MB 8.8.2.4-127-2006

MB 8.8.2.4-127-2006 Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів. Методичні вказівки

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 7 червня 2006 р. N 369  8. Гігієна і токсикологія пестицидів полімерних та синтетичних матеріалів 8.2. Полімерні та синтетичні матеріали 8.2.4. Санітарно-гігієнічна і токсиколо-гігієнічна оцінка Методичні вказівки "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів" MB 8.8.2.4-127-2006 НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ 1. ГОСТ 12.1.044-89 Система стандартов безопасности труда СТ СЭВ 4831-84 СТ СЭВ 6219-88 МС ИСО 4589 СТ СЭВ 6527-88 . Пожароопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения. - М.: Изд. стандартов 1990. - 142 с. 2. ГОСТ 12.4.009 Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание. 3. ГОСТ 12.1.030-81 Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Защитное заземление зануление. 4. ГОСТ 12.1.019 Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты. 5. ГОСТ 12.1.004-91 Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования. 6. ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. 7. ГОСТ 12.1.007-76 Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности. 8. ГОСТ 7.2.1.04-77 Охрана природы. Атмосфера. Источники и метеорологические факторы загрязнения промышленные выбросы. Термины и определения. 9. ТУ 5411-001-49603537-2003 Целлюлоза порошковая. 10. ГОСТ 12766.1-90 Проволока из прецизионных сплавов с высоким электрическим сопротивлением. Технические условия. 11. СНиП 21-01-97 Пожарная безопасность зданий и сооружений. 12. ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва. 13. ISO 13344:1996 E . Determination of the lethal toxic potency of fire effluents. - Geneva: ISO 1996.-12 p. 14. ГОСТ 8.010-99 Методики выполнения измерений. 15. ГОСТ 8.207-76 Прямые измерения с многократными наблюдениями. Методы обработки результатов наблюдений. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ Клас небезпеки - розподіл полімерних матеріалів за ступенем небезпеки яка може виникнути в результаті горіння матеріалу за класифікацією ДБН В.1.1-7-2002 або ГОСТ 12.1.044-89. Визначається по показнику токсичності продуктів горіння. Леткі продукти горіння - продукти горіння що перебувають у газоподібному або аерозольному стані. Основні випробування на токсичність продуктів горіння - лабораторні випробування матеріалу які проводять для встановлення ступеня небезпеки токсичних летких продуктів горіння за показником HCL50 а також визначення компонентів що відіграють провідну роль у реалізації токсичної дії. Показник токсичності продуктів горіння HCL50 - інтегральний показник який дорівнює масі матеріалу віднесеної до одиниці об'єму замкненого простору у якому газоподібні продукти що утворюються викликають загибель 50 % піддослідних тварин. Застосовується для класифікації небезпеки полімерних матеріалів. Полімерний матеріал далі ПМ - матеріали отримані з використанням в якості зв'язуючого синтетичних високомолекулярних сполук. Попередні випробування - маломасштабні іспити що проводять без участі тварин для попередньої класифікації та вивчення властивостей матеріалу чи його складових частин. Використовують для визначення попередньої оцінки FLD50 продуктів горіння матеріалу умов безполум'яного горіння та розробки сценарію випробувань. Провідні токсичні продукти горіння - речовини без присутності яких токсичний ефект продуктів горіння визначеної маси матеріалу не був би досягнут. Продукти горіння - речовини й агломерати які утворюються в результаті горіння. Система випробувань на пожежну безпеку - сукупність показників пожеженебезпечності вибір яких залежить від агрегатного стану і умов застосування речовин матеріалів і виробів згідно з ГОСТ 12.1.044-89 та іншими нормативними документами. Сумаційний показник FED FLD - показник який характеризує сумарний вклад провідних токсичних компонентів в продуктах горіння. В міжнародних стандартах використовується для орієнтовної оцінки ступеню небезпечності конкретного матеріалу за показником токсичності продуктів горіння. Сценацій випробувань [фізична модель пожежі] - опис умов апаратури середовища і процедури випробувань призначений для відтворення певної стадії. CL50 - концентрація токсичного газу або летких продуктів згоряння г/м3 статистичне розрахована з концентраційної залежності як така що спричинює загибель 50 % піддослідних тварин за встановлених умов випробувань. Токсичні продукти горіння - продукти горіння які при контакті з тваринами можуть викликати токсичний ефект. 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Серед надзвичайних ситуацій природного й антропогенного генеза одне з провідних місць належить пожежам. За даними Міжнародної організації праці МОП і Всесвітньої організації охорони здоров'я ВООЗ число загиблих при пожежах за останні 10 років щорічно зростає на 2 - 3 %. Дослідження виконані в США Японії Англії та інших країнах показали різке зростання числа нещасних випадків під час пожеж за останнє десятиріччя. В Україні щорічно реєструється до 40 тис. пожеж у яких гине до 4 0 тис. осіб у тому числі близько 150 дітей у віці до 16 років . 1.2. Якщо раніше більше ніж 60 % потерпілих гинуло від опіків то в останній час за даними світової статистики їх питома вага знизилася до 20 - 15 % а кількість отруєних токсичними продуктами горіння або їх поєднанням з високою температурою та задимленістю повітряного середовища зросло до 70 - 80 % від загальної кількості загиблих що пов'язано із широким упровадженням в усі галузі виробництва будівництво транспорт та побут полімерних матеріалів. Створення композицій із заданими експлуатаційними властивостями можливість заміни ними традиційних матеріалів насамперед металів і деревини призвело до істотного зростання вагової та поверхневої насиченості полімерами житлових суспільних виробничих будинків і споруд об'єктів транспорту. Якщо в житлових приміщеннях ще 10 - 15 років тому на 1 м3 повітря об'єкту припадало 1 - 3 м2 полімерних поверхонь то в даний час цей показник сягає 8 - 10 м2/м3. 1.3. Полімерні композиції і вироби з них можуть виділяти у повітря небезпечні для здоров'я людини леткі органічні і неорганічні компоненти а також продукти фото- і окислювальної деструкції леткі речовини утворені в полімерах під впливом сонячних променів і за рахунок окиснення киснем повітря . Вони генерують на своїй поверхні заряди статичної електрики є середовищем для росту різноманітних мікробів і мікроскопічних грибів у тому числі патогенних для людини. Крім того полімери являють собою провідне джерело небезпеки при пожежах за рахунок утворення токсичних продуктів термоокислювальної деструкції. 1.4. Істотним фактором що стримує впровадження різноманітних полімерних матеріалів є їх пожежна небезпека. Небезпека для людини в умовах пожежі визначається чотирма основними факторами: впливом високих температур диму токсичних продуктів горіння і нестачі кисню. 1.5. У системі випробувань на пожежну безпеку однією з найбільш складних для здійснення відтворення в модельних дослідах і наступній інтерпретації отриманих результатів є оцінка токсичності продуктів горіння. Для оцінки токсичності продуктів горіння за останні піввіку запропоновано більше двадцяти установок для проведення маломасштабних лабораторних випробувань у статичному або динамічному режимах однак жодна з них не стала універсальною. Результати цих випробувань використовуються для порівняльної оцінки однотипних матеріалів і попереднього вирішення питання про можливість застосування конкретного матеріалу для тих чи інших цілей в певних умовах експлуатації. Спроби порівняти результати випробувань що одержані на установках різних типів дали негативні висновки. Розбіжність результатів проведених іспитів негативно позначається на інтегральній оцінці токсичності продуктів горіння і не дає можливості зіставляти одержані дані. Тому для одержання об'єктивних результатів потрібно оцінювати їх в порівнянні з результатами одержаними іншими методами. З огляду на той факт що в ГОСТі 12.1.044-89 позначені лише принципові положення що стосуються проведення випробувань практичне застосування його викликало труднощі. Це випливає з багатокомпонентності і багатоетапності проведення випробувань залежності отриманого результату від фізико-хімічних характеристик матеріалу сценарію пожежі і типу установки що використовується в лабораторії. 1.6. Методичні вказівки "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів" розроблені з урахуванням результатів наукових досліджень з токсичності продуктів горіння та досвіду проведення випробувань матеріалів. 1.7. Методичні вказівки визначають етапи проведення випробувань та гігієнічної оцінки показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів характеристики методик визначення провідних токсичних компонентів в продуктах горіння матеріалів загальні вимоги до відбору зразків полімерних матеріалів вимоги до установок на яких здійснюються дослідження а також аналізу отриманих результатів. 1.8. Методичні вказівки містять систематизовані методики вимірювання масової концентрації 8 провідних токсичних компонентів акролеїну аміаку водню хлористого водню ціаністого оксидів азоту оксиду вуглецю II фенолу формальдегіду у продуктах горіння матеріалів. 1.9. Випробування дослідження щодо визначення показників токсичності продуктів горіння полімерних та інших горючих матеріалів відносяться до категорії токсиколого-гігієнічних і повинні виконуватися профільними лабораторіями закладів та установ системи МОЗ та АМН України які атестовані Міністерством охорони здоров'я України. 1.10. Методичні вказівки призначені для користування в лабораторіях закладів державної санітарно-епідеміологічної служби лабораторіях наукових установ системи МОЗ та АМН України. Методичні вказівки можуть бути використані підприємствами установами організаціями які проводять випробування на пожежну безпеку. 2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ВИПРОБУВАНЬ 2.1. Метою випробувань речовин матеріалів елементів конструкцій та виробів є визначення інтегрального показника токсичності продуктів горіння конкретного об'єкту в стандартизованих умовах для вирішення питання можливості застосування заборони та обмеження матеріалу на відповідних об'єктах з урахуванням ступеню безпеки при пожежах. 2.2. Поставлена мета здійснюється за допомогою вирішення наступних задач: 2.2.1. Визначити якісний склад і кількісні параметри продуктів горіння що утворюються при проведенні лабораторних випробувань в конвенціальних умовах певна стандартна камера стандартні температури стандартна експозиція з урахуванням фізико-хімічних властивостей ПМ як джерела та передумови надходження у навколишнє середовище токсичних продуктів при горінні. 2.2.2. Встановити як правило розрахунковим методом ступень токсиколого-гігієнічної значущості внеску кожного компоненту в сумарний показник токсичності аналогічно FED або FLD - за стандартом ІСО 13344-96 [21] . 2.2.3. У попередніх токсикологічних дослідах підібрати такі умови проведення випробувань та масу матеріалу в яких токсичність конкретного зразку проявляється в найбільшій мірі. 2.2.4. Визначити інші показники токсичності вміст у крові піддослідних тварин карбоксигемоглобіну метгемоглобіну сульфгемоглобіну . 2.2.5. На основі отриманих даних визначити експериментально-розрахунковим методом інтегральний показник HCL50 який дорівнює величині маси матеріалу віднесеної до одиниці об'єму замкненого простору у якому газоподібні продукти що утворюються викликають загибель 50 % піддослідних тварин. 2.2.6. Виявити провідні токсичні компоненти їх внесок в смертельний ефект та віднести досліджуваний ПМ до класу безпеки за показником токсичності. 3. ПРИНЦИП ВИЗНАЧЕННЯ 3.1. Принцип методу визначення показника токсичності полягає в спалюванні зразку досліджуваного матеріалу в камері горіння при заданій густині теплового потоку заданій температурі часу експозиції і виявленні залежності летального ефекту газоподібних продуктів горіння від маси матеріалу віднесеної до одиниці об'єму експозиційної камери при спалюванні якої в стандартних умовах досліду при експозиції 30 хв. створюються концентрації хімічних речовин що викликають загибель 50 % взятих в дослід тварин. 3.2. Збіжність методу при довірчій вірогідності 95 % не повинна перевищувати 15 % за виходом оксиду вуглецю II відтворюваність методу не повинна перевищувати 25 %. 4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 4.1. До виконання робіт з приготування робочих розчинів хімічних реактивів допускаються особи які пройшли інструктаж про запобіжні засоби при роботі з конкретними шкідливими речовинами і їх сполуками згідно ГОСТ 12.0.004-90 "Система стандартов безопасности труда. Организация обучения безопасности труда. Общие положення". 4.2. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватися вимог охорони праці при роботі з хімічними реактивами згідно ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". 4.3. Приміщення в якому проводять випробування повинне мати припливно-витяжну вентиляцію. 4.4. Приміщення в якому проводять випробування повинне відповідати вимогам пожежної безпеки згідно ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежогасіння згідно ГОСТ 12.4.009 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" та СНиП 21-01-97. "Пожарная безопасность зданий и сооружений". 4.5. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати концентрацій що допускаються за ГОСТ 12.1.005 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" CH 4617-88 та доповнення 1 - 7 до них та ГДК затверджених постановами головного державного санітарного лікаря України. 4.6. Робоче місце оператора повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.019 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты" та ГОСТ 12.1.030 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Защитное заземление зануление" 4.7. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог до охорони довкілля згідно з ГОСТ 17.2.1.01-76. "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". 4.8. До виконання випробувань та обробки результатів допускаються особи що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою та токсиколога з вищою освітою знають основи спектрального аналізу і оптичних вимірювань мають досвід роботи із спектрометричними та оптичними засобами вимірювань та пройшли інструктаж з охорони праці. 5. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ 5.1. При виконанні вимірювань дотримуватись вимог ГОСТ 15150-69 "Машины приборы и другие технические изделия. Исполнение для раличных климатических районов. Категории. Условия эксплуатации хранения и транспортировки в части воздействия климатических факторов внешней среды": - температура навколишнього повітря 20 ± 10 ° C; - атмосферний тиск - 84 - 106 7 кПа; 630 - 680 мм рт. ст. ; - відносна вологість повітря не більш 70 % при температурі 25° C. Електроживлення здійснюється від однофазної мережі з частотою змінного струму 50 ± 1 Гц та напругою 220 В. 5.2. Вимоги до технічної документації. 5.2.1. Для проведення випробувань з оцінки токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів надається наступна документація: - технічне завдання на проведення випробувань; - паспорт на зразок матеріалу що підлягає випробуванню; - НД на матеріали чи вироби та умови їх застосування. У технічному завданні повинно бути відображено: - мета та завдання випробувань; - основні технічні вимоги; - передбачені галузі застосування та умови експлуатації матеріалу чи виробу температура вологість насиченість повітряобмін ; наявність людей у приміщеннях тощо; - основні етапи випробувань; - перелік методів аналізу токсичних речовин з урахуванням їх стислої характеристики чуттєвість специфічність відтворюваність ; - очікувані результати. 5.2.2. У паспорті на зразок матеріалу чи виробу який підлягає випробуванню повинні бути заповнені всі розділи: рецептура матеріалу наявність домішок до сировини вміст летких інгредієнтів в готовому матеріалі чи виробі. Паспорт повинен вміщувати витяг з технологічного регламенту виготовлення матеріалу відомості про місце та час виготовлення даного зразку з посиланням на нормативну документацію. 6. ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ 6.1. Відбір проб. Визначення кількості місць і засобів відбору проб. Підготовка та кондиціювання зразків. 6.2. Розробка сценарію випробувань матеріалу. 6.3. Проведення попередніх випробувань. Визначення якісного та кількісного складу провідних продуктів горіння. Обчислення сумаційного показника FLD. 6.4. Проведення основних випробувань санітарно-хімічних і токсикологічних . 6.5. Визначення показника токсичності матеріалу HCL50. 7. ВІДБІР ЗРАЗКІВ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ 7.1. Відбір проб є першим етапом випробувань від якого багато в чому залежить відтворюваність і надійність отриманих результатів. 7.2. Зразки полімерних матеріалів повинні бути представлені у кількості достатньому для проведення випробувань з урахуванням розмірів спеціальної установки що використовується в лабораторії а також необхідності виділення зразків-свідків для можливих арбітражних випробувань. Термін зберігання зразків-свідків 3 роки умови зберігання згідно з нормативною документацією. 7.3. Зразки полімерних матеріалів повинні бути відібрані від дослідної та промислової партії виготовленої згідно з технологічним регламентом. 7.4. Не допускається зміна агрегатного стану зразків матеріалу їх дроблення пресування а також розшарування розділення на складові частини композитної структури матеріалу. 7.5. Оцінка токсичності продуктів горіння клеїв фарб емалей проводиться у складі відповідної конструкції або на спеціальних металевих пластинах фарбується одна поверхня . 7.6. Для випробувань готують не менш ніж 10 зразків розміром 40 х 40 мм фактичної товщини але не більш 10 мм. Для пінопластів допускається застосування зразків товщиною 15 мм. 7.7. Зразки кондиціонують в лабораторних умовах не менше 48 год. зважують з похибкою не більш 0 1 г. Вони повинні характеризувати середні властивості досліджуваного матеріалу. 7.8. Об'єм і форма виготовленого для спалення зразку повинні забезпечити збереження вільного простору у камері який складає не менш однієї третини об'єму камери. 8. УСТАНОВКИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ ТОКСИЧНОСТІ ПРОДУКТІВ ГОРІННЯ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ 8.1. Вимоги до експериментальної установки за ГОСТ 12.1.044-89 "Система стандартов безопасности труда СТ СЭВ 4831-84 СТ СЭВ 6219-88 МС ИСО 4589 СТ СЭВ 6527-88 . Пожароопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения". 8.1.1. Випробування щодо визначення показника токсичності продуктів горіння здійснюють на установці схема якої наведена на рис. 1. Рис. 1 - Схема установки для визначення токсичності продуктів горіння полімерів. 1 - камера горіння; 2 - утримувач зразку; 3 - електронагрівальний випромінювач; 4 - заслінки; 5 18 - перехідні рукава; 6 - стаціонарна секція експозиційної камери; 7 - двірка запалювальної камери; 8 - пересувна секція експозиційної камери; 9 15 - штуцери; 10 - термометр; 11 - клітка для піддослідних тварин; 12 - затравочна камера; 13 - запобіжна мембрана; 14 - вентилятор; 16 - гумова прокладка; 17 - клапан продувки. 