Професійна програма підвищення кваліфікації державних службовців V - VII категорій посад

Професійна програма підвищення кваліфікації державних службовців V - VII категорій посад І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Успіх соціально-економічних і політичних перетворень в Україні визначальною мірою залежить від ефективної роботи органів державної виконавчої влади всіх рівнів. В свою чергу забезпечення ефективності державного управління нерозривно пов'язано з вирішенням проблеми компетентності та професіоналізму державних службовців. Тому організація ефективної системи професійного навчання держслужбовців розглядається як одне з першочергових завдань без розв'язання якого неможливо підняти ефективність державного управління. Одним з центральних елементів цієї системи є підвищення кваліфікації державних службовців і в першу чергу тих які мають досвід практичної роботи в центральних або місцевих органах державної виконавчої влади чи виконавчих органах місцевого самоврядування на посадах відповідних категорій але в силу об'єктивних обставин зумовлених нинішнім соціально-економічним і політичним станом української держави потребують суттєвого оновлення знань освоєння сучасних методів державного управління на основі здобуття відповідних вмінь та навичок а на сьогодні таких держслужбовців в Україні переважна більшість . Аналіз чинних законодавчих і нормативних документів за період 1993-2001рр. свідчить що на даний час в Україні в основному сформоване правове поле яким регулюються питання обов'язкового підвищення держслужбовцями своєї професійної кваліфікації. Зокрема Законом України "Про державну службу" до основних обов'язків держслужбовців віднесено постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення власної професійної кваліфікації ст.10 а обов'язковою умовою формування кадрового резерву державних службовців є підвищення кваліфікації яке згідно зі ст.29 має здійснюватись у навчальних закладах не рідше одного разу на п'ять років. При цьому результати навчання повинні бути однією з визначальних підстав для просування працівників по службі. Наступним кроком у правовому регулюванні підвищення кваліфікації державних службовців стала Програма кадрового забезпечення державної служби затверджена Указом Президента України від 10.11.05 № 1035. Нею визначена необхідність розробки професійних програм підвищення кваліфікації ПППК та визначення державних вимог до рівня підготовки державних службовців п.4 а також окреслене місце ПППК як однієї із складових державної системи підготовки перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців п.2 . Важливість значення ПППК як складової відповідної державної системи підвищення кваліфікації набуло підтвердження ще в одному нормативному документі – “Положенні про систему підготовки перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.97 № 167 п.2 . У п.3 цього Положення поняття підвищення кваліфікації державних службовців визначене як навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі. Нарешті КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА підготовки державних службовців яка затверджена Указом Президента України від 09.10.2000р. №1212/2000 серед низки проблем що викликають необхідність вирішення визначає наступні: * визнання професійного навчання як обов’язкової невід’ємної складової професійної діяльності державних службовців та осіб з кадрового резерву роботи з персоналом та розвиток гарантованих державою умов для такого навчання; * формування змісту професійного навчання; * організація навчального процесу відповідно до державних потреб на основі впровадження сучасних наукових досліджень та широкого використання вітчизняного і іноземного досвіду у сфері державного управління та державної служби. Зміст навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців має бути спрямований на оновлення та поглиблення соціально-гуманітарних політичних правових економічних управлінських та спеціальних фахових знань та умінь включаючи вивчення вітчизняного та іноземного досвіду державного управління та державної служби фахового досвіду необхідного для осіб які займають посади певної категорії державних службовців. Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців є основною формою підвищення кваліфікації. Окрім вирішення завдання фахового удосконалення та оновлення знань і умінь державних службовців які займають посади відповідних категорій в органах на які поширюється чинність Закону "Про державну службу" а також осіб зарахованих до кадрового резерву професійні програми покликані виконати ще одну важливу функцію сприяти запровадженню державної системи проведення оцінки рівня кваліфікації держслужбовців атестації яка має здійснюватись після їх навчання за ПППК. Такий директивний підхід в умовах сучасної України де переважна більшість держслужбовців набула знань і досвіду управлінської роботи ще за часів тоталітарного суспільства і має відповідний менталітет є виправданим оскільки повне і одномоментне зникнення елементів адміністративного спонукання потреби у навчанні так само як і надання суб'єктам навчання повної свободи у виборі його форм і змісту за нинішніх умов означатиме втрату керованості кадровою політикою в сфері державної служби. Таким чином навчання за професійними програмами державних службовців зокрема V-VII категорій найближчим часом на певний термін має стати основним видом підвищення їх кваліфікації а самі програми - визначальним елементом державної системи атестації критерієм визначення державних вимог до професійної підготовки держслужбовців. Життєвий цикл ПППК розрахований на час необхідний для одноразового проходження навчання всіма державними службовцями які не мають фахової підготовки в галузі державного управління. Термін дії професійної програми буде визначатись періодом впродовж якого відбуватиметься процес підвищення рівня вирівнювання знань та вмінь тих державних службовців які закріпились і працюють в системі державної служби до рівня знань та вмінь набутих новою генерацією держслужбовців за програмою підготовки магістрів у освітньому напрямку “державне управління”. В подальшому підвищення кваліфікації державних службовців пропонується здійснювати шляхом їх участі у цільових тематичних семінарах відповідно до конкретних потреб кожного держслужбовця а навчання за ПППК здійснювати лише при: * прийомі уперше на державну службу протягом першого року роботи . * зарахуванні до кадрового резерву з посади виконавця на посаду керівника V-VI категорії або на посаду вищої I-IV категорії ; * зайнятті посад вищої категорії з посади виконавця посади керівника V-VI категорії або посади вищої I-IV категорії ; * за підсумками чергової атестації яка проводиться не рідше одного разу на п'ять років і є обов'язковою для кожного державного службовця. Державні службовці які мають освітньо-кваліфікаційний рівень магістра з освітнього напрямку “державне управління” навчання за ПППК не проходять. Програмою кадрового забезпечення державної служби п.4 визначено що навчання за ПППК держслужбовців I-IV категорій здійснює Українська Академія державного управління при Президентові України УАДУ Щодо держслужбовців V-VII категорій то їх навчання за професійними програмами мають здійснювати регіональні обласні центри та інші навчальні заклади з підготовки перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів п.4 . Положенням про систему підготовки перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців п.4 визначено що професійні програми розробляються навчальними закладами згідно з вимогами названого Положення і нормативних документів Міносвіти України. Програми підготовлені навчальними закладами розглядаються і затверджуються галузевими або регіональними координаційними радами по роботі з кадрами узгоджуються з Головдержслужбою та відповідними органами на які поширюється чинність Закону "Про державну службу" Після цього програми проходять акредитацію яку проводять ГУДС та УАДУ. У контексті концепції інституційного удосконалення державної служби в Україні розробка професійних програм підвищення кваліфікації розглядається як одна з найбільш відповідальних її складових. Проте аналіз професійних програм підвищення кваліфікації державних службовців V-VII категорій розроблених в регіональних центрах та інших навчальних закладах і поданих до Головдержслужби засвідчив їх слабку узгодженість між собою щодо дотримання державних вимог до програм підвищення кваліфікації. Зокрема це простежується в тому що кожна програма відзначається своєю власною фаховою логікою та власним підходом до визначення навчальних цілей змісту навчального матеріалу часу на його вивчення форм і кількості заходів контролю знань слухачів тощо 3 огляду на поставлене завдання визначення державних вимог стандартів до рівня професійної підготовки державних службовців такий стан організації підвищення кваліфікації за ПППК не можна було вважати задовільним. Тому нагальною та актуальною є задача розробки нормативної частини професійної програми яка б чітко регламентувала однозначно визначала єдиний перелік навчальних дисциплін модулів обов'язкових для вивчення всіма держслужбовцями V-VII категорій їх зміст обсяг навчальні цілі форми підсумкового контролю. Представлена професійна програма підвищення кваліфікації державних службовців V-VII категорій є документом який визначає зміст і структуру навчального плану підвищення кваліфікації зміст і обсяги навчальних модулів його нормативної частини на основі визначених завдань і функцій державних службовців. ПППК призначена для підвищення