ДСТУ 3675-98

ДСТУ 3675-98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань

ДСТУ 3675-98 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ПОЖЕЖНА ТЕХНІКА ВОГНЕГАСНИКИ ПЕРЕНОСНІ Загальні технічні вимоги та методи випробувань ПОЖАРНАЯ ТЕХНИКА ОГНЕТУШИТЕЛИ ПЕРЕНОСНЫЕ Общие технические требования и методы испытаний PORTABLE FIRE EXTINGUISHERS General specifications and test methods Чинний від 1999–01–01 1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ Цей стандарт поширюється на переносні вогнегасники далі вогнегасники Означені для гасіння пожеж класів А В С електрообладнання під напругою встановлює основні вимоги які повинні забезпечити їх безпеку надійність та експлуатаційні якості. Стандарт не включає ніяких вимог з оцінки вогнегасної здатності вогнегасників які рекомендуються для гасіння пожеж класу С. Придатність для гасіння пожеж класу С може бути заявлена виробником тільки для порошкових вогнегасників. Вимоги викладені у стандарті поширюються на вогнегасники повна маса яких у спорядженому стані не перевищує 20 кг. Обов'язкові вимоги до якості вогнегасників які забезпечують їх безпеку для життя здоров'я та майна населення охорони навколишнього середовища викладені у розділах 4 7 цього стандарту. Стандарт не поширюється на вогнегасники спеціального цільового призначення лісові авіаційні шахтові та ін. . Стандарт придатний для цілей сертифікації. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті використано посилання на такі нормативні документи: ДСТУ 2272-93 ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення ДСТУ 2273-93 ССБП. Пожежна техніка. Терміни та визначення ДСТУ 2296-93 Національний знак відповідності. Форма розміри технічні вимоги та правила застосування ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення ГОСТ 4.99-83 СПКП. Пенообразователи для тушения пожаров. Номенклатура показателей ГОСТ 4.132-85 СПКП. Огнетушители. Номенклатура показателей ГОСТ 9.032-74 ЕСЗКС. Покрытия лакокрасочные. Группы технические требования и обозначения ГОСТ 9.301-86 ЕСЗКС. Покрытия металлические и неметаллические неорганические. Общие требования ГОСТ 12.2.037-78 ССБТ. Техника пожарная. Требования безопасности ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности ГОСТ 15.001-88 Система разработки и постановки продукции на производство. Продукция производственно-технического назначения ГОСТ 27.002-89 Надежность в технике. Основные понятия. Термины и определения ГОСТ 27.410-87 Надежность в технике. Методы контроля показателей надежности и планы контрольных испытаний на надежность ГОСТ 166-89 Штангенциркули. Технические условия ГОСТ 427-75 Линейки измерительные металлические. Технические условия ГОСТ 1770-74Е Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры мензурки колбы пробирки. Технические условия ГОСТ 2084-77 Бензины автомобильные. Технические условия ГОСТ 2405-88 Манометры вакуумметры мановакуумметры напоромеры тягомеры и тягонапоромеры. Общие технические условия ГОСТ 6948-81 Пенообразователь ПО-1. Технические условия ГОСТ 8050-85 Двуокись углерода газообразная и жидкая. Технические условия ГОСТ 8510-86 Уголки стальные горячекатаные неравнополочные. Сортамент ГОСТ 9293-74 Азот газообразный и жидкий. Технические условия ГОСТ 9685-61 Заготовки из древесины хвойных пород. Технические условия ГОСТ 9909-81 Основные нормы взаимозаменяемости. Резьба коническая вентилей и баллонов для газов ГОСТ 10157-79 Аргон газообразный и жидкий. Технические условия ГОСТ 14192-77 Маркировка грузов ГОСТ 15150-69 Машины приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории условия эксплуатации хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды ГОСТ 17433-80 Промышленная чистота. Сжатый воздух. Классы загрязненности ГОСТ 24705-81 Основные нормы взаимозаменяемости. Резьба метрическая. Основные размеры ГОСТ 26952-86 Порошки огнетушащие. Общие технические требования и методы испытаний ГОСТ 27331-87 Пожарная техника. Классификация пожаров ГОСТ 28130-89 Пожарная техника. Огнетушители установки пожаротушения и пожарной сигнализации. Обозначения условные графические ГОСТ 28201-89 Основные методы испытаний на воздействие внешних факторов. Часть 2. Испытания. Испытание Са; Влажное тепло постоянный режим ГОСТ 28203-89 Основные методы испытаний на воздействие внешних факторов. Часть 2. Испытания. Испытание Fс и руководство: Вибрация синусоидальная Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов работающих под давлением ДНАОП 0.00–1.07–94 . З ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ У цьому стандарті використовуються терміни та визначення згідно з ДСТУ 2272 ДСТУ 2273 а також ті що наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Терміни позначення та їх визначення які використовуються в стандарті Термін Позначення Визначення Викидання вогнегасної речовини Процес витиснення вогнегасної речовини з вогнегасника який відбувається під дією надлишкового тиску газу в його корпусі під час відкривання клапана запірно-пускового пристрою Газ-витискувач Стиснений або зріджений газ а також газ утворюваний внаслідок хімічної реакції між компонентами заряду який забезпечує створення надлишкового тиску для викидання вогнегасної речовини з вогнегасника Газогенерувальний елемент Пристрій який вміщує заряд речовини після впливу на який відповідним чином відбувається хімічна реакція супроводжувана виділенням газу . Тиск робочий Рр Сталий надлишковий тиск досягнений у зарядженому до номінального значення вогнегаснику який витримано при температурі 20 °С протягом 24 год у момент початку витиснення з нього вогнегасної речовини газом-витискувачем Тиск робочий максимальний Рр макс Сталий надлишковий тиск досягнений у зарядженому до номінального значення вогнегаснику який витримано при температурі 60 °С протягом 24 год у момент початку витиснення з нього вогнегасної речовини газом-витискувачем Довжина струменя вогнегасної речовини мінімальна Lм Довжина струменя вогнегасної речовини в момент викидання 50 % заряду вогнегасної речовини під час безперервного її подавання при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою Корпус вогнегасника Ємність із металу або іншого матеріалу з відповідними фізико-механічними властивостями призначена для зберігання вогнегасної речовини у вогнегаснику Вогнегасна речовина Речовина з фізико-хімічними властивостями які дозволяють створити умови для припинення горіння Вогнегасник повітряно-пінний Вогнегасник із зарядом водного розчину піноутво-рювальних домішок і пристроєм для генерування піни Вогнегасник газовий Вогнегасник із зарядом вогнегасного газу Вогнегасник із газовим балоном Вогнегасник що містить балон з газом-витискувачем який може бути розміщений як усередині так і зовні корпусу вогнегасника Вогнегасник із газогенерувальним елементом Вогнегасник що містить газогенерувальний елемент який може бути розміщений як усередині так і зовні корпусу вогнегасника Вогнегасник закачний Вогнегасник корпус якого постійно знаходиться під надлишковим тиском газу-витискувача Повне спрацювання вогнегасника Процес викидання вогнегасної речовини при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою до моменту коли надлишковий тиск у корпусі вогнегасника досягає величини атмосферного тиску Тривалість приведення вогнегасника до дії Тп.д Відрізок часу з моменту дії на запірно-пусковий пристрій до моменту початку викидання вогнегасної речовини Тривалість викидання вогнегасної речовини мінімальна Тп Відрізок часу з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника встановленого в нормальному робочому положенні при безперервній роботі та повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою до моменту припинення її ефективного викидання Густина наповнення для газових вогнегасників Відношення маси заряду вогнегасного газу у кілограмах до об'єму корпусу вогнегасника у літрах Ранг вогнегасника Порівняльна характеристика ефективності вогнегасника що оцінюється за величиною модельного вогнища пожежі яке може бути погашене спеціально підготовленим оператором за встановленими умовами випробувань з використанням вогнегасника спорядженого у повній відповідності до технічних вимог 4 ХАРАКТЕРИСТИКИ 4.1 Вимоги призначення 4.1.1 Вогнегасники повинні вироблятись відповідно до вимог цього стандарту ГОСТ 12.2.037 за технічною документацією затвердженою в установленому порядку. Технічні умови на конкретні типи вогнегасників повинні відповідати цьому стандарту. На вогнегасники для яких добуток від множення робочого тиску у МПа кгс/см2 на місткість корпуса V у м3 л перевищує 0 02 200 поширюються вимоги ДНАОП 0.00-1.07. Вимоги до розміщення й обслуговування вогнегасників згідно з ГОСТ 12.4.009. Позначення умовні графічні згідно з ГОСТ 28130. Основні показники якості вогнегасників з урахуванням вимог ГОСТ 4.132 та програми випробувань згідно з ГОСТ 15.001 наведено у додатку А. 4.1.2 Тип вогнегасника слід визначати за видом вогнегасної речовини яка міститься в його корпусі. За видом застосовуваної вогнегасної речовини вогнегасники бувають таких типів: водяні; пінні повітряно-пінні ; порошкові; газові вуглекислотні тощо ; комбіновані. 4.1.3 Місткість корпусу вогнегасника та його габаритні розміри у зборі повинні відповідати наведеним у конструкторській документації номінальним величинам з урахуванням установлених допусків. 