8.1.2. Камера горіння місткістю 3·10-3 м3 з'єднана з експозиційною камерою перехідними рукавами виконана з листової нержавіючої сталі товщиною 2 0 ± 0 1 мм. Внутрішня поверхня камери горіння ізольована мінеральними теплоізоляційними плитами товщиною 20 мм. 8.1.3. У камері встановлено екранований електронагрівальний випромінювач розміри якого становлять 120 х 120 мм та утримувач зразку з розмірами 120 х 120 х 25 мм. Випромінювач - електронагрівальна спіраль розміщена у трубках з кварцового скла та розташована перед стальним полірованим відбивачем з водяним охолодженням. Він закріплений на верхній стінці камери під кутом 45° до горизонталі. 8.1.4. Спіраль випромінювача яка має опір 22 0 ± 0 1 Ом виготовлена з дроту марки Х20Н80-Н ГОСТ 12766.1 діаметром 0 9 ± 0 1 мм. Електроживлення випромінювача регулюють за допомогою трансформатору і контролюють згідно показанням вольтметра з похибкою не більше 0 5 В. 8.1.5. Утримувач зразку виконується у вигляді металевої рамки з піддоном в який розміщують вкладиш із зразком матеріалу. Вкладиш виготовлений з термостійкого інертного матеріалу наприклад з порцеляни. Поверхня зразку що нагрівається та поверхня електронагрівального випромінювача паралельні відстань між ними дорівнює 60 мм. 8.1.6. На боковій стінці камери горіння є вікно з кварцового скла для спостереження за зразком під час іспитів. 8.1.7. На виході з камери горіння розташовані заслінки верхнього и нижнього перехідних рукавів. Довжина верхнього рукава 250 мм нижнього - 180 мм прохідні перетини рукавів відповідно 160 х 40 мм и 160 х 30 мм. Внутрішня поверхня верхнього перехідного рукава також облицьована мінеральними теплоізоляційними плитами. 8.1.8. Експозиційна камера складається з стаціонарної та пересувної секцій. По периметру стаціонарної секції є паз для надувної гумової прокладки з робочим тиском не менш 6 МПа. 8.1.9. У верхній частині камери знаходиться чотирилопастевий вентилятор діаметром 150 мм з частотою обертання 5 с-1. На боковій стінці встановлений клапан продувки. На торцевій стінці пересувної секції закріплені запобіжна мембрана затравочна камера штуцери для підключення газоаналізаторів термометр для вимірювання температури у нижній частині камери. Переміщення рухомої секції дозволяє змінювати об'єм експозиційної камери від 0 1 до 0 2 м3. 8.1.10. Затравочна камера об'ємом 15·10-3 м3 обладнана зовнішньою і внутрішньою дверцями і оглядовим вікном. 8.1.11. Для контролю густини теплового потоку ГОСТ рекомендує водоохолоджуваний датчик і реєструючий прилад встановлений в камері горіння з погрішністю вимірювання густини теплового потоку не більш ± 8 %. 8.1.12. Додатковий пристрій - термометр лабораторний будь-якого типу з діапазоном вимірювань від 0 до 100° C з погрішністю не більш 1° C. 8.1.13. Установка повинна бути обчищена від залишків матеріалу сажі продуктів горіння і провентильована. 8.1.14. При наладці установки встановлюють за допомогою трансформатору параметри напруги на спіралі електронагрівального випромінювача що забезпечують задані рівні густини теплового потоку. Для вимірювання величини теплового потоку водоохолоджуваний датчик типа Гордона ФОА закріплюють на центральній ділянці утримувача зразка. Вимірювання проводять за умов герметизації експозиційної камери і відкритих заслінках перехідних рукавів. За результатами вимірювань будують графік залежності густини падаючого теплового потоку Q від напруги на спіралі випромінювача. 8.1.15. За величиною густини теплового потоку визначають значення температури випробування tiсп яке відповідає температурі поверхні контрольного негорючого зразку з азбоцементу. Для визначення tiсп використовують дані наведені в табл. 1. Таблиця 1 - Залежність температури випробування від густини теплового потоку Q кВт/м2  10 0  13 5  18 0  23 0  28 0  32 5  38 0  44 0  52 5  65 0  Твипр. ° C  300  350  400  450  500  550  600  650  700  750  8.1.16. Контроль температурного режиму здійснюється регулятором температури Ш 4538 і термоелектричним перетворювачем типу ХА. 8.1.17. Періодичний контроль роботи установки здійснюють з метою перевірки герметичності і відтворюваності результатів проводять контрольну перевірку роботи установки Додаток 1 "Показники контрольної перевірки готовності експериментальної установки до випробувань" . Установку слід вважати готовою до випробувань матеріалів якщо при контрольній перевірці: - Вихід оксиду вуглецю II в умовах термоокислювального розкладу порошкової целюлози фракція 0 25 - 0 75 масою 2 5 г при температурі випробування 450° C густина падаючого теплового потоку 23 кВт·м2 складає 200 ± 4 мг·г-1; - Концентрація оксиду вуглецю II в експозиційній камері за час витримки 30 хв. знижується не більше ніж на 5 % від максимального рівня. 8.2. Інші установки для проведення випробувань матеріалів. 8.2.1. Крім установок за ГОСТ 12.1.044-89 в практиці випробувань на токсичність продуктів горіння використовуються інші установки. Вони використовуються у випадках коли немає необхідності у сертифікаційних іспитах. 8.2.2. Збіжність і відтворюваність результатів випробувань за ГОСТ 12.1.044-89 лежать у широкому діапазоні значень відповідно 15 % і 20 % тому для одержання більш об'єктивних результатів бажано застосовувати ці установки на стадії попередніх випробувань. Використання більш простих ніж установка за ГОСТ на цьому етапі має багатоцільове призначення: - роль порівняльного методу з метою одержання більш вірогідних результатів; - попередні випробування на цих установках проводять без застосування лабораторних тварин; - вони дозволяють одержати розрахункові дані відносно токсичності продуктів горіння; та використати ці данні для прогнозування умов проведення і одержуваного ефекту основних іспитів на установці ГОСТ з застосуванням лабораторних тварин. 8.2.3. Варіанти установок: 8.2.3.1. Перший варіант - установка згідно з деклараційним патентом на корисну модель схема якої наведена на рис. 2. Принципи проведення іспитів із застосуванням цієї установки такі самі що і в установці згідно з ГОСТ 12.1.044-89 а отримані результати порівняльні. Рис. 2 - Експериментальна установка згідно патенту 1 - камера горіння; 2 - експозиційна камера; 3 і 4 - перехідні рукава циліндричної форми; 5 і 6 запірні кульові крани; 7 - нагрівальний елемент; 8 - металевий відбивач; 9 - кронштейн; 10 - датчик температури термопара ; 11 - утримувач зразку; 12 - дверцята камери горіння; 13 - оглядове вікно в дверцятах камери; 14 - стаціонарна секція експозиційної камери; 15 - рухома секція експозиційної камери; 16 - паз; 17 - надувний гумовий ущільнювач; 18 - вентилятор; 19 і 20 - штуцери для пробовідбору; 21 - термометр; 22 - камера для отруєння тварин; 23 - зовнішні дверцята; 24 - внутрішні дверцята; 25 - оглядове вікно; 26 - тросик з кільцем для відчинення внутрішніх дверцят. 8.2.3.2. Другий варіант установки - це трубчаста електропіч рис. 3 застосування якої рекомендовано рядом вітчизняних та міжнародних нормативних документів. 8.2.3.3. Конструкція установки забезпечує: - ламінарний потік повітря з постійною контрольованою швидкістю; - легку очистку внутрішньої поверхні кварцової трубки від органічних сполук що сорбуються в ході випробувань; - можливість одночасного відбору декількох проб продуктів горіння для санітарно-хімічного аналізу; - горіння матеріалу в печі відбувається у динамічному режимі шляхом подачі газу з різним вмістом кисню та азоту. Це дозволяє отримати різні умови термічного розкладу речовин. 8.2.3.4. За допомогою установки оперативно визначають склад токсичних продуктів горіння при моделюванні різних стадій пожеж. Рис. 3 - Установка з використанням трубчастої печі. 1 - блок дозування та подачі газа-носія; 2 - кварцова трубка 3 - електропіч з регулюванням температури; 4 - блок відбору проб поглинання та знешкодження продуктів горіння. 9. ПОПЕРЕДНІ ВИПРОБУВАННЯ 9.1. У попередніх випробуваннях проводять детальний аналіз технічної документації на матеріал який випробовується. Розглядають рецептуру матеріалу і характеристику компонентів що входять до його складу технологію виготовлення призначення галузь і умови застосування матеріалу. 9.2. Розробляють сценарії проведення горіння матеріалу в двох режимах: термоокислювального розкладу тління та полум'яного горіння. 9.3. Зразки кожного матеріалу піддають дії теплових потоків різної густини що забезпечує в кожному подальшому досліді підвищення температури випробування зразка на 50° C. При цьому знаходять значення температури випробування матеріалу в режимі термоокислювального розкладу тління . Воно повинне бути на 50° C нижче за температуру при якій спостерігається самозаймання зразку приблизно 450° C . 9.4. Активне полум'яне горіння матеріалу проводять при температурі 750° C густина падаючого теплового потоку 65 кВт·м-2 . 9.5. Встановлюють кількість основних токсичних продуктів горіння в кожному з вказаних режимів. Для оцінки токсикологічної значущості основних токсичних компонентів розраховують сумаційний показник FLD який використовується у міжнародних документах який характеризується як сума співвідношень концентрацій токсичних компонентів до їх середньосмертельної концентрації Додаток 2 .   1   де Ci - концентрація i-го компоненту; n - кількість основних токсичних компонентів; CL50 - середньосмертельна концентрація i-го компоненту. 9.6. Одержаний результат обчислення FLD дозволяє визначити орієнтовну наважку матеріалу для проведення основних випробувань. 10. ПРОВЕДЕННЯ ОСНОВНИХ ВИПРОБУВАНЬ 10.1. Матеріали випробовують в одному з двох температурних режимах сприяючих виділенню більш токсичних сумішей летких речовин: - <450° C - максимальна температура термоокислювальної деструкції безполум'яне горіння . - 750° C - температура активного полум'яного горіння нижня межа самозаймання оксиду вуглецю II . Критерієм вибору температурного режиму основних випробувань є мінімальне значення відповідного температурного режиму випробування. 10.2. ГОСТ-ом допускається можливість зміни діапазону вимірюваних температур для матеріалів спеціального призначення відповідно до нормативної документації на зразок. 10.3. При проведенні основних випробувань у встановленому режимі знаходять ряд значень залежності токсичної дії продуктів горіння від величини відношення маси зразку до об'єму установки. Для отримання токсичних ефектів нижче і вище за рівень 50 % летальності змінюють розміри та товщину зразків матеріалів. 10.4. Затравку тварин проводять у статичному режимі. В кожному випробуванні використовують не менше 8 білих безпородних мишей масою 20 ± 2 г. Тривалість експозиції складає 30 хв. В окремих випадках час експозиції може бути змінено в межах 5 - 60 хв. . 10.5. Температура повітря в камері затравки під час експозиції не повинна перевищувати 30° C а концентрація кисню повинна бути не менше 16 %. 10.6. Передбачають наступний порядок проведення випробування. Нагнітають повітря в надувну прокладку до тиску 0 6 МПа перевіряють заземлення установки справність приладів і устаткування ефективність вентиляції. Подають воду для охолоджування випромінювача після чого включають його на відповідну напругу. Заслінки перехідних рукавів клапан продування дверці камери горіння знаходяться в положенні "зачинено". 10.7. Зразок матеріалу розміщують а при необхідності закріплюють у вкладиші що має кімнатну температуру. 10.8. Клітку з тваринами встановлюють в камері затравки зовнішні дверці якої закривають. 10.9. З моменту виходу електронагрівального випромінювача на стабілізований режим відкривають заслінки перехідних рукавів і дверці камери горіння. Вкладиш із зразком без затримки поміщають в утримувач зразка після чого дверці камери горіння швидко закривають. Відзначають час початку експозиції тварин в токсичному середовищі. 10.10. Після досягнення максимальних значень концентрацій CO і CO2 в експозиційній камері заслінки перехідних рукавів зачиняють. Знімають напругу з нагрівального елементу випромінювача. Включають на 2 хв. вентилятор перемішування. Через спеціальні патрубки відбирають проби повітря для хіміко-аналітичних досліджень. Перелік компонентів що визначають встановлюють в попередніх випробуваннях. 10.11. Після закінчення часу експозиції тварин 30 хв. відкривають клапан продування заслінки перехідних рукавів і зовнішні дверці затравочної камери. Установку вентилюють не менше 10 хв. Реєструють кількість загиблих і виживших тварин. При визначенні токсичного ефекту враховують загибель тварин що наступила під час експозиції а також протягом подальших 14 діб. 10.12. Визначають масу сухого залишку дослідного зразку та втрату маси зразку % . 10.13. Залежно від складу матеріалу при аналізі продуктів горіння визначають кількісний вихід оксиду вуглецю II оксиду вуглецю IV ціаністого водню оксидів азоту альдегідів та інших речовин Додаток 3 "Токсичні речовини що виділяються при горінні полімерних матеріалів різної хімічної основи" . 10.14. Визначення провідних компонентів проводять згідно з додатком 4 "Методики визначення провідних токсичних компонентів в продуктах горіння матеріалів". 10.15. Одним із спільних загальних для всіх полімерних матеріалів продуктів горіння є оксид вуглецю II який визначають у всіх випробуваннях. 10.16. Для оцінки внеску оксиду вуглецю II в токсичний ефект вимірюють вміст карбоксигемоглобіну в крові тварин що вижили. 10.17. За наявністю у складі досліджуваного матеріалу атомів сірки вірогідно утворення оксиду сірки IV сірковмісних органічних сполук. У цьому випадку визначають сульфгемоглобін у крові тварин що вижили. 10.18. Якщо до складу матеріалу входять атоми азоту полімери на основі поліуретанових нітроцеллюлозних сечовиних меламіних смол каучуків поліамідів амінопластів то при горінні разом з оксидом і діоксидом вуглецю утворюються такі високотоксичні сполуки як ціаністий водень акрилонітрил оксиди азоту аміак токсична дія яких виявляється в утворенні метгемоглобіну. В цьому випадку визначають метгемоглобін в крові тварин що вижили. 10.19. При горінні матеріалів що містять атоми вуглецю водню і кисню наприклад поліетилен поліпропілен поліакрилати полівінілацетати полімери на основі фенолалкідних і гліфталевих смол найвірогіднішими продуктами термодиструкції є: оксид і діоксид вуглецю альдегіди ефіри кислоти. 10.20. Матеріали на основі епоксидних смол виділяють при горінні епіхлоргідрин ціаністий водень. 10.21. При термічній деструкції і горінні матеріалів на основі полівінілхлориду виділяється хлористий водень хлоровані вуглеводні бензол. 11. ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ 11.1. Оцінка результатів випробувань проводиться розрахунково-експериментальним методом на основі обліку даних санітарно-хімічних і токсикологічних досліджень. 11.2. Одержаний ряд значень залежності летальності від відносної маси матеріалу використовують для розрахунку показника токсичності HCl50 г·м-3 який застосовують для класифікації матеріалів і їх порівняльної оцінки по токсичності продуктів горіння. Розрахунок проводять за допомогою пробіт-аналізу. Приклад розрахунку наведений в Додатку 5 "Розрахунок - середньосмертельної концентрації дози шкідливої хімічної сполуки методом пробіт-аналізу" . Класифікація матеріалів по класах небезпеки проводиться відповідно до набутого значення табл. 2 . 11.3. Вміст оксиду вуглецю II в камері затравки корелює з рівнем карбоксигемоглобіну COHb в крові піддослідних тварин що також використовують як інформативний показник для з'ясування природи речовин що викликали токсичний ефект. При вмісті карбоксигемоглобину в крові піддослідних тварин ?60 % вважають що токсичний ефект продуктів горіння обумовлений в основному дією оксиду вуглецю. Показник <60 % свідчить що вклад до смертельного ефекту вносять також інші компоненти. 11.4. Таблиця 2 - Класифікація полімерних матеріалів по критерію токсичності продуктів горіння з урахуванням терміну дії Клас небезпеки  г·м-3 при терміні дії хв.  5  15  30  60  Надзвичайно небезпечні  <25  <17  <13  <10  Високо небезпечні  25 - 70  17 - 50  13 - 40  10 - 30  Помірно небезпечні:*  70 - 210  50 - 150  40 - 120  30 - 90  Помірно небезпечні клас        40 - 80     Мало небезпечні  >210  >150  >120  >90  * Примітка. Розподіл матеріалів 3-го класу помірно небезпечні на два підкласу обумовлено непропорційним по відношенню до прийнятого масштабу величин токсичності діапазону величин у класі 3 що призводить до включення в цей клас матеріалів з принципово відмінними показниками токсичності. Результати розподілу на підкласи носять характер рекомендацій. 11.5. Одержана в результаті інтеграції приватних значень досліджуваних показників інформація використовується для видачі висновку щодо токсичності продуктів горіння визначення наявності і обмежень вживання конкретних ПМ в приміщеннях з високим ризиком пожежної безпеки. 11.6. Полімерні матеріали які за токсичністю продуктів горіння відносяться до першого і другого класів небезпеки за ГОСТ 12.1.044-89 не допускаються до застосування в приміщеннях визначених ДБН В.1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва". 11.7. Матеріали що відносяться до третього і четвертого класів небезпеки за ГОСТ 12.1.044-89 повинні застосовуватися в обмеженій насиченості і вимагають вживання засобів захисту наприклад застосування антипіренів. 11.8. Результати випробувань токсичності продуктів горіння полімерних і синтетичних матеріалів включаються в протокол "Результати визначення показника токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів" Додаток 6 . ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА 1. Health Hazard Evaluations: Issues Related to Occupational Exposure to Fire Fighters 1990 to 2001. - Cincinnati: DHHS NIOSH Publications 2004. - No. 2004 - 115. - 27 p. 2. Gad Sh. C. Anderson R. C. Combustion Toxicology Boston: CRC Press. - 1990. - 203 p. 3. "Статистика 2005. Проведення досліджень статистичних даних про пожежі та наслідки від них в Україні за 2005 р. та прогнозування основних показників статистики пожеж на 2006 р." Київ: НДІ ПБ України. - 2006. 4. Лупанов С. А. Зуева Н. А. Обстановка с пожарами в Российской федерации в 2004 году. //Пожарная безопасность 2005. - N 1. - С. 124 - 127. 5. Bowes P. C. Smoke and Toxicity Hazards of Plastics in Fire //Ann. Occup. Hyg. 1974. - Vol. 17. - No. 2. - P. 143 - 155. 6. Pauluhn J. A. Retrospective Analysis of Predicted and Observed Smoke Lethal Toxic Potency Values //J. Fire Sciences 1993. - Vol. 11. - No. 2. - P. 109 - 130. 7. Шафран Л. М. Стяжкин В. М. Разин В. И. К методике гигиенической оценки токсичности продуктов горения полимерных материалов //Гиг. и сан. 1980. - N 5 - С. 44 - 48. 8. Kimmerle G. Prager F. H. The relative Toxicity of Products: Part 1. Plastic and Manmade Fibres: Partll. Polyisocyanate Based Foam Materials. J. Comb. Tox. V. 7. N 2. 1980 p. 42 - 68. 9. Эйтингон А. И. Применение и формализация параметров токсичности для характеристики полимерных материалов в условиях горения // Гиг. и сан. 1982. - N 4. - С. 82 - 84. 10. Шафран Л. М. Пушкина В. А. Гудзенко Т. В. Роль полимерных материалов в распространении нозокомиальных грибковых инфекций //Проблемы медицинской микологии 2004. - Т. 6. - N 2. - С. 72. 11. Дышиневич Н. Е. Приоритетные направления в обеспечении безопасного применения полимерных материалов в среде обитания человека //Тези доповідей II з'їзду токсикологів України. 12 - 14 жовтня 2004 р. - К. 2004. - С. 115. 12. Шафран Л. М. Тімошина Д. П. Харченко І. О. Леонова Д. І. Токсичність продуктів горіння як основний чинник небезпеки для людини під час пожеж та інших надзвичайних ситуацій. //Безпека життєдіяльності 2005. - N 6. - С. 21 - 26. 13. Харченко И. А. Тимошина Д. П. Леонова Д. И. Селиваненко Н. Г. Лобуренко А. П. Проблема токсичности продуктов горения полимеров в обеспечении безопасности людей при пожарах //Довкілля и здоров'я 2005. - N 2. - С. 6 - 12. 