кваліфікації державних службовців уперше прийнятих на державну службу на посади V-VII категорій які не мають фахової підготовки в галузі державного управління. Навчання за ПППК мас також здійснюватись при зарахуванні держслужбовців до кадрового резерву зайнятті посад вищої категорії та перед черговою атестацією яка проводиться не рідше одного разу на п'ять років і є обов'язковою для кожного державного службовця. Для фахівців уперше прийнятих на державну службу підвищення кваліфікації за професійною програмою має відбутися протягом першого року служби. Особам які успішно пройшли атестацію за професійною програмою видається свідоцтво про підвищення кваліфікації встановленого державного зразка. Мета навчання державних службовців V-VII категорій за ПППК полягає в тому щоб: * надати і оновити знання та вдосконалити і розвинути вміння необхідні для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі; * привести фахову підготовку у відповідність сучасним вимогам до професійної кваліфікації державного службовця підняти рівень базових знань та вмінь до рівня магістрів державної служби; * сформувати у державних службовців мотивацію потреб у постійному самовдосконаленні вмінні самостійно вчитися. Тривалість підвищення кваліфікації за професійною програмою складає 216 годин. Програмою кадрового забезпечення державної служби п.4 визначено що строки підвищення кваліфікації державних службовців з відривом від роботи в стінах навчального закладу не повинні перевищувати 4-х тижнів. За чинними в Україні нормами встановленими Міністерством освіти для вищих навчальних закладів Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах затверджене наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161 навчальний час студента слухача планується з розрахунку 9 академічних годин на день при шестиденному робочому тижні п.4.1 . Тривалість аудиторних занять як правило не повинна перевищувати 6 академічних годин на день п.3.10.2 . Таким чином максимальний обсяг навчального навантаження слухача під час підвищення кваліфікації враховуючи самостійну роботу не повинен перевищувати 54 годин на тиждень 36 академічних годин аудиторних занять . За одиницю планування навчального процесу в програмі прийнято 1 кредит який дорівнює 54 академічним годинам загального часу навчання аудиторна + самостійна робота Розподіл часу між аудиторною і самостійною роботою може здійснюватись у співвідношенні від І/3 до 2/3 навчальним закладом самостійно у залежності від форми навчання п.3.10.2 . Для спрощення організації навчального процесу зокрема задля забезпечення зручності при складанні розкладу занять окремі навчальні модулі мають обсяг кратний 0 33 кредиту 18 навчальним годинам . Відповідно до вимог Положення про систему підготовки перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців методичних рекомендацій Головного управління державної служби щодо розробки ПППК програма побудована за модульним принципом. Вона містить три складові загальну функціональну і галузеву кожна з яких в свою чергу має дві частини: * нормативну обов'язкову для вивчення всіма слухачами у всіх навчальних закладах; * варіативну вибіркову перелік навчальних модулів якої складається з навчальних модулів що обираються навчальними закладами та слухачами самостійно виходячи з конкретних потреб у навчанні. Нормативна частина. Аналіз складу державних службовців V-VII категорій виконаний за результатами вивчення: * повноважень функцій і структури центральних та регіональних органів державної влади а також органів місцевого самоврядування областей міст і районів; * повноважень і функцій голів селищних та сільських рад працівники та посадові особи органів місцевого самоврядування прирівняні до відповідних категорій посад держслужбовців ; свідчить що існує значна розбіжність у рівнях складності вирішуваних ними завдань та мірі відповідальності за їх наслідки а також широке розмаїття в сферах діяльності держслужбовців цих категорій. Разом з тим аналіз складу необхідних знань і вмінь а також відповідних навчальних дисциплін модулів визначених при проведенні аналізу потреб державних службовців у навчанні показав що ці особливості можливо врахувати при розробці професійної програми. 3 урахуванням сказаного віднесення навчальних дисциплін модулів до нормативної частини в програмі здійснено на таких принципах: * заохочення у навчанні максимальної кількості слухачів. Коло навчальних модулів повинно забезпечувати набуття оновлення поглиблення знань та формування вдосконалення розвиток вмінь необхідних у значній мірі всьому масиву державних службовців означених категорій незалежно від спеціальності за здобутою освітою досвіду попередньої до вступу на державну службу роботи характеру роботи сфери діяльності на державній службі віку професійних та особистісних якостей; * оскільки навчання за професійною програмою та атестація державних службовців є одним з елементів інструментів державної кадрової політики у сфері державного управління навчальні модулі нормативної частини програми повинні забезпечувати задоволення загальнодержавних інтересів у сфері вдосконалення кадрів державної служби рівень професійної кваліфікації патріотизму культури гуманності етики державного службовця тощо . Загальна складова. Вивчення та аналіз чинних нормативних документів результатів наукових досліджень з проблем підвищення кваліфікації а також навчальних матеріалів розроблених закладами освіти яким надано право проводити підготовку і підвищення кваліфікації державних службовців зокрема навчальних центрів підвищення кваліфікації показало що серед питань які стосуються вимог до складових професійних програм найменш опрацьованими і обґрунтованими виявились питання визначення обсягу і змісту загальної складової і зокрема її нормативної частини. Опанування загальної складової професійної програми має сприяти розкриттю базисних питань що торкаються професійних знань умінь та особистих якостей державного службовця не пов'язаних безпосередньо з механізмом реалізації завдань та виконанням конкретних функцій у певній галузі чи сфері діяльності на даному робочому місці . Основна мета навчання за загальною складовою полягає у наданні та поглибленні конкретних знань з управлінських правових економічних соціально-гуманітарних дисциплін формуванні умінь їх застосовувати в практичній діяльності а також корегуванні світоглядних засад державного службовця для забезпечення адекватного розуміння ним своїх обов’язків і повноважень які викладені в професійно-кваліфікаційній характеристиці. Зміст загальної складової випливає із Закону України "Про державну службу" вищеназваного Положення та вимог до держслужбовців визначених. Науково-методичною радою при Головдержслужбі. Насамперед це: * високий рівень загальнокультурної освіченості громадської свідомості та відповідальності патріотизму; * задоволення вимог щодо етики поведінки державних службовців ст.5 Закону "Про державну службу" : o сумлінне виконання обов'язків самодисципліна ; o шанобливе ставлення до громадян керівників і співробітників; o збереження інтересів державної служби та репутації держслужбовця; o збереження національних інтересів України; o невикористання службового становища у власних інтересах та недопущення корупційних дій; o об'єктивність і неупередженість до юридичних та фізичних осіб; o недопущення проявів бюрократизму відомчості; місництва; * оволодіння: o знаннями з права політології економіки адміністрування фінансів кадрового менеджменту екології соціальних та гуманітарних наук; o вмінням вільно орієнтуватися в соціально-політичному просторі відбирати аналізувати та узагальнювати інформацію; o аналітичним мисленням розумінням сучасних проблем менеджменту; технологією адміністративної роботи; здатністю продуктувати нові ідеї управлінські рішення соціальні технології. Разом з тим кожному держслужбовцю сьогодні необхідні також знання уміння та навички для роботи в складних соціальних економічних і політичних умовах сучасної України які попри унітарний устрій держави мають ще й яскраво виражену регіональну специфіку строкатість національного складу та історичних традицій політичних уподобань населення його належність до різних віросповідань та релігійних конфесій різні рівні розвитку і стану продуктивних сил та інфраструктури регіонів кліматичні географічні та екологічні умови близькість чи віддаленість зовнішніх кордонів тощо . Вочевидь для однаково успішної реалізації управлінських функцій на всій території та в усіх сферах діяльності державні службовці мають володіти сучасними науковими системними знаннями а також інструментарієм та відповідними процедурами їх реалізації у вигляді конкретних розпорядчих консультативних та дорадчих дій. Беручи до уваги вищезазначене до нормативної частини загальної складової програми включені такі навчальні модулі: * ЗН-1. Основи теорії та історії державного будівництва в Україні. * ЗН-2. Сучасне державотворення в Україні. Територіальна організація влади в Україні. * ЗН-3. Основи системного підходу до розгляду складних соціально-економічних систем; * ЗН-4. Державне управління і державна служба; * ЗН-5. Правове забезпечення державного управління і державної служби; * ЗН-6. Державне регулювання економіки; * ЗН-7. Політологія. Гуманітарна та соціальна політика України. Функціональна складова. Положенням про систему підготовки перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців визначено що опанування функціональної складової професійної програми повинно допомогти державному службовцеві у розв'язанні питань що визначаються його посадовими