Посібник з експлуатації вогнегасників

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки Посібник з експлуатації вогнегасників Київ – 2002 ЗМІСТ Передмова 3 1 Історичні відомості про вогнегасники 4 2 Визначення понять 6 3 Класифікація пожеж 10 4 Вогнегасні речовини та їх властивості 12 5 Загальні відомості про вогнегасники 19 5.1 Класифікація вогнегасників 19 5.2 Будова та принцип дії вогнегасників різних типів 20 5.3 Номенклатура показників якості вогнегасників 24 5.4 Марковання вогнегасників 26 6 Експлуатація вогнегасників 29 6.1 Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників для захисту об’єкту 29 6.2 Розміщення вогнегасників на об’єкті 36 6.3 Транспортування та зберігання вогнегасників 39 6.4 Рекомендації щодо застосування вогнегасників під час гасіння пожежі 39 6.5 Характерні помилки під час використання вогнегасників 47 6.6 Технічне обслуговування вогнегасників 47 7 Техніка безпеки при експлуатації вогнегасників 52 8 Організація навчального процесу з вивчення питань експлуатації вогнегасників 54 9 Рекомендована література 57 Додаток А Параметричний ряд переносних вогнегасників та показники їх якості згідно з ДСТУ 3675 58 Додаток Б Параметричний ряд пересувних вогнегасників та показники їх якості згідно з ДСТУ 3734 ГОСТ 30612 59 Додаток В Категорії приміщень щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки 60 Додаток Г Придатність вогнегасників щодо гасіння пожеж різних класів та діапазони теператур їх експлуатації 61 Додаток Д Коефіцієнти ефективності вогнегасників за їх вогнегасною здатністю щодо гасіння модельних вогнищ пожежі класів А та В 62 Додаток Е Рекомендації щодо застосування переносних вогнегасників на об’єктах різного призначення 63 Додаток Ж Рекомендації щодо застосування переносних вогнегасників у житловому секторі 64 Додаток З Адреси та телефони підприємств – виробників вогнегасників……….. 65 ПЕРЕДМОВА Значна роль в протипожежному захисті належить вогнегасникам які є основним видом первинних засобів пожежогасіння. Як зарубіжний так і вітчизняний досвід свідчать що за допомогою вогнегасників персонал об’єктів в змозі ліквідувати 15-20% від загальної кількості пожеж на початковій стадії їх розвитку. Ефективність застосування вогнегасників суттєво залежить від знання та додержання персоналом і посадовими особами об’єктів норм належності правил розміщення вогнегасників їх своєчасного технічного обслуговування володіння навичками безпосереднього застосування вогнегасників різних типів тощо. Метою даного посібника є надання інформації про вогнегасники в обсязі найбільш необхідному для осіб відповідальних за протипожежний захист об’єктів і споживачів а також може використовуватись працівниками Державної пожежної охорони МВС України та фахівцями Добровільного пожежного товариства України. 1 ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВОГНЕГАСНИКИ Перші вогнегасники придумав німецький лікар М. Фушес у 1734 році. Це були скляні банки з соляним розчином які потрібно було кидати у вогонь. Реклама із зображенням сім’ї яка з радісним виразом на обличчях кидала ці банки у вогонь спалахнувший у кімнаті друкувалася у журналах аж до Першої світової війни. Перший автоматичний вогнегасник сконструював англійський винахідник Джордж Менбі який був свідком жахливої пожежі в Единбурзі у 1813 році. Пожежа виникла і розповсюдилася на п’ятому поверсі до якого не дотягувалися пожежні рукави. У 1816 році Менбі створив вогнегасник який являв собою металевий циліндр висотою 60 см і об’ємом 24 л заповнений водою яка вилітала з вогнегасника під дією стисненого повітря. Першими вогнегасниками також можна вважати винаходи інженера Кюна який в 1846 році запропонував вогнегасні коробки що споряджались сіркою селітрою та вугіллям. При згоранні цієї суміші виділялись гази що відігравали роль вогнегасної речовини. У 1898-1900 роках Н.Б. Шефалем були створені вибухові вогнегасники “Пожежогаз” вагою 4 6 та 8 кг заряд яких складався з двовуглекислої соди квасців і сіркокислого амонію. Винахід російського вченого А.Г. Лорана щодо одержання вогнегасної піни сприяв розробці після 1904 року водопінних вогнегасників. У 1905 році російський винахідник Олександр Лаврентьєв сконструював перший хімічний вогнегасник. Піну для гасіння полум’я доводилося викачувати з вогнегасника насосом. У цих вогнегасниках піна утворювалась в результаті хімічної реакції між лужними та кислотними розчинами. З використанням такого принципу дії в 40-х роках ХХ століття виготовлявся вогнегасник “Богатир” який приводився до дії ударом після перевертання корпусу. У подальшому цей вогнегасник був модернізований приведення його до дії здійснювалось без удару але з перевертанням вогнегасника. З початку 70-х років минулого століття такого типу вогнегасники виготовлялись під маркою назвою ОХП-10 а з 1975 року по 1998 рік – ОХВП-10. В 40-х роках у колишньому Радянському Союзі виготовлялись вуглекислотні вогнегасники УО-2 РУО-4 РУО-5 з головкою вентильного типу. Ці вогнегасники були модернізовані тільки на початку 80-х років. Модернізація полягала у заміні головки вентильного типу на головку важільного типу що дало змогу здійснювати переривчасту подачу вогнегасної речовини. Була також змінена форма розтрубу що забезпечувало формування кращого струменя вогнегасної речовини. Одночасно з переносними вуглекислотними вогнегасниками були впроваджені в практику пересувні вогнегасники ОУ-25 та ОУ-80. В кінці 60-х років розпочалося виробництво пересувного вогнегасника ОУ-400 що складався з восьми 50-літрових балонів високого тиску. На початку 40-х років промисловістю були освоєні хладонові вогнегасники тетрахлорні ОТ-2 та ОТ-3 а в кінці 60-х років – брометилові вогнегасники ОУБ-3 та ОУБ-7 які виготовлялись до 80-х років минулого століття. Випуск хладонових вогнегасників був припинений з причини негативного впливу вогнегасної речовини хладону на навколишнє середовище. Наприкінці 70-х років почали розроблятись нові повітряно-водопінні вогнегасники із зарядом піноутворювача ОВП-5 ОВП-10 . Газ-витискувач вогнегасної речовини зберігався в балонах високого тиску які розміщувались у корпусі вогнегасника. Проте в той час ці розробки не знайшли широкого застосування в практиці оскільки діюча тоді нормативна база не сприяла впровадженню більш ефективних але дорожчих ніж ОХВП-10 вогнегасників. Перші вітчизняні переносні порошкові вогнегасники почали виготовлятись ще в 30-х роках але з причини низької якості вогнегасних порошків вони не знайшли широкого застосування. В 60-х роках було започатковано виробництво порошкового вогнегасника ОП-1 “Спутник” який з причини особливостей способу подавання вогнегасної речовини у просторіччі називали “перечниця”. Проте ефективність цього вогнегасника була не значна. У 70-х роках були впроваджені у виробництво порошкові вогнегасники “Турист” закачного типу та “Момент” з балоном високого тиску заповненим двоокисом вуглецю. І хоча через ряд недоліків вони не знайшли широкого розповсюдження їх виготовлення та експлуатація дали можливість отримати певний досвід для майбутніх розробок. 2 ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ Вогнегасна речовина – речовина яка має фізико-хімічні властивості що дозволяють створити умови для припинення горіння. Вогнегасник – технічний засіб призначений для припинення горіння шляхом подавання вогнегасної речовини що міститься в ньому за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною. Газ-витискувач – стиснений або скраплений газ а також газ одержаний внаслідок хімічної реакції між компонентами заряду газогенерувального елемента який забезпечує створення надлишкового тиску в корпусі вогнегасника і використовується для витиснення з нього вогнегасної речовини. Горіння – екзотермічна реакція окислення речовини яка супроводжується виділенням диму та або виникненням полум’я і або свічення. Полум’я – горіння у газовій фазі що супроводжується випромінюванням світла та тепла. Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем що розповсюджується у часі і просторі. Модельне вогнище пожежі – спеціальна конструкція з наявністю горючої речовини для проведення випробувань з визначення показника вогнегасної здатності. Гасіння пожежі – процес впливу сил та засобів а також використання методів і заходів для ліквідації пожежі. Показник вогнегасної здатності вогнегасника – площа модельного вогнища пожежі яке можна впевнено загасити одним вогнегасником. Ранг вогнегасника – порівняльна характеристика ефективності вогнегасника яка оцінюється за величиною модельного вогнища пожежі яке може бути погашене спеціально підготовленим оператором за встановлених умов випробувань з використанням вогнегасника спорядженого у повній відповідності до технічних умов. Тиск робочий – усталений надлишковий тиск у корпусі вогнегасника в момент початку витиснення вогнегасної речовини газом-витискувачем із вогнегасника який попередньо витримано при температурі 20 ± 2 0С протягом 24 год. Тривалість подавання вогнегасної речовини – відрізок часу з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника встановленого в нормальному робочому положенні при безперервній роботі та повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою до моменту припинення його ефективного викидання. Довжина струменя вогнегасної речовини – довжина струменя вогнегасної речовини в момент який відповідає розрядженню 50 % заряду вогнегасної речовини в процесі його безперервного подавання при повністю відкритому клапані запірно-пускового пристрою. Експлуатація вогнегасника – стадія життєвого циклу вогнегасника на якій реалізується підтримується і відновлюється його працездатність. Примітка. До стадій експлуатації вогнегасника відносяться: початок його експлуатації зберігання транспортування очікування застосування за призначенням застосування за призначенням технічне обслуговування а також завершення експлуатації. Життєвий цикл вогнегасника – проміжок часу від виготовлення до завершення експлуатації вогнегасника включаючи всі інші стадії. Початок експлуатації вогнегасника – момент введення вогнегасника в експлуатацію. Зберігання вогнегасника під час експлуатації – утримування незастосовуваного вогнегасника в спорядженому стані у відведеному для його розміщення місці із забезпеченням збереження протягом заданого терміну Транспортування вогнегасника під час експлуатації – переміщення вогнегасника в спорядженому стані із застосуванням за необхідності транспортних і вантажопідйомних засобів яке починається з навантаження і закінчується розвантажуванням на місці призначення. Очікування застосування за призначенням – знаходження вогнегасника на об’єкті захисту вогнегасником у стані придатному до застосування за призначенням передбаченим нормативними документами. Об’єкт захисту вогнегасником – рухоме або нерухоме майно юридичної або фізичної особи до якого встановлено вимоги пожежної безпеки і яке потребує наявності вогнегасника вогнегасників як елемента системи його захисту від пожежної небезпеки. Технічне обслуговування вогнегасника – комплекс операцій спрямованих на перевірку вогнегасника та забезпечення його працездатності для очікування застосування за призначенням транспортування і зберігання або прийняття рішень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації. Примітка. До операцій технічного обслуговуання відносяться: технічне діагностування ремонт перезаряджання технічне опосвідчення. Завершення експлуатації вогнегасника – кінцева стадія експлуатації вогнегасника оформлена документом який засвідчує неможливість відновлення працездтаності вогнегасника з показниками якості передбаченими технічними вимогами до нього. Умови експлуатації вогнегасника – сукупність факторів діючих на вогнегасник під час його експлуатації. Введення вогнегасника в експлуатацію – подія що фіксує готовність вогнегасника до очікування застосування за призначенням і документально оформлена в установленому порядку. Примітка. Датою введення вогнегасника в експлуатацію є відмітка виробника на етикетці та в паспорті на нього. Огляд вогнегасника – первинна а також періодична перевірка яка проводиться візуально особою відповідальною за експлуатацію вогнегасників на об’єкті з метою встановлення відповідності зовнішнього вигляду вогнегасника вимогам паспорта правильності його розміщення наявності непошкодженої пломби та пристрою блокування відсутності механічних пошкоджень і слідів корозії наявності робочого тиску для закачного вогнегасника а також прийняття рішення про необхідність його технічного обслуговування або можливість подальшого очікування застосування за призначенням відповідно до чинної експлуатаційної документації. Ремонт вогнегасника – комплекс операцій технічного обслуговування спрямований на відновлення пошкоджених або зношених складальних частин вогнегасника з доведенням їх до працездатного стану а також вогнегасника в цілому. Працездатний стан вогнегасника – стан вогнегасника за яким значення параметрів які характеризують його здатність виконувати задані функції відповідають вимогам нормативної та технічної документації. Зняття вогнегасника з експлуатації – подія що фіксує неможливість або недоцільність подальшого очікування застосування вогнегасника за призначенням чи ремонту вогнегасника та документально оформлена в установленому порядку. Особа відповідальна за експлуатацію вогнегасників на об’єкті – особа яка призначена наказом адміністрації об’єкта і має відповідний допуск посвідчення видане органом державного пожежного нагляду та повноваження для здійснення огляду вогнегасників на об’єкті організації їх технічного обслуговування та ремонту ведення експлуатаційної документації і навчання працівників об’єкта правилам застосування вогнегасників. 