НАПБ 05.033-2002

НАПБ 05.033-2002 Протипожежний захист складів легкозаймистих та горючих рідин на підприємствах паливно-енергетичного комплексу. Інструкція з проектування, будівництва та експлуатації

Протипожежний захист складів легкозаймистих та горючих рідин на підприємствах паливно-енергетичного комплексу Інструкція з проектування будівництва та експлуатації НАПБ 05.033-2002 1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ Вимоги цієї Інструкції поширюються на проектування будівництво реконструкцію та експлуатацію складів легкозаймистих та горючих рідин підприємств ПЕК що входять до сфери управління Міністерства палива та енергетики України. 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цій Інструкції використовуються посилання на такі нормативні документи: ПУЭ-1986 Правила устройства электроустановок шестое издание . - ?.: Энергоатомиздат 1986; - СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения; - СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация; - СНиП П-4-79 Естественное и искусственное освещение; - ГОСТ 10704-91 Трубы стальные электросварные. Сортамент; - ГОСТ 3262-75 Трубы стальные водогазопроводные. Технические условия; - ГОСТ 9544-93 Арматура трубопроводная. Нормы герметичности затворов; - ГОСТ 14202-69 Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска предупреждающие знаки и маркировочные щитки; - ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством; - ГОСТ 12997-84 Изделия ГСП. Общие технические условия; - ГОСТ 6948-81 Пенообразователь ПО-1. Технические условия; - ДБН В.2.5-13-98 Пожежна автоматика будинків і споруд; - НАПБ В.01.034-99/111 Правила пожежної безпеки в компаніях на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України; - ВБН В.2.2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93 3 кПа; - ВБН В.2.2-58.2-94 Резервуари вертикальні сталеві для зберігання нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93 3 кПа; - ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности; - ГОСТ 1510-84 Нефть и нефтепродукты. Маркировка упаковка транспортирование и хранение; - ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования; - ГОСТ 19433-88 Грузы опасные. Классификация и маркировка; - РД 39-22-113-78 Временные правила защиты от появления статического электричества на производственных установках и сооружениях нефтяной и газовой промышленности; - РД 34.21.122-87 Инструкция по устройству молние-защиты зданий и сооружений. Перелік умовних скорочень крім нормативних: АВР - автоматичне ввімкнення резерву; АУПП - автоматична установка пінного пожежогасіння; год - година; ГР - горюча рідина; ГЩК - головний щит керування; ЛЗР - легкозаймиста рідина; РПВП - розподільний пристрій власних потреб; САК - система автоматичного керування; хв - хвилина; ЦЩК - центральний щит керування; шт. - штука. 3 ОСНОВНІ ПЛАНУВАЛЬНІ Й КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ 3.1 Загальні вимоги 3.1.1 Проектування складів рідинного палива мастил та інших нафтопродуктів на підприємствах паливно-енергетичного комплексу повинно виконуватися відповідно до ВБН В.2.2-58.1-94 та ВБН В.2.2-58.2-94. 3.1.2 Склади з резервуарами мазуту дизельного палива мастил та інших видів нафтопродуктів які розташовані на підприємствах паливно-енергетичного комплексу відносяться до другої групи. 3.1.3 На складах нафтопродуктів які входять до складу енергетичних підприємств допускається зберігати при наземному виді зберігання 2000 м3 ЛЗР або 10000 м3 ГР при підземному зберіганні 4000 м3 ЛЗР або 20000 м3 ГР. При наземному і підземному зберіганні одночасно ЛЗР і ГР загальна приведена місткість такого складу не повинна перевищувати місткості наведеної вище при цьому приведена місткість визначається з урахуванням: 1 м3 ЛЗР прирівнюється до 5 м3 ГР при наземному зберіганні. Проектування складів місткістю більше вказаних вище повинно здійснюватися за нормами проектування складів першої групи. 3.1.4 Територія складу нафтопродуктів повинна бути огороджена провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів висотою не нижче 2 м якщо склад розміщується поза територією підприємства. У разі розміщення складу на території підприємства що має огорожу влаштування спеціальної огорожі не потрібне. Необхідність улаштування спеціальної огорожі встановлюється замовником у завданні на проектування. 3.1.5 Під час проектування складів нафти і нафтопродуктів слід передбачати захист від проявів статичної електрики відповідно до РД 39-22-113-78 та блискавки відповідно до РД 34.21.122-87. 3.1.6 По межах резервуарного парку і для під'їзду до площадок зливно-наливних пристроїв слід проектувати проїзди для пожежних машин як правило із проїзною частиною шириною 3 5 м і покриттям перехідного типу. Для зливно-наливних залізничних естакад обладнаних зливно-наливними пристроями з обох боків проїзд для пожежних машин повинен бути кільцевим. 3.1.7 Проїзні дороги на резервуарних складах повинні мати освітлення з'єднуватися з дорогами загального користування утримуватись у справному стані зимою очищатися від снігу. 3.1.8 На територіях складів необхідно періодично скошувати траву і вивозити її за межі складів. 3.1.9 У виробничих приміщеннях і на території складів повинні бути встановлені знаки безпеки згідно зі стандартом. 3.1.10 Тунелі камери засувок і канали трубопроводів слід утримувати в чистоті регулярно очищати від розлитих нафтопродуктів води й інших матеріалів. 3.1.11 Блискавкозахист електричне освітлення складів нафтопродуктів а також охоронне освітлення вздовж периметра повинні бути в справному стані. 3.1.12 На території складів із нафтопродуктами забороняється: - встановлювати тимчасові інвентарні будівлі й побутові вагончики а також зберігати різні матеріали і обладнання які не відносяться до технології перероблення та зберігання нафтопродуктів; - використовувати відкритий вогонь під час оглядів та підігрівання труб а також курити поряд із резервуарами в насосних у камерах засувок і допоміжних приміщеннях. 3.2 Резервуарні парки 3.2.1 Резервуари! парки складів нафтопродуктів як правило повинні розміщуватися на більш низьких відмітках землі відносно відміток території сусідніх населених пунктів підприємств залізниць та автомобільних шляхів загальної мережі. У разі розташування території резервуарних парків на більш високих відмітках відносно цих об'єктів а також розміщення резервуарних парків у прибережній смузі водних об'єктів повинні передбачатися заходи із запобігання розливу рідини під час аварії наземних резервуарів: - улаштування додаткового обвалування або огороджу-вальної стіни; - улаштування відкритого земляного амбара; - улаштування відвідних канав траншей . Технологічні трубопроводи повинні забезпечувати можливість перекачування в разі аварії з резервуарів однієї групи в резервуари іншої групи а за наявності в резервуарному парку однієї групи із резервуара в резервуар. 