НАПБ 05.028-2004

НАПБ 05.028-2004 Протипожежний захист енергетичних підприємств, окремих об'єктів та енергоагрегатів. Інструкція з проектування і експлуатації

Протипожежний захист енергетичних підприємств окремих об'єктів та енергоагрегатів. Інструкція з проектування і експлуатації НАПБ 05.028-2004 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ Вимоги цієї Інструкції обов'язкові під час проектування та експлуатації будівель споруд теплових і гідравлічних електростанцій районних котелень станцій теплопостачання стаціонарних газотурбінних і дизельних електростанцій та підстанцій високої напруги на підприємствах установах та в організаціях електроенергетичної галузі України. Ця Інструкція не поширюється на проектування пересувних електростанцій а також тимчасових будівель і споруд енергетичних підприємств. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ 2.1 Закон України "Про пожежну безпеку" від 17.12.93 №3745-ХІІ. 2.2 НАПБ А.01.001-95 Правила пожежної безпеки в Україні. 2.3 ПУЭ-1986 Правила устройства электроустановок шестое издание . ?.: Энергоатомиздат 1986. 2.4 СНиП П-89-80 Генеральные планы промышленных предприятий затверджені Державним комітетом СРСР у справах будівництва 30.12.80 №213. 2.5 ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93 3 кПа затверджені наказом Держкомнафтогазу України від 18.03.94 №133. 2.6 СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения затверджені Державним комітетом СРСР у справах будівництва 27.07.84 №123. 2.7 СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация затверджені Державним комітетом СРСР у справах будівництва 04.10.85 №169. 2.8 СНиП 2.04.05-91 Отопление вентиляция и кондиционирование затверджені Державним комітетом СРСР у справах будівництва 04.10.85 №117. 2.9 ДБН В.2.5-13-98 Пожежна автоматика будинків і споруд уведені в дію наказом Держбуду України від 28.10.98 №247. 2.10 НАПБ В.01.034-99/111 Правила пожежної безпеки в компаніях на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України введені в дію наказом Міністерства енергетики України від 25.01.99 №27 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.04.99 за №203/3496. 2.11 ГОСТ 14630-80 Оросители водяные спринклерные и дренчерные затверджені постановою Державного комітету СРСР зі стандартизації 25.03.80 №1352. 2.12 ГКД 34.44.101-95 Вугілля на відкритих складах електростанцій. Інструкція із зберігання затверджена заступником міністра енергетики України 01.12.95. 2.13 РД 34.03.301-93 Правила вибухопожежонебезпеки паливоподач електростанцій затверджені Управлінням НТП і Е Міненерго України 01.06.93. 2.14 РД 34.03.352 Правила взрывобезопасности топ-ливоподач и установок для приготовления и сжигания .пылевидного топлива затверджені Міненерго СРСР 14.08.89 і Мінважмаш СРСР 21.08.89. З ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 3.1 Проекти енергетичних об'єктів повинні мати розділ "Протипожежні заходи та протипожежний захист". 3.2 Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою слід визначати згідно з Переліком приміщень і будівель енергетичних об'єктів Міненерго з позначенням категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою а також згідно з нормами технологічного проектування Визначення категорій приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Категорія приміщень і клас вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон наносяться на архітектурно-будівельних і технологічних кресленнях на поверхових планах у вигляді та ін. а на електротехнічних кресленнях клас вибухопожежонебезпечних зон за ДНАОП 0.00-1.32-01. 3.3 Пожежна безпека енергетичних підприємств забезпечується шляхом проведення організаційних технічних та інших заходів спрямованих на запобігання пожежам зменшення негативних екологічних наслідків створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж. 3.4 Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" відповідальними за протипожежний стан енергетичних підприємств є керівники цих підприємств і організацій а також відповідальні особи уповноважені наказом керівників та посадовою інструкцією. 3.5 Обов'язки керівників підприємств та уповноважених ними органів установлюються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку". Керівники зобов'язані: • розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки впроваджуючи досягнення науки й техніки а також позитивний досвід; • розробляти положення й інструкції з пожежної безпеки які діють у межах підприємства здійснювати контроль за їх виконанням; • забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів норм правил а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; • організувати навчання персоналу правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо дотримання цих Правил; • за відсутності в нормативних актах вимог щодо забезпечення пожежної безпеки -- вживати відповідних заходів погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; • утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту й зв'язку пожежну техніку обладнання та інвентар не допускати їх використання не за призначенням; • створювати за потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та матеріально-технічну базу для їх функціонування; • надавати на вимоги державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції що виробляється підприємством; • вживати заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цієї метою виробничої автоматики; • своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки систем протипожежного захисту водопостачання а також закриття доріг і проїздів на своїй території; • проводити службове розслідування випадків пожеж. 3.6 Відповідно до ГКД 34.03.302-98 Положення про службу пожежної безпеки Міненерго України затвердженого наказом Міненерго України від 07.05.98 №67 для виконання функцій пожежної безпеки в апараті підприємств організацій компаній утворюються служби пожежної безпеки які підпорядковуються безпосередньо керівникові підприємства. 3.7 Персонал енергетичних компаній підприємств і організацій є відповідальним за забезпечення пожежної безпеки на діючих об'єктах а також об'єктах що будуються. 3.8 Особи винні в порушенні цієї Інструкції залежно від характеру дій і їхніх наслідків несуть адміністративну кримінальну та іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства. 4 ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН 4.1 Під час проектування генерального плану електростанції належить передбачати раціональну щільність забудови необхідні протипожежні розриви запобіган- I ня поширенню пожежі на сусідні будівлі й споруди забезпечення умов для маневрування пожежних автомобілів. 4.2 Склади твердого палива як правило повинні розташовуватися стосовно розподільних пристроїв і головних корпусів електростанцій із підвітряного боку в напрямку переважаючих вітрів. 4.3 Майданчики складів вугілля сланців і торфу повинні бути захищені від затоплення поверхневими водами. Нахили поверхні майданчика складу належить приймати не менш ніж 0 003. Відмітки планування вугільного складу повинні бути вище рівня ґрунтових вод не менш ніж на 0 5 м. 4.4 Склади вугілля повинні мати площадки призначені для освіження а також для охолодження вугілля яке самонагрівається. Розміри таких площадок повинні становити 5% від загальної площі штабелів складу. 4.5 Навколо резервного складу торфу повинна бути передбачена канава глибиною до мінерального ґрунту але не менш ніж 1 5 м і завширшки по дну не менше 1 м розміщена за огородженням на відстані 10 м. Поміж огородженням і канавою повинна передбачатися кільцева дорога яка з'єднується з дорогою загального користування двома в'їздами. 4.6 Склади рідкого палива масла та інших легкозаймистих і горючих рідин як правило розташовуються на більш низьких відмітках землі стосовно інших відміток будівель електростанції з дотриманням розділу ВБН щодо проектування складів нафти й нафтопродуктів. 4.7 Найбільшу відстань від ресиверів для горючих газів до будівель і споруд електростанції належить приймати відповідно до вимог передбачених розділом ДБН щодо проектування генеральних планів промислових підприємств як для газгольдерів постійного об'єму. Відстань від ресиверів із загальним геометричним об'ємом не більше 500 м3 до димових труб належить приймати як до виробничих будівель. Відстань між групами та окремо розміщеними ресиверами водню й кисню належить приймати не менше півсуми діаметрів двох суміжних ресиверів але не менше 5 м крім того в разі відстані між ресиверами від 5 до 10 м між ними повинна бути встановлена перегородка з негорючого матеріалу яка виступає над верхніми точками ресиверів не менш ніж на 0 7 м. Площадка для встановлення ресиверів повинна мати сітчасту огорожу заввишки 1 6 м. Відстань від ресиверів до огорожі повинна бути 5 м. Група ресиверів повинна складатися з ресиверів із однаковим газом. 4.8 На території електростанцій газорегуляторні пункти ГРП розташовуються в окремих будівлях або під навісами відповідно до вимог ДБН щодо проектування генеральних планів промислових підприємств. 4.9 Відстань від маслонаповненого обладнання з масою масла в одиниці обладнання 60 кг та більше до допоміжних будівель і споруд категорій В Г Д на території електростанцій і підстанцій повинна бути не менше: - 16 м при ступенях вогнестійкості цих будівель і споруд І і ІІ; - 20 м при ступенях вогнестійкості III IІІa та ІІІб; - 24 м при ступенях вогнестійкості IV IVa та V. Відстані від будівель ЗРП до інших виробничих будівель електростанцій і підстанцій повинні бути не менше 7 м. Вказані відстані можуть не дотримуватися за умови що стіна ЗРП яка звернена в бік іншої будівлі виконана протипожежною з межею вогнестійкості 150 хв. 4.10 Уздовж трансформаторів реакторів установлених на відкритих розподільних пристроях ВРП та біля головних корпусів електростанцій слід передбачати проїзд шириною не менше 3 5 м. Допускається передбачати під'їзд до кожного трансформатора реактора шириною не менше 3 5 м. 4.11 Відстань від конструкцій порталів та обладнання підстанцій і ВРП до меж лісового масиву хвойних порід і місць розроблення або відкритого залягання торфу слід приймати 100 м змішаних порід 50 м а до листяних порід 20 м. У разі розміщення підстанцій і ВРП в лісових масивах коли їх спорудження пов'язане з вирубкою лісу вказані відстані до лісових масивів хвойних порід допускається скорочувати вдвічі. Відстань до місць відкритого залягання торфу допускається скорочувати вдвічі за умови засипання торфу шаром землі завтовшки не менше 0 5 м у межах половини відстані вказаної вище. Відстань від огорожі підстанцій і ВРП до межі лісового масиву або відкритого залягання торфу повинна бути не менше 5 м. 4.12 Відстань від будівель підстанцій до маслогосподар-ства та огорожі слід приймати відповідно до табл. 1. Таблиця 1 Назва будівлі Відстань від огорожі ВРП залежно від напруги кВ у метрах до 35 110-154 220-330 500 і вище Трансформаторна майстерня 6 8 10 100 Апаратна маслогосподарства 16 16 20 25 4.13 Відстань від складів балонів із воднем до будівель і споруд приймається за табл. 2. Таблиця 2 Кількість балонів на складі шт. Відстань м Будівлі підстанцій Житлові та виробничі будівлі Трансформатори й синхронні компенсатори Опори ВЛ Менше 500 20 100 50 1 5 висоти опори 500 та більше 25 150 50 4.14 Відстані між будівлями й спорудами залежно від категорії та ступеня вогнестійкості слід приймати згідно з розділом ДБН щодо проектування генеральних планів промислових підприємств. 4.15 Розміщення пожежних депо необхідно передбачати безпосередньо біля промислових площадок електростанцій як правило біля доріг загального користування з урахуванням 4 км радіуса обслуговування всіх будівель і споруд електростанцій. 4.16 Проїзди для пожежних автомобілів навколо складів вугілля сланців торфу й ВРП а також проїзди вздовж відкритого скидного каналу слід передбачати по вільній спланованій смузі завширшки не менше 6 м із нижчими типами покриття. 4.17 Відстань від краю проїзної частини автомобільної дороги до стін будівель висотою до 12 м не повинна перевищувати як правило 25 м за висоти будівлі від 12 до 28 м не більше 8 м за висоти будівлі понад 28 м ця відстань не повинна перевищувати 10 м. Уздовж поздовжньої стіни головного корпусу цю відстань допускається в необхідних випадках збільшувати до 60 м за умови влаштування тупикових доріг із площадками розміром не менше 12 м ? 12 м для розвороту пожежних машин на відстані від 5 до 15 м від стіни головного корпусу та встановлення на площадках пожежних гідрантів. Відстані між тупиковими дорогами не повинні перевищувати 100 м. 4.18 До бризкальних басейнів градирень і каналів технічного водопостачання повинні передбачатися під'їзди з площадками розміром не менше 12 м ?12 м для встановлення пересувної пожежної техніки. Дорожнє покриття допускається виконувати спрощеного типу гравій щебінь та ін. . 4.19 Територія енергетичного підприємства повинна утримуватись у чистоті постійно прибиратися від горючих відходів. Забороняється захаращувати матеріалами та обладнанням проїзди навколо будівель і дороги. 4.20 Вся територія енергетичного підприємства повинна мати капітальну огорожу та обладнані контрольно-перепускні пункти а також зовнішнє освітлення відповідно до чинних норм. 4.21 До всіх будівель і споруд підприємства повинен бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будівлями спорудами майданчиками для зберігання матеріалів складів вугілля повинні відповідати вимогам будівельних норм. 4.22 Будівництво на території підприємств нових будівель і споруд у т.ч. тимчасових може здійснюватися тільки за наявності проектної документації яка пройшла попередню експертизу в органах державного пожежного нагляду. Не дозволяється добудовувати до будівель із огород-жувальними металоконструкціями з горючим полімерним утеплювачем комори майстерні та інші приміщення. 4.23 Всі проїзні дороги повинні утримуватися в справному стані. Під'їзди до пожежних гідрантів водоймищ та інших джерел водопостачання ставки градирні канали та ін. обладнані спеціальними майданчиками пірсами повинні бути постійно вільними взимку очищатися від снігу. 4.24 На території повинні бути встановлені відповідні дорожні знаки й пояснювальні написи про заборону зупинки автотранспорту інших механізмів у місцях звуження проїзних доріг під арками та в місцях розміщення пожежної техніки. 4.25 Закриття окремих проїздів і ділянок дороги на ремонт або з інших причин може бути виконане після погодження з об'єктовою пожежною охороною та обладнання тимчасових об'їздів або переїздів через ділянки які ремонтуються. На весь період ремонту повинні бути встановлені дорожні знаки й покажчики маршруту прямування транспорту а також додаткове освітлення. 4.26 Переїзди внутрішніх об'єктових залізниць повинні бути вільними для проїзду пожежних автомобілів і мати суцільний настил на рівні головок рейок. Забороняється стоянка залізничних вагонів без локомотива на переїздах. 4.27 На території електростанцій і підстанцій слід регулярно скошувати й вивозити траву. Забороняється зберігання висушеної трави на території підприємства та навколо нього на відстані ближче 100 м. 4.28 Спалювання сміття й відходів на території підприємства необхідно виконувати в спеціальних пристроях печах не ближче 15 м від будівель і споруд. 5 СКЛАДИ ТВЕРДОГО ПАЛИВА 5.1 Майданчики призначені під склади палива повинні бути рівними з природного ґрунту. Ґрунти які містять органічні речовини й колчедан під склади твердого палива непридатні. Не допускається покриття площадок складів палива асфальтом бетоном булижником та дерев'яним настилом. Площадка для зберігання твердого палива повинна бути очищена від рослинного сміття й горючих матеріалів вирівняна й щільно втрамбована. 5.2 Під складами палива не слід передбачати прокладання трубопроводів водостічних каналів і дренажних пристроїв теплофікаційних та інших тунелів а також кабельних ліній. Допускається передбачати під складами прохідні тунелі які повинні мати достатню міцність і гідроізоляцію а над перекриттям шар щільно утрамбованого ґрунту завтовшки не менше 1 м. 5.3 Габаритні розміри штабелів повинні визначатися умовами нормальної роботи складських вантажно-розвантажувальних механізмів. 5.4 Відстань від підошви штабелів до огороджуваль-ного паркана або фундаменту підкранових колій повинна бути не менше 3 м а до зовнішнього краю головки підкранової рейки або бровки автошляху не менше 2 м. 5.5 Опори надземної галереї допускається встановлювати на складі в межах штабеля при зберіганні будь-яких марок вугілля при цьому на складі з антрацитовим вугіллям повинні встановлюватися звичайні опори а на складі з іншими марками вугілля опори зі спеціальними та захисними вогнестійкими конструкціями. Не допускається встановлення опор надземних галерей у штабелях сланців та фрезерного торфу. 5.6 Склади палива по всій території повинні обладнуватись електричним освітленням не менше 0 5 Вт/м2. 5.7 Штабелі палива довгим боком як правило повинні розміщатися паралельно до напрямку домінуючого вітру. 5.8 Для кожного виду палива торф сланець вугілля повинні передбачатись окремі майданчики. 5.9 Довжина штабелів торфу повинна бути не більше 125 м ширина не більше 30 м а висота не більше 7 м. Кути нахилів штабеля повинні бути не більше 40° і не менше 30°. Вершина штабеля повинна бути заокругленою. 5.10 Штабелі торфу належить розміщати парами з розривами не менше 5 м між підошвами по повздовжньому боку штабелів. Розрив між сусідніми парами або між парою та третім штабелем повинен дорівнювати ширині штабеля по нижній основі але не менше 12 м. Розрив між основами по торцю штабелів повинен бути не менше 45 м. 5.11 На складі допускається зберігання в одному штабелі вугілля різних груп віднесених до категорій А або Б табл.3 . Таблиця 3 5.12 Будівлі закритих складів твердого палива слід передбачати не нижче І ступеня вогнестійкості. 5.13 Забороняється здійснювати розвантаження зберігання на складах твердого палива та спалювання палива з невідомими або невивченими характеристиками за вибухонебезпекою. На вугільних складах до площадок для охолодження вугілля вибраного з місця самозагоряння належить передбачати встановлення гідрантів із подачею води в кількості 10 л/с. 5.14 На складі повинен бути передбачений спеціальний майданчик для гасіння палива що самозагоралось і його остигання після видалення зі штабеля. 5.15 Все паливо яке поступає на склад для тривалого зберігання повинно складуватись у штабелі в міру вивантаження його з транспортних засобів і за можливості в короткий термін. Забороняється зберігання вивантаженого палива в безформних купах і навалом більше двох діб. 5.16 Закладання штабелів і зберігання твердого палива повинні виконуватися відповідно до вимог ГКД 34.44.101-95. 5.17 За паливом що зберігається на складі й може са-мозагорятися повинно бути встановлено систематичне спостереження для своєчасного виявлення самозагоряння. Основним методом експлуатаційного контролю за станом штабелів є його зовнішній візуальний огляд який виконується за графіком черговою зміною або особою призначеною начальником паливно-транспортного цеху. Графік затверджується начальником паливно-транспортного цеху. 5.18 Для уточнення розмірів осередку самозагоряння палива й контролю за його температурою в штабелі слід застосовувати спеціальні термовимірювальні прилади та термощупи. 5.19 Під час візуальних оглядів штабеля з паливом що самозагорілось особливу увагу має бути звернено на стан укосів у нижній частині де накопичуються великі шматки палива бо в цих місцях відбувається проникнення кисню яке призводить до самонагрівання й самозагоряння. 5.20 Зовнішніми ознаками підвищення температури у штабелях і виникнення осередків самозагоряння є: • поява за ніч на поверхні штабеля вологих плям які зникають зі сходом сонця а в зимовий час проталин у сніговому покриві й покришення снігу; • швидке утворення сухих плям у штабелі після дощу або великої роси; • поява пари диму та специфічного запаху продуктів розкладання палива; • утворення сольових відкладень на поверхні штабеля які зникають після опадів. 5.21 У разі виявлення ознак самозагоряння палива необхідно в короткий термін виконати додаткові ущільнення поверхні штабеля на ділянці яка перевищує розміри вогнища в 2-3 рази. Якщо вказані заходи будуть недостатніми то осередки палива що самозагорілося підлягають вилученню із штабеля для наступного гасіння та охолодження на спеціальному майданчику. Охолоджене паливо з майданчика повинно бути використане у технологічному процесі в першу чергу. 5.22 Забороняється заливати водою осередки горіння безпосередньо в штабелі. 5.23 Забороняється вилучати осередки палива що самозагорілось із штабеля під час сильного вітру швидкість якого перевищує 5 м/с. Заглиблення яке залишилося в штабелі після вилучення осередків горіння має бути засипане вологим паливом і ущільнене рівень поверхонь штабеля та ущільненої засипки повинні збігатися. 5.24 Під час зберігання особливо активного вугілля кансько-ачинського екібастузького назарівського та деяких інших можливе його поверхневе самозагоряння яке за кілька годин може охопити всю поверхню штабеля. Поверхневі осередки горіння слід ліквідувати шляхом перемішування зі свіжим паливом із обов'язковим ущільненням поверхні штабеля. Допускається гасіння вказаних поверхневих осередків горіння розпиленою водою з одночасним перемішуванням зі свіжим паливом з наступним ущільненням. У дощову погоду можливе гасіння поверхні осередків горіння шляхом перемішування палива цього ж штабеля з наступним ущільненням. 5.25 За ліквідованими осередками горіння має вестися постійний контроль із записом в оперативному журналі протягом тижня. За відсутності в цих штабелях нових осередків самозагоряння зберігання й витрата палива здійснюються у звичайному порядку. 5.26 Забороняється подавати паливо що самозагорілося: • при розвантаженні з транспортних засобів вагонів барж безпосередньо в штабель із паливом або в тракт паливоподачі; • із штабеля в тракт паливоподачі. 5.27 Паливо що самозагорілось у транспортних засобах повинно бути вилучене й розміщене на спеціальних майданчиках для гасіння розпиленою водою. Охолоджене паливо разом зі свіжим дозволяється подавати на спалювання. 5.28 Зсуви вимоїни та інші дефекти поверхневого шару що виникають у штабелі палива повинні бути зрівняними якомога швидше й додатково ущільненими для запобігання самозагорянню. 5.29 За наявності на складі палива незалежної мережі протипожежного водопостачання та насосної станції їх експлуатацію слід здійснювати відповідно до чинних документів підприємства. 5.30 Перед закладанням у штабель свіжого палива основа штабеля повинна бути очищена від залишків попереднього палива. Особливо ретельно це треба робити у випадках коли у попередньому штабелі були випадки самозагоряння палива. 