами в зв'язку із збільшенням в них тиску при підвищенні температури. 9.5.5. Невеликі осередки пожежі - горіння дрантя розлитого палива фарби або інших матеріалів ліквідуються піною з переносних або пересувних вогнегасників і розпиленою водою з пожежних стволів. 9.5.6. Основні причини пожежі в МКВ: виток мазуту дизельного і моторного палива різних типів мастил тощо; нагрів вузлів двигунів котлів турбін електричних машин і іншого обладнання до високих температур; іскри при короткому замиканні спалах при запаленні форсунок самочинне загоряння дрантя попадання палива на розжарені частини двигунів; несправності випускного тракту двигунів; недостатній контроль за паливною системою при різних режимах роботи двигуна станом ізоляції і системою охолодження випускного колектора; недостатнє погане очищення глушників і інших вузлів газовипуску; використання електроламп і світильників завищеної потужності; використання переносних ламп без захисних ковпаків захисних сіток і напругою вище 12 В; куріння в МКВ. 9.5.7. Основні причини пожежі котлів що працюють на рідкому паливі: викид газів з топки; необережне поводження з вогнем при повторному розпаленні гарячого котла; стикання накопиченого в трюмі КВ мазуту з розжареними частинами котла частіше при пошкодженому поді топки ; використання в КВ відкритого вогню; самозаймання промасленого і забрудненого мазутом шмаття клоччя або сміття при стиканні їх з гарячими частинами котла і паропроводів; виток мазуту або масла з механізмів і трубопроводів розташованих над гарячими частинами котла або паропроводів; зберігання в КВ горючих речовин; наявність мазуту в повітряному коробі особливо після виведення котла з дії; загоряння сажі в газоходах котла; вибух при внесенні відкритого вогню в колектори котла; несправний стан електроприладів; куріння в заборонених місцях та інше. 9.5.8. Найбільш ефективним способом гасіння пожежі в КВ є припинення доступу повітря до осередку вогню. 9.5.9. Для гасіння пожежі потрібно застосовувати: хімічні пінні й вуглекислотні вогнегасники; піну від переносних і стаціонарних піногенераторів якщо вони встановлені на судні; аерозолі; воду що подається крізь розпилювач; парогасіння; вуглекислий газ для заповнення КВ за наявності на судні системи вуглекислотного гасіння пожежі; пісок. 9.5.10. При займанні палива під котлами і двигунами для гасіння застосовується піна що подається повітряно-пінними стволами і розпилена вода з переносних стволів. Паливо що горить під котлами гасять паром розпиленою водою із стаціонарних систем. При значному підвищенні температури в МВ слід включити систему зрошення. При горінні палива вище від настилу слід включити стаціонарну систему піногасіння або систему водорозпилення. Якщо після цього потрібного ефекту не буде досягнуто то слід включити стаціонарні вуглекислотні й водяні установки. 9.5.11. Якщо за допомогою наявних засобів гасіння пожежа не ліквідована потрібно негайно: припинити подачу палива; вивести котли з дії; евакуювати особовий склад вахти; загерметизувати КВ; пустити пару або вуглекислий газ; охолоджувати переділки і палуби всіх приміщень суміжних з аварійним. При пожежі не слід допускати розповсюдження вогню по трапах для запобігання цьому слід використовувати зрошувальну завісу. 9.5.12. Гасіння пожежі за допомогою герметизації КВ і впуску пари або вуглекислотного газу в нього є остаточним заходом. 9.5.13. Після припинення пожежі відкривати загерметизоване КВ дозволяється лише після повного охолодження його зовнішніх поверхонь і повної дегазації від залишків вуглекислого газу. 9.5.14. Для ефективного гасіння пожежі потрібно вимкнути вентиляцію і перекрити всі отвори в приміщеннях МКВ загерметизувати МКВ . При гасінні пожежі в МВ найбільш ефективними засобами є вуглекислота і піна середньої 100:1 і високої 1000:1 кратності а також розпилена вода і сполуки на основі галоїдовуглеводів. При пожежі в МВ найменш ефективне парогасіння. 9.6. Організація боротьби з пожежами у вугільних бункерах 9.6.1. Найбільшу небезпеку при виникненні пожежі на суднах які перевозять вугілля становить його самозаймання. Виникає самозаймання в нижніх шарах вугілля що знаходяться в бункері. Глибинне горіння розвивається повільно через недостачу повітря. Температура в осередку горіння досягає 1200-1300 град.С. Самозаймання вугілля можна виявити за підвищенням температури в бункері. 9.6.2. Найважливішими факторами що сприяють самозайманню вугілля є наявність колчеданів розміри шматків вугілля його вологість температура повітря і стінок бункерів стан вентиляції тривалість зберігання вугілля. Крім того загоряння може відбутися на поверхні маси вугілля від будь-якого відкритого джерела вогню. 9.6.3. Гасіння поверхневих пожеж у вугільних бункерах трюмах вугільних ямах потрібно здійснювати водою що подається в осередок пожежі за допомогою пожежних стволів з наступною штивкою верхнього шару вугілля. 9.6.4. Осередок глибинної пожежі слід визначати щупом по місцю найбільш нагрітої частини переділки бункера. Після цього потрібно почати вибірку вугілля над ним або прорізати отвір в переділці і в утворену виїмку подавати воду. 9.6.5. Якщо пожежа досягла значних розмірів слід загерметизувати бункер і включити стаціонарну систему пожежогасіння. Якщо в бункері міститься велика маса розжареного вугілля то застосовувати парогасіння не слід запобігаючи можливості вибуху утвореної суміші окису вуглецю і водню. 9.6.6. Найбільш ефективним способом гасіння вугілля є затоплення бункера водою з одночасним безперервним її відкачуванням. Не рекомендується при гасінні вугілля в трюмах вугільних бункерах і ямах застосовувати вуглекислий газ і водяну пару. 9.6.7. Гасіння пожежі в бункері може бути припинено після падіння температури нижче за +45 град.С потім необхідно перевірити бункер усунути шлак а залишки вугілля негайно використати як паливо. 9.6.8. Працювати під час пожежі в задимленому бункері дозволяється лише в ДІА мати при собі страхувальні троси при потребі бути в термоізоляційному костюмі слід знати умовні сигнали що передаються за допомогою страхувального троса. 9.6.9. Для переміщення людей по поверхні вугілля в бункері потрібно прокладати дошки. 9.6.10. За особами які перебувають при пожежі в бункерах належить вести безперервний нагляд. 9.7. Організація боротьби з пожежами в наливних паливних відсіках танках та цистернах 9.7.1. Основними причинами вибуху і пожежі у вантажних наливних відсіках танках й цистернах судна є: зіткнення суден; іскри що виникають при падінні магнієвих протекторів в порожні танки або танки що промиваються; відкритий вогонь; іскри від електрообладнання у приміщеннях та відсіках без вантажу що були загазовані при завантаженні або аварії; розряди статичної електрики; іскри з газовипускних труб танкерів або обслуговувальних суден. 9.7.2. Пожежа в наливних цистернах характеризується великою швидкістю розповсюдження полум'я високою температурою і часто вибухом парів палива з руйнуванням цистерни після чого охоплене полум'ям паливо розтікається по судну. 