4.1.4 Дійсний заряд вогнегасної речовини не повинен відрізнятись від величини номінального заряду в таких межах: для водяних та повітряно-пінних вогнегасників: від 0 до мінус 5 % за об'ємом; для порошкових вогнегасників: а з номінальним зарядом не більше 1 кг: ± 5 % за масою; б з номінальним зарядом від 1 до 3 кг включно: ± З % за масою; в з номінальним зарядом більше 3 кг: ± 2 % за масою; для вуглекислотних і комбінованих вогнегасників: від 0 до мінус 5 % за масою. Примітка 1. Кількість вогнегасної речовини яка міститься у корпусі вогнегасника визначається в одиницях об'єму для водяних та пінних вогнегасників у літрах або в одиницях маси для інших типів вогнегасників у кілограмах . Примітка 2. Густина наповнення для вуглекислотних вогнегасників не повинна перевищувати 0 68 кг/л. У разі застосування вуглекислотних вогнегасників в умовах високих температур ця величина може бути зменшена. 4.1.4.1 Вогнегасні речовини повинні відповідати: а діоксид вуглецю рідкий вищого або першого сорту ГОСТ 8050; б порошки вогнегасні ГОСТ 26952; в піноутворювачі типу ПО-1 ГОСТ 6948 інших типів відповідній нормативній документації. 4.1.4.2 Вогнегасники а також газові балони повинні відповідати таким вимогам у частині можливого витоку заряду вогнегасної речовини або газу-витискувача: а для закачних вогнегасників і газових балонів максимальна втрата заряду вогнегасної речовини або газу-витискувача не повинна перевищувати 5 % номінальної маси заряду за рік або спричиняти втрату 5 % робочого тиску за рік; б для вогнегасників з газовим балоном або газогенерувальним елементом після їх приведення у дію максимальна втрата газу-витискувача не повинна перевищувати величини еквівалентної втраті 5 % робочого тиску за 15хв. 4.1.4.3 Газ-витискувач повинен відповідати таким вимогам: стиснене повітря забрудненість повітря не вище 9 класу згідно з ГОСТ 17433; діоксид вуглецю рідкий вищого або першого сорту згідно з ГОСТ 8050; азот газоподібний вищого або першого сорту згідно з ГОСТ 9293. 4.1.4.4 Газогенерувальні елементи До складу продуктів реакції яка проходить у газогенерувальному елементі повинні входити тільки пожежобезпечні речовини. 4.1.5 Ранг вогнегасників повинен встановлюватися за здатністю до гасіння модельних вогнищ пожежі класів А та або В згідно з ГОСТ 27331. 4.1.5.1 Вогнегасна здатність вогнегасників що рекомендуються для гасіння пожежі класу А горіння твердих речовин повинна визначатися методом випробувань описаним у додатку Б та оцінюватись за максимальним модельним вогнищем пожежі погашеним в умовах випробувань та відповідно до критеріїв описаних у додатку Б. Мінімальні величини модельних вогнищ пожежі класу А гасіння яких гарантовано повинно забезпечуватись вогнегасниками різних типів залежно від кількості вогнегасної речовини наведені у таблиці 2. Таблиця 2 Мінімальна вогнегасна здатність вогнегасників під час гасіння модельних вогнищ пожежі класу А Кількість вогнегасної речовини Позначення модельного вогнища пожежі порошок кг гази кг крім діоксиду вуглецю вода розчин піноутворювача вода з домішками л Не більше 2 Не більше 6 Не більше 6 1А Від 2 до 4 включно Від 6 до 8 включно Від 6 до 9 включно 2А Від 4 до 6 включно Більше 8 Більше 9 ЗА Від 6 до 9 включно 4А Більше 9 6А 4.1.5.2 Вогнегасна здатність вогнегасників що рекомендуються для гасіння пожежі класу В горіння рідких речовин повинна визначатися методом випробувань наведеним у додатку Б та оцінюватись за максимальним модельним вогнищем пожежі погашеним в умовах випробувань та відповідно до критеріїв описаних у додатку Б. Мінімальні величини модельних вогнищ пожежі класу В гасіння яких у робочому діапазоні температур експлуатації гарантовано повинно забезпечуватись вогнегасниками різних типів залежно від кількості вогнегасної речовини наведені у таблиці 3. 4.1.6 Тривалість приведення вогнегасника до дії повинна бути не більше 5 с. 4.1.7 Повна маса вогнегасника повинна відповідати номінальному значенню заявленому у технічній документації на конкретний тип вогнегасника. 4.1.8 Кліматичне виконання та категорії розміщення вогнегасників повинні відповідати вимогам ГОСТ 15150. Вогнегасники повинні зберігати свою працездатність в одному з таких діапазонів температур експлуатації: від 5 до 50 °С від мінус 20 до 50 °С від мінус 40 до 50 °С від мінус 50 до 50 °С. Примітка. Діапазон температур експлуатації встановлюється виробником та зазначається на Маркованні вогнегасника розділ 6 . 4.1.9 Вогнегасник повинен забезпечувати збереження робочого тиску газу в корпусі згідно з 4.1.4.2 протягом призначеного терміну служби вогнегасника. 4.1.10 Вогнегасник повинен бути обладнаний пристроєм який забезпечує Можливість переривчастого викидання вогнегасної речовини. 4.1.11 Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини визначається згідно з додатком В і для різних типів вогнегасників повинна відповідати даним наведеним у таблицях 4 6. Таблиця 3 Мінімальна вогнегасна здатність вогнегасників до гасіння модельних вогнищ пожежі класу В Кількість вогнегасної речовини Позначення модельного вогнища пожежі порошок кг діоксид вуглецю рідкий кг гази крім діоксиду вуглецю кг розчинипіно-утворювачів вода з домішками л Не більше 1 Не більше 2 Не більше 1 13В Від 1 до 2 включно Від 2 до 4 включно Від 1 до 2 включно 21В Від 2 до 3 включно Від 4 до 5 включно Від 2 до 4 включно 34В Від 3 до 4 включно Від 5 до 8 включно Від 4 до 6 включно Не більше 6 55В Від 4 до 6 включно Більше 8 Більше 6 Від 6 до 9 включно 89В Від 6 до 12 включно Більше 9 144В Більше 12 233В Примітка. Вуглекислотні вогнегасники при мінімальній та максимальній температурах експлуатації повинна забезпечувати гасіння модельного вогниища пожежі на один ранг нижче у порівнянні з установленим рангом для зазначених вогнегасніків при температурі 20 ?С Таблиця 4 Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини для водяних пінних та повітряно-пінних вогнегасників Об'єм заряду вогнегасної речовини л Тривалість подавання не менше с Не більше 3 15 Від 3 до 6 включно 30 Більше 6 40 Таблиця 5 Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини для вогнегасників ранжованих за модельними вогнищами пожежі класу А крім водяних пінних та повітгряно-пінних Позначення модельного вогнища пожежі Тривалість подавання не менше с 1А 8 2А 13 ЗА 13 4А 13 6А 13 10А 13 Таблиця 6 Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини для вогнегасників ранжованих за модельними вогнищами пожежі класу В Позначення модельного вогнища пожежі Тривалість подавання не менше с 13В 8 21В 8 34В 8 55В 10 89В 12 144В 14 233В 16 4.1.12 Мінімальна довжина струменя вогнегасної речовини у вогнегасниках призначених для гасіння модельних вогнищ класу А визначена згідно з додатком В повинна бути не менша від наведеної у таблиці 7. Таблиця 7 Мінімальна довжина струменя вогнегасної речовини для вогнегасників ранжованих за модельними вогнищами пожежі класу А Позначення модельного вогнища пожежі Довжина струменя не менше м 1А 3 0  1 5 2А 3 0  2 5 . ЗА 3 5 4А 4 5 6А 5 0 10А 6 0 Примітка. Для повітряно-пінних вогнегасників типорозмірів ВПП-6 та ВПП-9 до 01.01.2002р. допускається використовувати значення мінімальної довжини струменя які відповідно наведені у дужках. 4.1.13 Кратність піни для пінних та повітряно-пінних вогнегасників повинна відповідати технічній документації на вогнегасник. 4.1.14 Маса залишку вогнегасної речовини у вогнегаснику після його повного спрацьовування крім газових не повинна перевищувати: для порошкових вогнегасників 15 % від номінального заряду; для вогнегасників інших типів 10 % від номінального заряду. 4.1.15 Вогнегасники призначені для гасіння електрообладнання під напругою повинні мати відповідне марковання розділ 6 щодо убезпечення оператора під час гасіння. Струм витікання по струменю вогнегасної речовини в процесі розрядження вогнегасника не повинен перевищувати 0 5 мА. 4.2 Вимоги надійності 4.2.1 Згідно з ГОСТ 27.002 вогнегасники поділяються: а за наслідками відмови або досягненнями граничного стану під час використання або наслідками відмови під час зберігання чи транспортування до виробів відмови або перехід до граничного стану яких може спричинити наслідки критичного характеру до загрози для життя та здоров'я людей значних економічних втрат тощо ; б за режимом використання до виробів одноразового використання з попереднім періодом очікування ; в за можливістю відновлення працездатності після відмови у процесі експлуатації до відновлюваних; г за характером основних процесів що визначають перехід до граничного стану до тих що старіють та зношуються одночасно; д за можливістю та способом відновлення технічного ресурсу шляхом проведення планових ремонтів до тих що ремонтуються знеособленим способом; е за можливістю технічного обслуговування у процесі експлуатації до обслуговуваних. 4.2.2 Імовірність безвідмовної роботи згідно з ДСТУ 2860 після одного року експлуатації вогнегасників повинна бути не менше 0  94 бракувальний рівень при приймальному рівні який дорівнює 0  98. 4.2.3 Призначений термін служби згідно з ДСТУ 2860 для вогнегасників крім вуглекислотних повинен бути не менше 10 років. Призначений термін служби балонів високого тиску вуглекислотних вогнегасників установлюється розробником з урахуванням ДНАОП 0.00 1.07. 