6 БУДІВЛІ ТА СПОРУДИ ПАЛИВОПОДАЧІ 6.1 Основні будівельні конструкції та утеплювач будівель і споруд паливоподачі слід виконувати з негорючих матеріалів. Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій будівель і споруд слід приймати відповідно до табл.4. Таблиця 4 Допускається виконання будівель розморожувальних пристроїв і надбункерних галерей з арочних металевих конструкцій із межею вогнестійкості 15 хв. 6.2 У надземній частині будівель і споруд паливоподачі надбункерній галереї зоні розвантажування палива дробильних пристроїв слід передбачати віконні прорізи зі склінням розміром не менше 0 03 м2 на 1 м3 об'єму кожного приміщення. В надбункерній галереї не допускається влаштування вікон які виходять у приміщення котельні або машинного залу. Вікна в надбункерній галереї слід передбачати в зовнішній стіні. Застосування армованого скла склоблоків і склопрофіліту для скління вікон цих приміщень не допускається. Замість вікон у вказаних приміщеннях допускається передбачати ліхтарі або легкоскидні люки рівномірно розташовані вздовж усієї покрівлі такої ж площі що й засклення. Площа ліхтарів і легкоскидних люків та періодичність їх установлення повинні відповідати нормам установленим для вікон. 6.3 Тракти паливоподачі в місцях прилягання конвеєрних галерей до огороджувальних конструкцій головного корпусу повинні відділятися від них протипожежними перегородками 1-го типу. В місцях проходу стрічкових транспортерів крізь стінові огорожі та інші споруди слід передбачати встановлення водяних завіс довжиною 4 м обладнаних дренчер-ними автоматичними установками водяного пожежогасіння з витратою води 1 л/с на 1 м2 підлоги тамбура. Ого-роджувальні конструкції тамбура повинні мати межу вогнестійкості 45 хв. 6.4 Надбункерна галерея повинна бути відділена від котельного відділення негорючою стіною. Із над бункерної галереї крім виходів на сходові майданчики повинні бути передбачені через кожні .150 м виходи в котельне відділення на площадки котлів або балкон. Вогнестій?кість стіни повинна бути не менше 60 хв. 6.5 Віконні рами в будівлях і спорудах паливоподачі І як правило слід передбачати з негорючих матеріалів. Допускається передбачати дерев'яні рами з вогнезахисною обробкою. Рами повинні розташовуватися в одній пло-| щині з внутрішньою поверхнею стін. 6.6 Блокування будівель розморожувальних пристроїв з іншими будівлями не допускається. 6.7 Із приміщень вузлів пересипання палива слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів. Один вихід повинен передбачатися безпосередньо назовні або на сходову клітку яка має вихід безпосередньо назовні а як другий вихід повинна використовуватися конвеєрна галерея. На тупикових дільницях трактів паливоподачі довжиною більше 20 м повинні передбачатися додаткові евакуаційні виходи в кінці тупикових зон. Евакуаційні виходи з надземних галерей паливоподачі слід передбачати не рідше ніж через 100 м на огороджені майданчики зовнішніх сходів. Зовнішні сходи допускається виконувати відкритими сталевими з ухилом не більше 1 7:1 завширшки не менше 0 7 м з металевою огорожею. 6.8 В місцях виходу з виробничих приміщень паливоподачі на сходові майданчики до сусідніх виробничих приміщень слід передбачати тамбур-шлюзи розмірами не менше 1 2 м х 1 5 м із постійним підпором повітря 20 Па 2 кгс/м2 . Будівельні конструкції та протипожежні двері тамбур-шлюзів повинні мати межу вогнестійкості не менше 45 хв. Двері повинні відчинятися назовні мати ущільнення в притулах і пристосування для самозачиняння. Виходи з виробничих приміщень паливоподачі в приміщення РП розподільних пристроїв і щитів керування не допускаються. На внутрішніх поверхнях огороджувальних конструкцій галерей трактів паливоподачі через кожні 20 м повинні бути встановлені покажчики найближчого виходу напрямок руху й відстань до виходу. Над дверима евакуаційних виходів установлюються світлові покажчики "Евакуаційний вихід" виконані у вибухозахищеній арматурі. 6.9 Наземні конвеєрні галереї крім опалюваних повинні розташовуватися над несучими конструкціями естакади й відділятись від них плитами з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв. 6.10 У транспортерах паливоподачі слід застосовувати тільки негорючу транспортерну стрічку яка повинна бути сертифікована в Україні за цим показником. 6.11 Внутрішні поверхні приміщень дробильного корпусу вузлів пересипання надземних транспортних галерей і підземних транспортних тунелів повинні бути гладкими й пофарбованими вологостійкими фарбами світлих відтінків що не поширюють горіння. Виступи повинні виконуватися з нахилом під кутом не менше 60° до горизонту й фарбуватися вологостійкими фарбами світлих відтінків що не поширюють горіння або облицьовуватися світлими плитками. 6.12 Системи опалення в приміщеннях паливоподачі повинні забезпечувати температуру на поверхні опалювальних приладів для приміщень категорії В не більше 130°С для приміщень категорії Б не більше 110°С. 6.13 Електрообігрівачі всіх типів та масляні системи опалення для приміщень паливоподачі передбачати не допускається. 6.14 У приміщеннях паливоподачі слід передбачати застосування опалювальних елементів із гладкими поверхнями які піддаються очищенню від пилу за допомогою струменів води. 6.15 Силові й контрольні кабелі в приміщеннях паливоподачі слід прокладати по будівельних конструкціях відкритим способом на кронштейнах переважно один під одним у вертикальній площині. Прокладання кабелів пучками не допускається. 6.16 Постійні зварювальні пости в приміщеннях па-ливоподачі не допускаються. 6.17 Склади для зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин приміщення для зберігання ацетилену та інших горючих газів прибудовувати до будівель і споруд паливоподачі та розташовувати на відстані менше 50 м не допускається. Ремонтні майстерні та інші допоміжні приміщення з вибухопожежобезпечним виробництвом допускається прибудовувати до глухих стін паливоподачі. 6.18 Прокладання транзитних газопроводів кисню ацетилену та інших горючих газів трубопроводів ЛЗР і ГР транзитних трубопроводів опалення паропроводів а також будь-яких транзитних електричних кабелів у приміщеннях паливоподачі передбачати не допускається. Примітка. Транзитними вважаються трубопроводи й кабелі що не підводяться до обладнання яке встановлене та використовується в конкретних приміщеннях паливоподачі. 6.19 Персонал який забезпечує експлуатацію налагодження й ремонт паливоподачі твердого палива зобов'язаний знати властивості палива що надходить на електростанцію та його вибухо- й пожежонебезпеку. 6.20 Щоб уникнути самозагоряння палива внаслідок його злежування в бункерах сирого вугілля слід згідно із затвердженим графіком проводити їх спорожнення до мінімально допустимого рівня. 6.21 У разі переходу електростанції на довготривале застосування інших видів палива газу або мазуту й перед початком капітального ремонту відповідного обладнання повинно проводитися повне спорожнення бункерів сирого вугілля. 6.22 Дренчерні водяні завіси повинні перевірятись із пуском води за графіком але не рідше одного разу на квартал. Результати огляду та пуску дренчерних завіс повинні записуватися в оперативний журнал паливно-транспортного цеху. Пульти ручного керування дренчерними завісами повинні бути справними й розташовуватися в доступних у разі пожежі місцях на сходах у тамбурах тощо . 6.23 Змащувальні матеріали в кількості добової потреби повинні зберігатися в закритій тарі й закритих маслянках поблизу робочих місць у спеціальних металевих ящиках. 6.24 Зварювальні та інші вогненебезпечні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог викладених у розділі 12.2 НАПБ В.01.034-99/111. 6.25 Перед проведенням вулканізаційних робіт на конвеєрах необхідно очистити від пилу ділянку не менше 10 м уздовж стрічки за необхідності виконати гідроприбиран-ня й забезпечити робоче місце пересувними засобами первинного пожежогасіння. 6.26 В галереях тракту паливоподачі перехідні містки через конвеєри повинні утримуватися в справному стані. 6.27 Під час експлуатації обладнання паливоподачі слід виконувати вимоги ПТЕ а також ГКД 34.03.301-93. 6.28 У виробничих приміщеннях тракту паливоподачі забороняється: • курити за межами спеціально відведених місць; • застосовувати для опалення електричні нагрівальні прилади; • застосовувати відкриті лампи розжарювання; • подавати паливо що самозагорілося тліюче на конвеєри та складувати його в бункери; • нагромаджувати паливо під нижніми нитками конвеєрних стрічок; • зупиняти конвеєри навантажені паливом крім аварійних випадків; • у разі аварійної зупинки конвеєрні стрічки повинні бути розвантажені від палива в найкоротший термін; • захаращувати галереї конвеєрів демонтованим обладнанням рулонами транспортерної стрічки та іншими предметами й горючими матеріалами. 6.29 У разі виявлення осередків тління або відкритого горіння в бункері сирого палива персонал зобов'язаний ужити таких організаційних і технічних заходів: • негайно доповісти про порушення начальникові зміни цеху та електростанції; • викликати підрозділи пожежної охорони; • організувати гасіння вогнища тління розпиленою водою; • завантажити бункер до найвищої позначки свіжим паливом якщо це можливо; • розпочати швидке спрацьовування палива з бункера. Про результати вжитих заходів вноситься відповідний запис в оперативний журнал цеху а в разі пошкодження обладнання або його зупинки проводиться розслідування. 6.30 Концентрація паливного пилу в повітрі виробничих приміщень і галерей конвеєрів не повинна перевищувати допустимих значень установлених санітарними нормами до 10 мг/м3 . Постійний контроль запиленості приміщень слід проводити за графіком залежно від властивостей палива. Під час проведення різних робіт повинно бути вилучене або зведене до мінімуму утворення інтенсивного джерела пилу оскільки завислий у повітрі пил вугілля розмір частинок менше 0 2 мм утворює вибухонебезпечну суміш. 6.31 Для забезпечення санітарних норм і вимог вибухобезпеки тракту паливоподачі на вузлах пересипання палива в приміщеннях дробильного корпусу та пилоприготування передбачаються установки придушення пилу із застосуванням пристроїв димопридушення стаціонарного типу УДП-1 УДП-2 УДП-3 розроблених НВО "Укрсовпроект" м. Київ . Розрахунок кількості установок необхідних для придушення пилу в приміщеннях паливоподачі та пилоприготування виконується за методикою НВО "Укрсов-Іпроект". 6.32 В усіх опалюваних приміщеннях дробильного корпусу вузлів пересипання надземних транспортних галерей підземних транспортних тунелів і надбункерної галереї головного корпусу приміщеннях пилоприготування подачі пилоподібного палива та котельному відділенні слід проектувати механізоване гідроприбирання підлоги й змивання пилу зі стін перекриттів конструкцій та обладнання. Підлога у вказаних приміщеннях повинна мати лотки й бути гладкою а також мати нахили до лотків і приямків для стікання. Для гідроприбирання слід також використовувати автоматичні установки пожежогасіння перевівши їх у режим ручного керування. 6.33 Аспіраційні установки слід передбачати такими щоб у трубопроводах унеможливлювалося відкладення пилу а запобіжні клапани цих установок розташовувалися так щоб їхні вихідні отвори не були спрямовані на місця можливого скупчення пилу на кабельні траси на робочі місця й проходи для обслуговуючого персоналу. 6.34 Пилопроводи повинні бути запроектовані так Щоб у них не відкладався пил. Не допускається улаштування горизонтальних ділянок пилопроводів мішків і тупиків. Кут нахилу пилопроводу до горизонту повинен бути не менше 45°. 6.35 Технологічне обладнання із джерелами запилювання повинно мати надійне ущільнення. За станом ущільнень слід установити періодичний контроль. Виявлені неполадки необхідно ліквідовувати в короткий термін. 6.36 Під час подачі палива повинні працювати всі засоби знепилювання які розміщуються на тракті паливо-подачі та пилоприготування а також пристрої для вловлювання з палива металу й трісок. Пристрої пуску та зупинки установок знепилювання або пилопридушення повинні бути зблоковані з установками пуску й зупинки конвеєрів паливоподачі. 6.37 На тракті паливоподачі та пилоприготування слід регулярно проводити контроль і своєчасно виконувати поточний ремонт устаткування для зменшення накопичення пилу. 6.38 У приміщеннях тракту паливоподачі та пилоприготування необхідно дотримуватися чистоти регулярно проводити прибирання із видаленням пилу з усіх місць його накопичення. Прибирання повинно виконуватися за графіком залежно від типу твердого палива його здатності до окиснення й запилення приміщень. Графік і порядок прибирання визначаються місцевими інструкціями. Пил повинен прибиратися гідрозмиванням або механізованим способом. У разі потреби в окремих місцях його можна прибирати вручну. Ці роботи дозволяється виконувати тільки після зволоження пилу розпиленою водою. Для прибирання пилу гідрозмиванням необхідно використовувати автоматичні установки водяного пожежогасіння споруд паливоподачі при цьому вони повинні бути переведені в режим ручного керування. Щоб уникнути завихрення пилу палива необхідно регулярно проводити ремонт засклення та дверних прорізів. 6.39 Опалювальні системи що встановлені протягом тракту паливоподачі та в приміщеннях пилоприготування повинні мати гладкі поверхні та бути легкодоступними для очищення. 6.40 Електрообладнання повинно бути пилозахисного виконання й відповідати вимогам гідроприбирання пилу. 6.41 На кабельних трасах необхідно залишати просвіти між кабелями для зменшення накопичення пилу. Кабельні проходи крізь перекриття й стіни повинні бути ущільнені. 6.42 У приміщеннях галереях конвеєрів і бункерах сирого вугілля слід застосовувати світильники пилозахисного виконання. Очищення світильників і заміну лампочок слід проводити за умови виключеної напруги й тільки електромонтерам. На трактах паливоподачі допускається застосовувати люмінесцентні світильники закритого виконання. 6.43 Під час завантаження конвеєрних стрічок та за їх роботи не повинно бути просипання палива. Просипане паливо слід прибирати протягом робочої зміни. 7 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ Й КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ ОСНОВНИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД 7.1 Об'ємно-планувальні й конструктивні рішення будівель головних корпусів та інших будівель електростанцій повинні відповідати розділам СНиП із проектування виробничих будівель промислових підприємств і ДБН В. 1.1-7-2002. 7.2 Основні будівельні конструкції будівель повинні ; виконуватись із негорючих матеріалів. 7.3 У покриттях головних корпусів слід застосовувати тільки негорючий або важкогорючий утеплювач. Гідроізоляційний килим покрівлі допускається виконувати з горючих матеріалів. Товщина захисного шару гравію повинна бути 10 мм на покрівлях покриттів із застосуванням металевого профільованого настилу при нахилі покрівлі до 12 5% і на покрівлях заповнених водою 20 мм. Пустоти ребер профільованого настилу заповнюються на довжину 250 мм негорючим матеріалом мінеральною ватою і т.ін. у місцях прилягання настилу до стін деформаційних швів стінок ліхтарів а також із кожного боку гребеня покрівлі й розжолобка. 7.4 Тимчасові торці головних корпусів електростанцій під час будівництва чергами повинні виконуватися з негорючих матеріалів і мати межу вогнестійкості не менше 45 хв. 7.5 У фундаментах турбогенераторів і синхронних компенсаторів не повинно бути замкнутих просторів у яких можливе скупчення водню. За наявності об'ємів обмежених будівельними конструкціями балки ригелі та ін. у яких можливе скупчення водню з найбільш високих точок цих об'ємів повинен бути забезпечений вільний вихід водню на поверхню шляхом закладання труб та іншими конструктивними рішеннями. 7.6 У покриттях машинних залів головних корпусів теплових електростанцій у місцях найвищих відміток слід передбачати світлоаераційні ліхтарі й дефлектори. Діаметр внутрішнього отвору дефлекторів повинен бути не менше 300 мм. 7.7 У будівлях головних корпусів електростанцій не допускається розміщати виробництва категорій А Б і В якщо вони не пов'язані безпосередньо з основним технологічним процесом виробництва. 7.8 Не допускається в стінах будівель електростанцій і підстанцій передбачати віконні й вентиляційні прорізи в місцях установлення маслонаповнених трансформаторів розташованих на відстані менше 10 м від стіни та ближче 5 м від контуру проекції трансформатора на цю стіну. 7.9 Блочні й центральні щити керування як правило повинні передбачатися в окремих або прибудованих до головного корпусу електростанції будівлях. 7.10 Облицювання горючими полімерними матеріалами поверхні будівельних конструкцій у приміщеннях ГЩК ЦЩК БЩК та інших приміщень щитів керування не допускається. 7.11 У зовнішніх стінах котельних відділень електростанцій які працюють на твердому рідкому чи газоподібному паливі повинні передбачатися віконні прорізи або легкоскидні конструкції площею не менше 30% площі найбільшої стіни. Застосування армованого скла склоблоків і склопрофіліту для цих вікон не допускається. Маса легкоскидних конструкцій не повинна бути більше 70 кг/м2. 7.12 Евакуаційні виходи з будівель і приміщень електростанцій слід передбачати згідно з розділами СНиП із проектування виробничих будівель проектування споруд промислових підприємств проектування адміністративних і побутових будівель правилами улаштування електроустановок ПУЕ протипожежними нормами. 7.13 Зовнішні сталеві пожежні сходи належить передбачати на фасадах головних корпусів електростанцій на відстані не менше 20 м від місць розміщення трансформаторів або іншого електротехнічного обладнання яке перебуває під високою напругою. 7.14 Кабельні споруди енергетичних підприємств тунелі поверхи закриті галереї шахти повинні мати ого-роджувальні й несучі будівельні конструкції з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості 45 хв та відділятися від міських кабельних мереж або споживчих кабельних споруд промислових підприємств протипожежними перегородками з такою ж межею вогнестійкості. 7.15 Для кабельних трас на естакадах і в будівлях із кількістю силових кабелів 10 та більше контрольних 50 та більше розташованих на висоті 2 5 м і вище від основних відміток обслуговування необхідно передбачати площадки з негорючих матеріалів. 7.16 Приміщення масло- та мазутонасосних розміщених в одній будівлі повинні розділятися протипожежною стіною й мати самостійні виходи. Огороджувальні будівельні конструкції й двері приміщень масло- та мазутонасосних а також приміщень витратних резервуарів дизельних електростанцій повинні передбачатись із межею вогнестійкості не менше 45 хв. 7.17 Протяжні тунелі в яких прокладаються мазуто-проводи повинні розділятися перегородками на відсіки довжиною не більше 100 м. Перегородки та двері в цих тунелях повинні передбачатися з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв. 7.18 Огороджувальні будівельні конструкції приміщень для регенерації очищення охолодження й зберігання масла а також приміщення для ємностей аварійного зливання масла з маслосистем гідрогенераторів і з монтажних площадок дільниць ремонту трансформаторів у будівлях ГЕС повинні передбачатись із межею вогнестійкості не менше 120 хв. У цих приміщеннях повинна забезпечуватися затримка всього об'єму масла яке вилилося з ємності або обладнання з найбільшою кількістю масла. 7.19 Не допускається розміщення приміщень для зберігання масла над кабельними спорудами акумуляторними й щитовими приміщеннями а також під ними. 7.20 У спеціальних приміщеннях для зберігання регенерації очищення масла та інших нафтопродуктів а також у приміщеннях для встановлення силових трансформаторів закриті розподільні пристрої закриті підстанції та ін. підлогу належить виконувати з нахилом не менше 0 01 у бік дренажних пристроїв а в дверних прорізах передбачати пороги висотою не менше 0 15 м. 7.21 У місцях проходу трубопроводів для аварійного скидання пари або вихлопних труб від дизельних агрегатів і т.ін. крізь покрівлю будівель від горючих і важ-когорючих матеріалів покрівлі до зовнішньої поверхні цих трубопроводів повинні бути виконані переділки з негорючих матеріалів не менше 0 5 м. Вихлопні труби від дизельних агрегатів повинні підніматися над покрівлею не менш ніж на 2 м та обладнуватися іскрогасниками. 7.22 Ущільнення отворів у будівельних конструкціях навколо труб вентиляційних коробів та інших технологічних комунікацій необхідно виконувати негорючими матеріалами з урахуванням забезпечення меж вогнестійкості рівних нормативній межі вогнестійкості будівельних конструкцій крізь які проходять ці комунікації. 7.23 Допоміжні будівлі склади нафтопродуктів та інші споруди слід захищати пристроями блискавкозахисту якщо вони не входять у загальну зону блискавкозахисту енергетичного об'єкта 8 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ 8.1 Загальні вимоги 8.1.1 У будівлях і спорудах електростанцій і підстанцій кількість горючих речовин і матеріалів повинна бути зведена до мінімуму необхідного для технологічного процесу. 8.1.2 В машинних і котельних відділеннях електростанцій не допускається розміщати обладнання особливо маслонаповнене що не належить до технології цих відділень. 8.1.3 Пило- та газопроводи оглядові й ремонтні люки а також інші елементи пилоприготувальних установок слід передбачати щільними. 8.1.4 Прокладання транзитних трубопроводів із горючими й легкозаймистими рідинами та газами через машинне відділення й деаераторні етажерки не допускається. 8.1.5 Гарячі трубопроводи повинні мати теплову негорючу ізоляцію. Теплова ізоляція основних трубопроводів при температурі теплоносія вище 100 °С на ділянках поверхні що знаходиться близько біля маслопроводів мазутопроводів проти їх фланцевих з'єднань близько кабельних ліній повинна мати металеві та інші водонепроникні негорючі покриття. 8.1.6 На газопроводах по яких подається попутний газ від нафтопереробних та інших підприємств слід установлювати пристрої для вловлювання рідкого горючого конденсату. Газопроводи повинні прокладатися з нахилом не менше 0 003 по ходу газу. 8.1.7 До генераторів і синхронних компенсаторів із повітряним охолодженням слід передбачати підведення води від пожежних кранів через пожежні рукави. Пожежні крани та шафи для зберігання пожежних рукавів належить розташовувати поблизу генераторів на основній відмітці обслуговування в безпечному під час пожежі місці. 8.1.8 На газотурбінних електростанціях слід передбачати обладнання з установками об'ємного газового пожежогасіння із ручним включенням закритих контейнерів. 8.2 Системи пилоприготування 8.2.1 Бункери пилу всі пилогазоповітроводи люки для огляду й очищення а також інші елементи пилоприготувальної установки слід виконувати щільними. 