9.7.3. Слід ураховувати що після першого вибуху у вантажних відсіках частіш за все виникають вибухи і пожежі у відсіках суміжних і тих що розташовані на значній віддалі від місця першого вибуху. Це пояснюється такими причинами: значними руйнуваннями після вибуху; великим тиском вибухової хвилі що часто розповсюджується разом з полум'ям; нагріванням до високої температури розділювальних металоконструкцій; недостатньою герметизацією вантажних відсіків. 9.7.4. При пожежі у вантажному танку під час завантаження його нафтопродуктами належить: негайно припинити вантажні операції зачинити клапани трубопроводів і від'єднати вантажні шланги; загерметизувати танки; уключити стаціонарну систему пожежогасіння даного танка а також системи суміжних з ним танків не охоплених пожежею; посилити спостереження за переділками з боку суміжних приміщень судна; охолоджувати забортною водою палуби переділки й інші конструкції поблизу місця пожежі та в районі інших танків які містять у собі нафтопродукти або гази. 9.7.5. При пожежі в НВ потрібно: негайно припинити вантажні операції і зачинити клапани трубопроводів; вивести з дії механізми НВ відключити їх електропостачання і від'єднати вантажні шланги; провести повну герметизацію приміщень і відключити вентиляцію; уключити стаціонарну систему пожежогасіння; посилити спостереження за переділками з боку суміжних відсіків і приміщень і при потребі охолоджувати переділки й палуби водою із пожежних рукавів. 9.7.6. У разі займання рідкого палива в закритих сховищах потрібно мати на увазі що ГГ що виділяються в суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні суміші. Про наявність у приміщеннях небезпечної концентрації горючих сумішей належить доповісти капітану судна. 9.7.7. Для запобігання вибуху ГГ і випарів потрібно: ужити заходів щодо обмеження поширення газів і випарів в інші приміщення; з дозволу капітана відключити електропостачання мережі в зоні накопичення ГГ і випарів; ужити всіх можливих заходів штучна вентиляція розбавлення інертними газами охолодження тощо до ліквідації вибухонебезпечної концентрації горючої суміші. 9.7.8. Найбільш ефективним способом гасіння палаючих нафтопродуктів у танках на палубах і на воді є піна хімічна високої кратності 1000:1 і повітряно-механічна середньої кратності 100:1 . У всіх випадках велике значення для ефективності гасіння пожежі має охолодження водою палуби та інших конструкцій судна. Застосування вуглекислоти і пари справляє стримувальну дію при загрозі вибуху в незруйнованих танках. Застосування вуглекислоти для гасіння пожежі в зруйнованих танках позитивних наслідків не дає. 9.7.9. При горінні палива в цистерні яка не має пошкоджень найбільш ефективним способом боротьби з вогнем є негайна повна герметизація цистерни і залучення до роботи стаціонарних засобів об'ємного пожежогасіння. 9.7.10. При горінні палива в пошкодженій цистерні місце виходу і горіння парів палива слід закрити пожежним покривалом і притиснути вантажем. Нагріті місця охолоджувати розпиленими струменями води. Якщо паливо що горить витікає через отвір то останній слід закрити негорючим матеріалом. Після припинення або зменшення витікання гасити паливо що витекло слід за допомогою вогнегасників піску розпилених струменів води у залежності від площі горіння . 9.7.11. При виявленні пожежі в паливній цистерні слід негайно вжити всіх заходів до попередження займання палива в інших цистернах шляхом їх герметизації уведенням в дію стаціонарних засобів пожежогасіння заповнення цистерн вуглекислим газом парою інертними димовими або вихлопними газами покриття поверхні палива піною тощо охолодженням палуби та інших конструкцій водою. 9.7.12. При використанні піни для гасіння рідких вантажів що не розчиняються у воді треба мати на увазі що при їх горінні випари які виділяються можуть прорвати шар піни і зайнятися тому одночасно з піногасінням необхідно застосувати водяну пару вуглекислий газ або інертні гази. 9.7.13. Для гасіння невеликих осередків пожежі в приміщеннях вантажних насосів можуть бути використані стаціонарні переносні пінні а також вуглекислотні установки й вогнегасники. 9.8. Організація боротьби з пожежами у вантажних трюмах 9.8.1. Основною причиною виникнення пожежі в трюмах є порушення правил пожежної безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах використання світильників без плафонів захаращення трюмів пожежо- вибухонебезпечними матеріалами гофротара порушення правил проведення вогневих робіт куріння а також порушення правил перевезення і збереження небезпечних вантажів. Пожежа у вантажних трюмах звичайно розвивається досить повільно але розвинувшись набуває великих розмірів і може захопити суміжні трюми і надбудови. 9.8.2. Гасіння пожежі волокнистих вантажів і гофрованої картонної тари у вантажних трюмах повинно здійснюватися заповненням трюму ефективними вогнегасними засобами зокрема високократною повітряно-механічною піною. При цьому необхідно передбачити запас змочувачів поверхнево-активних речовин і пристосувань які забезпечують додавання їх до води. За можливості трюм де горіли волокнисті і сипучі матеріали слід розвантажити для виявлення в товщі матеріалу непогашеного осередку пожежі. 9.8.3. При визначенні засобів і способів гасіння пожежі в завантажених трюмах і виборі вогнегасних засобів необхідно врахувати фізико-хімічні властивості вантажу розташування його в трюмі і в суміжних з ним приміщеннях а також можливість герметизації люкових закриттів і надійність закриття трюмної вентиляції. Гасіння самозаймистих речовин рибне борошно рибні відходи дрантя промаслене тощо має проводитись піною а в закритих приміщеннях - інертними газами і високократною піною. 9.8.4. При виникненні пожежі в завантажених трюмах потрібно: припинити вантажні операції приймання баласту і палива; провести повну герметизацію трюмів закриттів вантажних люків розтрубів вентиляції вимкнути штучну вентиляцію; увімкнути стаціонарну систему пожежогасіння парогасіння водяного гасіння газогасіння передбачену для даного відсіку; підготувати до дії стаціонарну систему пожежогасіння сусідніх відсіків не охоплених пожежею; вести спостереження за переділками з боку суміжних відсіків і приміщень судна; проводити охолодження забортною водою палуб переділок та інших конструкцій трюмів завантажених вогненебезпечними вантажами поблизу осередку пожежі; проводити при потребі розвантаження суміжних трюмів що не охоплені пожежею. 9.8.5. В особливо важких випадках коли немає можливості ліквідувати пожежу за допомогою наявних на судні вогнегасних засобів трюм потрібно затопити. При цьому необхідно врахувати: вплив води що надходить у трюм на остійність і запас плавучості судна; можливість спливання вантажу що горить під палубу; збільшення в об'ємі розбухання окремих вантажів. 9.8.6. При виборі засобів для гасіння пожежі в трюмах потрібно враховувати що більшість вантажів що перевозяться на суднах псується від води піни і пари. Тому слід переважно застосовувати вуглекислі й інертні гази. 9.8.7. У трюмах завантажених ящиками або бочками для гасіння пожежі може бути використана пара. У трюмах завантажених речовинами що виділяють при горінні газ застосовувати парогасіння дуже небезпечно. 