3.2.2 Для кожної групи наземних резервуарів по периметру повинно передбачатися замкнуте обвалування шириною по верху не менше: - 0 5 м при висоті обвалування менше 2 5 м; - 1 0 м при висоті обвалування 2 5 до 3 0 м; - 2 0 м при висоті обвалування понад 3 0 м; або огороджувальна стіна з негорючих матеріалів розрахована на гідростатичний тиск рідини що розлилась. Висота обвалування або огороджувальної стіни кожної групи резервуарів визначається розрахунком і повинна бути на 0 2 м вище рівня розрахункового об'єму рідини що розлилась але не менше 1 м для резервуарів об'ємом менше 10000 м3 і 1 5 м для резервуарів об'ємом 10000 м3 і більше. Вільний від забудови об'єм обвалованої території який утворюється між внутрішніми укосами обвалування або огороджувальної стіни повинен прийняти розрахунковий об'єм рідини яка розлилась що дорівнює одному найбільшому за об'ємом резервуарові в групі. У разі розташування тільки одного резервуара на обвалованій площадці її вільний об'єм повинен розраховуватися на об'єм цього резервуара. Відстань від стінок резервуарів до нижньої кромки внутрішніх схилів обвалування або до огороджувальних стін належить приймати не менше: - 3 м для резервуарів об'ємом менше 10000 м3; - 6 м для резервуарів об'ємом 10000 м3 і більше. 3.2.3 У межах однієї групи кожний резервуар об'ємом 20000 м3 і більше або кілька менших резервуарів сумарною місткістю 20000 м3 повинні відокремлюватися від інших резервуарів групи внутрішнім земляним валом або стінами висотою 0 8м для резервуарів місткістю менше 10000 м3 і 1 3 м для резервуарів місткістю 10000 м3 і більше. 3.2.4 Обвалування підземних резервуарів слід передбачати тільки в разі зберігання в цих резервуарах нафти і мазуту. Об'єм що утворюється між внутрішніми схилами обвалування слід визначати з умови утримання рідини що розлилася в кількості що дорівнює 10% об'єму найбільшого підземного резервуара в групі. 3.2.5 Для переходу через обвалування або огороджувальну стіну а також для входу на осипання резервуарів необхідно передбачати чотири сходи-переходи для групи резервуарів не менше двох для резервуарів що стоять окремо і одного входу на осипання. 3.2.6 Вузли засувок слід розташовувати із зовнішнього боку обвалування огороджувальної стіни груп або резервуарів що стоять окремо. Корінний запірний пристрій слід розташовувати безпосередньо біля резервуарів. 3.2.7 Усередині обвалування групи резервуарів допускається прокладання інженерних комунікацій що обслуговують тільки резервуари даної групи. Трубопроводи прокладені всередині обвалування не повинні мати фланцевих з'єднань за винятком місць приєднання арматури із застосуванням негорючих прокладок. Трубопроводи не повинні перетинати обвалування площадок крім тих до резервуарів яких вони підведені. 3.2.8 У разі прокладання трубопроводів крізь обвалування у місці проходу труб повинна забезпечуватися герметичність. 3.2.9 Установлення електрообладнання і прокладання електрокабельних ліній усередині обвалування не допускаються за винятком електроприводу корінного запірного пристрою та Інших пристроїв що є обладнанням власне резервуара пристроїв контролю і автоматики приладів місцевого освітлення. Всі ці пристрої повинні виконуватись у вибухозахищеному виконанні. 3.2.10 Транзитне прокладання трубопроводів електропроводок і кабельних ліній через сусідні обвалування групи резервуарів не допускається. 3.2.11 Обвалування стінки їх перехідні містки сходи огорожі повинні постійно утримуватись справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними утрамбованими та посиланими піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибирати а місця розлиття посипати піском. 3.2.12 Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою сріблястою фарбою для запобігання дії сонячного проміння. 3.2.13 При прокладці або заміні трубопроводів які проходять через обвалування наземних резервуарів прориті траншеї після закінчення робіт повинні бути негайно засипані й обвалування відновлене. 3.2.14 На кожний резервуар необхідно складати технологічну карту в якій вказуються номер резервуара його тип призначення максимальний рівень наливання мінімальний залишок швидкість наповнювання і випорожнювання. 3.2.15 У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль справності дихальних клапанів та вогнезагороджувачів. При температурі повітря вище 0°С перевірка повинна проводитись не рідше одного разу на місяць а нижче 0 °С не рідше двох разів на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищуватися від льоду. Під час огляду резервуарів відбирання проб або замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування які унеможливлюють іскроутворення в разі ударів. 3.2.16 Люки що служать для вимірювання рівня та відбирання проб із резервуарів повинні мати герметичні кришки а отвори для вимірів кільце з металу яке унеможливлює іскроутворення. 3.2.17 Підігрівати в'язкі та застигаючі нафтопродукти в резервуарах у встановлених межах дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше 0 5 м. 3.2.18 Для резервуарів де зберігаються сірчисті нафтопродукти повинен бути розроблений графік планових робіт із очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза. 3.2.19 У разі виникнення тріщин у швах стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений. 3.2.20 Ремонт резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини від'єднання від нього трубопроводів відкриття усіх люків ретельного очищення пропарювання та промивання відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації. 3.2.21 Перед ремонтом резервуарів необхідно їх а також усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах накрити повстю просоченою антипіренами влітку повсть змочити водою . Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів. Електро- та газозварювальні роботи повинні проводитись із оформленням наряду-допуску а місця їх виконання забезпечуються первинними засобами пожежогасіння. 3.2.22 Стаціонарні установки пожежогасіння наземних металевих резервуарів повинні бути у справному стані. 3.3 Зливно-наливні естакади 3.3.1 Площадка зайнята зливно-наливною естакадою повинна мати тверде водонепроникне покриття огороджене по периметру бортиком висотою 200 мм і мати ухил не менше 2 % у бік лотків які в свою чергу повинні передбачатись з ухилом 0 5 % до збірних колодязів приямків розташованих на відстані не більше 50 м. 3.3.2 Зливно-наливні естакади слід розміщувати на прямій горизонтальній ділянці залізничної колії. 3.3.3 Протяжність залізничних зливно-наливних естакад визначається залежно від кількості одночасно оброблюваних цистерн але повинна бути не більше максимальної довжини одного маршрутного состава залізничних цистерн. 3.3.4 Довжину тупикової залізничної колії із зливно-наливними пристроями або естакадою слід збільшувати на ЗО м для можливості розчеплення состава в разі пожежі рахуючи від крайньої цистерни розрахункового маршрутного состава до упорного бруса. 3.3.5 Відстань від осі залізничних колій складу або підприємства по яких передбачається рух локомотивів до осі найближчої колії зі зливно-наливною естакадою повинна бути не менше 20 м якщо температура спалаху рідин що зливаються 120 °С і нижче і не менше 10 м якщо температура спалаху вище 120 °С і мазуту. Не допускається передбачати залізничну колію зі зливно-наливною естакадою для наскрізного проїзду локомотивів. 3.3.6 Зливно-наливні пристрої для рідин повинні бути закритими як правило безшланговими у вигляді систем шарнірно-зчленованих труб і телескопічних пристроїв. Для нафтопродуктів з температурою спалаху вище 120 С і мазуту допускаються відкриті зливні пристрої з використанням міжрейкових або бокових жолобів закритих знімними плитами. Проміжні резервуари для мазуту і масел повинні розміщуватись як правило із зовнішнього боку залізничних колій зі зливно-наливною естакадою так і під залізничними коліями. 