8.2.2 Бункери пилу слід виконувати з гладкою внутрішньою поверхнею й такої форми яка забезпечувала б можливість повного спуску з них пилу самопливом. Усередині бункерів не повинно бути будь-яких виступів на яких може осідати й затримуватися пил. 8.2.3 Металеві бункери та пилоприготувальні установки для уникнення конденсації водяної пари повинні бути покриті зовні тепловою ізоляцією з негорючих матеріалів. 8.2.4 Для контролю за температурою пилу в бункерах для палива всіх видів крім антрациту й напівантрациту в кутках верхньої частини бункерів на відстані 1 0-1 5 м від стінок повинні бути встановлені термометри опору або термопари показання яких виводяться на місцевий щит керування. Глибина занурення термометрів термопар повинна бути не менше 1 м від стелі перекриття. 8.2.5 Пилопроводи повинні бути запроектовані так щоб у них не відкладався пил. Не допускається влаштування горизонтальних дільниць пилопроводів мішків і тупиків. Кут нахилу пилопроводу до горизонту повинен бути не менше 45°. 8.2.6 Запобіжні клапани приготування й транспортування пилоподібного палива слід установлювати так щоб вихідні отвори клапанів не були спрямовані на робочі місця й проходи для персоналу на трубопроводи з горючими газами й рідинами а також на кабельні траси. Допускається в місцях розміщення запобіжних клапанів передбачати відбійні щити або захист транзитних комунікацій спеціальними кожухами з негорючих матеріалів на довжині не менше 5 м. 8.2.7 Для гасіння загоряння в бункерах із пилом твердого палива за винятком антрацитів і напівантрацитів слід передбачати подавання вуглекислоти або інертних газів від централізованих установок із розрахунком 0 6 кг на 1 м3 об'єму бункера. Ручна запірна арматура подачі вуглекислоти інертних газів і манометри тиску встановлюються в спеціальних ящиках шафах на основній відмітці обслуговування. 8.2.8 Застосування пари для пожежогасіння в бункерах із пилом і млинах допускається у виняткових випадках за умови що це не призведе до зволоження пилу й відмови в роботі механізмів пилоподачі котла а також злипання та відкладення пилу. Подача повинна забезпечуватись у кількості не менше 35% від об'єму який захищається а засувки керування слід установлювати на основних відмітках обслуговування. 8.2.9 У системі пневмообвалення пилу в бункерах допускається застосування суміші стисненого повітря з вуглекислим газом або азотом не менше 22%. 8.2.10 У приміщеннях котельних відділень пило-приготування та подачі пилоподібного палива слід передбачати систему для виконання гідроприбирання. 8.2.11 Пилоприготувальні установки до яких відносяться млини сепаратори циклони повинні відповідати вимогам Правил вибухобезпеки установок для приготу вання і спалювання пилоподібного палива. 8.2.12 Для кожного пилоприготувального устаткування повинна бути складена місцева експлуатаційна інструкція в яку обов'язково включається розділ із вимогами вибухо- та пожежної безпеки. Місцеві експлуатаційні інструкції на основне й допоміжне обладнання затверджує головний інженер станції. 8.2.13 Пуск у роботу заново змонтованого чи після капітального ремонту пилоприготувального устаткування повинен проводитися тільки після підписання акта приймання й під керівництвом відповідальної особи що має навички пуску та експлуатації цього устаткування. Перед початком експлуатації слід проводити повузлові випробування пробний пуск основного та допоміжного обладнання або їх комплексне випробовування на холостому ходу. 8.2.14 Перед пробним пуском обладнання або комплексним випробуванням повинні бути задіяні засоби керування захистів блокування й зв'язку а також перевірені запобіжні пристрої та підготовлені до роботи засоби гасіння пожежі. 8.2.15 До пуску устаткування повинні бути закінчені роботи з ізолювання негорючими теплоізоляційними матеріалами всіх гарячих поверхонь трубопроводів і елементів обладнання. Температура на поверхні ізоляції не повинна перевищувати значень установлених ПТЕ. Теплова ізоляція на гарячих трубопроводах повинна обов'язково мати додаткове металеве або інше негорюче покриття в місцях які розміщені ближче 3 м від кабельних ліній і трубопроводів із нафтопродуктами та горючими газами. 8.2.16 Забороняється пуск пилоприготувального устаткування після монтажу капітального ремонту або довготривалої зупинки більше трьох діб без огляду та прибирання обладнання перевірки закриття всіх люків а також за несправних систем технологічних захистів блокувань і засобів пожежогасіння. 8.2.17 Включення в роботу пилоприготувального устаткування слід здійснювати тільки після повного закінчення всіх ремонтних ізоляційних і налагоджувальних робіт усунення виявлених недоробок особливо щодо ви-бухо- та пожежної безпеки а також після зняття будівельних пристосувань що застосовувалися під час будівельно-монтажних і ремонтних робіт. 8.2.18 Температура сушильного агента в усіх режимах роботи пилоприготувального устаткування з урахуванням характеристики твердого палива та технологічної схеми повинна бути вказана в місцевих інструкціях з експлуатації. 8.2.19 Під час роботи пилоприготувального устаткування черговий персонал повинен періодично перевіряти цілісність запобіжних пристроїв шляхом зовнішнього огляду за графіком визначеним місцевими інструкціями але не рідше одного разу на квартал. Усі запобіжні клапани повинні бути обстежені після вибухів хлопків у системі пилоприготувального устаткування. Про всі помічені несправності порушення щільності слід доводити до відома старшого зміни й виконувати запис в оперативному журналі. 8.2.20 Для запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування всередині приміщень слід застосовувати діафрагми з азбесту або металу м'яка жерсть алюміній що розраховуються виготовляються та встановлюються відповідно до технічних вимог. Поза приміщенням установлюються тільки діафрагми з металу 8.2.21 Забороняється прокладання нових кабельних трас навпроти горловини запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування на відстані ближче 10 м. Існуючі кабельні траси що проходять на вказаній відстані повинні бути захищені металевими кожухами коробами на довжині не менше 5 м або перед запобіжними клапанами слід установлювати відбійні щити. Відбійні щити або відводи встановлюються у запобіжних пристроях в усіх випадках для безпеки персоналу та нормальної роботи обладнання в разі можливого викиду пилогазової суміші. 8.2.22 Прибирання приміщень та обладнання слід проводити регулярно оскільки велику небезпеку становить розпушення відкладеного пилу. Дозволяється застосовувати зволоження пилу дрібнорозпиленою водою. Графік і порядок прибирання визначаються місцевими інструкціями. 8.2.23 Для забезпечення нормальної роботи пило-приготувального устаткування необхідно: • не допускати потрапляння в приміщення та обладнання тліючого палива або такого що горить й інших джерел запалювання; • негайно усунути місця скупчення пилу на обладнанні; • не допускати утворення в приміщенні на будівельних конструкціях та обладнанні відкладень паливного пилу й тліючих таких що горять осередків; • здійснювати технічні заходи для зведення до мінімуму можливих місць відкладень пилу в патрубках млинів сепараторах циклонах у пилопроводах бункерах пилу патрубках запобіжних клапанів млинових вентиляторах і пилових шнеках; • знижувати запиленість приміщень до рівня який нижче допустимого санітарними нормами 10 мг/м3 ; • здійснювати технічні заходи для зниження на пило-приготувальному устаткуванні та обладнанні об'ємної концентрації кисню менше 16% шляхом подачі в системи інертних або димових газів; • вести постійний контроль за пилоприготувальним устаткуванням і дотримуватися технологічного режиму його роботи особливо під час пусків і зупинок пило-систем а також перебоїв у подачі палива що можуть призвести до понад допустимих температур пилоповітряної суміші. Під час пусків і зупинок вихолощення млинів рекомендується подавати інертні гази для зменшення вибухо-небезпеки. 8.2.24 Система виявлення пожежі в бункерах з підвищенням температури пилу та інших критеріїв повинна утримуватись у працездатному стані й видавати на щит керування сигнал "Пожежа в бункері". Із появою сигналу "Пожежа в бункері" необхідно вжити таких заходів: • негайно доповісти про ситуацію старшому зміни; • при працюючому котлі заповнити аварійний бункер пилом палива до найбільшої відмітки; • у разі продовження зростання температури в бункері діяти відповідно до інструкції з експлуатації установок для приготування та спалювання твердого палива у пило-подібному стані. Про всі дії слід вносити відповідні записи в оперативний журнал. 8.2.25 Перед зупинкою котла на тривалий період пил : із бункера повинен спрацюватися. 8.2.26 Забороняється відкривати люки та лази на працюючому пилоприготувальному обладнанні. 8.2.27 Відкриття люків і лазів на зупиненому пилоприготувальному устаткуванні слід виконувати обережно щоб запобігти розпушуванню пилу й утворенню вибухонебезпечної ситуації а також викидам тліючого палива. 8.2.28 Зварювальні та інші вибухонебезпечні роботи в приміщенні а також на самому обладнанні пилоприготувального устаткування слід виконувати з дотриманням вимог пожежної безпеки. 8.2.29 Забороняється застосовувати для гасіння загорянь і пожеж усередині й зовні пилоприготувального обладнання водяні та пінні засоби гасіння з компактними струменями що можуть викликати додаткове розпушування пилу. Пожежні крани слід укомплектовувати пожежними стволами що дають розпилену воду. 8.3 Мазутонасосні й мазутопроводи 8.3.1 Мазутонасосні відносяться до категорії В й проектуються в конструкціях II ступеня вогнестійкості. 8.3.2 Підлога в приміщеннях мазутного господарства повинна бути з негорючих матеріалів і виконуватися з нахилом не менше 0 5% до приямків для збирання нафтопродуктів. 8.3.3 У разі розміщення вузлів засувок в окремому приміщенні його слід відокремлювати від приміщення для насосів негорючою стіною з межею вогнестійкості 45 хв і воно повинно мати вихід назовні. Двері між цими приміщеннями повинні бути такими що самозачиняються й мати межу вогнестійкості 36 хв. 8.3.4 У місцях розташування вузлів засувок належить передбачати в підлозі лоток для відведення стоків у закритий збірник або в колодязь із гідравлічним затвором у мережі виробничої каналізації. 8.3.5 У місцях проходу труб крізь внутрішні стіни насосних слід передбачати ущільнювальні пристрої. 8.3.6 На всмоктувальних і напірних мазутопроводах не ближче 10 м від стін мазутонасосних поза мазутонасосними слід передбачати встановлення ручних засувок. 8.3.7 На мазутопроводах слід застосовувати сталеву арматуру І класу герметичності за ГОСТ 9544-93. 8.3.8 На мазутопроводах слід застосовувати фланцеві з'єднання типу «шип-паз» які повинні закриватися кожухами з негорючих матеріалів. 8.3.9 Мазутопроводи слід передбачати з посилених безшовних сталевих труб на тиск відповідно Ру 0 4; 0 6 і 0 8 МПа 40; 60 і 80 кгс/см2 при температурі до 200°С. 8.3.10 Підлогу кабельних споруд розподільних пристроїв зблокованих із будівлею мазутонасосної належить передбачати вище рівня заглибленої частини підлоги мазутонасосної не менш ніж на 0 1 м. 8.3.11 Вихідні люки з кабельних споруд та інші прорізи в підлозі приміщення мазутонасосних слід обгороджувати бортиками заввишки не менше 0 1 м. 8.3.12 Прокладання кабелів крізь перекриття в мазутонасосній слід передбачати в трубах при цьому кінці труб повинні підніматися над рівнем підлоги не менш ніж на 0 1 м і мати ущільнення. 8.3.13 У будівлях головних корпусів на вводах мазутопроводів слід передбачати встановлення електрозасувок керування якими слід передбачати з блочного щита та з місця встановлення цих засувок. 8.3.14 Прокладання мазутопроводів до котлів слід передбачати всередині котельного відділення за винятком підвальних приміщень. 8.3.15 Мазутопроводи котельні повинні бути покриті негорючою теплоізоляцією а в разі прокладання з обігрівальним супутником виконуватись у спільній ізоляції з ним. 8.3.16 Усі Мазутопроводи в разі встановлення на них електрифікованої апаратури повинні бути заземлені а фланцеві з'єднання слід обладнувати струмопровідною перемичкою. 8.3.17 У відкритих зливних пристроях мазуту на зливних естакадах слід передбачати встановлення гідравлічних затворів. 8.3.18 У приміщеннях мазутонасосних слід передбачати встановлення автоматичних газоаналізаторів зблокованих із аварійною вентиляцією та системою технологічної сигналізації з виведенням сигналів на щит керування з постійним перебуванням персоналу. 8.3.19 Мазутонасосні площею 500 м2 та більше підлягають обладнанню установками автоматичного пожежогасіння. 8.3.20 Усередині котельних відділень на вхідних засувках напірних і зворотних лініях мазутопроводів повинні бути вивішені таблички "Закрити в разі пожежі". Забороняється захаращувати підходи до вказаних засувок деталями обладнання й матеріалами. На мазутопроводах слід застосовувати тільки сталеву арматуру з ущільнювальними кільцями з матеріалу котрий при терті та ударах не утворює іскор. 8.3.21 Розлитий мазут і той що протік унаслідок порушення щільності сальників арматури форсунок або трубопроводів повинен бути присипаний піском і негайно прибраний. Місця де був пролитий мазут необхідно добре протерти. 8.3.22 На мазутопроводах слід застосовувати й експлуатувати тільки негорючу теплоізоляцію. 8.3.23 Треба унеможливити потрапляння мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів а також на гарячі поверхні обладнання. В разі потрапляння в аварійних випадках мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів слід негайно вжити заходів для усунення його з теплоізоляції. У цих випадках ділянки теплоізоляції необхідно очистити гарячою водою або парою а якщо це не допомагає в разі глибокого проникнення в теплоізоляцію ця ділянка теплоізоляції повинна бути повністю замінена. 8.3.24 Періодично але не рідше одного разу на півроку слід проводити візуальний огляд стану теплоізоляції трубопроводів та обладнання. Виявлені порушення повинні бути відмічені в журналі дефектів і неполадок з обладнанням. Особливої уваги потребують місця де є відшарування теплової ізоляції трубопроводів із високою температурою теплоносія оскільки потрапляння на ці місця горючих рідин та проникнення їх у теплоізоляцію призводить до самозагоряння. 8.3.25 Забороняється проводити зварювальні та інші вогненебезпечні роботи на діючому вибухо- та пожежо-небезпечному обладнанні установок. 8.3.26 Усі вогненебезпечні роботи на обладнанні котельних установок повинні проводитися тільки з оформленням нарядів з урахуванням вимог розділу 12.2 НАПБ В.01.034-99/111. Під час виконання вогневих робіт у приміщенні насосного відділення спалимі конструкції та обладнання в радіусі 5 м повинні бути очищені від відкладень пилу й надійно захищені металевим екраном азбестом або змочені водою а також необхідно вжити заходів проти розлітання іскор і потрапляння їх на інші спалимі конструкції розташовані нижче площадки і поверхи. В разі можливості потрапляння іскор на розташовані нижче площадки і поверхи на цих відмітках треба поставити спостерігачів. 8.3.27 Забороняються прокладання та експлуатація мазутопроводів нижче нульової відмітки обслуговування головного корпусу електростанції. 8.3.28 Усі трубопроводи повинні мати розпізнавальне фарбування й кольорові кільця залежно від властивостей речовини яка транспортується відповідно до чинних державних стандартів а в приміщеннях та на обладнанні повинні бути знаки безпеки. Мазутопроводи повинні фарбуватися в коричневий розпізнавальний колір. 8.4 Повітропідігрівачі котлів 8.4.1 У газоходах перед кожним ступенем трубчастих повітропідігрівачів у газових коробах перед і за регенеративним повітропідігрівачем РПП та в повітряних коробах за РПП слід передбачати оглядові люки. 8.4.2 Виявлення пожежі в повітропідігрівачах слід передбачати автоматичним за різницею температур із виведенням сигналу на блочний щит керування. 8.4.3 Повітропідігрівачі котлів слід обладнувати установками водяного пожежогасіння. Витрата води що подається через перфоровані труби на пожежогасіння повітропідігрівачів повинна бути не менше 0 4 л/с•м2 поперечного перерізу шахти або короба. Розрахунковий час подачі води установкою повинен бути 10 хв. При цьому слід передбачати трикратний запас води. 8.4.4 На трубопроводах що підводять воду до повітропідігрівачів необхідно передбачати встановлення двох вентилів між якими слід установлювати "вістові" трубки та дренажні лійки. На повітряних і газових коробах під повітропідігріва-чами типу РПП слід передбачати дренажні пристрої. 8.4.5 В повітропідігрівачах зі скляними трубками слід передбачати пожежогасіння сухою парою. Тиск пари повинен бути не менше 0 5 і не більше 1 8 МПа від 5 до 18 кгс/см2 а витрата пари не менше 0 3 м3/с на 1 м3 об'єму повітропідігрівача. 8.4.6 Пуск установок пожежогасіння повітропідігрівачів слід передбачати вручну з основної відмітки обслуговування котельного відділення. 8.4.7 Персонал зобов'язаний суворо контролювати дотримання встановленого топкового режиму котельних установок що забезпечує безпеку роботи. 8.4.8 У разі одержання сигналу про загоряння відкладень у газоході Повітропідігрівачі котла необхідно: • повідомити старшому зміни про виникнення загоряння у газоході або Повітропідігрівачі; • зупинити котел; • відкрити засувку подачі води у стаціонарну установку пожежогасіння повітропідігрівача або подати насичену пару в газохід котла за наявності скляних повітропідігрівачів . Якщо температура за повітропідігрівачем і далі зростатиме необхідно діяти відповідно до оперативного плану пожежогасіння. 8.5 Системи змащування та регулювання турбогенераторів 8.5.1 У системах змащування та регулювання турбогенераторів як правило слід застосовувати негорючі й важкогорючі рідини. 8.5.2 Обладнання централізованих систем змащування в т.ч. призначене тільки для електричних машин слід установлювати поза електромашинними приміщеннями. 8.5.3 Під маслонаповненим обладнанням електричних машин маслоохолоджувачі маслонасоси маслоочищу-вачі слід передбачати металеві піддони з бортами заввишки не менше 50 мм. Відведення масла з піддонів належить передбачати в зливний бак ємністю до 5 м3 звідки масло автоматично слід перекачувати в маслозбірник ємність розміщену поза головним корпусом . На гідроелектростанціях маслозбірник допускається розміщати в межах головного корпусу. У машинних відділеннях теплових електростанцій без технологічного підвалу замість зливних баків слід передбачати спеціальні приямки з кришками з яких масло автоматично слід перекачувати в маслозбірник. 8.5.4 Для аварійного зливання масла з маслосистем турбогенераторів належить передбачати ємність яка дорівнює ємності найбільшої маслосистеми турбогенераторів яку слід розташовувати за межами головного корпусу не ближче 5 м від стіни будівлі. На гідроелектростанціях аварійне зливання масла з гідрогенераторів і з монтажної площадки дільниці ремонтування трансформаторів допускається передбачати в резервуари розміщені в окремих приміщеннях будівлі ГЕС. 8.5.5 У разі застосування в маслосистемах турбогенераторів вогнестійкого масла типу ОМТІ аварійне зливання передбачати не треба. 8.5.6 На трубопроводах аварійного зливання нафтового турбінного масла з маслобаків турбін належить передбачати послідовно дві засувки з ручним приводом одну з них -із колонковим приводом виведеним на відмітку обслуговування турбін у безпечне під час пожежі місце. Діаметр трубопроводів слід передбачати з умовою забезпечення зливання масла з баків протягом 10-15 хв але не більше 350 мм. 8.5.7 Напірні маслопроводи з надмірним тиском більше 0 1 МПа 1 кгс/см2 до електричних машин турбогенераторів гідрогенераторів живильних насосів синхронних компенсаторів слід передбачати з посилених безшовних сталевих труб із мінімальною кількістю фланцевих з'єднань. 8.5.8 На маслосистемах слід передбачати застосування тільки сталевої трубопровідної арматури фланцевих з'єднань типу «шип-паз» які повинні закриватися кожухами з негорючих матеріалів. 8.5.9 Маслопроводи що знаходяться поряд із нагрітими поверхнями трубопроводів передбачається брати в металеві короби які повинні мати нахил для стікання масла в аварійну ємність через трубу діаметром не менше 75 мм. 8.5.10 У фланцевих з'єднаннях маслосистем електричних машин слід передбачати ущільнення з маслобензиностійких і температуростійких до t =100°C матеріалів. У вузлах які можуть піддаватися нагріванню вище 100°С ущільнення слід передбачати температуростійкими до t = 200°C . 8.5.11 Маслобаки турбогенераторів із нафтовим турбінним маслом слід обладнувати стаціонарними установками водяного охолодження з ручним приводом. Інтенсивність зрошення поверхні маслобаків водою повинна бути не менше 0 2 л/см2 площі бака. Розташування ручного керування установками охолодження повинно передбачатися в безпечному під час пожежі місці. 8.6 Системи водневого охолодження генераторів 8.6.1 Для генераторів із водневим охолодженням необхідно передбачати централізовану подачу водню та вуглекислоти або азоту. Ресивери для зберігання водню вуглекислоти або азоту слід установлювати поза головним корпусом на огородженій площадці. Розміщення ручного керування подачею водню та вуглекислоти або азоту слід передбачати в доступному під час пожежі місці. Не допускається передбачати встановлення рамп із газовими балонами в машинних залах а також у підвальному приміщенні синхронних компенсаторів. 8.6.2 Для запобігання утворенню вибухонебезпечної газової суміші на живильних газових лініях і на лініях подачі повітря повинна бути забезпечена можливість створення видимих розривів перед турбогенератором і синхронним компенсатором. 8.6.3 Газова мережа повинна виконуватися з суцільнотягнутих труб із застосуванням газощільної арматури І класу. Газопроводи повинні бути доступні для огляду та ремонту й мати захист від механічних пошкоджень. 8.6.4 Трубопроводи видалення водню з генераторів і маслобаків в атмосферу необхідно передбачати так щоб вони піднімалися над покрівлею машинного відділення не менш ніж на 2 м. Установлення вогнезатримувачів на цих трубопроводах передбачати не треба. 8.6.5 Електроосвітлювальна арматура біля постів водневого охолодження оглядових люків масляної системи термопар що вимірюють температуру масла повинна бути у вибухобезпечному виконанні. 8.6.6 Для перевірки безпеки експлуатації газомасляної системи агрегатів із водневим охолодженням проводиться хімічний контроль згідно з ПТЕ й місцевими інструкціями. 8.6.7 Витіснення водню з системи охолодження генератора або синхронного компенсатора проводиться у суворій відповідності з місцевою інструкцією. 8.6.8 Обслуговуючий персонал зобов'язаний постійно контролювати герметичність замкнутих систем із воднем утримувати в справному стані оглядові пристрої маслосистем і видалення водню з агрегатів. 8.6.9 У разі наявності в корпусі генератора синхронного компенсатора водню за всіх режимів роботи повинна забезпечуватися безперервна подача масла на ущільнення для запобігання утворенню вибухонебезпечної концентрації водню з повітрям і можливому її займанню а також робота вакуумного насоса або ежектора. 