3 КЛАСИФІКАЦІЯ ПОЖЕЖ Ефективність застосування вогнегасника в першу чергу пов’язана з правильним вибором його типу в залежності від класу пожежі яку необхідно погасити. На кожному вогнегаснику наносяться символи класів пожеж для гасіння яких він призначений. Знання класів пожеж необхідне щоб запобігти застосуванню вогнегасника для гасіння пожеж тих класів для яких він не призначений. Класи пожеж та їх символи встановлює ГОСТ 27331-87 “Пожарная техника. Классификация пожаров”. Позначення класів пожеж та їх символів наведено в таблицях 1 та 2. Таблиця 1 – Класи пожеж та їх характеристики Позначення класу пожежі Характери-тика класу пожежі Позначення підкласу пожежі Характеристика підкласу пожежі А Горіння твердих речовин А1 Горіння твердих речовин що супроводжується тлінням наприклад дерева паперу соломи вугілля текстильних виробів А2 Горіння твердих речовин що не супроводжується тлінням наприклад пластмаси В Горіння рідких речовин В1 Горіння рідких речовин що не розчиняються у воді наприклад бензину ефіру нафтового палива а також зріджуваних твердих речовин наприклад парафіну В2 Горіння рідких речовин що розчиняються у воді наприклад спирту метанолу гліцерину С Горіння газоподібних речовин - Горіння газоподібних речовин наприклад побутового газу водню пропану D Горіння металів D1 Горіння легких металів за винятком лужних наприклад алюмінію магнію та їх сплавів D2 Горіння лужних та інших подібних металів наприклад натрію калію D3 Горіння металовмісних сполук наприклад металоорганічних сполук гідридів металів Таблиця 2 – Символи класів пожеж Клас пожежі Символ класу пожежі Клас пожежі Символ класу пожежі А В С D 4 ВОГНЕГАСНІ РЕЧОВИНИ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ Вогнегасна ефективність речовини зумовлюється насамперед такими характеристиками: здатність до інгібірування сповільнення реакцій горіння охолоджувальна здатність залежить від теплопровідності теплоємності теплоти фазового перетворення – топлення або випаровування ізолювальна здатність а також поверхневий натяг змочувальна та піноутворювальна здатність для рідин . Суттєве значення має електропровідність вогнегасної речовини коли йдеться про безпеку осіб які безпосередньо застосовують засоби пожежогасіння за наявності напруги електричного струму. Завдяки високій інгібірувальній здатності сучасні вогнегасні порошки є ефективними засобами гасіння пожеж класів В і С коли достатньо припинити полуменеве горіння. Порошки на основі фосфорноамонійних солей придатні також для гасіння пожеж класу А завдяки здатності до утворення на поверхні розжарених твердих матеріалів щільної ізолювальної плівки розтоплених фосфатів. У разі застосування порошків спеціального призначення для гасіння пожеж класу D переважає ізолювальний ефект – обмеження доступу повітря до поверхні горючої речовини. Вогнегасні порошки характеризуються низькою електропровідністю і завдяки цьому можуть застосовуватись для гасіння пожеж електрообладнання з наявністю напруги електричного струму. Воду у вигляді компактного або розпиленого струменя застосовують для гасіння пожеж класу А а в тонкорозпиленому стані діаметр краплин до 100 мкм – також у разі пожеж класу В. Припинення горіння досягається переважно внаслідок охолодження горючих речовин і матеріалів тобто усунення джерела запалювання. Певну роль при цьому відіграє утворення водяної пари яка діє в зоні горіння як газова вогнегасна речовина – інертний розріджувач горючих газів парів і повітря. В разі гасіння пожежі підкласу В2 відбувається також розведення горючої рідини водою внаслідок чого зменшується концентрація її парів у зоні горіння. Останнім часом використовують різноманітні добавки до води як вогнегасної речовини з метою поліпшення її функціональних та експлуатаційних характеристик. Зокрема водні розчини піноутворювачів та інших поверхнево-активних речовин концентрація яких вимірюється десятими і навіть сотими частками відсотка змочувальні розчини характеризуються низькими значеннями поверхневого натягу внаслідок чого вони легко розтікаються по поверхні а також проходять у товщу волокнистих структур. Для підвищення в’язкості застосовуються загущувальні добавки наприклад полісилікат натрію ефіри целюлози ; деякі сольові розчини KNO3 K2CO3 тощо проявляють інгібірувальні властивості особливо у тонкорозпиленому туманоподібному стані; концентровані водні розчини карбаміду етиленгліколю та деяких інших речовин придатні до зберігання та застосування за низьких температур. Для утворення газомеханічної піни застосовують робочі розчини піноутворювачів загального та спеціального призначення. З робочих розчинів піноутворювачів загального призначення з використанням відповідних піногенераторів одержують піну низької середньої та високої кратності співвідношення об’єму піни до об’єму витраченого розчину становить відповідно: до 20 від 20 до 200 понад 200 яка придатна для гасіння пожеж класів А та В. У разі застосування піни переважає ізолювальна дія а також має місце охолоджувальний ефект. Піну і водні речовини в будь-якому вигляді крім тонко розпиленого не можна застосовувати для гасіння пожеж електрообладнання під напругою. Піноутворювачі спеціального призначення застосовують для гасіння пожеж підкласів А1 А2 В1 та В2 змочувальними розчинами чи піною низької кратності та або для приготування робочих розчинів у морській воді. Нещодавно розпочалося надходження в Україну з-за кордону а також налагоджено власне виробництво плівкоутворювальних піноутворювачів спеціального призначення переважно на основі фторованих поверхнево-активних речовин. Піна низької кратності одержана з робочих розчинів таких піноутворювачів здатна швидко розтікатися по поверхні горючої рідини і утворювати щільну ізолювальну плівку водного розчину яка в разі механічного пошкодження швидко самовідновлюється. Газові вогнегасні речовини ГВР застосовують здебільшого для припинення полуменевого горіння. За механізмом гасіння вони поділяються на інертні розріджувачі діоксид вуглецю азот інертні гази їх суміші та інгібітори горіння галогеновані вуглеводні . Гасіння інертними розріджувачами досягається переважно внаслідок розведення газового середовища і зниження в ньому концентрації окисника а гасіння інгібіторами горіння – за хімічним механізмом зв’язування радикалів за участю яких у полум’ї відбуваються ланцюгові окисно-відновні реакції . Деякі ГВР які зберігаються в технічних засобах пожежогасіння у рідкому або зрідженому стані справляють ще й охолоджувальну дію і тому можуть застосовуватись також для гасіння по поверхні твердих матеріалів. Насамперед це стосується діоксиду вуглецю СО2 який зберігають у зрідженому стані в ізотермічних ємкостях або балонах за низької температури та або під надлишковим тиском. У корпусах вуглекислотних вогнегасників залежно від температури навколишнього середовища 20 0С діоксид вуглецю перебуває під тиском власної пари 5 8 МПа. Під час викидання зрідженого СО2 з технічного засобу пожежогасіння утворюється двофазний струмінь який складається з газу та переохолоджених твердих часток “снігу” . Однак існуючі на сьогодні вуглекислотні вогнегасники не призначені для гасіння пожеж класу А. ГВР – це вогнегасні речовини застосування яких не призводить до забруднення або пошкодження матеріальних цінностей. Тому незважаючи на порівняно високу вартість їх доцільно використовувати у банківських приміщеннях обчислювальних центрах сховищах музеїв бібліотек тощо. Всі ГВР придатні для гасіння електрообладнання під напругою. Загальні технічні вимоги до вогнегасних речовин встановлено такими нормативними документами: ДСТУ 3105-95 Порошки вогнегасні. Загальні технічні вимоги і методи випробувань. ДСТУ 3789-98 Піноутворювачі загального призначення для гасіння пожеж. Загальні технічні вимоги і методи випробувань. ДСТУ 3958-2000 Газові вогнегасні речовини. Номенклатура показників якості. Загальні технічні вимоги. Методи випробувань. ДСТУ 4041-2001 Піноутворювачі спеціального призначення що використовуються для гасіння пожеж водонерозчинних і водорозчинних горючих рідин. Загальні технічні вимоги і методи випробувань. Проект Державного стандарту яким буде регламентовано загальні технічні вимоги до водних вогнегасних речовин перебуває на стадії розроблення в УкрНДІПБ МВС України. Таблиця 3 - Показники якості вогнегасних порошків і їхні норми згідно з ДСТУ 3105-95 Назва показника якості Норма Насипна густина не ущільненого порошку кг/м3 не більше 700 Насипна густина ущільненого порошку кг/м3 не більше 900 Показник вогнегасної здатності не більше: - під час гасіння пожеж класу А кг/м2 0 5 - під час гасіння пожеж класу В кг/м2 1 0 Текучість за масової частки залишку порошку не більше 15 % кг/с не менше 0 30 Стійкість до термічної дії стійкість Стійкість до вібрації стійкість Термін зберігання років не менше 5 Таблиця 4 - Показники якості піноутворювачів загального призначення для гасіння пожеж та вимоги до них згідно з ДСТУ 3789-98 Назва показника якості Норма 1 2 Зовнішній вигляд Однорідна рідина без розшарування Масова частка осаду % не більше 0 25 без термодії; 1 00 після термодії Кінематична в’язкість за 20 0С мм2/с не більше 50 Водневий показник 1 %-вого водного розчину рН Від 6 5 до 10 0 Температура застигання 0С не більше -3 Густина кг/м3 Встановлюється нормативними документами НД на конкретний піноутворювач Концентрація робочого розчину мас. % Встановлюється НД на конкретний піноутворювач Корозійна активність кг/ м2?год. Встановлюється НД на конкретний піноутворювач Стійкість до заморожування і розморожування Встановлюється НД на конкретний піноутворювач Кратність піни низької кратності одержаної з робочого розчину Встановлюється НД на конкретний піноутворювач Стійкість піни низької кратності с Встановлюється НД на конкретний піноутворювач Кратність піни середньої кратності одержаної з робочого розчину не менше 70 Стійкість піни середньої кратності с не менше 200 Кратність піни високої кратності одержаної з робочого розчину Встановлюється НД на конкретний піноутворювач Стійкість піни високої кратності с Встановлюється НД на конкретний піноутворювач Тривалість гасіння компактним струменем з масовою витратою 0 19?0 01 кг/с змочувального розчину модельного вогнища 2А с не більше 40 Показник вогнегасної здатності за класом пожежі А кг/м2 не більше 0 70 Тривалість гасіння піною середньої кратності модельного вогнища 55В за інтенсивності подавання робочого розчину піноутворювача 0 038?0 004 дм3 / м2?с с не більше 120 Показник вогнегасної здатності за класом пожежі В у разі гасіння піною середньої кратності кг/м2 не більше 5 1 Нормативна інтенсивність подавання робочого розчину піноутворювача дм3/ м2?с Встановлюється НД на конкретний піноутворювач Критична інтенсивність подавання робочого розчину піноутворювача дм3/ м2?