3.3.7 Зливно-наливні естакади повинні мати драбини з негорючих матеріалів що розміщуються в торцях та мають ширину 0 7 м і ухил не більше 45°. 3.3.8 У відкритих зливних пристроях на зливних естакадах необхідно передбачати встановлення гідравлічних затворів. 3.3.9 Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть застосовуватись акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні. 3.3.10 Зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів які унеможливлюють іскроутворення від удару. 3.3.11 Залізничні шляхи естакади трубопроводи телескопічні труби наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком. 3.3.12 На зливних естакадах рідкого палива нафтопродуктів лотки мають бути постійно закритими негорючими плитами а в місцях зливання залізничних цистерн -відкидними кришками. 3.3.13 Бетоновані площадки естакад і їхні бортові огородження від розтікання нафтопродуктів слід періодично ремонтувати для запобігання вибоїнам і тріщинам. 3.3.14 Перед початком зливних операцій необхідно перевіряти правильність відкривання усіх зливних пристроїв і засувок щільність з'єднань усіх зливних шлангів або труб на причалах а також берегових пристроїв заземлення нафтоналивних суден. Після зливних операцій необхідно прибрати розлиті нафтопродукти. 3.3.15 Під час зливання рідких нафтопродуктів повинні використовуватися переносні лотки або кожухи для недопущення розбризкування. 3.3.16 Під час з'єднування або роз'єднування трубопроводів а також відкривання зливних пристроїв у залізничних цистернах повинні використовуватись інструмент фланцеві й муфтові з'єднання які не утворюють іскор. 3.3.17 Забороняється рух тепловозів залізничними коліями зливних естакад. Залізничні цистерни під зливання повинні подаватись і виводитися плавно без поштовхів і ривків. 3.3.18 Застиглі нафтопродукти повинні підігріватися тільки парою або в спеціальних тепляках. Під час розігрівання мазуту в залізничних цистернах відкритим паровим приладдям його слід вмикати в роботу тільки після повного занурення шланга в мазут. Підігрівання у цистернах і в інших ємностях лотках має бути на 15 °С нижче за температуру спалаху цих нафтопродуктів але не вище за +90 °С. 3.3.19 Для зливання нафтопродуктів та інших горючих рідин які мають температуру спалаху нижче 120 °С за винятком мазуту зливні пристрої повинні бути закритого виконання гнучкий шланг із наконечником або фланцеве з'єднання . Довжина шланга має бути такою щоб можна було опускати його до дна залізничної цистерни. Наконечники фланці шлангів повинні виготовлятися з іскробез-печних матеріалів. Нижнє зливання ЛЗР нафтопродуктів допускається тільки через герметизовані зливні пристрої. Забороняється зливання указаного палива у відкриті лотки. 3.3.20 У разі надходження на склад рідкого палива з температурою спалаху нижче 45 °С його зливання забороняється. 3.3.21 Забороняється зливання мазуту дизельного палива та інших нафтопродуктів на залізничних зливних естакадах під час грози. 3.3.22 При зливних операціях забороняється: - виконувати електрогазозварювальні роботи та користуватися відкритим вогнем ближче ЗО м; - застосовувати для освітлення переносні електролампи відкритого виконання крім акумуляторних у вибухобез-печному виконанні. 4 МАЗУТОНАСОСНІ Й МАЗУТОПРОВОДИ 4.1 Мазутонасосні за пожежною небезпекою відносяться до категорії В і проектуються в конструкціях II ступеня вогнестійкості. 4.2 Приміщення масло- і мазутонасосних розміщених в одній будівлі повинні розділятися протипожежною стіною і мати окремі виходи. 4.3 Підлога в приміщеннях мазутного господарства повинна бути з негорючих матеріалів і виконуватися з нахилом не менше 0 5% до приямків для збирання нафтопродуктів. 4.4 У разі розміщення вузлів засувок в окремому приміщенні воно повинно відокремлюватися від приміщення для насосів протипожежною перегородкою 1-го типу в будівлях І та II ступенів вогнестійкості й 2-го типу в будівлях ІІІа ступеня вогнестійкості та мати вихід назовні. Двері між цими приміщеннями повинні бути протипожежними 2-го типу що самозачиняються. 4.5 У місцях розташування вузлів засувок належить передбачати в підлозі лоток для відведення стоків у закритий збірник або в колодязь із гідравлічним затвором у мережі виробничої каналізації. 4.6 У місцях проходу труб крізь внутрішні стіни насосних належить передбачати ущільнювальні пристрої. 4.7 На всмоктувальних і напірних мазутопроводах не ближче 10 м від стін мазутонасосних поза мазутонасосними слід передбачати встановлення ручних засувок. 4.8 На мазутопроводах повинна застосовуватися сталева арматура І класу герметичності за ГОСТ 9544-93. 4.9 На мазутопроводах слід застосовувати фланцеві з'єднання типу «шип-паз» які повинні закриватися кожухами з негорючих матеріалів. 4.10 Мазутопроводи слід передбачати з посилених безшовних сталевих труб на тиск відповідно Ру 0 4; 0 6 і 0 8 МПа 40 60 і 80 кгс/см2 при температурі до 200 °С. 4.11 Підлогу кабельних споруд розподільних пристроїв зблокованих із будівлею мазутонасосної належить передбачати вище рівня заглибленої частини підлоги мазутонасосної не менш ніж на 0 1 м. 4.12 Вихідні люки з кабельних споруд та інші прорізи в підлозі приміщення мазутонасосних належить обгороджувати бортиками заввишки не менше 0 1 м. 4.13 Прокладання кабелів крізь перекриття в мазуто-насосній належить передбачати в трубах при цьому кінці труб повинні підніматися над рівнем підлоги не менш ніж на 0 1 м і мати ущільнення. 4.14 У будівлях головних корпусів на вводах мазуто-проводів слід передбачати встановлення електрозасувок керування якими повинно передбачатися з блочного щита та з місця встановлення цих засувок. 4.15 Прокладання мазутопроводів до котлів належить передбачати всередині котельного відділення за винятком підвальних приміщень. 4.16 Мазутопроводи котельні повинні бути покриті негорючою теплоізоляцією а в разі прокладання з обігрівальним супутником виконуватись у спільній ізоляції з ним. 4.17 Усі Мазутопроводи в разі встановлення на них електрифікованої апаратури повинні бути заземлені а фланцеві з'єднання обладнані струмопровідною перемичкою. 4.18 У приміщеннях мазутонасосних слід передбачати встановлення автоматичних газоаналізаторів зблокованих з аварійною вентиляцією та системою технологічної сигналізації з виведенням сигналів на щит керування з постійним перебуванням персоналу. 4.19 Усередині котельних відділень на вхідних засувках напірних і зворотних лініях мазутопроводів повинні бути вивішені таблички "Закрити в разі пожежі". Забороняється захаращувати підходи до вказаних засувок деталями обладнання й матеріалами. На мазутопроводах слід застосовувати тільки сталеву арматуру з ущільнювальними кільцями з матеріалу котрий при терті та ударах не утворює іскор. 4.20 Розлитий мазут і той що протік унаслідок порушення щільності сальників арматури форсунок або трубопроводів повинен бути присипаний піском і негайно прибраний. Місця де був пролитий мазут необхідно добре протерти. 4.21 На мазутопроводах слід застосовувати й експлуатувати тільки негорючу теплоізоляцію. 4.22 Треба унеможливити потрапляння мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів а також на гарячі поверхні обладнання. В разі потрапляння в аварійних випадках мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів слід негайно вжити заходів для усунення його з теплоізоляції. У цих випадках ділянки теплоізоляції необхідно очистити гарячою водою або парою а якщо це не допомагає в разі глибокого проникнення в теплоізоляцію ця ділянка теплоізоляції повинна бути повністю замінена. 