ДСТУ Б В.2.7-129:2006

ДСТУ Б В.2.7-129:2006 Будівельні матеріали. Емульсії бітумні дорожні. Технічні умови

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Будівельні матеріали ЕМУЛЬСІЇ БІТУМНІ ДОРОЖНІ Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-129:2006 Київ Мінбуд України 2006 ПЕРЕДМОВА 1 РОЗРОБЛЕНО: Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П.Шульгіна ДерждорНДІ Державної служби автомобільних доріг України Укравтодор ; Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва Академії медичних наук України ІГМЕ АМН України РОЗРОБНИКИ: В. Вирожемський канд. техн. наук; Е. Гнатюк; С. Кіщинський керівник розробки ; Л. Кириченко канд. хім. наук; за участю: Ю. Пригода канд. мед. наук; А. Сердюк д-р мед. наук член-кореспондент АМН України 2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінбуду України від 22.12.2006 р. № 425 3 НА ЗАМНІНУ ГОСТ 18659-81 та ТУ У В.2.7-24.1-03450778-092-2002 ЗМІСТ 1 Сфера застосування 4 2 Нормативні посилання 4 3 Терміни та визначення понять 9 4 Познаки та скорочення 10 5 Класифікація емульсій 11 6 Технічні вимоги 12 7 Вимоги безпеки та охорони довкілля 14 8 Правила приймання 16 9 Методи контролювання 17 10 Маркування та пакування 24 11 Транспортування та зберігання 25 12 Вказівки щодо застосування 25 13 Гарантії виробника 25 Додаток А Бібліографія 27 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ ЕМУЛЬСІЇ БІТУМНІ ДОРОЖНІ ТЕХНІЧНІ УМОВИ СТРОИТЕЛЬНЫЕ МАТЕРИАЛЫ ЭМУЛЬСИИ БИТУМНЫЕ ДОРОЖНЫЕ ТЕХНИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ BUILDING MATERIALS BITUMINOUS ROAD EMULSIONS SPECIFICATION Чинний від 2007-06-01 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.1 Цей стандарт поширюється на емульсії бітумні дорожні далі – емульсії що використовують як в'яжучий та плівкоутворюючий матеріал при будівництві і ремонті автомобільних доріг вулиць мостів шляхопроводів та інших інженерних споруд згідно з ДБН В.2.3-4 ДБН В.2.3-5 та інших нормативних документів. 1.2 Емульсії застосовують в усіх дорожньо-кліматичних зонах України згідно з ДБН В.2.3-4. 1.3 Обов'язкові вимоги до якості продукції які забезпечують безпеку для життя здоров'я та майна населення охорони довкілля викладені в розділі 7. 1.4 Стандарт придатний для цілей сертифікації. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи: ДБН В.1.4-1.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва ДБН В.2.3-4-2000 Споруди транспорту. Автомобільні дороги ДБН В.2.3-5-2001 Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів ДСТУ 2296-93 Система сертифікації УкрСЕПРО. Знак відповідності. Форма розміри технічні вимоги та правила застосування ДСТУ 2904-94 ГОСТ 857-95 Кислота соляна синтетична технічна. Технічні умови ДСТУ 3273-95 Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги ДСТУ 3413-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції ДСТУ 3462-96 Регулятори температури. Загальні технічні вимоги ДСТУ 3498-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис ДСТУ 4044-2001 Бітуми нафтові дорожні в'язкі. Технічні умови ДСТУ 4454:2005 Нафта і нафтопродукти. Маркування пакування транспортування та зберігання ДСТУ 4488:2005 Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб ДСТУ Б В.2.2-6-97 ГОСТ 24940-96 Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості ДСТУ Б В.2.7-32-95 Будівельні матеріали. Пісок щільний природний для будівельних матеріалів виробів конструкцій і робіт. Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-75-98 Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів виробів конструкцій та робіт. Технічні умови ДСТУ Б В.2.7-121-2003 Будівельні матеріали. Порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей. Технічні умови ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок ДНАОП 0.03-1.07-73 Санітарні правила організації технологічних процесів та гігієнічні вимоги до виробничого обладнання ДНАОП 5.1.14-1.01-96 Правила охорони праці при будівництві ремонті та утриманні автомобільних доріг і на інших об'єктах дорожнього господарства ДНАОП 00-4.26-96 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.042-99 Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів ДСП 201-97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними і біологічними речовинами ДСанПіН 2.2.7.029-99 Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні НАПБ В.01.048-95/510 Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій дорожнього господарства ГОСТ 4-84 Углерод четыреххлористый технический. Технические условия Вуглець чотирихлористий технічний. Технічні умови ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности ССБП. Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты ССБП. Електробезпека. Загальні вимоги і номенклатура видів захисту ГОСТ 12.1.038-82 ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов ССБП. Електробезпека. Гранично допустимі значення напруг дотику і струмів ГОСТ 12.1.044-89 ИСО 4589-84 ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения ССБП. Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення ГОСТ 12.1.050-86 ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах ССБП. Методи вимірювання шуму на робочих місцях ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности ССБП. Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание ССБП. Пожежна техніка для захисту об'єктів. Основні види. Розташування і обслуговування ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования ССБП. Системи вентиляційні. Загальні вимоги ГОСТ 17.2.3.02-78 Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами ГОСТ 400-80 Термометры стеклянные для испытаний нефтепродуктов. Технические условия Термометри скляні для випробувань нафтопродуктів. Технічні умови ГОСТ 1770-74 Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры мензурки колбы пробирки. Общие технические условия Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри мензурки колби пробірки. Загальні технічні умови ГОСТ 2263-79 Натр едкий технический. Технические условия Натр їдкий технічний. Технічні умови ГОСТ 2603-79 Ацетон. Технические условия. Ацетон. Технічні умови ГОСТ 2768-84 Ацетон технический. Технические условия Ацетон технічний. Технічні умови ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю ГОСТ 6613-86 Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия Сітки дротяні ткані з квадратними отворами. Технічні умови ГОСТ 6709-72 Вода дистиллированная. Технические условия Вода дистильована. Технічні умови ГОСТ 6968-76 Кислота уксусная лесохимическая. Технические условия Кислота оцтова лісохімічна. Технічні умови ГОСТ 9147-80 Посуда и оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия Посуд і обладнання лабораторні порцелянові. Технічні умови ГОСТ 10678-76 Кислота ортофосфорная термическая. Технические условия Кислота ортофосфорна термічна. Технічні умови ГОСТ 11501-78 Битумы нефтяные. Метод определения глубины проникания иглы Бітуми нафтові. Метод визначення глибини проникності голки ГОСТ 11503-74 Битумы нефтяные. Метод определения условной вязкости Бітуми нафтові. Метод визначення умовної в'язкості ГОСТ 11505-75 Битумы нефтяные. Метод определения растяжимости Бітуми нафтові. Метод визначення розтяжності ГОСТ 11506-73 Битумы нефтяные. Метод определения температуры размягчения по кольцу и шару Бітуми нафтові. Метод визначення температури розм'якшеності за кільцем і кулею ГОСТ 12871-93 Асбест хризотиловый. Общие технические условия Азбест хризотіловий. Загальні технічні вимоги ГОСТ 14192-96 Маркировка грузов Маркування вантажів ГОСТ 18659-81 Эмульсии битумные дорожные. Технические условия Емульсії бітумні дорожні. Технічні умови ГОСТ 19433-88 Грузы опасные. Классификация и маркировка Вантажі небезпечні. Класифікація і маркування ГОСТ 20806-86 Бумага для фильтрования масел. Технические условия Папір для фільтрування масел. Технічні умови ГОСТ 22261 –94 Средства измерений электрических и магнитных величин. Общие технические условия Засоби вимірювань електричних і магнітних величин. Загальні технічні умови ГОСТ 23932-90 Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Общие технические условия Посуд і обладнання лабораторні скляні. Загальні технічні умови ГОСТ 24104-88 Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия Ваги лабораторні загального призначення і зразкові. Загальні технічні умови ГОСТ 24297-87 Входной контроль продукции. Основные положения Вхідний контроль продукції. Основні положення ГОСТ 24363-80 Калия гидроокись. Технические условия. Калію гідроксид. Технічні умови СНиП 2.04.05-91 Отопление вентиляция и кондиционирование Опалювання вентиляція і кондиціювання СанПиН 4630-88 Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення МУ 2568-82 Визначення аліфатичних вуглеводнів в повітрі робочої зони МУ 3119-84 Методические указания по определению предельных непредельных и ароматических углеводородов в воздухе рабочей зоны Методичні вказівки по визначенню насичених ненасичених і ароматичних вуглеводнів в повітрі робочої зони МУ 4436-87 Методические указания по измерению концентрации аэрозолей преимущественно фиброгенного действия Методичні вказівки по вимірюванню концентрації аерозолів переважно фіброгенної дії РД 52.04-186-89 Руководство по контролю загрязнения атмосферы Керівництво по контролю забруднення атмосфери 3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ Нижче подано терміни вжиті в цьому стандарті та визначення позначених ними понять. 3.1 адгезійна добавка Добавка до бітуму що впливає на процеси взаємодії бітуму з мінеральним матеріалом та забезпечує міцний зв'язок зчеплюваність між ними. 3.2 емульгатор Компонент емульсії – ПАР катіонного або аніонного типу що сприяє диспергуванню бітуму та забезпечує стабільність емульсії при зберіганні та транспортуванні. 3.3 емульгатор катіоноактивний ПАР катіонного типу на основі похідних вищих аліфатичних амінів моно- ді- поліамінів а також солей четвертинних амонієвих основ. 3.4 емульгатор аніоноактивний ПАР аніонного типу на основі солей мил вищих природних чи синтетичних карбонових жирних кислот фракції С17-С20 С21-С25 або кубових залишків цих кислот. 3.5 емульсія Рідина яку отримують шляхом диспергування бітуму у водному розчині емульгатора в присутності кислоти або лугу. До складу емульсії можуть входити полімерні адгезійні та інші добавки. 3.6 емульсії аніонні Емульсії виготовлені з використанням аніоноактивного емульгатора в присутності лугу. 3.7 емульсії катіонні Емульсії виготовлені з використанням катіоноактивного емульгатора в присутності кислоти. 3.8 залишкове в'яжуче Отримані після розпаду емульсії бітум або модифікований бітум що вміщують емульгатор. 3.9 індекс розпаду Маса кварцового піску необхідна для розпаду одиниці маси катіонної емульсії. 