с Встановлюється під час визначення нормативної інтенсивності у процесі розроблення НД на конкретну речовину чи об’єкт Змочувальна здатність 2 %-вого водного розчину с не більше 8 Температурний діапазон застосування 0С Від 5 до 50 Термін зберігання місяць не менше 12 Таблиця 5 - Нормовані значення показників якості та фізико-хімічні характеристики діоксиду вуглецю згідно з ДСТУ 3958-2000 Найменування показника характеристики Нормоване значення Мінімальна вогнегасна концентрація для гасіння н-гептану % об. не більше 21 Вміст основної речовини % об. не менше 99 5 Вміст води % мас. не більше 0 015 Хімічна формула СО2 Молярна маса г/моль 44 01 Температура сублімації 0 1013 МПа 0С -78 5 Тиск насиченої пари 20 0С МПа 5 73 Питомий об’єм пари 20 0С 0 1013 МПа м3/кг 0 54 На час підготовки до друку цього посібника в Україні сертифіковано на відповідність вимогам зазначених стандартів такі вогнегасні речовини вітчизняного виробництва: - вогнегасний порошок П-2АПМ ТУ У 6-05765362.001-97 призначений для гасіння пожеж класів А В С та електрообладнання під напругою який виробляється серійно Костянтинівським казенним хімічним заводом м. Костянтинівна Донецької обл. ; - піноутворювач загального призначення для гасіння пожеж "Сніжок-1" ТУ У 24.5-00230668-006-2001 призначений для гасіння пожеж класів А і В який виробляється серійно ППО "Пірена" холдингової компанії "Мрія-інвест" м. Сєвєродонецьк Луганської обл. ; - піноутворювач спеціального призначення для гасіння пожеж "ППЛВ- "Універсал" марок 103 106 103М 106М ТУ У  30.304785.001-99 завдяки плівкоутворювальному ефекту найбільш ефективний для гасіння пожеж водонерозчинних горючих рідин піною низькою кратності випускається серійно ТОВ "Нові будівельні технології" м. Київ . Вогнегасні порошки для гасіння класу D в Україні виготовляються за окремим замовленням. Газові вогнегасні речовини – інертні розріджувачі діоксид вуглецю азот аргон та їх суміші виробляються або можуть вироблятися на підприємствах України за технологіями розділення повітря та збиранням побічного продукту процесів бродіння СО2 на об’єктах харчової промисловості. Інгібітори горіння галогеновані вуглеводні в Україні не виробляються відповідна сировинна база відсутня. З часів Радянського Союзу в технічних засобах газового пожежогасіння зокрема в хладонових вогнегасниках залишилася значна кількість озоноруйнівних речовин брометил хладон 114В2 галон 1301 тощо споживання яких згідно з положеннями Монреальського протоколу 1987 року підлягає поступовому скороченню і припиненню. Натомість зарубіжні фірми виробляють і пропонують на ринку України екологічно безпечні інгібітори горіння які однак потребують перевірки органами санітарно-гігієнічного контролю та сертифікації. Серед цих вогнегасних речовин найбільш поширеними є гептафторпропан C3HF7 HFC 227ea FM-200 пентафторетан C2HF5 HFC 125 хладон 125 . Фізико-хімічні характеристики та показники вогнегасної ефективності більшості сучасних ГВР наведено в ДСТУ 3958-2000. Існують також аерозолеві вогнегасні речовини. Здебільшого вони являють собою тверду композицію системи газ-тверда фаза здатну швидко згоряти без доступу повітря з утворенням аерозолю диму . За характером дії на полум’я такі аерозолі близькі до вогнегасних порошків та ГВР. Генератори вогнегасного аерозолю призначені для гасіння в закритому просторі об’ємним способом. Головний недолік таких речовин – висока пожежонебезпечність зумовлена виділенням великої кількості тепла під час горіння. Для спорядження переносних і пересувних вогнегасників їх не застосовують. 5 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВОГНЕГАСНИКИ 5.1 Класифікація вогнегасників Вогнегасники за способом транспортування поділяються на: - переносні масою до 20 кг ; - пересувні масою не менше 20 але не більш 270 кг . Пересувні вогнегасники можуть мати одну або більше ємкостей для зарядки вогнегасною речовиною змонтованих на візку. За видом вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на: - водяні; - водопінні; - порошкові; - газові вуглекислотні хладонові ; - комбіновані. Водяні вогнегасники за видом струменя поділяють на: - вогнегасники з компактним струменем; - вогнегасники з розпиленим струменем середній діаметр крапель більше 100 мкм ; - вогнегасники з дрібнодисперсним розпиленим струменем середній діаметр крапель менше 100 мкм . Водоводопінні вогнегасники за параметрами формованого ними пінного потоку поділяють на: - з генераторами піни низької кратності кратність піни від 5 до 20 включно ; - з генераторами піни середньої кратності кратність піни понад 20 до 200 включно . За принципом витиснення вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на: - закачні; - з балоном стисненого чи зрідженого газу; За значенням робочого тиску вогнегасники поділяють на вогнегасники низького тиску робочий тиск до 2 5 МПа включно за температури навколишнього середовища 20 ± 2 °С і вогнегасники високого тиску робочий тиск вище 2 5 МПа за тієї ж температури . За можливістю і способом відновлення технічного ресурсу вогнегасники підрозділяють на такі що перезаряджуються і ремонтуються і такі що неперезаряджаються. 5.2 Будова та принцип дії вогнегасників різних типів Будь-який вогнегасник складається з корпуса для зберігання вогнегасної речовини та запірно-пускового пристрою. Якщо маса заряду вогнегасної речовини переносного вогнегасника перевищує 5 кг то він повинен бути оснащений гнучким рукавом. Запірно-пусковий пристрій складається з головки насадка-розпилювача або гнучкого рукава з насадком ручки для транспортування та важеля управління подаванням вогнегасної речовини запобіжної чеки від випадкового спрацьовування клапану переривання подавання вогнегасної речовини сифонної трубки джерела надлишкового тиску газовий балон або газогенерувальний елемент та кнопки взведення у закачних вогнегасників газ-витискувач міститься в корпусі а також пристроїв що запобігають перевищуванню тиску вище допустимого. Джерело надлишкового тиску у пересувних вогнегасниках знаходиться зовні корпуса. Окрім того закачні вогнегасники повинні бути оснащені манометрами або індикаторами тиску. Принцип дії вогнегасників полягає в створенні надлишкового тиску в корпусі за винятком закачних і викиданні під його дією вогнегасної речовини на вогнище пожежі. Цей принцип втілився в різних моделях вогнегасників кожна з яких має свої особливості. Нижче для ознайомлення подано опис роботи вогнегасника з газовим балоном та закачного вогнегасника а на рисунках 1 та 2 наведено приклади їх будови. Вогнегасник водяний ВВ-9 з газовим балоном рис. 1 . Для приведення вогнегасника до дії необхідно: - видалити запобіжну чеку; - натиснути й відпустити кнопку в результаті чого руйнується мембрана газового балону і газ-витискувач подається до корпусу де утворює надлишковий тиск. Після цього вогнегасник готовий до подавання вогнегасної речовини. - гнучкий рукав необхідно спрямувати на вогнище пожежі; - натиснути на важіль управління подаванням вогнегасної речовини при цьому вогнегасна речовина під дією надлишкового тиску по сифонній трубці рукаву через насадок подається на вогнище пожежі; - для припинення подавання вогнегасної речовини необхідно відпустити важіль. Вогнегасник порошковий ВП-6 з закачного типу рис. 2 приводиться у дію аналогічно за винятком руйнування мембрани газового балона оскільки у корпусі вже є надлишковий тиск. 1 – корпус; 2 - головка; 3 - рукав; 4 – балон з робочим газом; 5 – трубка сифонна; 6 – насадок розпилювач; 7 – важіль керування клапаном; 8 – ручка; 9 – кільце ущільнювальне; 10 – клапан; 11 – перехідник; 12 – гайка накидна; 13 – кільце ущільнення; 14 – штифт; 15 – пружина; 16 – вісь; 17 – кнопка з голкою; 18 – пружина; 19 – запобіжна чека; 20 – кільце ущільнювання; 21 – запобіжний клапан. Рис.1. Схематичне зображення переносного водяного вогнегасника ВВ-9. 1 – корпус; 2 - головка; 3 - рукав; 4 – трубка сифонна; 5 – насадок розпилювач; 6 – важіль керування клапаном; 7 – ручка; 8 – індикатор тиску; 9 – клапан; 10 – кільце ущільнення. Рис 2. Схематичне зображення закачаного порошкового вогнегасника ВП-6 з . 5.3 Номенклатура показників якості вогнегасників Відповідно до чинних нормативних документів вогнегасник як виріб має близько тридцяти показників якості які наведено в таблиці 6. Таблиця 6 - Показники якості вогнегасників. Показники якості та види випробувань Приймаль-ні випробу-вання Приймаль-но-здаваль-ні випробу-вання Періодичні випробу-вання Випробу-вання на надійність Сертифіка-ційні вип-робування 1 Показники призначення 1. Вид вогнегасної речовини + + + + 2. Місткість корпусу посудини + + + 3. Габаритні розміри + + + 4. Маса вогнегасної речовини + + + + 5. Вогнегасна здатність щодо гасіння модельного вогнища пожежі + + + 6. Тривалість приведення вогнегасника до дії + + + + 7. Маса вогнегасника повна + + + + 8. Діапазон температур експлуатації + + 9. Робочий тиск у корпусі посудині вогнегасника + + + 10. Забезпечення припинення подавання вогнегасної речовини + + 11. Довжина струменя вогне-гасної речовини мінімальна + + + + 12. Тривалість подавання вог-негасної речовини мінімальна + + + + 13. Кратність піни тільки для водопінних вогнегасників + + + 14. Маса залишку вогнегасної речовини у вогнегаснику після повного спрацювання крім газових вогнегасників 15. Визначення електропровід-ності струменя вогнегасної речовини у процесі його вики-дання з вогнегасника для вогнегасників призначених для гасіння електрообладнань-ня під напругою + + + 2 Показники надійності 16. Ймовірність безвідмовного спрацювання після одного року експлуатації + + 17. Призначений строк служби + + 3 Показники стійкості до зовнішнього впливу та життєздатності 18. Тепло холодостійкість + + + 19. Стійкість до удару падаючим вантажем + + 20. Випробування на стійкість до впливу транспортного трясіння + + 21. Випробування на струшування + 22. Випробування на стійкість до впливу вібраційних навантажень + + 23. Випробування на вологостійкість зовнішня корозійна стійкість + 24. Випробування вогнегасників на корозійну стійкість внутрішня + + 4 Конструктивні показники 25. Герметичність запірно-пускового пристрою вогнегасника у зборі + + + 26. Герметичність рукавів для рукавів з запірним пристроєм на кінці + + + 27. Гідравлічні випробування корпусів вогнегасників: - випробувальним тиском; + + + + - тиском що циклічно змінюється; + + + - на розрив; + + + - на стискування крім вуглекислотних + + 28. Контроль тиску спрацювання запобіжних пристроїв + + + + 5 Ергономічні показники 29. Зусилля розблокування та приведення вогнегасника до дії + + + Як видно з таблиці 6 обсяг робіт з визначення показників якості залежить від виду випробувань приймальні сертифікаційні тощо . Чисельні значення нормованих показників якості переносних та пересувних вогнегасників в залежності від типу вогнегасника та маси заряду вогнегасної речовини які необхідно знати споживачу наведено в додатках А та Б. 5.4 Маркування вогнегасників Маркування кожного вогнегасника виконується у вигляді фірмової етикетки методами шовкографії декалькоманії фотохімгравірювання або наклеюванням етикетки на синтетичній основі і містить таку інформацію: * назву виробника і його товарний знак; * тип і номер моделі вогнегасника; * позначення технічних умов; * вогнегасну здатність вогнегасника; * вказівки з експлуатації вогнегасника; * вказівки щодо перезарядки вогнегасника. Якщо виробник виробляє вогнегасники на декількох підприємствах то марковання кожного вогнегасника містить найменування конкретного підприємства і його товарний знак. На фірмовій етикетці вказуються індекси класів пожежі за ГОСТ 27331 для гасіння яких рекомендовано вогнегасник. Марковання містить вказівку про діапазон температур за яких може експлуатуватися вогнегасник. Частиною марковання є вказівка “Перезарядити після будь-якого застосування“ і застереження “Оберігати від впливу прямих сонячних променів і нагрівальних приладів”. На маркованні кожного вогнегасника зазначають: * вид вогнегасної речовини; * робочий тиск газу?