14. Берлин А. А. Горение полимеров и полимерные материалы пониженной горючести. //Статьи Соросовского Образовательного журнала в текстовом формате. Химия. - М. 1996 - 8 с. 15. Landrock A. H. Handbook of plastics flammability and combustion toxicology. principles materials testing safety and smoke inhalation effects. - Park Ridge N. J.: Noyes Publications 1983. - 308 p. 16. Иличкин В. С. Фукалова А. А. Токсичность продуктов горения полимерных материалов //Обзорная информация. - М.: ГИЦ 1987. - 68 с. 17. Toxicity testing of fire effluents.- Technical Report. ISO TR 9122-4.- Geneva 1993. - 14 p. 18. Шафран Л. М. Басалаєва Л. В. Харченко І. О. Тімошина Д. Л. Селіваненко М. Г. Третьяков О. М. Деклараційний патент на корисну модель N 4329 G01N7/06 від 17.01.2005. Бюл. N 1. 19. Методические указания. Определение состава и токсичности продуктов горения синтетических материалов предназначенных для судостроения и судоремонта. N 410-32-93. - В сб. - Николаев 1994 80 с. 20. IEC 695-7-50 Ed. 1.0: Fire hazard testing. Part 7050: Toxicity of fire effluent. Estimation of toxic potency: Apparatus and test method. 1999. 21. ISO 13344:1996 E . Determination of the lethal toxic potency of fire effluents. - Geneva: ISO Toxicity testing of fire effluents. 22. Майка Е. Палюс Я. Сокаль Е. Определение карбоксигемоглобина в крови с использованием газовой хроматографии //Гиг. труда и профзаболевания.- N 9. - 1981. - С. 47 - 48. 23. Букина Л. П. Ушакова Л. И. Спектрофотометрическое определение карбоксигемоглобина //Судебно-медицинская экспертиза. - N 2. - 1979. - С. 39 - 42. 24. Данилова Л. А. Башарина О. Б. Красникова Е. Н. Литвиненко Л. А. и др. Справочник по лабораторным методам исследования //Под ред. Л. А. Даниловой. - СПб.: Питер 2003. - 736 с. Серия "Спутник врача" . 25. Руководство к практическим занятиям по гигиене труда //Под ред. А. М. Шевченко. - К.: Вища шк. Головное изд-во 1986. - С. 301 - 303. 26. Прозоровский В. Б. Использование метода наименьших квадратов для пробитанализа кривых летальности //Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов. К.: - ВНИИГИНТОКС. - 1969. - С. 132 - 138. 27. Методические указания на определение вредных веществ в воздухе. М.: ЦРИА "Морфлот" вып. 1 - 5 N 1637-77. - 1981. - С. 58 - 60. 28. Методические указания по измерению концентраций вредных веществ в воздухе рабочей зоны. М.: МЗ СССР вып. 18. - 1983. - N 2719-83. - С. 130 - 133. 29. Методические указания на определение вредных веществ в воздухе. М.: ЦРИА "Морфлот" вып. 1 - 5 N 1645-77. - 1981. - С. 83 - 84. 30. Методические указания на определение вредных веществ в воздухе. М.: МЗ СССР вып. 19. - N 2917-83. - 1983. - С. 167 - 170. 31. Методические указания по измерению концентраций вредных веществ в воздухе рабочей зоны. М.: МЗ СССР вып. 9 переработанные технические условия . - 1986. - N 4187-86. - С. 130 - 134. 32. Муравьева С. И. Бабина М. Д. Атласов А. Г. Новикова И. С. Санитарно-химический контроль воздуха промышленных предприятий. М.: Медицина 1982. - С. 243 - 246. 33. Методические указания на определение вредных веществ в воздухе. М.: ЦРИА "Морфлот" вып. 1 - 5 N 1641-77. - 1981. - С. 66 - 68. 34. Т. В. Соловьева В. А. Хрусталева. Руководство по методам определения вредных веществ в атмосферном воздухе. М.: Медицина. - 1974. - С. 194 - 197. 35. РД 52.04.186-89. Руководство по контролю загрязнения атмосферы. М.: МЗ СССР 1991. - С. 271-272.   Додаток 1 до пункту 8.1.17 методичних вказівок "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів"  ПОКАЗНИКИ КОНТРОЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ГОТОВНОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ УСТАНОВКИ ДО ВИПРОБУВАНЬ 1. Перевірка виходу оксиду вуглецю II здійснюється в умовах термоокислювального розкладу порошкової целюлози фракція 0 25 - 0 75 масою 2 5 г при температурі випробування 450° C густина падаючого теплового потоку 23 0 кВт·м-2 . 2. Для проведення контрольної перевірки виконуються всі процедури з підготовки установки до роботи згідно пункту 9.1 даних методичних вказівок. 3. Наважка целюлози порошкової повинна бути 2 5 ± 0 1 г; величина теплового потоку - 18 0 кВт·м-2 температура випробування - 405 ± 1 ° C. 4. Вихід оксиду вуглецю II мг/г в цих умовах дорівнює: 200 5 ± 8 2; 193 1 ± 9 5; 198 7 ± 9 0; що відповідає нормативу збіжності методу 15 % при довірчій вірогідності 95 %. 5. Концентрація оксиду вуглецю II мг/л в експозиційній камері за час витримки 30 хв. знижується не більш ніж на 5 % і склала 2 48 ± 0 12 і 2 4 ± 0 13.   Додаток 2 до пункту 9.6 методичних вказівок "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів"  ЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОСМЕРТЕЛЬНИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ CL50 ВІДПОВІДНО З МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТОМ ISO 13344-1996 ТА КЛАСУ НЕБЕЗПЕКИ ЗА ГОСТ 12.1.005-88 ПРОВІДНИХ ТОКСИЧНИХ ПРОДУКТІВ ГОРІННЯ ДЛЯ ЩУРІВ ПРИ 30 ХВ. ЕКСПОЗИЦІЇ Токсичний продукт горіння  CL50 ррм 30 хв. згідно з ISO 13344-96*  CL50 мг/м3 30 хв. згідно з ГОСТ  Клас небезпеки за ГОСТ 12.1.005-88  Оксид вуглецю II   5700  7150  4  Водень ціаністий  165  199  2  Водень хлористий  3800  6192  2  Водень бромистий  3800  13724  3  Водень фтористий  2900  2589  2  Ангідрид сірчистий  1400  4000  3  Оксиди азоту  170  349  2  Акролеїн  150  375  2  Формальдегід  750  1004  2  * Примітка. Відповідно до п. А 11.2.4 міжнародного стандарту ISO 13344-1996   Додаток 3 до пункту 10.14 методичних вказівок "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів"  ТОКСИЧНІ РЕЧОВИНИ ЩО ВИДІЛЯЮТЬСЯ ПРИ ГОРІННІ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ РІЗНОЇ ХІМІЧНОЇ ОСНОВИ* Хімічна основа та токсичні хімічні речовини  1. Азотовмісні полімери поліуретани поліаміди нітроцелюлоза поліакрилонітріл вовна шовк   2. Полімери полістирольні  3. Епоксидні смоли  4. Амідо- і фенолоформальдегідні смоли  1  2  3  4  Оксид вуглецю Діоксид вуглецю Акрілонітріл Водень ціаністий Азоту оксиди Аміни аліфатичні Аміни ароматичні Формальдегід Ацетальдегід Толуілендіїзоцианат Гексаметілендіізоцианат Хлорорганічні сполуки Вуглеводні ароматичні бензол толуол ксилол этилбензол мезитилен псевдокумол тощо Аміак Сірчистий ангідрид Спирти метанол бутанол тощо   Оксид вуглецю Діоксид вуглецю Водень ціаністий Стирол ?-метилстирол Ароматичні вуглеводні бензол толуол ксилол етилбензол ізопропілбензол мезитилен псевдокумол тощо Спирти метанол бутанол тощо Бензальдегід Метілбензілкетон Формальдегід Азоту оксиди  Оксид вуглецю Діоксид вуглецю Епіхлоргідрін Хлорбензол Діфенілолпропан Дібутілфталат Ароматичні вуглеводні бензол толуол ксилол етилбензол ізопропілбензол мезитилен псевдокумол тощо Водень хлористий Формальдегід Азоту оксиди  Оксид вуглецю Діоксид вуглецю Формальдегід Фенол Метанол Азоту оксиди Аміак Фталевий ангідрид Анілін Ацетальдегід Фурфурол Водень ціаністий Меламін  5. Гума каучуки  6. Деревина папір картон целюлоза  7. Поліолефіни поліетилен поліпропілен   8. Галоїдовмісні полімери  Оксид вуглецю Діоксид вуглецю Формальдегід Водень ціаністий Сірчистий ангідрид Стирол Акрилонітрил Дібутилфталат Бутадієн-1 3 дівініл Ароматичні вуглеводні бензол толуол ксилол етилбензол ізопропілбензол мезитилен псевдокумол тощо Формальдегід Азоту оксиди Фенол Аміни аліфатичні Аміни ароматичні Вуглеводні насичені Вуглеводні ненасичені  Оксид вуглецю Діоксид вуглецю Формальдегід Водень ціаністий Акролеїн Ацетальдегід Кетони Фенол Оцтова кислота Азоту оксиди Вуглеводні ароматичні бензол толуол ксилол етилбензол ізопропілбензол мезитилен псевдокумол тощо Вуглеводні насичені Вуглеводні ненасичені  Оксид вуглецю Діоксид вуглецю Формальдегід Ацетальдегід Вуглеводні насичені Вуглеводні ненасичені Ацетон Метилетилкетон Оцтова кислота Ефіри етілацетат бутілацетат тощо   Оксид вуглецю Діоксид вуглецю Водень хлористий Водень фтористий Водень ціаністий Бензол Фосген Вініл хлористий Хлорбензол Діхлоретан Вуглець чотирихлористий Формальдегід Ацетальдегід Оцтова кислота Вуглеводні насичені Вуглеводні ненасичені  * Примітка. Підкресленням позначені провідні токсиканти.   Додаток 4 до пункту 10.15 методичних вказівок "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів  МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРОВІДНИХ ТОКСИЧНИХ КОМПОНЕНТІВ Методики розраховані на виконання вимірів масової концентрації акролеїну аміаку водню хлористого водню ціаністого оксидів азоту оксиду вуглецю II фенолу формальдегіду згідно з вимогами ГОСТ 8.207-76 "Прямые измерения с многократными наблюдениями. Методы обработки результатов наблюдений. Основные положения" та ГОСТ 12.1.016-79 "Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ" Д.4-1. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ АКРОЛЕЇНУ Відповідно до "Методические указания на определение вредных веществ в воздухе". М.: ЦРИА "Морфлот" вып. 1 - 5 N 1637-77.-1981. - С. 58 - 60. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ Методика виконання вимірів МВВ масової концентрації акролеїну в мг/м3 за допомогою фотоелектроколориметру. Діапазон вимірюваних концентрацій від 0 1 до 1 4 мг/м3. Акролеїн хімічна формула C3H4O відносна молекулярна маса 56 06; являє собою безбарвну рідину з задушливим запахом. Температура плавлення - 87 7° C температура кипіння 52 5° C розчиняється у воді добре розчиняється у спирті та інших органічних розчинниках. Д.4-1-1. ВИМОГИ ДО ПОХИБКИ ВИМІРІВ Д.4-1-1.1. Границі відносної похибки вимірів масової концентрації акролеїну що допускаються при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують ? = ±15 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру не перевищує ±25 %. Д.4-1-2. ЗАСОБИ ВИМІРІВ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-1-2.1. При виконанні вимірів застосовують засоби вимірів реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Д.4-1-2.1.1. Засоби вимірів надані в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобу виміру  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобу виміру  Найменування вимірюваної величини  1. Фотоелектроколориметр  ГОСТ 15150-69  Спектральний діапазон від 315 до 980 нм. Похибка ±1 %  Оптична густина Б від 0 до 3; коефіцієнт пропускання Т від 0 1 до 100 %  2. Терези аналітичні ВЛР-200  ГОСТ 24104-88Е  2-й клас точності похибка ±0 0001 г  Маса від 0 02 до 200 г  3. Міри маси Г-2-210  ГОСТ 7328-82Е  Клас 2  Маса від 1 до 100 г  4. Колби мірні 2-100-2 2-25-2  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм см3  5. Циліндри 2-100  ГОСТ 1770-74  Клас 2. Похибка ±0 5 %  Об'єм см3  6. Піпетки 2-2-10 6-2-1  ГОСТ 20292  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм см3  Д.4-1-2.1.2. Допоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Бідистилятор  ТУ 25.11-1592-81  Поглиначі скляні з пористою пластиною N 1 чи N 2  ГОСТ 23932-90  Вода двічі дистильована  ГОСТ 6709-72  Акролеїн свіжоперегнаний     Гідроксид натрію  ГОСТ 4328-77  Сульфанілова кислота  ГОСТ 5821-78  Натрій азотистокислий  ГОСТ 4197-74  Кислота сірчана х. ч.  ГОСТ 4204-77  Кислота соляна х. ч.  ГОСТ 3118-77  Пробірки скляні з пришліфованими пробками місткістю 10 - 15 см3  ГОСТ 1770-74Е  Д.4-1-3. МЕТОД ВИМІРЮВАНЬ Д.4-1-3.1. Виміри виконують фотоколориметричним методом який полягає у визначенні акролеїну при його взаємодії з сульфаніловою кислотою при pH 1 5 - 2 5 з утворенням забарвленого у жовтий колір продукту. Д.4-1-3.2. Виміри проводять при встановленому світлофільтрі з довжиною хвилі пропускання 435 ± 20 нм у скляній кюветі з довжиною світлопоглинаючого шару 10 мм. Д.4-1-3.3. Визначенню не заважають кетони формальдегід азоту оксиди. Д.4-1-4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-1-4.1. Токсична дія: при вдиханні пару акролеїну виникає різке подразнення дихальних шляхів очей. Д.4-1-4.2. При виконанні вимірів масової концентрації акролеїну дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища. Д.4-1-4.3. При виконанні вимірювань дотримують вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д.4-1-4.4. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год . Д. 4-1-4.5. Приміщення у якому проводять аналізи повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д.4-1-4.6. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати границь концентрацій що допускаються ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Д.4-1-4.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-1-4.8. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища згідно ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-1-5. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРУ Д.4-1-5.1. До виконання вимірювань та обробки результатів допускаються особи що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою знають основи оптичних вимірювань мають досвід роботи з фотоелектроколориметром пройшли інструктаж з охорони праці і освоїли інструкцію з експлуатації приладу та наведену методику. Д.4-1-6. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-1-6.1. При виконанні вимірювань дотримують умови наведені в табл. 3. Д.4-1-6.2. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактору  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація акролеїну мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість повітря при 20° C %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-1-7. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ. Д. 4-1-7.1. При підготовці до виконання вимірювань проводять наступні роботи: Д.4-1-7.1.1. Відбір проб. Д.4-1-7.1.1.1. Відбір проб газу проводять у відповідності з ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ". Д.4-1-7.1.1.2. Відбір проб газу здійснюють шляхом пропускання 10 0 дм3 повітря яке барботують із швидкістю 0 5 дм3/хв. крізь два послідовно поєднаних поглинача з пористою пластиною N 1 або N 2 що містять по 10 см3 поглинального розчину. Поглинальним розчином є концентрована соляна кислота розведена водою у співвідношенні 1:300. Д.4-1-7.1.2. Підготовку фотоелектроколориметру до виконання вимірів проводять відповідно до вимог технічного опису та інструкції з експлуатації. Д.4-1-7.1.3. Стандартний розчин акролеїну готують розчиненням 30 - 40 мг 2 - 3 краплі акролеїну у поглинальному розчині в мірній колбі ємністю 25 см3. Об'єм розчину доводять поглинальним розчином до мітки. Розчин зберігається протягом дня. Д.4-1-7.1.4. Робочий стандартний розчин з вмістом 10 мкг в см3 готують відповідним розчиненням стандартного розчину поглинальним розчином. Робочий розчин застосовують свіжоприготованим. Д.4-1-7.1.5. Готують 2 %-ний розчин гідроксиду натрію розчиненням 2 0 г реактиву у 98 0 см3 дистильованої води. Д.4-1-7.1.6. Для приготування сульфанілату натрію 8 0 г сульфанілової кислоти розчиняють у 150 0 см3 2 % розчину гідроксиду натрію. Д.4-1-7.1.7. Готують 0 3 % розчин натрію азотистокислого розчиненням 0 3 г реактиву у мірній колбі ємністю 100 см3 доводячи об'єм розчину водою до мітки. Д.4-1-7.1.8. Реактивний розчин сірчаної кислоти готують розведенням концентрованої кислоти водою у співвідношенні 1:4. Д.4-1-7.1.9. Реактивні розчини кислоти соляної готують з кислоти питомої ваги 1 2 г/см3 розведенням дистильованою водою у співвідношенні 1:4 та 1:300. Д.4-1-7.1.10. Побудова градуювального графіку. Д.4-1-7.1.10.1. Для побудови градуювального графіку в діапазоні вимірів від 1 0 до 140 мкг готують серію градуювальних розчинів табл. 4 . Д. 4-1-7.1.10.2. Для приготування холостої проби беруть 2 5 см3 розчину будь-якого градуювального розчину та проводять операції описані в п. Д.4-1-8.1.1. З 2 5 см3 градуювального розчину проводять ті самі операції що й для розчину проби як описано нижче в п. Д.4-1-8.1.2. Д.4-1-7.1.10.3. Шкала стійка протягом 30 хвилин. Д.4-1-7.1.10.4. Градуювальний графік будують в координатах: маса акролеїну в градуювальних розчинах в мкг - значення оптичної густини Б . Таблиця 4. Серія градуювальних розчинів Номер розчину  Холостий дослід  1  2  3  4  5  6  7  Робочий стандартний розчин акролеїну см3 0 01 мг/см3  0  0 1  0 4  0 6  0 8  1 0  1 2  1 4  Поглинальний розчин см3  6 5  6 4  6 1  5 9  5 7  5 5  5 3  5 1  Вміст акролеїну мкг  0  1  4  6  8  10  12  14  Д.4-1-7.1.10.5. З 2 5 см3 градуювального розчину проводять ті самі операції що й для розчину проби як описано нижче в п. 8.1.2. Д. 4-1-7.1.10.6. Шкала стійка протягом 30 хвилин. Д.4-1-7.1.10.7. Градуювальний графік будують в координатах: маса акролеїну в градуювальних розчинах в мкг - значення оптичної густини Б . Д.4-1-7.1.10.8. За допомогою регресійного аналізу знаходять коефіцієнти a0 і a1 прямолінійної залежності для побудови градуювального графіку: y = a0 + a1 x  1   де y - залежна змінна оптична густина розчину x - незалежна змінна маса акролеїну ; a0 і a1 - коефіцієнти прямолінійної градуювальної залежності. Формули для розрахунку коефіцієнтів градуювальної залежності і похибки їх визначення наведені в розділі Д.4-10. Д.4-1-7.1.10.9. Перевірка градуювального графіку повинна проводитись періодично не рідше разу на квартал а також при зміні умов вимірювання. Д.4-1-8. ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-1-8.1. При виконанні вимірювань масової концентрації акролеїну виконують наступні операції. Д.4-1-8.1.1. Приготування холостої проби. Аліквотну частину 2 5 см3 проби з одного поглинача переносять у пробірку з притертою пробкою місткістю 10 см3 додають 1 5 см3 розчину сульфанілату натрію. За 5 - 7 хвилин акролеїн переводиться у бездіяльний комплекс. Цей розчин при вимірюваннях використовується як холоста проба. Д.4-1-8.1.2. Аліквотну частину 2 5 см3 проби з кожного поглинача переносять у пробірку з притертою пробкою місткістю 10 см3. У кожну пробірку додають по 0 2 см3 розчину п-нітрофенілдіазонію. Вміст пробірок струшують. За 10 хвилин розчини наливають у скляну кювету з довжиною світлопоглинаючего шару 5 мм і порівнюють з контролем використовуючи світлофільтр з максимумом пропускання 400 ± 20 нм. Контроль готують аналогічно пробам. Д.4-1-8.1.3. Масу акролеїну в аналізованій пробі визначають по попередньо побудованому градуювальному графіку. Д.4-1-8.1.4. Вимірювання оптичної густини проводять для розчинів з кожного поглинача окремо. Д.4-1-8.1.5. Масову концентрацію акролеїну ci мг/м3 в газоподібних продуктах горіння розраховують за формулою:   2   Де: A1 - маса акролеїну визначена по градуювальному графіку в першому поглиначі мкг; A2 - маса акролеїну визначена по градуювальному графіку в другому поглиначі мкг; Bпр - загальний об'єм проби см3; Bал - об'єм проби узятої для аналізу см3. V0 - об'єм протягнутого повітря приведеного до нормальних умов дм3. Д.4-1-8.1.6. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   Де: V1 - об'єм протягнутого повітря в місці відбору проби P - атмосферний тиск кПа. t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-1-9. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ. Д. 4-1-9.1. Обробку результатів вимірювань проводять як описано в розділі Д.4-11. Д.4-1-9.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати значень вказаних в табл. 5. Таблиця 5. Нормативи контролю для МВВ визначення масової концентрації акролеїну Діапазон вимірювань масової концентрації акролеїну в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   0 1 - 1 4  2 0  5 0  Де: n - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час. Д.4-1-10. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-1-10.1. Результати вимірювань оформляють записом у журналі згідно додатку Д.4-12. Д.4-2. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ АМІАКУ Відповідно до "Методические указания по измерению концентраций вредных веществ в воздухе рабочей зоны". М.: МЗ СССР вып. 18. - 1983. - N 2719-83. - С. 130 - 133. ПРИЗНАЧЕННЯ Й ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ Дійсні рекомендації встановлюють методику виконання вимірів МВВ масової концентрації аміаку в мг/м3 за допомогою фотоелектроколориметру. Діапазон вимірюваних концентрацій від 0 5 до 5 мг/м3. Аміак хімічна формула NH3 відносна молекулярна маса 17 03 являє собою безбарвний газ з різким запахом який добре розчиняється у воді етанолі ацетоні хлороформі бензолі та інших органічних розчинниках. Температура плавління - 77 7° C температура кипіння - 33 35° C. Д.4-2-1. ВИМОГИ ДО ПОГРІШНОСТІ ВИМІРІВ Д.4-2-1.1. Границі відносної похибки вимірів масової концентрації аміаку що допускаються при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують ? = ±4 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру не перевищує ±25 0 %. Д.4-2-2. ЗАСОБИ ВИМІРІВ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-2-2.1. При виконанні вимірів застосовують засоби вимірів реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Д.4-2-2.1.1. Засоби вимірів надані в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобу виміру  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобу виміру  Найменування вимірюваної величини  1. Фотоелектроколориметр  ГОСТ 15150-69  Спектральний діапазон від 315 до 980 нм. Похибка ±1 %  Оптична густина Б від 0 до 3; коефіцієнт пропускання Т від 0 1 до 100 %  2. Терези аналітичні ВЛР-200  ГОСТ 24104-88Е  2-й клас точності похибка ±0 0001 м  Маса від 0 02 до 200 0 г  3. Міри маси Г-2-210  ГОСТ 7328-82Е  Клас 2  Маса від 1 0 до 100 0 г  4. Аспіратор з регульованою швидкістю відбору проб  ТУ 64-1-862-77  Похибка ±5 % похибка 0 2 дм3/хв.  Швидкість відбору повітря від 0 5 до 20 0 дм3/хв.  5. Циліндри 2-100  ГОСТ 1770-74  Клас 2. Похибка ±0 5 %  Об'єм  6. Колби мірні 2-100-2 2-1000-2  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2. Похибка ±0 2 %     7. Піпетки 2-2-5 2-2-10 6-2-1  ГОСТ 20292  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм  8. Пробірки скляні з пришліфованими пробками місткістю 10 - 15 см3  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм  Д.4-2-2.1.2. Допоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Бідистилятор  ТУ 25.11-1592-81  Поглиначі скляні з пористою пластиною N 1 N 2  ГОСТ 23932-90  Вода двічі дистильована  ГОСТ 6709-72  Кислота сірчана стандарт-титр  ТУ 6-09-2540-87  Кислота сірчана конц.  ГОСТ 4204-77  Реактив Неслера  ТУ 6-09-2089-77  Амоній хлористий  ГОСТ 3773-60  Трубки скляні діам. 4 мм довж. 10 см     Д.4-2-3. МЕТОД ВИМІРЮВАНЬ Д.4-2-3.1. Виміри виконують колориметричним методом який полягає у взаємодії аміаку з реактивом Неслера з утворенням забарвленого у жовто-бурий колір продукту. Д.4-2-3.2. Виміри проводять при встановленому світлофільтрі з довжиною хвилі 450 ± 20 нм у скляній кюветі з довжиною світлопоглинаючого шару 5 мм. Д.4-2-3.3. Визначенню не заважають оксиди азоту заважають солі амонію деякі аміни аліфатичного ряду альдегіди сірководень. Д.4-2-4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-2-4.1. Аміак викликає подразнення верхніх дихальних шляхів та слизуватих оболонок очей. Після дії дуже високих концентрацій потерпілі іноді дуже збуджені знаходяться у стані буйного марення не в змозі стояти. Д.4-2-4.2. При виконанні вимірів масової концентрації аміаку дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища. Д.4-2-4.3. При виконанні вимірювань дотримують вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д. 4-2-4.4. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год. . Д.4-2-4.5. Приміщення у якому проводять аналізи повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежегасіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д.4-2-4.6. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати границь концентрацій що допускаються ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Д.4-2-4.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-2-4.8. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища згідно ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-2-5. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРА Д.4-2-5.1. До виконання вимірювань та обробки результатів допускають осіб що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою знають основи оптичних вимірювань мають досвід роботи з фотоелектроколориметром пройшли інструктаж з техніки безпеки і вивчили інструкцію по експлуатації приладу і наведену методику. Д.4-2-6. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-2-6.1. При виконанні вимірювань дотримують умови наведені в табл.3. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактора  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація аміаку мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість при 20° C %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-2-7. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-2-7.1. При підготовці до виконання вимірювань проводять наступні роботи: Д.4-2-7.1.1. Відбір проб. Д.4-2-7.1.1.1 Відбір проб газу продуктів горіння проводять у відповідності з ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ". Д.4-2-7.1.1.2 Відбір проб повітря здійснюють шляхом пропускання 10 0 дм3 повітря яке барботують із швидкістю 0 5 дм3/хв. крізь два послідовно поєднаних поглинача з пористою пластиною N 1 або N 2 що містять по 10 см3 поглинального розчину. Поглинальним розчином є 0 005 моль/дм3 сірчана кислота. Д.4-2-7.1.2. Підготовку фотоелектроколориметру до виконання вимірів проводять відповідно до вимог технічного опису та інструкції з експлуатації. Д.4-2-7.1.3. Стандартний розчин аміаку з вмістом 100 мкг/см3 готують у мірній колбі розчиненням 0 3140 г амонію хлористого в 100 см дистильованої води. Розчин зберігається протягом одного місяця. Робочий стандартний розчин з вмістом 10 мкг/см3 готують розчиненням стандартного розчину у 100 раз водою. Робочий розчин застосовується свіжоприготовленим. Д.4-2-7.1.4. Готують 0 005 моль/дм3 розчин сірчаної кислоти з стандарт-титру згідно з інструкцією. Д.4-2-7.1.5. Готують дистильовану воду вільну від аміаку. Д.4-2-7.1.6. Готують сірчану кислоту з масовою долею 10 %. У склянку з термостійкого скла ємністю 1000 см3 додають 500 - 600 см3 дистильованої води вільної від іонів NH4+ та при перемішуванні додають 60 6 см3 концентрованої сірчаної кислоти. Розчин розбавляють водою до 1000 см3. Д.4-2-7.1.6.1 До 1 дм3 дистильованої води додають 5 см3 10 % сірчаної кислоти та переганяють її. Перші 100 - 200 см3 відгону відкидають. Наступний відгін перевіряють з реактивом Неслера на вміст іону NH4+. При негативній реакції воду зберігають в закритій склянці. Д.4-2-7.1.7. Для побудови градуювального графіку в діапазоні вимірів від 1 0 до 50 мкг аміаку в аліквотній частині проби 5 см3 готують серію градуювальник розчинів табл. 4 . Таблиця 4. Серія градуювальник розчинів. Номер стандарту  Контроль  1  2  3  4  5  6  Робочий стандартний розчин см3  0  0 1  0 2  0 4  0 6  0 8  1 0  Поглинальний розчин см3  5  4 9  4 8  4 6  4 4  4 2  4 0  Вміст аміаку мкг  0  1  2  4  6  8  10  Д.4-2-7.1.7.1 Для побудови градуювального графіка з 5 см3 градуювального розчину проводять ті самі операції що і для розчину проби як описано нижче в п. Д.4-2-8.1. Д.4-2-7.1.7.2 Шкала стійка протягом 30 хвилин. Д.4-2-7.1.7.3 Градуювальний графік будують в координатах: маса аміаку в градуювальних розчинах в мкг - значення оптичної густини Б . Д.4-2-7.1.7.4 За допомогою регресійного аналізу знаходять коефіцієнти a0 і a1 прямолінійної залежності для побудови градуювального графіку: y = a0 +a1 x  1   де y - залежна змінна оптична густина розчину x - незалежна змінна маса аміаку ; a0 і a1 - коефіцієнти прямолінійної градуювальної залежності. Формули для розрахунку коефіцієнтів градуювальної залежності і похибки їх визначення наведені в розділі Д.4-10. Д.4-2-7.1.7.5 Перевірка градуювального графіка повинна проводитись періодично не рідше одного разу на квартал а також при зміні умов вимірювання. Д.4-2-8. ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-2-8.1. Аліквотну частину 5 см3 проби з кожного поглинача переносять у пробірку з притертою пробкою місткістю 10 см3. У кожну пробірку додають по 0 5 см3 реактиву Неслера. Вміст пробірок струшують. За 10 хвилин розчини наливають у скляну кювету з довжиною світлопоглинаючего шару 5 мм і порівнюють з контролем використовуючи світлофільтр з максимумом пропускання 450 ± 20 нм. Контроль готують аналогічно пробам. Д.4-2-8.2. Масу аміаку в аналізованій пробі визначають за градуювальним графіком. Д.4-2-8.3. Вимірювання оптичної густини проводять для розчинів з кожного поглинача окремо. Д.4-2-8.4. Масову концентрацію аміаку ci мг/м3 в газоподібних продуктах горіння розраховують за формулою:   2   Де: A1 - маса аміаку визначена за градуювальним графіком в аліквотній частиш проби першого поглинача мкг; A2 - маса аміаку визначена за градуювальним графіком в аліквотній частині проби другого поглинача мкг; Bпр - загальний об'єм проби см3; Bал - об'єм проби узятої для аналізу см3. V0 - об'єм протягнутого повітря приведеного до нормальних умов дм3 Д.4-2-8.5. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   Де: V1 - об'єм протягнутого повітря в місці відбору проби P - атмосферний тиск кПа t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-2-9. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-2-9.1. Обробка результатів та контроль похибки вимірювань наведені в розділі Д.4-11. Д.4-2-9.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати показників вказаних в табл. 5. Таблиця 5. Нормативи контролю для МВВ визначення масової концентрації аміаку Діапазон вимірювань масової концентрації аміаку в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   0 5 - 5 0  2 0  3 0  Де: n - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час. Д.4-2-10. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-2-10.1. Результати вимірювань оформляють записом в журналі по Д.4-12. Д.4-3. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВОДНЮ ХЛОРИСТОГО Відповідно до "Методические указания на определение вредных веществ в воздухе". М.: ЦРИА "Морфлот" вып. 1 - 5 N 1645-77. - 1981. - С. 83 - 84. ПРИЗНАЧЕННЯ Й ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ Дійсні рекомендації встановлюють методику виконання вимірів МВВ масової концентрації хлороводню за допомогою фотоелектроколориметру. Діапазон вимірюваних концентрацій від 0 1 до 3 0 мг/м3. Допускається розведення проб у 100 разів при концентраціях понад 3 0 мг/м3. Хлористий водень хімічна формула HCl відносна молекулярна маса 36 461 являє собою безбарвний газ з різким запахом у вологому повітрі сильно димить. Розчинення хлористого водню у воді - сильно екзотермічний процес. Розчинність у воді залежить від температури і парціального тиску хлористого водню у газовій суміші при 20° C 42 02 г у 100 г води у воді він цілком іонізован. Д.4-3-1. ВИМОГИ ДО ПОГРІШНОСТІ ВИМІРІВ Д.4-3-1.1. Границі відносної похибки вимірів що допускаються масової концентрації хлористого водню при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують 6 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру не перевищує 25 0 %. Д.4-3-2. ЗАСОБИ ВИМІРІВ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-3-2.1. При виконанні вимірів застосовують наступні засоби вимірів реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Д.4-3-2.2. Засоби вимірів представлені в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобів вимірів  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобів виміру  Найменування вимірюваної величини  1. Фотоелектроколориметр  ГОСТ 15150-69  Спектральний діапазон від 315 до 980 нм. Похибка ±1 %  Оптична густина Б від 0 до 3; коефіцієнт пропускання Т від 0 1 до 100 %  2. Терези аналітичні ВЛР-200  ГОСТ 24104-88Е  2-й клас точності похибка ±0 0001 г  Маса від 0 02 до 200 г  3. Міри маси Г-2-210  ГОСТ 7328-82Е  Клас 2  Маса від 1 до 100 г  4. Аспіратор з регульованою швидкістю відбору проб  ТУ 64-1-862-77  Похибка ±5 %  Швидкість відбору повітря від 0 5 до 20 0 дм3/хв.  5. Колби мірні 2-100-2 2-500-2  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм см3  6. Циліндри 2-100  ГОСТ 1770-74  Клас 2. Похибка ±0 5 %  Об'єм см3  7. Піпетки 2-2-10 6-2-1  ГОСТ 20292-74  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм см3  Пробірки колориметричні з пришліфованими пробками місткістю 10 - 15 см3  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм 10 - 15 см3  Д.4-3-2.3. Допоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Бідистилятор  ТУ 25.11-1592-81  Поглиначі скляні з пористою пластиною N 1  ГОСТ 23932-90  Вода двічі дистильована вільна від іонів хлору  ГОСТ 6709-72  Воронки скляні з пористою пластиною N 1 та 4     Воронка Бюхнера     Залізо-амонійний галун  ГОСТ 4205-68  Етиловий спирт ректифікат  ГОСТ 5963-67  Ртуть роданиста  ТУ 4305-51  Кислота азотна питома вага 1 35 г/см3 хч  ГОСТ 11125-84  Хлорид калію чда  ГОСТ 4234-77  Д.4-3-3. МЕТОД ВИМІРІВ Д. 4-3-3.1. Метод полягає у реакції іонів хлору з роданідом амонію та трьохвалентним залізом та вимірюванні оптичної густини забарвлених розчинів при встановленому світлофільтрі з довжиною хвилі 480 ± 20 нм у скляній кюветі з довжиною світлопоглинаючого шару 10 мм. Д.4-3-4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-3-4.1. Хлористий водень токсичний викликає сильні опіки слизуватих оболонок задух руйнує зуби. Міститься в газах що утворюються при згорянні хлоровмісних полімерних матеріалів. Д.4-3-4.2. При виконанні вимірів масової концентрації хлористого водню дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища. Д.4-3-4.3. До виконання робіт по приготуванню хімічних реактивів допускають осіб що пройшли інструктаж про запобіжні засоби роботи з конкретними шкідливими речовинами що вказані в розділі 2. Д.4-3-4.4. При виконанні вимірювань дотримують вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д.4-3-4.5. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год . Д.4-3-4.6. Приміщення у якому проводять аналізи повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д. 4-3-4.7. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати границь концентрацій що допускаються ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. Д.4-3-4.8. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-3-4.9. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища згідно ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-3-5. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРА Д.4-3-5.1. До виконання вимірювань та обробки результатів допускають осіб що мають кваліфікацію інженера або хіміка з вищою освітою знають основи оптичних вимірювань мають досвід роботи з фотоелектроколориметром пройшли інструктаж з техніки безпеки і вивчили керівництво з експлуатації приладу і надану методику. Д.4-3-6. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-3-6.1. При виконанні вимірювань дотримують наступні умови наведені в таблиці 3. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактора  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація хлористого водню мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість при 20° C %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-3-7. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-3-7.1. При підготовці до виконання вимірювань проводяться наступні роботи: Д.4-3-7.1.1. Відбір проб. Д.4-3-7.1.1.1. Відбір проб газу проводять у відповідності ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ". Д.4-3-7.1.1.2. Відбір проб повітря здійснюють шляхом пропускання 10 0 дм3 повітря яке барботують із швидкістю 1 0 дм3/хв. крізь два послідовно сполучених поглинача з пористою пластиною N 1 що містять по 10 см поглинального розчину. Д.4-3-7.1.1.3. Поглинальним розчином є двічі перегнана вода вільна від іонів хлору. ДЛ-3-7.1.2. Приготування стандартних розчинів для градуювання. Д.4-3-7.1.2.1. Стандартний розчин N 1 з масовою концентрацією іонів хлору 100 мкг/см3 іонів хлору готують розчиненням 0 0204 г хлориду калію в бідистильованій воді в мірній колбі місткістю 100 см3. Термін зберігання розчину 1 місяць. Д.4-3-7.1.2.2. Стандартний розчин N 2 з масовою концентрацією іонів хлору 10 мкг/см3 готують із стандартного розчину N 1 відбираючи 10 см3 в мірну колбу місткістю 100 см3 і доводять об'єм розчину до мітки бідистильованою водою. Д.4-3-7.1.2.3. Стандартні розчини використовують свіжоприготованими. Д.4-3-7.1.3. Приготування розчинів реактивів. Д.4-3-7.1.3.1. Для приготування 0 25 н розчину залізо-амонійного галуну 61 0 г галуну вносять в мірну колбу місткістю 500 см3 додають 100 см3 води та 310 см3 азотної кислоти. Розчин фільтрують крізь воронку скляну з пористою пластиною N 4 в мірну колбу місткістю 500 см3 та доводять водою до мітки. Д.4-3-7.1.3.2. Для приготування 0 2 % спиртового розчину ртуті роданистої 0 2 г роданистої ртуті розчиняють в 100 см3 етилового спирту. Розчин витримують 24 год. потім фільтрують крізь воронку скляну з пористою пластиною N 1. Розчин є стійким протягом 14 діб. Д.4-3-7.1.3.3. Для побудови градуювального графіка готують серію градуювальник розчинів табл. 4 . Таблиця 4. Приготування серії градуювальник розчинів N стандартів  Стандартний розчин N 2 см3  Дистильована вода см3  Розчин галуну см3  Розчин ртуті роданістої см3  Вміст водню хлористого мкг  1  0  5 0  0 5  0 4  0  2  0 3  4 7  0 5  0 4  3 0  3  0 6  4 4  0 5  0 4  6 0  4  0 9  4 1  0 5  0 4  9 0  5  1 2  3 8  0 5  0 4  12 0  6  1 5  3 5  0 5  0 4  15 0  7  2 0  3 0  0 5  0 4  20 0  Д.4-3-7.1.3.4. Для побудови градуювального графіку проводять ті самі операції що й для розчину проби як описано в п. Д.4-3-8.1. Д.4-3-7.1.3.5. Шкала стійка протягом 1 год. Д.4-3-7.1.3.6. Градуювальний графік будують в координатах: маса хлористого водню в приготованих градуювальних розчинах в мкг - значення оптичної густини Б . Д.4-3-7.1.3.7. За допомогою регресійного аналізу знаходять коефіцієнти a0 і a1 прямолінійної залежності для побудови градуювального графіку: y = a0 + a1 x  1   де y - залежна змінна оптична густина розчину x - незалежна змінна маса водню хлористого ; a0 і a1 - коефіцієнти прямолінійної залежності. Формули для розрахунку коефіцієнтів градуювальної залежності і похибки їх визначення наведені в розділі Д.4-10. Д.4-3-7.1.3.8. Перевірка градуювального графіка повинна проводитись періодично не рідше разу на квартал а також при зміні умов вимірювання. Д.4-3-8. ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-3-8.1. При виконанні вимірювань масової концентрації хлористого водню виконують наступні операції. Д.4-3-8.1.1. Аліквотну частину 1 см3 та 5 см3 з першого поглинача та 5 см3 з другого переносять в колориметричні пробірки додають по 0 5 см3 розчину залізо-амонійного галуну 0 4 см3 розчину роданіду ртуті. Вміст пробірок струшують і через 10 хв. проводять вимірювання оптичної густини розчинів в кюветі з довжиною світлопоглинаючого шару 10 мм відносно розчину холостого досліду. Для приготування розчину холостого досліду беруть 5 см3 бідистильованої води і проводять ті самі операції як і з аліквотною частиною проби. Вимірювання проводять при встановленому світлофільтрі з довжиною хвилі 480 ? 