4.2.4 Вогнегасники всіх типів повинні проходити технічне обслуговування на спеціалізованих підприємствах у термін установлений згідно з експлуатаційною документацією але не рідше одного разу на два роки. 4.3 Вимоги стійкості до зовнішніх впливів і життєздатності 4.3.1 Вогнегасники повинні зберігати свою працездатність після проведення випробувань на теплохолодостійкість відповідно до додатка Г. 4.3.2 Вогнегасники повинні витримувати удар падаючим вантажем відповідно до додатка Д та зберігати свої характеристики працездатності. 4.3.3 Вогнегасники повинні бути стійкими до впливу транспортного трясіння. 4.3.4 Вогнегасники повинні бути стійкими до впливу струшування. 4.3.5 Вогнегасники повинні витримувати дію вібраційних навантажень відповідно до додатка Е без порушень працездатності. 4.3.6 Вогнегасники повинні бути вологостійкими стійкими до дії зовнішньої корозії . 4.3.7 Водні або пінні вогнегасники повинні бути стійкими до впливу корозії під час випробування на внутрішню корозійну стійкість за методом описаним у додатку Ж. 4.4 Конструктивні вимоги 4.4.1 Способи приведення до дії вогнегасників різних типів не повинні мати принципових відмінностей а органи керування подаванням вогнегасної речовини У крайніх положеннях повинні гарантовано забезпечувати повне відкривання закривання перекривного клапана запірно-пускового пристрою та після закінчення впливу на них повертатися до початкового стану. Процес приведення до Дії не повинен включати операції з перевертанням вогнегасника при цьому не повинно виникати необхідності повтору будь-якої операції для того щоб розпочалося викидання вогнегасної речовини. 4.4.2 Вогнегасник повинен бути оснащений пристроєм блокування для запобігання випадковому приведенню до дії. Запірно-пусковий пристрій вогнегасника повинен мати надійну фіксацію від самовільного спрацювання під час впливу вібрації струшування або випадкового натискання на елементи керування. Зняття пристрою блокування повинно включати операції відмінні від тих що приводять вогнегасник до дії. Пристрій блокування повинен пломбуватись мати просту конструкцію що запобігає деформації або поломці запірно-пускового пристрою та його елементів у разі випадкового впливу. 4.4.3 Конструкція вогнегасника та його складальних одиниць у тому числі запірно-пускових пристроїв та рукавів повинна забезпечувати його герметичність. Примітка. Вогнегасники закачні крім вуглекислотних повинні бути обладнані приладами для контролю тиску манометрами або індикаторами . 4.4.4 Корпуси вогнегасників та їх складові частини що знаходяться під робочим тиском повинні витримувати без руйнування та видимих деформацій випробування внутрішнім випробувальним тиском; тиском що циклічно змінюється а також забезпечувати величину тиску розриву не менше від величин установлених для вогнегасників конкретних типів. 4.4.5 Корпус вогнегасника окрім вуглекислотних вогнегасників після його стискання до розміру що відповідає 1/3 від початкового діаметра повинен витримувати випробування випробувальним тиском відповідно до 4.4.4 без руйнування витікання та відпотівання. 4.4.6 У вогнегаснику повинні бути передбачені запобіжні пристрої або інші засоби для убезпечення на випадок перевищення тиску в його корпусі понад робочий. Величина тиску спрацювання запобіжних пристроїв не повинна бути нижчою від величини максимального робочого тиску та перевищувати величину випробувального тиску для вогнегасника конкретного типу. Для порошкових вогнегасників допускається не передбачати запобіжні пристрої якщо виключена можливість перевищення тиском його допустимої безпечної норми. 4.4.7 Різьба вогнегасників повинна бути повного профілю без ум'ятин вибоїн та зірваних ниток та виконуватись так: метрична згідно з ГОСТ 24705; конічна спеціальна згідно з ГОСТ 9909. Різьбове з'єднання запірно-пускового пристрою та корпусу вогнегасника повинне мати не менше чотирьох повних витків та забезпечувати скидання тиску до атмосферного при двох повних витках зачеплення. Фарбування різьби не допускається. 4.4.8 Металеві деталі вогнегасника які знаходяться у контакті з вогнегасною речовиною повинні мати захисні та захисно-декоративні покриття згідно з ГОСТ 9.032 ГОСТ 9.301. Зовнішня поверхня корпусу вогнегасника повинна бути пофарбована у червоний сигнальний колір згідно з ГОСТ 12.4.026 без видимих дефектів та патьоків фарби. 4.4.9 Написи і таблички на вогнегаснику повинні відповідати вимогам викладеним у розділі 6 та бути стійкими до дії зовнішньої корозії. 4.4.10 Конструкція вогнегасника повинна виключати можливість нанесення травм користувачеві. 4.4.11 Спеціальні вимоги до вуглекислотних вогнегасників Для захисту руки оператора від інтенсивного переохолодження що спричиняється викидом газу у конструкції вуглекислотних вогнегасників під час використання яких оператор утримує розтруб рукою повинна бути передбачена ручка. Розтруб вуглекислотних вогнегасників повинен бути стійким до впливу механічних та термічних навантажень. 4.5 Вимоги ергономіки 4.5.1 Конструкція органів керування вогнегасників повинна забезпечувати зручність роботи оператора і можливість впливу на систему розблокування запірно-пускового пристрою та приведення його до дії відповідно до 4.4.1. 4.5.2 Зусилля приведення вогнегасника до дії не повинні перевищувати величин зазначених у таблиці 8. Таблиця 8 Граничні величини зусиль та енергії потрібних для зняття блокувань і приведення вогнегасника до дії Спосіб впливу на орган керування Допустиме зусилля не більше Н Допустима енергія впливу не більше Дж Одним пальцем Кистю руки 100 200* Ударом кнопка пробою мембрани 2 * Для вуглекислотних вогнегасників зазначене зусилля може бути збільшене до 300 Н Примітка. Енергію 2 Дж можна отримати за допомогою обладнання описаного в додатку Г удар наноситься сталевим циліндром масою 4 кг який падає з висоти с 50 мм у напрямку що співпадає з поздовжньою віссю ударної кнопки . 5 ВИМОГИ ДО СИРОВИНИ МАТЕРІАЛІВ ПОКУПНИХ ВИРОБІВ 5.1 Якість покупних виробів і комплектувальних у тому числі отримуваних з кооперації повинна бути підтверджена необхідними документами підприємств-постачальників або сертифікатами відповідності. 5.2 Діоксид вуглецю що застосовується у вуглекислотних вогнегасниках повинен відповідати вимогам ГОСТ 8050 і технічним умовам на конкретний тип вогнегасника. 5.3 Порошки застосовувані у вогнегасниках повинні відповідати вимогам ГОСТ 26952 і технічним умовам на конкретний тип вогнегасника. 5.4 Піноутворювачі застосовувані у вогнегасниках конкретного типу повинні відповідати вимогам відповідних нормативних документів. 5.5 Газами-витискувачами вогнегасної речовини для закачних вогнегасників ! вогнегасників з газовим балоном можуть бути повітря аргон діоксид вуглецю тільки для вогнегасників з газовим балоном гелій азот або їх суміші максимальна точка роси яких не перевищує мінус 50 °С. Гази-витискувачі вогнегасноі речовини за своїми якостями і термінами зберігання у вогнегаснику повинні відповідати вимогам ГОСТ 8050 ГОСТ 9293 ГОСТ 10157 ГОСТ 17433. 5.6 Максимальна густина наповнення вуглекислотних вогнегасників повинна відповідати 4.1.4. 5.7 Матеріал корпусу вогнегасника якщо він сталевий повинен бути придатним для зварювання і вміщувати не більше 0 25 % вуглецю 0 05 % сірки і 0 05 % фосфору. Домішки повинні бути сумісними зі сталлю і надавати зварювальним швам якостей обумовлених для основного листового матеріалу. Придатність інших матеріалів для виробництва корпусів повинна бути доведена експериментально що повинно бути підтверджено відповідними протоколами випробувань. 5.8 Корпуси вуглекислотних вогнегасників і балонів для газу-витискувача повинні відповідати вимогам викладеним у ДНАОП 0.00-1.07. Різьба горловини згідно з ГОСТ 9909. 6 МАРКУВАННЯ 6.1 Загальні вимоги 6.1.1 Маркування кожного вогнегасника крім корпусу повинне бути виконане відповідно до ГОСТ 12.4.009 методами шовкографії декалькоманії або наклеювання фірмової етикетки на синтетичній основі та повинно складатися з п'яти частин. Частина 1 повинна містити: назву вогнегасника; вогнегасну здатність вогнегасника. Примітка. У назві вогнегасника великими літерами зазначається тип вогнегасника а через дефіс цифрами об'єм заряду для водних пінних та повітряно-пінних або маса заряду для порошкових газових вуглекислотних та комбінованих із зазначенням номера відповідних технічних умов наприклад: «ВОГНЕГАСНИК ПОРОШКОВИЙ ВП-5ТУУ538885-003-95». Частина 2 повинна містити: інструкцію щодо застосування вогнегасника що містить пояснювальний текст і піктограми; позначення класів пожежі у вигляді символів відповідно до ГОСТ 27331 для гасіння яких рекомендовано та не рекомендовано вогнегасник символи класів пожежі для гасіння яких вогнегасник непридатний повинні бути перекреслені червоною діагональною лінією від верхнього лівого кута до нижнього правого кута використовуваного символу . Частина 3 повинна містити: застереження що стосуються токсичності та електричної безпеки в процесі застосування вогнегасника. Рекомендуються такі формулювання: «Непридатний для гасіння пожежі електрообладнання що знаходиться під напругою» або «Придатний для гасіння електрообладнання під напругою не більше 1000 В з відстані не менше 1 м». Частина 4 повинна містити: вказівку про те що вогнегасник після кожного приведення до дії повинен пройти технічне обслуговування повторне зарядження ; вказівку про порядок технічного обслуговування вогнегасника та необхідність періодичних перевірок вогнегасника; інформацію про застосовану вогнегасну речовину зокрема назву і кількість домішок до водних вогнегасників газ-витискувач а також вимоги щодо використання замінних частин вогнегасника та заряду в процесі технічного обслуговування; вимоги до умов зберігання та експлуатації вогнегасника запобігання прямій дії сонячних променів нагрівальних приладів та ін. . Частина 5 повинна містити: інформацію про відповідального за вогнегасник виробника або постачальника ;  інформацію про дату вироблення та проведення останнього технічного обслуговування вогнегасника. 