витискувача в корпусі вогнегасника; * точну повну масу яка може бути виражена допустимими відхиленнями або мінімальну і максимальну повну масу вогнегасника; * дату місяць рік виготовлення; * дату місяць рік перезарядки. Марковання повинне зберігатися протягом усього строку служби вогнегасника. Вказівки з експлуатації вказівки про порядок приведення вогнегасника в дію і викиду вогнегасної речовини наводять на фірмовій етикетці і виконують у вигляді розміщених по порядку і позначених цифрами піктограм. Окрема піктограма містить дві вказівки. Послідовність піктограм ілюструється як у вигляді зображень так і словами рекомендованих дій необхідних для приведення вогнегасника в дію і повного викиду вогнегасної речовини. Їх послідовність є такою: * підготувати вогнегасник до роботи; * направити насадок вогнегасника на вогнище пожежі дотримуючись рекомендованої відстані до вогнища з якої можна починати викид вогнегасної речовини з вогнегасника; * виконати операції необхідні для приведення вогнегасника в дію; * опис передбачуваного методу впливу струменя вогнегасної речовини на вогнище пожежі. Класи пожежі вказують на фірмовій етикетці виробника у вигляді символів за ГОСТ 27331 і розміщують під вказівками з експлуатації. Символи класів пожежі для гасіння яких вогнегасник не призначений із-за можливості створення небезпечної ситуації для оператора перекреслюють червоною лінією по діагоналі від верхнього лівого кута до нижнього правого кута символу класу пожежі що використовується. Біля символів класів пожежі наносять вказівку про можливість використання вогнегасника для гасіння пожежі електрообладнання що знаходиться під напругою. Вказівки з технічного обслуговування що наводяться на фірмовій етикетці виробника вміщують таку інформацію: * термін чергового технічного обслуговування вогнегасника на спеціалізованому пункті; * масу і вид вогнегасної речовини яка використовується під час перезарядження; * вид газу-витискувача робочий тиск газу-витискувача у вогнегаснику або масу газу-витискувача в газовому балоні; * посилання на інструкції виробника з експлуатації і технічного обслуговування передбачуваного обладнання і методів використовуваних під час перезарядження вогнегасника. Замість докладних вказівок з технічного обслуговування вогнегасника на фірмовій етикетці виробника може бути наведено короткий запис наприклад: “Після застосування але не пізніше червня 2003 р. підлягає технічному обслуговуванню відповідно до паспорту...”. 6 ЕКСПЛУАТАЦІЯ ВОГНЕГАСНИКІВ 6.1 Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників для захисту об’єкту Виробничі та складські приміщення об’єктів різного призначення громадські будівлі та споруди будівлі для проживання людей а також дорожні транспортні засоби повинні бути оснащені переносними або пересувними вогнегасниками які відповідають вимогам ДСТУ 3675 і ДСТУ 3734 ГОСТ 30612 відповідно та сертифіковані в Україні у встановленому порядку. Ця вимога стосується також будівель споруд та приміщень обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами. Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об’єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння забезпечення їх технічного обслуговування навчання працівників правилам користування ними несуть власники об’єктів або орендарі згідно з договором оренди . Власники підприємств та уповноважені ними органи а також орендарі зобов’язані утримувати у справному стані вогнегасники і не допускати їх використання не за призначенням. Норми належності вогнегасників для конкретних об’єктів повинні встановлюватися нормами технологічного проектування або галузевими правилами пожежної безпеки з урахуванням рекомендацій викладених у типових нормах та в додатку № 3 до НАПБ А.01.001-95 Правила пожежної безпеки в Україні. За відсутності норм належності вогнегасників для конкретних об’єктів тип та необхідну кількість вогнегасників визначають за типовими нормами. Для вибору типу та необхідної кількості вогнегасників для оснащення об’єкта слід враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин характер їх взаємодії з вогнегасними речовинами а також площу приміщень будівель та споруд. Необхідну кількість вогнегасників визначають окремо для кожного поверху та приміщення об’єкту. Приміщення в якому знаходиться декілька різних за пожежною небезпекою виробництв не відділених одне від одного протипожежними стінами оснащують вогнегасниками за нормами найбільш небезпечного виробництва. Критеріями вибору типу і необхідної кількості вогнегасників є: - рівень пожежної небезпеки об’єкту будівлі приміщення споруди ; - клас пожежі горючих речовин та матеріалів наявних у ньому; - придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність умовам його експлуатації; - вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу; - категорія приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою. НАПБ А.01.001-95 Правила пожежної безпеки в Україні додатково встановлено клас пожежі Е – горіння електроустановок що знаходяться під напругою електричного струму. Категорія будівель приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою визначається відповідно до вимог НАПБ Б.07.005-86 ОНТП 24-86 . Категорії приміщень і будівель щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки наведено в додатку В. Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників проводяться згідно з нормами належності наведеними в таблицях 9 – 12. У таблиці 9 нормування для захисту площі приміщення певного розміру передбачено для одного типу вогнегасника а саме: водяного пінного або порошкового. Тип вогнегасника потрібно вибирати виходячи з особливостей конкретного об’єкта що захищається. Вибір виду типу та рангу вогнегасника обумовлений розмірами можливих осередків пожеж на об’єкті. При виборі типу вогнегасників необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будівель та споруд. Придатність переносних і пересувних вогнегасників до гасіння пожеж різних класів та діапазони температур їх експлуатації наведено в додатку Г. Якщо на об’єкті можливі осередки пожеж різних класів то слід вибирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу більш універсальному вогнегаснику щодо області застосування. При виборі таких вогнегасників їх кількість повинна дорівнювати більшому значенню що отримане для кожного класу пожежі окремо. За необхідності застосування різних типів вогнегасників допускається здійснювати заміну одного типу на інший із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності вогнегасників за класом пожежі характерної для даного об'єкта. Для зручності здійснення такої заміни у додатку Д наведено коефіцієнти ефективності вогнегасників які є відносними значеннями ефективності пожежі класів А та В. Наприклад порошковий вогнегасник ВП-9 для пожежі класу В який має коефіцієнт ефективності 12 можна замінити на два вогнегасники – порошковий ВП-6 та водопінний ВВП-9 які мають коефіцієнт ефективності 7 кожний сумарний – 14 . При виборі вогнегасників необхідно користуватися рекомендаціями наведеними в додатках В – Ж. Таблиця 9 – Норми належності вогнегасників для промислових приміщень та громадських будівель і споруд № п/п Гранична захищувана площа м2 Клас мож-ливої поже-жі Тип та мінімальна кількість вогнегасників Водяний із зарядом вогнегасної речовини л Водоводопінний із зарядом вогнегасної речовини л Порошковий із зарядом вогнегасної речовини кг Газовий із зарядом вогнегасної речовини кг хладо-новий вуглекис-лотний 9 12 6 9 12 6 5 9 12 6 3 5 5 1 Приміщення категорій А Б а також В з наявністю горючих газів і рідин 1.1 до 25 включно А 2 1 4 2 1 1 ? ? ? ? ? В ? ? 2 1 1 1 ? ? 2 3 3 С ? ? ? ? ? 1 ? ? ? ? ? D ? ? ? ? ? 1 ? ? ? ? ? Е ? ? ? ? ? 1 ? ? 2 3 3 1.2 більше 25 до 50 включно А 4 2 8 4 2 2 1 1 ? ? ? В ? ? 4 2 1 2 1 1 4 6 6 С ? ? ? ? ? 2 1 1 ? ? ? D ? ? ? ? ? 2 1 1 ? ? ? Е ? ? ? ? ? 2 1 1 4 6 6 1.3 більше 50 до 100 включно А 6 4 12 6 4 4 3 2 ? ? ? В ? ? 6 4 2 4 2 2 6 8 8 С ? ? ? ? ? 4 2 2 ? ? ? D ? ? ? ? ? 4 2 2 ? ? ?? Е ? ? ? ? ? 4 3 2 6 8 8 1.4 більше 100 до 1000 включно на перші 100 м2 площі – згідно з 1.3 таблиці 1 на кожні наступні 300 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з 1.3 таблиці 1. На кожні 500 м2 площі додатково один порошковий пересувний вогнегасник з масою заряду вогнегасного порошку 100 кг або два водопінні чи два водяні пересувні вогнегасники з об’ємом заряду вогнегасної речовини 100 л 2 Приміщення категорій В за відсутності горючих газів і рідин 2.1 до 50 включно А 2 1 4 2 1 1 1 ? ? ? ? Е ? ? ? ? ? 1 1 ? 2 3 3 2.2 більше 50 до 100 включно А 4 2 8 4 2 2 2 1 ? ? ? Е ? ? ? ? 2 2 1 4 6 6 2.3 більше 100 до 200 включно А 6 4 12 6 4 4 3 2 ? ? - Е ? ? ? ? 4 3 2 6 8 8 2.4 більше 200 до 1000 включно на перші 200 м2 площі – згідно з 2.3 таблиці 1 на кожні наступні 400 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з 2.3 таблиці 1 та додатково один порошковий пересувний вогнегасник з масою заряду вогнегасного порошку 50 кг або два водопінні чи два водяні пересувні вогнегасники з об’ємом заряду вогнегасної речовини 50 л 3 Приміщення категорії Г 3.1 до 100 включно В ? ? 2 1 1 1 1 1 2 3 3 С ? ? ? ? ? 1 1 1 ? ? ? 3.2 більше 100 до 200 включно В ? ? 4 2 1 2 1 1 4 6 6 С ? ? ? ? ? 2 1 1 ? ? ? 3.3 більше 200 до 400 включно В ? ? 6 4 2 4 2 2 6 8 8 С ? ? ? ? ? 4 2 2 ? ? ? Закінчення таблиці 9 № п/п Гранична захищувана площа м2 Клас мож-ливої поже-жі Тип та мінімальна кількість вогнегасників Водяний із зарядом вогнегасної речовини л Водоводопінний із зарядом вогнегасної речовини л Порошковий із зарядом вогнегасної речовини кг Газовий із зарядом вогнегасної речовини кг хладо-новий вуглекис-лотний 9 12 6 9 12 6 5 9 12 6 3 5 5 3.4 більше 400 до 1000 включно на перші 400 м2 площі – згідно з 3.3 таблиці 1 на кожні наступні 400 м2 площі числові значення кількості вогнегасників згідно з 3.3 таблиці 1 та додатково один порошковий пересувний вогнегасник з масою заряду вогнегасного порошку 50 кг або два водопінні чи два водяні пересувні вогнегасники з об’ємом заряду вогнегасної речовини 50 л 4 Приміщення категорій Г; Д 4.1 до 200 включно А 1 1 2 1 1 1 1 ? ? ? ? D ? ? ? ? ? 1 1 ? ? ? ? Е ? ? ? ? ? 1 1 ? 1 1 1 4.2 більше 200 до 400 включно А 2 1 4 2 1 1 1 1 ? ? ? D ? ? ? ? ? 1 1 1 ? ? ? Е ? ? ? ? ? 1 1 1 2 2 2 4.3 більше 400 до 800 включно А 3 2 6 3 2 2 2 1 ? ? ? D ? ? ? ? ? 2 2 1 ? ? ? Е ? ? ? ? ? 2 2 1 3 4 4 5 Громадські будинки та споруди 5.1 до 50 включно А 2 1 4 2 1 1 1 ? ? ? ? Е ? ? ? ? ? 1 1 2 2 2 5.2 більше 50 до 100 включно А 3 2 6 3 2 2 2 1 ? ? ? Е ? ? ? ? ? 2 2 1 3 4 4 5.3 більше 100 на кожні наступні 200 м2 числові значення кількості вогнегасників згідно з 5.2 таблиці 1. Примітка 1. Знаком “ ? “ позначені вогнегасники які не допускаються для оснащення зазначених приміщень. Примітка 2. За наявності у приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів для якого ця кількість більша. Примітка 3. Для гасіння пожежі класу Д порошкові вогнегасники повинні бути заряджені спеціальним вогнегасним порошком який рекомендовано для гасіння даної горючої речовини і оснащені спеціальним заспокоювачем для зниження швидкості та кінетичної енергії порошкового струменя. При захисті від пожежі приміщення з наявністю ПЕОМ телефонних станцій тощо рекомендується використовувати газові вогнегасники наприклад вуглекислотні хладонові . Таблиця 10 – Норми належності вогнегасників для дорожніх транспортних засобів № п/п Найменування транспортного засобу Тип та мінімальна кількість вогнегасників 1 Легковий автомобіль один ВП-2 або один ВГВ-2 2 Автомобіль автобус для перевезення: до 10 пасажирів два ВП-2 або один ВП-2 та один ВГВ-2 до 30 пасажирів один ВП-6 ВП-5 або один ВП-4 та один ВГВ-3 5 більше 30 пасажирів один ВП-6 ВП-5 та один ВП-2 або один ВП-6 ВП-5 та один ВГВ-3 5 3 Автоцистерна для транспортування нафтопродуктів та інші дорожні транспортні засоби для перевезення небезпечних вантажів два ВП-6 ВП-5 та один ВГВ-5 ВГВ-3 5 або один ВП-6 ВП-5 та один ВП-9 4 Причіп-автоцистерна для транспортування нафтопродуктів два ВП-6 ВП-5 та один ВГВ-5 ВГВ-3 5 або один ВП-6 ВП-5 та один ВП-9 5 Пересувна ремонтна майстерня та лабораторія два ВП-2 або один ВП-2 та один ВГВ-3 5 ВГВ-2 6 Вантажний автомобіль: двохосний один ВП-6 ВП-5 або один ВП-4 та один ВГВ-3 5 багатоосний один ВП-6 ВП-5 та один ВГВ-5 ВГВ-3 5 або один ВП-9 Таблиця 11 – Норми належності вогнегасників для гаражів та автомайстерень № п/п Кількість місць стоянки автомобілів Тип та кількість вогнегасників порошковий водяний* або водоводопінний 1 до 10 один ВП-6 ВП-5 два ВВ-9 або два ВВП-9 2 більше 10 на кожні наступні 15 місць стоянки – згідно з 1 таблиці 3 * Водяний вогнегасник із зарядом придатним для гасіння пожеж класів А та В Таблиця 12 – Норми належності вогнегасників для житлового сектору № п/п Найменуван-ня приміщень Клас можли-вої пожежі Гранична захищувана площа м2 Тип та мінімальна кількість вогнегасників водяний водоводопінний порошковий ВВ-6 ВВ-9 ВВП-6 ВВП-9 ВП-2 ВП-6 ВП-5 1 Готелі та гуртожитки 1.1 При коридорній системі А до 50 включно 3 2 3 2 3 1 більше 50 до 100 включно 6 3 6 3 6 2 більше 100 до 200 включно 9 5 9 5 9 3 1.2 При некоридорній системі А до 50 включно 2 1 2 1 2 ? більше 50 до 100 включно 3 2 3 2 3 1 більше 100 до 200 включно 6 3 6 3 6 2 більше 200 до 400 включно 9 5 9 5 9 3 1.3 Кухні їдальні гардеробні А В до 50 включно 2* 1* 2 1 4 1 більше 50 до 100 включно 4* 2* 4 2 7 2 більше 100 до 200 включно 6* 3* 6 3 10 3 А В Е до 50 включно ?