9.8.8. Вантажні трюми де гасіння пожежі проводилось стаціонарними вуглекислотними установами розкриваються для вентиляції тільки після прибуття судна в найближчий порт. 9.8.9. При пожежі в рефрижераторному відділенні коли в результаті підвищення температури підвищується тиск у посудинах і апаратах а аварійні клапани не спрацьовують слід виконати аварійний випуск аміаку з усієї системи рефрижераторної установки. 9.8.10. За наявності в аварійному приміщенні балонів з аміаком або іншими хладагентами їх слід вилучити з місця пожежі або ретельно охолоджувати запобігаючи вибухам. Особливо небезпечна поява в зоні пожежі аміаку який під дією високої температури розкладається на кисень що підтримує горіння і водень і утворює з повітря вибухонебезпечну суміш. 9.8.11. Термоізоляцію що горить слід розкрити і подавати на неї воду. Застосування інертних газів і парів для гасіння ізоляції за обшивкою неефективне. 9.8.12. При неможливості доступу в РВ або трюм що горить радикальним засобом гасіння пожежі може бути затоплення аварійного приміщення. При цьому слід ретельно стежити за станом водонепроникних переділок. При порушенні цілості переділок вода може затопити сусідні з аварійним відсіком приміщення що неприпустимо. При прийнятті рішення про затоплення відсіку слід урахувати запас плавучості та остійності судна. Затоплення відсіку є остаточним заходом і може бути застосовано лише в разі нагальної потреби. 9.9. Організація боротьби з пожежами що виникли в результаті порушень режимів роботи електрообладнання 9.9.1. Основними причинами пожеж при порушенні режиму роботи електрообладнання є: поява перехідних опорів при слабкому контакті струмопровідних частин унаслідок вібрації або за інших обставин; коротке замикання в електричних установках; перенавантаження струму що виникає при тривалому використанні електрообладнання розрахованого на короткочасну роботу або в результаті підключення споживачів потужність яких вища за допустиму; накопичення на трасах кабелів відкладень паливно-мастильних матеріалів і пилу в результаті неправильної експлуатації ДВЗ і випускних трактів газоходів ; розташування кабельних трас у безпосередній близькості від газоходів із порушеною ізоляцією або з прокладками фланцевих з'єднань що мають пробої. 9.9.2. Перед гасінням обладнання яке горить і перебуває під напругою необхідно якнайшвидше зняти напругу. Якщо напругу відразу зняти не вдається то для гасіння пожежі потрібно використати вуглекислотні вогнегасники сухий пісок і пожежні покривала. Забороняється застосування струмопровідних вогнегасних засобів. 9.9.3. Особи які беруть участь у гасінні електрообладнання що горить і перебуває під напругою повинні працювати в гумових рукавичках і якщо змога стояти на гумових килимках. Працівники повинні також взувати діелектричні боти або калоші. 9.9.4. При знятій напрузі електрообладнання що горить дозволяється гасити будь-якими вогнегасними засобами. Однак щоб запобігти псуванню електрообладнання гасити його рекомендується якщо є змога вуглекислотою а за її відсутності - повітряно-механічною піною. При цьому необхідно врахувати що повітряно-механічна піна і прісна вода знижують опір ізоляції тому після їх застосування електрообладнання слід просушити. Застосування морської води або хімічної піни може вивести електрообладнання з ладу на довгий строк. Вуглекислота не викликає зниження опору ізоляції електрообладнання. 9.9.5. При пожежі в приміщеннях з акумуляторами слід негайно припинити їх зарядку батареї відключити за допомогою вентиляторів створити посилену тягу з приміщення чим запобігти можливому вибуху газової суміші. Осередок пожежі слід гасити пожежними покривалами повітряно-механічною піною на прісній воді. 9.10. Організація гасіння вогненебезпечних вантажів 9.10.1. Для гасіння вантажів класу 1 вибухових речовин належить застосовувати воду у вигляді компактних або розпилених струменів. Кількість струменів у всіх випадках повинна бути максимальною. Найбільш ефективним методом гасіння ВР що спалахнули і попередження їх займання при виникненні пожежі в інших приміщеннях судна є затоплення приміщень з вантажем з одночасним відкачуванням води з них. При гасінні палаючого пороху і ВР можлива поява небезпечних для життя газів - окису азоту окису вуглецю та інших. У зв'язку з цим гасіння повинно проводитись лише в ДІА. 9.10.2. Гази пропан і бутан зараховано до класу 2 пожежо- і вибухонебезпечності. Спалах вибухонебезпечної газової суміші може відбутися внаслідок її запалювання від локального нагріву або відкритого вогню. 9.10.3. У разі вибуху ємкостей із зрідженим газом речовина вихлюпується на відстань до 130-150 м утворюючи внаслідок швидкого випарування рідкого газу вибухонебезпечну суміш з повітрям. Швидкість випаровування рідкого бутану з відкритої поверхні за температури навколишнього середовища +4 град.С і швидкості вітру 3 м/с дорівнює 6 9 г/ м2с а швидкість вигоряння за цих же умов становить 73 8 г/ м2с . Пропан і бутан у газоподібному стані важчі за повітря і в понижених місцях утворюють з ним вибухонебезпечну суміш. 9.10.4. На відкритій поверхні вибухонебезпечна газова хвиля може досягати висоти 20 м. Концентрація газу із збільшенням відстані від місця його виділення різко зменшується. 9.10.5. На дільницях вантажних приміщень які не продуваються і палубі судна в районі надбудов можуть утворюватися осередки вибухонебезпечних концентрацій газів. Швидкість розповсюдження полум'я в газоповітряній суміші становить 0 32-0.35 м/с. У звичайних умовах зріджені гази не самозагоряються але в присутності окислювачів вони можуть займатися. 9.10.6. Для гасіння пожежі газів класу 2 слід ізолювати палаючий факел від ГГ за допомогою пожежного покривала цей прийом гасіння найбільш ефективний при горінні газу який виходить під невеликим тиском крізь нещільності в балонах або за допомогою потужних водяних струменів. 9.10.7. При факельному горінні газу що виходить з балону під великим тиском 294 2-588 4 кПа 36 ат а також при горінні газу на відкритій поверхні слід застосувати "розбавлення" тобто введення в приміщення в якому відбувається горіння газів негорючих речовин водяної пари інертних газів тощо або інгібіторів. Цей прийом най-більш ефективний при гасінні газів які горять у трюмах і в інших приміщеннях судна. 9.10.8. При визначенні найбільш ефективного способу гасіння газів слід ураховувати місце розташування балонів і тиск газу в них. 9.10.9. Для гасіння газових пожеж слід використовувати воду водяну пару інертні гази і пожежні покривала. Гасити зріджені гази на відкритій палубі водяною парою не рекомендується тому що при температурі більшій +100 град.С вона сприяє бурхливому випаровуванню зріджених газів. 9.10.10. При витіканні зріджених і стиснених газів із балона через нещільності належить у першу чергу вжити заходів з усунення факела полум'я від сусідніх балонів і ємкостей. Якщо це не вдається то слід прибрати сусідні балони і ємкості якомога далі від палаючого факела. 9.10.11. У разі вибуху балона або ємкості зі стисненим газом коли рідкий газ силою вибуху розкидано на великій площі палуби а також у разі аварії і пошкодження поряд з розташованими балонами і ємкостями належить: розвернути судно таким чином щоб гази що виходять вітром відносило в протилежний від суднових надбудов бік; інтенсивно охолоджувати потужними водяними струменями балони і ємкості що потрапили в радіус дії високих температур; струмені води подавати також у зону факела горіння; дуже пошкоджені в разі вибуху балони і ємкості з ГГ викинути за борт; змити потужними водяними струменями палаючий газ з палуби за борт. 9.10.12. Для гасіння пожежі ЛЗР класу 3 слід уживати такі заходи: ізолювання ГР від повітря; охолодження ємкостей з палаючою рідиною водою або охолодження верхніх шарів ГР; розбавлення тобто введення в парову фазу інертних газів. 