8.6.10 Під час ремонтів необхідно вживати заходів для запобігання потраплянню водню в корпус генератора синхронного компенсатора шляхом утворення видимого розриву на трубопроводі подачі водню або на запірній арматурі на газовому посту. 8.6.11 Аварійне витіснення водню з корпусу машин проводиться крім випадків передбачених ПТЕ в разі: • припинення безперервної подачі масла на ущільнення; • порушення ущільнень; • ненормальної вібрації маслосистеми; • появи іскор диму та вогню на обладнанні. 8.6.12 В усіх випадках аварійної зупинки машин із водневим охолодженням необхідно: • зняти навантаження й почати зупинення агрегату; • відкрити запірну арматуру для випуску водню в повітря; • подати Інертний газ у корпус машини не дочекавшись зупинки агрегату й зниження тиску водню; • від'єднати від газового поста трубопровід подачі водню для створення видимого розриву; • підготувати до дії засоби пожежогасіння. 8.6.13 Справність установок і трубопроводів системи подачі водню або інертних газів у корпус генератора синхронного компенсатора від централізованих газових установок електростанції чи підстанції повинна періодично контролюватися. Виявлені дефекти слід усувати в най-коротші терміни. Газощільність системи централізованої подачі водню чи інертного газу слід підтримувати в технічному стані який забезпечує добове витікання газу не більше 5% від загального об'єму цієї системи. 8.6.14 Конкретні дії персоналу в разі виникнення аварійних ситуацій визначаються місцевими інструкціями враховуючи конструктивні особливості агрегатів. 9 КАБЕЛЬНІ СПОРУДИ 9.1 Загальні вимоги 9.1.1 Компонування огороджувальні конструкції та протипожежні заходи кабельних споруд електростанцій і підстанцій слід виконувати так щоб унеможливлювалося поширення пожежі в інші відсіки кабельних споруд та зводилися до мінімуму можливі порушення відповідальних технологічних установок і систем протипожежного захисту об'єкта. 9.1.2 У протяжних кабельних спорудах слід передбачати перегородки що ділять їх на відсіки довжиною не більше 150 м а з маслонаповненими кабелями - на відсіки не більше 100 м. Перегородки між відсіками та огороджувальними конструкціями кабельних споруд повинні передбачатися з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв. Улаштування перегородок слід передбачати як правило в місцях відгалужень в інші кабельні тунелі. 9.1.3 Двері кабельних споруд слід передбачати такими що самозачиняються з ущільненими притулами. Двері з кабельних споруд повинні відчинятися назовні й мати замки що відмикаються з кабельних споруд без ключа а двері між відсіками повинні відчинятися по напрямку найближчого виходу та обладнуватися пристроями які підтримують їх у зачиненому положенні. Ширина дверей повинна бути не менше 0 8 м. 9.1.4 Із кабельних споруд повинно передбачатися не мен-.ціе двох виходів. Із кабельних тунелів довжиною не більше 25 м допускається передбачати один вихід. Іншими виходами з кабельних споруд є виходи через люки по спеціальних металевих сходах скобах або виходи в інші кабельні приміщення. 9.1.5 Виходи з крайніх відсіків кабельних споруд слід передбачати безпосередньо назовні на сходову клітку або приміщення категорій Г та Д. 9.1.6 У протяжних кабельних тунелях розташованих лоза будівлями й спорудами слід передбачати виходи через люки не рідше ніж через 50 м. Люки в зовнішніх тунелях слід передбачати з двома кришками. Нижня кришка повинна мати запірний пристрій який відмикається з боку тунелю без ключа. Зовнішні кришки повинні мати пристрої для їх знімання. 9.1.7 Люки кабельних споруд слід передбачати з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв. Діаметри отворів круглих люків повинні бути не менше 650 мм а отвори люків прямокутної форми не менше 600 мм?800 мм. 9.1.8 Виходи з кабельних споруд у щитові приміщення через люки передбачати не допускається. 9.1.9 У кабельних спорудах слід передбачати світлові покажчики аварійних виходів з електропостачанням від мережі аварійного освітлення. 9.1.10 У кабельних шахтах у місцях проходу крізь кожне перекриття але не рідше ніж через 20 м слід передбачати перегородки з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв. 9.1.11 У вертикальних кабельних коробах через 20 м і в місцях відгалужень слід передбачати вогнестійкі перегородки з межею вогнестійкості не менше 45 хв. У горизонтальних кабельних коробах такі перегородки слід передбачати на початку та в кінці коробів а також через ЗО м і в місцях відгалужень. 9.1.12 У кабельних каналах через 50 м по довжині в місцях відгалужень та проходу кабелів крізь будівельні конструкції повинні передбачатися вогнестійкі перегородки та ущільнення з межею вогнестійкості не менше 45 хв. 9.1.13 У кабельних спорудах слід передбачати гідроізоляцію та дренажні пристрої. Ухил підлоги в бік дренажних пристроїв повинен бути не менше 0 005. Дренажні пристрої повинні працювати в автоматичному режимі відкачування або передбачати самоплив стоків. 9.1.14 Огороджувальні будівельні конструкції приміщень підживлювальних пунктів маслонаповнених кабелів розміщених у кабельних спорудах слід передбачати з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв. Приміщення цих пунктів потрібно ділити на відсіки в кожному з яких слід передбачати розміщення тільки одного підживлювального агрегату. 9.1.15 В дверних прорізах підживлювальних пунктів слід передбачати пороги заввишки не менше 150 мм. 9.1.16 У кожному відсіку приміщення підживлювального пункту слід передбачати систему масловидалення яка забезпечує видалення масла в маслозбірник протягом 20 хв. 9.1.17 Короби кабельні блочні металеві заводського виготовлення всередині будівель допускається кріпити до будівельних конструкцій а поза будівлями розташовувати на естакадах технологічних трубопроводів включаючи мазуто- газо- та маслопроводи паливоподачі або на спеціальних кабельних естакадах. Кріплення вказаних коробів повинно здійснюватися на відстані 1 м від несучих сталевих конструкцій будівель і естакад за винятком кабельних . У разі якщо відстань менше 1 м від коробів до несучих сталевих конструкцій останні слід захищати шаром штукатурки по сітці товщиною не менше 30 мм. 9.1.18 Несучі конструкції будівель які можуть небезпечно деформуватись або знизити механічну міцність при горінні груп потоків кабелів прокладених близько до цих конструкцій на зовнішніх кабельних естакадах і галереях повинні мати захист що забезпечує межу вогнестійкості захищуваних конструкцій не менше 45 хв. 9.1.19 Кабельні споруди всіх видів слід виконувати з урахуванням можливості додаткового прокладання кабелів у кількості 15% від кількості кабелів передбачених проектом заміна кабелів у процесі монтування додаткове прокладання під час подальшої експлуатації та ін. . 9.1.20 Не допускається передбачати розміщення щитових панелей розподільних пристроїв прокладання транзитних трубопроводів і шинопроводів у кабельних спорудах. 9.1.21 Шафи рядів затискачів установлені в кабельних спорудах слід передбачати у вологонепроникному виконанні а отвори ущільнювати для запобігання потраплянню вологи. 9.1.22 Забороняється застосування металевих лотків із суцільним дном і коробів у кабельних поверхах тунелях шахтах галереях в електротехнічних та інших виробничих приміщеннях а також на паливоподачі електростанцій що працюють на твердому паливі. 9.1.23 Наказом керівника підприємства кабельне господарство цілком або окремими дільницями повинно бути закріплене за відповідними цехами для забезпечення надійної експлуатації кабельних ліній і проведення необхідних будівельно-монтажних ремонтних робіт а також ужиття протипожежних заходів. 9.1.24 Усі кабельні споруди слід регулярно оглядати згідно з графіком затвердженим начальником відповідного цеху підрозділу . Результати огляду та виявлені недоліки слід заносити в оперативний журнал журнал дефектів чи неполадок з обладнанням. У разі виявлення порушень ущільнення кабельних ліній що проходять крізь перегородки перекриття інші будівельні конструкції треба негайно вживати заходів для їх відновлення. 9.1.25 Кабельні споруди повинні утримуватись у чистоті. Забороняється влаштування будь-яких комор майстерень а також зберігання матеріалів та обладнання в т.ч. невикористаних кабельних виробів. 9.1.26 У разі виявлення потрапляння в кабельні споруди води й пари пилу з твердого палива масла мазуту або інших горючих рідин а також їхніх водяних емульсій слід негайно вживати заходів щодо запобігання їх подальшому надходженню. Для вилучення з кабельних споруд води масла мазуту інших горючих рідин і пилу необхідно організувати аварійні роботи. 9.1.27 Усі кабельні приміщення належать до приміщень що не обслуговуються постійно персоналом а тому мають бути постійно закритими. Забороняється допуск осіб для обслуговування кабельних споруд або роботи в них без погодження з начальником зміни електричної станції з черговим підстанції або начальником цеху . Допуск ремонтного персоналу працівників будівельно-монтажних і налагоджувальних організацій дозволяється тільки за наявності наряду на виконання робіт та особи-спостерігача із числа працівників підприємства які добре знають схему кабельних споруд. Обстеження кабельних споруд представниками контролюючих організацій слід проводити тільки з обов'язковим повідомленням начальника зміни станції чергового підстанції за участю посадової особи з відповідного цеху що супроводжує. Особи що допущені до роботи або обстеження кабельних споруд повинні мати електричні індивідуальні ліхтарі з розрахунку один ліхтар на групу бригаду в складі не більше 5 осіб. 9.1.28 На двері секційних перегородок повинні бути нанесені покажчики схема руху до ближнього виходу. Біля вихідних люків із кабельних споруд слід установити сходи так щоб вони не заважали проходу тунелем поверхом . 9.1.29 На період перебування в кабельних спорудах персоналу при обході ремонтних роботах і т.ін. пуск установок пожежогасіння з конкретного напрямку повинен переводитися на дистанційне керування а після виходу персоналу знову переводитися в автоматичний режим. Про зміни режиму роботи установки пожежогасіння слід робити запис в оперативний журнал. Ремонт автоматичних стаціонарних установок пожежогасіння кабельних споруд слід проводити у найкоротший термін. 9.1.30 Гідроізоляція та дренажні пристрої кабельних споруд що забезпечують відведення або автоматичне відкачування води повинні постійно перебувати в справному стані. Робота дренажних пристроїв має перевірятися не рідше одного разу на квартал із відповідним записом в оперативному журналі начальника зміни цеху. Виявлені недоліки фіксуються в журналі дефектів обладнання. 9.1.31 Забороняється прокладання броньованих кабелів усередині приміщень і в кабельних спорудах без зняття горючого шару. 9.1.32 В разі виявлення пошкоджень зовнішньої пластикової оболонки шлангів кабелів слід ужити термінових заходів для їх ремонту або заміни пошкодженої ділянки. 9.1.33 Двері секційних перегородок кабельних споруд повинні перебувати й фіксуватись у зачиненому положенні. Допускається за умови вентиляції кабельних приміщень тримати двері у відчиненому положенні при цьому вони повинні автоматично зачинятися від імпульсу пожежної автоматики у відповідному відсікові споруди. Пристрої дверей що самозачиняються слід утримувати в технічно справному стані. 9.1.34 В разі заміни або прокладання нових кабелів відновлення вогнестійкого ущільнення кабельних трас проводиться безпосередньо після прокладання нового кабелю та до закриття наряду на роботи що виконуються. 9.1.35 Під час експлуатації кабельних ліній не дозволяється їх перегрівання вище допустимих норм від обладнання та джерел нагрівання. 9.1.36 Кабельні споруди нових підприємств і підприємств що розширюються слід приймати в експлуатацію без недоробок з оформленням відповідного акта приймання. Схема водопостачання й готовність установки пожежогасіння кабельних споруд до здачі її в постійну експлуатацію повинні забезпечувати необхідний тиск води а також ручне керування запірною арматурою для забезпечення її роботи в цей період. 9.1.37 Забороняється приймати в експлуатацію кабельні споруди енергопідприємств без ущільнення проходів кабельних ліній крізь будівельні конструкції без протипожежних перегородок дверей що самозачиняються працездатних дренажних пристроїв а також без автоматичних установок пожежогасіння та інших протипожежних заходів передбачених проектом за чинними нормами й правилами. 9.1.38 Кабельні короби різних типів повинні закриватися швидкознімними кришками а запірні пристрої повинні відмикатися без використання ключів та інших пристосувань. 9.1.39 Пил від твердого палива що осів на кабельних трасах і в коробах особливо в котельнях і на трактах па-ливоподачі слід прибирати за затвердженим графіком але не рідше одного разу на квартал залежно від здатності пилу до самозаймання. 9.1.40 Під час проведення реконструкції чи ремонту забороняється застосовувати кабелі з горючою поліетиленовою ізоляцією. Під час укладання нових кабелів необхідно дотримуватися характеристик за непоширенням горіння або вогнестійкістю відповідно до чинного затвердженого переліку на ці кабелі. 9.1.41 У приміщеннях пристроїв підживлення масло-наповнених кабелів забороняється зберігати горючі та 'інші матеріали що не належать до цих установок. 9.1.42 Кабельні канали й подвійні підлоги в розподільних пристроях та інших приміщеннях слід перекривати негорючими знімними плитами. У приміщеннях автоматизованих систем керування трансформаторних підстанцій щитів керування й інших приміщеннях із паркетними підлогами дерев'яні щити мають бути знизу захищені азбестом та оббиті жерстю чи іншим вогнезахисним матеріалом. Знімні негорючі плити й цілі щити повинні мати засоби для швидкого їх підняття вручну. 9.1.43 Під час реконструкції чи ремонту забороняється прокладання через кабельні споруди будь-яких транзитних комунікацій і шинопроводів а також використання металевих лотків із суцільним дном та коробів. 9.1.44 Не дозволяється експлуатація кабелів із пошкодженою або такою що втратила в процесі експлуатації захисні властивості ізоляцією. 9.1.45 Не дозволяється залишати під напругою кабелі з неізольованими струмопровідними жилами. 9.1.46 Відстань від кабелів та ізольованих проводів прокладених відкрито у конструкціях на ізоляторах трасах у лотках тощо до місць відкритого зберігання горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м. 9.2 Вимоги до прокладання кабелів 9.2.1 Головну схему електричних з'єднань схему власних потреб і схему оперативного струму керування обладнанням та компонування обладнання й кабельного господарства електростанції або підстанції слід виконувати так щоб у разі виникнення пожежі в кабельному господарстві або поза ним були унеможливлені порушення роботи більш ніж одного блока електростанції одночасна втрата взаєморезервуючих приєднань розподільних пристроїв і підстанцій а також вихід із ладу систем виявлення та гасіння пожеж. 9.2.2 Прокладання взаєморезервуючих відповідальних кабельних ліній силових ліній ліній оперативного струму керування сигналізації систем пожежогасіння й т.ін. необхідно передбачати по різних кабельних спорудах. Допускається прокладання резервних кабельних ліній: однієї по кабельних спорудах інших по виробничих приміщеннях або в землі. 9.2.3 Кабельні лінії різних блоків прокладені в одній кабельній споруді слід розділяти конструкціями з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв. У кабельних поверхах під центральним щитом керування ЦЩК і релейним щитом на відкритому розподільному пристрої ВРП перегородки передбачати не слід якщо їхній об'єм не перевищує 1500 м3. 9.2.4 У кабельних спорудах кабелі слід прокладати цілими будівельними довжинами по кабельних конструкціях відкритим способом на консолях по перфорованих або решітчастих лотках. Контрольні кабелі та кабелі зв'язку належить розміщати тільки під силовими кабелями при цьому їх необхідно відокремлювати перегородкою а прокладання виконувати пошарово або пучками розміром у діаметрі не більше 100 мм. Різні групи кабелів: робочі й резервні кабелі напругою вище 1 кВ генераторів трансформаторів і т.ін. які живлять електроприймачі І категорії рекомендується прокладати на різних горизонтальних рівнях і розділяти перегородками. Розділювальні перегородки повинні бути негорючими з межею вогнестійкості не менше 15 хв. У разі застосування автоматичного пожежогасіння з використанням розпиленої води або повітряно-механічної піни перегородки допускається не влаштовувати. 9.2.5 Під час прокладання кабельних ліній у кабельних спорудах а також у виробничих приміщеннях броньовані кабелі не повинні мати зверху броні а неброньовані зверху металевих оболонок захисних покриттів з горючих матеріалів. Металеві оболонки кабелів і металеві поверхні якими вони прокладаються повинні бути захищені негорючими антикорозійними покриттями. 9.2.6 На електростанціях застосування кабелів із горючою поліетиленовою ізоляцією не допускається. 9.2.7 Для кабельних ліній електростанцій і підстанцій слід передбачати застосування кабелів які не поширюють горіння. 9.2.8 Прокладання кабелів слід передбачати не ближче 1 м від нагрітих поверхонь оглядових та інших люків. У місцях можливого потрапляння іскор та в місцях установлення засувок на трубопроводах із перегрітою парою необхідно передбачати захист кабелів екранами з негорючих матеріалів. 9.2.9 Технологічне обладнання яке може служити джерелом поширення пожежі наприклад баки з маслом та ін. розташоване на відстані менше 10 м від вказаних кабельних споруд або самі кабельні споруди слід обгороджувати негорючими матеріалами з межею вогнестійкості не менше 45 хв. 9.2.10 Не допускається передбачати паралельне прокладання кабелів над і під газопроводами маслопроводами та іншими трубопроводами з горючою рідиною. В місцях зближення менше 1 м і перетинання кабелів із вказаними трубопроводами необхідно передбачати захист кабелів негорючими матеріалами на всій ділянці зближення плюс 0 5 м із кожного боку а гарячі трубопроводи старанно ізолювати негорючою теплоізоляцією. 9.2.11 Не допускається прокладання кабелів у технологічних тунелях гідрозоловидалення приміщеннях хімводоочистки в місцях де сумісно розташовуються трубопроводи з хімічно агресивними рідинами. 9.2.12 Перетинання кабельних трас слід передбачати в різних площинах по спеціальних металоконструкціях. 9.2.13 У разі розташування кабельних споруд у кілька поверхів прокладання маслонаповнених кабелів повинно передбачатися в нижніх поверхах цих споруд. 9.2.14 Для зниження пожежної небезпеки кабелів із горючою ізоляцією прокладених у кабельних спорудах та близько до нагрітих поверхонь у виробничих приміщеннях слід передбачати нанесення вогнезахисного покриття на всю поверхню силових та одиничних контрольних кабелів а також на зовнішні шари контрольних кабелів укладених у пучках або багатошарове. 9.2.15 У кабельних спорудах де проектом передбачається повний захист кабелів спеціальними вогнезахисними покриттями згідно з документацією виконаною проектною організацією а також улаштування пожежної сигналізації допускається не передбачати установок автоматичного пожежогасіння 9.2.16 Для кабельних ліній електростанцій і підстанцій необхідно передбачати застосування кабелів які не поширюють горіння. Якщо в кабельних потоках які складаються з кабелів котрі не поширюють горіння кількість спалимої полімерної маси перевищує 7 л на погонний метр такі кабелі потрібно покривати спеціальними вогнезахисними покриттями. 9.3 Вогнестійке ущільнення кабельних ліній 9.3.1 У місцях проходу кабелів крізь будівельні конструкції необхідно передбачати вогнестійкі ущільнення отворів до забезпечення межі вогнестійкості не менше 45 хв. 9.3.2 Проектно-кошторисною документацією слід передбачати багатократне ущільнення кабельних проходок негорючими матеріалами додаток А . 9.3.3 Для проходу кабельних ліній через будівельні прорізи крізь стіни перегородки й перекриття необхідно передбачати: • закладні труби з негорючих матеріалів для прокладання одиничних кабелів та кабелів у кількості менше 10 шт. із ущільненням їх негорючим матеріалом; • для пучків контрольних кабелів із максимальними розмірами по висоті й ширині не більше 100 мм і для одиничних кабелів азбоцементні труби або модульні кабельні проходки з межею вогнестійкості 45 хв з габаритними розмірами по довжині не більше 200 мм та перерізом: 100 мм ? 100 мм односекційні; 100 мм ? 200 мм двосекційні; 100 мм ? 300 мм трисекційні; 100 мм ? 400 мм чотирисекційні. 9.3.4 Багатократне ущільнення кабельних ліній у кабельних спорудах під час монтажних робіт слід виконувати з матеріалів які дозволяють кількаразове їх застосування тобто як інвентарні ущільнювальні вироби а також із легкорозбірних матеріалів для подальшого укладання кабелів у такі періоди робіт: • під час перерв у прокладанні кабельних ліній довше однієї доби; • до моменту випробування кабелів і подачі напруги на власні потреби зі здачею вказаних приміщень в оперативне обслуговування експлуатацією та введенням нарядів-допусків; • до комплексного випробування технологічного обладнання. 9.3.5 Перед здачею кабельного господарства в експлуатацію торці кабельних проходок із волокнистими матеріалами й пакетами рекомендується покривати вогнеза-хисними матеріалами завтовшки не менше 5 мм. 9.3.6 У разі застосування у виробничих приміщеннях металевих коробів типу ККБ КП та ін. вихід окремих кабелів із них належить виконувати з використанням захисних виробів патрубків штуцерів труб сальників та ін. . 9.3.7 Кабельні лінії прокладені в шахтах і металевих коробах ККБ й КП належить ущільнювати негорючими матеріалами з межею вогнестійкості не менше 45 хв у таких місцях: • при вході в кабельні споруди; • у місцях проходу крізь перекриття а також через кожні 20 м на вертикальних ділянках кабельних коробів; • у місцях проходу крізь стіни і перегородки а також через кожні 30 м горизонтальних ділянок і в місцях розгалуження в інші короби. 9.3.8 У разі проходу пучків кабелів крізь стіни перегородки й перекриття для ущільнення кабелів їх треба розкладати як правило в один шар відокремлюючи кожний шар від іншого вогнестійким ущільнювальним матеріалом завтовшки не менше 20 мм. 9.3.9 Отвори в будівельних конструкціях навколо кабельних проходок коробів і труб повинні бути замазані цементним розчином на всю товщину будівельних конструкцій до нормованої межі вогнестійкості. 9.3.10 Для основних потоків кабельних ліній на території ВРП належить застосовувати залізобетонні лотки канали або тунелі. Не допускається застосування кабельних металевих коробів типу ККБ КП та ін. 9.3.11 Наземні кабельні лотки повинні мати вогнестійкі ущільнення в місцях проходу кабелів із кабельних споруд у ці лотки а також у місцях розгалуження на території ВРП. Негорючі ущільнення повинні виконуватися в кабельних каналах у місцях їх проходу з одного приміщення в інше а також у місцях розгалуження каналу та через кожні 50 м по довжині. В кабельних лотках і каналах допускається застосовувати пояси з піску або іншого негорючого матеріалу довжиною не менше 0 3 м. 10 РОЗПОДІЛЬНІ ПРИСТРОЇ ТА ПІДСТАНЦІЇ 35 KB Й ВИЩЕ 10.1 Загальні вимоги 10.1.1 На відкритих і закритих розподільних пристроях і підстанціях напругою 35 кВ та вище слід передбачати протипожежні заходи що залежать від зарахування підстанцій до певної групи визначеної в табл. 5. 