** ?** ?** ?** 4 1 більше 50 до 100 включно ?** ?** ?** ?** 7 2 більше 100 до 200 включно ?** ?** ?** ?** 10 3 2 Житлові будинки 2.1 Житлові будинки барачного типу А В до 50 включно 2* 1* 2 1 4 1 більше 50 до 100 включно 4* 2* 4 2 7 2 більше 100 до 200 включно 6* 3* 6 3 10 3 А В Е до 50 включно ?** ?** ?** ?** 4 1 більше 50 до 100 включно ?** ?** ?** ?** 7 2 більше 100 до 200 включно ?** ?** ?** ?** 10 3 Закінчення таблиці 12 № п/п Найменування приміщень Клас можли-вої пожежі Гранична захищувана площа м2 Тип та мінімальна кількість вогнегасників водяний водоводопінний порошковий ВВ-6 ВВ-9 ВВП-6 ВВП-9 ВП-2 ВП-6 ВП-5 2.2 Житлові будинки комунального чи квартирного типу А В Е на один поверх ?** ?** ?** ?** 7 2 2.3 Будинки індивідуальної забудови А В Е до 50 включно ?** ?** ?** ?** 4 1 більше 50 до 100 включно ?** ?** ?** ?** 7 2 більше 100 до 200 включно ?** ?** ?** ?** 10 3 Примітка. Знак “?” означає непридатність вогнегасників для оснащення зазначених приміщень * Водяний вогнегасник із зарядом придатним для гасіння пожеж класів А та В ** Застосування небезпечне для життя людини Приміщення в яких розміщені ПЕОМ слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку два вогнегасники ВГ В -3 5 на п’ять ПЕОМ. 6.2 Розміщення вогнегасників на об’єкті Вогнегасники якими оснащується об’єкт повинні відповідати вимогам ДСТУ 3675-98 ДСТУ 3734-98 ГОСТ 30612-99 ГОСТ 12.2.037-78 технічних умов документації виробників і мати сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності. Організаційні та правові засади підтвердження відповідності продукції визначаються Кабінетом Міністрів України. Вогнегасники перед розміщенням на об’єкті повинні обов’язково пройти первинний огляд під час якого встановлюють що: - кожен вогнегасник має паспорт; - кожен вогнегасник споряджений згідно з паспортом; - пломби на вогнегасниках не порушені; - вогнегасники не мають видимих зовнішніх пошкоджень; - стрілки манометрів або індикаторів тиску для закачних вогнегасників крім вуглекислотних знаходяться у межах робочого діапазону; - на маркованні кожного вогнегасника і в його паспорті вказано дату виготовлення продажу та дату проведення технічного обслуговування. Після проведення первинного огляду вогнегасникам присвоюються облікові інвентарні номери за прийнятою на об’єкті системою нумерації. Особа відповідальна за експлуатацію вогнегасників повинна оформити журнал обліку в якому реєструються: - тип і обліковий номер кожного вогнегасника а також місце його розміщення; - дати проведення періодичних оглядів вогнегасників та прізвище особи що їх проводила; - результати періодичних оглядів вогнегасників; - інформація про направлення вогнегасників на технічне обслуговування та про їх повернення на місце розташування після проведення технічного обслуговування. Примітка. На технічне обслуговування з об’єкта дозволяється відправити не більше 50 % вогнегасників від їх загальної кількості. На об’єкті вогнегасники повинні розміщуватися згідно з вимогами НАПБ А.01.001-95 Правила пожежної безпеки в Україні та ГОСТ 12.4.009 а на дорожніх транспортних засобах – згідно з вимогами НАПБ В.01.054-98/510 Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України та експлуатаційної документації на конкретний тип дорожнього транспортного засобу. Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних і помітних місцях а також поблизу місць де найбільш імовірна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних і нагрівальних приладів. Вогнегасники в місцях розміщення всередині приміщень біля входів або виходів з них у коридорах не повинні створювати перешкоди під час евакуації людей. Переносні вогнегасники розміщують шляхом навішування за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції на висоті не більше 1 5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей достатній для їх повного відчинення або встановлюванням у пожежні шафи поруч з пожежними кранами у спеціальні тумби або на пожежні щити чи стенди. Навішування вогнегасників за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції розміщення їх в пожежних шафах або тумбах має бути виконано таким чином щоб забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на їх корпусах. На дорожніх транспортних засобах переносні вогнегасники розміщують у кабіні біля водія в легкодоступному для нього місці і встановлюють за допомогою кронштейнів. Конструкція кронштейна згідно з ГОСТ 12.2.037 повинна надійно утримувати вогнегасник не закривати своїми елементами маркувальні написи на його корпусі бути зручною для встановлення і оперативного зняття вогнегасника. Вогнегасники які розміщують поза кабіною потрібно захищати від впливу атмосферних опадів сонячних променів і бруду. Згідно з НАПБ В.01.054-98/510 Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України забороняється зберігання вогнегасника у багажнику легкового автомобіля кузові вантажного автомобіля та інших місцях доступ до яких є важким. Вогнегасники які розміщуються за межами приміщень або в неопалювальних приміщеннях та не призначені для експлуатації за температури нижче 5 0С на холодний період року необхідно переносити в придатне для їх зберігання приміщення. У таких випадках на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватись інформація про місце розташування вогнегасників. Вогнегасники повинні розміщуватись з урахуванням зручності їх обслуговування огляду користування а також досягнення найкращої видимості з різних точок захищуваного простору. Підходи до місця розташування вогнегасників мають бути завжди вільними. Для вказівки місцезнаходження вогнегасників на об’єктах повинні встановлюватися вказівні знаки за ГОСТ 12.4.026. Знаки розташовують на видних місцях на висоті 2 0 – 2 5 м від рівня підлоги як всередині так і поза приміщеннями. У приміщеннях в яких немає постійного перебування працівників вогнегасники слід розміщувати зовні приміщення або на вході до нього. У приміщеннях в яких працівники знаходяться постійно вогнегасники потрібно розміщувати всередині приміщення запобігаючи створення перешкод для евакуації людей. 6.3 Транспортування та зберігання вогнегасників Транспортування та зберігання вогнегасників повинно проводитись у відповідності до вимог ГОСТ 15150 паспорту та технічних умов. Транспортування вогнегасників допускається всіма видами транспорту у відповідності до вимог та правил встановлених для кожного виду транспорту. При зберіганні вогнегасників строком що перевищує гарантійний споживач повинен провести їх опосвідчення на станції технічного обслуговування. Зберігання вогнегасників допускається у діапазоні від 5 до 50 0С на протязі всього терміну експлуатації. При транспортування та зберіганні вогнегасників повинні бути забезпечені умови які запобігають їхньому механічному пошкодженню та прямому впливу сонячних променів нагрівальних приладів вологи та агресивних середовищ. 6.4 Рекомендації щодо застосування вогнегасників під час гасіння пожежі Успішне користування вогнегасниками залежить від правильних прийомів користування. Переносні вогнегасники містять у собі обмежену кількість вогнегасної речовини і як правило безперервне подавання відбувається протягом короткого проміжку часу через що помилки які допущені під час користування виправити немає змоги. У залежності від типу вогнегасники застосовуються для гасіння наступних класів пожежі: Водяні вогнегасники використовують для гасіння пожеж класу А. Порошкові вогнегасники в залежності від типу вогнегасного порошку використовують для гасіння пожеж класів: - А В С – з зарядом багатоцільового вогнегасного порошку порошок АВС ; - D – з зарядом спеціального порошку. Крім того порошкові вогнегасники придатні для гасіння обладнання що знаходиться під напругою елктричного струму до 1000 В. Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння пожеж класу В та електроустаткування що знаходиться під напругою до 1000 В . Хладонові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класу В та електроустаткування що знаходиться під напругою до 1000 В. Тактика користування хладоновими вогнегасниками аналогічна до тактики користування вуглекислотними вогнегасниками. Застосування вогнегасників на пожежах Загальні вимоги Приведення вогнегасників до дії необхідно здійснювати безпосередньо перед їх застосуванням. Для запобігання розбризкування горючої рідини що знаходиться в посудині або проливів гасіння необхідно починати з відстані що дорівнює максимальній довжині струменя направляючи його в основу полум’я. Гасіння твердих речовин і горючих рідин по відкритому повітрі Гасіння пожеж класу А можна здійснювати порошковими вогнегасниками з зарядом багатоцільового порошку А; В; С; та вогнегасниками з зарядом на водній основі. Гасіння необхідно починати зі сторони вітру з послідовною обробкою місць пожежі з усіх напрямків. Після ліквідації полуменевого горіння необхідно провести розбирання та догашування тліючих вогнищ пожежі. Водними вогнегасниками і пінними низької кратності струмінь води необхідно подавати в основу полум’я маніпулюючи насадком для охоплення зайнятої полум’ям поверхні;після того як полум’я збито можна наблизитись продовжувати маніпулювати насадком і подаючи воду невеликими порціями покриту максимально можливу площу гасячи окремі вогнища пожежі. Після закінчення гасіння за наявності вогнегасної речовини продовжити її подавання з метою охолодження нагрітих поверхонь. Під час гасіння пожежі класу А вогнегасну піну середньої кратності необхідно подавати так щоб створювався шар який покривав би охоплені полум’ям поверхні. При гасіння пожежі класу А придатні порошкові вогнегасники з зарядом порошку А; В; С. Вогнегасний порошок необхідно подавати до осередка пожежі переміщуючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум’я. Після того як полум’я збито треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини що горить і особливо окремі осередки шаром порошку при цьому порошок подається переривчастими порціями в місце осередків пожежі. Гасіння легкозаймистих рідин та горючих рідин В резервуарах ефективно порошковими вогнегасниками. Можуть бути застосовані водопінні вогнегасники особливо низької кратності з зарядом ППЛВ. Допускається гасіння незначних загорянь вуглекислотними вогнегасниками. Гасіння необхідно починати зі сторони вітру від ближчого борту резервуару або межі розливу. При гасіння порошковим вогнегасником струмінь якщо він не перекриває вогнища пожежі необхідно переміщувати швидкими рухами в горизонтальній площині просуваючись у вибраному напрямку не залишаючи за собою і з боків непогашених ділянок. Подачу вогнегасного порошку не зупиняти до ліквідації пожежі. При гасіння пінним вогнегасником рідини що знаходиться в резервуарі або розлита на поверхні землі товстим шаром струмінь необхідно подавати зі сторони вітру. Під час гасіння пожежі класу В піну слід подавати акуратно на охоплену полум'ям рідину так щоб вона не розбризкувалась. Під час гасіння рідини в ємності у перший момент піну подіють на задній внутрішній борт а потім у різних напрямках намагаючись покрити піною всю площу. В разі гасіння розливу подають струмінь на поверхню горіння та навкруги створюючи перешкоду поширенню вогню. При гасінні вогнегасниками низької кратності з зарядом ППЛВ рекомендується після початку видимого ефекту гасіння подачу здійснювати в переривчастому режимі. Під час гасіння пожежі класу В вуглекислотними вогнегасниками розтруб має бути спрямований в основу вогнища пожежі що знаходиться найближче до оператора. Під час гасіння оператору необхідно виконувати рухи розтрубом з боку в бік просуваючись у перед. Якщо площа гасіння рідини становить 5-7м2 то для гасіння доцільно одночасно застосовувати два порошкові вогнегасники. Ранг вогнегасників залежить від характеру