4.23 Періодично але не рідше одного разу на півроку слід проводити візуальний огляд стану теплоізоляції трубопроводів та обладнання. Виявлені порушення повинні бути відмічені в журналі дефектів і неполадок з обладнанням. Особливої уваги потребують місця де є відшарування теплової ізоляції трубопроводів із високою температурою теплоносія оскільки потрапляння на ці місця горючих рідин та проникнення їх у теплоізоляцію призводить до самозагоряння. 4.24 Забороняється проводити зварювальні та інші вогненебезпечні роботи на діючому вибухо- і пожежонебезпечному обладнанні установок. 4.25 Усі вогненебезпечні роботи на обладнанні насосних і мазутопроводах повинні проводитися тільки з оформленням нарядів з урахуванням вимог розділу 12.2 НАПБ В.01. 034-99/111. Під час виконання вогневих робіт у приміщенні насосного відділення спалимі конструкції та обладнання в радіусі 5 м повинні бути очищені від відкладень ЛЗР і ГР та надійно захищені металевим екраном азбестом або змочені водою а також необхідно вжити заходів проти розлітання іскор і потрапляння їх на інші спалимі конструкції розташовані нижче площадки і поверхи. В разі можливості потрапляння іскор на розташовані нижче площадки і поверхи на цих відмітках треба поставити спостерігачів. 4.26 Забороняється прокладання та експлуатація мазутопроводів нижче нульової відмітки обслуговування головного корпусу електростанції. 4.27 Усі трубопроводи повинні мати розпізнавальне фарбування й кольорові кільця залежно від властивостей речовини яка транспортується відповідно до чинних державних стандартів а у приміщеннях і на обладнанні повинні бути знаки безпеки. Мазутопроводи необхідно фарбувати в коричневий розпізнавальний колір. 5 ВИБІР ЗАСОБІВ І УСТАНОВОК ПОЖЕЖОГАСІННЯ 5.1 На складах нафти і нафтопродуктів як правило слід передбачати установки пожежогасіння повітряно-механічною піною середньої кратності: - стаціонарні автоматичного пожежогасіння; - стаціонарні неавтоматичного пожежогасіння; - пересувні. 5.2 Стаціонарні установки автоматичного пожежогасіння слід передбачати: - для гасіння пожежі наземних резервуарів номінальним об'ємом 5000 м3 і більше; - для гасіння пожежі будівель і приміщень насосних складів нафти і нафтопродуктів площею підлоги 300 м2 і більше; - для гасіння пожежі закритих складів ЛЗР і ГР а також приміщень з установками регенерації масла площею підлоги 500 м2 і більше; - для гасіння приміщень цехів фарбувальних просочування і лакування деталей фарбоприготувальних лако-приготувальних в яких застосовуються ЛЗР і ГР та цехових насосних для перекачування лакофарбувальних матеріалів площею підлоги 500 м2 і більше. 5.3 Стаціонарні установки неавтоматичного пожежогасіння слід передбачати: - для гасіння пожежі підземних резервуарів об'ємом 5000 м3 і більше; - для гасіння пожежі зливно-наливних пристроїв для залізничних і автомобільних цистерн на складах І та II категорій. 5.4 На наземних резервуарах місткістю від 1000 до 3000 м3 включно слід установлювати піногенератори у верхній або нижній частинах резервуара залежно від прийнятого способу пожежогасіння сухі трубопроводи зі з'єднувальними головками для приєднання пожежної техніки виведені на обвалування. Число піногенераторів визначається розрахунком але їх повинно бути не менше двох. 5.5 Резервуари заввишки 12 м і більше включаючи висоту підсипки під дном слід обладнувати стаціонарними кільцями водяного зрошення які розміщуються під кільцями жорсткості. 5.6 Пересувні установки пожежогасіння слід передбачати для гасіння пожежі: - наземних і підземних резервуарів місткістю менше 5000 м3; - продуктових насосних що розміщуються на площадках відкритих або під навісом ; - зливно-наливних пристроїв залізничних і автомобільних цистерн на складах II категорії якщо немає на складі резервуарів місткістю 5000 м3 і більше та складах III категорії; - насосних для перекачування ГР площею підлоги менше 500 м2; - закритих складів ЛЗР і ГР площею менше 500 м2. Для гасіння пожежі вказаних будівель і приміщень а також наземних резервуарів місткістю менше 5000 м3 до 1000 м3 включно за техніко-економічного обґрунтування можуть передбачатися стаціонарні установки автоматичного або неавтоматичного пожежогасіння. 5.7 Стаціонарна установка охолодження складається з горизонтального секційного кільця зрошення зрошувального трубопроводу з пристроєм для розпилення води і створення водяної завіси для захисту дихальних клапанів перфорація дренчерні головки що розміщуються у верхньому поясі резервуара сухих стояків і горизонтальних трубопроводів що з'єднує секційне кільце зрошування з мережею протипожежного водопроводу і засувок з ручним приводом що розміщуються за обвалуванням для регулювання подачі води в разі пожежі на охолодження всієї поверхні резервуара або будь-якої її чверті або половини рахуючи по периметру залежно від розташування резервуарів у групі. 5.8 Стаціонарною установкою охолодження резервуарів слід обладнувати: - наземні резервуари зі стаціонарною покрівлею або понтоном об'ємом 5000 м3 і більше крім наземних резервуарів із теплоізоляцією з негорючих матеріалів ; - резервуари з плаваючою покрівлею об'ємом 50000 м3 і більше. Для забезпечення охолодження резервуарів у разі пожежі слід передбачати кільцевий протипожежний водопровід навколо резервуарного парку. 5.9 Витрату води на охолодження наземних вертикальних резервуарів слід визначати: - резервуара зі стінкою висотою 12 м і менше який горить та резервуарів з плаваючою покрівлею 0 5л/с на 1 м довжини окружності резервуара; - сусідніх резервуарів зі стінками висотою 12 м і менше та резервуарів з плаваючою покрівлею - 0 2 л/с на 1 м половини окружності. 5.10 Розрахункову тривалість охолодження резервуарів того що горить і сусіднього з ним слід приймати: - наземних вертикальних резервуарів під час гасіння пожежі стаціонарною установкою 3 год пересувною 6 год. 5.11 Обладнання установок охолодження резервуарів слід розміщувати в приміщеннях насосних та вузлів керування АУПП. 5.12 Для установок пожежогасіння витрати вогнегасних засобів визначаються виходячи з інтенсивності їх подачі. Для установок пінного пожежогасіння інтенсивність подачі розчину піноутворювача слід приймати: 0 08 л/с·м2 під час гасіння нафти і нафтопродуктів з температурою спалаху 28 °С і нижче піною середньої кратності піноутворювачами загального призначення та піною низької кратності; 0 05 л/с·м2 під час гасіння нафти і нафтопродуктів з температурою спалаху вище 28 °С піною середньої кратності піноутворювачами загального призначення. Розрахунковий час гасіння слід приймати: - для стаціонарних установок 10 хв; - для пересувних 15 хв. 6 АВТОМАТИЧНІ УСТАНОВКИ ПІННОГО ПОЖЕЖОГАСІННЯ МАЗУТНИХ РЕЗЕРВУАРІВ 6.1 Загальні положення 6.1.1 АУПП мазутних резервуарів включає в себе установку пінного пожежогасіння і систему її автоматичного керування. 6.1.2 Інерційність АУПП проміжок часу від моменту виявлення пожежі сповіщувачем до початку надходження піни в резервуар із найбільш віддаленого та високо розміщеного генератора піни не повинна перевищувати 3 хв. 6.1.3 Гасіння пожежі в мазутних резервуарах належить виконувати повітряно-механічною піною середньої кратності кратність 70-100 для приготування якої повинен використовуватися піноутворювач ПО-1 який відповідає вимогам ГОСТ 6948-81 або інші аналогічні за своїми якостями піноутворювачі. 