20 нм. Д.4-3-8.1.2. Вимірювання оптичної густини проводять для розчинів з кожного поглинача окремо. Масову концентрацію хлористого водню ci мг/м3 розраховують за формулою:   2   Де: A1 - маса хлористого водню визначена по градуювальному графіку в першому поглинальному приладі мкг; A2 - маса хлористого водню визначена по градуювальному графіку в другому поглинальному приладі на відповідному діапазоні мкг; Bпр - загальний об'єм проби см3; Bал - об'єм проби взятої для аналізу см3. V0 - об'єм протягнутого повітря приведеного до нормальних умов дм3 Д.4-3-8.2. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   Де: V1 - об'єм протягнутого повітря з точки відбору проби P - атмосферний тиск кПа t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-3-9. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-3-9.1. Обробку результатів вимірювань проводять як описано в розділі Д.4-11. Д.4-3-9.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати значень вказаних в табл. 5. Таблиця 5. Нормативи контролю для МВВ визначення масової концентрації хлористого водню Діапазон вимірювань маси хлористого водню в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   Від 0 1 до 1 0  15 0  10 0  Від 1 0 до 2 0  12 0  8 0  Від 2 0 до 3 0  8 0  6 0  Де: n - кількість вимірювань однієї і тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час але приведених до одних і тих же умов вимірювань. Д.4-3-10. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-3-10.1. Результати вимірювань оформляють записом в журналі по Д.4-12. Д.4-4. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВОДНЮ ЦІАНІСТОГО Відповідно до "Методические указания на определение вредных веществ в воздухе". М.: МЗ СССР вып. 19. - N 2917-83. - 1983. - С. 167 - 170. ПРИЗНАЧЕННЯ Й ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ Дійсні рекомендації встановлюють методику виконання вимірів МВВ масової концентрації ціаністого водню за допомогою фотоелектроколориметру. Діапазон вимірюваних концентрацій від 0 01 до 0 25 мг/м3. Ціаністий водень синильна кислота хімічна формула HCN відносна молекулярна маса 27 02 - безбарвна легко рухома вельми летюча рідина з запахом гіркого мигдалю яка добре розчиняється у воді та органічних розчинниках. Температура кипіння - 25 5° C т. пл. -14° C. Пружність пару при 21 4° C - 647 9 мм рт. ст. У повітрі може бути присутній у вигляді пару. Д.4-4-1. ВИМОГИ ДО ПОГРІШНОСТІ ВИМІРІВ Д.4-4-1.1. Границі відносної похибки вимірів масової концентрації ціаністого водню що допускаються при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують ? = ±4 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру не перевищує ±25 0 %. Д.4-4-2. ЗАСОБИ ВИМІРІВ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-4-2.1. При виконанні вимірів застосовують наступні засоби вимірів реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Засоби вимірів наведені в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобу виміру  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобу виміру  Найменування вимірюваної величини  1. Фотоелектроколориметр  ГОСТ 15150-69  Спектральний діапазон від 315 до 980 нм. Похибка ±1 %  Оптична густина Б від 0 до 3; коефіцієнт пропускання Т від 0 1 до 100 %  2. Терези аналітичні ВЛР-200  ГОСТ 24104-88Е  2-й клас точності похибка ±0 0001 г  Маса від 0 02 до 200 г  3. Міри маси Г-2-210  ГОСТ 7328-82Е  Клас 2  Маса від 1 до 100 г  4. Аспіратор з регульованою швидкістю відбору проб  ТУ 64-1-862-77  Похибка ±5 %  Швидкість відбору повітря від 0 5 до 20 0 дм3/хв.  5. Колби мірні 2-100-2 2-250-2 2-1000-2  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2. Похибка ± 0 2 %  Об'єм  6. Циліндри 2-100  ГОСТ 1770-74  Клас 2. Похибка ± 0 5 %  Об'єм  7. Піпетки 2-2-10 6-2-1  ГОСТ 20292  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм  8. Пробірки скляні з пришліфованими пробками місткістю 10 - 15 см3  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм  Д.4-4-2.2. Допоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Бідистилятор  ТУ 25.11-1592-81  Поглиначі скляні з пористою пластиною N 1 N 2  ГОСТ 23932-90  Вода дистильована   ГОСТ 6709-72  Кислота сірчана  ГОСТ 4204-77  Амоній роданістий стандарт-титр  ТУ 6-09-2540-87  Натрію гідроксид стандарт-титр  ТУ 6-09-2540-87  Кислота барбітурова хч.  ВТУ РУ 794-53  Кислота Соляна хч.  ГОСТ 3118-77  Піридин висушений над гідроксидом калію та перегнаний  ГОСТ 13647-78  Хлорамін Т або хлорамін Б     Залізо хлорне  ГОСТ 4147-74  Гідроксид калію  ГОСТ 24363-80  Д.4-4-3. МЕТОД ВИМІРЮВАНЬ Д.4-4-3.1. Виміри виконують колориметричним методом який полягає у визначенні ціаністого водню по реакції ціанід-іонів з хлораміном Т або хлораміном Б та послідуючим фотометричним визначенням забарвленого продукту взаємодії хлорціану з піридином і барбітуровою кислотою. Д.4-4-3.2. Виміри проводять при встановленому світлофільтрі з довжиною хвилі 584 ± 20 нм у скляній кюветі з довжиною світлопоглинаючого шару 10 мм. Д.4-4-4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-4-4.1. Ціаністий водень токсичний. Затримує окислювальні і ферментативні процеси зв'язує гемоглобін в ціангемоглобін паралізує дихальний центр та викликає розлад дихання проникає крізь непошкоджену шкіру. д.4-4-4.2. При виконанні вимірів масової концентрації ціаністого водню дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища. Д.4-4-4.3. При виконанні вимірювань дотримуються вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д.4-4-4.4. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год . Д.4-4-4.5. Приміщення у якому проводять аналізи повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д.4-4-4.6. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати границь концентрацій що допускаються ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Д.4-4-4.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-4-4.8. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища згідно ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-4-5. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРУ Д.4-4-5.1. До виконання вимірювань та обробки результатів допускають осіб що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою знають основи оптичних вимірювань мають досвід роботи з фотоелектроколориметром пройшли інструктаж з техніки безпеки і вивчили інструкцію по експлуатації приладу і наведену методику. Д.4-4-6. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-4-6.1. При виконанні вимірювань дотримують наступні умови наведені в табл. 3. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактора  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація ціаністого водню мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість при 20° C %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-4-7. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ. При підготовці до виконання вимірювань проводяться наступні роботи: Д.4-4-7.1.1. Відбір проб. Д.4-4-7.1.2. Відбір проб газу продуктів горіння проводять у відповідності ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ". Д.4-4-7.1.2.1. Відбір проб повітря здійснюють шляхом пропускання 10 0 дм3 повітря яке барботують із швидкістю 0 5 - 1 0 дм3/хв. крізь два послідовно поєднаних поглинача з пористою пластиною N 1 або N 2 що містять по 10 см3 поглинального розчину. Поглинальним розчином є 0 1 моль/дм3 розчин гідроксиду натрію. Д.4-4-7.1.3. Підготовку фотоелектроколориметру до виконання вимірів проводять відповідно до вимог технічного опису та інструкції з експлуатації. Д 4-4-7.1.4. Приготування стандартних розчинів для градуювання. Д.4-4-7.1.4.1. Стандартний 0 05 моль/дм3 розчин роданіду амонію готують з стандарт-титру згідно з інструкцією. 1 см3 цього розчину містить 5 81 мг CNS- що моделює вміст HCN 2 7 мг. Розчин стійкий протягом тижня. Д.4-4-7.1.4.2. Приготування робочого розчину з концентрацією що відповідає вмісту HCN 1 мкг/см3. В мірну колбу місткістю 100 см3 вміщують 3 7 см3 0 05 моль/дм3 розчину роданіду амонію. Об'єм розчину в мірній колбі доводять до мітки додаванням дистильованої води. Д.4-4-7.1.5. Приготування розчинів реактивів. Д.4-4-7.1.5.1. Готують 0 05 моль/дм3 розчин гідроксиду амонію з стандарт-титру згідно з інструкцією. Д.4-4-7.1.5.2. Кислоту сірчану 1 моль/дм3 готують з стандарт-титру згідно з інструкцією. Д.4-4-7.1.5.3. Для отримання розчину хлораміну Т або хлораміну Б наважку хлораміну 0 1 г розчинюють у 10 см3 дистильованої води. Розчин застосовується свіжоприготовленим. Д.4-4-7.1.5.4. Для приготування 0 1 % розчину заліза хлорного наважку 0 1 г його вміщують в мірну колбу ємністю 100 см3 та додають дистильованої води до мітки. Розчин застосовується свіжо-приготовленим. Д.4-4-7.1.5.5. Для приготування піридин-барбітурового реактиву в мірну колбу ємністю 50 см3 вносять 1 5 г барбітурової кислоти додають невелику кількість води 7 5 см3 піридина 1 5 см3 концентрованої соляної кислоти доводять водою до мітки і енергійно струшують до одержання прозорого розчину. Розчин в холодильнику зберігається протягом тижня. Д.4-4-7.1.6. Побудова градуювального графіку. Д.4-4-7.1.6.1. Готують серію градуювальник розчинів табл. 4 що відповідають вмісту ціаністого водню 0 1 - 2 5 мкг в аліквотній частині розчину 3 5 см3. Таблиця 4. Приготування серії градуювальник розчинів    Номер розчину  Контроль  1  2  3  4  5  6  7  8  Вміст HCN мкг  0  0 1  0 2  0 4  0 6  0 8  1 0  2 0  2 5  Об'єм робочого розчину см3  0  0 1  0 2  0 4  0 6  0 8  1 0  2 0  2 5  Об'єм 0 05 моль/дм3 розчину гідроксиду натрію см3  3 5  3 4  3 3  3 1  2 9  2 7  2 5  1 5  1 0  Д.4-4-7.1.6.2. З аліквотною частиною градуювального розчину об'ємом 3 5 см3 операції що описані нижче в пункті Д.4-4-8.1.1 які проводять з аліквотною частиною проби. Д.4-4-7.1.6.3. Градуювальні розчини є стійкими протягом 30 хвилин. Д.4-4-7.1.6.4. Градуювальний графік будують в координатах: маса ціаністого водню в градуювальних розчинах в мкг - значення оптичної густини Б . Д.4-4-7.1.6.5. За допомогою регресійного аналізу знаходять коефіцієнти a0 і a1 прямолінійної залежності для побудови градуювального графіку: y = a0 + a1 x  1   де y - залежна змінна оптична густина розчину x - незалежна змінна маса ціаністого водню ; a0 і a1 - коефіцієнти прямолінійної залежності. Формули для розрахунку коефіцієнтів градуювальної залежності і похибки їх визначення наведені в розділі Д.4-10. Д.4-4-7.1.6.6. Перевірка градуювального графіка повинна проводитись періодично не рідше разу на квартал а також при зміні умов вимірювання. Д.4-4-8. ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-4-8.1. При виконанні вимірювань масової концентрації ціаністого водню виконують наступні операції. Д.4-4-8.1.1. Аліквотну частину 3 5 см3 проби з кожного поглинача переносять у пробірку з притертою пробкою місткістю 10 см3. В кожну пробірку додають 0 35 см3 0 5 моль/дм3 розчину сірчаної кислоти і 0 2 см3 1 %-ного розчину хлораміну Т або хлораміну Б. Вміст пробірок струшують За 10 хвилин додають 1 см3 піридин-барбітурового реактиву. За 20 хвилин розчини наливають у скляну кювету з довжиною світлопоглинаючого шару 5 мм і порівнюють з контролем використовуючи світлофільтр з максимумом пропускання 584 ± 20 нм. Контроль готують аналогічно пробам. Д.4-4-8.1.2. Вимірювання оптичної густини проводять для розчинів з кожного поглинача окремо. Д.4-4-8.1.3. Масу ціаністого водню в аналізованій пробі визначають за попередньо побудованим градуювальним графіком. Д.4-4-8.1.4. Масову концентрацію ціаністого водню ci мг/м3 в газоподібних продуктах горіння розраховують за формулою   2   Де: A1 - маса ціаністого водню визначена по градуювальному графіку в першому поглинальному приладі мкг; A2 - маса ціаністого водню визначена по градуювальному графіку в другому поглинальному приладі на відповідному діапазоні мкг; Bпр - загальний об'єм проби см3; Bал - об'єм проби узятої для аналізу см3. V0 - об'єм протягнутого повітря приведеного до нормальних умов дм3. Д.4-4-8.1.5. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   Де: V1 - об'єм протягнутого повітря з точки відбору проби P - атмосферний тиск кПа t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-4-9. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-4-9.1. Обробку результатів вимірювань проводять як описано в розділі Д.4-11. Д.4-4-9.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати значень вказаних в табл. 5. Таблиця 5. Нормативи контролю для МВВ визначення масової концентрації ціаністого водню Діапазон вимірювань масової концентрації ціаністого водню в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   0 01 - 0 25  2 0  3 0  Де: n - кількість вимірювань однієї і тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час але приведених до одних і тих же умов вимірювань. Д.4-4-10. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-4-10.1. Результати вимірювань оформляють записом в журналі по Д.4-12. Д.4-5. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ОКСИДІВ АЗОТУ Відповідно до "Методические указания по измерению концентраций вредных веществ в воздухе рабочей зоны". М.: МЗ СССР вып. 9 переработанные технические условия . - 1986. - N 4187-86. - С. 130 - 134. ПРИЗНАЧЕННЯ Й ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ Дійсні рекомендації встановлюють методику виконання вимірів МВВ масової концентрації оксидів азоту у перерахунку на NO2 за допомогою фотоелектроколориметру. Діапазон вимірюваних концентрацій від 1 0 до 6 7 мг/м3. Двооксид азоту - хімічна формула NO2 відносна молекулярна маса 46 0 являє собою жовто-бурий газ з різким запахом який легко загущується у рідину що кипить при +22 4° C при охолодженні до -11° C ця рідина застигає в безкольорову кристалічну масу. При температурі нижче 140° C двооксид азоту частково полімеризується в N2O4 та близько до температури -11° C речовина складається тільки з молекул N2O4. При підвищенні температури молекула N2O4 дисоціює на дві молекули NO2. Оксид азоту - хімічна формула NO відносна молекулярна маса 30 0 безбарвний газ який загущується у рідину що кипить при температурі - 161 8° C. За звичайних умов швидко окислюється до NO2 окислюється також хроматами і перманганатами. Токсична дія: оксиди азоту мають дратуючі властивості щодо легенів які в тяжких випадках призводять до їх набряку дратують також верхні дихальні шляхи та очі. Проявляють загально токсичну дію. Д.4-5-1. ВИМОГИ ДО ПОХИБКИ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-5-1.1. Межі відносної похибки вимірів масової концентрації оксидів азоту що допускаються при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують ±4 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру не перевищує 25 %. Д.4-5-2. ЗАСОБИ ВИМІРІВ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-5-2.1. При виконанні вимірів застосовують наступні засоби вимірів реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Д.4-5-2.1.1. Засоби вимірів наведені в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобів вимірів  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобів виміру  Найменування вимірюваної величини  1  2  3  4  1. Фотоелектроколориметр  ГОСТ 15150-69  Спектральний діапазон від 315 до 980 нм. Похибка ±1 %  Оптична густина Б від 0 до 3; коефіцієнт пропускання Т від 0 1 до 100 %  2. Терези аналітичні ВЛР-200  ГОСТ 24104-88Е  2-й клас точності похибка ±0 0001 м  Маса від 0 02 до 200 г  3. Міри маси Г-2-210  ГОСТ 7328-82Е  Клас 2  Маса від 1 до 100 г  4. Аспіратор з регульованою швидкістю відбору проб  ТУ 64-1-862-77  Похибка ±5 %  Швидкість відбору повітря від 0 5 до 20 0 дм3/хв.  5. Колби мірні 2-25-2 2-100-2 2-1000-2  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2. Похибка ±0 2 см3  Об'єм см3  6. Циліндри 2-100-2  ГОСТ 1770-74  Клас 2. Похибка ±0 5 см3  Об'єм см3  7. Піпетки 2-2-10 2-2-5 2-2-10 6-2-1  ГОСТ 20292  Клас 2. Похибка ±0 2 %  Об'єм см3  Д.4-5-2.1.2. Допоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Бідистилятор  ТУ 25.11-1592-81  Трубки скляні 4 мм х 10 см     Вода двічі дистильована  ГОСТ 6709-72  Йодид калію  ГОСТ 4232-74  Натрій сірчаністокислий  ГОСТ 195-77  Натрій азотистокислий х. ч.  ГОСТ 4197-74  Кислота оцтова  ГОСТ 61-75  Кислота сульфанілова  ГОСТ 5821-78  Калій марганцевокислий  ГОСТ 20490-75  ?-нафтіламін  ГОСТ 8827-74  Ацетон  ГОСТ 2603-79  Триетаноламін  МРТУ 6-02-497-68  Гліцерин  ГОСТ 6259-75  Молекулярні сита 13х     Пробірки скляні з пришліфованими пробками місткістю 10 - 15 см3  ГОСТ 1770-74Е  Д.4-5-3. МЕТОД ВИМІРЮВАНЬ Д.4-5-3.1. Вимірювання виконують колориметричним методом який полягає у поглинанні оксидів азоту поглинальним розчином з подальшим визначенням їх кількості по реакції утворення забарвленого продукту з реактивом Гриса-Ілосвая. Д.4-5-3.2. Виміри проводять при встановленому світлофільтрі з довжиною хвилі пропускання 520 ± 20 нм у скляній кюветі з довжиною світлопоглинаючого шару 10 мм. Д.4-5-3.3. Вимірюванням заважають нітрити та нітросполуки які легко відщеплюють нітрит-іон. Д.4-5-3.4. При визначенні оксиду та діоксиду азоту з однієї проби повітря аспі-рують через трубку заповнену окислювачем. Д.4-5-4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-5-4.1. Токсична дія. При вдиханні оксидів азоту виникає подразнення дихальних шляхів у тяжких випадках має місце їх набряк та очей вони також виявляють загально токсичну дію. Д.4-5-4.2. При виконанні вимірів масової концентрації оксидів азоту дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища: Д.4-5-4.3. При виконанні вимірювань дотримують вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д.4-5-4.4. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год. . Д.4-5-4.5. Приміщення у якому проводять аналізи повинне відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежегасіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д.4-5-4.6. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати границь концентрацій що допускаються ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Д.4-5-4.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-5-4.8. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища згідно ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-5-5. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРУ Д.4-5-5.1. До виконання вимірювань та обробки результатів допускають осіб що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою знають основи оптичних вимірювань мають досвід роботи з фотоелектроколориметром пройшли інструктаж з техніки безпеки і вивчили інструкцію з експлуатації приладу та наведену методику. Д.4-5-6. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-5-6.1. При виконанні вимірювань дотримують умови наведені в таблиці 3. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактора  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація оксидів азоту мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість при 20° C %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-5-7. 7. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-5-7.1. При підготовці до виконання вимірювань проводять наступні роботи: Д.4-5-7.1.1. Відбір проб Д.4-5-7.1.1.1. Відбір проб газу продуктів горіння проводять у відповідності з ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ". Д.4-5-7.1.1.2. Відбір проб повітря здійснюють шляхом пропускання 1 0 дм3 повітря яке аспірують із швидкістю 0 1 дм3/хв. крізь систему з двох концентраційних трубок заповнених сорбентом між якими розміщують трубку з окислювачем. Д.4-5-7.1.2. Підготовку фотоелектроколориметру до виконання вимірів проводять відповідно до вимог технічного опису та інструкції з експлуатації. Д.4-5-7.1.3. Стандартний розчин N 1 з вмістом 100 мкг/см3 іону NO2- готують розчиненням 0 0150 г перекристалізованого нітриту натрію у 100 см3 бідистильованої води. Розчин зберігається протягом 6 місяців. Д.4-5-7.1.4. Робочий розчин N 2 з вмістом 1 мкг/см3 іону NO2- готують розведенням стандартного розчина N 1 у 100 раз поглинальним розчином тобто 0 25 моль/дм3 розчином йодиду калію. Д.4-5-7.1.5. З стандарт-титру готують 0 5 моль/дм3 розчин йодиду калію згідно з інструкцією. Д.4-5-7.1.6. З стандарт-титру готують 0 005 моль/дм3 розчин сірчаністокислого натрію згідно з інструкцією. Д.4-5-7.1.7. Готують розчин сульфанілової кислоти для чого 0 5 г її розчинюють у 150 см3 12 % оцтової кислоти. Розчин зберігають у склянці з темного скла. Д.4-5-7.1.8. Для приготування 12 % оцтової кислоти у мірний циліндр ємністю 100 0 см3 наливають 88 6 см3 дистильованої води та додають 11 4 см3 льодяної оцтової кислоти. Д.4-5-7.1.9. Для одержання розчину ?