6.1.2 Частини марковання 1 3 і 5 повинні мати спільне обрамлення займати по дузі корпусу вогнегасника не більше 120° та розміщуватися таким чином щоб викладену в них інформацію було добре видно коли вогнегасник закріплено у кронштейні. Інформація що міститься в частині 4 марковання може розміщуватись у будь-якому місці вогнегасника. Висота обрамлення інформації в частині 5 повинна бути не більше 1/3 від загальної висоти частин 1 3. Висота написів у частинах 2 і 3 повинна бути не менше 3 мм для вогнегасників з величиною заряду до 3 кг 3 л і не менше 5 мм для вогнегасників з величиною заряду більше 3 кг 3 л . Співвідношення між висотою написів у частинах 2 і 3 та висотою літер у частинах 1 і 4 повинне бути таким: а для частини 1 співвідношення 1: 1 5 для слова «вогнегасник» назви типу та скороченого позначення вогнегасника . Наприклад: «ВОГНЕГАСНИК ПОРОШКОВИЙ ВП-6»; б для частини 4 співвідношення 1: 0 5; в для іншої інформації співвідношення 1: 0 75. 6.1.3 Якщо виробник виробляє вогнегасники на декількох підприємствах то марковання кожного вогнегасника повинне вміщувати назву конкретного підприємства та його товарний знак. 6.1.4 На корпусі вогнегасника повинна бути нанесена штампуванням гравіюванням карбуванням або іншим аналогічним способом така інформація: умовна назва товарний знак виробника; заводський номер; місяць і рік вироблення; випробувальний тиск у МПа. Залежно від особливостей вогнегасника наприклад для вуглекислотних вогнегасників обсяг інформації може бути розширений. 6.1.5 Марковання повинно зберігатися протягом усього терміну використання вогнегасника. 6.1.6 Марковання транспортної тари для вогнегасників повинно відповідати вимогам ГОСТ 14192. 6.1.7 Марковання вогнегасників призначених для використання на території України повинно виконуватися державною мовою. 6.1.8 На маркованні вогнегасника повинно бути передбачене місце для нанесення знаку відповідності згідно з ДСТУ 2296. 7 МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ 7.1 Вид вогнегасної речовини згідно з 4.1.2 та її якість повинні відповідати вимогам заявленим виробником і підтверджуватися відповідними протоколами випробувань або сертифікатами відповідності встановленої форми. 7.2 Місткість корпусу вогнегасника згідно з 4.1.3 визначають з урахуванням арматури що знаходиться всередині в спорядженому стані. Повністю наповнюють порожній корпус вогнегасника водою після чого вставляють у горловину корпусу запірно-пусковий зібраний пристрій з внутрішньою арматурою та газовим балоном за його наявності для вилучення надлишків води. Вилучають запірно-пусковий пристрій з арматурою з корпусу. Вимірюють мірною посудиною відповідно до ГОСТ 1770 об'єм води що залишилася у корпусі. Примітка. Визначення місткості корпусів вогнегасників допускається проводити зважуванням їх за допомогою вагів з похибкою що не перевищує ± 0 005 кг при цьому місткість визначається як різниця між масою корпусу заповненого водою після вилучення надлишків та масою порожнього корпусу. 7.3 Габаритні розміри зібраного вогнегасника згідно з 4.1.3 визначаються вимірювальною лінійкою відповідно до ГОСТ 427 та штангенциркулем ШЦ-1 відповідно до ГОСТ 166. 7.4 Масу вогнегасної речовини для вуглекислотних і порошкових вогнегасників згідно з 4.1.4 повну масу вогнегасників згідно з 4.1.7 масу залишку вогнегасної речовини згідно з 4.1.14 а також масу газу-витискувача для вогнегасників з газовим балоном визначають зважуванням на вагах. Похибка вимірювання повинна бути не більше ± 0 01 кг під час вимірювання маси вогнегасної речовини а для газу-витискувача не більше ± 0 1 г. 7.5 Вогнегасну здатність вогнегасників згідно з 4.1.5 щодо гасіння модельних вогнищ пожеж класів А та В ГОСТ 27331 визначають згідно з додатком Б. Вогнегасну здатність при максимальних мінімальних температурах згідно з 4.1.5.2 для вуглекислотних вогнегасників визначають згідно з додатком Б але після попереднього їх витримування у камері тепла холоду при максимальній мінімальній температурі експлуатації заявленої виробником протягом не менше 18 год. 7.6 Тривалість приведення вогнегасника до дії згідно з 4.1.6 визначають секундоміром починаючи з моменту впливу на запірно-пусковий пристрій до моменту початку викидання вогнегасної речовини. Примітка. Для вогнегасників з газовим балоном або газогенерувальним елементом вимірювання слід проводити з урахуванням часу необхідного для його наддуву і досягнення у вогнегаснику мінімального з урахуванням допуску робочого тиску який фіксується за показами манометра згідно з 7.7. Вплив на органи керування клапаном запірно-пускового пристрою слід робити відразу ж після досягнення зазначеної величини тиску. 7.7 Вимірювання робочого тиску в корпусі вогнегасника згідно з 4.1.9 проводять манометром згідно з ГОСТ 2405 з точністю не нижче класу 1 5. Допускається кріплення манометра перехідником що встановлюється в технологічні отвори запірно-пускового пристрою зокрема у завантажувальну горловину порошкових вогнегасників або в отвір для встановлення автономного запобіжного клапана . Для вогнегасників закачного типу контроль робочого тиску здійснюють за індикатором при цьому стрілка індикатора повинна знаходитися у зеленому секторі шкали та не виходити за його межі в усьому робочому діапазоні температур експлуатації. 7.8 Для контролю забезпечення переривчастого подавання вогнегасної речовини згідно з 4.1.10 вогнегасник з приєднаним згідно з 7.7 манометром заряджений для закачних вогнегасників або підданий попередньому наддуву для вогнегасників з газовим балоном або газогенерувальним елементом до номінального значення тиску розряджають протягом часу що дорівнює половині мінімальної тривалості подавання вогнегасної речовини. Перекривають запірний клапан запірно-пускового пристрою і вимірюють тиск усередині корпусу. Через 5 хв проводять повторне вимірювання тиску. Різниця виміряних величин тиску не повинна перевищувати 25 % від початкового тиску що був виміряний після перекриття клапана. 7.9 Мінімальну довжину струменя згідно з 4.1.12 і мінімальну тривалість подавання згідно з 4.1.11 вогнегасної речовини визначають відповідно до додатка В. 7.10 Кратність піни згідно з ГОСТ 4.99 відповідно до вимог 4.1.13 визначають як величину яка дорівнює відношенню виміряного за допомогою мірних ємностей об'єму піни отриманої після повного спрацьовування вогнегасника до початкового об'єму заряду. 7.11 Масу залишку вогнегасної речовини у вогнегаснику згідно з 4.1.14 визначають зважуванням згідно з 7.4 і обраховують як відношення різниці між масою вогнегасника після його повного спрацьовування і масою вогнегасника без заряду до номінального значення величини заряду. 7.12 Визначення електропровідності струменя заряду вогнегасника згідно 34.1.15 . 7.12.1 Випробування потрібно проводити у спеціально обладнаному приміщенні на випробувальному стенді принципову схему випробувального стенда наведено у додатку И . На пакет ізоляторів установлюють вертикально металеву пластину мішень розмірами 1000 ± 25 мм ? 1000 ± 25 мм . З'єднують пластину з трансформатором і установлюють регулятором напругу 35 ± 3 5 кВ змінного струму між землею і пластиною. Примітка. Вхідний опір електричного ланцюга повинен бути таким щоб під час подавання на первинну обмотку трансформатора напруги величина якої дорівнює 10 % від номінальної напруги що подається на неї сила струму у режимі короткого замикання на вторинній обмотці була не менше 0 1 мА. 7.12.2 Випробуваний вогнегасник встановлюють на ізольовану основу так Щоб його насадок або розтруб був розміщений на відстані 1 м від центру пластини. Заземляють вогнегасник. Примітка. У випадку випробування вогнегасника з рукавом заземлення підмикають до насадка розтруба а у випадку відсутності рукава до рукоятки вогнегасника. 7.12.3 Вмикають трансформатор після чого приводять вогнегасник до дії дистанційним керуванням і у процесі безперервного викидання вогнегасної речовини при напрузі поданій на пластину вимірюють максимальну величину сили електричного струму між вогнегасником і землею яка не повинна перевищувати 0 5 мА. 7.13 Випробування на надійність згідно з 4.2.2 проводять партіями не рідше одного разу на три роки. Партію вогнегасників у кількості не менше 43 шт. витримують під навісом протягом одного року в умовах природних кліматичних впливів для водних та пінних в умовах експлуатації після чого вогнегасники перевіряють на від. повідність вимогам 4.1.6 4.1.11 4.1.12 4.1.14. Під час випробувань використовують метод багатоступеневого контролю відповідно до таблиці 9 згідно з ГОСТ 27.410 з вихідними даними Р?  = 0 98; Р? = 0 94; ? = ?= 0 15 де Р?   приймальний рівень імовірності безвідмовної роботи вогнегасника; Р?  