обов'язками та узагальненими професійними завданнями тобто має здійснюватись через набуття додаткових знань і умінь що відповідають вимогам до його професійного рівня На відміну від загальної складової цикл дисциплін що мають увійти до функціональної складової повинен сприяти опануванню таких навчальних тем які дозволять державному службовцю розв’язувати поставлені перед ним завдання тобто безпосередньо виконувати управлінські та/або виконавчі функції і обов'язки що визначені в його посадових інструкціях. Хоча не можна провести чіткої межі між змістом загальної та функціональної складових ПППК певне взаємопроникнення на рівні навчальних розділів і тем неминуче одним з формальних критеріїв віднесення конкретного навчального модулю до функціональної складової в програмі полягає в тому що основною метою навчання за функціональною складовою є в першу чергу оволодіння технологією: * для керівників: адміністративно-управлінської роботи методами розробки прийняття оптимізації та контролю управлінських рішень управління персоналом належне забезпечення комунікативної функції в тому числі зв'язків з громадськістю ; * для виконавців: адміністративно-виконавської роботи організації безпосереднього виконання своїх функціональних службових обов'язків в тому числі з використанням засобів обчислювальної та організаційної техніки правил діловодства підготовки різних документів організації свого робочого місця тощо. . В підсумку навчання за цією складовою особливого значення набуває формування відповідних умінь що може бути забезпечено більшою порівняно із загальною складовою питомою вагою інтерактивних методів навчання практичних семінарських занять "круглих столів" дискусій ділових та рольових ігор тощо з розглядом обговоренням аналізом розігруванням конкретних управлінських або виконавських ситуацій. Має різнитись і методика викладання модулів функціональної складової. Одна з головних її особливостей полягає в тому що викладач повинен максимально сприяти процесу навчання а не одноосібно його здійснювати. Використовуючи відповідні методи необхідно заохотити слухачів до обміну відповідною інформацією надати їм можливість вчитись один у одного пропонуючи слухачам нову інформацію відшукувати споріднені відомості з якими вони вже обізнані та поєднувати нову інформацію з уже відомою. Нормативна частина функціональної складової ПППК комплектується навчальними модулями які покликані навчити слухачів методам практичного застосування управлінських наук стимулювати у них потребу використання сучасних технологій організації процесів у сфері адміністративного управління сприяти виробленню у державних службовців наукових підходів до організації свого робочого часу та робочого місця сформувати потребу у подальшому професійному самовдосконаленні. Це мають бути наступні модулі: * ФН-1-1. Соціальні та психологічні аспекти державного управління для керівників ; * ФН-1-2. Організація діяльності державного службовця для виконавців . Аналіз кадрового забезпечення органів виконавчої влади і самоврядування див. "Каталог узагальнених завдань та функцій державних службовців V-VII категорій" на рис.2 засвідчує що державні службовці V-VII категорій майже однаково часто обіймають посади як керівників низової ланки на рівні населених пунктів сільської місцевості та районів так і основних виконавців які працюють на посадах спеціалістів на рівні областей міст Києва і Севастополя а також центральних органів влади Ця особливість врахована в програмі шляхом закладення в неї відповідного дуалізму при визначенні змісту нормативної частини функціональної складової. Керівникам у першу чергу необхідно вивчити та навчитись застосовувати основні положення науки про управління персоналом психології в т ч конфліктології та педагогіки Public Relations а виконавцям - питання організації безпосереднього виконання своїх функціональних службових обов'язків в тому числі з використанням засобів обчислювальної та організаційної техніки правил діловодства підготовки різних документів організації свого робочого місця тощо. Галузева складова програми повністю компонується з варіативних модулів і має на меті здобуття додаткових знань умінь та навичок з новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності На рис 1 наведена структура професійної програми підвищення кваліфікації із зазначенням співвідношення її складових а в межах кожної складової – частин. ЗАГАЛЬНА СКЛАДОВА 50 % загального навчального часу ФУНКЦІОНАЛЬНА СКЛАДОВА 33 3 % загального навчального часу ГАЛУЗЕВА СКЛАДОВА 16 7 % загального навчального часу 83 3 % нормативних дисциплін 16 7 % вибіркових дисциплін дисциплін самостійного вибору навчального закладу 25 % нормативних дисциплін 75 % вибіркових дисциплін дисциплін самостійного вибору навчального закладу – – 100 % вибіркових дисциплін дисциплін самостійного вибору навчального закладу РАЗОМ 50 % нормативних дисциплін 50 % вибіркових дисциплін дисциплін самостійного вибору навчального закладу Рис 1 Структура ПППК державних службовців V-VII категорій. В цілому 50% загального обсягу навчального часу складають дисципліни модулі нормативної частини 50% - варіативної За основу визначення переліку і змісту навчальних модулів нормативної частини ПППК були взяті розроблені Мінпраці України і Головдержслужбою професійно-кваліфікаційні характеристики посад державних службовців ПКХ . Результат аналізу розділів "завдання обов'язки та повноваження" "має право" та "повинен знати" після цілеспрямованої систематизації був використаний для розробки змісту підвищення кваліфікації II. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН № п/п Назва модулю Навчальна робота аудиторна+самостійна Вид підсумкового контролю Кредити Години ЗАГАЛЬНА СКЛАДОВА ЗС 2 0 108 комплексне тестування Нормативна частина 3Н 1 66 90 ЗН-1 Основи теорії та історії державного будівництва в Україні 0 11 6 ЗН-2 Сучасне державотворення в Україні. Територіальна організація влади в Україні 0 22 12 ЗН-3 Основи системного підходу до розгляду складних соціально-економічних систем 0 22 12 ЗН-4 Державне управління і державна служба 0 33 18 ЗН-5 Правове забезпечення державного управління і державної служби 0 33 18 ЗН-6 Державне регулювання економіки 0 22 12 ЗН-7 Політологія. Гуманітарна та соціальна політика в Україні. 0 23 12 Варіативна частина 3В 0 17 9 ЗВ-1 Інноваційна діяльність 0 055 3 ЗВ-2 Основні напрями адміністративної реформи 0 055 3 ЗВ-3 Державно - церковні взаємини та релігійна ситуація в Україні та області 0 055 3 ФУНКЦІОНАЛЬНА СКЛАДОВА ФС 1 33 72 комплексне тестування Нормативна частина ФН 0 34 18 ФН-1-1 Соціальні та психологічні аспекти державного управління для керівників 0 33 18 ФН-1-2 Організація діяльності державного службовця для виконавців 0 33 18 Варіативна частина ФВ 0 5 27 ФВ-1 Основи риторики 0 17 9 ФВ-2 Ділове українське мовлення 0 17 9 ФВ-3 Безпека життєдіяльності 0 17 9 ГАЛУЗЕВА СКЛАДОВА ГС 0 66 36 випускна робота Варіативна частина ГВ 0 66 36 Всього за програмою 4 0 216 Нормативна частина. 2 0 108 Варіативна частина 2 0 108 Примітка: вид і форми поточного контролю визначаються навчальним закладом самостійно. III. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ТА ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МОДУЛІВ НОРМАТИВНОЇ ЧАСТИНИ ПППК ЗАГАЛЬНА СКЛАДОВА Модуль ЗН-1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ Мета модулю: підвищити теоретичний рівень та узагальнити уявлення про історичний шлях України; розкрити зміст та вказати хронологічні рамки трьох історичних спроб набуття Україною власної державності; визначити характерні ознаки вітчизняної державності на різних історичних етапах; вказати на загальні причини що обумовили невдалість попередніх спроб; сприяти зміцненню державного патріотизму використанню набутих знань вмінь та переконань для активної участі у розбудові Української держави. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * розуміти сутність історичних процесів що відбуваються в Україні володіти необхідним фактичним і теоретичним матеріалом з питань державного будівництва вміти самостійно аналізувати історичні події що пов'язані з процесом державного будівництва в Україні давати власну оцінку історичним постатям знати загальні причини що призвели до втрати самостійної державності в попередні історичні епохи; * демонструвати спроможність самостійно аналізувати сучасний перебіг подій та різні концепції й практичні програми подальшого державного розвитку України застосовувати набуті знання для поширення державотворчих ідей та досвіду української державності серед населення вміти відстоювати власні переконання в політичних та ідеологічних спорах; * використовувати набуті вміння та знання в практичній діяльності державного службовця спрямовуючи власну фахову діяльність на посилення дієздатності держави її спроможності задовольняти необхідні потреби населення. Зміст модулю: Тема Зміст та навчальні елементи теми 1. Основи теорії державного будівництва та їх застосування в умовах України Поняття держави та її головні ознаки: територія постійне населення адміністративно-правова та податкова система державна ідеологія. Поняття державного суверенітету: зовнішній та внутрішній суверенітет. Демократичні та авторитарні держави: порівняльний аналіз. Принципі розподілу гілок влади у демократичній державі. Сучасні теорії походження держави. Необхідні історичні умови що передують виникненню держави. Основні етапи розвитку державності у країнах Європи. Особливості історичного розвитку України щодо умов розбудови власної держави. 