6.1.4 Витрати води і піноутворювача на гасіння пожежі належить визначати виходячи з інтенсивності подачі розчину 94% води і 6% піноутворювача який становить 0 05 л/с-м2 дзеркала випаровування мазуту та розрахункового часу гасіння пожежі 10 хв. Площу дзеркала випаровування належить приймати рівною: - у наземних резервуарах із стаціонарною покрівлею та резервуарах із понтоном і в підземних резервуарах площі горизонтального перерізу резервуара; - у резервуарах з плаваючою покрівлею площі кільцевого простору між стінкою резервуара і бар'єром для огородження піни на плаваючій покрівлі ; - для горизонтальних наземних резервуарів місткістю більше 100 м3 площі резервуара в плані місткістю 100 м3 і менше площі перерізу горловини; - для зливно-наливних залізничних естакад - площі естакади по зовнішньому контуру споруди включно із залізничною колією але в усіх випадках не більше 1000 м2; - для мазутонасосних площі підлоги насосного відділення. 6.1.5 Запас піноутворювача і води для приготування розчину піноутворювача належить приймати з умови забезпечення трикратної витрати розчину на одну пожежу. Для приготування розчину піноутворювача як правило належить використовувати питну воду яка відповідає вимогам ГОСТ 2874-82. Допускається в разі обґрунтування для установок із роздільним зберіганням води і піноутворювача використовувати технічну воду яка не містить нафтопродуктів механічних домішок та агресивних до складу піноутворювача хімічних речовин. Питна вода для приготування розчину піноутворювача повинна подаватися в резервуар із розривом струменя. 6.1.6 За стійкістю до кліматичного впливу конструктивне виконання АУПП повинно відповідати виконанню 0 категорії І за ГОСТ 12997-84 але для роботи при температурі від мінус 50 °С до +50 °С. Установки повинні забезпечувати міцність і герметичність при пробному тиску 1 5МПа 15 кгс/см2 та витримувати вібрацію до 25 Гц із амплітудою коливання не менше 0 1 мм. 6.1.7 Під час проектування АУПП належить застосовувати обладнання і пристрої які випускаються серійно з урахуванням Рекомендацій по вибору і застосуванню приладів обладнання та інших виробів у проектах устано вок пожежогасіння і пожежної сигналізації. 6.1.8 Герметичність затворів запірної трубопровідної арматури повинна прийматися за І класом згідно з ГОСТ 9544-93. 6.1.9 Для обслуговування генераторів піни і пожежних сповіщувачів належить передбачати площадки зі сходами. 6.1.10 Трубопроводи трубопровідна арматура і обладнання системи АУПП повинні бути пофарбовані відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 і ГОСТ 14202-69. 6.2 Склад АУПП 6.2.1 У складі АУПП необхідно передбачати: - пожежну насосну станцію; - резервуари для зберігання піноутворювача розчину піноутворювача і води; - трубопроводи обладнані гідрантами в колодязях; - запірно-пускові пристрої; - генератори піни; - систему автоматичного керування що наведена в додатку 9. Принципова технологічна схема АУПП наведена у рекомендованому додатку 2. 6.2.2 Заповнення водою і підживлення резервуарів водою або розчином піноутворювача повинні передбачатися від загальностанційного або міського водогону. 6.2.3 Розчин піноутворювача може готуватися заздалегідь і зберігатись у резервуарах або готуватись автоматично за допомогою дозувального пристрою. 6.2.4 Технологічна схема трубопроводів і арматура повинні передбачати можливість періодичного перемішування готового розчину піноутворювача в резервуарах і мережі підвідних трубопроводів у процесі експлуатації АУПП. 6.2.5 Підвідні трубопроводи повинні бути як правило постійно заповненими розчином піноутворювача. Підвідні живильні та розподільні трубопроводи повинні передбачатись із урахуванням незамерзання у них розчину піноутворювача. 6.3 Пожежна насосна станція 6.3.1 Проектування пожежних насосних станцій належить виконувати згідно з розділом 7 СНиП 2.04.02-84 і розділом 1.2 ДБН В.2.5-13-98. 6.3.2 У пожежній насосній станції необхідно передбачати: - насоси для подачі розчину піноутворювача і води; - резервуари для зберігання розчину піноутворювача або води і піноутворювача; - насоси подачі піноутворювача; - дозувальні пристрої; - імпульсний пристрій для підтримання тиску в підвідних трубопроводах або пневмобак; - насоси циркуляції піноутворювача в резервуарах і мережі подачі розчину піноутворювача в пневмобак і піноутворювача в резервуари; - дренажні насоси; - запірну та регулювальну арматуру засувки зворотні клапани манометри регулятори тиску ; - підйомно-транспортне обладнання. Принципова технологічна схема пожежної насосної станції з подачею готового розчину піноутворювача наведена в рекомендованому додатку 3. Принципова технологічна схема пожежної насосної станції з насосами подачі піноутворювача з дозувальними пристроями наведена у рекомендованому додатку 4. 6.3.3 Насоси при максимальній розрахунковій витраті розчину піноутворювача повинні забезпечувати тиск перед генераторами піни встановленими на мазутних резервуарах не менше 0 4 і не більше 0 6 МПа 4-6 кгс/см2 . 6.3.4 Тиск у мережі трубопроводів не повинен перевищувати 1 МПа 10 кгс/см2 . 6.3.5 Установлення насосів належить передбачати під заливом з урахуванням мінімального експлуатаційного рівня у резервуарі. Мінімальний експлуатаційний рівень це рівень який забезпечує трикратний запас води або розчину піноутворювача з урахуванням кавітаційного підпору над всмоктувальним патрубком у резервуарі. 6.3.6 Всмоктувальна і напірна лінії кожного насоса обладнуються запірною арматурою з ручним керуванням. На напірній лінії між насосом і засувкою встановлюється зворотний клапан. 6.3.7 Для дозування піноутворювача по схемі рекомендованого додатка 4 необхідно передбачати насоси подачі піноутворювача з дозувальними пристроями шайбами діафрагмами насоси-дозатори. Насосів подачі піноутворювача належить приймати два в т.ч. один резервний . За наявності кількох резервуарів які потребують різної кількості розчину піноутворювача продуктивність насосів подачі піноутворювача належить приймати за найбільшою витратою піноутворювача яка потрібна для гасіння резер-вуара найбільшої місткості. 6.3.8 Для підтримання тиску в підвідних трубопроводах АУПП 0 05-0 15 МПа 0 5-1 5 кгс/см2 належить передбачати імпульсний пристрій або пневмобак заповнений розчином піноутворювача та стисненим повітрям. Місткість пневмобака приймається із розрахунку 1 0м3 на 5 км довжини зовнішніх трубопроводів. Підживлення пневмобака повітрям належить передбачати від компресора який вмикається вручну. Ввімкнення та вимкнення насосів подачі розчину піноутворювача в пневмобак необхідно передбачати автоматичними в разі зниження і відновлення тиску в пневмобаку до номінального значення. Належить приймати два насоси в т.ч. один резервний . Пневмобак належить обладнати запобіжним клапаном колонкою покажчика рівня трубчастого типу електроконтактним манометром зворотним клапаном люком огляду і очищення бака. Схема підключення імпульсного пристрою або пневмобака наведена в рекомендованому додатку 5. 6.4 Резервуари 6.4.1 Резервуари для зберігання води піноутворювача або водяного розчину піноутворювача належить приймати залізобетонними підземними. Допускається приймати металеві резервуари тільки в разі коли їхня загальна місткість не перевищує 200 м3. 