бракувальний рівень імовірності безвідмовної роботи вогнегасника; ? ? ризики виробника і споживача відповідно. Таблиця 9 Об'єми вибірок вогнегасників під час випробувань на надійність Кількість відмов Приймальна кількість вогнегасників п? шт. Бракувальна кількість вогнегасників п? шт. 0 1 2 3 4 5 43 71 95 119 141 163 21 47 77 109 Партію вогнегасників приймають якщо кількість випробуваних вогнегасників за відповідної кількості відмовлень більша або дорівнює приймальній кількості п? і забраковують без призначення другої вибірки якщо кількість випробуваних вогнегасників менше бракувальної кількості п? вогнегасників. Так при заданому приймальному значенні Р? = 0 98 і бракувальному значенні Р? = 0 94 рівнів імовірності безвідмовної роботи вогнегасників ризику виробника ? = 0 15 і ризику споживача ? = 0 15 приймальний об'єм вибірки вогнегасників для випробувань відповідно до таблиці 9 повинен бути п =43 за умови відсутності відмов. Примітка. Відмовою слід вважати: порушення стану лакофарбових покриттів і зовнішнього вигляду вогнегасника інтенсивна корозія корпусу та інших елементів вогнегасника розтріскування шланга неможливість прочитання інформації на маркованні вогнегасника тощо ; витік вогнегасної речовини за рік для газових вогнегасників а також газу-витискувача для балонів та закачних вогнегасників що перевищує граничні величини зазначені у 4.1.4.2; неможливість приведення вогнегасника до дії відповідно до інструкції виробника або приведення вогнегасника до дії з ергономічними витратами що перевищують величини наведені в таблиці 8 ; невідповідність показників якості вогнегасників вимогам 4.1.6 4.1.11 4.1.12 4.1.14. 7.14 Призначений термін служби згідно з 4.2.3 оцінюють за результатами анкетування що проводиться в процесі експлуатації вогнегасників. Критерії граничного стану встановлюються в технічних умовах на конкретні типи вогнегасників. 7.15 Теплохолодостійкість вогнегасників згідно з 4.3.1 у діапазоні температур експлуатації згідно з 4.1.8 оцінюють відповідно до додатка Г. Після випробувань вогнегасник повинен відповідати вимогам 4.1.6 4.1.11 4.1.12 4.1.14. 7.16 Стійкість вогнегасників до удару падаючим вантажем згідно з 4.3.2 оцінюють відповідно до додатка Д. Після нанесення удару вогнегасник повинен відповідати вимогам 4.1.11 4.1.12. Корпус випробуваного вогнегасника повинен витримувати випробувальний тиск згідно з 7.24. 7.17 Стійкість вогнегасників до впливу транспортного трясіння згідно з 4.3.3 оцінюють за результатами перевірки їх працездатності після транспортування їх на автомашині грунтовою або брукованою дорогою з розмірами окремих вибоїн до 30 см зі швидкістю 50 км/год на відстань не менше 500 км. Випробування допускається проводити на спеціальному стенді типу СІТ-2М або аналогічних що забезпечує створення необхідного режиму. Випробуванням підлягають не менше трьох вогнегасників що закріплюються на столі стенда з орієнтацією їх поздовжніх осей у трьох взаємно перпендикулярних напрямах по одному зразку на кожний напрям . Вогнегасник повинен відповідати таким вимогам: у процесі випробувань не повинні відбуватися: самовільне розблокування приведення вогнегасника до дії або його розгерметизація; жоден з елементів вогнегасника не повинен бути зруйнований конструкція вогнегасника повинна зберігати свою цілісність; вогнегасник повинен зберігати свою працездатність і відповідати вимогам 4.1.6 4.1.11 4.1.12 4.1.14. 7.18 Випробування на струшування згідно з 4.3.4 проводять скиданням повністю спорядженого вогнегасника 500 разів днищем донизу на рівну тверду поверхню з висоти 15 мм з частотою 1 Гц. Випробування можуть проводитися на стенді з масивною рухомою плитою розміри якої становлять не менше 300 ? 300 ? 60 мм. Вогнегасники після випробувань повинні відповідати критеріям відповідності наведеним у 7.17. 7.19 Вібростійкість вогнегасників згідно з 4.3.5 визначають відповідно до додатка Е. Вогнегасники після випробувань повинні відповідати критеріям відповідності наведеним у 7.17. 7.20 Вологостійкість зовнішню корозійну стійкість вогнегасника згідно з 4.3.6 перевіряють відповідно до ГОСТ 28201 витримкою вогнегасника протягом 240 год у камері вологості при температурі 40 ? 3 °С і відносній вологості 95 ? 3 %. Після проведення випробувань вогнегасники повинні відповідати таким вимогам: марковання на вогнегаснику не повинно бути порушеним; функціонування органів керування не повинно бути порушено; манометр або індикатор тиску закачного вогнегасника за наявності повинен зберігати працездатність; на металевих поверхнях вогнегасника які не мають захисного або захисно-декоративного покриття не повинно бути ознак зародження корозії здатної вплинути на працездатність або безпеку вогнегасника при цьому корпус під час випробування згідно з 7.26 повинен витримувати відповідний тиск розриву; вогнегасник повинен відповідати вимогам 4.1.11 4.1.12. 7.21 Випробування вогнегасників на стійкість до впливу внутрішньої корозії згідно з 4.3.7 проводять відповідно до додатка Ж. Після проведення випробувань вогнегасники повинні відповідати таким вимогам: на внутрішньому захисному покритті не повинно бути видимих ознак корозії металу відшарувань тріщин та пузирів; допустимі видимі зміни кольору вогнегасної речовини якщо вони мають місце повинні обумовлюватись тільки причинами пов'язаними з процесами теплового впливу. Примітка. Для контролю зміни кольору вогнегасної речовини пов'язаної з впливом температури слід одночасно з вогнегасниками піддати випробуванням за повним циклом відповідно до таблиці Ж.1 два контрольних зразка вогнегасної речовини закладених у закритий скляний контейнер. 7.22 Випробування запірно-пускового пристрою вогнегасника на герметичність згідно з 4.4.3 проводять пневматичним тиском який дорівнює максимальному робочому тиску Ррмакс на пневмостенді протягом часу необхідного для огляду але не менше 30 с. Витікання повітря слід контролювати візуально з використанням омилювання або занурення у воду. Випробування проводять на пневмостенді що забезпечує створення необхідного тиску і який обладнано контрольним манометром у нагнітальній магістралі. 7.23 Випробування рукава у зборі з пістолетом-розпилювачем на герметичність згідно з 4.4.3 проводять пневматичним тиском що дорівнює максимальному робочому тиску Ррмакс на стенді протягом часу необхідного для огляду але не менше 30 с. Тиск контролюють за показами манометра у напірній магістралі стенду. Витікання робочого газу перевіряють згідно з 7.22. 7.24 Випробування корпусів вогнегасників крім вуглекислотних запірно-пускових пристроїв та рукавів з пістолетом-розпилювачем на міцність випробувальним тиском згідно з 4.4.4 перевірка міцності та щільності матеріалу і зварювальних швів проводять на гідростенді створенням у них тиску що дорівнює випробувальному тиску Рв та їх подальшим витримуванням під цим тиском протягом часу необхідного для огляду але не менше 30 с. Тиск контролюють за манометром установленим у нагнітальній магістралі стенда. Теча відпотівання і видимі зміни форми корпусу не допускаються. Примітка. За випробувальний тиск Рв приймається надлишковий тиск який дорівнює 1.3Ррмакс але не менше 2 МПа . 7.25 Випробування корпусів вогнегасників тиском що циклічно змінюється згідно з 4.4.4 проводять на гідростенді плавною зміною тиску починаючи з 0 до випробувального тиску Рв і назад до 0 швидкість навантаження 6 циклів за 1 хв обсяг випробувань 5000 циклів . Випробуванням повинно підлягати не менше двох зразків. Корпуси які були випробувані тиском що циклічно змінюється випробують на розрив згідно з 5.26. Розривний тиск повинен бути не менше величин установлених для конкретних типів вогнегасників згідно з 7.26. 7.26 Випробування корпусів вогнегасників на розрив крім вуглекислотних згідно з 4.4.4 проводять на гідростенді плавним підвищенням тиску зі швидкістю що не перевищує 2 0 ± 0 2 МПа/хв до моменту розриву. Руйнування корпусу не повинно проходити по зварювальних швах або з відокремлюванням фрагментів розлітання уламків та ін. а також у місті нанесення марковання яке викарбувано на корпусі. Примітка. Розривний тиск Ррозр повинен бути не менше 2 7 Рр макс але не менше 5 5 МПа . Випробуванням підлягають не менше трьох корпусів вогнегасників. 7.27 Випробування корпусів вогнегасників на поперечне здавлювання згідно з 4.4.5 проводять їх здавлюванням перпендикулярно до поздовжньої осі по центру обичайки двома пластинами завтовшки 25 ± 1 мм з радіусом давлячого ребра 12 5 ± 0 5 мм і завширшки не менше діаметра корпусу. До обсягу вибірки повинні бути включені не менше трьох корпусів. Здавлювання корпусу проводять до досягнення відстані між давлячими ребрами пластин яка б дорівнювала 1/3 діаметра корпусу. Тривалість навантаження повинна становити від 30 до 60 с. Примітка. Для корпусів з поздовжнім зварювальним швом пластини слід розташовувати перпендикулярно до напряму прикладання здавлювального зусилля. Для корпусів з поперечними зварювальними швами пластини повинні розташовуватися під кутом 45° до зварювального шва. Після випробування на поперечне здавлювання корпуси вогнегасників піддають випробуванням згідно з 7.24. Поява течі руйнування та відпотівання не допускаються. 7.28 Контроль тиску спрацювання запобіжного клапана або тиску розриву запобіжної мембрани проводять створенням у ньому гідростатичного тиску що плавно змінюється зі швидкістю 2 0 ± 0 2 МПа/хв аж до моменту повного відкриття клапана або розриву мембрани . Величина зазначеного тиску повинна відповідати вимогам викладеним у 4.4.6. 