9.10.13. Для гасіння палаючих рідин що не змішуються з водою слід застосовувати: високократну повітряно-механічну піну; заповнення надвантажного простору інертним газом вуглекислотою або випарами флегматизувальних рідин; воду в дрібно розпиленому стані. При застосуванні комплексних засобів пожежогасіння інертних газів вуглекислоти водяної пари й інших вантажні приміщення мають бути ретельно загерметизовані. 9.10.14. Гасіння палаючих рідин що змішуються з водою повинне проводитись мильною піною на основі пінопорошку ПГП-С водою інертними газами. Застосування води дає більший ефект якщо вона подається у вигляді водяного пилу який ізолює ЛЗР від повітря. 9.10.15. У всіх випадках гасіння ЛЗР що горять у першу чергу необхідно охолоджувати ємкості і переділки відсіків у яких відбувається горіння. 9.10.16. Невеликі пожежі ЛЗР що пролилися слід гасити за допомогою переносних вогнегасників що заряджені сухими хімікатами вуглекислим газом або піною. Ці вогнегасники мають перевагу в швидкості дії і легкості приведення їх в дію. 9.10.17. Займання і дуже малі пожежі ЛЗР слід гасити пожежним покривалом. 9.10.18. Гасіння самозаймистих речовин категорії 4.2 проводиться піною піною хімічною і високократною а в закритих приміщеннях - інертним газом парою і високократною піною. Гасіння рибного борошна що горить повинно проводитись водою із змочувачем 0 5-2 0% змочувача . Як змочувачі використовуються сульфонат сульфоноли НП-1 і НП-5 змочувач НБ никаль допоміжна речовина ОП-7 і ОП-10 детергент ДС-РАС піноутворювач ПО-1 тощо. При самозайманні таких речовин як сажа гасіння повинно здійснюватися дрібнорозпиленим струменем води. 9.11. Організація гасіння нафтової плівки палива на воді 9.11.1. При горінні нафтової плівки палива на воді в залежності від площі її розповсюдження спостерігається різна висота полум'я - від 1 до 6 м. Під дією вітру і течії плівка переміщується. При швидкості вітру 3 4-12 4 м/с 36 балів плівка може рухатись із швидкістю 0 16-0 27 м/с. 9.11.2. При висоті хвилі до 0 75 м плівка нафти горить суцільною масою а при висоті хвилі близько 2 0 м плівка нафти емульсується з водою на гребенях хвиль і не горить. 9.11.3. При горінні палива біля борту судна необхідно розвернути його так щоб полум'я та дим збивались вітром за борт а витікаючі за борт ГР відносило вбік. Після чого прямувати курсом та швидкістю відносно вітру сприятливими для боротьби з пожежею. 9.11.4. Після уточнення обставин слід прийняти рішення щодо безпеки людей екіпажу промислових робітників пасажирів та інших щодо методів та засобів локалізації і ліквідації пожежі та її наслідків. Одночасно слід застосувати всі засоби для припинення витікання палива шляхом перекачування його в неушкоджені цистерни усунення пошкоджень створення диференту і крену що зменшують або ліквідують вилив палива. Слід відганяти паливо що горить від борту для чого подавати суцільні водяні струмені з пожежних стволів під кутом 3040 до поверхні води по краях рідини що горить стискаючи осередок пожежі. Слід застосовувати піногасіння для покриття поверхні забортної води в місцях що загрожують судну і охолоджувати корпус у тих місцях водяними струменями. 9.12. Установлення причин пожежі 9.12.1. Після ліквідації пожежі на судні що перебуває в морі для з'ясування причин її виникнення капітан повинен призначити комісію і негайно повідомити про те що сталося в організації які вказані в п.2.3 ИРАС-82. При перебуванні судна в порту капітан також зобов'язаний викликати на судно представника СПБ. 9.12.2. Забороняється до закінчення роботи комісії розбирати вантаж що горів розчищати і прибирати місця пожежі. 9.12.3. Комісія з особистою участю капітана повинна оглянути місце пожежі розпитати свідків і учасників гасіння пожежі. Після з'ясування причин комісія повинна скласти акт про пожежу. 9.12.4. В акті про пожежу зазначаються: час і місце пожежі; ким і коли пожежу було виявлено; вжиті заходи і хід гасіння; умови що сприяли розвитку пожежі; наслідки пожежі що згоріло що пошкоджено чи є людські жертви і травмовані ; причини виникнення пожежі; висновки і пропозиції комісії. 9.12.5. До акта про пожежу повинні бути додані документи які підтверджують висновки комісії: довідки свідчення свідків фотографії схеми тощо. 9.12.6. Після з'ясування причин виникнення пожежі і складання акта належить видати наказ по судну в якому потрібно вказати причину винуватців і заходи з попередження пожеж. Копії актів і наказів направити судновласнику в басейнову держрибфлотінспекцію і СПБ. 9.12.7. Якщо пожежу на судні за своїми наслідками класифіковано як аварію або аварійну подію то порядок розслідування встановлюється "Положением о порядке расследования аварий морских судов". При цьому органам які здійснюють розслідування повинні бути передані всі матеріали про пожежу які є на судні акт про пожежу наказ по судну тощо . 9.12.8. З метою глибокого аналізу причин умов їх виникнення оцінки стану пожежної безпеки суден прогнозування ситуацій і розроблення запобіжних заходів для забезпечення безпеки людей збереження матеріальних цінностей і створення умов для гасіння пожеж запроваджено облік пожеж пожежею вважається неконтрольоване горіння поза межами спеціального вогнища . Начальник Управління флоту безпеки мореплавства і охорони праці П.О.Дмитришин Додаток 1 до пункту 2.1 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України Перелік нормативно-технічних документів та скорочення термінів що використовуються в правилах Нормативні посилання 1. Закон України "Про пожежну безпеку". 2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" від 26.07.94 N 508 постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.95 N 238 "Про затвердження державної програми забезпечення пожежної безпеки на 1995-2000 роки". 3. ДНАОП і НАОП: 3.1 ДНАОП 0.00-1.07-94. Правила будови та безпечної експлуатації посудин що працюють під тиском. Затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104. 3.2. ДНАОП 0.00-1.16-96. Правила атестації зварювальників. Затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 19.04.96 N 61 зареєстровані в Мін'юсті України 31.05.96 за N 262/1287. 3.3. НАОП 4.0.00-1.01-91. Правила техники безопасности на судах флота рыбной промышленности СССР. Затверджені Мінрибгоспом СРСР 01.09.91. 3.4. НАОП 4.0.00-1.08-81. Единые правила безопасности труда на водолазных работах. Затверджені Мінрибгоспом СРСР 1981. 3.5. НАОП 5.1.21-1.10-89. РД 31.15.01-89. Правила морських перевезень небезпечних вантажів. Затверджені Мінморфлотом СРСР 1989. 3.6. НАОП 5.1.21-6.07-86. РД 31.87.42-85. Методические рекомендации по программированному обучению и контролю знаний. Водолазные спуски и работы. Затверджені Мінморфлотом СРСР 1986. 