3.10 модифіковані бітуми Бітуми з поліпшеними властивостями виготовлені на основі бітумів нафтових дорожніх в'язких шляхом введення термопластичних полімерів структуруючих добавок або інших модифікаторів а також при не обхідності адгезійних добавок. 3.11 модифікована емульсія Емульсія що вміщує латекс або отримана на основі модифікованого бітуму. 3.12 повільнорозпадна емульсія Емульсія що змішується з мінеральними сумішами щільного і пористого складів або має індекс розпаду більше 260 %. 3.13 розпад емульсії Руйнування емульсії внаслідок чого утворюється залишкове в'яжуче та вода. 3.14 середньорозпадна емульсія Емульсія що змішується з мінеральними сумішами пористого складу і не змішується з сумішами щільного складу або має індекс розпаду від 220 % до 260 %. 3.15 швидкорозпадна емульсія Емульсія яка не змішується з мінеральними сумішами або має індекс розпаду від 80 % до 220 %. 4 ПОЗНАКИ ТА СКОРОЧЕННЯ Познаки та скорочення використані у цьому стандарті: - ГДВ – гранично допустимі викиди шкідливих речовин в атмосферу; - ГДК – гранично допустима концентрація шкідливих речовин; - ЕК-Ш – емульсія бітумна дорожня катіонна немодифікована швидкорозпадна; - ЕКМ-Ш – емульсія бітумна дорожня катіонна модифікована швидкорозпадна; - ЕК-С – емульсія бітумна дорожня катіонна немодифікована середньорозпадна; - ЕКМ-С – емульсія бітумна дорожня катіонна модифікована середньорозпадна; - ЕК-П – емульсія бітумна дорожня катіонна немодифікована повільнорозпадна; - ЕКМ-П – емульсія бітумна дорожня катіонна модифікована повільнорозпадна; - ЕА-Ш – емульсія бітумна дорожня аніонна немодифікована швидкорозпадна; - ЕАМ-Ш – емульсія бітумна дорожня аніонна модифікована швидкорозпадна; - ЕА-С – емульсія бітумна дорожня аніонна немодифікована середньорозпадна; - ЕАМ-С – емульсія бітумна дорожня аніонна модифікована середньорозпадна; - ЕА-П – емульсія бітумна дорожня аніонна немодифікована повільнорозпадна; - ЕАМ-П – емульсія бітумна дорожня аніонна модифікована повільнорозпадна; - ПАР – поверхнево-активна речовина; - рН – показник концентрації водневих іонів що кількісно дорівнює від'ємному десятковому логарифму концентрації іонів водню. 5 КЛАСИФІКАЦІЯ ЕМУЛЬСІЙ 5.1 За хімічною природою емульгатора емульсії поділяють на класи: - катіонні; - аніонні. 5.2 За наявністю полімерного модифікатора емульсії поділяють на типи: - немодифіковані; - модифіковані. 5.3 За зміщуваністю з мінеральним матеріалом та індексом розпаду емульсії поділяють на види: - швидкорозпадні; - середньорозпадні; - повільнорозпадні. 5.4 Умовна познака емульсії складається зі скороченого позначення емульсії бітумної індексу та реєстраційного номеру цього стандарту. Приклад умовної познаки: Емульсія бітумна дорожня катіонна немодифікована швидкорозпадна – «ЕК-Ш ДСТУ Б В.2.7-129:2006»; Емульсія бітумна дорожня аніонна модифікована середньорозпадна –«ЕАМ-С ДСТУ Б В.2.7-129:2006»; Емульсія бітумна дорожня катіонна модифікована повільнорозпадна –«ЕКМ-П ДСТУ Б В.2.7-129:2006». 6 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ 6.1 Емульсії повинні відповідати вимогам цього стандарту та виготовлятись за технологічним регламентом що затверджений у встановленому порядку. 6.2 Фізико-технічні показники емульсії повинні відповідати значенням що наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Назва показника Значення для марок Метод випробування ЕК-Ш ЕКМ-Ш ЕК-С ЕКМ-С ЕК-П ЕКМ-П ЕА-Ш ЕАМ-Ш ЕА-С ЕАМ-С ЕА-П ЕАМ-П 1 Зовнішній вигляд Однорідна темно-коричнева рідина Згідно з 9.2 2 Показник концентрації водневих іонів рН 1 5-6 5 8 0-12 0 Згідно з 9.3 3 Однорідність залишок на ситі № 014 % не більше 0 5 0 5 0 5 0 5 0 5 0 5 Згідно з 9.4 4 Вміст бітуму з емульгатором % 45-70 50-70 50-70 50-70 50-70 50-70 Згідно з 9.5 5 Умовна в'язкість с не більше: - за температури 20 ?С на апараті з діаметром отвору витоку 3 мм або 65 65 65 65 65 65 Згідно з 9.6 Кінець таблиці 1 Назва показника Значення для марок Метод випробування ЕК-Ш ЕКМ-Ш ЕК-С ЕКМ-С ЕК-П ЕКМ-П ЕА-Ш EAM-Ш ЕА-С ЕАМ-С ЕА-П ЕАМ-П - за температури 25 ?С на апараті з діаметром отвору витоку 4 мм 20 20 20 20 20 20 6 Стійкість при зберіганні: залишок на ситі № 014 % не більше: - після 7 д 0 6 0 6 0 6 0 8 0 8 0 8 Згідно з 9.7 - після 14 д 0 8 0 8 0 8 1 2 1 2 1 2 7 Зчеплюваність в'яжучого виділеного з емульсії з поверхнею щебеню % не менше 90 90 90 75 75 75 Згідно з 9.8 8 Змішуваність із сумішами зернових складів* пористого ні так так ні так так Згідно з 9.9 щільного ні ні так ні ні так 9 Індекс розпаду* % 80-220 221-260 більше 260 - - - Згідно з 9.10 * Допускається визначити один з показників: або "Змішуваність із сумішами зернових складів" або "Індекс розпаду" 6.3 Залишкове в'яжуче отримане з немодифікованої емульсії повинно відповідати вимогам ДСТУ 4044 за показниками: глибина проникності голки пенетрація за температури 25 °С температура розм'якшеності за кільцем і кулею розтяжність дуктильність за температури 25 °С розтяжність дуктильність за температури 0 °С; залишкове в'яжуче отримане з модифікованої емульсії повинно відповідати вимогам ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198 [1] за вищевказаними показниками і показником "еластичність". 