7.29 Розтруб вуглекислотного вогнегасника заздалегідь витриманий при температурі 60 °С не менше 24 год повинен витримувати без руйнування статичне навантаження величиною 25 кгс прикладене до краю розтруба протягом 5 хв. Розтруб вогнегасника повинен додатково бути підданий таким випробуванням: витримують розтруб при температурі 60 °С протягом 24 год; після вилучення з термокамери приєднують розтруб до повністю спорядженого вогнегасника після чого одразу ж приводять вогнегасник до дії; після повного безперервного розрядження вогнегасника при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою слід упевнитися у відсутності дефектів на розтрубі. Примітка. Конструкція поворотного пристрою розтрубу повинна виключати можливість його випадкової орієнтації у напрямку користувача як під час випробувань так І під час використання вогнегасника. 7.30 Зусилля приведення вогнегасника до дії та зусилля зняття блокування з органів керування згідно з 4.5 визначають при максимальній температурі експлуатації заявленої виробником силовимірювальними пристроями наприклад динамометрами 2 класу точності чи іншими відповідними пристроями або приладами з межами вимірювань до 400 Н і 200 Н відповідно. Навантаження слід прикладати до органа керування або блокувального пристрою у напрямку і у точці що відповідають умовам природного впливу на ці органи пристрої кистю руки або пальцем. Виміряні зусилля для органів керування конкретного типу не повинні перевищувати величин наведених у таблиці 8. Примітка. Допускається контролювати зусилля зняття блокування і приведення до дії еталонним вантажем набором вантажів з номінальною масою що відповідає граничним величинам наведеним у таблиці 8. 7.31 Стан марковання який контролюють візуально в процесі ідентифікації вогнегасників перед проведенням випробувань повинен відповідати вимогам викладеним у розділі 6. ДОДАТОК А обов'язковий ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ВОГНЕГАСНИКІВ ТА ПРОГРАМИ ВИПРОБУВАНЬ Таблиця А.1 Показники якості вогнегасників Показники якості та види випробувань Приймальні випробування Приймально-здавальні випробування Періодичні випробування Випробування на надійність Сертифікаційні випробування 1 Показники призначення 1 Вид вогнегасної речовини + + + 2 Місткість корпусу посудини + + + 3 Габаритні розміри + + + 4 Маса вогнегасної речовини + + + + 5 Вогнегасна здатність щодо гасіння модель-ного вогнища пожежі + + + 6 Тривалість приведення вогнегасника до дії + + + + 7 Маса вогнегасника повна + + + + 8 Діапазон температур експлуатації + + 9 Робочий тиск у корпусі посудині вогнегасника + + + 10 Забезпечення припинення подавання вогнегасної речовини + + + 11 Довжина струменя вогнегасної речовини мінімальна + + + + 12 Тривалість подавання вогнегасної речовини мінімальна + + + + 13 Кратність піни тільки для пінних вогнегасників + + + Продовження таблиці А.1 Показники якості та види випробувань Приймальні випробування Приймально-здавальні випробування Періодичні випробування Випробування на надійність Сертифікаційні випробування 14 Маса залишку вогнегасної речовини у вогнегаснику після повного спрацювання крім газових вогнегасників + + + + 15 Визначення електропровідності струменя вогнегасної речовини у процесі його викидання з вогнегасника для вогнегасників призначених для гасіння електрообладнання під напругою + + + 2 Показники надійності 16 Імовірність безвідмовного спрацювання після одного року експлуатації + 17 Призначений термін служби + З Показники стійкості до зовнішнього впливу та життєздатності 18 Теплохолодо-стійкість + + + 19 Стійкість до удару падаючим вантажем + + 20 Випробування на стійкість до впливу транспортного трясіння + + + 21 Випробування на струшування + + Продовження таблиці А.1 Показники якості та види випробувань Приймальні випробування Приймально-здавальні випробування Періодичні випробування Випробування на надійність Сертифікаційні випробування 22 Випробування на стійкість до впливу вібраційних навантажень + + + 23 Випробування на вологостійкість зовнішня корозійна стійкість + + 24 Випробування вогнегасників на корозійну стійкість внутрішню + + 4 Конструктивні показники 25 Герметичність запірно-пускового пристрою вогнегасника у зборі + + + 26 Герметичність рукавів для рукавів з запірним пристроєм на кінці + + + 27 Гідравлічні випробування корпусів вогнегасників: випробувальним тиском; тиском що циклічно змінюється; на розрив; на стискування крім вуглекислотних + + + + + + + + + + + + 28 Контроль тиску спрацювання запобіжних пристроїв + + + + 5 Ергономічні показники 29 Зусилля розбло-кування та приведення вогнегасника до дії + + + Закінчення таблиці А.1 Показники якості та види випробувань Приймальні випробування Приймально-здавальні випробування Періодичні випробування Випробування на надійність Сертифікаційні випробування 6 Марковання 30 Марковання + + + + + Примітка 1. Для проведення сертифікаційних випробувань повинна бути подана така технічна документація: конструкторська документація в тому числі технічні умови і креслення які повинні давати повну уяву про вогнегасник; екологічний паспорт на вогнегасну речовину; документ ідентифікації вогнегасної речовини в якому наведені її фізичні та хімічні властивості; технічну довідку в якій виробник підтверджує що матеріали які застосовуються для вироблення вогнегасника і технологія вироблення зокрема корпусу відповідають технічній документації; протоколи заводських випробувань на безпеку та надійність. Примітка 2. Періодичні випробування за пунктами 1 7 9 14 25 27 та 29 проводять не рідше 1 разу на рік. Випробування за пунктами 15 20 22 24 проводять не рідше 1 разу на два роки. Допускається поєднувати сертифікаційні випробування з періодичними за умови що обсяг сертифікаційних випробувань не менше ніж передбачений у таблиці А.1. Сертифікаційні випробування в частині визначення показників за пунктами 22 20 18 19 таблиці А.1 проводять поетапно для всього обсягу призначеної для них вибірки з вилученням на кожному етапі обумовленої кількості зразків для визначення конкретного показника. ДОДАТОК Б обов'язковий ВИПРОБУВАННЯ 3 ВИЗНАЧЕННЯ ВОГНЕГАСНОЇ ЗДАТНОСТІ ВОГНЕГАСНИКІВ ПІД ЧАС ГАСІННЯ МОДЕЛЬНИХ ВОГНИЩ ПОЖЕЖІ КЛАСІВ А ТА В Б.1 Кваліфікація та одяг оператора Для проведення вогневих випробувань оператор повинен бути атестований випробувальною лабораторією центром і відповідним чином екіпірований. Примітка 1. Під час проведення випробувань повинен забезпечитись захист оператора від небезпечних чинників пожежі токсичних продуктів горіння при цьому слід дотримуватись вимог нормативних документів в частині убезпечення. Примітка 2. Оператор повинен бути одягненим у спеціальний одяг що не плавиться не займається та захищає оператора від теплового впливу модельного вогнища пожежі. Це можуть бути: бойовий одяг пожежника захисна каска зі світловим фільтром та рукавиці з термостійкого матеріалу. Б.2 Вимоги до гасіння модельних вогнищ Тривалість гасіння модельних вогнищ пожежі не повинна перевищувати 2 хв. Модельні вогнища вважаються погашеними якщо: за класом А полум'я ліквідовано і через 10 хв після завершення гасіння видиме полум'я у вогнищі відсутнє. Поява короткочасних спалахів протягом зазначеного часу після закінчення гасіння не береться до уваги. Якщо під час випробувань на модельних вогнищах пожежі класу А штабель розвалюється дослід вважається недійсним і проводиться новий; за класом В полум'я ліквідовано і різниця між рівнями рідини вода + пальне виміряними в одному й тому самому місці до проведення випробувань та після них не перевищує 25 мм. З метою зменшення можливої похибки яка може виникнути від незворотних теплових деформацій вимірювання рекомендується проводити поблизу стінки дека. Якщо у вогнегаснику можуть використовуватись декілька марок типів вогнегасних речовин то вогневі випробування проводять для кожної марки типу окремо. Б.З Вогнегасники для випробувань і способи їх застосування Використовувані для випробувань вогнегасники повинні наповнюватись заряджатись і використовуватись відповідно до інструкції виробника. Перед проведенням випробувань вогнегасники витримують не менше 24 год при температурі 20 ? 5  °С. Випробування слід проводити в діапазоні температур навколишнього середовища від мінус 10 °С до 30 °С при відносній вологості від 40 % до 80 % і атмосферному тиску від 84 до 106 7 КПа. За розсудом оператора перед гасінням дозволяється попередньо проводити наддув вогнегасника з газовим балоном або газогенерувальним елементом Для створення робочого тиску у корпусі вогнегасника. Б.4 Проведення випробувань Випробування проводять серіями. Кількість серій не обмежена. Кожна серія включає три досліди у кожному досліді проводиться гасіння одного модельного вогнища одним вогнегасником які проводяться послідовно один за одним при цьому слід враховувати результати випробувань кожної серії. Вогнегасна ефективність з гасіння пожеж класів А або В підтверджується гасінням двох із трьох вогнищ одного типорозміру. Серія вважається закінченою коли проведено усі три досліди або у перших двох дослідах отримано однаковий позитивний або негативний результат. Б.4.1 Модельні вогнища пожежі класу А Б.4.1.1 Місце проведення Випробування слід проводити у приміщенні або на відкритому майданчику за відсутності опадів і швидкості вітру що не перевищує 2 м/с. Об'єм приміщення і газообмін у ньому повинні забезпечувати надходження необхідної кількості кисню рівномірність горіння вогнища і достатню видимість для контролю за процесом проведення випробувань. Наприклад це може бути приміщення заввишки Н = 7 5 м і об'ємом не менше 1700 м3 з отворами розташованими на рівні підлоги в чотирьох кутах. Підлога приміщення повинна бути бетонною гладкою. Отвори для повітря зазначені у таблиці Б.4.1.1 при загальній площі перерізу димоходу 4 5 м2 вважаються достатніми для забезпечення необхідного газообміну. Таблиця Б.4.1.1 Приблизні розміри вентиляційних отворів для вогневих випробувань за класом А Позначення модельного вогнища пожежі Площа вентиляційного отвору м 1А 2А ЗА 4А 6А 10А 0 10 0 10 0 15 0 20 0 30 0 50 Б.4.1.2 Конструкція вогнищ Модельне вогнище пожежі класу А це штабель з дерев'яних брусків з поперечним перерізом у вигляді квадрату зі стороною 40-2 мм. Для виготовлення модельних вогнищ слід використовувати заготовки деревини із сосни звичайної відповідно до ГОСТ 9685 з вологістю від 10 % до 14 %. Бруски що утворюють поверхневі грані штабеля для міцності можуть закріплюватися скобами або цвяхами. Штабель розміщується на двох сталевих кутиках 63 ? 