4. НАПБ: 4.1. НАПБ Б.02.003-94. Типове положення про пожежно-технічні комісії на підприємствах в установах та організаціях. Затверджене наказом МВС України від 27.09.94 N 521. 4.2. НАПБ Б.02.005-94. Типове положення про спеціальне навчання інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах в установах та організаціях України. Затверджене МВС України від 17.11.94 N 628 зареєстроване в Мін'юсті України 22.12.94 за N 308/518. 4.3. НАПБ Б.07.001-94. Перелік посад при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації. Затверджений наказом МВС України від 17.11.94 N 628 зареєстрований в Мін'юсті України 22.12.94 за N 307/517. 4.4. НАПБ В.01.013-84. Правила пожарной безопасности при проведении огневых работ на ремонтируемых и строящихся судах на судоремонтных предприятиях Минрыбхоза СССР. Затверджені наказом Мінрибгоспу СРСР від 29.12.84 N 695. 4.5. НАПБ В.01.041-88/180. Правила пожарной безопасности на судах флота рыбной промышленности СССР и рыболовецких колхозов. Затверджені наказом Мінрибгоспу СРСР від 25.11.88 N 527. 4.6. НАПБ В.07.002-86/140. Организация и проведение контроля пожаровзрывобезопасного состояния воздушной среды помещений строящихся и ремонтируемых судов при выполнении производственных процессов с пожаровзрывоопасными материалами и веществами. Методические указания. Затверджений Мінсудпромом СРСР 1986. 5. ДСТУ та ГОСТ: 5.1. ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення. 5.2. ДСТУ 2273-93. Пожежна техніка. Терміни та визначення. 5.3. ДСТУ 3220-95. Пожежовибухобезпека в суднобудуванні. Загальні вимоги. 5.4. ДСТУ 3237-95. Кольори сигнальні та знаки пожежної безпеки в суднобудуванні. Загальні положення. 5.5. ГОСТ 12.1.004-91* ССБТ. Пожежна безпека. Загальні вимоги. 5.6. ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ. Электробезопасность. Термины и определения. 5.7. ГОСТ 12.1.018-93 ССБТ. Пожежна безпека. Електростатична іскробезпека. Загальні вимоги. 5.8. ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление зануление. 5.9. ГОСТ 12.1.044-89 ССБТ. Пожежовибухонебезпечність речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення. 5.10. ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ. Пожежна техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування. 5.11. ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности. 5.12. ГОСТ 12.3.046-91 ССБТ. Установки пожежогасіння автоматичні. Загальні технічні вимоги. 5.13. СТ СЭВ 383-87*. Пожежна безпека будівництва. Терміни і визначення. 5.14. ГОСТ 19433-88. Вантажі небезпечні. Класифікація і маркування. 6. СНиП 2.01.02-85*. Протипожежні норми. 7. Правила: 7.1. Правила пожежної безпеки в Україні ППБУ . Затверджені 22.06.95 УДПО МВС України зареєстровані в Мін'юсті від 22.07.95 за N 219/755. 7.2. Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені Держенергонаглядом СРСР 21.12.84. 7.3. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені Держенергонаглядом СРСР 31.03.92. 7.4. Правила класифікації і будівництва морських портів. 7.5. Правила безпеки морського перевезення небезпечних вантажів. Загальні вимоги та положення. КНД 31.1.003-94 . 7.6. Правила технічної експлуатації морських і річкових суден. Електрообладнання. КНД 31.2.002-96 . Нормативні документи подано у відповідності до Переліку нормативних документів у галузі будівництва що діють на території України Держкоммістобудування і архітектури України за станом на 01.01.98 і в разі їх перегляду цей додаток підлягає аналізу та відповідним змінам. Скорочення термінів Скорочення в тексті Правил крім нормативних термінів наведено в алфавітному порядку: АСП апарат на стисненому повітрі АПС автоматична пожежна сигналізація АУП автоматична установка пожежогасіння БТОФ база технічного обслуговування флоту ВР вибухові речовини ГГ горючі гази ГДК граничнодопустима концентрація ГМ горючі матеріали ГР горючі рідини ДВЗ двигун внутрішнього згоряння ДІА дихальний індивідуальний апарат ДПД добровільна пожежна дружина ДРПО державне рибопромислове об'єднання КВ котельне відділення КІП кисневий ізолювальний протигаз КОПС комплекс охоронно-пожежної сигналізації ЛЗМ легкозаймисті матеріали ЛЗР легкозаймисті рідини МВ машинне відділення МКВ машинно-котельне відділення МРП морський район промислу НВ насосне відділення ОПП оперативний план пожежогасіння ОТПП оперативно-тактичний план пожежогасіння ОТКП оперативно-тактична картка пожежогасіння ПГ пожежний гідрант ПК пожежний кран ПММ паливно-мастильні матеріали ПП пожежний пост ППР планово-попереджувальний ремонт Правила Регістру Правила класифікації й будівництва морських суден ПС пожежна сигналізація ПТБ Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів ПТЕ Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів ПУЕ Правила улаштування електроустановок РВ рефрижераторне відділення СПБ служба пожежної безпеки СРП судноремонтне підприємство ТО технічне обслуговування УПС установка пожежної сигналізації ФРГ флот рибного господарства ЦПП центральний пожежний пост ЧСВ чергова стоянка вахти Додаток 2 до пункту 1.6 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України Перелік документів з питань пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства ------------------------------------------------------------------ | N | Назва документа |Періодичність | Місце | |з/п| або розділу |перевірок екіпажем| зберігання | | | що перевіряється |або контрольними | | |---+----------------------+------------------+------------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |---+----------------------+------------------+------------------| | 1 |Журнал технічного |постійно |у старшого | | |стану | |помічника капітана| | |Розділ Протипожежні | | | | |системи обладнання | | | | |та забезпечення: | | | | |системи сигналіза- |1 раз на місяць | | | |ції обладнання та | | | | |оповіщення про | | | | |пожежу; | | | | |система водяного |1 раз на місяць | | | |пожежогасіння; | | | | |спринклерні |1 раз на місяць | | | |системи; | | | | |системи парового |1 раз на місяць | | | |пожежогасіння | | | |---+----------------------+------------------+------------------| | 2 |Судновий журнал |1 раз на місяць |на ЦПП | |---+----------------------+------------------+------------------| | 3 |Свідоцтво служби |термін залежить |у капітана | | |пожежної безпеки на |від призначення і | | | |вихід судна в море |району плавання | | | | |судна | | |---+----------------------+------------------+------------------| | 4 |Розклад за тривогами |перед кожним |у папці на ЦПП у | | | |виходом у рейс |коридорах житлових| | | | |приміщень | | |Розклад за тривогами |кожну вахту |у папці на ЦПП у| | |для мінімального | |коридорах житлових| | |складу екіпажу | |приміщень | |---+----------------------+------------------+------------------| | 5 |Оперативно-тактичний |постійно |у папці на ЦПП у | | |план пожежогасіння | |командирів аварій-| | | ОТПП | |них партій | | |Оперативно-тактична |постійно |у папці на ЦПП у | | |картка пожежогасіння | |коридорах житлових| | | ОТКП | |приміщень | | |Оперативний план |постійно |у папці на ЦПП у | | |пожежогасіння ОПП | |приміщеннях для | | | | |яких вони | | | | |розроблені | |---+----------------------+------------------+------------------| | 6 |Паспорт і облікова |1 раз на місяць |у старшого | | |картка на