6.4.2 Для зберігання запасу піноутворювача або його розчину належить передбачати як правило не менше двох резервуарів. Допускається передбачати один резервуар для запасу піноутворювача кількістю до 10 м3 або його розчину кількістю до 50 м3 включно з урахуванням п. 6.3.5 цієї Інструкції. 6.4.3 Резервуари для піноутворювача належить встановлювати як правило в насосній станції або в іншому опалюваному приміщенні. У разі розміщення резервуарів для піноутворювача і його водяного розчину поза приміщеннями в них повинна передбачатися позитивна температура в межах від 5° до 20 °С. Під час підігрівання піноутворювача або його розчину в зовнішніх резервуарах максимальна температура нагрівального елемента який стикається з піноутворювачем або його розчином не повинна перевищувати 40 °С. 6.4.4 У разі зберігання води в наземних резервуарах залежно від кліматичних умов необхідне підігрівання води при від'ємних температурах повітря. 6.4.5 Наземні резервуари для зберігання розчину піноутворювача місткістю більш ніж 63 м3 повинні облагоджуватися сходами і огородженнями по покрівлі резервуарів. Відстань між покрівлею резервуара та виступними частинами перекриття або покриття приміщення в якому він установлений повинна бути не менше 1 8 м. 6.4.6 Резервуари для зберігання піноутворювача водяного розчину піноутворювача або води повинні облагоджуватись автоматичними електроконтактними рівнемірами для контролю мінімального та максимального рівнів у них. Резервуари для зберігання піноутворювача повинні бути обладнані покажчиками трубчастого типу. В нижній частині резервуарів для розчину піноутворювача необхідно передбачати перфорований трубопровід для заповнення резервуара піноутворювачем та перемішування розчину. 6.5 Трубопроводи 6.5.1 Проектування трубопроводів системи АУПП повинно виконуватися згідно з ВБН В.2.2-58.1-94 розділом 8 СНиП 2.04.02-84 розділом 4 СНиП И-89-80 і ДБН В.2.5-13-98. 6.5.2 Гідравлічний розрахунок трубопроводів розчину піноутворювача виконується аналогічно до розрахунку мережі водогону. Гідравлічний розрахунок трубопроводів які транспортують піноутворювач виконується з урахуванням його в'язкості. Вихідні дані для розрахунку трубопроводів піноутворювача наведені в рекомендованому додатку 6. 6.5.3 Трубопроводи належить проектувати зі сталевих труб за ГОСТ 10704-91 та ГОСТ 3262-75. 6.5.4 З'єднання трубопроводів приєднання арматури до трубопроводів належить передбачати зварюванням та фланцями. 6.5.5 Підвідні та розподільні трубопроводи АУПП необхідно проектувати кільцевими. 6.5.6 Прокладання розчинопроводів належить передбачати навколо резервуарного парку за межами зовнішнього обвалування або огороджувальних стін парку і на відстані не менше 10 м від залізничних колій зливно-наливної естакади. 6.5.7 До надземних резервуарів місткістю 10000 м3 і більше а також до будівель і споруд які розташовані далі 200 м від кільцевої сітки розчинопроводів належить передбачати по два тупикові відгалуження вводи від різних ділянок кільцевої мережі розчинопроводів для подачі кожним із них повної розрахункової витрати на гасіння пожежі. 6.5.8 Прокладання розчинопроводів належить передбачати як правило в одній траншеї з протипожежним водогоном з улаштуванням загальних колодязів для вузлів керування і пожежних гідрантів. 6.5.9 Кільцеві підвідні трубопроводи належить розділяти засувками на ремонтні дільниці. Розміщення запірної арматури повинно забезпечувати відключення не більше одного вводу на кожний резервуар мазуту і не більше трьох пожежних гідрантів встановлених у колодязях на кільцевій мережі. 6.5.10 Живильні й розподільні трубопроводи належить проектувати з нахилом до пристрою для випорожнення який повинен розміщуватися за обвалуванням мазутних резервуарів зовні . 6.6 Вузли керування 6.6.1 Як запірно-пускові пристрої у вузлах керування належить передбачати засувки з електроприводом. Перед засувками з електроприводом необхідно встановлювати засувки з ручним керуванням. За засувкою на трубопроводі до мазутного резервуара необхідно встановлювати електроконтактний манометр для контролю появи тиску після запуску АУПП. 6.6.2 Арматура з електроприводом повинна знаходитися над рівнем землі в закритому опалюваному приміщенні вузлів керування. Схема вузлів керування наведена у рекомендованому додатку 7. 6.6.3 За пожежною небезпекою приміщення вузлів керування належить відносити до категорії Д за ОНТП 24-86. Середовище відповідно до розділу 1 ПУЕ нормальне. 6.6.4 Температура повітря в приміщенні повинна бути не нижче 4 °С. Для контролю за температурою необхідно передбачати встановлення показувальних електроконтактних термометрів. 6.6.5 Освітленість у приміщеннях вузлів керування повинна бути не менше 75 лк при лампах розжарювання. Природного освітлення приміщення не потребують. Аварійне освітлення повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79. 6.7 Генератори піни 6.7.1 Розрахунок необхідної кількості генераторів піни належить виконувати залежно від витрат розчину піноутворювача потрібного для пожежогасіння резервуара і продуктивності генераторів піни округленої у бік збільшення. Мінімальна кількість генераторів піни які встановлюються на резервуарі повинна бути не менше двох. 6.7.2 Генератори піни повинні встановлюватися на резервуарах згідно з чинними типовими рішеннями. 6.7.3 Методика розрахунку установок пінного пожежогасіння наведена в рекомендованому додатку 8. 6.8 Система автоматичного керування САК 6.8.1 Система автоматичного керування САК повинна забезпечувати: - автоматичне виявлення пожежі у мазутному резервуарі; автоматичний пуск установки пожежогасіння на резервуар який горить; - сигналізацію про стан та роботу АУПП. Структурна схема САК наведена в рекомендованому додатку 9. 6.8.2 Автоматичний пуск установки пожежогасіння повинен дублюватися дистанційним вмиканням і вимиканням із щита керування і вмиканням із місця встановлення запірної арматури у приміщеннях вузлів керування. 6.8.3 Щит керування системою АУПП належить встановлювати у приміщенні керування мазутонасосною за наявності у ній постійного персоналу або на ЦЩК ГЩК за відсутності в мазутонасосній оперативного персоналу . 6.8.4 На щиті керування АУПП належить передбачати: - перемикач вибору режиму роботи установки пожежогасіння "Автоматика" "Вимкнено" "Дистанційно" ; - ключ для дистанційного вмикання АУПП; - ключі керування і перемикачі блокувань насосів подачі розчину піноутворювача насосів-дозаторів розміщених у пожежній насосній станції; - ключі керування електроприводами засувок у вузлах керування; - табло та апаратуру сигналізації стану і роботи АУПП. 6.8.5 Схема САК повинна живитися від збірок змінного струму які мають автоматичне ввімкнення резерву АВР від двох незалежних джерел живлення. Схема САК повинна виконуватися так щоб не відбувалося хибне спрацювання АУПП у разі перерви електропостачання під час дії АВР. Принципова електрична схема САК АУПП наведена в рекомендованому додатку 10. 6.9 Система автоматичного виявлення пожежі 6.9.1 У системах автоматичного виявлення пожежі в мазутних резервуарах повинні застосовуватися теплові пожежні сповіщувачі у вибухобезпечному виконанні з температурою спрацювання 120-160 С. 6.9.2 Теплові сповіщувачі належить встановлювати на стінках резервуарів у районі встановлення генераторів піни. Кількість сповіщувачів повинна прийматися рівною кількості генераторів піни. Схема встановлення сповіщувачів наведена у рекомендованому додатку 11. 