10.1.2 На підстанціях III групи в одноповерхових будівлях і спорудах допускається застосовувати незахищені металеві конструкції типу "сендвіч" і "монопанель" з важкогорючим або негорючим утеплювачем. 10.1.3 Службові й допоміжні приміщення в будівлях і спорудах слід відокремлювати від приміщень із технологічним обладнанням розподільних пристроїв силових мас-лонаповнених трансформаторів і т.ін. стінами з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 120 хв. 10.1.4 У приміщеннях регенерації масла маслоохолод-жувачів трансформаторів і закритого встановлення трансформаторів повинні передбачатися заходи які запобігають потраплянню масла в інші приміщення кабельні канали та в коридори обслуговування. Відведення масла з цих приміщень слід передбачати в ємність для аварійного зливання якщо маса масла в одиниці обладнання більше 600 кг. 10.1.5 Між ресиверами з воднем і складом балонів із воднем повинна передбачатися стіна з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 90 хв. Таблиця 5 Група Номінальна напруга підстанцій Потужність установлених силових трансформаторів І 500 кВ та вище Незалежно від потужності 220 і 330 кВ 200 МВ·А та вище Закриті підстанції 110 кВ та вище 63 МВ·А та вище II 220 і 330 кВ від 40 до 200 МВ·А 110 і 154 кВ 63 МВ·А та вище III 220 кВ менше 40 МВ·А 110 і 154 кВ менше 63 МВ·А 35 кВ менше 80 МВ·А 10.1.6 До синхронних компенсаторів із водневим охолодженням необхідно передбачати централізовану подачу водню та вуглекислоти або азоту для витіснення водню . Ручне керування подачею водню та вуглекислоти або азоту слід розміщати в безпечному під час пожежі місці. 10.1.7 Плавкі вставки запобіжників повинні бути каліброваними із зазначенням на клеймі номінального струму вставки клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією . Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється. 10.1.8 З'єднання відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів має здійснюватися за допомогою опресування зварювання паяння або затискачів болтових гвинтових . Місця з'єднання жил проводів і кабелів повинні мати мінімальний перехідний опір щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен не перебільшувати струму втрат ізоляції цілих жил проводів і кабелів. 10.1.9 Усе електрообладнання корпуси електричних машин трансформаторів апаратів світильників розподільних щитів щитів керування підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ. 10.1.10 Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд І та II категорій із захисту від блискавки щороку для III категорії - не рідше одного разу на три роки зі складанням акта в якому вказуються виявлені дефекти. Всі виявлені дефекти у пристроях захисту від блискавок підлягають негайному усуненню. 10.1.11 Приміщення закритих розподільних пристроїв ЗРП повинні утримуватись у чистоті. 10.1.12 Забороняється в приміщеннях і корпусах ЗРП упорядковувати комори й інші підсобні та допоміжні приміщення що не належать до розподільного пристрою а також зберігати електротехнічне обладнання матеріали запасні частини ємності з горючими рідинами а також балони з різноманітними газами. 10.1.13 Для очищення електротехнічного обладнання від бруду й відкладень слід використовувати як правило пожежобезпечні миючі сполуки та препарати. У виняткових випадках за неможливості через технічні причини використовувати спеціальні миючі засоби допускається застосовувати горючі рідини розчинники бензин і т.ін. у кількостях що не перевищують разове використання - до 1 літра. 10.1.14 Під час застосування горючих рідин слід використовувати лише тару яка закривається з матеріалу що не б'ється. 10.1.15 Кабельні канали ЗРП та наземні кабельні лотки відкритих розподільних пристроїв ВРП необхідно утримувати постійно закритими негорючими плитами. Місця підводу кабелів до комірок ЗРП та до інших споруд повинні мати негорюче ущільнення з межею вогнестійкості не менше 45 хв. 10.1.16 Наземні кабельні лотки ВРП повинні мати вогнестійке ущільнення в місцях проходу кабелів із кабельних споруд у ці лотки а також у місцях розгалуження на території ВРП. Негорючі ущільнення слід виконувати в кабельних каналах у місцях їхнього проходу з одного приміщення в інше а також у місцях розгалуження каналу і через кожні 50 м протягом усієї довжини. Місця ущільнення кабельних лотків і каналів позначаються нанесенням на лотки червоних смуг. За необхідності виконуються пояснювальні написи. 10.1.17 У кабельних лотках і каналах допускається використовувати пояси з піску завдовжки не менше 0 3 м. 10.1.18 На території ВРП необхідно періодично скошувати й прибирати траву. Забороняється випалювати суху траву на території об'єкта та на прилеглих до огорожі площадках. 10.1.19 Дозволяється на окремих ділянках території ВРП мати декоративний чагарник або низькорослі дерева листяних порід у т.ч. фруктові якщо вони не заважають загальному огляду території а відстань між деревами й струмопровідними частинами унеможливлює електричне перекриття відповідно до вимог ПУЕ. За деревами повинен бути організований агрономічний догляд. 10.1.20 У місцях розміщення на території ВРП пересувної пожежної техніки відповідно до оперативного плану пожежогасіння повинні бути визначені та обладнані місця заземлення. 10.1.21 Компресорні приміщення слід утримувати у чистоті. Матеріал для витирання обладнання слід зберігати у спеціальних закритих металевих ящиках ємністю не більше 0 5 м3. Дозволяється безпосередньо у приміщенні зберігати до-зовий запас масла для змащування обладнання в закритій тарі що не б'ється металевій пластиковій . 10.2 Відкриті розподільні пристрої 10.2.1 У разі встановлення біля стін будівель категорій Г та Д маслонаповнених трансформаторів які обслуговують ці виробництва на відстані від них менше 10 м необхідно передбачати захист віконних та дверних прорізів відповідно до вимог ПУЕ. 10.2.2 Для запобігання розтіканню масла й поширенню пожежі в разі пошкодження маслонаповнених трансформаторів реакторів із масою масла більше 1 т в одиниці одному баку й бакових вимикачів 110 кВ та вище повинні бути виконані маслоприймачі масловідводи й маслозбірники. 10.2.3 Об'єм маслоприймача повинен бути розрахований на одночасне приймання 100% масла яке вміщується в корпусі трансформатора реактора та 80% масла яке вміщується в одному баку бакового вимикача. 10.2.4 Для трансформаторів реакторів потужністю до 10 МВ·А допускається виконання маслоприймачів без відведення масла. При цьому маслоприймачі слід виконувати заглибленими розрахованими на повний об'єм масла що вміщується над ним в обладнанні та закриватися металевими ґратами зверху на які повинен бути насипаний завтовшки 0 25 м шар чистого гравію або шар промитого гравійного щебеню або шар непористого щебеню іншої породи з частинками завбільшки від 30 до 70 мм. 10.2.5 У маслоприймачах без відведення масла слід передбачати пристрої для відкачування й контролю наявності масла та води. 10.2.6 У стінах маслоприймачів у місцях проходу рейок для викочування обладнання необхідно передбачати замурування їх негорючими матеріалами. 10.2.7 Масловідводи повинні забезпечувати відведення з маслоприймача масла і води яка застосовується для гасіння пожежі автоматичними стаціонарними установками на безпечну в пожежному відношенні відстань від обладнання й споруд; 50% масла та вся кількість води повинні видалятися не довше ніж за 0 25 год. Масловідводи можуть виконуватись у вигляді підземних трубопроводів. 10.2.8 Маслозбірники передбачаються закритого типу і повинні вміщувати повний об'єм масла одиничного обладнання трансформатора реактора яке вміщує найбільшу кількість масла а також 80% загальної з урахуванням 30-хвилинного запасу витрати води з автоматичних установок пожежогасіння. Маслозбірники слід обладнувати сигналізацією про наявність води з виведенням сигналу на головний центральний щит керування. 10.2.9 Фундаменти під маслонаповнені трансформатори або апарати слід виконувати з негорючих матеріалів. 10.2.10 Трансформатори слід установлювати так щоб отвір вихлопної труби не був спрямований на близько встановлене обладнання. Для виконання цієї вимоги допускається встановлення загороджувального щита навпроти отвору труби. 10.2.11 За одиничної потужності відкрито встановлених трансформаторів 110 кВ та вище як трифазних так і однофазних 63 МВ•А та більше між ними або між ними й трансформаторами будь-якої потужності включаючи регулювальні власних потреб та ін. повинні бути встановлені розділювальні перегородки якщо відстань у просвіті між трансформаторами прийнято менше 15 м для вільно розміщених трансформаторів і менше 25 м для трансформаторів установлених уздовж стін будівель електростанцій на відстані менше 40 м від стін. Розділювальні перегородки повинні мати межу вогнестійкості не менше 90 хв ширину не менше ширини маслоприймача гравійної підсипки й висоту не менше висоти вводів вищої напруги. Перегородки повинні встановлюватися за межами маслоприймача. Відстань у просвіті між трансформатором і перегородкою повинна бути не менше 1 5 м. 10.2.12 Трансформатори 500 кВ незалежно від їхньої потужності а також 220-330 кВ потужністю 200 МВ·А та більше слід обладнувати стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння. 10.2.13 Зрошувачі автоматичної установки пожежогасіння трансформаторів реакторів повинні забезпечувати зрошення з інтенсивністю не нижче 0 2 л/с•м2 поверхні яка захищається в т.ч. високовольтні вводи маслоохо-лоджувачі й маслоприймач у межах бортового огородження. Розташування зрошувачів та їх кількість уточнюються за картами зрошення. 10.2.14 Розрахунковий час гасіння пожежі водяними та пінними установками пожежогасіння приймається 10 хв після чого установка повинна вимикатися за необхідності автоматично або вручну. Запас води повинен забезпечувати роботу автоматичної установки пожежогасіння протягом 30 хв. 10.2.15 Пуск автоматичних установок пожежогасіння здійснюється за допомогою диференціального та газового захисту трансформаторів автотрансформаторів і шунтувальних реакторів. 10.2.16 Автоматичний пуск установки слід дублювати дистанційним пуском із щита керування або ручним пуском. 10.2.17 Вузли керування запірно-пускових пристроїв трансформаторів реакторів належить передбачати в окремій будівлі розташованій не ближче ніж за 15 м від цього трансформатора реактора або розташовувати всередині виробничих приміщень крім підвалів вигороджених сітчастою перегородкою. 10.3 Закриті розподільні пристрої 10.3.1 Будівлі й приміщення закритих розподільних пристроїв ЗРП та камери трансформаторів повинні бути І або II ступеня вогнестійкості. 10.3.2 У приміщеннях для ЗРП напругою 110 і 220 кВ у верхній частині стін належить передбачати віконні прорізи із заскленням площею яка дорівнює 30% площі однієї найбільшої зовнішньої стіни. 10.3.3 Трансформаторні приміщення та ЗРП не допускається розміщати: • безпосередньо над і під приміщеннями з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу; • безпосередньо під і над приміщеннями в яких може перебувати більше 50 осіб у період довше однієї години; • під приміщеннями виробництв із мокрим технологічним процесом під душовими вбиральнями ваннами й т.ін. 10.3.4 Масляні трансформатори розміщені всередині приміщень належить установлювати кожний в окремій камері розташованій у першому поверсі та ізольованій від інших приміщень будівлі. 10.3.5 Кожна камера масляних трансформаторів повинна мати окремий вихід назовні або в суміжне приміщення з негорючими підлогою стінами та перекриттями які не містять пожежонебезпечних і вибухонебезпечних предметів апаратів і виробництв. 10.3.6 В одному загальному приміщенні з розподільним пристроєм РП напругою до 1 кВ та вище допускається встановлення одного масляного трансформатора потужністю до 0 63 МВ•А або двох масляних трансформаторів потужністю кожний до 0 4 МВ•А відокремлених від решти частини приміщення перегородкою з межею вогнестійкості 60 хв. 10.3.7 У камерах РП які мають виходи у вибуховий коридор допускається встановлення трансформаторів із масою масла до 600 кг. 10.3.8 Бакові масляні вимикачі з масою масла більше 60 кг слід установлювати у відокремлених вибухових камерах з виходом назовні або у вибуховий коридор. У кожній камері слід передбачати поріг розрахований на утримання повного об'єму масла. 10.3.9 У закритих окремо розташованих прибудованих і вбудованих у виробничі приміщення підстанціях у камерах трансформаторів масляних вимикачів та інших маслонаповнених апаратів із масою масла в одиниці обладнання більше 600 кг повинен бути влаштований пандус або поріг із негорючого матеріалу в дверному прорізі камер чи в прорізі вентиляційного каналу розрахований на утримання 20% масла трансформатора або апарата. Повинні бути також передбачені заходи проти розтікання масла через кабельні споруди. 10.3.10 У разі розміщення камер над підвалом на другому поверсі й вище а також улаштування виходу з камер у вибуховий коридор під трансформаторами масляними вимикачами та іншими маслонаповненими апаратами виконуються маслоприймачі: 1 якщо маса масла до 60 кг поріг або пандус для утримання повного об'єму масла; 2 якщо маса масла від 60 до 600 кг приямок розрахований на повний об'єм масла або поріг пандус при виході з камери; 3 якщо маса масла більше 600 кг маслоприймач розрахований на утримання 20% масла з відведенням його в дренажну систему або маслоприймач на повний об'єм масла без відведення в дренажну систему. В останньому випадку маслоприймач перекривають ґратами з шаром гравію завтовшки 25 мм. 10.3.11 Двері ворота камер що містять маслонаповнене електрообладнання повинні бути протипожежними з межею вогнестійкості не менше 45 хв якщо вони виходять у приміщення котре не відноситься до цієї підстанції а також якщо вони знаходяться між відсіками вибухових коридорів і РП. 10.3.12 Прорізи в міжповерхових перекриттях стінах перегородках і т.ін. повинні бути закриті негорючим матеріалом який забезпечує межу вогнестійкості не менше 45 хв. Отвори в місцях проходу кабелів повинні мати ущільнення з межею вогнестійкості 45 хв. 10.3.13 Перекриття кабельних каналів і подвійної підлоги повинні бути виконані знімними плитами з негорючих матеріалів на одному рівні з чистою підлогою приміщення. Маса окремої плити перекриття повинна бути не більше 50 кг. 10.3.14 Виходи з РП повинні передбачатися: 1 при довжині до 7 м один; 2 при довжині від 7 до 60 м два в кінцях або на відстані 7 м від кінців; 3 при довжині більше 60 м крім виходів у кінцях передбачаються додаткові з таким розрахунком щоб відстань від будь-якої точки коридору обслуговування керування або вибухового коридору до виходу була не більше 30 м. 10.3.15 Вибухові коридори великої довжини належить розділяти на відсіки довжиною не більше 60 м негорючими перегородками з межею вогнестійкості не менше 60 хв з улаштуванням виходів назовні або на сходову клітку. 11 ПРИМІЩЕННЯ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ З ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЮ ТЕХНІКОЮ 11.1 Вимоги цього розділу поширюються на приміщення з улаштуванням електронно-обчислювальних машин ЕОМ автоматизованих систем керування технологічним процесом АСК ТП і систем централізованого контролю керування та автоматики СЦКК електростанцій і підстанцій розміщених безпосередньо у виробничих будівлях корпусах цих підприємств. 11.2 Приміщення з ЕОМ належить передбачати як правило на основних відмітках обслуговування. Не допускається розміщати їх у суміжних приміщеннях із виробництвами категорій А та Б а також у підвалах. 11.3 Розміщення інформаційних та обчислювальних машин і окремих стійок систем контролю й керування із загальною площею не більше 20 м2 допускається передбачати безпосередньо в приміщеннях щитів керування електростанцій і підстанцій ЦЩК БЩК ГЩК або в суміжних із ними приміщеннях релейних панелей. 11.4 Виходи в приміщення категорій В і ? необхідно виконувати через тамбури а в приміщення категорії Д щити керування релейні й т.ін. через дверні прорізи з дверима що самозачиняються з межею вогнестійкості не менше 36 хв. 11.5 У приміщеннях ЕОМ не допускається передбачати облицювання горючими матеріалами поверхні будівельних конструкцій. 11.6 Системи вентиляції й кондиціонування приміщень АСК ТП СЦДУ слід виконувати з негорючих матеріалів та обладнувати пристроями що забезпечують їх вимикання в разі пожежі як на місці їх установлення так і з щита керування БЩК ЦЩК ГЩК . 11.7 Передбачати подвійну підлогу в приміщеннях ЕОМ як правило не рекомендується. 11.8 Кабельні канали слід перекривати знімними плитами з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв. Кабелі в каналах необхідно покривати вог-незахисними матеріалами. 11.9 У місцях проходу кабелів із кабельних каналів до ЕОМ необхідно передбачати вогнестійкі ущільнення отворів до забезпечення межі вогнестійкості не менше 45 хв. 11.10 Прокладання транзитних технологічних комунікацій вентиляційних коробів і кабелів через приміщення АСК ТП СЦКК не допускається. 11.11 У приміщеннях ЕОМ АСК ТП СЦКК електростанцій і підстанцій площею більше 100 м2 із цілодобовим перебуванням чергового персоналу слід передбачати обладнання установками об'ємного газового пожежогасіння хладоном вуглекислотою або їх сумішами з ручним дистанційним керуванням зблокованим із вимкненням вентиляції. Пристрій дистанційного пуску установок газового пожежогасіння слід передбачати біля виходів із цих приміщень у закритих опломбованих шафах. Про спрацювання установки пожежогасіння слід передбачати звуковий і світловий сигнали у приміщення АСК ТП СЦКК а також на ЦЩК або ГЩК. 11.12 У приміщеннях ЕОМ АСК ТП СЦКК площею від 20 до 100 м2 в яких цілодобово перебуває черговий персонал необхідно передбачати встановлення засобів локального пожежогасіння батареї 2БР2МА вогнегасники ОУ-80 та ін. із розрахунком гасіння кожної точки приміщення двома струменями вогнегасної речовини. 11.13 Сховища інформації приміщення для зберігання перфокарт перфострічок магнітних стрічок та пакетів магнітних дисків слід розміщати у відокремлених приміщеннях обладнаних негорючими стелажами й шафами. Зберігати перфокарти перфострічки та магнітні стрічки на стелажах необхідно в металевих касетах. Звукопоглинальне облицювання стін і стель цих приміщень слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів. 11.14 Для промивання деталей необхідно застосовувати негорючі миючі препарати. Промивання чарунок та інших знімних пристроїв горючими рідинами дозволяється лише у спеціальних приміщеннях обладнаних при пливно-витяжною вентиляцією. У разі необхідності проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосередньо в машинному залі та неможливості застосування негорючих речовин для миття дозволяється мати в залі не більше 0 5 л ЛЗР у тарі що не б'ється й щільно закривається. 11.15 Приміщення в яких розташовуються персональні ЕОМ та дисплейні зали де влаштування систем автоматичного пожежогасіння не обов'язкове слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м2 площі приміщення з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини. 11.16 Персональні комп'ютери після закінчення роботи на них повинні відключатися від мережі. 11.17 Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати й вузли кабельні канали та простір між підлогами. 11.18 Не дозволяється: • розміщати машинні зали ЕОМ у підвалах; • проводити роботи з ремонту вузлів блоків ЕОМ безпосередньо в машинному залі; • постійно зберігати в залах ЕОМ перфокарти перфострічки магнітні стрічки та дискети інші носії інформації запасні блоки й деталі зберігатися там можуть лише носії інформації необхідні для поточної роботи ; • залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру що використовується для випробування та контролю ЕОМ. 12 ПРОТИПОЖЕЖНЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ 12.1 На промислових площадках теплових гідравлічних електростанцій і підстанцій І категорії протипожежне водопостачання повинно забезпечувати зовнішнє та внутрішнє пожежогасіння будівель і споруд роботу автоматичних установок пожежогасіння дренчерних завіс на паливоподачі гасіння РПП охолодження головних маслобаків і металевих ферм покриттів машинних залів головних корпусів. 12.2 У проектах електростанцій і підстанцій І групи слід передбачати виробничо-протипожежний водогін високого тиску. На підстанціях II групи слід передбачати зовнішній протипожежний водогін низького тиску зі зберіганням води у двох пожежних резервуарах. На підстанціях III групи з трансформаторами 220 кВ слід передбачати водогін із живленням від існуючої зовнішньої мережі з трансформаторами 35-154 кВ протипожежний водогін і пожежні резервуари не передбачаються. Допускається замість протипожежного водогону передбачати пожежний резервуар що поповнюється водою з водогінної мережі іншого призначення. 12.3 Як вододжерела протипожежного водогону слід передбачати використання водосховищ річок ставків і т.ін. а також запас технічної води в басейнах градирнях і джерела водопостачання інших відповідальних споживачів. 12.4 На промислових площадках теплових і гідравлічних електростанцій повинна як правило передбачатися одна пожежна насосна. 12.5 Для віддаленого ВРП та мазутного господарства слід передбачати окрему пожежну насосну. 12.6 Пожежні насоси допускається встановлювати у будівлях насосних станцій питного виробничого й технічного водопостачання. В заглиблених насосних станціях слід передбачати заходи проти можливого затоплення агрегатів. 12.7 Забір води пожежними насосами слід передбачати двома незалежними один від одного водозаборами. 12.8 Керування пожежними насосами слід передбачати: • від пускових пристроїв біля пожежних кранів і пристроїв СППР установлених у головних корпусах; • відповідно до вимог норм проектування автоматичних установок водяного й пінного пожежогасіння кабельних споруд трансформаторів мазутного господарства ; • від пускових пристроїв у приміщенні встановлення насосів; • із щитів керування ГЩК ЦЩК БЩК . 12.9 На ЦЩК ГЩК слід передбачати сигналізацію про ввімкнення вимкнення та наявність електроживлення пожежних насосів а також контроль рівня запасу води в пожежних резервуарах. 12.10 Розрахункову витрату води на зовнішнє пожежогасіння ТЕС слід приймати відповідно до розділу СНиП із проектування зовнішніх мереж і споруд водопостачання. 