-нафтіламіну 0 2 г реактиву розчиняють у невеликій колбі у 20 см3 дистильованої води і нагрівають до утворення лілової краплі. Розчин декантують і доводять його об'єм до 150 см3 12 %-ним розчином оцтової кислоти. Розчин зберігають у склянці з темного скла. Д.4-5-7.1.10. Приготування трубок з окислювачем. 100 мг марганцевокислого калію насипають в скляну трубку 4 мм х 10 см закривають її з обох боків тампонами з скловати. Трубку можна використовувати для 8 - 10 вимірювань. Д.4-5-7.1.11. Для приготування сорбенту до 25 см3 20 %-ного водного розчину триетаноламіну додають 1 0 см3 гліцерину 10 см3 ацетону та 6 25 г молекулярних решет 13х розміром 0 25 - 0 50 мм. Одержану суспензію відстоюють протягом 30 хвилин рідину декантують сорбент висушують спочатку на водяній бані а потім протягом 1 часу у сушильній шафі при 100 - 110° C. Одержаний таким чином сорбент зберігають у герметичній склянці. Д.4-5-7.1.12. Водний розчин триетаноламіну готують змішуючи 20 г основної речовини і 80 см3 води. Д.4-5-7.1.13. Поглинальні трубки готують заповнюючи трубки з внутрішнім діаметром 4 мм і довжиною 10 см 200 мг сорбенту. Д.4-5-7.1.14. Для побудови градуювального графіку в діапазоні вимірювань від 0 3 до 1 5 мкг готують серію градуювальних розчинів табл. 4 . Таблиця 4. Серія градуювальних розчинів Номер розчину  Контроль  1  2  3  4  5  Робочий стандартний розчин оксидів азоту 1 мкг/см3 см3  0  0 3  0 5  0 7  0 9  1 5  Поглинальний розчин - 0 025 моль/дм3 розчин йодиду калію см3  5  4 7  4 5  4 3  4 1  3 5  Вміст оксидів азоту мкг  0  0 3  0 5  0 7  0 9  1 5  Д.4-5-7.1.15. З 5 см3 градуювального розчину проводять ті самі операції що і для розчину проби як описано нижче в п. Д.4-5-8.1. Д.4-5-7.1.16. Шкала стійка протягом 30 хвилин. Д.4-5-7.1.17. Градуювальний графік будують в координатах: маса оксидів азоту в градуювальник розчинах в мкг - значення оптичної густини Б . Д.4-5-7.1.18. За допомогою регресійного аналізу знаходять коефіцієнти a0 і a1 прямолінійної залежності для побудови градуювального графіку: y = a0 + a1 x  1   де y - залежна змінна оптична густина розчину x - незалежна змінна маса оксиду азоту ; a0 і a1 - коефіцієнти прямолінійної градуювальної залежності. Формули для розрахунку коефіцієнтів градуювальної залежності і похибки їх визначення наведені в розділі Д.4-10. Д.4-5-7.1.19. Перевірка градуювального графіку повинна проводитись періодично не рідше разу на квартал а також при зміні умов вимірювання. Д.4-5-8 ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-5-8.1. При виконанні вимірювань масової концентрації оксидів азоту виконують наступні операції. Д.4-5-8.2. Сорбент з трубок висипають в колориметричні пробірки з 10 см3 по-глиналього розчину і струшують протягом 10 хвилин. Одержану суспензію відстоюють. Д.4-5-8.3. Аліквотну частину 5 см3 проби з кожної пробірки п. 7.2 переносять у пробірку з притертою пробкою місткістю 10 см3. У кожну пробірку додають по 5 см3 реактиву Гриса-Ілосвая и ретельно перемішують. Через 10 хвилин додають 5 крапель 0 005 моль/дм3 сірчанокислого натрію струшують і вимірюють оптичну густину використовуючи світлофільтр з максимумом пропускання 520 нм в кюветі з довжиною світлопоглинаючого шару 10 мм. Контроль готують аналогічно пробам. Д.4-5-8.4. Масу оксидів азоту в аналізованій пробі визначають по попередньо побудованому градуювальному графіку. Д.4-5-8.5. Вимірювання оптичної густини проводять для розчинів з кожного поглинача окремо. Д.4-5-8.6. Масу оксидів азоту в пробі мкг визначають за градуювальним графіком або візуально з використовуванням для порівняльної шкали розчинів в колориметричних пробірках шкалі стандартів . Д.4-5-8.7. Масову концентрацію оксидів азоту ci мг/м3 в газоподібних продуктах горіння розраховують за формулою:   2   Де: A1 - маса оксидів азоту визначена по градуювальному графіку в першому поглиначі мкг; A2 - маса оксидів азоту визначена по градуювальному графіку в другому поглиначі мкг; Bпр - загальний об'єм проби см3; Bал - об'єм проби узятої для аналізу см3. V0 - об'єм протягнутого повітря приведеного до нормальних умов дм3 Д.4-5-8.8. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   Де: V1 - об'єм протягнутого повітря в місці відбору проби P - атмосферний тиск кПа. t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-5-9. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-5-9.1. Обробку результатів вимірювань проводять як описано в розділі Д.4-11. Д.4-5-9.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати значень вказаних в табл. 5. Таблиця 5. Нормативи контролю для МВВ визначення масової концентрації оксиду азоту Діапазон вимірювань маси оксиду азоту в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   Від 1 0 до 6 7  2 0  3 0  Д.4-5-7.1.1. Де: n - кількість вимірювань однієї і тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час але приведених до одних і тих же умов вимірювань. Д.4-5-10. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-5-10.1. Результати вимірювань оформляють записом в журналі по Д.4-12. Д.4-6. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ОКСИДУ ВУГЛЕЦЮ II МЕТОДОМ ГАЗОВОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ Відповідно до "Методические указания на определение вредных веществ в воздухе". М.: ЦРИА "Морфлот" вып. 1 - 5 N 1641-77. - 1981. - С. 66 - 68 ПРИЗНАЧЕННЯ Й ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ Дійсні рекомендації встановлюють методику виконання вимірів МВВ масової концентрації оксиду вуглецю у повітрі за допомогою газового хроматографу з використанням полум'яно-ионізаційного детектору. Межа визначення у повітрі 0 1 мг/м3. Оксид вуглецю II хімічна формула CO представляє собою газ без кольору та запаху мало розчинний у воді 2 8 * 10-3 г/100 г води . З водою і розчинами кислот та луг не взаємодіє. Міститься у газах які утворюються під час неповного згоряння горючих матеріалів. У великих кількостях утворюється під час пожеж вибухів. Д.4-6-1. ВИМОГИ ДО ПОГРІШНОСТІ ВИМІРІВ Д.4-6-1.1. Границі відносної похибки вимірів що допускаються масової концентрації оксиду вуглецю при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують ± 15 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру не перевищує 25 %. Д.4-6-2. ЗАСОБИ ВИМІРІВ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-6-2.1. При виконанні вимірів застосовують наступні засоби вимірів реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Засоби вимірів представлені в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобів вимірів  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобів виміру  Найменування вимірюваної величини  Хроматограф газовий з полум'яно-іонізаційним детектором  -  5 х 106 х C по пропану  Висота піків мм  Медичні шприци  ТУ 64-378-78  -  Місткість 2 и 5 см3  Ваги аналітичні ВЛР-200  ГОСТ 24104-88Е  2 клас точності похибка ±0 0001 г  Маса г  Міри маси  ГОСТ 7328-82Е  Клас 2  Маса г  Аспіратор з регульованою швидкістю відбору проб  ТУ 64-1-862-77  Похибка ±5 %  Швидкість відбору повітря від 0 5 до 20 0 дм3/хв.  Д.4-6-2.2. Допоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Хромосорб P або хроматон N фракція 0 1 - 0 25 мм  ТУ 64-1-862-77  Молекулярні сита CaA або NaX фракція 0 1 - 0 25 мм  ГОСТ 388401  Балон з аттестованою градуйованою сумішю оксида вуглецю у повітрі  ГОСТ 1770-74  Азот газоподібний ос. ч. у балонах з редукторами  ГОСТ 9293-74  Водень газоподібний у балонах з редукторами  ГОСТ 3022-80  Промисловий компресор для стиснутого повітря     Трубчаста електропіч з регулятором температури     Трубка конверсійна з нержавіючої сталі довжиною 25 см внутрішнім діаметром 1 5 - 2 мм     Трубка з нержавіючої сталі внутрішнім діаметром 5 - 6 мм     Колонка хроматографічна металева довжиною 1 м і внутрішнім діаметром 3 - 4 мм     Чашки з порцеляни  ГОСТ 9147-73  Ексикатори скляні 1 8 та 3 дм3  ГОСТ  Нікель азотнокислий шостиводний х. ч.  ГОСТ 4055-70  Електроплитка побутова  ГОСТ 14919-83  Газові пипетки місткістю 200 - 500 см3  ГОСТ 1889954-78  Д.4-6-3. МЕТОД ВИМІРЮВАНЬ Д.4-6-3.1. Визначення полягає у використанні методу реакційної газової хроматографії і включає наступні етапи: відділення оксиду вуглецю від супутніх компонентів на колонці з молекулярними ситами конверсії оксиду вуглецю до метану на нікелевому каталізаторі та детектування останнього полум'яно-ионізаційним детектором. Д.4-6-3.2. Визначенню не заважають диоксид вуглецю метан та інші вуглеводні. Д.4-6-4. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ Д.4-6-4.1. Загальні вимоги щодо проведення аналізу - технічна документація на газовий хроматограф. Д.4-6-5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-6-5.1. Оксид вуглецю - отруйний газ поєднується із гемоглобіном та міоглобіном крові порушує дихання тканин і викликає кисневе голодування тканин особливо клітин центральної нервової системи. ГДК у повітрі робочої зони 20 мг/м3. Суміш оксиду вуглецю з повітрям вибухонебезпечна при вмісті оксиду вуглецю від 16 до 73 % об. Д.4-6-5.2. При виконанні вимірів масової концентрації оксиду вуглецю дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища: Д.4-6-5.2.1. До виконання робіт по приготуванню хімічних реактивів допускають осіб що пройшли інструктаж про запобіжні засоби при роботі з конкретними шкідливими речовинами та їх сполуками що вказані в розділі 2. Д.4-6-5.2.2. При виконанні вимірювань дотримують вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д.4-6-5.2.3. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год . Д.4-6-5.2.4. Приміщення у якому проводять аналізи повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежегасіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д.4-6-5.2.5. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-6-5.2.6. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища згідно ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-6-5.2.7. Інші вимоги: всі вимоги техніки безпеки наведені в технічній документації на газові хроматографи. Д.4-6-6. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРУ Д.4-6-6.1. До виконання вимірювань та обробки результатів вимірювань допускають осіб що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою мають досвід роботи з газовими хроматографами пройшли інструктаж з техніки безпеки і вивчили керівництво по експлуатації приладу і надану методику. Д.4-6-7. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-6-7.1 При виконанні вимірювань дотримують умови наведені в таблиці 3. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактора  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація оксиду вуглецю мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість при 20 ° C %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-6-8. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-6-8.1. При підготовці до виконання вимірювань проводять наступні роботи: Д.4-6-8.1.1. Підготовка газового хроматографу до виконання вимірювань здійснюється згідно вимог технічної документації. Д.4-6-8.1.2. Приготування нікелевого каталізатору. Д.4-6-8.1.2.1. Для приготування нікелевого каталізатора 5 г нікелю азотнокислого шостиводного розчиняють у дистильованій воді. Розчином що отримали просочують 10 г відмитого кислотою хромосорба P або хроматона N и висушують шляхом нагрівання. Д.4-6-8.1.2.2. Висушений хромосорб P засипають в трубку з нержавіючої сталі з внутрішнім діаметром 5 - 6 мм и становлять в електропіч. Через наповнену трубку пропускають повітря із швидкістю 100 мл/хв. при 560° C протягом 1 год. а потім водень із швидкістю 50 мл/хв. при 460° C протягом 10 год. Повітря та водень для продувки можна відводити від газових мереж хроматографу. Д.4-6-8.1.2.3. Підготовленим каталізатором чорного кольору набивають трубку із нержавіючої сталі довжиною 25 см і внутрішнім діаметром 1 5 - 2 0 мм и використовують як метанатор. Метанатор розміщують у термостат детекторів що обігрівається чи в спеціальну піч. Д.4-6-8.1.3. Приготування насадки для хроматографічної колонки. Д.4-6-8.1.3.1 Для приготування адсорбенту молекулярні сита CaA подрібнюють у порцеляновій ступці відсівають фракцію 0 25 - 0 5 мм прожарюють при 350° C і охолоджують в ексикаторі. Охолодженим адсорбентом механічним способом заповнюють колонку. Д.4-6-8.1.4. Відбір проб. Д.4-6-8.1.4.1. Відбір проб повітря продуктів горіння проводять згідно ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ". Д.4-6-8.1.4.2. Проби повітря відбирають в газові пипетки шляхом протягуванняя 10-кратного об'єму повітря за допомогою електроаспіратора. Пипетку закривають каучуковою трубкою з заглушкою. Д.4-6-8.1.5. Для кількісного визначення оксиду вуглецю використовують метод абсолютної калібровки. Д.4-6-8.1.5.1. Для цього стандартні газові суміші оксиду вуглецю готують в ексикаторах. В ексикатор медицинським шприцем вводять відомі кількості оксиду вуглецю наприклад 1 2 3 см3 та помішують його на магнітну мішалку. Розрахована концентрація оксиду вуглецю встановлюється вже через 1 - 2 хв. Д.4-6-8.1.5.2. Відбір проб здійснюють медицинськими шприцями через резинову заглушку у пробці ексикатора. Калібровку прибору проводять по чистому оксиду вуглецю з балону за умов суворого додержування ідентичності параметрів градуювання та анализу. Д.4-6-8.1.5.3. Для побудови градуювального графіка проводять ті самі операції що й для проб як описано в п. 9.2-  9.4. Д.4-6-8.1.5.4. Градуювальний графік будують у координатах: кількість оксиду вуглецю в відібраній пробі в мкг - висота хроматографічного піку в мм. Д.4-6-9. ПРОВЕДЕННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-6-9.1. Наладку і виведення газового хроматографу на режим проводять згідно з інструкцією до приладу. Д.4-6-9.2. До початку роботи молекулярні сита активують шляхом пропускання газу-носія чи водню крізь колонку при температурі 250° C протягом 0 5 год. Після охолодження колонки її приєднують до метанатору. Водень подають в полум'яно-іонізаційний детектор крізь метанатор. Пробу повітря беруть шприцом і вводять у випарювач хроматографу. Д.4-6-9.3 Умови градуювання та анализу: Швидкість потоку газу-носія  40 мл/хв.  Швидкість потоку повітря  300 мл/хв.  Швидкість потоку водню  90 мл/хв.  Температура термостату колонок  70° C  Температура термостату детектору якщо у ньому розміщений метанатор або печі з метанатором  270 - 280° C  Масштаб шкали електрометру  200 х 10-12 A  Об'єм проби  2 - 5 мл  Термін утримування оксиду вуглецю   1 5 хв.  Д.4-6-9.4. Пробу повітря що аналізують беруть з пипетки медицинським шприцем і вводять у випарник хроматографу. Д.4-6-9.5. Масову концентрацію оксиду вуглецю у мг/м3 в газоподібних продуктах горіння розраховують за формулою 1:   1   де: A1 - маса оксиду вуглецю в пробі визначена по калібровочному графіку мкг; V0 - об'єм проби повітря взятого для анализу та приведеного до нормальних умов см3 Д.4-6-9.6. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   Де: V1 - об'єм протягнутого повітря з точки відбору проби P - атмосферний тиск кПа t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-6-10. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-6-10.1. Обробку результатів вимірювань проводять як описано в розділі Д.4-11. Д.4-6-10.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати значень вказаних в табл. 4. Таблиця 4. Нормативи контролю для МВВ масової концентрації оксиду вуглецю II Діапазон вимірювань масової концентрації оксиду вуглецю в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   От 10 0 до 8000 0 мг/м3  38 0  18 0  Де: n - кількість вимірювань однієї і тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час але приведених до одних і тих же умов вимірювань. Д.4-6-11. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-6-11.1. Результати вимірювань оформляють записом в журналі по Д.4-12. Д.4-7. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ДВООКСИДУ ВУГЛЕЦЮ МЕТОДОМ ГАЗОВОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ Відповідно до "Методические указания по измерению концентрации вредных веществ в воздухе рабочей зоны" переработанные технические условия. М.: МЗ СССР вып. 9 N 4175-86. - 1986. - С. 74-76 ПРИЗНАЧЕННЯ Й ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ Дійсні рекомендації встановлюють методику виконання вимірів МВВ масової концентрації двооксиду вуглецю у повітрі за допомогою газового хроматографу з використанням детектору по теплопровідності. Діапазон вимірюваних концентрацій від 50 мг/м3 до 1000 мг/м3. Двоксид вуглецю хімічна формула CO2 представляє собою газ без кольору з кислуватим запахом та смаком. Розчинність у воді при нормальному тиску см3 в 100 см3: 171 0° C 102 15° C 66 30° C 36 60° C . Міститься у газах які утворюються під час згоряння горючих матеріалів. У великих кількостях утворюється під час пожеж вибухів. ГДК у повітрі робочої зони не визначено. Д.4-7-1. ВИМОГИ ДО ПОГРІШНОСТІ ВИМІРІВ Д.4-7-1.1. Границі відносної похибки вимірів що допускаються масової концентрації двооксиду вуглецю при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують ±15 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру не перевищує 25 %. Д.4-7-2. ЗАСОБИ ВИМІРІВ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-7-2.1. При виконанні вимірів застосовують наступні засоби вимірів реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Засоби вимірів надані в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобів вимірів  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобів виміру  Найменування вимірюваної величини  Хроматограф газовий з детектором по теплопровідності  -  5 х 106 х C по пропану  Висота піків мм  Медичні шприци  ТУ 64-378-78  Місткість 0 025 та 0 05 см3  Місткість см3  Газові піпетки  ГОСТ 18954-78  Місткість 200 - 500 см3  Місткість см3  Аспіратор з регульованою швидкістю відбору проб  ТУ 64-1-862-77  Похибка ±5 %  Швидкість відбору повітря від 0 5 до 20 0 дм3/хв.  Д.4-7-2.2. Домоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Полісорб-1 фракція 0 25 - 0 50 мм  ТУ 10 П 392-69  Балон з атестованою сумішшю двооксиду вуглецю у повітрі  ГОСТ 1770-74  Гелій газоподібний ос. ч. у балонах з редуктором  ГОСТ 9293-74  Колонка хроматографічна металева довжиною 2 м і внутрішнім діаметром 3 мм  -  Ексикатори скляні 1 8 чи 3 дм3     Газові піпетки місткістю 200 - 500 см3  ГОСТ 1889954-78  Д.4-7-3. МЕТОД ВИМІРЮВАНЬ Д.4-7-3.1. Визначення полягає у використанні методу газо-адсорбційної хроматографії на газовому хроматографі з використанням детектору по теплопровідності. Д.4-7-3.2. Визначенню не заважають оксид вуглецю оксид сірки оксиди азоту. Д.4-7-4. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ Д.4-7-4.1. Загальні вимоги щодо проведення аналізу - технічна документація на газовий хроматограф. Д.4-7-5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-7-5.1. Двооксид вуглецю - отруйний газ при концентрації у повітрі 0 25 - 1 % у людини змінюється функція дихання та кровообігу при 2 5 - 5 % спостерігається головний біль подразнення верхніх дихальних шляхів при 7 % частішає серцебиття з'являється блювота головокружіння. Д.4-7-5.2. При виконанні вимірів масової концентрації двооксиду вуглецю дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища: Д.4-7-5.2.1. До виконання робіт по приготуванню хімічних реактивів допускають осіб що пройшли інструктаж про запобіжні засоби при роботі з конкретними шкідливими речовинами та їх сполуками що вказані в розділі 2. Д.4-7-5.2.2. При виконанні вимірювань дотримують вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д.4-7-5.2.3. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год. . Д.4-7-5.2.4. Приміщення у якому проводять аналізи повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д.4-7-5.2.6. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-7-5.2.7. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища згідно ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-7-5.2.8. Інші вимоги: всі вимоги техніки безпеки наведені в технічній документації на газові хроматографи. Д.4-7-6. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРА Д.4-7-6.1. До виконання вимірювань та обробки результатів вимірювань допускають осіб що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою мають досвід роботи з газовими хроматографами пройшли інструктаж з техніки безпеки вивчили керівництво з експлуатації приладу і надану методику. Д.4-7-7. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-7-7.1 При виконанні вимірювань дотримують умови наведені в таблиці 3. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактора  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація двооксиду вуглецю мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість при 20° C %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-7-8. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-7-8.1. При підготовці до виконання вимірювань проводять наступні роботи: Д.4-7-8.1.1. Підготовка газового хроматографу до виконання вимірювань здійснюється згідно вимог технічної документації. Д.4-7-8.1.2. Полісорб-1 засипають у колонку за допомогою вакууму та кондиціонують без підключення до детектору у потоці газу-носія протягом 12 год. при 200° C. Д.4-7-8.1.3. Відбір проб. Д.4-7-8.1.3.1. Відбір проб повітря продуктів горіння проводять згідно ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ". Д.4-7-8.1.3.2. Проби повітря відбирають в газові піпетки шляхом протягування 10-кратного об'єму повітря за допомогою електроаспіратору. Піпетку закривають каучуковою трубкою з заглушкою. Проби можуть зберігаться протягом двох днів. Д.4-7-8.1.3.3. Для кількісного визначення двооксиду вуглецю використовують метод абсолютної калібровки. Д.4-7-8.1.3.4. Для цього стандартні газові суміші двооксиду вуглецю готують в ексикаторах. В ексикатор медицинським шприцом вводять відомі кількості двооксиду вуглецю наприклад 1 2 3 см3 та помішують його на магнітну мішалку. Розрахована концентрація двооксиду вуглецю встановлюється вже через 1 - 2 хв. Д.4-7-8.1.3.5. Відбір проб для калібрування здійснюють медицинськими шприцями через резинову заглушку у пробці ексикатора. З ексикатору відбирають по 2 см3 суміші та вводять у випарювач хроматографу. Д.4-7-8.1.3.6. Побудову градуювального графіку проводять по 5 точках; для кожної концентрації проводять 5 паралельних вимірів. Д.4-7-8.1.3.7. Градуювальний графік будують у координатах: кількість двооксиду вуглецю в відібраній пробі в мкг - висота хроматографічного піку в мм. Д.4-7-9. ПРОВЕДЕННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-7-9.1. Наладку і виведення газового хроматографу на режим проводять згідно з інструкцією до приладу. Д.4-7-9.2. Пробу повітря беруть шприцем з піпетки і вводять у хроматографічну колонку. Д.4-7-9.3. Умови градуювання та аналізу: Швидкість потоку газу-носія гелію  30 мл/хв.;  Швидкість діаграмної ленти  600 мм/год.;  Струм детектору  140 Ма;  Температура термостату колонок  35° C;  Температура детектору  35° C;  Температура випарювача  35° C;  Масштаб шкали електрометру  200 х 10-12 А;  Об'єм проби  2 см3;  Термін утримування двооксиду вуглецю  1 хв. 28 с.  Д.4-7-9.4. Пробу повітря що аналізують беруть з піпетки медицинським шприцом і вводять у випарник хроматографу. Д.4-7-9.5. Масову концентрацію двооксиду вуглецю у мг/м3 розраховують за формулою 1:   1   де: A1 - маса двооксиду вуглецю в пробі визначена по калібровочному графіку мкг; V0 - об'єм проби повітря взятого для анализу та приведеного до нормальних умов см3. Д. 4-7-9.6. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   Де: V1 - об'єм протягнутого повітря з точки відбору проби P - атмосферний тиск кПа t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-7-10. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-7-10.1. Обробку результатів вимірювань проводять як описано в розділі Д.4-11. Д.4-7-10.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати значень вказаних в табл. 4. Таблиця 4. Нормативи контролю для МВВ масової концентрації двооксиду вуглецю Діапазон вимірювань масової концентрації двооксиду вуглецю в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   От 50 0 до 1000 0 мг/м3  12 0  18 0  Де: n - кількість вимірювань однієї і тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час але приведених до одних і тих же умов вимірювань. Д.4-7-11. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-7-11.1. Результати вимірювань оформляють записом в журналі по Д.4-12. Д.4-8. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ФЕНОЛУ Відповідно до "Методические указания на определение вредных веществ в воздухе". М.: ЦРИА "Морфлот" вып. 13 N 1461-76. - 1979. - С. 24 - 26. ПРИЗНАЧЕННЯ Й ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ Дійсні рекомендації встановлюють методику виконання вимірів МВВ масової концентрації фенолу в мг/м3 за допомогою фотоелектроколориметру. Діапазон вимірюваних концентрацій від 0 1 до 1 мг/м3. Фенол хімічна формула C6H6O відносна молекулярна маса 94 11 являє собою безбарвні кристали які у повітрі поступово окислюються набуваючи рожевого забарвлення. Температура плавління 41° C температура кипіння 182° C розчиняється у воді 6 7 г/100 см3 при температурі 16° C при 66° C змішується з водою у всіх відношеннях. Розчинюється в етанолі ефірі хлороформі та інших органічних розчинниках. Д.4-8-1. ВИМОГИ ДО ПОХИБКИ ВИМІРІВ Д.4-8-1.1. Границі відносної похибки вимірів масової концентрації фенолу що допускаються при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують ? = ±15 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру не перевищує ±25 %. Д.4-8-2. ЗАСОБИ ВИМІРІВ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-8-2.1. При виконанні вимірів застосовують наступні засоби вимірів реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Засоби вимірів надані в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобів вимірів  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобів виміру  Найменування вимірюваної величини  1. Фотоелектроколориметр  ГОСТ 15150-69  Спектральний діапазон від 315 до 980 нм. Похибка ±1 %  Оптична густина Б від 0 до 3; коефіцієнт пропускання Т від 0 1 до 100 %  2. Терези аналітичні ВЛР-200  ГОСТ 24104-88Е  2-й клас точності похибка ±0 0001 г  Маса від 0 02 до 200 г  3. Міри маси Г-2-210  ГОСТ 7328-82Е  Клас 2  Маса від 1 до 100 г  4. Колби мірні 2-100-2 2-250-2  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2 похибка ±0 2 %  Об'єм см3  5. Циліндри 2-100  ГОСТ 1770-74  Клас 2 похибка ±0 5 %  Об'єм см3  6. Піпетки 2-2-10 6-2-1  ГОСТ 20292  Клас 2 похибка ±0 2 %  Об'єм см3  Д.4-8-2.2. Допоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Бідистилятор  ТУ 25.11-1592-81  Поглиначі скляні з пористою пластиною N 1 чи N 2  ГОСТ 23932-90  Вода двічі дистильована   ГОСТ 6709-72  Фенол ч. д. а.  ГОСТ 6417-722  Натрій вуглекислий 0 8 %  ГОСТ 84-76  Натрій азотистокислий 25 %  ГОСТ 4197-74  Кислота соляна пит. вага 1 19  ГОСТ 3118-77  Паранітроанілін  ТУ 6-09-3021-81  П-нітрофенілдіазоній     Пробірки скляні з пришліфованими пробками місткістю 10 - 15 см3  ГОСТ 1770-74Е  Д.4-8-3. МЕТОД ВИМІРІВ Д.4-8-3.1. Виміри виконують колориметричним методом який полягає у визначенні фенолу при його взаємодії з п-нітрофенілдіазонієм в лужному середовищі з утворенням забарвленого у рожевий колір продукту. Д.4-8-3.2. Виміри проводять при встановленому світлофільтрі з довжиною хвилі пропускання 400 ± 20 нм у скляній кюветі з довжиною світлопоглинаючого шару 10 мм. Д.4-8-3.3. Визначенню заважають орто- мета-крезоли аміни. Д.4-8-4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-8-4.1. При вдиханні пару фенолу виникає подразнення дихальних шляхів розлад травлення загальна та м'язова слабкість. При попаданні фенолу на шкіру в місцях контакту з фенолом виникає змертвіння тканин загальне отруєння організму порушуються функції кровообміну дихання підвищується температура. Д.4-8-4.2. При виконанні вимірів масової концентрації фенолу дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища. Д.4-8-4.3. При виконанні вимірювань дотримують вимог техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д.4-8-4.4. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год. . Д.4-8-4.5. Приміщення у якому проводять аналізи повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежегасіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д.4-8-4.6. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати границь концентрацій що допускаються ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Д.4-8-4.7. Електробезпека при роботі з електроустановками повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-8-4.8. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог щодо охорони навколишнього середовища згідно ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-8-5. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРУ Д.4-8-5.1. До виконання вимірювань та обробки результатів допускають осіб що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою знають основи оптичних вимірювань мають досвід роботи з фотоелектроколориметром пройшли інструктаж з техніки безпеки і вивчили інструкцію по експлуатації приладу та наведену методику. Д.4-8-6. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-8-6.1. При виконанні вимірювань дотримують умови наведені в таблиці 3. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактора  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація фенолу мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість при 20 ° С %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-8-7. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-8-7.1. При підготовці до виконання вимірювань проводять наступні роботи: Д.4-8-7.1.1. Відбір проб. Д.4-8-7.1.1.1. Відбір проб газу продуктів горіння проводять у відповідності з ГОСТ 12.1.016-79. Д.4-8-7.1.1.2. Відбір проб газу здійснюють шляхом пропускання 10 0 дм3 повітря яке барботують із швидкістю 1 0 дм3/хв. крізь два послідовно поєднаних поглинача з пористою пластиною N 1 або N 2 що містять по 10 см3 поглинального розчину. Поглинальним розчином є 0.8 %-ний розчин вуглецю натрію. Д.4-8-7.1.1.3. Підготовку фотоелектроколориметру до виконання вимірів проводять відповідно до вимог технічного опису та інструкції з експлуатації. Д.4-8-7.1.1.4. Стандартний розчин фенолу з вмістом приблизно 0 5 мг/см3 готують розчиненням 0 125 г фенолу в мірній колбі ємністю 250 см3 додаючи 0 8 %-ного розчину вуглецю натрію до мітки. Розчин зберігається протягом тижня. Робочий стандартний розчин з вмістом 10 мкг в см3 готують відповідним розчиненням стандартного розчину. Робочий розчин застосовують свіжоприготовленим. Д.4-8-7.1.1.5. Готують 25 %-ний розчин азотистокислого натрію розчиненням 25 г реактиву у 75 см3 дистильованої води. Розчин застосовують свіжоприготовленним. Д.4-8-7.1.1.6. Для приготування розчину п-нітрофенілдіазонію в склянку приливають 50 см3 води додають 2 5 см3 соляної кислоти пит. вагою 1 19 2 5 см3 25 %-ного розчину азотистокислого натрію та 0 01 г паранітроаніліну. Ретельно перемішують розчин застосовується свіжоприготовленим. Д.4-8-7.1.2. Масу фенолу в аналізованій пробі визначають по попередньо побудованому градуювальному графіку. Д.4-8-7.1.3. Для побудови градуювального графіку в діапазоні вимірів від 2 0 до 10 мкг готують серію градуювальник розчинів табл. 5 . Таблиця 4. Серія градуювальник розчинів Робочий стандартний розчин фенолу см3 0 01 мг/см3  0  0 1  0 2  0 4  0 6  0 8  1 0  Поглинальний розчин см3  5  4 9  4 8  4 6  4 4  4 2  4 0  Вміст фенолу мкг  0  1  2  4  6  8  10  Д.4-8-7.1.3.1. Для побудови градуювального графіку з 5 см3 градуювального розчину проводять ті самі операції що і для розчину проби як описано нижче в п. Д.4-8-8.1.1. Д.4-8-7.1.3.2. Шкала стійка протягом 30 хвилин. Д.4-8-7.1.3.3. Градуювальний графік будують в координатах: маса фенолу в градуювальних розчинах в мкг - значення оптичної густини Б . Д.4-8-7.1.3.4. За допомогою регресійного аналізу знаходять коефіцієнти a0 і a1 прямолінійної градуювальної залежності для побудови градуювального графіку: y = a0 + a1 x  1   де y - залежна змінна оптична густина розчину x - незалежна змінна маса фенолу ; a0 і a1 - коефіцієнти прямолінійної градуювальної залежності. Формули для розрахунку коефіцієнтів градуювальної залежності і похибки їх визначення наведені в розділі Д.4-10. Д.4-8-7.1.3.5. Перевірка градуювального графіку повинна проводитись періодично не рідше разу на квартал а також при зміні умов вимірювання. Д.4-8-8. ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-8-8.1. При виконанні вимірювань масової концентрації фенолу виконують наступні операції. Д.4-8-8.1.1. Аліквотну частину 5 см3 проби з кожного поглинача переносять у пробірку з притертою пробкою місткістю 10 см3. У кожну пробірку додають по 0 2 см3 розчину п-нітрофенілдіазонію. Вміст пробірок струшують. За 10 хвилин розчини наливають у скляну кювету з довжиною світлопоглинаючего шару 5 мм і порівнюють з контролем використовуючи світлофільтр з максимумом пропускання 400 ± 20 нм. Контроль готують аналогічно пробам. Д.4-8-8.1.2. Масу фенолу в аналізованій пробі визначають по попередньо побудованому градуювальному графіку. Д.4-8-8.1.3. Вимірювання оптичної густини проводять для розчинів з кожного поглинача окремо. Д.4-8-8.2. Масу фенолу в пробі мкг визначають за градуювальним графіком або візуально з використовуванням для порівняльної шкали розчинів в колориметричних пробірках шкалі стандартів . Д.4-8-8.3. Масову концентрацію фенолу ci мг/м3 в газоподібних продуктах горіння розраховують за формулою:   2   Де: A1 - маса фенолу визначена по градуювальному графіку в першому поглиначі мкг; A2 - маса фенолу визначена по градуювальному графіку в другому поглиначі мкг; Bпр - загальний об'єм проби см3; Bал - об'єм проби узятої для аналізу см3. V0 - об'єм протягнутого повітря приведеного до нормальних умов дм3 Д.4-8-8.3.1. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   Де: V1 - об'єм протягнутого повітря в місці відбору проби P - атмосферний тиск кПа t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-8-9. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-8-9.1. Обробку результатів вимірювань проводять як описано в розділі Д.4-11. Д.4-8-9.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати значень вказаних в табл. 5. Таблиця 5. Нормативи контролю для МВВ визначення масової концентрації фенолу Діапазон вимірювань масової концентрації фенолу в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   0 1 - 0 5  13  10  0 5 - 1 0  3  2  Де: n - кількість результатів вимірювань однієї й тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї й тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час. Д.4-8-10. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-8-10.1. Результати вимірювань оформляють записом в журналі по Д.4-12. Д.4-9. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ФОРМАЛЬДЕГІДУ "Методические указания по измерению концентраций вредных веществ в воздухе рабочей зоны" вып. 10 М.:МЗ СССР 1988. - С. 159 - 164. ПРИЗНАЧЕННЯ Й ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ Дійсні рекомендації встановлюють методику виконання вимірів МВВ масової концентрації формальдегіду мг/м3 у діапазоні виміру масових концентрацій від 0 25 до 2 5 мг/м3 фотометричним методом. Формальдегід - хімічна формула CH2O відносна молекулярна маса 30 03 являє собою газ з різким запахом температура плавлення - 118° C температура кипіння - 19° C. Добре розчинний у воді. Розчин формальдегіду у воді масова частка 35 - 40 % називається формаліном чи формолем. Розчини виділяють формальдегід навіть при кімнатній температурі. Формальдегід легко полімеризується з повітрям і киснем утворює вибухові суміші сильний відновник. Д.4-9-1. ВИМОГИ ДО ПОХИБКИ ВИМІРІВ Д.4-9-1.1. Границі дозволеної випадкової складової відносної похибки вимірів газохрматографічним методом масової концентрації формальдегіду c мг/м3 у повітрі при довірчій імовірності P = 0 95 не перевищують ? = ±4 0 % у всьому діапазоні вимірюваних величин. Сумарна похибка виміру масової концентрації формальдегіду не перевищує 25 %. Д.4-9-2. ЗАСОБИ ВИМІРЮВАНЬ ДОПОМІЖНІ ПРИСТРОЇ МАТЕРІАЛИ РОЗЧИНИ Д.4-9-2.1. При виконанні вимірів застосовують наступні засоби вимірювань реактиви допоміжні пристрої матеріали і розчини. Засоби вимірювань наведені в табл. 1. Таблиця 1 Порядковий номер і найменування засобів вимірів  Нормативний документ  Метрологічні характеристики засобів виміру  Найменування вимірюваної величини  Хроматограф з полум'яно-іонізаційним детектором     5 х 106 х C по пропану  Висота піків мм  Ваги аналітичні ВЛР-200  ГОСТ 24104-88Е  2 клас точності похибка ±0 0001 г  Маса г  Міри маси Г-2-210  ГОСТ 7328-82Е  Клас 2  Маса від 1 до 100 г  Аспіратор з регульованою швидкістю відбору проб  ТУ 64-1-862-77  Похибка ±5 %  Швидкість відбору повітря від 0 5 до 20 0 дм3/хв.  Медичні шприци  ТУ 64-378-78     Місткість 2 и 5 см3  Мікрошприць МШ-10  ГОСТ 8043-75     Місткість мкл  Бюретка 3-2-25-0 1  ГОСТ 20292-74Е  Клас 2 похибка 0 1 ± 0 02 %  Об'єм см3  Колби мірні 2-100-2; 2-200-2 2-1000-2  ГОСТ 1770-74Е  Клас 2 похибка ±0 2 %  Об'єм см3  Д.4-9-2.2. Допоміжні пристрої матеріали і реактиви наведені в табл. 2. Таблиця 2 Найменування  Нормативний документ  Бідистилятор  ТУ 25.11-1592-81  Набір сит "Физприбор"     Сілохром С-80 фракція 0 25 - 0 315 мм  ТУ 09-17-48-74  Газоподібний водень у балонах з редукторами  ГОСТ 3022-80  Промисловий компресор для стиснутого повітря     Сітка мідна розмір вічка 0 05 мм     Поглиначі Зайцева  ГОСТ 23932-90  Вода дистильована  ГОСТ 6709-72  Натрію тіосульфат стандарт-титр  ТУ 6-09-2540-87  Іод стандарт-титр  ТУ 6-09-2540-87  Формальдегід 40 %-ний формалін   ГОСТ 1625-75  Кислота соляна х. ч.  ГОСТ 3118-72  Натрію гідроксид х. ч.  