6.9.3 Для формування командного імпульсу на ввімкнення АУПП і контролю стану з'єднувальних ліній та шлейфів належить застосовувати два контакти від кожного спові-щувача з однаковою температурою спрацювання. 6.9.4 Схема подачі сигналів від пожежних сповіщувачів у САК на щит керування АУПП повинна бути побудована "на розмикання" так щоб у разі спрацювання одного контакту сповіщувача або обриву несправності з'єднувальної лінії і шлейфа на резервуар видавався сигнал "Увага" а в разі спрацювання двох контактів одного або різних сповіщувачів ввімкнених у два різні шлейфи на кожний резервуар видавався імпульс на ввімкнення АУПП із світловою і звуковою сигналізацією "Пожежа" з показуванням номера резервуара на якому спрацювала САК. 6.9.5 З'єднувальні лінії і шлейф від сповіщувачів повинні виконуватися кабелями з мідними жилами відповідно до розділу 1.6 ДБН В.2.5-13-98. На кожний мазутний резервуар повинно передбачатися два шлейфи які виконуються у захисних металевих трубах і з'єднуються зі схемою САК двома окремими кабельними лініями відповідно до рекомендованого додатка 12. 6.10 Керування пожежною насосною станцією 6.10.1 Схеми керування насосами подачі розчину піно-утворювача насосами-дозаторами та іншими насосами повинні забезпечувати: - автоматичний пуск робочих насосів у разі одержання сигналу від САК під час пуску АУПП; - автоматичний пуск резервних насосів у разі відмови в роботі робочих насосів або за відсутності номінального тиску в напірному патрубку до зворотних клапанів робочих насосів АВР насосів ; - автоматичну зупинку насосів через час Т див. п. 6.10.2 ; - автоматичну зупинку насосів і блокування будь-якої команди на їх пуск при дії електричного захисту електродвигунів із ввімкненням АВР резервного насоса; - контроль справності насосів за наявності номінального тиску на напірній лінії ввімкненого насоса; - контроль положення вимикачів двигунів насосів; - контроль і світлову сигналізацію напруги живлення двигунів насосів та їхніх схем керування і автоматичне ввімкнення резервного живлення АВР на щиті керування електродвигунами ; - дистанційне керування насосами з щита керування АУПП; - пуск та зупинку випробування кожного насоса з пожежної насосної станції від кнопок місцевого керування. 6.10.2 Час роботи насосів визначається за формулою: Т = Тг + Тз + Тп де Тг нормативний час гасіння пожежі який дорівнює 10 хв; Тз час відкривання засувки з електроприводом хв; Тп час заповнення сухотрубів живильних і розподільних розчином піноутворювача хв. 6.10.3 Для насосів циркуляції розчину піноутворювача належить передбачати місцеве керування. Для перемішування розчину піноутворювача в трубопроводах можуть використовуватися насоси подачі піноутворювача в резервуар і розчину піноутворювача у пневмобак. Дренажні насоси повинні як правило мати автоматичний пуск та зупинку по рівню в дренажному приямку. 6.10.4 Для насосів подачі піноутворювача в резервуар із транспортувальної ємності належить передбачати місцеве керування і автоматичну зупинку при досягненні максимального рівня в резервуарах зберігання піноутворювача або його розчину. 6.10.5 Пускові пристрої електродвигунів насосів повинні прийматися згідно з розділом 5 Правил улаштування електроустановок ПУЕ . 6.10.6 Схема електроживлення двигунів насосів повинна виконуватися відповідно до вимог ПУЕ розділу 7 СНиП 2.04.02-84 і розділу 1.5 ДБН В.2.5-13-98 за І категорією від двох незалежних джерел живлення та мати АВР. На електростанціях подачу напруги живлення належить передбачати від різних секцій розподільних пристроїв власних потреб РПВП-6 кВ і РПВП-0 4 кВ головного корпусу або допоміжного спорудження яке живиться від різних блоків і від енергосистеми. 6.11 Керування запірно-пусковими пристроями 6.11.1 Схеми керування електроприводами запірно-пускових пристроїв засувок повинні забезпечувати: - автоматичне відкривання і закривання засувок з електроприводом при одержанні відповідних сигналів від САК АУПП; - дистанційне керування відкривання та закривання електроприводом із щита керування АУПП; - відкривання та закривання випробування засувок з електроприводом від кнопок у вузлах керування; - автоматичне закривання засувок з електроприводом після вимкнення насосів відповідно до п.6.10.2; - контроль положення електроприводу та заклинювання засувок за наявності моментних муфт на щиті керування АУПП; контроль напруги живлення електроприводу та схем керування і автоматичне ввімкнення резерву АВР на щиті керування АУПП. 6.11.2 Апаратура керування електроприводами засувок може розміщуватися на щиті керування АУПП разом з апаратурою САК та сигналізацією а також у групових шафах збірках засувок і окремо в місці розміщення електроприводів. 6.11.3 Ланцюги електроживлення керування і сигналізації запірно-пусковими пристроями повинні виконуватися проводами і кабелями відповідно до вимог розділу 5 ПУЕ та розділу 1.5 ДБН В.2.5-13-98. 6.11.4 Електроживлення запірно-пускових пристроїв ланцюгів керування і сигналізації повинно виконуватися відповідно до п. 6.10.6 цієї Інструкції від окремих ввідних шаф збірок змінної напруги які мають резервне живлення від двох джерел та АВР. 6.12 Сигналізація і стан роботи АУПП 6.12.1 На щиті керування АУПП повинна передбачатися світлова і звукова сигналізація у такому обсязі: - про пожежу мазутного резервуара "Пожежа" і пуск АУПП; - про спрацювання одного із контактів сповіщувача або обрив несправність з'єднувальної лінії і шлейфа на резервуар "Увага" ; - про ввімкнення насосів подачі розчину піноутворю-вача або насосів подачі води і насосів-дозаторів; - про нижчий від номінального тиск на напорі насосів подачі піноутворювача за ввімкненого електродвигуна; - про недопустиме зниження і підвищення рівня у резервуарах із розчином піноутворювача і запасом води; - про зниження температури у приміщеннях вузлів керування і пожежної насосної станції; - про заклинювання засувок у вузлах керування за наявності моментних муфт ; - про вимкнення автоматичного пуску системи АУПП; - про зникнення напруги живлення схем АУПП; - про появу води підвищення рівня у дренажному приямку пожежної насосної станції; - про аварійне вимкнення насосних агрегатів; - про зникнення напруги живлення електродвигунів насосів і електроприводів засувок та схем керування ними. Крім того повинна передбачатись світлова сигналізація: - про появу тиску за засувкою на живильному трубопроводі до мазутного резервуара після пуску АУПП; - про положення вимикачів електродвигунів насосів подачі розчину піноутворювача або насосів подачі води і на-сосів-дозаторів "Вимкнено" "Ввімкнено" ; - про положення електроприводів засувок "Закрито" "Відкрито" ; - про наявність напруги живлення в схемі САК на панелях і збірках керування та роботу АВР. 6.12.2 Схема світлової і звукової сигналізації повинна передбачати можливість перевірки сигналів відміни звукового сигналу та повторного його ввімкнення в разі приймання інших сигналів. Живлення схем сигналізації повинно мати АВР. Тональності сигналу "Пожежа" і попереджувальних сигналів повинні відрізнятись. 