6.4 Для приготування емульсій використовують такі матеріали: - бітуми нафтові дорожні в'язкі – згідно з ДСТУ 4044; - бітуми модифіковані – згідно з ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198 ТУ У В.2.7-23.2-03450778-249 [2] та іншими відповідними діючими нормативними документами; - вода – згідно з ГОСТ 2874; - емульгатори катіоноактивні або аніоноактивні – згідно з відповідними діючими нормативними документами; - кислоти для катіонних емульсій : соляна – згідно з ДСТУ 2904 оцтова – згідно з ГОСТ 6968 ортофосфорна – згідно з ГОСТ 10678; - луги для аніонних емульсій : їдкий натр – згідно з ГОСТ 2263 калію гідроксид – згідно з ГОСТ 24363; - латекси катіонні – для емульсій катіонних модифікованих аніонні – для емульсій аніонних модифікованих  – згідно з відповідними діючими нормативними документами; - адгезійні добавки – згідно з відповідними діючими нормативними документами. 7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ 7.1 Вимоги безпеки 7.1.1 Емульсії бітумні дорожні – за ступенем впливу на організм людини згідно з ГОСТ 12.1.007 належать до 4-го класу небезпеки малонебезпечні речовини . Канцерогенної дії не мають. Мають слабку кумулятивну дію. 7.1.2 При приготуванні і використанні емульсій необхідно дотримуватись вимог безпеки згідно з ДНАОП 5.1.14-1.01 ДСТУ 4044 ДСТУ 2904 ГОСТ 2263 ГОСТ 6968 ГОСТ 10678. 7.1.3 Під час приготування використання та зберігання емульсій за температури до 95±3 °С у складі летких виділень присутні: насичені і ненасичені вуглеводні ароматичні вуглеводні нафтени дієни етанол алкілбензоли. 7.1.4 Концентрація шкідливих та небезпечних речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005 для: аліфатичних амінів – 1 мг/м3; суми насичених ненасичених ароматичних вуглеводнів – 300 мг/м3; парів ксилолу – 50 мг/м3; парів толуолу – 50 мг/м3; парів фенолу – 0 3 мг/м3. Контроль слід здійснювати згідно з МУ 2568 МУ 3119 та МУ 4436. 7.1.5 Устаткування цехів або дільниць з приготування емульсій повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273 ГОСТ 12.2.003 ГОСТ 12.3.002 ДНАОП 0.03-1.07 та ДСП 173. 7.1.6 Рівень шумового навантаження на працюючих при виготовленні і використанні емульсій не повинен перевищувати 80 0 дБА згідно з ДСН 3.3.6.037 контроль здійснюють згідно з ГОСТ 12.1.050. 7.1.7 Освітленість робочих місць треба контролювати згідно з ДСТУ Б В.2.2-6. 7.1.8 Загальну вібрацію на робочих місцях потрібно контролювати згідно з ДСН 3.3.6.039. 7.1.9 Закриті приміщення де проводяться роботи з емульсіями або їх компонентами повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021 СНиП 2.04.05 мікроклімат робочої зони – згідно з ДСН 3.3.6.042. 7.1.10 Емульсії – не горючі речовини згідно з ГОСТ 12.1.044 не мають температури спалаху та займання. При температурі 100 ?С рідина закипає. 7.1.11 Цехи або дільниці для приготування емульсій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.4.009 НАПБ А.01.001 НАПБ В.01.048. Всі заходи протипожежної безпеки необхідно погоджувати з місцевими органами державного пожежного нагляду. 7.1.12 Емульсії – пожежо- та вибухобезпечні матеріали не горять і не вибухають при взаємодії з водою та киснем повітря. 7.1.13 Електрообладнання дільниць та цехів для приготування емульсій повинне відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.32. 7.1.14 Електробезпечність цехів або дільниць для приготування емульсій повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.038 ГОСТ 12.1.019. 7.1.15 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів в емульсіях та їх компонентах згідно з вимогами ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати 740 Бк.кг-1. Контроль ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів здійснюють згідно з ДБН В.1.4-2.01. 7.1.16 Робітники які займаються приготуванням і використанням емульсій повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту спеціальним одягом та взуттям рукавицями захисними окулярами і респіраторами згідно з ДНАОП 00-4.26 та НУ В.3.2-218-101 [3] затвердженими в установленому порядку. 7.1.17 При виконанні робіт пов'язаних з приготуванням і використанням емульсій необхідно дотримуватись правил особистої гігієни а саме: приймати їжу лише в спеціальних приміщеннях користуватися санітарно-побутовими кабінетами приймати душ після закінчення зміни. 7.1.18 Персоналу що працює з емульсіями та їх складовими необхідно проходити попередні та періодичні медогляди згідно з Положенням про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій [4]. 7.1.19 Якщо емульсія потрапила на обличчя або руки її спочатку слід змити холодною водою залишки бітуму зняти керосином або олією а потім місця на які потрапила емульсія протерти тампоном з вазеліном і промити теплою водою з милом. 7.2 Вимоги охорони довкілля 7.2.1 При приготуванні транспортуванні та використанні емульсій необхідно дотримуватись вимог ДСанПіН 2.2.7.029 щодо недопущення забруднення ґрунтів і водоймищ. 7.2.2 Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати ГДВ відповідно до вимог ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201. Контроль за вмістом летких речовин що мігрують в атмосферне повітря в процесах приготування і використання емульсій повинен здійснюватись згідно з вимогами ДСП 201 та РД 52.04-186. 7.2.3 Порядок накопичення транспортування знешкодження та поховання розливів емульсій некондиції та інших відходів що утворюються в процесі приготування і використання емульсій повинен відповідати вимогам ДСанПиН 2.2.7.029. 7.2.4 Умови відведення стічних вод виробництва емульсій повинні відповідати вимогам СанПиН 4630. 