пожежі але це повинні бути вогнегасники не менше ВП-6. Застосування декількох водопінних вогнегасників можливе послідовне а не одночасне особливо це стосується водопінних вогнегасників низької кратності з зарядом ППЛВ. При гасінні витягнутих у довжину вогнищ пожежі приємки траншеї зливні канави та інші найбільш доцільно вогнегасну речовину подавати з урахуванням напрямку вітру вздовж вісі канави. Гасіння рідини що витікає необхідно починати з місця її розливу а потім піднімаючи струмінь вверх погасити горящу рідину що витікає. Якщо всередині вогнища пожежі знаходиться технологічне устаткування то гасити особливо порошковими вогнегасниками необхідно з різних напрямків використовуючи декілька вогнегасників. Для водопінних вогнегасників особливо з зарядом ППЛВ одночасне застосування вогнегасників не обов’язкове. Гасіння газів При ліквідації гасіння газового факелу із пошкодженого трубопроводу або технологічного обладнання з діаметром отвору до 90 мм гасіння здійснюється порошковим вогнегасником середньою частиною порошкового струменя. Струм в початковий момент подається в основу газового факела з наступним переміщенням вздовж його розповсюдження вісь факела та вісь струменя повинні при переміщенні ставати паралельними . При недосягненні гасіння одним вогнегасником атака повторюється з використанням одночасно декількох вогнегасників. Рекомендується для захисту від високої теплової радіації що виділяється при горіння газів використовувати екрануючу здатність порошкової хмари тобто перед гасінням до вогнища пожежі необхідно підходити одночасно з подачею порошку. Гасіння електрообладнання що знаходиться під напругою Можливе застосування порошкових або газових в тому числі вуглекислотних вогнегасників при напрузі до 1000 В. Гасіння здійснюється з відстані не менше 1 м. При гасіння силового та освітлювального обладнання що знаходиться в шафах вогнегасну речовину необхідно подавати всередину шафи. Для забезпечення безпеки та попередження повторних загорянь електрообладнання необхідно при першій можливості знеструмити. Після цього доцільно догашувати вогнегасником на водній основі. Гасіння пожеж на сільськогосподарській техніці Загоряння на тракторах комбайнах частіше за все виникають від попадання горючо-змащувальних матеріалів ГЗМ на нагріті до високих температур деталі. Необхідно враховувати що при цьому ГЗМ стікають на землю в результаті чого загоряються солома та трава під машиною. Тому необхідно діяти швидко та рішуче без метушні. Можна рекомендувати приблизно наступний порядок дій: - взяти вогнегасник і привести його до дії: висмикнути чеку для вогнегасників в яких газ-витискувач знаходиться в балоні високого тиску натиснути на кнопку проколювання мембрани балона. - наблизитись до вогнища пожежі зі сторони вітру на незначну відстань приблизно 2-3 м ; - направити розпилювач на передній край поверхні що горить переміщуючи його зі сторони в сторону в горизонтальній площині і просуваючись вперед поки пожежу не буде погашено. Для порошкових вогнегасників такі рухи необхідно здійснювати швидко підрізаючи полум’я біля поверхні; - після гасіння проливу біля трактора чи комбайна необхідно перейти на гасіння машини послідовно знизу вверх; - після гасіння пожежі необхідно прослідкувати щоб не залишилось непогашених вогнищ пожежі. Для такого виду пожежі придатні порошкові вогнегасники не менше ВП-6 або пінні бажано низької кратності з зарядом розчину ППЛВ ВПН-9. Необхідно враховувати що порошковий вогнегасник працює 13-15 с тому якщо пожежа погашена раніше необхідно негайно зупинити подачу вогнегасного порошку для того щоб була можливість дотушити сховані вогнища пожежі та на випадок гасіння можливого повторного загоряння горючих речовин. Якщо пожежа викликала в соломонакоплювачі комбайн необхідно вивести із загону. Гасити пожежу можна порошковими пінними або водними вогнегасниками. Водний вогнегасник рекомендовано з компактним струменем а водопінні вогнегасники рекомендовано низької кратності з зарядом ППЛВ. Порошковими вогнегасниками доцільно працювати в переривчатому режимі. Найбільш ефективним буде спочатку збити полум’я порошковим вогнегасником а потім обробити всю поверхню вогнегасником на водній основі. Якщо є можливість то доцільно здійснювати гасіння одночасно порошковим та вогнегасником на водній основі. Гасіння пожеж в приміщеннях Пожежі та загоряння в приміщеннях супроводжуються значним задимленням та високою температурою що не дає можливості працювати з вогнегасником в приміщення без індивідуальних засобів захисту. Тому необхідно застосовувати вогнегасник в перші хвилини виникнення загоряння. Тип вогнегасника залежить від класу пожежі що виникла. Найбільш універсальним є порошковий вогнегасник з зарядом багатоцільового порошку. Але його застосовувати можна при відсутності в приміщенні людей. При наявності в приміщення людей доцільно застосовувати вогнегасники на водній основі. Якщо при гасіння застосовувався порошковий вогнегасник то після ліквідації горіння найбільш доцільно для догашування тліючих речовин та охолодження поверхонь застосовувати вогнегасники на водній основі особливо з розпиленим струменем. Необхідно пам’ятати що при горінні в приміщенні твердих речовин та матеріалів пожежі класу А подавати вогнегасний порошок зовні приміщення для забезпечення об’ємного гасіння не ефективно. Така тактика тільки погіршить ситуацію тому що буде погіршена видимість та забруднене виявлення вогнищ пожежі. Гасіння пожеж автотранспортних засобів Гасіння загоряння двигуна а також місць розташування коробки передач необхідно починати з відстані не більше 2-3 м. Найбільш ефективний – порошковий вогнегасник. Порошковий струмінь направлять безпосередньо на вогнище пожежі що дасть можливість повністю "накрити" місце пожежі порошковою хмарою і ліквідувати або локалізувати пожежу. При горіння проливів пального біля транспортного засобу гасіння доцільно здійснювати порошковим вогнегасником починаючи з проливу і послідовно переходити знизу вверх на гасіння джерела виливання пального. Можна застосовувати і інші вогнегасники. При гасіння порошковий струмінь необхідно направляти зі сторони вітру на передній край горящої поверхні переміщуючи розпилювач швидкими рухами із сторони в сторону в горизонтальній площині пересуваючись вперед поки горіння не буде ліквідовано. Гасіння пожежі в салоні легкового автомобіля або кабіні грузового рекомендується здійснювати порошковим або вогнегасником на водній основі починаючи з відстані 1-2 м подаючи струмінь через відкрите вікно або двері із сторони протилежної розташування бензобаку. При загорянні автопокришок гасіння рекомендується починати зі сторони вітру з відстані не менше 1 м. Струмінь необхідно подавати знизу вверх в сторону полум’я. У випадку значної пожежі автомобіля гасити його необхідно декількома вогнегасниками одночасно направляючи порошковий струмінь знизу вверх оброблюючи всю гарячу поверхню. У випадку загоряння вантажу на автотранспорті вид застосовуваного вогнегасника залежить від виду вантажу. Гасіння металів та їх сплавів титан та інші При певних фізичних умовах легкі метали в тому числі і титан та його сплави схильні до горіння. Масивні відливки металів не самозагоряються але в змільченому стані стружка пил тирса це цілком можливо. Джерелом загоряння може бути відкрите полум’я електричні розряди нагрів частинок при механічних обробках деталей на металорізальних станках. Метали горять в середовищі вуглекислого газу бурно реагують з водою розкладаючи її на водень та кисень. Тому найбільш перспективним засобом для гасіння металів є вогнегасні порошки.Для гасіння необхідно застосовувати спеціальні порошки типу ПХК  ТУ 0968286-06-94 Росія Векон Д/1 ТУ 2149-036-10968286-97 Росія тощо. Подача вогнегасного порошку на метал що горить повинна бути спокійна. У теперішній час промисловість не виготовляє технічних засобів які можуть застосовуватися для гасіння металів. При необхідності серійні вогнегасники можна доопрацювати. Для цього придатні порошкові вогнегасники не менше ВП-9. Найбільш простим доопрацюванням є зміна штатного насадка-розпилювача на насадок розпилювач типу зрошувача пінного дренчерного ОДП. Тиск в корпусі вогнегасника повинен бути 0 4?0 6 МПа при більшому тиску насадок заспокоювач такого тиску не може забезпечити спокійну подачу вогнегасного порошку. При гасінні стружки з вогнегасника типу ВП-9 насадок необхідно розміщувати на висоті 50-100 мм над поверхнею що горить здійснюючи коливання насадком в горизонтальній площині для рівномірного покриття поверхні вогнегасним порошком. Одним таким вогнегасником можна погасити титанову стружку на площі на більше 0 1 м2 при товщині шару не більше 0 25 м. При більшій площі необхідно застосовувати вогнегасники пересувні ВП-100 при їх відповідній модернізації. Доцільно застосовувати вогнегасник з балоном високого тиску в якому зберігається газ-витискувач. Газ-витискувач в корпус вогнегасника необхідно подавати через редукційний клапан який відрегульований на 0 5?0 7 МПа. Насадок-заспокоювач необхідно розміщувати на висоті 100-250 мм над поверхнею стружки що горить. Враховуючи те що при взаємодії порошкового складу К-30 з полум’ям виділяється велика кількість їдких продуктів розкладу цей порошковий склад не рекомендовано для гасіння металів в приміщенні. 6.5 Характерні помилки під час користування вогнегасниками Найбільш характерні помилки під час користування вогнегасниками: - неправильно обраний тип вогнегасника не відповідає класу пожежі ; - порушення порядку дій під час користування вогнегасником; - перевертання вогнегасника та ударяння його об землю; - значне відхилення від вертикальної осі під час гасіння внаслідок чого відбувається неповне використання вогнегасної речовини; - неправильні тактичні прийоми гасіння вогнегасником невірно обрані напрямок подавання вогнегасної речовини та відстань з якої вона подається . 6.6 Технічне обслуговування вогнегасників На кожному підприємстві наказом або розпорядженням адміністрації має бути призначена особа відповідальна за експлуатацію вогнегасників. Експлуатація вогнегасників на підприємствах без призначеної особи яка відповідає за організацію цієї роботи не дозволяється. Обов’язки особи відповідальної за експлуатацію вогнегасників мають бути відображені у відповідних посадових документах функціональних обов’язках інструкціях положеннях тощо . Особа відповідальна за експлуатацію вогнегасників повинна пройти навчання в учбових центрах або інших установах за програмами узгодженими з Державним департаментом пожежної безпеки МВС України і отримати відповідний документ посвідчення . Особа відповідальна за експлуатацію вогнегасників зобов’язана забезпечити: - утримування вогнегасників у працездатному стані шляхом своєчасного проведення їх огляду та організації технічного обслуговування і ремонту; - розроблення необхідної експлуатаційної документації; - контроль за систематичним веденням експлуатаційної документації; - навчання працівників підприємства правилам користування вогнегасниками. Відповідальний за експлуатацію вогнегасників на об’єкті повинен не рідше одного разу на тиждень візуально перевіряти технічний стан вогнегасників та робити відповідний запис у журналі про результати огляду вогнегасників. У разі виявлення пошкоджень корпусу чи вузлів вогнегасника пошкоджень пломб та інших несправностей вогнегасник надається до спеціалізованого пункту на технічне обслуговування. Технічне обслуговування всіх типів вогнегасників проводиться з періодичністю не рідше одного разу на рік але не частіше ніж один раз на 6 місяців . Технічне обслуговування вогнегасників проводиться власними силами підприємства лише за наявності ліцензії на такий вид діяльності та наявності укладеного відповідного договору договорів з виробником виробниками вогнегасників. Підприємство яке не має повноважень здійснювати технічне обслуговування вогнегасників зобов’язано укласти договір з уповноваженою організацією або приватною особою які мають ліцензію на проведення технічного обслуговування вогнегасників. Уповноважена організація яка здійснює технічне обслуговування та ремонт вогнегасників повинна надавати послуги відповідно до ліцензійних умов та порядку контролю за їх додержанням які затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та Міністерства внутрішніх справ України. Контроль