6.12.3 На ЦЩК ГЩК повинно надходити як правило два сигнали: "Пожежа мазутних резервуарів" і "Несправність схеми АУПП". Конкретне розшифрування цих сигналів виконується на світлових табло щита керування АУПП. 6.12.4 Для забезпечення оперативного зв'язку між щитом керування мазутонасосної пожежною насосною станцією і ГЩК ЦЩК повинні передбачатися необхідні канали і встановлюватися телефонні апарати. 6.12.5 АУПП повинні бути забезпечені запасом: - пожежних сповіщувачів 10% від загальної кількості встановлених але не менше двох; - апаратури САК для можливості підключення додатково двох мазутних резервуарів; - апаратури сигналізації 10% від загальної кількості табло але не менше чотирьох приєднань. Відповідно передбачаються резервні місця і приєднання на щиті керування АУПП у панелях та збірках засувок для розміщення додаткової апаратури керування. У разі наступного розширення складу мазуту замовляється решта необхідної апаратури та обладнання. 6.13 Методи випробувань 6.13.1 Під час приймання в експлуатацію АУПП повинна бути випробувана на працездатність. Випробування повинно проводитися відповідно до вимог цієї Інструкції Правил будови та безпечної експлуатації посудин що працюють під тиском Правил улаштування електроустановок супровідної документації на окремі елементи установок і технічної документації установки. 6.13.2 Випробування повинні бути проведені з метою встановлення відповідності основних параметрів вимогам п.п.6.1.4 6.10.1 6.11.1 6.12.1 6.12.3 цієї Інструкції. 6.13.3 Випробування установок належить проводити у діапазоні температури навколишнього середовища від +5 °С до +35 °С. 6.13.4 На період проведення випробувань повинні бути передбачені заходи які забезпечують пожежну безпеку складу мазуту який захищається. 6.13.5 Випробування АУПП належить проводити в один етап за допомогою теплового імпульсу який діє безпосередньо на сповіщувач. 6.13.6 У разі одержання незадовільних результатів випробувань хоч за одним із параметрів п.п. 6.1.4 6.10.1 6.11.1 6.12.1 6.12.3 повинні бути визначені й усунуті їх причини а потім повторно проведені випробування. Результати повторних випробувань будуть остаточними саме їх заносять у таблицю акта проведення випробувань установки. ДОДАТОК 1 обов'язковий Терміни і визначення 1. Підвідний трубопровід трубопровід який з'єднує насоси з вузлами керування установок пінного пожежогасіння. 2. Живильний трубопровід трубопровід який з'єднує вузли керування установок пінного пожежогасіння з розподільними трубопроводами. 3. Розподільний трубопровід трубопровід зі встановленими генераторами піни прокладений на резервуарі мазуту. 4. Шлейф пожежної сигналізації кабелі які прокладаються від пожежних сповіщувачів до з'єднувальної коробки. 5. З'єднувальна лінія кабелі які прокладаються від з'єднувальної коробки до щита керування АУПП. 6. Дистанційний пуск установки ручний пуск установки шляхом подачі з щита керування командного імпульсу на первинний елемент який керує пуском. 7. Місцевий пуск установки ручний пуск установки шляхом подачі командного імпульсу на первинний елемент який керує пуском установки безпосередньо з місця розміщення засувки або насоса. 8. Загальностанційний протипожежний водогін виробничо-протипожежний водогін високого тиску на території електростанції. ДОДАТОК 2 рекомендований Принципова технологічна схема АУПП 1 резервуар мазуту; 2 пожежна насосна станція; 3 приміщення вузла керування; 4 підвідний трубопровід; 5 живильний трубопровід; 6 розподільний трубопровід. Умовні позначення ДОДАТОК 3 рекомендований Принципова технологічна схема пожежної насосної станції для подачі готового розчину піноутворювача 1 резервуари запасу розчину піноутворювача; 2 насоси подачі розчину піноутворювача; 3 насоси подачі піноутворювача в резервуар розчину піноутворювача в імпульсний пристрій циркуляції розчину піноутворювача; 4 імпульсний пристрій пневмобак ; 5 дренажні насоси; 6 дренажний приямок; 7 - компресор. Умовні позначення ДОДАТОК 4 рекомендований Принципова технологічна схема пожежної насосної станції з насосами-дозаторами 1 резервуари запасу води; 2 насоси подачі води; 3 резервуар запасу піноутворювача; 4 насоси-дозаторм; 5 імпульсний пристрій пневмобак ; 6 насоси подачі піноутворювача у резервуар розчину піноутворювача в імпульсний пристрій циркуляції розчину піноутворювача; 7 компресор; 8 насоси дренажні; 9 приямок дренажний. ДОДАТОК 5 рекомендований Схема імпульсного пристрою пневмобака 1 імпульсний пристрій пневмобак ; 2 трубопровід підвідний; 3 колонка покажчика рівня трубчастого типу 4 манометр електроконтактний; 5 клапан запобіжний. ДОДАТОК 6 рекомендований Вихідні дані для розрахунку трубопроводів піноутворювача Втрати тиску в трубопроводах піноутворювача належить визначати з урахуванням в'язкості піноутворювача за формулою: ДОДАТОК 7 рекомендований Принципова схема подачі розчину піноутворювача до генераторів піни 1 приміщення вузла керування; 2 резервуар мазуту; 3 генератор піни; 4 розподільний трубопровід; 5 живильний трубопровід сухотруб ; 6 підвідний трубопровід. ДОДАТОК 8 рекомендований Методика розрахунку установок пінного пожежогасіння мазутних резервуарів ДОДАТОК 9 рекомендований Структурна схема системи автоматичного керування 1 резервуар мазутний; 2 приміщення вузла керування; 3 пожежна насосна; 4 резервуар; 5 насоси подачі розчину піноутворювача води ; 6 приямок дренажний; 7 насоси дренажні; 8 насоси-дозатори за наявності ; 9 щит керування АУПП; 10 пневмобак; 11 насоси подачі розчину піноутворювача у пневмобак циркуляції і подачі піноутворювача з ємності; 12 кільцевий перфорований трубопровід. Умовні позначення ДОДАТОК 10 рекомендований Принципова електрична схема системи автоматичного керування САК АУПП мазутних резервуарів Примітка: схема контролю короткого замикання у шлейфі показана у додатку 12. Продовження додатка 10 Принципова електрична схема системи автоматичного керування САК АУПП мазутних резервуарів Продовження додатка 10 Принципова електрична схема системи автоматичного керування САК АУПП мазутних резервуарів Продовження додатка 10 Принципова електрична схема системи автоматичного керування САК АУПП мазутних резервуарів Закінчення додатка 10 Принципова електрична схема системи автоматичного керування САК АУПП мазутних резервуарів ДОДАТОК 11 рекомендований Схема встановлення теплових сповіщувачів і виконання кабельних зв'язків 1 приміщення вузла перемикання арматури; 2 з'єднувальні коробки сповіщувачів водозахищені ; 3 генератори піни; 4 теплові пожежні сповіщувачі; 5 площадки обслуговування; 6 огородження по верху резервуара; 7 захисна труба ?25 з кабелем; 8 захисний металорукав з кабелем. ДОДАТОК 12 рекомендований Схема електричних з'єднань теплових сповіщувачів Продовження додатка 12 Схема електричних з'єднань теплових сповіщувачів Закінчення додатка 12 Схема електричних з'єднань теплових сповіщувачів Див. схему АУПП згідно з додатком 10 НАПБ 05.033-2002 ГКД 343.000.003.005-2002 Інформаційні дані РОЗРОБЛЕНА Державним науково-дослідним проектно-вишукувальним технологічним інститутом з перспектив розвитку енергетики "Енергоперспектива" РОЗРОБНИКИ О.О.Євменєв В.М.Стрелковський Управління НС та ОП Мінпаливенерго України В.П.Гончаренко В.М.Пустовойт В.В.Косюк ДНД-ПВТІ "Енергоперспектива" УЗГОДЖЕНА Головним управлінням Державної пожежної охорони МВС України лист від 15.12.2001 №12/5/3816 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Міністерства палива та енергетики України від 28.01.2002 №40 СТРОК ПЕРЕВІРКИ 2007 рік ЧИННА від "01" травня 2002 року ВВОДИТЬСЯ ВПЕРШЕ