7.2.5 При зберіганні транспортуванні та застосуванні емульсій та їх компонентів за технологічних температур не передбачається надходження канцерогенних та мутагенних речовин в навколишнє середовище. 8 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ 8.1 Емульсії приймають відділом технічного контролю організації чи підприємства що виробляє цю продукцію. 8.2 Емульсії приймають партіями. За партію приймають кількість емульсії однієї марки що виробляють з сировини однієї партії за одним технологічним регламентом протягом однієї зміни та супроводжують єдиним документом про відповідність цьому стандарту оформленим згідно з ДСТУ 4454. 8.3 Для контролю якості емульсії з кожної партії відбирають по дві проби об'ємом не менше ніж 2 л кожна згідно з ДСТУ 4488. Проби відбирають з ємкості де знаходиться готова емульсія посудиною місткістю 2 5-3 0 л яку занурюють на глибину що дорівнює половині глибини шару емульсії в ємкості. Проби відбирають і випробовують через добу після приготування емульсії. 8.4 Емульсії підлягають приймально-здавальним періодичним та сертифікаційним випробуванням. Приймально-здавальним випробуванням підлягає кожна партія емульсії за показниками таблиці 1 позиції 1 2 3 4 5 8 9 цього стандарту. При періодичних випробуваннях визначають стійкість при зберіганні зчеплюваність з поверхнею щебеню та фізико-механічні властивості залишкового в'яжучого після випаровування води з емульсії. Періодичні випробування проводять не рідше одного разу на квартал а також при кожній зміні складових або технології приготування. 8.5 Радіоактивність перевіряють один раз на рік. 8.6 Вимоги безпеки розділу 7 контролюють в процесі підготовки та організації виробництва і за вимогою органів Держнагляду. 8.7 Сертифікаційні випробування проводять відповідно до вимог ДСТУ 3413 та ДСТУ 3498. 8.8 При отриманні незадовільних результатів будь-яких випробувань однієї проби хоча б по одному з показників проводять випробування другої проби. При повторному отриманні незадовільних результатів партію бракують і прийманню вона не підлягає. 8.9 Організація-виробник повинна супроводжувати кожну партію емульсії документом паспортом що засвідчує її відповідність вимогам цього стандарту та вказують: - назву організації-виробника; - назву та умовну познаку продукції; - номер партії; - дату виготовлення; - масу партії в т.; - гарантійний термін зберігання; - результати випробувань; - знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 для сертифікованої продукції. 8.10 Споживач має право проводити контрольну перевірку щодо відповідності емульсії вимогам цього стандарту. 8.11 Якість використаної сировини перевіряють при вхідному контролі згідно з ГОСТ 24297. 9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ 9.1 Загальні положення 9.1.1 Перед проведенням випробувань кожну пробу емульсії ретельно перемішують і фільтрують крізь попередньо обезжирене і висушене сито із нержавіючого дроту з розміром отворів 1 25 мм згідно з ГОСТ 6613 змочене 1 %-вим розчином соляної кислоти для катіонних емульсій або 1 %-вим розчином лугу для аніонних емульсій . 9.1.2 Масу проби емульсії визначають з точністю до 0 01 г. 9.1.3 Засоби контролю та допоміжне обладнання повинні пройти перевірку і атестацію за установленим порядком. Дозволено використовувати аналогічне закордонне обладнання. 9.1.4 Температура приміщень в яких проводять випробування повинна бути 20±5 °С. 9.1.5 Температура емульсії при випробуванні повинна бути 20±2 °С. 9.1.6 Вода для проведення випробувань повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874 дистильована вода – ГОСТ 6709. 9.1.7 Відібрані проби емульсій і мінеральних матеріалів потрібно зберігати за температури 20±5 °С. 9.2 Визначення зовнішнього вигляду емульсії Зовнішній вигляд емульсії визначають візуальним обстеженням поверхні скляної палички або фарфорового шпателю після їх занурення в емульсію. Поверхня палички повинна бути вкрита блискучою однорідною плівкою емульсії темно-коричневого кольору. На поверхні палички не повинно бути частинок чи ниток непроемульгованого бітуму. 9.3 Визначення показника концентрації водневих іонів Показник концентрації водневих іонів рН емульсії визначають потенціометричним методом. 9.3.1 Засоби контролю допоміжне обладнання реактиви рН-метр або рН-тестер згідно з ГОСТ 22261. Термометр згідно з ГОСТ 400. Склянка лабораторна місткістю 100 мл згідно з ГОСТ 23932. Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709. Ацетон згідно з ГОСТ 2603 або ГОСТ 2768. 9.3.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Електрод рН-метру промивають в дистильованій воді та протирають тканиною насухо. У випадку відсутності на рН-метрі термокомпенсації вимірюють температуру проби емульсії та переустановлюють температурний контроль на ньому відповідно до інструкції виробника приладу. Після перемішування емульсії протягом 10 с електрод занурюють в емульсію і знімають значення показника рН. Після заміру рН емульсії щоб запобігти налипанню бітуму на електрод його слід промити в такій послідовності: водна фаза емульсії дистильована вода ацетон дистильована вода. Зберігають електрод відповідно до вимог виробника приладу. Максимальне розходження між результатами паралельних випробувань не повинно перевищувати 0 02 рН. За остаточний результат приймають середньоарифметичне значення результатів двох паралельних випробувань. 