12.11 На зовнішнє пожежогасіння електромашинних залів із несучими сталевими межа вогнестійкості 15 хв та огороджувальними конструкціями покриттів зі сталевих профільованих листів із горючим або полімерним утеплювачем витрати води необхідно приймати на 10 л/с більше передбачених відповідним розділом СНиП. Для цих будівель у місцях розміщення зовнішніх пожежних сходів слід передбачати стояки-сухотруби діаметром 80 мм обладнані пожежними з'єднувальними головками на верхньому та на нижньому кінцях стояка. 12.12 На вугільних складах до площадок для охолод-; ження вугілля вибраного з місця самозагоряння належить передбачати встановлення гідрантів із подачею води в кількості 10 л/с. Для складів торфу витрати води на пожежогасіння під . час зберігання слід приймати залежно від маси торфу: 20000 т 25 л/с; більше 20000 до 40000 ? 45 л/с; більше 40000 до 60000 ? 60 л/с. Розрахункове тривання пожежі на складі торфу приймається 10 год. 12.13 Пожежні гідранти на території складів палива слід передбачати навколо штабелів палива не рідше ніж через 150 м а також навпроти розривів між штабелями І та біля площадки розхолоджування. 12.14 Мережі зовнішнього протипожежного водогону головного корпусу допоміжних виробництв мазутомаслогосподарств пилозаводу складів торфу належить проектувати кільцевими. 12.15 Мережі протипожежного водогону на електростанціях і підстанціях І групи слід передбачати зі сталевих труб. 12.16 У північній кліматичній зоні замість пожежних гідрантів допускається передбачати встановлення у теплих приміщеннях біля виходів із будівель або в спеціальних утеплених нішах спарених пожежних кранів діаметром 80 мм. 12.17 На відкритих каналах технологічного водопостачання необхідно передбачати пірси а на закритих каналах резервуарах технологічного водопостачання і градирнях пристрої для забору води з них пересувною пожежною технікою. 12.18 Внутрішній протипожежний водогін належить передбачати: 12.18.1 На теплових газотурбінних і дизельних електростанціях: • у головному корпусі зі встановленням пожежних кранів у машинному відділенні надбункерній галереї бункерному і котельному відділеннях; • пилозаводі; • сушильному заводі; • дробильному корпусі; • розвантажувальному пристрої; • вузлах пересипання; • електролізних; • насосних питного циркуляційного і технологічного водопостачання; • закритих розподільних пристроях із категорією В за пожежною небезпекою; • мазутонасосних; • пікових котельнях; • компресорних на ВРП за наявності на території ВРП мережі протипожежного водогону ; • загальностанційних компресорних при загальному об'ємі більше 3000 м3 ; • у ремонтно-виробничих будівлях і майстернях; • маслоапаратних. 12.18.2 На підстанціях І і II груп у будівлях пультів керування маслоапаратних насосних станціях питного і технічного водопостачання компресорних станціях із загальним об'ємом приміщення більше 3000 м3 у закритих розподільних пристроях із категорією В за пожежною небезпекою. 12.18.3 В адміністративних складських і допоміжних виробничих будівлях електростанцій і підстанцій І і II груп відповідно до вимог СНиП із проектування внутрішнього водопроводу. 12.18.4 На гідравлічних електростанціях у приміщеннях машинних залів генераторів і турбін насосних відкачування питного технічного і протипожежного водопостачання загальностанційних компресорних і компресорних на ВРП за наявності на території ВРП мережі протипожежного водогону в ремонтно-виробничих будівлях і майстернях маслоапаратних. 12.19 Розміщення пожежних кранів у машинних і котельних відділеннях належить передбачати на основних відмітках обслуговування в окремих виробничих приміщеннях розподільних пристроях на опалюваних сходових клітках і в коридорах. 12.20 Встановлення пожежних кранів у приміщеннях паливоподачі як правило слід передбачати в нішах що закриваються дверцятами врівень зі стіною. Допускається встановлювати пожежні крани в настінних шафах верхня кришка яких повинна мати ухил до горизонталі не менше 60°. У разі відсутності опалення в будівлі встановлення пожежних кранів у ній не слід передбачати. 12.21 Під час проектування внутрішнього протипожежного водогону машинного відділення належить передбачати охолодження водою в разі пожежі металевих ферм покриття і захист турбогенераторів із застосуванням пристроїв СППР. 12.22 Розрахункову витрату води і кількість струменів на внутрішнє пожежогасіння енергетичних підприємств належить приймати відповідно до розділу СНиП із проектування внутрішнього водогону і каналізації будівель. 12.23 У будівлях машинних залів у разі застосування незахищених металевих конструкцій і огороджувальних конструкцій із полімерними утеплювачами з об'ємом будівель до 10000 м3 витрату води на внутрішнє пожежогасіння належить збільшувати на 10 л/с 2 струменя по 5 л/с . При більшому об'ємі будівлі витрату води необхідно збільшувати на 5 л/с на кожні повні й неповні 100000 м3. 12.24 Тракти паливоподачі в місцях прилягання транспортних галерей до розвантажувального пристрою дробильного корпусу башти пересипання головного корпусу до вузлів пересипання розташованих на дільниці від розвантажувального пристрою до башти пересипання а також у місцях прилягання транспортних галерей подачі палива зі складу і подавання на склад повинні обладнуватися дренчерними завісами. В приміщеннях горизонтальних галерей із транспортерними стрічками довжиною більше 200 м у місцях прилягання до них поперечних галерей належить передбачати поперечні дренчерні завіси. 12.25 Керування дренчерними завісами паливоподачі слід передбачати з щита керування а також із місць встановлення електрозасувок. Запірна арматура керування дренчерними завісами повинна розміщуватися в доступ- них під час пожежі місцях на сходових площадках та інших місцях . 12.26 У дренчерних завісах належить застосовувати зрошувачі типу ДВ-10 ГОСТ 14630-80 . Трубопроводи зі зрошувачами повинні розташовуватися так щоб водяною завісою перекривався весь проріз галереї. Відстань між зрошувачами повинна бути не більше 1 м. Тиск води перед зрошувачами повинен бути не менше 0 3 МПа 3 кгс/см2 . 12.27 Перевірку працездатності пожежних гідрантів слід здійснювати особам що відповідають за їхній технічний стан разом із пожежними частинами не рідше двох разів на рік навесні й восени з випробуванням на тиск та витрату води і оформленням акта. Випробування водогону слід проводити також після кожного ремонту реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону. 12.28 До пожежних гідрантів водойм повинні бути під'їзди з твердим покриттям. За наявності на території об'єкта або поблизу нього в радіусі до 200 м природних або штучних вододжерел річок озер басейнів градирень тощо до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками пірсами розмірами не менше 12 м ?12 м для встановлення пожежних автомобілів і забору води будь-якої пори року. Під'їзди повинні бути оснащені покажчиками. 12.29 В разі неможливості безпосереднього забору води з пожежного резервуара водойми слід передбачити приймальні мокрі колодязі з'єднані з резервуаром водоймою трубопроводом діаметром не менше 0 2 м. Перед приймальним мокрим колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом. 12.30 Витрачений під час гасіння пожежі запас води із резервуарів має бути відновлений у найкоротший термін але не пізніше ніж за 24 години. Пожежні резервуари повинні бути захищені від замерзання води. На підприємствах що мають водогінні мережі заповнення пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі трубопроводами діаметром не менше 77 мм зі встановленням на них запірної арматури. 12.31 Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду льоду і снігу в холодний період утеплені а стояки звільнені від води. Кришки люків рекомендується фарбувати в червоний колір. 12.32 Пожежні крани на внутрішніх протипожежних водогонах слід установлювати в доступних місцях біля входів у вестибюлях коридорах проходах тощо їх розмііщення не повинно заважати евакуації людей. Кількість вводів у будівлю витрати води визначаються виходячи з вимог будівельних норм. 12.33 У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатися. При цьому біля кранів повинні бути написи таблички про місце розташування і порядок відкривання відповідно засувки або пуску насоса. Із порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити усіх працюючих у приміщенні. 12.34 У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці й пожежному насосі-підвищувачі слід указувати номер і їх призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів слід визначати інструкцією. Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними у них не дозволяється зберігати сторонні предмети та устаткування. Трубопроводи і насоси необхідно фарбувати у червоний колір. 12.35 Приміщення пожежних насосних станцій повинні мати телефонний зв'язок. 12.36 Електрифіковані засувки слід перевіряти не рідше двох разів на рік а пожежні насоси щомісяця з переведенням на резервне електропостачання і з реєстрацією наслідків у журналі. 12.37 На вхідних дверях або біля входу в приміщення насосної станції слід розміщувати напис табло "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі. 12.38 Приміщення пожежної насосної станції слід замикати на замок а місце зберігання ключів зазначати написом на дверях. 13 АВТОМАТИЧНІ УСТАНОВКИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ І СИСТЕМИ ОПОВІЩЕННЯ 13.1 Автоматичні установки пожежогасіння і пожежної сигналізації в будівлях і спорудах належить передбачати згідно з нормами і відомчими переліками будівель приміщень і споруд що підлягають обладнанню установками пожежної автоматики додаток Б . 13.2 Проектування автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації для кабельних споруд машинних залів трансформаторів мазутних резервуарів і підлогових просторів АСК ТП СЦКК необхідно виконувати відповідно до ДБН і відомчих норм із проектування автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації. 13.3 Як вогнегасні речовини в стаціонарних установках пожежогасіння електростанцій і підстанцій належить застосовувати: 13.3.1 Розпилену воду для кабельних споруд силових трансформаторів і реакторів маслобаків турбогенераторів генераторів і синхронних компенсаторів із повітряним охолодженням трактів паливоподачі водяні завіси . 13.3.2 Повітряно-механічну піну для резервуарів з нафтопродуктами і мазутних тепляків електростанцій. 13.3.3 Газові суміші для підлогових просторів залів ЕОМ систем централізованого контролю і керування технологічним процесом. 13.4 Для автоматичного ввімкнення насосів запірно-пускових пристроїв установок пожежогасіння і сигналізації про пожежу слід використовувати: 13.4.1 Для кабельних приміщень і підлогових просторів АСК ТП СЦКК димові або комбіновані що реагують на дим і тепло пожежні сповіщувачі. 13.4.2 Для резервуарів з нафтопродуктами приміщень мазутонасосних маслогосподарства складів і допоміжних приміщень теплові сповіщувачі відповідного виконання залежно від категорії приміщень за вибухопо-жежною небезпекою. 13.4.3 Для трансформаторів реакторів диференціальний і газовий захист або зблоковані з ним спеціальні пристрої виявлення пожежі. 13.5 Пожежні сповіщувачі слід вибирати з умови раннього виявлення пожежі навколишнього середовища їх встановлення вологості вибухонебезпеки робочої температури швидкості повітряного потоку і т.ін. а також зручності експлуатації. 13.6 Сигналізація і керування установками пожежогасіння розміщені у виробничих приміщеннях і на технологічному обладнанні в межах одного блока виносяться на блочні щити керування а в загальностанційних виробничих приміщеннях і ВРП на центральний головний щит керування електростанції. 13.7 На ЦЩК БЩК слід виносити сигнал "Пожежа на блоці №..." і передбачати прямий телефонний зв'язок з об'єктовим пожежним депо за його наявності . 13.8 3 допоміжних будівель і матеріальних складів електростанцій пожежну сигналізацію слід виводити в при- міщення охорони з постійним перебуванням варти або об'єктове пожежне депо. 13.9 На підстанціях пожежна сигналізація і керування установками пожежогасіння виводяться на ЦЩК. 13.10 Усі світлові та звукові сигнали пожежної автоматики повинні бути чіткими і відрізнятися від інших систем технологічної сигналізації щита керування. 13.11 Автоматичний пуск установки пожежогасіння слід дублювати дистанційним пуском із щитів керування з постійним черговим персоналом із БЩК ЦЩК ГЩК а також по місцю встановлення вузлів керування і насосної. 13.12 Дистанційне керування повинно передбачати пуск і зупинку пожежних насосів відкриття і закриття засувок а також відповідних систем вентиляції або кон-диціонування. На щитах керування БЩК ЦЩК ГЩК слід виконувати схему сигналізації відкритого і закритого положень запірної арматури установок пожежогасіння. 13.13 Інерційність пуску автоматичної установки пожежогасіння тобто час від моменту спрацювання пожежного сповіщувача до надходження вогнегасної речовини в зону пожежі не повинна перевищувати 3 хв. 13.14 В автоматичних установках пожежогасіння слід передбачати блокування що запобігає одночасній подачі вогнегасної речовини більше одного напрямку відсіку відповідного захищуваного приміщення або споруди обладнання . Зняття блокування і подачу вогне-гасних речовин в інші приміщення або на обладнання слід виконувати дистанційно відповідно з БЩК ЦЩК ГЩК. 13.15 Вузли керування стаціонарних установок пожежогасіння з ручним або дистанційним увімкненням дрен-черні завіси паливоподачі пожежогасіння повітропідігрівачів генераторів і синхронних компенсаторів із повітряним охолодженням зрошення маслобаків турбогенераторів і т.ін. належить розташовувати в безпечному під час пожежі місці на відстані не більше 50 м від зони обладнання яка захищається. Вузли керування допускається розміщувати на основних відмітках обслуговування будівель крім підвальних приміщень. 13.16 Запірно-пускові пристрої електрозасувки клапани і т.ін. установок пожежогасіння для зручності експлуатації рекомендується групувати в окремих вузлах керування. Такі вузли керування слід розміщувати в місцях доступних і безпечних під час пожежі з температурою повітря не нижче +5 °С. 13.17 До вузлів керування належить передбачати підведення вогнегасних речовин двома трубами від магістрального трубопроводу закільцьованого всередині вузла керування. Перед запірно-пусковими пристроями автоматичних установок пожежогасіння належить встановлювати ремонтні засувки з ручним приводом або використовувати розділяючі засувки підвідних кільцевих трубопроводів з урахуванням можливості виведення в ремонт не більше трьох напрямків цієї установки. 13.18 Не допускається прокладання підвідних трубопроводів установок пожежогасіння по приміщеннях що захищаються цією установкою. 13.19 Ємності з піноутворювачем належить розташовувати поза основними виробничими приміщеннями за винятком насосної пожежогасіння при цьому температура піноутворювача і його розчину повинна підтримуватися від +5 до +20°С за умовами зберігання. 13.20 Кожну ємність із піноутворювачем або його розчином слід обладнувати сигналізацією допустимого рівня. Імпульс від сигналізації слід видавати на панель керування насосної станції пожежогасіння на щит керування мазутонасосної з постійним персоналом а за його відсутності на БЩК ЦЩК або ГЩК. 13.21 Для установок пінного пожежогасіння не допускається застосовувати баки-дозатори. 13.22 Для кабельних споруд що підлягають захисту автоматичними установками пожежогасіння до початку прокладання кабельних ліній належить передбачати випереджаючий ввід їх у роботу з дистанційним керуванням за тимчасовою схемою й забезпеченням необхідної витрати води. До періоду здачі в постійну експлуатацію кабельних споруд установка пожежогасіння повинна працювати в автоматичному режимі за постійною схемою. 13.23 За надійністю електропостачання все електротехнічне обладнання автоматичних установок пожежогасіння елементів керування і пожежної сигналізації відноситься до приймачів електричної енергії І категорії і повинно забезпечуватися від двох незалежних джерел електроживлення. Взаєморезервуючі кабельні лінії електроживлення належить прокладати по різних трасах для унеможливлення їх пошкодження під час пожежі або аварії на відповідному обладнанні або в приміщенні. 13.24 Установки автоматичної пожежної сигналізації з увімкненням резервного електропостачання по постійному струму повинні забезпечуватись електроживленням від акумуляторної батареї протягом 0 5 год. 13.25 Станції установок газового пожежогасіння слід розташовувати як правило на першому поверсі в ізольованому приміщенні з урахуванням вимог ДБН до проектування пожежної автоматики будівель і споруд. 13.26 У приміщеннях із постійним обслуговуючим персоналом головного корпусу електростанцій необхідно передбачати систему оповіщення про пожежу тобто передавання звукових сигналів а також транслювання мовних повідомлень. 13.27 Система оповіщення про пожежу з ГЩК або ЦЩК повинна працювати протягом розрахункового часу можливої евакуації персоналу. Для оповіщення про пожежу може використовуватися загальнооб'єктовий пошуковий гучномовний зв'язок. 13.28 Установки пожежної сигналізації УПС та автоматичні установки пожежогасіння АУП повинні бути справними і утримуватись у постійній готовності. Несправності що впливають на їхню працездатність слід усувати негайно інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Організація що здійснює технічне обслуговування монтаж та налагодження установок повинна мати ліцензію на право виконання цих робіт і несе відповідальність у випадку якщо вони з її вини не спрацювали або не виконали свого призначення. 13.29 На період проведення ремонтних або профілактичних робіт на УПС чи АУП для яких передбачається їх вимкнення адміністрація підприємства зобов'язана вжити заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захи-щуваних приміщень та технологічного устаткування повідомивши про це пожежну охорону об'єкта ДПД якщо вона є. 13.30 Шлейфи пожежної сигналізації лінії керування та.зв'язку повинні контролюватися на режим "Готовність" піддаватися періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком. 13.31 У приміщенні де розташовані прилади станції пожежної сигналізації має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового персоналу в разі появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП. Приміщення повинно бути обладнане аварійним природним та штучним освітленням телефонним зв'язком та переносним електричним ліхтарем бути сухим і добре вентильованим. 13.32 Диспетчерські пункти щити керування пожежні пости і станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою пожежної сигналізації та установок пожежогасіння а також інструкцією з керування установкою системою пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію або пожежу. 13.33 Біля щитів керування установками пожежогасіння повинні бути таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування. В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах керування слід також вивішувати схеми обв'язки на табличках вказувати типи та кількість зрошувачів у секції а засувки і крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки. Такі ж схеми повинні бути і в насосних АУП. 13.34 На об'єкті має бути така документація: • проектна документація та виконавчі креслення на установку; • акт приймання і здачі установки в експлуатацію; • паспорти на устаткування та прилади; • інструкція з експлуатації установки; • акти і протоколи ведення монтажних і налагоджувальних робіт; • плани-графіки технологічного обслуговування і ремонту; • журнал обліку технологічного обслуговування і ремонту установок пожежогасіння. 13.35 Для якісної експлуатації УПС та АУП на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації повинні бути призначені: • особа відповідальна за експлуатацію УПС та АУП; • оперативний черговий персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУП. Обов'язки відповідальної особи і оперативного чергового персоналу слід визначати в інструкції. 14. ВЕНТИЛЯЦІЯ І КОНДИЦЮНУВАННЯ 14.1 Загальні вимоги 14.1.1 Під час проектування опалення вентиляції і кон-диціонування слід керуватись СНиП 2.04.05-91 і передбачати технічні рішення що забезпечують вибухобезпечність систем опалення вентиляції і кондиціонування. 14.1.2 Гарячі поверхні опалювального і вентиляційного устаткування трубопроводів і повітроводів розміщених у приміщеннях у яких вони створюють небезпеку спалаху газів парів аерозолів або пилу треба ізолювати так щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менш ніж на 20% нижче температури самоспалахування вказаних вище речовин. 14.1.3 За відсутності технічної можливості знизити температуру на поверхні ізоляції до зазначеного рівня опалювально-вентиляційне обладнання трубопроводи і повітроводи не слід розміщувати у цих приміщеннях. 14.1.4 Системи вентиляції кондиціонування повітря і повітряного опалення слід передбачати окремими для кожної групи приміщень розміщених у межах одного протипожежного відсіку. 14.1.5 Приміщення однієї категорії за вибухопожеж-ною небезпекою не розділені протипожежними перегородками а також за наявності відкритих отворів загальною площею більше 1 м2 в інші приміщення допускається розглядати як одне приміщення. 14.1.6 Системи вентиляції кондиціонування і повітряного опалення необхідно передбачати загальними для таких приміщень: • громадських адміністративно-побутових і виробничих категорій Д у будь-яких сполученнях ; • виробничих однієї з категорій А або Б розміщених не більше ніж на трьох поверхах; • виробничих однієї з категорій В ? або Д; • складів або комор однієї з категорій А Б або В розміщених не більше ніж на трьох поверхах; • категорій А Б і В у будь-яких сполученнях і складів у будь-яких сполученнях загальною площею не більше 1100 м2 якщо приміщення розміщені в окремій одноповерховій будівлі й мають двері тільки безпосередньо назовні; • категорій ГіДі складів категорії Д. 14.1.7 Системи витяжної загальнообмінної вентиляції зі штучним спонуканням для приміщень категорій А і Б слід передбачати з одним резервним вентилятором що забезпечує витрату повітря необхідного для підтримання в приміщенні концентрації горючих газів парів і пилу яка не перевищує 0 1 нижньої концентраційної межі поширення полум'я НКМПП по газо- паро- і пилоповіт-ряних сумішах. 14.1.8 Резервний вентилятор не слід передбачати: • якщо в разі зупинення системи загальнообмінної вентиляції може бути зупинене пов'язане з нею технологічне устаткування і припинене виділення горючих газів парів і пилу; • якщо в приміщенні передбачена аварійна вентиляція з витратою повітря не меншою необхідної для забезпечення концентрації горючих газів парів або пилу що не перевищує 0 1 НКМПП по газо- паро- і пило-повітряних сумішах. Якщо резервний вентилятор не встановлено слід передбачати вмикання аварійної сигналізації. 14.1.9 Системи місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей слід передбачати з одним резервним вентилятором у т.