2. Головні історичні етапи державного будівництва в Україні Українська держава як суб'єкт загальноєвропейського історичного процесу. Київська Русь – перший реальний досвід функціонування української держави. Феодальне роздроблення країни та втрата державності. Вплив традицій вітчизняної державності на устрій Литовсько-Руської держави. Політичні та соціально-економічні наслідки захоплення українських земель Польщею. Проблема полонізації української аристократії. Козацька державність як яскравий прояв здатності українського народу до власної державної самоорганізації. Причини уроки та наслідки розпаду козацької держави. Українська національна революція 1917-1920 років: здобутки й втрати. Реальний внесок України в життєдіяльність Радянського Союзу. Історична обумовленість набуття Україною державної самостійності на початку 90-х років. Сучасна українська держава с точки зору історичного досвіду боротьби за суверенітет: аналіз позитивних і негативних чинників державного розвитку. Новітні моделі визначення шляхів подальшого розвитку вітчизняної державності та політична боротьба навколо них. Модуль ЗН-2. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. Сучасне державотворення в Україні. Територіальна організація влади в Україні. Мета модулю: формування системи поглядів яка відповідає вимогам міжнародних стандартів щодо територіальної організації влади; визначення ролі та функцій регіональної та місцевої влади в Україні; здобуття вмінь та навичок з практичного застосування методів управління містом та регіоном. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * вміти приймати управлінські рішення на рівні місцевого самоврядування; * вміти аналізувати тенденції соціально-економічного розвитку регіонів та ідентифікувати фактори які їх визначають; * вміти приймати обгрунтовані рішення щодо управління соціально-економічними процесами в регіоні; * вміти аналізувати основні економічні показники розвитку міста та регіону. Зміст модулю: Тема Зміст та навчальні елементи теми 1.Адміністративно-територіапльний устрій України. Територіальна організація влади як система. Адміністративно-територіальний устрій України: стан та перспективи розвитку. Централізація та децентралізація територіальної організації влади. Моделі територіальної організації влади. Регіональне управління та місцеве самоврядування в територіальній організації влади. Регіон як об’єкт та суб’єкт управління. 2. Структура та компетенція органів державного управління на території. Правовий статус основні завдання структура принципи діяльності та компетенція місцевих державних адміністрацій. Управлінські функції місцевих державних адміністрацій: планування організація координація розробка і реалізація регіональних програм економічного й соціального розвитку підготовка і виконання бюджетів тощо. Відносини місцевих держадміністрацій з іншими органами влади місцевого самоврядування об'єднаннями громадян підприємствами установами організаціями. Система місцевого самоврядування в Україні: правовий статус фінансова база повноваження й функції взаємовідносини з органами влади та управління. Муніципальна реформа в Україні та її зв'язок з адміністративною реформою. Принципи та методи регіонального управління. Стратегічне планування у системі регіонального управління. 3. Місцеве самоврядування як фактор демократизації суспільства. Місцеве самоврядування: характеристика основних елементів. Функції та повноваження органів місцевого самоврядування. Структура органів місцевого самоврядування. Структура органів місцевого самоврядування. Участь громадян в прийнятті управлінських рішень. Взаємодія органів місцевого самоврядування з органами виконавчої влади. 4. Матеріальна та фінансова база розвитку території. Право територіальної громади на комунальну власність. Визначення комунальної власності. Система управління комунальною власністю. Повноваження місцевих рад у сфері фінансів. Структура місцевих фінансів. Формування місцевих бюджетів. Бюджетний процес на місцевому рівні. Методи бюджетного регулювання доходів місцевого самоврядування. Проблеми дефіцитності місцевих бюджетів. Розвиток ринку муніципальних цінних паперів. Організація роботи по виконанню місцевих бюджетів. 5. Світовий досвід територіального управління. Міжнародні правові стандарти щодо територіальної організації влади. Всесвітня декларація про місцеве самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування. Декларація щодо регіоналізму в Європі. Типологія регіонів: європейський досвід. Територіальна організація влади Франції та Польщі. Системи місцевих бюджетів у країнах Західної Європи. Модуль ЗН-3. ОСНОВИ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ ДО РОЗГЛЯДУ СКЛАДНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ. Мета модулю: розкрити сутність системного підходу як методології й прикладної діалектики сформувати понятійний апарат ознайомити з основними принципами і засобами дослідження систем сприяти виробленню вмінь використання системних знань для вирішення конкретних завдань професійної діяльності державного службовця. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * розуміти сутність поняття системності; усвідомлювати і розрізняти поняття "системний підхід" і "системний аналіз"; розкривати сутність системного підходу через низку його аспектів і принципів; наводити основні етапи системного аналізу вміти їх описувати й пояснювати зміст і значення кожного з них; * відтворювати процеси і явища як цілісну систему виявляти системні закономірності використовувати системний підхід як засіб досягнення мети діяльності; визначати систему для розв'язання конкретних управлінських проблем ситуацій будувати та досліджувати її модель враховувати і передбачати можливі взаємозв'язки елементів системи підсистем виконувати спрощення інтерпретувати одержані результати робити висновки; * демонструвати практичне застосування системного підходу в менеджменті на основі розуміння сутності й особливостей соціотехнічних систем організаційної структури й поділу управлінської праці; застосовувати відповідні принципи аспекти системного підходу для визначення планування можливих шляхів розв'язання конкретних управлінських проблем. Зміст модулю: Тема Зміст та навчальні елементи теми 1. Системний підхід як метод дослідження природних та соціальних явищ різної складності. Основні ознаки системності. Системність пізнавальних процесів. Система: сучасне розуміння поняття та його генеза. Види та характеристики систем система природна штучна складність та цілісність систем . Будова систем система і середовище склад системи її елементи зв'язки потоки міри свободи елементів системоутворювальний чинник мета діяльності поведінки . Результати діяльності системи сфокусований корисний конкретний недостатній . Структурна детермінованість системи динамічна змінюваність структури системи; ієрархія системи: система підсистема гіперсистема; ієрархія результатів. Основні категорії системного підходу: час простір методологія методика метод; система її границі середовище. Аспекти системного підходу: системно-історичний системно-цільовий системно-інтегрований системно-функціональний системно-управлінський системно-елементний. 2. Основні принципи системного підходу Принципи функціонування систем: системності цілісності узгодженості сумісності комплексності повноти. Системоутворюючі принципи: єдиної основи неповної детермінованості та стохастичності економічної доцільності. Методичні інструментальні принципи системного підходу: неперервності взаємодоповнення варіантності імітації актуалізації економічних психологічних та соціальних аспектів. 3. Системний аналіз та його основні етапи Системний підхід і системний аналіз. Формування проблеми як об'єкту системного дослідження проблематика системного аналізу. Причетні особи та взаємовідносини між ними клієнт замовник відповідальна особа яка приймає рішення учасники системний аналітик. Виявлення мети системного аналізу розуміння цілей їх множинність і динамічність засоби досягнення цілей. Формування критеріїв аналізу: модель системного дослідження багатокритеріальність обмеження їх значення і роль при формуванні критеріального апарату . Висунення генерування альтернатив: мозковий штурм синектика розробка сценаріїв морфологічний аналіз ділові ігри та ін. Процедура системного аналізу ідентифікація макропідхід мікропідхід моделювання . 4. Системна методологія в менеджменті. Характерні ознаки соціально- економічних систем периферійність гнучкість надійність зв'язку прямого зворотного ефективність імовірність зовнішніх збурень тощо. Стохастична природа соціально-економічних систем чинники що створюють їх невизначеність. Поняття організації як різновиду системи. Статика та динаміка організації. Управління і самоуправління в функціонуванні соціально-економічних систем. Системна методологія у визначенні типів організаційної структури управління і поділу управлінської праці. Менеджмент як діяльність пов'язана з управлінням соціально-економічними системами. 5. Практичне застосування результатів системного підходу в державному управлінні Використання елементів системного підходу при здійсненні управлінських функцій: визначення меж систем та їх структурування при дослідженні проблем; окреслення проблеми і проблематики; побудова і використання моделей майбутнього стану систем; оцінка імовірності різних шляхів розвитку системи; планування в умовах зміни цілей управління та середовища; прогнозування наслідків запровадження правових актів політичних соціально-економічних рішень; дослідження інформаційних потоків та ресурсних можливостей. Місце системного підходу в державному управлінні і державній службі. Модуль ЗН-4 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ І ДЕРЖАВНА СЛУЖБА Мета модулю: полегшити адаптацію слухачів до практичної роботи в органах виконавчої влади і місцевого самоврядування через засвоєння ними основ державного управління і державної служби висвітлити теоретичні засади світовий та вітчизняний досвід вирішення комплексу проблем ефективності державного управління; допомогти реалізовувати задачі та функції державної служби в професійній діяльності. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * аналізувати структуру системи державного управління в Україні повноваження і компетенцію гілок державної влади пояснювати сутність державної політики у сфері державного управління і державної служби та її вплив на економічну та соціально-політичну ситуацію в суспільстві. * розуміти сутність державної політики стосовно кадрового забезпечення державної служби критерії класифікації посад державних службовців вміти давати пояснення щодо особливостей їх статусу прав і обов'язків а також щодо службової кар'єри та соціальних гарантій з боку держави. * давати інтерпретацію цілей держави її громадян та громадських об'єднань у конкретній сфері діяльності визначати роль і місце органів державної влади конкретних їх структур та посадових осіб у забезпеченні відстоювання і захисту законних інтересів громадян та їх об'єднань від протиправних посягань. * демонструвати розуміння інтересів держави в сфері інформатизації управлінської діяльності виявляти обізнаність щодо способів обробки і зберігання інформації розробляти і пропонувати шляхи удосконалення інформаційного забезпечення підрозділу органу влади. * реалізовувати норми міжособистісного спілкування і професійної етики в системі службових відносин на основі кодексу поведінки державного службовця розрізняти правила етикету взаємин між державними службовцями та між державними службовцями і громадянами; критично оцінювати рівень дисципліни окремих державних службовців та підрозділу в цілому; аналізувати етичні показники діяльності підрозділу органу державної влади формулювати заходи щодо їх поліпшення. Зміст модулю Тема Зміст та навчальні елементи теми 1. Державне управління як системне суспільне явище Поняття управління та управлінського впливу. Основні теорії управління класична людських відносин мотивації бюрократизації загальна теорія систем . Сутність зміст та специфіка державного управління; класифікація функцій державного управління за сферами суспільної діяльності структурою суспільних відносин за об'єктом управління; поняття "управління" "керівництво" "регулювання" в державному управлінні. Державне управління як діяльність виконавчо-розпорядчого характеру. Об'єктивні детермінанти і суб'єктивні чинники виконавчо-розпорядчої діяльності. Механізм державного управління; онтологічні та гносеологічні елементи державного управління. Демократія і бюрократія в державному управлінні. 2. Цілі та структура державного управління й управлінської діяльності державна служба як різновид управлінської діяльності Цілі державного управління їх класифікація за обсягом часом результатом ієрархія цілей в державному управлінні. Суспільно-політичні соціальні духовні економічні організаційні дієво-праксиологічні інформаційні стратегічні оперативні та тактичні цілі. Загальні риси управлінської діяльності її форми методи та стадії цикли . Поняття про управлінські технологи їх види та властивості. Державна служба як професійна діяльність галузь права навчальна дисципліна Категорійно-понятійний апарат науки про державну службу Цілі задачі та функції державної служби. Суспільна функція державної служби та мета діяльності державного службовця. Поняття органу державної влади посадової особи та апарату. 3. Проходження державної служби. Права та обов'язки державних службовців обмеження пов'язані з перебуванням на державній службі. Гарантії і та заохочення оплата праці державних службовців. Службова кар'єра та її планування. Посади та їх класифікація. Категорії ранги державних службовців та порядок їх присвоєння. Атестація та просування по службі Відставка державного службовця. 4. Етика державного службовця Поняття та сутність етики державного службовця. Кодекс поведінки та моральні якості в системі службових відносин. Основні риси професійної етики і професійного етикету державного службовця. Роль етикету у встановленні контактів між державними службовцями між державними службовцями і громадянами. Моральні аспекти розпорядчої діяльності. Моральні засади службової дисципліни. Службовий обов'язок і особиста відповідальність. Честь державного службовця та її роль в мотивації його поведінки. Напрямки розв'язання проблеми поліпшення етичних показників діяльності державної служби. 5. Структура права компетенція та функції органів державного управління в Україні. Адміністративна реформа. Структура державної влади в Україні. Органи виконавчої влади як основа організаційної структури державного управління. Вертикаль виконавчої влади в Україні трьохступенева структура системи організації виконавчої влади і державного управління. Управлінські зв'язки в системі органів виконавчої влади внутрішні й зовнішні вертикальні й горизонтальні взаємодія органів виконавчої влади між собою а також з органами місцевого самоврядування. Внутрішня структура органів державного управління структурні підрозділи державна посада і робоче місце. Права компетенція та функції центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів розподіл повноважень між щаблями вертикалі управління. Реформування організаційної структури державного управління в Україні на засадах Концепції адміністративної реформи. 6. Кадрове забезпечення державної служби та кадрова політика держави в умовах адміністративної реформи. Цілі задачі та сутність кадрової політики у сфері державної служби: вимоги і пріоритети кадрової політики згідно з чинним законодавством технології та механізми кадрового забезпечення державної служби. Система підготовки перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств установ і організацій: * нормативна база з професійного навчання державних службовців; * формування державного замовлення; * формування потреб; * формування змісту програм; * організація підвищення кваліфікації; * види підвищення кваліфікації; * роль підвищення кваліфікації в просуванні по службі. Напрямки удосконалення законодавчого та нормативно-правового забезпечення державної служби розвитку державного апарату та статусу державних службовців. Напрями стимулювання та посилення мотивації до результативної й ефективної праці державного службовця. 7. Інформаційне забезпечення державного управління і державної служби. Роль місце та основні форми представлення інформації в системі управління та управлінській діяльності. Види інформації їх характеристика та можливі класифікації. Поняття про математичну теорію інформації як методологічну основу вимірювання та регулювання інформаційних потоків зберігання і перетворення інформації. Вимоги до інформаційних систем та принципи раціоналізації потоку інформації. Інформаційна база органу управління місцевого самоврядування та проблема її адекватності. Джерела інформації їх характеристика і роль в інформаційному забезпеченні державної служби. Сучасні інформаційні технології та засоби зв'язку. Форми збереження та способи обробки інформації. Захист інформації від порушення її цілісності та несанкціонованого доступу до її носіїв. Автоматизація обробки управлінської інформації як один з методів підвищення ефективності інформаційного забезпечення. Державні інтереси у сфері інформації та їх захист. 8. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб. Поняття ефективності державної служби і державного управління соціальна ефективність державного управління. Критерії ефективності та їх диференціація за сферами суспільного життя. Ефективність суб'єкта державного управління цілеорієнтованість витрати часу стиль функціонування державно-управляючої системи складність організації суб'єкта управління витрати на утримання і забезпечення функціонування апарату . Сутність поняття ефективності та критерії ефективності діяльності посадових осіб відповідність правовому статусу посаді законність рішень і дій відображення запитів і потреб людей взаємозв'язок з громадянами реальність та спрямованість управляючих впливів забезпечення державного престижу правдивість і достовірність управлінської інформації моральність . Методи оцінки професійних досягнень посадових осіб. Роль засобів масової інформації в оцінці ефективності державного управління та формуванні суспільної думки. Модуль ЗН-5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ І ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ. Мета модулю: підвищення загального рівня правової культури державних службовців засвоєння ними методологічних засад самостійного поглиблення юридичних знань вироблення вмінь їх застосування в межах правового поля України при реалізації процесуально-процедурної моделі поведінки державних службовців. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * розкривати зміст основних конституційних прав громадян пояснювати механізм забезпечення законності й гуманізму управлінської діяльності наводити різновиди правового впливу в процесі керівництва управління правового регулювання а також давати пояснення щодо застосування відповідних механізмів давати інтерпретацію суспільно-правових та природно-правових детермінантів управління володіти методами пізнання та удосконалення правової організації управління у відповідній сфері діяльності визначати межі впливу права на процес управління даною галуззю сферою діяльності суспільством природокористуванням; * аналізувати склад дій та відносин які потребують правового врегулювання визначати межі право- нормо творчості та потребу в ній у застосуванні до конкретної сфери управлінської діяльності мати уявлення про основні принципи прогнозування правових та соціально-економічних наслідків запровадження нормативно-правових актів управлінських заходів тощо; * у сфері правозастосування обґрунтовано обирати норми правового впливу в процесі управління керівництва правового регулювання пропонувати правові заходи розв'язання проблем у випадках прогаленості законодавства давати оцінку законності рішень на основі чинних правових норм якими регулюються правовідносини держави з суб'єктами господарювання об'єднаннями громадян юридичними та фізичними особами; * володіти основами систематизації чинного законодавства України наводити перелік інформаційних джерел які містять інформацію правового змісту аналізувати правові акти на предмет їх галузевої приналежності типу мети і характеру управлінських дій визначати вид документа що розробляється відповідно до обраного способу правового впливу і бажаного результату управлінських дій. Зміст модуля: Тема Зміст та навчальні елементи теми 1 Конституційні засади державного управління і державної служби. Визначення основних засад державного управління в Конституції України Політична система як результат взаємовпливу інститутів і норм в політико-правових відносинах та їх складові елементи. Система органів держави та їх компетенція та статус публічна влада. Фундаментальна роль Конституції в розвитку українського законодавства впровадження конституційних норм в поточне законодавство. Гілки державної влади в Україні та взаємовідносини між ними гілки державної влади та державне управління. Конституція України як основа подальшого вдосконалення правового регулювання системи державного управління і самоврядування; соціально-правова держава. Державна служба. Роль і значення конституційних положень щодо формування державно-службових відносин Конституційні права і обов'язки громадян та конституційний статус державних службовців. 2 Нормативно-правові акти що регламентують державне управління. Система правових актів що регламентують державне управління закони укази постанови накази розпорядження договори угоди їх призначення та необхідність реалізації. Галузь законодавства галузева належність правового акту предмет і метод правового регулювання. Систематизація правових актів державного управління її основні форми кодифікація інкорпорація консолідація та завдання. 3 Застосування права в державному управлінні та його принципи. Суспільно-правові чинники застосування права. Законність доцільність та обґрунтованість правозастосовної діяльності в державному управлінні презумпція прецедент. Міжнародні стандарти правозастосовної діяльності білль про права людини чинні міжнародні договори складові національного законодавства ратифікація та імплементація . Правозастосування в умовах прийняття управлінського рішення; одержання доручень які суперечать чинному законодавству відповідальність суб'єктів управлінського процесу. 4. Етапи та порядок правозастосування в державному управлінні. Аналіз фактичного складу дій суспільних відносин які мають бути урегульовані правом. Сутність нормативного управління та ситуаційного правозастосування. Норми правового впливу в процесі керівництва управління правового регулювання. Вибір правової норми щодо нормативного та ситуаційного управління. Процесуальне правова та процедурна форма управлінського рішення процесуальна норма процесуальні провадження процедура . Правові аспекти прийняття управлінського рішення за критеріями обґрунтованості законності доцільності та ефективності. Правова оцінка прийнятої о рішення. 5. Правова регламентація державної служби Державна служба як правовий інститут як складова публічного права. Державні службовці як суб’єкт адміністративного права; основні засади і принципи адміністративного права у застосуванні до державної служби. Структура інституту державної служби основні підінститути приписів статусу посади і посадової особи державно-службових відносин етики державного службовця державної дисципліни кадрового забезпечення тощо . Взаємодія правового інституту державної служби з іншими галузями права фінансовим господарським трудовим міжнародним тощо . 6. Дотримання законності при виконанні завдань державного управління Законність дій влади як головна умова досконалості державних органів. Механізм і засоби проведення в життя законів. Об'єктивність законодавства властивості законності однозначність розуміння та здійснення універсальність всеохоплюваність рівність у правовідносинах сторін публікація закону гарантованість стійкість . Проблема забезпечення законності в державному управлінні: механізми і структури вертикальна і горизонтальна побудова державної влади судова влада . Контрольні механізми забезпечення законності. Правопорядок як система стабільних правових зв'язків і відносин з і реалізації права. Співвідношення законності правопорядку раціональності доцільності в державному управлінні. Дисципліна як засіб забезпечення законності в державному управлінні; види і процедури юридичної відповідальності. 7. Правотворча ініціатива та її втілення органами державного управління Правотворчість і нормотворчість в роботі органів державного управління. Правотворча ініціатива та її етапи: збір інформації попередні рішення прогнозування експертна оцінка. Прогалини в управлінському законодавстві їх подолання і наповнення; використання аналої ій права закону; презумпція традиція. Експериментування в правотворчості та його інструменти: ретроспективний аналіз прогноз; законодавча узгодженість управлінських правових норм. 8. Причини та умови що призводять до порушення антикорупційного законодавства та заходи з їх усунення Соціальна ситуація в державі як передумова корупційних проявів на державній службі. Соціально-економічні політичні організаційно-управлінські морально-психологічні детермінанти корупції в Україні. Правове регулювання боротьби з корупцією на державній службі. Основні напрямки попередження корупції: загальна спеціальна індивідуальна профілактика. Відповідальність за вчинення корупційних дій. Модуль ЗН-6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ. Мета модулю: ознайомити слухачів з функціями держави щодо регулювання соціально-економічних процесів сприяти свідомому і компетентному впровадженню державної економічної політики у відповідній сфері в практичну діяльність державних службовців сформувати базис для подальшого самостійного вдосконалення професійної кваліфікації необхідної для прийняття економічно обгрунтованих управлінських рішень. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * давати роз'яснення сутності державної економічної політики функцій та ролі держави в макроекономічних процесах пропонувати і обґрунтовувати визначення цілей та пріоритетів економічної політики називати Інструменти їх реалізації; * демонструвати розуміння основних засад фінансового законодавства та фінансової політики держави функціонування її бюджетної та податкової систем розкривати шляхи використання закономірностей будови і функціонування системи державних фінансів у практиці фінансової роботи державного службовця; * орієнтуватись в основах функціональної та інституціональної побудови ринку окреслювати роль фінансів в економічній трансформації суспільства на шляху розвитку ринкових відносин визначати сукупність заходів що забезпечують використання фінансів як одного з дійових важелів економічної політики держави; * застосовувати економічні показники критерії для кількісного та якісного аналізу процесів розвитку суб'єктів економічних відносин галузі сфери діяльності при підготовці проектів та при здійсненні контролю управлінських рішень. Зміст модулю: Тема Зміст та навчальні елементи теми 1. Державна економічна політика і механізм її формування Сутність та наукові засади формування і реалізації економічної політики держави. Шляхи вироблення економічної стратегії визначення соціальне» економічної та політичної концепції розвитку країни визначення головних напрямів і пріоритетів розвитку економіки суб'єкти та об'єкт економічної політики. Основні напрями пріоритети методи інструменти економічної політики. 2 Загальні засади економічного розвитку і формування ринку Типи економічних систем та моделі ринкової економіки. Суб'єкти економічних відносин. Сучасні тенденції у розвитку відносин власності. Особливості становлення ринкових відносин в Україні. Державне регулювання регіональної економіки розмежування повноважень між центром і регіонами. Демонополізація роздержавлення і приватизація - основні умови формування ринкової економіки в Україні. Ринкова інфраструктура: сутність призначення та основні елементи Механізм функціонування ринку. 3. Регулююча роль держави в ринковій економіці Необхідність регулюючої ролі держави в ринковій економіці. Економічні функції держави. Методи державного впливу на ринкову економіку. Адміністративні та економічні методи регулювання економіки Основні напрями і форми державного регулювання економіки: коротко- та довгострокове регулювання; регулювання інвестицій кредиту податків; регулювання цін та межі державного втручання в ціноутворюючі процеси; державне регулювання умов та оплати праці регулювання інфляції тощо. Індикативне планування регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. 