9.4 Визначення однорідності емульсії Однорідність емульсії характеризують масою часток в'яжучого розміром більше 0 14 мм. 9.4.1 Засоби контролю допоміжне обладнання реактиви Ваги лабораторні 4-го класу точності згідно з ГОСТ 24104. Шафа сушильна згідно з ДСТУ 3462. Сито з сіткою № 014 згідно з ГОСТ 6613. Ексикатор згідно з ГОСТ 23932. Чашка фарфорова місткістю 250 мл згідно з ГОСТ 9147. Паличка скляна. Склянка лабораторна місткістю 250 мл згідно з ГОСТ 23932. Натр їдкий технічний розчин – 1 %-вий згідно з ГОСТ 2263. Соляна кислота розчин – 1 %-вий згідно з ДСТУ 2904. Вуглець чотирихлористий згідно з ГОСТ 4. 9.4.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Попередньо висушене охолоджене і зважене дротяне сито змочують розчином соляної кислоти для катіонної емульсії або розчином лугу для аніонної емульсії . В склянці зважують наважку емульсії масою 200±5 г. Наважку емульсії проціджують через сито злегка струшуючи не допускаючи розбризкування емульсії. При проціджуванні катіонної емульсії одночасно з емульсією вливають розчин соляної кислоти при проціджуванні аніонної емульсії – розчин лугу. Склянку звільнену від емульсії і скляну паличку промивають розчином соляної кислоти або лугу і зливають його на сито. Залишок на ситі також промивають пропускаючи через сито розчин кислоти або лугу до отримання прозорих промивних вод. Після цього сито з залишком висушують до постійної маси за температури 105±5 °С охолоджують в ексикаторі і зважують. Після проведення випробування сито миють вуглецем чотирихлористим і висушують. Зберігають в ексикаторі. Ступінь однорідності розраховують за формулою: 1 де Н – ступінь однорідності %; т2 – маса сита з залишком г; т1 – маса сита г; m3 – маса емульсії г. Максимальне розходження між результатами паралельних випробувань не повинно перевищувати 0 05 %. За остаточний результат приймають середньоарифметичне значення результатів двох паралельних випробувань. 9.5 Визначення вмісту бітуму з емульгатором Вміст бітуму з емульгатором визначають методом випарювання води із емульсії. 9.5.1 Засоби контролю допоміжне обладнання реактиви Ваги лабораторні 4-го класу точності згідно з ГОСТ 24104. Електроплитка згідно з ДСТУ 3462 або баня піщана. Сітка азбестова згідно з ГОСТ 12871. Чашка фарфорова для випарювання місткістю 250 мл згідно з ГОСТ 9147. Паличка скляна. 9.5.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Чисту суху чашку разом зі скляною паличкою зважують наливають в чашку 30±2 г емульсії і зважують чашку з емульсією і скляною паличкою. Чашку з емульсією і скляною паличкою установлюють на електроплитку з закритим нагрівальним елементом або піщану баню і видаляють воду із емульсії випарюванням. При випарюванні щоб уникнути розбризкування емульсію періодично перемішують скляною паличкою. Випарювання вважають закінченим коли припиниться виділення пухирів пари і поверхня залишку в чашці стане дзеркальною. Чашку охолоджують в ексикаторі і зважують разом зі скляною паличкою. Вміст бітуму з емульгатором в емульсії розраховують за формулою: 2 де Б – вміст бітуму з емульгатором %; m3 – маса чашки з паличкою і залишком після випарювання води із емульсії г; m1 – маса чашки з паличкою г; m2 – маса чашки з паличкою і емульсією г. Максимальне розходження між результатами паралельних випробувань не повинно перевищувати 0 5 %. За остаточний результат приймають середньоарифметичне значення результатів двох паралельних випробувань. 9.6 Визначення умовної в'язкості Умовну в'язкість визначають згідно з ГОСТ 11503 з такими доповненнями розділу 1: робочий циліндр із діаметром отвору витоку 3 мм за температури 20 0±0 5 °С ; або робочий циліндр із діаметром отвору витоку 4 мм за температури 25 0±0 5 °С. 9.7 Визначення стійкості при зберіганні Стійкість при зберіганні характеризують масою часток емульсії розміром більше 0 14 мм після її зберігання за температури 20±5 °С протягом 7 та 14 діб. 9.7.1 Засоби контролю допоміжне обладнання реактиви Засоби контролю допоміжне обладнання реактиви згідно з 9.4 цього стандарту. Циліндр скляний з пробкою місткістю 250 мл згідно з ГОСТ 1770. 9.7.2 Порядок підготовки і проведення випробувань У кожен з чотирьох скляних циліндрів місткістю 250 мл заливають по 200±5 г попередньо перемішаної емульсії. Циліндри щільно закривають і залишають у спокої. Після 7 діб проводять випробування емульсії на однорідність з двох циліндрів згідно з 9.4. Перед випробуванням емульсію в циліндрах перемішують скляною паличкою протягом 10 с. Після 14 діб визначають однорідність емульсії за 9.4 з двох інших циліндрів. 9.8 Визначення зчеплюваності в'яжучого виділеного з емульсії з поверхнею щебеню Зчеплюваність емульсії з поверхнею щебеню визначають візуально за величиною поверхні щебеню у відсотках на якій збереглася плівка в'яжучого після витримування в дистильованій воді за температури 95 0±0 5 °С. 9.8.1 Засоби контролю допоміжне обладнання реактиви Склянки хімічні термостійкі згідно з ГОСТ 23932. Електроплитка згідно з ДСТУ 3462 або баня піщана. Сітка азбестова згідно з ГОСТ 12871. Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709. Папір фільтрувальний згідно з ГОСТ 20806. Щебінь гранітний з розміром зерен понад 20 мм до 40 мм вкл. згідно з ДСТУ Б В.2.7-75. Щебінь з карбонатних порід з розміром зерен понад 20 мм до 40 мм вкл. згідно з ДСТУ Б В.2.7-75. 9.8.