ч. для ежекторних установок для кожної системи або для двох систем якщо в разі зупинки вентилятора не може бути зупинене технологічне обладнання і концентрація горючих газів парів і пилу перевищить 0 1 НКМПП. Резервний вентилятор допускається не передбачати якщо зниження концентрації горючих речовин у повітрі приміщення до 0 1 НКМПП може бути забезпечено передбаченою системою аварійної вентиляції що вмикається автоматично за досягнення концентрації що перевищує 10% НКМПП. 14.1.10 Систему загальнообмінної вентиляції приміщень складів категорій А Б і В із виділенням горючих газів і парів слід передбачати зі штучним спонуканням. Допускається передбачати такі системи з природним спонуканням якщо виділяються гази і пари легше повітря і необхідний повітрообмін не перевищує двократного за одну годину передбачаючи видалення повітря тільки з верхньої зони. Для приміщень складів категорій А і Б місткістю більше 10 ? необхідно передбачати резервну систему витяжної вентиляції зі штучним спонуканням на необхідний повітрообмін розміщуючи місцеве керування системою при вході. 14.1.11 Рециркуляція повітря не допускається: • із приміщень у яких є шкідливі речовини що займаються в разі зіткнення з нагрітими поверхнями повітронагрівачів якщо перед повітронагрівачем не передбачене очищення повітря; • із приміщень категорій А і Б крім повітряних завіс біля зовнішніх воріт і дверей ; • із 5-метрових зон навколо обладнання розташованого в приміщеннях категорій В ? і Д якщо в цих зонах можуть утворитися вибухонебезпечні суміші горючих газів парів аерозолів з повітрям; • із систем місцевих відсмоктувань шкідливих речовин і вибухонебезпечних сумішей із повітрям; • із тамбур-шлюзів. 14.1.12 Системи місцевих відсмоктувань слід проектувати так щоб концентрація газів парів аерозолів і пилу що видаляються в повітрі не перевищувала 50% НКМПП при температурі за якої видаляються суміші. 14.1.13 Системи загальнообмінної витяжної вентиляції для приміщень категорій В ? і Д що видаляють повітря з 5-метрової зони навколо устаткування яке містить горючі речовини здатні утворити в цій зоні вибухонебезпечні суміші слід передбачати окремими від інших систем цих приміщень. 14.1.14 Системи для цілодобової і цілорічної подачі зовнішнього повітря в один тамбур-шлюз або групу там-бур-шлюзів приміщень категорій А і Б слід проектувати окремими від систем іншого призначення передбачаючи резервний вентилятор. 14.1.15 Системи для подачі повітря в тамбур-шлюзи іншого призначення слід як правило передбачати загальними з системами приміщень що захищаються цими тамбур-шлюзами. 14.1.16 У тамбур-шлюзи приміщень категорій А і Б із виділенням газів або парів а також приміщень із виділенням шкідливих газів 1-го і 2-го класів небезпеки слід передбачати подачу зовнішнього повітря. 14.1.17 Витрату повітря яке подається в тамбур-шлюзи слід приймати з розрахунку створення і підтримання в них надлишкового тиску 20 Па при зачинених дверях стосовно тиску в приміщенні для якого призначений тамбур-шлюз з огляду на різницю тиску між приміщеннями що розділяються тамбур-шлюзом. Витрата повітря яке подається в тамбур-шлюз повинна бути не менше 250 м3/год. 14.1.18 Витрату повітря яке подається в машинне відділення ліфтів у будівлях категорій А і Б слід визначати розрахунком для створення тиску на 20 Па вище тиску частини ліфтової шахти що примикає. Різниця тиску повітря в тамбур-шлюзі у машинному відділенні ліфтів і приміщенні що примикає не повинна перевищувати 50 Па. 14.1.19 Припливно-витяжна вентиляція або витяжна вентиляція із штучним спонуканням передбачається для приямків глибиною 0 5 м і більше а також для оглядових канав що потребують щоденного обслуговування і розміщені у приміщеннях категорій А і Б або в приміщеннях де виділяються шкідливі гази пари або аерозолі з питомою вагою більшою за питому вагу повітря. 14.1.20 Системи вентиляції і кондиціонування повітря повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм. 14.1.21 Залежно від умов виробництва на об'єктах повинні бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів і очищення повітроводів фільтрів вогне-затримуючих клапанів іншого устаткування вентиляційних систем а також визначений порядок вимкнення вентиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі або аварії. 14.1.22 Особа призначена відповідальною за технічний стан і справність вентиляційних систем зобов'язана забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки під час їх експлуатації. 14.1.23 Не допускається робота технологічного устаткування у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях за несправних або відключених гідрофільтрів сухих фільтрів пиловідсмоктувальних пиловловлюваль-них та інших пристроїв систем вентиляції. 14.1.24 Повітря що містить горючий пил або горючі відходи слід очищати до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід установлювати камневловлювачі а для затримання металевих предметів магнітні вловлювачі. 14.1.25 Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється: • відключати або знімати вогнезатримуючі пристрої; • випалювати накопичені в повітроводах зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини; • закривати витяжні канали отвори і решітки; • залишати двері вентиляційних камер відчиненими складувати в камерах різні матеріали устаткування і т.ін.; • використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для відведення газів від приладів опалення газових колонок кип'ятильників та інших нагрівальних приладів; • складувати впритул на відстані менше 0 5 м до повітроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці; • видаляти за допомогою тієї самої системи відсмоктувань різні гази пари пил та інші речовини що в разі змішування можуть викликати спалахи горіння або вибух; • експлуатувати переповнені циклони. 14.1.26 Не дозволяється: • розміщення холодильних установок систем кондиціонування повітря в житлових будівлях будівлях лікувально-профілактичних закладів інтернатів для людей похилого віку та інвалідів дитячих закладів і готелів; розміщення холодильних установок компресійного типу з утриманням 250 кг і більше масла в будь-якій із холодильних машин над або під приміщеннями з масовим постійним або тимчасовим перебуванням людей. 14.1.27 Застосування аміачних холодильних установок дозволяється тільки для холодопостачання систем кондиціонування повітря виробничих приміщень; у цьому випадку установки слід розміщувати в окремих будівлях прибудовах або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель. 14.2 Аварійна вентиляція 14.2.1 Приміщення де можливо раптове надходження в приміщення великих обсягів вибухонебезпечних газів і парів ЛЗР забезпечуються аварійною вентиляцією. 14.2.2 Аварійну вентиляцію для виробничих приміщень слід передбачати відповідно до вимог технологічної частини проекту з огляду на несумісність за часом аварії технологічного і вентиляційного устаткування. 14.2.3 Аварійну вентиляцію в приміщеннях категорій А і Б слід проектувати зі штучним спонуканням. 14.2.4 Якщо температура категорія і група вибухо-небезпечності суміші горючих газів парів і аерозолів з повітрям не відповідає даним із вибухозахисту вентилятора то системи аварійної вентиляції слід передбачати з ежекторами для будівель будь-якої поверховості або припливну вентиляцію зі штучним спонуканням для витіснення газів і парів через аераційні ліхтарі шахти або дефлектори для одноповерхових будівель у які в разі аварії надходять горючі гази або пари густиною менше густини повітря. 14.2.5 Аварійну вентиляцію приміщень В ? і Д слід проектувати зі штучним спонуканням; допускається проектувати аварійну вентиляцію з природним спонуканням за умови забезпечення необхідної витрати повітря при розрахункових параметрах приміщень Б у теплий період року. 14.2.6 Для аварійної вентиляції слід використовувати: • основні й резервні системи загальнообмінної вентиляції і системи місцевих відсмоктувань що забезпечують витрату повітря необхідного для аварійної вентиляції; . • основні й резервні системи загальнообмінної вентиляції місцевих відсмоктувань і системи аварійної вентиляції на нестачу витрати повітря; • тільки системи аварійної вентиляції якщо використання основних і резервних систем неможливе або недоцільне. 14.2.7 Витяжні пристрої решітки або патрубки для видалення газів що надходять у приміщення і парів системами аварійної вентиляції необхідно розміщувати в таких зонах: • у робочій зоні в разі надходження газів і парів із питомою вагою більшою за питому вагу повітря; • у верхній зоні в разі надходження газів і парів із меншою питомою вагою. 14.2.8 Для відшкодування витрати повітря що видаляється аварійною вентиляцією спеціальні припливні системи не передбачаються. 14.3 Протидимний захист у разі пожежі 14.3.1 Для забезпечення евакуації людей із будівель на початковій стадії пожежі що виникла в одному з приміщень передбачають аварійну вентиляцію для видалення диму. 14.3.2 Видалення диму слід передбачати: • із коридорів або холів житлових громадських і адміністративно-побутових будівель відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2002 СНиП 2.08.01-89 СНиП 2.08.02-89 і СНиП 2.09.04-87; • із коридорів виробничих і адміністративно-побутових будівель висотою більше 26 5 м; • із коридорів довжиною більше 15м що не мають природного освітлення світловими отворами в зовнішніх огородженнях виробничих будівель категорій А Б і В з числом поверхів два і більше; • із кожного виробничого або складського приміщення з постійними робочими місцями без природного освітлення або з природним освітленням що не має механізованих приводів для відчиняння фрамуг у верхній частині вікон на рівні 2 2 м і більше від підлоги до низу фрамуг і для відкривання отворів у ліхтарях якщо приміщення віднесені до категорій А Б В а також Г і Д у будівлях IVa ступеня вогнестійкості; • із кожного приміщення що не має природного освітлення: громадського або адміністративно-побутового якщо воно призначене для масового перебування людей; приміщення площею 55 м2 і більше призначеного для зберігання або використання горючих матеріалів якщо в ньому є постійні робочі місця; гардеробних площею 200 м2 і більше. 14.3.3 Допускається проектувати видалення диму через коридор що примикає із виробничих приміщень категорії В площею 200 м2 і менше. 14.3.4 Допускається не передбачати протидимну аварійну вентиляцію: • у приміщеннях час заповнення яких димом більший за час необхідний для безпечної евакуації людей із приміщень крім приміщень категорій А і Б ; • у приміщеннях обладнаних установками автоматичного газового пожежогасіння; • у лабораторних приміщеннях категорії В площею 36 м2 і менше; • у коридорах і холах якщо для всіх приміщень що мають двері в цей коридор проектується безпосереднє видалення диму. 14.3.5. У кабельних спорудах у зв'язку з відсутністю в них постійних робочих місць не потрібно проектувати протидимну вентиляцію для видалення диму після пожежі: для цього можуть бути використані системи загальнообмінної вентиляції кабельних споруд. Кратність повітрообміну під час видалення диму після пожежі нормами не регламентується. 14.3.6 Видалення диму із кабельних споруд системами загальнообмінної вентиляції слід передбачати за межі будівель і споруд як правило над їхнім покриттям. 14.3.7 Кабельні споруди за винятком естакад колодязів для сполучних муфт каналів і камер повинні бути забезпечені природною або штучною вентиляцією причому вентиляція кожного відсіку повинна бути незалежною. 14.3.8 Вентиляційні пристрої повинні бути обладнані заслінками шиберами для припинення доступу повітря в разі виникнення пожежі. Виконання вентиляційних пристроїв повинно забезпечити можливість застосування автоматичного припинення доступу повітря в споруди. 14.3.9 Не допускається передбачати встановлення осьових вентиляторів в огороджувальних конструкціях кабельних споруд. Система вентиляції в приміщеннях обладнаних автоматичними установками пожежогасіння повинна вимикатись у разі спрацювання установок пожежогасіння. 14.3.10 На кожному повітроводі пожежонебезпечних приміщень у місцях проходу крізь огороджувальні будівельні конструкції слід передбачати установлення вогне-затримуючих клапанів. 14.3.11 Видалення диму із коридорів або холів слід проектувати окремими системами зі штучним спонуканням. Витрату диму слід визначати розрахунком. 14.3.12 Приміщення площею більше 1600 м2 необхідно розділяти на димові зони з огляду на можливість виникнення пожежі в одній із них. Кожну димову зону слід як правило огороджувати щільними вертикальними завісами з негорючих матеріалів що опускаються зі стелі до підлоги але не нижче 2 5 м від неї створюючи під стелею "резервуари диму". Площа димової зони не повинна перевищувати 1600 м2. 14.3.13 Видалення диму безпосередньо з приміщень одноповерхових будівель як правило слід передбачати витяжними системами з природним спонуканням через димові шахти з димовими клапанами або відкривні ліхтарі що не задуваються. 14.3.14 3 прилеглої до вікон зони шириною до 15 м допускається видалення диму через віконні фрамуги стулки низ яких знаходиться на рівні не менш ніж 2 2 м від підлоги. 14.3.15 У багатоповерхових будівлях як правило слід передбачати витяжні пристрої зі штучним спонуканням; допускається передбачати окремі для кожного ізольованого приміщення димові шахти з природним спонуканням. 14.3.16 Для протидимного захисту слід передбачати: • установлення радіальних вентиляторів з електродвигунами на одному валу в т.ч. радіальних дахових вентиляторів у виконанні відповідної категорії обслуговуваного приміщення без м'яких вставок для видалення диму під час пожежі. Допускається застосування м'яких вставок із негорючих матеріалів а також установлення радіальних вентиляторів на клинопасовій передачі або на муфті що охолоджується повітрям; • повітроводи і шахти з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 45 хв для видалення диму безпосередньо з приміщення 30 хв - із коридорів і холів 15 хв для видалення газів після пожежі; • димові клапани із негорючих матеріалів що автоматично відкриваються в разі пожежі з межею вогнестійкості 30 хв для видалення диму з коридорів холів і приміщень і 15 хв для видалення газів і диму після пожежі. Допускається застосовувати клапани з ненормованою межею вогнестійкості для систем що обслуговують одне приміщення; димоприймальні пристрої слід розміщувати по можливості більш рівномірно на всій площі приміщення димової зони або резервуара диму площу обслуговування одним димовим пристроєм слід приймати не більше 900 м2; • викид диму в атмосферу на висоті менше 2 м від покрівлі з горючих або важкогорючих матеріалів а в разі захисту покрівлі негорючими матеріалами на відстані 2 м від краю викидного отвору на меншій висоті; над шахтами за природного спонукання повітря слід передбачати встановлення дефлекторів а в системах із штучним спонуканням труб без зонтів; • установлення зворотних клапанів у вентиляторів. 14.3.17 Вентилятори для видалення диму слід розміщувати в окремих від інших систем приміщеннях із протипожежними перегородками 1-го типу. 14.3.18 У приміщеннях для витяжного устаткування протидимного захисту слід передбачати вентиляцію що забезпечує в разі пожежі температуру повітря яка не перевищує 60 °С у теплий період року. 14.3.19 Допускається розміщення вентиляторів витяжних систем на покрівлі й зовні будівлі крім районів із розрахунковою температурою зовнішнього повітря мінус 40°С і нижче . Встановлені зовні вентилятори крім дахових повинні бути відгороджені як правило сіткою від сторонніх осіб. 14.3.20 Видалення газів і диму після пожежі з приміщень що захищаються установками газового пожежогасіння слід передбачати зі штучним спонуканням із нижньої зони приміщень. 14.3.21 У місцях перетинання повітроводами крім транзитних огородження приміщення що обслуговується газовим пожежогасінням слід передбачати вогне-затримуючі клапани з межею вогнестійкості не менше 15 хв. 14.3.22 Для видалення диму під час пожежі й газів після пожежі допускається використовувати системи аварійної і основної вентиляції що задовольняють вимоги норм. 14.3.23 Подачу зовнішнього повітря в разі пожежі для протидимного захисту будівель слід передбачати: • у ліфтові шахти за відсутності у виходу з них тамбур-шлюзів у будівлях із незадимлюваними сходовими клітками; • у незадимлювані сходові клітки типу Н2; • у тамбур-шлюзи при незадимлюваних сходових клітках типу Н3; • у тамбур-шлюзи перед ліфтами у підвальному поверсі громадських адміністративно-побутових і виробничих будівель; • у тамбур-шлюзи перед східцями у підвальних поверхах із приміщеннями категорії В; • у машинні приміщення ліфтів у будівлях категорій А і Б крім ліфтових шахт у яких під час пожежі підтримується надлишковий тиск повітря. 14.3.24 У приміщеннях ЦЩК ГЩК БЩК слід передбачати підпір повітря не менше 20 Па 2 кгс/м2 . 14.3.25 Закриті сходові клітки без природного освітлення слід обладнувати системами підпору повітря з автоматичним від димових пожежних сповіщувачів і ручним за місцем ввімкненням у разі пожежі. 14.3.26 Витрату зовнішнього повітря для протидимного захисту слід розраховувати на забезпечення тиску повітря не менше 20 Па: • у нижній частині ліфтових шахт при зачинених дверях у ліфтових шахтах на всіх поверхах крім нижнього ; • у нижній частині кожного відсіку незадимлюваних сходових кліток типу Н2 при відчинених дверях на шляху евакуації з коридорів і холів на поверсі пожежі в сходову клітку і з будівлі назовні при зачинених дверях із коридорів і холів на усіх інших поверхах; • у тамбур-шлюзах на поверсі пожежі в будівлях із не-задимлюваними сходовими клітками типу НЗ при одних відчинених дверях у коридор або хол у тамбур-шлюзах перед ліфтами в підвальних поверхах при зачинених дверях а також у тамбур-шлюзах у підвальних поверхах при відчинених дверях у підвальний поверх. 14.3.27 Не менше одного разу на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з увімкненням вентиляторів ручним способом або від пожежних сповіщувачів про що складається акт. 14.3.28 Для підтримання систем протидимної вентиляції у працездатному стані необхідно: • щотижня перевіряти стан вентиляторів виконавчих механізмів положення клапанів заслінок; наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв захисного засклення на кнопках ручного пуску; • періодично очищати від бруду та пилу у зимовий час -від обледеніння вентиляційні решітки клапани виконавчі механізми плавкі замки кінцеві вимикачі; регулювати натяг пасів трансмісії вентиляційних агрегатів усувати несправності електричних пристроїв вентиляційних установок порушення цілості повітроводів та їх з'єднань. 14.3.29 Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути пояснювальні написи таблички про їх призначення. Щит пульт ручного керування пристроями системи протидимного захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок їх ввімкнення в роботу. 14.3.30 Двері які входять до системи протидимного захисту повинні мати справні пристрої для самозачинення та ущільнювальні прокладки у притворах а також засклення з армованого скла або бути суцільними . 14.3.31 Вентилятори систем протидимної вентиляції слід розміщувати в окремих від вентиляторів інших систем приміщеннях. При цьому вентилятори димовидалення і підпору повітря не допускається розміщувати в загальній камері. 14.3.32 Пристрої для повітрозабору систем підпору повітря слід розміщувати так щоб унеможливити потрапляння в них продуктів горіння які виходять із систем димовидалення та вікон будівель. 14.3.33 У каналах димовидалення і підпору повітря прокладання будь-яких комунікацій не дозволяється. 14.3.34 Сигнали про виникнення пожежі та включення в роботу протидимного захисту будівель із підвищеною кількістю поверхів слід як правило передавати на місцевий диспетчерський пункт у житлових будинках з підвищеною кількістю поверхів на об'єднані диспетчерські системи житлових господарств . 14.3.35 У черговому режимі димові клапани системи протидимного захисту на всіх поверхах повинні бути закриті. 14.4 Вентиляційне устаткування 14.4.1 Обладнання у вибухозахищеному виконанні слід передбачати: • в разі розміщення устаткування в приміщеннях категорій А і Б або у повітроводах систем що обслуговують ці приміщення; • для систем вентиляції кондиціонування і повітряного опалення у т.ч. з повітроповітряними теплоутиліза-торами приміщень категорій А і Б; • для систем загальнообмінної витяжної вентиляції для приміщень категорій В Г Д що видаляють повітря з 5-метрової зони навколо устаткування що містять горючі речовини які можуть утворювати в цій зоні вибухонебезпечні суміші; • для систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей. 14.4.2 Якщо температура категорія і група вибухонебезпечної суміші горючих газів парів аерозолів пилу з повітрям не відповідають технічним умовам на вибухо-захищені вентилятори слід передбачати ежекторні установки. У системах з ежекторними установками слід передбачати вентилятори повітродувки або компресори у звичайному виконанні якщо вони працюють на зовнішньому повітрі. 14.4.3 Для приміщень категорій А Б устаткування припливних систем вентиляції кондиціонування і повітряного опалення а також повітроповітряні теплоути-лізатори з використанням тепла повітря з приміщень інших категорій розміщені в приміщеннях вентиляційного устаткування приймають у звичайному виконанні якщо передбачені вибухозахищені зворотні клапани. 14.4.4 Для очищення вибухонебезпечної пилоповітря-ної суміші від горючих речовин слід застосовувати пиловловлювачі й фільтри: • у разі сухого очищення у вибухозахищеному виконанні як правило з пристроями для безупинного видалення уловленого пилу; • у разі мокрого очищення у т.ч. пінного як правило у вибухозахищеному виконанні за технічного обґрунтування допускається у звичайному виконанні . 14.4.5 Теплоутилізатори і шумоглушники слід застосовувати з негорючих матеріалів для теплообмінної внутрішньої поверхні теплоутилізаторів допускається застосування важкогорючих матеріалів. 14.4.6 Устаткування крім устаткування повітряних і повітряно-теплових завіс з рециркуляцією і без рециркуляції повітря не допускається розміщувати в обслуговуваних приміщеннях: • складів категорій А Б і В; • житлових громадських і адміністративно-побутових будівель крім устаткування з витратою повітря 10 тис.м3/год і менше. 14.4.7 Устаткування систем аварійної вентиляції і місцевих відсмоктувань допускається розміщувати в обслуговуваних ними приміщеннях. 14.4.8 Устаткування систем приміщень категорій А і Б а також устаткування систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей не допускається розміщувати в приміщеннях підвалів. 14.4.9 Пиловловлювачі для сухого очищення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші слід розміщувати як правило перед вентиляторами. 