4. Фінансова політика держави і фінансовий механізм Фінансова політика України на сучасному етапі її основні напрямки. Фінансове планування. Зведений фінансовий баланс держави. Управління фінансами. Функції вищих законодавчих і виконавчих органів державної влади і управління щодо загального управління фінансами. Правове регулювання фінансових відносин. 5. Бюджет і бюджетний устрій України Структура бюджетної системи. Доходи та видатки бюджетів. Бюджетний процес. Бюджетна класифікація. Державні та позабюджетні фонди. Місцеві бюджети. Внутрішні міжвідомчі фінансові відносини в Україні. Державна регіональна фінансова політика та фінансове вирівнювання. Особливості бюджетного регулювання. Модуль ЗН-7. ПОЛІТОЛОГІЯ. ГУМАНІТАРНА ТА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ. Мета модулю: ознайомити слухачів з сучасними концепціями політологічної науки визначенням поняття “громадянське суспільство” найважливішими напрямами і задачами гуманітарної й соціальної політики держави на сучасному етапі розвитку; сприяти подоланню негативних стереотипів щодо функцій і норм поведінки державних службовців які склалися в них за умов командно-адміністративної системи формуванню особистісних переконань щодо якнайширшого забезпечення прав свобод і законних інтересів громадян створення умов для гармонійного поєднання інтересів людини і держави. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * відтворювати структуру та розкривати сутність складових системи соціально-політичного устрою України а також тенденції розвитку громадсько-політичних відносин у суспільстві; усвідомлювати та вміти пояснити задачі і зміст соціальної та гуманітарної політики держави; аналізувати і давати оцінку соціально-гуманітарним процесам в Україні на сучасному етапі її розвитку; * називати механізми забезпечення прав і свобод громадян наводити приклади їх застосування в конкретних життєвих ситуаціях; демонструвати обізнаність з методиками прогнозування результатів здійснення соціальних програм на місцевому та/або регіональному рівні принципами застосовування елементів соціального моніторингу проведення соціологічних досліджень узагальнення показників соціального розвитку; * формулювати та роз'яснювати необхідність політичного нейтралітету та вимоги до соціальної компетенції державного службовця наводити приклади врахування цілей та завдань соціальної та гуманітарної політики держави при виконанні обов'язків державного службовця реалізації в професійній діяльності принципів і форм соціальної роботи застосовувати законодавчі та нормативні документи з питань соціальне гуманітарної політики при розробці проектів управлінських рішень. Зміст модулю: Тема Зміст та навчальні елементи теми 1. Політична система України: сучасний стан та основні тенденції розвитку. Політика як суспільне явище. Роль держави та її провідних інституцій у демократичному суспільстві. Політичний режим політична влада та політичні інститути в Україні тенденції їх розвитку. Формування механізму взаємного стримування та противаг в політичній системі України. Громадянське суспільство як головний чинник визначення цілей та пріоритетів державної політики. Поняття соціальної правової держави в умовах сучасної України. Суб’єкти та об’єкти гуманітарної та соціальної політики. 2. Концептуальні засади та сутність гуманітарної та соціальної політики держави. Сутність гуманістичного підходу в оцінці суспільних явищ гуманістичного змісту демократи гуманістичного розвитку. Людина як найвища соціальна цінність. Сучасна гуманітарна політика України її соціальна природа. Гуманізм як світоглядна основа діяльності державного службовця ненасильницька політика політика і мораль. Гуманітарна діяльність культурна політика і духовне життя українського суспільства на сучасному етапі розвитку. Проблеми прогнозування і моніторингу соціально-гуманітарного розвитку України. 3. Конституційні й законодавчі засади здійснення гуманітарної та соціальної політики. Конституційні чинно-законодавчі та міжнародно-правові засади забезпечення гуманітарних і соціальних засад в політиці. Демократизм і законність пріоритет прав і свобод людини й громадянина гуманізм і соціальна справедливість рівність у правах і свободах їх захист соціальне і політичне партнерство як засоби консолідації суспільства Суспільні суперечності та правове узгодження інтересів: конфлікт компроміс консенсус. 4. Людина і громадянин у системі державного управління. Особистість як суб'єкт політики. Людина і громадянин: конституційний та адміністративно-правовий статус. Конституційні права громадян право на скаргу на звернення до суду на відшкодування збитків на невиконання явно злочинних наказів і розпоряджень тощо . Форми взаємовідносин громадян та їх об'єднань з органами державної влади: суб'єкт управління суб'єкт участі в управлінні суб'єкт управлінських відносин. Спрямування державної служби на розв'язання проблем людини. 5. Соціальна політика і соціальна робота. Сучасна соціальна політика в Україні особливості її практичної реалізації. Багатомірність моделей основних напрямів здійснення соціальної політики. Соціальна справедливість соціальне спрямування державної служби соціальна орієнтованість державного службовця соціальні послуги. Соціальна робота принципи та методи соціально-економічні організаційно-розпорядчі та психолого педагогічні Соціальна безпека і якість життя людини безпека особистості безпека життя суспільна і державна безпека сутність система і напрямки здійснення соціального захисту якість життя її визначення та н забезпечення через інституції соціальної допомоги і соціального страхування. ФУНКЦІОНАЛЬНА СКЛАДОВА Модуль ФН-1.1. СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КЕРІВНИЦТВА В ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВАХ. Мета модулю: навчити слухачів методам практичного застосування поведінських наук стимулювати у них потребу використання сучасних технологій організації процесів у сфері адміністративного управління та прийняття рішень побудованих на методології менеджменту організацій. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * будувати модель раціонального планування діяльності державного службовця підрозділу органу влади розробляти стратегічний план досягнення цілі та план реалізації стратегії; пояснювати значення та обґрунтовувати необхідність застосування функції координації застосовувати відомі методи й прийоми її поліпшення в державному управлінні; * використовувати психометричні критерії для визначення індивідуальних особливостей підлеглих колег : психологічний тип і стан характер темперамент схильності тощо; оцінювати професійні здібності та можливості виконавців для їх реалізації через адекватний розподіл роботи; пояснювати етичні норми поведінки в колективі державних службовців наукові принципи організації й розподілу праці при здійсненні та делегуванні повноважень при прийнятті та реалізації управлінських рішень; * пояснювати природу людських потреб та їх мотивації пропонувати рішення відносно застосування механізму підкріплення поведінки людей в конкретних управлінських ситуаціях давати обґрунтоване рішення відносно застосування набору заходів щодо матеріального і нематеріального стимулювання персоналу; * визначати доцільність застосування різних стилів керівництва відповідно до конкретних завдань та ситуацій проводити декомпозицію цілей для формування завдань нижчого рівня підлеглості розмежовувати обов'язки права і відповідальність підлеглих; пояснювати закономірності розповсюдження інформації в організації в колективі підрозділу викладати обгрунтовану точку зору стосовно інформаційних бар'єрів та їх подолання розробляти концепцію інформаційного забезпечення прийняття управлінського рішення; * описувати види і принципи контролю як функції менеджменту вибирати форму і характер контролю відповідно до його об'єктів і цілей опанувати методологічні засади контролю в системі державного управління проводити межу і обґрунтовувати відмінності між контролем в системі органу влади і в його підрозділі здійснювати критичну оцінку фактів що є об'єктом контролю; * складати професіограми державних службовців розробляти посадові інструкції на основі чинних нормативних актів та розмежування обов'язків прав та відповідальності підлеглих складати план адаптації новозарахованих працівників пропонувати напрям вид та форму підвищення кваліфікації. Зміст модулю: Тема Зміст та навчальні елементи теми 1. Особливості застосування принципів менеджменту на державній службі. Визначення менеджменту як способу спілкування з працівниками як мистецтва керівництва і вміння організувати ефективну роботу колективу. Застосування загальних засад менеджменту в державних установах. Функції менеджменту планування стратегічне планування планування реалізації стратегій організація взаємодії як функція менеджменту мотивація як функція менеджменту контроль як функція менеджменту. Сутність класифікація та характеристики методів менеджменту економічного технологічного адміністративного соціально-психологічного . 2. Підготовка прийняття та організація виконання рішень в державному управлінні. Управлінське рішення його характерні особливості Типи управлінських рішень Етапи повного циклу підготовка ухвалення виконання контроль Функція прийняття рішень в державному управлінні процес підготовки та розробки управлінського рішення. Ціннісні орієнтири суб’єкта та їх вплив на його дії і прийняття рішень. Середовище прийняття рішень поведінкові фактори особисті пристрасті бар’єри сприйняття інформації обмеження в прийнятті рішень. Вибір рішення з урахуванням державних та відомчих інтересів. Технологія процедури прийняття рішень лобізм етани та механізми реалізації прийнятих рішень роз'яснення інструктування графік впровадження ресурсне забезпечення мотивація . 