Положення про державний архітектурно-будівельний контроль

ЗАКОН УКРАЇНИ Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності Стаття 1. Встановити відповідно до класів професійного ризику виробництва такі страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності далі страхування від нещасного випадку : Клас професійного ризику виробництва Страховий тариф у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників 1 0 84 2 0 86 3 0 88 4 0 89 5 0 94 6 1 0 7 1 02 8 1 11 9 1 26 10 1 3 11 1 44 12 1 64 13 2 03 и 2 24 15 2 55 16 2 77 17 3 52 18 4 0 19 4 5 20 13 8 Стаття 2. Встановити для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва такі страхові тарифи: Клас професійного ризику »ироб-ництва Галузь економіки Страховий тариф у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників 4 Охорона здоров'я фізична культура та соціальне забезпечення 0 2 8 Обслуговування сільського господарства господарське управління сільським господарством 0 5 9 Сільське господарство 0 2 17 Відкритий видобуток руд чорних металів видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії 2 1 Стаття 3. Підсобно-допоміжні виробництва підрозділи підприємств які займаються незалежно від спеціалізації підприємства іншими видами виробничої діяльності та перебувають на самостійному балансі і є у зв'язку з цим самостійними обліковими одиницями при визначенні розмірів страхових внесків відносяться до галузей економіки яким відповідає їх діяльність. Стаття 4. Для бюджетних установ та організацій які фінансуються або дотуються з бюджету страхові тарифи встановлюються в розмірі 0 2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати на інші заохочувальні і компенсаційні виплати у тому числі в натуральній формі що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Стаття 5. Для підприємств і організацій створених громадськими організаціями інвалідів страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 відсотків страхових тарифів передбачених статтями 1 і 2 цього Закону. До таких підприємств і організацій нал зжать підприємства і організації майно яких є власністю громадських організацій інвалідів де чисельність інвалідів серед працівників становить не менш як 53 відсотків а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 відсотків. Для фізичної особи яка використовує найману працю інвалідів фонд на оплату праці яких перевищує 25 відсотків страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 відсотків страхових тарифів передбачених статтями 1 і 2 цього Закону. Стаття 6. Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України далі Фонд у розмірі однієї мінімальної заробітної плати а якщо ця особа є інвалідом у розмірі 0 5 мінімальної заробітної плати встановленої на день сплати страхового внеску. Стаття 7. Прикінцеві положення 1. Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року. 2. Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам членам їх сімей які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року з того часу коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи що підтверджують право цих працівників членів їх сімей на такі страхові виплати та соціальні послуги або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі документи яких не передані до Фонду продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти виплачені потерпілому страхувальником зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. 3. Внести до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ЕІІД нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності» Відомості Верховної Ради України 1999 p. № 46 47 ст. 403; 2001 p. № 4 ст. 21 такі зміни: 1 статтю 2 доповнити частиною другою такого змісту: «Особи право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону»; 2 у статті 29: а у пункті 3 слова «неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і» виключити; б пункт 4 виключити; в доповнити статтю частиною другою такого змісту: «Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає»; 3 у частині шостій статті 31 слова «за три повних календарних місяці роботи до ушкодження здоров'я» замінити словами «в порядку передбаченому статтею 34 цього Закону»; 4 у статті 34: а частину першу доповнити абзацом такого змісту: «У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають»; б абзац перший частини другої доповнити словами «але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати доходу з якої справляються внески до Фонду»; в у частині четвертій: доповнити частину після абзацу другого новим абзацом такого змісту: «Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку оподатковуваного доходу . При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства установи організації». У зв'язку з цим абзаци третій одинадцятий вважати відповідно абзацами четвертим дванадцятим; в абзаці третьому слова «довідки місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування про середні ціни на продукти у період їх придбання або довідки торговельної організації чи управління ринком» замінити словами «інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця в якому їх придбали»; г частини десяту та одинадцяту викласти в такій редакції: «10. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком або відповідної його частини визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням що затверджується Кабінетом Міністрів України. 11. При обчисленні середньомісячного заробітку враховуються основна і додаткова заробітна плата а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати у тому числі в натуральній формі які включаються до фонду оплати праці і підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян»; 5 у статті 47: а частину третю викласти в такій редакції: «Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються: для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників що включають витрати на виплату основної та додаткової за- робітної плати на інші заохочувальні і компенсаційні виплати у тому числі в натуральній формі що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян; для добровільно застрахованих осіб у відсотках до мінімальної заробітної плати»; б доповнити статтю після частини третьої новою частиною такого змісту: «Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати доходу що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат». У зв'язку з цим частини четверту чотирнадцяту вважати відповідно частинами п'ятою п'ятнадцятою; 6 у розділі XI «Прикінцеві положення»: а пункт 1 доповнити словами «підпункти «а» «в» пункту 5 та пункт 7 статті 21 набирають чинності з 1 січня 2003 року»; б абзац третій пункту 3 викласти в такій редакції: «уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей яким до набрання чинності цим Законом підприємства установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної немайнової шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я виплачується цими підприємствами установами і організаціями а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соцального страхування від нещасних випадків»; в абзац '-етвертий пункту 3 виключити; г пункт 4 доповнити абзацом такого змісту: «подати до 1 липня 2001 року на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо надання права страховим ксмпаніям брати участь у реалізації Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та прсфесійного захворювання які спричинили втрату працездатності» з повним забезпеченням передбачених иим Законом страхових виплат та соціальних послуг. При цьому передбачити внесення .роботодавцями працівники яких будуть застраховані в цих страхових компаніях частки загального страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків для покриття страхових виплат застрахованим які потерпіли на підприємствах підвищеного рівня професійного ризику виробництва а також потерпілим які працювали на підприємствах що ліквідовані без правонаступника». Пезидент України Л. КУЧМА м. Київ 22 лютого 2001 року № 2272-111