ГОСТ 4328-77  Крохмаль  ГОСТ 10163-76  Кислота мурашкова  ГОСТ 5848-73  Хромат натрію  ТУ 6-09-91-76-  Газові пипетки місткістю 200 - 500 см3  ГОСТ 1889954-78  Пробірки скляні з пришліфованими пробками місткістю 15 см3  ГОСТ 1770-74Е  Д.4-9-3. МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ Д.4-9-3.1. Вимірювання масової концентрації формальдегіду в повітрі виконують газохроматографічним методом на хроматографі з полум'яно-іонізаційним детектором. Д.4-9-3.2. Метод вимірювання заснований на газоадсорбційному розщепленні формальдегіду на сілохромі С-80 при взаємодії з каталізатором у струмі водню та послідуючим вимірюванням утвореного метанолу. Д.4-9-4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА Д.4-9-4.1. Токсичні властивості: дратівний газ викликає дегенеративні зміни в паренхіматозних органах сенсибілізує шкіру. Є вказівки про сильну дію на центральну нервову систему особливо на зорові бугри. Формальдегід інактивує ряд ферментів в органах і тканинах гнітить синтез нуклеїнових кислот порушує обмін вітаміну C; міститься в газах що утворюються при згорянні практично всіх полімерних матеріалів. Д.4-9-4.2. При виконанні вимірів масової концентрації формальдегіду дотримують наступні вимоги безпеки виробничої санітарії охорони навколишнього середовища. Д.4-9-4.3. До виконання робіт по приготуванню хімічних реактивів допускають осіб що пройшли інструктаж про запобіжні засоби при роботі з конкретними шкідливими речовинами і їх сполуками що вказані в розділі 2. Д.4-9-4.4. При виконанні вимірювань дотримують вимоги техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами згідно з ГОСТ 12.1.007-76 "Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Д.4-9-4.5. Приміщення у якому проводять аналізи повинно мати припливно-витяжну вентиляцію 5 обм/год . Д.4-9-4.6. Приміщення у якому проводять аналізи повинно відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования" і мати засоби пожежега-сіння згідно з ГОСТ 12.4.009-83 "Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание". Д.4-9-4.7. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати границь концентрацій що допускаються ГОСТ 12.1.005-88 "Система стандартов безопасности труда. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Д.4-9-4.8. ГОСТ 12.1.019-79 "Система стандартов безопасности труда. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты". Д.4-9-4.9. При виконанні вимірювань необхідно дотримуватись вимог до охорони довкілля згідно з ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу". Д.4-9-4.10. Роботи з формаліном соляною кислотою та гідроксидом натрію проводять у витяжній шафі. Д.4-9-5. ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ОПЕРАТОРА Д.4-9-5.1. До виконання вимірювань та обробки результатів допускають осіб що мають кваліфікацію хіміка з вищою освітою мають досвід роботи з газовими хроматографами пройшли інструктаж з техніки безпеки і вивчили керівництво по експлуатації приладу і наведену методику. Д.4-9-6. УМОВИ ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-9-6.1. При виконанні вимірювань дотримують умови наведені в табл. 3. Таблиця 3 Вимірювана величина  Найменування впливаючого фактора  Номінальне значення  Граничні значення  Масова концентрація формальдегіду мг/м3  температура навколишнього повітря ° C  20  від 18 до 25  відносна вологість при 20 C %  70  від 60 до 80  напруга змінного струму Вт  220  від 200 до 240  частота змінного струму Гц  50  від 49 до 51  Д.4-9-7. ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ. Д.4-9-7.1. При підготовці до виконання вимірювань проводять наступні роботи: Д.4-9-7.1.1. Відбір проб. Д.4-9-7.1.1.1. Відбір проб газу проводять у відповідності з ГОСТ 12.1.016-79 "Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентраций вредных веществ". Д.4-9-7.1.1.2. Відбір проб газу здійснюють шляхом пропускання 8 0 дм3 повітря яке барботують з швидкістю 0 5 дм3/хв. крізь два послідовно поєднаних поглинача що містять по 2 см поглинального розчину. Поглинальним розчином є 0 1 %-ний розчин мурашкової кислоти. Проби можуть зберігатися на протязі 5 діб. Д.4-9-7.1.1.3. Підготовку газового хроматографу до виконання вимірів проводять відповідно до вимог технічного опису та інструкції з експлуатації. Д.4-9-7.1.2. Підготовка розчинів і реактивів. Д.4-9-7.1.2.1. Готують 1 % розчин формальдегіду. Концентрацію формальдегіду визначають іодометрично. У колбу ємністю 200 см3 вводять 1 см3 1 %-ного формаліну додають 1 см3 води і з бюретки 10 см3 0 05 моль/дм3 розчину іоду. Потім по краплях додають 20 %-ний розчин NaOH до одержання світло-жовтого забарвлення. За 10 хвилин додають 2 см3 10 % розчину HCl до повного виділення йоду. Розчин залишають на 10 хв. і потім титрують 0 05 моль/дм3 розчином тіосульфату натрію з крохмалем як індикатором. У тих же умовах титрують і контрольний розчин. Різниця між об'ємами тіосульфату який пішов на контрольне титрування і розчину формаліну дозволяє обчислити кількість йоду витраченого на окислювання формальдегіду. 1 см3 0 05 моль/дм3 розчину йоду відповідає 1 5 мг формальдегіду в розчині. Відповідним розведенням 0 1 %-ним розчином мурашкової кислоти готують стандартний розчин N 1 що містить 100 мкг/см3 формальдегіду а з нього готують робочий розчин N 2 що містить 10 мкг/см3. Д.4-9-7.1.2.2. Робочі стандартні розчини використовують свіжоприготованими. Д.4-9-7.1.2.3. Готують 0 1 н розчин тіосульфату натрію з стандарт-титру. Д.4-9-7.1.2.4. Готують розчин йоду 0 1 н з стандарт-титру. Д.4-9-7.1.2.5. Для приготування 20 %-ного розчину гідроксиду натрію в склянку з термостійкого скла наливають 50 см3 води і повільно ретельно перемішуючи додають 20 г гідроксиду натрію. По закінченні розчинення додають 30 см води. Термін зберігання у посуді з поліетилену - 2 місяці. Д.4-9-7.1.2.6. Для приготування 10 %-ного розчину HCl у склянку з термостійкого скла наливають 76 32 см3 води і повільно при розмішуванні додають 23 см концентрованої соляної кислоти. Термін зберігання не обмежений. Д.4-9-7.1.2.7. Для приготування 0 1 %-ного розчину мурашкової кислоти в хімічну склянку наливають 100 см3 води і додають 0 08 см3 мурашкової кислоти. Розчин придатний до застосування протягом 10 діб за умов зберігання його у холодильнику. Д.4-9-7.1.2.8. Хромат натрію або гідроксид натрію готують розчиненням 5 г основної речовини у 95 см3 дистильованої води. Д.4-9-7.1.2.9. Для приготування сорбенту сілохром С-80 роздроблюють та відбирають фракцію 0 25 - 0 31 мм яку відмивають від пилу дистильованою водою декантацією фільтрують за допомогою вакуум-фільтру та висушують на повітрі при температурі 130 - 150° C протягом 4-х годин. Д.4-9-7.1.2.10. Приготування хроматографічної колонки. Готовим сорбентом під вакуумом заповнюють колонку яку розміщують у термостаті хроматографу та кондиціонують при 200° C протягом 8 годин у струмі водню 10 - 20 дм /хв. . Для приготування каталізатору мідну сітку вічко 0 05 мм звертають у стислий валик довжиною 20 мм та діаметром 3 мм який прогрівають у полум'ї спиртівки протягом 1 хв. Оброблену таким чином сітку розміщують на кінці газохроматографічної колонки та оброблюють 5 % розчином хромату натрію або гідроксиду натрію які в кількості 50 - 100 мкл вносять за допомогою мікрошприця. Д.4-9-7.1.2.11. Перед початком роботи хроматографу слід проводити регенерацію каталізатору шляхом його прогрівання безпосередньо перед вимірюваннями при температурі 200° C протягом години в повітряній атмосфері. Д.4-9-7.1.2.12. Для кількісного визначення формальдегіду використовують метод абсолютної калібровки із застосуванням градуювальних розчинів. Д.4-9-7.1.3. Для побудови градуювального графіку готують градуювальні розчини формальдегіду з концентрацією 1 3 5 7 та 10 мкг/см3 шляхом відповідного розбавлення стандартного розчину N 2 0 1 %-ним розчином мурашкової кислоти. Для побудови градуювального графіку з 6 см3 градуювального розчину проводять ті самі операції що і для розчину проби як описано нижче у п. Д.4-9-8.1.1. Д.4-9-7.1.4. Шкала стійка протягом 10 діб. Д.4-9-7.1.5. Градуювальний графік будують в координатах: маса формальдегіду в градуювальних розчинах в мкг - висота піку мм на хроматограммі. Д.4-9-7.1.6. За допомогою регресійного аналізу знаходять коефіцієнти a0 і a1 прямолінійної залежності для побудови градуювального графіку: y = a0 + a1 x  1   де y - залежна змінна висота піку x - незалежна змінна маса формальдегіду ; a0 і a1 - коефіцієнти прямолінійної залежності. Формули для розрахунку коефіцієнтів градуювальної залежності і похибки їх визначення наведені в розділі Д.4-10. Д.4-9-7.1.7. Перевірка градуювального графіку повинна проводитись періодично не рідше разу на квартал а також при зміні умов вимірювання. Д.4-9-8. ВИКОНАННЯ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-9-8.1. При вимірюванні масової концентрації формальдегіду проводять наступні операції. Д.4-9-8.1.1. Аліквотну частину 6 см3 проби з кожного поглинача вводять у хроматограф крізь мембрану. Д.4-9-8.1.2. Умови вимірювання формальдегіду у пробах - температура термостату колонки  160° C;  - температура випарювача  175° C;  - швидкість потоку газаносія водень   35 см3/хв.;  - швидкісь потоку повітря  350 см3/хв.;  - швидкість руху діаграмної стрічки   200 мм/год.;  - термін утримання формальдегіду   35 с.  Д.4-9-8.1.3. Масу формальдегіду в аналізованій пробі визначають по попередньо побудованому градуювальному графіку. Д.4-9-8.1.4. Вимірювання висоти піку проводять для розчинів з кожного поглинача окремо. Масову концентрацію формальдегіду ci мг/м3 розраховують за формулою   2   Де: A1 - маса формальдегіду визначена по градуювальному графіку в першому поглиначі мкг; A2 - маса формальдегіду визначена по градуювальному графіку в другому поглиначі мкг; Bпр - загальний об'єм проби см3; Bал - об'єм проби взятої для аналізу см3; V0 - об'єм протягнутого повітря приведеного до нормальних умов дм3. Об'єм протягнутого повітря приводять до нормальних умов за формулою:   3   де: V1 - об'єм протягнутого повітря в місці відбору проби P - атмосферний тиск кПа t - температура повітря в місці відбору проби ° C. Д.4-9-9. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-9-9.1. Обробка результатів та контроль похибки вимірювань наведені в розділі Д.4-11. Д.4-9-9.2. Збіжність і відтворюваність результатів вимірювань повинні не перевищувати показників вказаних в табл. 5. Таблиця 5. Нормативи контролю для МВВ визначення масової концентрації формальдегіду Діапазон вимірювань масової концентрації формальдегіду в пробі мг/м3  Нормативи контролю %  збіжність d % P = 0 95; n = 5   відтворюваність D % P = 0 95; m = 2   0 1 - 0 4  24  10  0 4 - 1 0  10  8  1 0 - 2 5  7  4 5  Де: n - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини виконаних повторно одними і тими ж засобами одним і тим же методом в однакових умовах; m - кількість результатів вимірювань однієї і тієї ж величини одержаних в різних місцях різними операторами в різний час. Д.4-9-10. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-9-10.1. Результати вимірювань оформляють записом в журналі по Д.4-12. Д.4-10. ФОРМУЛИ ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ КОЕФІЦІЄНТІВ ПРЯМОЛІНІЙНОЇ ГРАДУЮВАЛЬНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ І ОЦІНКА ПОХИБОК ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ Для розрахунку коефіцієнтів прямолінійної градуювальної залежності використовуються наступні формули: y = a0 + a1 x Де y - залежна змінна оптична густина розчину x - незалежна змінна; a0 и a1 - коефіцієнти прямолінійної градуювальної залежності; xi yi - значення відповідно незалежної і залежної змінних для i-го нагляду; Yk - розраховані значення; Syx2 - дисперсії відповідних величин n число наглядів вимірюваних величин t P f - коефіцієнт t-розподілення Стьюдента с довірчою вірогідністю P в даній методиці всі вимірювання проводяться з довірчою вірогідністю P = 0 95 і числом ступенів свободи f f = n - 1 ; ??0 ??1 ?Yk відповідно довірчий інтервал обчислення коефіцієнтів градуювальної залежності і обчисленого значення Yk Д.4-11. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ І КОНТРОЛЬ ПОХИБКИ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-11-1. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-11-1.1. Обчислюють середнє арифметичне значення n паралельних вимірювань за формулою:   1 ;  де - середнє арифметичне з n вимірювань; ci - результат i-го вимірювання масової концентрації оксиду вуглецю II . Д.4-11-1.2. Стандартне відхилення результату вимірювання даної виборки з n вимірювань:   2 .  Д.4-11-1.3. Стандартне відхилення середнього результату вимірювань:   3 .  Д.4-11-1.4. Обчислюють довірчу границю випадкової складової похибки результату вимірювань ? :   4   де t P = 0 95 f - коефіцієнт Стьюдента при довірчій вірогідності P = 0 95 та числі ступенів свободи f = п - 1. Д.4-11-1.5. Результати обчислень занотовують у вигляді:   5   Д.4-11-2. КОНТРОЛЬ ПОХИБКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ Д.4-11-2.1. При контролі похибки збіжність d та відтворюваність D результатів вимірювання. Д.4-11-2.2. Збіжність результатів паралельних вимірювань визнають за задовільну якщо виконується умова:   6   або   7   Д.4-11-2.3. При перевищенні нормативу контролю d експеримент повторюють. Якщо розраховане значення вдруге перевищує норматив контролю то з'ясовують причини що приводять до незадовільних результатів вимірювань й усувають їх. Д.4-11-2.4. При контролі відтворюваності результатів відібрану пробу аналізують двічи у відповідності з процедурою методики змінюючи умови виконання аналізу тобто одержують два результати вимірювань одержаних в різних лабораторіях чи в одній але в різний час за умовою використання різного посуду і різних стандартних і робочих розчинів. Д.4-11-2.5. Два результати вимірювань не повинні різнитися один від одного більш ніж на значення нормативу D.   8   або   9   де і - середні результати вимірювань двох операторів. Д.4-12. ФОРМА ЖУРНАЛУ ПРОВЕДЕННЯ ВИМІРЮВАНЬ N п/п  Дата  Концентрація вимірюваного компонента в пробі мг/м3  Середнє значення мг/м3  Результат вимірювань з урахуванням довірчого інтервалу мг/м3  Підпис хіміка що проводив аналіз  1  2  3  4  5  6        Ci  Cср  Cср ? ?       Додаток 5 до пункту 11.2 методичних вказівок "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів"  РОЗРАХУНОК HCL50 - СЕРЕДНЬОСМЕРТЕЛЬНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ШКІДЛИВИХ ХІМІЧНИХ СПОЛУК МЕТОДОМ ПРОБІТ-АНАЛИЗУ Приклад розрахунку: Припустимо що в експерименті по горінню одержані наступні дані табл. 1 Таблиця 1. Робоча таблиця пробіт анализу Концентрація мг/л  Летальність %  Місце концернтрацій  Пробіти  Ваговий коефіцієнт  XB  X2B  YB  XYB  Xe  Ye  X  Y  B  0 05  0  1  3 04  1 0  1 0  1 0  3 04  3 04  0 20  25  4  4 33  4 1  16 4  65 6  17 75  71 04  0 25  40  5  4 75  4 8  24 0  120 0  22 80  114 0  0 30  60  6  5 25  4 8  28 8  172 8  25 2  151 20  0 50  100  10  6 96  1 0  10 0  100 0  6 96  69 60  Графи Xe і Ye таблиці заповнюються на підставі знайдених в експерименті. Для подальших розрахунків величини одержані в експерименті замінюються умовними позначеннями місця кожної концентрації. Місце першої концентрації зручніше всього приймати за одиницю. За одиницю графи X прийнята концентрація 0 05. Наступна концентрація 0 20 одержує в цій графі цифру 4. Концентрація 0 25 - цифру 5 і т. д. Після заповнення графи X по табл. 2 знаходять значення пробітів відповідних значенням експериментальної летальності. В прикладі значенню 25 % летальності відповідає пробіт 4 33 40 % - пробіт 4 75 60 % - пробіт 5 25. Для нульової і 100 % летальності величина пробіту залежить від числа тварин в групі. Оскільки в цих групах було по 10 мишей те значення нульовою летальності відповідає пробіту 3 04 100 % летальності - пробіту 6 96 табл. 2 . Потім по табл. 3 знаходять значення вагових коефіцієнтів пробітів і проставляють їх в п'яту графу B робочої таблиці. Решта граф заповнюється на підставі величин X B B. Таблиця 2. Таблиця для перекладу відсотків в пробіти по Бліссу Bliss 1938 Відсотки  0  1  2  3  4  5  6  7  8  9  0  -  2 67  2 95  3 12  3 25  3 36  3 44  3 52  13 60  3 66  10  3 72  3 77  3 82  3 87  3 92  3 96  4 01  4 05  4 08  4 12  20  4 16  4 19  4 23  4 26  4 29  4 33  4 36  4 39  4 42  4 45  30  4 48  4 50  4 53  4 56  4 59  4 62  4 64  4 67  4 70  4 72  40  4 75  4 77  4 80  4 82  4 85  4 87  4 90  4 92  4 95  4 98  50  5 0  5 02  5 05  5 08  5 10  5 13  5 15  5 18  5 20  5 23  60  5 25  5 28  5 30  5 33  5 36  5 38  5 41  5 44  5 47  5 50  70  5 52  5 55  5 58  5 61  5 64  5 67  5 71  5 74  5 77  5 81  80  5 84  5 88  5 92  5 95  5 99  6 04  6 08  6 13  6 18  6 23  90  6 28  6 34  6 40  6 48  6 56  6 64  6 75  6 88  7 05  7 33  Таблиця 3. Ваговий коефіцієнт пробітів Пробіт  0 0  0 1  0 2  0 3  0 4  0 5  0 6  0 7  0 8  0 9  3  1 0  1 2  1 4  1 6  1 8  2 0  2 3  2 6  2 9  3 2  4  3 5  3 7  3 9  4 1  4 3  4 5  4 6  4 7  4 8  4 9  5  5 0  4 9  4 8  4 7  4 6  4 5  4 3  4 1  3 9  3 7  6  3 5  3 2  2 9  2 6  2 3  2 0  1 8  1 6  1 4  1 2  Оскільки залежність між концентраціями і летальністю виражається рівнянням Y = A0 + A1 X. Необхідно знайти величини A0 и A1. Значення A1 A1 знаходиться з наступного рівняння: У прикладі . Тоді A1 = 0 45 A0 знаходимо з наступного рівняння:   * тоді A0 = 2 53  Величину летальності в пробітах для всіх досліджених концентрацій обчислюють по формулі: Y = A0 + A1·X. Оскільки нас цікавить концентрація яка викликає загибель 50 % піддослідних тварин а також нахил лінії що відбиває залежність між концентраціями і летальністю необхідно розрахувати HCl50 пробіт 5 HCL16 пробіт 4 и HCl84 пробіт 6 . Для цього в формулу Y = A0 + A1·X підставляємо значення відповідних пробітів: 4 = 2 53 + 0 45 X звідки X = 3 27; 5 = 2 53 + 0 45 X звідки X = 5 5; 6 = 2 53 + 0 45 X звідки X = 7 7. Оскільки за 1 в графі X робочої таблиці прийняли концентрацію 0 05 мг/л то можна скласти наступну пропорцію: 1 - 0 05 3 27 - Xэ звідки Xэ = 3 27·0 05 = 0 164 мг/л 164 мг/м3 = HCL16 Відповідно HCL50 і HCL84 складатимуть 0 275 мг/л 275 мг/м3 і 0 385 мг/л 385 мг/м3 . Величину похибки m для HCL50 обчислюють за формулою: де: N - загальна кількість тварин в групах летальність яких складає не менше 6 7 % пробіт 3 5 і не більше 93 9 % пробіт 6 5 .   Додаток 6 до пункту 11.7 методичних вказівок "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів"  ПРОТОКОЛ N Результати визначення показника токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів Дата   Найменування склад або вказівка НТД на матеріал   Умови в приміщенні:    Температура ° C      Атмосферний тиск кПа      Відносна вологість %      Розміри і зовнішні ознаки випробовуваних зразків   Таблиця результатів Номер зразку  Температура іспиту ° С  Час розкладу горіння зразку хв.  Втрата маси г  Масова частка летких сполук %  Тривалість експозиції тварин  Параметри токсичності  HCL50·мг/м3  Масова частка карбоксигемоглобіну %  1  2  3  4  5  6  7  8  Примітка Висновок Прізвище оператора Найменування лабораторії МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАКАЗ від 7 червня 2006 року N 369 Про затвердження методичних вказівок "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів" З метою уніфікації методичних підходів до гігієнічної оцінки токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів та попередження їх негативного впливу на стан здоров'я людини наказую: 1. Затвердити методичні вказівки "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів" додаються . 2. Директору Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Пономаренку А. М. довести Методичні вказівки "Визначення та гігієнічна оцінка показників токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів" до відома керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби наукових установ центральних органів виконавчої влади в установленому порядку для використання в роботі. 3. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Пономаренка А. М.  Перший заступник Міністра Головний державний санітарний лікар України С. П. Бережнов