40 ? 4 мм згідно з ГОСТ 8510 встановлених на бетонних блоках або жорстких металевих опорах таким чином щоб відстань від основи штабеля до підлоги або платформи становила 400 ? 10 мм. Примітка. Для здійснення поточного контролю за вигорянням деревини вогнища за масою його слід установити на вагову платформу що забезпечує необхідну точність вимірювань з допустимою похибкою ± 2 % . Установлюють дерев'яні бруски так як наведено на рисунку Б.4.1.1. Бруски кожного наступного шару кладуться перпендикулярно до брусків шару що лежить нижче таким чином щоб при цьому утворювалися канали прямокутного перерізу по усьому об'єму. Форма штабеля повинна наближатися до кубу. Характеристики модельних вогнищ пожежі класу А наведено у таблиці Б.4.1.2. Таблиця Б.4.1.2 Характеристика модельних вогнищ пожежі класу А Позначення модельного вогнища пожежі Кількість дерев'яних брусків шт. Довжина дерев'яних брусків мм Загальна схема модельного вогнища пожежі 1А 2А ЗА 4А 6А 10А 72 112 144 180 230 324 500 635 735 800 925 1100 12 шарів по 6 брусків 16 шарів по 7 брусків 18 шарів по 8 брусків 20 шарів по 9 брусків 23 шари по 10 брусків 27 шарів по 12 брусків 1 штабель з дерев'яних брусків; 2 опори; 3 деко для підпалу штабеля; 4 вагова платформа; 5 вимірювальний датчик Рисунок Б.4.1.1 Загальний вигляд модельного вогнища пожежі 1А Б.4.1.3 Проведення випробувань Деко відповідного розміру таблиця Б.4.1.3 розміщують на підлозі платформі під штабелем. Виставляють деко горизонтально дно його покривають шаром води як базою і заливають бензин А-76 літнього виду згідно з ГОСТ 2084 у кількості наведеній у таблиці Б.4.1.3. Підпалюють пальне. Після вигоряння пального деко забирають з-під штабеля. Таблиця Б.4.1.3 Характеристики обладнання для підпалу модельних вогнищ пожежі класу А Позначення модельного вогнища пожежі Розміри дека для підпалу мм Заряд бензину А-76 для підпалу л 1А 2А ЗА 4А 6А 10А 400 ? 400 ? 100 535 ? 35 ? 100 635 ? 635 ? 100 700 ? 700 ? 100 825 ? 825 ? 100 1000 ? 1000 ? 100 1 1 2 0 2 8 3 4 4 8 7 0 Вільне горіння модельного вогнища продовжується до моменту вигоряння 45 ? 2 % від його початкової маси після чого слід розпочати гасіння. Примітка. Тривалість вільного горіння вогнища до початку гасіння становить 6 10 хв. Слід контролювати зміну маси модельного вогнища у процесі горіння або проводити контроль за часом горіння визначеного за допомогою попередніх дослідів. Ступінь вигоряння вогнища може також контролюватися іншими методами що забезпечують задану точність вимірювань. З відстані не менше 1 8 м спрямовують струмінь вогнегасної речовини на фронтальну поверхню модельного вогнища. Продовжують гасіння з меншої відстані спрямовуючи струмінь на верхню нижню і бічну поверхні за винятком тильної поверхні вогнища . Гасіння вогнища проводять безперервним або переривчастим струменем при повністю відкритому контрольному клапані запірно-пускового пристрою для забезпечення максимальної витрати вогнегасної речовини. Б.4.2 Модельні вогнища пожежі класу В Б.4.2.1 Місце проведення Випробування на модельних вогнищах пожежі класу В можна проводити як у приміщенні так і на відкритому повітрі за швидкості вітру не більше 3 м/с та за відсутності опадів дощу снігу граду . Б.4.2.2 Конструкція модельних вогнищ пожежі За модельні вогнища пожежі класу В беруться зварні сталеві циліндричні дека з вертикальними стінками в які заливається визначена кількість води і пального. Днище дека під час випробувань установлюється горизонтально на рівні або вище поверхні майданчика. Примітка. З метою зведення до мінімуму жолоблення днище дек для вогнищ великого розміру слід виробляти з листів з більшою товщиною. Характеристики модельних вогнищ пожежі класу В наведено в таблиці Б.4.2.1. Таблиця Б.4.2.1 Характеристики модельних вогнищ пожежі класу В Позначення модельного вогнища пожежі Об'єм рідини л Розміри дека для модельних вогнищ пожежі вода пальне діаметр мм висота борта мм мінімальна товщина стінки мм площа горіння наближена м2 8В 16 8 560 ± 5 230 ± 5 2 0 0 25 13В 26 13 720 ± 10 230 ± 5 2 0 0 41 21В 42 21 920 ± 10 230 ± 5 2 0 0 66 34В 68 34 1170 ± 10 230 ± 5 2 5 1 07 55В 110 55 1480 ± 15 230 ± 5 2 5 1 73 89В 178 89 1890 ± 20 230 ± 5 2 5 2 8 144В 288 144 2400 ± 25 230 ± 5 2 5 4 52 233В 466 233 3050 ± 30 230 ± 5 2 5 7 32 Примітка 1. Наведене модельне вогнище пожежі 8В використовується під час низькотемпературних високотемпературних вогневих випробувань вуглекислотних вогнегасників ранжованих щодо гасіння модельних вогнищ пожежі 13В при температурі 20 °С. Примітка 2. Номер кожного наступного модельного вогнища дорівнює сумі номерів двох попередніх. Наведений ряд модельних вогнищ еквівалентний геометричній прогресії з показником що дорівнює 1 62. Примітка 3. Модельне вогнище визначається цифрою що стоїть перед літерою В і відповідає кількості пального у літрах що заливається на деко. Площа модельного вогнища дека виражена у м визначається множенням номера модельного вогнища на число ? •10-2 . Б.4.2.3 Пальне Як пальне використовується бензин марки А-76 літнього виду відповідно до ГОСТ 2084. Глибина пального у деку становить приблизно 30 мм. Б.4.2.4 Проведення випробувань Б.4.2.4.1 Виставляють деко згідно з Б.4.2.2 та заливають у нього кількість води зазначену у таблиці Б.4.2.1 відповідно до його позначення. Днище дека У будь-якій точці повинне бути покрите шаром води глибиною не більше 80 мм і не менше 30 мм. Б.4.2.4.2 Наливають у деко відповідну до його позначення кількість бензину зазначену у таблиці Б.4.2.1. При цьому висота борта дека над рівнем рідини повинна становити від 120 до 170 мм. Примітка. Для кожного досліду слід залити в деко нову порцію води та пального. Б.4.2.4.3 Підпалюють пальне. Тривалість вільного горіння до початку гасіння повинна становити не менше 60 с. Приводять вогнегасник до дії і спрямовують струмінь вогнегасної речовини на модельне вогнище. Тактику гасіння вибирає оператор. Оператор протягом випробувань може переміщуватись навколо модельного вогнища пожежі але не повинен ставати в деко. ДОДАТОК В обов'язковий ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ДОВЖИНИ СТРУМЕНЯ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ ТА МІНІМАЛЬНОЇ ТРИВАЛОСТІ ПОДАВАННЯ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ Випробування проводяться у спеціально підготовленому приміщенні або на відкритому спеціально обладнаному майданчику розташованому у захищеному від вітру місці при температурі навколишнього середовища 20 ? 5 °С. Освітлення приміщення повинно забезпечувати можливість візуального контролю за процесом викидання вогнегасної речовини. Довжина струменя визначається мірною рейкою встановленою на рівні насадку шланга вогнегасника. Примітка. Для визначення довжини струменя також допустимо використовувати контрольну розмітку стіни або підлоги. Стіна повинна бути пофарбована у темний колір. Вогнегасник витримують не менше 18 год при температурі 20 ? 5 °С а після цього установлюють у робочому положенні так щоб насадок вогнегасника був розташований у горизонтальній площині на висоті близько 1 м від поверхні землі підлоги . Проводиться повна розрядка вогнегасника при повністю відкритому запірному пристрої. Під час подавання вогнегасної речовини фіксується довжина струменя вогнегасної речовини протягом кожних 2 с для будування графіка залежності довжини струменя від часу. Під час випробувань слід відзначати характер викидання та особливості форми і стану струменя вогнегасної речовини. Необхідно стежити за зміною повної маси вогнегасника під час подавання вогнегасної речовини або проводити інші випробування з метою визначення моменту викидання з вогнегасника 50 % заряду. Для проведення випробувань доцільно використовувати стенд що забезпечує запис розвантажувальної кривої під час безперервної розрядки вогнегасника і який сигналізує про досягнення моменту 50 %-ої розрядки вогнегасника в який реєструється значення мінімальної довжини струменя вогнегасної речовини. За довжину струменя приймається відстань від проекції вихідного отвору розпилювача вогнегасника на майданчик до середини зони випадання основної маси вогнегасної речовини. Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини визначається часом з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника до припинення її ефективного викидання. Примітка 1. Якщо важко візуально визначити довжину струменя то можна використовувати допоміжні засоби зокрема набір приймачів плошок для порошків і конденсаційні плити для зріджених газів або інші спеціальні засоби. Примітка 2. Для точнішого оброблення результатів вимірювання довжини струменя протягом розрядки вогнегасника рекомендується використовувати відеозйомку з наступним комп'ютерним обробленням отримуваних відеозображень. ДОДАТОК Г обов'язковий ОЦІНКА ТЕПЛОХОЛОДОСТІЙКОСТІ ВОГНЕГАСНИКІВ Г.1 Мінімум чотири вогнегасники споряджені у повній відповідності до технічних вимог і готові до використання повинні зазнати впливу температурних циклів описаних у таблиці Г.1 по два зразки на кожен цикл . Таблиця Г.1 Температурні цикли Витримка год Цикл 1 Цикл 2 24 ± 1 Витримати при мінімальній * температурі зазначеній на мар-кованні вогнегасника ± 3 °С Витримати при максимальній * температурі зазначеній на маркованні вогнегасника ± 3 °С 24 ± 1 Витримати при 20 ± 5 °С Витримати при 20 ± 5 °С 24 ± 1 Витримати при максимальній * температурі зазначеній на мар-кованні вогнегасника ± 3 °С Витримати при мінімальній * температурі зазначеній на маркованні вогнегасника ± 3 °С * Діапазони температур експлуатації встановлюються виробником : від 5 °С до 50 °С від мінус 20 °С до 50 °С від мінус 40 °С до 50 °С від мінус 50 °С до 50 °С Примітка 1. Витримки вогнегасників при заданій температурі потрібно проводити у кліматичній камері. Рідинні ванни використовувати забороняється. Примітка 2. Вогнегасник повинен встановлюватися у нормальному робочому положенні та залишатися нерухомим протягом випробувань. Г.2 Приводять вогнегасники до дії протягом 5 хв після їх вилучення з кліматичної камери. Г.З Вогнегасники що зазнали кліматичних впливів відповідно до циклів наведених у таблиці Г.1 повинні задовольняти такі вимоги: а зберігати свою працездатність; б тривалість приведення вогнегасника до дії для вогнегасників із вмонтованим газовим балоном або газогенерувальним елементом тривалість набору робочого тиску не повинна перевищувати 5 с. Примітка. Після вилучення вогнегасників з умонтованим газовим балоном або газогенерувальним елементом з термокамери потрібно провести випробування згідно з додатком В при цьому вплив на запірно-пусковий пристрій слід здійснювати відразу ж по закінченні 5 с від моменту дії на пристрій наддуву вогнегасника. Мінімальні тривалість викидання та довжина струменя вогнегасної речовини повинні відповідати вимогам 4.1.11 та 4.1.12. в маса залишку вогнегасної речовини після повного безперервного спрацьовування вогнегасника не повинна перевищувати 15 % для порошкових вогнегасників та 10 % для вогнегасників інших типів . ДОДАТОК Д обов'язковий СТІЙКІСТЬ ДО УДАРУ ПАДАЮЧИМ ВАНТАЖЕМ Д.1 Зазначені випробування проводять для підтвердження стійкості вогнегасника зокрема його запірно-пускової головки до впливу ударів з боку об'єктів що падають на нього або під час падіння вогнегасників на тверду поверхню. Д.2 Повністю споряджений вогнегасник витримують у кліматичній камері протягом 18 год при мінімальній робочій температурі нанесеній на його маркованні з абсолютною похибкою ? 5 °С. Д.З Після вилучення з камери вогнегасники обладнані газовим балоном або газогенерувальним елементом слід наддути при замкненому запірному клапані. Д.4 Випробування на удар повинні проводитися таким чином: сталевий циліндр діаметром 75 мм з плоскими торцями і масою 4 0 кг закріплюється у вертикальному положенні на напрямних таким чином щоб забезпечити його вільне падіння з висоти H що визначається за формулою Д.1 але не менше 0 3 м: Д.1 де Н висота м; М маса вогнегасника повна кг. Вогнегасник установлюють на нерухому плоску тверду поверхню послідовно у кожній з таких позицій: а у нормальному вертикальному положенні так щоб поздовжня вісь циліндра співпадала з поздовжньою віссю запірно-пускової головки; б у лежачому горизонтальному положенні так щоб запірно-пускова головка знаходилася на твердій поверхні. У кожному з цих положень головка вогнегасника повинна зазнати удару при цьому сталевий циліндр повинен упасти вертикально на неї з висоти Н. Примітка. Ударні впливи слід проводити протягом не більше 3 хв з моменту вилучення вогнегасника з камери холоду. Робоча зона випробувань або випробувального стенда повинна бути обладнана захисними засобами для запобігання нанесення травм операторові в разі можливого руйнування вогнегасника під час випробувань. Д.5 У процесі випробування не повинно спостерігатися різкого падіння тиску потенційно-небезпечним чином з наслідками які можуть спричинити руйнування вогнегасника або його елементів з можливістю нанесення травм операторові . Після нанесення ударів органи керування вогнегасником повинні зберігати цілісність і забезпечувати нормальне функціонування вогнегасника. Примітка. Допускається використовувати замість наведених вище випробувань дворазове падіння повністю спорядженого вогнегасника на тверду рівну бетонну поверхню з висоти 1 м по одному разу у вертикальному і горизонтальному положеннях причому у вертикальному положенні запірно-пусковим пристроєм донизу . ДОДАТОК Е обов'язковий СТІЙКІСТЬ ДО ВПЛИВУ ВІБРАЦІЙНИХ НАВАНТАЖЕНЬ Е.1 Загальні положення Е.1.1 Вогнегасник повинен витримувати вплив вібрації без появи фізичних руйнувань які могли б порушити його нормальне функціонування. Е.1.2 Перевірка на вібраційну міцність проводиться методом фіксованих частот відповідно до ГОСТ 28203 на вібростенді ВЕДС-200 або іншому з аналогічними характеристиками в діапазоні частот від 10 до 60 Гц. Е.1.3 Амплітуда визначається як максимальне переміщення від стану спокою під час синусоїдного руху або як половина повного переміщення стола вібростенда. Е.2 Установка випробуваного зразка Повністю споряджений відповідно до технічних вимог вогнегасник установлюють у кронштейні за його наявності або спеціальному установленому пристрої і прикріплюють до рухомої платформи вібростенда. Е.3 Орієнтація під час випробування Випробуваний зразок повинен бути підданий випробуванням за кожною з трьох осей координат. Е.4 Режими випробувань Випробування проводяться у два етапи. На першому етапі слід визначити можливі резонансні частоти плавним змінюванням частоти у кожному з частотних діапазонів для кожної з трьох орієнтацій зразка . У випадку наявності резонансної частоти на другому етапі проводяться випробування зразка без переустановлення за тими самими умовами його закріплення у режимі дії фіксованої частоти яка дорівнює резонансній протягом 30 хв. Випробуваний зразок повинен зазнати впливу вібрації з параметрами наведеними у таблиці Е.1. Е.5 У разі відсутності резонансних частот у наведених у таблиці Е.1 частотних Діапазонах випробування зразка проводиться в режимі вібровпливу з фіксованою частотою 40 Гц і амплітудою 0 25 мм. Тривалість випробувань 2 год у кожній з орієнтацій вогнегасника у трьох взаємно перпендикулярних напрямках . Таблиця Е.1 Параметри вібраційних впливів Діапазони частот Гц Повне переміщення стола вібростенда амплітуда мм Прискорення g Тривалість вібраційного впливу tВ хв Загальна тривалість вібраційного впливу ТВ хв 10 – 20 2 0 1 0 2 – 3 30 ? 1 20 – 30 1 2 0 6 2 – 3 30 – 40 0 9 0 45 2 – 3 40 – 50 0 6 0 3 2 – 3 50 – 60 0 5 0 25 6 2 – 3 Примітка 1. тривалість циклу вібровпливу під час плавної зміни частоти у кожному частотному діапазоні наприклад 10 20 10 Гц . Примітка 2. Т тривалість випробувань для кожної орієнтації вогнегасника при фіксованому значенні критичної резонансної частоти. Примітка 3. Обсяг випробувань під час установлення значень резонансних частот у кожному з частотних діапазонів вміщує п'ять циклів. ДОДАТОК Ж обов'язковий ВИПРОБУВАННЯ ВОГНЕГАСНИКІВ НА СТІЙКІСТЬ ДО ДІЇ ВНУТРІШНЬОЇ КОРОЗІЇ Ж.1 Два вогнегасника споряджені відповідно до інструкції виробника повинні зазнати вісім разів впливу температурного циклу наведеного в таблиці Ж.1. Таблиця Ж.1 Температурний цикл під час випробувань на вплив внутрішньої корозії Стадія Тривалість витримки год Температура °С 1 24 ±1 tmin* 2 Не менше 24 20 ± 5 3 24 ± 1 60 ± 5 4 Не менше 24 20 ±5 * Мінімальна температура експлуатації відмаркована на вогнегаснику з допустимим відхиленням ?3 °С Примітка. Витримку при заданій температурі потрібно проводити у кліматичній камері. Використання рідинних ванн забороняється. Повна витримка у процесі повного циклу стадії 1 – 4 не повинна перевищувати 120 год. Ж.2 Після закінчення восьми температурних циклів та спорожнення вогнегасників кожний корпус розрізають на дві частини з метою проведення внутрішнього обстеження. Будь-які локальні відшарування захисного покриття по лінії розрізу не враховуються. Не повинні спостерігатися: видимі ознаки корозії металу; відшарування розтріскування або здуття захисного покриття;  видимі зміни кольору вогнегасної речовини крім допустимих від термічного впливу. ДОДАТОК И рекомендований ПРИНЦИПОВА СХЕМА ВИПРОБУВАЛЬНОГО СТЕНДА З ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОПРОВІДНОСТІ СТРУМЕНЯ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ 1 високовольтний трансформатор; 2 вогнегасник; 3 мішень; 4 ізолятори; 5 регулятор напруги; 6 7 8 вимірювальні пристрої; 9 огородження; 10 вимикач; 11 діелектрична штанга Рисунок И.1 Принципова схема випробувального стенда з визначення електропровідності струменя вогнегасної речовини УДК 614.843/.846 13.220.30 Г88 Ключові слова: вогнегасники переносні технічні вимоги надійність життєздатність програми випробувань методики випробувань Вогнегасна здатність модельне вогнище пожежі.