3. Стратегічне та ситуаційне управління при здійсненні повноважень посадовою особою. Сутність та основні складові стратегічного управління визначення статусу завдань та цінностей організації посередники державних організацій та взаємодія з ними методи формування стратегії організації альтернативи у досягненні загальної мети організації ресурси що визначають діяльність організації їх ефективність. Розробка та реалізація стратегічного плану тактика політика правила процедури. Ситуаційне управління сутність методи та технологія прийняття рішень. 4. Характеристика та добір кадрів для державної служби. Характеристика управлінської праці як різновиду розумової. Методи підбору і оцінки управлінських кадрів психометричні та професійні критерії оцінки працівників Психологічні феномени Індивіда їх характеристика та способи визначення процеси відчуття сприйняття увага пам'ять мислення мова стани захопленість пригніченість радість гнів вольова активність властивості направленість темперамент характер здібності майстерність поведінка звички навички звичаї традиції . Соціально-психологічні явища установки цінності мотиви групові норми міркування тощо та їх врахування в управлінні персоналом Визначення потенційних можливостей підлеглих та їх розвиток шляхом навчання та соціальної адаптації до організації. 5. Організація вдосконалення роботи та підвищення професійної кваліфікації державними службовцями. Наукові принципи розподілу та організації трудових процесів принципи пропорційності паралельності прямотечійності неперервності ритмічності оптимальної інтенсивності й оптимальної зайнятості виконавця економії рухів та ін. . Основні моделі розподілу праці та їх використання в практиці державної служби. Планування потреб в трудових ресурсах на основі аналізу змісту роботи персоналу Професійно-кваліфікаційна характеристика та посадова інструкція працівника апарату управління. Планування підвищення професійної кваліфікації державних службовців. Вибір видів форм тематики навчання та навчальних закладів. 6. Мотивація праці та контроль в державному управлінні. Сутність мотивації відомості про її сучасні теорії. Потреби первинні та вторинні. Винагорода зовнішня і внутрішня. Змістовні теорії мотивації. Ієрархія потреб за Маслоу. Теорія потреб Мак-Клеланда та двофакторна теорія Герцберга. Зіставлення різних теорій потреб. Процесуальні теорії мотивації. Теорії очікувань та справедливості модель Партера-Лоулера та їх застосування в практиці управління. Колективна та індивідуальна мотивація ієрархія мотивів. Сутність і елементи управлінського контролю. Попередження виникнення кризових ситуацій. Підтримка успіху. Попередній поточний та заключний контроль зворотній зв’язок організаційні системи зі зворотнім зв’язком. Поведінкові аспекти контролю. Принципи ефективного контролю. Використання аналізу результатів контролю для корегування дій. 7. Керівництво і лідерство в управлінні персоналом. Керівництво в організації. Засоби для реалізації владних відносин. Влада і сила влада і відповідальність влада і повноваження - їх співвідношення. Баланс влади. Характеристика типів влади влада примусу влада заснована на винагороді влада законна експертна еталонна інформаційна . Вплив шляхом переконання через залучення колективу. Теорії лідерства підхід з подіти особистих якостей поведінковий та ситуаційний підхід. Стилі лідерства та керівництва: автократичне і демократичне керівництво керівництво зосереджене на результаті роботи і людині. Психологічні аспекти лідерства особисті якості керівника та способи їх удосконалення. Загальні принципи ефективного керівництва та їх застосування на державній службі. Самоменеджмент. 8. Комунікації ділове спілкування та управління конфліктами в колективі. Основні елементи комунікаційного процесу відправник повідомлення канал одержувач . Зворотній зв'язок. Комунікації між організацією і середовищем. Комунікації в підрозділах органу влади між підрозділами і керівництвом. Комунікації "керівник-підлеглий" "керівник - робоча група". Комунікації керівника для реалізації своєї ролі в інформаційному обміні процесі прийняття рішень та управлінських функціях планування організації мотивації та контролю. Комунікаційні бар'єри перешкоди зумовлені сприйняттям поганим зворотнім зв'язком. Ділове спілкування на державній службі. Природа і причини конфлікту. Типи конфліктів: внутріособистий міжособистий конфлікт між особистістю і групою міжгруповий конфлікт. Управління конфліктною ситуацією. Модуль ФП-1.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ. Мета модулю: сприяти полегшенню адаптації новоприйнятих на державну службу працівників виробленню у державних службовців наукових підходів до організації свого робочого часу та робочого місця ознайомити з вимогами і правилами роботи із службовими документами розгляду письмових і усних звернень громадян сформувати потребу у подальшому професійному самовдосконаленні в тому числі в плані свого психологічного та фізичною стану в умовах виконання службових обов'язків на державній службі. Навчальні цілі: За результатами навчання слухачі повинні: * демонструвати розуміння особливостей поточного та перспективного планування як власної діяльності так і діяльності підрозділу вміння контролювати виконання запланованих заходів та завдань розподіляти в часі виконання управлінських функцій; * перераховувати основні види службових документів вміти їх розрізняти класифікувати та пояснювати їх призначення усвідомлювати принципи роботи з ними дотримуватись встановленого порядку обліку обробки та зберігання службової документації і послідовності документообігу вміти складати та оформлювати різноманітні службові документи згідно з вимогами Єдиної державної системи діловодства; * виявляти обізнаність щодо шляхів підвищення ефективності розумової праці способів психологічного саморегулювання відтворення прийомів забезпечення власної психологічної стійкості до емоційних збурень знати та застосовувати у практичній роботі рекомендації щодо ефективної організації власного робочого місця мати уявлення про можливості сучасної організаційної та комп'ютерної техніки щодо удосконалення організації діяльності державного службовця; * пояснювати організаційні засади ведення особистого прийому відвідувачів демонструвати знання правових та етичних норм при розгляді скарг заяв пропозицій інших звернень громадян зокрема основних поло/нень провадження в справах про розгляд заяв та скарг громадян. Зміст модулю: Тема Зміст та навчальні елементи теми 1. Організація робочого місця режим праці й відпочинку Організація робочого місця залежно від його спеціалізації; розташування орієнтація оснащення. Обслуговування робочого місця функції форми якість; інформаційне обслуговування. Культура робочого місця та культура праці державного службовця естетика дисципліна організованість відповідальність Особливості розумової діяльності робоча поза гіподинамія професійні захворювання природа та причини стресу способи зниження його рівня гігієнічні рекомендації щодо організації пращ державного службовця Підвищення ефективності розумової праці шляхом самовиховання розвинення пам'яті уваги спостережливості творчої уяви тощо. Робочий період режим праці та відпочинку змінний тижневий річний нормування часу на відпочинок психологічне розвантаження особливості праці й відпочинку при роботі з комп'ютером. 2. Планування в роботі державного службовця План його значення в роботі державного службовця. Види і форми планів перспективне І поточне планування об'єкти планування. Модель раціонального планування: визначення проблеми планування альтернативних рішень їх оцінка та вибір оптимального варіанту розробка плану дій підтримка плану через вивчення інформації. Планування робочого дня державного службовця. Витрати часу на виконання типових управлінських операцій. Контроль виконання запланованих заходів І завдань його форми контроль самоконтроль аналіз оцінювання облік . Організація контролю і звітність. Використання комп'ютерної техніки для складання корегування та контролю виконання планових завдань. 3. Підготовка службових документів Діловодство в установі функції рух документів облік зберігання відповідальність. Класифікація документів нормативно-правові розпорядчі організаційні довідково-інформаційні їх призначення. Номенклатура справ. Правила оформлення службових документів реквізити документа основний текст датування походження посвідчення індексація адресування. Інформаційно змістові вимоги вірогідність точність повнота стилістичні вимоги стислість переконливість аргументованість ясність та недвозначність відповідність нормам ділового стилю. 4. Особистий прийом громадян розгляд їх звернень Організація особистого прийому громадян відповідальна особа місце прийому графік прийому громадян інформування відвідувачів їх реєстрація. Процедура ведення бесіди в тому числі залежно від психологічного типу відвідувача. Дотримання етичних норм у спілкуванні з громадянами. Оформлення рішень за результатами прийому. Розгляд звернень громадян Закон України "Про звернення громадян": права громадян процедура реєстрації звернень та діловодство за зверненнями громадян до установ державної влади Розгляд пропозицій заяв скарг та інших звернень громадян. Провадження в справах про розгляд заїв та скарг громадян. 10 2