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Випробування на зчеплюваність для катіонних емульсій виконують на трьох попередньо промитих зернах гранітного щебеню а для аніонних емульсій – на трьох попередньо промитих зернах щебеню з карбонатних порід. Кожне зерно щебеню обв'язують ниткою або тонким дротом занурюють на 1-2 с в склянку з дистильованою водою дають воді стекти а потім занурюють два – три рази в емульсію після чого виймають і підвішують на штативі. При умовній в'язкості емульсії більше 35 с діаметр отвору витоку робочого циліндра 3 мм або 11 с діаметр отвору витоку робочого циліндра 4 мм перед зануренням щебеню в емульсію її попередньо нагрівають до 40 °С. Зерна щебеню випробовують через одну добу після обробки емульсією. Для цього хімічну склянку заповнюють на 2/3 об'єму дистильованою водою і нагрівають до температури 95 0±0 5 °С. Три зерна щебеню оброблені емульсією опускають у нагріту воду так щоб вони не торкалися стінок та дна і витримують за температури 95 0±0 5 °С протягом 30 хв. В'яжуче яке спливло на поверхню в процесі кип'ятіння видаляють фільтрувальним папером. Після кип'ятіння зерна щебеню переносять в склянку з холодною водою. Якість зчеплюваності оцінюють візуально за поверхнею щебеню у відсотках кратних 5 що залишилася вкритою плівкою в'яжучого після кип'ятіння. За показник зчеплюваності приймають середньоарифметичне значення результатів випробувань трьох зерен щебеню. 9.9 Визначення зміщуваності емульсії з мінеральними матеріалами Зміщуваність емульсії з мінеральними матеріалами визначають шляхом її перемішування з мінеральними матеріалами пористого та щільного зернових складів і візуальною оцінкою здатності емульсії створювати з ними однорідні суміші тобто вкривати рівномірною плівкою в'яжучого зерна мінерального матеріалу. 9.9.1 Засоби контролю допоміжне обладнання реактиви Ваги лабораторні 4-го класу точності згідно з ГОСТ 24104. Секундомір згідно з ТУ 25-1894.003 [5] . Шафа сушильна згідно з ДСТУ 3462. Циліндр скляний мірний градуйований місткістю 100 мл згідно з ГОСТ 1770. Чашка фарфорова згідно з ГОСТ 9147. Шпатель або лопатка фарфорові згідно з ГОСТ 9147. Щебінь гранітний з розміром зерен понад 5 мм до 10 мм включ. згідно з ДСТУ Б В.2.7-75. Пісок кварцовий крупний або середньої крупності згідно з ДСТУ Б В.2.7-32. Порошок мінеральний неактивований згідно з ДСТУ Б В.2.7-121. Вода дистильована згідно з ГОСТ 6709-72. 9.9.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Щебінь масою 500±5 г промивають і висушують за температури 105±5 °С до постійної маси. Пісок масою 300±5 г висушують за температури 105+5 °С до постійної маси. Наважки щебеню і піску охолоджують до температури 20±5 °С. Емульсію змішують з мінеральними матеріалами щільного зернового складу для чого готують суміш з 135 0±0 1 г щебеню 100 0±0 1 г піску і 15 0±0 1 г мінерального порошку. Суміш зволожують 7 5±0 1 мл води і ретельно перемішують. При постійному перемішуванні в суміш вливають 27 5±0 1 мл емульсії. Через 45 с від початку введення емульсії перемішування припиняють і проводять візуальну оцінку отриманої суміші. Якщо емульсія розподілилась рівномірно вкривши суцільною плівкою поверхню зерен мінерального матеріалу то вважають що вона витримала випробування і її відносять до повільнорозпадної емульсії. Якщо емульсія не розподілилась на зернах мінерального матеріалу у вигляді суцільної плівки а утворила згустки бітуму залишивши зерна матеріалу повністю або частково необробленими вважають що ця емульсія не змішується з мінеральними сумішами щільного складу. В цьому випадку емульсію випробовують на змішуваність з мінеральними матеріалами пористого складу. Для цього готують суміш з 162 5±0 1 г щебеню і 87 5±0 1 г піску. Суміш зволожують 5 0±0 1 мл води перемішують і продовжуючи перемішувати додають 22 5±0 1 мл емульсії. Через 45 с від початку введення емульсії в суміш візуально оцінюють результат змішування. Якщо емульсія розподілилась на зернах мінерального матеріалу рівномірно вкривши суцільною плівкою їх поверхню вважають що вона змішується з сумішами пористого складу і її відносять до середньорозпадних емульсій якщо ні – до швидкорозпадних. 9.10 Визначення індексу розпаду Індекс розпаду визначають за кількістю кварцового піску який при перемішуванні з емульсією призводить до її повного руйнування. 9.10.1 Засоби контролю допоміжне обладнання реактиви Шпатель або лопатка фарфорові з ГОСТ 9147. Чашка для випарювання згідно з ГОСТ 9147. Ваги лабораторні 4-го класу точності згідно з ГОСТ 24104. Шафа сушильна згідно з ДСТУ 3462. Ексикатор згідно з ГОСТ 23932. Пісок кварцовий з вмістом SiO2 не менше 98 % та гранулометричним складом наведеним в таблиці 2. Таблиця 2 Номер сита Прохід крізь сито % 0315 100 014 10-20 0071 0-5 9.10.2 Порядок підготовки і проведення випробувань Пісок масою 500±5 г висушують за температури 105±5 °С до постійної маси і зберігають в герметично закритому посуді. Перед випробуванням пісок і емульсію в герметично закритому посуді витримують в сушильній шафі протягом 1 год за температури 25±2 °С. Чисту суху чашку разом зі шпателем зважують наливають в чашку 50±2 г емульсії і зважують чашку з емульсією і шпателем. Пісок рівномірно засипають в чашку з емульсією при постійному перемішуванні до повного руйнування емульсії. Момент руйнування емульсії визначається по утворенню тістоподібного комка суміші що не прилипає до стінок чашки та виділенню води. При випробуванні повільнорозпадних емульсій утворення комка може не носити виразного характеру. Зважують чашку з емульсійно-мінеральною сумішшю і шпателем. Індекс розпаду Ір емульсії розраховують з точністю до 0 1 % за формулою: 3 де m3 – маса чашки зі шпателем емульсією та піском г; т2 – маса чашки зі шпателем та емульсією г; т1 – маса чашки зі шпателем г; Індекс розпаду визначається як середньоарифметичне трьох випробувань. Допустиме відхилення окремих результатів від середньоарифметичного при використанні піску одного походження не повинно бути більше ніж 5 % . 