кожний | |помічника капітана| | |дихальний | | | | |ізолювальний апарат | | | | | ДІА | | | |---+----------------------+------------------+------------------| | 7 |Акт випробування |рукавички - двічі |у старшого поміч-| | |діелектричних |на рік чоботи - |ника капітана в | | |засобів |раз на три роки |електромеханіка | |---+----------------------+------------------+------------------| | 8 |Наказ про протипо- |постійно |у папці на ЦПП на| | |жежний режим на | |дошці об'яв у | | |судні | |книзі наказів | |---+----------------------+------------------+------------------| | 9 |Паспорт сертифікат |постійно |у старшого | | |на переносний | |помічника капітана| | |вуглекислотний | | | | |вогнегасник | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |10 |Паспорт сертифікат |постійно |у старшого | | |на порошковий | |помічника капітана| | |вогнегасник | | | | |Документ про стан |постійно |у старшого | | |порошку | |помічника капітана| |---+----------------------+------------------+------------------| |11 |Паспорт на ліхтар |постійно |у старшого | | |вибухобезпечного | |помічника капітана| | |виконання | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |12 |Паспорт на |постійно |у старшого | | |пересувний | |помічника капітана| | |вуглекислотний | | | | |вогнегасник | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |13 |Формуляр на стаціо- |постійно |у другого механіка| | |нарний повітряно- | | | | |пінний вогнегасник | | | | | типу СО-500 | | | | |СО-100 | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |14 |Формуляр на стаціо- |постійно |у другого механіка| | |нарний хімічний | | | | |вогнегасник | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |15 |Дозвіл служби |на 1 рік |у першого поміч- | | |пожежної безпеки | |ника капітана | | |підприємства до | |там де його нема | | |якого належить | |- у старшого | | |судно на проведення | |помічника | | |громадських | |капітана | | |заходів | | | | |демонстрацію | | | | |відеофільмів | | | | |обслуговування | | | | |радіотехнічної | | | | |апаратури | | | | |Талон про проход- |талон на 1 рік |у першого поміч- | | |ження пожежно- | |ника капітана | | |технічного мінімуму | |там де його нема | | | | |- у старшого | | | | |помічника | | | | |капітана | |---+----------------------+------------------+------------------| |16 |Посвідчення |посвідчення |у старшого | | |електрозварювальника; |на 1 рік |механіка | | |посвідчення про | | | | |проходження пожежно- | | | | |технічного мінімуму | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |17 |Маршрут та інструк- |постійно |у папці на ЦПП на| | |ція обходу судна | |палубах житлових | | |дозором з живучості | |приміщень | |---+----------------------+------------------+------------------| |18 |Реєстрова книга |постійно |у капітана | | |систем | | | | |пожежогасіння | | | | |протипожежного | | | | |обладнання та | | | | |забезпечення | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |19 |Схема та стисла інст- |постійно |у папці на ЦПП; | | |рукція з пуску | |вивішується у | | |стаціонарної | |приміщенні станції| | |системи систем | | | | |пожежогасіння | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |20 |Схема шляхів |постійно |у папці на ЦПП; | | |евакуації | |вивішується на | | | | |кожній палубі | | | | |житлових приміщень| |---+----------------------+------------------+------------------| |21 |Схема протипожежного |постійно |у папці на ЦПП; | | |захисту судна | |вивішується у | | |українською та | |коридорах житлових| | |англійською мовами | |приміщень; | | | FIRE PLANS | |у бризкозахищеному| | | | |укритті і зовні| | | | |надбудови; | | | | |в укритті для | | | | |берегових пожежни| | | | |команд | |---+----------------------+------------------+------------------| |22 |Вантажний план |перед кожним |у капітана | | |вантажний список |навантаженням | | | |сертифікати на кожен | | | | |вид небезпечного | | | | |вантажу | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |23 |Правила перевозки |постійно |у капітана | | |грузов на судах фло- | | | | |та рыбной | | | | |промышленности СССР | | | | |и дополнения к ним | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |24 |Правила пожежної |постійно |у папці ЦПП у | | |безпеки на суднах | |командирів аварій-| | |флоту рибного | |них партій груп | | |господарства України | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |25 |НАПБ В 01.013-84 |постійно |у папці на ЦПП | | |Правила пожарной | |у старшого | | |безопасности при | |механіка | | |проведении огневых | | | | |работ на | | | | |ремонтируемых и | | | | |строящихся судах на | | | | |судоремонтных | | | | |предприятиях | | | | |Минрыбхоза СССР | | | |---+----------------------+------------------+------------------| |26 |Карта технологічних |перед кожною |у старшого | | |режимів для нафто- |технологічною |механіка | | |наливних суден на |операцією | | | |вантажні і баластові | | | | |операції | | | ------------------------------------------------------------------ Перелік суднової технічної документації щодо протипожежного захисту при забезпеченні суднобудівником що підлягає перевірці 1. Схеми систем пожежної сигналізації та інструкції з їх технічного обслуговування. 2. Схеми систем пожежогасіння та інструкції з їх технічного обслуговування. 3. Інструкція на випадок аварійного припинення вантажних операцій на танкерах. 4. Схема розташування протипожежних дверей заслінок та приводів їх зачинення інструкція з технічного обслуговування і приведенню їх в дію. 5. Схеми вентиляції або кондиціювання повітря всіх приміщень. 6. Схема системи опалення електричне парове водяне . 7. Схема розташування паливних і масляних танків. Додаток 3 до пункту 3.2.5 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України Організація навчання екіпажів суден за програмою пожежно-технічного мінімуму 1. Метою проведення пожежно-технічного мінімуму є підвищення загальних пожежно-технічних знань працюючих навчання їх правилам пожежної безпеки з урахуванням пожежонебезпечних особливостей виробництва більш глибоке ознайомлення з протипожежними заходами та діями в разі виникнення пожежі в кожній протипожежній зоні судна а для командного складу і судна в цілому. 2. Тематику теоретичних і практичних занять а також одиничних окремих і загальносуднових навчань щодо питань пожежної безпеки і боротьби з пожежею для кожного типу судна повинен установлювати судновласник і узгоджувати її з СПБ. 3. Особи посади яких включено до переліку НАПБ Б.07.001 до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки в спеціальних учбових закладах які мають ліцензію від Головного управління Державної пожежної охорони МВС України за узгодженою з ним програмою. Інші члени екіпажу проходять навчання з пожежно-технічного мінімуму за місцем роботи. 3.1. Порядок організації і проходження навчання визначаються НАПБ Б.02.005-94 вимоги яких поширюються на всі підприємства установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Перед прийомом на роботу та за місцем роботи члени екіпажу повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки. 4. Кожен член екіпажу незалежно від ходу календарного навчання повинен: 4.1. Знати: вимоги суднового наказу про протипожежний режим на судні; розміщення протипожежного обладнання та засобів пожежогасіння на судні; власні обов'язки з боротьби з пожежею при загальносудновій тривозі; обов'язки щодо протипожежного режиму на об'єктах свого завідування. 