14.4.10 Пиловловлювачі для сухого очищення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші слід розміщувати поза виробничими будівлями відкрито на відстані не менше 10 м від стін або в окремих будівлях як правило разом із вентиляторами. 14.4.11 Пиловловлювачі для сухого очищення пожежо-небезпечної пилоповітряної суміші слід розміщувати: • поза будівлями І і II ступенів вогнестійкості безпосередньо біля стін якщо по всій висоті будівлі на відстані не менше 2 м по горизонталі від пиловловлювачів немає віконних прорізів або якщо є вікна що не відчиняються з подвійними рамами в металевих сплетіннях із заскленням з армованого скла або заповненням із склоблоків; за наявності вікон що відчиняються пиловловлювачі слід розміщувати на відстані не менше 10 м від стін будівлі; • поза будівлями III ІІІа ІІІб IV IVa V ступенів вогнестійкості на відстані не менше 10 м від стін; • усередині будівель в окремих приміщеннях для вентиляційного устаткування разом з вентилятором та іншими пиловловлювачами пожежонебезпечних пилопо-вітряних сумішей; установлення таких уловлювачів допускається в приміщеннях підвалів за умови механізованого безупинного видалення горючого пилу або за ручного його видалення якщо маса накопичуваного пилу в бункерах або інших закритих ємностях у підвальному приміщенні не перевищує 200 кг а також усередині виробничих приміщень крім категорій А і Б у разі витрати повітря не більше 15 тис. м3/год якщо пиловловлювачі зблоковані з технологічним устаткуванням. 14.4.12 У виробничих приміщеннях допускається встановлення фільтрів для очищення пожежонебезпечної пилоповітряної суміші від горючого пилу якщо концентрація пилу в очищеному повітрі що надходить безпосередньо в приміщення де встановлений фільтр не перевищує 30% гранично допустимої концентрації ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони. 14.4.13 Пиловідстійні камери для вибухо- і пожежонебезпечної пилоповітряної суміші застосовувати не допускається. 14.4.14 Устаткування систем припливної вентиляції кондиціонування і повітряного опалення що обслуговують приміщення категорій А і Б не допускається розміщувати у загальному приміщенні з обладнанням витяжних систем а також припливно-витяжних систем з рециркуляцією повітря або повітроповітряними теплоутилізаторами. 14.4.15 На повітроводах припливних систем що обслуговують приміщення категорій А і Б включаючи кімнати адміністрації відпочинку та обігріву робітників що розташовані у цих приміщеннях слід передбачати вибу-хозахищені зворотні клапани у місцях перетинання повітроводами огороджень приміщень для вентиляційного устаткування. 14.4.16 Устаткування припливних систем із рециркуляцією повітря що обслуговують приміщення категорії В не допускається розміщувати в загальних приміщеннях для вентиляційного устаткування систем для приміщень інших категорій за вибухопожежною небезпекою. 14.4.17 Устаткування витяжних систем загальнооб-мінної вентиляції що обслуговують приміщення категорій А і Б не слід розміщувати в загальному приміщенні для вентиляційного устаткування разом із устаткуванням інших систем. 14.4.18 Устаткування витяжних систем загальнооб-мінної вентиляції для приміщень категорій А і Б допускається розміщувати у загальному приміщенні для вентиляційного устаткування разом із устаткуванням систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей без пиловловлювачів або з мокрими пиловловлювачами якщо у повітроводах неможливі відкладення горючих речовин. Устаткування витяжних систем із приміщень категорії В не слід розміщувати у загальному приміщенні з устаткуванням витяжних систем із приміщень категорії Г. 14.4.19 Устаткування систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей не слід розміщувати разом з устаткуванням інших систем у загальному приміщенні для вентиляційного устаткування. 14.5 Приміщення для вентиляційного устаткування 14.5.1 Приміщення для вентиляційного устаткування слід розміщувати у межах протипожежного відсіку в якому знаходяться обслуговувані приміщення. Приміщення для вентиляційного устаткування допускається розміщувати за протипожежною стіною протипожежного відсіку або в межах протипожежної зони в будівлях І II і ПІа ступенів вогнестійкості. При цьому приміщення повинно примикати до протипожежної стіни в ньому не слід розміщувати устаткування для обслуговування приміщень що знаходяться по різні боки протипожежної стіни а на повітроводах що перетинають протипожежну стіну слід передбачати вогнезатримуючі клапани. 14.5.2 Огороджувальні конструкції приміщення для вентиляційного устаткування розміщеного за протипожежною стіною слід передбачати з межею вогнестійкості 45 хв двері з межею вогнестійкості 36 хв. 14.5.3 Витяжні установки пожежонебезпечних приміщень слід розташовувати в окремих приміщеннях огороджувальні конструкції яких слід передбачати з межею вогнестійкості 45 хв. 14.5.4 Приміщення з пиловловлювачами для сухого очищення вибухонебезпечних сумішей не допускається розміщувати під приміщеннями з масовим перебуванням людей. 14.5.5 Приміщення для устаткування витяжних систем слід відносити до категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщень які вони обслуговують. Приміщення для вентиляторів повітродувок і компресорів що подають зовнішнє повітря в ежектори розташовані поза цим приміщенням слід відносити до категорії Д а подавальних повітря що забирається з інших приміщень до категорії цих приміщень. 14.5.6 Категорію приміщень для устаткування систем місцевих відсмоктувань що видаляють вибухонебезпечні суміші від технологічного устаткування розміщуваного в приміщеннях категорій В ? і Д у громадських і адміністративно-побутових приміщеннях слід встановлювати розрахунком відповідно до ОНТП 24-86 або приймати А чи Б. 14.5.7 Приміщення для устаткування систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних пилоповітряних сумішей із пиловловлювачами мокрого очищення розміщеними перед вентиляторами допускається в разі обґрунтування відносити до приміщень категорії Д. 14.5.8 Приміщення для устаткування витяжних систем що обслуговують кілька приміщень різних категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою слід відносити до більш небезпечної категорії. 14.5.9 Приміщення для устаткування припливних систем слід відносити: • до категорії В якщо в них розміщені фільтри з маслом місткістю 75 л і більше масою 60 кг і більше в одній із систем; • до категорії В якщо система працює з рециркуляцією повітря з приміщень категорії В крім випадків коли повітря забирається з приміщення без виділень горючих газів і пилу або коли для очищення повітря від пилу застосовують пінні чи мокрі пиловловлювачі; • до категорії приміщень тепло повітря яких використовується у повітроповітряних теплоутилізаторах; • до категорії Д в інших випадках. 14.5.10 У приміщеннях для устаткування систем що обслуговують приміщення категорій А і Б загальнообмінної витяжної вентиляції для приміщень категорій В Г Д що видаляють повітря з 5-метрової зони навколо устаткування що містять горючі речовини які утворюють вибухонебезпечні суміші а також у приміщеннях для устаткування систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей не слід передбачати місця для теплових пунктів водяних насосних виконання ремонтних робіт регенерації масла та для інших цілей. 14.5.11 Прокладати труби з ЛЗР і ГР та газами через приміщення для вентиляційного устаткування забороняється. 14.5.12 Прокладати каналізаційні труби крім труб зливової каналізації або труб для збирання води з вище розміщених приміщень для вентиляційного устаткування через приміщення для вентиляційного устаткування припливних систем не допускається. 14.5.13 Приміщення в яких розміщуються бромисто-літієві й пароежекторні холодильні машини та теплові насоси з холодоагентом хладоном слід відносити до категорії Д а з холодоагентом аміаком до категорії Б. Зберігання масла слід передбачати в окремому приміщенні. 14.5.14 Холодильні установки компресійного типу з холодоагентом хладоном при утриманні масла 250 кг і більше у будь-якій із холодильних машин не допускається розміщувати у приміщеннях громадських адміністративно-побутових і виробничих будівель якщо над їхнім перекриттям або під підлогою є приміщення з масовим перебуванням людей. 14.5.15 Вентиляційні камери циклони фільтри повітроводи слід регулярно очищати від горючого пилу відходів виробництва жирових відкладень пожежобез-печними засобами. Перевірку і очищення вентиляційного устаткування слід проводити за графіком затвердженим адміністрацією об'єкта. Результати огляду обов'язково заносяться у спеціальний журнал. 14.5.16 Для запобігання засміченню території підприємства горючими відходами бункери під циклонами повинні мати суцільне огородження з негорючого матеріалу з воротами що закриваються. В інструкції про заходи пожежної безпеки підприємства необхідно визначити максимально допустиму кількість відходів у бункерах порядок і періодичність їх очищення. 14.6 Повітроводи 14.6.1 На повітроводах систем загальнообмінної вентиляції повітряного опалення і кондиціонування для запо- бігання проникненню в приміщення продуктів горіння диму під час пожежі необхідно передбачати такі пристрої: • вогнезатримуючі клапани на поповерхових збірних повітроводах у місцях приєднання їх до вертикального колектора для громадських і адміністративно-побутових приміщень; • повітряні затвори на поверхових збірних повітроводах у місцях приєднання до вертикального або горизонтального колектора для приміщень житлових громадських і адміністративно-побутових у багатоповерхових будівлях а також для виробничих приміщень категорій Г і Д; • вогнезатримуючі клапани на повітроводах що обслуговують приміщення категорій А Б і В у місцях перетинання повітроводами найближчої до обслуговуваного приміщення протипожежної перешкоди або перекриття; • вогнезатримуючий клапан на кожному транзитному збірному повітроводі на відстані не більше 1 м від найближчого до вентилятора відгалуження що обслуговує групу приміщень крім складів однієї з категорій А Б або В загальною площею не більше 300 м2 у межах одного поверху з виходом у загальний коридор; • зворотні клапани на окремих повітроводах для кожного приміщення категорій А Б або В у місцях приєднання їх до збірного повітроводу або колектора. 14.6.2 Вогнезатримуючі клапани слід встановлювати в перешкоді безпосередньо в перешкоді з будь-якого боку або за її межами забезпечуючи на ділянці повітроводу від перешкоди до клапана межу вогнестійкості що дорівнює межі вогнестійкості перешкоди. 14.6.3 Установлення зворотних клапанів слід передбачати для захисту від перетікання шкідливих речовин 1-го і 2-го класів небезпеки за непрацюючої вентиляції з одних приміщень в інші розміщених на різних поверхах у яких витрата зовнішнього повітря визначена з умови асиміляції шкідливих речовин. 14.6.4 Повітроводи з негорючих матеріалів слід проектувати: • для систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних і пожежонебезпечних сумішей аварійної системи і систем що транспортують повітря з температурою 80 °С і вище на всій їх протяжності; • для транзитних ділянок або колекторів систем загально-обмінної вентиляції кондиціонування повітря і повітряного опалення житлових громадських адміністративно-побутових і виробничих будівель; • для прокладання в межах приміщень для вентиляційного устаткування а також у технічних поверхах і підвалах. 14.6.5 Повітроводи з важкогорючих матеріалів допускається передбачати в одноповерхових будівлях для житлових громадських і адміністративно-побутових і виробничих приміщень категорії Д крім приміщень з масовим перебуванням людей. 14.6.6 Повітроводи з горючих матеріалів допускається передбачати в межах обслуговуваних приміщень. 14.6.7 Повітроводи слід застосовувати: • класу ? щільні для транзитних ділянок систем загальнообмінної вентиляції і повітряного опалення при статичному тиску біля вентилятора більше 1400 Па а також систем що обслуговують приміщення категорій А і Б; • класу ? нормальні в інших випадках. 14.6.8 Для приміщень громадських і адміністративно-побутових будівель а також для приміщень категорій В крім складів Г і Д допускається передбачати транзитні повітроводи з негорючих матеріалів із ненормованою межею вогнестійкості передбачаючи встановлення вогне-затримуючих клапанів при перетинанні повітроводами перекриття з нормованою межею вогнестійкості 15 хв і більше або кожної протипожежної перешкоди з нормованою межею вогнестійкості 45 хв і більше. 14.6.9 Транзитні повітроводи і колектори систем будь-якого призначення допускається проектувати: • з важкогорючих і горючих матеріалів за умови прокладання кожного повітроводу в окремій шахті кожуху або гільзі з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості 30 хв; • з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості нижче нормованої але не нижче 15 хв для повітроводів а також колекторів для приміщень категорій А Б і В за умови прокладання повітроводів і колекторів у загальних шахтах та інших огородженнях із негорючих матеріалів з межею вогнестійкості 30 хв. 14.6.10 Транзитні повітроводи для систем тамбур-шлюзів при приміщеннях категорій А і Б а також систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей слід проектувати з межею вогнестійкості 30 хв. 14.6.11 Вогнезатримуючі клапани встановлювані в отворах і повітроводах що перетинають перекриття і проти- пожежні перешкоди слід передбачати з межею вогнестійкості: 60 хв у разі нормованої межі вогнестійкості перекриття або перешкоди 60 хв і більше; 30 хв у разі нормованої межі вогнестійкості перекриття або перешкоди 45 хв; 15 хв у разі нормованої межі вогнестійкості перекриття або перешкоди 15 хв. В інших випадках вогнезатримуючі клапани слід передбачати не меншими за межу вогнестійкості повітроводу для якого вони призначені але не менше 15 хв. 14.6.12 Транзитні повітроводи не слід прокладати через сходові клітки за винятком повітроводів припливної протидимної вентиляції і через приміщення сховищ. 14.6.13 Транзитні повітроводи через кабельні споруди допускається передбачати в разі неможливості виконання самостійних повітроводів із кожного відсіку кабельних споруд. Транзитні повітроводи у цих випадках повинні виконуватися з негорючих матеріалів і мати межу вогнестійкості не менше 30 хв. 14.6.14 Повітроводи для приміщень категорій А і Б і повітроводи систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей не слід прокладати в підвалах і підпідлогових каналах. 14.6.15 Місця проходу транзитних повітроводів крізь стіни перегородки і перекриття будівель у т.ч. у кожухах і шахтах слід ущільнювати негорючими матеріалами забезпечуючи нормовану межу вогнестійкості огородження яке перетинається. 14.6.16 Напірні ділянки повітроводів систем місцевих відсмоктувань вибухонебезпечних сумішей а також шкідливих речовин 1-го і 2-го класів небезпеки не слід передбачати через інші приміщення. Зазначені повітроводи необхідно проектувати зварними класу ? без рознімних з'єднань. 14.6.17 Усередині повітроводів і на відстані 50 мм від їхніх стінок не допускається розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами кабелі електропроводку і каналізаційні трубопроводи; не допускається також перетинання повітроводів цими комунікаціями. 14.6.18 Витяжні повітроводи через які транспортуються горючі й вибухонебезпечні речовини пил волокна і т.ін. повинні мати пристрої для очищення люки розбірні з'єднання і т.ін. . 14.6.19 Вогнезатримуючі пристрої магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах пристрої блокування вентиляційних систем із пожежною сигналізацією і системами пожежогасіння а також автоматичні пристрої вимкнення вентиляції в разі пожежі слід перевіряти у встановлені адміністрацією підприємства терміни але не рідше одного разу на півріччя і утримувати в справному робочому стані. 14.7 Електропостачання і автоматизація систем вентиляції 14.7.1 Електропостачання систем аварійної вентиляції і протидимного захисту крім систем для видалення газів і диму після пожежі слід передбачати за І категорією. За неможливості через місцеві умови здійснювати живлення електроприймачів І категорії від двох незалежних джерел допускається здійснювати живлення від одного джерела від різних трансформаторів двотрансформаторної підстанції. При цьому підстанції повинні бути приєднаними до різних ліній живлення прокладеними по різних трасах і мати пристрої автоматичного ввімкнення резерву як правило на боці низької напруги. 14.7.2 У будівлях і приміщеннях обладнаних системами протидимного захисту слід передбачати автоматичну пожежну сигналізацію. 14.7.3 Для будівель і приміщень обладнаних автоматичними установками пожежогасіння або автоматичної пожежної сигналізації слід передбачати автоматичне блокування електроприймачів крім електроприймачів устаткування що приєднується до однофазної мережі освітлення систем вентиляції а також системи протидимного захисту з цими установками для: • вимкнення в разі пожежі систем вентиляції крім систем подачі повітря в тамбур-шлюзи приміщень категорій А і Б; • ввімкнення в разі пожежі систем аварійного протидимного захисту крім систем видалення диму і газів після пожежі з приміщень обладнаних установками газового пожежогасіння ; • відкривання димових клапанів у приміщенні або димовій зоні в якій відбулася пожежа або в коридорі на поверсі пожежі та закривання вогнезатримуючих клапанів. 14.7.4 Димові й вогнезатримуючі клапани фрамуги стулки та інші відкривні пристрої шахт ліхтарів і вікон призначені або використовувані для протидимного захисту повинні мати автоматичне дистанційне і ручне у місці їх установлення керування. 14.7.5 Приміщення що мають автоматичну установку пожежогасіння або автоматичну пожежну сигналізацію повинні бути обладнані дистанційними пристроями розміщеними поза обслуговуваними ними приміщеннями. За наявності вимог одночасного вимкнення усіх систем вентиляції в приміщеннях категорій А і Б дистанційні пристрої слід передбачати зовні будівлі. Для приміщень категорії В допускається передбачати дистанційне вимкнення систем вентиляції для окремих зон площею не менше 2500 м2. 14.7.6 Сигналізацію про роботу устаткування "Ввімкнена" "Аварія" слід передбачати для систем: • місцевих відсмоктувань що видаляють шкідливі речовини 1-го і 2-го класів небезпеки або вибухонебезпечні суміші; • витяжної вентиляції приміщень складів категорій А і Б в яких відхилення контрольованих параметрів від норми може призвести до аварії. 14.7.7 Автоматичне блокування слід передбачати для: • закривання клапанів на повітроводах для приміщень що захищаються установками газового пожежогасіння в разі вимкнення вентиляторів системи вентиляції цих приміщень; • ввімкнення резервного устаткування у разі виходу з ладу основного; • ввімкнення системи аварійної вентиляції в разі утворення в повітрі робочої зони приміщення концентрацій шкідливих речовин що перевищують ГДК а також концентрацій горючих речовин у повітрі приміщення що перевищують 10% НКМПП газо- паро- і пило-повітряної суміші. 14.7.8 Автоматичне блокування не вмонтованих у технологічне устаткування вентиляторів якщо немає резервних для систем місцевих відсмоктувань що видаляють шкідливі речовини 1-го і 2-го класів небезпеки або вибухонебезпечної суміші слід проектувати передбачаючи зупинення технологічного устаткування в разі виходу з ладу вентиляторів а за неможливості зупинення технологічного устаткування ввімкнення аварійної сигналізації. 14.7.9 Для обладнання металевих трубопроводів і повітроводів систем опалення вентиляції приміщень категорій А і Б а також систем місцевих відсмоктувань що видаляють вибухонебезпечні суміші слід передбачати заземлення. На усій протяжності систему вентиляції з'єднують за-землювальними провідниками в безперервний електричний ланцюг і приєднують до заземлювальних пристроїв контурів заземлення електроустаткування і блискавкозахисту . 15 ПОЖЕЖНІ ДЕПО 15.1 Пожежні депо для об'єктових пожежних частин електростанцій розташованих поза містами необхідно передбачати залежно від їхньої потужності: 1 на 2 автомобілі - в разі потужності ТЕС до 1000 МВт; 2 на 4 автомобілі - в разі потужності ТЕС від 1000 МВт до 4000 МВт і ГЕС 2000 МВт і вище; 3 пожежні депо на більшу кількість автомобілів біля ТЕС і ГЕС належить передбачати за погодженням з Мін-паливенерго. 15.2 На складах рідкого палива ТЕС розташованих на самостійних площадках що не входять в радіус обслуговування об'єктових і міських пожежних частин слід передбачати пожежні пости або приміщення для пожежного обладнання залежно від об'єму складу: 1 приміщення площею 20 м2 для пожежного обладнання і пожежних мотопомп у разі об'єму складу до 100 тис. м3 включно; 2 пожежний пост на один автомобіль із боксом для резервного автомобіля -- у разі об'єму складу більше 100 тис. м3. 15.3 Біля теплоцентралей ТЕЦ розташованих у містах окремого об'єктового депо передбачати не треба. В разі розміщення ТЕЦ у промислових зонах міст необхідно передбачати фінансування будівництва загально-вузлових пожежних депо. 15.4 На підстанціях будь-якої напруги що відносяться до лінійних споруд електромереж пожежні депо не передбачаються. На віддалених підстанціях напругою 500 кВ та вище необхідно передбачати утеплене приміщення для зберігання пожежного інвентарю та іншого пожежно-технічного майна запасу піноутворювача до 2 т а також для розміщення мотопомп або одного пожежного автомобіля. 15.5 Проектами не повинні визначатись обладнання пожежних депо меблями технікою та іншим майном а також чисельність і штати пожежної охорони на електростанції. Залежно від потужності електростанції що проектується розрахунок житла для особового складу об'єктової пожежної охорони слід провадити згідно з типовим штатом персоналу електростанції. ДОДАТОК А до п.9.3.2 Інструкції "Протипожежний захист енергетичних підприємств окремих об'єктів та енергоагрегатів" довідковий ПЕРЕЛІК основних вогнестійких матеріалів для ущільнення проходів кабелів крізь будівельні конструкції ДОДАТОК Б до п. 13.1 Інструкції "Протипожежний захист енергетичних підприємств окремих об'єктів та енергоагрегатів" обов'язковий ПЕРЕЛІК будівель приміщень і споруд підприємств що підлягають обладнанню установками пожежної автоматики Інформаційні дані ЗАМОВЛЕНА Міністерством палива та енергетики України РОЗРОБЛЕНА Державним науково-дослідним проектно-вишукувальним технологіч ним інститутом з перспектив розвитку енергетики "Енергоперспек- тива" ВНЕСЕНА Департаментом НС та ОП Мінпаливенерго України РОЗРОБНИКИ О.О.Євменєв В.М. Стрелковський Департамент НС та ОП Мінпалив- енерго України В.П.Гончаренко В.М. Пустовойт В.В.Косюк ДНД- ПВТІ "Енергоперспектива" УЗГОДЖЕНА Державним департаментом пожежної безпеки МНС України лист від 14.07.2003 №17/1/2092 ПРИЙНЯТО Наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.10.2004 ТА НАДАНО № 643 ЧИННОСТІ СТРОК ПЕРЕГЛЯДУ 2009 рік НА ЗАМІНУ НАПБ 05.028-2000 Інструкція з проектування протипожежного за хисту енергетичних підприємств Мінпаливенерго України