за правильністю проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту вогнегасників силами уповноваженої організації здійснює особа яка відповідає за їх експлуатацію на підприємстві. Персонал в тому числі керівник який має повноваження проводити роботи з технічного обслуговування вогнегасників зобов’язаний знати: - конструкцію та принцип дії вогнегасників що обслуговуються; - вимоги даних Правил; - нормативну та технічну документацію на вогнегасники що обслуговуються; - ДНАОП 0.00-1.07-94 Правила будови та безпечної експлуатації посудин що працюють під тиском; - інструкцію з охорони праці що розроблена та затверджена згідно з ДНАОП 0.00-4.15-98 Положення про розробку інструкцій з охорони праці; - інші нормативні документи що регламентують вимоги до експлуатації вогнегасників. Виробники вогнегасників зобов’язані проводити їх технічне обслуговування або сприяти уповноваженим на такий вид діяльності організаціям шляхом надання необхідна технічна документація та постачаються комплектуючі вироби. В паспорті на вогнегасник має бути наведений перелік уповноважених організацій які мають право на проведення технічного обслуговування вогнегасника виробника. Уповноважена організація або приватна особа далі – уповноважена організація що проводить технічне обслуговування та ремонт вогнегасників повинна мати ліцензію яка засвідчуює її право на надання послуг з технічного обслуговування вогнегасників. Процес виконання послуг з технічного обслуговування вогнегасників повинен базуватися на технологічній документації яка повинна враховувати вимоги ремонтної та експлуатаційної документації технічних умов креслень ремонтних креслень розробника чи виробника вогнегасників. Технологічна документація з надання послуг з технічного обслуговування вогнегасників має бути розроблена оформлена погоджена і затверджена відповідно до вимог нормативної документації чинної у галузі пожежної безпеки України. Уповноважена організація повинна надати споживачеві повну інформацію з питань технічного обслуговування вогнегасників та ремонту їх складових частин. Рекомендується вказану інформацію надавати в приміщенні де проводиться приймання і видача замовлень. У цьому приміщенні мають бути нормативно-правові акти та інформаційний щит зразків документів з якими замовнику необхідно ознайомитись до того як звернутись за послугами. Уповноважена організація повинна вести технологічний паспорт послуги з технічного обслуговування вогнегасників або інший документ який його замінює. В паспорт необхідно заносити реєстраційні дані вогнегасників. Технологічний паспорт має зберігатися протягом гарантійного зобов’язання по наданій послузі. Приймання вогнегасників для надання послуг з їх технічного обслуговування повинно відбуватися у присутності власника чи його представника і здійснюватися у такому порядку: - аналіз супровідної документації і заявок споживача послуг щодо послуг; - перевірка технічного стану вогнегасників; - оформлення акту прийняття вогнегасників для технічного обслуговування і ремонту їх складових частин. Вогнегасники повинні відповідати вимогам технічної документації виробника. Прийняття вогнегасників на технічне обслуговування необхідно оформлювати актом. Акт повинен складатися не менше ніж у 2-х примірниках і підписуватися представниками споживача послуг і уповноваженої організації. Вогнегасники після технічного обслуговування повинні відповідати вимогам експлуатаційної документації. Приймання вогнегасників споживачем повинно відбуватися у присутності контролера якості чи повноважного представника уповноваженої організації і здійснюватися у такому порядку: - аналіз документації що оформлена уповноваженою організацією; - контроль правильності проведення робіт з технічного обслуговування вогнегасників; - оформлення акту прийняття вогнегасників після їх технічного обслуговування. Вогнегасники пред’являються споживачеві для приймання після відповідного прийняття їх контролером якості спеціалізованої організації – у наряд-замовленні має бути підпис засвідчений печаткою. Прийняття вогнегасників після технічного обслуговування необхідно оформлювати актом. Акт повинен складатися не менше ніж у 2-х примірниках і підписуватися представниками споживача послуг і спеціалізованої організації. Підписаний споживачем або його представником акт має засвідчувати що послуги з технічного обслуговування вогнегасників надані згідно з умовами договору. Уповноважена організація повинна гарантувати відповідність вогнегасників які підлягали технічному обслуговуванню вимогам технічної документації чинних нормативних документів і вимогам споживача встановленим у договорі. У гарантійних зобов’язаннях повинно бути вказано їх вид початковий момент нарахування гарантійного строку і його тривалість. Гарантійні строки на вогнегасники які підлягають технічному обслуговуванню встановлюються за угодою між уповноваженою організацією та споживачем послуг і фіксуються в договорі на надання послуг. Споживач послуг має право вимагати від уповноваженої організації встановлення гарантійних зобов?язань відповідно до вимог нормативних документів ремонтної документації і інформації про послуги які надаються. Гарантійний строк збільшується на час перебування вогнегасника чи його складової частини в гарантійному ремонті чи технічному обслуговуванні у постачальника послуги. Зазначений час обчислюється від доби коли замовник послуги звернувся з рекламацією на надану послугу. Відповідальність за своєчасне забезпечення технічного обслуговування вогнегасників розміщених на об’єктах несуть власники цих об’єктів або орендарі згідно з договором оренди. 7 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОГНЕГАСНИКІВ Під час експлуатації вогнегасників необхідно дотримуватись заходів безпеки викладених у: - НАПБ А.01.001-95 Правила пожежної безпеки в Україні; - ДНАОП 0.00-1.07-94 Правила будови та безпечної експлуатації посудин що працюють під тиском; - ДСТУ 3675-98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань; - ДСТУ 3734-98 ГОСТ 30612-99 Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги - ГОСТ 12.2.037-78 ССБТ. Техника пожарная. Требования безопасности; - інструкції з експлуатації вогнегасників. Застосування вогнегасників повинно здійснюватися згідно з паспортами заводів-виробників та вказівок про порядок дій під час застосування вогнегасників нанесених на їх етикетках. Забороняється: - експлуатувати вогнегасники з наявністю вм'ятин здутостей або тріщин на корпусі на запірно-пусковій головці на накидній гайці а також в разі порушення герметичності з'єднань вузлів вогнегасника та несправності індикатора тиску для закачних вогнегасників ; - наносити удари по вогнегаснику; - розбирати і перезаряджати вогнегасники особам які не мають дозволу на проведення таких робіт; - спрямовувати під час експлуатації насадок вогнегасника гнучкий рукав або розтруб у бік людей; - використання вогнегасників для потреб не пов’язаних з пожежогасінням. Під час гасіння пожежі газовими вуглекислотними хладоновими та ін. вогнегасниками необхідно враховувати можливість зниження концентрації кисню в повітрі захищуваного приміщення особливо якщо воно невелике за об’ємом. Тому у разі застосування таких вогнегасників особливо пересувних необхідно використовувати ізолювальні засоби індивідуального захисту органів дихання. Хладонові вогнегасники повинні застосовуватись у тих випадках коли для ефективного гасіння пожежі необхідні вогнегасні речовини які не пошкоджують обладнання та об’єкти обчислювальні центри радіоелектронна апаратура музеї архіви тощо . Під час застосування газового або порошкового вогнегасника для гасіння пожежі електрообладнання що знаходиться під напругою електричного струму необхідно витримувати безпечну відстань не менше 1 м від розпилювального насадка або корпуса вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання. Під час гасіння пожежі порошковими вогнегасниками необхідно брати до уваги утворення високої запиленості і як наслідок – зниження видимості у захищуваному приміщенні. Тому у разі застосування таких вогнегасників слід залишати вільним шлях евакуації і в разі невдалого гасіння відразу ж залишити приміщення. Не слід використовувати порошкові вогнегасники для захисту обладнання яке може вийти з ладу у разі попадання в нього вогнегасного порошку електронне обладнання електронно-обчислювальні машини . Забороняється застосовувати водяні та водопінні вогнегасники для ліквідації пожеж обладнання що знаходиться під електричною напругою а також для гасіння речовин які вступають з водою в хімічну реакцію що супроводжується інтенсивним виділенням тепла та розбризкуванням пального. Гасіння осередків пожежі які виникли поза межами приміщень потрібно здійснювати з навітряного боку. Під час гасіння пожежі одночасно кількома вогнегасниками не можна здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини спрямованими назустріч один одному. При гасінні пожежі за допомогою пінного чи водяного вогнегасника необхідно знеструмити приміщення й устаткування. 8 ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОГНЕГАСНИКІВ Захист від пожеж потребує спільної реалізації комплексу технічних рішень і організаційних засобів. Ця функція виконується тільки тоді коли призначені особи вирішують поставлені перед ними задачі. Персонал об’єктів зобов’язаний пройти відповідне навчання й набути навичок щодо застосування вогнегасників. При проведенні занять слід звертати увагу на такі питання: Будова і принцип роботи Метою цих занять є підвищення рівня знань про конкретні типи вогнегасників що знаходяться в експлуатації на даному об’єкті. До слухача слід довести інформацію про особливості конструкції вогнегасника конкретного типу й принципу його дії при цьому особливу увагу приділяти органам керування з докладним поясненням необхідних маніпуляцій наприклад: "Пристрій фіксації від випадкового спрацьовування. Для приведення вогнегасника до дії його необхідно видалити. Кнопка ручка призначена для створення надлишкового тиску в корпусі. При натискуванні на кнопку піднятті ручки виникає розрив мембрани балону з газом в корпусі створюється тиск для витіснення вогнегасної речовини. Важіль клавіша подачі вогнегасної речовини. В результаті натиску на важіль клавішу впливу вогнегасна речовина подається на вогнище пожежі". Під час проведення занять з персоналом об’єктів для кращого розуміння будови й роботи вогнегасника можна використати вогнегасник у розрізі наприклад зробити розріз корпуса вогнегасники вздовж що дає можливість побачити внутрішні деталі вогнегасника й розібратися в їх призначенні. Тактика користування Мета цього етапу занять – навчання персоналу тактичним прийомам користування різними типами та видами вогнегасників конструкцію й принцип дії яких вивчено на попередньому етапі. Заняття необхідно починати з вивчення інструктивних надписів які приведені в маркуванні вогнегасника під цьому слід підкреслити такі ключові моменти: - галузь застосування пожежі яких класів можна гасити вогнегасниками а які заборонено ; - відстань з якої необхідно починати гасіння; - тривалість подач вогнегасної речовини; - можливість припинення подачі вогнегасної речовини. Тактичні прийоми застосування вогнегасників залежать від класу пожежі місця її виникнення та типу вогнегасника. Ураховуючи різноманітність ситуацій необхідно зосередити увагу на більш можливих ситуаціях на конкретному об’єкті. Наприклад: "Нафтопродукти з ємності що перекинулась розповсюдились по горизонтальній поверхні в зайнялись. Пожежа класу В. Застосовується повітряно-водопінний або порошковий вогнегасник. Описуються тактичні прийоми застосування подані у розділі 6". Гасіння вогнищ пожежі На цьому етапі здійснюється закріплення теоретичних знань шляхом гасіння типових вогнищ пожежі можливих на даному об’єкті. При всій різноманітності можливих пожеж можна виділити та запропонувати вогнища пожежі які найчастіше зустрічаються. До них можна віднести такі: Промаслене ганчір’я; ємності з легкозаймистими й горючими рідинами; технологічне устаткування верстати транспортери ; розливання рідин на різні поверхні; трубопроводи з витоками рідини або газу; електроустаткування електродвигуни і електрощити ;двигун внутрішнього згоряння; тара; стружка деревини. Проведення занять здійснюється на спеціально підготовленій ділянці з забезпеченням необхідних заходів безпеки. Для набуття навичок приведення вогнегасників до дії і у зв’язку з тим що проведення занять по гасінню модельних вогнищ пожежі дорого коштує пропонуємо користуватись вогнегасником який є на об’єкті заповнений водою на половину об’єму корпусу вогнегасника оснастивши його порожнім балоном високого тиску окрім закачаних вогнегасників . Робочий газ повітря або СО2 закачувати до вогнегасника за допомогою зворотного клапана насосом або компресором до 3-8 атм. після чого протягом 15 хв. доки не знизиться тиск його треба використати в навчальних цілях. Цей вогнегасник вигідно використовувати під час практичних занять з персоналом об’єктів тому що: - вода – екологічно чистий продукт і не буде забруднювати довкілля; - вогнегасник не потребує заміни балона високого тиску й відправки на перезарядження що економічно вигідно. Характерні помилки при користування вогнегасниками Під час проведення занять інструктор звертає увагу на допущені помилки вказує способи їх подолання. До найтиповіших помилок можна віднести такі: - неправильно обраний тип вогнегасника не відповідає класу пожежі ; - порушення інструкції з приведення до дії наприклад: перевертання вогнегасника й ударяння об землю головкою неправильна орієнтація вогнегасника під час гасіння; наприклад нахил вертикальної осі і в наслідок цього неповне використання ВР ; - неправильні тактичні прийоми гасіння невірно обрані напрям подання вогнегасної речовини й відстань з якої подається вогнегасна речовина . 