4.2. Уміти: доповісти про пожежу; озброїти пожежний рукав та подати воду до місця пожежі використовуючи різні види пожежних стволів та розпилювачів; використовувати всі види вогнегасників що є на судні та визначати у яких випадках вони можуть застосовуватись; гасити пожежі різних видів ГР палива мастильних матеріалів електропроводки та електромеханізмів фарби ізоляції бортів та переділок деревини тощо ; орієнтуватися у темряві на своєму вахтовому посту у ввіреному приміщенні та каюті знаходити вхід та вихід будь-який механізм прилад клапан трубопровід; задраювати протипожежні двері люки горловини ілюмінатори вентиляційні головки тощо; знаходити в тому числі в темряві будь-які штатні предмети протипожежного забезпечення які є в районі вахтового поста та у ввіреному приміщенні; готувати до дії та використовувати за призначенням засоби протипожежного обладнання та стаціонарні засоби боротьби за живучість судна при пожежі в районі вахтового поста та у ввіреному приміщенні; визначати за маркуванням та розпізнавальними знаками призначення трубопроводів клапанів електрощитів а також дверей люків та горловин у районі вахтового поста та у ввіреному приміщенні; відшукувати зачиняти та відчиняти клапани кінгстони вводити в дію стаціонарні засоби боротьби за живучість судна на своєму вахтовому посту за допомогою аварійних приводів з відкритих частин палуб та з суміжних приміщень; користуватися всіма засобами внутрішньосуднового зв'язку та сигналізації які є на вахтовому посту та у ввіреному приміщенні; умикати та вимикати аварійне освітлення на вахтовому посту у ввіреному приміщенні та каюті; підключати переносний світильник користуватися акумуляторними аварійними ліхтарями як у вибухобезпечному так і в звичайному виконанні; умикати та вимикати вентиляцію на вахтовому посту у ввіреному приміщенні та каюті; знаходити потерпілих та виносити їх з небезпечної зони. 5. Кожний начальник аварійної партії групи та його заступник повинні вміти керувати підлеглими при гасінні різних видів пожеж у своїй протипожежній зоні. 6. За призначенням та часом проведення протипожежні інструктажі поділяються на: вступний первинний повторний позаплановий та цільовий. 7. Вступний протипожежний інструктаж проводиться з усіма членами екіпажу а також з особами які мають брати участь у виробничому процесі. Інструктаж проводить фахівець на якого покладено ці обов'язки на підставі діючих на судні правил інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки. Під час проведення вступного протипожежного інструктажу особи яких приймають на роботу мають бути ознайомлені з: наявністю небезпечних у пожежному відношенні виробництв дільниць робіт та їх загальною характеристикою; діючими на об'єкті правилами інструкціями наказами положеннями з питань пожежної безпеки загальними вимогами щодо підтримання протипожежного режиму; порядком куріння застосуванням відкритого вогню проведенням вогневих та інших пожежонебезпечних робіт; можливими причинами пожеж та запобіжними заходами щодо них; відповідальністю за порушення правил пожежної безпеки; існуючим порядком системою оповіщення людей про пожежу; діями в разі виникнення пожежі порядком проведення розвідки евакуації людей матеріальних цінностей тощо ; правилами користування первинними засобами пожежогасіння. 8. Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на судні до початку виробничої діяльності членів екіпажу. Зміст інструктажу затверджується капітаном судна. 9. Повторний протипожежний інструктаж проводиться на судні з усіма членами екіпажу не менш як один раз на рік за переліком питань затверджених капітаном судна. Під час проведення первинного і повторного інструктажів необхідно ознайомити працівників із: стислою характеристикою пожежної небезпеки устаткування речовин та матеріалів що використовуються в даному приміщенні та виробничому процесі; можливими причинами виникнення пожеж та запобіжними заходами і діями щодо запобігання пожеж у тому числі в процесі роботи та після її завершення ; правилами інструкціями пожежної безпеки встановленими для працівників даного приміщення в тому числі з місцями куріння якщо воно не забороняється; засобами зв'язку; правилами утримання шляхів евакуації; призначенням існуючих УПС та АУП; місцем розташування первинних засобів пожежогасіння та правилами їх використання; діями в разі виникнення пожежі порядком проведення розвідки сповіщення людей проведення евакуації тощо . Проведення протипожежних інструктажів повинно супроводжуватись демонстрацією застосування існуючих засобів пожежогасіння. 10. Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться індивідуально або з групою членів екіпажу судна. Зміст інструктажу визначається в залежності від причин що викликали потребу його проведення. 11. Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з групами членів екіпажу перед виконанням ними разових пожежонебезпечних робіт зварювальних вантажних бункерувальних тощо при ліквідації аварії стихійного лиха. Зміст інструктажу визначається причинами що викликали потребу його проведення і може бути різним для кожної групи. 12. Первинний повторний позаплановий протипожежні інструктажі проводяться як правило помічником капітана з пожежної частини а якщо його немає - то старшим помічником капітана або особою що призначена капітаном наказом по судну. Цільові інструктажі крім вищезазначених осіб можуть проводити керівники окремих служб та командири аварійних груп. Особи яких приймають на роботу пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою попередньо до початку самостійного виконання робіт повинні пройти спеціальне навчання пожежно-технічний мінімум а потім постійно один раз на рік проходити перевірку знань з питань пожежної безпеки. 13. Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів навчання та перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму визначаються капітаном судна відповідно до НАПБ Б.02.005-94. 14. Організація своєчасного та якісного проведення спеціального навчання інструктажів та перевірка знань екіпажу з питань пожежної безпеки на судні покладаються на першого помічника капітана з пожежної частині а якщо його немає - на старшого помічника капітана. 15. Забороняється допускати до роботи осіб які не пройшли спеціального навчання інструктажу та перевірки знань. 16. Вид інструктажу П.І.Б. особи яку інструктують і особи яка інструктує тема інструктажу тощо реєструються в журналі реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки форма 1 . 