9.11 Визначення фізико-механічних властивостей залишкового в'яжучого після випаровування води з емульсії Глибину проникності голки пенетрацію за температури 25 °С визначають згідно з ГОСТ 11501 температуру розм'якшеності за кільцем і кулею визначають згідно з ГОСТ 11506 розтяжність дуктильність за температури 25 °С та розтяжність дуктильність за температури 0 °С визначають згідно з ГОСТ 11505 еластичність модифікованого бітуму визначають згідно з ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198 [1]. Залишкове в'яжуче отримують випаровуючи 500±5 г емульсії відповідно до 9.5 цього стандарту. 9.12 Радіаційний контроль здійснюють відповідно до вимог ДБН В.1.4-1.01 ДБН В.1.4-2.01. 9.13 Контроль об'єму наливу емульсії проводять за допомогою існуючих засобів вимірювальної техніки. 9.14 Контроль маркування та пакування емульсії проводять візуально. 10 МАРКУВАННЯ ТА ПАКУВАННЯ 10.1 Маркування емульсії необхідно виконувати згідно з ДСТУ 4454. 10.2 На транспортну тару повинно бути нанесено транспортне маркування і маніпуляційний знак "Обмеження температур" від 5 °С до 85 °С згідно з ГОСТ 14192 та знак класифікаційного шифру транспортної небезпеки 9163 – згідно з ГОСТ 19433. 10.3 Маркування треба виконувати українською мовою та додатково іншою мовою – на вимогу замовника. 10.4 Пакування емульсії виконують згідно з ДСТУ 4454. 11 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ 11.1 Емульсію транспортують в автогудронаторах бітумовозах металевих бочках відповідно до вимог ДСТУ 4454 ГОСТ 19433. 11.2 Емульсію слід зберігати в металевих резервуарах згідно з ДСТУ 4454 за температури повітря не нижче ніж плюс 5 °С. Ємкості для зберігання повинні бути чистими без залишків дьогтю бітуму та будь-яких матеріалів кислого чи лужного характеру. Щоб запобігти забрудненню емульсії та випаровуванню з неї води ємкості для зберігання емульсії повинні щільно закриватись. 11.3 Ємкості з емульсією треба зберігати в критих складських приміщеннях під навісом чи на спланованій площадці захищеній від дії прямих сонячних променів атмосферних опадів відповідно до вимог ДСТУ 4454. 12 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ 12.1 Роботи з будівництва та ремонту автодоріг щодо використання емульсій слід виконувати за температури не нижче ніж плюс 10 °С. 12.2 Усі роботи з використанням емульсії треба виконувати згідно з ДБН В.2.3-4 а також у відповідності до діючих нормативних документів на певні види робіт. 12.3 Швидкорозпадну емульсію застосовують в технологіях що базуються на розливі емульсії: для влаштування поверхневих обробок підгрунтовки ямкового ремонту способом пошарового розподілу емульсії та щебеню просочування; середньорозпадну емульсію – для приготування чорного щебеню і пористих щебеневих сумішей ямкового ремонту з використанням мінеральних матеріалів оброблених емульсією ; повільнорозпадну емульсію – для приготування емульсійно-мінеральних сумішей холодних асфальтобетонів холодного регенерованого асфальтобетону укріплення ґрунтів. 13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА 13.1 Підприємство-виробник гарантує відповідність емульсії вимогам цього стандарту при дотриманні вимог транспортування та зберігання. 13.2 Гарантійний строк зберігання немодифікованих емульсій становить 30 діб від моменту їх виготовлення. Для модифікованих емульсій приготовлених на модифікованому бітумі гарантійний строк зберігання становить не більше 14 діб від моменту їх виготовлення. Для модифікованих емульсій приготовлених з використанням латексу гарантійний строк зберігання становить 30 діб від моменту їх виготовлення. 13.3 Після перевищення гарантійних строків зберігання емульсія перед використанням повинна бути перевірена на відповідність вимогам цього стандарту. При невідповідності емульсії вимогам цього стандарту бітум виділений з емульсії використовують згідно з ДБН В.2.3-4. ДОДАТОК А довідковий БІБЛІОГРАФІЯ 1 ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198-2002 Бітуми модифіковані полімерами. Технічні умови 2 ТУ У В.2.7-23.2-03450778-249:2005 Бітуми модифіковані структуруючими добавками. Технічні умови 3 НУ В.3.2-218-101-96 Галузеві норми безплатної видачі спецодягу спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту працюючим в організаціях і на підприємствах корпорації "Укравтодор" 4 "Положення про порядок проведення медичних оглядів працівниками певних категорій" затверджене наказом МОЗ України від 31.03.94 р. № 45 5 ТУ 25-1894.003-90 Секундомер. Технические условия Секундомір. Технічні умови 6 ТУ У В.2.7-24.1-03450778-092-2002 Емульсії бітумні дорожні. Технічні умови УКНД 75.140 Ключові слова: емульгатор емульсії аніонні емульсії бітумні дорожні емульсії катіонні залишкове в'яжуче модифікована емульсія однорідність поверхнево-активні речовини повільнорозпадна емульсія середньорозпадна емульсія стабільність швидкорозпадна емульсія. ДСТУ Б В.2.7-129:2006 С. 2 ДСТУ Б В.2.7-129:2006 С. 3