9 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Закон України «Про пожежну безпеку»; 2. Правила пожежної безпеки в Україні; 3. ДСТУ 3675-98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань; 4. ДСТУ 3734-98 ГОСТ 30612-99 Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги; 5. ДСТУ 2272-93 ССБП Пожежна безпека. Терміни та визначення; 6. ДСТУ 2273-93 ССБП Пожежна техніка. Терміни та визначення; 7. ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание; 8. Применение огнетушителей в производственных складских и общественных зданиях и сооружениях: Рекомендации .– М.: ВНИИПО 1986 – 31 с.; 9. Использование огнетушителей на автотранспортных средствах: Рекомендации . – М.: ВНИИПО 1986. – 10 с.; 10. Методичний посібник з питань експлуатації та застосування вогнегасників. – К.: УкрНДІПБ МВС України ДПТ України 1997. – 149 с. ДОДАТОК А ПАРАМЕТРИЧНИЙ РЯД ПЕРЕНОСНИХ ВОГНЕГАСНИКІВ ТА ПОКАЗНИКИ ЇХ ЯКОСТІ ЗГІДНО З ДСТУ 3675 Тип вогнегасника Показник якості Клас пожежі Вогнегасна здатність Кількість вогнегасної речовини Тривалість приведення до дії с не більше Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини с не менше Мінімальна довжина струменя вогнегасної речовини м не менше А В С Е А В Е Порошковий 5 ВП-12 12 кг 14 4 5 +* + + + 6А 144 В 1 кВ ВП-9 9 кг 14 4 5 +* + + + 4А* 144 В ВП-6 6 кг 14 3 5 +* + + + 3А* 89 В ВП-5 5 кг 14 3 5 +* + + + 3А* 89 В ВП-2 2 кг 8 3 0 +* + + + 1А* 21 В Водопінний *** ВВП-9 9 л 40 3 5 + + - -** 2А 89 В - ВВП-6 6 л 30 3 0 + + - -** 1А 55 В Водяний ВВ-9 9 л 40 3 5 + - - -** 2А - Газовий вуглекислотний ВГВ-5 5 кг 8 - + + + - 34 В 1 кВ ВГВ-2 2 кг 8 - + + + - 21 В * Заряд вогнегасного порошку придатного для гасіння пожеж класів А В С ** Застосування небезпечне для життя *** Без спеціальних добавок не придатний для застосування при температурі менше 5 0С. ДОДАТОК Б ПАРАМЕТРИЧНИЙ РЯД ПЕРЕСУВНИХ ВОГНЕГАСНИКІВ ТА ПОКАЗНИКИ ЇХ ЯКОСТІ ЗГІДНО З ДСТУ 3734 Тип вогнегасника Показник якості Клас пожежі Вогнегасна здатність Кількість вогнегасної речовини Тривалість приведення до дії с не більше Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини с не менше Мінімальна довжина струменя вогнегасної речовини м не менше А В С Е А В Е Порошковий 10  для закачаних вогнегасників і 20 с для вогнегасників з газовим балоном ВП-100 100 кг 20 6 +* + + + 15А 337 В 1 кВ ВП-50 50 кг +* + + + 10А 233 В ВП-25 25 кг +* + + + 6А 183 В Водопінний ВВП-100 100 л 60 6 + + - -** 6А 233 В - ВВП-50 50 л + + - -** 4А 183 В Газовий вуглекислотний ВГВ-56 56 кг 10 20 4 - + + + - 144 В 1 кВ ВГВ-42 42 кг - + + + - 89 В ВГВ-18 18 кг - + + + - 70 В * Заряд вогнегасного порошку придатного для гасіння пожеж класів А В С ** Застосування небезпечне для життя *** Без спеціальних добавок не придатний для застосування при температурі менше 5 0С. ДОДАТОК В КАТЕГОРІЇ ПРИМІЩЕНЬ І БУДІВЕЛЬ ЩОДО ВИБУХОПОЖЕЖНОЇ ТА ПОЖЕЖНОЇ НЕБЕЗПЕКИ Категорія приміщення Характеристика речовин і матеріалів які перебувають в обігу у приміщенні А вибухопожежо-небезпечна Горючі гази легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 0С в такій кількості що можуть утворювати вибухонебезпечні паро-газоповітряні суміші при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні що перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою киснем повітря або один з одним в такій кількості що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа Б вибухопожежо-небезпечна Горючий пил або волокна легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 0С горючі рідини в такій кількості що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні що перевищує 5 кПа В пожежонебезпечна Горючі і важкогорючі рідини тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали в тому числі пил і волокна речовини і матеріали які здатні при взаємодії з водою киснем повітря або один з одним тільки горіти за умови що приміщення в яких вони є або перебувають в обігу не відносяться до категорій А і Б Г Негорючі речовини і матеріали в гарячому розпеченому або розплавленому стані процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла іскор і полум’я; горючі гази рідини і тверді речовини які спалюються або утилізуються як паливо Д Негорючі речовини і матеріалами в холодному стані. Допускається відносити до категорії Д приміщення в яких є горючі рідини в системах змащування охолодження і гідроприводу обладнання в яких не більше 60 кг в одиниці обладнання за тиску не більше 0 2 мПа кабельні електропроводки до обладнання окремі предмети меблів на місцях ДОДАТОК Г ПРИДАТНІСТЬ ВОГНЕГАСНИКІВ ДО ГАСІННЯ ПОЖЕЖ РІЗНИХ КЛАСІВ ТА ДІАПАЗОНИ ТЕМПЕРАТУР ЇХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ Тип вогнегасника Придатність до гасіння пожеж класів Діапазон температур експлуатації не менше А В С Е Порошковий + + + + від мінус 20 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 30 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 40 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 55 ?С до плюс 55 ?С Водоводопінний + + - -* від плюс 5 ?С до плюс 55 ?С або від 0 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 10 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 20 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 30 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 40 ?С до плюс 55 ?С Водяний + +** - -* від плюс 5 ?С до плюс 55 ?С або від 0 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 10 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 20 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 30 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 40 ?С до плюс 55 ?С Газовий вуглекислотний - + - + від мінус 20 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 30 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 40 ?С до плюс 55 ?С Газовий хладоновий + + + + від мінус 20 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 30 ?С до плюс 55 ?С або від мінус 40 ?С до плюс 55 ?С Примітка. Знак “+” означає придатність вогнегасника для гасіння пожежі даного класу; знак “-” означає непридатність для гасіння пожежі даного класу * Застосування небезпечне для життя людини ** Для водяних вогнегасників із зарядом води з добавками що забезпечують гасіння пожеж класу В ДОДАТОК Д КОЕФІЦІЄНТИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВОГНЕГАСНИКІВ ЗА ЇХ ВОГНЕГАСНОЮ ЗДАТНІСТЮ ЩОДО ГАСІННЯ МОДЕЛЬНИХ ВОГНИЩ ПОЖЕЖІ КЛАСІВ А ТА В Тип вогнегасника та маса об’єм вогнегасної речовини в його корпусі Коефіцієнт ефективності вогнегасника за його вогнегасною здатністю щодо гасіння модельного вогнища пожежі класу А класу В Водяний ВВ-2 ВВ-3 ВВ-6 ВВ-5 ВВ-9 ВВ-12 2 2 2 4 6 2? 3? 4? 7? 12? Водоводопінний ВВП-6 ВВП-9 ВВП-12 ВВП-50 ВВП-100 2 4 6 12 18 4 7 12 15 19 Газовий вуглекислотний ВГВ-2 ВГВ-3 5 ВГВ-5 ВГВ-18 ВГВ-28 ВГВ-56 0 0 0 0 0 0 2 3 3 6 7 12 Газовий хладоновий ВГХ-2 ВГХ-4 ВГХ-6 2 2 2 2 3 4 Порошковий ВП-2 ВП-6 ВП-5 ВП-9 ВП-12 ВП-25 ВП-50 ВП-100 2 6 8 12 18 30 45 2 7 12 12 15 19 31 ? Для водяних вогнегасників із зарядом води з добавками що забезпечують гасіння пожеж класу В ДАТОК Е РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРЕНОСНИХ ВОГНЕГАСНИКІВ НА ОБ'ЄКТАХ РІЗНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ Тип вогнегасника Рекомендації щодо застосування Клас можливої пожежі Порошковий * ВП-9 Для захисту промислових об’єктів з категоріями приміщень А Б а також В з наявністю горючих газів і рідин . Не рекомендується для використання людьми з обмеженими фізичними можливостями А В С Е ВП- 6 ВП-5 Для захисту об’єктів різного призначення ВП-2 Для захисту дорожніх транспортних засобів і житлового сектору. Рекомендується для використання людьми з обмеженими фізичними можливостями Водоводопінний Для захисту об’єктів різного призначення Для захисту об’єктів з масовим перебуванням людей особливо дітей людей похилого віку інвалідів людей які мають фізичні вади ВВ-6 та ВВП-6 рекомендовано для використання людьми з обмеженими фізичними можливостями А В ВВП-9 ВВП-6 Водяний** ВВ-6 ВВ-9 Газовий вуглекислотний *** Для пожеж класу Е особливо для приміщень з наявністю ПЕОМ телефонних станцій тощо крім приміщень категорій А та Б В Е ВГВ-3 5 ВГВ-5 Газовий хладоновий*** ВГХ-6 * Застосовувати після евакуації людей з приміщення ** Водяний вогнегасник із зарядом придатним для гасіння пожеж класів А і В *** Застереження щодо застосування газових вуглекислотних і хладонових вогнегасників: при гасінні пожежі в приміщенні необхідно враховувати можливість зниження вмісту кисню в повітрі приміщення нижче граничнодопустимого значення ДАТОК Ж РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРЕНОСНИХ ВОГНЕГАСНИКІВ У ЖИТЛОВОМУ СЕКТОРІ Тип вогнегасника Рекомендації щодо застосування Клас можливої пожежі Порошковий Для житлових будинків індивідуальної забудови особливо за наявності опалення на рідкому чи газовому пальному господарчо-побутових спорудах гаражів та ін. А В С Е Водоводопінний Для житлових будинків індивідуальної забудови за наявності опалення гаражів та господарчо-побутових споруд А В Водяний Для літньо-садових будинків які експлуатуються тільки в теплу пору року А В* Примітка.  Вогнегасники з вогнегасною речовиною без добавок що не дають можливості експлуатації в холодну пору року зберігають у приміщенні що опалюється або замінюють їх на порошкові вогнегасники. * Водяний вогнегасник із зарядом придатним для гасіння пожеж класу В ДОДАТОК З АДРЕСИ ТА ТЕЛЕФОНИ ПІДПРИЄМСТВ – ВИРОБНИКІВ ВОГНЕГАСНИКІВ 1. ЗАТ “Дніпропетровське спецпідприємство “Пожтехніка” 49022 м. Дніпропетровськ вул. Молодогвардійська 2 тел. 0562 23-24-14 23-15-80 факс 23-14-40 2. Чернігівське колективне підприємство “Пожтехніка” 14032 м. Чернігів вул. Бєлова 13 тел. 04622 95-37-41 факс 3-17-93 3. Київське спецпідприємство “Пожтехніка” 04073 м. Київ вул. Фрунзе 152-А тел. 044 468-50-94 468-51-94 468-51-95 4. Одеське спеціальне підприємство “Пожтехніка” 65085 м. Одеса вул. Самольотна 43 тел. 0482 32-50-37 25-45-41 32-87-08 факс 39-59-90 5. Маріупольське акціонерне товариство “Пожзахист” 87500 м. Маріуполь вул. Торгова 9 тел. 0629 33-25-29 33-61-74 33-23-00 факс 33-25-29 6. Відкрите акціонерне товариство “Дубноремтранссервіс” 35612 Рівненська обл. Дубенський р-он с. Варковичи вул. Травнева 8 тел. 03656 4-29-90 факс 4-37-60 7. Відкрите акціонерне товариство “Макіївський завод “Факел” 86100 Донецька обл. м. Макіївка вул. Паркова 7 тел. 06232 3-47-47 факс 30-643 8. Прилуцький орендний завод “Пожмашина” 17583 Чернігівська обл. Прилуцький р-он смт. Ладан тел./факс 0462 10-15-41 9. Сумська виправна колонія №116 40002 м. Суми вул. Роменська 110 тел./факс 0542 22-06-26 25-13-34 10. Шосткінська виправна колонія №66 41132 м. Шостка тел./факс 05449 2-20-25 11. Вільнянське ВАТ “Завод ім. Т. Г. Шевченка” 700000 Запорізька обл. м. Вільнянськ вул. Червоноармійська 5 тел. 06143 2-12-25 5