17. Особам що пройшли навчання і перевірку знань успішно склали іспити з програми пожежно-технічного мінімуму щодо підготовки екіпажів суден до боротьби з пожежами видається Посвідчення про проходження спеціального навчання пожежно-технічного мінімуму форма 2 . Форма 1 Журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки ------------------------------------------------------------------- N |Да-|Вид інст- |Прізвище |Професія |Прізвище | Підписи |При-| з/п|та |руктажу |ім'я | посада |ім'я |-----------|міт-| | | вступний |та по |особи яку|та по |осо- |осо- |ка | | |первинний |батькові |інструкту-|батькові |би |би | | | |повторний |особи |ють для |особи |яку |яка | | | |позаплано-|яку |вступного |яка інст-|інст-|інст-| | | |вий наз-|інструк- |інструкта-|руктує |рук- |рук- | | | |ва та но- |тують |жу | |ту- |тує | | | |мер інст- | |найменува-| |ють | | | | |рукції за| |ння підро-| | | | | | |якою отри-| |зділу у | | | | | | |мано інст-| |який | | | | | | |руктаж | |направляє-| | | | | | | | |ться | | | | | | | | |особа | | | | | ---+---+----------+---------+----------+---------+-----+-----+----| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | ------------------------------------------------------------------- Форма 2 Форма посвідчення про проходження спеціального навчання пожежно-технічного мінімуму Посвідчення Відомості про про проходження спеціального перевірку знань* навчання пожежно-технічного мінімуму Перевірку знань пройшов Видано прізвище та ініціали прізвище ім'я та по батькові Фах посада Місце роботи коли де підприємство цех дільниця тощо Місце проведення навчання Підстава: протокол засідання комісії від " " указується підприємство М.п. організація установа Голова комісії прізвище навчальний заклад на базі підпис якого проведено навчання Власник посвідчення пройшов " " 200 р. N спеціальне навчання пожежно-технічний мінімум та склав заліки Підстава: протокол засідання * Перевірка знань з комісії від пожежно-технічного мінімуму " " 200 р. N проводиться щорічно. Запис у М.п. посвідченні робиться за Голова комісії умови позитивних результатів прізвище перевірки. підпис Реєстраційний N Додаток 4 до пункту 6.1.28 Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України Визначення загазованості в паливних танках та інших суднових приміщеннях 1. Перевірка вибухонебезпечності повітря в паливних ємкостях та інших суднових приміщеннях де можливе випаровування нафтопродуктів проводиться з метою визначення можливості безпечного проведення на суднах ремонтних робіт а також для одержання дозволу на поставлення судна в док і на швартування нафтоналивних суден до причалів суховантажних портів та в інших випадках. При проведенні контролю стану повітряного середовища слід виконувати вимоги НАПБ В.07.002-86/140. 2. При стоянці судна біля причалу порту для проведення робіт у танках та інших суднових приміщеннях де можливе накопичення парів нафтопродуктів аналіз загазованості здійснює теплотехнічний підрозділ. У порту де відсутні теплотехнічні підрозділи вимірювання загазованості проводять члени суднового екіпажу. У цих випадках відповідальність за правильність аналізів несе інженер-хімік теплотехнічного підрозділу або спеціально підготовлений спеціаліст з членів екіпажу який проводив аналізи. При перебуванні судна в ремонті аналіз загазованості забезпечує СРП при цьому воно несе відповідальність за правильність аналізів. 3. Пожежна небезпека ЛЗР та ГР у процесі їх перевантаження та зберігання повинна визначатися на основі концентраційних або температурних меж їх займання вибуху . Орієнтація за температурними межами вибуху може здійснюватись тільки для закритих ємкостей що заповнені нафтопродуктами у газовому просторі яких можуть утворюватися насичені концентрації парів даного нафтопродукту. У всіх випадках перевірки приміщень та будь-яких ємкостей звільнених від нафтопродуктів слід визначати концентрацію парів нафтопродуктів безпосередньо в повітрі ємкості приміщення . Для виконання робіт із застосуванням відкритого вогню та інших джерел що можуть викликати спалах парів нафтопродуктів вибухонебезпечною слід вважати концентрацію що не перевищує 50% від нижньої межі займання див. таблицю 1 . Таблиця 1 ------------------------------------------------------------------ | Нафто- |Об'єм нафтопродуктів |Уміст нафтопродуктів | | продукти | в 1 л повітря % | в 1 л повітря мг | | | нижня межа займистості | | |---------------+------------------------+-----------------------| | 1 | 2 | 3 | |---------------+------------------------+-----------------------| |Бензин Б-70 | 0 55 | 1 65 | |Сира нафта | 0 05 | 0 09 | |Гас | 0 07 | 3 50 | |Дизельне паливо| 0 15 | 10 25 | ------------------------------------------------------------------ 4. Ємкості що пред'явлені для перевірки складу повітря повинні бути звільнені від нафтопродуктів зачищені до повного видалення з внутрішньої поверхні видимих залишків нафтопродуктів і старанно провентильовані за допомогою наявних на судні засобів. 5. Суднова адміністрація проводить внутрішній огляд ємкостей з-під нафтопродуктів і складає акт у якому фіксує відсутність видимих залишків нафтопродуктів. Відбір проби повітря з ємкостей для визначення наявності і концентрації в них вибухонебезпечних парів та газів проводиться тільки після складання актів внутрішнього огляду. 6. Для визначення концентрації парів нафтопродуктів рекомендується застосовувати газоаналізатори. Аналізи повітря виконуються відповідно до заводської інструкції по експлуатації що додається до приладу. Результати аналізів повітря вважаються правильними якщо вони виконані справними приладами що мають атестат з діючим строком придатності. Усі газоаналізатори що перебувають в експлуатації суднові лабораторні та інші і призначені для визначення концентрації в повітрі вибухонебезпечних парів нафтопродуктів повинні проходити державну перевірку один раз на рік. Результати перевірки заносяться в паспорт приладу. 7. Концентрацію парів нафтопродуктів визначають у місцях найбільшої можливої концентрації вуглеводню тобто в найбільш віддаленому від горловини входу місці - між палубою дном і переділками приміщення де через недостатню циркуляцію повітря утворюється "повітряний мішок" а саме: біля заклепкових швів та з'єднань. Якщо вимір проводять безпосередньо в танку то в цьому разі повинні бути витримані правила техніки безпеки для робіт у нафтових ємкостях згідно з НАОП 5.1.21-1.10-89. 8. Результати аналізу проведеного теплотехнічними підрозділами в паливних ємкостях та інших суднових приміщеннях що можуть перебувати під дією парів нафтопродуктів оформлюються довідкою. При користуванні відкритим вогнем аналіз загазованості з видачею довідки повинен бути проведений перед виконанням робіт. Довідка видається строком на добу. На основі акта внутрішнього огляду ємкостей та довідки про результати аналізу повітря в паливних ємкостях та інших суднових приміщеннях адміністрація підприємства порту видає дозвіл на виконання вогневих робіт а СПБ санкціонує їх у частині дотримання пожежної безпеки. 9. Аналізи загазованості в приміщеннях де можуть концентруватися пари нафтопродуктів при перебуванні судна в морі проводяться членом екіпажу що призначений наказом по судну і який пройшов спеціальну підготовку з роботи з газоаналізаторами в теплотехнічному підрозділі виробничого управління і має посвідчення на право роботи з газоаналізаторами вітчизняного та іноземного виробництва схваленими Правилами Регістру. Цей член екіпажу несе відповідальність за правильність проведених аналізів. Результати аналізу що проводиться на судні яке перебуває в морі заносять у судновий або машинний журнал залежно від місця заміру.